Властивостi визначникiв

Властивiсть 1: detA = detAT .

Доведення: Транспонування матрицi мiняє порядок iндексiв елементiв, а це в свою

чергу, мiняє мiсцями рядки в вiдповiднiй пiдстановцi. Якщо помiняти в цiй пiдстановцi
два рядки мiсцями, то парнiсть пiдстановки вiд цього не змiниться.

Властивiсть 2: Якщо в матрицi є нульовий рядок або стовпчик, то визначник такої

матрицi дорiвнює нулевi.

Доведення: Кожен з добуткiв матиме нуль як множник, отже, кожен з добуткiв буде
дорiвнювати нулевi i, вiдповiдно, визначник також дорiвнює нулевi.

Властивiсть 3: Якщо у визначнику помiняти два рядки чи два стовпцi мiсцями, то

знак визначника змiниться на протилежний.

Доведення: При замiнi двох рядкiв мiсцями, у вiдповiднiй перестановцi пiдстановки

вiдбудеться транспозицiя двох елементiв. За теоремою про транспозицiю, парнiсть переста-
новки вiд цього змiниться на протилежну, а, отже, парнiсть пiдстановки також змiниться
на протилежну. Таким чином, i знак визначника змiниться на протилежний.

Властивiсть 4: Визначник, у якому два рядки (або два стовпцi) однаковi, дорiвнює
нулевi.

Доведення: Нехай в матрицi A рядки з номерами i та k однаковi. Помiнявши цi рядки

мiсцями, за властивiстю 3, отримаємо визначник матрицi A1 протилежного знаку. Тобто

detA = −detA1 ,

але A = A1 . Отже,
detA = −detA.
Звiдси,
2detA = 0 ⇒ detA = 0.

Властивiсть 5: Якщо певний рядок (стовпчик) матрицi помножити на ненульове чи-

сло λ, то її визначник також помножиться на це число λ.

Доведення: Слiдує безпосередньо з означення.

Властивiсть 6: Визначник, у якому два рядки (стовпцi) пропорцiйнi, дорiвнює 0.

Доведення: Слiдує безпосередньо властивостей 5 та 4.

 Властивiсть 7: Лiнiйнiсть визначника:
     
 a11 . . . a   a11 . . . a1n   a11 . . . a1n 
 1n
  .   
 .
.. .
.. .
..   . .. ..   .. .. .. 
   . . .   . . . 
     
 bi1 + ci1 . . . bin + cin  =  bi1 . . . bin  +  ci1 . . . cin 
 .. .. ..   . .. ..   .. .. .. 
   ..
 . . .   . .   . . . 
 a . . . a   a . . . ann   an1 . . . ann 
n1 nn n1

Доведення: Розглянемо визначник, який знаходиться з лiвого боку рiвностi:

∑
detb+c = (−1)s(σ) a1 j1 . . . ai−1 ji−1 · (bi ji + ci ji ) · ai+1 ji+1 . . . an jn =
σ
∑
= (−1)s(σ) a1 j1 . . . ai−1 ji−1 · bi ji · ai+1 ji+1 . . . an jn +
σ
∑
+ (−1)s(σ) a1 j1 . . . ai−1 ji−1 · ci ji · ai+1 ji+1 . . . an jn =
σ

= detb + detc .

Властивiсть 8: Якщо певний рядок (стовпчик) матрицi є лiнiйною комбiнацiєю iнших

рядкiв (стовпцiв) цiєї матрицi, то визначник цiєї матрицi дорiвнює 0.

Доведення: Слiдує безпосередньо з попереднiх властивостей.

Властивiсть 9: Визначник матрицi не змiниться, якщо до її i-го рядка додати j-ий

рядок помножений на ненульове число λ.

Доведення: Слiдує безпосередньо з попереднiх властивостей.

Обчислення визначникiв

1. Мiнори та алгебраїчнi доповнення.

Означення: Мiнором елемента aij матрицi A ∈ Mn (R) називається визначник матри-

цi, яку отримано з матрицi A викресленням i-го рядка та j-го стовпця.
 
 a11 . . . a1 j−1 a1 j+1 . . . a1n 

 ... ... ... ... ... . . . 

 a . . . ai−1 j−1 ai−1 j+1 . . . ai−1 n 
Mij =  i−1 1 
 ai+1 1 . . . ai+1 j−1 ai+1 j+1 . . . ai+1 n 
 ... ... ... ... ... . . . 

 an1 . . . an j−1 an j+1 . . . ann 

Означення: Алгебраїчним доповненням елемента aij матрицi A ∈ Mn (R) називається

число Aij = (−1)i+j Mij .
  
1 2 3
Приклад: Для матрицi A =  4 5 6  знайдiть мiнор елемента a23 та алгебраїчне
7 8 9
доповнення елемента a23 .
Щоб знайти мiнор елемента a23 , викреслимо 2-ий рядок та 3-iй стовпчик (рядок i стовп-
чик, в яких стоїть елемент a23 ). Отримаємо
 
 1 2 
M23 =   = 1 · 8 − 2 · 7 = 8 − 14 = −6.
7 8 

Щоб знайти алгебраїчне доповнення елемента a23 , скористаємось означенням:

A23 = (−1)2+3 · M23 = (−1)5 · (−6) = −(−6) = 6.

2. Розклад визначника за елементами i-го рядка (або j-го стовпя).

Лема 1:  
 a11 0 0 0 ... 0 
 
 a21 a22 a23 a24 ... a2n 
 
 a31 a32 a33 a34 ... a3n 
  = a11 A11 .
 .. .. .. .. ... .. 
 . . . . . 
 
 an1 an2 an3 an4 ... ann 

Доведення: За означенням визначника,

∑
detA = (−1)s(σ) a1 j1 a2 j2 . . . an jn .
σ

n!
Оскiльки a12 = a13 = · · · = a1n = 0, то в цiй сумi є = (n − 1)! ненульових добуткiв.
∑ ∑ n ′
Отже, detA = (−1)s(σ) a1 j1 a2 j2 . . . an jn = a11 (−1)s(σ ) a2 j2 . . . an jn ,
σ σ′
причому s(σ) = s(σ ′ ), бо σ = (1, σ ′ ), в якiй 1 не утворює iнверсiй.
Тому  
 a22 . . . a2n 
 
 .. . . 
detA = a11 ·  . . . .
.  = a11 A11 .
 
 an2 . . . ann 

Лема 2:
 
 a11 . . . a1 j−1 a1j a1 j+1 . . . a1n 
 
 .. .. .. .. .. .. .. 
 . . . . . . . 
 
 ai−1 1 . . . ai−1 j−1 ai−1 j ai−1 j+1 . . . ai−1 n 
 
 0 ... 0 aij 0 ... 0  = aij Aij .
 
 ai+1 1 . . . ai+1 j−1 ai+1 j ai+1 j+1 . . . ai+1 n 
 .. .. .. .. .. 
 ... ... 
 . . . . . 
 an1 . . . an j−1 an j an j+1 . . . ann 
 Доведення: Помiняємо 1-ий та i-ий рядки та 1-ий та j-ий стовпцi мiсцями. При
цьому знак визначника змiниться двiчi. За лемою 1, визначник такої матрицi буде aij Aij .

Теорема: detA = a11 A11 + a12 A12 + · · · + a1n A1n .

Доведення: Зобразимо i-ий рядок так:

(ai1 , ai2 , . . . , ain ) = (ai1 , 0, . . . , 0) + (0, ai2 , . . . , 0) + · · · + (0, 0, . . . , ain .)

За властивiстю 7 визначникiв,
     
 a11 a12 . . . a1n   a11 a12 . . . a1n   a11 a12 . . . a1n 
 . ..     
 . .. .. .. .. .. ..   .. .. .. .. 
 . . . .   . . . .   . . . . 
     
detA =  ai1 0 . . . 0  +  0 ai2 . . . 0  + ··· +  0 0 . . . ain .
 . .. ..   .. .. ..   .. .. .. 
 .. ..
.
..
.   ..
. 
 . .   . . .   . . . 
 a a ... a   an1 an2 . . . ann   an1 an2 . . . ann 
n1 n2 nn

За лемою 2,
detA = a11 A11 + a12 A12 + · · · + a1n A1n .

3. Методи обчислення визначникiв.

• Розвинення по рядку (чи стовпчику).

• Зведення до трикутного вигляду.

Проiлюструємо обидва методи на прикладi.

 
 1 3 4 −1 

 −2 5 0 −3 
Приклад: Обчислiть  .
 1 −7 −3 2 
 0 2 5 1 
1. Розвинення по 2-му рядку:
 
 1 3 4 −1     
  3 4 −1   1 4 −1 
 −2 5 0 −3    
 = (−1)2+1
· (−2) ·  −7 −3 2  + (−1)2+2 · 5 ·  1 −3 2  +
 1 −7 −3 2     
  2 5 1   0 5 1 
 0 2 5 1 
   
 1 3 −1   1 3 4 
  
+(−1)2+3 · 0 ·  1 −7 2  + (−1)2+4 · (−3) ·  1 −7 −3  =
 0 2 1   0 2 5 
= 2(−9 + 16 + 35 − 6 − 30 + 28) + 5(−3 + 0 − 5 − 0 − 10 − 4) − 3(−35 + 0 + 8 − 0 + 6 − 15) =
= 2(34) + 5(−22) − 3(−36) = 68 − 110 + 108 = 66.
 2. Зведення до трикутного вигляду:
     
 1 3 4 −1   1 3 4 −1   1 3 4 −1 
  
 −2 5 0 −3   0 11 8 −5  1 1  0 11 8 −5 
 = = · · =
 1 −7 −3 2   0 −10 −7 3  11 11  0 0 3 −17 

 0 2 5 1   0 2 5 1   0 0 39 21 
 
 1 3 4 −1 
 
1  0 11 8 −5  1
= ·  = · 1 · 11 · 3 · 242 = 66.
121  0 0 3 −17  121
 0 0 0 242 

4. Теорема Лапласа.

Нехай A ∈ Mn (R). Виберемо в матрицi A рядки з номерами i1 , i2 , . . . , ik та стовпцi з

номерами j1 , j2 , . . . , jk , причому i1 < i2 < · · · < ik , j1 < j2 < · · · < jk .

Означення: Мiнором k-го порядку називається визначник матрицi, який утворено з

елементiв, що стоять на перетинi рядкiв i1 , i2 , . . . , ik та стовпцiв j1 , j2 , . . . , jk . Позначимо
цей мiнор ( )
i1 . . . ik
M .
j1 . . . jk

 
2 1 −1 0
 1 0 1 −2 
Приклад: Нехай задано матрицю A =   3 1 0
.
1 
( ) −2 1( 1 ) −1
3 3
Мiнором 1-го порядку M є визначник M = |1| = 1.
( 2 ) 2( )  
2 3 2 3  1 −2 
Мiнором 2-го порядку M є визначник M =  = 7.
1 4 1 4 3 1  
( ) ( )  1 0 1 
2 3 4 2 3 
Мiнором 3-го порядку M є визначник M =  3 1 0  = 6.
1 2 3 1 4  −2 1 1 
( )
i1 . . . ik
Означення: Алгебраїчним доповненням до мiнора k-го порядку M на-
( ) j1 . . . jk

i1 +···+ik +j1 +···+jk i1 . . . ik

зивається число (−1) M , де M – визначник матрицi, одер-
j1 . . . jk
жаної з матрицi A викресленням рядкiв i1 , i2 , . . . , ik та стовпцiв j1 , j2 , . . . , jk .

Теорема Лапласа: Визначник матрицi A дорiвнює сумi добуткiв всеможливих

мiнорiв k-го порядку та їх алгебраїчних доповнень.