16 лютого 1813 року — народився відомий український композитор, співак, баритон (бас-

баритон), драматичний артист, драматург, автор однієї з перших опер на україномовне

лібрето опери «Запорожець за Дунаєм» - СЕМЕН ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО-
АРТЕМОВСЬКИЙ.
У творчому доробку співака було понад 50 оперних партій: Невідомий («Аскольдова
могила» О. Верстовського), Мамай («Куликовська битва» А. Рубінштейна), Клод Фролло
(«Есмеральда» О. Даргомижського), «Любовний напій» Г. Доніцетті, граф ді Луна
(«Трубадур» Дж. Верді), Фігаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Оберон
(«Вільний стрілець» К. Вебера) та інші.
Як композитор, Гулак-Артемовський вперше заявив про себе у 1851 році, коли створив
музику до водевіля «Картини степового життя циган» та вокально-хореографічний
дивертисмент «Українське весілля». Від самого початку композиторської діяльності його
музика була пройнята духом української народної пісенності, її колоритом та ладовою
природою.
До речі, співак ще двічі побував в Україні: у 1843 році він приїхав до Києва з метою
добору співаків, а у 1850 році - на гастролі з італійською оперною трупою.
У 1852 році відбулася прем'єра водевілю «Ніч напередодні Іванова дня», дія якого
розгортається в Україні. Окреме місце в творчій спадщині Гулака-Артемовського
посідають українські пісні. А пісню «Стоїть явір над водою» (1858) Семен Степанович
присвятив своєму другу Тарасу Григоровичу Шевченку.
З Шевченком композитор товаришував з 1838 року. Вони були майже ровесниками,
близькими по духу людьми, яких об'єднувала любов до України. Коли у 1847 р. Шевченка
відправили у заслання, Гулак-Артемовський надавав поетові матеріальну допомогу,
незважаючи на те, що пересилати гроші ув’язненому категорично заборонялося. У 1856
році Шевченко в одному з листів звертається до свого друга з проникливими словами:
«Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний, Семене».
Найважливіше досягнення С. Гулака-Артемовського, як композитора, - опера
„Запорожець за Дунаєм” - перша українська національна опера. Сюжет твору підказав
композитору історик М. Костомаров, який взяв участь і у написанні лібретто. А в
оформленні клавіру допомагала дружина Гулака-Артемовського Олександра Іванівна.
Прем’єра опери “Запорожець за Дунаєм” відбулася 26 квітня 1863 р. на сцені
Маріїнського театру в Петербурзі. Наступного року була прем'єра у Великому театрі в
Москві. Партію Карася виконував сам Гулак-Артемовський.
Пізніше, через утиски української культури з боку уряду, царська цензура майже 20 років
забороняла постановку цієї опери.
На українській сцені оперу „Запорожець за Дунаєм” вперше поставив у 1884 p. M.
Кропивницький, забезпечивши цьому твору довге сценічне життя
Думка про створення української опери сформувалася у Семена Гулака-Артемовського у
зв'язку з новими завданнями для українського мистецтва, що висунув народ у ці роки, і
його загальним прагненням до створення національної культури на народній основі.
Кристалізації цього задуму сприяли зв'язки композитора з передовими петербурзькими
українськими гуртками й особливо довголітні дружні зв'язки з Тарасом Шевченком та
відомим істориком Миколою Костомаровим. Варто зазначити, що й сам Гулак-
Артемовський на цей час вже деякий час був солістом Маріїнського театру у Петербурзі
та був автором водевілів «Українське весілля» та «Ніч напередодні Іванового дня», де він
є, як і в «Запорожці за Дунаєм» автором і слів і музики.
Добираючи сюжет, Семен Гулак-Артемовський намагався насамперед вивести на сцену
театру рідні йому образи представників українського народу, побут народу і його пісню,
привернути до них увагу слухача. Сюжет відсилає до часів, коли після знищення
Запорізької Січі російськими військами (1775) частина запорожців втекла до Османської
імперії. Тут їхня доля складалася тяжко — османський уряд намагався використати
козаків як воєнну силу, спрямовану проти їхньої батьківщини. У 1828 р., під час
російсько-турецької війни, частина запорожців, на чолі з отаманом Йосипом Гладким,
повернулася в Російську імперію, після чого Задунайська Січ була знищена. Ці події,
безсумнівно, послужили джерелом задуму, але автор опери вільно їх переосмислив і
переніс у XVIII ст. Лише віддалено, як відгомін, відображені в опері спогади про
знищення Потьомкіним козацької вільності. Зміст опери не в цих трагічних спогадах, а в
ідеї любові до Батьківщини, жагучому прагненні запорожців повернутися в Україну.
Прем'єра опери відбулася у Маріїнському театрі в Петербурзі 14 квітня 1863 року, а в
1864-65 ставилася в Москві в Великому театрі і мала значний успіх. У обох виставах роль
Карася виконував автор, перший виконавець партії Андрія - Павло Дюжиков. Однак
незабаром після прем'єри імператорський уряд, наляканий польським повстанням 1863 р.,
почав репресії проти проявів національних культур народів, що входили до складу
Російської імперії, усюди вбачаючи тенденції «сепаратизму». Цензурна заборона
стосувалась і розвитку української драматургії й театру. Якщо не брати до уваги окремих
аматорських вистав, «Запорожець за Дунаєм» був поставлений вперше після 1863 року
українською трупою 11 липня 1884 р. у Ростові-на-Дону.
Відновлення сценічного життя опери припадає на радянські часи. Опера була поставлена в
Київській (з 1934), Харківській (1926, 1938) та Дніпропетровській (1940) операх, а також у
театрах, Куйбишева (1939, 1953), Горького (1939), Алма-Ати (1941), Свердловська (нині
Єкатеринбург) (1942), Фрунзе (нині Бішкек) (1944), Баку (1944), Кишиніва (1946),
Новосибірська (1946, 1954), Мінська (1951), Душанбе (1953), Таллінна (1954), Улан-Уде
(1954), Вільнюса (1955) й інших міст. У 1934—1935 роках композитор Володимир Йориш
намагався розширити оперу, ввівши нові номери, зокрема діалог султана і Карася, проте ці
зміни виявилися далекими від духу опери і сьогодні у сценічній практиці не
використовуються.
На сьогодні «Запорожець за Дунаєм» залишається однією з найпопулярніших українських
опер, що ставиться в оперних театрах України та за кордоном.
28 лютого 2015 Національна опера України представила нову музично-сценічну версію
перлини української класики — оперу Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за
Дунаєм».
Нинішня редакція опери створена художнім керівником театру — композитором
Мирославом Скориком (музична редакція) та головним режисером театру Анатолієм
Солов'яненком (сценічна версія). Спеціально для вистави створено понад 250 костюмів
(Марія Левитська), майже 3000 квадратних метрів живопису.
Мирослав Скорик створив нову увертюру, яка з перших акордів задає динаміку подальшої
сценічної дії. Нова постановка складається з двох дій, наповнених гумором, народними
обрядами, фольклором, яскравими танцями, а головне — любов'ю до рідної України.
Сценічне дійство збагачено рядом хореографічних композицій. Хормейстер-постановник
— Богдан Пліш. Диригент-постановник — Микола Дядюра.
Саму долю Семена Гулака -Артемовського вирішив його прекрасний голос.
У 1838 році, коли він навчався у київській бурсі, на його талант звернув увагу Михайло
Глінка, який шукав виконавця для партії Руслана у щойно написаній опері й узяв його з
собою до Петербурга.
Тут Глінка спочатку сам дає йому уроки співу, а 1839 року організовує на його користь
декілька концертів, а на зібрані кошти відправляє вчитися за кордон. Побувавши в
Парижі, Гулак-Артемовський виїхав до Італії, де після двох років навчання дебютував у
флорентійській опері (1841).
У 1842 році Семен Гулак-Артемовський повертається до Петербурга, де протягом 22
років, до 1864 року є солістом російської імператорської опери в Петербурзі, а в 1864—
1865 — Великого театру у Москві. Широку популярність Гулаку-Артемовському, як
композиторові, принесла опера «Запорожець за Дунаєм», датована 1862 роком, яка стала
українською музичною класикою.
Царська цензура після Емського циркуляру забороняла постановку опери на сцені
впродовж 20 років. 11 червня 1884 року оперу знову було поставлено Марком
Кропивницьким в трупі Михайла Старицького за участі Марії Заньковецької та Марії
Садовської-Барілотті.
Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні,
зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Тарасу Шевченкові, з яким автор
товаришував з 1838 року), «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть» —
рапсодія зі збірки із семи пісень під загальною назвою «Українська свадьба». В Україні
Гулак-Артемовський побував у 1843 році з метою добору співаків та у 1850 році, коли
гастролював з італійською оперною трупою.
Захоплювався народною медициною, статистикою, уклав «Статистично-географічні
таблиці міст Російської імперії» (1854).
5 лютого 2013 Національний банк України випустив срібну ювілейну монету, присвячену
200-річчю від дня народження Семена Гулака-Артемовського.
У лютому 2013 року з нагоди святкування 200-ї річниці від дня народження С.С. Гулака-
Артемовського, Городищенському ЗЗСО №1 було присвоєно його ім'я.
В місті Городище, що на Черкащині, знаходиться музей С.С. Гулака-Артемовського. Його
ім'ям названі вулиця, Палац культури та дитяча школа мистецтв
Пропоную заглибитись у творчу спадщину та життєвий шлях композитора поглянувши
лінки:
https://youtu.be/e-rKjczx858
https://youtu.be/ftEcGHeK1hk
https://youtu.be/Qh5C7O4uC_c
https://youtu.be/wafIUQPctuE
https://youtu.be/cCRfId5CgZk
https://youtu.be/EAuXb8hJfMY
https://youtu.be/n-OuUWUms8U
https://youtu.be/M7yGw2FhQPo