ОСТРОМИРОВЕ

ЄВАНГЕЛІЄ
ПІДГОТУВАЛА СТУДЕНТКА
Остроми́рове Єва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток
старослов'янського письменства в давньоруській редакції,
яка була створена на Русі. Пам'ятка української мови.
«Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для
неділі та свят. Переписане у 1056–1057 рр. із
староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом
Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в
написі книги названий родичем князя Ізяслава Ярославича
(за гіпотезою Анжея Поппе, згадана в надписі дружина
Остромира Феофана могла бути донькою Володимира
Святославича та Ганни Візантійської). За гіпотезою Юрія
Диби та Ігоря Мицька походження протографу книги слід
пов'язувати зі скрипторієм чеського бенедиктинського
слов'янського монастиря в Сазаві, про що свідчить її
місяцеслов та художнє оформлення. Вірогідно також, що у
Києві могли знайти прихисток і сазавські монахи-вигнанці.
 ОПИС
Євангеліє-апракос написане великим гарним уставним письмом,
причому розмір літер поступово зростає до кінця книги (від 5 до 7
мм). Текст написаний двома стовпчиками по 18 рядків на сторінці
площею близько 20x24 см. Численні багатобарвні ініціали, фігурні
заставки, зображення євангелістів (Іоана, Луки і Марка), які
виконані з вражаючою майстерністю. В тексті вживається кіновар.
Рукопис складається із 294 аркушів доброго пергаменту, проте не
найвищої якості: є аркуші із зашитими розрізами та з дірками, які
були в аркуші ще до написання тексту. Ініціали, які яскраво
розфарбовані зеленою, червоною, блакитною і білою фарбами та
обведені чистим (накладним) золотом — найпомітніша особливість
художнього оформлення «Остромирового Євангелія». Кожен з них
оригінальний, відрізняється особливим малюнком і комбінацією
кольорів. Загадковими для дослідників залишаються східні риси в
малюнках заголовних літер, що зображають голови хижих птахів і
фантастичних химер — крокодилів та саламандр. У складний
геометричний орнамент ініціалів вміло вписані і людські обличчя (у
профіль або фас).
 Рукопис особливо цікавий тим, що в його кінці переписувач
детально розповів про обставини виготовлення і про час
роботи:

Таким чином «Остромирове Євангеліє» — найдавніша точно датована велика за обсягом

рукописна пам'ятка, створена на Київській Русі (за винятком віднайденого 2000 року російськими
археологами Новгородського кодексу, який, попри те, є пам'яткою зовсім іншого характеру). В
ньому, крім особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які згодом
стали характерними для мови українського народу. «Остромирове Євангеліє» є одним із важливих
джерел вивчення старослов'янської і давньоруської мов.

Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді. Вважається, що воно вперше було виявлено
1701 року (зазначено в описі одного з храмів московського Кремля). 1720 року відіслано, поряд з
іншими старими книгами, за наказом Петра I в Санкт-Петербург. Потім сліди його губляться до
1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі померлої Катерини II. Олександр I
розпорядився передати книгу до Імператорської публічної бібліотеки (нині Російська національна
бібліотека ім. М. Салтикова-Щедріна, Санкт-Петербург), де вона зберігається й донині. Рукопис
було прикрашено перетином-окладом з коштовним камінням, через що він мало не загинув, бо
1932 року, розбивши вітрину, його викрав водопровідник. На щастя, зловмисник, відірвавши
палітурку, закинув рукопис в шафу (за іншими даними — на шафу), де її незабаром знайшли.
Заново переплітати рукопис не стали.
З початку XIX століття почалося наукове вивчення
рукопису. Вперше «Остромирове Євангеліє» було видане А.
X. Востоковим 1843 з додатком короткої граматики
словника та грецького тексту, поданого під рядком. Для
цього видання (не факсимільного, а набірного) був
виготовлений спеціальний слов'янський шрифт, який був
покликаний якомога точніше відтворити почерк оригіналу
(Існує передрук: Wiesbaden, 1964). Пізніше вийшли й
факсимільні видання (чорно-біле, 1883; кольорове
подарункове у форматі оригіналу: Л.: Аврора, 1988).
Неодноразово видавався текст пам'ятки. Його уривки
входили до обов'язкової програми шкіл у царській Росії.

Матеріали «Остромирового Євангелія» були використані, в

певній мірі, для створення сучасних граматики і словників
старослов'янської мови. Пам'ятці та її мові присвячено
чимало досліджень, однак мова цього рукопису, особливості
його словника, як і раніше, вимагають ґрунтовного
вивчення.
 "ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ": 10 НЕЙМОВІРНИХ ФАКТІВ
ПРО СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКУ РЕЛІКВІЮ

1. 21 жовтня 1056 року диякон Григорій вивів першу літеру "Остромирового

Євангелія".

2. Робота над рукописом тривала більше 6 місяців – до 12 травня 1057 року.

3. Диякон Григорій, що жив у Києві, імовірно, належав до кліру митрополичого

Софійського собору і робив на замовлення церковні книги для князя Ізяслава
Ярославича, який вважав своїм обов'язком час від часу поповнювати бібліотеку,
засновану його батьком Ярославом Мудрим. Але, за даними дослідників,
"Остромирове Євангеліє" замовив не князь, а новгородський воєвода і посадник
Остромира, який був родичем Ізяслава і недавно прийняв хрещення.
4. Євангеліє-апракос написане великим красивим уставним письмом, причому розмір
літер поступово зростає до кінця книги. 294 пергаментні аркуші Євангелія
прикрашені заставками та трьома великими зображеннями євангелістів Іоана, Луки і
Марка. Ініціали, які яскраво розфарбовані зеленою, червоною, блакитною і білою
фарбами та обведені накладним золотом – найпомітніша особливість художнього
оформлення книги.
5. Остромирове Євангеліє – одна з найвидатніших точно
датованих пам'яток старослов'янського письменства в
давньоруській редакції, до виявлення у 2000 році
Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою,
яка була створена на Русі.
6. "Остромирове Євангеліє" містить євангельські читання
для неділі та свят.
7. Матеріали "Остромирового Євангелія" були використані,
в певній мірі, для створення сучасних граматики і словників
старослов'янської мови.
9. У 1932 році у Відділі рукописів Державної публічної
бібліотеки імені Салтикова-Щедріна (колишня
Імператорська публічна бібліотека) зіпсувався водопровід.
Чоловік, який прийшов лагодити його, побачив срібний
оклад, розбив скло вітрини, здер оклад, а книгу закинув в
шафу. У той же день злочинця знайшли, а Євангеліє
вирішили більше не переплітати.
10. Нині Євангеліє перебуває у Росії.

8. На відміну від інших пам'яток XI ст. в "Остромировому

Євангелії" спостерігається правильна передача редукованих
голосних звуків літерами ъ, ь.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!