Лекція №5

ЗАМІНА ЗМІННИХ У ПОТРІЙНОМУ ІНТЕГРАЛІ. ЗАСТОСУВАННЯ

ПОТРІЙНОГО ІНТЕГРАЛА.

Зміст цієї лекції присвячений заміні змінних у потрійному інтегралі та його

застосуванням в геометричних і фізичних задачах. В певному розумінні він є
аналогічним змісту попереднього матеріалу з Розділу «Подвійний інтеграл».
§ 5.1. Відображення просторових областей
Розглянемо два варіанти тривимірного простору. Нехай в одному з них
використовуються координати x, y, z , а в іншому – координати u , v, w . Нехай, далі,
G і Ω – дві області в цих просторах, обмежені кусково-гладкими поверхнями S і
Σ відповідно. Припустимо, що між точками цих областей встановлено взаємно
однозначну і в обидві сторони неперервну відповідність. Ця відповідність може
бути записана за допомогою трьох функцій
x = x(u , v, w) , y = y (u , v, w) , z = z (u , v, w) (5.1)
або за допомогою обернених функцій
u = u ( x, y, z ) , v = v( x, y, z ) , w = w( x, y, z ) . (5.2)
Припустимо, що функції (5.1) і (5.2) не тільки неперервні, але і мають
неперервні частинні похідні першого порядку. Тоді якобіани

∂x ∂x ∂x ∂u ∂u ∂u
∂u ∂v ∂w ∂x ∂y ∂z
∂y ∂y ∂y ∂v ∂v ∂v
J= і J1 =
∂u ∂v ∂w ∂x ∂y ∂z
∂z ∂z ∂z ∂w ∂w ∂w
∂u ∂v ∂w ∂x ∂y ∂z
існують і є неперервними. Крім того, будемо припускати, що кожен з цих якобіанів
не дорівнює нулю. При цих умовах виконується співвідношення
J ⋅ J1 =
1. (5.3)
Як і у двовимірному випадку, можна показати, що відповідність, яка
визначається формулами (5.1) і (5.2), переводить внутрішні точки одної області ( G )
у внутрішні точки іншої ( Ω ), а граничні точки ( S ) – знову ж таки, в граничні ( Σ ).
 2

§ 5.2. Криволінійні координати в просторі

Відображення (5.1) переводе область Ω в область G . Отже, задання точки
(u , v, w) з області Ω цілком визначає відповідну точку ( x, y, z ) з області G . Інакше
кажучи, величини u , v, w можна розглядати як координати (відмінні від декартових)
точок області G . Вони називаються криволінійними координатами.
Розглянемо в області Ω площину, визначену умовою u = u0 , тобто паралельну
координатній площині OVW . Відображення (5.1) переводить її в деяку поверхню в
області G . Декартові координати точок цієї поверхні визначаються такими
параметричними рівняннями
x = x(u0 , v, w) , y = y (u0 , v, w) , z = z (u0 , v, w) (5.4)
Надаючи u0 різних значень, дістанемо певне сімейство поверхонь, яке є
залежним від u як від параметра. Площини v = const і w = const переходять при
відображенні (5.1) у два аналогічних сімейства поверхонь в області G . Всі ці три
сімейства поверхонь називаються координатними. Через кожну точку області G
проходить по одній поверхні кожного з трьох сімейств (при умові взаємної
однозначності відображення (5.1)).

§ 5.3. Циліндричні і сферичні координати.

Розглянемо дві найбільш розповсюджені системи криволінійних координат в
просторі – циліндричні і сферичні координати.
1). Циліндричні координати. Визначимо положення точки M в просторі її
декартовою координатою z і полярними координатами ρ і ϕ її проекції M 1 на
площину OXY (рис. 5.1).
Z
z

M
ϕ
O y Y
ρ
Рис. 5.1
x 
X M1
 3

Величини ρ , ϕ і z називаються циліндричними координатами точки M .

Безпосередньо з рис. 5.1 видно, що вони зв’язані з декартовими координатами точки
M наступними співвідношеннями:
x = ρ cos ϕ , y = ρ sin ϕ , z = z . (5.5)
Циліндричним координатам в декартовій системі координат OXYZ
відповідають наступні три сімейства координатних поверхонь:
а). циліндри ρ = const ( 0 ≤ ρ < ∞ );
б). вертикальні півплощини ϕ = const ( 0 ≤ ϕ < 2π );
в). горизонтальні площини z = const ( −∞ < z < ∞ ).
Якобіан, який відповідає переходу від декартових координат до циліндричних,
дорівнює:
cos ϕ sin ϕ 0
− ρ sin ϕ ρ cos ϕ 0 =
J= ρ. (5.6)
0 0 1
Формули (5.5), які встановлюють зв’язок між декартовими і циліндричними
координатами, визначають відображення області
0 ≤ ρ < ∞ , 0 ≤ ϕ < 2π , −∞ < z < ∞ , (5.7)
простору змінних ( ρ , ϕ , z ) на весь простір ( x, y, z ) . При цьому кожній точці (0,0, z0 )
в області, визначеній нерівностями (5.7), відповідає цілий півінтервал
ρ = 0 , 0 ≤ ϕ < 2π , z = z0 .
Таким чином, в точках, що лежать на осі z , наше відображення не є взаємно
однозначним. У всіх інших точках простору ( x, y, z ) це відображення буде взаємно
однозначним.
2). Сферичні координати. Визначимо положення точки M в просторі
наступними трьома величинами:
а). відстань ρ від початку координат O до точки M ;
б). кут θ між відрізком OM і додатним напрямком осі OZ ;
в). кут ϕ між проекцією OM 1 відрізка OM на площину OXY і додатним
напрямком осі OX (рис. 5.2).
 4

Величини ρ , θ , ϕ називаються сферичними координатами точки M . З рис.

5.2 випливає, що декартові координати точки M пов’язані зі сферичними
координатами наступними співвідношеннями:
x = ρ sin θ cos ϕ , y = ρ sin θ sin ϕ , z = ρ cosθ . (5.8)
Сферичним координатам відповідають наступні три сімейства координатних
поверхонь:
а). сфери ρ = const ( 0 ≤ ρ < ∞ );
б). півконуси θ = const ( 0 ≤ θ ≤ π );
в). вертикальні півплощини ϕ = const ( 0 ≤ ϕ < 2π ).
Z
z

M
•

Рис. 5.2
θ ρ
O y Y
ϕ
x •
X M1
Якобіан, що відповідає переходу від декартових координат до сферичних,
дорівнює
sin θ cos ϕ sin θ sin ϕ cosθ
=J ρ cosθ cos ϕ ρ=cosθ sin ϕ − ρ sin θ ρ 2 sin θ . (5.9)
− ρ sin θ sin ϕ ρ sin θ cos ϕ 0
Формули (5.8) визначають відображення області (півнескінченний брус)
0 ≤ ρ < ∞ , 0 ≤ θ ≤ π , 0 ≤ ϕ < 2π ,
простору ( ρ ,θ ,ϕ ) на весь простір ( x, y, z ) . Це відображення, як і відображення, яке
відповідає циліндричним координатам, є взаємно однозначним у всіх точках
простору ( x, y, z ) , крім точок, що лежать на осі OZ . Кожній точці (0,0, z0 )
відповідає півінтервал ρ = z0 , θ = 0 (або θ = π , якщо z0 < 0 ), 0 ≤ ϕ < 2π , а точці
(0,0,0) відповідає прямокутник ρ = 0 , 0 ≤ θ ≤ π , 0 ≤ ϕ < 2π .
 5

§ 5.4. Вираз елемента об’єму в криволінійних координатах

Наступний крок при заміні змінних у потрійному інтегралі – визначити вираз

елемента об’єму в криволінійних координатах. Знову розглянемо деяку просторову
область G , в якій введені криволінійні координати (u , v, w) , пов’язані з декартовими
координатами ( x, y, z ) формулами
x = x(u , v, w) , y = y (u , v, w) , z = z (u , v, w) . (5.10)
Припускаємо, що функції x(u , v, w) , y (u , v, w) , z (u , v, w) є неперервними і
неперервно-диференційовними, а якобіан J вважаємо відмінним від нуля.
Розглянемо три пари нескінченно близьких між собою координатних
поверхонь. Нехай перша з цих пар задається фіксованими значеннями першої
координати, рівними відповідно u і u + du , друга – значеннями v і v + dv другої
координати і третя – значеннями w і w + dw третьої координати. Ці три пари
поверхонь вирізають в просторі OXYZ нескінченно малий криволінійний
паралелепіпед. Знайдемо його об’єм dV , нехтуючи величинами вище першого
порядку малості порівняно з цим об’ємом. З точністю до нескінченно малих величин
вищого порядку цей паралелепіпед співпадає з прямолінійним паралелепіпедом,
  
ребрами якого є вектори PP
1 2 , PP 1 4 (рис.5.3), де точки P1 , P2 , P3 , P4 мають
1 3 , PP

координати:
P1 ( x (u, v, w), y (u, v, w), w(u, v, w)),
P2 ( x(u + du , v, w), y (u + du , v, w), z (u + du , v, w)),
P3 (( x(u , v + dv, w), y (u , v + dv, w), z (u , v + dv, w)),
P4 ( x(u , v, w + dw), y (u , v, w + dw), z (u , v, w + dw)) .

P4

P3 Рис. 5.3

P1 P2

Легко перевірити, що ці вектори мають наступні координати (обмежимося

головними членами)
 6

  ∂x ∂y ∂z    ∂x ∂y ∂z    ∂x ∂y ∂z 

1 2 =
PP 1 3 =
du , du , du  , PP 1 4 =
dv, dv, dv  , PP dw, dw, dw 
 ∂u ∂u ∂u   ∂v ∂v ∂v   ∂w ∂w ∂w 
 
Як відомо, об’єм паралелепіпеда, побудованого на трьох векторах PP 1 2 , PP
1 3,

1 4 , дорівнює модулю мішаного добутку, записаного для цих трьох векторів.
PP
Отже, маємо:
∂x ∂y ∂z ∂x ∂y ∂z
du du du
∂u ∂u ∂u ∂u ∂u ∂u
∂x ∂y ∂z ∂x ∂y ∂z
=dV = dv dv dv dudvdw .
∂v ∂v ∂v ∂v ∂v ∂v
∂x ∂y ∂z ∂x ∂y ∂z
dw dw dw
∂w ∂w ∂w ∂w ∂w ∂w
Таким чином, в результаті отримали вираз для елемента об’єму в криволінійних
координатах:
dV = J (u , v, w) dudvdw (5.11)
де
∂x ∂y ∂z
∂u ∂u ∂u
∂x ∂y ∂z
J =
∂v ∂v ∂v
∂x ∂y ∂z
∂w ∂w ∂w
якобіан перетворення (5.10).
Приклад. Обчислити потрійний інтеграл

∫∫∫
G
x 2 + y 2 + z 2 dxdydz , де G – куля: x 2 + y 2 + z 2 ≤ 1 .

Розв’язання. Тут підінтегральну функцію f ( x, y , z ) = x 2 + y 2 + z 2 ≥ 0 можна

розглядати як густину γ ( x, y , z ) деякої речовини, яка міститься в середині кулі

G : {x 2 + y 2 + z 2 ≤ 1}, а шуканий інтеграл – як масу цієї кулі. Перед обчисленням

заданого інтеграла перейдемо до сферичних координат:

x = ρ sin θ cos ϕ , y = ρ sin θ sin ϕ , z = ρ cos θ .
 7

Оскільки підінтегральна функція ρ і 0 ≤ ϕ < 2π , 0 ≤ θ < π ,

x2 + y2 + z2 =
0 ≤ ρ ≤ 1 , то за формулою (5.11) дістанемо
2π π 1 2π π 1

∫∫∫ x + y + z= ∫ dϕ ∫ dθ ∫ ρ ⋅ ρ sin θ d ρ
= ∫ dϕ ∫ sin θ dθ=
∫ ρ dρ
2 2 2 2 3
dxdydz
G 0 0 0 0 0 0

1
2π π
1
2π
π 1
2π
= ∫ d ϕ ∫ sin θ d θ = ∫ ( − cos θ ) dϕ = ∫ 2dϕ =
π.
4 0 0
4 0
0 4 0

§ 5.5. Заміна змінних в потрійному інтегралі. Геометричний зміст якобіана.

В попередньому параграфі було показано, що об’єм нескінченно малого
елемента в криволінійних координатах виражається формулою (5.11). З неї одразу
випливає, що об’єм скінченної області G записується у вигляді потрійного
інтеграла
V = ∫∫∫ J (u , v, w) dudvdw , (5.12)
Ω

взятого по тій області Ω зміни змінних u , v, w , яка переводиться в область G

відображенням (5.10).
Формула заміни змінних у потрійному інтегралі виводиться з виразу (5.12) для
об’єму за допомогою наступних міркувань, аналогічних викладеним у
попередньому Розділі «Подвійний інтеграл». Як і у випадку двох змінних, основна
ідея полягає в апроксимації нелінійного відображення малої області підходящим
лінійним відображенням.
Нехай f ( x, y, z ) − неперервна функція, яка задана в замкненій обмеженій
області G . При цих припущеннях інтеграл
∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz (5.13)
G

завжди існує. Він представляє собою границю інтегральних сум вигляду

n

∑ f ( x , y , z )∆V .
i =1
i i i i (5.14)

Нехай формули (5.10) встановлюють відповідність між областю G і деякою

областю Ω зміни змінних u , v, w , причому ця відповідність задовольняє умови,
вказані у §5.1. В силу цієї відповідності кожному розбиттю {Gi } області G на

елементарні частини відповідає цілком конкретне розбиття {Ωi } області Ω , і

 8

навпаки. У відповідності до формули (5.12) об’єм ∆Vi елементарної області Gi

можна представити у вигляді
∆Vi =
∫∫∫ J (u, v, w) dudvdw .
Ωi

Застосуємо до цього інтеграла Теорему про середнє значення функції в області

Ωi , після чого дістанемо

=∆Vi J (ui* , vi* , wi* ) ∆ωi ,

де ∆ωi − об’єм елементарної області Ωi , а (ui* , vi* , wi* ) − деяка точка, яка належить
області Ωi .
В сумі (5.14) кожна з точок ( xi , yi , zi ) обирається всередині відповідної області
Gi довільно. В частинному випадку, можна за точку ( xi , yi , zi ) вибрати ту точку, яка

має криволінійні координати (ui* , vi* , wi* ) , тобто образ точки (ui* , vi* , wi* ) з області Ωi .
Отже, інтегральну суму (5.14) можна переписати у вигляді
n

∑ f ( x(u , v , w ), y(u , v , w ), z (u , v , w )) J (u , v , w ) ∆ω ,
i =1
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i
*
i i (5.15)

тобто у вигляді інтегральної суми, яка відповідає інтегралу

∫∫∫ f ( x(u, v, w), y (u, v, w), z (u, v, w)) J (u, v, w) dudvdw . (5.16)
Ω

Очевидно, що цей інтеграл завідомо існує, оскільки його підінтегральна функція є

неперервною. Розглянемо деяку послідовність розбиттів {Gi } , які необмежено
подрібнюють область G . Цій послідовності відповідає (в силу відображення (5.10)),
цілком визначена послідовність розбиттів {Ωi } області Ω , причому якщо максимум
діаметрів елементарних областей Gi прямує до нуля, то максимум діаметрів
елементарних областей Ωi також прямує до нуля. Цій послідовності розбиттів
відповідає послідовність інтегральних сум, кожну з яких можна записати у вигляді
(5.14) або у вигляді (5.15). Границя послідовності інтегральних сум (5.14) дорівнює
інтегралу (5.13), а границя суми (5.15) дорівнює інтегралу (5.16). Отже, інтеграли
(5.13) і (5.16) представляють собою границі одних і тих же інтегральних сум.
Таким чином, вони є рівними, тобто

∫∫∫ f ( x, y, z )dV = ∫∫∫ f ( x(u, v, w), y (u, v, w), z (u, v, w)) J (u, v, w) dω . (5.17)
G Ω
 9

Отже, якщо задано взаємно однозначне відображення замкненої обмеженої

області G на область Ω , яке є неперервним і неперервно-диференційовним та яке
має відмінний від нуля якобіан, і якщо f ( x, y, z ) − неперервна функція, визначена в
цій області G , то має місце формула (5.17), яка називається формулою заміни
змінних у потрійному інтегралі.
Неважко показати, що вона справедлива не тільки для неперервної функції
f ( x, y, z ) , але і для обмеженої функції, неперервної в області G всюди, крім точок,
які утворюють множину з «об’ємом нуль».
Геометричний зміст якобіана. Повернімося до формул (5.10), які
встановлюють відповідність між областю G зміни змінних x, y, z і областю Ω зміни
змінних u , v, w . Ця відповідність переводить нескінченно малий паралелепіпед
Π Ω : { u0 ≤ u ≤ u0 + du , v0 ≤ v ≤ v0 + dv , w0 ≤ w ≤ w0 + dw },
який лежить в області Ω і має об’єм dω = dudvdw , в криволінійний паралелепіпед
Π G , який визначається тими ж нерівностями з об’ємом dV в області G :

dV = J (u , v, w) dudvdw . (5.18)

Отже, модуль якобіана J (u , v, w) − це відношення нескінченно малих об’ємів

dV dω , які відповідають один одному при відображенні (5.10) в точці (u , v, w)
області Ω (рис. 5.4).

Z J (u , v, w) dudvdw W dudvdw

ΠG ΠΩ

G Ω
O Y O V
Рис.5.4
X U

У найпростіших випадках якобіан, який відповідає тій чи іншій заміні змінних,

можна знайти, користуючись виразом (5.18) для елемента об’єму, із суто
геометричних міркувань, не проводячи обчислень. Покажемо це на прикладах
циліндричної і сферичної системи координат.
 10

Циліндричні координати. Розглянемо в області G елемент об’єму,

розміщений між трьома парами нескінченно близьких координатних поверхонь, а
саме: двома циліндрами з радіусами ρ і ρ + d ρ , двома горизонтальними
площинами, які лежать на рівнях z і z + dz , і двома півплощинами, які проходять
через вісь OZ і утворюють з віссю OX кути ϕ і ϕ + dϕ . «Вирізаний» в області G у
такий спосіб елемент об’єму dV представляє собою, з точністю до малих вищого
порядку малості, прямокутний паралелепіпед з ребрами d ρ , dz і ρ dϕ (рис.5.5).
Z
ρ dz dϕ dρ

Рис. 5.5

O Y
ρ dϕ
X
Його об’єм дорівнює dV = ρ d ρ dϕ dz , звідки випливає, що якобіан переходу від
декартових координат до циліндричних дорівнює ρ .
Тепер запишемо формулу для потрійного інтеграла в циліндричній системі
координат:

∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz = ∫∫∫ f ( ρ cos ϕ , ρ sin ϕ , z ) ρ d ρ dϕ dz . (5.19)

G Ω

Сферичні координати. Розглянемо область, обмежену двома сферами з

радіусами ρ і ρ + d ρ , двома півконусами, які визначаються кутами θ і θ + dθ (вони
відраховуються від осі OZ ) і двома півплощинами, які утворюють кути ϕ і ϕ + dϕ з
площиною XOZ . Цю область можна вважати прямокутним паралелепіпедом з
ребрами ρ dθ , d ρ і ρ sin θ dϕ (рисунок, аналогічний рис.5.5, зробити самостійно).

Отже, об'єм цього елементарного паралелепіпеда дорівнює: dV = ρ 2 sin θ dθ dϕ ,

звідки випливає, що відповідний якобіан дорівнює ρ 2 sin θ .
Таким чином, потрійний інтеграл у сферичній системі координат набуває
такого вигляду:

∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz == ∫∫∫ f ( ρ sin θ cos ϕ , ρ sin θ sin ϕ , ρ cosθ ) ρ sin θ d ρ dϕ dθ (5.20)
2

G Ω
 11

§ 5.6. Застосування потрійного інтеграла

Всі граничні переходи від інтегральних сум до потрійних інтегралів по

просторових областях, які виконувались при виведенні всіх формул цього
параграфу, були проведені цілком аналогічно відповідним граничним переходам у
подвійному інтегралі. Тому в цьому параграфі надамо тільки перелік деяких
типових фізичних задач, які пов’язані з обчисленням потрійних інтегралів.
1). Об’єм матеріального тіла дорівнює
V = ∫∫∫ dxdydz ; (5.21)
G

Для обчислення об’ємів в деяких випадках потрійні інтеграли бувають

зручнішими ніж подвійні, оскільки з їхнім використанням можна одразу записати
об’єм не тільки криволінійного циліндра, а і будь-якого кубовного тіла.
2). Маса матеріального тіла. Нехай неоднорідне тіло G має об’ємну густину
γ ( x, y , z ) , де γ ( x, y , z ) – неперервна функція в області G . Тоді маса матеріального
тіла дорівнює
m = ∫∫∫ γ ( x, y, z )dxdydz ; (5.22)
G

3). Моменти інерції I x , I y , I z матеріального тіла G відносно координатних

осей OX , OY , OZ відповідно дорівнюють

= ∫∫∫ ( y + z 2 ) γ ( x, y , z )dV ;
2
Ix
G

= ∫∫∫ ( x + z 2 ) γ ( x, y , z )dV = ∫∫∫ ( x + y 2 ) γ ( x, y , z )dV .

2 2
Iy ; Iz (5.23)
G G

4). Моменти інерції I xy , I xz , I yz матеріального тіла G відносно координатних

площин XOY , XOZ , YOZ обчислюються за формулами

I xy = ∫∫∫ z 2γ ( x, y , z )dV ; I xz = ∫∫∫ y 2γ ( x, y , z )dV ;

G G

I yz = ∫∫∫ x 2γ ( x, y , z )dV . (5.24)

G

5). Момент інерції тіла (або полярний момент інерції) відносно початку
координат обчислюється за формулою
 12

= ∫∫∫ ( x + y 2 + z 2 ) γ ( x, y , z ) d V .
2
I0 (5.25)
G

6). Статичні моменти M xy , M xz , M yz тіла G відносно координатних площин

XOY , XOZ , YOZ обчислюються за формулами

M xy = ∫∫∫ zγ ( x, y , z )dV , M xz = ∫∫∫ yγ ( x, y , z )dV ,

G G

M yz = ∫∫∫ xγ ( x, y , z )dV . (26)

G

7). Координати xc , yc , zc центра мас тіла G визначаються за формулами

M yz M xz M xy
xc = ; yc = ; zc = . (5.27)
m m m
8). Потенціал поля тяжіння. Ньютонівським потенціалом неоднорідного
матеріального тіла у точці Q( x, y, z ) називається функція, яка визначається через
потрійний інтеграл
d ξ dη d ζ
u( x, y , z ) = ∫∫∫ γ (ξ ,η , ζ )  , (5.28)
G
r
де G − область, яку займає матеріальне тіло в тривимірному просторі; γ (ξ ,η , ζ ) −

густина матеріалу тіла; r = (ξ − x) 2 + (η − y ) 2 + (ζ − z ) 2 .
9). Силова взаємодія між матеріальною точкою P( x0 , y0 , z0 ) з масою m і
 m⋅M
матеріальним тілом. Нагадаємо закон всесвітнього тяжіння Ньютона: F = Γ  2 ,
r
де m, M − дві маси, що взаємодіють між собою; r − відстань між центрами цих мас;
Γ − гравітаційна стала. Сили гравітації завжди мають додатній знак, їх не можна
послабити чи усунути за допомогою будь-якого екрана.
Розглянемо матеріальне тіло, яке заповнює область G і яке має змінну густину
γ ( x, y , z ) ; крім того, в точці P простору з координатами ( x0 , y0 , z0 ) (яка лежить поза

межами тіла) розміщено матеріальну точку з масою m . Знайдемо силу F , з якою
матеріальну точку притягує тіло G . Розглянемо елемент об’єму тіла dv . Маса цього
елемента дорівнює γ ( x, y , z ) ⋅ dv , а сила, з якою він притягує матеріальну точку, за
величиною дорівнює
 13

m ⋅ γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Γ⋅ ,
r2
де Γ − гравітаційна стала закону тяжіння, яка залежить від вибору одиниць

розрахунку; r = ( x − x0 ) 2 + ( y − y0 ) 2 + ( z − z0 ) 2 ; а напрям сили співпадає з напрямом

вектора r = ( x − x0 ; y − y0 ; z − z0 ) , який з’єднує точки ( x0 , y0 , z0 ) і ( x, y, z ) . Для
виділеного елемента тіла розглянемо компоненту цієї сили, яка напрямлена вздовж
осі OX . Ця компонента дорівнює
( x − x0 )m ⋅ γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Γ⋅ 3 , (5.29)
r

 ( x − x0 )
(оскільки косинус кута між віссю OX і вектором r дорівнює  ). Для того,
r

щоб отримати повну проекцію Fx на вісь OX сили F , з якою діє на матеріальну
точку все тіло, потрібно взяти суму всіх елементів (5.29), тобто обчислити
потрійний інтеграл.
Таким чином, маємо
( x − x0 )γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Fx = Γm ∫∫∫ 3 .
G r
Аналогічно отримаємо інші компоненти:
( y − y0 )γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Fy = Γm ∫∫∫ 3 ,
G r
( z − z0 )γ ( x, y , z ) ⋅ dv
Fz = Γm ∫∫∫ 3
G r
Зауваження. Зазначимо, що формули, які наведені в даному параграфі,
представляють собою означення відповідних понять (ЦМ, моментів інерції, тощо)
для випадку неперервного розподілу мас в тілі G . Підгрунтям для цих означень
слугують, в кінцевому рахунку, не логічні міркування, а співпадіння результатів
фізичних експериментів з математичними розрахунками, які спираються на ці
означення.
x2 y2 z2
Приклад 1. Обчислити об’єм еліпсоїда 2 + 2 + 2 =
1.
a b c
 14

x2 y2
Розв’язання. Знизу еліпсоїд обмежений поверхнею z =
−c 1 − 2 − 2 , а
a b

x2 y2
зверху – поверхнею z = c 1 − 2 − 2 . Проекцією заданого еліпсоїда на площину
a b
x2 y2
XOY (а це є область D ) є еліпс 2 + 2 =
1 . Після зведення потрійного інтеграла до
a b
повторного дістанемо:
 b 1− x 2  c 1− x 2 − y 2    b 1− x 22 
a  a     
2 2 2
a b a a 2 2
x y
=V ∫ ∫  ∫ =
dz  dy dx 2 c ∫  ∫ 1 − 2
− 2
dy dx .
−a  x2    −a 
a b 
 − b 1− a 2  − c 1− a 2 − b2  
x2 y2 x2
 − b 1− a 2 
При обчисленні внутрішнього інтеграла змінна x вважається сталою. Зробимо
заміну змінної y таким чином:

x2 x2
y = b 1− ⋅ sin t , dy = b 1 − ⋅ cos t ⋅ dt .
a2 a2

x2 x2
Змінна y змінюється в межах −b 1 − 2 ≤ y ≤ b 1 − 2 , тому нова змінна t
a a
π π
буде змінюватись в таких межах: − ≤t≤ . Завершуючи процедуру підстановки
2 2
нової змінної t з урахуванням нових меж інтегрування, дістанемо:
π2
a
x2  x2  x 2  a
 x 2

π
2
V 2c ∫  ∫ 1 − 2 −  1 − 2  ⋅ sin 2 t ⋅ b 1 − 2 ⋅ cos t ⋅ dt=
= dx 2cb ∫  1 − 2  ∫ cos2 t=
⋅ dt

− a −π
a  a  a  −a 
a  −π 2
 2 
cbπ cbπ 4
a
= 2 ∫ ( a 2 − x 2 )dx = 2 ⋅ a 3 = π abc .
4
a −a a 3 3

4
Таким чином, об’єм трьохосного еліпсоїда дорівнює V = π abc . Якщо
3
4
a= b= c= R , то ми дістанемо відому формулу для об’єму кулі: V = π R 3 .
3

Приклад 2. Знайти модуль сили F , з якою матеріальна точка масою m , що
міститься на вершині конуса з радіусом основи R = 1 і висотою H = 1 , притягується
цим конусом. Гравітаційна стала Γ та густина однорідного конуса γ 0 = 1 відомі.
 15

Розв’язання. Оскільки конус є однорідним та симетричним відносно

вертикальної осі OZ , а матеріальна точка лежить на цій осі, то проекції зазначеної

сили F на координатні осі OX і OY дорівнюють нулю (Доведіть!). Отже, потрібно
знайти тільки проекцію цієї сили на вертикальну вісь OZ . Запишемо формулу для її
обчислення:
z −1
Fz= mΓ ∫∫∫ dxdydz .
G
( x + y + ( z − 1) 2 )3 2
2 2

Обчислення цього інтеграла проведемо в циліндричній системі координат.

{z =
Область інтегрування має вигляд: G = 0} .
1− ρ; z =
Отже, після переходу до циліндричної системи координат дістанемо такий
повторний інтеграл:
2π 1− ρ
z −1 z −1
1
mΓ ∫∫∫ 2
Fz = ρ d ϕ d ρ dz =
m Γ ∫ d ϕ ∫ ρ d ρ ∫ dz .
Ω
( ρ + ( z − 1) 2 32
) 0 0 0
( ρ 2
+ ( z − 1) 2 32
)
1− ρ
z −1
Окремо розглянемо крайній інтеграл ∫
0
( ρ 2 + ( z − 1) 2 )3 2
dz . Зробимо в ньому

наступну заміну змінної z : u 2 = ρ 2 + ( z − 1)2 ; udu = ( z − 1)dz; uн = ρ 2 + 1; uв = 2 ρ . В

результаті отримаємо простіший інтеграл:

1− ρ 2ρ 2ρ
z −1 du  1  1 1
∫ ( ρ + ( z − 1) )
2 2 32
dz =∫ u 2
=
− 
 u ρ 2 +1
= −
ρ2 +1 2ρ
.
0 ρ +1
2

Тепер можна обчислити шукану проекцію Fz :

2π  1
1
1 
Fz = Γg ∫ dϕ ∫ ρ  −  d ρ =2mΓπ (1 − 2) .
 ρ 
 ρ +1
2
0 0 2 

Модуль сили F взаємодії знайдемо за відомою формулою:
 2
02 + 02 +  2mΓπ (1 − 2)  = 2mΓπ ( 2 − 1) .
F=

Якщо звести вираз для F до формули всесвітнього тяжіння Ньютона, в якій буде

π
присутня маса конуса M = γ 0 , то в результаті дістанемо:
3
 16

  mM
F = 2mπΓ( 2 − 1); або F =Γ 2
.
 1 
 
 3 2( 2 − 1) 
 

Приклад 3. Знайти модуль сили F , з якою матеріальна точка масою m , що
міститься на вершині однорідної кулі (точка A(0,0, R) з радіусом R , притягується
цією кулею. Гравітаційна стала Γ та густина однорідної кулі γ 0 = 1 відомі.
Розв’язання. Оскільки куля є однорідною та симетричною відносно
вертикальної осі OZ , а матеріальна точка лежить на цій осі, то проекції зазначеної

сили F на координатні осі OX і OY дорівнюють нулю. Отже, потрібно знайти
тільки проекцію цієї сили на вертикальну вісь OZ . Запишемо формулу для її
обчислення:
z−R
Fz= mΓ ∫∫∫ dxdydz ,
G
( x + y + ( z − R )2 )3 2
2 2

де G − область інтегрування – куля: { x 2 + y 2 + z 2 =

R2} .

Обчислення цього інтеграла проведемо в циліндричній системі координат.

± R2 − ρ 2 ,
Після переходу до циліндричної системи координат та виразивши z =
дістанемо такий повторний інтеграл:
2π R2 −ρ 2
z−R z−R
R
mΓ ∫∫∫ 2
Fz = mΓ ∫ d ϕ ∫ ρ d ρ ∫
ρ dϕ d ρ dz = dz .
G
( ρ + ( z − R ) 2 32
) 0 0 − R2 −ρ 2
( ρ 2
+ ( z − R ) 2 32
)

R2 − ρ 2
z−R
Окремо розглянемо крайній інтеграл ∫ ( ρ + (2
z − R ) 2 32
)
dz . Зробимо в
− R2 − ρ 2

ньому наступну заміну змінної z :

u=
2
ρ 2 + ( z − R) 2 ; udu
= ( z − R )dz; u=
в 2 R 2 − 2 R R 2 − ρ 2 ; u=
н 2R2 + 2R R2 − ρ 2 .

В результаті отримаємо простіший інтеграл, який легко інтегруємо:

R2 − ρ 2 2 R2 −2 R R2 − ρ 2 2 R2 −2 R R2 − ρ 2
z−R du  1 
∫2 2 ( ρ 2 + ( z − R)2 )3 2 dz = ∫ u 2
=
− 
 u  2 R +2 R R −ρ
2 2 2
=
− R −ρ 2 R2 +2 R R2 − ρ 2

1 1
= − .
2R + 2R R − ρ
2 2 2
2R − 2R R − ρ
2 2 2
 17

Далі розглянемо середній інтеграл, який складається з двох доданків J= J1 + J 2 :

 
R
1 1
R
ρd ρ R
ρd ρ
∫0  2 −  ρd ρ =
 ∫ −∫ .
 2R + 2R R − ρ 2R2 − 2R R2 − ρ 2 + − ρ − − ρ
2 2 2 2 2 2 2 2
 0 2 R 2 R R 0 2 R 2 R R

Знайдемо перший інтеграл за допомогою такої заміни змінної:

t 2 − 2R2
2R2 + 2R R2 − ρ 2 ⇒ ρ d ρ =
t2 = − =
⋅ tdt ; tв =
2 R; tн 2 R ;
2R2
Далі інтегруємо перший інтеграл:
t 2 − 2R2
− ⋅ tdt 2R
 2R  4
1  t3 2   2(1 + 2)
2R
2R2
∫
J1 = =
− 2  − 2R t  =
−  − 2 R  −  R − 2 R  = R.
2R
t 2R  3  2R  3  3  3

Другий інтеграл знайдемо за допомогою аналогічної заміни:

2R
2R
2R2 − t 2  t3  2R 2 2R
J2 =−∫ dt =−t − 2  =− 2R + =− .
0
2R2  6R  0 3 3

В цілому середній інтеграл J буде дорівнювати:

2(1 + 2) 2 2R 2R
=
J R− =
3 3 3

Отже, шукана проекція сили F на координатну вісь OZ буде дорівнювати:
4
Fz= Γπ mR
3
4
Перетворимо цю формулу, врахувавши масу кулі M = γ 0π R 3 (далі γ 0 = 1):
3
Mm
Fz = Γ .
R2
Як бачимо, взаємодія матеріальної точки і матеріальної однорідної кулі є точно
такою, якби вся маса кулі була би зосереджена в її ЦМ.
 18

Завдання для СРС.

1. Вивести формулу для знаходження маси тіла за допомогою потрійного
інтеграла.
2. Вивести формули для знаходження моментів інерції тіла за допомогою
потрійного інтеграла.
3. Вивести формули для знаходження координат центра мас тіла за допомогою
потрійного інтеграла.
4. Обчислити потрійні інтеграли:
а). ∫∫∫ x y 2 zdxdydz , де область G обмежена площинами
2

{x 1;=
G := x 3;=
y 0;=
y 2;=z 2;=z 5}

б). ∫∫∫ ( x
2
{
+ y 2 ) dxdydz , де область G обмежена поверхнями G : =
z 2; 2=
z x2 + y2 }
G

в). ∫∫∫ {
x 2 + y 2 + z 2 dxdydz , де область G обмежена сферою G : x 2 + y 2 + z 2 =}
z .
G

5. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями z =x 2 + y 2 ; z =x2 + y2 .

6. Знайти масу куба, ребро якого дорівнює a , якщо його густина в кожній точці
дорівнює γ ( x, y , z ) = x + y + z .
7. Знайти координати центра мас однорідного тіла, обмеженого площинами
z = 0; y = 1; y = 3; x + 2 z = 3 .
8. Обчислити момент інерції відносно осі OZ однорідної піраміди, обмеженої
площинами x + 2 y + 3z = 6; x = 0; y = 0; z = 0 .

9. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями: z = 0, x 2 + y 2 = 1, x + y + z = 3 .

Відп. 3π .
10. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями:
z= 0, ( x − 1) 2 + ( y − 1) 2= 1, xy= z . Відп. π .
11. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями:
32 3
z= 0, x 2 + y 2 − 2ax= 0, x 2 + y 2= z 2 . Відп. a .
9
12. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями:
 19

1 2
x = 0, y = 0, z = 0, 2 x + 3 y − 12 = 0, y = z . Відп. 16.
2
13. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями: x 2 + y 2 + z 2= 4, x 2 + y 2= 3z .
19
Відп. π.
6
14. Обчислити момент інерції прямого кругового конуса відносно його осі. Відп.
π hr 4
, де h − висота, r − радіус основи конуса.
10
15. Обчислити момент інерції прямого кругового конуса відносно діаметра його
π hr 2
основи. Відп. (2h 2 + 3r 2 ) .
60
16. Задано однорідну кулю з радіусом R і густиною γ 0 . Обчислити силу, з якою
вона притягує матеріальну точку з масою m , що міститься на відстані a ( a > R )
від її центра. Довести, що сила взаємодії при такій постановці задачі дорівнює
силі взаємодії цих же матеріальних об’єктів при умові зосередження всієї маси
кулі у її геометричному центрі.
17. Довести, що ньютонівська сила взаємодії двох матеріальних однорідних куль
дорівнює силі взаємодії двох матеріальних точок з масами цих куль,
зосередженими у відповідних геометричних центрах цих куль.
18. Задане однорідне тіло, яке обмежене двома концентричними сферами (кульовий
шар). Довести, що сила взаємодії з цим шаром матеріальної точки, яка
знаходиться у внутрішній порожнині тіла, дорівнює нулю.
19. Знайти силу взаємодії матеріальної точки з масою m , яка розміщена у вершині
однорідного кульового сектора, який має такі характеристики: радіус R , густина
γ 0 , кут осьового перерізу - 2α .
20. Знайти силу взаємодії однорідного циліндра ξ 2 + η 2 ≤ a 2 ,0 ≤ ζ ≤ h з густиною γ 0
з матеріальною точкою P(0,0, z ) масою m .
21. Знайти ньютонів потенціал у точці P( x, y , z ) однорідної кулі x 2 + y 2 + z 2 ≤ R 2 з
густиною γ 0 .
 20

22. Знайти силу взаємодії однорідної кулі x2 + y 2 + z2 ≤ R2 (густина γ 0 ) з

матеріальною точкою P(0,0, z0 ) , маса якої m . Розглянути два випадки: z0 > R і
z0 ≤ R .

23. Знайти ньютонів потенціал однорідного циліндра ξ 2 + η 2 ≤ a 2 ,0 ≤ ζ ≤ h з

густиною γ 0 у точці P(0,0, z ) .