Формування

радянської
моделі
тоталітаризму Дидактичний матеріал
до уроків
з всесвітньої історії
 Кириченко В.А.

Формування радянської моделі

тоталітаризму

Після смерті В. Леніна (21 січня

1924 р.) між Й.Сталіним і його
соратниками розгорнулася
боротьба за владу в партії і
державі.
Проти своїх політичних
супротивників Сталін
використовував адміністративні
методи, звинувачуючи їх в
антидержавній діяльності.
Генеральний секретар ЦК ВКП(б)
Йосип Сталін. Фото 20-х рр.
спирався на підтримку органів
безпеки, армію, партійний апарат.
 Кириченко В.А.

Формування радянської моделі

тоталітаризму

1929 р. став роком остаточної

перемоги Сталіна в боротьбі за
владу. Відтоді став утверджуватися
сталінський тоталітарний режим
СРСР. Історики називають це
“сталінською революцією згори”.

Агітаційний плакат періоду сталінізму

 Кириченко В.А.

Проміжний підсумок

Прихід до влади Й. Сталіна та його прибічників

розпочав новий етап у розвитку більшовицької
диктатури в країні.
 Кириченко В.А.

Формування радянської моделі

тоталітаризму

Головним змістом
громадсько-політичного життя
в СРСР у 30-ті рр. минулого
століття було утвердження
сталінського тоталітарного
режиму.
 Кириченко В.А.

Радянська модель тоталітаризму

Прояви радянського тоталітаризму

у сфері економіки

 привласнення засобів виробництва та робочої сили;

 знищення приватної власності;
 нехтування законами ринкових відносин та державне
регулювання економіки;
 утвердження командно-адміністративної системи управляння
економікою, перевага не якісних, а кількісних показників
економічного розвитку;
 ліквідація свободи праці та заміна її методами неекономічного
примусу;
 державне регулювання заробітної плати без урахування
економічних механізмів та принципів її стимулювання;
 самоізоляція від світового економічного розвитку;
 мілітаризація економіки.
 Кириченко В.А.

Радянська модель тоталітаризму

Прояви радянського тоталітаризму

у сфері політики

 одержавлення керівної ролі більшовицької партії, утвердження

однопартійної системи;
 нетерпимість до опозиції та фізичне знищення політичних
опонентів;
 вождизм у політиці;
 зміцнення режиму особистої влади вождя та підпорядкування
йому усіх сфер суспільного життя;
 зрощення політичного і державного апарату, панування партійно-
державної еліти;
 абсолютна підпорядкованість громадян та суспільних організацій
і спілок правлячій партії.
 Кириченко В.А.

Радянська модель тоталітаризму

Прояви радянського тоталітаризму

у духовній сфері

 наявність у суспільстві лише однієї офіційної ідеології – ідеології

правлячої партії, її одержавлення;
 служіння ідеї комуністичного будівництва – вища цінність суспільства;
 державний контроль над засобами масової інформації, жорстка
цензура;
 тотальний контроль над суспільною свідомістю та усіма сферами
суспільного життя;
 ідеологізація системи освіти та культури;
 відчудження громадян від влади і держави;
 незахищеність населення перед свавіллям каральних органів;
 ідеологічна ізоляція країни.
 Кириченко В.А.

“Вождізм” як складова радянського

тоталітаризму

Утвердження тоталітарного режиму

відбувалося на тлі формування культу
вождя – “мудрого й улюбленого батька
народів”.
Ретельно налагоджений апарат
маніпулювання суспільною свідомістю
насаджував містично-забобонне схиляння
перед “вождем”, його діяннями.
Й.Сталін сам фактично спрямовував і
стимулював цей процес.
Радянський плакат 30-х рр. ХХ ст.
 Кириченко В.А.

“Вождізм” як складова радянського

тоталітаризму

Партійні ідеологи та
публіцисти “змагалися” у
вигадуванні епітетів,
уславляючи Сталіна. Будь-які
варті уваги здобутки, як
реальні, так і удавані,
приписувалися йому.
Народ по суті став жертвою
несамовитого ритуалу культу
особи Сталіна.
 Кириченко В.А.

“Вождізм” як складова радянського

тоталітаризму

Культ особи –
безмірне звеличення особи,
сліпе поклоніння, а іноді й
обожнювання людини, яка
займає найвище становище в
політичній чи релігійній
ієрархії, надмірне
перебільшення заслуг,
функцій і ролі лідера.
 Кириченко В.А.

“Вождізм” як складова радянського

тоталітаризму
Формування культу особи Сталіна

чинники

 перемога командно-адміністративної системи управління, що

сприяло розвитку бюрократичного централізму;
 одержавлення усіх форм власності;
 відсутність у радянському суспільстві стійких демократичних
традицій;
 неправовий характер диктатури правлячої партії;
 низький рівень політичної культури провідних груп населення;
 зрощення партійного і державного апаратів;
 відсторонення громадян від управління суспільними справами;
 акритість діяльності вищих органів партії і держави, карального
апарату.
 Кириченко В.А.

“Вождізм” як складова радянського

тоталітаризму
Прояв культу особи Й.Сталіна.
Фото 30-х рр.
Встановлення режиму особистої влади
Й.Сталіна
причини
 відсутність традицій політичної демократії та
реальних демократичних свобод у країні;
 низький рівень політичної культури населення
країни;
 зосередження політичної влади в руках однієї партії;
 невисокий інтелектуальний рівень керівництва
ВКП(б), обмеженість його політичної культури;
 низький освітній рівень низових керівників і рядових
членів партії;
 внутрішня природа радянської влади, яка являла
собою диктатуру класу, що переросла у диктатуру
партії та не заперечувала диктатуру однієї особи.
 Кириченко В.А.

Репресії як складова радянської

тоталітарної системи

Завершення громадянської війни,

період нової економічної політики та
перехід до “соціалістичного
будівництва” не зупинили терору, який
був частиною державної політики.
Масові репресії були невід'ємною
складовою сталінської тоталітарної
системи.
 Кириченко В.А.

Репресії як складова радянської

тоталітарної системи

Репресії –
комплекс заходів, які передбачають
усунення, ізоляцію або знищення
політичних ворогів (справжніх або
надуманих), конкуруючих
соціальних груп чи прошарків,
етнічних спільнот з метою
встановлення панування або зламу
опору.
 Кириченко В.А.

Репресії як складова радянської

тоталітарної системи
Мета політичних репресій

 знищення будь-якої, навіть потенційної, опозиції;

 знищення старої “партійної гвардії”, усіх тих, хто міг
пролити світло на минулу революційну діяльність Сталіна;
 переслідування і знищення усіх представників старої
інтелігенції, опозиційних партій і рухів, заможних верств
населення;
 послаблення соціальної напруженості у суспільстві:
знищуючи “стрілочників” – представників бюрократичного
партійного апарату та так званих ворогів народу – на них
перекладали відповідальність за прорахунки радянського
керівництва.
 Кириченко В.А.

Проміжний підсумок

У 30-ті рр. кожна людина опинилася у

цілковитому безсиллі перед державою.
Сформувалася психологія бездумних
“гвинтиків”.
Суспільство все більше занурювалося у
прірву відчаю, соціальної та духовної
деградації.
 Кириченко В.А.

Репресії як складова радянської

тоталітарної системи

Наслідки сталінських репресій

політичні економічні соціальні психологічні

 усунення  різке  насаджування  насадження німої

можливих послаблення атмосфери рабської покори,
претендентів на потенціалу страху та взаємної
владу; спеціалістів в усіх створення образу підозрілості;
 утвердження та галузях ворога;  нагнітання істерії
зміцнення господарства;  знищення страху з метою
особистої влади  падіння темпів національних паралічу волі
Й.Сталіна. промислового еліт; народу;
розвитку.  значні  виховання сліпого
демографічні поклоніння владі,
втрати союзних соціальної
республік. терпимості.
 Кириченко В.А.

Партійно-радянська номенклатура як
складова радянської моделі тоталітаризму

У рамках сталінського режиму

складалася партійно-радянська
номенклатура.

Агітаційний плакат 30-х рр.

 Кириченко В.А.

Партійно-радянська номенклатура як
складова радянської моделі тоталітаризму

Номенклатура –
верхівка партійно-державного
апарату, що контролювала усі
сфери життя суспільства,
користувалася особливими
благами і була відгороджена
від звичайних працівників
різноманітними привілеями.
 Кириченко В.А.

Соціальна структура радянського

суспільства у 30-ті рр. ХХ ст.
 Кириченко В.А.

Моральна деградація партійно-державної

бюрократії

У той час як офіційна

пропаганда наполегливо
проштовхувала тезу про
монолітну єдність
радянського суспільства,
його згуртованість навколо
комуністичної партії,
партійна верхівка все більше
відривалася від партійних
мас, декларовані нею
моральні цінності не
узгоджувалися з реаліями
життя.
 Кириченко В.А.

Конституційне закріплення тоталітарних

основ держави
Конституція СРСР
5 грудня 1936 р. Надзвичайний VІІІ з’їзд Рад

 проголосила перемогу соціалізму в СРСР – союзній

державі, створеній на основі добровільного об’єднання
рівноправних Радянських Соціалістичних Республік;
 визначила основи соціалістичного устрою (панування
соціалістичної власності; суцільна ліквідація
експлуататорських класів; ставлення до праці як до
обов’язку кожного працездатного громадянина);
 визначила керівну і спрямовуючу роль ВКП(б) у всіх сферах
життя радянського суспільства;
Радянський агітаційний
плакат. 1936 р.  проголосила непорушний союз робітників і селян при
керівній ролі у цьому союзі робітничого класу;
 декларувала громадянам загальнолюдські права і свободи.
 Кириченко В.А.

Загальний висновок

У 30-ті рр. після розгрому різних “ухилів”

та “опозиції”, СРСР, зберігаючи зовні
атрибути демократії, фактично
перетворився на тоталітарну державу, що
базувалася на монополії правлячої партії
на політичну владу, ідеологію, керівництво
економікою.