1

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут модернізації змісту освіти

ІV етап Всеукраїнської
олімпіади з математики

LІХ Всеукраїнська олімпіада

юних математиків
Умови та вказівки до розв’язань задач

1 тур

12 березня 2019 року

"Намагайтеся отримати те, що полюбляєте,

інакше доведеться полюбити те, що отримали."
Бернард Шоу

м. Черкаси
 2

8 клас
8–1. По колу розставлені декілька натуральних чисел. Відомо, що добуток будь-яких
двох сусідніх з них є точним квадратом натурального числа. Доведіть, що добуток
будь-яких двох з розставлених чисел також є точним квадратом натурального числа.
(Ніколаєв Арсеній)

Розв’язання. Позначимо розставлені числа за рухом годинникової стрілки як

a1 , a2 , …, a k .
Тоді з умов задачі випливає, що для довільних 1≤i< j≤k добуток
2
(ai ai+1 )(ai+1 ai+2 )...(a j−1 a j )=n – є точним квадратом. Але тоді й добуток
2
n
ai a i+1=
a2i+1 a2i+2 ...a 2j−1 є точним квадратом, що й треба було довести.

8–2. Богдан для деякого прямокутника Q провів 2017 вертикальних та 2018

горизонтальних прямих, якими розрізав прямокутник Q на 2018×2019 менших не
обов'язково однакових прямокутників. Андрій каже, що йому треба знати периметри
2019 менших прямокутників, на які він вкаже, щоб дізнатися периметр усього
прямокутника Q . А Олеся сказала, що їй треба знати периметри 4036 менших
прямокутників, на які вона вкаже, щоб дізнатися периметр усього прямокутника Q .
Хто з дітей правий?
(Рубльов Богдан)
Відповідь: обидва не праві, навіть знаючи периметри усіх 2018⋅2019 менших прямокутників, не
можливо визначити периметр великого прямокутника.
Розв’язання. Покажемо, що навіть знаючи периметри усіх менших прямокутників, периметр P не
можна визначити точно. Наприклад, поділимо прямокутник на однакові квадрати 2×2 та
прямокутники 3×1 . Таким чином нам відомі периметри усіх менших прямокутників, що
дорівнюють 8 . Тоді для першого випадку, коли прямокутниками розбиття є квадрати 2×2 ,
великий прямокутник має розміри 4036×4038 і його периметр дорівнює 16148 . У другому
випадку при розбитті на прямокутники 3×1 великий прямокутник має розміри 6054×2019 і
його периметр дорівнює 16146 .

8–3. В компанії людей немає трьох попарно знайомих між собою, а серед будь-яких
п’яти знайдуться троє, які мають спільного знайомого. Доведіть, що людей можна
розбити на дві групи попарно незнайомих людей.
(Богданський Віктор)
Розв’язання. Очевидно, досить показати, що в графі немає циклу непарної довжини. Припустимо, в
графі є цикл непарної довжини; тоді візьмемо цикл найменшої непарної довжини 2 k +1 . За
умовою, зрозуміло, що k >1 . Очевидно також, що кожне ребро між деякими двома вершинами,
що належать циклу, також належить циклу (адже інакше отримали б 2 менших цикли з різною
парністю довжини – знайшовся б менший непарний).
Тепер, занумеруємо вершини по колу від 1 до 2 k +1 . Застосуємо друге твердження для
наступних п’яти людей: 1, 2, 3, k+2, k+3 (неважко переконатися, що вони всі різні). Помітимо,
 3

що серед трьох людей, у яких є спільний знайомий, не може бути двох знайомих (інакше з’явився б
трикутник). Якщо 2 k +1=5 – тоді серед цих трьох, що за умовою мають спільного знайомого,
точно буде два сусідні і утвориться трикутник, одержали суперечність. Нехай тепер k >2 . Тоді
серед 1, 2, 3, k+2, k+3 розглянемо 1, 3 та одного з k +2 , k+3 ,. Без обмеження
загальності, нехай це 1, 3, k+2 , у яких є спільний знайомий. Тоді, у 1 та k +2 є спільний
знайомий X , що не належить циклу. Тоді побудуємо цикли 1, 2, 3, ..., k+2, X і
k+2, k+3, ..., 2k+1, 1, X . Вони обидва менші за початковий і в них різна парність довжини –
серед них знайдеться цикл меншої непарної довжини. Одержана суперечність завершує доведення.

8–4. Для довільного натурального n≥3 знайдіть такі цілі числа a1 < a2 < .. .<an ,
для яких справджується рівність:
a1 a1 a1 a1 a2 a2 a2 a2
+ + +. ..+ = + + +. ..+
a1 a2 a3 an a1 a2 a3 an ?
(Рубльов Богдан)
n−k n−1 n−1
Відповідь. Наприклад,
a k=−2 −1 ) , k=1, n−1 та an =2
⋅(2 .
n−1 n−2 1
Розв’язання. Виберемо спочатку такі числа
b1 =−2 ,
b2 =−2 , …,
bn−1=−2 . Тоді
задану рівність можна переписати таким чином:
b1 b1 b 1 b b b b b b b
+ + +. ..+ 1 − 2 − 2 − 2 −. . .− 2 = 2 − 1
b1 b2 b 3 bn−1 b1 b 2 b3 bn−1 bn b n або
n−1 n−2 n−1 n−2 n−1 n−2 n−1 n−2 n−1
2 2 2 2 2 2 2 2 2 2n−2
X = n−2 − n−1 + n−3 − n−3 + n−4 − n−4 +.. .+ 1 − 1 = −
2 2 2 2 2 2 2 2 bn bn ⇒
n−1 n−2
1 2 3 2 n−2 n−3 n−2 1 2 −1 2
X =2− +2 −2+2 −2 +. . .+ 2 −2 =2 − = =
2 2 2 bn ⇒
n−1
2
bn = n−1
>0
2 −1 .
Оскільки усі
b k , k=1, n−1 – від'ємні, то буде справджуватись потрібний ланцюжок
нерівностей
b1 < b2 < .. .<bn−1 <b n . Далі залишається зрозуміти, що в усіх виразах
використовуються відношення змінних, тому відношення не зміняться при збільшенні усіх змінних в
однакову кількість разів. Тому шуканими змінними буде, наприклад, такий набір чисел:
n−1
a k=bk⋅(2 −1 ) , k=1, n .

9 клас

9–1. Задане натуральне число n>1 . По колу розставлені 2019 натуральних чисел.
Відомо, що добуток будь-яких двох сусідніх з них є точним n -м степенем деякого
натурального числа. Чи обов'язково й добуток будь-яких двох (не обов'язково сусідніх)
з цих чисел також є точним n -м степенем натурального числа?
(Ніколаєв А., Рубльов Б.)
Відповідь: обов'язково.
 4

Розв’язання. Для непарних n=2l +1 твердження доводиться таким чином.

2 2 l+1
P =(a1 a2 )(a2 a3 )( a3 a 4 ). ..( a2018 a 2019 )(a 2019 a1 )=m , де
P=a 1 a2 . .. a2019 .
2 l+1
Тоді й
P=a 1 a 2 . .. a2019 =s . Звідси
P s 2l+1 2 l+1
a1 = = =v
(a2 a3 )(a4 a5 ).. .(a2018 a2019 ) u 2l+1 1 .
2 l+1 2 l+1 2l+1 2l+1
Аналогічно доводиться, що
ai =v i , i=2, 2019 . Таким чином
ai a j =v i v j =v .

Для парних n=2l доведемо таким чином. З попереднього випливає, що

2 2l
P =(a1 a2 )(a2 a3 )( a3 a 4 ). ..( a2018 a 2019 )(a 2019 a1 )=m та P=ml , де
P=a 1 a2 . .. a2019 ⇒
P2 m2 l 2 l
a21 = = =v
(a 2 a3 )(a 4 a5 ).. .(a2018 a2019 ) u2 l 1 . Аналогічно a2i =v 2l
i , i=2, 2019 .
Тоді
r 2l
r
2l 2 2 2
=(a1 a2 )(a 2 a3 )(a3 a4 ).. .(a k−1 a k )=a1 a 2 a3 . .. a k−1 a k =a1 a k w
2l a1 ak = 2l
=z 2 l
⇒ w .
Аналогічно для будь-якої іншої пари індексів.

9–2. Нехай точка M – середина гіпотенузи AB прямокутного трикутника ABC .

Серединний перпендикуляр до гіпотенузи AB перетинає катет BC у точці K .
Перпендикуляр, що проведений до прямої CM із точки K , перетинає
продовження відрізку AC за точку A в точці P . Прямі CM і BP
перетинаються в точці T . Доведіть, що AC=TB .
(Хілько Данило)
Розв’язання. Оскільки KP⊥CM , то
∠ CPK =∠ MBC =∠ ABC (рис. 1), тож
чотирикутник PAKB є вписаним. Звідси
∠ CPK =∠ ABK =∠ KAB =∠ KPB ,
тобто PK є бісектрисою в трикутнику ΔCPT .
Також зрозуміло, що PK є в ньому висотою і
медіаною. Тому ΔCPT є рівнобедреним і, зокрема,
PK є серединним перпендикуляром відрізку CT .
Тоді CK =KT , а також Δ PCK =Δ PTK , а тому
∠ PTK=90 ° . Звідси, враховуючи, що KB=KA ,
маємо Δ KTB= Δ KCA за катетом і гіпотенузою. Отже, TB=Рис.
AC 1 .

9–3. Задача 8–3.

9–4. На дошці записаний многочлен x 2 +1 . Кожного дня Катя витирає записаний на

2
дошці многочлен F( x) та записує замість нього один з двох многочленів: F ( x)+1
2
або F( x +1) . Доведіть, що через рік вільний член многочлена, що записаний на
222
2
дошці, буде більше, ніж 2 .
 5

(Ніколаєв Арсеній)
Розв’язання. Спочатку доведемо таку лему.

Лема: Многочлен, який запише Катя після k -го дня не залежить в які саме перетворення вона
робить.
( 1) 2 ( 2) 2
Доведення. ММІ за кількістю k днів. Для k =1 маємо F1 ( x )=x + 1 та F1 ( x )=x +1
( 1) ( 2)
. Таким чином F1 =F 1 =F1 . Нехай тепер твердження справджується після k днів і ми
2 2 2 2
F k=(..
⏟ .(( x +1 ) +1) + .. .) +1
( 1)
маємо многочлен k . Тоді Fk ( x ) утвориться піднесенням
( 2)
усього виразу в квадрат і додаванням 1 ,а Fk ( x ) утворюється заміною самого внутрішнього
2
x на ( x +1) – обома варіантами ми отримаємо
2 2
+1)2+1)2+...)2+1 +1=
(1)
F k+1 ( x)= (...((x
⏟( ( 2)
k
2 2 2 2 2
k +1
) ⏟
(.
2 2 2
..(( x +1 ) +1 ) +.. . ) +1=
2

=F k +1 ( x )=(.. .((( x +1) +1 ) +1) +.. .) +1=F k +1 ( x )

⏟
k .
Це так само можна отримати з таких перетворень:
g2 ( x )+1=(h2 ( x )+1)2 +1=(h (( x 2 +1))2 +1=h 2 ( x 2 +1)+1=h2 (t )+1=g(t )=g( x 2 +1 ) .
Лема доведена.
2 2
F k ( x )=F k −1 ( x )+1 маємо таку рівність для вільних членів: a k=ak −1 +1 . І знову
З рівності
2 k−1 20
ММІ покажемо, що
a k ≥2 .
a 0 =1 ,
a1 =2=2 . Для деякого k маємо, що
k−1
a k≥22 , звідси
k−1 k−1 k k
2 2 2 2
a k=a2k −1 +1≥(2 2
⋅2
) + 1=2
+1=2 +1>2 ,
що й треба було довести. Оскільки 365>222 , то й твердження доведене.

10 клас

10–1. З натуральних чисел 2, 3, 4, ..., 2019 якимось чином утворюють 1009

правильних дробів, далі серед цих дробів вибирають найбільший. Яке найменше
значення може мати цей найбільший дріб при усіх можливих побудовах таких дробів?
Рубльов Богдан
1010
Відповідь: 2019 .
Розв’язання. Покажемо, що це значення може досягатися, наприклад, при такій побудові дробів:
1 2 3 1010
, ,
1011 1012 1013
, . . ., 2019 .
Припустимо, що при деякому іншому розподілу дробів матимемо менше значення максимуму.
Розглянемо дріб з знаменником 2019 , очевидно, що це число не може бути чисельником. Тоді там
має стояти число, що менше від 1010 , бо інакше отримаємо більше значення для максимуму.
 6
a
Нехай там стоїть число a<1010 і ми серед розподілу дробів маємо дріб 2019 . Тому серед
множини чисел M={a, a+1 , . .. , 1010, 1011, . .. , 2018} є принаймні 1009 чисел. Треба
a
утворити окрім дробі 2019ще 1008 дробів. З принципу Діріхле, принаймні один з цих дробів
матиме і чисельник, і знаменник з множини M , позначимо ці числа b< c . Але тоді маємо, що
1010 b b
2019
< 2019 < c , тобто максимум стане більшим. Одержана суперечність завершує доведення.

10–2. Андрій та Олеся по черзі вирізають по лініях сітки з прямокутника 4000×2019 .

квадрати якихось розмірів. Після ходу кожного обов'язково має залишитися зв'язна
фігура. Програє той, хто не може зробити хід. Хто виграє за правильної гри обох
гравців, якщо розпочинає Олеся?
Фігура називається зв'язною, якщо з будь-якої її клітини можна дістатися будь-якої іншої, ходячи
через сторони інших клітинок фігури.
(Рубльов Богдан)
Відповідь. Перемагає Олеся.
Розв’язання. Першим ходом Олеся відрізає квадрат завбільшки 2018×2018 , як це показане на
рис. 2. Таким чином, щоб ліворуч та праворуч утворилися однакові прямокутники 996×2019 , а
також знизу горизонтальна смуга 1×2018 .
Тепер стає зрозумілим, що для першого гравця
спрацьовує симетрична стратегія. При цьому,
якщо хід Андрія припустимий, наприклад,
ліворуч від вирізаного квадрату, то Олеся може
зробити такий самий праворуч. Якщо Андрій
своїм ходом вирізає квадрат, що містить один з
чорних квадратів, наприклад, лівий, то це
означає, що ліворуч усі інші одиничні
квадратики вже були відрізані. Тому і Олеся
зможе зробити симетричний хід. Після цього
залишається зіграти на ігровому полі, яке є
смугою 1×2018 . Очевидно, що відрізати від Рис. 2
неї можна лише квадратики 1×1 ліворуч чи праворуч, то гра триватиме парну кількість ходів.
Першим на цій смузі ходить Андрій, тому виграє Олеся.

10–3. В гострокутному трикутнику ABC

вписане коло з центром у точці I
дотикається до сторін AB та BC у точках
C1 та A 1 відповідно. Нехай M –
середина AC , N – середина дуги ABC
описаного кола трикутника ABC , P –
проекція точки M на A 1 C 1 . Доведіть, що
точки I , P та N лежать на одній
прямій.
(Тригуб Антон)
 7

Розв’язання. Позначимо точку W – другу точку перетину прямої BI з описаним колом

Δ ABC (Рис. 3). Тоді W – середина меншої дуги AC описаного кола Δ ABC . Отже, точки
M , W та N лежать на одній прямій. Зрозуміло, що A 1 C 1 ⊥ BI . Отже, PM||BW і
∠ PMN =∠ BWN . Відтак, достатньо довести, що трикутники PMN та IWN подібні (в
такому разі ∠ PNM =∠ INW , а тому точки I , N та P колінеарні). Для того, щоби
NM PM
довести подібність, достатньо отримати NW
= IW . Нехай ∠B=2 β . Тоді ∠ MNA=β та
NM PM NA 2
NW
= IW ⋅ NW =cos β . Розглянемо відрізок PM . Нехай X, Y – проекції вершин A та
C на пряму A 1 C 1 . Тоді PM є середньою лінією в трапеції AXYC . Тоді
2 PM =CY +XA =CA 1 sinYA 1 C+C 1 A sin XC 1 A=(CA 1 + AC 1 )cos β= AC cos β ,
оскільки
∠YA 1 C =∠ XC 1 A=90 °−β , а CA 1 + AC 1= AC , оскільки це точки дотику
Рис. 3
вписаного кола. Також, з теореми про тризуб IW =CW . Тоді
PM AC CM
IW
= 2CW cos β= CW cos β=cos 2 β .
Шукана рівність доведена.

10–4. Задані різні натуральні числа a та b , більші від 1 .

а) Доведіть, що для нескінченної кількості натуральних n число
n n+1
s n =a +b є складеним
б) Доведіть, що існує нескінченно багато простих p таких, що s n ділиться
на p при деякому натуральному n .
(Голованов Олександр)

Розв’язання. а) Нехай
sn= p – просте для деякого n більшим від a b . Тому a та
та
k l
b не кратні значенню n , то для деяких k і l числа a −1 та b −1 кратні p . Тоді
m m
при m=kl будуть кратні p обидва числа a −1 та b −1 , тому, числа amt −1 та
mt
b −1 для кожного натурального t . Звідси випливає, що число
n+mt n+1+mt n n n mt n+1 mt
s n+mt =a +b =a +b +a (a −1 )+ b (b −1)
буде кратне p , а тому буде складеним при усіх натуральних t . 

б) Кожний простий дільник

s n або ділить і a ,і b , або не ділить ні a , ні b .
k l
Нехай q – спільний простий дільник a і b ,а q та q – найбільші степені q , що
ділять a та b відповідно. Якщо k ≤l , то kn<l(n+1) , а якщо k >l , то kn>l(n+1)
для усіх достатньо великих n . Тому при достатньо великих n простий множник q входить у
s n у одній із степенів kn або l(n+1) , і тому найбільший спільний дільник an та bn+1
n+1
не перевищує d , де d=(a , b) – НСД.
Нехай p – просте число, що не входить в розклад на прості множники ні в числа a , ні в числа
k
b . Розглянемо найбільший степінь p цього числа, що ділить b+1 (можливо, k =0 ). Для
m m k+1
деякого натурального m обидва числа a −1 та b −1 кратні p . Тоді при n , що
 8

n n
кратне m , число s n =(b +1)+( a −1)+b (b −1) містить p у тій самій степені, що й
b+1 .
Припустимо, що твердження задачі не справджується і сукупність усіх простих дільників чисел
sn
скінченне. Тоді усі p , на які не діляться ні a , ні b , але ділиться s n при деяких натуральних
n , утворюють скінченний набір p1 , p2 , …, p j . Як ми бачили, для кожного pi існує
mi таке, що при n кратних
mi , степінь входження pi у s n не перевищує степені
входження
pi у b+1 .
n n+1 n+1
Візьмемо n , що кратне усім mi , отримаємо, що s n =a +b не перевищує d (b+1) .
Але, оскільки хоча б одне з чисел a чи b більше d , то це не може справджуватися для скіль
завгодно великих n – одержана суперечність завершує доведення.

11 клас

11–1. Чи існують цілі числа a<b <c <d , для яких справджується рівність:
a a a a b b b b
+ + + = + + +
a b c d a b c d ?
(Рубльов Богдан)
Відповідь. Так, наприклад, a=−28 , b=−14 , c=−7 та d=4 .
Розв’язання. Очевидно, що усі числа додатними бути не можуть. Виберемо a=−4 , b=−2 ,
c=−1 і знайдемо d , що буде задовольняти цю умову:
−4 −4 −4 −4 −2 −2 −2 −2 4 1 2 2 7 4
+ +
−4 −2 −1
+ d
= + +
−4 −2 −1
+ d ⇒ 2+4− d
= 2
+2− d ⇒ =
d 2 ⇒ d= 7
.
Оскільки в кожному заданому виразі використовуються лише відношення змінних, то при множенні
усіх їх на одне число, то значення виразу не зміниться. Таким чином розв'язком буде, наприклад,
трійка чисел a=−28 , b=−14 , c=−7 та d=4 . Перевіркою не важко переконатися, що
вони задовольняють умову.

11–2. На початку гри ігрове поле – це прямокутник 2×2 n . Олеся та Андрій по черзі
(розпочинає Олеся) роблять такі ходи – кожний з них від поточного ігрового поля
відрізають квадрат розміру 1×1 або 2×2 за умови, що їх можна вирізати з ігрового
поля на цей момент і після його відрізання ігрове поле залишиться зв’язним по
стороні, тобто з будь-кого поля на будь-яке інше можна дістатися ходами шахової
тури. Виграє той, хто відріже останній квадратик ігрового поля. Хто переможе в цій
грі, за умови що усі хочуть виграти?
(Рубльов Богдан)
Відповідь. Олеся перемагає для непарних Рис. 4
n , для парних n перемагає Андрій.
Розв’язання. Будемо вважати, що початкове ігрове поле 2×2 n розташоване горизонтально, тобто
в нього два горизонтальні рядки та 2n стовпиків. У кожний момент гри вважатимемо ігровим
полем прямокутник 2×m , який має такі властивості – він містить усі ті стовпчики 2×2 , в яких
 9

є принаймні одна клітинка 1×1 , що досі не вирізана (рис. 4). При цьому клітини квадратів 2×2 ,
що розташовані на лівому та правому краях ігрового поля називаються крайніми.
Випишемо важливі властивості цієї гри.

Властивість  1. Квадрат 2×2 можна поставити лише тоді, коли принаймні з одного боку усі
чотири крайні клітини 1×1 ще не вирізані. У цей момент принаймні два крайніх поля 1×1
можна вирізати.

Властивість  2. Якщо на ігровому полі завбільшки 2×k виникає момент, що виявилися вирізані
принаймні по одному крайньому квадрату 1×1 з кожного боку (рис. 5), то перемагає той гравець
(назвемо його другим), який виставляє парні за ліком квадратики 1×1 на це поле. Тобто, якщо там
вже вирізані 2l+1 квадратик 1×1 , то перемагає той гравець чий на даний момент хід, якщо
вирізані 2l , то той, хто робить черговий хід програє.
Неважко зрозуміти, що другий гравець, якій вирізає парні квадратики 1×1 , може досягти перемоги
таким чином. Достатньо, щоб він не дав змоги виставити на поле жодного квадрату 2×2 . З
властивості 1 зрозуміло як це зробити. Якщо з якогось боку виникає ситуація, що можна виставити
квадрат 2×2 , то він просто вирізає з крайніх полів квадратик 1×1 . Якщо після його вирізання
деякого квадрату 1×1 може виникнути ситуація, що можна вирізати квадрат 2×2 , то він
просто вирізає інший квадратик 1×1 , який
унеможливлює цю ситуацію. Таким чином з ігрового поля
можна буде вирізати загалом парну кількість квадратиків
1×1 , тому й переможе другий гравець. Рис. 5

Перейдемо до розв’язання задачі для заданого ігрового поля 2×2 n . Перебором легко зрозуміти,
що на полі 2×2 перемагає Олеся, а на полі 2×4 – Андрій. Покажемо ММІ, що при непарному
n перемагає Олеся, а при парному – Андрій.
Нехай n=2m+1 – непарне. Тоді Олеся відрізає з одного з країв квадрат 2×2 , то ігрове поле
зменшується до 2×2(n−1)=2×2⋅2 m . За припущенням – тут виграє другий гравець і в цей
момент хід Андрія, тобто перемагає Олеся, бо в цей момент другою ходить саме Олеся.
Нехай n=2m – парне. Якщо Олеся відрізає з одного з боків квадрат 2×2 , то Андрій відрізає
так само квадрат 2×2 і за припущенням перемагає саме він, бо знову матимемо ігрове поле
2×(n−4 )=2×2⋅(2 m−2) .
Таким чином Олеся має відрізати квадрат 1×1 . При цьому Андрій застосовує симетричну
стратегію відносно вертикальної прямої. Якщо в певний момент Олеся відріже один з крайніх
квадратиків, то симетричним ходом Андрій переведе гру в позицію, що описана у властивості 2, при
цьому він тут буде другим гравцем, тому й виграє. Зрозуміло, що якщо стратегія симетрична, то усі
ходи Андрія припустимі. При цьому колись Олесі першій доведеться відрізати один з крайніх
квадратиків.

11–3. Задача 10–4.

 10

11–4. На колі з діаметром AD взято

точки B і C так, що AB=AC . На
відрізку BC обрано точку P
довільним чином, а точки M і N на
відрізках AB і AC відповідно так,
що чотирикутник PMAN є
паралелограмом. Нехай PL –
бісектриса трикутника MPN . Пряма
PD перетинає MN у точці Q .
Доведіть, що точки B , Q , L та
C лежать на одному колі.
(Плотніков Михайло, Хілько Данило)
Розв’язання.Спершу доведемо,
що
∠ BDP =∠ AMN та ∠ PDC= ANM .
Справді, очевидно, що MP||AC ,
NP||AB , бо PMAN – паралелограм (рис. 6). Тоді Рис. 6
∠ MPB =∠ ABC =∠ ACB =∠ NPC .
Отже Δ BMP ~ Δ PNC . Також помітимо, що тоді BC – бісектриса зовнішнього кута
BP MP PB AN
Δ MPN . Тоді PC = NC , а оскільки MP=AN , NC= NP= AM⋅PC = AM . Зауважимо,
що Δ BDC рівнобедрений і ∠ CBD =∠ BCD . За теоремою синусів для трикутників BPD і
CPD :
BP PD PD PC
= = =
sin ∠BDP sin ∠CBD sin ∠ BCD sin ∠PDC .
sin ∠ PDC PC sin ∠ PDC AM
= =
Тоді sin ∠BDP BP . Тоді за попереднім sin ∠BDP AN . За теоремою синусів для
sin ∠ ANM AM sin ∠ PDC sin ∠ ANM
= =
Δ AMN sin ∠ AMN AN . Остаточно маємо, що sin ∠BDP sin ∠ AMN . Зауважимо,
що
∠ PDC +∠ BDP =∠ BDC=180 °−∠ MAN =∠ MNA +∠ AMN .
Звідси отримуємо, що
∠ PDC =∠ MNA , ∠ PDB =∠ AMN .
Далі ∠QMD=∠ AMN =∠QDB , отже чотирикутник MQBD – вписаний. Розглянемо пару
трикутників CPD і PLM . Маємо, що
∠ CDP =∠ NMP =∠ ANM , ∠ LPM=90 °−∠ MPB=90° −∠ ACB =∠ PCD .
CP CD CP BD
Отже ΔCPD ~ Δ PLM . Тоді LP MP , а оскільки MP= MB , CD=DB , то LP MB .
= =
Розглянемо тепер пару трикутників LPC та MBD . Тоді ∠ MBD=∠ LPC =90 ° , а тому,
згідно з попередньою рівністю, Δ LPC ~ Δ MBD . Тоді ∠ LPC =∠MDB=180 °−∠BQM ,
звідси ∠BQL+∠ LCB=180 ° , тобто що чотирикутник BQLC – вписаний.