Professional Documents
Culture Documents
Функції Багатьох Змінних 2
Функції Багатьох Змінних 2
Приклад 2 𝑧 = √4 − 𝑥 2 − 𝑦 2
4 − 𝑥 2 − 𝑦 2 ≥ 0 ⇒ 𝑥 2 + 𝑦 2 ≤ 4 - це круг із центром у т.
(0;0) і радіусом 2, що включає і його границю, тобто коло
𝑥 2 + 𝑦 2 = 4.
Область замкнена 𝐷: 𝑥 2 + 𝑦 2 ≤ 4
Значення функції 𝑧 = 𝑓(𝑥; 𝑦) у т. М0 (𝑥0 , 𝑦0 )
позначають 𝑧0 = 𝑓(𝑥0 , 𝑦0 ) або 𝑧0 = 𝑓 (М0 ) і називають
частинним значення функції.
Функція двох незалежних змінних допускає
геометричне тлумачення. Кожній точці М0 (𝑥0 , 𝑦0 ) області D
в системі координат xOy відповідає точка М0 (𝑥0 , 𝑦0 , 𝑧0 ), де
𝑧0 = 𝑓(𝑥0 , 𝑦0 ) – апліката т. М. Сукупність всіх таких точок є
деяка поверхня, яка геометрично зображує дану функцію
𝑧 = 𝑓(𝑥, 𝑦)
𝑥 2 −𝑦 2
Таким чином, функція z = 𝑥 2 +𝑦 2 у т. O(0; 0) границі не має,
оскільки при різних значеннях k границя функції не
однакова ( функція має різні граничні значення).
Властивості границі ФДЗ аналогічні функції однієї змінної.
3 Неперервність функції двох змінних.
Означення3 Функція 𝑧 = 𝑓(𝑥; 𝑦) (або 𝑓(𝑀) називається
неперервною у т. М0 (𝑥0 , 𝑦0 ), якщо вона:
а) визначена в цій точці і деякому її колі,
б) має границю lim 𝑓(𝑀)
𝑀⟶𝑀0
4 Частинні похідні
Нехай задано функцію двох змінних z = f(x; y) визначену у
деякому околі точки М0 (𝑥0 , 𝑦0 ). Зафіксуємо значення другої
змінної y: y = 𝑦0 і розглянемо функцію z = f(x, 𝑦0 ) однієї
змінної z = f(x, 𝑦0 ) у точці 𝑥 = 𝑥0 .
Означення 4 Надамо значенню 𝑥0 приросту ∆𝑥. Тоді
функція дістане приріст
∆х z =f (𝑥0 + ∆𝑥; 𝑦0 ) – f (𝑥0 , 𝑦0 )
який зветься частинним приростом функції по змінній x у т.
М0 (𝑥0 , 𝑦0 ).
Аналогічно частинний приріст функції по змінній y :
∆𝑦 z =f (𝑥0 , 𝑦0 + ∆𝑦) – f (𝑥0 , 𝑦0 )
Означення. 5
∆х 𝑍
Якщо існує скінченна границя lim , то вона
∆𝑥⟶0 ∆𝑥
𝜕𝑧
𝑍’𝑦 , 𝑓’𝑦 , , 𝐷𝑦 𝑧 , 𝐷𝑦 𝑓 (𝑥, 𝑦).
𝜕𝑦
З означення випливає, що частинна похідна функції z =
f(x; y) по змінній x є звичайною похідною від функції однієї
змінної x при фіксованому значенні змінної y, а похідна по y
є похідною однієї змінної y при фіксованому значенні x .
Тому частинні похідні обчислюються за формулами і
правилами знаходження похідних функцій однієї змінної.
Приклад 5 Знайти частинні похідні функції
𝑓 (𝑥, 𝑦) = 4𝑥 2 𝑦 + 5𝑥𝑦 3 − 3𝑥 + 2𝑦 − 6. у т. М(2;3)
𝑓 ′ (𝑥, 𝑦) = 8𝑥𝑦 + 5𝑦 3 − 3 ; 𝑓 ′ 𝑥 (𝑀)
= 8 ∗ 2 ∗ 3 + 5 ∗ 27 − 3 = 180
𝑓 ′ 𝑦 (𝑥, 𝑦) = 4𝑥 2 + 15𝑥𝑦 2 + 2 ; 𝑓 ′ 𝑦 (𝑀) = 4 ∗ 22 + 15 ∗ 2 ∗
32 + 2 = 288
Приклад 6 𝑧 = 𝑥 𝑦 (x > 0)
𝜕𝑧 𝜕𝑧
= 𝑦𝑥 𝑦−1 ; 𝜕𝑦 = 𝑥 𝑦 ln 𝑥
𝜕𝑥
або
𝑑𝑧 = 𝑑𝑥 𝑧 + 𝑑𝑦 𝑧,
𝜕𝑧 𝜕𝑧
де 𝑑𝑥 z = 𝜕𝑥 dx ; 𝑑𝑦 𝑧 = 𝜕𝑦 𝑑𝑦 частинні диференціали функції
z = f(x;y) .
Теорема 3(достатня умова диф-ті функції). Якщо
функція z= f(x;y) має неперервні частинні похідні 𝑧′𝑥 і 𝑧′𝑦 у
т. М(x;y), то вона диференційована у цій точці і її повний
диференціал виражається:
𝑑𝑧 = 𝑑𝑥 𝑧 + 𝑑𝑦 𝑧
Таким чином, на відміну від функції однієї змінної для
диференційованості функції 𝑧 = 𝑓(𝑥, 𝑦) необхідно
існування частинних похідних у точці і достатньо, щоб ці
похідні були неперервні.
Арифметичні властивості і правила обчислення
диференціалу функції декількох змінних такі ж, як і для
функції однієї змінної.
7 Застосування повного диференціалу для
наближених обчислень
Із означення повного диференціалу слідує, що при
достатньо малих |∆𝑥| і |∆𝑦| справедлива рівність
∆𝑧 ≈ 𝑑𝑧 (6).
Із повного приросту
∆𝑧 = 𝑓 (𝑥 + ∆𝑥; 𝑦 + ∆𝑦) = 𝑓(𝑥; 𝑦) ⇒ 𝑓(𝑥 + ∆𝑥; 𝑦 + ∆𝑦)
≈ 𝑓(𝑥; 𝑦) + 𝑑𝑧, або
𝑓(𝑥 + ∆𝑥; 𝑦 + ∆𝑦) ≈ 𝑓(𝑥; 𝑦) + 𝑓′𝑥 (x;y)∆𝑥+𝑓𝑦 ′(𝑥; 𝑦)∆𝑦
(7)
формула для наближених обчислень.
Приклад 8 Обчислити наближено: 1.023,01
Розглянемо функцію 𝑧 = 𝑥 𝑦 . Тоді 1.023,01 =
(𝑥 + ∆𝑥)𝑦+∆𝑦
Скористаємось формулою (7) 𝑧 ≈ 𝑧(𝑥0 , 𝑦0 ) +
𝑑𝑧(𝑥0 , 𝑦0 )
𝑥 = 1.02 ; 𝑦 = 3.01
𝑥0 = 1 , 𝑦0 = 3
∆𝑥 = 𝑥 − 𝑥0 = 1.02 − 1 = 0.02
∆𝑦 = 𝑦 − 𝑦0 = 3.01 − 3 = 0.01
𝑍 ′ 𝑥 = 𝑦𝑥 𝑦−1 ; 𝑍 ′ 𝑥(1; 3) = 3 ∗ 12 = 3
𝑍 ′ 𝑦 = 𝑥 𝑦 ∗ ln 𝑥; 𝑍 ′ 𝑦(1; 3) = 13 ln 1 = 0
𝑑𝑧 = 𝑧′𝑥 ∆𝑥 + 𝑧′𝑦 ∆𝑦
𝜕 𝜕 𝑛
𝑛
Для 𝜕 𝑧 = (𝜕𝑥 𝑑𝑥 + 𝑑𝑦) ∗ 𝑧 , nєN
𝜕𝑦
2𝑦 2 𝑢
𝜕𝑧 (2𝑥𝑣 + ) (𝑢𝑣 + 2) 𝑢𝑣 4 + 𝑢
= 𝑣 =2 𝑣
𝜕𝑢 𝑥2 + 𝑦2 𝑢 2 = 2 𝑢2 𝑣 4 + 𝑢2
𝑢2 𝑣 2 + 2
𝑣
𝑣4 + 1 2
=2 =
𝑢(𝑣 4 + 1) 𝑢
10 Диференціал неявної функції
Функція неявна, якщо f(x; y; z) = 0
тоді:
𝜕𝑧 𝑓′𝑥 𝜕𝑧 𝑓′𝑦
= − ; = − (𝑓′𝑧 ≠ 0)
𝜕𝑥 𝑓′𝑧 𝜕𝑦 𝑓′𝑧
Приклад 10 Знайти частинні похідні функції z, що задана
неявно рівнянням: 𝑒 𝑧 + 𝑧 − 𝑥 2 𝑦 + 1 = 0
𝑓 (𝑥; 𝑦; 𝑧) = 𝑒 𝑧 + 𝑧 − 𝑥 2 𝑦 + 1
𝜕𝑧 𝑓′𝑥 2𝑥𝑦
𝑓′𝑥 = −2𝑥𝑦 ; 𝑓′𝑧 = 𝑒 𝑧 + 1 ⇒ = − = 𝑧
𝜕𝑥 𝑓′𝑧 𝑒 +1
𝜕𝑧 𝑓′𝑦 2𝑥
𝑓′𝑦 = −2𝑥 ⇒ = − = 𝑧
𝜕𝑦 𝑓′𝑧 𝑒 +1
𝜕𝑦
Приклад 11. Знайти 𝜕𝑥 функції y = f(x) , якщо 𝑦 3 + 2𝑦 = 2𝑥
𝑓′
𝑦′𝑥 = − 𝑓′𝑥 𝑓′𝑦 ≠ 0 𝑓 (𝑥, 𝑦) = 𝑦 3 + 2𝑦 − 2𝑥
𝑦
−2 2
𝑓′𝑥 = −2 ; 𝑓′𝑦 = 3𝑦 2 + 2 ⇒ 𝑦′𝑥 2 − =
3𝑦 2 + 2 3𝑦 2 + 2
12. Дотична площина і нормаль до поверхні.
Означення 8
Нехай задано диференційовану функцію 𝑧 = 𝑓(𝑥; 𝑦) в
області D площини xOy. Її геометричним образом є
поверхня S. Вибравши точку P0 (x0 , y0) є D, знайдемо z0 = f
(x0 , y0) і , отже т. M0 (x0 , y0 , z0 ), що належать поверхні S.
Через цю точку можна провести нескінченну множину
ліній, що лежать на поверхні, а отже нескінченну множину
дотичних до цих ліній у т. M0. Сукупність цих прямих і
утворює дотичну площину.
Як відомо з геометрії, рівняння площини, що
проходить через т. M0 має вигляд:
A( x – x0) + B( y – y0) + C( z – z0) =0
або
𝐴 𝐵
z = z0 + a(x – x0) + b(y – y0) , де a = − 𝐶 ; 𝑏 = − 𝐶
Для визначення коефіцієнтів a та b нагадаємо, що
𝑓 ′ 𝑥 (𝑥0, 𝑦0 ) є кутовим коефіцієнтом дотичної до поверхні S т.
M0 , яка лежить у площині, паралельній площині xОz. Отже
рівняння цієї дотичної має вигляд
𝑦 = 𝑦0,
{ (11)
𝑧 − 𝑧0 = 𝑓 ′ 𝑥 (𝑥0, 𝑦0 )(𝑥 − 𝑥0 )
(лінія M0 k1 на рис) .
𝑥 = 𝑥0,
Аналогічно { 𝑧 − 𝑧0 = 𝑓 ′ 𝑦 (𝑥0, 𝑦0 )(𝑦 − 𝑦0 )
(12)
Рівняння дотичної M0k2 , що лежить у площині, || yOz.
Обидві дотичні прямі лежать у дотичній площині при
перетині її площинами 𝑥 = 𝑥0, і 𝑦 = 𝑦0, відповідно, тобто їх
рівняння можна записати так: для M0K2
𝑥 = 𝑥0,
{ ;
𝑧 − 𝑧0 = 𝑏(𝑦 − 𝑦0 )
для K1M0 :
𝑦 = 𝑦0,
{
𝑧 − 𝑧0 = 𝑎(𝑥 − 𝑥0 )
Порівнявши ці рівняння з рівнянням (11) та (12)
дістаємо, що 𝑎 = 𝑓 ′ 𝑥 (𝑥0, 𝑦0 ) 𝑏 = 𝑓 ′ 𝑦 (𝑥0, 𝑦0 ) . Отже
рівняння дотичної площини має вигляд: