Довідкова інформація

Софія Київська – православний собор святої

Софії у центрі Києва та одна з передових
християнських святинь у Східній Європі.
Входить до складу однойменного
національного заповідника, який об'єднує й
інші київські пам’ятки – Золоті ворота,
Андріївську та Кирилівську церкви.
Софіївський собор – найстаріший собор у
Києві, який до сьогодні зберіг інтер'єр часів
його створення – XI століття. Якби вміли
говорити настінні графіті, фрески і мозаїки,
вони б розказали, як виглядали князі та
єпископи Київської Русі. 260 кв. метрів мозаїк
та 3 тис. кв. метрів фресок бачили, як в соборі
коронували та хоронили князів, грабували
храм під час навал та війн і майже на століття
залишали без догляду, потім відновлювали і
знову воскрешали, спалювали і позолочували.

Цікаві факти:
– Софіївський собор у Києві – одна з
найбільших споруд свого часу – має 55 м
ширини, 42 м довжини, майже 30 м висоти.
– На території Софії Київської знаходиться
найдавніший некрополь з найдовшим в Україні
періодом існування майже в тисячу років (1054
—1995).
– В 1934 р. ансамбль Софійського монастиря
оголосили Державним історико-архітектурним
заповідником, а в 1990 р. його занесено до
Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
– У 1637 р. в соборі з’явився перший
іконостас.
– Загальна вага 20 дзвонів на головній
Дзвіниці собору – 835 кг.
– Собор показаний у фільмі “За двома
зайцями” та описаний у творі П. Загребельного
“Диво”.
Неможливо пропустити у соборі:
1. Сучасне панно-мозаїку розміром 7*7 м,
створене із 15 тис. дерев'яних крашанок та
підсвічене зсередини.
2. Мозаїку “Оранта” під куполом висотою 6 м,
яка з різних ракурсів виглядає по-різному –
схилившись у молитві, на колінах або стоячи.
Щоб дізнатись, звідки краще дивитись, читайте
тут.
3. Серед 7000 графіті (XI-XVIII ст.) збереглися
записи про смерть князя Ярослава мудрого та
автограф Володимира Мономаха.
4. Навпроти головного вівтаря – залишки
портрету княжої родини, яка заснувала
Софійський собор. Одні історики приписують
зведення Ярославу Мудрому, інші –
Володимиру Великому.

Що на подвір’ї:
1. Мальовнича паркова зона – зелений оазис
спокою у центрі міста.
2. Дзвіниця висотою 76 м – чудовий
оглядовий майданчик на краєвиди Києва. Тут
знаходиться бронзовий дзвін “Мазепа” (1705
р.) – найбільший в Україні серед старих дзвонів
та найбагатший за орнаментикою.
3. У Трапезній діє виставка “Перші храми
Києва”. Є унікальні експонати: фрагменти
підлоги Десятинної церкви, різьблена гробниця
ХІ ст. З 2016 р. тут відновились щоденні
богослужіння.
4. Хлібня – збережена будівля XVIII ст. з
просторими залами для виставок.
5. Будинок митрополита з відтвореними
покоями зразка XVIII-XIX ст. показує, як жили
єпископи того часу. На другому поверсі –
сучасна конференц-зала та виставкові зали.
6. Урочиста Брама Заборовського, зведена
до 1745 р.
7. Приміщення бурси – нині Центральний
державний архів-музей літератури і мистецтва
України.
Напевно, у кожного народу є своя культова
споруда, що зберігає в собі духовний зв’язок
поколінь.

Для українців це Софія Київська – осередок

духовного життя. Іноземні загарбники
неодноразово перетворювали на попіл
столицю України.

Але, не дивлячись на пожежі, стихійні лиха,

війни і катастрофи, як і раніше, непорушним
оберегом на берегах Дніпра стоїть Софійський
Собор.

Історія
До сьогодні історики не можуть зійтися на
єдиній думці щодо дати заснування собору.
Одні вважають, що перший камінь Церкви
Святої Софії був закладений в 1037 році.
Головним джерелом інформації для них є
Повість врем’яних літ. Однак, інші літописи
вказують, що за 20 років до цієї дати, в 1017
році, розпочато будівництво.

Письмові джерела історії XI століття

інформують, що Ярослав Мудрий лише
продовжив справу свого батька Володимира
Великого. Подібна інформація ставить під
сумнів не тільки рік заснування 1017 або 1037,
а й особистість того, хто звелів побудувати
головну святиню країни. Насправді, в офіційних
історичних колах прийнято вважати, що саме
Ярослав був засновником храму.
З перших років існування Собор Святої Софії
став не лише головним духовним, культурним,
а й політичним центром Київської Русі. На
площі перед ним зустрічали іноземних послів,
проводили віче. Там здійснювали «посадку»
князів на престол. Перша бібліотека була
зібрана саме в підвалах святині. За описами
очевидців, вона містила понад 1000 книг.

Однак у 1240 році стольний град був спалений

військами Батия. Головну культову споруду
країни було розграбовано. Хоч собор і діяв, але
прийшов в запустіння: занепали склепіння,
обсипалася мозаїки, у тому числі Оранта.
Навіть, незважаючи на те, що в 1596 році була
підписана церковна унія і храмові споруди були
передані в руки уніатів, будівлі прийшли в
справжній занепад, зотліли перекриття. У 30-40
рр XVII століття Петро Могила, митрополит
Київський, зміг повернути Софію Київську
православній церкві. Тоді й був запущений
процес відродження.

У 1934 році, незважаючи на боротьбу з

«опіумом для народу», був створений
Національний заповідник «Софія Київська».
На початку ХІ століття за указом Ярослава
Мудрого було закладено перший камінь.
Матеріалу для будівництва не вистачало, тому
від гостей стольного граду, які в’їжджали на
візках, вимагали своєрідну данину: кілька
каменів. При створенні Софійського Собору
використовувалася візантійська техніка кладки.

За часів Петра Могили було проведено не

тільки капітальний ремонт церкви, але й
побудовані з дерева будівлі монастиря,
зведений високий дерев’яний паркан, якщо
вірити опису. Велика київська пожежа 1697
року знищила дерев’яні споруди. І за наказом
Петра І почалося нове будівництво, яке
тривало 70 років. Свої гроші вклав і гетьман
Мазепа.
Початковий проект Софії Київської
відрізняється від того, що ми можемо
споглядати сьогодні. 13 куполів були
розташовані пірамідою: малі куполи тягнулися
до головного, і розташовувалися ярусами: 8-4-
1.

З середини ХІІІ століття будівля поступово

приходить в занепад. Однак завдяки
старанням гетьмана Мазепи, почалася
масштабна реконструкція і перебудова
перлини світової архітектури. Після
проведених робіт церква набула рис бароко,
що характерно для епохи того часу.
У давнину Софійський Собор не штукатурили.
Але з ХVІІІ століття стіни стали білими.
Напівсферичні купола були замінені на
грушоподібні. По периметру були зведені
стовпи-контрфорси. Центру підкупольного
простору надано форму хреста: центральний
купол символізує Ісуса Христа, чотири –
апостолів-євангелістів (Луку, Марка, Іоанна,
Матвія).

У західній галереї пам’ятки архітектури

знаходяться дві гвинтові сходи, по яких князь з
почтом піднімалися на хори, де, очевидно,
слухали богослужіння, і також проводили
державні церемонії.
Для всіх православних споруд характерний
синтез архітектури та внутрішнього
оздоблення. Однією з візитних карток столиці
України служить Оранта – зображення Божої
Матері без дитини на руках. Це одна з
найбільших мозаїк, де Діва Марія стоїть,
розкинувши руки.
Нажаль, кілька століть без належного догляду
знищили унікальні мозаїки. Деякі дивом були
відновлені майстрами зі світовим ім’ям.
Збереглася Оранта, зображення Христа, сцени
з церковного життя, навіть світська фреска, де
зображені скоморохи.

Особливо примітні фрески, які бачили лише

царедворці, що мали доступ на хори.
Зображення ніяк не пов’язані з богоматір’ю й
церковним життям: змагання на
константинопольському іподромі, сцени життя
при дворі, прийом княгині Ольги візантійським
імператором.
Збереглися і унікальні настінні написи, цікаві як
зразок давньої писемності. Більшість з більш
ніж 7000 написів адресовані до богоматері,
Христа і Бога.