ЗРОСТАННЯ

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ
АКТИВНОСТІ ГРОМАДЯН
Перебудо́ва (рос. перестройка) — загальна назва
сукупності політичних і економічних реформ, що
проводилися в СРСР у 1985–1991 роках
Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній
сфері — політика гласності та демократизація
суспільного життя; в економіці — введення елементів
ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від
надмірної критики так званого капіталістичного ладу,
значне поліпшення відносин зі США та демократичними
країнами Західної Європи, визнання пріоритету
загальнолюдських цінностей і глобальних світових
проблем
 ПЕРЕДУМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ
НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО РУХУ

швидкий процес політизації суспільства в умовах гласності

зростання значення національного питання та національної

самосвідомості українського народу
1987 Р. – ПОЧАТОК ВИНИКНЕННЯ
НЕФОРМАЛЬНИХ ГРОМАДСЬКИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ

Суспільно- політичних
Культурно-історичних
Екологічних
Серпень 1987 р. – у Києві виник Український культурологічний клуб,
який об'єднав людей демократичних поглядів
Товариство Лева — одна з найперших незалежних організацій
в УРСР, створена у Львові
16 жовтня 1987 року групою національно свідомої молоді
Однією з перших публічних акцій ТЛ був вечір, присвячений
пам'яті Василя Симоненка, який набув скандального резонансу
через те, що на ньому чи не вперше після звільнення з ув'язнення
виступили дисиденти В'ячеслав Чорновіл і Михайло Горинь.
Найпомітнішими акціями перших років діяльності ТЛ було
відродження народних традицій (вертепи, гаївки, обжинки тощо),
впорядкування занедбаних пам'яток архітектури (Личаківський
цвинтар, монастир Кармелітів Босих, костел Єлизавети у Львові),
активізація молодіжної української музичної культури, проект
«Історичний театр», Еколого-культурологічна експедиція
«Дністер» (почалася 1988 року), перший в Україні концерт
пам'яті Володимира Івасюка (1989, Львівський театр опери та
балету) та інші.
 Грудень 1987 р. - Українська екологічна асоціація «Зелений
світ»
У березні 1988 р.
Головою обрали
Юрія Щербака
 «Українська Гельсінська спілка» — українська громадсько-
політична і правозахисна організація, заснована 7 липня 1988 року
у Львові членами Української Гельсінської групи
7 липня 1988 р. Проголошення Української Гельсінської спілки
на мітингу у Львові біля пам'ятника Франкові
1987 р. відновився журнал “Український вісник”.
Це було перше легальне незалежне
громадсько-політичне видання.
Редактор В`ячеслав Чорновіл
Лютий 1989 р. - Товариство української мови ім. Тараса Шевченка (ТУМ) —
суспільно-громадська організація, створена на Установчій конференції в Києві як
всеукраїнська громадська спілка, що на хвилі національного піднесення об'єднала
численні організації та гуртки з метою відродити й утвердити українську мову в
Україні й серед українців зарубіжжя. Голова Д. Павличко
 Березень 1989 р. – Громадська організація «Всеукраїнська
правозахисна організація „Меморіал“ імені Василя Стуса»
Основні завдання:
•громадське розслідування масових репресій, сприяння розслідуванню фактів
порушення законності
•увічнення пам'яті жертв репресій, моральне оздоровлення суспільства

Однією з перших акцій став організований

міжнародний симпозіум «Голодомор-1933»
мітинг у Києві 13 листопада 1989 р.
 Страйки шахтарів Донбасу (1989—1990-ті роки)
Поштовхом до початку масових страйків послугувало погіршення забезпечення
шахтарських регіонів продовольчими й промисловими товарами в умовах
тотального товарного дефіциту, що наростав у країні. Збурювання шахтарів
накопичувалося також через недостатнє забезпечення техніки безпеки, загибелі
товаришів, прагненням до росту видобутку вугілля, достойної оплати праці і
підвищення якості життя
І-й (установчий) з'їзд Руху відбувся 8-10 вересня 1989 року в Києві у
конференц-залі Київського політехнічного інституту, під назвою
«Народний Рух України за перебудову»

Мета Руху — незалежність

України і будівництво
демократичної держави
 голова Руху
Драч Іван Федорович
 Акція «Українська хвиля»
Організував Народний Рух України. Ініціатором і співорганізатором акції
був член Секретаріату НРУ Михайло Горинь. У неділю 21 січня 1990 року, у
день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР мільйони людей взялися за руки. Живий
ланцюг мав протяжність 770 км. З'єднавши Київ – Житомир – Рівне –
Тернопіль – Львів – Івано-Франківськ
 Відродження УГКЦ
Своєрідним поштовхом до прискорення процесів легалізації стали події, що мали місце в квітні 1987 р.,
які згодом почали називати „’Грушівським дивом’’. Тоді, в с. Грушеві Дрогобицького району на Львівщині
на місці недіючої греко-католицької каплички вірними було помічено зображення Пречистої Діви Марії.

У 1987 році у Львові почав діяти Комітет захисту УГКЦ

до складу якого входили і представники Церкви, і світські
особи. Очолив його дисидент Іван Гель.
Духівництвом
та мирянами УГКЦ була
підписана та оприлюднена
заява на ім’я Папи
Римського Івана Павла II.
У ній йшла мова про їхній
вихід із підпілля, а також
висловлювалось прохання
посприяти Святішого
Отця у легалізації УГКЦ
23 січня 1990 р. у Львові в Преображенській церкві відбувся собор УГКЦ, в якому
взяли участь 6 єпископів і 150 священиків, вів його місцеблюститель Глави УГКЦ
архієпископ Володимир Стернюк. Цей собор визнав рішення Львівського Собору
1946 року неканонічними і незаконними та проголосив Акт про легалізацію Греко-
Католицької Церкви в Україні
Ще однією важливою подією для віруючих УГКЦ стало прибуття до Львова 30 березня 1991 р. Глави Церкви
Митрополита Мирослава Івана Любачівського, який того ж дня провів архієрейську Службу Божу в соборі св. Юра.
На наступний день предстоятель Української Греко-Католицької Церкви був присутній на масовому мітингу біля
Львівського Національного Академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької, де його вітали представники
Львівської обласної та міської влади, серед яких, — В. Чорновіл, І. Гель, С. Давимука, В. Шпіцер, а також десятки
тисяч віруючих
15 лютого 1989 року за підтримки проукраїнських сил у Києві почав діяти
ініціативний комітет із відновлення Української Автокефальної Православної
Церкви в Україні. 19 серпня 1989 року з юрисдикції Російської Православної
Церкви разом зі своєю парафією вийшов протоієрей Володимир Ярема
5-6 червня 1990 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний
Собор за участю близько 700 делегатів з усієї України, серед них було 7
єпископів i понад 200 священиків. Собор затвердив факт відновлення
УАПЦ i обрав Патріархом Київським Мстислава (Скрипника)
 Філарет (в миру: Михайло Антонович Денисенко; нар. 23 січня 
1929, Благодатне, Амвросіївський район) — український 
православний церковний діяч, архієрей. Патріарх 
Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) у
1995—2018 роках, Патріарх Київський і всієї Руси-України[1], із 15
грудня 2018 року носить титул «почесний патріарх»[2] 
Православної церкви України[3][4]. Герой України (2019). Випускник 
Московської духовної семінарії Російської православної церкви.
У 1950 році прийняв чернецтво. Єпископ Лузький (1962),
Віденський і Австрійський (1962–1964), Дмитровський (1964–1966);
митрополит Київський і Галицький, екзарх України Російської
православної церкви (1966–1990). Після смерті московського
патріарха Пимена в 1990 році став місцеблюстителем московського
патріаршого престолу. Був одним із кандидатів на нового патріарха,
але вибори програв. Ініціював перейменування Українського
екзархату РПЦ на Українську православну церкву Московського
патріархату (УПЦ МП), залишився її митрополитом (1990—1992).
Внаслідок здобуття Україною незалежності 1991 виступив
поборником відновлення української церковної самостійності та за 
надання автокефалії православній церкві в Україні. Добився від
РПЦ для Української православної церкви прав незалежності і
самостійності в управлінні та права широкої автономії