Лекцiя № 2

§ 4. ОСНОВНI ВЛАСТИВОСТI ВИЗНАЧНИКIВ

Властивiсть 1. det A = det AT .

Властивiсть 2. При перестановцi мiсцями двох рядкiв (або двох стовпцiв) визначник
змiнює свiй знак на протилежний.

Означення
Будемо говорити, що деякий рядок X = (x1 , x2 , . . . , xn ) є лiнiйною комбiнацiєю рядкiв

A = (a1 , a2 , . . . , an ), B = (b1 , b2 , . . . , bn ), . . . , C = (c1 , c2 , . . . , cn )

з коефiцiєнтами α, β, . . . , γ, якщо

X = αA + βB + · · · + γC,
тобто xi = αai + βbi + · · · + γci для i = 1, . . . , n.

Властивiсть 3.
Якщо у визначнику n-го порядку ∆ i-тий рядок є лiнiйною комбiнацiєю рядкiв B та C
з коефiцiєнтами λ та µ, то
∆ = λ∆1 + µ∆2 ,
де ∆1 – визначник, у якому i-тий рядок дорiвнює B, а всi решта тi ж, що й у ∆, а ∆2 –
визначник, у якому i-тий рядок дорiвнює C, а всi решта рядки тi ж, що й у ∆.

Наслiдки з властивостi 3:

Наслiдок 1. Визначник з двома однаковими рядками (стовпцями) дорiвнює нулевi.

Наслiдок 2. Спiльний множник усiх елементiв деякого рядка (стовпця) можна винести
за знак визначника.

Наслiдок 3. Якщо всi елементи деякого рядка (стовпця) визначника дорiвнюють нулевi,
то визначник також дорiвнює нулевi.

Наслiдок 4. Якщо елементи двох рядкiв (стовпцiв) визначника пропорцiйнi, то визна-

чник дорiвнює нулевi.

Наслiдок 5. Якщо до елементiв деякого рядка (стовпця) додати вiдповiднi елементи

iншого рядка (стовпця) помноженi на довiльне число λ, то величина визначника не
змiниться.
2/9 Лекцiя 2

Властивiсть 4. Визначник матрицi C, яка є добутком квадратної матрицi A на квадратну

матрицю B, дорiвнює добутку визначникiв матриць A та B:

det C = det(A · B) = det A · det B.

Зауважимо, що для суми A + B аналогiчної властивостi нема.

Зауваження:

1) якщо O – нульова матриця, то det O = 0;

2) якщо E – одинична матриця, то det E = 1;

3) якщо A – дiагональна матриця, то її визначник дорiвнює добутку дiагональних

елементiв;

4) визначник трикутної матрицi дорiвнює добутку дiагональних елементiв:

 
 a11 a12 . . . a1n 
  n
 0 a22 . . . a2n  Y
  = a11 · a22 · . . . · ann = aii .
 ... ... ... ... 
  i=1
 0 0 . . . ann 

Приклад
 
 1
 0 −1 2 
 1 2 −2 0 
Обчислити визначник четвертого порядку  .
 −1 3 0 2 
 2 1 −1 3 

Робимо еквiвалентнi перетворення над стовпцями (вказуючи вiдповiдно стрiлочками),

утворюючи за наслiдком 5 нулi в першому рядку:

   
1
 0 −1 2  1 0 0 0 
1 2 −2 0  1 2 −1 −2

−1 = =
 3 0 2 −1 3 −1 4 
2 1 −1 3  2 1 1 −1
×(−2)  ×2   
2 −1 −2 0 −1 0   
    1 6 
= 3 −1 4  = 1 −1 6  =   = −21.
1 1 −1 3 1 −3 3 −3

×(−2)
 
 1 0 −1 2 
 
 1 2 −2 0 
Отже, 
  = −21.
 −1 3 0 2 

 2 1 −1 3 

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I —————————————————–

Лекцiя 2 3/9

§ 5. ОБЕРНЕНА МАТРИЦЯ

Означення
Матриця A−1 називається оберненою до квадратної матрицi A, якщо

A · A−1 = A−1 · A = E,

де E – одинична матриця.

Зауваження 1. Якщо матриця не є квадратною, то вона не має оберненої.

Означення
Якщо det A = 0, то матриця A називається виродженою i якщо det A 6= 0, то вiдповiдно
називається невиродженою.

Теорема (критерiй iснування оберненої матрицi)

Матриця A має обернену тодi та тiльки тодi, коли вона невироджена, тобто коли
det A 6= 0.

Нехай det A 6= 0. Тодi оберненою матрицею для A є матриця вигляду

 
A11 A21 . . . An1
1  A12 A22 . . . An2 
A−1

= 
det A  . . . . . . ... ... 
A1n A2n . . . Ann

Тут Aij – алгебричнi доповнення елементiв aij .

Приклад
 
1 2 0
Чи iснує обернена матриця для матрицi A =  −1 1 2  ?
3 0 1
Знайти обернену матрицю A−1 у випадку її iснування.

Обчислюємо det A = 15 6= 0. Отже, обернена матриця iснує.

Знаходимо алгебричнi доповнення

A11 = 1, A21 = −2, A31 = 4, A12 = 7, A22 = 1, A32 = −2, A13 = −3, A23 = 6, A33 = 3.

Тодi маємо
   
A11 A21 A31 1 −2 4
1  1 
A−1 = A12 A22 A32  = 7 1 −2  .
det A 15
A13 A23 A33 −3 6 3

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I —————————————————–

4/9 Лекцiя 2

Обернена матриця має наступнi властивостi:

1
1) det(A−1 ) = .
det A
2) (AB)−1 = B −1 A−1 .
3) (A−1 )T = (AT )−1 .

§ 6. РАНГ МАТРИЦI. ТЕОРЕМА ПРО БАЗОВИЙ МIНОР

Нехай
A = (a1 , a2 , . . . , an ), B = (b1 , b2 , . . . , bn ), . . . , C = (c1 , c2 , . . . , cn )
рядки деякої матрицi порядку n.
Означення
Рядки A, B, . . . , C називаються лiнiйно залежними, якщо iснують такi числа α, β, . . . , γ,
що одночасно не дорiвнюють нулю i

αA + βB + · · · + γC = 0, (1)

де 0 – нульовий рядок.

Означення
Рядки A, B, . . . , C називаються лiнiйно незалежними, якщо рiвнiсть (1) можлива лише
у випадку, коли всi числа дорiвнюють нулевi: α = β = · · · = γ = 0.

Теорема 1 (критерiй лiнiйної залежностi рядкiв)

Рядки A, B, . . . , C є лiнiйно залежними тодi та тiльки тодi, коли хоча б один iз них є
лiнiйною комбiнацiєю решти рядкiв.

Розглянемо довiльну розмiру m × n матрицю

 
a11 a12 · · · a1n
 a21 a22 · · · a2n 
A=  ··· ···
.
··· ··· 
am1 am2 · · · amn

Означення
Мiнором k-го порядку матрицi A називається визначник k-го порядку з елементами, що
лежать на перетинi будь-яких k рядкiв та k стовпцiв матрицi A.

Зауваження. Порядок мiнора задовольняє нерiвнiсть: k ≤ min{m, n}.

Приклад
 
1 2 3
У матрицi мiнорiв другого порядку є 3, зокрема,
2 3 2
 
2
 1 3 
M =   = −4.
2 2 

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I —————————————————–

Лекцiя 2 5/9

Означення
Найбiльший з порядкiв мiнорiв матрицi, вiдмiнних вiд нуля, називається рангом матри-
цi.

Отже, число r називається рангом матрицi A i позначається r = rang A, якщо:

• матриця A має мiнор r-го порядку, що не дорiвнює нулевi;

• довiльний мiнор вищого порядку дорiвнює нулевi.

Обчислення рангу є досить складною задачею у випадку матрицi великих розмiрiв.

Означення
Назвемо елементарними перетворенням матрицi:

• перестановку двох рядкiв матрицi;

• додавання до одного рядка матрицi iншого, помноженого на довiльне
число λ.

Означення
Двi матрицi, якi отримуються одна з одної за допомогою елементарних перетворень,
називаються еквiвалентними. Цей факт позначають так:

A ∼ B.

Теорема 2
Кожну матрицю за допомогою елементарних перетворень можна звести до схiдчас-
того вигляду.

Приклад
 
1 −2 2 1
Звести матрицю 1 −2 2 −1 до схiдчастого вигляду.

1 −2 2 5

Утворюємо пiд головною дiагоналлю нулi, використовуючи елементарнi перетворення

матрицi:
     
×(−1) 1 −2 2 1 ×(−1) 1 −2 2 1 1 −2 2 1
1 −2 2 −1 ∼ 0 0 0 −2 ×(−2) ∼ 0 0 0 −2 .
1 −2 2 5 0 0 0 4 0 0 0 0
Отже, матрицю зведено до схiдчастого вигляду.

Означення
Рангом матрицi A щодо рядкiв (стовпцiв) називається максимальна кiлькiсть лiнiйно
незалежних рядкiв (стовпцiв).

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I —————————————————–

6/9 Лекцiя 2

Позначення rp (A), rc (A).

Теорема 3
Для довiльної матрицi виконуються рiвностi

rang A = rp (A) = rc (A).

В останньому прикладi rang A = 2.

Можна використовувати такi два способи для знаходження рангу матрицi:

1. Метод мiнорiв. Нехай в матрицi A знайдено вiдмiнний вiд нуля мiнор k-го поряд-
ку M . Розглянемо лише тi мiнори (k + 1)-го порядку, якi мiстять мiнор M . Якщо всi
вони дорiвнюють нулевi, то ранг матрицi дорiвнює k. В протилежному випадку для
знаходження рангу матрицi A використовуємо ненульовий мiнор (k + 1)-го порядку i
повторюємо знову попереднi мiркування.

2. Метод елементарних перетворень, який базується на таких фактах:

– ранг матрицi не змiнюється при елементарних перетвореннях;
– ранг схiдчастої матрицi рiвний кiлькостi ненульових рядкiв цiєї матрицi.

Приклад
 
1 2 1 3
 4 −1 −5 −6 
Знайти rang A для матрицi A = 
 1 −3 −4 −7  .


2 1 −1 0

Перший спосiб (метод мiнорiв):

 
2
 1 2 
M =  = −1 − 8 = −9 6= 0.
4 −1 
   
 1 2 1   1 2 3 
3
  3
 
M1 =  4 −1 −5  = 0,
 M 2 = 
 4 −1 −6  = 0,

 1 −3 −4   2 1 0 
   
 1 2 1   1 2 3 
3
  3
 
M3 =  4 −1 −5
  = 0,
 M4 =  4 −1 −6
  = 0.

 2 1 −1   1 −3 −7 
Отже, rang A = 2.
Другий спосiб (за допомогою елементарних перетворень): утворюємо нулi пiд голов-
ною дiагоналлю:

   
×(−4) 1 2 1 3 ×(−1) ×(−2) 1 2 1 3
 4 −1 −5 −6   0 −9 −9 −18  : (−9)
 
 1 −3 −4 −7  ∼  
 0 −5 −5 −10  ∼
: (−5)

2 1 −1 0 0 −3 −3 −6 : (−3)

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I —————————————————–

Лекцiя 2 7/9

   
1 2 1 3 1 2 1 3
 0 1 1 2  ×(−1) ×(−1)  0 1 1 2 
∼ 
 0
 ∼  .
1 1 2   0 0 0 0 
0 1 1 2 0 0 0 0

Отже, rp (A)= rang A = 2.

Нехай rang A = k, де k ≤ min{m, n}.

Означення
Базовим мiнором матрицi A, для якої rang A = k, називається довiльний вiдмiнний вiд
нуля мiнор k-го порядку.

Звичайно, базових мiнорiв може бути декiлька.

Означення
Рядки i стовпцi, на перетинi яких стоїть базовий мiнор, називаються вiдповiдно базови-
ми рядками i базовими стовпцями.

Теорема 4 (про базовий мiнор)

Базовi рядки (стовпцi) – лiнiйно незалежнi. Довiльний рядок (стовпець) матрицi є лi-
нiйною комбiнацiєю базових рядкiв (стовпцiв).

§ 7. СИСТЕМИ ЛIНIЙНИХ АЛГЕБРИЧНИХ РIВНЯНЬ (СЛАР)

Означення
Система m лiнiйних алгебричних рiвнянь з n невiдомими має вигляд


 a11 x1 + a12 x2 + · · · + a1n xn = b1 ,
a21 x1 + a22 x2 + · · · + a2n xn = b2 ,

(1)

 ······························
am1 x1 + am2 x2 + · · · + amn xn = bm ,


де x1 , x2 , . . . , xn – невiдомi, a11 , a12 , . . . , amn ∈ R – коефiцiєнти системи, b1 , b2 , . . . , bm ∈

R – вiльнi члени.

Введемо матрицю системи (основну матрицю) A, стовпець невiдомих X та стовпець вiль-

них членiв B:
   
x1 b1
 
a11 a12 · · · a1n
 a21 a22 · · · a2n   x2   b2 
A= , X =  ..  , B =  ..  .
     
··· ··· ··· ···   .   . 
am1 am2 · · · amn xn bm

Тодi систему (1) можна записати скорочено у виглядi

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I —————————————————–

8/9 Лекцiя 2

AX = B. (2)

Означення
 
0
 0 
Система (1) або (2) називається однорiдною, якщо B =  .
 
..
 . 
0

Означення
Якщо хоча б одне з чисел b1 , b2 , . . . , bm вiдмiнне вiд нуля, то система (1) або (2) назива-
ється неоднорiдною.

Означення
Система (1) або (2) називається квадратною, якщо m = n.

Означення
Розв’язком системи (1) або (2) називається впорядкований набiр n чисел

x01 , x02 , . . . , x0n ,

який при пiдстановцi в систему замiсть x1 , x2 , . . . , xn перетворює всi рiвняння цiєї сис-
теми в тотожностi.

Означення
Система (1) або (2) називається сумiсною, якщо вона має хоча б один розв’язок i несу-
мiсною, якщо вона не має жодного розв’язку.

Означення
Сумiсна СЛАР називається визначеною, якщо вона має єдиний розв’язок.

Означення
Сумiсна СЛАР називається невизначеною, якщо вона має принаймнi два рiзнi розв’язки.

Означення
Розмiру m × (n + 1) матриця
  
a11 a12 · · · a1n 
 b1
 a21 a22 · · · a2n  b2 
A
e=
 ··· ···
 
··· ··· 
 ··· 
am1 am2 · · · amn  bm

називається розширеною матрицею системи (2).

При вивченнi системи (1) або (2) головними є такi питання:

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I —————————————————–

Лекцiя 2 9/9

1) як встановити сумiснiсть чи несумiснiсть системи ?

2) якщо система сумiсна, то чи вона визначена чи невизначена ?
3) як знайти розв’язки системи (один для визначеної або всi для
невизначеної) ?

—————————————————— J Лектор – проф. Нитребич З.М. I —————————————————–