Рівняння 

— аналітичний запис задачі знаходження аргументів, при яких дві задані функції рівні між собою.

де   та   — деякі задані функції, які називаються лівою та правою частинами рівняння, x —

елемент множини, на якій визначені функції f та g.
Аргументи функцій рівняння називають невідомими (величинами), значення невідомих, при яких рівняння
стає рівністю — коренями рівняння. Рівняння може мати один, кілька або нескінченно багато коренів, а може
не мати кореня взагалі.
Іноді математична задача накладає обмеження на множину, якій повинні належати розв'язки рівняння,
наприклад, діофантові рівняння вимагають тільки цілочисленного розв'язку. Існування та кількість коренів

рівняння теж можуть залежати від множини: наприклад, рівняння   не має дійсних розв'язків, однак
має комплексні розв'язки.
Нормальна форма запису рівняння має вигляд:

.
До неї можна перейти, перенісши праву частину рівняння наліво. Рівняння в такій формі
називається однорідним.
Для того, щоб розв'язати рівняння, треба знайти його розв'язки або довести, що їх не існує.
Аргументами фунцій, а, отже, невідомими рівнянь можуть бути не тільки числа, а й складніші
математичні об'єкти. Наприклад, в диференціальних рівняннях невідомими є функції, в
операторних — оператори тощо.

Зміст

 1Еквівалентність рівнянь
 2Наслідок рівняння та сторонні корені
o 2.1Приклад
 3Основні властивості рівнянь
 4Види рівнянь та особливості їх розв'язування
o 4.1Розв'язування рівнянь
o 4.2Алгебраїчні рівняння
 4.2.1Лінійні рівняння
 4.2.2Квадратні рівняння
 4.2.3Кубічні рівняння
 4.2.4Рівняння четвертого степеня
 4.2.5Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
o 4.3Рівняння з параметрами
o 4.4Трансцендентні рівняння
o 4.5Функціональні рівняння
o 4.6Диференціальні рівняння
 5Застосування
o 5.1Рівняння і формули
o 5.2Особливості рівнянь фізики
 6Особливості рівнянь у хімії
 7Рівносильні рівняння
 8Див. також
 9Примітки
 10Джерела

Еквівалентність рівнянь[ред. | ред. код]

Два рівняння називаються еквівалентними або рівносильними, якщо кожен корінь одного рівняння є
коренем другого рівняння і навпаки.
Еквівалентність рівнянь має властивість рефлексивності: якщо одне рівняння еквівалентне другому, то
друге рівняння еквівалентне першому.
Еквівалентність рівнянь має властивість транзитивності: якщо одне рівняння еквівалентне другому, а
друге еквівалентне третьому, то перше рівняння еквівалентне третьому. Властивість еквівалентності
рівнянь дозволяє проводити з ними перетворення, на яких ґрунтуються методи їхнього розв'язання.
Третя важлива властивість задається теоремою: рівняння

еквівалентне сукупності рівнянь:

Це означає, що всі корені першого рівняння є коренями одного з двох інших рівнянь, і дає змогу
знаходити корені частинами.

Наслідок рівняння та сторонні корені[ред. | ред. код]

Рівняння

називається наслідком рівняння

,
якщо всі корені другого рівняння є коренями першого. Загалом перше рівняння може
мати додаткові корені, які щодо другого рівняння називаються сторонніми. Сторонні
корені можуть з'явитися при перетвореннях, необхідних для знаходження коренів
рівнянь. Для того, щоб їх виявити, потрібно перевірити корінь підстановкою у
початкове рівняння. Якщо при підстановці рівняння стає тотожністю, то корінь
справжній, якщо ні — сторонній.

Приклад[ред. | ред. код]
Рівняння

при піднесенні обох частин до квадрату дає рівняння

 або 
Обидва рівняння є наслідками початкового. Останнє з них легко розв'язати.
Воно має два корені

 та  .
При підстановці першого кореня в початкове рівняння
утворюється тотожність

При підстановці другого кореня утворюється хибне твердження:

.
Отже, другий корінь потрібно відкинути, як сторонній.

Основні властивості
рівнянь[ред. | ред. код]
З алгебраїчними виразами, що входять до рівняння можна
виконувати операції, які не змінюють його коренів, зокрема.
 1. У будь-якій частині рівняння можна розкрити дужки.
2. У будь-якій частині рівняння можна звести подібні
доданки.
3. Будь-який член рівняння можна перенести з однієї
частини в іншу, замінивши його знак на протилежний.
4. Обидві частини рівняння можна множити або поділити
на одне й те саме число, відмінне від нуля.
Рівняння, які є результатом цих операцій є еквівалентними
початковому рівнянню.
Піднесення обох частин рівняння до квадрату може призвести
до появи сторонніх коренів.

Види рівнянь та особливості їх

розв'язування[ред. | ред. код]
Розрізняють алгебраїчні, параметричні, трансцендентні, функці
ональні, диференціальні та інші види рівнянь.

Розв'язування рівнянь[ред. | ред. код]

Окремі класи рівнянь мають аналітичні розв'язки, які зручні тим,
що не лише дають точне значення кореня, а й дозволяють
записати розв'язок у вигляді формули, у яку можуть входити
параметри. Такі аналітичні вирази дозволяють не лише
обчислити корені, а й провести аналіз їх існування та їх
кількості залежно від значень параметрів, що часто буває
навіть важливішим для практичного застосування, ніж конкретні
значення коренів.
До рівнянь, для яких відомі аналітичні розв'язки, належать
алгебраїчні рівняння, не вище четвертого степеня: лінійне
рівняння, квадратне рівняння, кубічне рівняння та рівняння
четвертого степеня. Алгебраїчні рівняння вищих степенів у
загальному випадку аналітичного рішення не мають, хоча деякі
з них можна звести до рівнянь нижчих степенів.
Рівняння, до яких входять трансцендентні
функції називаються трансцендентними. Серед них аналітичні
розв'язки відомі для деяких тригонометричних рівнянь, оскільки
нулі тригонометричних функцій добре відомі.
У загальному випадку, коли аналітичного розв'язку знайти не
вдається, застосовують чисельні методи. Чисельні методи не
дають точного розв'язку, а тільки дозволяють звузити інтервал,
в якому лежить корінь, до певного наперед заданого значення.

Алгебраїчні рівняння[ред. | ред. код]

Докладніше: Алгебраїчне рівняння
Алгебраїчним рівнянням називається рівняння виду

де   — многочлен від однієї або декількох

змінних  , які є невідомими.

Впорядкований набір чисел a1, …, an задовольняє
цьому рівнянню, якщо при заміні x1 на a1, x2 на a2 і так
далі отримується правильна числова рівність
(наприклад, впорядкована трійка чисел (3, 4, 5)
задовольняє рівнянню х2 + у2 = z2, оскільки 32  +42  = 52).
Число, що задовольняє алгебраїчне рівняння з одним
невідомим, називають коренем цього рівняння.
Множина всіх наборів чисел, що задовольняють дане
рівняння, є множиною розв'язків цього рівняння.
Степенем многочлена Р називається
степінь рівняння Р(х1, … , хn) = 0. Наприклад, 3х — 5у
+ z = с — рівняння першого степеня, х2 + у2 = z2 —
другого степеня, а х4 — Зх3 + 1 = 0 — четвертого
степеня. Рівняння першого степеня називають
також лінійними.
Рівняння вищого степеня називають нелінійними.
Алгебраїчне рівняння з одним невідомим має
скінченну кількість коренів, а множина розв'язків
алгебраїчного рівняння з великою кількістю невідомих
може бути нескінченною множиною наборів чисел.
Тому здебільшого розглядають не окремі алгебраїчні
рівняння з n невідомими, а системи рівнянь і шукають
набори чисел, які одночасно задовольняють всі
рівняння цієї системи. Сукупність всіх таких наборів
утворює множину розв'язків системи.

Лінійні рівняння[ред. | ред. код]

Лінійне рівняння — рівняння, обидві частини якого
визначаються лінійними функціями. Може бути
записане:

 у загальній формі: 

 в канонічній формі: 
Квадратні рівняння[ред. | ред. код]

де   — вільна змінна,  , 

,   — коефіцієнти, причому 

Вираз   називають квадратним
тричленом. Корінь такого рівняння (корінь
квадратного тричлена) — це значення змінної 

, яке перетворює квадратний тричлен в

нуль, тобто це значення, що перетворює
квадратне рівняння у тотожність. Коефіцієнти
квадратного рівняння мають власні назви:

коефіцієнт   
називають першим або старшим, коефіцієнт 

 називають другим або коефіцієнтом

біля  ,   називається вільним
членом цього рівняння. Приведеним називають
квадратне рівняння, у якому старший коефіцієнт
дорівнює одиниці. Таке рівняння можна отримати
після ділення усього виразу на старший

коефіцієнт  :   Повним
квадратним рівнянням називають таке, у якого всі
коефіцієнти є відмінними від нуля. Неповним
квадратним рівнянням називається таке, у якому
хоча б один з коефіцієнтів крім старшого (або
другий коефіцієнт, або вільний член) дорівнює
нулю.
Для графічного аналізу квадратного рівняння в
декартовій системі координат
використовується парабола — графік
квадратичної функції, що лежить в основі
рівняння.
Для знаходження коренів квадратного рівняння 

 у загальному випадку використовують

такий алгоритм:
Обчислити
значення дискримінанту квадратного рівняння

за виразом  .
1) якщо  2) якщо  3) якщо 

корінь один
коренів два, для (або кажуть роблять
знаходження про два
висновок про
використовують однакових те, що корені у
корені),
формулу:  множині
формула
якого —  дійсних чисел
 , відсутні.

Кубічні рівняння[ред. | ред. код]

Графік кубічної функції (кубічна парабола)

Для графічного аналізу кубічного рівняння в
декартовій системі координат
використовується кубічна парабола.
Довільне кубічне рівняння канонічного виду
можна привести до простішого виду:

Після ділення його на   й

підстановки у нього заміни   

При цьому коефіцієнти будуть
дорівнювати:

Рівняння четвертого
степеня[ред. | ред. код]

Графік многочлена 4-го степеня з

чотирма коренями й

трьома критичними точками.

Четвертий степінь для

алгебричних рівнянь є
найвищим, за якого існує
аналітичний розв'язок у
радикалах у загальному
вигляді (тобто, за
довільного значення
коефіцієнтів).

Оскільки   є
многочленом четвертого
степеня, вона має одну і ту
ж границю при прямуванні
до плюс та до мінус
нескінченності. Якщо 

, то функція
зростає до плюс
нескінченності з обох боків,
а отже, функція має
глобальний мінімум.
Аналогічно, якщо 
, то функція спадає до
мінус нескінченності з обох
боків, а отже, функція має
глобальний максимум.
Системи лінійних
алгебраїчних
рівнянь[ред. | ред.
код]
Системою лінійних
алгебраїчних
рівнянь називають систему
рівнянь виду:

Тут   —
кількість рівнянь, а 

 — кількість
невідомих. x1, x2,
…, xn — невідомі, які
треба
визначити. a11, a12,
…, amn — коефіцієнти
системи; b1, b2, … bm —
вільні члени —
вважаються відомими.
Індекси коефіцієнтів
(aij) системи означають
номери рівняння (i) та
невідомого (j), біля
якого стоїть цей
коефіцієнт,
відповідно[1].
Система
зветься однорідною,
якщо усі її вільні члени
дорівнюють нулю
(b1 = b2 = … = bm = 0), у
протилежному
випадку — неоднорідн
ою. Система
зветься квадратною,
якщо число m рівнянь
дорівнює
числу n невідомих.
Розв'язок системи —
сукупність n чисел c1, c
2, …, cn, таких що
підставлення
кожного ci замість xi у
систему перетворює
усі її рівняння у
тотожності. Система
називається сумісною,
якщо вона має хоча б
один розв'язок, і
несумісною, якщо у неї
немає жодного
розв'язку.
Розв'язки c1(1), c2(1),
…, cn(1) та c1(2), c2(2),
…, cn(2) сумісної
системи називаються
різними, якщо
порушується хоча б
одна з нерівностей:

Сумісна система
називається визначен
ою, якщо вона має
єдиний розв'язок
і невизначеною, якщо
вона має безліч
розв'язків. В
останньому випадку
кожен її розв'язок
називають частковим
розв'язком системи.
Сукупність усіх
часткових розв'язків
називають загальним
розв'язком системи.

Рівняння з
параметрами
[ред. | ред. код]
Рівнянням з
параметрами
називається
математичне рівняння,
вигляд та розв'язок
якого залежить від
значень одного або
декількох параметрів.
Розв'язати рівняння з
параметром означає:

1. Знайти усі
системи
значень
параметрів,
при яких дане
рівняння має
розв'язок.
2. Знайти усі
розв'язки для
кожної
знайденої
системи
значень
параметрів,
тобто для
невідомого та
параметра
мають бути
вказані свої
області
допустимих
значень.
Рівняння з
параметром можуть
бути як лінійними, так і
нелінійними.
Приклад лінійного
рівняння з
параметром:
 Приклад
нелінійного
рівняння з
параметром:

де   
— незалежна
змінна 

 —
параметр.

Трансц
ендентн
і
рівнянн
я[ред. | ре
д. код]
Докладніше: Трансцендентне рівняння
Трансце
ндентни
м
рівняння
м назива
ється
рівняння
що
містить
показник
ові,
логариф
мічні,
тригоном
етричні,
обернені
тригоном
етричні
функції,
наприкла
д:


Строгіше
визначен
ня:
трансцен
дентне
рівняння 
— це
рівняння
виду 
 , де
функції 

та 

є аналіти
чними
функціям
и, й хоча
б одна з
них не
є алгебр
аїчною.

Функ
ціона
льні
рівня
ння[р
ед. | ре
д. код]
Докладніше: Функційне рівняння
Фун
кціо
наль
ним
рівн
яння
м на
зива
єтьс
я
рівн
яння
, що
вира
жає
зв'яз
ок
між
знач
ення
м
функ
ції
(або
функ
цій)
в
одні
й
точці
з її
знач
ення
ми в
інши
х
точк
ах.
Бага
то
які з
влас
тиво
стей
функ
цій
мож
на
визн
ачит
и,
досл
іджу
ючи
функ
ціон
альн
і
рівн
яння
,
яким
ці
функ
ції
задо
воль
няют
ь.
Тер
мін
«фу
нкціо
наль
не
рівн
яння
»
зазв
ичай
вико
рист
овує
ться
для
рівн
янь,
що
не
звод
ятьс
я
прос
тими
спос
оба
ми
до
алге
браї
чних
рівн
янь.
Ця
особ
ливі
сть
найч
асті
ше
обум
овле
 на
тим,
що
аргу
мент
ами
неві
дом
ої
функ
ції у
рівн
яння
є не
самі
неві
домі
змін
ні, а
деякі
відо
мі
функ
ції
від
них.
Нап
рикл
ад:

 ф
у
н
к
ц
і
о
н
а
л
ь
н
о
м
у

р
і
в
н
я
н
н
ю

де   — Гамма-функція Ейлера, задовольняє дзета-функція Рімана ζ.

 н
а
с
т
у
п
н
и
м

т
р
ь
о
м

р
і
в
н
я
н
н
я
м

з
а
д
о
в
о
л
ь
н
я
є
 
Г
а
м
м
а
-
ф
у
н
к
ц
і
я
,
я
к
а

є
д
и
н
и
м

р
о
з
в
'
я
з
к
о
м

ц
і
є
ї
с
и
 с
т
е
м
и
:

 (формула доповнення Ейлера).

Дифер
іальні
рівнян
ед. | ред
Докладніше: Диференціальні рівняння
Диференц
рівнянням 
я рівняння
пов'язує зн
деякої
невідомої ф
деякій точц
значення
її похідних
порядків у
точці.
Диференц
рівняння м
своєму зап
невідому ф
похідні й н
змінні. Пор
диференці
рівняння в
найбільши
похідних, щ
нього. Розв
диференці
рівняння
порядку n н
функція y(x
деякому ін

b) похідні 
порядку n в
задовольн
рівнянню. П
розв'язува
диференці
рівняння
називаєтьс
нням.
Усі дифере
рівняння м
поділити н

 звичай
входят
функц
похідн
одного
 або  ,

де 
невідома ф
о, вектор-ф
випадку ча
систему ди
рівнянь), щ
незалежно

,
диференці

 рівнян
части
похідн
функц
них за
багать

де 

змінні, а 
цих змінни

Засто
д. | ред.
Рівняння ч
розв'язува
теоретични
областях н
техніки: фі
ощо.

Рівнян
форму
код]
Оскільки м
достатньо
існують як
і чисельні м
задачі інши
формулюю
рівнянь. Дл
потрібно вв
невідомих
і
використат
их областе
щоб запис
між ними.
Відмінність
рівнянням
є правилом
 якоїсь вели
форму:

,
де у — вел

обчислити
функція від
застосуван
підставити
параметрів
Проте, кож
трактувати
відоме зна
значення п
реалізуєть
параметри
стають нев

Особл
фізики
Особливіст
що змінні,
величини,
Розмірніст
додаткову
оскільки ро
повинна бу
величини й
задачі в різ
одиниці пе
рівняння п
однієї сист
чисельного
задач, фізи
спочатку зн
нові безро
зазвичай о
фізичну ве
значення.
При розв'я
отримані к
перевірити
припущенн
отримані р
математич
потрібно ві
мають фізи
Окремі з рі
власні назв
руху опису
системи, а
в термодин
між термод
параметра

Особл
рівня
хімії[р
У хімії хіміч
перетворе
реакції. Во
використов
балансу ре
реакціях, т
рівняннями

Рівно
рівня
код]
Рівняння, я
або взагал
називають
рівняннями
рівносильн
ті ж корені
розв'язува
треба замі
рівняннями
найпростіш
перетворе
треба вико
властивост
частині рів
подібні дод
якщо вони
рівняння м
частину рів
знак на про
частині рів
або поділи
число, відм
частин рівн
(відняти) о
розв'язати
скористаєм
розв'язку з
рівносильн
у членів рів
позбудемо
обидві час
найменший
розкриємо
члени рівн
змінною бу
рівняння, а
зведемо по
частині рів
отримане р
Зверніть ув
позбуватис
містить змі
Застосуван
перетворе
розв'язків а
коренів.