«РЕВОЛЮЦІОНЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ

КУЛЬТУРИ : ДОСЯГНЕННЯ І
ТРАГЕДІЇ» (1920-1930-РОКИ)

УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР І КІНО

Виконали Волох Анастасія, Драпієва
Поліна, Спис Катерина, Городенчук
Марина, Романенко Маргарита
Вознюк Анастасія
 ПОЧАТОК КІНОІНДУСТРІЇ 1920 - 1930 Р.Р.
13 березня 1922 р. відбулася без перебільшення знакова подія в
історії української культури – заснування Всеукраїнського
фотокіноуправління (ВУФКУ). Це стало початком становлення
національної кінематографії. За своєю структурою ВУФКУ був
трестом. Замкнутий цикл від виробництва фільмів до кінопрокату
забезпечив автономний статус українського кіно. Кіногалузь
підпорядковувалася Народному комісаріату освіти (НКО) УСРР. При
НКО існував Головний комітет з контрою за репертуаром
(Головрепертном), який відповідав за ідеологічну витриманість
кінокартин. Епоху ВУФКУ заслужено вважають золотою добою
українського німого кіно. Вона тривала вісім років і стала одним з
найбільш плідних періодів, коли було закладено підвалини
українського національного кіно.
ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО
На початку 20-х рр. XX ст. діяло 74 професійні театри, численні самодіяльні театри на
периферії та пересувні робітничо- селянські театри, що спеціалізувалися на агітках,
прославляючи месіанізм пролетаріату. У Києві 1918 р. функціонували Державний
драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим, Державний народний театр під
керівництвом Панаса Саксаганського і «Молодий театр» Леся Курбаса. У 1919-1920 рр. у
Галичині й на Буковині діяли «Новий Львівський театр», Чернівецький театр і Державний
театр ЗУНР. У 1919 р. організувався Державний театр імені Т. Шевченка в Катеринославі, у
1920 р.— у Вінниці імені І. Франка (керівник Гнат Юра). 1922 р. керований Лесем Курбасом
Київський драматичний театр перейменовано на «Березіль», 1926 р. його перевели до
Харкова, тодішньої столиці України. Народившись і розквітнувши на хвилі національного
відродження, театр узяв собі назву «Березіль» — тобто березень, перший місяць весни,
ставши «за справжню весну українського театру». «Березіль» власне був і театром, і
мистецькою лабораторією, закладом, що проводив значну культурно- громадську роботу,
організувавши творчі майстерні на периферії (Бориспіль, Біла Церква) та в Києві, де
проводилася підготовка режисерів, акторів, драматургів, критиків, працівників театру.
 Представники українського
театрального мистецтва

ЛЕСЬ КУРБАС ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО

український режисер, актор, теоретик театру, Олександра Довженка називають українським
драматург. Леонардо да Вінчі. Довженко був
першовідкривачем жанру кіноповісті.

МИКОЛА КУЛІШ МАРІЯ ЗАНОВЕЦЬКА

український письменник, режисер, драматург,
громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української
освіти, педагог. Жертва сталінського терору.
М. Куліш належить до митців «розстріляного
відродження».
українська актриса і театральна діячка, провідна
зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ
століть, отримала почесне звання "Народна
артистка України".
ЛЕСЬ КУРБАС
МИСТЕЦТВО ТЕАТРУ

Лесь Курбас – видатний український режисер-

реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист,
перекладач. “Його велич у тому, що він один за 15 років
виконав роботу, яку в інших культурних народів
довершують кілька генерацій режисерів”, – зауважував
український літературознавець Юрій Лавріненко.

Силу нації не можуть вбити ніякі декрети

Лесь Курбас
ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО
Олександр Петрович Довженко —
український радянський кінорежисер,
письменник, кінодраматург.
Засновник українського радянського
кіномистецтва. Народний артист
РРФСР, лауреат Ленінської та двох
Сталінських премій

Довженко став режисером. Він зробив

величезний внесок в українське
відродження 20-х років. Своїми фільмами
«Звенигора», «Арсенал», «Земля» створив
не тільки українське кіномистецтво, як це
досить часто зазначають, а й мистецтво
кіно Радянського Союзу, вплинув на
розвиток світового кіно.
 МИКОЛА КУЛІШ
український письменник, режисер, драматург, представник
Розстріляного Відродження.
Микола Куліш займався літературною діяльністю майже все
своє життя — 30 років із 45. Драматург писав навіть тоді, коли
перебував на Соловках, в ув'язненні. За 1923—1934 роки Микола
Куліш створив близько 15 п'єс. Проте тексти першого («На
рыбной ловле») та останнього («Такі») твору були вилучені у
письменника під час арешту, і тому вважаються втраченими.
 МАРІЯ
ЗАНОВЕЦЬКА
УКРАЇНСЬКА АКТОРКА І
ТЕАТРАЛЬНА ДІЯЧКА, ПРОВІДНА
ЗІРКА УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ
КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX
СТОЛІТЬ. НАРОДНА АРТИСТКА
УКРАЇНСЬКОЇ РСР (1922).