Епоха

Просвітництва
Література
XVIII
 Що таке просвітництво?
Просвітництво (доба Розуму) –
ідейна течія та суспільний рух
другої половини XVII – XVIII
століття у країнах Європи й
Америки, який формував
ідеологію низки революцій,
особливо у Франції.
Діячі просвітництва боролися:
• за звільнення особистості від станових і
релігійних обмежень;
• за політичну свободу й громадянську рівність;
• за поширення знань у народі.
 Основа ідеології Просвітництва:
• Раціоналізм
• Щира віра у перетворюючу й усепереможну силу освіти та
людського розуму.

Доба Просвітництва
має іншу назву - “Доба
Розуму”.
 Найвидатніші представники Просвітництва

Шарль Луї де Монтеск'є (1689- Жан-Жак Руссо (1712-1778)

Вольтер (1694-1778)
1755)

Дені Дідро (1713-1784) Жан Лерон д'Аламбер (1717-1783) Поль Анрі Гольбах (1723-1789)
 Енциклопедії, або Тлумачний словник наук, мистецтва і
ремесла.
Одним з найважливіших досягнень цієї епохи було видання “Енциклопедії, або Тлумачний
словник наук, мистецтва і ремесла”, що, за задумом видавців, мало містити в собі усі
знанння, накопиченні людством на той час. Головними організаторами цього видання
були філософ Дені Дідро і математик Жан д’Аламбер.
“Енциклопедія” містила безліч
статей, написаних різними
вченими й філософами; а них
зазнавала критики церква (хоча
більшість провідних філософів
залишалася християнами),
кріпосництво, свавілля
королівської влади.
Титульна сторінка першого тому Схематичне зображення сфер людського знання, з
«Енциклопедії» першого тому «Енциклопедії»
За доби Просвітництва співіснувало кілька літературних
напрямів:
Класицизм – напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській
культурі XVI—го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою
притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої
чверті XIX ст.

Сентименталізм – (фр. sentimentalisme, від фр. sentiment — почуття) — мистецький

напрям в європейській літературі другої пол. 18 ст. Назва виникла від «Сентиментальної
подорожі» Лоренса Стерна.

Реалізм – (лат. realis — «суттєвий», «дійсний», від res — «річ») — стиль і метод у мистецтві
й літературі. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису
спостережених явищ, без ідеалізації. Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним
можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з
фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною
доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському
мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині.
 Характерна ознака просвітницької літератури – наявність в художніх творах
певних філософських ідей.

Таким чином, вони пропагували ідею рівності всіх людей від народження, вони кинули
заклик до “свободи, рівності та братерства”. Саме доба Просвітництва розвінчала
систему рабовласництва.
 Історична заслуга просвітників
Історичною заслугою просвітників, були пошуки кращої і освідченої організація
суспільства й утвердження принципів гуманізму, відстоювання необхідності
дотримання й захисту прав і основних свобод людини. Вони вказували шляхи
досягнення економічного й соціального добробуту людей.

Просвітителі зробили величезний внесок у

розвиток науки, накопичення знань про природу й
суспільство, загальний прогрес людства.
 Саме в добу Просвітництва остаточно сформувалося ледь
означене в XVII ст., поняття єдиної європейської культури, а в
певному сенсі – й культури світової, важливо. Складовою якої є
всесвітня література.