Тема 12.1 Функції та їх властивості. Перетворення графіків функції.

Функція – одне з найважливіших понять сучасної математики. Його появу пов’язують із

розвитком механіки та втіленням у життя ідеї використання поняття змінної. Французькі
математики Рене Декарт та П’єр Ферма розглядали функцію як залежність ординати точки
кривої від її абсциси. Термін «функція» - для назви залежностей вперше ввів німецький
математик Готфрід Лейбніц. Він пов’язував функцію з графіками.
Числовою функцією (або функціональною залежністю) називають таку залежність між
двома змінними, при якій кожному значенню незалежної змінної з деякої множини відповідає за
певним правилом єдине значення залежної змінної.
Розглянемо функцію , у якої кожному натуральному значенню від 1
до 5 відповідає число , удвічі більше за число . Стрілка вказує на число ,
яке відповідає числу . Число називають значенням функції у точці і
позначають через ( ).
Нагадаємо, що незалежну змінну ще називають аргументом функції,
а про залежну змінну кажуть, що вона є функцією від цього аргументу.

Характеристики функції:
Областю визначення функції ( ) називають множину всіх значень, яких може
набувати аргумент . Позначають область визначення символом ( ) або ( ).
Наприклад, областю визначення функції, яку ми розглядали вище, є множина, що
складається із чисел 1,2,3,4,5, тобто ( ) { }, а областю визначення функції
є множина всіх дійсних чисел, що можна записати так: ( ) .

Множиною (або областю) значень функції ( ) називають множину, що

складається з усіх чисел ( ), де ( ).
Позначають множину значень символом ( ) або ( ). Для функції на малюнку маємо:
( ) { }. Щоб знайти множину значень функції , перетворимо
вираз, який записано у формулі функції: ( ) . Отже,
функцію можна записати у вигляді: ( ) . Оскільки ( ) , то ( )
. Тому ( ) ).

Способи задання функцій. Функції можна задавати різними способами: формулою,

графіком, таблицею, словесно. Задання формулою є дуже зручним, бо дає змогу для довільного
значення аргументу із області визначення знайти відповідне йому значення функції, або навпаки
за відомим значенням функції знайти значення аргументу.
Функцію також можна задавати таблицею. Цей спосіб дозволяє безпосередньо вказати
значення функції, але лише для скінченного набору значень аргументу. Наприклад, з 9 до 15
години, вимірюють атмосферний тиск:

Часто функцію задають за допомогою графіка. Графічний спосіб задання дає можливість
наочно побачити властивості функції. Наприклад, побачити проміжки зростання або спадання,
перетин з осями координат, знайти область визначення та множину значень.
Словесний спосіб задання функції полягає в тому, що функціональну залежність
формулюють словами. Наприклад, «кожному числу ставимо у відповідність квадрат цього
числа, зменшений на 10». Якщо записати це формулою, то вона буде виглядати так .
 Графіком функції називають множину всіх точок координатної площини,
абсциси яких дорівнюють аргументу, а ординати – відповідним їм значенням
функції. Пригадаємо властивості та графіки елементарних функції з якими ми
будемо працювати в цій темі. Деякі з них вам вже відомі (1-14), а такі як
показникові (19), логарифмічні (20) та тригонометричні (15-18) нам ще треба бути
вивчити протягом року. Але впізнати і відрізняти їх графіки та аналізувати їх властивості ми
зможемо вже зараз.

Типи елементарних функцій.

1) Постійною називається функція, яка задається формулою
, де – деяке число. Графіком функції є пряма, що
проходить через точку ( ) і паралельна осі абсцис.
2) Прямою пропорційністю називається функція виду
, де . Число називають коефіцієнтом
пропорційності. При функція зростає, а при
спадає на всій числовій прямій. Графіком є пряма, що
проходить через початок координат.

3) Лінійною називається функція виду , до і –

деякі числа. Число називається кутовим коефіцієнтом
прямої і дорівнює , α – кут між прямою і додатнім
напрямком вісі абсцис, тобто . При функція
зростає, а при спадає на всій числовій прямій, при
функція постійна. Графіком лінійної функції є пряма.

4) Оберненою пропорційністю називається функція , де

. Число називається коефіцієнтом оберненої
пропорційності. При функція спадає на проміжку
( ) ( ), а при зростає на проміжку ( )
( ). Графіком оберненої пропорційності є гіпербола.

5) Функція . 6) Функція .
Графіком функції є Функція зростає на всій
парабола, вітки якої числовій прямій. Графіком
направлені вгору. функції є кубічна
Вершина в точці ( ). парабола.

7) Степенева функція з натуральним показником ,

де – натуральне число. Якщо (парні натуральні
числа, більші за 2), то функція має такі самі властивості, як і
функція . Графік такої функції нагадує параболу. Якщо
(непарні натуральні числа, більші за 3), то
функція має такі самі властивості як і функція . Графік
такої функції нагадує кубічну параболу.
8) Степенева функція з цілим від’ємним показником
, де – натуральне число. Якщо , то
функція має такі самі властивості як і функція . Якщо
, то функція має такі самі властивості, як і
функція .
9) Функція √ . 10) Функція √ .
Зростає на ( ). Зростає на всій
числовій прямій.

11) Функція √ , - натуральне число, . Якщо – парне число, то функція має такі самі
властивості, як і функція √ . Якщо – непарне число, то функція має такі самі властивості,
як і функція √ .
12) Функція , де –
додатній нескоротний дріб.
Функція зростає на всій області
визначення.

13) Функція , де – додатній нескоротний дріб.

Функція спадає на всій області визначення.

14) Квадратичною функцію називається

формула виду , де .
Графіком функції є парабола. Якщо , то
вітки параболи направлені вгору, якщо ,
то вітки направлені вниз. Вершина параболи
обчислюється за формулою: ,
(де дискремінанат).

15) Функція 16) Функція

17) Функція 18) Функція

19) Показникова функція , де

.

20) Логарифмічна функція , де

, .

Пригадаємо, що областю визначення функції – це множина всіх значень, яких може

набувати аргумент x. Позначається ( ).
Визначити область визначення функції:
1)
Лінійна функція визначається при всіх значеннях аргументу, тому область визначення всі
дійсні числа. Тобто ( ) ( )
2)
Функція визначена, якщо , тобто . Щоб виключити ділення на 0. Отже
область визначення всі дійсні числа крім -9. Тобто ( ) ( ) ( ).
3)
Функція визначена на всій множині дійсних чисел. – лінійна
функція. Тобто ( ) ( ).
4)
Функція визначена, якщо , тобто . Щоб виключити ділення на 0. Отже
область визначення всі дійсні числа крім 7. Тобто ( ) ( ) ( ).
5) √
Функція визначена, якщо , . Тобто в область визначення входять всі
значення які рівні або більші за 3. Отже ( ) ).
6)
√
Функція визначена, якщо , , . В область визначення входять
значення які менші за 5. Рівність тут не враховуємо, так як будемо мати ділення на 0.
Отже ( ) ( ).
7)
Функція визначена при , , . Отже в область визначення входять
всі дійсні числа крім -2 і 2. Тобто ( ) ( ) ( ) ( ).
8)
Функція визначена при .
Знайдемо розв’язки квадратного рівняння за допомогою дискримінанту
( ) , √ √
Знаходимо корені
√

Отже в область визначення входять всі дійсні числа крім -6 і 1.

Тобто ( ) ( ) ( ) ( ).
9) √ √
Функція визначення, якщо x задовольняє систему
{ { {

Розв’язком системи є проміжок ].

Тобто ( ) ].
10) √ √
Функція визначення, якщо x задовольняє систему
{ { {

В область визначення входить лише одне значення – 1.

Тобто ( ) { }.
11) √
Функція визначена, якщо x задовольняє системі
 { {

Отже в область визначення входять всі дійсні числа більші за -2 крім числа 5.
Тобто ( ) ) ( ).
12) √ √
Функція визначена, якщо x задовольняє системі
{ { {
Розв’язком системи є проміжок ).
Тобто ( ) ).
13) √
Функція визначена, якщо x задовольняє системі
{
( )

В область визначення входять всі значення більші за 3 крім 6 (0 не входить у проміжок).

Тобто ( ) ) ( )
√
14)
√
Функція визначена, якщо x задовольняє системі

В область визначення входять всі значення більші за -5 крім -4, 1 і 7.

Тобто ( ) ( ) ( ) ( )
15) √
Функція визначена, якщо . Знайдемо нулі функції , , .
Розв’яжемо нерівність методом інтервалів
– це парабола вітки, якої направлені вниз.
Тому проміжок ( ) додатній, а ( ) і ( )
від’ємні.

Область визначення ( ) ].
16) √
Функція визначена, якщо . (Див. № 15)

( ) √

– це парабола вітки, якої направлені вгору. Тому проміжок ( )

від’ємний, а ( )і( ) додатні.
Область визначення ( ) ( ] )
 Монотонність функції.
Функція ( ) називається зростаючою на множині X, якщо для будь-
яких і із X, таких що , виконується нерівність ( ) ( ),
тобто якщо меншому значенню аргументу з цієї множини відповідає
менше значення функції.

Функція ( ) називається спадаючою на множині X, якщо для будь-

яких і із X, таких що , виконується нерівність ( ) ( ),
тобто якщо меншому значенню аргументу з цієї множини відповідає
більше значення функції.

Можна помітити, що при русі вздовж графіка зліва на право (тобто в напрямку зростання
аргументу х), графік зростаючої на деякому проміжку функції «прямує вгору» (зростає), а графік
спадної функції – «прямує вниз» (спадає).
Функцію називають монотонною на деякому проміжку, якщо вона на цьому проміжку або
зростає або спадає.

Парність та непарність.
Область визначення функції будемо називати симетричним від нуля, якщо разом з кожним
числом х, область визначення функції містить також і число -х. Серед функції, область
визначення яких симетрична відносно нуля, розрізняють парні і непарні.
Функцію називають парною, якщо її область визначення симетрична відносно нуля і для
кожного х з області визначення справджується рівність: ( ) ( ).
Графік будь-якої парної функції симетричний відносно осі у. Коли функція парна, то будь-
яким двом значенням х і –х відповідає одне й теж саме значення у.
Функція називається непарною, якщо її область визначення симетрична відносно нуля і
для кожного х з області визначення справджується рівність: ( ) ( ).
Графік будь-якої непарної функції симетричний відносно початку координат. Коли
функція непарна, то будь-яким двом значенням х і –х відповідають протилежні значення у і –у.

Приклад. Дослідити функції на парність або непарність і .

Складемо таблиці і побудуємо графіки:

функція парна функція непарна

Але будувати кожного разу графіки довго, незручно і не завжди можливо. Тоді
користуються методом заміни х на –х в заданій формулі.
( ) ( ) – функція не змінилася, тому парна
( ) ( ) – функція відрізняється на мінус, тому непарна.
Приклад. Дослідити на парність і .
Знайдемо область визначення ( ) ( ) ( ). В точці 1 функція не існує
– ділення на 0. Область визначення не симетрична відносно 0, тому така функція є ні парною і не
непарною.
Знайдемо область визначення ( ) ( ). Вона симетрична відносно 0. Тому
( ) ( ) ( ) . Функція також буде ні парною і не непарною.

Дослідити функції на парність:

( ) ( ) ( ) ( ) – парна.
( ) ( ) ( ) ( ) – парна.
| | ( ) ( ) ( ) | | | | – парна.
( ) ( ) ( ) ( ) ( ) – непарна
( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( )
– не парна
( ) ( ) ( ) ( ) – парна
( )
( )
( ) ( ) ( ) ( ) – непарна
| | ( ) ( ) ( ) | | | | – парна

( ) ( ) ( ) ( ) ( )
функція ні парна і ні непарна

( ) ( ) ( ) ( )
функція непарна

( ) ( ) ( ) ( )
функція парна

( ) ( ) ( ) ( ) ( )
функція ні парна і ні непарна

( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( )
функція непарна

( ) ( ) область визначення не симетрична відносно

( ) нуля, тому
функція ні парна і ні непарна

√ функція визначена, якщо ( ) ] – симетрична відносно 0

( ) √ ( ) √

функція парна
Перетворення графіків функції.
До елементарних перетворень графіків алгебраїчних функцій відносять зсув графіка вздовж осей
координат, симетрію відносно осей або початку координат, розтяг або стиснення графіка.
Вид функції Перетворення Приклад
1) ( ) Графік перенести на а одиниць по
вісі абсцис

2) ( ) Графік перенести на b одиниць по

вісі ординат

3) ( ) Графік функції відобразили

симетрично відносно осі ОХ

4) ( ) Графік функції відобразили

симетрично відносно осі ОУ

5) ( ) Якщо , стиснути графік

функції до точки ( ) уздовж осі
абсцис в k разів

Якщо , розтягнули графік

функції від точки ( ) уздовж осі
абсцис в разів

6) ( ) Якщо , стиснути графік

функції до точки ( ) уздовж осі
ординат в k разів

Якщо , розтягнули графік

функції від точки ( ) уздовж осі
ординат в разів

7) | ( )| Частину графіка функції у верхній

частині півплощині і на осі ОХ
залишити без змін, а замість
частини в нижній півплощині
побудувати їх симетричну їй
частини відносно осі ОХ
8) (| |) Частину графіка у правій
півплощині і на осі ординат частині
в лівій півплощині побудувати
симетричну правій частині відносно
ОУ
9) | (| |)| Використовуємо перетворення 7 і 8
Використовуючи елементарні перетворення побудувати графіки заданих функції.
1 2

перетворення 2. графіка графік

зміщено на 1 вгору перетворення 5. графік розтягнуто
в 3 рази вздовж ОХ
3 4

перетворення 2 і 3. графік симетрично перетворення 3. графік

відображений від вісі ОХ і зміщено на 2 симетрично відображено від ОХ.
вгору
5 6

( ) ( )
перетворення 1. графік зміщено на 3 перетворення 1 і 3. графік
по вісі ОХ вправо. симетрично відображено від вісі ОХ і
зміщено на 2 по вісі ОХ вліво.
7 8

( )
перетворення 6. графік розтягнуто в перетворення 1 і 2. графік
2 рази вздовж ОУ. опущено на 1 вниз по ОУ і зміщено на 1
по вісі ОХ вправо.
9 10

√ √
перетворення 2. графік √ опущено на 1 перетворення 1. графік √ зміщено
вниз по вісі ОУ на 2 вправо по вісі ОХ
11 12

√ √
перетворення 3. графік √ симетрично перетворення 2. графік √ піднято в
відображено від вісі ОХ гору на 2 по вісі ОУ
13 14

| |
перетворення 7 графіку .
перетворення 1. графік зміщено на 2 симетрично відображено частини
вліво по вісі ОХ графіку, що розташована у від’ємній
частині, в додатню, із збереженням тієї
частини, що і так була в додатній.

Побудувати графіки функції:

1

маємо три перетворення графіка

(3) симетричне відображення від ОХ
(6) стиснення до вісі ОХ
(2) перенесення по ОУ на 1 вниз
2 ( )
маємо два перетворення графіка
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 1
(2) перенесення по ОУ вгору на 2

3
маємо одне перетворення графіка
(1) перенесення по ОУ вниз на 4

4 ( )
маємо два перетворення графіка
( ) (1) перенесення по ОХ вліво на 1
(2) перенесення по ОУ вгору на 2

5 ( )
маємо два перетворення графіка
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 2
(2) перенесення по ОУ вниз на 4

6 ( )
маємо три перетворення графіка
(3) симетричне відображення від ОХ
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 3
(2) перенесення по ОУ вниз на 2
7 ( )
маємо три перетворення графіка
(6) розтяг в 2 рази вздовж ОУ
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 1
(2) перенесення по ОУ вгору на 1
8
виділимо повний квадрат
( ) ( )
маємо два перетворення графіка
( ) (1) перенесення по ОХ вліво на 2
(2) перенесення по ОУ вниз на 4
9
виділимо повний квадрат
( ) ( )
маємо два перетворення графіка
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 2
(2) перенесення по ОУ вгору на 1
10
виділимо повний квадрат ( )
( ) (( ) ) ( )
маємо три перетворення графіка
(3) симетричне відображення від ОХ
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 2
(2) перенесення по ОУ вгору на 4
11
виділимо повний квадрат
( )
маємо два перетворення графіка
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 1,5
(2) перенесення по ОУ вниз на 2,25
12
виділимо повний квадрат ( ) (
) (( ) ) ( )
маємо три перетворення графіка
(3) симетричне відображення від ОХ
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 4
(2) перенесення по ОУ вгору на 1
13
виділимо повний квадрат (√ )
(√ √ ) ( )
маємо три перетворення графіка
(6) розтяг в 3 рази вздовж ОУ
( ) (1) перенесення по ОХ вправо на 1
(2) перенесення по ОУ вгору на 2
14
маємо два перетворення графіка
(3) симетричне відображення від ОХ
(6) розтяг в 2 рази вздовж ОУ

15 ( )
маємо три перетворення графіка
(6) розтяг в 2 рази вздовж ОУ
( ) (1) перенесення по ОХ вліво на 1
(2) перенесення по ОУ вгору на 2
16 √
перетворимо функцію √ √ √ ( )
маємо два перетворення графіка √
√ (1) симетричне відображення від ОУ
√ (4) перенесення по ОХ вправо на 2
17 √
маємо два перетворення графіка √
√ (3) симетричне відображення від ОХ
√ (2) перенесення по ОУ вгору на 1

18 √
маємо одне перетворення √
(6) графік розтягнули в 2 рази вздовж ОУ

19 √
маємо два перетворення √
√ (3) симетричне відображення від ОХ
√ (2) перенесення по ОУ на 1 вниз

20

маємо одне перетворення (6) графік стиснули в 2 рази від

початку координат вздовж ОУ

21

перетворимо функцію
маємо два перетворення
(3) симетричне відображення від ОХ
(1) перенесення по ОХ в право на 2
22

маємо два перетворення

(3) симетричне відображення від ОХ
(2) перенесення по ОУ вгору на 2
23 | |
маємо одне перетворення | |
(1) перенесення по ОХ на 2 вліво

24 | |
маємо два перетворення | |
| | (3) симетричне відображення від ОХ
| | (1) перенесення по ОХ на 2 вправо
25 | |
маємо два перетворення | |
| | (6) розтяг в 2 рази вздовж вісі ОХ
| | (2) перенесли по ОУ на 2 вниз

26 | |
перетворення (8) симетрія відносно вісі ОУ
вершина параболи i ( )

вітки параболи направлені вгору

перетин с осями ( ) √

27 | |
перетворення (7) симетрія відносно вісі ОХ
побудова параболи в прикладі 26

28 | | | |
перетворення (9) комбінація (7) і (8)
побудова параболи в прикладі 26

29 | |
перетворення (8) симетрія відносно вісі ОУ
вершина параболи i ( )
перетин з осями ; ( ) ;
графік розташовано в IV чверті, симетрично відображається в ІІІ
30 | | ||
перетворення (9)
побудова параболи в прикладі 29
графік розташований в IV чверті симетрично відображається в І, а
потім цю частину симетрично відображаємо від ОУ в ІІ