У XVIII-XIX ст.

в Європі відбулися радикальні зміни через промисловий переворот, що

призвело до виникнення буржуазії та пролетаріату. Політичні трансформації були
спричинені Великою Французькою революцією, що внесла демократичні зміни у
суспільство.

У той час у розвитку наук були зроблені значні відкриття в фізиці, хімії та біології. Технічні
науки також почали розвиватися, спрямовуючись на поліпшення виробництва.

Сфера гуманітарних наук та культури також пройшла значні зміни у XIX столітті. Німецька
класична філософія, зокрема Кант, Шеллінг, Гегель та інші, внесли важливий вклад у
філософську думку того часу. Філософи утопісти-соціалісти критикували капіталістичне
суспільство та мріяли про ідеальне майбутнє, але їх ідеї були віддалені від реальності того
часу.

Філософи XIX століття вивчали закони історії. Французькі історики застосовували історизм
для пояснення політичних структур через класові інтереси. К. Маркс базував свої принципи
на матеріалістичному розумінні та історизмі. Лібералізм підтримував капіталістичні
відносини та ідею "рівних можливостей", соціалізм виступав за соціальну справедливість
через революційний та реформаторський підходи.

В XIX столітті розповсюдились романтизм, критичний реалізм та натуралізм. Романтизм,

що виник у Німеччині, підкреслював увагу до індивідуальності людини та національно-
визвольних рухів, впливаючи на творчість П. Шеллі, Г. Гейне, Е. Делакруа та Дж.
Констебла.

У XIX столітті мистецтво розділялося на різні напрямки: романтизм, реалізм та музику

романтичного спрямування. Романтики, такі як Ежен Делакруа та Каспар Давид Фрідріх,
зверталися до героїчної історії та використовували патріотичні теми та образи природи у
своїх творах. У музиці романтизму були нові жанри, а композитори, такі як Франц Шуберт,
відображали романтичні ідеї у своїх творах. У 1830-х роках у Франції з’явився реалізм, який
характеризувався більш реалістичним відображенням реальності та критичним поглядом
на суспільні аспекти.

Характерні риси реалізму включають:

- Докладне і вичерпне відтворення подій та деталей у типових умовах.

- Наголос на раціональності та впливі соціально-економічних чинників на створення
характерів та їхні дії.
- Використання драматизації та підкреслення конфліктів, віддача переваги епічній прозі.
- Розрізнення видів реалізму в мистецтві: ренесансний, просвітницький, критичний,
соціалістичний.

У французькій літературі та мистецтві реалізму були відомі письменники та художники, такі

як Оноре де Бальзак (1799-1850) - автор "Людської комедії", включаючи "Батька Горіо",
"Втрачені ілюзії", а також Лорда Байрона, англійського поета та письменника, відомого
своєю романтичною поезією і трагічними оповіданнями.

Критичний реалізм, що характеризувався відображенням негативних аспектів людської

природи та соціальних конфліктів, виявився в творах Бальзака та інших авторів.

Поява напряму натуралізму у літературі та мистецтві наприкінці XIX століття була наслідком
впливу позитивістської філософії, де фактори спадковості, оточуючого середовища та
соціальний контекст героїв стали ключовими.

В цей період з'являлися нові мистецькі напрями, такі як натуралізм, спрямовані на

відтворення реалій життя через творчість Е. Золя, Г. де Мопассана та інших митців.

Капіталізм став монополістичним через великі корпорації, призводячи до державного

контролю над суспільством. Це спричинило занепад гуманізації та культурних процесів,
прославлення сили та насильства як методів подолання кризових явищ.
Українське національне відродження у XVIII-XIX ст. відзначалося політичними конфліктами,
спробами держав загальної влади придушити українську культуру та мову. Незважаючи на
репресії, розвиток культури й усвідомлення національної ідентичності просунулися. Цей
період поділяється на три етапи: науковий, культурний та політичний.

Освіта гравала важливу роль, хоча її штучно гальмували мовні політики імперій. У 1862
школи заборонили, у 1863 розпочалася русифікація, а згодом Емський акт 1876 заборонив
українську мову та літературу в Російській імперії.

На західних українських землях українську мову визнали у 1787, але державні установи
використовували німецьку та польську. У 1869 та 1874 відбулися освітня реформа та дозвіл
на українське навчання. Львівський університет зазнав певних змін і мав складну історію
мови викладання. Попри тиск польської мови, у 1894 та 1900 відкрили кафедри історії
України та української літератури. Західноукраїнські землі також отримали вищі навчальні
заклади.

Тарас Шевченко - видатний український поет, драматург, художник, історик та

громадський діяч. Важливе місце в його творчості займає поема "Енеїда", "Наталка
Полтавка" та "Москаль-чарівник". Багато дослідників вважають його "батьком" нової
української літератури. Його твори, перекладені більш ніж на 100 мов, віддзеркалюють
різноманіття української мови та мають суттєвий вплив на українську свідомість.

Григорій Квітка-Основ'яненко вважається першим українським прозаїком. Його творчість

включала комедії, повісті та п'єси, що отримали почесне ім'я "батька української прози".

Євген Гребінка, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький також були
важливими фігурами розвитку української літератури.

Українська література 1820-1850-х років була впливовою для романтизму, у тому числі
завдяки Шевченку та іншим представникам. Цей період також відзначався важливими
внесками Пантелеймона Куліша та Юрія Федьковича.

У другій половині XIX століття українська література розвивалася в напрямку критичного

реалізму, представники якого включають Івана Франка, Івана Нечуй-Левицького, Панаса
Мирного та Лесю Українку, що продовжили розвиток української літературної спадщини.

Архітектура класицизму стала основою у формуванні центрів міст та розвитку садово-

паркового будівництва в Україні протягом XIX століття. Українська архітектура
демонструвала синтез стилів, включаючи класицизм, романтизм, еклектику та вплив
модерну в кінці XIX століття. Скульптура в цей час також переживала зміни, від класицизму
до реалізму, з впливом національних та іноземних майстрів.

В українському мистецтві XIX століття видатні скульптори, такі як Леонід Позен, Володимир
Беклемішев та Б. Едвард, створили багато виставкових робіт і пам'ятників. На теренах
Галичини та Волині творили Габрієль Красуцький, Петро Війтович, Антоній Попель. У
живописі цього періоду проявлялися класицизм, реалізм та пейзажі. Особливий внесок у
живопис та скульптуру зробив Тарас Шевченко, який також славився як художник, не
лише як поет.

В українському театрі та музиці XIX століття виникли професійні артисти та композитори,

зокрема М.Л. Кропивницький, С.С. Гулак-Артемовський та С. Крушельницька. Театральне
та музичне мистецтво розвивалося в різних регіонах України, зокрема в Харкові, Полтаві, і
на заході. М.В. Лисенко та М.М. Вербицький внесли важливий вклад у розвиток української
музичної культури.