Лесь Курбас і його театр “Березіль”

Видатний український режисер, актор, реформатор

театру, драматург. Лесь Курбас — це європезація
українського театру, створення українського
модерністського театру. Діяч, який побудував основу
для розвитку режисерської та акторської школи.
Олександр справив велике враження на П. Тичину, М.
Хвильового та О. Довженка.
Народився 25 лютого 1887 року у Самборі, що на
Львівщині, у родині галицьких акторів. Навчався у
Тернопільській гімназії, потім у Львівському
Університеті. На знак протесту проти політики
полонізації перевівся до Відня, де і закінчив
драматичний гурток при віденській консерваторії. У
Відні відвідував не так лекції, як театри, поглинуті
експресіонізмом.
Повернувшись на Галичину у 25 років, чоловік
почав працювати у театрі Гната Мартиновича
Хоткевича, а вже через пів року в “Руській бесіді”. У
1915 році у Тернопілі Лесь Курбас заснував
перший стаціонарний український
професійний театр “Тернопільські
театральні вечори”. Через 2 роки на
запрошення Садовського переїздить до
Києва.
Свої зусилля та енергію драматург
витрачав на організацію студії молодих
акторів, з якої згодом виріс молодий театр.
Все почалось з музичної школи ім. М. В.
Лисенка. Деякі молоді люди мали схожі
погляди та їх об’днувала Поліна Самійленко. У
їхній групі не було лідера, всі приблизно були
однакові. І пані Поліна вирішила як кандидатуру
виставити Леся Курбаса. Їй дуже подобалося як
майбутній режисер грає роль Хлестакова
( “Ревізор” Гоголь). 11 молодих чоловіків не дуже
сприйняли її ініціативу. Але жінка вирішила діяти.
Після вистави Поліна підійшла до Курбаса і
запросила його поспілкуватися з молодими
людьми школи Лисенка, які створили групу
“передчуття новаторства”.
Галичанин прийшов на помешкання в Києві. Всі були дуже вражені
зовнішнім елегантним видом. Чоловік був дуже красивий, вишуканий,
аристократичний. Зачарував молодь не тільки собою, а й завданнями, які він
ставив: різко і кардинально відійти від етнографічного театру (відійти від
чарки, гопака і побуту) і показати українця як сильну самодостатню
особистість, а не лише як селянина. Почались зустрічі і формування театр-
студії. М. Вороний казав, що їхній репертуар карколомний.
Лесь Курбас просував ідею, що актор це висококультурна, високорозвинена і
високоінтелектуальна особистість. Театр залежив він пожертвувань ентузіастів,
що дуже подобалося спільноті.
З Києва, театр-студія переїхав до Одеси. Митці не хотіли бути в центрі
вирування революцій. Але проходить 2 роки, і вони вже просять більшовиків,
щоб їхній театр націоналізували. Більшовики зацікавлені, бо ця студія
революцій, бунтів і повстань (очолює молодь). Але фінансувати театр окремо
невигідно, тому митцям запропонували злитися з державним театром ім. Т. Г.
Шевченка. Після зливання були конфлікти. Зливання пішло на шкоду одному та
іншому театрові. У березні 1922 року виникає театр “Березоль” — молодий
революційний театр, який вивільняє звільнену робочу силу. Через 4 роки театр
переїздить до Харкова (все-таки столиця). Більшовики хотіли максимально
використати театр у своїх інтересах, АЛЕ прийшли зміни у світогляд Курбаса
(напр. не маса керує світом, а яскраві персони).
У столиці знайомиться з Миколою Кулішем і ставить дві п’єси “Народний
Малахій” 1928 та “Мина Мазайло” 1929. Куліш і Курбас — стали тандемом.
Також ставили висміювальні вистави такі як “Комуна в степах”. Після такого
більшовики зрозуміли, що не на той театр поставили. 1929 року —
розпочалась масштабна театральна дискусія навколо п’єс Миколи Куліша та їх
втілення в “Березолі”. За участі державного управління УРСР ця дискусія
перетворилась у цілеспрямовану кампанію цькування обох митців. Коли Курбас
йшов на проби, його зустрів політичний діяч і сказав, що треба бути
обережнішим з тим що він робить, а митець чоловікові — не треба мене
повчати. Відповіддю на критику стала спільна робота Л. Курбаса та М. Куліша
“Маклена Граса” (вересень 1933 року). Ця вистава була останньою краплиною
для партійної номенклатури і 5 жовтня 1933 року, Лесь Курбас був
відсторонений від керівництва “Березолем” за максималізм, формалізм,
націоналізм та відрив від радянської дійсності.
Рятуючись від репресій , Олександр виїхав до Москви, але вона його не
врятувала як і свого часу Довженка. Чоловіка арештували, як і згодом Куліша.
Розстріляли тандем 3 листопада 1937 року. Лесь Курбас був під номером 177, а
Микола Куліш під номером 178. Про це стало відомо лише в 1997 році.
Цікавий факт: дружина Валентина Чистякова лише у 1961 році отримала листа,
у якому говорилось про смерть митця. Чоловік начебто помер 15 листопада
1942 року від крововиливу в мозок.