Мар'ян Крушельницький

Мар’ян Крушельницький – український театральний і кіноактор, режисер,

педагог, учасник мистецького об’єднання «Березіль», учень і послідовник
Леся Курбаса. Мар’ян Крушельницький був митцем сцени, перед яким
відкрилася вічність, перед яким час безсилий. Незабутнім залишається для
багатьох талант цього актора та режисера. Мар’ян Крушельницький
народився 18 квітня 1897 р. в с. Пилява, нині – Бучацького району,
Тернопільської області. Дитячі роки минули у с. Глещаві, де його батько
був дяком. Батько відвідував аматорський гурток і заохочував до цього
сина. Хлопець любив співати у церковному хорі.Мар’ян Крушельницький
учився спочатку в початковій парафіяльній школі й водночас – гри на
скрипці в учителя музики Степана Синенького. Потім – у Львівській і
Тернопільській українських гімназіях. Сценічну діяльність М.
Крушельницький розпочав 1915 р. в українській трупі “Тернопільські
Театральні Вечори” під режисурою М. Бенцаля. В 1918 р. він – один із
організаторів “Нового Львівського театру”. На базі цього колективу і групи
акторів “Молодого Театру” був створений у Вінниці український
драматичний театр ім. І. Франка, який очолив Г. Юра. Подальша діяльність
М. Крушельницького пов’язана з Львівським українськими театром
товариства “Руська Бесіда”. В той же період (1921 – 1924) він навчався на
філософському факультеті Львівського, а потім Празького університетів. З
1924 по 1933 р., М. Крушельницький – актор, а з 1933 по 1952 р. – художній
керівник Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка
(до 1934 р. носив назву “Березіль”). З 1952 р. – актор і режисер, а з 1954 р.
– головний режисер Київського державного академічного українського
драматичного театру ім. І. Франка. В особі М. Крушельницького
поєднувалися талант актора й режисера, на мистецтво він мав погляд
справжнього художника, мав свій стиль. Кращі його режисерські роботи:
“Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького, “Гроза” О.
Островського, “Євгенія Гранде” О. Бальзака, “Мартин Боруля” І. Карпенка-
Карого, “Єгор Буличов” М. Горького, “Ярослав Мудрий” І. Кочерги, “Змова
приречених” М. Вірти, “Персональна справа”О. Штейна, опера “Богдан
Хмельницький” К. Данькевича.Кожний його авторський шедевр містив
філософське осмислення людської долі. М. Крушельницькому були чужі
всілякі штампи, примітив, вульгарний провінціалізм. Видатний
режисерський талант М. Крушельницького спирався не тільки на його
багатющу акторську обдарованість, а й на досконале володіння законами
режисерської майстерності. Законами, які осягнув не лише завдяки Божому
дару, а й за допомогою повсякденної праці.У театр Мар’ян
Крушельницький приніс свої барви – яскраві, живі, промовисті. В них жили
романтика, поезія і музикальність українського народу. В його театрі не
було нічого самоцільного – все служило розкриттю неповторності
індивідуальної людської долі.Свій багатогранний талант Мар’ян
Крушельницький виявив також у кіно, зігравши роль Жана (“Ягідка
кохання”), Андрія Волина (“Кривавий світанок”), Омелька (“Мартин
Боруля”), Тарабанова (“Суєта”).
Помер Мар’ян Крушельницький 5 квітня 1963 р. в Києві, похований на
Байковому цвинтарі.

Меморіальна дошка на будинку по вул. Архітектора Городецького, 11-а, в

якому мешкав Мар'ян Крушельницький у 1955—1963 роках

Надгробок Мар'яна Крушельницького на Байковому кладовищі