ТЕАТРАЛЬНЕ

МИСТЕЦТВО В
СРСР
Мукомела Катя
Театральне мистецтво в СРСР було однією з
найважливіших галузей культури впродовж багатьох
десятиліть. Після революції 1917 року театральне
мистецтво стало одним з інструментів пропаганди
ідеології комунізму.

У перші роки існування Радянського Союзу були популярні

авангардні театральні течії, такі як конструктивізм і
футуризм. Однак під керівництвом Сталіна уряд
запровадив суворий контроль над мистецьким
самовираженням, і соціалістичний реалізм став єдиною
прийнятною його формою. Соціалістичний реалізм
наголошував на зображенні боротьби робітничого класу
та прославлянні радянських досягнень.
 Державний контроль:

У СРСР театральне мистецтво було суворо контрольоване з

боку держави і підпорядковувалося ідеології комуністичної
партії. Усі театральні вистави та твори, які були
представлені на сцені, підлягали обов'язковій перевірці на
відповідність ідеології та політичному курсу держави. Цю
перевірку проводили спеціальні органи держави - цензори.
Також важливою роллю в театральному мистецтві в СРСР
відігравала партійна лінія. Театри та творці мистецтва
мали виконувати завдання, які поставлялися перед ними
вищими органами партії та держави. Це можна
спостерігати на прикладі того, що у театральних виставах
та творах з'являлися герої, які відповідали партійному ідеалу.
На сцені пропагувалися комуністичні цінності, давалися ідеї
соціалізму та радянської ідеології.
Також варто зазначити, що театральне мистецтво в
СРСР було дуже доступним для громадськості, тому що
квитки на театральні вистави були дешевими.
Більшість театрів мали державну підтримку, що
дозволяло їм забезпечувати високий рівень якості
вистав та залучати до своєї роботи талановитих
митців.
 Популярні жанри
Популярними жанрами в радянському театрі були
опери, балети та мюзикли. Ці постановки часто були
пишними, з великою кількістю акторів, складними
декораціями та вигадливими костюмами.
Репертуарні театри
Репертуарні театри були популярним типом театру
в Радянському Союзі, де кілька п'єс ставилися по
черзі протягом сезону. Це дозволяло театрам
демонструвати різноманітні постановки і
задовольняти потреби різних аудиторій.

Занепад і падіння
Радянська театральна індустрія занепала у 1980-х і
1990-х роках, коли уряд змістив акцент з
фінансування мистецтва. Після розпаду СРСР багато
театрів намагалися знайти фінансування та утримати
свою аудиторію, що призвело до перехідного
періоду та експериментів.
 Український театр
Українське театральне мистецтво в СРСР мало свої особливості і пройшло складний шлях від початку
радянської влади до її кінця. З одного боку, радянська влада підтримувала розвиток української
культури, у тому числі театрального мистецтва, створювалися нові театри та вистави, проводилися
фестивалі. З іншого боку, ідеологія та цензура сильно впливали на театральне мистецтво.
У 1920-і роки українське театральне мистецтво пережило свій розквіт. Були створені такі видатні
театри, як Березіль та Леся Українка, де поєднувалися народна традиція з новими тенденціями
європейського театру. Проте з початком 1930-х років наступила епоха сталінського терору, який сильно
вплинув на театральне мистецтво. Українські театри стали піддаватися репресіям, багато акторів було
розстріляно чи вислано на заслання. Театральні вистави стали бути сильно цензуровані, їх тематика
повинна була відповідати ідеології СРСР.
У 1950-1960-х роках українське театральне мистецтво зазнало певного відродження. Створені нові
театри, з'явилася можливість залучати до роботи талановитих митців. Відбулася певна лібералізація у
культурній політиці, що дало змогу театральному мистецтву розвиватися та експериментувати.
З'являлися нові театральні форми, такі як театр абсурду та театр документального мистецтва, які
ставилися до ідеол огічного принципу соцреалізму зі скептицизмом.
 Одним з найбільш значущих нових об'єктів став
Український драматичний театр імені Івана Франка у Львові,
який відкрився у 1930 році. Театр був задуманий як вітрина
української культури, де ставилися п'єси українських
письменників, а також традиційна українська музика і танці.

Окрім традиційного театру, радянський уряд також

заохочував розвиток інших форм театрального мистецтва,
таких як ляльковий і вуличний театр. Ці форми театру
часто використовувалися для охоплення ширшої аудиторії
та просування комуністичної ідеології.
Однією з найпомітніших постатей в
українському театрі цього періоду був Лесь
Курбас, який заснував театр "Березіль" у Києві в
1922 році. Курбас був відомий своїм авангардним
підходом до театру, який часто включав
елементи цирку та пантоміми. Він також
експериментував з використанням світла і звуку
для створення більш захоплюючого
театрального досвіду.
Іншою важливою постаттю в українському театрі за
радянських часів був Іван Кочерга, який заснував театр
"Дніпро" у Дніпрі в 1930 році. Кочерга був відомий своїм
новаторським підходом до сценографії та
використанням традиційної української музики і
фольклору у своїх постановках.
Незважаючи на виклики радянської політики,
український театр продовжував процвітати за
радянських часів, створюючи деякі з найбільш
інноваційних і спонукаючих до роздумів творів того
часу.
ДЯКУЮ
ЗА
УВАГУ