Professional Documents
Culture Documents
ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГеЛІЄ
ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГеЛІЄ
ЄВАНГЕЛІЄ
ПІДГОТУВАЛА СТУДЕНТКА
Остроми́рове Єва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток
старослов'янського письменства в давньоруській редакції,
яка була створена на Русі. Пам'ятка української мови.
«Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для
неділі та свят. Переписане у 1056–1057 рр. із
староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом
Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в
написі книги названий родичем князя Ізяслава Ярославича
(за гіпотезою Анжея Поппе, згадана в надписі дружина
Остромира Феофана могла бути донькою Володимира
Святославича та Ганни Візантійської). За гіпотезою Юрія
Диби та Ігоря Мицька походження протографу книги слід
пов'язувати зі скрипторієм чеського бенедиктинського
слов'янського монастиря в Сазаві, про що свідчить її
місяцеслов та художнє оформлення. Вірогідно також, що у
Києві могли знайти прихисток і сазавські монахи-вигнанці.
ОПИС
Євангеліє-апракос написане великим гарним уставним письмом,
причому розмір літер поступово зростає до кінця книги (від 5 до 7
мм). Текст написаний двома стовпчиками по 18 рядків на сторінці
площею близько 20x24 см. Численні багатобарвні ініціали, фігурні
заставки, зображення євангелістів (Іоана, Луки і Марка), які
виконані з вражаючою майстерністю. В тексті вживається кіновар.
Рукопис складається із 294 аркушів доброго пергаменту, проте не
найвищої якості: є аркуші із зашитими розрізами та з дірками, які
були в аркуші ще до написання тексту. Ініціали, які яскраво
розфарбовані зеленою, червоною, блакитною і білою фарбами та
обведені чистим (накладним) золотом — найпомітніша особливість
художнього оформлення «Остромирового Євангелія». Кожен з них
оригінальний, відрізняється особливим малюнком і комбінацією
кольорів. Загадковими для дослідників залишаються східні риси в
малюнках заголовних літер, що зображають голови хижих птахів і
фантастичних химер — крокодилів та саламандр. У складний
геометричний орнамент ініціалів вміло вписані і людські обличчя (у
профіль або фас).
Рукопис особливо цікавий тим, що в його кінці переписувач
детально розповів про обставини виготовлення і про час
роботи:
Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді. Вважається, що воно вперше було виявлено
1701 року (зазначено в описі одного з храмів московського Кремля). 1720 року відіслано, поряд з
іншими старими книгами, за наказом Петра I в Санкт-Петербург. Потім сліди його губляться до
1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі померлої Катерини II. Олександр I
розпорядився передати книгу до Імператорської публічної бібліотеки (нині Російська національна
бібліотека ім. М. Салтикова-Щедріна, Санкт-Петербург), де вона зберігається й донині. Рукопис
було прикрашено перетином-окладом з коштовним камінням, через що він мало не загинув, бо
1932 року, розбивши вітрину, його викрав водопровідник. На щастя, зловмисник, відірвавши
палітурку, закинув рукопис в шафу (за іншими даними — на шафу), де її незабаром знайшли.
Заново переплітати рукопис не стали.
З початку XIX століття почалося наукове вивчення
рукопису. Вперше «Остромирове Євангеліє» було видане А.
X. Востоковим 1843 з додатком короткої граматики
словника та грецького тексту, поданого під рядком. Для
цього видання (не факсимільного, а набірного) був
виготовлений спеціальний слов'янський шрифт, який був
покликаний якомога точніше відтворити почерк оригіналу
(Існує передрук: Wiesbaden, 1964). Пізніше вийшли й
факсимільні видання (чорно-біле, 1883; кольорове
подарункове у форматі оригіналу: Л.: Аврора, 1988).
Неодноразово видавався текст пам'ятки. Його уривки
входили до обов'язкової програми шкіл у царській Росії.