Лекція 4

Відношення еквівалентності
В и з н а ч е н н я . Відношенням еквівалентності називається рефлексивне,
симетричне і транзитивне відношення. Позначається знаком ~, або
записується х ≡ y. Читається як «х еквівалентне y».
При цьому х ~ у означає, що впорядкована пара (х, у) належить множині R
M×M, яка є відношенням еквівалентності на множині М.
Властивості еквівалентності записуються таким чином:
х ~ х рефлективність
якщо х ~ у, то у ~ х симетричність
з х ~ у і у ~ z слідує x ~ у транзитивність

В и з н а ч е н н я . Нехай А – деяка множина. Сукупність підмножин

R ={A1, A2,…}
множини А називається розбиттям множини А на класи, якщо
1) будь-які дві різні множини не перетинаються
2) об’єднання всіх підмножин співпадає з А.
Приклад. А={1, 2, 3}.
a) R1 = {{1}, {2}, {3}} – розбиття А.
б) R2 = {{1},{2},{1,3}} – не є розбиття.
в) R3 = {{1}, {2}} – не є розбиття
г) R4 = {{1, 2},{3}} – є розбиття.
д) R5 = {1, {2, 3}} не є розбиття.
е) R6 = {{1, 2, 3}} – є розбиття.

Класи еквівалентності
Найважливіше значення еквівалентності полягає в тому, що це відношення
визначає ознаку, яка допускає розбиття множини М на непересічні
підмножини, звані класами еквівалентності. Навпаки, всяке розбиття
множини М на непересічні підмножини визначає між елементами цієї
множини деяке відношення еквівалентності.
В и з н а ч е н н я . Нехай А – деяка множина, а R – деяке відношення
еквівалентності на множині A. Для кожного елемента а  А визначимо
підмножину a множини А наступним чином
a = {x | x  A і (a, x)  R}
Підмножина a називається класом еквівалентності R, який визначається
елементом а. Елемент а називається представником цього класу.
Прикладами відношення еквівалентності можуть бути паралельність прямих,
твердження «бути таким же».
Наведемо приклад, який приводиться майже в кожному підручнику по теорії
множин, бо на ньому легко показати механізм розбиття на класи відношення
еквівалентності.
Розглянемо відношення «порівняння по модулю m на множині натуральних
чисел». Це можна записати як x = y(mod m) і означає: х порівняно з y по
модулю m (m– ціле додатне число, не рівне нулю), якщо х – y ділиться на m.
Цілі числа, порівняні по модулю m, пов’язані відношенням х = y + km (k–
ціле число) і утворюють підмножину цілих чисел, які мають однакову остачу
j, якщо поділити на m. Ці множини не перетинаються, вони є класами
еквівалентності, і представником кожного з них природно вибрати остачу j =
0, 1, 2, …, m -1.
Таким чином відношення порівняння по модулю m визначає розподіл
множини натуральних чисел на m класів М0, М1, М2, …, М m-1, де М j = (j, j+
m, j+ 2m,…).
Наприклад, при m=4 маємо М0 = {0,4,8,…}; М1= {1,5,9,13,…}; М2 =
{2,6,10,…}; M3={3,7,11,…}. Представниками класів еквівалентності є числа
0,1,2,3, Таким чином, множина цілих чисел розбивається відношенням
порівняння по модулю 4 на чотири класи еквівалентності. Всередині кожного
класу ці числа не розрізняються одне від одного (4 ~ 0, 5~1, 6 ~ 2, 7 ~ 3 і т.д.).
При m=1 розподіл складається з одного класу, який співпадає з вихідною
множиною.
Відношення х=у (mod2) розбиває множину цілих чисел на два класи: парних і
непарних чисел.

Матриця відношення еквівалентності

Елементи, що належать деякому класу еквівалентності, попарно еквівалентні
між собою, а їх перерізи співпадають. Отже, стовпці матриці відношення
еквівалентності для елементів одного класу однакові і містять одиниці у всіх
рядках, які відповідають цим елементам. Оскільки класи еквівалентності не
перетинаються, то в стовпцях різних класів не буде одиниць в однакових
рядках.
Розташуємо елементи множини так, щоб в кожному класі еквівалентності
елементи, що належать йому, стояли поряд. Тоді одиничні елементи матриці
відношення еквівалентності утворюють непересічні квадрати, діагоналі яких
розташовуються по головній діагоналі матриці.
Наприклад, для розбиття на класи еквівалентності М1 = {х1, х2}; М2 = {х3 , х4,
х5}; М3 = {х6, х7, х8} маємо:
х1 х2 х3 х4 х5 х6 х7 х8

x1 1 1
х2 1 1
х3 1 1 1
х4 1 1 1
х5 1 1 1
х6 1 1 1
х7 1 1 1
х8 1 1 1
Графічне зображення відношення еквівалентності
На рис.1.8. зображений граф відношення еквівалентності, матриця якого
приведена вище. Кожному класу відповідає окрема частина графа, яка є
повний направлений граф на множині її вершин.
Як видно, матриці і графи відношення еквівалентності містять надмірну
інформацію і повністю визначаються завданням класів еквівалентності.

x4

x1 x2
x3 x5

Рис. 1.8. Граф відношення еквівалентності на множині Х

Приклад 1. Нехай відношення визначено на множині Z: xRy ↔ x ≡ y

(mod 3). Це означає, як ми вже знаємо, що різниця x-y ділиться без остачі на
3. Позначимо це як xRy ˂ = ˃ (x-y)/3 = k  Z.
Розв’язок. Визначимо властивості цього відношення. Нехай x,y  Z,
Рефлексивність: xRx ↔ (x-x)/3 = 0/3 = 0. Відношення рефлексивне.
Симетричність: xRy ↔ yRx, тобто, якщо xRy, то yRx.
Нехай (x-y)/3 = k  Z. Тоді yRx ↔ (y-x)/3 = -(x-y)/3 = -k  Z. Отже, умова
симетричності виконується.
3. Транзитивність: З xRy та yRz випливає xRz.
Нехай (x-y)/3 = k1  Z, тобто (x-y) = 3k1 і (y-z)/3 = k2  Z, тобто y-z = 3k2.
Якщо розв’язати цю систему рівнянь, отримаємо x-y + y-z = 3(k1 + k2) = x-z =
3k3  Z. Таким чином бачимо, що умова транзитивності виконується. Отже
відношення xRy ↔ x ≡ y (mod 3) є відношенням еквівалентності.
Нехай для даного відношення задана деяка підмножина Х множини цілих
чисел: Х = {-3, -6, -9, 1, 2, 4, 5, 7, 10} : xRy ˂ = ˃ (x-y)/3 = k  Z.

Побудуємо матрицю відношення R на цій множині.

Таблиця 1.2.
x/y -3 -6 -9 1 2 4 5 7 9
 -3 1 1 1 0 0 0 0 0 0
-6 1 1 1 0 0 0 0 0 0
-9 1 1 1 0 0 0 0 0 0
1 0 0 0 1 0 1 0 1 1
2 0 0 0 0 1 0 1 0 0
4 0 0 0 1 0 1 0 1 1
5 0 0 0 0 1 0 1 0 0
7 0 0 0 1 0 1 0 1 1
9 0 0 0 1 0 1 0 1 1

По матриці відношення легко перевірити властивості даного відношення.

Діагональні елементи матриці дорівнюють 1. Це означає, що відношення
рефлексивно. Матриця симетрична відносно головної діагоналі, отже,
відношення симетричне. Транзитивність також підтверджується. Якщо для
всіх пар ˂x, y˃, ˂y, z˃ виконується також ˂х, z˃, то відношення транзитивне.
Так на перетині рядка і стовпця ˂1, 4˃ стоїть 1, і на перетині ˂4, 7˃ стоїть 1.
Тоді, якщо відношення транзитивне, то і на перетині рядка і стовпця ˂1, 7˃
повинна стояти 1 теж. Так і є. Отже, для цих пар властивість транзитивності
виконується. Можна перевірити ще одну пару: ˂1, 10˃ і ˂10, 7˃. На перетині
˂1, 7˃ теж стоїть 1. І для цієї пари теж властивість транзитивності
виконується. Для перевірки транзитивності відношення можна розглянути всі
пари ˂x, y˃, ˂y, z˃ і ˂х, z˃.
Побудуємо граф відношення. Матриця відношення визначає, які вершини
графа зв’язані один з одним (це матриця суміжності графа). В першому рядку
вершина -3 зв’язана сама з собою і з вершинами -6 і -9. З’єднаємо ці вершини
дугами. Елемент -6 також зв’язаний з елементами -3 та -9 , а елемент -9 з
третього рядка матриці –з -3 та -6. Оскільки ці елементи не зв’язані більше ні
з якими іншими елементами, то вони складають один клас еквівалентності.
На рис. 1.9 показано незв’язний неорієнтований граф, який складається з
трьох компонент, кожна з яких відповідає одному класу еквівалентності.
 -9

5 2
-6 -3

1
5
4
10

Рис. 1.9. Граф відношення x = y (mod 3)

Приклад 2. Відношення визначено на множині R: xRy ˂ = ˃ (x-y)k  Z.

Розв’язок. Нехай x,y  R.Визначимо властивості відношення.
Рефлексивність: x - x = 0  Z.
Симетричність: якщо x - y = k  Z, то y – x = -(x - y) = -k  Z.
Транзитивність: якщо x – y = k1  Z, і y – z =k2  Z, то (x – y) + (y – z) = x –
y + y –z = k1 + k2 = k3  Z.
Отже, дане відношення є відношенням еквівалентності. Визначимо фактор –
множину. Різниця двох дійсних чисел буде дорівнювати цілому числу тільки
тоді, коли їх дробові частини будуть однакові. Таким чином, в один клас
еквівалентності попадуть всі дійсні числа, в яких дробові частини будуть
однакові. Як приклад, [ 0 ] = {0; 1; 2; 3; …}, [0,01] = {0,01, 1,01, 2,01, 3,01,
…}, [0,012] = {0,012, 1,012, 2,012, 3,012, …, і так далі. Фактор - множина
[X/R] = {[0], [1], [3]}.

Відношення порядку
Відношення порядку дає можливість порівнювати між собою елементи однієї
множини.

В и з н а ч е н н я . Рефлексивне, антисиметричне і транзитивне відношення на

деякій множині називається order relation – відношенням часткового
порядку ( нестрогого). Його прийнято позначати символом ≤. Запис х ≤ у
означає, що пара (х,у) належить множині А  М × М, що є відношенням
порядку на множині М, причому х передує у.
Властивості відношення порядку в прийнятих позначеннях записуються
таким чином:
х ≤ х (рефлексивність);
якщо х ≤ у і у ≤ z, то x ≤ z (транзитивність);
з х ≤ у і у ≤ х слідує х = у (антисиметричність).
Наприклад:
1. Відношення менше або рівно, що позначається, на будь-якій
підмножині множини дійсних чисел є частковим порядком. Відношення
менше антирефлексивно і, отже, не може бути частковим порядком.
2. Відношення бути підмножиною, визначене на сімействі множин, є
частковим порядком, але бути власною підмножиною не може.
3. Відношення ділитися на і бути дільником на множині натуральних
чисел – часткові порядки.

В и з н а ч е н н я . Відношення часткового порядку ≤ на множині А

називається лінійним порядком тоді і тільки тоді, коли а ≤ в або в ≤ а для всіх
а, в  А.
У загальному випадку може статися, що для деяких пар (а, в) жодне із
співвідношень а ≤ в і в ≤ а не має місця (такі елементи називають
незрівняними). Тоді говорять, що множина частково впорядкована.

Наприклад:
Частковий порядок менше ніж або рівно на множині натуральних чисел {1,
2, 3 ...} – лінійний. Для будь-яких двох чисел в цій множині одне менше
іншого або вони рівні.
В и з н а ч е н н я . Відношення, наділене властивостями транзитивності і
антирефлексивності, називають відношенням строгого порядку.
Позначається символом < .
Властивість антирефлексивності означає, що елемент множини не може
порівнюватися сам з собою. Між відношеннями строгого і нестрогого
порядку має місце співвідношення: “Нестрогий порядок є строгий порядок,
об’єднаний з тотожнім відношенням E”.
(≤)=(<) Е і (< ) = ( ≤ ) \ Е, де Е – тотожне відношення
Відношення строгого порядку характерне для різного роду ієрархій з
підпорядкуванням одного об'єкту іншому ( або іншим).
Приклад. Нехай А = {1, 2, 3}.
1. R1 = Е = {(1,1), (2,2), (3,3)} – відношення порядку;
2. R2 = Е  {(1,2), (1,3)} – відношення порядку;
3. R3 = {(1,1), (1,2), (1,3)} – не є відношенням порядку;
4. R4 = Е  {(1,2), (2,1), (3,3)} – не є відношенням порядку;
5 R5. = Е  {(1,2), (2,3)} – не є відношенням порядку;
6. R6 = Е  {(1,2), (2,3), (1,3)}– відношення порядку

В и з н а ч е н н я . Найменшим елементом множини А щодо часткового

порядку ≤ на А називається елемент в  А такий, що для всіх а  А, в ≤ а.
Подібним чином найбільшим елементом множини А щодо
часткового порядку ≤ називається елемент в  А такий, що для всіх а А, а ≤
в.
Наприклад, розглянемо сімейство множин A= {{1}, {2}, {3}, {1,2}, {1,3},
{2,3}}.
По відношенню до часткового порядку  в A в ньому немає ні найменшого,
ні найбільшого елементу. Тепер розглянемо A  {Ø}. Знову найбільшого
елементу в множині, що утворилася, немає, але найменший з'явився, це – Ø.
Ще раз доповнимо множину до A  {Ø}  {{1, 2, 3}}. З'явився найбільший
елемент – множина {1,2,3}.
Т е о р е м а. Відносно деякого часткового порядку множина може мати не
більш одного найменшого і одного найбільшого елементу.
В и з н а ч е н н я . Мінімальним елементом множини А щодо часткового
порядку ≤ на А називається такий елемент в  A, що ні для якого а  A не має
місця а < в. Аналогічно максимальним елементом в називається такий, що ні
для якого а  A не має місця в < а.
Наприклад, розглянемо сімейство множин А з попереднього прикладу.
Щодо часткового порядку  це сімейство має три мінімальні елементи
{1},{2},{3} і три максимальні елементи {1,2},{1,3},{2,3}. Сімейство A  {Ø}
 {{1, 2, 3}} має один мінімальний і один максимальний елементи.

Матриці відношення порядку

Відношенню порядку відповідає матриця, у якої
головна діагональ заповнена одиницями (рефлексивність),
для кожної пари одиничних елементів, один з яких розташований в i- тому
стовпці і j – рядку, а другий – в j -му стовпці і к- тому рядку обов’язково
існує одиничний елемент в i- тому стовпці і к- тому рядку (транзитивність),
жоден одиничний елемент не має симетричного щодо головної діагоналі (
антисиметричність).
Наприклад, матриця відношення «бути дільником» на множині А ={1, 2, 3, 5,
6, 10, 15, 30} має вигляд:
Матриця відношення строгого порядку відрізняється тим, що всі елементи
головної діагоналі – нульові (антирефлексивність).

1 1
2 1 1
3 1 1
5 1 1
6 1 1 1 1
10 1 1 1 1
15 1 1 1 1
30 1 1 1 1 1 1 1 1

1 2 3 5 6 10 15 30
 Графічне зображення відношень порядку
Часто частково впорядковану множину зображують у вигляді графів G =(V, ≤
), які не мають петель і транзитивне замикаючих дуг. Такий граф називають
діаграмою Хассе.
Діаграма Хассе – це графічне представлення частково впорядкованої
множини, в якій кожній точці з множини Х ставиться у відповідність точка на
площині таким чином, що менша точка завжди розташовується нижче
більшої точки. Дві точки х і y в діаграмі Хассе з’єднуються тоді і тільки тоді,
коли х слідує за y.
Ця діаграма відома з кінця XIX століття і протягом багатьох років
застосовувалась в генеалогії для визначення родинних зв’язків.
Побудуємо діаграму Хассе для відношення «бути дільником» на множині А
={1, 2, 3, 5, 6, 10, 15, 30} (рис.1.9).
Будь-яка точка, в якої нема лінії, що виходить вверх, представляє один з
максимальних елементів множини, і якщо вона одна, то представляє
найбільший елемент цієї множини. Точки, з яких не виходять лінії вниз,
представляють мінімальні елементи множини. Якщо така точка тільки одна в
графі, то вона є зображенням найменшого елементу.

3 {2,3,5}

2 {2,3} {2,5}
{3,5}

1 {2} {5}
{3}

0 {1}

Рис.1.9. Діаграма Хассе для відношення «бути

дільником»
На рисунку 1.9 представлені чотири рівні. На нульовому рівні
розташовується число, у якого дільником є одиниця. На першому рівні –
прості числа, що діляться на себе та на одиницю. На другому – числа, що
розкладаються на два множники (одиниця не враховується) і т.д.