С. Д. Панишко, А. В. Петраускас, І. О. Чорний. Археологічні дослідження оборонних укріплень літописного Володимира в 2018 р.

Новітні дослідження
УДК [904.4:725.182](477.82)”14” DOI: 10.37445/adiu.2022.02.14
С. Д. Панишко, А. В. Петраускас, І. О. Чорний
АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ОБОРОННИХ УКРІПЛЕНЬ ЛІТОПИСНОГО
ВОЛОДИМИРА В 2018 р.
У статті дані результати археологічного до- після захоплення Побужжя поляками у 1366 р.
слідження внутрішньої будови валу городища надзвичайно швидко — впродовж двох років,
«Вали» у центрі м. Володимир. Встановлено, що і у 1370 р., на момент смерті короля, він був
вал насипали, вірогідно, у XV ст. Таке датування
майже завершений. Скориставшись смертю
виключає можливість пов’язати городище з ди-
тинцем літописного Володимира та уможливлює Казимира, литовські князі на чолі з Любартом
його співвіднесення зі старостинським дерев’яно- відвоювали Володимир та зруйнували замок
земляним замком. дощенту. Дерев’яно-земляний старостинський
замок споруджено у XV ст., він добре відомий
Ключові слова: городище, вал, підсипка, керамі- за описами від середини XVI ст. (Кравченко та
ка, пізнє середньовіччя. ін. 2005). Практично всі дослідники розгляда-
Городище «Вали» (інша назва — Замок) роз- ли городище як залишки дитинця давньорусь-
міщене в центральній частині Володимира-Во- кого Володимира (Малевская, Шолохова 1976;
линського у місці впадіння у р. Луга її правої Кучинко, Охріменко, Петрович 2004; Ричков
притоки — р. Смоча. Нині воно виглядає як 2009; Терський 2010), хоча прямих свідчень
ізольований пагорб, наближений до форми тра- цього джерела не містять (Златогорський, Па-
пеції, що простягається з північного заходу на нишко 2013, с. 245—246).
південний схід на 210 м, а з південного заходу Найперші дослідження городища (кінець
на північний схід — на 150 м. Потужний вал, XIX ст.) проводив О. Дверницький (1838—
що захищає майданчик, з внутрішнього боку 1906 рр.) — житель м. Володимир-Волинський,
має висоту 4,0—6,0 м, із зовнішнього — 9,0— громадський діяч, краєзнавець та історик-ен-
13,0 м. Основний в’їзд на городище розміщений тузіаст, що став ініціатором створення давньос-
у його північно-західній частині. Майданчик ховища — першого архіву історичних пам’яток
укріплення злегка знижується в напрямку від Володимира-Волинського. За результатами
валів до центру, де є будівлі колишнього туб- досліджень О. Дверницький написав працю
диспансеру (рис. 1; Златогорський, Панишко «Археологические исследования в г. Владими-
2013, с. 245). ре-Волынском и его окрестностях», яку опублі-
Писемні джерела зафіксували розміщен- кував у 1887 р. в журналі «Киевская старина»
ня на території пам’ятки двох значних се- (Дверницкий 1887).
редньовічних адміністративних осередків: У 1930-х рр. городище досліджував О. Цин-
мурованого замку Казимира Великого та піз- каловський, який зазначив: «…на тому місці,
нішого старостинського замку. Історія замку де тепер замок і в’язниця, споконвіку було т.
Казимира у Володимирі коротко, але досить з. городище. Згодом як число населення зросло,
докладно відображена у хроніці Яна із Чарн- це городище стало тісне, воно не могло вміс-
кова (Мицик 2004, с. 94—95). Замок будували тити населення околиць. Тимто виринула
потреба окопати розрослі вже забудовання
навколо городища. Таким чином повстав “ос-
. У XIX — першій половині XX ст. — в’язниця. тріг”, який згодом усе поширювався і зміцню-
© С. Д. Панишко, А. В. Петраускас, І. О. Чорний, 2022 вався, доки нарешті ще в перед княжих часах
ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43) 199
Н о в ітні дослідження
Рис. 1. Городище Володимира: 1 — місце

розташування городища стародавнього Во-
лодимира; 2 — план оборонних валів та май-
данчика городища Володимира
не закинено старого замчища — городища й не окремих ділянок валів (Златогорський, Па-

висипано великого другого ряду земляних ук- нишко 2013, с. 246).
ріплень у формі високих валів, де зведено висо- Археологічні розкопки проводив М. Кучинко
кі дубові стіни й вежі» (Цинкаловський 2003). впродовж 1970—1980-х рр. Зроблені ним розрі-
О. Цинкаловський також подав відомості про зи валів дитинця і окольного міста показали,
топоніми міста Володимира та археологічні що вони були насипані із глини та супіску, без
знахідки, зокрема пов’язані з городищем. будь-яких внутрішніх конструкцій. Натомість
У середині XX ст. дослідження городища про- на дні глибокого рову дитинця виявлено забиті
водив П. Раппопорт, який розглядав городище в землю загострені зверху дубові палі, сховані
передусім в аспекті фортифікаційного та архі- в свій час під водою, яка заповнювала рів (Ку-
тектурного об’єкта, віднісши його до «городищ чинко 2005, с. 135). У північно-західній частині
волинського типу» з огляду на прямолінійність дитинця на довжині 10 м він відкрив складе-
200 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2022, вип. 2 (43)
Панишко, С. Д., Петраускас, А. В., Чорний, І. О. Археологічні дослідження оборонних укріплень...
ну на розчині «кам’яну стіну» заввишки 3,4 м валу, описані сумарно. Загальна досліджена
і пов’язав її з якоюсь монументальною спору- площа склала 22 м2 (рис. 4, 5).
дою XIII—XIV ст. (Кучинко 1976; 2006, с. 96). У результаті проведених археологічних роз-
На підставі стратиграфічних спостережень та копок на місці в’їзду до городища Володимира
аналізу здобутого матеріалу і передусім кера- було простежено наступну стратиграфію куль-
міки, найдавніший шар на території дитинця і турних нашарувань в тілі валу.
окольного міста датовано X ст. Дослідженнями Верхній шар, який утворився внаслідок роз-
встановлено, що княжий Володимир був най- витку рослинності та частково антропогенної
більшим містом Волинської землі з розвинутим діяльності, представлений темно-сірим одно-
сільським господарством, ремеслом і торгівлею, рідним рихлим супіском. Він утримував як
будучи водночас адміністративним, релігійним знахідки давньоруського та пізньосередньовіч-
і культурним осередком (Кучинко 2005, с. 135). ного часу, так і артефакти сучасного періоду.
Дослідження цього мурованого об’єкта про- Потужність шару становить близько 0,25 м від
довжили М. Малевська та Є. Шолохова (Ма- рівня сучасної денної поверхні. Він тягнеться
левская-Малевич 1976; Малевская, Шолохова вздовж всієї траншеї від верхньої точки до під-
1977). Вони простежили західне прясло стіни ніжжя валу. Наступні нашарування являють
протяжністю близько 100 м, частково південну собою шари, які утворились до початку споруд-
стіну та частину кутової північно-західної баш- ження валу, під час його зведення та утвори-
ти. Власне стіна збереглась на висоту 0,4—0,8 м лися після формування валу. Наведемо опис
за ширини західного прясла 2,5—2,6 м, а ши- шарів послідовно до їх залягання по вертикалі
рина південно-західної частини стіни — 3,8 м. відповідно до археологічних квадратів тран-
Потужність фундаменту під стіною становила шеї 1.
2,4 м. Стіна та фундамент були складені з міс- Шар, що підстеляє верхній дерновий шар в
цевого крейдяного вапняку на жовтому вапня- кв. 1, представлений темно-сірим ґумусованим
но-піщаному розчині. Виявлені об’єкти дато- супіском із включеннями глини та деревних
вано серединою XIV ст. і пов’язано із замком вугликів і знахідок кераміки доби пізнього
польського короля Казимира Великого. середньовіччя. Він займав майже всю площу
У 1982 р. М. Малевська частково розчисти- квадрату і в західній частині квадрата мав чітку
ла башту розміром 11,0 × 11,0 м, що у півден- пряму межу, яка відділяла його від шарів, які
но-східному куті дитинця (Малевская 1984), мали відмінні характеристики. Не виключено,
а 1989 р. повторно розкрила північно-західну що він, враховуючи наявність в ньому значної
башту. кількості пізньосередньовічних знахідок, пред-
Упродовж 2010—2012 рр. розкопки у пів- ставляє собою заглиблену в тіло валу пізньосе-
денно-східному куті городища продовжила редньовічну споруду. Простежена потужність
експедиція ДП «Волинські старожитності» під другого шару становить 1,3 м. У східній частині
керівництвом О. Златогорського, С. Панишка розрізу кв. 1 на глибині 0,4 м від рівня сучасної
та Ю. Лукомського. З 2011 р. важливою скла- денної поверхні та на глибині 0,76 м від R0 за-
довою частиною роботи експедиції, окрім архе- фіксовано лінзу сірого супіску потужністю до
ологічних досліджень, стала ексгумація жертв 0,22 м; вона частково перекривала шар жовто-
масових репресій середини XX ст., оскільки в го лесоподібного суглинку потужністю до 0,2 м.
той період на території городища була в’язниця Нижче залягав прошарок темно-сірого супіску
і у червні 1941 р. тут проводили масові розстрі- з включеннями жовтого суглинку потужністю
ли (Златогорський, Панишко 2013, с. 246). до 0,16 м, який перекривав шар перевідкладе-
У 2018 р. проведено візуальне обстеження ного жовтого лесоподібного суглинку (рис. 5).
валів літописного Володимира та зроблено Переважна кількість знахідок, виявлених
перетин на місці в’їзду (рис. 2, 3). З цією ме- під час досліджень валу, були зафіксовані саме
тою було закладено стратиграфічну траншею 1 в межах першого квадрату. Нижче наводимо їх
довжиною 11 м і шириною 2 м, орієнтовану опис.
довгими стінками по лінії схід—захід. Тран- З першого штика походили такі знахідки.
шею розбили на квадрати розмірами 2 × 2 м Шматки червоноглиняної цегли — 13 од. Мо-
з нумерацією арабськими цифрами по лінії жуть бути датовані пізнім середньовіччям з
захід—схід. Перетин проведено уступами, які, урахуванням складу гончарної маси та способу
переважно відповідають археологічних квад- випалення. Вісім шматків цегли на зовнішній
ратам. Відповідно опис стратиграфії наведено поверхні мають сліди покриття білого кольору.
поквадратно. Знахідки, виявлено в засипці Імовірно, вони були у зовнішньому ряді клад-
ки, яку додатково оздобили шаром білого пок-
. Археологічні дослідження здійснені за Відкритим риття (вапно?).
листом А. В. Панікарського. Оскільки зазначе- Кістки тварин — 28 уламків, частина з яких
ний період не є темою його наукових інтересів,
А. В. Панікарський цілком згоден на публікацію має сліди розрубування.
матеріалів без його авторства. Принагідно авто- Три фрагменти червоноглиняних кахлів,
ри вдячні йому за можливість оприлюднити ре- лицева частина прикрашена рослинним орна-
зультати досліджень. ментом.
Рис. 2. Городище Володимира: 1 — вигляд з північного заходу і місце розташування розрізу валу; 2 — зоб-
раження валів із позначенням місця розрізу валу (а — контур проєктних земляних валів; б — контур існую-
чих земляних валів; в — рівень внутрішнього двору); 3 — проєктований вигляд городища після проведення
реконструкції оборонних укріплень
Рис. 3. Фото в’їзду на городище із позначенням розташування розрізу валу
Рис. 4. Траншея 1, фото: 1 — розбивання розкопу; 2 — зняття верхнього шару; 3 — розбирання нашарувань;
4 — розкорчовування на кв. 3—5
37 фрагментів стінок гончарних посудин, без ною й жовтою прозорою поливами, у третьо-
орнаменту. Можуть бути широко датовані в ме- го — непрозорою зеленою поливою. Датуван-
жах пізнього середньовіччя. ня — пізнє середньовіччя, XVII—XVIII ст.
Три фрагменти стінок гончарних посудин. Шість фрагментів стінок гончарних посу-
Внутрішня поверхня двох із них вкрита зеле- дин. Зовнішня поверхня оздоблена врізними
та й має сліди підсипки. В тісті домішки заліз-

няку уламкової форми.
10 фрагментів денець гончарних посудин.
Може бути датоване пізнім середньовіччям.
Один фрагмент на внутрішній поверхні має
поливу жовто-зеленого кольору. Одне з денець
плоске, злегка ввігнуте, на нижній поверхні
виразні сліди зрізання ниткою та відбитки осі
гончарного круга (круглий відбиток в центрі
діаметром 10 мм).
Три фрагменти вінець гончарних посудин
(рис. 7: 1—3). Можуть бути віднесені до пізньо-
го середньовіччя. Оздоблені жовто-зеленою по-
ливою та штампованим орнаментом по плічку і
врізним лінійним орнаментом по вінцю.
Два фрагменти вінець гончарних посудин
(рис. 7: 4, 5). Мають характерні ознаки профі-
лювання верхнього краю посудин, побутуван-
ня яких відноситься до XVII—XVIII ст.
(рис. 8: 4). Мають ознаки профілювання верх-
нього краю, яке характерне для посудин XIV—
XV ст.
Три фрагменти вінець гончарних посудин
(рис. 8: 3, 7). За особливостями профілювання
можуть бути датовані ХІІІ ст.
(рис. 8: 5). Особливості складу гончарної маси
та профілювання верхнього краю вінця умож-
ливлюють його датування ХІІ ст.
можуть бути датовані ХІ ст. (рис. 8: 6, 8).
Під час дослідження нашарувань другого
штика було виявлено такі знахідки. Кісток
тварин 19 уламків. Серед них нижня щелепа
молодої свині маленьких розмірів.
Чотири фрагменти цегли. Може бути датова-
на пізнім середньовіччя. Червоноглиняні фраг-
менти, частина з них на зовнішній поверхні ма-
Рис. 5. Фото дослідженої ділянки після зачистки ють сліди покриття білого кольору (вапно?).
Один фрагмент вінця гончарної посудини
(рис. 9: 1). Середини Х ст. Вінце добре розвине-
прямими горизонтальними вузькими лініями, не, ледь вигнуте, відігнуте назовні, край косо
один із них на внутрішній поверхні вкритий зрізаний на зовні під гострим кутом, нижня
жовтою прозорою поливою. Знахідки також да- частина зрізу утворює виразний манжет.
товані пізнім середньовіччям. Один фрагмент вінця гончарної посудини
Один фрагмент стінки гончарної посудини (рис. 9: 2). За особливостями профілюванн-
давньоруського часу. Оздоблена на зовнішній ня верхнього краю може бути датоване ХV—
поверхні вузькими прямими горизонтальними XVI ст. З уступом (під накривку на внутріш-
лініями. ньому боці), зовні під вінцем наліпний валик,
Один фрагмент стінки ранньогончарної посу- розчленований пальцевими втисканнями.
дини. Час побутування подібного посуду може Один фрагмент вінця гончарної посудини
бути датований до середини Х ст. На зовнішній (рис. 9: 3). Може бути датоване XVIІ ст.
поверхні оздоблений прямими, широкими та Один фрагмент вінця гончарної посудини
горизонтальними лініями. пізнього середньовіччя. Білоглиняне, внутріш-
Один фрагмент стінки гончарної посудини ня й зовнішня поверхні вкриті поливою білого
давньоруського часу, без орнаменту кольору.
Два фрагменти стінок ліпних посудин, без Два фрагменти стінок гончарних посудин
чітких хронологічних ознак. Поверхня без ор- давньоруського часу.
наменту. Вісім фрагментів стінок гончарних посудин,
Один фрагмент денця гончарної посудини, датованих пізнім середньовіччям. Без орнамен-
давньоруського часу. Нижня поверхня увігну- ту, за виключенням одного, зовні оздобленого
Рис. 6. Траншея 1, розріз валу: план, стратигра-

фія по лінії А—А’ та А’—А’’. Умовні позначки:
1 — темний гумусований шар (сильногумусова-
ний супісок); 2 — темно-сірий супісок із включен-
нями глини й деревних вугликів і знахідок кераміки доби
пізнього середньовіччя; 3 — сірий супісок; 4 — шар обпале-
ного суглинку; 5 — жовтий лесоподібний перевідкладений
суглинок; 6 — темно-сірий супісок із включеннями жовто-
го суглинку; 7 — темно-сірий супісок із включеннями ле-
соподібного суглинку; 8 — лесоподібний суглинок жовтого
кольору із включеннями уламкового вапняку; 9 — темно-
сірий супісок із вкрапленнями деревного вугілля; 10 — темно-сірий супісок із включеннями
уламкового вапняку і глини; 11 — темно-сірий супісок без однорідних включень; 12 — жовтий
лесоподібний суглинок із включеннями деревних вугликів; 13 — похований культурний шар;
14 — сучасний перекоп
прямими вузькими горизонтальними лініями Два фрагменти стінок гончарних посудин.

чітко прокресленими та вертикальними, про- За кольором поверхні, домішками в тісті й оз-
лискованими лініями. наками випалення можуть бути пізньосеред-
Три фрагменти стінок гончарних посудин ньовічними. До них приєднані ручки підоваль-
пізнього середньовіччя. Внутрішня поверхня ної в перетині форми.
вкрита жовтою та зеленою поливами. Три фрагменти стінок гончарних посудин
Один фрагмент денця гончарної посуди- давньоруського часу. Зовні оздоблені прями-
ни пізнього середньовіччя. Зовнішня поверх- ми, вузькими, горизонтальними лініями, нане-
ня вкрита вертикальними, пролискованими сеними по сирій поверхні.
лініями. 11 фрагментів стінок гончарних посудин без
Із рівня третього штика походили такі орнаменту. Можуть бути широко датовані в ме-
знахідки. Шість уламків кісток тварин. Один жах пізнього середньовіччя.
екземпляр із круглим штучним отвором, не на- Три фрагменти денець гончарних посу-
скрізним і зі слідами розколювання та розрубу- дин. За ознаками течії гончарної маси в зламі
вання поверхні. На іншому уламку відзначено стінки та способом формування насипу вони
сліди розколювання та поперечного розрубу- можуть бути датовані давньоруським часом.
вання. Один фрагмент денця на зовнішній поверхні
Чотири шматки каменя без слідів обробки. має змазаний відбиток клейма (?).
Один фрагмент стінки гончарної посуди- Один фрагмент денця гончарної посудини.
ни. Товстостінний, близько 10 мм, належав За способом формовки та випалення може бути
посудині великих розмірів діаметром близько датоване пізнім середньовіччям. На нижній
0,5—0,7 м. Тісто добре вимішане, без видимих поверхні денця сліди зрізання ниткою від під-
домішок, добре випалене та щільне. Поверхня ставки гончарного кола.
темно-сірого кольору. За ознаками фрагмент Із рівня четвертого штика походили кістки
дуже подібний до керамічних посудин пізньо- тварин. Представлено лише три уламками ма-
римського часу — так званих піфосів. леньких розмірів.
Рис. 7. Фрагменти гончарних посудин пізньосередньовічного часу
Рис. 8. Фрагменти вінець ранньогончарних посу-

дин ІХ—Х ст. та гончарних посудин пізнього серед-
ньовіччя з валу городища Володимира
Знайдено три шматки каменю без слідів об- Один фрагмент вінця гончарної посудини
робки. Не виключено, що вони мають природне має характерний вигин вінця (з уступом під
походження і є природним супутником наша- кришку), поширений серед посуду ХІІ ст.
рувань материкового ґрунту, використаного Два фрагменти вінець гончарної посуди-
для зведення тіла валу. ни (рис. 8: 5, 7). Можуть бути датовані ХІІ—
Один шматок кременю без слідів обробки. ХІІІ ст.
Вірогідно, він також потрапив до валу разом із Два фрагменти вінець гончарної посудини,
материковим ґрунтом. датовані ХІ—ХІІ ст.
Один шматок червоноглиняної цегли пізньо- На рівні другого штика знайдено один фраг-
середньовічного часу. мент денця гончарної посудини пізнього серед-
12 фрагментів стінок гончарних посудин. У ньовіччя і давньоруського часу (пласке, на зов-
тісті майже відсутні домішки, які можна візу- нішній поверхні має виразні сліди підсипки).
ально визначити, черепок міцний, добре ви- На горизонті третього штика було виявлено
палений, щільний, краї зламів мають ознаки, один уламок кістки тварини.
сформовані під час розколу стінки посудини, Чотири фрагменти стінок гончарних по-
витягнутої із одного кавалка глини на швидко- судин; можуть бути датовані давньоруським
му гончарному крузі. За вказаними ознаками часом.
може бути датований пізнім середньовіччям. Два фрагменти стінок гончарних посудин
Один фрагмент стінки гончарної посудини переддавньоруського й давньоруського часу
орнаментований врізною, прямою, горизон- (ІХ—Х ст.). На зовнішній поверхні нанесено
тальною лінією, нанесеною по сирій глині. орнамент у вигляді прямих, врізних, горизон-
Може бути датований давньоруським часом. тальних ліній. Два фрагменти оздоблені вузь-
Один фрагмент денця гончарної посудини кими лініями, ще один — прикрашений широ-
пізнього середньовіччя. кими лініями.
У кв. 2 до глибини 1,2 м від R0 в західній час- Виявлено один фрагмент денця гончарної
тині квадрату відзначена стратиграфія, тотожна посудини давньоруського часу.
стратиграфії нижніх нашарувань східної части- Від гл. 2,8 м до 2,3 м від R0 у кв. 3 залягав
ни кв. 1 (див. рис. 6). Нижче зазначеної позначки шар перевідкладеного лесоподібного суглинку
по всій площі квадрата залягав шар темно-сіро- із вкрапленнями вапняку. В ньому були лінзи
го супіску з включеннями жовтого лесоподібного темно-сірого супіску зі вкрапленнями деревних
суглинку. Його потужність становить від 0,2 до вугликів та лінза темно-сірого супіску зі вклю-
0,5 м. Нижче до гл. 2 м від R0 залягав шар жовто- ченнями уламкового вапняку і глини. Нижче
го лесоподібного суглинку із вкрапленнями вап- до гл. 3,4 м від R0 залягав шар темно-сірого
няку. В межах квадрату на рівні першого штика супіску зі включеннями деревних вугликів. У
виявлені наступні знахідки. західній частині квадрату на нижньому рівні
Знайдено шість уламків кісток тварин. зафіксовано скупчення шириною 0,6 м та ви-
Один шматок каменю без слідів обробки. сотою 0,4 м темно-сірого супіску без включень.
Вірогідно, має природне походження і потра- Із площі третього квадрату походять такі зна
пив до насипу валу із материкових відкладень хідки.
під час будівництва оборонної споруди. Під час вивчення нашарувань першого шти-
11 фрагментів стінок гончарних посудин. За ка виявлено два фрагменти стінок гончарних
ознаками складу тіста та випалення і способу посудин пізнього середньовіччя. Зовнішня по-
формування порожнього тіла посудини можуть верхня прикрашена орнаментом, нанесеним за
бути датовані давньоруським часом (?). допомогою лискування.
10 фрагментів стінок гончарних посудин без Два фрагменти стінок гончарних посудин
орнаменту пізнього середньовіччя. ІХ—Х ст. і давньоруського часу. Один із них ор-
Два фрагменти стінок гончарних посудин наментований врізними прямими, широкими,
давньоруського часу. Оздоблені прямими гори- горизонтальними лініями.
зонтальними вузькими врізними лініями. На Виявлено один фрагмент вінця гончарної
одному з фрагментів лінії розташовані смуга- посудини ХІІІ ст.
ми по 4—5 ліній; лінії мають ширину близько У наступному горизонті другого штика знай-
10 мм, між ними відступ близько 10—15 мм. дено один шматок каменю природного поход-
Подібний прийом орнаментації зовнішньої по- ження без слідів штучної обробки.
верхні характерний для посуду райковецької Знайдено крем’яне знаряддя доби неоліту та
культури. палеометалів. Виготовлене із темно-сірого кре-
Один фрагмент вінця гончарної посудини меню, добре видно ударну площадку, робочий
(рис. 9: 4). Зовнішній край вінця має характер- край вкритий дрібною ретушшю. На боковій
ну закраїну, притаманну посуду ХІ ст. Серед поверхні видимі сліди штучного шліфування.
керамічних комплексів гончарного ремісничо- Один фрагмент денця гончарної посудини
го посаду давньоруського Вишгорода із чітки- пізнього середньовіччя.
ми хронологічними прив’язками, цей тип ві- У ході вивчення нашарувань на рівні треть-
нець найпоширеніший. ого штика знайдено три фрагменти стінок гон-
Рис. 9. Фрагменти вінець гончарних посудин Х—

ХVII ст. із заповнення валу городища Володимира
чарних посудин без орнаменту давньоруського нижню відмітку на гл. 5,6 м. Знахідки в межах
часу. квадрату не виявлені.
Один уламок кременю зі слідами штучної Більшу частину верхнього заповнення кв. 5
ретуші. займав уже згаданий шар лесоподібного суг-
На рівні п’ятого штика в кв. 3 було виявле- линку, що перекривав шар темно-сірого супіс-
но шість шматків каменю, серед яких чотири із ку зі включеннями жовтого суглинку під яким
кременю без слідів обробки. залягав тонкий (до 0,16 м) шар згаданого ле-
У межах кв. 4 виявлено послідовне заля- соподібного суглинку. Нижче був перекритий
гання горизонтальних шарів, що перекривали при зведенні тіла валу культурний шар — тем-
один одного. Верхній шар потужністю до 0,28 м но-сірий супісок, який мав абсолютні познач-
був представлений жовтим лесоподібним суг- ки від R0 — 5,8—5,96 м. Материк — жовтий
линком із включеннями деревних вугликів. однорідний лесоподібний суглинок. У західній
Нижче залягав шар темно-сірого супіску із частині кв. 5 зафіксовано перекоп 1970-х рр.,
включеннями жовтого суглинку потужністю до який, вірогідно, є частиною траншеї для про-
0, м, який перекривав шар жовтого лесоподіб- кладання комунікацій на територію городища
ного суглинку потужністю до 0,3 м та продовжу- (до тубдиспансеру).
вався до гл. 4,4 м від R0. Нижче його підстеляв У процесі розбирання заповнення засип-
потужний шар перевідкладеного лесоподібного ки тіла валу, в шарах, які однозначно можуть
суглинку зі вкрапленнями вапняку, який зай- бути пов’язані із земляною конструкцією зем-
мав також усю площу кв. 5 і мав у його межах ляного оборонного укріплення було зафіксова-
но незначну кількість знахідок стінок ранньо- Кучинко, М. М. 1976. Раскопки древнего Вла-
гончарних посудин, які можуть бути широко димира-Волынского. Археологические открытия
датовані в межах давньоруського часу. Знахід- 1975 года, с. 349-350.
Кучинко, М. М. 2005. Археологія Волині. Луцьк:
ки, які б мали вужчі хронологічно визначені
Волинська обласна друкарня.
ознаки, не зафіксовані. Під час дослідження Кучинко, М. М. 2006. Володимир середньовічний.
перекритого насипом валу культурного шару в Історико-археологічні нариси. Луцьк.
ньому було знайдено фрагменти стінок ліпних Кучинко, М. М., Охріменко, Г. В., Петрович, В. В.
посудин, які мають ознаки, характерні для по- 2004. Історія міста Володимира-Волинського від
суду слов’янських археологічних культур і бути найдавніших часів до середини XX ст. (у світлі со-
широко датовані в межах І тис. н. е. Із площі ціотопографії). Луцьк.
кв. 5 походять такі знахідки. Малевская, М. 1984. Архитектурно-археологичес-
кие исследования на Волыни. Археологические от-
У перекритому культурному шарі на гли-
крытия 1982 года, с. 291.
бині 1,8—1,9 м; 1,2—1,35 м від сучасної денної Малевская, М., Шолохова, Е. 1976. Раскопки ар-
поверхні знайдено вісім фрагментів стінок ліп- хитектурных памятников в Любомле и Владимире-
них посудин І тис. н. е., товстостінні без орна- Волынском. Археологические открытия 1975 года,
менту. Один із них був ошлакований. с. 354-355.
Також було виявлено шість фрагментів сті- Малевская, М., Шолохова, Е. 1977. Архитектур-
нок ліпних посудин доби бронзи — ранньо- но-археологические исследования во Владимире-
залізного часу. Волынском. Археологические открытия 1976 года,
с. 327-328.
Таким чином, вперше за історію археологіч- Малевская-Малевич, М. 1976. Отчет о работе
них досліджень міста Володимира проведено Волынского отряда архитектурно-археологической
перетин оборонних валів городища. Встановле- экспедиции ЛОИА в 1976 году. НА ІА НАН України,
но, що в тілі валу наявні впускні археологічні ф. 64, 1976/142.
об’єкти, які утворились після його споруджен- Мицик, Ю. 2004. Відомості про Україну XIV ст. в
ня. В засипці тіла валу знайдено незначну Хроніці Яна з Чарнкова. Маґістеріум, 17: Історичні
кількість артефактів, датованих в межах пе- студії, с. 92-97.
реддавньоруського й давньоруського часів. Ричков, П. 2009. Архітектурно-просторова еволю-
ція Володимира-Волинського від заснування до кін-
Спостереження за шарами засипки тіла валу, ця XIX ст. Минуле і сучасне Волині та Полісся, 32:
в яких помітні різні верстви супісків та суглин- Володимир-Волинський в історії України і Волині,
ків із значною кількістю природних домішок, с. 7-22.
дозволяють в подальшому (на основі порівнян- Терський, С. 2010. Княже місто Володимир.
ня вказаних домішок) провести зіставлення із Львів: Львівська політехніка.
геологічними розрізами поруч із городищем Цинкаловський, О. 2003. Княжий город Володи-
для з’ясування місця, з якого вибирали ґрунт мир. Луцьк: Надстир’я.
для насипання валу.
Слід також відзначити, що в культурно- REFERENCES
му шарі, який утворився на місці зведення Dvernitskii, E. N. 1887. Arkheologicheskie issledovaniia
оборонної споруди, не представлено жодного v g. Vladimire- Volynskom i ego okrestnostiakh. Kievskaia
фрагмента ранньогончарного чи гончарного starina, 1, s. 36-50.
посуду. Натомість на відносно невеликій пло- Zlatohorskyi, O. Ye., Panyshko, S. D. 2013. Doslidzhennia
na Volodymyr-Volynskomu horodyshchi u 2010—2012 roka-
щі виявлено значну кількість фрагментів ліп- kh: dzherela i materialy. Lutsk: Volynski starozhytnosti.
ного посуду І тис. н. е. Знахідки з культурного Kravchenko, V., Sokhan, P., Boriak, H. (ed.). 2005.
шару можуть свідчити про відсутність у дав- Lytovska metryka. Knyha 561: Revizii ukrainskykh zamkiv
ньоруський час життя на місці зведення валу, 1545 roku. Kyiv.
Kuchinko, M. M. 1976. Raskopki drevnego Vladimira-
або ж, принаймні, про його відносно незначну Volynskogo. Arkheologicheskie otkrytiia 1975 goda, s. 349-
інтенсивність — враховуючи незначну кіль- 350.
кість фрагментів посуду із перевідкладених Kuchynko, M. M. 2005. Arkheolohiia Volyni. Lutsk: Volyn-
культурних нашарувань в тілі валу, які було ska oblasna drukarnia.
Kuchynko, M. M. 2006. Volodymyr serednovichnyi. Isto-
взято для насипання валу із прилеглої до нього ryko-arkheolohichni narysy. Lutsk.
території. Kuchynko, M. M., Okhrimenko, H. V., Petrovych, V. V.
2004. Istoriia mista Volodymyra-Volynskoho vid naida-
vnishykh chasiv do seredyny XX st. (u svitli sotsiotopohrafii).
Література Lutsk.
Malevskaia, M. 1984. Arkhitekturno-arkheologicheskie
Дверницкий, Е. Н. 1887. Археологические иссле- issledovaniia na Volyni. Arkheologicheskie otkrytiia 1982
дования в г. Владимире- Волынском и его окрест- goda, s. 291.
ностях. Киевская старина, 1, с. 36-50. Malevskaia, M., Sholokhova, E. 1976. Raskopki arkhitek-
Златогорський, О. Є., Панишко, С. Д. 2013. До- turnykh pamiatnikov v Liubomle i Vladimire-Volynskom.
слідження на Володимир-Волинському городищі у Arkheologicheskie otkrytiia 1975 goda, s. 354-355.
2010—2012 роках: джерела і матеріали. Луцьк: Во- Malevskaia, M., Sholokhova, E. 1977. Arkhitekturno-
arkheologicheskie issledovaniia vo Vladimire-Volynskom.
линські старожитності. Arkheologicheskie otkrytiia 1976 goda, s. 327-328.
Кравченко, В., Сохань, П., Боряк, Г. (ред.). 2005. Malevskaia-Malevich, M. 1976. Otchet o rabote Volynskogo
Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських otriada arkhitekturno-arkheologicheskoi ekspeditsii LOIA v
замків 1545 року. Київ. 1976 godu. NA IA NAN Ukrainy, f, 63, 1976/142.
Mytsyk, Yu. 2004. Vidomosti pro Ukrainu XIV st. v gray sand with inclusions of yellow loam and the same
Khronitsi Yana z Charnkova. Magisterium, 17: Istorychni soil with inclusions of debris.
studii, s. 92-97. Finally, the upper part of the embankment, explored
Rychkov, P. 2009. Arkhitekturno-prostorova evoliutsiia in the square 1, consisted of dark gray humused sand
Volodymyra-Volynskoho vid zasnuvannia do kintsia XIX st.
Mynule i suchasne Volyni ta Polissia, 32: Volodymyr-Volyn-
with inclusions of clay and charcoal. Since this layer
skyi v istorii Ukrainy i Volyni, s. 7-22. contained a lot of pottery of the Late Middle Ages, it is
Terskyi, S. 2010. Kniazhe misto Volodymyr. Lviv: Lvivska possible that this is a filling of the late medieval build-
politekhnika. ing inserted into the embankment.
Tsynkalovskyi, O. 2003. Kniazhyi horod Volodymyr. Lutsk: The research revealed material from different times,
Nadstyr’ia. dating from the Bronze Age to nowadays. The dating of
the embankment of rampart is indicated by the find-
ings of late medieval pottery in its middle part. They
S. D. Panyshko, confirm the written reports about the construction of a
A. V. Petrauskas, I. O. Chorny wooden-earthen headman’s castle in the 15th century.
Some structural features of the rampart are in good
agreement with historical data. In particular, the first
ARCHAEOLOGICAL EXPLORATION backfill at the base of the embankment of yellow loess-
OF THE FORTIFICATION OF like loam had significant inclusions of fragments of
ANNALISTIC VOLODYMYR IN 2018 limestone, which may be the remains of the masonry
of the walls of Casimir the Great castle, dismantled in
For the first time in the history of archeological 1370.
research in Volodymyr the cross-section of the ram- Dating the construction of rampart to the 15th centu-
parts of «Valy» hill-fort were made. According to ex- ry indicates that the explored hill-fort was not the cita-
ternal morphological features the hill-fort belongs to del of Old Volodymyr. On the other hand, it allows us
the «Volyn type», and most researchers consider it to to re-date at least the part of hill-forts of «Volyn type»,
be remains of the citadel of annalistic city. There is no which are traditionally attributed to the 10th—11th cen-
direct evidence of the latter but the available written turies.
sources directly indicate the location of the brick castle
of Casimir the Great in the 14th century and the later Keywords: settlement, rampart, backfill, ceramics,
wooden-earthen headman’s castle. Just the main task Late Middle Ages.
of the work was to ascertain the conformity of the ram- Одержано 11.04.2022
parts to these objects.
The internal structure of the rampart was explored ПАНИШКО Сергій Дмитрович, кандидат історич-
by laying a stepped trench measuring 2 × 11 m at the них наук, доцент, Східноєвропейський національний
end of the rampart at the place of its gap (entrance to університет ім. Лесі Українки, Луцьк, Україна.
the territory of hill-fort). The cross-section made it pos- PANYSHKO Serhii, Candidate of Historical Sciences,
sible to record the stratigraphic column of layers and Associate Professor, Lesya Ukrainka Eastern European
backfills for more than 6 m long and to ascertain the National University, Lutsk, Ukraine.
general picture of the rampart construction. ORCID: 0000-0003-4188-1089, e-mail:
It was learned that the embankment of the rampart panishko63@gmail.com.
was carried out above the level of the cultural layer
which occured on a yellow homogeneous loess-like ПЕТРАУСКАС Андрій Вальдасович, кандидат
loam (possibly the virgin soil). The generalization of історичних наук, старший науковий співробітник,
the layers traced above for 5.96 m allows us to identify Інституту археології НАН України, Київ, Україна.
three of their main groups which probably reflect the PETRAUSKAS Andriy V., Ph. D., Senior Research
sequence of erecting of the rampart at this area. Fellow, the Institute of Archaeology, National Academy
The first large-scale backfill, which formed the basis of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
of the embankment, was traced in the square 5. It con- ORCID: 0000-0002-9066-1376, e-mail: petrauskas@i.ua.
sisted mainly of yellow loess-like loam with inclusions ЧОРНИЙ Іван Олександрович, магістр, Схід-
of limestone fragments. ноєвропейський національний університет ім. Лесі
The middle part of the embankment was explored Українки, Луцьк, Україна.
in squares 2—4, where the complex stratigraphic se- CHORNYI Ivan, Master, Lesya Ukrainka Eastern
quence of various layers and strata have been traced, European National University, Lutsk, Ukraine.
which, in addition to loess-like yellow loam with lime- ORCID: 0000-0001-9218-5628, e-mail:
stone fragments, included the larger backfills of dark johnchorniy@gmail.com .

С. Д. Панишко, А. В. Петраускас, І. О. Чорний. Археологічні дослідження оборонних укріплень літописного Володимира в 2018 р.

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

С. Д. Панишко, А. В. Петраускас, І. О. Чорний. Археологічні дослідження оборонних укріплень літописного Володимира в 2018 р.

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Новітні дослідження

УДК [904.4:725.182](477.82)”14” DOI: 10.37445/adiu.2022.02.14

С. Д. Панишко, А. В. Петраускас, І. О. Чорний

Рис. 1. Городище Володимира: 1 — місце

не закинено старого замчища — городища й не окремих ділянок валів (Златогорський, Па-

Рис. 3. Фото в’їзду на городище із позначенням розташування розрізу валу

та й має сліди підсипки. В тісті домішки заліз-

Рис. 6. Траншея 1, розріз валу: план, стратигра-

прямими вузькими горизонтальними лініями Два фрагменти стінок гончарних посудин.

Рис. 7. Фрагменти гончарних посудин пізньосередньовічного часу

Рис. 8. Фрагменти вінець ранньогончарних посу-

Рис. 9. Фрагменти вінець гончарних посудин Х—

You might also like