Professional Documents
Culture Documents
1. XVII століття - "золотий вік" іспанської літератури
1. XVII століття - "золотий вік" іспанської літератури
Як і раніше, вона залишалася країною єзуїтів. Тут з дикою жорстокістю панувала інквізиція. За XVI,
XVII і XVIII століття на вогнищах інквізиції було спалено понад ЗО тисяч людей і близько 300 тисяч
кинуто до в´язниці.
Якщо у Франції абсолютизм у період свого становлення сприяв формуванню нації, економічному,
політичному та культурному об´єднанню сил народу, то в Іспанії цього не відбулося. Королівська
влада досягла лише незначного обмеження влади феодалів, взяла під свій контроль лицарські
духовні ордени, конфіскувавши їх величезні земельні наділи.
Загибель "Непереможної Армади" (усього іспанського флоту) поблизу берегів Англії у 1588 році
остаточно підірвала військову міць країни. Почалися хвилювання в іспанських колоніях.
З карти країни зник цілий ряд населених пунктів. Все населення Іспанії за короткий проміжок часу
з кінця XVI і до середини XVII століття зменшилося на два понад мільйони чоловік.
Католицька церква, яка поєднувала у собі духовне ярмо народу із найвитонченішими формами
репресій, стала в Іспанії керівним інструментом реакції, знаряддям безжального придушення
революційного протесту мас.
У XVII столітті Іспанія — другорядна країна Західної Європи. її колишня могутність відійшла у
минуле.
Однак художня література Іспанії того періоду надзвичайно багата. Іспанський Ренесанс дещо
запізнився. В той час, як в Італії, Франції краща пора Відродження вже минула, в Іспанії, яка
накопичувала свої культурні сили, цей розквіт тільки розпочинався.
В іспанській літературі XVII століття можна виділити три художніх напрями: ренесансний реалізм,
який очолював могутній геній Лопе де Вега, класицизм, представлений творчістю деяких вчених-
поетів та підтримуваний університетами, і бароко, найвищим вираженням якого була творчість
Педро Кальдерона. Слід зазначити, що класицизм в Іспанії не прижився.
Ренесансний реалізм, який поєднував у собі художній досвід античної культури із національними
художніми традиціями іспанського народу, являв собою у першій половині XVII століття
наймогутніший, глибоко народний художній напрям в Іспанії.
Театр пізнього Відродження (1580—1620-ті роки) і наступної літературної епохи — XVII століття — в
Іспанії являв собою дійство величезного масштабу. У той час коли світська та церковна верхівка
неухильно вели країну до катастрофи, у театрах Іспанії щоденно, крім постів, деяких свят та тижнів
жалоби, жила та утверджувалась гуманістична модель світу.
Існували дві Іспанії; з точки зору історичної перспективи "Іспанія сцени", яка втілювала надії
народу, всю повноту національного характеру, що зберегла все це для майбутнього, була набагато
реальнішою, ніж держава Габсбургів, що вже гинула, тобто "Іспанія — в´язниця".
Іспанський театр "золотого віку" активно утверджував гуманістичний склад життя, гуманістичного
героя; боровся комедією більше, ніж трагедією. Національний театр був глибоко ліричним. Відомі
драматурги були поетами у прямому розумінні цього слова. Лопе де Вега до 50 років повністю не
усвідомлював того, що він поет-драматург.
Цілком зрозуміло, що Іспанія посилювала тиск на театр. У самих коралях були перегородки для
різних верств населення партер для тих, хто мав стояти; окрема галерея для жінок, ложі для знаті;
існували придворні театри. П´єси перевірялися, ставали потворними після ряду змін, заборонялися
церковною цензурною; актори і драматурги зацьковувались у проповідях, книгах та брошурах.
Хоча реакція і досягла таким чином певних результатів, вона не могла підкорити театральне
мистецтво повністю. Тому Філіпп II і найбільш послідовні діячі Контрреформації стояли за повну,
абсолютну заборону театру, як світського, так і духовного. Тричі за 100 років королівський уряд
забороняв театр: у 1598, 1646 і 1665 роках, але щоразу він втрачав контроль над станом цього виду
мистецтва у країні і відступав.
Тому глядач або читач XXI століття, знайомлячись із п´єсами Лопе де Веги, повинен пам´ятати, що
драматург вперше і всупереч усьому реалізував перемогу національного ренесансного театру на
території всієї Іспанії.