n-вимiрний векторний простiр Rn

Означення: Числовим n-вимiрним вектором називається впорядкована послiдовнiсть

з n дiйсних чисел
⃗a = (a1 , a2 , . . . , an ), ai ∈ R, i ∈ {1, 2, . . . , n} .

Операцiї з векторами: Нехай ⃗a = (a1 , a2 , . . . , an ), ⃗b = (b1 , b2 , . . . , bn ) два вектори. Тодi

1) сумою двох векторiв ⃗a i ⃗b є вектор ⃗a + ⃗b = (a1 + b1 , a2 + b2 , . . . , an + bn );
2) добутком вектора ⃗a на число λ ∈ R є вектор λ⃗a = (λa1 , λa2 , . . . λan ).
Таке додавання та множення називається покомпонентним, а числа a1 , a2 , . . . , an на-
зиваються компонентами або координатами вектора.

Приклад: Нехай задано два вектори ⃗a = (1, 2, −1, −3) та ⃗b = (3, −1, 2, −1). Знайдiть
вектор 3⃗a − 2⃗b.
Спочатку знайдемо вектори 3⃗a та −2⃗b :

3⃗a = (3 · 1, 3 · 2, 3 · (−1), 3 · (−3)) = (3, 6, −3, −9);

−2⃗b = (−2 · 3, −2 · (−1), −2 · 2, −2 · (−1)) = (−6, 2, −4, 2).
Тепер знайдемо суму векторiв 3⃗a та −2⃗b :

3⃗a − 2⃗b = (3 + (−6), 6 + 2, −3 + (−4), −9 + 2) = (−3, 8, −7, −7).

Операцiї додавання векторiв та множення вектора на число мають тi ж властивостi,

що й лiнiйнi операцiї над матрицями. Нехай ⃗a, ⃗b, ⃗c – вектори, λ, µ – дiйснi числа. Тодi,
справедливi наступнi властивостi:
1) ⃗a + ⃗b = ⃗b + ⃗a – комутативнiсть;
2) (⃗a + ⃗b) + ⃗c = ⃗a + (⃗b + ⃗c) – асоцiативнiсть;
3) ⃗a + ⃗0 = ⃗0 + ⃗a = ⃗a – iснування ⃗0;
4) ⃗a + (−1 · ⃗a) = −1 · ⃗a + ⃗a = ⃗0 – iснування протилежного вектора;
5) λ(µ⃗a) = (λµ)⃗a;
6) (λ + µ)⃗a = λ⃗a + µ⃗a;
7) λ(⃗a + ⃗b) = λ⃗a + λ⃗b;
8) 1 · ⃗a = ⃗a = ⃗a · 1 – iснування 1.

Означення: Множина всiх n-вимiрних числових векторiв позначається

Rn = {⃗a = (a1 , a2 , . . . , an ) : ai ∈ R, i ∈ {1, 2, . . . , n}}

i називається числовим n-вимiрним векторним простором.

Означення: Нехай ⃗a1 , ⃗a2 , . . . , ⃗ak , ⃗b – числовi n-вимiрнi вектори та λ1 , λ2 , . . . , λk – дiйснi

числа. Вектор
⃗b = λ1⃗a1 + · · · + λk⃗ak

називається лiнiйною комбiнацiєю векторiв ⃗a1 , ⃗a2 , . . . , ⃗ak . Iнколи записують, що

⃗b = ЛК(⃗a1 , ⃗a2 , . . . , ⃗ak ).
 Лiнiйна залежнiсть векторiв

Означення: Система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn називається лiнiйно залежною, якщо

знайдуться такi числа λ1 , . . . , λk ∈ R не всi рiвнi 0, що лiнiйна комбiнацiя векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak
дорiвнює нуль-вектору, тобто
λ1⃗a1 + · · · + λk⃗ak = ⃗0.
В протилежному випадку, система векторiв називається лiнiйно незалежною.

Приклад: 1) Нехай задано два вектори ⃗a1 = (1, 2, 3), ⃗a2 = (−1, 0, 1) та ⃗a3 = (1, 1, 1).
Зауважимо, що ⃗a1 − 2⃗a3 − ⃗a2 = ⃗0, тому система векторiв ⃗a1 , ⃗a2 , ⃗a3 є лiнiйно залежною.
2) Два вектори ⃗a1 = (1, 2, 3), ⃗a2 = (−1, 0, 1) є лiнiйно незалежними.

Означення: Система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn називається лiнiйно незалежною, якщо

не iснує таких чисел λ1 , . . . , λk ∈ R не всiх рiвних 0, що лiнiйна комбiнацiя векторiв
⃗a1 , . . . , ⃗ak дорiвнює нуль-вектору, тобто

λ1⃗a1 + · · · + λk⃗ak = ⃗0.

Означення: Система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn називається лiнiйно незалежною, якщо

λ1⃗a1 + · · · + λk⃗ak = ⃗0 ⇔ λ1 = · · · = λk = 0.

Властивостi: 1) Система векторiв, яка складається лише з нуль-вектора є лiнiйно

залежною.

2) Система векторiв, яка складається лише з одного ненульового вектора є лiнiйно

незалежною.

3) Якщо система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn є лiнiйно незалежною, то i будь-яка її пiдси-

стема векторiв є також лiнiйно незалежною.
Доведення: Доведемо вiд супротивного. Нехай ⃗a1 , . . . , ⃗al ∈ Rn є лiнiйно залежною
пiдсистемою лiнiйно незалежної системи векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn . Це означає, що

λ1⃗a1 + · · · + λl⃗al = ⃗0,

де λ1 , . . . , λl не всi рiвнi 0. Тодi

λ1⃗a1 + · · · + λl⃗al + 0 · ⃗al+1 + · · · + 0 · ⃗ak = ⃗0.

Оскiльки не всi λ1 , . . . , λl рiвнi 0, то система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn є лiнiйно залежною,

а це суперечнiсть.

4) Якщо пiдсистема векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗al ∈ Rn є лiнiйно залежною пiдсистемою системи

векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn , то i вся система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn є лiнiйно залежною.
Доведення: Нехай пiдсистема векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗al ∈ Rn є лiнiйно залежною пiдсисте-
мою системи векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn . Тодi

λ1⃗a1 + · · · + λl⃗al = ⃗0, де не всi λi = 0.

Припустимо, що λ1 ̸= 0. Тодi
 λ1⃗a1 + · · · + λl⃗al + 0 · ⃗al+1 + · · · + 0 · ⃗ak = ⃗0,
а, отже, система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn є лiнiйно залежною.

5) Будь-яка система векторiв, що мiстить нуль-вектор є лiнiйно залежною системою

векторiв.

Леми про лiнiйну залежнiсть векторiв

Лема 1: Система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn є лiнiйно залежною тодi i тiльки тодi, коли
знайдеться таке i, для якого

⃗ai = λ1⃗a1 + · · · + λi−1⃗ai−1 + λi+1⃗ai+1 + · · · + λk⃗ak .

Доведення: ⇒ Нехай пiдсистема векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn є лiнiйно залежною систе-

мою векторiв. Тодi iснують такi числа λ1 , . . . , λk не всi рiвнi 0, що

λ1⃗a1 + · · · + λk⃗ak = ⃗0.

Виберемо λi ̸= 0. Тодi

λi⃗ai = −λ1⃗a1 − · · · − λi−1⃗ai−1 − λi+1⃗ai+1 − · · · − λk⃗ak .

Отже,
λ1 λi−1 λi+1 λk
⃗ai = − ⃗a1 − · · · − ⃗ai−1 − ⃗ai+1 − · · · − ⃗ak ,
λi λi λi λi
що й потрiбно було довести.
⇐ Якщо ⃗ai = λ1⃗a1 + · · · + λi−1⃗ai−1 + λi+1⃗ai+1 + · · · + λk⃗ak , то

λ1⃗a1 + · · · + λi−1⃗ai−1 − 1 · ⃗ai + λi+1⃗ai+1 + · · · + λk⃗ak = ⃗0.

Оскiльки iснує принаймнi один ненульовий коефiцiєнт −1, то система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak
є лiнiйно залежною.

Лема 2: Якщо k > n, то система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn є лiнiйно залежною.

Доведення: Позначимо
⃗a1 = (a11 , a12 , . . . , a1n ),
⃗a2 = (a21 , a22 , . . . , a2n ),
...
⃗ak = (ak1 , ak2 , . . . , akn ).
Розглянемо рiвнiсть λ1⃗a1 + · · · + λk⃗ak = ⃗0. Ця рiвнiсть рiвносильна системi рiвнянь

 λ1 a11 + · · · + λk ak1 = 0
... .

λ1 a1n + · · · + λk akn = 0
 Ця система рiвнянь є однорiдною системою рiвнянь, що мiстить n рiвнянь та k невiдо-
мих λ1 , . . . , λk .
Оскiльки k > n, то за лемою Гауса iснує ненульовий розв’язок цiєї системи рiвнянь,
тобто iснує такий набiр λ1 , . . . , λk ∈ R не всiх рiвних 0, що лiнiйна комбiнацiя

λ1⃗a1 + · · · + λk⃗ak = ⃗0.

А це означає, що система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn є лiнiйно залежною.

Лема 3: Нехай нам задано лiнiйно незалежну систему векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak ∈ Rn та
систему векторiв ⃗b1 , . . . , ⃗bl ∈ Rn . Якщо ∀i, ⃗ai = ЛК(⃗b1 , . . . , ⃗bl ), то k ≤ l.
Доведення: Якщо ⃗a1 = ЛК(⃗b1 , . . . , ⃗bl ), то за лемою 1, система векторiв ⃗a1 , ⃗b1 , . . . , ⃗bl є
лiнiйно залежною. Отже, iснують такi числа λ1 , µ1 , . . . , µl не всi µi рiвнi 0, що

λ1⃗a1 + µ1⃗b1 + · · · + µl⃗bl = ⃗0,

бо в iншому випадку λ1⃗a1 = ⃗0, а отже λ1 = 0.

Вважаємо, що µ1 ̸= 0. Тодi

⃗b1 = − λ1 ⃗a1 − µ2⃗b2 − · · · − µl ⃗bl .

µ1 µ1 µ1

Отже, вектор ⃗b1 є лiнiйною комбiнацiєю векторiв ⃗a1 , ⃗b2 , . . . , ⃗bl , тобто
⃗b1 = ЛК(⃗a1 , ⃗b2 , . . . , ⃗bl ).

Якщо ⃗a2 = ЛК(⃗b1 , . . . , ⃗bl ), то ⃗a2 = ЛК(⃗a1 , ⃗b2 , . . . , ⃗bl ). Тому, за лемою 1, система векторiв
⃗a1 , ⃗a2 , ⃗b2 , . . . , ⃗bl є лiнiйно залежною. Отже, iснують такi числа λ1 , λ2 , µ2 , . . . , µl не всi µi рiвнi
0, що
λ1⃗a1 + λ2⃗a2 + µ2⃗b2 + · · · + µl⃗bl = ⃗0,
бо в iншому випадку λ1⃗a1 + λ2⃗a2 = ⃗0, а отже λ1 = λ2 = 0.
Вважаємо, що µ2 ̸= 0. Тодi

⃗b2 = − λ1 ⃗a1 − λ2 ⃗a2 − µ3⃗b3 − · · · − µl ⃗bl .

µ2 µ2 µ1 µ1

Отже, вектор ⃗b2 є лiнiйною комбiнацiєю векторiв ⃗a1 , ⃗a2 , ⃗b3 , . . . , ⃗bl , тобто
⃗b2 = ЛК(⃗a1 , ⃗a2 , ⃗b3 , . . . , ⃗bl ).

Якщо ⃗a3 = ЛК(⃗b1 , . . . , ⃗bl ), то ⃗a3 = ЛК(⃗a1 , ⃗a2 , ⃗b3 , . . . , ⃗bl ). Продовжуємо цей процес далi...

Якщо k > l, то таким чином ми замiнимо всi вектори ⃗b1 , . . . , ⃗bl на вектори ⃗a1 , . . . , ⃗al ,
зокрема отримаємо
⃗al+1 = ЛК(⃗a1 , . . . , ⃗al ).
А це означає, що система векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗al , ⃗al+1 є лiнiйно залежною, а такого бути не
може, бо будь-яка пiдсистема лiнiйно незалежної системи векторiв є лiнiйно незалежною.
 Пiдпростори

Означення: L ⊂ Rn називається лiнiйним пiдпростором n-вимiрного векторного

простору Rn , якщо:
1) ∀ ⃗a, ⃗b ∈ Rn , ⃗a + ⃗b ∈ L;
2) ∀ ⃗a ∈ Rn , ∀λ ∈ R, λ⃗a ∈ L.

Приклад: 1) Розглянемо пiдмножину L = {⃗x = (x1 , x2 ) ∈ R2 : x1 +x2 = 0}. Покажемо,

що L є лiнiйним пiдпростором простору R2 .
Нехай ⃗x = (x1 , x2 ), ⃗y = (y1 , y2 ), тодi ⃗x + ⃗y = (x1 + y1 , x2 + y2 ). Оскiльки ⃗x, ⃗y ∈ L, то
x1 + x2 = 0, y1 + y2 = 0, отже

(x1 + y1 ) + (x2 + y2 ) = (x1 + x2 ) + (y1 + y2 ) = 0,

а це означає, що ⃗x + ⃗y ∈ L.
Нехай λ – довiльне дiйсне число. Розглянемо вектор λ⃗x = (λx1 , λx2 ). Оскiльки ⃗x ∈ L,
то x1 + x2 = 0, тому
λx1 + λx2 = λ(x1 + x2 ) = λ · 0 = 0,
а, отже, вектор λ⃗x ∈ L.
2) Розглянемо пiдмножину L = {⃗x = (x1 , x2 ) ∈ R2 : x1 ≥ 0, x2 ≥ 0}. Множина L не є
лiнiйним пiдпростором R2 , оскiльки не виконується друга умова (бо множення на вiд’ємне
число змiнить знаки координат вектора).

Означення: Пiдпростiр L = {λ1⃗a1 + · · · + λk⃗ak : λi ∈ R} позначають L = L(⃗a1 , . . . , ⃗ak )

i називають лiнiйною оболонкою векторiв ⃗a1 , . . . , ⃗ak .