РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ТА

ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ (ХІХ —

початок ХХ ст.)"
Неплій Богдан
 ФОРМИ ТА НАПРЯМИ ОСВІТИ
В XIX ст. формується педагогіка як самостійна наука.
Школа розвивалася в умовах поступального
економічного розвитку, зростання промисловості, і
тому створення нової системи освіти стало історично
неминучим.
У Пруссії «Загальним положенням про школи» (1794
р.) всі навчальні заклади оголошувалися державними. У
1798 р. у Пруссії була створена Вища рада з освіти.
У 1830 р. парламент Великої Британії уперше
фінансував школу. У 1847 р. був виданий закон про
державне інспектування навчальних закладів. У 1840-і
роки у країні запроваджувалася обов’язкова початкова
освіта, були створені урядові комітети для нагляду за
відвідуваністю шкільних занять.
 Створення нових типів шкіл
У XIX ст. у країнах Заходу з’явився новий тип навчального закладу — вища початкова школа.
Її поява була відповіддю на потреби суспільства в підвищенні рівня масової освіти.

У XIX ст. в Західній Європі й США відбувається становлення систем середньої освіти. У
Великій Британії основним типом середньої школи була граматична школа.

У Франції основними типами шкіл у системі середньої освіти були ліцеї та коледжі. У США
головним типом навчального закладу середньої освіти на початку XIX ст. була академія.

Таким чином, розвиток середньої школи на Заході протягом XIX ст. полягав у створенні
навчальних закладів класичної й сучасної освіти. Останні набували дедалі більшого
поширення, бо були ознакою нового часу.
 УНІВЕРСИТЕТИ
Вищу освіту в Європі та США здобували переважно в університетах. Вищу
освіту у Великій Британії можна було здобути в університетах, інститутах,
коледжах. У XIX ст. у зв’язку з потребами індустріальної епохи в країні
відкривалися політехнічні інститути, які готували інженерів, технологів з
багатьох спеціальностей.

Найпрестижнішими вищими навчальними закладами не тільки

Великої Британії, а й усієї Європи вважалися Кембриджський та
Оксфордський університети. Досить високу репутацію мали
вищі навчальні заклади в Лондоні, Ліверпулі, Ньюкаслі,
Бірмінгемі, Глазго, Единбурзі та інших містах Великої Британії.
Диплом приватної школи дозволяв завершити освіту в Оксфорді
або Кембриджі, що, у свою чергу, відкривало широкі можливості
для успішної кар’єри в парламенті або уряді.
 ПЕРШИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
НА УКРАЇНСКІХ ЗЕМЛЯХ
Це був Львівський університет, заснований у 1661
р. у Галичині, яка в той час входила до складу Речі
Посполитої. Львіський університет став важливим
науковим центром. Тут діяли філософський,
богословський, правничий і медичний факультети.
Викладання вели спочатку німецькою, а пізніше
польською мовою. У 1849 р. тут було відкрито
кафедру руської словесності (української мови та
літератури), яку очолив Яків Головацький. У 1894
р. почала діяти кафедра історії України на чолі з
Михайлом Грушевським, у 1900 р. — друга
кафедра української літератури на чолі з Кирилом
Студинським.
Наукові й технічні досягнення. Література та мистецтво
∙ Видатний російський математик М. Лобачевський зробив справжню революцію в
математичній науці, висунувши теорію неевклідової геометрії.

∙ Учення про тепло, як про рушійну силу молекул, розробляв англійський учений В. Томсон.
Установлення механічного еквівалента теплоти є заслугою Дж. Джоуля (Велика Британія), Г.
Гельмгольца (Німеччина) та ін.

∙ Французький зоолог Жан Батист Ламарк створив вчення про еволюцію («ламаркізм»), першим увів
термін «біологія». Англійський лікар Е. Дженнер розробив першу вакцину проти віспи
 ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ТЕХНІЧНОГО
ПРОГРЕСУ
1 Кінець XVIII і початок XIX ст. ознаменувалися подальшим удосконаленням машин для текстильної
промисловості, які були розраховані на застосування парового двигуна. Так, механічний ткацький
верстат Е. Картрайта приводився в рух паровою машиною.
2 Англійський механік Г. Модслі винайшов повністю механізований токарський верстат. У 1818 р.
американський винахідник Е. Вітні сконструював фрезерний верстат з багаторізальним інструментом
(фрезою).
3 Наприкінці XVIII ст. француз Н. Леблан започаткував заводське виробництво соди з глауберової солі.
4 У 1839 р. американський винахідник Ч. Гуд’їр відкрив процес вулканізації каучуку.
5 У першій половині XIX ст. у Великій Британії, Німеччині, Франції розгорнулося будівництво
залізниць, почали застосовувати колісні річкові пароплави з паровим двигуном, у країнах Заходу
вітрильний морський флот поступився місцем паровому.
6 У 1837 р. американський художник С. Морзе винайшов апарат, що передавав короткі й довгі
електричні імпульси, які прийомний пристрій зображував у вигляді крапок і тире.
 Розвиток науки
• Французький фізик Ж. Фуко в 1851 р. здійснив дослідження з маятником (так званий «маятник
Фуко»), які підтвердили добовий оберт Землі.
• У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частку — електрон, що
входив до складу атома.
• Француз П. Кюрі й французька фізик польського походження М. Склодовська-Кюрі вперше
впровадили термін «радіоактивність».
• У 1869 р. видатний російський учений Д. Менделєєв відкрив періодичну систему хімічних
елементів.
• У 1859 р. англійський учений Ч. Дарвін у своїй роботі «Походження видів» висунув теорію
еволюції живих організмів шляхом природного відбору
• У 1851 р. німецький учений Г. Гельмгольц винайшов офтальмоскоп — прилад для дослідження
анатомії ока.
• У 1866 р. австрійський учений Г. Мендель сформулював закономірності спадковості.
• Австрійський невропатолог і психіатр З. Фрейд у 1896 р. вперше визначив основи методу
психоаналізу та ін.
 ЛІТЕРАТУРА
Напрям розвитку літератури Представники
Неокласицизм (друга половина XVIII — початок XIX ст.) Вольтер, Ш. Монтеск’є, Ф. Шиллер, Й.-В. Ґете.
В. Вітмен, О. Пушкін та ранній Ш. Бодлер, Дж. Байрон, В. Скотт, В.
Романтизм (кінець XVIII — перша половина XIX ст.).Гюго, А. Міцкевич, Е. По, Г. Квітка-Основ’яненко,Т. Шевченко
Реалізм (з початку 30-х років XIX ст.) О. де Бальзак, Стендаль, Ч. Діккенс, Г. Флобер, М.
Твен, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, М. Гоголь, І.
Нечуй-Левицький, Панас Мирний;І. Франко
Натуралізм (остання третина XIX ст.) Е. Золя, Г. Гауптман, брати Е. і Ж. Гонкур, А. Хольц,
С. Крейн, Ф. Норріс та ін
Символізм (1870–1910 рр.) П. Верлен, П. Валері, С. Маллармє, А. Рембо, М.
Метерлінк, О. Блок, Андрій Білий
 ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
• Французький художник Е. Делакруа (1798–1863 рр.) вважається творцем історичного
живопису нового часу. Краща з його історичних картин — «Вступ хрестоносців у
Константинополь».
• Лідером реалістичного напряму у французькому живописі середини ХIХ ст. був Г. Курбе
(1819– 1877 рр.). Кращі його картини «Каменярі», «Похорони в Орлеані» здобули художникові
світову славу.
• Англійський художник В. Тернер (1775– 1851 рр.) прославився серед сучасників як
«історичний» живописець, тому що його пейзажі зазвичай доповнювалися міфологічною або
історичною сценою («П’ята страта єгипетська», «Загибель армії Ганнібала в Альпах» і багато
інших).
• У картинах В. Тропініна (1776–1857 рр.) й особливо О. Венеціанова (1780–1847 рр.)
розкривалися моральні якості селян, змальовувалася російська природа.
• Головною подією російського живопису другої половини XIX ст. стала організація в 1870 р.
«Товариства пересувних художніх виставок» яке об’єднало художників-реалістів. Були серед
них і майстри історичного живопису (В. Суриков), пейзажу (О. Саврасов, І. Шишкін),
портретисти (І. Крамськой, В. Сєров та ін).
• І. Рєпін (1844–1930 рр.) творив у багатьох жанрах. Його картини розкривали вільнолюбство,
духовну красу народу («Бурлаки на Волзі», «Царівна Софія», «Не чекали» та ін.).
 АРХІТЕКТУРА
• У Німеччині архітектори (Шинлель, Кленце) і скульптори (Шадов, Раух) дотримувалися традиційних,
існуючих ще з XVIII ст. форм класицизму.

• Архітектура «Вікторіанської епохи» у Великій Британії відрізнялася співіснуванням класицизму й

готичного стилю. У 40– 50-х роках XIX ст. в готичному стилі побудовано будинок парламенту в Лондоні
(Ч. і Е. Беррі).

• Кращі зразки російської архітектури — Адміралтейство А. Захарова, Казанський собор і Гірничий

інститут А. Вороніхіна, споруди К. Россі в Петербурзі; комплекси будівель О. Бове, Д. Жилярді й інших
майстрів.
 МУЗИКА
• Й. Гайдн (1732–1809 рр.) відзначається стрункістю і пропорційністю. Й. Гайдна називали «батьком»
симфонії й струнного квартету.
• В. Моцарт (1756–1791 рр.) — автор популярних і сьогодні опер «Весілля Фігаро», «Дон Жуан»,
«Чарівна флейта», «Реквієм» та інших творів, зокрема симфоній, смичкових квартетів, клавірних
концертів.
• Л. ван Бетховен (1770– 1827 рр.), класик симфонічного жанру. Він створив відомі сонати
«Патетична», «Місячна», «Аврора» й ін.
• Г. Берліоз (1803–1869 рр.) відомий як творець цілого ряду симфоній.
• Опера Ж. Бізе (1838–1875 рр.) «Кармен» не сходить зі сцени вже більш як 100 років. Ж. Оффенбах
(1819–1880 рр.) став одним з основоположників французької класичної оперети («Прекрасна
Єлена», «Перикола» й ін.).
• Дж. Верді (1813–1901 рр.). Деякі його оперні хори стали гімнами національного руху.
• Н. Паганіні (1782–1840 рр.) домагався різноманіття звучання скрипки й підсилював вплив на
слухачів віртуозними технічними прийомами — грою на одній струні, імпровізаціями.
• Польська музика набула світового значення завдяки творчості свого національного генія Ф. Шопена
(1810–1849 рр.).
 МАСОВЕ ВИРОБНИЦТВО
• Кінець ХІХ — початок ХХст. — це час,
коли розпочалося масове виробництво
товарів. Це стало можливим лише за
наявності машин.
• Американський інженер Ф. Тейлор
організував роботу на конвеєрі — системі
безперервного й потокового виробництва
стандартизованих виробів
• Наприкінці XIX ст. підприємець Г. Форд
сконструював свій автомобіль і незабаром
запустив його у масове виробництво. У
1915 р. з конвеєрів його заводів сходило
вже до 250 тис. машин на рік.
 НАУКОВО ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ
На основі досягнень науково-технічної революції в цей період відбувалася
революція й у військово-стратегічній сфері. На зламі XIX– XX ст. для неї
було характерно:

• поява нових видів стрілецького озброєння та артилерії;

• поява військової авіації та танків;
• створення потужних військово-морських флотів;
• створення нових видів вибухових речовин та отруйних газів;
• використання у військових цілях засобів радіозв’язку.
Дякую за увагу я старався)