МОДУЛЬ 1.

Функції, їхні властивості та графіки

(6 лекцій)
 План

Лекція 1. Числові множини. Числові функції та їхні властивості. Способи задання

функцій. Обернена функція.
Лекція 2. Рівняння і нерівності, зокрема з параметром. Метод інтервалів.
Лекція 3. Побудова графіків функцій за допомогою геометричних перетворень.
Графіки рівнянь та нерівностей із двома змінними.
Лекція 4. Корінь n-го степеня. Арифметичний корінь n-го степеня та його властивості.
Степінь з раціональним показником і його властивості.
Лекція 5. Ірраціональні рівняння та нерівності, зокрема з параметром.
Лекція 6. Функція та її графік. Степеневі функції, їхні властивості та графіки.
Лекція 1. Числові множини. Числові функції та їхні
властивості. Способи задання функцій. Обернена
функція
 2

План

1. Числові множини.
2. Числові функції. Способи задання функцій.
3. Властивості числових функцій.
4. Обернена функція.

Література

1. Бевз Г.П. Алгебра і початки аналізу: підручник для 10 кл. закладів загальної середньої
освіти / Г.П. Бевз, В.Г. Бевз, Н.Г. Владімірова. – Київ.: Освіта, 2018. – 336 с. (§1, с.5; §2,
с.15; §3, с.29)
2. Гальперіна А.Р. Математика. Комплексне видання / А.Р. Гальперіна та ін. – 15-те вид.,
перероб. та доп. – Київ: Літера ЛТД, 2020. – 464 с. (с.55-59; с.70-72)
3. Істер О.С. Алгебра і початки аналізу: підручник для 10 кл. закладів загальної середньої
освіти / О.С. Істер, О.В. Єргіна. – Київ.: Генеза, 2018. – 448 с. (§1, с.5; §2, с.13; §3, с.23, §4,
с.32)
4. Капіносов А.М. Математика. комплексна підготовка до ЗНО і ДПА. Профільний рівень і
рівень стандарту / А.М. Капіносов та ін. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2020. –
480 с. (§22, с.193)
5. Мерзляк А.Г. Алгебра і початки аналізу: підручник для 10 кл. закладів загальної середньої
освіти / А.Г. Мерзляк, Д.А. Номіровський, В.Б. Полонський, М.С. Якір. – Харків.:
Гімназія, 2018. – 400 с. (§1, с.5; §2, с.6; §4, с.29)
6. Нелін Є.П. Алгебра і початки аналізу: підручник для 10 кл. закладів загальної середньої
освіти / Є.П. Нелін. – Харків.: Ранок, 2018. – 272 c. (§1, с.6; §2, с.16)

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняттям: множина, система координат, прямокутна система

координат, функція, графік функції.
2. З чого складається прямокутна система координат та які властивості має?
3. Для чого застосовують графік залежності величин?
4. Назвіть способи задання функцій. Наведіть приклади.
5. Дайте визначення поняттям: область визначення функції, множина значень функції,
проміжок знакосталості функції.
6. Як за графіком функції визначити область визначення і множину її значень?
7. Яким чином визначити проміжок знакосталості функції?
8. Де на координатній площині розташований графік функції на проміжку, якщо відомо, що
на цьому проміжку функція додатна (від’ємна)?
9. Перерахуйте випадки, коли область визначення функції обмежена. Наведіть приклади.
10. Яким чином знайти нулі функції?
11. Яку функцію називають зростаючою на деякому проміжку, спадною на деякому
проміжку, сталою на деякому проміжку, монотонною на деякому проміжку? Наведіть
приклади.
12. Надайте приклад найбільшого та найменшого значення функції на проміжку.
13. Яким чином перевірити функцію на парність, непарність? Наведіть приклади парної і
непарної функції та сформулюйте властивість графіка парної і непарної функції.
 3
14. Яку функцію називають оборотною?
15. Яким чином знайти обернену функцію до даної?
16. Назвіть властивості двох взаємно обернених функцій.
Модуль 1. Функції, їхні властивості та графіки

Лекція 1. Числові множини. Числові функції та їхні властивості. Способи задання

функцій. Обернена функція

1.1. Числові множини

Множина – це сукупність певних об'єктів довільної природи.

N – множина натуральних чисел;

Z – множина цілих чисел;
Q – множина раціональних чисел;
R – множина дійсних чисел (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Множина дійсних чисел

Множину B називають підмножиною множини A, якщо кожний елемент множини B є

елементом множини A. Позначають так: або .
Порожня множина – це множина, яка не містить жодного елемента.
Перерізом множин A і B (рис. 1.2а) називають множину, що складається з усіх
елементів, які належать як множині A, так і множині B. Переріз множин позначають так:
.
Об’єднанням множин A і B (рис. 1.2б) називають множину, що складається з усіх
елементів, які належать хоча б одній із множин A або B. Об’єднання множин позначають так:
.

а б
Рис. 1.2. Множини

1.2. Числові функції. Способи задання функцій

Числова функція (або функціональна залежність) у = f (x) – це залежність між двома

змінними, при якій кожному значенню незалежної змінної x з деякої множини відповідає за
певним правилом f єдине значення залежної змінної y (рис. 1.3а, 1.3б).
Якщо хоча б одному значенню аргументу відповідає два або більше значень функції
(рис. 1.3в), то така функція називається багатозначною. Область значень такої функціє є
сімейством множин.
 4
Отже, можна сформулювати альтернативне визначення функції. Функція – це правило,
яке кожному елементу з першої множини – області визначення ставить у відповідність
елемент з іншої множини – області значень.
Функцію можна задавати формулою, таблицею, графічно, описово.

а б в
Рис. 1.3. Числова функція

Система координат – це спосіб задання точок простору за допомогою чисел. Кількість

чисел, необхідних для однозначного визначення будь-якої точки простору, визначає його
вимірність. Обов'язковим елементом системи координат є початок координат – це точка, від
якої ведеться відлік відстаней. Іншим обов'язковим елементом є одиниця довжини, яка
дозволяє відраховувати відстані.
Координатна площина – це площина, на якій обрано систему координат.
Прямокутна (або декартова) система координат – спосіб задання точок простору за
допомогою чисел, які задають відстані до точки відносно двох перпендикулярних прямих.
Прямокутна система координат на площині складається з двох взаємно перпендикулярних
прямих – координатні осі, на яких стрілочками вказаний додатній напрямок і які
перетинаються у точці О – початок координат. Одну пряму називають віссю абсцис Ох, а
іншу – віссю ординат Оу. На координатних осях обирається одиничний відрізок.
Осі координат ділять координатну площину на чотири координатні чверті, які
зазвичай позначають римськими цифрами. Кожна точка площини має дві координати.
Координата, яка відкладається по осі Ox, називається абсцисою, її завжди записують першою.
Координата, що відкладається по осі Oy – ординатою.
Точка О – початок координат, має координати нуль-нуль. Усі точки, що лежать на осі
абсцис, мають ординати, що дорівнюють нулю. Усі точки, що лежать на осі ординат, мають
абсциси, що дорівнюють нулю. Кожній точці на координатній площині відповідає лише одна
пара координат. Кожній парі чисел відповідає лише одна точка координатної площини.
На координатній площині можна наочно зобразити залежність між різними величинами,
наприклад, відстані від часу, температури від часу тощо. Значення однієї величини
зображуються на осі абсцис, другої – на осі ординат, а залежність між ними – точкою з
відповідними координатами.
Графік залежності величин – це неперервна лінія, що з’єднує точки з відповідними
координатами. За графіком можна знаходити відповідні значення величин, аналізувати та
передбачати їх зміни, апроксимувати (наближене вираження будь-яких величин через інші,
більш відомі) та інтерполювати (знаходження проміжних значень величини за наявним
дискретним набором відомих значень) їх.
Графік функції – це фігура, яка складається з усіх точок координатної площини,
абсциси яких дорівнюють усім значенням аргументу, а ординати – відповідним значенням
функції.
 5
Аналітичний (за допомогою формул). Аналітичний спосіб означає задання функції
формулою, що показує кількість і послідовність операцій над аргументом х, які необхідні для
того, щоб дістати значення цієї функції.
Табличний (за допомогою таблиці). Табличний спосіб задання функції полягає в
написанні таблиці відповідних значень аргументу та функції. Цей спосіб задання функції
часто застосовують в експериментальних дослідженнях.
Графічний (за допомогою графіка). Графічний спосіб задання функції полягає в тому,
що вихідною інформацією про цю функцію є її графік. При цьому для довільного значення х з
області визначення Х можна знайти відповідне значення у функції.
Словесний (описово). Наприклад, кожному цілому числу поставити у відповідність
його квадрат.

1.3. Властивості числових функцій

Множина (або область) визначення функції або – це множина всіх

значень, яких набуває аргумент.

При знаходженні області визначення слід пам'ятати:

- якщо функція є многочленом , то ;
- якщо функція має вигляд , де і – многочлени, то слід вважати, що
(знаменник дробу не дорівнює 0);
- якщо функція має вигляд , , то слід вважати, що (корінь парного
степеня існує тільки з невід'ємних чисел);
- якщо функція містить логарифм , то , , .

Множина (або область) значень функції або – це множина всіх значень,

яких набуває залежна змінна. Тобто множина значень функції – це проміжок від найменшого
до найбільшого значення за виключенням тих точок, де функція не існує. Отже, для того щоб
визначити необхідно знайти найменше і найбільше значення функції, а також точки де
функція не існує.
Якщо функцію задано графічно, то область визначення функції – проекція її графіка на
вісь x; область значень функції – проекція її графіка на вісь y (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Область визначення і множина значень функції

Нулі функції у = f (x) – це значення x, при яких y = 0. На графіку нулі функції – це

точки його перетину з віссю Ох.
Проміжок знакосталості функції – це проміжок, на якому функція зберігає свій знак.
Проміжки знакосталості функції у = f (x) є розв’язками нерівностей (визначає
 6
проміжки де функція додатна, тобто графік розташований над віссю Ох), (визначає
проміжки де функція від’ємна, тобто графік розташований під віссю Ох).
Функцію у = f (x) називають зростаючою на деякому проміжку (рис. 1.5а), якщо
більшому значенню аргументу із цього проміжку відповідає більше значення функції
.
Функцію у = f (x) називають спадною на деякому проміжку (рис. 1.5б), якщо більшому
значенню аргументу із цього проміжку відповідає менше значення функції .
Функцію у = f (x) називають сталою на деякому проміжку (рис. 1.5в), якщо для будь-
яких значень аргументу х1 і х2 із цього проміжку f (x1) = f (x2). Наприклад, y = 1.
Функцію називають монотонною на деякому проміжку, якщо вона на цьому проміжку
(проміжок монотонності) або зростає, або спадає. Сума монотонних функцій – монотонна.
Якщо функція неперервна на деякому проміжку і не має на ньому нулів, то вона на
цьому проміжку зберігає сталий знак.

Рис. 1.5. Монотонність, парність

Якщо функція у = f (x) неперервна на проміжку [a; b], то у множині значень функції є
найбільше число і найменше число. Ці числа називають найбільшим і найменшим
значеннями функції на проміжку [a; b]: , .
Розглянемо описані вище властивості функцій на рис. 1.6, де зображено графік
неперервної функції у = f (x) на проміжку [–7; 16], який і є областю визначення . Точки А
і Е – края функції на проміжку. Абсциси точок Х1, Х2, Х3, Х4 – нулі функції (перетин графіка
функції з віссю Ох). Точка Y1 – точка перетину графіка функції з віссю Оу. Точки B і D –
точки локального максимуму, а точка С – локальний мінімум. Серед точок локального
максимуму, мінімуму і на краях функції міститься найбільше або найменше значення функції
на заданому проміжку. На рис. 1.6 найбільше значення функція набуває в точці D ( у = 4), а
найменше – у точці A ( у = –2).
 7

Рис. 1.6. Деякі властивості числових функцій

Функція у = f (x) парна (рис. 1.5г), якщо її область визначення симетрична відносно
початку координат і для кожного x з області визначення справджується рівність f (– x) = f (x).
Графік парної функції є симетричним відносно осі ординат.
Функцію у = f (x) непарна (рис. 1.5ґ), якщо її область визначення симетрична відносно
початку координат і для кожного x з області визначення справджується рівність
f (– x) = – f (x). Графік непарної функції є симетричним відносно початку координат.

1.4. Обернена функція

Оборотна функція – це функція, яка набуває кожного свого значення тільки в одній
точці області визначення. Якщо функція є зростаючою (спадною), то вона є оборотною.
Наприклад, на рис. 1.7 зображено зростаючі функції на всій області визначення, тому вони є
оборотними.
Функції f і g називають взаємно оберненими, якщо:

, , .

Графіки взаємно обернених функцій симетричні відносно прямої y = x (рис. 1.7а, б).
Якщо функція f є зростаючою (спадною), то обернена до неї функція g є також зростаючою
(спадною). Якщо функція є зростаючою (спадною) на деякому проміжку, то вона має
обернену функцію на цьому проміжку. Наприклад, квадратна парабола у = х2 (рис. 1.7б)
зростає на проміжку , тому на цьому проміжку можна побудувати функцію обернену до
даної.

а б
Рис. 1.7. Обернена функція

Алгоритм знаходження оберненої функції:

1. З’ясувати, чи буде функція у = f (x) оборотною на всій області визначення: для цього
достатньо з’ясувати, чи має рівняння y = 0 єдиний корінь відносно змінної x. Якщо ні, то
 8
виділити (якщо можливо) проміжок, де існує обернена функція (проміжок, де функція зростає
або спадає).
2. Із рівності у = f (x) виразити x через y.
3. В одержаній формулі ввести традиційні позначення – аргумент позначити через x, а
функцію – через y.