Тема 11.

Ряди

11.1. Часткові суми. Необхідна ознака збіжності ряду

Нехай задана нескінченна послідовність чисел u1 , u2 , ... , un ,... або послі-

довність функцій u1 ( x) , u2 ( x) , …, un (x) , … .
Розглянемо спочатку числову послідовність та введемо поняття числово-
го ряду. Послідовність функцій є предметом розгляду у наступних главах.
Числовим рядом називається вираз вигляду:


 un  u1  u2  u3  ...  un  ... . (1)
n 1

Числа u1 , u 2 , …, u n , … мають назву членів ряду. Функція un  f (n) ,

n  N , яка дає можливість записати будь-який член ряду за його номером n , на-
зивається загальним членом ряду. Числовий ряд вважається заданим, якщо ві-
дома формула його загального члена або будь-яке інше правило, за яким можна
знайти довільний член ряду.

Наприклад, нехай загальний член ряду задається формулою

1
un  ( 1)n 1 .
2n

Подамо ряд у вигляді нескінченної суми його членів, для чого послідовно
підставимо у вказану вище формулу для u n значення n  1,2,... . В результаті
одержимо:
 1 1 1 1
 ( 1)n 1      (1)n 1 n  
n 1 2n 2 4 2

Зазначимо, що у прикладі за вказаним загальним членом утворювався

ряд. Можна ставити у певному сенсі обернену задачу, а саме задачу про знахо-
дження загального члена за кількома заданими доданками нескінченної суми.
Така задача розв’язується неоднозначно, тому намагаються знайти формулу за-
гального члена ряду найпростішого вигляду.

1
 Наприклад, щоб записати формулу загального члена ряду

1 1 1 1
    ... ,
1  7 3  9 5 11 7 13

заданого у вигляді суми перших чотирьох його членів, проаналізуємо закономір-

ність утворення цих чисел при зростанні номера доданка. Так, кожен член ряду
має вигляд дробу з одиницею у чисельнику, а знаменник має вигляд добутку
двох непарних чисел, з яких друге число на шість одиниць більше за перше.
Оскільки знаки членів ряду чергуються, то загальний член ряду можна записати
у вигляді
1
un  ( 1)n 1 .
(2n  1)(2n  5)

Сума перших n членів ряду називається частковою сумою ряду. Так, на-
приклад, S1  u1 , S2  u1  u2 , S3  u1  u2  u3  суми одного, двох, трьох членів
ряду, а у загальному вигляді
n
Sn  u1  u2  u3  ...  un   ui . (2)
i 1

Послідовність часткових сум може мати скінченну чи нескінченну грани-

цю або не мати границі взагалі.
Числовий ряд називається збіжним, якщо послідовність його часткових
сум збігається, тобто існує скінченна границя
S  lim Sn , (3)
n

при цьому число S називається сумою ряду.

Ряд називається розбіжним, якщо границя часткових сум не існує або
дорівнює нескінченності.
Якщо ряд збігається і його сума дорівнює S , то записують:

 n
S   un  lim  ui . (4)
n 1 n i  1

Установлення факту збіжності чи розбіжності числового ряду називають

дослідженням ряду на збіжність.

2
 Проведемо дослідження на збіжність числового ряду:


 (3n  1)  4  7  10  13  ... .
n 1
Даний ряд є нескінченною сумою членів арифметичної прогресії з пер-
шим членом a1  4 та різницею d  3 . За означенням (2) запишемо суму n пе-
рших членів цього ряду:
S n  4  7  10  13  ...  (3n  1) .

Отже, цю часткову суму можна знайти за формулою суми n перших чле-

нів арифметичної прогресії:
a a 3n  5
Sn  1 n  n  S n  n,
2 2
тоді
n (3n  5)
lim S n  lim  ,
n  n  2
тобто ряд розбігається.

Дослідити на збіжність ряд


 ( 1)n 1  1  1    (1)n 1  
n 1
Утворивши послідовність часткових сум цього ряду, дістанемо:
S1  1, S2  0 , S3  1, S4  0 , ...

Ясно, що така послідовність обмежена, але не має границі, отже, за озна-

ченням ряд розбігається.

Ряд геометричної прогресії

Розглянемо нескінченну геометричну прогресію. Відомо, що загальний

член геометричної прогресії описується формулою bn  b1qn 1 , n  N , де b1 –
перший член геометричної прогресії, а q – її знаменник. Тоді числовий ряд,
утворений із членів геометричної прогресії, називають рядом геометричної
прогресії:

3
 
 b1qn 1  b1  b1q  b1q2  ...  b1qn1  ... . (5)
n 1

Часткова сума такого ряду обчислюється за формулою

b1 (1  qn )
Sn  . (6)
1 q

Ряд геометричної прогресії збігається, якщо q  1 , та розбігається, якщо

q  1.

Гармонійний ряд
Числовий ряд, який має вигляд

 1 1 1 1
  1        , (7)
n 1 n 2 3 n

називається гармонійним рядом.

Дослідимо цей ряд на збіжність. Спочатку запишемо ряд у такому вигля-
ді:
1 1 1 1 1 1 1 1 1
1               ...    ...
2 3 4 5 6 7 8 9 16 

Тепер утворимо з даного ряду інший ряд, замінивши доданки у дужках

найменшим із них. Дістанемо допоміжний ряд

1  1 1 1 1 1 1  1 1 1
1                ...   ...
2  4 4   8 8 8 8   16 16 16 

Особливість такого ряду полягає в тому, що кожна сума дробів у дужках

дорівнює 1 2 .
Обчислимо часткову суму Sn допоміжного ряду, де n  2k ( k – кількість
доданків, що виділені дужками у частковій сумі допоміжного ряду):

1
S2 k  1  k .
2

4
 Якщо k   , то lim S2k   . Оскільки послідовність часткових сум нео-
k 
бмежена, то допоміжний ряд є розбіжним. Часткова сума вихідного ряду (гар-
монійного) при n  2k більша за часткову суму допоміжного, тому послідов-
ність часткових сум гармонійного ряду також необмежена. Отже, гармонійний
ряд (7) так само є розбіжним.

Ряд, отриманий із ряду (1) відкиданням перших n його членів, називати-

мемо n -им залишком (або просто залишком) числового ряду:


Rn   un  i  un 1  u n  2  ...  u n  m  ... . (8)
i 1

Першим членом n -го залишку ряду є член початкового ряду, що має но-
мер (n  1) .
Теорема 1. Якщо ряд (1) збігається, то збігається і його залишок, і, навпа-
ки, якщо збігається залишок ряду, то збігається й даний ряд.

 
Теорема 2. Якщо ряд  un збігається і має суму  un  S , то збігається
n 1 n 1

й ряд    un , одержаний із нього множенням кожного члена на стале число
n 1
 , а сума утвореного ряду дорівнює сумі даного, помноженій на  :

   un    S . (11)
n 1

Теорема 3. Якщо ряди із загальними членами un і vn збігаються та відомі

суми для кожного ряду:

 
 un  A і  vn  B ,
n 1 n 1

то для довільних чисел  і  ряд із загальним членом  un   vn є збіжним, а

його сума дорівнює


 ( un   vn )   A   B . (12)
n 1

5
   1 1 
Знайдемо суму ряду   2  n  3  n 1  .
n 1  3 2 

Загальний член цього ряду має вигляд:

n n
1 1  1  1
2 n  6 n  2    6   .
3 2  3  2

Розглянемо допоміжні ряди із загальними членами un  (1 3) n та

vn  (1 2) n . Ці ряди збігаються, оскільки вони є нескінченно спадними геомет-
ричними прогресіями. Звідси за теоремою 32.3 досліджуваний ряд збігається.
Для знаходження його суми спочатку знаходимо суму кожного із допоміжних
рядів. Так, для першого ряду маємо:
  1 13 1
 un     .
n 1 n 1 3n 11 3 2

Для другого ряду дістанемо:

  1 12
 vn     1.
n 1 n 1 2n 11 2

Тепер за формулою (12) знаходимо суму досліджуваного ряду:

 1
 (  un    vn )  2   6 1  7 .
n 1 2

Дослідження числових рядів на збіжність за означенням досить складна

задача, бо далеко не для кожного ряду можна знайти загальний член послідов-
ності його часткових сум. Тому у виключній більшості випадків питання про
збіжність чи розбіжність ряду вирішують за допомогою так званих «ознак збіж-
ності». Серед них виокремлюють необхідну ознаку збіжності, яка є єдиною для
всіх типів рядів, і достатні ознаки, використання яких залежать від типів ря-
дів.

Теорема 4 (необхідна ознака збіжності). Якщо ряд  un збігається, то
n 1
границя загального члена ряду при n   дорівнює 0, тобто

6
 lim un  0 . (13)
n

Слід зауважити, що коли необхідна умова збіжності не виконується, то дос-

ліджуваний ряд є розбіжним. Тобто умова

lim un  0 (14)
n

є достатньою ознакою розбіжності числового ряду.

Проте, якщо необхідна ознака виконується, то це ще не означає, що від-

повідний ряд є збіжним. Тобто питання про збіжність ряду залишається відкри-
тим і потребує подальшого дослідження. Наприклад, для гармонійного ряду не-
обхідна ознака збіжності виконується, але безпосереднє обчислення границі
часткової суми ряду показує, що ряд розбіжний.

 2n  1
Дослідити, чи збігається ряд  .
n 1 5n  3

Знайдемо границю загального члена ряду:

2n  1 2
lim un  lim   0.
n n 5n  3 5

Отже, необхідна ознака не виконується, звідси випливає, що ряд розбіга-

ється.

 n
Дослідити ряд на збіжність  1  1  .
n 1 n

Перевіримо виконання необхідної ознаки збіжності. Згідно з другою чу-

довою границею дістанемо:
n
 1
lim un  lim 1    e 1  1/ e  0 .
n  n   n

Це означає, що необхідна ознака збіжності ряду не виконується, отже, да-

ний ряд є розбіжним.

 2n  1
Дослідити на збіжність ряд  .
n 1 5n
2
3

7
 Знайдемо границю загального члена ряду:

2n  1
lim un  lim  0.
n n 5n 2 3

Виконання необхідної ознаки збіжності стосовно даного ряду певної від-

повіді не дає: ряд може збігатися, а може розбігатися.

11.2. Достатні умови збіжності числових рядів

Розглянемо спочатку ряди, члени яких не змінюють знак залежно від n ,

тобто знак кожного із них не залежить від номера. Такі ряди називають знако-

сталими. Ряд  un називають рядом з додатними членами, якщо un  0 для
n 1
усіх n  1 . Якщо ж усі члени ряду від’ємні, то його дослідження на збіжність
зводиться до дослідження ряду з додатними членами винесенням за дужки
множника ( 1) .

Ознака порівняння рядів з додатними членами

Теорема 1. Нехай маємо два ряди


 un  u1  u2  ...  un  ...
n 1
і

 vn  v1  v2  ...  vn  ... .
n 1

Якщо для всіх членів цих рядів виконуються нерівності

0  un  vn ,

то із збіжності ряду з загальним членом vn випливає збіжність ряду з загальним

членом u n , а із розбіжності ряду з загальним членом u n – розбіжність ряду з
загальним членом vn .
Ця теорема є базою для встановлення факту збіжності ряду за ознакою
порівняння.

8
 Ряди, з якими порівнюють досліджувані ряди, називаються еталонними
рядами (від фр. etalon – зразок міри). Про такі ряди заздалегідь відомо, збіга-
ються вони чи розбігаються.

При застосуванні ознаки порівняння в ролі еталонного ряду може виступати

ряд нескінченно спадної геометричної прогресії як приклад збіжного ряду і га-
рмонійний ряд як приклад розбіжного ряду.

При дослідженні на збіжність рядів з додатними членами буває зручніше

використовувати ознаку порівняння у граничній формі: якщо існує скінченна,
відмінна від нуля границя

un
lim k (0  k  ) ,
n vn

то обидва ряди або одночасно збігаються, або одночасно розбігаються.

 2n  1
Дослідити на збіжність ряд  .
n 1 3n
2
5
Для порівняння візьмемо ряд із загальним членом vn  1 , тобто гармо-
n
нійний ряд, який розбігається. Застосуємо ознаку порівняння рядів у граничній
формі. Оскільки

un (2n  1)  n 2
lim  lim   0,
n   vn n   3n 2  5 3

то обидва ряди поводять себе однаково, а значить, досліджуваний ряд теж роз-
бігається.

Ознака Даламбера

Теорема 2. Нехай для ряду із додатним загальним членом un  0 існує

границя відношення наступного члена ряду un 1 до попереднього – un :
u
lim n 1  l .
n un

Тоді:
1. Якщо l  1, то ряд збігається.

9
 2. Якщо l  1 , то ряд розбігається.
3. Якщо l  1 , то інформації недостатньо, щоб зробити висновок про збіж-
ність чи розбіжність ряду.

 n
Дослідити на збіжність ряд  n
.
n 1 3
n n 1
Виписуємо загальний член ряду un  , тоді un 1  . Знайдемо від-
3n 3n 1
ношення наступного члена ряду до попереднього
u n 1 (n  1)  3n n  1
 n 1

un n3 3n

і обчислимо його границю. Отримаємо:

un 1 n 1 1
l  lim  lim   1.
n un n 3n 3

Отже, ряд збігається за ознакою Даламбера.

2n
Дослідити на збіжність ряд  .
n 1 n !

За загальним членом un знаходимо наступний ( un 1 -й) член ряду:

2n 2n 1
un  , un 1  .
n! (n  1)!

Складаємо відношення
un 1 2n 1 n ! 2
 n  ,
un 2 (n  1)! n  1

обчислюємо його границю і робимо відповідний висновок:

2
l  lim  0  1,
n n  1

Таким чином, ряд збігається за ознакою Даламбера.

10
  n!
Дослідити на збіжність ряд  n
.
n 1 5
n! (n  1)!
Оскільки un  , тоді un 1  .
5n 5n 1
Знайдемо границю
un 1 5n (n  1)! n 1
l  lim  lim  lim    1 ,
n un n n !5n 1 n 5

а тому за ознакою Даламбера ряд розбігається.

Радикальна ознака Коші

Теорема 3. Нехай для ряду із додатним загальним членом un  0 існує

границя
lim n un  l .
n 

Тоді:
1. Якщо l  1, то ряд збігається.
2. Якщо l  1 , то ряд розбігається.
3. Якщо l  1 , то інформації недостатньо, щоб зробити висновок про збі-
жність чи розбіжність ряду.

Приклади дослідження на збіжність рядів з додатними членами за до-

помогою радикальної ознаки Коші.

 n
 5n  3 
1.    . Знаходимо границю кореня n -го степеня із un -го і роби-
n 1  3n  1 
мо відповідний висновок:
5n  3 5
l  lim n un  lim   1  ряд розбігається.
n  n   3n  1 3

 1
2.  . Аналогічним чином отримуємо:
n 1 ln ( n  1)
n

1
l  lim nu
n  lim  0  1  ряд збігається.
n n ln(n  1)

11
 Інтегральна ознака Коші

Теорема 4. Нехай f (x) – невід’ємна незростаюча функція, неперервна на

проміжку 1,   , причому f (1)  u1 , f (2)  u2 , …, f (n)  un , …
Тоді:
 
1. Якщо невласний інтеграл  f ( x) dx збіжний, то й ряд  u n збіжний.
1 n 1
 
2. Якщо невласний інтеграл  f ( x) dx розбіжний, то й ряд  u n розбіжний.
1 n 1
Теорему приймемо без доведення.
Розглянемо застосування інтегральної ознаки Коші на прикладах.

 1
Дослідити на збіжність ряд  , де s  const ( s  R ).
n 1 ns

Цей ряд називають рядом Діріхле, або узагальненим гармонійним ря-

дом. Для дослідження цього ряду на збіжність застосуємо інтегральну ознаку
Коші, обчисливши інтеграл

 dx N dx
 s
 lim  
1x N  1 x s

 N  1
 lim  1   x1 s  lim  1   N 1 s  1   s  1 , s  1,

 N   1  s  1 N   1  s  s 1  ,
 s  1,
 N
 lim ln x 1  lim ln N   , s  1.
N  N 

Отже, при s  1 невласний інтеграл збіжний, при s  1 – розбіжний. Тому

й ряд Діріхле збіжний при s  1 і розбіжний при s  1 . При s  1 ряд Діріхле на-
зивають гармонійним рядом. Цей ряд було розглянуто раніше:

 1 1 1 1 1
  1     ...   ... .
n 1 n 2 3 4 n

Відзначимо, що ряд Діріхле, як і гармонійний ряд, використовують в

ознаці порівняння рядів як еталонний ряд.

12
  1
Дослідити на збіжність ряд  .
n  2 ( n  1) ln (n  1)
2

Беремо невласний інтеграл на проміжку 1,    від функції

1
f ( x)  ,
( x  1) ln 2 ( x  1)

яка отримується із загального члена ряду u n підстановкою замість натурально-

го n неперервної змінної x , і робимо відповідний висновок:

 
1 1 1
 dx    .
1 ( x  1) ln ( x  1)
2 ln( x  1) 1 ln 2

Отже, невласний інтеграл збігається, тому збігається й даний ряд.

11.3. Знакозміні ряди. Абсолютна та умовна збіжність

Знакозмінним рядом називається ряд, членами якого є дійсні числа до-

вільного знака.
Достатня ознака збіжності знакозмінного ряду базується на дослідженні
ряду, утвореного із абсолютних величин членів даного ряду.
Теорема 5. Нехай маємо знакозмінний ряд


 un  u1  u2  ...  un  ... .
n 1

Якщо ряд, утворений із абсолютних величин його членів


 un  u1  u2  ...  un  ...
n 1

збігається, то збігається й вихідний ряд.

Ця ознака є достатньою ознакою збіжності, але вона не є необхідною. Іс-

нують збіжні знакозмінні ряди, для яких ряди, утворені з абсолютних величин
членів вихідного ряду, є розбіжними.

13
 Знакозмінний ряд називається абсолютно збіжним, якщо збігається ряд,
утворений із абсолютних величин його членів.
Якщо даний ряд збігається, а ряд, утворений із абсолютних величин його
членів розбігається, то такий ряд називається умовно збіжним.

Ознака Лейбніца збіжності знакопереміжного ряду

Окремим випадком знакозмінного ряду є ряд, у якого довільні два сусідні

члени мають різні знаки. Він має назву знакопереміжного ряду і має вигляд

u1  u2  u3  u 4    ( 1)n 1 un , un  0 .
n 1

Теорема 6 (ознака Лейбніца). Нехай для знакопереміжного ряду (9) ви-

конуються умови:

1) u1  u2   un  un1  ; 2) lim un  0 .
n 

(Кожний наступний член ряду за абсолютною величиною не більший за попе-

редній, і границя модуля загального члена ряду при n   дорівнює нулю.)
Тоді даний ряд збігається, а його сума S невід’ємна і не перевищує моду-
ля першого члена ряду, тобто 0  S  u1 .
Наслідок. Якщо знакопереміжний ряд збігається, то збігається і його n -ий
залишок

 1n  un1  un2   ,

а його сума не перевищує за абсолютною величиною модуля першого члена ря-
ду, тобто u n 1 .
Справедливість наслідку випливає з того, що n -ий залишок ряду, як і са-
мий ряд, задовольняє умови ознаки Лейбніца.


n 1 1
Дослідити на збіжність знакопереміжний ряд   1 .
n 1 n

Перевіримо виконання першої та другої вимог щодо збіжності знакопе-

реміжного ряду:

14
 1 1 1 1
1) 1      ; 2) lim  0.
2 3 n n  n

Обидві умови виконуються, отже заданий знакопереміжний ряд збігаєть-

ся за ознакою Лейбніца.
Ряд збігається умовно, тому що ряд, складений з абсолютних величин
членів даного ряду un  1 n , розбігається як гармонійний.


n 1 1
Дослідити на абсолютну та умовну збіжність ряд   1 .
n2 n 1
Маємо знакопереміжний ряд, який збігається, бо виконуються обидві
умови ознаки Лейбніца. Перевіримо тепер, збігається він абсолютно чи умовно.
Для цього утворимо ряд із абсолютних величин членів досліджуваного ряду:

  1
 un   .
n 1 n 1 n2

Цей ряд збігається як ряд Діріхле, у якого s  2  1. Таким чином, вихід-

ний ряд збігається, і до того ж абсолютно.
Зауважимо, що для перевірки першої умови ознаки Лейбніца
1
u1  u2  ...  un  ... можна знайти похідну від функції f ( x)  2 , відповідну
x
загальному члену ряда, та показати, що похідна для всіх x , більших деякого
додатного дійсного числа x0 .
Перевірку виконання умов (33.10) можна починати з будь-якої із них.

11.5. Теорема Абеля. Радіус збіжності степеневого ряду

Поняття «функціональний ряд» є узагальненням поняття «числовий ряд»:

елементи такого ряду не сталі, а змінні величини.
Ряд називається функціональним, якщо його членами є функції змінної
x , які визначені і неперервні на деякій множині X , тобто ряд вигляду


u1 ( x)  u 2 ( x)  ...  u n ( x)  ...   u n ( x) , (1)
n 1

де un (x) – загальний член ряду.

15
 Точка x  x0 називається точкою збіжності функціонального ряду, як-
що при підстановці її в ряд утворюється збіжний числовий ряд. Сукупність усіх
значень змінної x , для яких ряд (1) збігається, називається областю збіжності
функціонального ряду.
Важливими функціональними рядами з точки зору застосувань є так звані
«степеневі ряди».
Степеневим рядом називається функціональний ряд, членами якого є
степеневі функції an x n зі зростаючими цілими додатними показниками степе-
ня, як правило, починаючи з нуля:

a0  a1x  a2 x 2   an x n  , n  N  0, (2)

де дійсні числа a0 , a1 , a2 , …, an , … – коефіцієнти ряду, а вираз un  an x n –

загальний член степеневого ряду.
Розглядають також степеневий ряд вигляду:

a0  a1 ( x  a )  a2 ( x  a )2  a3 ( x  a )3   an ( x  a )n  , (3)

який називають степеневим рядом за степенями різниці ( x  a) , де a  0 –

стала. Цей ряд легко звести до попереднього, якщо позначити x  a  z .

Зазначимо, що степеневий ряд (2) завжди збігається при x  0 , а степене-

вий ряд (3) – при x  a .
Для знаходження області збіжності степеневого ряду використовується
така теорема.
Теорема (теорема Абеля). Якщо степеневий ряд збігається для деякого
значення x0  0 , то він збігається абсолютно при кожному значенні x , для яко-
го виконується умова

x  x0 . (4)

Якщо степеневий ряд розбігається для деякого значення x0 , то він розбі-

гається при кожному значенні x , для якого виконується умова

x  x0 . (5)

16
 Таким чином, для довільного степеневого ряду (2) маємо один із трьох
таких випадків:
1) степеневий ряд збіжний для всіх довільних дійсних значень x ;
2) степеневий ряд розбіжний для всіх довільних дійсних значень x , крім
випадку x  0 ;
3) існують такі значення x1 та x2 , що ряд збігається при x  x1 і розбіга-
ється при x  x2 . Тоді за теоремою Абеля буде виконуватись нерівність
x1  x2 . Це означає, що множина всіх значень x , для яких степеневий ряд
буде збіжним, обмежена зверху. Тому існує таке найбільше додатне число R ,
що для всіх x  R ряд збігається, причому абсолютно (за теоремою Абеля), а
при x  R  розбігається. Таке число R називається радіусом збіжності, а ін-
тервал (  R, R)  інтервалом збіжності степеневого ряду.
Зрозуміло, що у першому з розглянутих випадків R   , у другому 
R  0 , у третьому  0  R   . Зауважимо, що поняття інтервалу збіжності і
поняття області збіжності степеневого ряду є близькими, але не тотожними,
тому що до області збіжності може належати не тільки інтервал збіжності, а й
обидва його кінці, або ж один із його кінців.
Теорему Абеля можна використати для знаходження інтервала та радіуса
збіжності степеневого ряду. Зазначимо, що згідно з теоремою Абеля інтервали
збіжності ряду (2) та ряду, складеного з абсолютних величин членів даного ря-
ду, збігаються.
Знайдемо інтервал збіжності ряду

| a0 |  | a1 || x |  | a2 || x |2   | an || x |n  , (6)

утвореного з абсолютних величин членів даного степеневого ряду за умови, що

an  0 . Застосуємо до цього ряду ознаку Даламбера:
un 1 | an 1 || x |n 1 an 1
lim  lim n
 x lim  l , (un  an x n ) .
n un n | an || x | n an

Множину значень x , для яких вихідний ряд збігається абсолютно, і разом

з тим радіус збіжності ряду, знайдемо згідно з ознакою Даламбера за умови, що
l  1:

17
 an 1 1 an
x  lim  1  | x |  | x |  lim  R,
n   an an 1 n   an 1
lim
n   an

де R  радіус збіжності степеневого ряду:

an
R  lim . (7)
n  an 1

При всіх значеннях x , для яких l  1 , ряд розбігається.

Радіус збіжності степеневого ряду (3) визначають за співвідношеннями

(7) після заміни змінної: x  a  z . Якщо радіус збіжності ряду з новою змінною
знайдено, то для вихідного ряду отримаємо:

| z | R  | x  a | R   R  x  a  R  a  R  x  a  R ,

тобто інтервал збіжності ряду (3) має вигляд: (a  R, a  R) .

Дослідження на збіжність ряду за степенями різниці ( x  a ) у точках
x  a  R так само проводять окремо.

xn 
Знайти область збіжності степеневого ряду  .
n 1 n !

xn x n 1
Загальний член цього ряду un  , тоді un 1  .
n!  n  1 !
Складаємо відношення модулів наступного і попереднього членів ряду,
знаходимо його границю і порівнюємо з одиницею:

un 1 x n 1n ! x
 n  ,
un x (n  1)! n  1

x 1
lim  x lim  x  0  0  1.
n n 1 n n  1

Остання нерівність виконується для будь-якого x  R , тому ряд збігаєть-

ся на всій числовій осі:    x    .

18
 Можна також відразу знайти радіус збіжності R за формулою (34.7),
оскільки степеневий ряд містить всі степені x (серед коефіцієнтів an немає ну-
льових):

an  n  1 !  lim n  1   .
R  lim  lim  
n an 1 n n ! n

22n 1 x 2n 1
Знайти область збіжності степеневого ряду  .
n 1 2 n  1

У цьому степеневому ряді коефіцієнти при парних степенях x дорівню-

ють нулю: a2n  0 , і формулу (34.7) використати неможливо. Однак безпосере-
днє застосування ознаки Даламбера дає:

| un1 ( x) | 22 n1 x 2 n1  2n  1

lim  lim 2 n1 2 n1  4 x2 .
n | u ( x) |
n
n 2 x  2n  3 

Отже, ряд збігається при x  1 2 , і розбігається при x  1 2 ; інтервал

(1 2 ,1 2) – його інтервал збіжності.
Дослідимо поведінку степеневого ряду на кінцях інтервалу збіжності.
Нехай x  1 2 . Підставимо це значення в степеневий ряд, в результаті
чого отримаємо знакосталий числовий ряд з від’ємними членами

  12n1    1
  .
n 1 2n  1 n 1 2 n  1

Візьмемо розбіжний гармонійний ряд як еталонний, тоді за ознакою порів-

няння у граничній формі дістанемо розбіжність ряду із загальним членом
1
. Оскільки множення ряду на (  1 ) не впливає на його розбіжність, тому
2n  1
даний ряд також розбіжний.
При значенні x  1 2 степеневий ряд перетворюється на числовий ряд
 1
 . Цей ряд, як ми вже з’ясували, є розбіжним.
n 1 2n  1
Таким чином, областю збіжності вихідного степеневого ряду є інтервал
x  (1 2 ,1 2) .

19
  ( x  5)n
Знайти область збіжності степеневого ряду  .
n 1 n2
zn z n 1
Позначимо x  5  z , тоді un  , а un 1  . Для знаходження ра-
n2  n  1 2

діуса збіжності застосуємо формулу (34.7):

a
R  lim n  lim
 n  1  1 . 2

n an 1 n n2

Таким чином, (1, 1) – інтервал збіжності. Дослідимо поведінку ряду на

кінцях одержаного інтервалу.

При z  1 отримаємо знакопереміжний числовий ряд 

  1n , який збі-
n 1 n2
гається за ознакою Лейбніца.
 1
При z  1 маємо знакосталий числовий ряд  2
, який збігається як ряд
n 1 n
Діріхле, оскільки s  2 .
Отже, областю збіжності степеневого ряду буде проміжок 1  z  1 .
Повертаючись до змінної x , отримаємо:

1  x  5  1  4  x  6 .

Таким чином, областю збіжності вихідного степеневого ряду є проміжок

4,6 .
Властивості степеневих рядів

1. Сума членів степеневого ряду є функцією, неперервною в усіх точках

інтервалу збіжності.
2. Степеневий ряд можна почленно диференціювати у кожній точці інтер-
валу збіжності. Сума цього нового ряду дорівнює похідній від суми вихідного
ряду, а радіус збіжності нового ряду дорівнює радіусу збіжності вихідного ряду.
3. Степеневий ряд можна почленно інтегрувати на довільному проміжку
[a, x ] , який належить інтервалу збіжності. Інтеграл від суми степеневого ряду
дорівнює сумі ряду, утвореного з інтегралів від членів вихідного ряду. Радіус
збіжності нового ряду дорівнює радіусу збіжності вихідного ряду.

20
 4. Степеневі ряди можна почленно додавати та віднімати. Радіус збіжнос-
ті отриманого ряду не буде меншим за найменший із радіусів збіжності вихід-
них рядів.

11.6. Розклад функції в ряди Тейлора та Маклорена

Степеневі ряди часто використовуються у наближених обчисленнях при

складанні таблиць елементарних функцій, при обчисленні інтегралів, що не ви-
ражаються через елементарні функції, при розв’язуванні диференціальних рів-
нянь тощо.
Якщо функція f ( x ) на інтервалі a  R, a  R  є сумою степеневого ряду


f ( x )   an ( x  a ) n (8)
n 1

то кажуть, що на заданому інтервалі функція розкладається у степеневий ряд

або ряд збігається до функції f (x ) .
Поставимо задачу знаходження коефіцієнтів ряду (8) для заданої
функції f (x ) .
Якщо функція f ( x ) розкладається у степеневий ряд, то цей ряд має ви-
гляд:
f (a) f (a) f ( n) (a)
f ( x)  f (a )  ( x  a)  ( x  a)  ... 
2
( x  a) n  ... , (10)
1! 2! n!

і називається рядом Тейлора для функції f ( x ) в околі точки x  a .

Окремим випадком ряду Тейлора при a  0 є ряд Маклорена:

f (0) f (0) 2 f ( n) (0) n

f ( x)  f (0)  x x  ...  x  ... . (11)
1! 2! n!

Якщо залучити до розгляду залишок ряду Тейлора (або ряду Маклорена)

Rn (x) , то функцію f ( x ) можна записати як суму перших n членів ряду S n (x)
та його n -го залишку Rn (x) :

f ( x)  Sn ( x)  Rn ( x) , (12)

тобто

21
 f (a) f (a) f ( n) (a)
f ( x)  f ( a )  ( x  a)  ( x  a)  ... 
2
( x  a) n  Rn ( x) .
1! 2! n!

Розкласти у ряд Тейлора функцію f ( x)  x 3  2 x 2  5x  2 в околі точ-

ки x  4 .

Знайдемо значення функції та її похідних при x  4 .

f  x   x 3  2 x 2  5x  2 , f  4   64  32  20  2  78 ;
f   x   3x 2  4 x  5 , f   4   48  16  5  59 ;
f   x   6 x  4 , f   4   28 ;
f   x   6, f   4   6,

f    x   0 при n  4 , f    4   0 при n  4 .
n n

Підставимо ці значення в ряд (34.10), в результаті чого отримаємо:

59 28 6
x3  2 x 2  5x  2  78   x  4    x  4  2   x  4 3 ,
1! 2! 3!
або
x3  2 x 2  5x  2  78  59  x  4  14  x  4   x  4 .
2 3

Областю збіжності цього ряду, виродженого у скінченну суму, є вся чис-

лова вісь:   x   , бо самий розклад – це тотожний запис многочлена за
степенями різниці ( x  a ) при a  4 .

Розглянемо кілька важливих прикладів подання значень основних елеме-

нтарних функцій у вигляді ряду Маклорена, тобто розкладання функції в ряд
Маклорена.
Нагадаємо, що ряд Маклорена

f (0) f (0) 2 f ( n) (0) n

f ( x)  f (0)  x x  ...  x  ... (1)
1! 2! n!

22
збігається в інтервалі   R, R  до функції f ( x) (вона є сумою ряду:
S ( x)  f ( x) ), якщо на цьому інтервалі виконується умова lim Rn ( x)  0 .
n
Аналогічно ряд Тейлора

f (a) f (a) f ( n) (a)

f ( x)  f (a )  ( x  a)  ( x  a)  ... 
2
( x  a) n  ... (2)
1! 2! n!

збігається в інтервалі  a  R, a  R  до функції f ( x) , якщо для ряду на цьому

інтервалі виконується умова lim Rn ( x)  0 .
n
Розглянемо розкладання в ряд Маклорена деяких елементарних функцій.
Алгоритм розкладання функції в ряд передбачає такі кроки:
а) знаходження коефіцієнтів ряду Маклорена для даної функції;
б) обчислення радіуса збіжності отриманого ряду;
в) доведення того, що отриманий ряд збігається саме до функції y  f ( x) .

Подамо функцію f ( x)  e x як ряд Маклорена. Для цього обчислимо

значення функції та її похідних при x  0 :

f ( x)  e x , f ( x)  e x , f ( x)  e x , …, f (n) ( x)  e x , …

Числові коефіцієнти ряду (1) мають вигляд:

f (0)  1 , f (0)  1, f (0)  1, …, f ( n) (0)  1 , …, n  N  0.

Підставляємо знайдені коефіцієнти в ряд Маклорена:

x x2 xn
e  1 
x
   . (3)
1! 2! n!

Знайдемо радіус збіжності цього ряду:

an (n  1)!
R  lim  lim  lim (n  1)   .
n an 1 n n ! n

Отже, ряд збігається в інтервалі  ,   .

23
 Цей ряд збігається до функції e x для довільних значень x , бо на будь-
якому проміжку [b, b] функція e x та її похідні за абсолютною величиною об-
межені числом e b .

Основні розклади функцій у степеневий ряд

Область
№ з/п Функція і її зображення у вигляді степеневого ряду
збіжності
x x 2 x3  xn
x
1. e  1    ...   xR
1! 2! 3! n  0 n!

x3 x5 x7  x 2n1
2. sin x  x     ...   (1) n xR
3! 5 ! 7! n 0 (2n  1)!

x2 x4 x6  x 2n
3. cos x  1     ...   (1) n xR
2! 4! 6! n 0 (2n)!
x 2 x3 x 4  n
n 1 x x  ( 1, 1]
4. ln(1  x)  x     ...   (1)
2 3 4 n 1 n

x 2 x3 x 4  xn
5. ln(1  x)   x     ...    x  [1, 1)
2 3 4 n 1 n

m(m  1) 2 m(m  1)(m  2) 3

(1  x) m  1  mx  x  x  ... 
2! 3!
6.  m( m  1)...(m  n  1)
x  (1, 1)
 1  n!
n
x (m  R) (біноміальний ряд)
n 1

1 x 3 1  3 x5  ( 2n  1)!! x 2n 1
7.* arcsin x  x      ...    x  (1, 1)
2 3 24 5 n 0 ( 2 n )!! 2n  1
8. arccos x   2  arcsin x x  (1, 1)

x3 x5 x 7  x 2n 1
9. arctg x  x     ...   (1) n 1 x  [1, 1]
3 5 7 n 1 2n  1
10. arcctgx   2  arctg x x  [1, 1]

* (2n  1)!!  1 3  5  ... (2n  1) ; (2n)!!  2  4  6  ... 2n .

24
 11.7. Використання рядів у наближених обчисленнях

У наближених обчисленнях степеневі ряди відіграють надзвичайно вели-

ку роль. За їх допомогою свого часу було складено таблиці тригонометричних
функцій, таблиці логарифмів, таблиці значень інших функцій, які використо-
вують у різних областях знань, наприклад, у теорії ймовірностей та математич-
ній статистиці. Крім того, розклади функцій у степеневий ряд ефективно вико-
ристовуються для їх теоретичного дослідження.
Головним питанням при застосуванні степеневих рядів у наближених об-
численнях є питання оцінки похибки обчислення, яка виникає при заміні суми
ряду сумою перших n членів.
Нехай функція f ( x) розкладена в степеневий ряд. Якщо при обчисленні
значення функції для конкретного значення x отримуємо знакопереміжний ряд
числовий ряд, то за наслідком з ознаки Лейбніца, замінивши суму ряду частко-
вою сумою його перших n членів, дістанемо абсолютну похибку, яка не пере-
вищує модуля першого члена залишку цього ряду, тобто

S  S n  un 1 . (10)

Обчислити cos 5 з точністю до 0,0001. Для цього використаємо ряд

Маклорена (5) для f ( x)  cos x , підставивши значення кута в радіанах:

2 4
  1  1
cos5  cos  1     
 36  2!  36  4!
.
36

Якщо порівняти значення модулів першого та другого членів ряду із за-

даною похибкою, отримаємо:
2
  1
u1  1  0,0001, u2     0,0038  0,0001 .
 
36 2!

Оскільки для третього члена ряду вийде:

4
   1 (0,1)
4
1
u3       0,0001,
 36  4! 4! 24  10000

то для обчислення cos5 із заданою точністю достатньо залишити перші два

члени ряду, тому

25
 2
 1
cos5  1     1  0,0038  0,9962 .
 36  2!

Отримане наближене значення 0,9962 збігається із значенням cos5 , на-

веденим у довідкових таблицях.

Обчислимо ln 2 з точністю до 0,0001.

Для обчислення логарифмів, як правило, використовується розклад в ряд

функції:
1 x  x 3 x5 x 7 
f ( x )  ln  2 x     . (11)
1 x  3 5 7 

Легко перевірити, що цей ряд збігається на інтервалі (1, 1) .

Обчислимо ln 2 за допомогою ряду (11). Оскільки у даному прикладі
1 x 1
 2 , то x  . Отже,
1 x 3
1 1 1 1 
ln 2  2      ,
 3 33 53 7 3 
3 5 7

або
2 1 1 1 1 
ln 2   1       .
3  3  9 5  9 2 7  93 (2n  1)  9n 

Для обчислення ln 2 із заданою точністю достатньо взяти суму перших

чотирьох членів:
2 1 1 1 
ln 2  1    .
3  39 59 2
7  93 

Отже, відкидаємо залишок

2 1 1 1 
R4      .
3  9  9 11  9 13  96
4 5


Оцінимо зроблену похибку. Очевидно, що

2 1 1 1  2  1 1 
R4       , або R4  1    .
3 99 4
9  9 9  96
5
 3  95  9 92 

26
 Звідси

2 1 29 1 1
R4       0,0001 .
3  9 1  1 3  9  8 78732 10000
5 5

Отже, остаточно виходить:

ln 2  0,66667  0,02469  0,00165  0,00006  0,69307  0,6931.

Запитання для самоперевірки

1. Що називають числовим рядом?
2. За яких умов числовий ряд вважається заданим?
3. Що називається частковою сумою ряду?
4. Який ряд називається збіжним, а який – розбіжним?
5. Сформулюйте властивості збіжних рядів.
6. За яких умов збігається або розбігається ряд геометричної прогресії?
7. Що можна сказати про збіжність або розбіжність гармонійного ряду?
8. У чому полягає необхідна ознака збіжності ряду?
9. Що можна сказати про поведінку ряду, якщо границя його загального
члена не дорівнює нулю при необмеженому зростанні n ?
10. Що можна сказати про поведінку ряду, якщо його загальний член
прямує до нуля?
11. Сформулюйте достатні ознаки збіжності числових рядів з додатними
членами: а) ознаку порівняння; б) ознаку порівняння у граничній формі;
в) ознаку Даламбера; г) радикальну ознаку Коші; д) інтегральну ознаку Коші.
12. Наведіть ілюстративні приклади на застосування кожної достатньої
ознаки.
13. Якщо одна з двох ознак, ознака Даламбера чи радикальна ознака Ко-
ші, не дає відповіді на питання про збіжність ряду, то чи варто застосовувати
іншу із цих ознак?
14. Які ряди називаються знакозмінними?
15. Сформулюйте достатню ознаку збіжності знакозмінного ряду.
16. Які ряди називаються знакопереміжними?
17. У чому полягає ознака Лейбніца?
18. Який ряд називається абсолютно збіжним?
19. Який ряд називається умовно збіжним?
20. Який ряд називається функціональним?

27
 21. Що називається точкою і областю збіжності ряду?
22. Дайте означення часткової суми функціонального ряду і суми збіжно-
го функціонального ряду.
23. Що таке степеневий ряд?
24. Сформулюйте теорему Абеля.
25. Що називають радіусом збіжності степеневого ряду?
26. Наведіть властивості степеневого ряду.
27. Який степеневий ряд називають рядом Тейлора, рядом Маклорена?
28. Що являє собою розклад в ряд Маклорена многочлена від x ?
29. Наведіть послідовність дій, які виконуються при розкладанні функцій
в ряд Тейлора (Маклорена).
30. Запишіть розклад в ряд Маклорена функцій: 1) y  cos x ; 2) y  sin x ;
1 x
; 7) y  e  x .
2
3) y  (1  x) m ; 4) y  ln(1  x) ; 5) y  arctg x ; 6) y  ln
1 x

28