Лекція 5.

Елементи комбінаторики
 1. Вступ

Комбінаторика (Комбінаторний аналіз) - це

розділ математики, пов'язаний з вивченням числа
комбінацій, підпорядкованих тим чи іншим
умовам, які можна скласти з заданої скінченної
множини об’єктів (незалежно від природи цих
об’єктів); це можуть бути букви, цифри, будь-які
предмети.
 Сам термін «комбінаторика»
вперше з’явився у роботі
німецького математика Готфріда
Лейбніца «Про мистецтво
комбінаторики» (1666), в якій вона
розглядається уже як самостійна
галузь науки.
 Комбінаторика – важливий розділ математики,
знання якого необхідно представникам
різноманітних спеціальностей.
 Приклади комбінаторних задач:
- задача складання розкладу;
- в хімії: розгляд всіляких зв'язків між атомами і
молекулами;
- вирішення транспортних задач;
- плани реалізації будь-якої продукції;
- задачі складання і декодування шифрів.
- задача про безлади: n джентльменів зібралися на звану
вечерю. Йдучи, вони переплутали свої капелюхи і кожен
вдягнув не свій капелюх. Скільки всього таких можливостей
існує?
 2. Факторіал

1. Добуток послідовних натуральних чисел від 1

до n включно називають n - факторіалом і
позначають 𝑛! = 1 ∙ 2 ∙ 3 ∙ … ∙ 𝑛.

2. Вважають, що 0! = 1, 1! = 1.

3. 𝑛! = 1 ∙ 2 ∙ 3 ∙ … ∙ (𝑛 − 1) ∙ 𝑛 = (𝑛 − 1)! ∙ 𝑛
 3. Основні правила комбінаторики

Правило суми застосовують до ситуацій, коли є

вибір між двома альтернативними діями (коли дві
дії виключають одна одну).

Правило добутку, навпаки, застосовують до

дій, які виконуються разом (послідовно або
одночасно).
 1. Правило суми. Якщо об’єкт a можна вибрати
m способами, а об’єкт b — іншими n способами, то
вибір «або a, або b» можна здійснити m+n
способами. Вибори a та b є взаємовиключними,
тому що жоден із способів вибору об’єкта a не
збігається з жодним із способів вибору об’єкта b.
 Приклад 1. В одному ящику містяться 9
пронумерованих білих кульок, а в іншому – 5
пронумерованих чорних кульок. Випадковим чином
вибирають одну кульку з будь-якого ящика. Скількома
способами це можна зробити?

Розв’язання.

Нехай А – множина білих кульок першого ящика, В –

множина чорних кульок другого ящика. Тоді білу кульку
можна вибрати 8 способами, а чорну – 6 способами.
Тому, за правилом суми, маємо
9+5=14 способів обрати яку-небудь кульку.
 2. Правило добутку. Якщо об’єкт a можна
вибрати m способами і після кожного з таких
виборів об’єкт b можна вибрати n способами, то
вибір «a та b» (у вказаному порядку) можна
здійснити m∙n способами.
 Приклад 2. Із міста М в місто N ведуть 7 доріг, а з міста N
в місто Р – 5 доріг. Скільки шляхів, що проходить через місто
N, ведуть із міста М в місто Р?
Розв’язання:
Нехай А – множина доріг із міста М в місто N, В – множина
доріг із міста N в місто Р

Тоді будь-який шлях, що веде із міста М в місто Р, можна

розглядати як впорядковану пару (x, y), де 𝑥 ∈ 𝐴, 𝑦 ∈ 𝐵, а тому,
за правилом добутку, кількість шуканих шляхів
дорівнюватиме: 𝑁 = 7 ∙ 5 = 35.

Відповідь: 35шляхів.
 Узагальнене правило добутку: Нехай об’єкт а1
можна вибрати m1 способами, об’єкт а2 – m2
способами,…, об’єкт аk – mk способами. Тоді
послідовний вибір об’єктів (а1,а2,…,аk) можна
здійснити m1×m2×…mk способами .
Приклад 3. В автомобілі 7 місць. Скількома
способами 7 чоловік можуть сісти в цю машину,
якщо зайняти місце водія можуть тільки троє з них?
Розв’язання:
3 × 6 × 5 × 4 × 3 × 2 × 1 = 3 × 6! = 2160
способи.
Відповідь: 2160 способи
 Приклад 4. Студенти спеціальності «Комп’ютерні науки» у
першому семестрі вивчають лінійну алгебру та математичний аналіз.
На іспит винесено 30 теоретичних питань з лінійної алгебри і 28
теоретичних питань з математичного аналізу, а також 40 задач з
алгебри і 42 задачі з математичного аналізу. Білет на іспит містить два
теоретичні питання – одне з алгебри, одне з математичного аналізу і
три задачі: дві задачі з алгебри і одна з математичного аналізу або одна
з алгебри і дві з математичного аналізу. Скільки існує різних білетів
на іспит?

Розв’язання. Використаємо правило добутку, а потім правило

суми. Шукана кількість дорівнює
30×28×40×39×42+30×28×40×42×41=30×28×40×42×80=11289600 .
 Правило різниці. Якщо N – загальна кількість
способів, а N1 – кількість способів, що не володіють
певною властивістю, то N – N1 – кількість способів,
що володіють цією властивістю.
 3. Вибірки

Вибрані (або вибрані й розміщені) групи

елементів називають вибірками (сполуками).
Якщо всі елементи сполуки різні, то дістають
сполуки без повторень, а якщо елементи можуть
повторюватись, то одержують сполуки з
повтореннями.
A  {a1 , a2 , ..., an }.
 Сукупність
{ai1, ai 2 , ..., aik }
усіх обраних елементів називається k – вибіркою без
повторень. (згідно з процедурою вибору у
розглядуваній вибірці усі елементи будуть різними,
не можуть повторюватися).
 Якщо ж на кожному кроці відповідний елемент
𝑎𝑖𝑗 (𝑗 = 1, … , 𝑘) вибирати з усієї множини А, то в
отриманій k–вибірці можуть бути однакові
елементи (елементи можуть повторюватися).
Таку вибірку називають k – вибіркою з
повтореннями.
 Вибірка, у якій порядок розташування елементів
неістотний, називається невпорядкованою.

Вибірка, у якій задано порядок розташування

елементів, називається впорядкованою.

Упорядкувати n - елементну множину — це

означає вибрати який-небудь елемент за перший,
потім який-небудь інший елемент — за другий
тощо. Насамкінець, останній елемент — за n -й.
 Таким чином, існує чотири різних типи вибірок:
 невпорядковані вибірки без повторень;
 невпорядковані вибірки з повтореннями;
 впорядковані вибірки без повторень;
 впорядковані вибірки з повтореннями.
 Комбінації, розміщення, перестановки без
повторень

A  {a1 , a2 , ..., an }.

Перестановкою з n різних елементів

називають множину, складену з цих же елементів,
яка відрізняється тільки порядком їх розташування.

Число перестановок з n елементів позначається

cимволом Pn. (Р – перша буква французького слова
permutation– перестановка).
 Кількість перестановок обчислюють за
формулою
Pn 1 2  3 ... n 1n  n!

Наприклад, з трьох літер a b, та c маємо

перестановки: abc, acb, bac, bca, cab, cba.

Характеристичні ознаки перестановок:

1. Елементи різні;
2. Всі місця зайняті;
3. Порядок елементів важливий.
 Приклад 5. Вісім студентів здають екзамен з
дискретної математики. Скількома способами їх
можуть послідовно викликати відповідати?

Розв’язання. P8 = 8! =87654321 = 5760.

Тобто практично реалізується один з 5760

можливих варіантів послідовних відповідей
студентів
 Розміщенням з n елементів по k називається
будь-яка впорядкована k елементна підмножина
n – елементної множини А, де 𝑘 ≤ 𝑛.

Кількість усіх можливих розміщень із n

елементів по k позначається символом An
k

(А – перша буква французького слова arrangement

– розміщення) та обчислюють за формулою
An  nn  1n  2 ... n  k  1
k n!
(n  k )!
 Характеристичні ознаки розміщень:
1. Елементи і місця різні;
2. 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛;
3. Усі k місць зайняті;
4. Порядок елементів важливий.

Два розміщення вважаються різними не лише

тоді, коли вони відрізняються деяким елементами,
а й тоді, коли вони складені з однакових елементів
і відрізняються їх порядком.
 Наприклад, із множини з трьох чисел {1, 2, 3}
можна скласти такі розміщення із двох елементів
без повторень: (1; 2), (2;1), (1; 3), (3;1), (2; 3), (3; 2),
бо
3!
A32   3  2 1  6.
(3  2)!
 Приклад 6. Студенти другого курсу вивчають 10
різних дисциплін. Скількома способами можна
скласти розклад на понеділок, якщо в понеділок
планується поставити 5 пар?
Розв’язання.
10!
5
A10   6  7  8  9  10  30240.
(10  5)!
 3. Комбінацією з n елементів по k називається
будь-яка k елементна підмножина n – елементної
множини А, де 𝑘 ≤ 𝑛.

Кількість усіх можливих комбінацій із n

k
елементів по k позначається символом n (С –
C
перша буква французького слова combination –
сполучення) і обчислюється за формулою:
k n!
Cn 
k!(n  k )! .
k
k Аn
Cn 
Рk
 Характеристичні ознаки комбінацій:
1. Елементи різні;
2. 0 ≤ 𝑘 ≤ 𝑛;
3. Усі k місць зайняті;
4. Порядок вибору елементів не має значення.

Комбінації, на відміну від розміщень, –

невпорядковані підмножини заданої множини.
 Наприклад, з множини { a, b, c, d } можна скласти
такі комбінації без повторення із трьох елементів:
{a, b, c}, {a, b, d}, { a, c, d }, {b, c, d}, бо

4!
3
C4   4.
3!(4  3)!
Властивості комбінацій:
k nk
C
1. n n  C
nk k
2. Cnk 1  Cn .
k 1
3. Cnk  Cnk 1  Cnk11.

4. Cn0  C1n  Cn2  ...  Cnn  2n.

 Приклад 7. Скільки усього матчів мають
провести 20 футбольних команд в одному
чемпіонаті?
Розв’язання.
20!
2
C20   190.
2!20  2!
 Комбінації, розміщення, перестановки з
повтореннями

Нехай дано множину А, яка містить n різних

елементів будь-якої природи.
1. Розміщенням із повтореннями з n елементів
по k (k – довільне натуральне число) називається
будь-який упорядкований k елементний набір виду
(а1 ,а2, ...,аk), де а1,а2, ...,аk∈А (а1 ,а2, ...,аk не
обов’язково різні).
 Число всіх розміщень із повтореннями по k
k
позначається An і обчислюється за формулою
k
A n =nk.

На відміну від розміщень без повторень, у цьому

випадку може бути k≥n.
 Приклад 8. M={1, 2, 3}. Скільки розміщень з
повтореннями по 2 елементи можна утворити з
елементів множини М?
Розв’язання.
2
A33 92

Отже, (1;1), (1; 2), (2;1), (1; 3), (3;1), (2; 2), (2; 3),
(3; 2), (3; 3).
 Приклад 9. Автомобільний номер складається з
чотирьох літер та чотирьох цифр. Знайти кількість
усіх можливих номерів, якщо використовується 32
літери української абетки.
Розв′язання.
Оскільки літери і цифри в номері можуть
повторюватися, то за правилом добутку:
4 4
A32  A10  324 104  3204
 2. Перестановкою з повторенням із n
елементів називається будь-яке впорядкування
множини з п – елементної множини, серед яких є
однакові.
Якщо серед п елементів множини А є k різних
типів: п1 першого типу, п2 другого типу,..., пk
елементів k –того типу (п1+п2 +...+ пk=п), то число
всіх перестановок такої множини позначається
Pn(n1, n2 nk )
і обчислюється за формулою
n!
Pn (n1 , n2  nk ) 
n1!n2 ! nk !
 Формула перестановок з повторенням допускає
інше комбінаторне тлумачення: Pn (n1, n2 nk ) – це
кількість способів, якими можна здійснити
розбиття n- елементної множини A на k множин без
спільних елементів.
 Приклад 10. Скільки різних чотирицифрових
чисел можна отримати, переставляючи цифри
числа 4445?
Розв′язання.
4 𝑛1 = 3
5 𝑛2 = 1
4!
𝑃4 (3,1) = = 4.
3!∙1!

4445, 4544, 4454, 5444.

 Приклад 11. Скільки різних ―слів, у тому числі
і беззмістовних, можна дістати, переставляючи
букви у слові - «математика».
Розв’язання: Буква м повторюється у даному
слові два рази, буква а –три рази, буква т –два
рази, буква е –один раз, буква и– один раз, буква к–
один раз.
Тому різних слів можна дістати
 3. Комбінаціями з повтореннями із п елементів
по k називається будь-який k-елементний набір
виду {а1 ,а2, ...,аk}, де кожен з елементів а1 ,а2, ...,аk
належить до одного з n типів.
Число всіх комбінацій з повтореннями із п
k

елементів по k позначається C n і обчислюється за

формулою
(n  k  1)!
Cnk
 Cn  k 1
k

k!(n  1)!
 Приклад 12. М={a, b}. Скільки комбінацій з
повтореннями з 4 елементів можна утворити з
елементів цієї множини.
Розв’язання:
̅𝐶̅̅4̅ = 𝐶 4 4 5!
2 2+4−1 = 𝐶5 = 4!∙1!
= 5.

Отже, aaaa, aaab, aabb, abbb,bbbb.

 Приклад 13. Скількома способами можна
роздати десять однакових цукерок трьом дітям?
Розв’язання. Шукане число способів дорівнює
10 13!
C 3   66
10!2!
Приклад 14. Скількома способами можна
купити вісім тістечок у кондитерській, де є шість
різних сортів тістечок?
Розв’язання.
 5. Схема визначення виду вибірки
Утворимо декілька комбінацій (вибірок)

Чи повторюються елементи у вибірках?

так ні

Чи змінюється склад? Чи змінюється склад?

так ні ні так

Чи існує порядок? Перестановка з Перестановка Чи існує порядок?

повторенням
ні
так ні так

Розміщення з Комбінації з повторенням Комбінації Розміщення

повторенням
 6. Принцип включення-виключення

Принцип включення-виключення дозволяє

знаходити потужність об’єднання декількох
скінченних множин
1. Нехай А та В - скінченні множини, A  B  , A, B.

A B  A  B

2. Нехай А та В - скінченні множини, A B  .

A B  A  B  A B
 3. Нехай А, В та С - скінченні множини, A  B  C  .

A  B  C  A  B  C   A  B  A  C  B  C  A  B  C 
 A  B  C  A B  AC  BC  A BC
 ТЕОРЕМА. Якщо A1, A2 ,..., An - деякі скінченні
множини, то

n
A1  A2  ...  An   Ai   Ai  A j   Ai  A j  Ak 
i 1 1i  j n 1i  j k n

 ...   1n1 A1  A2  ...  An .

-
принцип включення- виключення
 Принцип включення-виключення в альтернативній
формі

Ця форма принципу включення-виключення

використовується для розв’язування задач, де необхідно
знайти кількість елементів заданої множини А, які не
мають жодної з n властивостей 1, 2 ,..., n .
Позначимо:
A  A – підмножина елементів, що мають властивість  i ;
i

N ( ,  ,...,  ) –
i1 i2 in кількість елементів множини А, які
одночасно мають властивості i , i ,..., i ;
1 2 n

N ( ,  ,...,  ) – кількість елементів множини А, що не мають

1 2 n

жодної властивості  ,  ,...,  ;

i1 i2 in

A  N – кількість елементів множини А.

 Тоді
N (1, 2 ,..., n )  N  | A1  A2  ...  An | .
За принципом включення-виключення
отримаємо:

   N i   j    N i   j   k  
n
N 1, 2 ,..., n  N   N  i  
i 1 1i  j n 1i  j k n

 ...   1n1 N 1,  2 ,..., k .

 Приклад 15. У групі 15 студентів відвідують секцію плавання;
20– секцію легкої атлетики; 5 – беруть участь в обох секціях.
Скільки в групі студентів, якщо кожен відвідує принаймні одну з
цих секцій?
Розв’язання. Нехай
А – множина студентів, які відвідують секцію плавання,
В – множина студентів, які відвідують секцію легкої атлетики.
За умовою
 Приклад 16. Із 100 студентів 40 знають англійську мову, 35 –
німецьку, 28 – французьку. Англійську і німецьку мови знають 12
студентів, англійську і французьку – 7 студентів, німецьку і
французьку – 6 студентів. Всі три мови знають 4 студенти. Скільки
студентів не знають жодної з цих мов?
Розв’язання. Нехай
А – це множина студентів, які знають англійську мову, В –
німецьку, С – французьку.
Тоді А ∪ В ∪ С - множина студентів, які знають принаймні одну
з цих мов.
A B C  A  B  C  A B  AC  B C  A B C 
 40  35  28  12  7  6  4  82
Отже, принаймні одну з мов знають 82 студенти. Тоді жодної з
цих мов не знають
𝑁(𝐴̅ ∩ 𝐵̅ ∩ 𝐶̅ ) =𝑁 − 𝑁(𝐴 ∪ 𝐵 ∪ 𝐶)=100- 82= 18 студентів.
 Приклад 17. Скільки чисел серед 1,2,3,…,99,100 таких, що не
діляться на жодне з чисел 2,3,5?
Розв’язання. Нехай A1 – множина тих чисел, які діляться на
2, A2 – множина тих чисел, які діляться на 3, A3 – множина тих
чисел, які діляться на 5. Тоді
100  100  100 
A1     50 A     33 A     20
 2  , 2
 3  , 3
 5  ,
 100   100  100 
A1  A2     16 A1  A3     10 , A2  A3     6,
 2  3 ,  2  5 3  5
 100 
A1  A2  A3     3.
 2  3  5
A1  A2  A3  50  33  20  (16  10  6)  3  74.
Отже, кількість чисел, які не діляться на жодне з чисел 2,3,5,
дорівнює 100-74=26.
 7. Трикутник Паскаля. Біном Ньютона.

Число комбінацій з n елементів по k елементів

можна записати так
Сnk11  Cnk 1  Cnk .
 Біном Ньютона
Двочлен a  b називають біномом.
Розглянемо відомі формули:
a  b0  1
a  b1  1 a  1  b

a  b2  1  a 2  2ab  1  b 2

a  b3  1 a 3  3a 2b  3ab 2  1 b 3

a  b4  a  b3  a  b  1 a 4  3a 3b  3a 2b 2  1 ab 3  1 a 3b  3a 2b 2  3ab 3  1 b 4

a  b4  1 a 4  4a 3b  6a 2b 2  4ab 3  1 b 4
 Теорема. Для будь-яких чисел a, b та n  N
справедлива формула:
n1 n2 n k
(a  b)  C a  C a b  C a b  ...  C a b  ...  C b ,
n 0
n
n 1
n
2
n
2 k
n (1)k n
n
n

яка називається формулою бінома (двочлена)

Ньютона або розкладом бінома,
Коефіцієнти правої частини формули бінома
Ньютона Сn
k
називаються біноміальними
коефіцієнтами.

n
(a  b)   Cnk a nk b k
n

k 0
(2)
 Основні наслідки із формули Ньютона
1. В правій частині цієї формули міститься (n+1) член,
оскільки розклад включає всі степені b від 0 до n.

2. Сума показників степенів а і b в кожному члені

розкладу стала і дорівнює показнику степеню бінома n.

3. Біноміальні коефіцієнти розкладу є числа, які стоять у

n-му рядку трикутника Паскаля.
Коефіцієнти членів, рівновіддалених від кінців, рівні
nm
С
між собою (оскільки n = n ).
m
С
4. Біноміальні коефіцієнти спочатку зростають, а потім
спадають. Якщо показник степеня парний, то
біноміальний коефіцієнт середнього доданку –
найбільший, якщо ж показник степеня – непарний, то
біноміальні коефіцієнти двох середніх доданків рівні між
собою й є найбільшими.

5. Будь який біноміальний коефіцієнт, починаючи з

другого, дорівнює добутку попереднього біноміального
n  (k  1)
коефіцієнта та дробу
k
n  (k  1)
Сnk  Cnk 1 
k
6. Формула загального члена розкладу степеня бінома
, де k = 0, 1, 2, …, n

7. Сума біноміальних коефіцієнтів дорівнює 2n:

Сn  Сn  Сn  ... Сn  2
0 1 2 n n

8. Сума біноміальних коефіцієнтів розкладу, які

розміщенні на парних місцях, дорівнює сумі коефіцієнтів
членів розкладу, які розміщені на непарних місцях, тобто
Сn  Сn  Сn  ... Сn  Сn  Сn  ...  2
0 2 4 1 3 5 n 1
.