Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Методичні вказівки до самостійної роботи для студентів

з курсу «Аналітична геометрія та лінійна алгебра»

Криві другого порядку та перетворення прямокутної

системи координат на площині

Для студентів першого курсу технічних факультетів

Київ 2013
1
Криві другого порядку та перетворення прямокутної системи координат на площині: методичні вказі-
вки до самостійної роботи для студентів з курсу «Аналітична геометрія та лінійна алгебра». Для сту-
дентів першого курсу технічних факультетів / Уклад.: О.В. Мулик. – К.: НТУУ «КПІ», 2013.- 68 с.

Гриф надано Методичною радою ФМФ НТУУ «КПІ»

( Протокол № від –.--.2012)

Навчальне видання

Методичні вказівки до самостійної роботи для студентів

з курсу «Аналітична геометрія та лінійна алгебра»

Криві другого порядку та перетворення прямокутної

системи координат на площині

Для студентів першого курсу технічних факультетів

Укладач: Мулик Олена Василівна, канд. фіз.-мат. наук

Відповідальний

редактор Л.А. Репета, канд. фіз.-мат. наук, доц.

Рецензент В.В. Листопадова, канд. фіз.-мат. наук, доц.

За редакцією укладача

Електронна версія

Київ 2012
2
 Геометричний зміст алгебричних рівнянь у прямокутній

Декартовій системі координат (ПДСК) на площині

У будь-якій ПДСК пряма задається рівнянням першого порядку вигляду

ax by c 0 .

Рівняння 2-го порядку і вище можуть визначати реальні криві, сукупності

кривих, точки (вироджені криві) або порожню множину (уявні криві). Рівняння
2-го порядку в загальному вигляді записують у вигляді

ax2 bxy cy 2 dx ey f 0.

Твердження. Лінія, яку описує алгебричне рівняння n -го степеня в зада-

ній ПДСК, в будь якій іншій ПДСК буде також описане рівнянням n -го степе-
ня. Тобто характеристики кривої не змінюються при зміні системи координат і
залежать від самої кривої (інваріантні щодо системи).

Означення 1. Лінією 2-го порядку на площині називають множину точок

площини, прямокутні координати яких справджують алгебричне рівняння 2-го
порядку: a11 x 2 2a12 xy a22 y 2 2a13 x 2a23 y a33 0 , де a11 , a12 , a22 одно-
часно не дорівнюють нулю. До таких кривих відносять коло, еліпс, гіперболу і
параболу. Кожна з цих ліній має рівняння в певній (канонічній) ПДСК, яке на-
зивається канонічним (найпростіше).

Еліпс
Еліпсом називають множину точок площини, сума відстаней яких до двох
заданих точок – фокусів еліпса є величина стала і більша за відстань між фо-
x2 y2
кусами. Канонічне рівняння еліпса має вигляд: 2 1 в канонічній систе-
a b2
мі координат.

3
 y
M ( x; y)

r2
r1
F2 a
F1

O
x

d2 d1
b

Фокуси еліпса позначають літерами F1 і F2 , а суму відстаней точок еліпса до

фокусів через 2a . Якщо точка M ( x; y) належить еліпсу, то за означенням маємо

MF1 MF2 2a .

Відстань між фокусами позначають через 2c .

Виведемо канонічне рівняння еліпса. Для цього виберемо так систему ко-
ординат, щоб фокуси F1 і F2 лежали на осі Ох, а вісь Oy проходила через сере-
дину відрізка F1F2 . Тоді фокуси мають координати F1( c;0) , F2 (0; c) . За означен-
ням сума відстаней довільної точки M ( x; y) до фокусів дорівнює

(x c) 2 y2 (x c) 2 y2 2a .

Спростимо це рівняння. Піднесемо до квадрата обидві частини рівності і

розкриємо дужки

(x c) 2 y2 4a 2 (x c) 2 y2 4a ( x c) 2 y2 ,

звідки
4
 a (x c) 2 y2 a2 cx .

Знову піднесемо до квадрата і після спрощення маємо

(a 2 c2 ) x2 a2 y 2 a 2 (a 2 c2 ) .

Оскільки за означенням 2a 2c , то різницю у дужках можна позначити

a 2 c2 b2 . Тоді остання рівність матиме вигляд

b2 x 2 a2 y 2 a 2b2

або після спрощення

x2 y2
1.
a2 b2
Величину a називають великою піввіссю еліпса, b – малою піввіссю
еліпса, c – половина відстані між фокусами. Ці величини пов’язані між собою
співвідношенням a 2 b2 c2 .

Відстань між фокусами F1 F2 називають фокусною відстанню: F1F2 2c .

Відстань деякої точки еліпса до фокуса називають фокальним радіусом цієї то-
чки: r2 a x – лівий фокальний радіус, r1 a x – правий фокальний раді-
ус. За означенням еліпса для будь-якої його точки: r1 r2 2a 2c . Прямі d1 і
a
d 2 , перпендикулярні великій осі і розташовані на відстані від початку коор-
a
динат називають директрисами еліпса і задають рівняннями d . Віддалі
деякої точки еліпса M ( x; y) до директрис можна знайти за формулами:

a a x r1
d1 x
.
a a x r2
d2 x

Твердження: Відношення фокальних радіусів довільної точки еліпса до

відповідних директрис є величина стала і дорівнює ексцентриситету, тобто

5
 r1 r2
.
d1 d2

Еліпс має центральну та осьову симетрії.

Оптична властивість еліпса: якщо помістити в один з фокусів точкове

джерело світла, то всі промені після відбиття від еліпса зійдуться в іншому його
фокусі.

b2
При використанні фокального параметра p , можна записати рівнян-
a
ня еліпса в полярних координатах. Полюс полярної системи координат виби-
рають у лівому фокусі еліпса, тоді рівняння еліпса буде мати вигляд
p
.
1 cos

x a cos t
Параметричне рівняння еліпса: , t 0;2 .
y b sin t

Приклад 1. Дано рівняння еліпса 9 x2 4 y2 18x 27 0 , знайти ексцен-

триситет та директриси еліпса.

Розв’язання. Зробимо тотожні перетворення заданого рівняння:

9( x 2 2x 1) 4 y2 27 9( x 1)2 4 y2 36 .

Запишемо канонічне рівняння еліпса:

( x 1)2 y2
1.
4 9

Мала піввісь b 3 , велика піввісь a 2 , фокусна відстань 2c 2 5 . Коорди-

нати фокусів будуть F1 (1; 5), F2 (1; 5) . Ексцентриситет еліпса обчислимо, за
c 5 a 9
формулою , . Рівняння директрис – d . Тоді d .
a 3 5

Приклад 2. Скласти канонічне та полярне рівняння еліпса, якщо відомий

ексцентриситет та точка A( 6;0) , що належить еліпсу.

6
 c
Розв’язання. Оскільки ексцентриситет і координати точки A задоволь-
a
няють рівняння еліпса, то маємо систему рівнянь:

a2 b2 4
a2 9 ,
36
1
a2

b2 20 10
звідки a 6, b2 20 . Тоді фокальний параметр p . Канонічне
a 6 3
x2 y2
рівняння даного еліпса 1 , полярне рівняння еліпса
36 20
10
3 10
.
1 2 cos 3 2cos
3
Задачі для самостійної роботи:

x2 y 2
1. На еліпсі   1 знайти таку точку, різниця фокальних радіус-векторів
25 9
якої дорівнювала б 6,4.
2. Скласти рівняння прямої, яка проходить через лівий фокус і нижню вер-
x2 y 2
шину еліпса  1.
25 9
3. Скласти рівняння еліпса, якщо його ексцентриситет e  3 5 і відома точка
M (1;1) , через яку проходить еліпс.
4. На прямій x  5  0 знайти точку, рівновіддалену від лівого фокуса і верх-
x2 y 2
ньої вершини еліпса   1.
20 4
5. Користуючись означенням еліпса скласти його рівняння, якщо відомо, що
точки F1 (0;0) та F2 (1;1) є фокусами еліпса, а довжина великої осі дорівнює
2.
Відповіді:

1. (4;1,8);(4; 1,8);(4;1,8);(4; 1,8) .

2. 4 x  3 y  12  0 .
3. 16 x 2  25 y 2  0 .
4. M (5;7) .
5. 3x2  3 y 2  2 xy  2 x  2 y  1  0 .
7
 Гіпербола
Гіперболою називають геометричне місце точок площини, абсолютна ве-
личина різниці відстаней яких до двох даних точок, які є фокусами, буде вели-
чиною сталою (її позначають 2a ) і меншою за відстань між фокусами.

b M ( x; y)
r1
F2 r2 A1 F1
a a x
O B2

b

d1 d2

Фокуси гіперболи позначають літерами F1 і F2 , відстань між фокусами поз-

начають через 2c , а різницю відстаней точок гіперболи до фокусів через 2a .

Виведемо канонічне рівняння гіперболи . Для цього виберемо так систему

координат, щоб фокуси F1 і F2 лежали на осі Ох, а вісь Оу проходила через се-
редину відрізка F1F2 . Тоді фокуси мають координати F1( c;0) , F2 (0; c) . Якщо то-
чка M ( x; y) належить гіперболі, то за означенням маємо

MF1 MF2 2a

або

(x c) 2 y2 (x c) 2 y2 2a .

Після піднесення до квадрату і тотожних перетворень маємо:

8
 x2c2 a4 a2 x2 a 2c2 a2 y 2 a 2 (a 2 c2 ) x 2 (a 2 c2 ) a2 y 2 .

Позначимо через b2 c2 a 2 (за означенням 2a 2c ), і після спрощення отри-

маємо канонічне рівняння гіперболи

x2 y2
1
a2 b2

Вершини гіперболи A1 і A2 лежать у точках з координатами ( a;0) . Відрі-

зок A1 A2 2a називають дійсною (фокальною) віссю гіперболи, число b , що
входить у рівняння гіперболи називають її уявною піввіссю. Відрізок
B1 B2 2b – уявна вісь гіперболи. Вітки гіперболи не перетинають уявну вісь.
Точка O є її центром симетрії.

b
Гіпербола має асимптоти y x . Дійсно, якщо розглянути різницю ор-
a
b
динат правої гілки гіперболи і прямої y x , то при x вона буде пряму-
a
вати до нуля.

b b
(x x2 a2 ) ( x x2 a2 )
b b 2 b a a
x x a2 (x x2 a2 ) .
a a a b 2 2
(x x a )
a

b a2
Границя даного виразу lim 0.
x ax x 2
a 2

Асимптоти є діагоналями прямокутника, утвореного дійсною та уявними

осями гіперболи, центр якого збігається з центром гіперболи.

Відстані від деякої точки гіперболи M ( x; y) до фокусів називають фока-

льними радіусами точки гіперболи. Фокальні радіуси точки M ( x; y) правої гіл-
ки гіперболи обчислюють за формулою r x a , причому r1 x a – пра-
вий фокальний радіус, r2 x a – фокальний радіус для лівого фокусу. Фо-
кальні радіуси точки M ( x; y) лівої гілки гіперболи обчислюють за формулами

r1 x a і r2 x a.
9
Прямі d1 і d 2 , перпендикулярні до дійсної осі гіперболи і розташовані на відс-
a
тані від її центру називають директрисами гіперболи. Рівняння директрис

a
d .

Твердження: відношення відстані будь-якої точки гіперболи до фокуса і

відповідної директриси є величина стала і дорівнює ексцентриситету. Тобто

r1 r2
.
d1 d2

2
c b
Ексцентриситет гіперболи завжди більше одиниці: ε 1 .
a a

Дві вітки гіперболи пов’язані між собою оптичною властивістю: якщо в

один з фокусів гіперболи помістити точкове джерело світла, то кожний промінь
після відбиття від гіперболи начебто виходить з іншого фокуса.

Якщо a b тоді гіпербола називається рівнобічною і її рівняння

x2 y2 a 2 . Її асимптоти утворюють прямий кут.

x2 y2 y2 x2
Рівняння 1 (чи 1 ) також є рівнянням гіперболи,
a2 b2 b2 a2
але дійсною віссю цієї гіперболи буде відрізок осі Оу довжини 2b . Дві гіпербо-
x2 y2 x2 y2
ли 1і 1 мають одні й ті самі півосі й одні й ті самі аси-
2 2 2 2
a b a b
мптоти, але дійсна вісь одної слугує уявною віссю іншої і навпаки. Такі гіпер-
боли називають спряженими.

Оптична властивість гіперболи: якщо помістити в один з фокусів гіпер-

боли точкове джерело світла, то кожний промінь після відбиття від гіперболи
начебто виходить з іншого фокуса.

Якщо полюс полярної системи координат вибирати у фокусі правої гілки

p b2
гіперболи, тоді її рівняння буде мати вигляд , p .
1 cos a

10
 x a ch t,
Параметричне рівняння гіперболи: t .
y a sh t,

Приклад 3. Скласти канонічне та полярне рівняння гіперболи, яка прохо-

2 2
дить через точку M(9; 8) , а рівняння її асимптоти y x.
3

Розв’язання. Підставимо координати точки M(9; 8) в рівняння гіперболи

81 64
1 та скористаємось рівнянням асимптоти правої гілки гіперболи
a2 b2
2 2
y x , отримаємо систему рівнянь:
3

81 64
1,
2 2
a b .
b 2 2
a 3

Розв’язком цієї системи є числа a 3 і b 2 2 , які є дійсною та уяв-

ною півосями гіперболи. А її канонічне рівняння запишемо так

x2 y2
1.
9 8

Полярне рівняння гіперболи запишемо, коли знайдемо ексцентриситет ε та фо-

кальний параметр p :

b2 17 b2 8 8
1 , p , .
a2 3 a 3 3 17 cos

Приклад 4. Через точку M(0; 1) та праву вершину гіперболи

3x 2 4 y2 12 проведено пряму. Знайти другу точку перетину прямої і гіпер-

боли.

Розв’язання. З канонічного рівняння гіперболи знаходимо величини півосей

гіперболи a 2, b 3 , тоді координата правої вершини гіперболи буде

11
 x y
A(2;0) . Запишемо рівняння прямої у відрізках 1 . Знайдемо другу точ-
2 1
x y
1,
ку перетину гіперболи з прямою: 2 1 Розв’язавши систему отрима-
3x 2 4y 2
12.
ємо другу точку N ( 4; 3) .

Приклад 5. Кут між асимптотами гіперболи дорівнює . Обчислити екс-

3
центриситет гіперболи.

Розв’язання. Оскільки кут між асимптотами гіперболи , то кут нахилу одні-

3
єї з асимптот буде , відповідно тангенс кута нахилу 1 . Тоді
6 3

1 2
1 .
3 3

Для розв’язку задачі кут між асимптотами гіперболи взятий в напрямку осі OX .

Задачі для самостійної роботи:

1. Ексцентриситет гіперболи дорівнює 2 . Скласти канонічне рівняння гі-

перболи, яка проходить через точку M ( 3; 2) .
2. Знайти рівняння гіперболи, вершини і фокуси якої знаходяться у відпові-
x2 y 2
дних фокусах і вершинах еліпса 1.
8 5
3. Через точку M (0; 1) і праву вершину гіперболи 3x2  4 y 2  12 проведено
пряму. Знайти другу точку перетину прямої з гіперболою.
4. Задано гіперболу x2  y 2  8 . Знайти рівняння еліпса, який проходить через
точку M (4;6) при умові, що його фокуси співпадають з фокусами гіпер-
боли.
x2 y 2
5. На лівій гілці гіперболи 1 знайти точку, для якої правий фока-
64 36
льний радіус-вектор дорівнює 18.
Відповіді:

1. x2  y 2  1.
x2 y2
2. 1.
3 5
12
 3. (4; 3) .
x2 y2
4. 1.
64 48
5. (8;0) .

Парабола

Параболою називають геометричне місце всіх точок площини, рівновідда-

лених від даної точки, яку називають фокусом і даної прямої, яку називають
p
директрисою. Якщо директрисою d параболи є пряма x , а фокусом –
2
p
точка F ( ;0) , тоді рівняння параболи має вигляд y 2 2 px , де p – фокальний
2
параметр. Така парабола симетрична відносно осі Ox . У випадку, якщо директ-
p p
рисою d параболи є пряма y , а фокусом – точка F (0; ) ,
2 2

M ( x; y) r1

p O p  x
 F  ;0 
2 2 

13
тоді рівняння параболи має вигляд x 2 2 py і парабола симетрична відносно
осі Oy . Параметр може приймати тільки додатні значення. арабола може бути
обернена в додатну чи від’ємну сторону осі. Фокальний радіус параболи
y2 2 px визначається за формулою

p
r x , (p 0) ,
2
його величина дорівнює відстані до директриси d , звідки випливає, що ексцен-
триситет параболи дорівнює одиниці. Тому, якщо полюс помістити в фокус па-
раболи, полярну вісь спрямувати вздовж осі симетрії параболи, тоді її полярне
p
рівняння запишеться у вигляді: .
1 cos

Оптична властивість параболи: якщо помістити у фокус параболи точ-

кове джерело світла, то всі промені, відбиті від параболи, спрямуються парале-
льно фокальній осі параболи – ця властивість називається оптичною властивіс-
тю параболи.

Приклад 6. Скласти канонічне та полярне рівняння параболи, якщо її ди-

ректриса d : y  3 .

p
Розв’язання. В даному випадку директриса d :   3 , рівняння параболи має
2
вигляд x 2 2 py і парабола симетрична відносно осі Oy . Отже канонічне рів-
6
няння буде x 2 12 y . Полярне рівняння даної параболи буде: .
cos 1

14
 Приклад 7. Скласти канонічне та полярне рівняння параболи, якщо її вісь
симетрії Oy і точка A(2; 3 2) належить параболі.

Розв’язання. Підставимо в рівняння параболи x 2 2 py координати точки A ,

2 2 2
тоді p . Тоді канонічне рівняння параболи: x 2  y , полярне рівняння
3 3
2
даної параболи: .
3(c os 1)

Задачі для самостійної роботи:

1. На параболі y 2  8x знайти точку, відстань від директриси якої дорівнює

4.
2. Скласти рівняння параболи з вершиною в початку координат, симетрич-
ної відносно осі Ox , яка відтинає хорду довжиною 4 2 від прямої y  x .
3. Парабола y 2  2 x відтинає від прямої, що проходить через початок коор-
динат, хорду довжиною 3 4 . Скласти рівняння цієї прямої.
4. Скласти канонічне рівняння параболи, якщо довжина хорди, яка перпен-
дикулярної осі симетрії і ділить навпіл відстань між фокусом і верши-
ною, дорівнює 1.
5. На параболі y 2  32 x знайти точку, відстань якої від прямої 4 x  3 y  10  0
дорівнює 2.
Відповіді:

1. M1 (2;4) i M 2 (2; 4) .

2. y 2  4 x i y 2  4 x .
3. y  2 2 x .
4. y2  2x .
5. M (0;0) , M (18; 24)

Перетворення прямокутної системи координат на площині

(ПДСК)

На площині будь-які два не колінеарних вектора утворюють базис. Нехай

задано дві прямокутні Декартові системи координат (ПДСК) OXY і OX Y  з ба-
15
зисними векторами i, j , i, j відповідно. Нехай точка M у цих системах має
координати M ( x; y) і M ( x ; y ) . Встановимо зв’язок між системами координат.

y y M

j x
i
j O

x
O
i
Якщо ПДСК OX Y  одержана з ПДСК OXY паралельним перенесенням, то
базисні вектори i  i, j  j , а початки координат не співпадають. Вектор OM є
сумою векторів OO  OM  OM або в координатному вигляді:
OO  ai  b j 


OM  xi  y j   xi  y j  xi  y j   ai  b j 

OM  xi  y j  

 x  x  a  x  x  a
 , чи  .
 y  y  b  y  y  b

y y
M
j

j O x
i
x
O
i

У разі, якщо системи координат мають спільний початок, вектори

OM  OM і координатні осі Ox та Oy повернуті на деякий кут  відносно осей
Ox та Oy , то орти координатних осей не однакові і їх можна знайти за прави-
лом паралелограма:
16
  i  i cos   j sin 

  .
 j    i cos(   )  j cos 
 2

Знайдемо орти ПДСК OXY через ПДСК

OX Y  : xi  y j  xi  y j 
 xi  y j  x(i cos  j sin  )  y(i sin   j cos )  ( x cos  y sin  )i  ( x sin   y cos ) j .

y y M

x

j

j i 

O x
i

Запишемо для кожної координати відповідну рівність:

 x  x cos   y sin 
 . (1)
 y  x sin   y cos 

якщо змінити  на  , знайдемо нові координати через старі,що означає по-

ворот в протилежному напрямку:
 x  x cos   y sin 
 . (2)
 y   x sin   y cos 

Твердження: Будь-яке перетворення ПДСК (зі збереженням масштабу)

можна подати як послідовність перенесень, повертань, переорієнтувань.
Тобто знаходження координат точки M , яка має координати ( x; y) в ПДСК
OXY відносно координат ( x; y) в ПДСК OX Y  здійснюється рівностями:

 x  x cos   y sin   a
 (3)
 y  x sin   y cos   b.

 cos   sin  
Запишемо матрицю даної системи: A    . Її називають матри-
 sin  cos  
цею переходу.
17
 Приклад 7. Звести до канонічного вигляду рівняння:
5x  4 xy  8 y 2  8x  14 y  5  0 .
2

Розв’язання. Наявність члена 4xy вказує на поворот системи координат на кут

 , вільний член 5 означає паралельне перенесення системи координат. Скорис-
таємось формулою (1), підставимо в задане рівняння:
5( x cos   y sin  )2  4( x cos   y sin  )( x sin   y cos )  8( x sin   y cos  ) 2 
(*)
8( x cos   y sin  )  14( x sin   y cos  )  5  0.

Зробимо тотожні перетворення:

(5cos 2   4sin  cos   8sin 2  ) x2  (5sin 2   4sin  cos  8cos 2  ) y2 
. (**)
(6sin  cos   4(cos2   sin 2  )) xy  (8cos  14sin  ) x  (14cos  8sin  ) y  5  0

Коефіцієнт при множнику xy дорівнює нулеві, оскільки в канонічне рів-

няння кривої член axy не входить. Тому:

6sin  cos  4(cos 2   sin 2  )  0  2 tg 2   3tg   2  0  tg   2, tg   1 .

2

Розв’язком рівняння будуть значення кутів, які відповідають двом взаємно пер-
пендикулярним напрямкам. Нехай tg   2 , тоді sin    2 , cos   1 . Візь-
5 5
мемо додатні значення sin   2 , cos   1 і підставимо в (**), маємо:
5 5

36 2
9 x2  4 y2  x  y  5  0 .
5 5

Виділимо повні квадрати:

2 1 9
9( x  )2  4( y  )2  .
5 4 5 4

2 1
Маємо рівняння еліпса з центром в точці O( ; ) . Для того, щоб записати
5 4 5
його в канонічному вигляді, позначимо паралельне перенесення осей коорди-
2 1
нат: x  x  , y  y  , тоді рівняння буде мати вигляд
5 4 5

x2 y2
 1.
1 9
4 16

Задачі для самостійної роботи:

18
 1. Систему координат повернули на кут    6 . Визначити нові координати
точки M ( 3;3) .

2. Записати канонічне рівняння параболи y  9 x2  6 x  2 .

3. Записати канонічне рівняння кривої другого порядку:
5x  4 xy  8 y  8x  14 y  5  0 .
2 2

4. Записати канонічне рівняння кривої другого порядку:

6 xy  8 y  12 x  26 y  11  0 .
2

5. Записати канонічне рівняння кривої другого порядку:

x  2 xy  y  10 x  6 y  25  0
2 2

Відповіді:
1. M  M (3; 3) .
1 1 1
2. ( x  )2  ( y  1) , параметр p  , вершина параболи знаходиться в точці
3 9 18
1
O1 ( ;1) .
3

x2 y2
3.   1 (рівняння еліпса).
1 9
4 16

y2
4. x2   1 (рівняння гіперболи).
9

5. y2  4 2 x (рівняння параболи).

Лінійне перетворення на площині

Нехай на площині задано базис з двох довільних не колінеарних векторів

e1; e2 . Розглянемо вектори x  ( x1; x2 ) та y  ( y1; y2 ) в цьому базисі.
Означення 1. Перетворення вектора
x 
x  x1 e1  x2 e2  x e ,e    1 
1 2
 x2 e1 , e2 

у вектор
19
 y 
y  y1 e1  y2 e2  y  1
e1 ,e2   y2 e1 , e2 

означене співвідношенням
 y1   a11 a12  x1 
   
 y2   a21 a22  x2 

a a 
називають лінійним перетворенням площини, а матрицю A   11 12  матри-
 a21 a22 
цею перетворення. Векторний вигляд лінійного перетворення: y  Ax . Таке лі-
1 0
нійне перетворення площини переводить вектори базису e1    і e2    у век-
0 1    
тори
a a  1  a  a a  0  a 
a1   11 12      11   a11 e1  a21 e2 і a2   11 12      12   a12 e1  a22 e2 .
 a21 a22   0   a21   a21 a22   1   a22 

Тобто стовпці матриці лінійного перетворення є координатами образів базис-

них векторів. Якщо розглянути поворот ПДСК OX Y  на кут  відносно ПДСК
OXY тоді базис i; j переходить у базис i; j і матриця лінійного перетворення

 cos   sin  
A .
 sin  cos  

Визначник даного перетворення det A  cos2   sin 2   1.

Запишемо матрицю переходу базису i; j в базис i; j (див. (1),(2)):

 cos  sin  
A   1
 A  A .
T

  sin  cos  

Квадратні матриці, для яких виконується рівність A1  AT називають ор-

тогональними. Вони задають ортогональні перетворення, які зберігають дов-
жини і кути. Визначник таких матриць дорівнює 1 .
У n  вимірному просторі n з базисами e1, e2 , en і e1, e2 , en зв’язок між
ними можна записати в матричному вигляді:

20
  e1  c11 e1  c21 e2   cn1 en  e1   c c21 c31 cn1   e1 
    11  
e2  c12 e1  c22 e2   cn 2 en  e2   c12 c22 c32 cn 2   e2 
  
 e3  c13 e1  c23 e2   cn3 en   e3    c13 c23 c33 cn 3   e3  ,
  
    
     
e  c e  c e   cnn en  e   c1n c2 n c3n cnn   e 
 n 1n 1 2 n 2  n  n

 c11 c21 c31 cn1 

 
 c12 c22 c32 cn 2 
де матриця перетворення: C   c13 c23 c33 cn3  .
 
 
c cnn 
 1n c2 n c3n

Тоді, якщо відомі координати вектора x в цих базисах:

x  x1 e1  x2 e2   xn en і x  x1e1  x2 e2   xn en ,

то перехід від одного базису до іншого можна записати в матричному вигляді:

X  CX   X   C 1 X .

Простір n  вимірних векторів x  x1 e1  x2 e2   xn en і y  y1 e1  y2 e2   yn en є

Евклідовим, якщо ввести у ньому операцію скалярного добутку за формулою:
n
x  y  x1 y1  x2 y2   xn yn   xi yi . (4)
i 1

Означення 2: Лінійний простір  називають Евклідовим, якщо кожній

парі векторів x, y з  поставлено у відповідність дійсне число  x, y  , яке нази-
вають скалярним добутком, що справджує аксіоми:

1. Симетричності:  x, y    y, x  .

2. Однорідності за першим множником:  x, y     x, y  .

3. Лінійності за першим множником:  x  y, z    x, z    y, z  .

4. Додатна визначеність:  x, x   x  0,  x, x   0  x  0 .
2

Означення 3. Нормою (довжиною) вектора x   називають число:

x   x, x  .

21
Наслідком є формула довжини вектора n  вимірного простору n
:

x   x1    x2     xn  .
2 2 2

Для норми вектора і векторів x, y з  та числа   , справджуються на-

ступні твердження:

1. x  0, x  0  x  0 .

2.  x   x .

3. Нерівність трикутника:  x, y   x  y .

4. Нерівність Коши-Буняковського: x  y  x  y .

Вектори x, y ортогональнимі, якщо їх скалярний добуток  x, y   0 . Для

них справджується « теорема Піфагора»: x  y  x  y .

Кут між двома ненульовими векторами x та y знаходять за формулою


( x y )  arccos
 x, y  .
x  y

Систему векторів називають ортонормованою, якщо вектори ортогона-

льні та їх довжина дорівнює одиниці. Наприклад, ПДСК є ортонормованою
системою з ортонормованим базисом i, j, k .

Теорема 1: В будь якому n  вимірному Евклідовому просторі  n можна

побудувати ортонормований базис.
Теорема 2: Будь яка ортонормована система з n векторів утворює ортоно-
рмований базис простору  n .
Доведення. Нехай x1, x2 , xn – ортонормована система з n векторів Запишемо
критерій лінійної незалежності для системи з n векторів:
1 x1  2 x2   n xn  0 .

Якщо дана рівність виконується тільки, коли всі i дорівнюють нулю, тоді век-
тори x1, x2 , xn утворюють базис. Помножимо рівність скалярно на x j , j  1, n .
Оскільки вектори x1, x2 , xn ортогональні, то всі скалярні добутки  xi , x j   0 , за-

22
лишаться лише  j  x j , x j   0 . Тоді  j має дорівнювати нулю, що й означає лі-
нійну незалежність даної системи векторів.
Отже ортонормована система з n векторів утворює ортонормований базис
простору  n і будь яку лінійно незалежну систему можна перетворити в орто-
нормований базис. Процес побудови ортонормованого базису називається орто-
гоналізацією: нехай вектори a1, a2 , an утворюють базис, перетворимо його в
ортогональний. Зробимо дії:
a1
e1  ,
a1

e2 
b2
b2
 
, b2  a2  a2 , e1  e1 , e3 
b3
b3
   
, b3  a3  a3 , e1  e1  a3 , e2  e2 ,

………………………………………………………………..…,

en 
bn
bn
   
, bn  an  an , e1  e1  an , e2  e2   
 an , en 1  en 1 .

Перехід від одного ортонормованого базису до іншого називається орто-

гональним перетворенням. Раніше було показано, що матриця ортогонального
перетворення є квадратною і det A  0, A1  AT .

Зведення рівнянь ліній 2-го порядку до канонічного вигляду

Для дослідження ліній і поверхонь другого порядку в аналітичній геометрії

застосовують теорію квадратичних форм. Для кривої другого порядку
a11x2  2a12 xy  a22 y 2  2a13 x  2a23 y  a33  0

вводять поняття квадратичної форми:

Означення 4. Вираз a11x2  2a12 xy  a22 y 2 називають квадратичною формою
 a11 a12 
змінних x і y . Симетричну матрицю A    називають матрицею квад-
 a12 a22 
ратичної форми.
Матриця A задає певне лінійне перетворення Y  AX . Змінні x і y будуть
координатами вектора X в двомірному ортонормованому базисі e1 , e2  , тобто
23
X  xe1  ye2 і квадратична форма буде числовою функцією векторного аргумен-
ту X .
Приклад 8: Знайти матрицю A квадратичної форми Q( x, y)  x2  5xy  4 y 2 .

Розв’язання. Коефіцієнти квадратичної форми a11  1, a12   5 2 , a22  4 , тоді мат-

 1 5 
риця квадратичної форми A   2 .
5 4 
 2 

 0
Якщо матриця A у деякому базисі має діагональний вигляд A   1 ,
 0 2 
тобто a11  1, a12  a21  0, a22  2 , то відповідне рівняння кривої 2-го порядку
Q( x, y) буде канонічним.

Твердження: Для будь якої Q( X ) існує базис, де вона має канонічний вигляд.

Власні вектори і власні числа

 a11 a1n 
 
Ann  
a ann 
 n1

Означення 5: Ненульовий стовпець X називають власним вектором ква-

дратної матриці Ann , якщо існує таке число  , відмінне від нуля, що AX   X .
Число  називають власним числом матриці A , що відповідає власному векто-
ру X . Матричне рівняння AX   X ,  A  n  X  0 еквівалентне однорідній сис-
темі алгебричних рівнянь:
 a11    x1  a12 x2   a1n xn  0

a11 x1   a22    x2   a1n xn  0
 . (5)

an1 x1  an 2 x2   (ann   ) xn  0

Однорідна система матиме ненульові розв’язки, якщо rang ( A   En )  n . Ма-

трицю системи (5) називають характеристичною матрицею, визначник цієї ма-

24
триці називають характеристичним многочленом матриці  A  n  . Вираз
A  n  0 називають характеристичним рівнянням матриці A .

Твердження. Власні числа матриці A є коренями характеристичного мно-

гочлена A  n цієї матриці. Власні вектори є ненульовими розв’язками одно-
рідної СЛАР (5).
Кількість власних чисел матриці A скінченна і залежить від розміру самої
матриці A . Кількість власних векторів є нескінченною, оскільки нескінченна
множина розв’язків у однорідної виродженої системи рівнянь.
 4 2 1
Приклад 9: Знайти власні числа ї власні вектори матриці A   1 3 1 .
 1 2 2 
 

Розв’язання. Запишемо характеристичне рівняння матриці

4 2 1
1 3 1  0
1 2 2

і знайдемо його корені:

(4   )(3   )(2   )  2  2  3    8  2  4  2  0 , 1  1, 2  3, 3  5 .

Підставимо значення власного числа 1  1 в характеристичний многочлен :

4  1 2 1 3 2 1  3x1  2 x2  x3  0,
 3x  2 x2  x3  0,  x1  x2 ,
1 3  1 1  1 2 1   x1  2 x2  x3  0,   1 
 x  2 x  x  0.  x  2 x  x  0.  x1  x3 .
1 2 2 1 1 2 1  1 2 3
1 2 3

 1
Відповідно власний вектор має вигляд X 1  C1 1 , C1  .
 1
 

Аналогічно для 2  3, 3  5 .

Для 2  3 :

 1 2 1 x1   0   x1  2 x2  x3  0,
       x1  2 x2  x3  0,  x1  x2 ,
 1 0 1 x2    0     x1  x3  0,   x  x  0.   x   x .
 1 2 1 x   0   x  2 x  x  0.  1 3  1 3
  3     1 2 3

25
 1
Власний вектор: X 2  C2  1  , C2  .
 1
 

Для 3  5 :
 1 2 1 x1   0   x1  2 x2  x3  0,
       x1  2 x2  x3  0,  x1  x3 ,
 1 2 1 x2    0    x1  2 x2  x3  0,   x  2 x  3x  0.   x   x . Власний
 1 2 3  x   0   x  2 x  3x  0.  1 2 3  2 3
  3     1 2 3

1
вектор X 3  C3  1 , C3  .
1
 

Алгоритм зведення рівнянь другого порядку до канонічного вигляду.

1. Записують квадратичну форму.
2. Квадратичній формі ставиться у відповідність симетрична матриця.
3. Знаходять ортонормований базис з власних векторів.
4. Записують квадратичну форму в канонічному вигляді.
Приклад 10: Звести до канонічного вигляду рівняння:
3x  10 xy  3 y 2  2 x  14 y  13  0 .
2

Розв’язання. Квадратична форма рівняння має вигляд Q( x, y)  3x2  10 xy  3 y 2 ;

 3 5
матриця квадратичної форми A    . Запишемо характеристичне рівняння і
 5 3
знайдемо його корені
3 5
 0  (3   )2  25  0  1  8, 2  2 .
5 3

Знайдемо власні вектори з розв’язку системи:

3  8 5   x1   0   1
   x      5 x1  5 x2  0  x1  x2 , власний вектор X 1  C1   , C1  ;
 5 3  8 2   0  1

 3  (2) 5   x1   0 
        5 x1  5 x2  0  x1   x2 ,
 5 3  (2)   x2   0 

1
власний вектор X 2  C2   , C2  .
 1

26
 1  1 1 1 1 1 1 
Нормуємо вектори x1  x2  2 , X 1    , X2   , A  .
2  1 2  1 2 1 1

 1
 x  ( x  y)
2
Тоді новий базис буде мати вигляд:  .
y  1
( x  y)
 2

1 1 1 1
3 ( x  y)2  10 ( x  y)( x  y)  3 y 2  2 ( x  y)  14 ( x  y)  13  0 ,
2 2 2 2

3 2 10 3 16 12
( x  2 xy  y2 )  ( x2  y2 )  ( x2  2 xy  y2 )  x  y  13  0 .
2 2 2 2 2

Після тотожних перетворень маємо:

16 12
8 x2  2 y2  x  y  13  0 .
2 2

1 3
Виділимо повні квадрати: 8( x  )2  2( y  )2  8 , та введемо нові змінні:
2 2
1 3
x  x  , y  y  .
2 2
2 2
x y
Одержимо канонічне рівняння гіперболи:   1.
1 4

Задачі для самостійної роботи:

1. Записати канонічне рівняння кривої другого порядку:
5x  4 xy  8 y  32 x  56 y  80  0 .
2 2

2. Записати канонічне рівняння кривої другого порядку:

9 x  24 xy  16 y  230 x  110 y  225  0 .
2 2

3. Записати канонічне рівняння кривої другого порядку:

5x  6 xy  5 y  16 x  16 y  16  0 .
2 2

4. Записати канонічне рівняння кривої другого порядку:

7 x  16 xy  23 y 14 x 16 y  218  0 .
2 2

5. Записати канонічне рівняння кривої другого порядку:

x  2 xy  y  8x  4  0 .
2 2

27
 Відповіді:
x2 y2
1.   1 (рівняння еліпса).
9 4

2. y2  10 x (рівняння параболи).

x2 y2
3.   1 (рівняння еліпса).
16 4

x2 y2
4.   1 (рівняння гіперболи).
25 9

5. y2  2 2 x (рівняння параболи).

28
 Список використаної літератури
1. Ильин В.А. Аналитическая геометрия [Текст]: учеб. / В.А. Ильин, Э.Г.
Поздняк. – М.: Физматлит, 2007. - 224 с. - ISBN 978-5-9221-0511-8.
2. Письменный Д. Конспект лекций по высшей математике. Полный курс
[Текст] / Д. Письменный. – М.: Айрис-Пресс, 2008. – 608 с. –ISBN 978-5-
8112-3118-8, 978-5-8112-3480-6.
3. Лінійна алгебра та аналітична геометрія: Навч. Посібник / В.В. Булдигін,
І.В. Алексєєва, В. О. Гайдей, О.О. Диховичний, Н.Р. Коновалова, Л.Б. Фе-
дорова; за ред. проф. В.В. Булдигіна. – К.: ТВіМС, 2009. - 224 с.
4. Данко П.Е. Высшая математика в упражнениях и задачах. В 2-х ч. Ч.1:
Учеб. Пособие для втузов. / П.Е. Данко, А.Г. Попов, Т.Я. Кожевникова. –
М.: Высш. шк., 1999. – 304 с. – ISBN 5-06-003070-9.
5. Привалов И.И. Аналитическая геометрия [Текст]: учеб. / И. И. Привалов.
– М.: Физматлит, 1960. – 299 с.

29