Українські землі

у складі
Румунії
Робота учнів 10-а класу
Новодністровського ОЗЗСО
“Новодністровська гімназія”
Амана А., Вакарчука П.,
Дзюбенка Д.,
Клюкіна Д.,
Нараєвського В.,
Сапожніка В.,
Ткаченка О.
Землі, які увійшли до складу
Румунії:

Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та

Ізмаїльський повіти Бессарабії, а також Мармарощина
(Південна частина Закарпаття).
Угода приєднання
Румунії до Антанти
На початку вересня 1916 р. після
двох років політичних і
дипломатичних маневрів та
поступового дистанціювання від
колишніх союзників - центральних
держав - у Бухаресті була підписана
угода про приєднання Румунії до
Антанти.

Румунія вступила в Першу світову

війну з метою приєднання нових
територій і створення "Великої
Румунії". Чи не найголовнішим
об`єктом зазіхань були етнічні
українські землі. Засоби масової
інформації Румунії того часу чимало
зусиль доклали для формування
відповідної громадської думки і
привертання на свій бік тієї частини
політичних діячів і інтелігенції
Буковини, яка в роки Першої
світової війни орієнтувалась на
Габсбурзьку імперію.
Окупація північної
частини Буковини
Вступ румунської армії у північну
частину Буковини віддалив на 22
роки здійснення волі українського
населення краю, висловленої 3
листопада 1918 р. на Буковинському
народному вічі в Чернівцях.

Уряд ЗУНР заявив протест Румунії у

зв’язку з окупацією північної
частини Буковини, але не міг
допомогти буковинцям, бо
Західноукраїнська держава уже
вела оборонні бої проти польських
військ. Уряд гетьманської України
доживав останні дні і теж не мав
реальної воєнної сили, щоб стати на
захист своєї фактично вже
приєднаної території. Водночас
румунські анексії не були у
подальшому визнанні УСРР ні СРСР.
Обставини входження
українських земель до складу
Румунії

1919 р. – Сен-
Жерменський
договір:Північна
Буковина
передавалася до
складу Румунії.

Формування території Румунії у

ХХ ст.
Політика румунської влади щодо
українських земель

Перший період
Наполеглива політика
1918 – 1928 рр. асиміляції українців

1.Запровадження воєнного
стану на українських землях;
2.Заборона легальної
політичної діяльності;
3.Жорстка колоніальна
економічна політика,
денаціоналізація та
румунізація українського
населення.
Політика румунської влади щодо
українських земель

Другий період Деякі поступки і

компроміси у стосунках з
1928 – 1938 рр.
українцями

1.Лібералізація режиму;
2.Відновлення громадського,
культурного та політичного
життя на українських
землях;
3.Продовження політики
асиміляції українців.
Політика румунської влади щодо
українських земель

Третій період Повернення до жорсткої

1938 – 1940 рр. антиукраїнської політики

1.Румунська влада відкинула

навіть натяк на будь-які
поступки українцям;
2.Повне знищення
українського національного
життя в умовах диктатури;
3.Ліквідація національних
політичних партій і
громадських організацій.
В умовах румунського панування
гальмувався і розвиток сільського
господарства. Великим
землевласникам належало майже 55 %
загальних земельних площ, у ході
аграрної реформи перерозподілу
підлягало лише 16,8 %, які в
основному отримали щойно прибулі
румунські колоністи. Якщо селяни й
одержали земельні наділи, то, як
правило, малопридатні для обробітку.
Загарбники жорстоко руйнували
господарства місцевих селян, занепад
призвів і до зниження врожайності,
падіння поголів’я худоби, зубожіння
сел.
Зазнаючи економічних ускладнень,
румуни прагнули розв’язати їх за
рахунок загарбаних територій.
Важливі для Чернівців підприємства
закривалися, а їхнє обладнання
вивозилося до Бухареста. У
Татарбунарському повстанні (1924 р.,
Бессарабія) брало участь близько 6
тис. осіб. Протягом триденних
жорстоких боїв з румунською
артилерією загинуло понад 3 тис.
повстанців. Над арештованими було
організовано «процес 500», який
набув широкого міжнародного
розголосу. На захист повстанців
виступило багато всесвітньовідомих
діячів культури та науки.
Татарбунарське повстання 1924
р. 16-25 вересня

Причини повстань:
Незадоволення селян
аграрною політикою, яку
проводив румунський уряд,
зокрема Аграрною
реформою 1921 року.
КурсКомінтерну на
світовуреволюціюселянський
повстанський рух (протягом
1918-1924 рр.
відбулосяпонад 150
повстань) голод через посуху
1924
Після триденних
жорстоких боїв
повстання було
придушене. Кількасот
повстанців загинуло,
близько 500 було
заарештовано, значна
частина відійшла на
територію радянської
України.
Основні напрями
етнополітики Румунії
Того часу була румунізація українців і інших національних
меншин. Уже в 1926/27 навчальному році на Буковині не
залишилося жодної української початкової школи - вони були
румунізовані. Закон про народні школи вимагав, щоб
громадяни "румунського походження", що "забули" свою
рідну мову, віддавали дітей у державні або приватні школи,
де викладання ведеться румунською мовою. Українців
змушували змінювати прізвища на румунські. На початку 30-х
років була заборонена навіть назва - українці.
Політика Румінії

Політика Румунії, її швидке

зближення з фашистською
Німеччиною, створювали
загрозу для безпеки південно-
західних кордонів СРСР.
Водночас Москва вишукувала
можливості вирішення
територіального питання.
Радянсько-німецькі договори
про ненапад від 23 серпня та
про дружбу і кордон від 28
вересня 1939 року фактично
ізолювали Румунію і розв’язали
руки СРСР.
Українські політичні партії
та організації
З 1918 по 1928 роки на окупованих
Румунією українських землях діяв
воєнний стан, легальну політичну
діяльність партій було заборонено. З
1928 по 1938 роки у Румунії був період
відносно ліберального правління, що
сприяло діяльності політичних партій.
З'явилась низка політичних партій. У
1938 році король заборонив політичні
партії і встановив диктатуру військових.
Українська народна партія (УНП)
заснована 1921 р. П. Мігулою, С.
Коралєвичем і Р. Івасюком. У її
програмному документі зазначалася як
мета – «підпомагати румунський уряд у
його змаганнях для запровадження ладу
й порядку в нашім краї». Ця організація
не мала підтримки в українців і
незабаром припинила існування.
Румунські партії
Із прискоренням процесу фашизації
країни дискримінація українського
населення особливо посилилася. На
початку 30-х років лідери націонал-
цараністської партії висунули гасло
"Румунія для румунів". Шалена
шовіністична пропаганда
поєднувалася з каральними
заходами задля насадження всього
румунського. Закон "Про захист
національної праці" (1938 р.)
вимагав витіснення представників
корінного населення румунським
елементом не лише в установах, а й
на підприємствах.
 Асиміляція населення
Національна асиміляція корінного
населення в румунському
середовищі здійснювалася
методами економічної, політичної,
ідеологічної і культурно-освітньої
дискримінації українців та інших
національних меншин. Послідовно
проводячи політику румунізації
національних меншин, правлячі
кола Румунії намагалися довести,
що належність українських земель
північної частини Буковини і
південної Бессарабії до Румунії
забезпечена.
 Троїстий пакт

Встановлення військово-
фашистської диктатури І.
Антонеску прискорило
приєднання Румунії до
держав "осі". 23 листопада
1940 р. уряд Румунії
підписав Троїстий пакт. До
травня 1941 р. між Гітлером
і Антонеску були погоджені
всі питання спільних дій
проти СРСР. Румунії в разі
перемоги у війні було
обіцяно Бессарабію,
Північну Буковину та
південні райони України.
Фашизм та його
початок у Румунії
У 30-х роках наступ реакції і
фашизму в Румунії
супроводжувався посиленням
маневрів її правлячих кіл на світовій
арені. Приєднання до фашистського
блоку уявлялося румунському
урядові гарантією проти претензій
хортистів на Трансільванію та
надійним засобом закріплення за
собою захоплених (1918 р.)
українських земель і загарбання
нових територій. Так, у промові,
виголошеній в кінці листопада 1938
р., прем’єр-міністр Румунії М. Кристя
недвозначно зазіхав на за-
дністровські землі, тобто на анексію
Молдавської автономної радянської
республіки, яка входила до складу
УРСР.
Дякую за увагу!