Лекція 4. Пряма на площині.

Рівнянням лінії в декартових координатах на площині називається рівняння

вигляду F x; y   0 , яке задовольняють координати x; y  будь – якої точки цієї лінії і
не задовольняють координати будь – якої точки, що не належить цій лінії.

4.2 Загальне рівняння прямої.

У прямокутній системі координат пряма лінія задається рівнянням першого

степеня відносно х і у.

і навпаки, дане рівняння при довільних А, В, С (А і В одночасно не дорівнюють

нулю) визначає деяку пряму в прямокутній системі координат Оху.
Вказане рівняння називається загальним рівнянням прямої лінії.
Дослідимо це рівняння.
Якщо А=0, By  C  0
C
y  m - рівняння прямої, паралельної осі Ох.
B
y  0 - рівняння осі абсцис (Ох)

Якщо В=0, то Ax  C  0 , то
C
x  n - рівняння прямої, паралельної осі Оу
A

Якщо: x  0 - рівняння осі ординат (Оу)

4.3 Рівняння прямої у відрізках на осях.

x y
  1.
a b

1
 4.4 Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом.

y  kx  b

MN
ОВ=в – початкова координата, k  tg  -
AN
кутовий коефіцієнт прямої.

Якщо пряма проходить через початок координат,

MN y
то k  tg  
ON x

4.5 Рівняння прямої, що проходить через дві точки.

4.6 Взаємне розміщення прямих на площині.

Нехай прямі l1 і l2 задані відповідними рівняннями з кутовим коефіцієнтом:

l1  y  k1 x  b1
l 2  y  k 2 x  b2
1) якщо k1  k 2 , то прямі перетинаються в одній точці;
2) якщо k1  k 2 , то прямі мають однаковий кут нахилу до осі Ох, а значить
паралельні.

2
 tg  tg k  k2
tg  tg       1
1  tg  tg 1  k1 k 2
k k
Отже tg  1 2 - тангенс кута між двома
1  k1 k 2
прямими.
Якщо прямі l1 і l2 паралельні, то
Якщо прямі l1 і l2 перпендикулярні, то
4.7 Нормальне рівняння прямої.

Нехай l - це пряма, OA  p - перпендикуляр( відстань), проведений від

початку координат до прямої,  - кут нахилу цього перпендикуляра до осі Ох,
M x; y  - довільна точка прямої.

- нормальне рівняння прямої.

З рівності  C   p можна зробити висновки:
1)  і C мають різні знаки ( бо p  0 , p - відстань);
2) в нормальному рівнянні прямої знак  (знак перед
квадратним коренем) беремо протилежний до С.
Щоб знайти відстань від точки M 0 x0 ; y0  до прямої
Ax  By  C  0 необхідно:
 записати нормальне рівняння прямої;
 в це рівняння підставити координати точки, відстань від якої ми знаходимо;
 взяти одержану відповідь по модулю.
Ax0  By0  C
d
A2  B 2

Криві другого порядку.

Кривою другого порядку називається множина М точок площини, координати
яких задовольняють рівняння другого степеня
a11 x12  2a12 xy  a22 y 2  2a1 x  2a2 y  a0  0 , де a i j - дійсні числа.

До кривих другого порядку відносяться: коло, еліпс, гіпербола, парабола.

Коло – це геометричне місце точок, кожна з яких рівновіддалена від даної
точки, яка називається центром кола.

3
  x  a 2   y  b 2  R 2 , точка O a; b - центр кола.

4.8. Еліпс.

Еліпс – це геометричне місце точок площини, сума відстаней від кожної з

яких до двох заданих точок, які називаються фокусами, є величина стала і
дорівнює 2а.

Точка M x; y  - належить еліпсу, F1  c; 0 і

F2 c; 0 - фокуси, MF1 і MF2 - фокусні
радіуси точки М.
За означенням MF1  MF2  2a

- канонічне рівняння еліпса.

2а – велика вісь, 2в – мала вісь, 2с –
фокусна вісь, A1 , A2 , B1 , B2 - вершини
еліпса
-зв’язок між фокусною відстанню та осями еліпса ( a  b ).
Ексцентриситетом еліпса називається
Директрисами еліпса називаються прямі,
 x  x 0 2  y  y 0 2
  1 - рівняння еліпса із зміщеним центром, x0 ; y 0  - центр.
a2 b2

x2 y2 x2 y2
Канонічне рівняння  1  1
a2 b2 a2 b2
Розташування фокусів F1 ; F2  Ox F1 ; F2  Oy
Координати фокусів F1(-c;0), F2(c;0) F1(0;c), F2(0;-c)
Співвідношення між a і b a>b a<b
Велика вісь |A1A2|=2a |B1B2|=2b
Мала вісь |B1B2|=2b |A1A2|=2a
Фокусна відстань |F1F2|=2c |F1F2|=2c
Ексцентриситет =c/a =c/b
Співвідношення між a,b,c a2 - b2 = с2 b2 - a2 = с2

4.9. Гіпербола.

4
 Гіпербола – це геометричне місце точок площини

- канонічне рівняння гіперболи.

2а – дійсна вісь, 2в – уявна вісь, 2с – фокусна вісь, A1 , A2 - вершини гіперболи
a 2  b 2  c 2 зв’язок між фокусною відстанню та осями гіперболи ( a  b ).
Ексцентриситетом гіперболи називається
Директрисами гіперболи називаються прямі,
Діагоналі прямокутника є асимптотами гіперболи. Асимптоти гіперболи
b
задаються рівняннями: y   x   kx
a
 x  x 0 2  y  y 0 2
  1 - рівняння гіперболи із зміщеним центром, x0 ; y 0  - центр.
a2 b2
x2 y2
Якщо a  b , то   1
a2 b2

x2 y2 x2 y2
Гіперболи   1 та    1 називаються спряженими.
a2 b2 a2 b2

x2 y2 y2 x2
Канонічне рівняння
 1  1
a2 b2 b2 a2
Розташування фокусів F1 ; F2  Ox F1 ; F2  Oy
Координати фокусів F1(-c;0), F2(c;0) F1(0;c), F2(0;-c)
Дійсна вісь |A1A2|=2a |B1B2|=2b
Уявна вісь |B1B2|=2b |A1A2|=2a
Фокусна відстань |F1F2|=2c |F1F2|=2c
Ексцентриситет =c/a =c/b
Співвідношення між a,b,c с2 = a2 + b2 c2 = a2 + b2

4.10. Парабола.

Парабола – це
.

5
 - канонічне рівняння параболи,
симетричної відносно осі Ох.

Канонічне рівняння y 2  2 px y 2  2 px

Розташування
На додатній піввісі Ox На від’ємній піввісі Ox
фокуса
p   p 
Координати фокуса F  ;0  F   ;0 
2   2 

Рівняння p p
x x
директриси 2 2