Усе для школяра

7 КЛАС
РІВНЯННЯ
Рівняння. Рівносильні та лінійні рівняння. Розв’язування рівнянь
Рівність, у якій невідомі числа позначені буквами, називається рівнянням.
Невідомі числа називаються змінними і позначаються буквами x, y, z або
іншими.
Наприклад: 11x − 3 = 5 x + 15.
11x , − 3, 5 x , 15 — члени цього рівняння. Різниця 11x − 3 — його ліва
частина, а сума 5 x + 15 — права.

Розв’язок, або Розв’язком, або коренем рівняння називається число, яке

корінь рівняння задовольняє рівняння. Число задовольняє рівняння, якщо
при підстановці цього числа в рівняння замість змін­
ної дістанемо правильну рівність. У даному рівнянні коренем буде чис­
ло 3, бо 11 ⋅ 3 − 3 = 5 ⋅ 3 + 15. Рівняння може мати один, два, кілька, безліч
розв’язків або не мати жодного. Щоб розв’язати рівняння, треба знайти всі
його розв’язки або довести, що їх не існує.
Якщо два або кілька рівнянь мають одні й ті самі корені, то такі рівнян-
ня називаються рівносильними. Рівносильними також є рівняння, які не
мають коренів.

Основні При розв’язуванні рівнянь їх спрощують, тобто замі­

властивості нюють рівносильними, користуючись такими основними
рівнянь властивостями рівнянь:
1. У будь-якій частині рівняння можна розкрити дужки.
2. У будь-якій частині рівняння можна звести подібні доданки.
3. Будь-який член рівняння можна перенести з однієї частини в іншу, за-
мінивши його знак на протилежний.
4. Обидві частини рівняння можна помножити або поділити на одне й те
саме число, відмінне від нуля.
У результаті дій, вказаних в пунктах 1–4, завжди, крім виняткових
випадків, дістаємо рівняння, рівносильне даному. Винятковими є випад-
ки, коли в результаті перетворень хоча б в одній із частин рівняння зникає
ділення на вираз із змінною або скорочується квадратний корінь із виразу
зі змінною. У такому разі слід вказувати значення змінної, при яких ви­
никає ділення на нуль або добування квадратного кореня з від’ємного
числа, і виключати ці значення з розв’язку рівняння, про що буде йти­
ся в наступному класі.
Найпростішим є рівняння виду ах = b, яке називається
Зведення лінійним рівнянням. Числа a і b є коефіцієнтами лінійного
рівняння рівняння: a — коефіцієнт при змінній, b — вільний член.
до лінійного Лінійне рівняння при a ≠ 0 має один корінь, при a = 0
не має жодного кореня, а при a = 0 i b = 0 — безліч
коренів. Якщо a ≠ 0, то лінійне рівняння називається рівнянням першого
b
степеня з однією змінною, єдиним коренем якого буде x = .
a
Алгебра 

Спрощення рівняння і зведення до лінійного ре­ Зведення

комендується виконувати у такій послідовності: рівняння
1. Позбутися знаменників, якщо вони є. до лінійного
2. Розділити рівняння на лінійні, якщо воно подане
у вигляді рівного нулю добутку сум.
3. Розкрити дужки, якщо вони є.
4. Перенести члени зі змінними в ліву частину, а числа — в праву.
5. Звести подібні доданки.
6. Знайти корені.
Крім того, якщо після розкриття дужок складного рівняння дістали ба­
гато членів в будь-якій його частині, то доцільно спочатку звести подібні
доданки, а потім виконувати переноси.

Розв’язування задач за допомогою рівнянь Про що слід

Часто задачі набагато зручніше розв’язувати за допо­ пам’ятати,
могою рівнянь. Для цього необхідно невідоме або одне складаючи
з невідомих позначити буквою і записати умову задачі рівняння
у вигляді рівняння.
При складанні рівняння рівняння важливо, щоб усі члени рівняння
були виражені у відповідних одиницях, тобто швидкість слід виражати
у метрах за секунду, якщо відстань дано в метрах, а час в секундах. Якщо
в задачі різні значення одних і тих же величин даються в різних одиницях,
то перед складанням рівняння такі величини необхідно виразити в одна­
кових одиницях. Наприклад, якщо відстань виражена в метрах і кіломет­
рах, то треба перетворити кілометри в метри або навпаки.
При розв’язуванні задач на рівномірний рух основним є те, що відстань,
пройдена тілом, дорівнює добутку швидкості на час, на протязі якого воно
рухалося з даною швидкістю. Рівномірним рухом є рух з постійною швидкістю.
При розв’язуванні задач на рух у воді слід пам’ятати, що власна швидкість
тіла дорівнює його швидкості у стоячій воді, швидкість тіла за течією —
це сума власної швидкості і швидкості течії, швидкість тіла проти течії —
це різниця власної швидкості і швидкості течії. З цього випливає, що при
русі за течією тілу на подолання відстані потрібно менше часу, ніж на по­
долання цієї ж відстані при русі проти течії.

ЦІЛІ ВИРАЗИ

Вирази зі змінними. Тотожні і раціональні вирази

1
Ліва і права частини рівняння (3 x + 5) = 5 (14 − x ) Вирази
2 зі змінними
називаються виразами зі змінними. У виразі може бути
будь-яка кількість змінних. Наприклад, 6xz − by — вираз із чотирма змін­
ними. Щоб знайти значення виразу при деякому значенні змінної, треба у вираз
замість змінної підставити дане її значення. При різних значеннях змінної
вираз може набувати різних значень. Щоб знайти значення виразу з кілько­
ма змінними, треба надати відповідне значення кожній змінній.
  Усе для школяра

Вирази, які не містять змінних, називаються числовими. Числовий вираз

має лише одне значення.
Вираз, що утворюється з чисел і змінних за допомогою дій додавання, від-
німання, множення, ділення і піднесення до степеня, називається раціональ-
ним виразом.

Тотожні Вирази, числові значення яких рівні між собою при будь-
вирази яких значеннях змінних — тотожно рівні, або тотожні.
Наприклад, вирази 6 x − 2 x , 4 x , x + 3 x тотожні.
Тотожністю називається рівність, яка правильна при будь-яких допусти-
мих значеннях змінних, що входять до неї. Тобто два тотожні вирази, сполучені
знаком рівності, утворюють тотожність. Наприклад, 2 (5 + 3 x ) = 6 x + 10.
Тотожним перетворенням виразу називається заміна виразу тотожним
йому.

Вирази із степенями. Основна властивість степеня

і наслідки з неї

Вирази Виразами із степенями називаються вирази, що містять

із степенями степені чисел або змінних.
Добуток n множників, рівних числу а, називається n-ним
степенем числа а, тобто aaa...a = a n . Число а, яке підноситься до степеня,
називається основою степеня. Число n, що показує, до якого степеня підно-
ситься основа називається показником степеня.
Першим степенем числа а називається саме число а, тобто а1 = а.
Другий степінь а2 називається квадратом числа а.
Третій степінь а3 називається кубом числа а.
При піднесенні до степеня від’ємного числа підносять до цього степеня
модуль даного числа і перед результатом ставлять або знак плюс, якщо по-
казник степеня парний, або знак мінус, якщо показник степеня непарний.

Основна Для будь-якого числа а і натуральних чисел n і m спра-

властивість ведлива рівність a n a m = a n + m .
степеня
Доведення. За означенням степеня маємо:
a na m = (aa  a ) ⋅ (aa  a ) = (aa  a ) = a n + m .
       
n разів m разів n + m разів

Правило З основної властивості степеня слідує правило мно-

множення ження степенів: при множенні степенів з однаковими ос-
степенів новами показники степенів додають, а основу залишають
ту саму. Наприклад, a 5 ⋅ a 25 = a 5 + 25 = a 30 .
Крім того, для будь-якого числа а, що не дорівнює нулю, і натуральних
чисел n і m, де n > m, справедлива рівність a n : a m = a n − m .
Доведення. a n − m ⋅ a m = a n − m + m = a n , тобто a n − m ⋅ a m = a n .
Звідси, a n − m = a n : a m , або a n : a m = a n − m .

Правило ділення При діленні степенів з однаковими основами показник

степенів степеня дільника віднімають від показника степеня діле-
ного, а основу залишають ту саму.
Алгебра 

Наприклад, a 25 : a 5 = a 25 − 5 = a 20 .
Для будь-якого числа а і натуральних чисел n і m справедлива рівність
(a )
n m
= a nm .
Доведення. За означенням степеня маємо:
m разів
 

( )
m
an = an
a n
a n = a n + n ++ n = a nm .
m разів

При піднесенні степеня до степеня показники степенів Піднесення

перемножують, а основу залишають ту саму. степеня
( ) до степеня
4
Наприклад, a 5 = a 5⋅4 = a 20 .
Для будь-яких чисел а і b та натурального n справед-
лива рівність (ab ) = a n b n .
n

Доведення. За означенням степеня маємо:

(ab )n = ab
 ⋅ ab ⋅  ⋅ ab
  = aa
 a ⋅ bb
 b = a nb n .
n разів n разів n разів

При піднесенні добутку до степеня треба до цього сте- Піднесення

пеня піднести кожний множник, а результати перемно- добутку
жити, тобто (ab ) = a nb n .
n
до степеня
При піднесенні дробового числа до степеня треба до
Піднесення
цього степеня піднести чисельник і знаменник даного чис-
n
до степеня
 a an дробового числа
ла, тобто   = n .
 b b
Одночлени
Найпростіші вирази — числа, змінні, їх степені, добутки — називають-
ся одночленами.
13
Приклади одночленів: −5, , y , 5ax 10 .
25
Одночленом стандартного виду називається одночлен, Одночлен
який містить один числовий множник, що стоїть на пер- стандартного
шому місці, і степені різних змінних. виду
Числовий множник одночлена стандартного виду нази-
вається коефіцієнтом одночлена.
Степенем одночлена називається сума степенів усіх Степінь
змінних цього одночлена. Наприклад, степінь одночлена одночлена
5a 2b 3c 4 дорівнює 2 + 3 + 4 = 9, тобто 5a 2b 3c 4 — одночлен
дев’ятого степеня. Будь-яке число є одночленом нульового степеня.
Добутком одночленів є одночлен. Одночлени перемножуються, викорис-
товуючи властивості дії множення і властивості степенів. Наприклад,
( )( )
−5c 5b ⋅ 6c 2b 3 = (−5 ⋅ 6) ⋅ c 5 c 2 ⋅ bb 3 = −30c 5 + 2 ⋅ b1+ 3 = −30c 7b 4 .
Натуральним степенем будь-якого одночлена є одночлен. Одночлени під-
носяться до степеня, використовуючи властивості степенів. Наприклад,

(−5ac b ) = (−5) ⋅ a ⋅ (c ) ⋅ (b ) = 25a

2 3 2 2 2 2 2 3 2 2
⋅ c 2⋅2 ⋅ b 3⋅2 = 25a 2c 4b 6 .
10 Усе для школяра

Многочлени
Многочленом називається сума кількох одночленів.
Кожний доданок многочлена називається членом многочлена.
Однакові члени многочлена, а також ті, що відрізняються тільки ко-
ефіцієнтами, називаються подібними членами многочлена.
Приклад: 2 x 2 − 3 x 2 + 3ac − b + 5 — многочлен, 2 x 2 , − 3 x 2 , 3ac, − b, 5  —
його члени, 2 x 2 i − 3 x 2 — подібні члени многочлена.

Многочлен Многочлен, членами якого є одночлени стандартного виду,

стандартного серед яких немає подібних членів, називається многочленом
виду стандартного виду. Наприклад, − x 2 + 3ac − b + 5.
Кожен многочлен можна записати у стандартному виді,
звівши подібні члени. Наприклад, 2 x 2 − 3 x 2 + 3ac − b + 5 = − x 2 + 3ac − b + 5.
Члени многочлена можна записувати у довільному порядку, але часті­
ше їх упорядковують за спаданням або зростанням показників степенів
тієї чи іншої змінної.
Наприклад, многочлен 6 xb 3 + 1 + 8 x 3b + 7 x 2b 2 + 2b 4 + 5 x 4 можна впоряд­
кувати за спаданням степе­нів змінної х — 5 x 4 + 8 x 3b + 7 x 2b 2 + 6 xb 3 + 2b 4 + 1.
Степенем многочлена стандартного виду називається
Cтепінь
найбільший степінь з одночленів, що входять до цього мно-
многочлена
гочлена. Наприклад, 2 x 3 y 2 + 5 xc + a + 1  — многочлен
п’ятого степеня.

Додавання і віднімання многочленів. Множення многочлена

на одночлен. Множення многочленів

Додавання Щоб додати два многочлена, потрібно сполучити їх

многочленів знаком плюс і звести подібні доданки, якщо вони є. Суму
будь-яких многочленів можна завжди подати у вигляді
многочлена. Наприклад, додавши 2c 2 − 3ac + a 3 + 5 і c 2 + 5ac + y 3 − 15, діста­
немо 2c 2 − 3ac + a 3 + 5 + c 2 + 5ac + y 3 − 15 = 3c 2 + 2ac + a 3 + y 3 − 10.
Щоб від одного многочлена відняти другий, потрібно сполучити їх зна-
ком мінус, замінивши усі знаки другого на протилежні, і звести подібні до-
данки, якщо вони є. Різницю будь-яких многочленів можна завжди подати
у вигляді многочлена. Наприклад, віднявши від 2c 2 − 3ac + a 3 + 5 много­
(
член c 2 + 5ac + y 3 − 15, дістанемо 2c 2 − 3ac + a 3 + 5 − c 2 + 5ac + y 3 − 15  =)
= 2c 2 − 3ac + a 3 + 5 − c 2 − 5ac − y 3 + 15 = c 2 − 8ac + a 3 − y 3 + 20.
Щоб помножити одночлен на многочлен, потрібно кожний член много-
члена помножити на даний одночлен і отримані добутки додати.
Оскільки множники можна міняти місцями, за даним правилом можна
також множити многочлен на одночлен. Отже, добуток довільних много­
члена і одночлена завжди можна подати у вигляді многочлена.
( )
Наприклад, b 2 x 3 + c + 5 = b 2 x 3 + b 2c + 5b 2 .

Множення Щоб перемножити два многочлени, потрібно кожний
многочленів член одного многочлена помножити на кожний член дру-
гого многочлена і отримані добутки додати.
При множенні більше двох многочленів доцільно спочатку перемно­
жити два перші з них, потім отриманий результат помножити на третій
Алгебра 11

і т. д. Отже, добуток довільної кількості многочленів завжди можна пода­

ти у вигляді многочлена.

Формули скороченого множення: різниця квадратів, квадрат

двочлена, куб суми, куб різниці, різниця і сума кубів
Формули скороченого множення — це тотожності, які слід пам’ятати.
Перемноживши суму і різницю довільних чисел a і b, одержимо:
(a + b )(a − b ) = a 2 − ab + ba − b 2 = a 2 − b 2 , тобто a 2 − b 2 = (a + b )(a − b ).

Маємо формулу різниці квадратів, яку слід читати так: Різниця

різниця квадратів двох виразів дорівнює добутку їх суми квадратів
та різниці, або добуток суми двох виразів та їх різниці
дорівнює різниці квадратів цих виразів.
Піднісши до квадрата суму (a + b ), дістанемо:
(a + b )2 = (a + b )(a + b ) = a 2 + ab + ba + b 2 = a 2 + 2ab + b 2 ,
тобто (a + b ) = a 2 + 2ab + b 2 .
2

Маємо формулу квадрата двочлена, яку ще називають Квадрат суми

формулою квадрата суми і читають так:
квадрат суми двох виразів дорівнює квадрату першого виразу плюс под-
воєний добуток першого на другий плюс квадрат другого виразу.
Користуючись нею, можна одержати формулу квадрата різниці двох ви­
разів:
(a − b )2 = (a + (−b )) = a 2 + 2a (−b ) + b 2 = a 2 − 2ab + b 2 ,
2
Квадрат різниці

тобто (a − b ) = a 2 − 2ab + b 2 .
2

Словами читається так:

квадрат різниці двох виразів дорівнює квадрату першого виразу мінус под-
воєний добуток першого на другий плюс квадрат другого виразу.
Корисно також знати формули куба суми і куба різни- Куб суми і куб
ці, які виводяться дуже просто: різниці
(a + b )3 = (a + b )(a + b )2 = (a + b )(a 2 + 2ab + b2 ) =
= a 3 + 2a 2b + ab 2 + ba 2 + 2ab 2 + b 3 = a 3 + 3a 2b + 3ab 2 + b 3 ,

тобто (a + b ) = a 3 + 3a 2b + 3ab 2 + b 3 — куб суми двох виразів дорівнює

3

кубу першого виразу плюс потроєний добуток квадрата першого на дру-

гий плюс потроєний добуток першого на квадрат другого плюс куб дру-
гого виразу;
(a − b )3 = (a − b )(a − b )2 = (a − b )(a 2 − 2ab + b2 ) =
= a 3 − 2a 2b + ab 2 − ba 2 + 2ab 2 − b 3 = a 3 − 3a 2b + 3ab 2 − b 3 ,

тобто (a − b ) = a 3 − 3a 2b + 3ab 2 − b 3 — куб різниці двох виразів дорівнює

3

кубу першого виразу мінус потроєний добуток квадрата першого на дру-

гий плюс потроєний добуток першого на квадрат другого мінус куб дру-
гого виразу.
 12 Усе для школяра

Ці формули також застосовуються для зручності при піднесенні дво­

членів до кубу, наприклад:
(x + 1)3 = x 3 + 3x 2 + 3x + 1; (2 x − m )3 = 8x 3 − 4 x 2m + 2 xm2 − m3 .
( )
Перемножимо многочлени (a − b ) і a 2 + ab + b 2 , який називається не-
повним квадратом суми виразів a i b:
( )
(a − b ) a 2 + ab + b 2 = a 3 + a 2b + ab 2 − ba 2 − ab 2 − b3 = a 3 − b3 ,
тобто a − b
3 3
= (a − b )(a 2
)
+ ab + b 2 . Одержали формулу різниці кубів, яку
читають так:
Різниця кубів різниця кубів двох виразів дорівнює добутку різниці цих
виразів і неповного квадрата їх суми.
( )
Перемножимо многочлени (a + b ) і a 2 − ab + b 2 , який називається не-
повним квадратом різниці виразів a i b:

(a + b )(a 2 − ab + b 2 ) = a 3 − a 2b + ab 2 + ba 2 − ab 2 + b3 = a 3 + b3 ,
тобто a + b = (a + b )(a − ab + b ). Одержали формулу суми кубів, яку чи­
3 3 2 2

тають так:
Сума кубів сума кубів двох виразів дорівнює добутку суми цих ви-
разів і неповного квадрата їх різниці.
Формули різниці та суми кубів зазвичай застосовуються при розкладан­
ні многочленів на множники, про що йтиметься далі. Таке застосування
також стосується і всіх інших формул скороченого множення.

РОЗКЛАДАННЯ МНОГОЧЛЕНІВ НА МНОЖНИКИ

Винесення спільного множника за дужки. Спосіб групування

У математичних розрахунках часто виникає необхідність у поданні мно­
гочлена у вигляді добутку виразів подібно до того, як натуральні числа по­
даються у вигляді добутку чисел.
Розкладання Заміна многочлена добутком виразів, тотожним да-
многочлена ному многочлену, називається розкладанням многочлена
на множники на множники.
Деякі многочлени мають члени, які містять однакові
множники, що прийнято називати спільними множниками. Наприклад,
члени многочлена ax + ay + 5ca мають спільний множник а. Многочле­
ни такого типу на підставі розподільного закону множення можна роз­
класти на множники способом винесення спільного множника за дужки —
ax + ay + 5ca = a (x + y + 5c ), тобто даний член розклали на два множники
а і x + y + 5c . Спільним множником може бути як одночлен, так і мно­
гочлен.
Спосіб Іншим способом розкладання многочленів на множ­
групування ники є спосіб групування. Суть його полягає у тому, що
члени многочлена розбиваються на групи таким чином,
Алгебра 13

щоб після винесення спільного множника за дужки кожної групи отримані

члени теж мали б спільний множник, після винесення якого многочлен
буде поданий у вигляді добутку. На практиці це виглядає так:
ay + cy + az + cz = (ay + az ) + (cy + cz ) =

= a (y + z ) + c (y + z ) = (y + z )(a + c ).

Рівняння з двома змінними

Рівняння з двома
Рівняння, що містить два невідомі, називається рів- змінними
нянням з двома змінними.
Лінійним рівнянням із двома змінними х і у називається рівняння виду
ax + by = c, де a, b та c — дані числа, які називаються коефіцієнтами цьо-
го рівняння.
Якщо a ≠ 0 і b ≠ 0 , то воно буде рівнянням першого степеня з двома
змінними.
Розв’язком рівняння з двома змінними буде пара значень цих змінних, при
яких дане рівняння перетворюється у правильну числову рівність.
Щоб знайти розв’язок рівняння з двома змінними, потрібно підставити
в рівняння довільне значення однієї змінної і, розв’язавши одержане
рівняння, знайти відповідне значення другої змінної. Наприклад,
розв’яжемо рівняння 3 x − 2 y = 4. Нехай x = 2, тоді рівняння набуде вигляду
3 ⋅ 2 − 2 y = 4, звідки 6 − 2 y = 4; −2 y = 4 − 6; −2 y = −2; y = 1. x = 2 і y = 1
— розв’язок цього рівняння, який є координатами точки на координатній
площині, тому його можна записати ще так — (2; 1) .

Рівняння з двома змінними мають такі ж властивості,

Властивості
як і рівняння з однією змінною.
рівняння з двома
1. Рівняння з двома змінними називаються рівносиль-
змінними
ними, якщо вони мають однакові розв’язки. Рів-
носильними також будуть рівняння з двома змінними, що не мають
розв’язків.
2. У будь-якій частині рівняння з двома змінними можна розкрити дужки.
3. У будь-якій частині рівняння з двома змінними можна звести подібні
доданки.
4. Будь-який член рівняння з двома змінними можна перенести з однієї
частини в іншу, замінивши його знак на протилежний.
5. Обидві частини рівняння з двома змінними можна помножити або
поділити на одне й те саме число, відмінне від нуля.
6. У результаті дій, вказаних в пунктах 2–5, завжди, крім виняткових
випадків, дістаємо рівняння рівносильне даному.
Користуючись цими властивостями, можна розв’язувати рівняння в ін­
ший спосіб:
3x − 4
3 x − 2 y = 4; −2 y = 4 − 3 x ; y = — підставляючи різні значення х,
2
можна знайти скільки завгодно розв’язків даного рівняння.
 14 Усе для школяра

Графік лінійного рівняння з двома змінними

Як відомо, кожній точці на координатній площині відповідає пара чи­
сел, яка називається координатами даної точки, причому для даної пари
чисел така точка єдина. Запис А (x ; y ) означає, що точка А має абсцису
х і ординату у.
Розв’язки Розв’язки лінійного рівняння із двома змінними —
рівняння із пари чисел. Отже, кожному розв’язку лінійного рівнян­
двома змінними ня із двома змінними х і у на координатній площині
відповідає точка з абсцисою х і ординатою у.
Розглянемо рівняння y − x = 1 , записавши його для зручності у вигляді
y = x + 1. Знайдемо кілька його розв’язків і розв’язання подамо у вигляді
таблиці:
х –5 –4 –3 –2 –1 0 1 2 3 4
у=х+1 –4 –3 –2 –1 0 1 2 3 4 5

Пари чисел (−5; − 4 ), (−4; −3 ), (−3; − 2 ), (−2; −1), (−1; 0), (0; 1),
(1; 2), (2; 3), (3; 4), (4; 5) є розв’язками
даного рівняння. Якщо на координатній
площині позначити точки, що відповіда­
ють цим парам чисел, то всі вони розміс­
тяться на одній прямій, яка називається
графіком даного рівняння (рис. 1). Коор­
динати будь-якої точки графіка рівняння
є розв’язком цього рівняння.

Графік рівняння Графіком будь-якого

з двома рівняння першого сте-
змінними пеня з двома змінними
є пряма.
Для побудови
с графіка рівняння Рис. 1.
b 0х + by = c першого степеня
з двома змінними досить знайти два його розв’язки,
і, позначивши на координатній площині відповідні
їм точки, провести через них пряму.
ах + 0y = c

Якщо в лінійному рівнянні з двома змінними

першого степеня виду ax + by = c один з коефіцієн­
тів а або b дорівнює нулю, то його графіком також
буде пряма, причому: при a = 0 — ця пряма про­
с c
ходить через точку паралельно осі х, а при b = 0
а b
c
ця пряма проходить через точку паралельно осі
Рис. 2. a
у (рис. 2).
Алгебра 15

8 клас
РАЦІОНАЛЬНІ ВИРАЗИ
Степінь з цілим показником. Властивості степеня з цілим
показником. Стандартний вид числа
Степінь з нульовим показником будь-якого не рівного Степінь
нулю числа дорівнює 1, тобто а 0 = 1, причому a ≠ 0. Ви- з нульовим
раз 0 0 не має змісту. показником

Степінь з від’ємним цілим показником будь-якого не Степінь

рівного нулю числа дорівнює одиниці, поділеній на степінь з від’ємним
цього числа з протилежним за знаком показником, тобто показником
−n 1
для цілого n > 0 і a ≠ 0 справедлива рівність a = n .
1 a
До речі, a n = −n .
a
Властивості степеня з цілим показником аналогічні властивостям сте-
пеня з натуральним показником, тому правила дій над степенями з нату-
ральним показником справедливі і для степеня з цілим показником:
n
a  an
( )
m
(ab )
n
= a nb n ;   = n ; a na m = a n + m ; a n : a m = a n − m ; a n = a nm .
b b
Записати число у стандартному виді означає подати Число
його як a ⋅10n , де n — ціле число і 1 m a < 10. Наприклад, у стандартному
175 у стандартному виді записується як 1, 75 ⋅ 102. виді

Раціональні вирази. Ділення одночленів. Дроби

Поділити вираз А на вираз В — це означає знайти вираз С такий, що
С · В = А.
Наприклад, a 6 : a 4 = a 2 , бо a 2 ⋅ a 4 = a 6 .
Ділення одночлена на одночлен слід виконувати Ділення
в два етапи: одночлена
1) поділити коефіцієнт діленого на коефіцієнт діль- на одночлен
ника;
2) знайдену частку помножити на кожну змінну діленого з показни-
ком степеня, що дорівнює різниці показників степенів цієї змінної в ді-
леному та дільнику.
Наприклад, 8a 3b 2c : 4a 2bc = (8 : 4 )a 3 − 2b 2 −1c1−1 = 2abc 0 = 2ab ⋅ 1 = 2ab, що за-
звичай записується як 8a 3b 2c : 4a 2bc = 2ab.
Але у випадках, коли яка-небудь змінна дільника має більший показ-
ник степеня, ніж ця ж змінна у діленому, або дільник містить змінну, яка
відсутня в діленому, тобто у випадках, коли ділення двох виразів не мож-
ливо виконати націло, частку записують у вигляді дробу.
Вираз, що утворюється з чисел і змінних за допомогою Раціональний
дій додавання, віднімання, множення, ділення і піднесення вираз
до степеня, називається раціональним виразом.
16 Усе для школяра

Дробом називається записана за допомогою дробової

Дріб
A
риски частка , в якій члени дробу, чисельник А і зна-
B
менник В — будь-які вирази.
Якщо членами дробу є натуральні числа, то такий дріб називається зви-
чайним дробом. Якщо члени дробу — многочлени, то такий дріб називаєть-
ся раціональним дробом.

Допустимі Для дробів із змінними існує поняття допустимого

значення значення змінної.
змінних Допустимі значення змінних — усі значення змінних,
при яких дробовий вираз має зміст, тобто при яких зна-
менник дробу не дорівнює нулю.
a2 − 5
Наприклад, дріб не має змісту, якщо a = 1 або a = 0, при яких
a (a − 1)
його знаменник дорівнює нулю. У цьому випадку говорять, що для даного
дробу допустимими є всі значення а, крім a = 1 і a = 0.
Взагалі: цілі вирази — вирази, що не мають ділення на вираз із змінною,
дробові вирази — вирази, що мають ділення на вираз із змінною, раціональні
вирази — цілі і дробові вирази.

Основна властивість дробу. Дії з дробами. Перетворення

раціональних виразів
Два вирази є тотожно рівними або тотожними, якщо їх значення рівні
при всіх допустимих для них значеннях змінних.

Тотожність Тотожністю називається рівність, що правильна при

всіх допустимих значеннях змінних.
Два тотожні вирази, сполучені знаком рівності, утворюють тотожність.
Заміна одного виразу тотожним йому називається тотожним перетво-
ренням. Тотожні перетворення раціональних виразів виконуються за прави-
лами дій з цілими і дробовими виразами та з використанням їх властиво-
стей. Властивості цілих виразів та дії з ними вивчалися в попередніх кла-
сах, тому розглянемо лише дробові вирази.

Основна Основна властивість дробу: якщо чисельник і знаменник

властивість дробу помножити на один і той самий вираз, то дістанемо
дробу a a ⋅n
дріб, тотожний даному. Тобто, = .
b b ⋅n
Ця властивість дозволяє виконувати операцію скорочення дробу —
a ⋅n a
= .
b ⋅n b
6 x 3c 2a 2c
Наприклад, = .
3 x 3ca 2 a

Додавання Щоб знайти суму двох дробів з однаковими знамен-

і віднімання никами, треба додати їх чисельники, а знаменник зали-
дробів a b a +b
шити той самий — + = .
c c c
Алгебра 17

Щоб знайти різницю двох дробів з однаковими знаменниками, треба від

чисельника зменшуваного відняти чисельник від’ємника, а знаменник за-
a b a −b
лишити той самий — − = .
c c c
Щоб додати або відняти будь-які дроби, треба спочатку звести їх до
спільного знаменника.
Множення
Щоб знайти добуток двох дробів, треба окремо пе-
дробів
ремножити їх чисельники та знаменники і добуток чи-
сельників записати чисельником, а добуток знаменників записати знаменни-
a b ab
ком — ⋅ = .
c d cd
Піднесення
Щоб піднести дріб до степеня, треба спочатку піднес-
дробів
ти до цього степеня чисельник і результат записати чи-
до степеня
сельником, а потім знаменник і результат записати зна-
n
a  an
менником —   = n .
b b
Ділення дробів
Щоб поділити один дріб на другий, треба перший дріб
a b a d
помножити на дріб, обернений до другого — : = ⋅ .
c d c b
Дробові рівняння
Вміння перетворювати вирази часто застосовується при розв’язуванні
рівнянь.
Рівняння, ліва і права частина якого — раціональні ви- Раціональне
рази, називається раціональним рівнянням. рівняння
Раціональне рівняння, ліва і права частини якого — цілі
вирази, називається цілим раціональним рівнянням.
Раціональне рівняння, у якого хоча б одна частина є дробовим виразом,
називається дробовим раціональним рівнянням.
2x + 5
Наприклад: 2 x + 5 = 3 (x + 1) — ціле раціональне рівняння; =3 —
дробове раціональне рівняння. x +1
При розв’язуванні дробових рівнянь слід пам’ятати: дробовий вираз
дорівнює нулю тоді і тільки тоді, коли його чисельник дорівнює нулю, а зна-
менник відмінний від нуля.

КВАДРАТНІ КОРЕНІ І ДІЙСНІ ЧИСЛА

Квадратні корені
Квадратним коренем з числа а називається число, квад- Квадратний
рат якого дорівнює а. корінь
Наприклад: 5 і –5 — квадратні корені числа 25, бо
52 = 25 і (−5 ) = 25; 0,5 і –0,5 — квадратні корені числа 0,25, бо 0, 52 = 0, 25
2

і (−0, 5 ) = 0, 25.
2

Квадратного кореня з від’ємного числа не існує.

 18 Усе для школяра

Арифметичний
Арифметичним квадратним коренем з числа а нази-
квадратний
вається невід’ємне число, квадрат якого дорівнює а і яке
корінь
позначається символом a . Наприклад, 25 = 5 — ариф-
метичний квадратний корінь числа 25, бо 52 = 25 .
Символом a позначають лише арифметичний квадратний корінь
з числа а, хоча можна читати як «квадратний корінь з числа а».

Раціональні, ірраціональні та дійсні числа

Цілі додатні числа називаються натуральними числами. Усі натураль-
ні числа утворюють множину натуральних чисел, яка позначається бук-
вою N. Усі цілі числа утворюють множину цілих чисел, яка позначається
буквою Z.
m
Раціональні Числа, які можна подати у вигляді дробу , де m — ціле
n
числа число, а n — натуральне, називаються раціональними чис-
лами (від латинського слова ratio, що означає «частка»).
1 1 −1 4
Приклади раціональних чисел: ; − (за означенням ); .
4 3 3 11
Будь-яке раціональне число можна подати у вигляді нескінченного періо-
дичного десяткового дробу, а кожний нескінченний періодичний десятковий
дріб є записом деякого раціонального числа.
Наприклад,
1 1 4
= 0, 2500 = 0, 25 (0 ), − = −0, 3333 = −0, (3 ), = 0, 3636 = 0, (36 ).
4 3 11
Цілі, дробові, додатні і від’ємні числа утворюють множину раціональних
чисел, яка позначається буквою Q.
m
Ірраціональні Числа, які не можна подати у вигляді дробу , де m —
n
числа ціле число, а n — натуральне, називаються ірраціональними
числами (латинське ir означає заперечення). Наприклад,
2 , 7 , − 2 , − 7 , π — число, що виражає відношення довжини кола до
його діаметра. Взагалі, квадратний корінь будь-якого натурального числа,
що не є точним квадратом, є ірраціональним числом.
Будь-яке ірраціональне число можна подати у вигляді нескінченного непе-
ріодичного десяткового дробу.
Наприклад, 2 = 1, 4142135,

7 = 2, 6457513, − 2 = −1, 4142135, − 7 = −2, 6457513,

π = 3,14159. .

Множина Раціональні і ірраціо- Q R

дійсних чисел нальні числа разом утво- N Z
рюють множину дійсних
чисел, яка позначається буквою R.
Будь-яке натуральне число є цілим, ра-
ціональним і дійсним. Будь-яке ціле число Рис. 3.
Алгебра 19

є раціональним і дійсним. Будь-яке раціональне число є дійсним. Тому

множина натуральних чисел є підмножиною множини цілих чисел, що на-
лежить до множини раціональних чисел, яка в свою чергу є підмножиною
множини дійсних чисел (рис. 3).

Квадратний корінь з добутку, дробу, степеня.

Перетворення виразів із коренями
a — невід’ємне значення квадратного кореня з невід’ємного числа а,
( a ) = a . Наприклад, ( 5 ) = 5; ( 0, 5 ) = 0, 5;
2 2 2
тому справедлива тотожність
( )
0 = 0. Виходячи з цього, можна довести три теореми, які виражають
властивості арифметичного квадратного кореня.
1. Теорема про арифметичний квадратний корінь з добутку.
Арифметичний квадратний корінь з добутку двох Арифметичний
невід’ємних чисел дорівнює добутку арифметичних квад- квадратний
ратних коренів з цих чисел: ab = a ⋅ b . корінь з добутку

Доведення. Якщо a ≥ 0 і b ≥ 0 , то ab ≥ 0 і вирази

a, b, ab мають зміст, причому a ≥ 0, b ≥ 0, ab ≥ 0 і a ⋅ b ≥ 0.
( a ⋅ b ) = ( a ) ⋅ ( b ) = ab. Отже,
2 2 2
Крім того, a ⋅ b — невід’ємне число,
квадрат якого дорівнює ab , тобто ab = a ⋅ b .

Дану теорему в загальному випадку можна сформулювати так:

Арифметичний квадратний корінь з добутку кількох невід’ємних чисел
дорівнює добутку арифметичних квадратних коренів з цих чисел.
2. Теорема про арифметичний квадратний корінь з дробу
Арифметичний квадратний корінь з дробу, чисельник Арифметичний
якого невід’ємний, а знаменник додатний, дорівнює ариф- квадратний
метичному квадратному кореню з чисельника, поділено- корінь з дробу
му на арифметичний квадратний корінь зі знаменника:
a a
= .
b b
a a
Доведення. Якщо a ≥ 0 і b > 0 , то ≥ 0 і вирази a, b, мають
b b
a a
зміст, причому a ≥ 0, b > 0, ≥0 і ≥ 0.
b b

( )
2
2
 a a a
Крім того, 
 b  = = .
( )
2
  b b
a a
Отже, — невід’ємне число, квадрат якого дорівнює , тобто
b b
a a
= .
b b
 20 Усе для школяра

3. Теорема про арифметичний квадратний корінь із степеня

Арифметичний Арифметичний квадратний корінь зі степеня a 2n , де

квадратний al 0 і n — натуральне, дорівнює a n : a 2n = a n .
корінь із степеня Доведення. Якщо al 0 і n — натуральне, то a n l 0 ,
a 2n l 0 і вираз a 2n має зміст, причому a 2n l 0 . Крім
того, (a ) = a
n 2 2n
. Отже, a n — невід’ємне число, квадрат якого дорівнює
a 2n , тобто a 2n = a n .
З теореми 3 випливає, що при невід’ємному а маємо a 2 = a , а коли
a < 0 , то a 2 = a , бо арифметичний квадратний корінь набуває лише
невід’ємних значень. Отже, тотожність a 2 = a правильна при будь-яко-
му значенні а.
Приклади застосування теорем:

1. 2500 = 25 ⋅ 100 = 25 ⋅ 100 = 5 ⋅ 10 = 50.

11 36 36 6 1
2. 1 = = = =1 .
25 25 25 5 5
3. 12 ⋅ 1200 = 12 ⋅ 1200 = (12 ) ⋅ 100 = (12 ) ⋅ 100 = 12 ⋅ 10 = 120.
2 2

Вирази з квадратними коренями можна додавати, віднімати, множити,

підносити до степеня і ділити на відмінний від нуля дільник. Найчастіше
трапляються три види перетворень виразів з коренями, в яких застосову-
ються наведені властивості арифметичного квадратного кореня:
1. Винесення множника за знак кореня: 18 = 9 ⋅ 2 = 9 ⋅ 2 = 3 2 .
2. Внесення множника під знак кореня: 3 2 = 9 ⋅ 2 = 9 ⋅ 2 = 18.

3. Звільнення дробу від ірраціональності в знаменнику:

5
=
5 2+ 3
=
( =
)
10 + 5 3 10 + 5 3
= 10 + 5 3.
2− 3 (
2− 3 2+ 3 4− 3
2
)( 4−3 ) ( )

КВАДРАТНІ РІВНЯННЯ
Неповні квадратні рівняння
Квадратним рівнянням називається рівняння виду
Квадратне ax 2 + bx + c = 0 , де х — змінна, а, b, c — деякі числа, при-
рівняння чому a ≠ 0.
Числа а, b, c — коефіцієнти квадратного рівняння: а —
перший коефіцієнт, b — другий коефіцієнт, c — вільний член.
Якщо в квадратному рівнянні хоч один із коефіцієнтів b або c дорівнює
нулю, то таке рівняння називається неповним квадратним рівнянням.
Алгебра 21

Неповні квадратні рівняння бувають трьох видів:

1. ax + bx = 0. Дане рівняння рівносильне рівнянню x (ax + b ) = 0 і зав­
2

b
жди має два корені — x1 = 0 і x 2 = − .
a c
2. ax 2 + c = 0. Дане рівняння рівносильне рівнянню x 2 = − . Якщо
c c c a c
− > 0 , то воно має два корені — x1 = − − і x 2 = − , а якщо − < 0
a a a a
— жодного. Взагалі, якщо знаки коефіцієнтів а і с різні, то таке рівняння
має два корені, а якщо однакові — жодного.
3. ax 2 = 0. Дане рівняння рівносильне рівнянню x 2 = 0 і має лише один
розв’язок x = 0 .

Розв’язування квадратних рівнянь.

Формула коренів квадратного рівняння
Якщо квадратне рівняння подати у вигляді рівного Спосіб виділення
нулю квадрата двочлена, то дістанемо рівняння, корені квадрата
якого знайти дуже легко. Такий спосіб розв’язування
квадратних рівнянь називається способом виділення квадрата.
Наприклад:
x 2 − 4 x − 12 = 0;
x 2 − 4 x + 4 − 4 − 12 = 0;
x 2 − 4 x + 4 = 16;
(x − 2 )
2
= 16;
x − 2 = 4, x1 = 6; або x − 2 = −4, x 2 = −2.
Розв’язавши даним способом квадратне рівняння у загальному виді,
дістанемо формулу коренів квадратного рівняння.
ax 2 + bx + c = 0;
(ax 2
)
+ bx + c ⋅ 4a = 0 ⋅ 4a;
2 2
4a x + 4abx + 4ac = 0;
(2ax ) + 2 ⋅ 2ax ⋅ b + b2 − b2 + 4ac = 0;
2

(2ax + b ) = b2 − 4ac.
2

Дискримінант
Вираз b 2 − 4ac називається дискримінантом (від ла-
тинського diskriminans — розрізняючий) і позначається D, тобто D = b 2 − 4ac.
Звідки, (2ax + b ) = D ; якщо D < 0, то рівняння не має розв’язків, бо зав­
2

жди (2ax + b ) l 0 як квадрат виразу;

2

якщо D = 0, то рівняння має лише один розв’язок, бо

b
(2ax + b ) = 0, 2ax + b = 0, x = − ;
2

2a
якщо D l 0, то рівняння має два розв’язки, бо
−b + D −b − D
2ax + b = D , x1 = або 2ax + b = − D , x 2 = .
2a 2a
 22 Усе для школяра

Формула Отже, для квадратного рівняння виду ax 2 + bx + c = 0
коренів маємо формулу коренів:
квадратного −b ± D
x1,2 = , де D = b 2 − 4ac.
рівняння 2a

Розв’язування квадратних рівнянь за допомогою

теореми Вієта
Якщо в квадратному рівнянні перший член дорівнює 1, то таке рівняння
називається зведеним квадратним рівнянням. Тобто зведеним квадратним
рівнянням є рівняння виду x 2 + bx + c = 0.
Такі рівняння можна розв’язувати, застосовуючи те-
Теорема Вієта орему Вієта: cума коренів зведеного квадратного рівняння
дорівнює другому коефіцієнту, взятому з протилежним
знаком, а їх добуток — вільному члену.
Доведення. Візьмемо зведене квадратне рівняння x 2 + px + q = 0 , коренями
− p − p 2 − 4q − p + p 2 − 4q
якого за формулою коренів будуть x1 = і x2 = .
Сума цих коренів 2 2
− p − p 2 − 4q − p + p 2 − 4q
x1 + x 2 = + = − p,
2 2
а їх добуток

( )
2

− p − p 2 − 4q − p + p 2 − 4q ( − p ) − p − 4q ( ) = q,
2 2
p 2 − p 2 − 4q
x1 ⋅ x 2 = ⋅ = =
2 2 4 4
що і треба було довести.
Математичний запис теореми Вієта: якщо x 2 + px + q = 0 — зведене квад-
ратне рівняння, а x1 і x 2 — його корені, то x1 + x 2 = − p і x1 ⋅ x 2 = q .
Математичний запис теореми Вієта для будь-якого квадратного рівнян-
ня: для квадратного рівняння ax 2 + bx + c = 0 з коренями x1 і x 2 , де a ≠ 0,
b c
x1 + x 2 = − і x1 ⋅ x 2 = .
a a
Приклад: розв’язати рівняння x 2 − 9 x + 14 = 0.
Розв’язання. За теоремою Вієта x1 + x 2 = 9 і x1 x 2 = 14. Коренями можуть
бути лише додатні числа, оскільки їх сума і добуток додатні. Додатними
цілими парами чисел, добуток яких дорівнює 14, є 1 і 14, 2 і 7. Сума дру-
гої пари дорівнює 9, тому коренями є x1 = 2 і x 2 = 7.
Теорема Вієта справедлива і для випадку, коли рівняння має лише один
корінь ( D = 0 ), бо в такому разі можна вважати, що рівняння має два рів-
ні корені.
Також з цієї теореми випливає, що для зведеного квадратного рівняння
з цілим вільним членом q, його цілими розв’язками є лише дільники q.
Справедливою є також теорема, обернена до теореми
Теорема, Вієта:
обернена
до теореми якщо m + n = − p і m ⋅ n = q , то числа m і n — корені
Вієта зведеного квадратного рівняння x 2 + px + q = 0 .
Алгебра 23

Доведення. Підставимо числа m і n у рівняння:

m2 − (m + n )m + mn = m2 − m2 − mn + mn = 0,
n2 − (m + n )n + mn = n2 − mn − n2 + mn = 0.
Отже, вони задовольняють рівняння, тобто є його розв’язками.
Дуже зручно застосовувати обернену теорему для того, щоб перевіряти,
чи є дана пара чисел розв’язком даного рівняння.
Наприклад, чи є числа 7 і 2 коренями рівняння x 2 − 9 x + 14 = 0.
Розв’язання. 7 + 2 = 9 = − (−9 ) і 7 ⋅ 2 = 14, тобто ці числа є коренями да-
ного рівняння.

Рівняння, що зводяться до квадратних

Розв’язування дробових раціональних рівнянь дуже час- Дробові рівняння
то зводяться до розв’язування квадратних рівнянь.
Рівняння виду ax 4 + bx 2 + c = 0, де a ≠ 0, називається Біквадратні
біквадратним рівнянням. рівняння
2
Заміною x = y біквадратне рівняння зводиться до
2
звичайного квадратного рівняння ay + by + c = 0, корені якого знаходяться
відомими способами. Коренями біквадратного рівняння будуть квадратні
корені із значень змінної y.

ФУНКЦІЇ
Функції. Способи задання функції.
Графік функції
Якщо кожному значенню змінної х з деякої множини D відповідає єдине
значення змінної у, то змінна у називається функцією від х.
Змінна х називається аргументом даної функції, множи- Область
на D — областю визначення даної функції, а відповідність визначення
між х і у — функціональною відповідністю. Аргумент — це функції
незалежна змінна, а функція — залежна змінна.
Наприклад, площа S квадрата є функцією від довжини його сторони а.
У даному випадку S — функція, а — аргумент.
Задаються функціональні відповідності (функції) різними способами.
Дуже зручно функцію задавати формулою, що дає можливість знаходити зна-
чення функції для довільного значення аргументу із усієї області визначен-
ня даної функції. Якщо функція задається формулою без наголошення на
область її визначення, то вважається, що областю визначення є множина
всіх значень аргументу, при яких дана формула має зміст.
Наприклад, функціональна відповідність сторони і площі квадрата за-
дається формулою S = a 2 , областю визначення якої є множина всіх додат-
них чисел. Область визначення функції y = 2 x 2 + 5 — множина всіх дійсних
1
чисел R, а функції y = — множина дійсних чисел, більших від 2.
x −2
У загальному вигляді задання функції у вигляді формули можна по-
дати як y = f (x ). Такий запис означає, що змінна у є деякою функцією
від х.
 24 Усе для школяра

Задаються функції також таблицями. Наприклад, функцію площі квад-

рата для перших п’яти натуральних значень довжини сторони задає таблиця:
а 1 2 3 4 5
S 1 4 9 16 25

Таблиця — менш зручний спосіб задання функцій, бо вона дає зна-

чення функції лише для деяких значень аргументу, а також значно гро-
міздкіша за формулу.
Для будь-якої функції y = f (x ) кожному значенню аргументу х від-
повідає одне значення функції у, які утворюють пари чисел, що є коор-
динатами деяких точок на координатній площині, причому значення ар-
гументу будуть абсцисами цих точок, а відповідні значення функції — їх
ординатами. Якщо взяти задану формулою S = a 2 функцію площі квадрата
від довжини його сторони і надати аргументу а додатних значень, в тому
числі цілих і дробових (раціональних і ірраціональних), а отримані точки
позначити на координатній площині, то дістанемо криву, яка буде графі-
ком даної функції (рис. 4).
Отже, графіком функції називається
Графік функції
множина всіх точок на координатній
площині, абсциси яких дорівнюють зна-
ченням аргументу, а ординати — відповідним значенням
функції.
Користуючись графіком, зручно визначати область
визначення та властивості функції, а також складати
таблицю її значень. Отже, графік — один із способів за-
дання функцій. Для кожної функції можна побудувати її
графік. Будь-яка задана на координатній площині кри-
ва, яка не має точок з однаковими абсцисами, є графі-
ком деякої функції.
При побудові графіків часто для зручності спочатку
задають таблицю значень функції для кількох значень ар- Рис. 4.
гументу, потім отримані точки позначають на координатній площині і че-
рез ці точки будують її графік.

Лінійна функція. Пряма пропорційність

Лінійною функцією називається функція, яку можна за-
Лінійна функція
дати формулою виду y = kx + b , де х — аргумент, а k і b —
будь-які числа.
Лінійними функціями описуються різноманітні рівномірні процеси, такі
як рівномірний прямолінійний рух, рівномірне нагрівання і т. д. Наприклад,
якщо в початковий момент часу температура води в опалювальній системі
дорівнювала 15 °C і нагрівається на 5 °С за кожну годину, то залежністю
температури Т від часу t буде лінійна функція T = 5t + 15.
Розглянемо лінійну функцію y = 2 x + 2 . Складемо таблицю її значень
для кількох аргументів:
х –2,5 –2 –1,5 –1 –0,5 0 0,5 1 1,5 2
у –3 –2 –1 0 1 2 3 4 5 6
Алгебра 25

Позначивши на координатній площині точки, координати яких подані

у таблиці, бачимо, що вони розміщені на одній прямій, яка і є графіком
функції y = 2 x + 2 (рис. 5).
Взагалі, графіком будь-якої лінійної функції
y = kx + b є пряма, яка в свою чергу є графіком де-
якого лінійного рівняння з двома змінними. Тому
для побудови графіка лінійної функції достатньо
позначити на координатній площині дві її точки і
провести через них пряму. Число k називають ку-
товим коефіцієнтом, бо він визначає кут нахилу
графіка лінійної функції до осі абсцис.

1. Область визначення — мно- Властивості

жина всіх дійсних чисел. лінійної функції
2. Область значень при k ≠ 0  — у = kx + b
множина всіх дійсних чисел. При
k = 0 вона набуває лише одного значення y = b.
Рис. 5. 3. Графік функції — пряма.
4. При k > 0 графік функції утворює з додатним напрямом осі абсцис го-
стрий кут, при k < 0 — тупий. Якщо k = 0, графік паралельний осі абсцис і
проходить через точку y = b.
5. Якщо коефіцієнти k двох лінійних функцій мають однакові числові зна-
чення, то графіки цих функцій паралельні, якщо різні — то перетинаються.
При b = 0 лінійна функція має вигляд y = kx і називається прямою про-
порційністю.
Наприклад, шлях S, пройдений при рівномірному прямолінійному русі
зі швидкістю 5 км/год, є прямою пропорційністю від часу t і описується
формулою S = 5t .
1. Пряма пропорційність має всі властивості лінійної Властивості
функції. прямої
2. Графік прямої пропорційності завжди проходить че- пропорційності
рез точку (1; k ) і початок координат. у = kx
3. Графік прямої пропорційності симетричний відносно
початку координат.

Функції y = x 2 і y = x.
Складемо таблицю значень функції y = x 2 для значень аргументу х:
х –3 –2,5 –2 –1,5 –1 –0,5 0 0,5 1 1,5 2 2,5 3
у 9 6,25 4 2,25 1 0,25 0 0,25 1 2,25 4 6,25 9

Якщо за формулою y = x 2 знайти відповідні значен- Парабола

ня функції для кожного дійсного значення аргументу
і одержані точки позначити на координатній площині, то дістанемо гра-
фік даної функції. Але це надто громіздка робота, яку можна спростити.
Пари значень х і у, подані в таблиці, є координатами точок, що належать
графіку. Тому, з’єднавши ці точки плавною лінією, ми побудуємо графік
функції y = x 2 (рис. 6), який називається параболою.
 26 Усе для школяра

Побудований графік наочно

Властивості
показує властивості функції
функції у = х2
y = x 2:
1. Область визначення функ­
ції — множина всіх дійсних чисел (вітки параболи
нескінченні).
2. Область значень функції — множина не­
від’єм­них чисел (нижче осі х немає жодної точки).
3. Графік функції — парабола. Точка О (0; 0) —
вершина параболи.
4. Протилежним значенням аргументу відпові-
дає одне й теж значення функції (графік симет-
ричний відносно осі ординат).
Рис. 6.
Аналогічно параболі будується графік функ-
ції y = x, значення якої для деяких значень аргументу наводяться в таб-
лиці:
х 0 0,25 1 2 3 4 5 6 7 8 9
у 0 0,5 1 1,41 1,73 2 2,24 2,45 2,65 2,83 3

Властивості 1. Область визначен-
функції y = x ня функції — множина
невід’ємних чисел (випли-
ває з властивостей квадратного кореня).
2. Область значень функції — множина
невід’ємних чисел (випливає з означення
арифметичного квадратного кореня). Рис. 7.
3. Графік функції — вітка параболи х = y2, розміщена у першій чверті ко-
ординатної площини.

Обернена пропорційність. Функція y = x

3

Оберненою пропорційністю називається функція, яка

Обернена k
пропорційність задається формулою y = , де х — аргумент, k — будь-
x
яке число, що не дорівнює нулю.
1
Складемо таблицю значень функції y = (k = 1) для кількох значень
аргументу х: x

1 1 1 1 1 1 1 1
х –5 –4 –3 –2 –1 − − − − 0 1 2 3 4 5
2 3 4 5 5 4 3 2

1 1 1 1 Не 1 1 1 1
у − − − − –1 –2 –3 –4 –5 іс- 5 4 3 2 1
5 4 3 2 2 3 4 5
нує

1

Гіпербола Якщо за формулою y = знайти відповідні значення
x
функції для кожного дійсного значення аргументу і одер-
Алгебра 27

жані точки позначити на координат-

ній площині, то дістанемо графік
даної функції. Але це надто громіз-
дка робота, яку можна спростити.
Пари значень х і у, подані в таблиці,
є координатами точок, що належать
графіку. Тому, з’єднавши ці точки
плавною лінією, ми побудуємо гра-
1
фік функції y = (рис. 8, І і ІІІ ко-
x
ординатні кути), який називається
гіперболою.
Якщо аналогічно побудувати гра-
1
фік функції y = − ( k = −1 ), то він
x
Рис. 8. лежатиме у ІІ і ІV координатних ку-
тах (рис. 8).
1. Область визначення функції — множина дійсних чи- Властивості
сел, крім нуля (ділення на нуль не має змісту). k
2. Область значень функції — множина дійсних чисел, функції y =
x
крім нуля (при x = 0 функція не існує).
3. Графік функції — гіпербола, яка складається з двох віток. При k > 0
вітки розміщені в І і ІІІ кутах координатної площини, при k < 0 вітки роз-
міщені в ІІ і ІV кутах координатної площини. Графік симетричний відносно
початку координат.
При різних розрахунках часто до- Кубічна
водиться зустрічатися з кубічною пара- парабола
болою, яка є графіком функції y = x 3 .
Склавши таблицю і враховуючи міркування, застосовані
при побудові графіків для попередніх функцій, її теж
можна побудувати по точках (рис. 9).

х -1,82 -1,71 -1,59 -1,44 -1,26 -1 0 1 1,26 1,44 1,59 1,71 1,82

у -6 -5 -4 -3 -2 -1 0 1 2 3 4 5 6

1. Область визначення функції — Властивості

множина дійсних чисел (вітки кубічної функції у = х3
параболи нескінченні).
2. Область значень функції — множина дійсних чисел
(вітки кубічної параболи нескінченні).
3. Графік функції — кубічна парабола, яка проходить
через точку (0; 0) і розміщена в І і ІІІ кутах координатної
площини. Графік симетричний відносно початку координат
і протилежним по знаку значенням аргументу відповіда-
ють протилежні значення функції, причому від’ємним зна-
Рис. 9. ченням аргументу відповідають від’ємні значення функції
(якщо графіку належить точка (n; m ) , то йому належить
і точка (−n; − m ) .
 28 Усе для школяра

9 клас
НЕРІВНОСТІ
Загальні відомості
Число а більше від числа b, якщо різниця a − b є додатним числом (запис
a > b). Число а менше від числа b, якщо різниця a − b є від’ємним числом (за-
пис a < b). Число а дорівнює числу b, якщо різниця a − b дорівнює нулю (за-
пис a = b). Причому для довільних дійсних чисел а і b виконується тільки
одне із цих трьох співвідношень, бо різниця може бути або додатною, або
від’ємною, або дорівнювати нулю. Наприклад, 5 > 3, −7 < −1.
Знаки < i > називаються знаками строгої нерівності.
Строга
Ще використовуються знаки m i l — знаки нестрогої
та нестрога
нерівності. Знак m — менше або дорівнює, знак l — біль-
нерівності
ше або дорівнює. Наприклад, запис n m 2 означає, що
число n може бути меншим 2 або дорівнювати 2.
На координатній прямій більшому числу відповідає точка, яка лежить
праворуч від точки, що відповідає меншому числу. Наприклад, з рис. 10
можна записати такі нерівності:
d > b ; b > c ; c > a ; a < d ; a < b; d > c .
dd
aa c c b
b

Ìàë.�14
Рис. 10.
Знаки нерівності
Знаки m і l, < і > називаються знаками нерівності.

Два вирази, сполучені знаком нерівності, утворюють

Нерівність
нерівність. Вираз, що стоїть ліворуч від знака нерівності,
називається лівою частиною нерівності, а вираз, що стоїть праворуч від зна-
ка нерівності, називається правою частиною нерівності. Наприклад, в не-
рівності 5 x − 3 l 3 x + 5 вираз 5 x − 3  — ліва частина, а  3 x + 5  — права.
Якщо обидві частини нерівності є числами, то вона називається числовою
нерівністю. Наприклад, 5 > 3 — числова нерівність.
Якщо при підстановці деякого числа замість змінної нерівність зі змінною
перетворюється в правильну числову нерівність, то говорять, що це число
задовольняє дану нерівність. І навпаки, якщо при підстановці деякого числа
замість змінної нерівність зі змінною перетворюється в неправильну числову
нерівність, то говорять, що це число не задовольняє дану нерівність. Нап-
риклад, число 5 задовольняє нерівність 5 x − 3 l 3 x + 5 , бо при x = 5 вона
перетворюється в правильну числову нерівність 22 l 20 , а число 2 її не
задовольняє, бо при x = 2 вона перетворюється в неправильну числову
нерівність 7 l 11 .

Властивості числових нерівностей

Якщо a < b і b < c , то a < c.
Теорема 1
Доведення. a < b і b < c , тому a − b і b − c — від’ємні
числа. Тоді їх сума (a − b ) + (c − b ) = a − c теж від’ємне
число, тобто a < c.
Алгебра 29

Приклад. 1, 95 < 2 ; 2 < 1, 42; 1, 95 < 1, 42.

Якщо до обох частин правильної нерівності додати
одне й те саме число, то дістанемо правильну нерівність. Теорема 2
Доведення. а < b, тому а – b — від’ємне число. Знай-
демо (а + c) – (b + c) = a – b, тобто різниця (а + c) – (b + c) є також
від’ємним числом. Отже, a + c < b + c.

Приклад. 9, 993 < 1000; 9, 993 + 100 < 1100.

Якщо обидві частин правильної нерівності помножити
на одне й те саме додатне число, то дістанемо правиль- Теорема 3
ну нерівність. Якщо обидві частин правильної нерівності
помножити на одне й те саме від’ємне число і замінити знак нерівності на
протилежний, то дістанемо правильну нерівність.
Доведення. У першій частині теореми а < b, а с — довільне додатне
число, тому a − b і (a − b )c — від’ємні числа. Оскільки від’ємне число
(a − b )c = ac − bc , то ac < bc.
В другій частині теореми a < b, а с — довільне від’ємне число, тому
a − b — від’ємне число, а (a − b )c — додатне. Оскільки додатне число
(a − b )c = ac − bc , то ac > bc.
Приклад. 999 < 1000; 999 ⋅ 0, 25 < 250; 999 < 1000; 999 ⋅ (−0, 25 ) > −250.
Нерівності з однаковими знаками можна почленно до-
давати. Тобто, якщо a < b і c < d , то a + c < b + d . Теорема 4
Доведення. a < b і c < d , тому за теоремою 2
a + c < b + c і c + b < d + b , звідки за теоремою 1 a + c < b + d .
Приклад. 1, 79 < 1, 89 і 3, 54 < 3, 62, тоді 1,79 + 3,54 < 1,89 + 3,62 — пра-
вильна нерівність, бо 5, 33 < 5, 51.
Нерівності з однаковими знаками можна почленно пе-
ремножувати, якщо їх ліві і праві частини є додатними Теорема 5
числами. Тобто, якщо a < b і c < d , а числа а, b, c i d —
додатні, то ac < bd .
Доведення. a < b і c < d , а, b, c i d — додатні, тому за теоремою 3 ac < bc
і cb < db, звідки за теоремою 1 ac < bd .
Приклад. 1, 79 < 1, 89 і 3, 54 < 3, 62, тоді 1,79•3,54 < 1,89•3,62 — правиль-
на нерівність, бо 6, 3366 < 6, 8418.

Розв’язування нерівностей з однією змінною. Проміжки.

Доведення нерівностей
Аналогічно рівнянням існують нерівності з однією змінною. Вони, як
і рівняння, розв’язуються.
Розв’язати нерівність — означає знайти множину її розв’язків або довес-
ти, що їх не існує.
Розв’язком нерівності з однією змінною називається значення змінної, яке
задовольняє цю нерівність.
Рівносильні нерівності — це нерівності, що мають одні й ті самі
розв’язки.
30 Усе для школяра

1. У будь-якій частині нерівності можна розкрити дужки.

Властивості
2. У будь-якій частині нерівності можна звести подібні
нерівностей
доданки.
зі змінними
3. Будь-який член нерівності можна перенести з однієї
частини в іншу, замінивши його знак на протилежний.
4. Обидві частини нерівності можна помножити або поділити на одне й те
саме додатне число.
5. Обидві частини нерівності можна помножити або поділити на одне й те
саме від’ємне число, замінивши при цьому знак нерівності на протилежний.
Множину розв’язків зручно записувати у вигляді проміжків. Множина
дійсних чисел, менших від числа а, називається проміжком від мінус не-
скінченності до а і позначається (−∞; a ) (рис. 11). Множина дійсних чи-
сел, більших від числа а, називається проміжком від а до нескінченності і
позначається (a; ∞ ) (рис. 12). Множина дійсних чисел, більших від чис-
ла а і менших від числа b, називається проміжком від а до b і позначаєть-
ся (а; b) (рис. 13). Множина дійсних чисел, не більших від числа а і не
менших від числа b, називається проміжком від а до b, включаючи а і b,
і позначається [a; b ] (рис. 14). На координатній прямій числа, що вклю-
чаються до проміжку, позначаються зафарбованим кружком, а числа, що
не включаються до проміжку — незафарбованим. Запис x ∈ (a; b ) означає,
що значення змінної може набувати значень більших від а, але менших від
b, і читається «х належить проміжку (a; b ) ». Зображення проміжку є гео-
метричною інтерпретацією множини розв’язків нерівності.

à à à b à b
Ìàë.�15 Ìàë.�16 Ìàë.�17 Ìàë.�18
Рис. 11. Рис. 12. Рис. 13. Рис. 14.
Крім нерівностей з однією змінною, є тотожні не-
Тотожні
нерівності рівності. Тотожну нерівність доводять, тобто показують,
що дана нерівність правильна при всіх вказаних значен-
нях змінних.
Наприклад, доведемо, що при будь-яких додатних а i b буде правиль-
a +b a +b
ною нерівність l ab, де — середнє арифметичне, а ab — се-
2 2
реднє геометричне. Тобто доведемо, що середнє арифметичне двох додатних
чисел не менше від їх середнього геометричного.
a +b a +b
Доведення. l ab ; − ab l 0;
2 2

( a − b) .
2
a +b a − 2 ab + b
− ab = =
2 2 2
( )
2
a− b
Вираз має зміст при додатних а i b і невід’ємний як полови-
2
a +b
на квадрата числа. Отже, нерівність − ab l 0 правильна, тобто пра-
2
a +b
вильна і рівносильна їй нерівність l ab , що треба було довести.
2
Алгебра 31

Системи нерівностей з однією змінною

При виникненні потреби визначення спільних Cистема
розв’язків кількох нерівностей, їх розв’язують разом, нерівностей
об’­єд­нуючи в систему нерівностей.
Розв’язати систему нерівностей — означає знайти
множину її розв’язків або довести, що їх не існує.
Розв’язком системи нерівностей з однією змінною називається значення
змінної, яке задовольняє кожну нерівність даної системи.
До розв’язування системи нерівностей зводиться розв’язування таких не-
рівностей:
1. Нерівність з добутком. (x − 1)(x + 3 ) < 0. Нерівність
Добуток двох чисел від’ємний, якщо одне з них з добутком
від’ємне, а друге додатне. Отже, дана нерівність зводить-
ся до розв’язування двох систем нерівностей.
 x − 1 > 0,  x > 1,
Перша система   не має розв’язків, бо не існує жод-
 x + 3 < 0;  x < −3;
ного числа, яке було б меншим від –3 і більшим за 1.
 x − 1 < 0,  x < 1,
Друга система   має розв’язок — числовий проміжок
 x + 3 > 0;  x > −3;
(−3; 1) , який і буде розв’язком даної нерівності.
2. Нерівність з дробом.
( x − 1 ) < 0.
Нерівність
(x + 3 ) з дробом
Значення дробу від’ємне, якщо один з його чле­нів
від’ємний, а другий додатний, тому дана нерівність зво-
диться до розв’язування двох систем нерівностей, наве­деного в поперед-
ньому прикладі. У випадках, коли має місце нестрога нерівність з дробом,
із розв’язку такої нерівності треба виключати значення змінної, при якій
знаменник перетворюється на нуль.

Наприклад, розв’язком нерівності

(x − 1) m 0 буде проміжок (−3; 1] , бо
(x + 3)
при x = 1 значення дробу дорівнює нулю, а при x = −3 він не має змісту.
3. Подвійна нерівність. −3 m 3 − 2 x < 5;
Подвійна
3 − 2 x l − 3,  −2 x l − 3 − 3,  −2 x l − 6,  x m 3, нерівність
   
3 − 2 x < 5;  −2 x < 5 − 3;  −2 x < 2;  x > −1.
Отже, розв’язком даної нерівності буде проміжок (−1; 3].

ФУНКЦІЇ І ГРАФІКИ
Функції. Властивості функцій Функція
Якщо кожному значенню змінної х з деякої множини D
відповідає єдине значення змінної у, то змінна у називається функцією від х.
Змінна х називається аргументом даної функції, множина D — областю
визначення даної функції, а відповідність між х і у — функціональною від-
повідністю. Аргумент — це незалежна змінна, а функція — залежна змінна.
 32 Усе для школяра
Множина значень E, яких набуває функція на області визначення D, нази-
вається областю значень даної функції.
Функції задаються у вигляді формул, таблиць і графіків.
Область визначення функції — проекція її графіка на вісь абсцис, а об-
ласть значень функції — проекція її графіка на вісь ординат.
Необхідно ще пам’ятати загально прийняті позначення:
y = f (x ) — означає, що у є функцією від х, і читається як «ігрек дорів-
нює еф від ікс»;
f (a ) — значення функції y = f (x ) при x = a;
D — область визначення функції;
D = {−2, − 1, 0, 1, 2} — означає, що деяка функція задана на множині чи-
сел −2, − 1, 0, 1, 2;
Е — область значень функції;
E = {0, 1, 4} — означає, що область значень деякої функції задана мно-
жиною чисел 0, 1, 4.

 — символ об’єднання.
5
Наприклад, для функції f (x ) =
, що не існує при x = 1
x2 −1
і  x = −1 (при цих значеннях аргументу знаменник дорівнює нулю),
D = {(−∞; − 1)  (−1; 1)  (1; ∞ )}, E = {(−∞; 0 )  (0; ∞ )}, f (0 ) = −5.
Якщо на всій області визначення для будь-яких двох зна-
Зростаюча чень аргумента більшому значенню аргумента відповідає
функція більше значення функції, то така функція зростаюча. На-
приклад, y = x 3 і y = 5 x .
Якщо на всій області визначення для будь-яких двох зна-
Спадна функція чень аргумента більшому значенню аргумента відповідає
менше значення функції, то така функція спадна. Напри-
клад, y = − x і y = −5 x .
Можна розглядати зростання або спадання фун-
кції на окремих проміжках. Наприклад, функція
y = x спадає на проміжку (−∞; 0 ) і зростає на про-
міжку (0; ∞ ) (рис. 15).
Якщо для функції, область виз-
Парна функція начення якої симетрична відносно Рис. 15.
нуля, справедлива рівність f (− x ) = f (x ), то така функ-
ція є парною. Графік парної функції симетричний відносно осі ординат.
Наприклад, y = x 2 парна всій області визначення і на проміжку [−3; 3]
(рис. 6).
Якщо для функції, область визначення якої симетрична
Непарна функція
відносно нуля, справедлива рівність f (− x ) = − f (x ), то така
функція є непарною. Графік непарної функції симетрич-
ний відносно початку координат. Наприклад, y = x 3 непарна всій області
визначення і на проміжку [−2; 2] (рис. 9).
Будь-яка функція, задана на проміжку, несиметричному відносно нуля,
не буде ні парною, ні непарною.
Алгебра 33

Функція виду y = x n , де х — аргумент, Степенева

а n — дійсне число називається степеневою функція
функцією. Якщо в степеневій функції по-
казник n — натуральне число, то така фун-
кція називається степеневою функцією з на-
туральним показником. Вона парна, якщо
число n парне, і непарна, якщо число n не-
Рис. 16
парне. Графік парної степеневої функції з
натуральним показником схожий на параболу (рис. 16),
а графік непарної степеневої функції з натуральним по-
казником схожий на кубічну параболу (рис. 17).

Перетворення графіків функцій

Графіки функцій y = f (x ) і y = − f (x ) симетричні від- Рис. 17.
носно початку координат. Наприклад, на рисунку 18 зоб-
ражені функції y = x 2 і y = − x 2.
Для побудови графіка функції y = kf (x ) треба
графік функції y = f (x ) розтягнути від осі абсцис
в k раз, якщо k > 1, або стиснути його до осі абс-
цис, якщо 0 < k < 1.
Наприклад, на
рис. 19 зображена фун-
кція y = 0, 5 x 2 , яку одер-
жали стисканням гра-
фіка функції y = − x 2 ,
і показаний принцип
перенесення точок гра-
фіків при такому пе-
ретворенні — точку з
координатами (−3; 9 )
в точку з координата-
ми (−3; 4, 5), а точку з
координатами (−2; 4 ) Рис. 19.
в точку з координата-
Рис. 18.
ми (−2; 2 ).
Для побудови графіка функції y = f (x ) + n
треба графік функції y = f (x ) перенести на
b одиниць у напрямі осі ординат, якщо n > 0,
або в протилежному напрямі, якщо n < 0.
Наприклад, на рис. 20 зображені функції
y = x − 3 і y = x + 2, які одержали пере-
несенням графіка функції y = x .
Для побудови графіка функції y = f (x − m )
треба графік функції y = f (x ) перенести на
m одиниць у напрямі осі абсцис, якщо m > 0,
або в протилежному напрямі, якщо m < 0. Рис. 20.
34 Усе для школяра

Наприклад, на рис. 21 зображена функція

y = (x − 2 ) , яку одержали перенесенням графі-
2

ка функції y = x 2 .

Квадратний тричлен
Квадратним тричленом, або
Квадратний тричленом другого степеня на-
тричлен зивається вираз виду ax 2 + bx + c ,
де a, b, c — дійсні числа, причо-
му a ≠ 0 , а х — незалежна змінна.
Значення х, при якому квад-
Корені ратний тричлен перетворюєть-
квадратного ся на нуль, називаються кореня-
тричлена Рис. 21.
ми квадратного тричлена.
Якщо квадратний тричлен має розв’язки, то його мож-
на розкласти на множники за формулою ax 2 + bx + c = a (x − x1 )(x − x 2 ), де х1
і х2 — його корені.
Із будь-якого квадратного тричлена можна виділити квадрат двочлена.
 b c  b  b   b  c
2 2

ax 2 + bx + c = a  x 2 + x +  = a  x 2 + 2 x +   −   +  =
 a a  2a  2a   2a  a 

 b  b 2 − 4ac 
2
 b
2
b 2 − 4ac
= a x +  −  = ax +  − .
 2a  4a 2   2a  4a
 
2
 b  b 2 − 4ac
Отже, ax 2 + bx + c = a  x +  − або ax 2 + bx + c = a (x + m ) − n, де
 2a  4a
b 2
b − 4ac
m= і n= , — формула виділення квадрата двочлена із квадрат-
2a 4a
ного тричлена.

Квадратична функція
Квадратичною функцією називається функція виду
Квадратична
y = ax 2 + bx + c , де a, b, c — довільні числа, причому a ≠ 0 ,
функція
а х — аргумент.
Скориставшись формулою виділення квадрата двочле-
на із квадратного тричлена, квадратичну функцію можна подати у ви­гляді
2
 b  b 2 − 4ac
y = a x +  − або y = a (x + m ) − n.
 2a  4a
Графік одержаної функції можна побудувати паралельним перенесенням
графіка функції y = ax 2 на m одиниць вздовж осі абсцис і на n одиниць
вздовж осі ординат, причому напрямок перенесення залежить від знаків чи-
сел m і n. До речі, графік функції y = ax 2 — парабола з вершиною в початку
координат, вітки якої направлені вгору при a > 0 або вниз при a < 0.
Отже, графіком функції y = ax 2 + bx + c є парабола з вершиною у точці
 b −b 2 + 4ac 
з координатами  − ;  . Тому для побудови графіка квадратич-
 2a 4a
Алгебра 35

ної функції можна знайти координати вершини параболи і кілька її точок,

позначити їх на координатній площині і провести через них параболу.
Є інший спосіб побудови: спочатку побудувати параболу y = ax 2 + bx,
а потім, в залежності від знаку числа с, підняти або опустити його на c
одиниць. Парабола y = ax 2 + bx = x (ax + b ) перетинає вісь абсцис у точках
b  b b2 
з x = 0 та x = − , а її вершина має координати  − ; − .
a  2a 4a 
Параболою буде також графік функції виду y = (x − m )(x − n ), де m і n —
деякі числа, оскільки вираз (x − m )(x − n ) тотожно рівний деякому квад-
ратичному тричлену.

Графіки функцій і нерівності

Квадратичною нерівністю називається нерівність,
Квадратична
у якої однією частиною є нуль, а іншою вираз виду
нерівність
2
ax + bx + c , де a, b, c — дійсні числа, причому a ≠ 0 . На-
2
приклад, 6 x − 7 x + 15 l 0.
Квадратичні нерівності зручно розв’язувати, використовуючи власти-
вості та графіки квадратичних функцій. При цьому корисно пам’ятати, що
між f (x ) = ax 2 + bx + c і D = b 2 − 4ac існує така залежність:
1) D < 0 — графік не перетинає вісь абсцис, для x ∈ (−∞; ∞ ) f (x ) > 0
при a > 0 і f (x ) < 0 при a < 0 ;
2) D = 0 — графік перетинає вісь абсцис в точці x1 , для x ∈ (−∞; x1 )  (x1 ; ∞ )
f (x ) > 0 при a > 0 і f (x ) < 0 при a < 0 , f (x1 ) = 0, де x1 — корінь квадра-
тичного тричлена ax 2 + bx + c.
3) D > 0 — графік перетинає вісь абсцис в точках x1 та x 2 , для
x ∈ (−∞; x1 )  (x 2 ; ∞ ) f (x ) > 0 при a > 0 і f (x ) < 0 при a < 0 , f (x1 ) = 0
і f (x 2 ) = 0 , де x1 та x 2 — корені квадратичного тричлена ax 2 + bx + c .

ЧИСЛОВІ ПОСЛІДОВНОСТІ
Послідовність Числова
Ряд чисел, які характеризуються деякою властивістю послідовність
або закономірністю, називається числовою послідовніс-
тю. Наприклад, ряд чисел 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, .... — послідовність непар-
них натуральних чисел. Мають місце також послідовності виразів, фор-
мул, букв і т. д.
Послідовності бувають скінченні і нескінченні. Послідовність усіх нату-
ральних чисел нескінченна. Послідовність одноцифрових цілих чисел скін-
ченна: –9, –8, –7, –6, –5, –4, –3, –2, –1, 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.
n-ий член послідовності позначається як an , де n —
натуральне число. Якщо ai і ai +1 — два сусідні члени, Зростаюча
то ai називається попереднім по відношенню до ai +1 , та спадна
а  ai +1 — наступним за ai . Якщо кожен член послідовності, послідовність
починаючи з другого, більший від попереднього, то така
 36 Усе для школяра

послідовність називається зростаючою. Якщо кожен член послідовності, по-

чинаючи з другого, менший від попереднього, то така послідовність нази-
вається спадною.
Існують формули n-го члена послідовностей. Наприклад, an = 2n — фор-
мула n-го члена послідовності парних натуральних чисел, а an = 2n − 1  —
формула n-го члена послідовності непарних натуральних чисел. За відо-
мою формулою n-го члена послідовності можна обчислити будь-який її
член. Наприклад, якщо an = 2n3 − 1 — формула n-го члена деякої послідов-
ності, то a20 = 2 ⋅ 203 − 1 = 15999 — її двадцятий член. Формулу n-го члена
можна знайти, розглядаючи закономірність розташування перших членів
послідовності, але слід пам’ятати, що кілька перших членів послідовності
не завжди відображають її однозначно. Існує дуже багато послідовностей,
перші члени яких однакові, а формули n-го члена різні. Також є такі пос-
лідовності, формули n-го члена яких не знайдені досі (наприклад, послі-
довність простих чисел 2, 3, 5, 7, ...).

Арифметична прогресія
Арифметичною прогресією називається послідовність, кожний член якої,
починаючи з другого, дорівнює попередньому члену, до якого додається одне й
те саме число. Це стале для даної послідовності число називається різницею
арифметичної прогресії і зазвичай позначається буквою d. Наприклад, 1,
6, 11, 16, 21, ... — арифметична прогресія з d = 5.
Формула n-го члена арифметичної прогресії —
Формула an = a1 + (n − 1)d . У випадку, коли відомі два сусідні члени
n-го члена арифметичної прогресії, d = an +1 − an . Взагалі, якщо ai і
арифметичної a j — два дані члени арифметичної прогресії, причому
прогресії
a j − ai
i < j , то d = .
j −i

Властивості Властивості арифметичної прогресії з першим членом
арифметичної a1 , n-им членом an і різницею d:
прогресії
1. Якщо d > 0, то арифметична прогресія зростаюча,
а якщо d < 0 — спадна.
2. Сума двох членів скінченної арифметичної прогресії, рівновіддалених від її
кінців, дорівнює сумі крайніх членів.
3. Будь-який член арифметичної прогресії, починаючи з другого, дорівнює се-
редньому арифметичному сусідніх із ним членів.
4. Сума n перших членів скінченної арифметичної прогресії дорівнює півсумі її
крайніх членів, помноженій на число членів. Формула суми n перших членів
a1 + an 2a + (n − 1)d
скінченної арифметичної прогресії S n = n або S n = 1 n , де
2 2
S n — сума n перших членів скінченної арифметичної прогресії.

Геометрична прогресія
Геометричною прогресією називається послідовність, кожний член якої,
починаючи з другого, дорівнює попередньому члену, помноженому на одне й те
саме відмінне від нуля число. Це стале для даної послідовності число нази-
Алгебра 37

вається знаменником геометричної прогресії і зазвичай позначається бук-

вою q. Наприклад, 1, 5, 25, 125, 625, ... — геометрична прогресія з q = 5.
Першим членом b1 геометричної прогресії може бути будь-яке число, від-
мінне від нуля.
Формула
Формула n-го члена геометричної прогресії — bn = b1q n −1. n-го члена
У випадку, коли відомі два сусідні члени геометричної геометричної
b
прогресії, d = n +1 . прогресії
bn
Властивості геометричної прогресії з першим членом
b1 , і знаменником q: Властивості
1. Якщо b1 > 0 і q > 1 або b1 < 0 і 0 < q < 1, то така гео- геометричної
метрична прогресія зростаюча; а якщо b1 < 0 і q > 1 прогресії
або b1 > 0 і 0 < q < 1 — спадна. При q < 0 геометрич-
на прогресія не є ні спадною, ні зростаючою.
2. Добуток двох членів скінченної геометричної прогресії, рівновіддалених від
її кінців, дорівнює добутку крайніх членів.
3. Квадрат будь-якого члена геометричної прогресії, починаючи з другого,
дорівнює добутку сусідніх із ним членів.
4. Сума n перших членів геометричної прогресії знаходиться за формулою

Sn =
(
b1 q n − 1 )
, де S n — сума n перших членів геометричної прогресії.
q −1
Доречі, кожна арифметична прогресія з d = 0 є геометричною про-
гресією з q = 1, і навпаки.

Обчислення сум послідовностей. Періодичні дроби.

Сума нескінченної спадної геометричної прогресії
Арифметична і геометрична прогресії — найпростіші послідовності,
властивості яких задані формулами. Але часто зустрічаються більш склад-
ні послідовності.
1 1 1 1
Наприклад, знайдемо суму послідовності 1 ⋅ 2 , 2 ⋅ 3 , 3 ⋅ 4 , , n (n + 1) .
1 1 1 1
Розв’язання. + + + + =
1⋅ 2 2 ⋅3 3 ⋅ 4 n (n + 1)
1 1 1 1 1 1 1 1 1
= 1 − + − + − + − ... − + − =
2 2 3 3 4 4 n n n +1
1 n +1 −1 n
=1− = = .
n +1 n +1 n +1
Цікавим є випадок з нескінченною спадною геометрич- Нескінченна
ною прогресією із знаменником q < 1 . Із формули суми n спадна
перших членів геометричної прогресії маємо: геометрична

Sn =
(
b1 q n − 1 )
b qn b
= 1 − 1 = 1 − 1 .
b b qn прогресія
q −1 q −1 q −1 1 − q 1 − q
Якщо q < 1 , то при нескінченності прогресії, тобто при n → ∞ , q n → 0
b1q n b b qn b
і дріб → 0. Отже, якщо q < 1 і n → ∞ , то S n = 1 − 1 → 1 . Тому
1−q 1−q 1−q 1−q
38 Усе для школяра

сума нескінченної спадної геометричної прогресії із знаменником q < 1 і пер-

b
шим членом b1 обчислюється за формулою S n = 1 .
1−q
Також потрібно знати, що будь-який нескінченний періодичний десятковий
дріб можна подати як суму деякого дробу і суми нескінченної геометричної
прогресії. Цю властивість треба використовувати при перетворенні нескін-
ченних періодичних десяткових дробів у звичайні. Наприклад,

435  2 2 
0, 435 (2 ) = 0, 435222 = + + +  =
1000  10000 100000 
87 0, 0002 87 2 3915 + 2 3917
= + = + = = .
200 1 − 0,1 200 9000 9000 9000

Математичне моделювання
Задачі, в яких розглядають нематематичні поняття, називаються при-
кладними задачами. Для розв’язання прикладних задач їх подають у вигляді
математичної моделі — функції, рівняння, нерівності, систем рівнянь і
нерівностей. Взагалі, модель — спеціально створений об’єкт, в якому ві-
дображені властивості даного об’єкта. Наприклад, щоб знайти об’єм води
у басейні, басейн розглядають як прямокутний паралелепіпед з даними
довжиною, шириною та висотою.
Отже, розв’язування прикладних задач виконується за алгоритмом:
1) створити математичну модель;
2) розв’язати отриману математичну задачу;
3) проаналізувати відповідь.

Наближені обчислення
Всі величини, отримані вимірюванням, виражаються
Наближені наближеними значеннями. Якщо при зважуванні вияви-
значення ли, що вага гирі більша за 1,95 кг і менша за 1,97 кг, то
записують m = 1, 96 ± 0, 01  кг. Це означає, що вагу гирі
встановлено з точністю до 0,01 кг. У даному випадку 0,01 кг буде абсолют-
ною похибкою зважування.
Абсолютна похибка наближеного значення — модуль різ-
Абсолютна ниці між наближеним і точним значенням. Число, якого не
похибка перевищує абсолютна похибка, називається межею абсо-
лютної похибки. Наприклад, якщо 5, 356 m n m 5, 362, тоб-
то n = 5, 359 ± 0, 003, то межа абсолютної похибки дорівнює 0,003. Тут циф-
ри 5, 3 і 5 точні, а 9 сумнівна.
Наближені значення можна писати і без вказування похибок, при цьо­
му сумнівні цифри не повинні відрізнятись від правильних більш, як на
одиницю. Із двох попередніх прикладів вагу слід записати 1,96 кг, а зна-
чення n бажано округлити до n = 5, 36 .
У випадках, коли важлива точність у підрахунках, дії з наближеними
значеннями виконуються з точним урахуванням похибок, як показано
в наступному прикладі.
Алгебра 39

Приклад.
a = 5, 24 ± 0, 02 і b = 2,17 ± 0, 03 або 5, 22 m a m 5, 26 і 2,14 m b m 2, 20 —
наближені значення. Знайдемо їх суму, різницю, добуток і частку.
Сума:
5, 22 + 2,14 m a + b m 5, 26 + 2, 20; 7, 36 m a + b m 7, 46; a + b = 7, 41 ± 0, 05.

Різниця:
2,14 m b m 2, 20; −2, 20 m − b m − 2,14;
3, 22 m a m 3, 26 i − 1, 2 m − b m − 1,14; 3, 22 − 1, 2 m a − b m 3, 26 − 1,14;
2, 02 < a − b < 2,12; a − b = 2, 07 ± 0, 05.

Добуток: 3, 22 ⋅ 1,14 m ab m 3, 26 ⋅ 1, 20; 3, 67 m ab m 3, 91; ab = 3, 79 ± 0,12.

Частка:
1 1 1 1
1,14 m b m 1, 20; m m ; 0,833 m m 0, 877 i 3, 22 m a m 3, 26;
1, 20 b 1,14 b
a a a
3, 22 ⋅ 0, 833 m m 3, 26 ⋅ 0, 877; 2, 68 m m 2, 86; = 2, 77 ± 0, 09.
b b b
У випадках, коли точність в підрахунках не така важ-
лива, дії з наближеними значеннями виконуються за Правила
правилами підрахунку цифр: підрахунку цифр

1) при знаходженні суми і різниці наближених значень у результаті слід збері-

гати стільки десяткових знаків, скільки їх має компонент дії з наймен-
шим числом десяткових знаків;
2) при знаходженні добутку наближених значень у результаті слід зберіга-
ти стільки значущих цифр, скільки їх має множник з найменшим числом
значущих цифр;
3) при знаходженні частки наближених значень у результаті слід зберігати
стільки значущих цифр, скільки їх має компонент операції ділення з най-
меншим числом значущих цифр.
Десятковими знаками числа називаються усі його цифри, що стоять пра-
воруч від десяткової коми.
Значущими цифрами числа називаються усі його цифри, крім нулів зліва
і нулів справа, які стоять замість цифр, що зникли при округленні.
Наприклад, у числі 0,03501 п’ять десяткових знаків (0, 3, 5, 0, 1)
і чотири значущі цифри (3, 5, 0, 1), а у наближеному значенні довжи-
ни екватора Землі 44000 км десяткових знаків немає, а значущих циф-
ри дві (4, 4).
Часто користуються поняттям відносної похибки, що
дорівнює частці від ділення абсолютної похибки на модуль Відносна
наближеного значення. Наприклад, якщо А — набли- похибка
Н
жене значення деякого точного значення AТ, то його
AT − AH ∆
відносна похибка обчислюється за формулою δ = або δ = , де
AH AН
∆ = AT − AH  — абсолютна похибка, а δ — відносна похибка.
 40 Усе для школяра

Щоб виразити відносну похибку у процентах, треба її значення помножити

A − AH
на 100%, тоді формула відносної похибки матиме вигляд: δ = T ⋅ 100%
AH
∆
або δ = ⋅ 100%. Наприклад, в округленні 39 ≈ 40 абсолютна похибка
AН 1
дорівнює ∆ = 40 − 39 = 1, а відносна — δ = ⋅ 100% = 2, 56%.
39
Перші відомості про математичну статистику
Розглянемо приклад. Щоб оцінити якість урожаю, садівник-любитель
зірвав з п’яти яблунь 100 яблук (по 20 яблук з кожної) і визначив вагу кож-
ного яблука. Таким чином він одержав 100 значень ваги. При аналізі резуль-
татів зважування садівник помітив, що 15 яблук важили від 160 до 180 гра-
мів, 50 яблук — від 180 до 200 грамів, 25 яблук — від 200 до 220 грамів
і 10 яблук — від 220 до 240 грамів. Для зручності він записав свої дослід­жен­
ня у вигляді таблиці а потім зобразив у вигляді гістограми (рис. 22).
160–180 180–200 200–220 220–240
Вага 50
грамів грамів грамів грамів
45
Кількість
15 50 25 10 40
яблук

Кількість яблук
35
Роботу, яку виконав са­ 30
Математична дівник, можна назвати ста­
статистика 25
тистичним дослідженням
20
або наведенням статисти-
15
ки. Математичною статистикою нази-
10
вається розділ прикладної математики, в яко-
му розглядаються кількісні характеристики 5
масових явищ. Кількість об’єктів, взятих для 160 180 200 220 240
вивчення, називаються вибіркою (100 значень Вага в грамах
ваги яблук у наведеному прикладі). Таблиці,
в яких відображаються характеристики, згру- Рис. 22.
повані в класи за однаковими значеннями, називаються частотними табли-
цями, а кількість характеристик з однаковими значеннями називаються час-
тотою (кількість яблук в одному діапазоні ваги). Частота показує, наскіль-
ки часто зустрічається вибране значення даної характеристики. Відносною
частотою значення вибірки називається відношення його частоти до числа
усіх значень вибірки. Наприклад, частота ваги 220–240 грамів дорівнює 10,
10
а її відносна частота становить ⋅ 100% = 10%.
100
Стовпчасті діаграми, що будуються за частотними таблицями, назива-
ються гістограмами.
Вибірки характеризуються трьома центральними тен-
Середнє денціями:
значення, мода, 1) середнє значення вибірки — середнє арифметичне всіх
медіана вибірки
її значень;
2) мода вибірки — значення вибірки, яке зустрічається найчастіше;
3) медіана вибірки — значення, яке поділяє навпіл упорядковану сукупність
усіх значень вибірки.
Алгебра 41

Наприклад, для вибірки чисел 7, 5, 4, 6, 3, 5, 4, 7, 4, 8, 5, 5, 6, 6, 5 , яка піс-

ля впорядкування має вигляд 3, 4, 4, 4, 5, 5, 5, 5, 5, 6, 6, 6, 7, 7, 8 , середнім зна-
ченням буде
3 + 4 + 4 + 4 + 5 + 5 + 5 + 5 + 5 + 6 + 6 + 6 + 7 + 7 + 8 80
= = 6,
15 15
модою — число 5, бо воно зустрічається найчастіше, і медіаною буде
теж 5, оскільки поділяє упорядковану вибірку навпіл.

Відсоткові розрахунки
Відсоток — це одна сота частина від деякого цілого:
Формули
1% = 0,1 (100% = 1). знаходження
Якщо B0 — деяке початкове значення, В — становить простих
відсотків
B0 ⋅ p
р відсотків від B0 , то B = . Щоб дізнатися, скільки
100
B
відсотків від B0 становить В, треба застосувати формулу p = 100%. Це
формули знаходження простих відсотків. B 0

Якщо B0 змінювалося (зростало або зменшувало-

Формули
ся) n разів на р відсотків, то в результаті дістанемо для
n
знаходження
 p  складних
випадку зростання Bn = B0 1 +  , для випадку змен-
n  100  відсотків
 p 
шення Bn = B0 1 −  .
 100 
Це формули знаходження складних відсотків.
Наприклад, знайдемо скільки свиней буде на свинофермі через 5 років,
якщо зараз поголів’я складає 200 свиней, а його приріст — 10%.
5
 10 
Розв’язання. 200 1 +  = 200 ⋅ 1,1 = 322 свиней.
5

 100 
Є ще поняття, подібні до відсотків:
Проміле — це одна тисячна частина від цілого
Проміле
1 0 00 = 0, 001. Використовується при характеристиці роз-
чинів.
Проба — кількість масових одиниць дорогоцінного ме-
талу у 1000 масових одиниць сплаву. Використовується Проба
при характеристиці дорогоцінних сплавів. Наприклад,
960 проба золота — це сплав, 1000 грам якого містить 960 грам чистого
золота.
42 Усе для школяра

10 клас
ЕЛЕМЕНТАРНА МАТЕМАТИКА
Алгебра
Корінь n-го степеня і його властивості
Коренем n-го степеня з числа a називається таке число, n-й степінь яко-
го дорівнює a.
Властивості 1. Для будь-яких невід’ємних чисел a і b і будь-якого
кореня n-го натурального числа n:
степеня n
a ⋅ n b = n ab ; n a1 ...n ar = n a1...ar .
2. Для кожного невід’ємного числа a, кожного додатного числа b і нату-
рального числа n:
n
a na
= .
n
b b
3. Для кожного цілого k, кожного додатного числа a і натурального числа n:
( a) =
k
n
n
ak .
4. Для будь-яких натуральних чисел m і n, кожного невід’ємного числа a:
m n
a = n m a = mn a .
5. Для будь-яких натуральних чисел m, n і p і кожного невід’ємного числа a:
np
a mp = n a m .

1. a = aa
n
Властивості
 ...a . ;
n разів
степеня
m
2. a n = n a m .
n
 mn 
3.  a  = a .
m

 
4. Для будь-яких додатних a і раціональних значень p і q:
a pa q = a p + q ; a p : a q = a p − q ; (a ) = a
p q pq
.

5. Якщо a > 0, b > 0 і p — раціональне:

p
a  ap
(ab )
p
= a pb p ;   = p .
b b

Означення Логарифмом числа N з основою a (a > 0, a ≠ 1) нази-
логарифма вається показник степеня x, до якого треба піднести a,
та деякі його щоб дістати число N. x = loga N
властивості Існує три види задач з логарифмічною рівністю
x = loga N:
1. Знайти число N за відомими логарифмом x та основою a.
2. Знайти основу a за відомими числом N та логарифмом x.
3. Знайти логарифм x за відомими числом N та основою a.
Алгебра 43

1. Основна логарифмічна тотожність

Основні
aalog N = N , якщо N > 0; властивості
2. loga (N 1N 2 ) = loga N 1 + loga N 2 , N 1 > 0, N 2 > 0; логарифмів

 N1 
3. loga  N  = loga N 1 − loga N 2 , N 1 > 0, N 2 > 0;
 2
( )
4. loga N = m loga N , N > 0, m ∈ R ;
m

loga N
5. loga N = ;
k

k
logb N
6. loga N = log a , N , b > 0, b ≠ 1;
b

7. loga 1 = 0;
8. loga a = 1.

1. logb a ⋅ loga b = 1; Тотожності,

що містять
2. loga N = loga k N k ; логарифми
1
3. logan N = loga N .
n
Логарифм з основою e називають натуральним і позначають ln x.
ln x = loge x

Елементарні функції
Функцією називається залежність змінної y від змінної
Загальні
x, якщо кожному значенню x відповідає єдине значення
відомості про
y. Функцію позначають за допомогою рівності y = f (x),
функцію та її
де змінна x є незалежною або аргументом, а змінна y
властивості
є залежною.
Значенням функції є значення залежної змінної y, якого вона набуває за
деякого певного значення x. Область визначення функції — множина зна-
чень, яких набуває незалежна змінна x. Область значень функції — множи-
на відповідних значень змінної y, яких вона набуває при всіх значеннях
x з області визначення функції.
Функція є зростаючою, якщо більшому значенню аргументу відповідає
більше значення функції. Функція є спадною, якщо більшому значенню
аргументу відповідає менше значення функції.
Функція є парною, якщо для будь-якого значення x в області визначення
значення (–x) також належить області визначення і справджується рівність
f (x) = f (–x). Графік парної функції симетричний відносно осі Oy.
Функція є непарною, якщо для будь-якого значення x з області визна-
чення значення (–x) також належить області визначення і справджується
рівність f (–x) = –f (x). Графік непарної функції симетричний відносно по-
чатку координат.
1. За допомогою формули. Основні способи
2. За допомогою таблиці. задання функції
44 Усе для школяра

3. За допомогою графіка.
4. За допомогою різних формул на різних множинах значень аргументу:
2t ; − 1 ≤ t ≤ 1;

S = 4t + 3; якщо 1 ≤ t ≤ 10;
4(t − 1) − 2, 2; 10 < t ≤ 100.


Алгебраїчні функції
Деякі властивості основних видів алгебраїчних функцій
Основні властивості функції
функції
та вид
Назва

область зростання чи парність чи Графік функції

означення
визначення спадання непарність
Функція, Множина Зростання Якщо k ≠ 0 Пряма (рис. 1).
яку мож- всіх дійс- чи спадан- і b ≠ 0, фун-
на задати них чисел ня функції кція ні парна
Лінійна функція

формулою залежить ні непарна.

y = kx + b 

y = kx + b, від знака Якщо k ≠ 0

де х –не- коефіцієн- і b = 0 – не-
залежна та k. Якщо парна.
змінна, k > 0, функ- Якщо k = 0
k і b – чис- ція зростає. і b довіль-
ла Якщо k < 0, не – парна.
функція спа-
дає.
Функція, Всі дійсні Якщо Непарна Гіпербола, що
яку можна числа, за k > 0, спадає складається
задати фор- винятком на множи- з двох віток.
мулою нуля, бо нах (–∞; 0) Гіпербола
Функція

k x ≠ 0 і y і (0; +∞). розміщується

x
k

y= ,
y=

x ≠0 Якщо k < 0, в І і ІІІ чвертях,

де x — не- зростає при якщо k > 0 і в ІІ
залежна x ∈ (−∞; 0) та та ІV чвертях,
змін­на і чис­ x ∈ (0; +∞) . якщо k < 0
ло k ≠ 0. (рис. 2).
Множина На множині Парна Парабола,
всіх дійс- (−∞; 0] фун- симетрична
Функція
y = x2

них чисел. кція спадає, відносно осі Oy

(рис. 3).
а на [0; +∞)
зростає.
Множина Зростаюча на Непарна Кубічна парабо-
Функція

всіх дійс- всій області ла, симетрична

y = x3

них чисел визначення відносно почат-

ку координат
(рис. 4).
Множина Зростаюча на Ні парна, ні Вітка парабо-
Функція
y= x

не­від’єм­ всій області непарна ли розміщена

них чисел. визначення у І чверті
(рис. 5).
Алгебра 45

Функція, Парабола, вер-

Квадратична функція

яка за- шина якої міс-

y = ax2 + bx + c

дається титься у точці

формулою з координатами
y = ax2 + bx b
x0 = − ;
+ c, де a, b, 2a
c – дійсні b 2 − 4ac
числа, при- y= .
4a
чому a ≠ 0.

y = kx+b y k
y y
y= y = x2
x
k<0 k>0
y = kx

O x O x x
O
k>0 k<0 y =­ – x2

Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3
y
y = x3 y

y= x

O x O x

Рис. 4 Рис. 5

Означення триго­
Тригонометричні функції
нометричних
Способи означення тригонометричних функцій функцій
Назва Означення як відношення сторін у прямо­ Координатний спосіб озна­
функції кутному трикутнику (1) (для кутів від 0° до чення (для кутів від 0° до
90° (рис. 6.)) 180° (рис. 7.))
Синус Синусом гострого кута α прямокутника y
є відношення протилежного катета a до sin α = ;
R
гіпотенузи c.
a
sin α = .
c
1
Синус і косинус гострого кута залежать лише від величини кута і не залежать від
довжини сторін трикутника.
 46 Усе для школяра

Косинус Косинусом гострого кута α є відношення x

прилеглого катета b до гіпотенузи c. cos α = ;
R
b
cos α = .
c
Тангенс Тангенсом гострого кута α є відношення y
протилежного катета до прилеглого. tg α = ;
x
a
tg α = .
b
Котан­ Котангенсом гострого кута α є відношен- x
генс ня прилеглого катета до протилежного. ctg α = .
y
b
ctg α = .
a

y y

Cα
y
R

α α C0(1;0)

a c x x O x

α
b

Рис. 6 Рис. 7 Рис. 8

Увага! tg α при α = 90° не існує.

sin (180° – α) = sin α; cos (180° – α) = –cos α, для будь яких 0° < α < 180°.
УВАГА! Косинус є синусом додаткового кута і навпаки. Відповідно, тан­
генс є котангенсом додаткового кута. Тобто справджуються рівності:
π  π 
cos a = sin  − a  , sin a = cos  − a  ,
 2   2 
π  π 
ctga = tg  − a  , tga = ctg  − a  ,
2  2 
де а − в радіанах (див. нижче ).

Радіанна Разом з звичайним градусним вимірюванням кутів,

система при якому повний кут дорівнює 360о, а прямий кут – 90о,
вимірювання використовують радіанне вимірювання кутів. При цьому
кутів і дуг величина центрального кута α у довільному колі визна-
чається як відношення довжини дуги l, на яку опирається
l
даний кут, до радіуса r: a = , де a — радіанна міра даного кута.
r
Алгебра 47

За одиницю вимірювання приймається радіан – центральний кут, для

якого відповідна довжина дуги дорівнює радіусу.

 180    π 
1 рад =   ,1 =   рад.
 π   180 
Формула переходу від градусної міри кута до радіанної і навпаки:
πα a ⋅ 180
a= 
; α = ,
180 π
де α º — градусна міра кута, a — радіанна міра даного кута.
Формула довжини дуги у радіанній мірі: l = ra , де r — радіус кола, a —
радіанна міра даного кута.
Формула площі сектора у радіанній мірі:
ar 2
S= , де r — радіус кола, a — радіанна міра даного кута.
2
УВАГА! Для малих кутів, виміряних y радіанах, справджуються рівності:
sin α ≈ α; tg α ≈ α.

Якщо в координатному означенні тригонометричних

Тригонометричні
функцій вибрати радіус кола R = 1, отримаємо спрощені
функції числа
означення тригонометричних функцій.
Синусом числа α називається ордината точки Cα одиничного кола, в яку
переходить початкова точка C0 (1; 0) при повороті навколо центра кола на
кут α рад (рис. 8).
Косинусом числа α називається абсциса точки Cα одиничного кола,
в яку переходить початкова точка C0 (1; 0) при повороті навколо центра
кола на кут α рад (рис. 8).
sin α cosα
Увага! tgα = ; ctgα = .
cos α sin α

Оскільки положення точки, що рухається по колу,

Періодичність
відповідні двом кутам, величини яких відрізняються на
триго­номе­трич­
число, кратне 2π, то значення всіх тригонометричних
них функції
функцій періодично повторюються. У такому випадку
мають місце рівності:
sin (x + 2π) = sin x; cos (x + 2π) = cos x;
tg (x + π) = tg x; ctg (x + π) = ctg x.
Властивості
Основні властивості тригонометричних функцій триго­номе­трич­
них функцій
Деякі власти­
y = sin x y = cos x  y = tg x y = ctg x
вості функції
Область Множина всіх Множина всіх Множина всіх Множина
визначень дійсних чисел дійсних чисел дійсних чисел всіх дійсних
π чисел крім
крім x = + nπ,
2 x = nπ,
де n ∈ Z. де n ∈ Z.
48 Усе для школяра

Деякі влас­ти­
y = sin x y = cos x  y = tg x y = ctg x
вості функції
Область [-1;1] [-1;1] Множина R Множина R
значень
Парність Непарна Парна Непарна Непарна
Періо­дич­ Періодична з пе- Періодична Періодична Періодична
ність ріодом 2nπ, з періодом з періодом nπ, з періодом
де n ∈ Z, n ≠ 0 2nπ, де n ∈ Z. де n ∈ Z. nπ, де n ∈ Z.
Проміжки (2nπ ; π + 2nπ )  π  π   π 
додатності  − + 2nπ ;  nπ ; + nπ   nπ ; + nπ 
 2  2   2 
π 
+ 2nπ 
2 
Проміжки (π + 2nπ ; 2π + 2nπ ) π  π   π 
від’ємності  + 2nπ ;  − + nπ ; nπ   − + nπ ; nπ 
2  2   2 
π 
3 + 2nπ 
2 
Найбільше π 1, при – –
значення 1, при x = + 2πn, x = 2nπ,
2
де n ∈ Z де n ∈ Z
Найменше -1 при -1 при – –
значення x = π + 2πn, x = π + 2πn,
де n ∈ Z де n ∈ Z
Зростаюча Зростає на Зростає на Зростає на Спадає на
чи спадна проміжку проміжку проміжку проміжку
 π π  [−π + 2πn ; 2πn],  − π + πn ; π + πn  , [πn ; π + πn],
 − 2 + 2πn ; 2 + 2πn  ,  2 2  де n ∈ Z.
де n ∈ Z.
де n ∈ Z. Спадає на де n ∈ Z.
Спадає на про- проміжку
міжку [2πn ; π + 2πn],
π π  де n ∈ Z.
 2 + 2 πn ; 3 + 2 πn  ,
2
де n ∈ Z.
Значення тригонометричних функцій деяких чисел (кутів)
π π π π 3π
α 0 (0°) (30°) (45°) (60°) (90°) π (180°) (270°) 2π(360°)
6 4 3 2 2
1 2 3
sin x 0 1 0 –1 0
2 2 2
3 2 1
cos x 1 0 –1 0 1
2 2 2
3
tg x 0 1 3 — 0 — 0
3
ctg x — 3 1 3 0 — 0 —
3
Алгебра 49

Графіки тригонометничних функцій наведено на мал. 9.

y = sinx

–3π –2π –π 0 π 2π 3π x

y = cosx

–3π –2π –π 0 π 2π 3π x

y = tgx

–3π –2π –π 0 π 2π 3π x

y = ctgx

–3π –2π –π 0 π 2π 3π x

Рис. 9
 50 Усе для школяра

Знаки значень функцій у координатних чвертях

Координат­ Аргумент sin x cos x tg x ctg x
на чверть
π
I 0<x < + – + +
2
π
II <x <π + + – –
2
3
III π< x < π – – + +
2
3
VI π < x < 2π – + – –
2

Формули Значення тригонометричних функцій для аргументів,
зведення значення яких лежать між π/2 та π, зводяться до значень
функцій від аргументів, що лежать між 0 та π/2, за до-
помогою формул зведення:

π  π  π  π 
sin  + x  = cos x , cos  + x  = − sin x , tg  + x  = −ctgx , ctg  + x  = − tgx ,
2  2  2  2 

sin (π ± x ) =  sin x , cos (π ± x ) = − cos x , tg (π ± x ) = ± tgx , ctg (π ± x ) = ± ctgx ,

3  3 
sin  π ± x  = − cos x , cos  π ± x  = ± sin x ,
2  2 
 3   3 
tg  π ± x  =  ctgx , ctg  π ± x  =  tgx .
2  2 

Значення тригонометричної функції від від’ємного аргументу може бути

виражене через значення відповідної функції від додатного аргументу за
допомогою співвідношень:
sin(− x ) = − sin x , cos( − x ) = cos x , tg(− x ) = − tgx , ctg(− x ) = −ctgx .

Співвідношення Співвідношення між функціями одного й того самого

між триго­но­ аргументу:
метричними sin2 x + cos2 x = 1
функціями sin x π
tgx = ; x ≠ + nπ, n ∈ Z ;
cos x 2
cos x nπ
ctgx = ; x ≠ nπ, n ∈ Z ; tgx ⋅ ctgx = 1; x ≠ ; n∈Z ;
sin x 2
1 π 1
1 + tg 2 x = ; x≠ + nπ, n ∈ Z ; 1 + ctg 2 x = ; x ≠ nπ, n ∈Z .
cos2 x 2 sin 2 x
Степені тригонометричних функцій:
1 − cos 2 x 1 + cos 2 x
sin 2 x = ; cos2 x = .
2 2
Алгебра 51

Співвідношення між квадратами функцій одного й того самого аргументу:

tg 2 x 1
sin 2 x cos2 x = 1 − cos2 x ; sin 2 x tg 2 x = ; sin 2 x ctg 2 x = ;
1 + tg 2 x 1 + ctg2 x
1 ctg 2 x
2 2
cos2 x sin 2 x = 1 − sin 2 x ; cos x tg x = ; cos2 x ctg 2 x = ;
2
1 + tg x 1 + ctg2 x
sin 2 x 1 − cos2 x 1
; tg x ctg x =
2 2
tg 2 x sin 2 x = ; tg 2 x cos2 x = ;
2
1 − sin x cos2 x ctg 2 x

1 − sin 2 x cos2 x 1
ctg 2 x sin 2 x = 2
; ctg 2 x cos2 x = ; ctg 2 x tg 2 x = 2 .
sin x 1 − cos2 x tg x
Формули додавання для суми і різниці аргументів:
cos (x + y) = cos x cos y – sin x sin y;
cos (x – y) = cos x cos y + sin x sin y;
sin (x + y) = sin x cos y + cos x sin y;
sin (x – y) = sin x cos y – cos x sin y;
tgx + tgy π
tg( x + y ) = ; x, y, x + y ≠ + nπ, n ∈Z ;
1 − tgxtgy 2
tgx − tgy π
tg( x − y ) = ; x, y, x − y ≠ + nπ, n ∈Z .
1 − tgxtgy 2
Співвідношення між функціями подвійного аргументу:
sin 2 x = 2 sin x cos x;
cos 2 x = cos2 x – sin2 x;
cos 2 x = 2cos2 x – 1;
cos 2 x = 1 – 2sin2 x;
2tgx π π π
tg2 x = ; x≠ +k ; k ∈Z ; x≠ + nπ, n ∈Z .
1 − tg2 x 4 2 2
Співвідношення між функціями половинного аргументу:
x 1 + cos x x 1 − cos x
cos =± ; sin =±
2 2 2 2

x 1 − cos x x 1 + cos x
tg =± ; ctg =±
2 1 + cos x 2 1 − cos x
Формули додавання для суми і різниці тригонометричних функцій:
x+y x−y x+y x−y
sin x + sin y = 2 sin cos ; sin x − sin y = 2 cos sin ;
2 2 2 2
x+y x−y x+y x−y
cos x + cos y = 2 cos cos ; cos x − cos y = −2 sin sin .
2 2 2 2
sin( x + y ) π
tgx + tgy = ; x , y ≠ + nπ, n ∈ Z .
cos x cos y 2
sin( x − y ) π
tgx − tgy = ; x , y ≠ + nπ, n ∈ Z .
cos x cos y 2
 52 Усе для школяра

Формули перетворення добутку тригонометричних функцій у суму:

cos( x − y ) − cos( x + y ) cos( x − y ) + cos( x + y )
sin x sin y = ; cos x cos y = ;
2 2
sin( x − y ) + sin( x + y ) sin( x + y ) + sin( x − y )
sin x cos y = , cos x sin y = ,
2 2
tgx + tgy tgx − tgy ctgx + ctgy ctgx − ctgy
tgxtgy = =− , ctgxctgy = =− ,
ctgx + ctgy ctgx − ctgy tgx + tgy tgx − tgy

tgx + ctgy tgx − ctgy

tgxctgy = =− .
ctgx + tgy ctgx − tgy

x
Співвідношення між sin x, cos x та tg :
2
x
2tg
sin x = 2 ; x ≠ (2n + 1)π, n ∈ Z ;
2 x
1 + tg
2
2 x
1 − tg
cos x = 2 ; x ≠ (2n + 1)π, n ∈ Z .
x
1 + tg 2
2

Обернені Оберненою до даної оборотної функції y = f (x) нази-
тригонометричні вається така функція x = φ(y), яка кожному y із множи-
функції ни значень функції y = f (x) ставить y відповідність єди-
не число x з її області визначення.
Властивості деяких обернених тригонометричних функцій
y = arcsin x  y = arccos x y = arctg x y =arcctg x
Область
[–1; 1] [–1; 1] (–∞; +∞) (–∞; +∞]
визначень

Область  π π  π π
значень  − 2 ; 2  [0;π] − ; 
 2 2
(0; π)

Періодичність Не періодична Не періодична Не періодична Не періодична

Додатність x ∈ [0;1] x ∈ [−1; 0] 0 < x < +∞ 0 < x < +∞

Від’ємність x ∈ [−1; 0] — –∞ < x< +∞ –∞ < x < 0

Найбільше π π, при x = –1 — —

значення , при x = 1
2
Найменше π
– , 0, при x = 1 — —
значення 2
при x = –1
Зростаюча чи
зростаюча спадна спадна зростаюча
спадна
Алгебра 53

Степенева функція
Степенева функція – функція виду f (x) = xp , де p —
Властивості
стале дійсне число, а x — (основа) змінна. Область виз-
степеневої
начення і зміни степеневої функції, а також її властивості
функції
залежать від того, яким числом є показник p.
p Деякі властивості Графік
функції
натуральне Функція визначена на y p=5
непарне всій числовій прямій. p=3
число Непарна. Зростаюча
на всій області
визначення. p=1

–1 O 1 x
–1

Рис. 10

натуральне Функція визначена на y

парне число всій числовій прямій. p=4
p=2
Парна. Якщо x < 0,
функція спадає, якщо
x > 0 – зростає.
1

–1 O 1 x

Рис. 11

ціле Функція визначена на y

від’ємне всій числовій прямій, p = –3
непарне крім точки x = 0. Не-
число парна. Спадна на всій
області визначення. 1 p = –1

–1 1 x
p = –1
–1

p = –3

Рис. 12
54 Усе для школяра

p Деякі властивості Графік

функції
ціле Функція визначе- y
від’ємне на на всій числовій
парне число прямій, крім точ- p = –4 p = –4
ки x = 0. Парна.
Якщо x < 0, функ-
ція зростає, якщо p = –2 p = –2
x > 0 – спадає. 1

–1 1 x

Рис. 13
1 Функція визначена y 1
p= , для всіх значень x ≥ 0. p=
k 2
Зростає на всій об-
де ласті визначення.
k = 2, 3, 4... 1 1
p=
3

1 x

Рис. 14

Показникова функція
Властивості Показникова функція (з основою a) – функція виду
показникової y = ax, де a > 0 – дійсне число і a ≠ 1.
функції Деякі основні властивості показникової функції
y = ax (для будь-яких а)
1. Областю визначення є множина всіх дійсних чисел.
2. Функція додатна при будь-якому значенні аргументу.
3. Якщо x = 0, показникова функція приймає вид ax = 1.
4. Не має нулів.
a>1 0 < a < 1
5. Зростає. 5. Спадає.
6. Якщо x < 0, функція набуває зна- 6. Якщо x < 0, набуває значень більших
чень, менших за 1. за 1.
7. Якщо x > 0, набуває значень, біль- 7. Якщо x > 0, набуває значень менших
ших за 1 за 1.

Логарифмічна функція

Властивості Логарифмічна функція – це функція виду y = loga x, де
логарифмічної a > 0 і a ≠ 1.
функції Властивості логарифмічної функції
1. Область визначення логарифмічної функції – мно-
жина всіх додатних чисел.
2. Область значень – множина всіх дійсних чисел.
Алгебра 55

3. Якщо a > 1, функція зростає, якщо 0 < a < 1 — спадає на всій області
визначення (рис. 15.)
4. Для будь-якого a > 0 (a ≠ 1) справджу- y
y = logax
ються рівності:
а) loga 1 = 0; a>0
б) loga a = 1;
в) loga (xy) = loga x + loga y,
x > 0; y > 0; 0 1 x
x
г) loga = loga x − loga y , x > 0, y > 0; y = logax
y
д) loga xP = ploga x, x > 0, p ∈ R. 0<a<1
Рис. 15
Рівняння
Якщо два вирази А1 та А2, що містять змінні, зв’язати
Основні поняття
знаком рівності А1 = А2, отримаємо рівняння. А1 та А2 на-
зиваються відповідно лівою та правою частиною рівняння.
Якщо вирази А1 та А2 не містять змінних, маємо рівність, яка є дійс-
ною або помилковою. Рівняння – це вираз, який переходить у  дійсний або
помилковий після заміни змінних їх значеннями. Розв’язком, або коренем,
рівняння є послідовність чисел, які після підстановки замість відповідних
змінних у рівняння переводять його в дійсний вираз.

Алгебраїчні рівняння
Алгебраїчним називається рівняння виду:
x n + a1 x n −1 + a2 x n − 2 + ... + an −1 x + a0 = 0.
Наведемо алгоритми розв’язання деяких видів алгебраїчних рівнянь
з одним невідомим.

Лінійним рівнянням є рівняння виду: ax + b = 0, a ≠ 0,

де ax – лінійний член, b – вільний член. Рівняння має Лінійні рівняння
b
один розв’язок: x = − .
a
Квадратним рівнянням є рівняння виду: Квадратні
ax 2 + bx + c = 0, a ≠ 0, де ax2 – квадратний, b – ліній- рівняння
ний, с – вільний члени. Канонічну форму запису квад-
ратного рівняння отримаємо, розділивши рівняння на а: x 2 + px + q = 0, де
p = b/a, q = c/a – дійсні параметри.
Кількість дійсних розв’язків квадратного рівняння залежить від знаку
дискримінанта: D = b 2 − 4ac :
D > 0, маємо два розв’язки; D = 0, маємо один розв’язок;
D < 0, дійсних розв’язків немає.
Є два способи розв’язування квадратних рівнянь:
§ за допомогою формули: для рівняння виду ax 2 + bx + c = 0 маємо
−b ± b 2 − 4ac
x1,2 = ;
2a
 56 Усе для школяра

2
p  p
для рівняння виду x 2 + px + q = 0 маємо x1,2 = − ±   −q ;
2 2
§ розкладання на лінійні множники:
якщо існує можливість розкласти квадратне рівняння на лінійні множ-
ники за формулою ax 2 + bx + c = a ( x − α)( x − β) , рівняння має корені х1 = α,
х2 = β.

Тригонометричні рівняння
Рівняння, у яких змінна входить лише під знак тригонометричної фун-
кції, називаються тригонометричними рівняннями.
Не існує одного загального способу розв’язання будь-якого тригоно-
метричного рівняння. Наведемо декілька основних способів розв’язання
рівнянь.

Найпростіші Загальні розв’язки найпростіших тригонометричних
тригонометричні рівнянь:
рівняння sin x = a , x = (−1)n arcsin a + nπ, n ∈ Z ,
cos x = a , x = ± arccos a + 2nπ, n ∈ Z ,
tg x = a , x = arc tg a + nπ, n ∈ Z .
Застосовують у випадку, коли до складу рівняння вхо-
Зведення до
дять різні тригонометричні функції одного аргументу.
однієї триго­
нометричної Всі функції вихідного рівняння за допомогою триго-
функції нометричних тотожностей виражають через одну. Далі
розв’язують алгебраїчне рівняння відносно цієї функції.
УВАГА! При переході від початкового рівняння до рівняння, що вміщує
одну тригонометричну функцію, можливі нееквівалентні перетворення (під­
несення до квадрату). Тому необхідно зробити перевірку, щоб відкинути сто­
ронні розв’язки.

Розкладання на Усі члени вихідного рівняння переносять у ліву час-
множники тину і подають у вигляді добутку. Далі прирівнюють до
нуля кожен зі співмножників і розв’язують отримані рів-
няння вищевказаними способами.

Розв’язування Однорідним тригонометричним рівнянням називаєть-
однорідних ся рівняння, у якого ліва частина є многочленом, у кож-
рівнянь ному члені якого сума показників степенів синуса і ко-
синуса одного і того ж аргументу однакова. Права час-
тина – нуль. Однорідне рівняння відносно синуса і косинуса розв’язують
діленням обох частин на cos х (потрібно впевнитись, що cos х не дорівнює
нулю). Отримане рівняння є алгебраїчним відносно функції тангенса.

Введення Спосіб введення допоміжного аргументу використо-
допоміжного вують при розв’язуванні тригонометричних рівнянь виду
аргументу a sin x + b cos x = c. Під час розв’язування рівняння до-
речно застосувати формулу:
Алгебра 57

b
a sin x + b cos x = a 2 + b 2 sin( x + α), α = arctg , при цьому повинна вико-
a
нуватись умова c 2 ≤ a 2 + b 2 .
УВАГА! Піднесення до квадрата не призводить до по­
Піднесення до
яви сторонніх розв’язків.
квадрата
Існує також графічний спосіб розвязування триго-
нометричних рівнянь.

Ірраціональні рівняння
Ірраціональним є рівняння, в якому невідоме знаходиться під знаком ко-
реня. Загальним способом розв’язання даного виду рівнянь є піднесення
до квадрата обох частин рівняння. Таким чином позбуваються квадратно-
го кореня. Отримане рівняння розв’язують як алгебраїчне.

Показникові рівняння
Показниковим є рівняння, в якому невідоме входить лише до показни-
ків степенів виразів. Наведемо декілька способів розв’язання даного виду
рівнянь, адже загального методу не існує.
§ Зведення до виду за допомогою показникових тотожностей.
§ Зведення обох частин рівняння до спільної основи.
§ Зведення до спільного показника.

Логарифмічні рівняння
Логарифмічним є рівняння, в якому невідоме знаходиться під знаком
логарифма. Розв’язання рівнянь даного виду зводиться до розв’язання ал-
гебраїчних рівнянь і найпростіших логарифмічних рівнянь.

Елементи комбінаторики
Множини та їх властивості
Поняття множини належить до первісних понять математики, яким не
дається означення.
Множини позначаються великими буквами латинського алфавіту (A, B,
M, N, …), а елементи множин – малими буквами (a, b, m, n, …). Належ-
ність елемента a даній множині позначається символом " ∈ " , а неналеж-
ність – символом " ∉ " . Наприклад a ∈ A.
У скінченній множині міститься певна кількість елементів, тобто кіль-
кість елементів скінченної множини виражається натуральним числом.
Множина, в якій немає жодного елемента, називається порожньою і поз-
начається символом ∅.
Множина B називається підмножиною множини A, якщо кожний еле-
мент множини B належить множині A. Позначається B ⊂ A . Якщо B дорів-
нює A, маємо B ⊆ A. Множину задають переліченням всіх її елементів та
описанням характеристичної властивості її елементів. Дві множини нази-
вається рівними, якщо вони складаються з тих самих елементів.
1. Переріз. Перерізом множин A і B називається множи-
на C, яка складається з усіх тих і лише тих елементів, Дії, що
які належать кожній з множин A і B. Позначається: виконуються над
C = A ∩B . множинами
 58 Усе для школяра

2. Об’єднання. Об’єднанням (або сумою) двох множин A і B називається

така множина C, яка складається з усіх елементів множин A і B, і ли-
ше з них. Позначається: C = A ∪ B .
3. Віднімання. Різницею двох множин A і B називається така множина C,
яка складається з усіх елементів множини A, які не належать множині
B. Позначається: C = A / B.
У випадку, коли A ⊆ B , то різниця C = A / B. називається доповнен-
ням множини B відносно множини A і позначається CAB.

Сполуки без повторень

Скінченні множини, у яких істотним є порядок елементів або їх склад,
або і перше, і друге, мають назву: перестановки, розміщення, комбінації.

Перестановки Будь-яка впорядкована множина, яка складається
з n елементів, називається перестановкою з n елементів.
Символом Pn позначається число перестановок з n елементів.
Формула для обчислень числа перестановок з n елементів:
Pn = n!, де n! — добуток n послідовних натуральних чисел.

Будь-яка впорядкована підмножина з n елементів да-

Розміщення
ної множини M, яка містить m елементів, де n ≤ m, на-
зивається розміщенням з m елементів по n. Формула за якою обчислюється
число всіх можливих розміщень з m по n:
Amn = m(m − 1)(m − 2)...(m − (n − 1)) = m(m − 1)(m − 2)...(m − n + 1)

Будь-яка підмножина з n елементів даної множини

Комбінації
M, яка містить m елементів, називається комбінацією з m
елементів по n. Позначається символом Cmn , та обчислюється за фор­
мулами:
An m(m − 1)(m − 2)...(m − n + 1)
Cmn = m , Cmn = .
Pn 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ ... ⋅ (n − 1)n

n +1 m−n n
Основні 1. Cmn = Cmm − n ; 2. Cm = ⋅Cm ;
властивості n +1
комбінацій 3. Cmn + Cmn +1 = Cmn ++11 ; 4. Cm0 + Cm1 + Cm2 + ... + Cmn = 2m.

Біном Ньютона
Формула бінома
Ньютона (a + b )n = Cn0an + Cn1a n −1b + ... + Cnma n − mb m + ... + Cnnb n .

Формула n(n − 1)...(n(k − 1)) k n − k k

Tk +1 = Cnk a n − k b k = Cn a b .
загального члена 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ ... ⋅ k
розкладу бінома
Ньютона
Алгебра 59

ПОЧАТКИ АНАЛІЗУ

Диференційне та інтегральне обчислення функцій

Границя і неперервність функції
Модулем дійсного числа a називається число a, якщо Модуль дійсного
a ≥ 0, і протилежне йому число (-a), якщо a < 0. числа та його
a , якщо a ≥ 0 властивості
a =
-a , якщо a <0

Основні
1. a1 + ... + an ≤ a1 + ... + an ; 2. a − b ≥ a − b ;
властивості
a a модуля
3. a1...an ≤ a1 ... an ; 4. = .
b b
Функцію y = f (x) називають числовою послідовністю,
якщо її областю визначення є множина ряду чисел N. Числові
Позначають yn = f (x), або (yn). послідовності
Прикладом числових послідовностей є:
• арифметична прогресія yn = y1 + d (n − 1), n = 1, 2,..., d – різниця арифме-
тичної прогресії;
• геометрична прогресія yn = y1q n −1 , n = 1, 2,..., q – знаменник геометрич-
ної прогресії.
Число a називається границею числової послідовності y1, y2, y3, … yn… ,
якщо для будь-якого додатного числа γ існує таке натуральне число N =
N(γ), що для всіх n > N справджується нерівність yn − a < γ :
lim yn = a , або yn → a (n → ∞).
n →∞

Послідовність yn = f (n), n = 1, 2… називається нескін-

Нескінченно малі
ченно малою, якщо виконується умова lim yn → 0.
n →∞ послідовності
Властивості нескінченно малих послідовностей:
1. Якщо lim yn = a , то послідовність (an) = (yn – a) є нескінченно малою.
n →∞
2. Якщо різниця між lim yn = a і числом a є нескінченно малою послідов-
n →∞
ністю, то a є границею послідовності (yn).
3. Алгебраїчна сума скінченного числа нескінченно малих послідовностей
є нескінченно малою послідовністю.
4. Добуток нескінченно малої числової послідовності на обмежену послі-
довність є нескінченно малою числовою послідовністю.

Послідовність (y n) називається нескінченно вели-

Нескінченно
кою, якщо, яке б не було число M > 0, існує таке чис-
великі
ло N = N(M), що для всіх n > M справджується нерів-
послідовності
ність yn > M .

lim yn = ∞.
n →∞
 60 Усе для школяра

Зв’язок між нескінченно малими та нескінченно великими числовими пос­

лідовностями:
1. Якщо (yn) є нескінченно велика числова послідовність, то послідовність
 1 
(an ) =   є нескінченно малою.
 yn 
2. Якщо послідовність (an) є нескінченно малою і an ≠ 0 для всіх n = 1, 2,
1
3, …, то послідовність (yn ) =   є нескінченно великою.
 an 

теореми
Основні 1. Нехай послідовності (xn) і (yn) мають відповідно гра-
про границі ниці a і b. Тоді послідовність (xn + yn) має границю
a + b.
lim( x n + yn ) = lim x n + lim yn = a + b
n →∞ n →∞ n →∞

2. Нехай послідовності (xn) і (yn) мають відповідно границі a і b. Тоді пос-
лідовність (x n ⋅ yn ) має границю, яка дорівнює a ⋅ b, тобто:
lim( x n ⋅ yn ) = lim x n ⋅ lim yn = a ⋅ b
n →∞ n →∞ n →∞

3. Нехай хn = c ,yn – послідовність, що має границю, тоді:

lim( x n ⋅ yn ) = lim x n ⋅ lim yn = c lim yn .
n →∞ n →∞ n →∞ n →∞

4. lim( x nk ) = (lim x n )k = a k , якщо lim x n = a , k – натуральне число.

n →∞ n →∞ n →∞

5. Нехай послідовності (xn) і (yn) мають скінченні границі, які відповідно

дорівнюють a і b, і виконується умова b ≠ 0.
 xn  a
Тоді послідовність   має скінченну границю, яка дорівнює :
y
 n b
 x  lim x n a
lim  n  = n →∞ = .
 n  lim yn b
n →∞ y
n →∞

6. Зростаюча або спадна обмежена послідовність має границю (теорема

Вейєрштрасса).
7. Якщо послідовність (xn) має границю, то ця границя єдина.

Границя
функції Границею функції y = f (x) у точці x0  називається чис-
неперервного ло A, якщо для будь-якого числа γ > 0 існує таке число
аргументу δ(γ) > 0, що для всіх x ∈ a; b , таких, що 0< x − x 0 < δ
y справджується нерівність f ( x ) − A < γ.
A+γ lim f ( x ) = A , або f ( x ) → A .
x → x0 x = x0
A
Геометричну інтерпретацію границі функції
A–γ
y = f (x) точці x0 представлено на рисунку 16.
δ δ
0 x0– δ x0 x0+ δ x
Рис. 16
Алгебра 61
Нескінченно малою функцією у точці x0 називається
Нескінченно малі
функція y = f (x), якщо для будь-якого числа γ > 0 іс-
функції
нує число δ > 0 таке, що для всіх x ∈ a; b , таких, що
0 < x − x 0 < δ , справджується нерівність f ( x ) < γ .

Властивості нескінченно малих функцій:

1. Сума (різниця) двох нескінченно малих функцій y даній точці є нескін-
ченно малою функцією.
2. Добуток нескінченно малої функції на обмежену функцію є нескінчен-
но малою функцією у даній точці.
3. Для того щоб функція y = (x) у точці x 0 ∈ (a; b ) мала границею число A,
необхідно і достатньо, щоб різниця f (x) – A була нескінченно малою
функцією у цій точці.
4. Якщо функції f (x) і φ(x) в точці x0 мають границі, то сума і добуток цих
функцій також мають у цій точці границю, причому
lim ( f ( x ) + ϕ( x ) ) = lim f ( x ) + lim ϕ( x )
x → x0 x → x0 x → x0

lim ( f ( x ) − ϕ( x ) ) = lim f ( x ) − lim ϕ( x ) .

x → x0 x → x0 x → x0

5. Якщо f (x) і φ(x) в точці x0 мають границі і  lim ϕ( x ) ≠ 0, то й функція

x → x0
f (x ) f ( x ) xlim
→ x0
f (x )
має в цій точці границю, яка дорівнює lim = .
ϕ( x ) x → x 0 ϕ( x ) lim ϕ( x )
x → x0
6. Якщо при x → x0 функція y = f (x) має границю A, то ця границя єдина.

Функція y = f (x) називається неперервною в точці

Неперервність
x 0 ∈ a; b , якщо існує границя функції в цій точці і во-
функції в точці
на дорівнює значенню функції в точці x0.
Функція y = f (x) буде неперервною в т. x0, якщо:
1. Функція y = f (x) визначена в точці x0;
2. Існує границя lim f ( x ) функції в точці x0 ;
x → x0

3. lim f ( x ) = f ( x 0 ).
x → x0
Властивості:
1. Якщо функції f (x) і φ(x) є неперервними в точці x0 , то в цій точці бу-
дуть неперервними і функції f (x) ± φ(x); f ( x ) ⋅ ϕ( x ).
2. Якщо f (x) і φ(x) є неперервними в точці x0 і φ(x0) ≠ 0, то в точці x0 є не-
f (x )
перервною також функція .
ϕ( x )

Похідна
Похідною функції y = f (x) в точці x0 називається границя відношення
приросту ∆y функції до приросту ∆x аргументу при умові, що приріст
∆x аргументу прямує до нуля, а границя існує:
∆y f ( x 0 + ∆x ) − f ( x 0 )
f ′( x 0 ) = lim = lim
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
 62 Усе для школяра

Похідні Функція Похідна

найважливіших c 0
елементарних
x 1
функцій
xn nxn–1
sin x cos x
cos x –sin x
tg x 1
cos2 x
ctg x 1
−
sin 2 x
ex ex
1 axln a
ax
ln x 1
x
log a x 1
x ln a

x 1
2 x
n
x 1
n n x n−1

1 1
x −x 2

Властивості Функція в точці називається диференційованою, якщо
дифере­н­ вона має похідну в даній точці.
ційованих Основні властивості диференційованих функцій:
функцій 1. Якщо деяка функція є диференційованою в кожній
точці деякого інтервалу, то вона називається диферен-
ційованою на цьому інтервалі.
2. Функція, диференційована в точці, неперервна в даній точці.

3. Похідна суми: ( f1 ( x ) ± f 2 ( x ) )′ = f1′( x ) ± f 2′( x );

( f1 ( x ) + f 2 ( x ) + ... + f n ( x ) )′ = f1′( x ) + f 2′( x ) + ... + f n′( x ) .

4. Похідна добутку: ( f1 ( x ) ⋅ f 2 ( x ) )′ = f1′( x ) ⋅ f 2′( x ) + f1′( x ) ⋅ f 2′( x );

(cf ( x ) )′ = cf ′( x ), c = const .

5. ( f (kx ) + b )′ = kf ′(kx + b) .
Алгебра 63

6. Похідна частки:
 f1 ( x ) ′ f1′( x ) ⋅ f 2 ( x ) − f1 ( x ) ⋅ f 2′( x )
  = .
 f2 ( x )  f 22 ( x )
7. Похідна складеної функції: ( f (u ( x ) ))′ = f u′ (u ) ⋅ u′( x ).
Похідна першого порядку, якщо вона існує, від похідної (n – 1)-го по-
рядку називається похідною n-го порядку, або n-ною похідною і позна-
чається y(n).

( )
Отже: y ( n ) = y ( n −1) ′ .

Застосування похідної
Дослідження
Ознаки спадання (зростання) функції у точці:
функції на
1. Якщо функція y = f (x) у внутрішній точці x0 проміжку
зростання
a; b має похідну f ′( x 0 ) і  f ′( x 0 ) > 0 ( f ′( x 0 ) < 0 ) , то
(спадання)
функція y = f (x) в точці x0 зростає (спадає).
2. Якщо функція y = f (x) у внутрішній точці x0 проміжку a; b має екс-
тремум, то в цій точці похідна f ′( x 0 ) , якщо вона існує, дорівнює нулю.

Достатні умови існування екстремуму в точці:

Визначення
1. Нехай x 0 — стаціонарна точка функції y = f (x),
екстремальних
яка в цій точці є неперервною, і існує окіл точки точок функції
(x 0 − δ; x 0 + δ ) в якому y = f (x) має похідну f ′( x ) .
Тоді
а) якщо в інтервалі (x 0 − δ; x 0 ) f ′( x ) > 0 , а в інтервалі (x 0 ; x 0 + δ ) похід-
на f ′( x ) < 0 , то x0 є точкою максимуму функції y = f (x);
б) якщо в інтервалі (x 0 − δ; x 0 ) f ′( x ) < 0 , а в інтервалі (x 0 ; x 0 + δ ) похід-
на f ′( x ) > 0 , то x0 є точкою мінімуму функції;
в) якщо в обох інтервалах (x 0 − δ; x 0 ) та (x 0 ; x 0 + δ ) f ′( x ) має той самий
знак, то x0 не є екстремальною точкою функції y = f (x).
2. Нехай точка x0 є стаціонарною для функції f (x) і нехай в цій точці існує
похідна другого порядку f ′′( x 0 ), ( f ′′( x 0 ) ≠ 0 ). Якщо f ′′( x 0 ) > 0, то x0 є точ-
кою мінімуму, якщо f ′′( x 0 ) < 0, то x0 є точкою максимуму функ­ції f (x).

1. Знайти стаціонарні точки (точки в яких похідна дорів-

Дослідження
нює нулю). функції на
2. Обчислити значення функції в стаціонарних точках найбільше
та на кінцях відрізка. (найменше)
3. Порівняти отримані числа. Найбільше (найменше) з них значення
буде найбільшим (найменшим) значенням функ­ції.

1. Знайти область визначення функції.

Загальна схема
2. Визначити точки перетину графіка функції з коор-
дослідження
динатними осями, розв’язавши такі системи рівнянь:
функції
 y = f (x )  y = f (x )
 ;  .
y = 0 x = 0
64 Усе для школяра

3. Визначити парність (непарність) та періодичність функції.

4. Знайти значення функції на кінцях відрізків, де визначена функція.
5. Визначити інтервали монотонності функції.
6. Знайти екстремальні точки функції.
7. Користуючись отриманими даними, побудувати графік функції.

Інтеграл
Первісною для даної функції y = f (x) на заданому про-
Первісна.
Таблиця міжку a; b називається функція F, похідна якої для всіх
первісних x з інтервалу (a; b) дорівнює f (x), тобто F ′( x ) = f ( x ) для
всіх x ∈ (a; b ).
Первісні деяких основних функцій
Функція Первісна
k=const kx+C
xn, n ∈ Z , n ≠ −1 x n+1
+C
n +1
sin x –cos x+C
cos x sin x+C
1 tg x + C
cos2 x

1 ctg x + C
sin 2 x

1 ln x + C
x
ex ex +C
ax ax
+C
ln a

f ′(ax + b ) 1
f (ax + b ) + C , a ≠ 0
a
УВАГА! Операція знаходження первісної F для даної y = f (x) називається
інтегруванням.
1. Будь-яка функція, неперервна на деякому відрізку
Основні
має первісну функцію.
властивості
первісної 2. Якщо F ′( x ) = 0 на деякому проміжку a; b , то F (x) =
= C на цьому проміжку, де C — стала.
3. Якщо на проміжку a; b функція F (x) є первісною для f (x), то на цьо-
му проміжку первісною для f (x) буде також функція F (x) + C , де C –
довільна стала.
4. Будь-які дві первісні функції для однієї і тієї самої функції відрізня-
ються одна від одної на сталий доданок.
5. (F ( x ) + G ( x ) )′ = F ′( x ) + G ′( x ) = f ( x ) + g ( x );

6. (kF ( x ) )′ = kF ′( x ) = kf ( x );
Алгебра 65

1 ′ 1
7.  F (kx + b )  = F ′(kx + b ) ⋅ k = f (kx + b ).
k  k

Інтегралом функції y = f (x) від a до b називають гра-

Інтеграл
ницю lim S n де S n = f ( x 0 )∆x + f ( x1 )∆x + f ( x 2 )∆x + ... + f ( x n −1 )∆x .
n →∞
b
Загальна форма запису, згідно з означенням: lim S n = ∫ f ( x )dx
n →∞
a
Числа a і b називають межами інтегрування, функцію y = f (x) — підін-
тегральною функцією, вираз f (x)dx — підінтегральним виразом, змінну x —
змінною інтегрування.

b b b
1. ∫ ( f ( x ) ± φ( x ))dx = ∫ f ( x )dx ± ∫ φ( x )dx , Основні
a a a властивості
b b інтеграла
2. ∫ kf ( x )dx = k ∫ f ( x )dx ,
a a
k ∈ R,

b c b

3. ∫ f ( x )dx = ∫ f ( x )dx + ∫ f ( x )dx ,

a a c

b kb + d
1
4. ∫ f (kx + d )dx =
k ka∫+ d
f (t )dt , k , d ∈ R.
a

∫ f ( x )dx = F (b) − F (a ).
a
Формула
Ньютона-
Формула Ньютона-Лейбніца показує, що значен- Лейбніца
ня інтеграла на відрізку [a; b] дорівнює різниці значень
первісної підінтегральної функції, коли x = b і x = a.
Формула Ньютона-Лейбніца значно спрощує розв’язання задач на обчис­
лення площ плоских фігур, об’ємів тіл.

Наведемо декілька задач, розв’язання яких потребує

застосування інтеграла: Застосування
b
інтеграла
• обчислення площ плоских фігур: S = ∫ f ( x )dx ;
b a

• обчислення об’ємів тіл: V = ∫ S ( x )dx ;

a t2

• обчислення шляху за відомим законом зміни швидкості: s = ∫ v (t )dt ;

b t1

• обчислення роботи змінної сили: A = ∫ F ( x )dx ;

a l1

• обчислення маси однорідного стрижня: m = ∫ ρ(l )dl .

l2
66 Усе для школяра

Диференціальні рівняння

Основні Диференціальним називається рівняння, яке містить
поняття невідому функцію та її похідні.
Порядком диференціального рівняння називається
порядок найвищої похідної, що входить до даного рівняння.
Розв’язком (інтегралом) диференціального рівняння називається будь-
яка функція, що задовольняє дане рівняння.
Розв’язування диференціального рівняння називається інтегруванням.
Загальним розв’язком диференціального рівняння називається розв’язок,
у якого число довільних сталих дорівнює порядку рівняння.
Окремим розв’язком диференціального рівняння називається розв’язок
рівняння при певних значеннях сталих.
Початковими умовами називаються умови, яким повинен задовольняти
окремий розв’язок даного рівняння.
Задача Коші – задача знаходження окремого розв’язку даного дифе-
ренціального рівняння.

Комплексні числа

Означення Комплексними називають числа виду a + bi, де a і b —
комплексних довільні дійсні числа, а i — уявна одиниця (i2 = –1).
чисел Число а називають дійсною частиною комплексного
числа a + bi, а вираз bі – уявною
Два комплексних числа a + bi і c + di рівні між собою тоді і тільки тоді,
коли a = c і b = d.
Спряженими називають комплексні числа, дійсні частини яких рівні,
а коефіцієнти при уявних частинах рівні, але протилежні за знаком.

Дії над 1. Сума (різниця) комплексних чисел:

комплексними (a + bi) + (c + di) = (a + c) + (b + d)i;
числами (a + bi) – (c + di) = (a – c) + (b – d)i;
2. Добуток комплексних чисел:
(a + bi)(c + di) = (ac – bd) + (ad + bc)i;
3. Добуток двох спряжених комплексних чисел:
(a + bi) (a – bi) = a2+ b2;
4. Частка комплексних чисел:
a + bi ac + bd bc − ad
= + i
c + di c 2 + d 2 c 2 + d 2
5. Піднесення до степеня: щоб піднести число i до степеня з натуральним
показником n, треба показник степеня поділити на 4 і піднести до сте-
пеня, показник якого дорівнює остачі від ділення.
i4m = 1; i4m–1 = i; i4m+2 = –1; i4m+3 = i3= –i;
6. Знаходження квадратного кореня: −a = ± a ⋅ i

Геометрична
Встановимо відповідність між множиною комплекс-
інтерпретація них чисел і множиною точок координатної площини.
комплексних Кожному комплексному числу z = a + bi поставимо у від-
чисел повідність точку А (a, b) координатної площини, абсци-
са якої дорівнює дійсній частині даного комплексного
Алгебра 67
→
числа, ордината – коефіцієнту уявної частини. Якщо OA – радіус-вектор
точки А, то його також можна використати у якості геометричної інтер-
претації числа (рис. 17).
Таким чином, множина точок площини або множи- y A(a; b)
на радіус-векторів, їм відповідних, взаємно однозначно
відповідає множині комплексних чисел. Площина має b
b
назву комплексна площина, вісь абсцис – дійсна вісь, вісь
ординат – уявна вісь.
У геометричній інтерпретації додавання (віднімання) 0 a x
комплексних чисел зводиться до знаходження суми (різ­ Рис. 17
ниці) відповідних радіус-векторів.

Форми запису комплексних чисел

Запис комплексного числа у вигляді z = a + bi нази- Алгебраїчна
вається алгебраїчною формою запису комплексних чисел. форма запису

Введемо поняття про модуль та аргумент комплек-

Тригонометрична
сного числа.
форма запису
Модулем комплексного числа z = a + bi називається
комплексного
значення a 2 + b 2 , яке дорівнює довжині радіус-векто- числа
→
ра OA (рис. 18):
z = a + bi = a 2 + b 2 .
A
Аргументом комплексного числа z = a + bi називаєть- y 2
ся числове значення кута α (виміряне в радіанах) між 2 +b
→ a b
радіус-вектором OA та додатнім напрямком дійсної =
осі (рис. 18). r
α
Запис комплексного числа у вигляді 0 a x
z = r (cos α + i sin α) називається тригономет-
ричною формою запису комплексних чисел. При цьому Рис. 18
a
r = a 2 + b 2 , а кут α визначається з рівності tg α = .
b
1. Добуток комплексних чисел: Дії над
z1z 2 = r1r2 (cos(α1 + α2 ) + i sin(α1 + α2 ) ); комплексними
числами,
2. Частка комплексних чисел:
записаними
z1 r1
= (cos(α1 − α2 ) + i sin(α1 − α2 ) ). у триг­оно­
z 2 r2 метричній формі

ПОЧАТКИ ТЕОРІЇ ЙМОВІРНОСТЕЙ

Теорія ймовірностей
Теорія ймовірностей — математична наука, яка вивчає Основні
закономірності масових випадкових подій. поняття теорії
Випадкова подія — подія, яка може відбутись або не ймовірностей
відбутись під час проведення певного випробування.
 68 Усе для школяра

Ймовірністю випадкової події називається відношення кількості подій,

які сприяють цій події, до кількості всіх рівноможливих несумісних подій,
які утворюють повну групу подій під час певного випробування.
m
P ( A ) = , де n — загальна кількість рівноможливих і несумісних подій,
n
m — число елементарних подій, що сприяють події A.
Якщо A — випадкова подія, то її ймовірність можна записати у вигляді
0 < P(A) < 1, де нулю відповідає ймовірність неможливої події, а одиниці
– ймовірність вірогідної події.

Властивості Ймовірність суми двох несумісних подій дорівнює сумі
ймовірностей ймовірностей цих подій, тобто P(A + B) = P(A) + P(B).
незалежних Ймовірність добутку двох незалежних подій A і B
подій дорівнює добутку ймовірностей цих подій, тобто
P ( AB ) = P ( A ) ⋅ P (B ) .
Якщо події A1, A2, … An — взаємно незалежні, то ймовірність здійснення
принаймні однієї з них може бути виражена через ймовірність цих подій
за формулою P(A) = 1 – (1 – P(A1))(1 – P(A2) …. (1 – P(An)).

Схемою Бернуллі називають схему розв’язання задач,

Схема Бернуллі
у яких розглядають незалежні випробування. При роз­
в’язанні такого типу задач доречно користуватись формулою Бернуллі:
Pm ,n = Cnm p mq n − m , де Pm ,n  — ймовірність того, що подія A настане m разів,
якщо виконається n незалежних випробувань, p — ймовірність здійснення
події A, q — ймовірність нездійснення події A.
Формулу Бернуллі можна також записати у вигляді:
n!
Pm ,n = p mq n − m .
m !(n − m)!

Вступ до статистики
Статистика та її методи
Математична статистика — розділ математики, присвячений мате-
матичним методам систематизації, обробки й використання статистичних
даних.
Статистичні дослідження проводяться в три етапи:
1. Формулюється завдання дослідження та визначаються параметри виб-
ірки (обсяг, час, місце).
2. Збираються необхідні дані.
3. Проводиться обробка зібраного матеріалу та робляться певні висновки.
У процесі статистичного дослідження застосовують статистичний ме-
тод – особливі прийоми вивчення.

Основні 1. Спостереження:
елементи § за часовою ознакою;
статистичного § за способом організації;
методу § за ступенем повноти охоплення одиниць;
2. Статистичне зведення та групування.
Алгебра 69

3. Обчислення середніх величин.

4. Побудова графіків.

Наведемо ряд важливих означень.

Способи оцінки
Інтервальне групування — групування одиниць сукуп-
даних
ності за інтервалами зміни ознаки.
Ряд розподілу — ряд чисел, які характеризують розподіл одиниць сукуп-
ності, що досліджується.
Варіаційний ряд — ряд чисел, які характеризують розподіл одиниць су-
купності, що досліджується, залежно від величини ознаки.
Частота інтервала — кількість членів сукупності, варіанти яких лежать
у певному інтервалі.
Властивості сукупності даних можна подати за допомогою таблиць, гра­
фіків та виявлення міри центральної тенденції.

Статистичні таблиці складаються з двох частин: пер-

Таблиці
шою є сукупність, про яку йдеться в таблиці, а другою –
ознаки, які характеризують сукупність.
За структурою сукупності статистичні таблиці поділяються на три групи:
• прості — сукупність даних є переліком окремих об’єктів;
• групові — одиниці сукупності групуються за певною ознакою;
• комбінаційні — одиниці сукупності групуються за декількома озна-
ками.

Види графічного зображення — діаграма, графік, гіс-

Графіки
тограма, полігон.

Міру центральної тенденції знаходять за допомогою

Виявлення міри
моди або медіани.
центральної
Мода – значення ознаки, яке в даному ряді розподілу тенденції
зустрічається найчастіше. Медіана – значення змінюва-
ної ознаки, яке ділить множину даних навпіл.

Середні значення, якими оперує статистика

Середні
Назва Означення значення

Середнє арифметичне
x1 + x 2 + ... + x n 1 n
x= , або x = ∑ xi
n n i =1
Середнє квадратичне n

∑ (x )
2
відхилення i −x
σ= i =1

Середнє геометричне mc = n x1 x 2 ...x n .