Зародження українського

професійного театру
Презентацію підготувала учениця 10-ЛК класу Вініченко Анастасія
У 1882 році письменник і
драматург Марк
Кропивницький став
засновником першого в історії
України професійного
театру, також відомого як
“театр корифеїв”.
Подія ознаменувала настання
“золотого віку” національного
театру, його українізації та
початку відокремлення від
імперського впливу. Разом зі своєю
трупою Кропивницький створив
школу акторської та режисерської
майстерності, піднісши український
театр на значно вищий щабель
професіоналізму.
Назва ж театру пов’язана з книгою “Корифеи украинской
сцены”, що була анонімно видана представниками київської
інтелігенції у 1901 році. У ній Марка Кропивницького,
Михайла Старицького, Івана Тобілевича та інших славетних
акторів вперше називали “корифеями українського театру”.
Авторський колектив книги
"Корифеї української сцени"
спіткала трагічна доля. З
приходом радянської влади
частину авторів було
репресовано, частина
врятувалась в еміграції.
Через декілька років після Емського указу пункт про
заборону українських п'єс переглядається. Нарешті
після довгих років боротьби на тлі культурного
відновлення української нації ми отримали можливість
ставити вистави своєю мовою. Хоча й з певними
обмеженнями: виступи українською чи польською мали
йти лише після того, як актори виступлять із тією
самою програмою російською.
Окрім професіоналів в акторському складі, театр корифеїв
тісно співпрацював із відомими композиторами того часу:
Петро Ніщинський написав “Вечорниці” до п’єси Шевченка;
Кирило Стеценко створив композиції до “Про що тирса
шелестіла” Черкасенка. А Микола Лисенко став автором
музики до 21 вистави “корифеїв” та 10 опереток, які разом
охоплювали всі популярні жанри сценічної музики.
Серед найвідоміших постановок театру корифеїв – ”Запорожець
за Дунаєм” Семена Гулак-Артемовського, “Енеїда”
Котляревського, опера “Катерина” Миколи Аркаса, комічна
опера “Продана наречена” чеського композитора Бедржіха
Сметани тощо. Актори живо поєднували драму з комедією,
музику з вокальними сценами і танцями. Їхні вистави були навіть
популярнішими за імперський театр, тому виступи “корифеїв” із
задоволенням дивилися в Москві та Санкт-Петербурзі.
Дякую за увагу!