Лекція №5

Розділ. РЯДИ

Одним з важливих розділів математичного аналізу є теорія рядів.

Розв’язання багатьох задач математики неможливе без їхнього використання.
Ряди застосовують при обчисленні інтегралів, розв’язуванні
диференціальних рівнянь, а також для наближених обчислень значень
функцій.

1. ЧИСЛОВІ РЯДИ (основні поняття).

Простіші приклади числових рядів (арифметична та геометрична

прогресія — сум скінченного числа членів) вивчалися в шкільному курсі
алгебри.
Вивчимо основні поняття, означення та властивості таких сум.

1.1. Числові ряди. Збіжність та сума ряду

Нехай задана нескінченна послідовність чисел

a1 , a2 ,..., an ,... (5.1)
Означення 1. Вираз виду
a1 + a2 + a3 + ... + an + ... (5.2)
називають числовим рядом. При цьому числа a1 , a2 ,..., an ,... називають членами
цього ряду.
Вираз an для п-го члена ряду називається загальним членом ряду.
Символічно ряд позначають
 
 ak (a1 + a2 + ... + an + ... =  ak ).
k =1 k =1

Наприклад, ряд

1
 
1 1 1 1 1
1+ + + + ... + n + ... =  k
2 4 8 2 k =0 2

1
має загальний член an = ,а ряд
2n

1 1 1  1
1+ + + ... + + ... =  -
2! 3! n! k = 0 k!

1
- загальний член an = .
n!

Ряд (5.2) вважається заданим, якщо відомий закон утворення його

членів. При цьому можливі такі варіанти:
1. Відомі кілька перших членів ряду, на основі яких потрібно встановити
вигляд загального члена ряду an ( an визначає закон утворення ряду) та
записати суму ряду. Наприклад,
1 1 1 1  1
а) 1+ + + + ...  an = n ,   k ;
2 4 8 2 k =0 2

n +1
(−1) k +1
б) 1 − 1 + 1 − 1 + ...  an = (−1)

,  ;
2 3 4 n k =1 k

1 1 1  1
в) + + ...  an = ,  ;
2 ln 2 3 ln 3 n ln n k =2 k ln k

2 5 8 11
г) + + + + ... (5.3)
2 6 18 54

У цьому випадку так легко записати загальний член an , як ми це

зздійснили для прикладів а) — в), не можна. Розглянемо спочатку
послідовність чисел, що стоять у чисельнику: 2; 5; 8; 11; … Вони утворюють
арифметичну прогресію, перший член a1 якої дорівнює 2, а різниця d = 3.
Тому, використовуючи відому і шкільного курсу алгебри формулу для
загального члена арифметичної прогресії: an = a1 + d (n − 1), запишемо загальний
вираз для чисельника як загальний член арифметичної прогресії:
an = 2 + 3(n − 1) = 3n − 1.

Послідовність чисел, що стоять у знаменнику

2; 6; 18; 54; … (5.4)
утворює геометричну прогресію з першим членом b1 , що дорівнює 2, та
знаменником прогресії q, який дорівнює 3. Тому загальним членом

2
послідовності (5.4) є bn = 2  3n −1(bn = b1qn −1), що одночасно становить знаменник
загального члена ряду (5.4). Тоді загальний член an ряду (5.4) має вигляд
 a 
 a n = n  a n = 3n − 1 ,   3k − 1 .


 bn 
: 2  3 n −1 k =1 2  3
k −1

2. Заданий загальний член ряду a k . Потрібно записати ряд.

Наприклад,
1
а) ak = , k = 1,2,3,..., n,...  ;
k k

1 1 1 1
1+ + + ... + + ... =  ;
2 2 3 3 n n k =1 k k
        
б) ak = cos(k ), k = 1,2,3,...  cos  + cos 2   + ... + cos n   + ... =  cos k ;
2 2  2  2 k =1  2

3k + 2 11 7  3k + 2
в) ak = , k = 1,2,3,...  1 + 1 + + + ... =  2 .
k2 + 4 13 10 k =1 k + 4

Нехай необхідно обчислити суму всіх членів нескінченної

послідовності (5.2). При розв’язуванні цієї задачі виникає питання: як
розрахувати суму нескінченної кількості (нескінченного числа) доданків?
Обчислити суму нескінченного числа доданків так, як ми обчислюємо суму
скінченного числа доданків, не можна. Так ми ніколи не зможемо завершити
процес додавання.
Отже виявляється, що, використовуючи поняття границі послідовності,
можна ввести поняття суми нескінченного числа доданків.
Для цього візьмемо перший член a1 послідовності (5.1) і позначимо
його через S1 :

S1 = a1.

Додамо перший член a1 послідовності до другого члена a2 і позначимо

їхню суму через S2 :

S 2 = a1 + a2 .

Додамо тепер перші три члени послідовності (5.1) та позначимо їхню

суму через S3 :

S3 = a1 + a2 + a3 .

3
 Продовжуючи процес додавання, тобто послідовно додаючи чотири,
п’ять, шість і т. ін. перших членів послідовності (5.1), одержимо суму
чотирьох, п’яти, шести і т. ін. перших членів (5.2) та позначимо:
S 4 = a1 + a2 + a3 + a4 ,

S 5 = a1 + a2 + a3 + a4 + a5 ,

S 6 = a1 + a2 + a3 + a4 + a5 + a6 .

Суму п перших членів ряду (5.2) називають п-ою частинною сумою

цього ряду й позначають через Sn :

S n = a1 + a2 + a3 + ... + an . (5.5)
Множина сум Sn , n  N утворює нескінченну послідовність.
Означення 2. Якщо існує скінченна границя п-ої частинної суми
ряду S n при n → , то вона називається сумою числового ряду, а ряд збіжним.
Позначається сума ряду

S =  a k = lim S n . (5.6)
k =1 n →

Означення 3. Якщо границя частинних сум при n → не існує (сума

S =  , або не існує), то ряд називається розбіжним.
Наприклад, для ряду 12 + 22 + 32 + ... + n 2 + ... сума нескінченно велика, S =  , і
заданий ряд розбіжний.
Для ряду 1 −1 + 1 −1 + 1 −1 + ... сума не існує, оскільки
S1 = 1, S2 = 1 − 1 = 0, S3 = 1 − 1 + 1 = 1, S4 = 0, і т.д., тобто lim S n
n→
не існує.

Суму S ряду обчислити важко. Але в деяких випадках це можливо.

Розглянемо приклад, де за допомогою певних перетворень можна
безпосередньо обчислити суму ряду.
Приклад 1. Задано ряд
2 2 2 2
+ + + ... + + ...
1 3 3  5 5  7 (2n − 1)(2n + 1)
1) Знайти (Sn ) суму п перших членів ряду.
2) Довести збіжність ряду, користуючись безпосередньо означенням
збіжності.
4
 3) Знайти суму ряду (S ) .

Розв’язання. Запишемо загальний член ряду у вигляді суми двох

2
дробів, тобто розкладемо дріб на найпростіші дроби,
(2n − 1)(2n + 1)
користуючись методом невизначених коефіцієнтів:

5
 1.2. Геометрична прогресія

Дослідимо на збіжність ряд, складений з членів геометричної прогресії:


 aq = a + aq + aq + ... + aq + ... (5.7)
k 2 n
k =0

Сума п перших членів ряду (14.7) визначатиметься за формулою

a − aq n
S n = a + aq + aq 2 + ... + aq n−1 = ,
1− q

де q — знаменник прогресії, який може набувати різних значень:

a − aq n a
1) q  1, тоді q → 0 при n →  і lim S n = lim
n
= = S . Тобто ряд (5.7)
n → n → 1 − q 1− q

для q  1 збіжний.

2) q 1, тоді qn →  при n →, а lim S n =  . Ряд (5.7) розбіжний.

n →

3) q =1, тоді ряд (5.7) має вигляд

a + a + a + ... + a + ...,

Sn = a + a + ... + a = na →  для n → , тобто ряд розбіжний.

4) q = −1 , ряд (5.7) має вигляд
a − a + a − a + ... + (−1)n+1 a + ...

Одержимо:
S1 = a, S2 = a − a = 0, S3 = a, S4 = 0, S5 = a,...,

 0, для n = 2m,
Sn = 
a, для n = 2m + 1.

Це означає, що сума Sn границі не має при n → Тому даний ряд

розбіжний.
Таким чином, ряд (5.7) — геометрична прогресія, збіжний для q  1 та

розбіжний для q  1:

  для q  1 − збіжний,
ряд  aq
k
 (5.8)
k =0 для q  1 − розбіжний.

6
 1.3. Необхідна умова збіжності. Гармонійний ряд

Зауважимо, що при дослідженні рядів ми шукаємо відповіді на два

питання:
1. Чи ряд є збіжний?
2. Якщо він збіжний, то яка його сума?
Основою є відповідь на перше питання, бо коли встановлено, що ряд
збіжний, то завжди можна знайти наближене значення його суми: S = lim
n →
Sn ,

S  Sn .

Теорема 1 (необхідна умова збіжності ряду).

Якщо деякий числовий ряд збіжний, то його загальний член an прямує
до нуля при n →, тобто lim an = 0 (an → 0, n → ).
n →

Зауваження.
1) обернене твердження не завжди має місце.
Названа умова є необхідною, але не достатньою. Тобто, якщо ця умова
виконується  lim a = 0 , то це ще не означає, що ряд збіжний. Ряд може бути
 n → n 

збіжним, а може бути і розбіжним.

Але якщо необхідна умова збіжності не виконується, то ряд точно
розбіжний, і тоді подальша робота з ним не має практичного значення.
2) на практиці необхідна умова (необхідна ознака) збіжності
застосовується лише для встановлення розбіжності ряду:
якщо lim an  0,
n →
то ряд розбіжний.

Приклад 2. Дослідити на збіжність ряд

2 3 4 n
1+ + + + ... + + ...
6 11 16 5n − 4
Розв’язання

7
 3) Якщо ж lim an = 0, то
n →
про збіжність чи розбіжність ряду нічого

стверджувати не можна. Слід застосовувати інші ознаки — достатні, які

ми розглянемо трохи пізніше.
4) Деякі ряди навіть при виконанні умови lim an = 0 є
n→
розбіжними.

Покажемо це на прикладі.
Приклад 3. Дослідити на збіжність гармонійний ряд
 1 1 1 1
 = 1 + + + ... + + ... . (5.9)
k =1 k 2 3 n

Розв’язання. Ряд (5.9) називається гармонійним. Обчислимо

1
lim an = lim = 0.
n → n → n

8
 Означення 4. Для ряду a1 + a2 + ... + an + ... (5.10)
ряд виду ak +1 + ak + 2 + ... + an + ... (5.11)
називається залишком після k -го члена.
Залишок ряду позначається rk = S − Sk = ak +1 + ... + an + ...

З означення залишку видно, що якщо ряд збіжний, то його залишок

після k -го члена прямує до нуля при k →:

lim rk = 0.
k →

Дійсно, lim rk = lim (S − S k ) = S − lim S k = S − S = 0.

k → k → k →

3. Якщо збіжний заданий ряд (5.10), то збіжний і будь-який його

залишок (5.11). Навпаки, якщо збігається ряд (5.11), то буде збіжним і сам
ряд (5.11).
Властивість 3 можна сформулювати коротко так: якщо відкинути
скінченне число перших членів ряду, то це не впливає на збіжність ряду.

2. РЯДИ З ДОДАТНИМИ ЧЛЕНАМИ

2.1. Достатні ознаки збіжності рядів з додатними членами.
Ознака порівняння

Вивчимо достатні ознаки для рядів з додатними членами (знакосталих

рядів).
Розрізняють:
числові ряди з додатними членами, наприклад
1 1 1
1+ + + ... + + ...;
2 3 n

знакозмінні ряди, наприклад

9
 + − + ... + (− 1)
1 1 1 n +1 1
1− + ...;
2 3 4 n

ряди з довільними членами, наприклад

1 1 1 1 1
1+ − + − − + ... .
2 3 4 5 6

Розглянемо ряди з додатними членами (знакосталі ряди).

Означення 5. Числовий ряд

 ak = a1 + a2 + ... + an + ..., (5.12)
k =1

у якого всі члени — невід’ємні числа (ak  0, k = 1,2,3,..., n,...) , називають додатним
рядом.
Теорема 2. Необхідною і достатньою умовою збіжності ряду з
додатними членами (5.12) є обмеженість його частинних сум Sn .

Приймемо це твердження без доведення.

Ознака д’Аламбера


Теорема 3. Якщо для деякого ряду з додатними членами  ak існує
k =1

границя відношення
an +1
lim = ,
n → a
n

то:
1) ряд збіжний для   1,
2) ряд розбіжний, якщо   1,
3) нічого не можна сказати про збіжність ряду, коли  = 1 (в цьому випадку
потрібно використовувати інші ознаки).

Приклад 4. Дослідити збіжність ряду


n!
 10
n =1
n

10
Розв’язання.

Приклад 5. Дослідити збіжність ряду


n2 +1

n =1 2
n
.

Розв’язання.

Радикальна ознака Коші

Теорема 4. Якщо для ряду з додатними членами


 ak = a1 + a2 + ... + an + ... (5.13)
k =1

існує границя lim n an = q

n →
при n →  , то:

1) ряд (5.13) збіжний, якщо q 1;

2) ряд (5.13) розбіжний, коли q 1;

3) якщо q =1, то нічого сказати про збіжність ряду не можна.

Приклад 6. Дослідити на збіжність (чи розбіжність) числовий ряд

11
  2n + 1 
 n

   .
n =1  3n − 2 
(5.14)

Розв’язання.

Ряд (5.14) збіжний за радикальною ознакою Коші.

Приклад 7. Дослідити на збіжність (чи розбіжність) ряд

1
 arctg
n =1
n

n
(5.15)

Розв’язання.

12
 Зауважимо, що ознака д’Аламбера та радикальна ознака Коші у
a n +1
lim
a n , або lim
n a
n →
випадку, коли дорівнюють 1 не можуть застосовуватися
n
n→


1
k
до дослідження збіжності рядів. Наприклад, до гармонійного ряду k =1 не
можна застосовувати ні ознаку д’Аламбера, ні ознаку Коші при дослідженні
його на збіжність (чи розбіжність).

 n +1
 n

Вправа. Дослідити на збіжність ряд  

n =1  n 
−n
 4 .

Зокрема, розглянемо задачу про дисконтування грошових потоків.

Дисконтування- це метод оцінки вкладень і витрат.
1. Метод дисконтування грошових потоків

Якщо передбачається, що майбутні грошові потоки будуть нестабільні

за роками прогнозного періоду, то для оцінки застосовується метод
дисконтування грошових потоків.
Метод дисконтування грошових потоків передбачає визначення
вартості майна підсумовуванням поточних вартостей очікуваних від нього
потоків доходу.
Ситуації, в яких застосування методу дисконтування грошових потоків
найбільш доцільно:
♦ слід обгрунтовано оцінити майбутні грошові потоки;
♦ майбутні грошові потоки, що прогнозуються істотно відрізняються
від поточних;
♦ підприємство досить нове та розвивається;
♦ підприємство реалізує інвестиційний проект, який здатний істотно
вплинути на характеристики грошових потоків.
Розрахунки проводяться за формулою :

13
 де PV - поточна вартість;
CF - дохід n–го періоду;
FV – реверсія (повернення майна(…) колишньому власнику);
DR - ставка дисконтування;
n - останній рік прогнозного періоду.

В загальному вигляді ця формула може бути представлена таким

чином:

де i – номер року прогнозного періоду.

В обох наведених формулах грошові потоки дисконтуються так, як

якби вони були б отримані в кінці року.
Іноді оцінювач вважає за доцільне дисконтувати грошові потоки, так
якщо б передбачалося їх отримання у середині прогнозного року (зокрема,
при сезонності виробництва або з урахуванням того, що дохід надходить
частинами протягом року, а не одноразово загальною сумою в кінці року).
Тоді формула приймає вигляд :

Основні завдання оцінювача при використанні методу дисконтування

грошових потоків:
♦ проаналізувати минулі та спрогнозувати майбутні грошові потоки з
точки зору їх структури, величини, часу та періодичності отримання;
♦ визначити вартість підприємства на кінець прогнозного періоду;
♦ визначити ставки, за якими доцільно дисконтувати грошові потоки;
♦ вивчити та оцінити інвестиційні проекти, що впливають на
характеристики грошових потоків.
Основні етапи оцінки підприємства методом дисконтування грошових
потоків:

14
 1) вибір моделі грошового потоку;

2) визначення тривалості прогнозного періоду;

3) ретроспективний аналіз і прогноз;

4) розрахунок величини грошового потоку для кожного року

прогнозного періоду;

5) визначення ставки дисконтування;

6) розрахунок величини вартості в постпрогнозний період (реверсії);

7) розрахунок поточних вартостей майбутніх грошових потоків і

реверсії;

8) внесення заключних поправок.

15