Презентація на

тему «Культура
Київської Русі»
ПІДГОТУВАЛА СТУДЕНТКА ГРУПИ К-12 ДЗЮМАН ВІКТОРІЯ
  Історія Київської Русі

Зміст 


Релігія
Архітектура
презентації  Мистецтво
 Висновок
 Історія Київської Русі

Київська Русь — давня східноєвропейська монархічна

держава зі столицею в Києві, існувала з IX по XIII століття. Її
територія від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні
та від Вісли на заході до Волги на сході. Населенням були
нащадки східнослов'янських, балтських та фіно-угорських
племен.
Початково управлінням держави займалися князі, але пізніше
владу сконцентрували в руках великих князів. Серед
найвідоміших правителів — Олег, Ігор, Ольга, Святослав та
Володимир Великий, який християнізував Русь у 988 році.
З часом держава розпадалася на окремі князівства, що
призвело до феодальної роздробленості. У XIII столітті
Київська Русь стала частиною Золотої Орди після
монгольської інвазії. Київ втратив своє значення, але деякі землі
продовжили існування в рамках Галицько-Волинського
князівства. В кінці XIII — на початку XV століть території
колишньої Київської Русі ввійшли до складу Великого князівства
Литовського та Королівства Польського.
Релігія
Хрещення Русі, або Друга релігійна реформа князя Володимира, є
процесом прийняття та поширення християнства на території
Київської Русі. Основні події включають невдалий спробу офіційного
хрещення Русі Аскольдом у 860 році та церемонію масового
хрещення мешканців Києва у 988 році під керівництвом князя
Володимира Святославича.
Наслідками хрещення стали укріплення влади київських князів,
підвищення ролі Русі в міжнародних відносинах, розвиток
писемності, архітектури та образотворчого мистецтва. У результаті
утворилася Київська митрополія Вселенського патріархату, а в
народних віруваннях поєднання християнства з язичництвом
утворило синкретичну релігію.
 Архітектура
Архітектура є невід'ємною складовою художньої
культури, створюючи основу для поєднання різних видів
мистецтва, включаючи живопис, скульптуру та
декоративно-прикладне мистецтво. Це мистецтво
створення будівель і споруд, їх проектування та
будівництво, що визначається не лише їхньою
корисністю, а й естетичною цінністю.
Архітектура формує просторове середовище для життя
та діяльності людини, відображаючи суспільні ідеї у
художніх образах. Її суспільна цінність визначається
функціональним призначенням будівель та їхньою
естетикою.
В Україні архітектура з'явилася вже у VII столітті до н.е.
Варто відзначити високий рівень архітектури грецьких
колоній на українському узбережжі Чорного моря.
Під час становлення Київської Русі (IX століття), типовим
поселенням стало "город" - укріплене місто з
навколишніми селищами. Міста грали важливу роль у
розвитку економіки та духовності держави. Князі
Володимир та Ярослав активно сприяли розвитку Києва,
розпочавши формування плану міста. Київ поділявся на
верхнє ("дитинець", "вишгород", "гора") та нижнє ("подол")
міста.
 Дерев‘яні споруди в
містах Київської Русі
У містах Київської Русі дерев'яні споруди відігравали ключову роль
у архітектурному ландшафті. Знахідки археологічних розкопок у
містах, таких як Київ, Новгород, Стара Ладога та інші, свідчать про
вишуканий архітектурний декор і характерні конструктивні
елементи, що були властиві населенню того часу. Особливо
видатними є комплекси будинків, відомі як "хороми", які
формували цілісний архітектурний ансамбль. Будинки князівсько-
боярських та купецьких родин мали два або більше поверхів і
відомі своїми "сінями" та "теремами". Для бідноти характерні були
однокамерні будинки, зведені за допомогою каркасно-стовпової
конструкції. Дерев'яні споруди також використовувалися для
укріплень міст та будівництва церков. Хоча літописи рідко згадують
про будівництво дерев'яних храмів, їх значення підтверджує
наявність великої кількості церковних споруд у містах і селах.
Проте з появою кам'яної архітектури зросло бажання князів
створювати монументальні споруди, що відображали б
могутність держави, що спричинило розвиток кам'яної архітектури
та спорудження величних палаців і храмів.
Перші кам‘яні будівлі.
Перші кам'яні будівлі на теренах Київської Русі були зведені під керівництвом майстрів з Візантії.
Розпочавшись у кінці Х століття, масштабні будівельні проекти для створення ансамблю
монументальних споруд у княжому центрі Києві швидко взяли на себе оберт. За невеликий період
часу були зведені два палацові комплекси, розміром 45х11 метрів, зі здовженими фасадними
галереями. Докази з розкопок та мініатюр з Радзивілівського літопису підтверджують, що київські
князівські палаци мали два поверхи, з аркадами та службовими приміщеннями на першому
поверсі і житловими на другому.
Центральну роль в ансамблі "міста Володимира" відігравала Десятинна церква. Вона належала
до хрестокупольних храмів візантійського стилю, з кам'яними стінами та плінфами, внутрішній
простір якої перекривався зводами у формі хреста. Над цим величним зодчеством піднімалася
небозвідна конструкція, що підтримувалася підпружними арками, опираючись на чотири
центральні стовпи. Величезні башти з чотирискатними дахами доповнювали центральну будівлю,
надаючи їй особливої урочистості. Рельєф Старокиївської гори, де знаходилася церква, сприяв її
видимості над дерев'яними кварталами і зрубними валами Києвського дитинця.
Після завершення будівництва, згідно з літописом, церква була внутрішньо прикрашена іконами,
хрестами та дорогоцінним посудом, які Володимир привіз із Херсонеса як посаг за принцесою
Анною. Інтер'єр прикрашали майстерно виконані мозаїки, мармурові колони, шиферні плити та
інші кам'яні деталі. Однією з особливостей декору церкви була велика кількість мармуру, що
призвело до її прозвища "мраморяна". Сама церква, за літописом, була зведена грецькими
майстрами, які ймовірно прибули з візантійської провінції, знаючи західноєвропейський стиль
будівництва. Вона була створена за зразком фароської церкви Богородиці Великого палацу в
Константинополі.
"Місто Ярослава" у Києві.

Будівлі «міста Ярослава» у Києві відображають новий етап у розвитку монументальної архітектури на
Київській Русі. У цей період давньоруське зодчество набуває національних рис. Серед видатних творів
першої половини XI століття — Софійський собор (1037), який вражав своїми величними формами та
розкішним оздобленням.
Митрополит Іларіон висловив думку, що Софійський собор — дивовижна та славна будівля,
неперевершена на всій північній землі від сходу до заходу. Б. Греков зазначив, що собор зачаровує
своєю величчю та блиском, завойовуючи увагу своєю досконалістю і розкішністю.
Софія Київська - видатна пам'ятка світового зодчества, що
привертає увагу істориків, археологів, мистецтвознавців та інших
дослідників. Кожне нове дослідження цієї святині викликає
інтерес не лише серед фахівців, а й серед широкої
громадськості. Під час розкопок, реставрації фресок і вивчення
композицій зображень дослідники розкривають багато
таємниць, однак ще багато залишається невідомим.
Софія Київська — це величезна п'ятинефна хрестовокупольна
споруда з 13 банями, яка оточена з трьох сторін двома рядами
відкритих галерей. До храму були додані дві башти з заходу, а
широкі гвинтові сходи піднімали на церковні хори або "полаті".
Архітектура Софійського собору вражає урочисто-святковим
настроєм, ритмічністю різноманітних елементів, від аркад до
високої центральної бані. Інтер'єр храму розкривається
об'ємно-просторово: від напівзатемнених бокових анфілад до
високих двоповерхових аркад центральної частини. Розмаїття
мозаїк і фресок, які оздоблювали стіни, стовпи та арки,
вражало пишнотою та дивними образами, що не
обмежувалися лише релігійними мотивами. На південній і
північній стінах центрального нефу розміщені зображення
родини Ярослава Мудрого, а на західній (що впала)
Монументальні будівлі Київської Русі

Михайлівський Золотоверхий собор відомий як

один із найвидатніших зразків культової
архітектури Київської Русі. Зводився у XII столітті,
він представляв собою хрестовопланову
тринефну споруду з великою банею. Споруда
вражала своїми масштабами та деталізацією
оздоблення, включаючи фрески, мозаїки та
різьблені плити. Подібно до інших
монументальних будівель того часу, він мав
свої унікальні особливості, такі як хрестата
форма внутрішніх стовпів, які стали типовим
елементом української архітектури. Внутрішнє
прикрасження споруди було дуже розкішним і
включало різноманітні фрески, мозаїки та
орнаменти. Цей собор є важливим об'єктом
вивчення для істориків та мистецтвознавців, що
цікавить як фахівців, так і широку громадськість.
 Борисоглібський собор у
Чернігові
Борисоглібський собор у Чернігові є однією з монументальних
споруд Київської Русі XI століття. Побудований за велінням
Мстислава, брата Ярослава Мудрого, він відзначався своєю
шестистовпною тринефною архітектурою. Споруда мала
величезний внутрішній простір, об'ємно-просторово вирішений з
напівзатемненими боковими анфіладами та високими
двоповерховими аркадами центральної частини. Внутрішнє
оздоблення собору включало фрески, мозаїки та вишуканий
орнамент, а його зовнішні фасади прикрашали різноманітні
деталі, включаючи пілястри та капітелі з різьбленням. Ця споруда,
разом з іншими культовими храмами того часу, відображає
поширення та розвиток монументальної архітектури на теренах
Київської Русі.
 Мистецтво
Образотворче мистецтво Київської
Русі, зокрема іконопис, фреска,
мозаїка та книжкова мініатюра,
відігравало важливу роль у вираженні
релігійних та культурних цінностей. Це
мистецтво підкреслювало духовність
та високі ідеали християнства через
аскетизм у зображеннях та строгість у
композиції.
Іконопис, фреска та мозаїка
відображали релігійні сюжети та
святих, підкреслюючи важливість віри
та духовного життя. Книжкова
мініатюра слугувала засобом
розповсюдження знань і
богословських текстів, доповнюючи
образотворче мистецтво у відтворенні
християнської культури.
У контексті Київської Русі,
образотворче мистецтво стало
спільною мовою для вираження
духовних та культурних цінностей,
об'єднуючи різні національності та
традиції у висловленні спільних ідеалів.
Ткацтво, килимарство та вишивка відігравали
значну роль у декоруванні та прикрашанні
предметів побуту на території Київської Русі. Ці
види ремесел не лише задовольняли практичні
потреби, а й втілювали в собі різноманітні
художні вирази.
Ткацтво було широко поширеним, із з волокон
льону, конопель і вовни створювалися чудові
сукна та полотна зі складним малюнковим
орнаментом. Вишивка, одне з найдавніших
ремесел, розвивалася як народна традиція,
прикрашаючи сорочки та інші одягнення.
Килими, які місцево виготовлялися,
використовувалися як покривала на меблі, для
покриття підлоги та участь у різних обрядах.
Високий рівень мистецтва виявлявся у виробах
ювелірної справи, де майстри володіли різними
техніками обробки металу, включаючи чорніння
срібла, лиття з дорогоцінних металів та техніки
перегородчатої емалі. Ці вироби, як правило,
мали вишуканий орнамент та символічне
значення.
Таким чином, ткацтво, килимарство та вишивка
представляли собою важливі аспекти культури
та мистецтва на території Київської Русі,
відображаючи багатство та різноманітність
художніх традицій цього періоду.
Українське декоративно-прикладне мистецтво,
зокрема ткацтво, килимарство та вишивка,
відображало національну ідентичність та культурну
спадщину. Наприклад, вишивка зображала
символіку та традиції українського народу.
На відомих народних картинах "Козак Мамай" та
"Козак-бандурист" видно різноманітні вишиванки,
які прикрашають образи козаків. Вишивка
слугувала не лише прикрасою, але і способом
вираження національної гордості та культурної
спадщини. Картина «Козак-бандурист»
Крім того, ткацтво та килимарство відігравали
важливу роль у побуті та обрядах. Килими з часів
Київської Русі служили не лише для прикраси, але і
для побутових потреб, а також використовувалися у
релігійних обрядах та урочистостях.
Усі ці види мистецтва разом із народними
звичаями та традиціями створювали унікальну
культурну спадщину українського народу, яка
зберігається і передається з покоління в покоління.

Картина «Козак Мамай»

Театральне мистецтво, музика та танок відігравали важливу роль у
культурному житті Русі. Музика та співоче мистецтво були невід'ємною
частиною релігійних обрядів та побуту. У билинах і літописах
згадувалися музиканти, які виконували народні пісні та мелодії на
різних інструментах. Театральне мистецтво виявлялося у вуличних
представленнях, народних лялькових театрах та різноманітних
розважальних заходах при дворах князів. У цій атмосфері
розвивалися скомороші - народні музиканти, співаки та танцюристи,
які розважали глядачів своїми вміннями та виконанням народних
пісень і танців. Такі мистецькі вистави відображали народні традиції,
обряди та віру, що були важливою частиною культури Русі.
 Культура Київської Русі була різноманітною та
багатошаровою, включаючи архітектуру,
мистецтво, музику та народні обряди. Високий
рівень ремесел і розвинена архітектура церков

Висновок та міст свідчать про культурне багатство

держави. Народна творчість, яка включала пісні,
билини та обряди, відображала духовність та
цінності того часу. Культура Київської Русі є
важливим джерелом для розуміння історії та
духовності українського народу.