Восени 1894 французькою контррозвідкою було виявлено лист.

Лист
містив список секретних документів, які пропонувалися німецької розвідки.
Підозра в шпигунстві впала на молодого офіцера генштабу Альфреда
Дрейфуса - єврея за походженням, католика.
Під час розслідування французькою контррозвідкою був перехоплений
пакет, посланий італійському військовому аташе.
У газеті було надруковано анонімне повідомлення про "зраду
французького офіцера-єврея". Автором повідомлення, як згодом з'ясувалося,
виявився ініціатор звинувачення Дрейфуса у шпигунстві полковник
генштабу Д. де Клам.
Дрейфус було віддано до військового суду, який 22 грудня 1894 виніс
вердикт: Дрейфуса визнати винним в шпигунстві на користь Німеччини і
засудити до довічного ув'язнення на Чортовому острові поблизу Французької
Гвіани.
У червні 1895 р. начальником відділу контррозвідки французького
генштабу був призначений полковник Ж. Пікар, який виявив зв'язок
німецького військового аташе з іншим французьким офіцером - майором
генштабу Естергазі. Переконавшись, що автором листа був не Дрейфус, а
Естергазі, Пікар у вересні 1896 р. вказав своєму начальству на необхідність
перегляду "справи Дрейфуса". Однак Буадефр і Гона заборонили Пікару
займатися подальшим розслідуванням. Пікар був відсторонений від посади і
відправлений у небезпечну військову експедицію в Туніс.
Лист був єдиним документом, на якому грунтувалося звинувачення
проти Дрейфуса. Дрейфус був визнаний винним на підставі думки трьох з
п'яти експертів, котрі констатували схожість почерку автора листа з
почерком Дрейфуса. Однак громадськості стало відомо, що крім опису
документів, нібито складеної Дрейфусом, суддям потай від захисту і
обвинуваченого були показані й інші матеріали. Дійсно, в дорадчу кімнату
суддям приносили розшифровану контррозвідкою телеграму, надіслану до
Риму італійським військовим аташе, нібито про те, що Дрейфус
арештований, у зв'язку з чим потрібно вжити необхідних заходів. Насправді
текст телеграми був іншим: "Якщо капітан Дрейфус не підтримував з вами
(генштабом Італії) відносин, було б добре дати офіційне спростування, щоб
уникнути коментарів преси".
У 1897 р. газети заговорили про необхідність перегляду "справи
Дрейфуса". У "справу Дрейфуса" офіційно включився Німецький рейх.
Німецький посол у Парижі доводив французькому міністру закордонних
справ і навіть президентові Франції, що Дрейфус не був агентом німецької
розвідки, але, природно, посол не називав ім'я справжнього німецького
шпигуна: виправдати Дрейфуса - означало звинуватити іншого.
Матьє Дрейфус, брат Альфреда Дрейфуса, звинуватив Естергазі в тому,
що саме він написав листа. Але військовий суд у січні 1898 р. "осмілився
виправдати Естергазі і дав найсильнішу ляпас всякої істини, будь-якої
справедливості".
 Через два дні після виправдання Естергазі в газеті "Зоря" з'явилося
потрясшее всю Європу лист Еміля Золя, що починався словами: "Я
звинувачую ..." Золя звинувачував полковника де Клам в тому, що він
"диявольське знаряддя судової помилки"; військового міністра О. Мерсьє - в
тому, що він став співучасником "цього злочину проти людства і проти
правосуддя"; генерала Ж.-Б. Бійо - в тому, що він, "маючи на руках міцні
докази невинності Дрейфуса, приховав їх"; генералів Гонса і Буадефра - в
тому, що вони також "були причетні до цього злочину"; військове
керівництво - в тому, що воно "керувало газетної кампанією проти перегляду,
щоб збити з пантелику громадську думку і приховати свою помилку ";
військовий суд над Дрейфусом - в тому, що він порушив закон, приховавши
від захисту і обвинуваченого частину документів; військовий суд над
Естергазі - в тому, що він" свідомо виправдав злочинця ".
Пан президент! - писав Золя. – Якою грудкою бруду ліг на ваше ім'я
процес Дрейфуса! А виправдання Естергазі - нечуваний ляпас, заданий істині
і справедливості. Брудний слід цього ляпасу плямить лик Франції!..
Лише в липні 1906 р., касаційний суд Франції скасував вирок військового
суду, винесений в 1899 р. відносно Дрейфуса. Дрейфус нарешті був визнаний
невинним і відновлений у військовому званні. Дрейфусу урочисто вручили
найвищу нагороду Франції орден Почесного легіону.