Колок 1

(означення)
1. 𝑨 ∪ 𝑩 ≝ {𝑥 | 𝑥 ∈ 𝐴 ∨ 𝑥 ∈ 𝐵}
2. 𝑨 ∩ 𝑩 ≝ {𝑥 | 𝑥 ∈ 𝐴 ∧ 𝑥 ∈ 𝐵}
3. 𝑨\𝑩 ≝ {𝑥 | 𝑥 ∈ 𝐴 ∧ 𝑥 ∉ 𝐵}
4. 𝑨 ÷ 𝑩 ≝ (𝐴\𝐵) ∪ (𝐵\𝐴)
5.
∞

⋃ 𝑨𝒏 ≝ {𝑥 | ∃𝑛 ∈ ℕ: 𝑥 ∈ 𝐴𝑛 }
𝒏=𝟏

6.
∞

⋂ 𝑨𝒏 ≝ {𝑥 | ∀𝑛 ∈ ℕ: 𝑥 ∈ 𝐴𝑛 }
𝒏=𝟏

7. Аксіоми множини натуральних чисел.

1) 1 ∈ ℕ (одиниця є натуральним числом).
2) Якщо 𝑎 ∈ ℕ, то 𝑆(𝑎) ∈ ℕ (число, наступне за натуральним, також
є натуральним).
3) ∄𝑎 ∈ ℕ: 𝑆(𝑎) = 1 (одиниця не слідує за жодним натуральним
числом).
4) Якщо 𝑆(𝑏) = 𝑎 й 𝑆(𝑐) = 𝑎, то 𝑏 = 𝑐 (натуральне число не може
слідувати за двома різними натуральними числами).
5) Аксіома індукції: нехай деяке висловлювання, залежне від числа
𝑛, істинне для 𝑛 = 1 (база індукції). І нехай для кожного
натурального 𝑘 з істинності цього висловлювання для 𝑛 = 𝑘
випливає його істинність для 𝑛 = 𝑆(𝑘) (індукційне припущення).
Тоді це висловлення істинне для всіх натуральних 𝑛.
8. Метод математичної індукції.
Див. 7.5.
9. Упорядкована пара. Кортеж.
У якості (𝑥, 𝑦) будемо позначати впорядковану пару, основною
(визначальною) властивістю якої є
(𝑥1 , 𝑦1 ) = (𝑥2 , 𝑦2 ) ⟺ (𝑥1 = 𝑥2 ) ∧ (𝑦1 = 𝑦2 ).
Елемент 𝑥 при цьому називається першою координатою
(компонентою), а 𝑦 – другою. Аналогічно визначається кортеж,
що складається з 𝑛 координат: (𝑥1 , 𝑥2 , … , 𝑥𝑛 ).
10. Декартовий добуток множин.
Нехай 𝑋 та 𝑌 – множини довільної структури. Їхнім декартовим
добутком називається й позначається множина
𝑋 × 𝑌 ≝ {(𝑥, 𝑦) | 𝑥 ∈ 𝑋 ∧ 𝑦 ∈ 𝑌}
𝑋1 × 𝑋2 × … × 𝑋𝑛 ≝ {(𝑥1 , 𝑥2 , … , 𝑥𝑛 ) | ∀𝑘 = ̅̅̅̅̅
1, 𝑛: 𝑥𝑘 ∈ 𝑋𝑘 }
Якщо 𝑋1 = 𝑋2 = ⋯ = 𝑋𝑛 , то писатимемо 𝑋1 × 𝑋2 × … × 𝑋𝑛 = 𝑋 𝑛
11. Бінарне відношення.
Множина Γ називається бінарним відношенням між елементами
множин 𝑋 та 𝑌, якщо Γ є підмножиною їхнього декартового
добутку.
12. Перша проекція бінарного відношення.
Нехай Γ ⊂ 𝑋 × 𝑌. Першою проекцією цього бінарного відношення
називається й позначається множина
Γ1 = 𝑃𝑟1 Γ ≝ {𝑥 ∈ 𝑋 | ∃𝑦 ∈ 𝑌: (𝑥, 𝑦) ∈ Γ}
13. Друга проекція бінарного відношення.
Нехай Γ ⊂ 𝑋 × 𝑌. Другою проекцією цього бінарного відношення
називається й позначається множина
Γ2 = 𝑃𝑟2 Γ ≝ {𝑦 ∈ 𝑌 | ∃𝑥 ∈ 𝑋: (𝑥, 𝑦) ∈ Γ}
14. Функціональне бінарне відношення.
Бінарне відношення Γ ⊂ 𝑋 × 𝑌 називається функціональним, якщо
воно не містить різних упорядкованих пар з однаковими першими
компонентами.
15. Означення функції.
Упорядкована трійка (𝑋, 𝑌, Γ) називається відображенням
(функцією) з множини 𝑋 у множину 𝑌, якщо Γ є бінарним
відношенням між елементами множин 𝑋 та 𝑌. При цьому множина
𝑋 називається множиною (областю) відправлення цього
відображення, 𝑌 – множиною (областю) його прибуття, а Γ – його
графіком.
𝑓: 𝑋 → 𝑌
𝑦 = 𝑓(𝑥 ), 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑦 ∈ 𝑌
𝑥 ↔ 𝑓 (𝑥 ), 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑦 ∈ 𝑌
16. Область визначення відображення.
Нехай задано відображення 𝑓: 𝑋 → 𝑌, Γ = Γ𝑓 . Перша проекція Γ𝑓
називається множиною (областю) визначення цього відображення
й позначається 𝐷𝑓 .
17. Область значень відображення.
Нехай задано відображення 𝑓: 𝑋 → 𝑌, Γ = Γ𝑓 . Друга проекція Γ𝑓
називається множиною (областю) значень цього відображення й
позначається 𝐸𝑓 .
18. Образ елемента при відображенні.
Нехай маємо 𝑓 = (𝑋, 𝑌, Γ). Якщо (𝑥, 𝑦) ∈ Γ, то елемент 𝑦
називається образом елемента 𝑥 при відображенні 𝑓, що
позначатимемо 𝑦 = 𝑓(𝑥).
19. Прообраз елемента при відображенні.
Нехай маємо 𝑓 = (𝑋, 𝑌, Γ). Якщо (𝑥, 𝑦) ∈ Γ, то елемент 𝑥
називається прообразом елемента 𝑦 при відображенні 𝑓, що
позначатимемо 𝑥 = 𝑓 −1 (𝑦).
20. Звуження та продовження відображення.
Відображення 𝑓1 = (𝑋1 , 𝑌1 , Γ1 ) називається звуженням відображення
𝑓 = (𝑋, 𝑌, Γ), якщо Γ1 ⊂ Γ. При цьому саме відображення 𝑓
називають продовженням відображення 𝑓1 із множини 𝐷𝑓1 на
множину 𝐷𝑓 .
21. Відображення "в".
Нехай маємо відображення 𝑓: 𝑋 → 𝑌. Якщо 𝐷𝑓 = 𝑋, то це
відображення називається відображенням множини 𝑋 у множину 𝑌
𝑓
і позначається 𝑋 → 𝑌.
в
22. Відображення "на".
Нехай маємо відображення 𝑓: 𝑋 → 𝑌. Якщо 𝐷𝑓 = 𝑋 ∧ 𝐸𝑓 = 𝑌, то це
відображення називається відображенням множини 𝑋 на множину
𝑓
𝑌 і позначається 𝑋 → 𝑌.
на
23. Обернене бінарне відношення.
Нехай задано бінарне відношення Γ ⊂ 𝑋 × 𝑌. Оберненим до Γ
бінарним відношенням називається й позначається множина
Γ −1 ≝ {(𝑦, 𝑥 )| (𝑥, 𝑦) ∈ Γ}
Очевидно, що Γ −1 є бінарним відношенням між елементами 𝑦 та 𝑥.
24. Оборотне відображення. Обернена функція.
Відображення 𝑓 = (𝑋, 𝑌, Γ) називається оборотним, якщо Γ −1 є
функціональним бінарним відношенням між елементами множин 𝑌
та 𝑋. При цьому відображення (𝑌, 𝑋, Γ −1 ) називається оберненим до
відображення 𝑓 і позначається 𝑓 −1 .
25. Бієктивне відображення.
Бієктивним називається відображення "на", яке є оборотним.
26. Образ множини при відображенні.
Нехай маємо відображення 𝑓: 𝑋 → 𝑌. Образом множини 𝐴 ⊂ 𝐷𝑓
при відображенні 𝑓 називається й позначається множина
𝑓(𝐴) ≝ {𝑦 ∈ 𝐸𝑓 | ∃𝑥 ∈ 𝐴: 𝑦 = 𝑓(𝑥)}
27. Прообраз множини при відображенні.
Нехай маємо відображення 𝑓: 𝑋 → 𝑌. Прообразом множини 𝐴′ ⊂ 𝐸𝑓
при відображенні 𝑓 називається й позначається множина
𝑓 −1 (𝐴′) ≝ {𝑥 ∈ 𝐷𝑓 | ∃𝑦 ∈ 𝐴′ : 𝑦 = 𝑓(𝑥)}
28. Композиція відображень.
Нехай маємо два відображення: 𝑓: 𝑋 → 𝑌 та 𝑔: 𝑌 → 𝑍. Композицією
відображень 𝑓 та 𝑔 називатимемо відображення з множини 𝑋 у
множину 𝑍, визначене виразом 𝑔 ∘ 𝑓 ≝ 𝑔(𝑓 (𝑥 )) для всіх елементів
множини 𝑋.
29. Відображення, задане параметрично.
𝜙 𝜓 𝑓=𝜓∘𝜙−1
Відображення виду 𝑇 ↔ 𝑋, 𝑇 ↔ 𝑌 ⇒ 𝑋 ↔ 𝑌 називається
відображенням, заданим параметрично, де 𝑡 ∈ 𝑇 – параметр цього
відображення.
𝑦 = 𝑓(𝑥 )
𝑥 = 𝜙(𝑡)
𝑦 = 𝜓(𝑡)
𝑡 – параметр відображення
30. Відображення, задане неявно.
Нехай задано відображення
𝐹
𝑋 × 𝑌 → 𝐺: 𝐹 (𝑥, 𝑦) = 𝑐, 𝑥 ∈ 𝑋, 𝑦 ∈ 𝑌, 𝑐 ∈ 𝐺.
Якщо ∀𝑥 ∈ 𝑋: ∃! 𝑦 = 𝑓(𝑥 ) ∈ 𝑌: 𝐹 (𝑥, 𝑦) = 𝑐, тоді вважаємо, що
𝑓
визначено функцію 𝑋 → 𝑌. При цьому кажуть, що рівняння
𝑓
𝐹 (𝑥, 𝑦) = 𝑐 задає відображення 𝑋 → 𝑌 неявно.
31. Відношення часткового порядку.
Нехай 𝑀 – деяка множина. Бінарне відношення 𝜎 ⊂ 𝑀 × 𝑀
називається відношенням часткового порядку на множині 𝑀, якщо
виконуються наступні властивості (аксіоми часткового порядку):
1) ∀𝑎 ∈ 𝑀: (𝑎, 𝑎) ∈ 𝜎 – рефлективність
2) (𝑎, 𝑏) ∈ 𝜎 ∧ (𝑏, 𝑎) ∈ 𝜎 ⇒ 𝑎 = 𝑏 – антисиметричність
3) (𝑎, 𝑏) ∈ 𝜎 ∧ (𝑏, 𝑐 ) ∈ 𝜎 ⇒ (𝑎, 𝑐) ∈ 𝜎 – транзитивність
32. Частково впорядкований простір.
Упорядкована пара Ω = (𝑀, 𝜎) = (𝑀, ≤), яка складається з
множини 𝑀 та відношення часткового порядку 𝜎(≤) на цій
множині, називається частково упорядкованим простором. При
цьому елементи множини 𝑀 називатимемо точками цього ЧУП.
33. Порівняні та непорівняні елементі ЧУП.
Нехай Ω = (𝑀, ≤) – ЧУП і 𝑥1 , 𝑥2 ∈ 𝑀. Ці елементи називаються
порівняними, якщо 𝑥1 ≤ 𝑥2 ∨ 𝑥2 ≤ 𝑥1 , інакше – непорівняними.
34. Упорядкований простір.
ЧУП Ω = (𝑀, ≤) називається впорядкованим простором, якщо він
не містить непорівнянних елементів.
35. Розширена множина дійсних чисел.
Уведемо множину ℝ, яка міститиме елементи +∞ та −∞, які
задовольняють наступні властивості:
𝑥
1) ∀𝑥, 𝑦 ∈ ℝ: 𝑥 ≤ 𝑦, 𝑥 ≠ 𝑦, 𝑥 + 𝑦, 𝑥 − 𝑦, (𝑦 ≠ 0) такі самі, як і в
𝑦
ЧУП Ω = (𝑀, ≤).
2) ∀𝑥 ∈ ℝ: −∞ < 𝑥 < +∞
3) ∀𝑥 ∈ ℝ: −∞ ± 𝑥 = −∞, +∞ ± 𝑥 = +∞
±∞, 𝑥 > 0
4) ∀𝑥 ∈ ℝ\{0}: ±∞ ∙ 𝑥 = {
∓∞, 𝑥 < 0
 𝑥
5) ∀𝑥 ∈ ℝ: =0
±∞

Ця множина з уведеними на ній операціями називається

розширеною множиною дійсних чисел.
36. Найбільший елемент множини ЧУП.
Нехай Ω = (𝑀, ≤) – ЧУП, 𝑋 ⊂ 𝑀. Елемент 𝑥𝑚𝑎𝑥 ∈ 𝑋 називається
найбільшим елементом множини 𝑋, якщо ∀𝑥 ∈ 𝑋: 𝑥 ≤ 𝑥𝑚𝑎𝑥 .
37. Найменший елемент множини ЧУП.
Нехай Ω = (𝑀, ≤) – ЧУП, 𝑋 ⊂ 𝑀. Елемент 𝑥𝑚𝑖𝑛 ∈ 𝑋 називається
найменшим елементом множини 𝑋, якщо ∀𝑥 ∈ 𝑋: 𝑥 ≥ 𝑥𝑚𝑖𝑛 .
38. Мажоранта множини ЧУП.
Нехай Ω = (𝑀, ≤) – ЧУП, 𝑋 ⊂ 𝑀. Елемент 𝑥 ∈ 𝑀 називається
мажорантою множини 𝑋, якщо ∀𝑥 ∈ 𝑋: 𝑥 ≤ 𝑥.
39. Міноранта множини ЧУП.
Нехай Ω = (𝑀, ≤) – ЧУП, 𝑋 ⊂ 𝑀. Елемент 𝑥 ∈ 𝑀 називається
мінорантою множини 𝑋, якщо ∀𝑥 ∈ 𝑋: 𝑥 ≥ 𝑥.
40. Обмежена зверху множина.
Множина 𝑋 ЧУП називається обмеженою зверху, якщо вона має
мажоранту.
41. Обмежена знизу множина.
Множина 𝑋 ЧУП називається обмеженою знизу, якщо вона має
міноранту.
42. Обмежена множина.
Множина 𝑋 ЧУП називається обмеженою, якщо вона обмежена
зверху та знизу.
43. Верхня межа множини.
Найменша з мажорант множини 𝑋 ЧУП називається її верхньою
межею або супремумом і позначається sup 𝑋 (якщо вона існує).
44. Нижня межа множини.
Найбільша з мінорант множини 𝑋 ЧУП називається її нижньою
межею або інфімумом і позначається inf 𝑋 (якщо вона існує).
45. Окіл точки 𝒙𝟎 ∈ ℝ.
Околом точки 𝑥0 ∈ ℝ називається й позначається множина 𝑂(𝑥0 ),
для якої мають місце властивості:
∃𝑎, 𝑏 ∈ ℝ: 𝑎 < 𝑥0 < 𝑏 ∧ (𝑎, 𝑏) ∈ 𝑂(𝑥0 )
46. 𝛆-окіл точки 𝒙𝟎 ∈ ℝ.
Нехай 𝜀 > 0, 𝜀 ∈ ℝ. 𝜀-околом точки 𝑥0 ∈ ℝ називається й
позначається множина
𝑂(𝑥0 ) ≝ {𝑥 ∈ ℝ | |𝑥 − 𝑥0 | < 𝜀} = (𝑥0 − 𝜀, 𝑥0 + 𝜀)
47. 𝚬-окіл точки +∞(−∞, ∞).
Нехай Ε > 0, Ε ∈ ℝ.
𝛦-околом точки +∞ називається множина
𝑂Ε (+∞) ≝ (Ε, +∞)
𝛦-околом точки −∞ називається множина
𝑂Ε (−∞) ≝ (−∞, −Ε)
𝛦-околом точки ∞ називається множина
𝑂Ε (∞) ≝ (−∞, −Ε) ∪ (Ε, +∞)
48. Відкрита множина.
Множина 𝐺 ⊂ ℝ називається відкритою, якщо вона порожня або є
околом кожної своєї точки.
49. Замкнена множина.
Множина 𝐹 ⊂ ℝ називається замкненою, якщо її доповнення є
відкритою множиною.
50. Внутрішня точка множини. Внутрішність множин.
Точка 𝑥0 називається внутрішньою точкою множини 𝑋 ⊂ ℝ, якщо
остання є її околом. Сукупність (множина) усіх внутрішніх точок
множини 𝑋 називається її внутрішністю й позначається int 𝑋.
51. Точка дотику множини. Замикання множин.
Точка 𝑥0 називається точкою дотику множини 𝑋, якщо в
довільному околі цієї точки є принаймні одна точка множини 𝑋:
∀𝑂 (𝑥0 ): 𝑂 (𝑥0 ) ∩ 𝑋 ≠ ∅
Сукупність усіх точок дотику множини 𝑋 називається її
замиканням і позначається cl 𝑋.
52. Повний упорядкований простір.
Упорядкований простір Ω = (𝑀, ≤) називається повним, якщо в
ньому будь-яка непорожня обмежена зверху множина має
супремум (верхню межу).
53. Означення числової послідовності.
𝑓
Відображення ℕ → ℝ називається числовою послідовністю; при
цьому значення такого відображення на 𝑛-ому елементі називається
загальним (𝑛-ним) членом ЧП: ∀𝑛 ∈ ℕ: 𝑓(𝑛) = 𝑎𝑛 . Сама числова
послідовність при цьому позначається (𝑎𝑛 ).
54. Метричне означення границі ЧП.
Число 𝑎 ∈ ℝ називається границею ЧП (𝑎𝑛 ), якщо:
∀𝜀 > 0: ∃𝑛0 = 𝑛0 (𝜀 ): ∀𝑛 ≥ 𝑛0 : |𝑎𝑛 − 𝑎| < 𝜀 ⇒ 𝑎 − 𝜀 < 𝑎𝑛 < 𝑎 + 𝜀
55. Топологічне означення границі ЧП.
Число 𝑎 ∈ ℝ називається границею ЧП (𝑎𝑛 ), якщо:
∀𝑂(𝑎): ∃𝑛0 : ∀𝑛 ≥ 𝑛0 : 𝑎𝑛 ∈ 𝑂(𝑎)
56. Навести метричне означення твердження 𝐥𝐢𝐦 𝒙𝒏 = +∞.
𝒏→∞
def
lim 𝑥𝑛 = +∞ ⇔ ∀Ε > 0: ∃𝑁(Ε): ∀𝑛 ≥ 𝑁(Ε) ⇒ 𝑥𝑛 > Ε
𝑛→∞

57. Навести метричне означення твердження 𝐥𝐢𝐦 𝒙𝒏 = −∞.

𝒏→∞
 def
lim 𝑥𝑛 = −∞ ⇔ ∀Ε > 0: ∃𝑁(Ε): ∀𝑛 ≥ 𝑁(Ε) ⇒ 𝑥𝑛 < −Ε
𝑛→∞

58. Навести метричне означення твердження 𝐥𝐢𝐦 𝒙𝒏 = ∞.

𝒏→∞
def
lim 𝑥𝑛 = ∞ ⇔ ∀Ε > 0: ∃𝑁(Ε): ∀𝑛 ≥ 𝑁(Ε) ⇒ |𝑥𝑛 | > Ε
𝑛→∞

59. Збіжна та розбіжна ЧП.

ЧП називається збіжною, якщо вона має скінченну границю,
інакше – розбіжною.
Зауваження. На ℝ послідовність із границею ±∞ є збіжною (на ℝ
такої границі не існує).
60. Множина значень ЧП.
Нехай задано ЧП (𝑎𝑛 ). Множина {𝑎𝑛 | 𝑛 ∈ ℕ} називається
множиною значень цієї послідовності.
61. Обмежені ЧП (зверху, знизу, обмежені).
ЧП (𝑎𝑛 ) називається обмеженою зверху (знизу, обмеженою), якщо
обмежена зверху (знизу, обмежена) її множина значень.
62. Верхня та нижня межі ЧП.
Верхня (нижня) межа множини значень ЧП (𝑎𝑛 ) називається її
верхньою (нижньою) межею, що позначається sup 𝑎𝑛 (inf 𝑎𝑛 ).
63. Нескінченно велика ЧП.
ЧП (𝑎𝑛 ) називається нескінченно великою, якщо lim 𝑎𝑛 = ∞.
𝑛→∞

64. Символи Ландау.

Якщо ЧП (𝑎𝑛 ) має границю 0 при 𝑛 → ∞, то її називають
нескінченно малою й при цьому пишуть (𝑎𝑛 ) = 𝑜(1). Якщо
послідовність (𝑎𝑛 ) обмежена, то це позначається (𝑎𝑛 ) = 𝑂(1).
Символи 𝑜(1) та 𝑂(1) називаються символами Ландау.
65. Сума, різниця, добуток та частка двох ЧП.
Нехай маємо ЧП (𝑎𝑛 ) та (𝑏𝑛 ). Сумою, різницею, добутком та
часткою цих ЧП називаються й відповідно позначаються ЧП (𝑎𝑛 +
𝑎
𝑏𝑛 ), (𝑎𝑛 − 𝑏𝑛 ), (𝑎𝑛 ∙ 𝑏𝑛 ), ( 𝑛 ) (в останній 𝑏𝑛 ≠ 0, 𝑛 ∈ ℕ).
𝑏𝑛

66. Неспадна (зростаюча) ЧП.

Послідовність (𝑎𝑛 ) називається неспадною (зростаючою), якщо
∀𝑛 ∈ ℕ: 𝑎𝑛+1 ≥ 𝑎𝑛 (𝑎𝑛+1 > 𝑎𝑛 )
67. Незростаюча (спадна) ЧП.
Послідовність (𝑎𝑛 ) називається незростаючою (спадною), якщо
∀𝑛 ∈ ℕ: 𝑎𝑛+1 ≤ 𝑎𝑛 (𝑎𝑛+1 < 𝑎𝑛 )
Послідовності (66) та (67) загалом називаються монотонними,
причому якщо нерівність строга – то строго монотонними.
68. Майже монотонні ЧП.
Якщо нерівності, указані в означенні монотонної послідовності,
виконуються не для всіх 𝑛, а починаючи з деякого, то такі
послідовності називаються майже монотонними.
69. Число 𝒆.
Числом Ейлера (𝑒) називається й позначається
1 𝑛
lim (1 + ) = 𝑒 = 2.718281828459 …
𝑛→∞ 𝑛
70. Підпослідовність числової послідовності.
Нехай маємо ЧП (𝑎𝑛 ), (𝑛𝑘 ) – зростаюча послідовність натуральних
чисел. ЧП (𝑦𝑘 ), де ∀𝑘 ∈ ℕ: 𝑦𝑘 = 𝑎𝑛𝑘 , називається підпослідовністю
ЧП (𝑎𝑛 ).
71. Часткова границя ЧП.
Число 𝑎 ∈ ℝ називається частковою границею ЧП (𝑎𝑛 ), якщо з
останньої можна вилучити послідовність, збіжну до 𝑎 в ℝ.
72. Критерій збіжності ЧП в термінах верхньої та нижньої
границь.
ЧП (𝑎𝑛 ) збігається тоді й тільки тоді, коли найбільша з її часткових
границь співпадає з найменшою, тобто lim 𝑎𝑛 = lim 𝑎𝑛 .
𝑛→∞ 𝑛→∞

73. Фундаментальна ЧП.

ЧП (𝑎𝑛 ) називається фундаментальною, якщо:
а) ∀𝜀 > 0: ∃𝑛0 : ∀(𝑛 ≥ 𝑛0 , 𝑝 ∈ ℕ): |𝑎𝑛+𝑝 − 𝑎𝑛 | < 𝜀
б) ∀𝜀 > 0: ∃𝑛0 : ∀(𝑛 ≥ 𝑛0 , 𝑚 ≥ 𝑛0 ): |𝑎𝑚 − 𝑎𝑛 | < 𝜀.
При цьому а) ⇔ б).
74. Знехтувана ЧП.
ЧП (𝑎𝑛 ) називається знехтуваною в порівнянні з ЧП (𝑎𝑛 ), якщо:
∀𝜀 > 0: ∃𝑛0 : ∀𝑛 ≥ 𝑛0 : |𝑎𝑛 | < 𝜀|𝑏𝑛 |

Фісуненко Артем
T: @Artemi55
 Розділ 2. Твердження, що потребують доведення

1. Біном Ньютона.
2. Довести рівність C nk  C nk 1  C nk1 .
3. Довести, що порожня множина є підмножиною довільної множини.
4. Теорема про зв’язок між найбільшим елементом та супремумом.
5. Теорема про зв’язок між найменшим елементом та інфімумом.
6. Перехід до супремума в нерівностях.
7. Перехід до інфімума в нерівностях.
8. Монотонність верхньої межі.
9. Монотонність нижньої межі.
10. Критерій відкритої множини.
11. Критерій замкненої множини.
12. Топологічна властивість верхньої межі.
13. Топологічна властивість нижньої межі.
14. Теорема про існування найбільшого елемента множини.
15. Теорема про існування найменшого елемента множини.
16. Теорема про еквівалентність двох означень границі ЧП.
17. Теорема про еквівалентне означення обмеженої ЧП.
18. Перехід до границі в нерівностях.
19. Теорема про єдиність границі ЧП.
20. Теорема про двох поліцаїв.
21. Довести рівність O(1)  O(1)  O(1) .
22. Довести рівність o(1)  o(1)  o(1) .
23. Довести рівність o(1)  O(1)  O(1) .
24. Довести рівність O(1)  O(1)  O(1) .
25. Довести рівність o(1)  o(1)  o(1) .
26. Довести рівність o(1)  O(1)  o(1) .
27. Теорема про структуру збіжної послідовності.
28. Теорема про арифметичні дії над збіжними ЧП (для суми).
29. Теорема про арифметичні дії над збіжними ЧП (для добутку).
30. Теорема про арифметичні дії над збіжними ЧП (для частки).
31. Теорема про границю монотонної ЧП (випадок не спадної ЧП).
32. Теорема про границю монотонної ЧП (випадок не зростаючої ЧП).
33. Теорема Вейєрштрасса.
n
 1
x n  1  
34. Довести, що послідовність  n  - монотонна.
n
 1
x n  1  
35. Довести, що послідовність  n  - обмежена.
n 1

36. Довести, що послідовність y n  1  

1
- монотонна.
 n
1  1 1
37. Довести нерівності  ln 1    (n  N ) .
n 1  n n
1 1 1
38. Довести збіжність послідовності xn  1       ln n .
2 3 n
1 1 1
39. Довести рівність 1       C  ln n  o(1) .
2 3 n

40. Теорема про підпослідовність збіжної послідовності.

41. Теорема про монотонну підпослідовність.
42. Теорема Больцано-Вейєрштрасса.
43. Теорема про винесення о-малого за знак суми.
44. Теорема про відношення часткових сум.
45. Теорема Коші.
46. Теорема Штольца.
47. Критерій Коші.

48. Довести, що якщо xn  x , то a  a .

x x n

49. Довести, що якщо xn  x , то log a xn  log a x .

50. Теорема про окіл граничної точки.
51. Еквівалентність двох означень границі функції.
52. Арифметичні дії над границями функцій.
53. Перехід до границі в нерівностях (для функцій).
54. Теорема про двох поліцаїв для функцій.
55. Границя композиції.
56. Критерій Коші для границі функції.
57. Достатні умови функцій одного порядку.
58. Критерій о-малості функцій.
59. Критерій еквівалентності функцій.
60. Властивості символів Ландау для функцій.
61. Довести, що якщо f  g  o( g ), x  x0 , то f  g  o( f ), x  x0 .
62. Властивості символів Ландау для степеневих функцій.
63. Довести рівність sin x  x  o( x), x  0 .
x2
64. Довести рівність cos x  1   o( x 2 ), x  0 .
2

65. Довести, що lim 1  x  x  e .

1

x 0

66. Довести рівність ln( 1  x)  x  o( x), x  0 .

67. Довести рівність e x  1  x  o( x), x  0 .
68. Довести рівність a x  1  x ln a  o( x), x  0 .
69. Довести рівність (1  x)  1  x  o( x), x  0 .
70. Покажіть, що функція Діріхле розривна в кожній точці області визначення.
71. Теорема про неперервність композиції.
72. Теорема про односторонні границі монотонної функції.
73. Кількість точок розриву монотонної функції.
74. Типи точок розриву монотонної функції.
75. Критерій компактності.
76. Екстремальні властивості компакту.
77. Неперервний образ компакту.
78. Перша теорема Вейєрштрасса.
79. Друга теорема Вейерштрасса.
80. Теорема про стійкість нерівності.
81. Перша теорема Коші.
82. Друга теорема Коші.
83. Еквівалентність двох означень рівномірної неперервності.
84. Необхідна умова рівномірної неперервності.
85. Лінійна властивість рівномірно неперервних функцій.
86. Рівномірна неперервність звуження.
87. Рівномірна неперервність на об’єднанні.
88. Теорема Кантора про рівномірну неперервність.
89. Рівномірна неперервність на нескінченності.
90. Рівномірна неперервність на інтервалі.

1.Біном Ньютона.
2.Довести рівність C nk  C nk 1  C nk1
 3. Довести, що порожня множина є підмножиною довільної множини.
нехай ExєØ : x!єА, тоді порожня множина містить хоча б один елемент, прийшли
до протиріччя, тому твердження з умови виконується

4. Теорема про зв’язок між найбільшим елементом та супремумом

Нехай 𝑥𝑛 найбільший елемент множини x, тоді ця множина обмежена
і sup 𝑥 = 𝑥𝑚𝑎𝑥 .

Доведення. Оскільки - найбільший елемент,

то обмежена зверху множина та її мажоранта.
Якщо довільна мажоранта , але з того, що ,
тобто найменша мажоранта .

5.Теорема про зв’язок між найменшим елементом та інфімумоv

Нехай xmin найменший елемент множини , тоді ця множина
обмежена і inf X = xmin.
Доведення. Оскільки xmin - найменший елемент, то 𝑥 ≥ 𝑥𝑚𝑖𝑛
обмежена знизу множина та xmin її міноранта. Якщо x довільна міноранта
𝑥 ≥ x, але з того, що xmin ∈ 𝑋 x ≤ 𝑥𝑚𝑖𝑛 , тобто xmin найбільша
міноранта xmin = inf X.
Теорема доведена.

6. Перехід до супремума в нерівностях.

(теорема про перехід до верхньої межі в нерівностях)
Нехай ∀𝑥 ∈ 𝑋 𝑥 ≤ 𝑏 Якщо Х має верхню межу(супремум), то:
𝑠𝑢𝑝𝑋 ≤ 𝑏
Доведення:
𝑏 – є мажорантою 𝑋, а 𝑠𝑢𝑝𝑋 – найменша з мажорант. З цього слідує, що
𝑠𝑢𝑝𝑋 ≤ 𝑏
Теорема доведена.
 7. Перехід до інфімума в нерівностях.
Нехай ∀𝑥 ∈ 𝑋 𝑥 ≥ 𝑏. Якщо X має нижню межу(інфімум), то:
𝑖𝑛𝑓𝑋 ≥ 𝑏
Доведення:
𝑏 – є мінорантою 𝑋, а 𝑖𝑛𝑓𝑋 – найбільша з мінорант. З цього слідує, що
𝑖𝑛𝑓𝑋 ≥ 𝑏
Теорема доведена.

8. Монотонність верхньої межі.

Нехай 𝑋 𝑐 𝑌 𝑐 𝑀 (позначення c – є підмножиною). Якщо 𝑋 та 𝑌 мають верхні
межі(супремуми), то 𝑠𝑢𝑝𝑋 ≤ 𝑠𝑢𝑝𝑌.

Доведення:
Нехай 𝑏 = 𝑠𝑢𝑝𝑌 → ∀𝑦 ∈ 𝑌 𝑦 ≤ 𝑏 але ж 𝑋 𝑐 𝑌 → ∀𝑥 ∈ 𝑋 𝑐 𝑌 𝑥 ≤ 𝑏 за
теоремою про перехід до верхньої межі в нерівностях.
Тоді 𝑏 – мажоранта 𝑋, 𝑖𝑛𝑓𝑋 ≤ 𝑏, тому 𝑠𝑢𝑝𝑋 ≤ 𝑠𝑢𝑝𝑌, що і треба було довести.
Теорема доведена.

9. Монотонність нижньої межі.

Нехай 𝑋 𝑐 𝑌 𝑐 𝑀 (позначення c – є підмножиною). Якщо 𝑋 та 𝑌 мають нижні
межі(інфімуми), то 𝑖𝑛𝑓𝑋 ≥ 𝑖𝑛𝑓𝑌.

Доведення:
Нехай 𝑏 – 𝑖𝑛𝑓𝑌 → ∀𝑦 ∈ 𝑌 𝑦 ≥ 𝑏 але ж 𝑋 𝑐 𝑌 → ∀𝑥 ∈ 𝑋 𝑐 𝑌 𝑥 ≥ 𝑏 за теоремою
про перехід до нижньої межі в нерівностях.
Тоді 𝑏 - міноранта Х, 𝑖𝑛𝑓 𝑋 ≥ 𝑏, тому 𝑖𝑛𝑓 𝑋 ≥ 𝑖𝑛𝑓 𝑌, що і треба було довести.
Теорема доведена.

10. Критерій відкритої множини.

Відкрита множина — це множина, кожна точка якої входить в неї разом з
деяким околом.

Доведення:
Якщо множина 𝑈𝑐𝑋 ,(позначення c – є підмножиною) Тоді U є відкритою коли:
∀𝑥0 ∈ 𝑈 ∃𝜀 > 0 ∶ 𝑂𝜀(𝑥0 ) 𝑐 𝑈 де 𝑂𝜀 ≡ {𝑥 ∈ 𝑋: 𝑝(𝑥, 𝑥0 ) < 𝜀}
 11) Критерій замкненої множини
Множина F – замкнена Б  clF = F
Досить довести, що cl F ⊂ F
F – замкнена і від супротивного нехай cl F ⊄ F  ∃ 𝑥0 є сl F (точка дотику F):
𝑥0 ∉ F  𝑥0 є CF, а оскільки F замкнена, то за означенням CF – відкрита
множина => ∃ (а, 𝑏): 𝑥0 є (а, 𝑏) ⊂ 𝐶𝐹 => (𝑎, 𝑏) ∩ 𝐹 = ∅
(a,b) – окіл т. 𝑥0 => 𝑥0 не є точкою дотику 𝐹 => протиріччя

12) Топологічна властивість верхньої межі

𝑥0 є R 𝑥0 = sup X  𝑥0 – мажоранта і точка дотику Х
𝜟 Необхідність
𝑥0 =sup X => 𝑥0 - мажоранта Х.
∀ 𝑂(𝑥0 ) => ∃ (а, 𝑏): 𝑥0 є (а, 𝑏) ⊂ 𝑂 (𝑥0 ) а не мажоранта Х => ∃ х є Х:
x > a ∧ x ≤ 𝑥0 => 𝑥 є (а, 𝑥0 ) ⊂ (а, 𝑏) ⊂ 𝑂 (𝑥0 )
Достатність
𝑥0 − мажоранта і точка дотику Х
𝑥̅1 – мажоранта Х 𝑥̅1 < 𝑥0

(𝑥̅1, +∞) = 𝑂 (𝑥0 ) => ∃ х є Х х > 𝑥̅1 ∧ 𝑥 ≤ 𝑥0 => протиріччя 𝜟

13) Топологічна властивість нижньої межі

𝑥0 є R 𝑥0 = inf X  𝑥0 – міноранта і точка дотику Х
𝜟 Необхідність
∀ 𝑂(𝑥0 ) => ∃ (а, 𝑏): 𝑥0 є (а, 𝑏) ⊂ 𝑂 (𝑥0 ) b не є мінорантою Х => ∃ х є Х:
x < b ∧ x ≥ 𝑥0 => 𝑥 є [𝑥0 , 𝑏) ⊂ (а, 𝑏) ⊂ 𝑂 (𝑥0 )
Достатність
𝑥0 − міноранта і точка дотику Х
𝑥̅1 – міноранта Х 𝑥̅1 > 𝑥0

(−∞, 𝑥̅1 ) = 𝑂 (𝑥0 ) => ∃ х є Х 𝑥̅1 < 𝑥 ∧ 𝑥 ≥ 𝑥0 => протиріччя 𝜟

14.Теорема про існування найбільшого елемента множини

15.Теорема про існування найменшого елемента

16.Теорема про еквівалентність двох означень границі ЧП

17. Теорема про еквівалентне означення обмеженої ЧП

18.Перехід до границі в нерівностях

19.Теорема про єдність границі ЧП

 20.Теорема про двох поліцаїв

21. Довести рівність O(1)  O(1)  O(1) .

Позначимо 𝑎𝑛 = 𝑂 (1), 𝑏𝑛 = 𝑂 (1) => ∃𝑀1𝑀2 : ∀𝑛𝜖𝑵 |𝑎𝑛 | ≤ 𝑀1 , |𝑏𝑛 | ≤ 𝑀2 =>
=> |𝑎𝑛 + 𝑏𝑛 | ≤ |𝑎𝑛 | + |𝑏𝑛 | ≤ 𝑀1 + 𝑀2 = 𝑀. ∀𝑛𝜖𝑵 => 𝑎𝑛 + 𝑏𝑛 = 𝑂 (1).

22. Довести рівність o(1)  o(1)  o(1) .

Позначимо x n  o(1), y n  o(1)    0 ( N 1 : n  N 1  x n   ) і ( N 2 :
n  N 2  y n   )  n  maxN 1 , N 2  x n  y n  x n  y n  2 , а тому
x n  y n   o(1) .

23. Довести рівність o(1)  O(1)  O(1) .

Позначимо 𝑎𝑛 = 𝑜 (1), 𝑏𝑛 = 𝑂 (1) => 𝑎𝑛 = 𝑂 (1) => ∃𝑀1 𝑀2 : ∀𝑛𝜖𝑵 |𝑎𝑛 | ≤
𝑀1, |𝑏𝑛 | ≤ 𝑀2 => |𝑎𝑛 + 𝑏𝑛 | ≤ |𝑎𝑛 | + |𝑏𝑛 | ≤ 𝑀1 + 𝑀2 = 𝑀. ∀𝑛𝜖𝑵 => 𝑎𝑛 + 𝑏𝑛 =
𝑂 (1).

24. Довести рівність O(1)  O(1)  O(1) .

Позначимо 𝑎𝑛 = 𝑂 (1), 𝑏𝑛 = 𝑂 (1) => ∃𝑀1 𝑀2𝜖𝑹: ∀𝑛𝜖𝑁 |𝑎𝑛 | ≤ 𝑀1 , |𝑏𝑛 | ≤ 𝑀2 =>
=> |𝑎𝑛 ∗ 𝑏𝑛 | ≤ |𝑎𝑛 ||𝑏𝑛 | ≤ 𝑀1 𝑀2 = 𝑀. ∀𝑛𝜖𝑁 => 𝑎𝑛 𝑏𝑛 = 𝑂 (1).
 25. Довести рівність o(1)  o(1)  o(1) .
Позначимо xn  o(1), y n  o(1)  𝑥𝑛 → 0, 𝑦𝑛 → 0  (   0 N 1 : n1  N1  xn 
𝜀1 ) і (   0 ∃𝑁2 : ∀𝑛2 > 𝑁2  y n  𝜀2 )  xn yn  xn yn  𝜀1𝜀2 = 𝜀, а тому (𝑥𝑛 +
𝑦𝑛 ) = 𝑜(1).

26. Довести рівність o(1)  O(1)  o(1)

𝑎𝑛 = 𝑜(1), 𝑏𝑛 = 𝑂 (1) => ∃𝑀 ∈ 𝑅: ∀𝑛 ∈ 𝑁 |𝑏𝑛 | ≤ 𝑀
>0 (1)
𝑎𝑛 → 0 => ∀𝜀 > 0 ∃𝑛0 : ∀𝑛 ≥ 𝑛0 |𝑎𝑛 |
𝜀
< (2)
𝑀
(1) 𝜀
{ => |𝑎𝑛 ∗ 𝑏𝑛 | = |𝑎𝑛 | ∗ |𝑏𝑛 | < ∗ 𝑀 = 𝜀 ∀𝑛 ≥ 𝑛0 => 𝑎𝑛 ∗ 𝑏𝑛 = 𝑜(1)
(2) 𝑀
>

27. Теорема про структуру збіжної послідовності

Означення: ЧП є збіжною тільки тоді, коли вона зображається у вигляді суми
стаціонарної і нескінченно малої послідовностей
lim (𝑎𝑛 ) = 𝑎 ∈ 𝑅 <=> 𝑎𝑛 + 𝑜(1)
𝑛→∞

<
lim 𝑎𝑛 <=> ∀𝜀 > 0 ∃𝑛0 : ∀𝑛 ≥ 𝑛0 |𝑎𝑛 − 𝑎| < 𝜀 <=>
𝑛→∞

<=> lim (𝑎𝑛 − 𝑎) = 0 <=> 𝑎𝑛 − 𝑎 = 𝑜(1) <=> 𝑎𝑛 = 𝑎 + 𝑜(1)

𝑛→∞

28. Теорема про арифметичні дії над збіжними ЧП (для суми)

Означення: Нехай ∃ ( lim 𝑎𝑛 = 𝑎 ∈ 𝑅, lim 𝑏𝑛 = 𝑏 ∈ 𝑅). Тоді:
𝑛→∞ 𝑛→∞

∃ lim (𝑎𝑛 + 𝑏𝑛 ) = 𝑎 + 𝑏
𝑛→∞

<
𝑎𝑛 = 𝑎 + 𝑜(1), 𝑏𝑛 = 𝑏 + 𝑜(1) => 𝑎𝑛 + 𝑏𝑛 = 𝑎 + 𝑜(1) + 𝑏 + 𝑜(1)
= 𝑎 + 𝑏 + 𝑜 (1) => 𝑎𝑛 + 𝑏𝑛 → 𝑎 + 𝑏
 >

29. Теорема про арифметичні дії над збіжними ЧП (для добутку)

Означення: Нехай ∃ ( lim 𝑎𝑛 = 𝑎 ∈ 𝑅, lim 𝑏𝑛 = 𝑏 ∈ 𝑅). Тоді:
𝑛→∞ 𝑛→∞

∃ lim (𝑎𝑛 ∗ 𝑏𝑛 ) = 𝑎 ∗ 𝑏
𝑛→∞

<
𝑎𝑛 = 𝑎 + 𝑜(1), 𝑏𝑛 = 𝑏 + 𝑜(1) => 𝑎𝑛 ∗ 𝑏𝑛 = (𝑎 + 𝑜(1)) ∗ (𝑏 + 𝑜(1))
= 𝑎 ∗ 𝑏 + 𝑎 ∗ 𝑜(1) + 𝑏 ∗ 𝑜 (1) + 𝑜(1) ∗ 𝑜 (1) = 𝑎𝑏 + 𝑜(1) => 𝑎𝑛 ∗ 𝑏𝑛
→𝑎∗𝑏

30. Теорема про арифметичні дії над збіжними ЧП (для частки)

Означення: Нехай ∃ ( lim 𝑎𝑛 = 𝑎 ∈ 𝑅, lim 𝑏𝑛 = 𝑏 ∈ 𝑅). Тоді:
𝑛→∞ 𝑛→∞
𝑎𝑛 𝑎
∃ lim ( ) = , (𝑏 ≠ 0)
𝑛→∞ 𝑏𝑛 𝑏

1 1 1 1 𝑏 − 𝑏𝑛 1
→ , − = = 𝑜 (1) ∗ − обм. ?
𝑏𝑛 𝑏 𝑏𝑛 𝑏 𝑏𝑛 ∗ 𝑏 𝑏𝑛 ∗ 𝑏

2
𝑏2 1 2 1
𝑏𝑛 → 𝑏 => 𝑏𝑛 ∗ 𝑏 → 𝑏 > => < 2 ∀𝑛 ≥ 𝑛0 => ( ) − обм.
2 𝑏𝑛 ∗ 𝑏 𝑏 𝑏𝑛 ∗ 𝑏
1 1 1 1
− = 𝑜(1) ∗ 𝑂 (1) = 𝑜(1) => → ,𝑛 → ∞
𝑏𝑛 𝑏 𝑏𝑛 𝑏
𝑎𝑛 1 1 𝑎
= 𝑎𝑛 ∗ →𝑎∗ =
𝑏𝑛 𝑏𝑛 𝑏 𝑏
 Теорема про границю монотонної ЧП (випадок не спадної ЧП)

Будь яка монотонна послідовність має границю (скінченну чи нескінченну)

А) (31) неспадна функція:

1 випадок – послідовність обмежена зверху.

З повноти простору слідує, що існує супремум для an, позначимо його за а.

a – т. дотику an за топологісною властивістю супремума, тоді:

Для довільного Епсілон >0, знайдеться n0, таке що an0 буде належати
проміжку (a-E, a]

Так як функція зростаюча, знайдеться таке an, більше за n0

2 випадок – послідовність необмежена,

То із означення необмеженості слідує заперечення обмеженості, а з цього
слідує

Що яке б число не взяли, знайдеться ще більше за нього

 Аналогічно для 32:
1 випадок – послідовність обмежена – тоді границя = інфінуму
2 випадок – послідовність необмежена – мінус нескінченність

33 Теорема Вейєрштрасса.

(Он короче сам не доказывал, но вот с конспекта Рублева:

)
 n
 1
x n  1  
34 Довести, що послідовність  n - монотонна

n
 1
35. Довести, що послідовність x n  1   - обмежена.
 n
 n 1
 1
y n  1  
36. Довести, що послідовність  n - монотонна.
𝑦𝑛
Щоб довести монотонність послідовновності , візмемо частку ,і
𝑦𝑛+1
порівняємо її з одиницею.
1 𝑛+1 1 𝑛+1
𝑛+1 𝑛+1
(1 + ) 1 + (𝑛 + 1)2 𝑛2 + 2𝑛 + 1
𝑛 > ( 𝑛 ) = ( ) = ( 2 )
1 𝑛+2 1+
1 𝑛 (𝑛 + 2) 𝑛 + 2𝑛
(1 + ) 𝑛+1
𝑛+1
𝑛+1
1
= (1 + ) >1
𝑛(𝑛 + 2)
Маємо , що попередній член більший , за наступний , отже послідовність
спадна.

1  1 1
37. Довести нерівності  ln 1    (n  N ) .
n 1  n n
1 𝑛
Знаючи другу чудову границю lim (1 + ) = 𝑒
𝑛→∞ 𝑛
n 1
 1
З пункту 36 , послідовність yn  1   - спадна , і її границя дорівнює добутку
 n
границь –
1 𝑛 1
lim (1 + ) ∗ lim (1 + ) = 𝑒 ∗ 1 = 𝑒 , маємо таку нерівність:
𝑛→∞ 𝑛 𝑛→∞ 𝑛
 1 𝑛 1 𝑛+1
(1 + ) < 𝑒 < (1 + )
𝑛 𝑛
Пролагорифмуємо цей вираз:
1 1
𝑛 ln (1 + ) < 1 < (𝑛 + 1) ln (1 + )
𝑛 𝑛
Залишилось окремо поділити дві нерівності на n та на n+1 , і отримати
нерівність з умови.
1 1 1
 𝑛 ln (1 + ) < 1 => ln (1 + ) <
𝑛 𝑛 𝑛
1 1 1
 1 < (𝑛 + 1) ln (1 + ) => (𝑛+1)
< ln (1 + )
𝑛 𝑛

𝟏 𝟏 𝟏
38. Довести збіжність послідовності 𝒙𝒏 = 𝟏 + + … . + − 𝐥𝐧 𝒏.
𝟐 𝟑 𝒏
Будемо доводити збіжність за теоремою Вейєрштрасса .
Потрібно довести , що послідовність монотонна , і обмежена. Монотонність
будемо доводити через різницю 𝑥𝑛+1 − 𝑥𝑛 , і порівняємо її з нулем:
1 1 1 1 1 1 1
(1 + + … . + + − ln(𝑛 + 1)) − (1 + + … . + − ln 𝑛) =
2 3 𝑛 𝑛+1 2 3 𝑛
1 1 𝑛+1 1 1
= − ln(𝑛 + 1) + ln 𝑛 = − ln ( )= − ln (1 + ) < 0
𝑛+1 𝑛+1 𝑛 𝑛+1 𝑛
За нерівністю в п.37. Отже послідовність спадна.
Доведемо обмеженість знизу:
1 1 1 1 1 1
1 + + … . + − ln 𝑛 > ln (1 + ) + ln (1 + ) … . + ln (1 + ) − ln 𝑛 =
2 3 𝑛 1 2 𝑛

2 ∗ 3 ∗ 4 … ∗ (𝑛 + 1)
= ln ( ) − ln(𝑛) = ln(𝑛 + 1) − ln 𝑛 > 0
1 ∗ 2 ∗ 3…∗ 𝑛
Отже , послідовність обмежена знизу , і спадна , тому за теоремою
Вейєршстрасса – збіжна.

1 1 1
39.Довести рівність 1 + + +. . + = С + ln 𝑛 + о(1)
2 3 𝑛
1 1 1
Відомо , що lim ( 1 + + +. . + − ln 𝑛) = С , де С – стала Ейлера≈0.5.
𝑛→∞ 2 3 𝑛
За теоремою про структуру збіжної послідовності 𝑎𝑛 = 𝐶 + 𝑜(1) , де
1 1 1
𝑎𝑛 = 1 + + … . + − ln 𝑛. І тепер , якщо перенести − ln 𝑛 через знак рівності
2 3 𝑛
, отримаємо рівність з умови.
 40. Теорема про підпослідовність збіжної послідовності.
Теорема каже , що якщо послідовність 𝑎𝑛 збіжна в ℝ ∪ (∞) (не найшов R з
рискою , і під ∞, я розумію ±∞ ) , то довільна її підпослідовність 𝑏𝑛 буде
збіжною в ℝ ∪ (∞) , і мати ту ж саму границь , що і 𝑎𝑛 .
Доведення:
lim 𝑎𝑛 = 𝑎 ∀(𝑏𝑘 ) = (𝑎𝑛𝑘 )
𝑛→∞
𝑎 ∈ 𝑅 => ∀𝜀 > 0 ∃𝑛0 : ∀𝑛 > 𝑛0 , |𝑎𝑛 − 𝑎| < 𝜀
𝑛𝑘 → ∞ , 𝑘 → ∞ => ∃𝑘0 : ∀𝑘 > 𝑘0 𝑛𝑘 > 𝑛0 => ∀𝑘 > 𝑘0 |𝑎𝑛𝑘 − 𝑎| < 𝜀
∀𝜀 > 0 ∃𝑘0 : ∀𝑘 > 𝑘0 , |𝑏𝑘 − 𝑎| < 𝜀 => 𝑏𝑘 → 𝑎 , 𝑘 → ∞ , що й треба було
довести
𝑎 → +∞ , так само , але замість |𝑎𝑛 − 𝑎| < 𝜀 , будемо писати 𝑎𝑛 < 𝐸 => 𝑏𝑘
<𝐸
Для 𝑎 → −∞ аналогічно

41.Теорема про монотонну підпослідовність

Із будь-якої ЧП можна вилучити монотонну підпослідовність.
(𝑎𝑛 ) − ЧП, ∀𝑛 ∈ 𝑁: 𝐴𝑛 = {𝑎𝑛, 𝑎𝑛+1, 𝑎𝑛+2, … . } − 2 випадки:
𝟏)∀𝑛
∈ 𝑁 𝐴𝑛 має найбільший елемент Тоді підпослідовність витягуємо так:
𝑏1 = 𝑎𝑛1 − найбільший елемент 𝐴1 = {𝑎1 , 𝑎2 , … }
𝑏2 = 𝑎𝑛2 − найбільший елемент 𝐴𝑛1+1 = {𝑎𝑛1+1, 𝑎𝑛1+2 , … } => 𝑛2 > 𝑛1 ∩
𝑎𝑛2 ≤ 𝑎𝑛1
𝑏3 = 𝑎𝑛3 − найбільший елемент 𝐴𝑛2+1 = {𝑎𝑛2+1, 𝑎𝑛2+2 , … } => 𝑛3 > 𝑛2 ∩
𝑎𝑛3 ≤ 𝑎𝑛2
- - - - - - - - - - - - -
𝑏𝑘+1 = 𝑎𝑛𝑘+1 − найбільший елемент 𝐴𝑛𝑘 +1
𝑏𝑘 = (𝑎𝑛𝑘 ) ↓ −монотонно незростаюча
𝟐) ∃𝐴𝑛0 не має найбільшого елеменат. Тоді так:
𝑏1 = 𝑎𝑛1 довільний елемент 𝐴𝑛0
𝑏2 = 𝑎𝑛2 − перший із елементів 𝐴𝑛1 +1, такий що 𝑎𝑛2 ≥ 𝑎𝑛1
Інакше множина 𝐴𝑛1 = {𝑎𝑛1 , 𝑎𝑛1 +1 , … . } має найбільший елемент
𝑏3 = 𝑎𝑛3 − перший із елементів 𝐴𝑛2 +1, такий що 𝑎𝑛3 ≥ 𝑎𝑛2
----- - - - - - - -- - - - - - --
(𝑏𝑘 ) = (𝑎𝑛𝑘 ) ↑ (можна і строго)
 42.Теорема Больцано-Вейєрштрасса.
Із будь-якої обмеженої числової послідовності можна виділити збіжну
підпослідовність.
Доведення:
Розглянемо обмежену послідовність (𝑎𝑛 ). За теоремою про монотонну
підпослідовність, можна виділити монотонну підпослідовність (𝑏𝑘 ) =
(𝑎𝑛𝑘 ), а оскільки довільна підпослідовність обмеженої послідовності є
обмеженою, то (𝑏𝑘 ) – обмежена і монотонна, тому й збіжна за теоремою
Вейєрштрасса.

43.Теорема про винесення о-малого за знак суми.

Нехай ∀𝑛 ∈ ℕ 𝑏𝑛 > 0, ∑𝑛𝑘=1 𝑏𝑘 → +∞ при 𝑛 → +∞ і 𝑎𝑛 = 𝑜 (𝑏𝑛 ). Тоді
𝑛 𝑛

∑ 𝑎𝑘 = 𝑜 (∑ 𝑏𝑘 ).
𝑘=1 𝑘=1
Доведення:
𝑎𝑛 = 𝑜(𝑏𝑛 ) ⇒ ∀𝜀 > 0 ∃𝑛0 : ∀𝑛 ≥ 𝑛0 |𝑎𝑛 | < 𝜀𝑏𝑛 ⇒
𝑛 𝑛 𝑛 𝑛 𝑛

| ∑ 𝑎𝑘 | ≤ ∑ |𝑎𝑘 | < ∑ 𝜀𝑏𝑘 = 𝜀 ∑ 𝑏𝑘 < 𝜀 ∑ 𝑏𝑘 ∀𝑛 ≥ 𝑛0

𝑘=𝑛0 𝑘=𝑛0 𝑘=𝑛0 𝑘=𝑛0 𝑘=1
𝑛 𝑛

∑ 𝑏𝑘 → +∞ при 𝑛 → +∞ ⇒ ∀𝐸 > 0 ∃𝑛1: ∀𝑛 ≥ 𝑛1 ∑ 𝑏𝑘 > 𝐸

𝑘=1 𝑘=1
𝑛0 −1 𝑛0 −1 𝑛
1
𝐸= | ∑ 𝑎𝑘 | > 0 ⇒ ∀𝑛 ≥ 𝑛1 | ∑ 𝑎𝑘 | < 𝜀 ∑ 𝑏𝑘
𝜀
𝑘=1 𝑘=1 𝑘=1
𝑛 𝑛0 −1 𝑛 𝑛

∀𝑛 ≥ 𝑛2 = max(𝑛1 , 𝑛2 ) |∑ 𝑎𝑘 | ≤ | ∑ 𝑎𝑘 | + | ∑ 𝑎𝑘 | < 2𝜀 ∑ 𝑏𝑘 ⇒
𝑘=1 𝑘=1 𝑘=𝑛0 𝑘=1
𝑛 𝑛

∑ 𝑎𝑘 = 𝑜 (∑ 𝑏𝑘 ).
𝑘=1 𝑘=1
 44.Теорема про відношення часткових сум.
Нехай ∀𝑛 ∈ ℕ 𝑏𝑛 > 0, ∑𝑛𝑘=1 𝑏𝑘 → +∞ при 𝑛 → +∞.
𝑎𝑛 ∑𝑛𝑘=1 𝑎𝑘
Якщо ∃ lim ̅
= 𝑙 ∈ ℝ ⇒ ∃ lim 𝑛 = 𝑙.
𝑛→+∞ 𝑏𝑛 𝑛→+∞ ∑𝑘=1 𝑏𝑘
Доведення:
𝑎𝑛 𝑎𝑛
1) 𝑙 ∈ ℝ → 𝑙 ⇒ ∀𝜀 > 0 ∃𝑛0 : ∀𝑛 ≥ 𝑛0 | − 𝑙| < 𝜀 ⇔
𝑏𝑛 𝑏𝑛
|𝑎𝑛 − 𝑏𝑛 𝑙| < 𝜀 ∗ 𝑏𝑛 ∀𝜀 > 0 ∀𝑛 ≥ 𝑛0 ⇒ 𝑎𝑛 − 𝑏𝑛 𝑙 = 𝑜(𝑏𝑛 ) ⇒ (за т. 43) ⇒
𝑛 𝑛
∑𝑛𝑘=1 𝑎𝑘 − 𝑏𝑘 𝑙 ∑𝑛𝑘=1 𝑎𝑘
∑ 𝑎𝑘 − 𝑏𝑘 𝑙 = 𝑜 (∑ 𝑏𝑘 ) ⇒ →0⇔ 𝑛 −𝑙→0⇒
∑𝑛𝑘=1 𝑏𝑘 ∑𝑘=1 𝑏𝑘
𝑘=1 𝑘=1
∑𝑛𝑘=1 𝑎𝑘
lim =𝑙
𝑛→+∞ ∑𝑛 𝑘=1 𝑏𝑘
𝑎𝑛 𝑏𝑛
2) 𝑙 = +∞ → +∞ ⇒ →0
𝑏𝑛 𝑎𝑛
𝑎𝑛
→ +∞ ⇒ ∀𝐸 > 0 ∃𝑛0 : ∀𝑛 ≥ 𝑛0 𝑎𝑛 > 𝐸𝑏𝑛 (𝑏𝑛 > 0) ⇒ |𝐸 = 1| ⇒ 𝑎𝑛
𝑏𝑛
> 𝑏𝑛 ⇒
𝑛
∑𝑛𝑘=1 𝑏𝑘 ∑𝑛𝑘=1 𝑎𝑘
∑ 𝑎𝑘 → +∞ ⇒ (за п. 1) ⇒ 𝑛 →0⇒ 𝑛 → +∞ = 𝑙
∑𝑘=1 𝑎𝑘 ∑𝑘=1 𝑏𝑘
𝑘=1
𝑎𝑛 𝑏𝑛
3)) 𝑙 = −∞ → −∞ ⇒ →0
𝑏𝑛 𝑎𝑛
𝑎𝑛
→ −∞ ⇒ ∀𝐸 > 0 ∃𝑛0 : ∀𝑛 ≥ 𝑛0 𝑎𝑛 < −𝐸𝑏𝑛 (𝑏𝑛 > 0) ⇒ −𝑎𝑛 > 𝐸𝑏𝑛
𝑏𝑛
⇒ |𝐸 = 1| ⇒ −𝑎𝑛 > 𝑏𝑛 ⇒
𝑛
∑𝑛𝑘=1 𝑏𝑘 ∑𝑛𝑘=1 −𝑎𝑘
∑ −𝑎𝑘 → +∞ ⇒ (за п. 1) ⇒ 𝑛 →0⇒ 𝑛 → +∞
∑𝑘=1 −𝑎𝑘 ∑𝑘=1 𝑏𝑘
𝑘=1
∑𝑛𝑘=1 𝑎𝑘
⇒ 𝑛 → −∞ = 𝑙
∑𝑘=1 𝑏𝑘

45.Теорема Коші.
∑𝑛𝑘=1 𝑎𝑛
̅ ⇒ ∃ lim
∃ lim 𝑎𝑛 = 𝑙 ∈ ℝ =𝑙
𝑛→+∞ 𝑛→+∞ 𝑛

Доведення:
Слідує із теореми слідує з теореми про відношення часткових сум" для
𝑏𝑛 = 1 ∀𝑛 ∈ ℕ.
 46 . Теорема Штольца.

Доведення :
 47 . Критерій Коші.
Послідовність ( xn ) збіжна тоді й тільки тоді, коли вона фун-
даментальна.
Доведення :
48.Довести, що якщо 𝒙𝒏 → 𝒙, то 𝒂𝒙𝒏 → 𝒂𝒙.
 49. Довести, що якщо 𝒙𝒏 → 𝒙, то log𝒂 𝒙𝒏 → log𝒂 𝒙.
Довести, щоякщо∃ lim 𝑥𝑛 = 𝑥, то
𝑛→∞
∃ lim log 𝑎 𝑥𝑛 = log 𝑎 𝑥, 𝑎 > 0, 𝑎 ≠ 1, 𝑥 > 0
𝑛→∞
1) 𝑥 ∈ 𝑅, 𝑎 > 1:

|log 𝑎 𝑥𝑛 − log 𝑎 𝑥| < 𝜀 ⟺

−𝜀 < log 𝑎 𝑥𝑛 − log 𝑎 𝑥 < 𝜀 ⟺
−𝜀 + log 𝑎 𝑥 < log 𝑎 𝑥𝑛 < 𝜀 + log 𝑎 𝑥 ⟺
𝑎−𝜀+log𝑎 𝑥 < 𝑥𝑛 < 𝑎𝜀+log𝑎𝑥 ⟺
𝑎−𝜀+log𝑎 𝑥 − 𝑥 < 𝑥𝑛 − 𝑥 < 𝑎𝜀+log𝑎𝑥 − 𝑥 ⟺
−𝜀1 < 𝑥𝑛 − 𝑥 < 𝜀2
Оскільки𝑥𝑛 − 𝑥 → 0, то
∀𝜀1 > 0∃𝑁1 : ∀𝑛 > 𝑁1 𝑥𝑛 − 𝑥 > −𝜀1
∀𝜀2 > 0∃𝑁2 : ∀𝑛 > 𝑁2 𝑥𝑛 − 𝑥 < 𝜀2
Тоді∀𝜀 > 0∃𝑁 = 𝑚𝑎𝑥(𝑁1 , 𝑁2 ): ∀𝑛 > 𝑁 − 𝜀1 < 𝑥𝑛 − 𝑥 < 𝜀2 ⟺. . .
⟺ |log 𝑎 𝑥𝑛 − log 𝑎 𝑥| < 𝜀
Тоді∃ lim log 𝑎 𝑥𝑛 = log 𝑎 𝑥
𝑛→∞

2) 𝑎 < 1:

𝑏𝑛 = log 1 𝑥𝑛 , 𝑏 = log 1 𝑥
𝑎 𝑎

𝑏𝑛 → 𝑏, log 1 𝑥𝑛 → log 1 𝑥, −log 𝑎 𝑥𝑛 → −log 𝑎 𝑥, log 𝑎 𝑥𝑛 → log 𝑎 𝑥

𝑎 𝑎

3) 𝑥 = ∞:

𝑥𝑛 > 𝐸∀𝑛 > 𝑁

log 𝑎 𝑥𝑛 > 𝐸1 ⟺ 𝑥𝑛 > 𝑎𝐸1 = 𝐸 ⇒ log 𝑎 𝑥𝑛 → ∞
 50. Теорема про окіл граничної точки.

То

Доведення:
Нехай ∃ε > 0: O ε (x 0 ) ∩ (X\{x 0 }) = {x 1 , ... , x n }
скінченна.
ε 1 = min{|x 1 − x 0 |, |x 2 − x 0 |, ... , |x n − x 0 |} > 0
Тоді O ε 1 (x 0 ) ∩ (X\{x 0 }) = Ø
51. Еквівалентність двох означень границі функції.
52. Арифметичні дії над границями функцій.
53. Перехід до границі в нерівностях ( для функцій ).
54. Теорема про двох поліцаїв для функцій.
 55. Границя композиції.

56.Критерій Коші для границі функції

Нехай 𝑓: ℝ → ℝ, 𝑥0 ∈ 𝐷𝑓′ . Тоді ∃ lim 𝑓 (𝑥 ) ∈ ℝ ⇔ ∀𝜀 > 0 ∃𝛿 > 0: ∀{𝑥1 , 𝑥2 }
𝑥→𝑥0
⊂ 𝐷𝑓 :
0 < |𝑥1 − 𝑥0 | < 𝛿
{ ⇒ |𝑓(𝑥1) − 𝑓(𝑥2 )| < 𝜀
0 < |𝑥2 − 𝑥0 | < 𝛿
Доведення:
Необхідність:
∃ lim 𝑓 (𝑥 ) = 𝑎 ∈ ℝ ⇒ ∀𝜀 > 0 ∃𝛿 > 0: ∀{𝑥1 , 𝑥2 } ⊂ 𝐷𝑓 :
𝑥→𝑥0
 0 < |𝑥1 − 𝑥0 | < 𝛿 ⇒ |𝑓(𝑥1 ) − 𝑎| < 𝜀
} ⇒ |𝑓(𝑥1 ) − 𝑓(𝑥2 )|
0 < |𝑥2 − 𝑥0 | < 𝛿 ⇒ |𝑓(𝑥2 ) − 𝑎| < 𝜀
≤ |𝑓(𝑥2 ) − 𝑎| + |𝑓(𝑥1 ) − 𝑎| < 2𝜀
∀{𝑥1 , 𝑥2 } ⊂ 𝐷𝑓 : 0 < |𝑥𝑘 − 𝑥0 | < 𝛿, 𝑘 = 1,2
Достатність:
∀𝜀 > 0 ∃𝛿 > 0: ∀{𝑥1 , 𝑥2 } ⊂ 𝐷𝑓 :
0 < |𝑥1 − 𝑥0 | < 𝛿
{ ⇒ |𝑓(𝑥1) − 𝑓(𝑥2 )| < 𝜀
0 < |𝑥2 − 𝑥0 | < 𝛿
За Гейне: ∀(𝑥𝑛 ) ⊂ 𝐷𝑓 : 𝑥𝑛 ≠ 𝑥0 ∧ 𝑥𝑛 → 𝑥0 ⇒ ∃𝑛0 = 𝑛0 (𝛿 (𝜀)):
∀𝑛 ≥ 𝑛0 0 < |𝑥𝑛 − 𝑥0 | < 𝛿
} ⇒ |𝑓(𝑥𝑛+𝑝 ) − 𝑓 (𝑥𝑛 )| < 𝜀 ∀𝜀 >
∀(𝑛 ≥ 𝑛0 , 𝑝 ∈ ℕ) 0 < |𝑥𝑛+𝑝 − 𝑥0 | < 𝛿
0, ∀(𝑛 ≥ 𝑛0 , 𝑝 ∈ ℕ) ⇒
ЧП(𝑓 (𝑥𝑛 )) − фундаментальна ⇒ ∃ lim 𝑓 (𝑥 ) = 𝑎
𝑥→𝑥0
∈ ℝ. Доведемо тепер, що границя єдина.
Нехай ∃(𝑥̃𝑛 ) ⊂ 𝐷𝑓 : 𝑥̃𝑛 ≠ 𝑥0 ∧ 𝑥̃𝑛 → 𝑥0 і 𝑓(𝑥̃𝑛 ) → 𝑏 ≠ 𝑎
Тоді 𝑥1 , 𝑥̃1, 𝑥2 , 𝑥̃2 , 𝑥3 , 𝑥̃3 , … − збіжна до 𝑥0
а 𝑓 (𝑥1 ), 𝑓 (𝑥̃1 ), 𝑓 (𝑥2 ), 𝑓 (𝑥̃2 ), 𝑓 (𝑥3 ), 𝑓 (𝑥̃3 ), …
− розбіжна, оскільки має дві різні часткові границі.
Отримали протиріччя, отже границя єдина.

57. Достатні умови функцій одного порядку.

𝑓(𝑥)
Нехай ∃ 𝛿>0 : ∀x ∈ Õ𝛿 (𝑥0 ) g(x)≠0. Якщо ∃ lim = 𝑐 ∈ 𝑅\{0} ⇒ f = 𝑂 ∗(g),
𝑥→𝑥0 𝑔(𝑥)
x→ 𝑥0

Доведення:

𝑓(𝑥)
lim | | = |𝑐| > 0 ⇔ ∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿1 > 0 (𝛿1 < 𝛿 ): ∀𝑥 ∈ Õ𝛿1 (𝑥0 )
𝑥→𝑥0 𝑔(𝑥)

|𝑓(𝑥)|
|𝑐| − 𝜀 < < |𝑐| + 𝜀 ⇒ 0 < 𝜀 < |𝑐| ⇒
|𝑔(𝑥)|

|𝑓(𝑥)| < (|𝑐| + 𝜀) ∗ |𝑔(𝑥)| ∀𝑥 ∈ Õ𝛿1 (𝑥0 ) ⇒ 𝑓 = 𝑂 (𝑔), 𝑥 → 𝑥0

⇒ f = 𝑂 ∗(g), x→ 𝑥0

1
|𝑔(𝑥)|< | ∗ |𝑓(𝑥)|, ∀𝑥 ∈ Õ𝛿1 (𝑥0 ) ⇒ 𝑔 = 𝑂 (𝑓 ), 𝑥 → 𝑥0
𝑐|− 𝜀
 58. Критерій о-малості функцій.

𝑓(𝑥)
Нехай ∃ 𝛿>0 : ∀x ∈ Õ𝛿 (𝑥0 ) g(x)≠0. 𝑓 = 𝑜 (𝑔), 𝑥 → 𝑥0 ⇔ lim =0
𝑥→𝑥0 𝑔(𝑥)

Доведення:

𝑓 = 𝑜(𝑔), 𝑥 → 𝑥0 ⇔ ∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿1 > 0 (𝛿1 < 𝛿 ): ∀𝑥 ∈ Õ𝛿1 (𝑥0 )

|𝑓(𝑥)| 𝑓(𝑥)
|𝑓(𝑥)| < 𝜀 ∗ |𝑔(𝑥)| ⇔ < 𝜀 ⇔ lim =0
|𝑔(𝑥)| 𝑥→𝑥0 𝑔(𝑥)

59. Критерій еквівалентності функцій.

𝑓(𝑥)
Нехай ∃ 𝛿>0 : ∀x ∈ Õ𝛿 (𝑥0 ) g(x)≠0. Тоді f ~ g, 𝑥 → 𝑥0 ⇔ lim =1
𝑥→𝑥0 𝑔(𝑥)

Доведення:

𝑜(𝑔)
Із теореми про критерій о-малості функції lim = 0 ∀𝑔 𝑓~𝑔, 𝑥 → 𝑥0 ⇔
𝑥→𝑥0 𝑔

𝑓 𝑜(𝑔) 𝑓
−1= ⇔ при 𝑥 → 𝑥0 →1
𝑔 𝑔 𝑔

Властивості символів Ландау для функцій(𝒙 → 𝒙𝟎 )

𝑓 = 𝑂(𝑔) ⇔ ∃(𝑀 > 0, 𝛿 > 0): ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑓(𝑥 )| ≤ 𝑀 ∙ |𝑔(𝑥 )|
𝑓 = 𝑜(𝑔) ⇔ ∀𝜀 > 0 ∃𝛿 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑓(𝑥 )| ≤ 𝜀 ∙ |𝑔(𝑥 )|
1) 𝑂(𝑓) + 𝑂(𝑓) = 𝑂(𝑓)
𝑢 = 𝑂 (𝑓 ) , 𝑔 = 𝑂 (𝑓 ) , 𝑥 → 𝑥 0 ⇒
∃(𝑀1 > 0, 𝛿1 > 0): ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿1 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 )| ≤ 𝑀1 ∙ |𝑓 (𝑥 )|
}⇒
∃(𝑀2 > 0, 𝛿2 > 0): ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿2 (𝑥0 ) |𝑔(𝑥 )| ≤ 𝑀2 ∙ |𝑓(𝑥 )|
∃𝛿 = min(𝛿1 , 𝛿2 ) : ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 ) + 𝑔(𝑥 )| ≤ |𝑢(𝑥 )| + |𝑔(𝑥 )| ≤ (𝑀1 + 𝑀2 ) ∙ |𝑓 (𝑥 )|
= 𝑀 ∙ |𝑓 (𝑥 )| ⇒
𝑢 + 𝑔 = 𝑂 (𝑓 )

2) 𝑜(𝑓) + 𝑜(𝑓) = 𝑜 (𝑓)

 𝑢 = 𝑂(𝑓), 𝑔 = 𝑂(𝑓), 𝑥 → 𝑥0 ⇒
∀𝜀1 > 0 ∃𝛿1 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿1 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥)| ≤ 𝜀1 ∙ |𝑓(𝑥)|
} ⇒ ∀𝜀 > 0
∀𝜀2 > 0 ∃𝛿2 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿2 (𝑥0 ) |𝑔(𝑥)| ≤ 𝜀2 ∙ |𝑓(𝑥)|

∃𝛿 = min(𝛿1 , 𝛿2 ) : ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 ) + 𝑔(𝑥)| ≤ |𝑢(𝑥 )| + |𝑔(𝑥 )| ≤ (𝜀1 + 𝜀2 ) ∙ |𝑓(𝑥 )|

= 𝜀 ∙ |𝑓(𝑥 )| ⇒
𝑢 + 𝑔 = 𝑜 (𝑓 )

3) 𝑂(𝑓) ∙ 𝑂 (𝑔) = 𝑂(𝑓 ∙ 𝑔)

𝑢 = 𝑂(𝑓), 𝑣 = 𝑂(𝑔), 𝑥 → 𝑥0 ⇒

∃(𝑀1 > 0, 𝛿1 > 0): ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿1 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 )| ≤ 𝑀1 ∙ |𝑓 (𝑥 )|

}⇒
∃(𝑀2 > 0, 𝛿2 > 0): ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿2 (𝑥0 ) |𝑣(𝑥 )| ≤ 𝑀2 ∙ |𝑔(𝑥 )|
∃𝛿 = min(𝛿1 , 𝛿2 ) : ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 ) ∙ 𝑣(𝑥 )| = |𝑢(𝑥 )| ∙ |𝑣(𝑥 )| ≤ 𝑀1 ∙ |𝑓(𝑥 )| ∙ 𝑀2 ∙ |𝑔(𝑥 )| =
= 𝑀 ∙ |𝑓 (𝑥 ) ∙ 𝑔(𝑥 )| ⇒ 𝑢 ∙ 𝑣 = 𝑂(𝑓 ∙ 𝑔)

4) 𝑜(𝑓) ∙ 𝑜(𝑔) = 𝑜(𝑓 ∙ 𝑔)

𝑢 = 𝑜(𝑓), 𝑣 = 𝑜(𝑔), 𝑥 → 𝑥0 ⇒

∀𝜀1 > 0 ∃𝛿1 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿1 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 )| ≤ 𝜀1 ∙ |𝑓 (𝑥 )|

}⇒
∀𝜀2 > 0 ∃𝛿2 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿2 (𝑥0 ) |𝑣(𝑥 )| ≤ 𝜀2 ∙ |𝑔(𝑥 )|
∀𝜀 > 0 ∃𝛿 = min(𝛿1 , 𝛿2 ) : ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 ) ∙ 𝑣 (𝑥)| = |𝑢(𝑥 )| ∙ |𝑣(𝑥 )| ≤ 𝜀1 ∙ |𝑓(𝑥 )| ∙ 𝜀2 ∙ |𝑔(𝑥 )|
=
= 𝜀 ∙ |𝑓 (𝑥 ) ∙ 𝑔(𝑥 )| ⇒ 𝑢 ∙ 𝑣 = 𝑜(𝑓 ∙ 𝑔)

5) 𝑜(𝑓) ∙ 𝑂(𝑔) = 𝑜 (𝑓 ∙ 𝑔)
𝑢 = 𝑜(𝑓), 𝑣 = 𝑂(𝑔), 𝑥 → 𝑥0 ⇒

∃(𝑀 > 0, 𝛿1 > 0): ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿1 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 )| ≤ 𝑀 ∙ |𝑓 (𝑥 )|

𝜀 }⇒
∀𝜀 > 0 ∃𝛿2 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿2 (𝑥0 ) |𝑣(𝑥 )| ≤ ∙ |𝑔(𝑥 )|
𝑀
𝜀
∀𝜀 > 0 ∃𝛿 = min(𝛿1 , 𝛿2 ) : ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 ) ∙ 𝑣 (𝑥 )| = |𝑢(𝑥 )| ∙ |𝑣 (𝑥)| ≤ 𝑀 ∙ |𝑓(𝑥 )| ∙ ∙ |𝑔(𝑥 )|
𝑀
=
= 𝜀 ∙ |𝑓 (𝑥 ) ∙ 𝑔(𝑥 )| ⇒ 𝑢 ∙ 𝑣 = 𝑜(𝑓 ∙ 𝑔)

6) 𝑜(𝐶𝑓) = 𝑜(𝑓), 𝐶 ∈ ℝ − стала

𝑢 = 𝑜(𝐶𝑓), 𝑥 → 𝑥0 ⇒
𝜀
∀𝜀 > 0 ∃𝛿 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 )| ≤ ∙ |𝐶𝑓(𝑥 )| ⇒ |𝑢(𝑥)| ≤ 𝜀 ∙ |𝑓(𝑥 )| ⇒ 𝑢 = 𝑜(𝑓)
𝐶

7) 𝑜(𝑂(𝑓)) = 𝑜(𝑓)
𝑣 = 𝑂 (𝑓 ) , 𝑢 = 𝑜 (𝑣 ), 𝑥 → 𝑥 0 ⇒
∃(𝑀 > 0, 𝛿1 > 0): ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿1 (𝑥0 ) |𝑣(𝑥 )| ≤ 𝑀 ∙ |𝑓 (𝑥)|
𝜀 }⇒
∀𝜀 > 0 ∃𝛿2 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿2 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 )| ≤ ∙ |𝑣(𝑥 )|
𝑀
𝜀 𝜀
∀𝜀 > 0 ∃𝛿 = min(𝛿1 , 𝛿2 ) : ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥 )| ≤ ∙ |𝑣 (𝑥 )| ≤ ∙ 𝑀 ∙ |𝑓 (𝑥 )| = 𝜀 ∙ |𝑓(𝑥 )| ⇒ 𝑢
𝑀 𝑀
= 𝑜(𝑓)

8) 𝑜(𝑜(𝑓)) = 𝑜 (𝑓)
𝑣 = 𝑜(𝑓), 𝑢 = 𝑜 (𝑣), 𝑥 → 𝑥0 ⇒
 ∀𝜀1 > 0 ∃𝛿1 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿1 (𝑥0 ) |𝑣(𝑥)| ≤ 𝜀1 ∙ |𝑓(𝑥)|
}⇒
∀𝜀2 > 0 ∃𝛿2 > 0: ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿2 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥)| ≤ 𝜀2 ∙ |𝑣(𝑥)|
∀𝜀 > 0 ∃𝛿 = min(𝛿1 , 𝛿2 ) : ∀𝑥 ∈ 𝑂̃𝛿 (𝑥0 ) |𝑢(𝑥)| ≤ 𝜀2 ∙ |𝑣(𝑥)| ≤ 𝜀2 ∙ 𝜀1 ∙ |𝑓(𝑥)| = 𝜀 ∙ |𝑓(𝑥)| ⇒
𝑢 = 𝑜(𝑓)

61.Доведення

62 (для всіх 𝒙 → 𝟎)
𝑚 𝑛
1)𝑚 ≥ 𝑛 => 𝑥 = 𝑜(𝑥 )
𝑥𝑚
→0
𝑥𝑛
2)𝑚 ≥ 𝑛 => 𝑜(𝑥 𝑚 ) + 𝑜(𝑥 𝑛 ) = 𝑜(𝑥 𝑛 )
𝑜(𝑥 𝑛 ) + 𝑜(𝑥 𝑚 ) 𝑜(𝑥 𝑛 ) 𝑚−𝑛 𝑜(𝑥 𝑛 )
= 𝑚 ∙𝑥 + →0
𝑥𝑛 𝑥 𝑥𝑛
3) 𝑜(𝑥 𝑚 ) ∙ 𝑜(𝑥 𝑛 ) = 𝑜(𝑥 𝑚+𝑛 )
𝑜(𝑥 𝑚 ) ∙ 𝑜 (𝑥 𝑛 ) 𝑜(𝑥 𝑚 ) ∙ 𝑜(𝑥 𝑛 )
= →0
𝑥 𝑚+𝑛 𝑥𝑚 ∙ 𝑥𝑛
4) 𝑥 𝑚 ∙ 𝑜(𝑥 𝑛 ) = 𝑜(𝑥 𝑚+𝑛 )
𝑥 𝑚 ∙ 𝑜(𝑥 𝑛 ) 𝑥 𝑚 ∙ 𝑜(𝑥 𝑛 ) 𝑜 (𝑥 𝑛 )
= =1∙ →0
𝑥 𝑚+𝑛 𝑥𝑚 ∙ 𝑥𝑛 𝑥𝑛
5) 𝑜(𝑐𝑥 𝑛 ) = 𝑜(𝑥 𝑛 )
𝑜(𝑐𝑥 𝑛 ) 𝑜(𝑥 𝑛 )
= →0
𝑥𝑛 𝑥𝑛
6)𝑜(𝑥 𝑚 ) ∙ 𝑂 (𝑥 𝑛 ) = 𝑜(𝑥 𝑚+𝑛 )
Випливає з 𝑜 (𝑓 ) ∙ 𝑂 (𝑔) = 𝑜(𝑓 ∙ 𝑔)
7) 𝑜(𝑂 (𝑥 𝑛 )) = 𝑜(𝑥 𝑛 )
Випливає з 𝑜(𝑂(𝑓))=𝑜(𝑓)
8)𝑜(𝑜(𝑥 𝑛 )) = 𝑜(𝑥 𝑛 )
𝑜(𝑜(𝑥 𝑛 ))
lim =0
𝑥→0 𝑜(𝑥 𝑛 )
63.Довести рівність

64.Довести рівність
65.Довести
 66. Довести рівність 𝒍𝒏( 𝟏 + 𝒙) = 𝒙 + 𝒐(𝒙), 𝒙 → 𝟎.

67. Довести рівність 𝒆𝒙 = 𝟏 + 𝒙 + 𝒐(𝒙), 𝒙 → 𝟎.

68. Довести рівність 𝒂𝒙 = 𝟏 + 𝒙 𝒍𝒏 𝒂 + 𝒐(𝒙), 𝒙 → 𝟎.

69. Довести рівність (𝟏 + 𝒙)𝜶 = 𝟏 + 𝜶𝒙 + 𝒐(𝒙), 𝒙 → 𝟎.

𝛼
(1+𝑥)𝛼 −1 ⅇ 𝑙𝑛(1+𝑥) −1 ⅇ 𝛼 ln(1+𝑥) −1 ⅇ 𝛼(𝑥+𝑜(𝑥)) −1
𝑙𝑖𝑚 = 𝑙𝑖𝑚 = 𝑙𝑖𝑚 = 𝑙𝑖𝑚 =
𝑥→0 𝛼𝑥 𝑥→0 𝛼𝑥 𝑥→0 𝛼𝑥 𝑥→0 𝛼𝑥
1+𝛼𝑥+𝑜(𝑥)−1
𝑙𝑖𝑚 = 1 => 𝑙𝑖𝑚 (1 + 𝑥 )𝛼 = 1 + 𝛼𝑥 + 𝑜(𝑥)
𝑥→0 𝛼𝑥 𝑥→0
 70. Покажіть, що функція Діріхле розривна в кожній точці області
визначення.

Отже, ∄ 𝑙𝑖𝑚 𝐷(𝑥 ), тому функція Діріхле розривна в кожній своїй точці.
𝑥→𝑥0

71.Теорема про неперервність композиціі

Нехай 𝑡0 ∈ 𝐷𝑓∘𝑔 . Якщо g неперервна в т. 𝑡0 , g(𝑡0 ) = 𝑥0 ∈ 𝐷𝑓 , f
неперервна в т. 𝑥0 , то f ∘ g
неперервна в т. 𝑡0 .
Доведення
1)Якщо 𝑡0 – ізольована точка 𝐷𝑓∘𝑔 , то f ∘ g неперервна в цій точці (будь-
яка функція неперервна в ізольованій точці оьласті визначення).
2)Розглянемо тепер випадок, коли 𝑡0 – гранична точка 𝐷𝑓∘𝑔 .
Нехай згідно умови ∃ 𝑙𝑖𝑚 𝑓(𝑥) = 𝐴 , ∃ 𝑙𝑖𝑚 𝑓(𝑥) = 𝑥0 . Оскільки 𝑡0 –
𝑥→𝑥0 𝑥→𝑥0
гранична точка 𝐷𝑓∘𝑔 =𝐷𝑔 , g неперервна в т. 𝑥0 , то точка 𝑥0 не ізольована:
∃ O( 𝑡0 ): ∀ t ∈ O(𝑡0 ) ∩ 𝐷𝑔 : g(t)≠𝑥0 , отже, можна застосувати теорему про
границю композиції:
∃ 𝑙𝑖𝑚 (𝑓 ∘ 𝑔)(𝑡) = 𝐴 ⇒ (𝑓 ∘ 𝑔)(𝑡) → 𝑡0 , 𝑡 → 𝑡0 ,
𝑡→𝑡0
звідки з неперервності f у т. 𝑥0 маємо
f(x)→A, 𝑥→𝑥0 ⇒ (𝑓 ∘ 𝑔)(𝑡) → (𝑓 ∘ 𝑔)(𝑡0), 𝑡 → 𝑡0,
тобто f ∘ g неперервна в т. 𝑡0 .
 72. Теорема про односторонні границі
𝑓
Якщо (a,b)→ ℝ ({a,b}⊂ ℝ — монотонна, то вона має односторонні границі в ∀
точці проміжку.
Доведення
Нехай f↑ , ∀ 𝑥0 ∈ (a,b). Покажемо, що ∃ f(𝑥-𝑥0 ).
{f(𝑥) | 𝑥<𝑥0 )} - непорожня і обмежена зверху f(𝑥0 ). Тоді, оскільки ми повному
просторі, ∃ M=sup f(𝑥), 𝑥 ∈ (a,𝑥0 ), причому М ∈ ℝ.
За означенням супремума ∀ ℇ >0 ∃ 𝑥1 <𝑥0 : M-ℇ < f(𝑥1 )⩽M.
Візьмемо δ=𝑥0 -𝑥1 >0: ∀ 𝑥: 𝑥1 =𝑥0 -δ<𝑥<𝑥0
M-ℇ <f(𝑥1 )⩽f𝑥)⩽M<M+ ℇ ⇒ M=f(𝑥-0).
Аналогічно f(b-0): 1 етап {f(𝑥) | 𝑥<b)}— обмежена зверху ⇒ M ∈ ℝ;
2 етап {f(𝑥) | 𝑥<b)— М=+∞.

Аналогічно інші випадки.

73. Кількість точок розриву монотонної функції

 74. Типи (характер) точок розриву монотонної функції.
∀ монотонна на проміжку (a,b) функція може мати лише розриви 1го
роду.
Доведення
𝑥0 — точка розриву функції f ⇒ за теоремою про односторонні границі
монотонної функції ∃ f(𝑥0 +— 0), причому, якщо, наприклад, f↑, то f(𝑥0 —
0)=f(𝑥0 +0). Якщо f(𝑥0 — 0)=f(𝑥0 +0), то визначити f(𝑥0 ) ьез порушення
монотонності не можна. Тоді (𝑥0 — 0)<f(𝑥0 +0) ⇒ 𝑥0 — точка розриву 1го

роду.
 75. Критерій компакту.

76. Екстремальна властивість компакту.

Якщо множина є компактом, то вона має найбільший та найменший

елементи.
Доведення
Нехай К компакт. Значить вона обиежена ⇒ ∃ sup К ∈ ℝ ⇒ sup К є
точкою дотику К. Оскільки К замкнена sup К ∈ К ⇒ sup К=𝑋𝑚𝑎𝑥 .
Аналогічно inf K = 𝑋𝑚𝑖𝑛 .

77. Неперервний образ компакту

 78. Перша теорема Вейєрштрасса.

79. Друга теорема Вейєрштрасса.

80. Теорема про стійкість нерівності.

 81. Перша теорема Коші
f ∈ C([a,b]) ∧ f(a)*f(b)<0 ⇒ ꓱ ξ ∈ (a,b) : f(ξ) = 0
Доведення
Нехай це не так, ∀x ∈ [a,b] f(x) ≠ 0 f – неперервна в точці x ⇒ За
теоремою про стійкість нерівності ⇒ ꓱ О𝛿(𝑥) (x) в якому f зберігає знак
{О𝛿(𝑥)(x)} – покриття [a,b] ⇒ [a,b] – компакт ⇒ За теоремою Гейне-Бореля ⇒ ꓱ
̅̅̅̅̅̅
О𝛿𝑖(𝑥) (x) (i =1, 𝑚) – покриття [a,b]
Нехай f(a) > 0 ⇒ в кожному околі існує точка, спільна для цього околу та
наступного ⇒ f(b) > 0 – протиріччя

82. Друга теорема Коші

f ∈ C([a,b]) ⇒ ∀с , що лежить між f(a) та f(b) ꓱ ξ ∈ [a,b] : f(ξ) = c
Доведення
Із 1-ї теореми Коші g(x) = f(x) – c

83. Еквівалентність двох означень рівномірної неперервності.

Означення Коші та Гейне рівномірної неперервності еквівалентні
Доведення
К. ⇒ Г. f- рівномірно неперервна на Х за Коші і не є Рівномірно
неперервною на Х за Гейне
ꓱ (𝑥𝑛 ) , (𝑦𝑛 ) ⊂ X: 𝑥𝑛 − 𝑦𝑛 → 0 ∧ 𝑓(𝑥𝑛 ) − 𝑓(𝑦𝑛 ) –/→0 ⇒
ꓱ Ɛ > 0 : ∀ 𝑛1 ꓱ n ≥ 𝑛1 |𝑓(𝑥𝑛 ) − 𝑓(𝑦𝑛 )| ≥ Ɛ
∀ 𝛿 > 0 : ∃ 𝑛2 ∀ 𝑛 ≥ 𝑛2 |𝑥𝑛 − 𝑦𝑛 | ≥ 𝛿
Для n ≥ 𝑛1 ∧ 𝑛 ≥ 𝑛2 𝑥𝑛 = 𝑥′ 𝑦𝑛 = 𝑥′′ ⇒
ꓱ Ɛ > 0 : ∀ 𝛿 > 0 : ꓱ ( 𝑥′, 𝑥 ′′ ∈ X): |𝑥 ′ − 𝑥′′| < 𝛿 ∧ |𝑓(𝑥′) − 𝑓(𝑥′′)| ≥ Ɛ –
протирічить означенню Коші рівномірної неперервності.
Г. ⇒ К. f- рівномірно неперервна на Х за Гейне і не є Рівномірно неперервною
на Х за Коші
ꓱ Ɛ > 0 : ∀ 𝛿 > 0 : ꓱ ( 𝑥′, 𝑥 ′′ ∈ X): |𝑥 ′ − 𝑥′′| < 𝛿 ∧ |𝑓(𝑥′) − 𝑓(𝑥′′)| ≥ Ɛ
1 1
𝛿𝑛 = ⇒ ꓱ (𝑥𝑛 , 𝑦𝑛 ∈ X) : |𝑥𝑛 − 𝑦𝑛 | < ∧ |𝑓(𝑥𝑛 ) − 𝑓(𝑦𝑛 )| ≥ Ɛ
𝑛 𝑛

𝑥𝑛 − 𝑦𝑛 → 0 𝑓(𝑥𝑛 ) − 𝑓(𝑦𝑛 ) –/→0 Протирічить

означенню Гейне
 84. Необхідна умова рівномірної неперервності.
f - рівномірно неперервна на Х ⊂ 𝐷𝑓 ⇒ f – неперервна на X
Доведення
∀ x’’ ∈ X x’’ = 𝑥0 , ∀ x’ ∈ X x’ = x
∀ Ɛ > 0 : ꓱ 𝛿 > 0 : ∀ ∈ X : |𝑥 − 𝑥0 | < 𝛿 ∧ |𝑓(𝑥) − 𝑓(𝑥0 )| < Ɛ
f – неперервна в т 𝑥0

85. Лінійна властивість рівномірно неперервних функцій.

f, g - рівномірно неперервні на X ⊂ 𝐷𝑓 = 𝐷𝑔 ⇒ ∀ {𝛼, 𝛽} ⊂ R

𝛼𝑓 + 𝛽𝑔 - рівномірно неперервна на X

Доведення
|(𝛼𝑓 + 𝛽𝑔)(𝑥′) − (𝛼𝑓 + 𝛽𝑔)(𝑥′′)| ≤ |𝛼||𝑓(𝑥′) − 𝑓(𝑥′′)| + |𝛽||𝑔(𝑥′) − 𝑔(𝑥′′)| <
2Ɛ
<Ɛ <Ɛ
′
∀ x’’, x’ ∈ X : |𝑥 − 𝑥′′| < 𝛿 = min(𝛿𝑓 , 𝛿𝑔 )

86.Рівномірна неперервність звуження

Теорема
Якщо рівномірно неперервна на , то її
звуження також є рівномірно неперервною на ;
Доведення. З умови :
, але тоді достатньо вибрати теж саме і ми одержимо для
множини , що :
.
Властивість доведена.
 87.Рівномірна неперервність на об’єднанні

Якщо функція є рівномірно неперервною на множинах та , то

вона є рівномірно неперервною на .
Доведення. Запишемо умови: :

, і також :

, але тоді виберемо , і будемо мати, що

: одержимо , тому що: якщо
це слідує з першої умови; якщо - все слідує з другої
умови; якщо ж ми одержимо:

.
Властивість доведена.

88.Теорема Кантора про рівномірну неперервність

Теорема (Кантора)
Нехай функція неперервна на множині .
Якщо - компакт, то рівномірно неперервна на .
Доведення. Від супротивного. Якщо це не так, то :

: .
Виберемо послідовність додатних чисел . Тоді

: . Виберемо підпослідовність ,
тоді за означенням компакту і з одного боку

, а з іншого - з неперервності функції

, одержана
суперечність завершує доведення.
 Теорему доведено.

89.Рівномірна неперервність на нескінченності

Теорема
Якщо і має скінчену границю
, то є рівномірно неперервною
на .
Доведення. : . Виберемо
довільне і знайдемо відповідне . Розглянемо два проміжки: та
. На першому з них за теоремою Кантора :
, на другому :
. Тепер 1) якщо
, то ; 2) якщо , то
; 3) якщо
.
Властивість доведена.

90.Рівномірна неперервність на інтервалі

Нехай . Якщо , , то -
рівномірно неперервна на , інакше - не є рівномірно неперервною на
.
Доведення. Спочатку першу частину властивості, тобто у випадку
існування скінчених границь на краях. Розглянемо функцію:

. За побудовою з теореми Кантора є

рівномірно неперервною на з властивості 1) про рівномірну
неперервність на звуженні є рівномірно неперервною на і перша частина
властивості доведена.
 Нехай тепер принаймні одна з двох границь , - або не
існує, або дорівнює нескінченності. Без обмежень загальності, припустимо, що
це відбувається з . Розглянемо по черзі і тут обидва випадки.
Якщо вказана границя дорівнює нескінченності, то :
. Але тоді легко побудувати її підпослідовність, яку
позначимо , для якої виконується умова: . Інакше це буде
суперечити умові . Але тоді ми можемо побудувати такі дві
послідовності: , . Для цих послідовностей виконуються умови:

та ,
звідки з критерію рівномірної неперервності слідує відсутність рівномірної
неперервності на проміжку .
Якщо , то звідси безпосередньо слідує, що

: та ,

та . Але тоді ми маємо, що для цих двох

послідовностей виконуються умови: ,
, а тому з критерію рівномірної неперервності слідує,
що не є рівномірно неперервною на .
Властивість доведена.
 Змiст

1 Означення 4
1.1 е окїл точки x0 ∈ R− . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.2 Е окїл точки +∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.3 Е окїл точки −∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.4 Е окїл точки ∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.5 Гранична тч мн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.6 їзольована тч мн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.7 Похїдна мн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.8 Еквївалентне означення гран тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.9 Озн Гейне границї f (x) в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.10 Озн Кошї границї f (x) в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.11 Права границя Кошї f (x) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.12 Лїва границя Гейне f (x) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.13 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0
1.14 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0
1.15 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = ∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0
1.16 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0 −0
1.17 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0 −0
1.18 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = ∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0 −0
1.19 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0 +0
1.20 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0 +0
1.21 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = ∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→x0 +0
1.22 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
x→−∞
1.23 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
x→−∞
1.24 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
x→+∞
1.25 Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
x→+∞
1.26 Обмежена (зверху, знизу) функцїя на множинї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.27 Монотонна функцїя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.28 Ландау f=O(g), x =⇒ x0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.29 Ландау f=o(g), x =⇒ x0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.30 Ландау f=O(1), x =⇒ x0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.31 Ландау f=o(1), x =⇒ x0 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.32 Функцїї одного порядку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.33 Еквївалентнї функцїї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.34 Асимптотична рївнїсть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.35 Озн неперервної Гейне функцїї в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.36 Озн неперервної Кошї функцїї в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.37 Неперервнїсть в тч злїва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.38 Неперервнїсть в тч справа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.39 Усувна точка розр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.40 Точка розриву 1 роду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.41 Точка розриву 2 роду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.42 Особлива тч функцїї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.43 Усувна особлива тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.44 Особлива тч 1 роду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.45 Особлива тч 2 роду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.46 Неперервна на множинї функцїя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.47 Кусково неперервна функцїя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1.48 Компакт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

1
2 Теореми з доведеннями 8
2.1 окїл граничної тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.2 Еквївалентнїсть двох озн гран функцїї в тч К Г . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.3 Еквївалентнїсть двох озн гран функцїї в тч Г К . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.4 екв - неск . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.5 екв + неск . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.6 Критерїй їсн гран функцїї в тч через одностороннї границї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.7 Обмеженїсть знизу функцїї з гран в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.8 Обмеженїсть зверху функцїї з гран в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.9 про обмеженїсть функцїї з гран в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.10 про арифметичнї дїї над функцїями з гран в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.11 Границя композицїї функцїй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.12 Одностороннї границї монотонної функцїї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.13 Критерїй Кошї їсн гран функцїї(необхїднїсть) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.14 Критерїй Кошї їсн гран функцїї(достатнїсть) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.15 Властивостї ланд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.15.1 O(f)+O(f)=O(f) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.15.2 O(f)*O(g)=O(g*f) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.15.3 o(f)+o(f)=o(f) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.15.4 o(f)*o(g)=o(f*g) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.15.5 O(f)+o(f)=O(f) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.15.6 O(o(f))=o(f) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.15.7 o(o(f))=o(f) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.15.8 f − g = o(g) =⇒ f − g = o(f ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.16 Достатнї умови функцїй одного порядку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.17 Критерїй о-малостї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.18 Критерїй еквївалентностї функцїй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.19 Довести f - g = o(g) =⇒ f-g = o(f) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.20 Степеневї ланд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.20.1 xm ∗ o(xn ) = o(xm+n ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.20.2 O(xm ) ∗ o(xn ) = o(xm+n ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.20.3 o(C ∗ xn ) = o(xn ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.20.4 o(o(xn )) = o(xn ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.20.5 o(xm ) + o(xn ) = o(xn )m >= n . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
2.20.6 o(O(xn )) = o(xn ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
sin(x)
2.21 lim =1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
x→0 x
2.22 Асимптотичнї ф . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.22.1 sinx = x + o(x) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.22.2 ln(1 + x) = x + o(x) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.22.3 ex = 1 + x + o(x) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.22.4 ax = 1 + x ∗ lna + o(x) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.22.5 (1 + x)a = 1 + a ∗ x + o(x) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.23 Розкриття невизн 1∞ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.24 Неперервнїсть функцїї в їзольованїй тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.25 Еквївалентнїсть озн непер функцїї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.26 Арифметичнї дїї над непер функцїями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.27 Неперервнїсть композицїї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.28 Критерїй непер функцїї в тч . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.29 Про тч розриву монот функцїї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.30 Критерїй компакту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.31 Про непер образ компакту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.32 1 теор Вейєштрасса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.33 2 теор Вейєштрасса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.34 Про стїйкїсть нерївностї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.35 1 теор Кошї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.36 2 теор Кошї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.37 Про непер оберн функцїї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

2
2.38 Рївномїрно непер функцїя на мн є непер на цїй мн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.39 Про екв двох озн рївн непер Г -> К . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.40 Про екв двох озн рївн непер К -> Г . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.41 Теорема Кантора про рївн непер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.42 Лїнїйна властивїсть рївн непер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.43 Рївн непер звуження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
2.44 Рївн непер на об’єднаннї мн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
2.45 Рївн непер на їнтервалї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
2.46 Рївн непер на нескїнченностї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

3
 1. Означення
1.1. е окїл точки x0 ∈ R−
Це така множина, де кожна точка вїддалена вїд обраного х на менш нїж епсїлон.

1.2. Е окїл точки +∞

Це така множина, де кожна точка бїльша за епсїлон велике.

1.3. Е окїл точки −∞

Це така множина, де кожна точка менша вїд мїнус епсїлон велике.

1.4. Е окїл точки ∞

Це така множина, де модуль кожної точки бїльший за епсїлон велике.

1.5. Гранична тч мн
Якщо множина Х є пїдмножиною R, тодї x0 з R наз. граничною точкою множини Х, якщо в довїльному
епсїлон околї точки x0 є хоча б одна точка множини Х вїдмїнна вїд точки x0 .

1.6. їзольована тч мн
Якщо x0 належить Х ї не є граничною точкою множини Х, тодї ця точка наз. їзольованою точкою множини
Х.

1.7. Похїдна мн
Сукупнїсть усїх граничних точок множини Х, позначається Х-штрих.

1.8. Еквївалентне означення гран тч

Точка x0 з R з рисочкою наз. граничною точкою множини Х, ця множина має бути скїнченною, якщо їз
множини Х можна вилучити послїдовснїсть рїзних елементїв, збїжну до x0 .

1.9. Озн Гейне границї f (x) в тч

еквївалентнїсть
Нехай функцїя з R в R, x0 гранична точка областї визначення. ТОдї число А з R з рисочкою наз. границею
функцїї в точцї x0 , якщо для ∀ послїдовностї з областї визначення, в якїй xn не дорївнює x0 ї xn прямує до x0
звїдси випливає, що f(xn ) прямує до А. Позначається як лїмїт х прямує до x0 вїд f(x) дорївнює А.

1.10. Озн Кошї границї f (x) в тч

еквївалентнїсть
Нехай функцїя з R в R, x0 гранична точка областї визначення. Тодї число А з R наз. границею функцїї в
точцї x0 , якщо для ∀ епсїлон бїльше 0 ∃ дельта бїльше 0 ї для ∀ х з областї визначення, x − x0 по модулю бїльше
за 0 ї менше вїд дельта, звїдси випливає, що f (x) − A по модулю менше епсїлон.

1.11. Права границя Кошї f (x)

Число А з R наз. правою границею функцїї в точцї x0 , що є граничною точкою областї визначення в перетинї
з променем вїд x0 до +∞ , якщо для ∀ епсїлон бїльше 0, ∃ дельта бїльше 0, ∀x з областї визначення, х бїльше x0
ї менше x0 + дельта, звїдси випливає, що f (x) − A по модулю менше епсїлон. Позначається лїмїт при x прямує
до x0 + 0 вїд f (x)

4
 1.12. Лїва границя Гейне f (x)
Число А з R з рисочкою наз. лївою границею f в точцї x0 , яка є граничною точкою областї визначення в
перетинї з променем вїд −∞ до x0 , якщо для ∀ послїдовностї з областї визначення, в якїй xn не дорївнює x0 ї
xn прямує до x0 звїдси випливає, що f(xn ) прямує до А.

1.13. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞

x→x0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x − x0 по модулю бїльше за 0 ї менше за дельта,
звїдси випливає, що f (x) < −E

1.14. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞

x→x0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x − x0 по модулю бїльше за 0 ї менше за дельта,
звїдси випливає, що f (x) > E

1.15. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = ∞

x→x0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x − x0 по модулю бїльше за 0 ї менше за дельта,
звїдси випливає, що f (x) по модулю > E

1.16. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞

x→x0 −0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x бїльше за x0 мїнус дельта ї менше за x0 , звїдси
випливає, що f (x) < −E

1.17. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞

x→x0 −0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x бїльше за x0 мїнус дельта ї менше за x0 , звїдси
випливає, що f (x) > E

1.18. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = ∞

x→x0 −0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x бїльше за x0 мїнус дельта ї менше за x0 , звїдси
випливає, що f (x) по модулю > E

1.19. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞

x→x0 +0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x бїльше за x0 ї менше за x0 плюс дельта, звїдси
випливає, що f (x) < −E

1.20. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞

x→x0 +0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x бїльше за x0 ї менше за x0 плюс дельта, звїдси
випливає, що f (x) > E

1.21. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = ∞

x→x0 +0

∀ епсїлон велике >0, ∃ дельта >0 ї ∀x з областї визначення, x бїльше за x0 ї менше за x0 плюс дельта, звїдси
випливає, що f (x) по модулю > E

1.22. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞

x→−∞

∀ епсїлон велике >0, ∃ M>0, таке що ∀ x < - M випливає, що f(x) < - E

5
 1.23. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞
x→−∞

∀ епсїлон велике >0, ∃ M>0, таке що ∀ x < - M випливає, що f(x) > E

1.24. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = −∞

x→+∞

∀ епсїлон велике >0, ∃ M>0, таке що ∀ x > M випливає, що f(x) < - E

1.25. Записати означення Кошї твердження lim f (x) = +∞

x→+∞

∀ епсїлон велике >0, ∃ M>0, таке що ∀ x > M випливає, що f(x) > E

1.26. Обмежена (зверху, знизу) функцїя на множинї

Обмежена (зверху, знизу) функцїя на множинї X з областї визначення, якщо обмеженою (зверху, знизу) є
множина значень функцїї.

1.27. Монотонна функцїя

Нехай a ї b з R з рисочкою. Функцїя a, b в R наз. зростаючою, якщо для ∀ x1 , x2 з промїжку (a, b) такї,
що x1 < x2 , то звїдси випливає, що значення функцїї в точкї x1 < значення функцїї в x2 . Ну або <=, якщо
неспадна.

1.28. Ландау f=O(g), x =⇒ x0

∃ M > 0, дельта > 0, такї що для ∀ x з проколотого дельта околу x0 в перетинї з областю визначення, модуль
f(x) <= M помножене на g(x) по модулю звїдси випливає, що f = O(g) при x прямуючому до x0 .

1.29. Ландау f=o(g), x =⇒ x0

∀ епсїлон >0, ∃ дельта > 0, такї що для ∀ x з проколотого околу точки x0 в перетинї з областю визначення,
f(x) по модулю < епсїлон помножене на g(x) по модулю, звїдси випливає, що f = o(g) при x прямуючому до x0 .

1.30. Ландау f=O(1), x =⇒ x0

Це означає, що f обмежена в проколотому дельта околї x0

1.31. Ландау f=o(1), x =⇒ x0

Це означає, що f нескїнченно мала при x прямуючому до x0 , тобто границя f(x) = 0.

1.32. Функцїї одного порядку

Якщо f це O(g) ї g це O(f) при x прямуючому до x0 , то f та g функцїї одного порядку при x прямуючому до
x0 . Позначається як f = O(g) з зїрочкою при x прямуючому до x0 .

1.33. Еквївалентнї функцїї

Якщо f - g = o(f) = o(g), при x прямуючому до x0 , звїдси випливає, що f еквївалентна g при x прямуючому
до x0

1.34. Асимптотична рївнїсть

Нехай f еквївалентне g, тобто f - g = o(g), x -> x0 , тодї f = g + o(g), x -> x0 - це ї є асимптотична формула

1.35. Озн неперервної Гейне функцїї в тч

Нехай є функцїя з R в R, x0 належить областї визначення, тодї ∀ послїдовнїсть xn з областї визначення така,
що прямує до x0 звїдси випливає, що f(xn ) прямує до f(x0 )

6
 1.36. Озн неперервної Кошї функцїї в тч
Нехай є функцїя з R в R, x0 належить областї визначення, тодї ∀ епсїлон >0 ∃ дельта > 0 таке, що для ∀ x
з областї визначення, x - x0 по модулю < дельта, звїдси випливає, що f(x)-f(x0 ) по модулю < епсїлон.

1.37. Неперервнїсть в тч злїва

Функцїя неперервна в точцї злїва, коли лїва границя функцїї в точцї дорївнює значенню функцїї в цїй точцї.

1.38. Неперервнїсть в тч справа

Функцїя неперервна в точцї справа, коли права границя функцїї в точцї дорївнює значенню функцїї в цїй
точцї.

1.39. Усувна точка розр

Якщо для x0 з областї визначення ∃ границя в цїй точцї ї вона не дорївнює значенню функцїї в цїй точцї,
то ця точка є точкою усувного розриву. Наприклад f(x) = [x].

1.40. Точка розриву 1 роду

Якщо в цїй точцї їснують права ї лїва границя функцїї ї вони не рївнї мїж собою, при чому модуль рїзницї
лївої ї правої границь функцїї - стрибок функцїї в цїй точцї

1.41. Точка розриву 2 роду

Коли хоча б одна з границь не їснує або не є скїнченною величиною в гр. т x0

1.42. Особлива тч функцїї

x0 є одночасно граничною ї не належить Df

1.43. Усувна особлива тч

Якщо для особливої точки функцїї їснує скїнченна границя функцїї в цїй точцї

1.44. Особлива тч 1 роду

якщо для особливої точки їснують скїнченнї лїва та права границї (вони не мають бути однаковї бо тодї
їснуватиме границя за критерїєм )

1.45. Особлива тч 2 роду

якщо лїва або права границя в особливїй точцї не їснує або одна з них не є скїнченною величиною

1.46. Неперервна на множинї функцїя

Якщо вона неперервна в кожїнй точцї X ⊂ Df f ∃C(X) т.е належить класу неперервних ф-й на Х

1.47. Кусково неперервна функцїя

Ф-я на [a, b] ⊂ R буде куск. неперер. коли вона неперервна на цьому сегментї за винятком скїнченної кїлькостї
точок з розривом 1-го роду

1.48. Компакт
Якщо з довїльної посл. елем. цїєї множини можна вилучить таку пїдпослїдовнїсть яка буде збїжна до точки
з цїєї ж множини.

7
 2. Теореми з доведеннями
2.1. окїл граничної тч
В довїльному проколотому околї граничної точки їнсує безлїч точок.
◀
припустити вїд супротивного потїм берем дельту меншу вїд мїнїмума {|x0 − x1 |, ..., |x0 − xn |} та перетин цього
проколотого дельта околу з даною множиною дасть ∅
▶

2.2. Еквївалентнїсть двох озн гран функцїї в тч К Г

Гейне Кошї
◀ обираємо довїльну послїдовнїсть на обл. визначення яка буде прямувати до x0 ї не дорївнювати йому тодї
вибором будь-якого дельта околу ї визначенням кошї отримуємо бажане f (xn ) → a ▶

2.3. Еквївалентнїсть двох озн гран функцїї в тч Г К

Гейне Кошї
1
◀ потрїбно вїд супротивного ї обрати дельту δ = n з якої отримаємо що xn → x0 коли f (xn )
ghtarrowa що суперечить з умовою теореми ▶

2.4. екв - неск

◀ 1) К -> Г вїзьмемо таку пїдпослїдовнїсть (xn )− > x0 , xn ! = x0 , n− > +∞ , тодї |xn − x0 | < δ, f (xn ) <
−E => f (xn )− > −∞
2) Г -> К вїд супротивного, нехай А не є границею за Кошї, тодї ... Нехай δ = n1 , тодї 0 < |xn − x0 | < n1 , f (xn ) >=
−E => f (xn ) ↛ −∞
▶

2.5. екв + неск

◀ аналогїчно, тїльки f (x) > E ▶

2.6. Критерїй їсн гран функцїї в тч через одностороннї границї

Нехай функцїя з R в R, x0 гранична точка областї визначення в перетинї з його правим променем на областї
визначення в перетинї з його лївим променем. Тодї границя функцїї в цїй точцї = A тодї ї тїльки тодї коли ∃
границя функцїї справа ї злїва ї значення їх рївнї ї дорївнюють А.

◀ Необхїднїсть, беремо роздїляємо дельта окїл на правий ї лївий, а так можна бо x гранична точка для правої
ї лївої частини множини
Достатнїсть, беремо ї обираємо мїнїмальне дельта з чого ї отримуємо означення границї ф в тч. ▶

2.7. Обмеженїсть знизу функцїї з гран в тч

якщо їснують скїнченнї границї функцїй {f (x), g(x){ ї мїж ними визнченї якїсь нерївностї (типу a<b) то ї
фукнцїї в деякому околї будуть: f (x) < g(x) ( можуть бути ї їншї нер.)
◀ (якщо потрїбно навпаки з гр функцїй до гр. мїж a та b, то через супротивно) доводиться введенням точки C:
такої яка лежатиме мїж a та b та за означенням границї функцїю зажимаємо f(x) та g(x) з вїдповїдного боку за
допомогою вибору констант що ї дає вїдповїдь ▶

2.8. Обмеженїсть зверху функцїї з гран в тч

якщо їснують скїнченнї границї функцїй {f (x), g(x){ ї мїж ними визнченї якїсь нерївностї (типу a<b) то ї
фукнцїї в деякому околї будуть: f (x) < g(x) ( можуть бути ї їншї нер.)
◀ (якщо потрїбно навпаки з гр функцїй до гр. мїж a та b, то через супротивно) доводиться введенням точки C:
такої яка лежатиме мїж a та b та за означенням границї функцїю зажимаємо f(x) та g(x) з вїдповїдного боку за
допомогою вибору констант що ї дає вїдповїдь ▶

8
 2.9. про обмеженїсть функцїї з гран в тч
якщо їснують скїнченнї границї функцїй {f (x), g(x){ ї мїж ними визнченї якїсь нерївностї (типу a<b) то ї
фукнцїї в деякому околї будуть: f (x) < g(x) ( можуть бути ї їншї нер.)
◀ (якщо потрїбно навпаки з гр функцїй до гр. мїж a та b, то через супротивно) доводиться введенням точки C:
такої яка лежатиме мїж a та b та за означенням границї функцїю зажимаємо f(x) та g(x) з вїдповїдного боку за
допомогою вибору констант що ї дає вїдповїдь ▶

2.10. про арифметичнї дїї над функцїями з гран в тч

Якщо ∃ скїнченна границя f(x) ї дорївнює a, та ∃ скїнченна границя g(x) ї дорївнює b, то звїдси випливає,
що ∃ границя f(x)+-g(x) = a+-b; ∃ границя f(x)*g(x) = a*b; ∃границя f(x)/g(x)=a/b.
◀ Випливає з означення Гейне та теореми про арифметичнї дїї над збїжними ЧП. ▶

2.11. Границя композицїї функцїй

Нехай t0 гранична точка областї визначення композицїї f та g ї якщо ∃ границя g(t) = x0 , якщо точка x0 не
їзольована, якщо їснує границя f(x) = A то звїдси випливає, що їснує границя композицїї функцїї, що дорївнює
A.
◀ За Гейне: обираємо послїдовнїсть tn з областї визначення, тодї ∃ послїдовнїсть xn збїжна до x0 , тодї f(xn )
збїжна до А, отже композицїя збїжна до А. ▶

2.12. Одностороннї границї монотонної функцїї

Якщо функцїя на (a, b) в R монотонна, то вона має одностороннї границї в кожнїй точцї промїжка (a,b)
◀ Нехай функцїя зростаюча ї розгляенемо множину значень функцїї при x вїд [a, x0 ] E = {f (x)|x ∈ (a, x0 )} коли
ця множина обмежена то їснуватиме супремум цїєї множини звїдки користуючись тим що фукнцїя зростаюча
ї вибором певного дельта отримуємо визначення лївої границї ф. в т. x0 коли необмежена отримуємо просто
де-факто визначення того що лїва границя в точцї дорївнює +∞ ▶

2.13. Критерїй Кошї їсн гран функцїї(необхїднїсть)

Для того, щоб їснувала скїнченна границя функцїї f(x) в точцї x0 необхїдно ї достатньо, щоб ця функцїя
була визначена в деякому околї цїєї точки.
◀ За визначенням границї по черзї пїдставити x-штрих, x-два-штриха ї отримаємо, що ця функцїя визначена в
деякому околї граничної точки ▶

2.14. Критерїй Кошї їсн гран функцїї(достатнїсть)

◀ Для ∀ послїдовностї з областї визначення, f(xn ) буде фундаментальною, а отже буде їснувати границя
функцїї А, яка не буде залежати вїд вибору послїдовностї. ▶

2.15. Властивостї ланд

2.15.1 O(f )+O(f )=O(f )
▶ Вибрати мїнїмальний дельта окїл ▶

9
2.15.2 O(f )*O(g)=O(g*f )
2.15.3 o(f )+o(f )=o(f )
2.15.4 o(f )*o(g)=o(f*g)
2.15.5 O(f )+o(f )=O(f )
2.15.6 O(o(f ))=o(f )
2.15.7 o(o(f ))=o(f )
2.15.8 f − g = o(g) =⇒ f − g = o(f )

2.16. Достатнї умови функцїй одного порядку

Якщо ∃ дельта>0 таке, що для всїх x з проколотого дельта-околу ∃ границя частки f(x) на g(x), що дорївнює
скїнченному C крїм 0 то, звїдси випливає, що f = O(g) з зїрочкою, тобто вони одного порядку. ◀ За означенням
записати нерївнїсть, що частка f(x) на g(x) по модулю бїльша за C - епсїлон ї менше вїд c + епсїлон. Окрема
розглянути праву ї лїву частину ї дїйдемо до того, що f = O(g), а g = O(f), що ї означає що вони одного порядку.
▶

2.17. Критерїй о-малостї

Якщо для деякого малого дельта для всїх їксїв в виколотому дельта околї точки x0 f = o(g), x -> x0 , то lim
f(x)/g(x) = 0
◀ f = o(g) => для будь-якого їкса в виколотому околї точки x0 : |f (x)| < e|g(x)| => f(x)/g(x) < e => lim
f(x)/g(x) = 0 ▶

2.18. Критерїй еквївалентностї функцїй

∃ дельта >0, таке, що для ∀ x з проколотого дельта-околу з областї визначення такї що g(x) != 0, то f
еквївалентна g тодї ї тїльки тодї коли ∃ границя f(x)/g(x) = 1 ◀ Якщо f еквївалентне g, то f-g=o(g) тодї ї тїльки
тодї коли f/g -1 = o(g)/g прямує до 0 тодї ї тїльки тодї коли границя цїєї частки - 1 дорївнює 0, а отже границя
чїєї частки дорївнює 1. ▶

2.19. Довести f - g = o(g) =⇒ f-g = o(f )

◀ За критерїєм еквївалентностї границя f/g = 1, тодї ї g/f = 1,тобто границя (1 - g/f) = 0 тобто f - g = o(f) ▶

2.20. Степеневї ланд

2.20.1 xm ∗ o(xn ) = o(xm+n )
◀ Через границю xm ∗ o(xn ) подїлити на xm+n дорївнює 0. ▶

2.20.2 O(xm ) ∗ o(xn ) = o(xm+n )

◀ Через границю O(xm ) ∗ o(xn ) подїлити на xm+n дорївнює 0. ▶

2.20.3 o(C ∗ xn ) = o(xn )

◀ Через границю o(C ∗ xn ) подїлити на C ∗ xn дорївнює 0. ▶

2.20.4 o(o(xn )) = o(xn )

◀ Через границю o(o(xn )) подїлити на o(xn ) дорївнює 0. ▶

2.20.5 o(xm ) + o(xn ) = o(xn )m >= n

◀ 1) при m = n: o(xn ) + o(xn ) = o(xn ) 2) при m > n: границя xm /xn дорївнює 0„ тобто xm = o(xn ) ▶

10
2.20.6 o(O(xn )) = o(xn )
◀ Випливає з o(O(xn )) = o(f ) ▶

sin(x)
2.21. lim =1
x→0 x
◀ потрїбно через геометрїю знайти нервїнїсть для цього виразу ї розв’язати за полїцеським ( там одиничне
коло вся фїгня ) ▶

2.22. Асимптотичнї ф
2.22.1 sinx = x + o(x)
◀ Знайти границю синус x подїлене на x ▶

2.22.2 ln(1 + x) = x + o(x)

◀ Знайти границю логарифм 1 + x подїлене на x ▶

2.22.3 ex = 1 + x + o(x)
◀ Знайти границю е в степенї x - 1 подїлене на x ▶

2.22.4 ax = 1 + x ∗ lna + o(x)

◀ Записати його через e в степенї x помножене на логарифм a ▶

2.22.5 (1 + x)a = 1 + a ∗ x + o(x)

◀ Знайти границю (1-x) в степенї a - 1 подїлене на x ▶

2.23. Розкриття невизн 1∞

◀ Нехай границя u(x) = 1, границя v(x) = ∞. Тодї границя (u(x))v(x) = e в степенї границя v(x) ∗ ln(u(x)),
-> v(x) ∗ ln(1 + (u(x) − 1)) -> e(v(x)∗(u(x)−1)) ▶

2.24. Неперервнїсть функцїї в їзольованїй тч

◀ За Гейне обрати послїдовнїсть збїжно до їзольованої точки, тодї f вїд цїєї послїдовностї прямує до значення
функцїї в цїй їзольованїй точцї. А через те, що (xn ) = x0 тодї f (xn ) = f (x0 ) ▶

2.25. Еквївалентнїсть озн непер функцїї

◀ Якщо x0 їзольована точка областї визначення, то функцїя неперервна за обоома означеннями. Якщо x0
гранична точка областї визначення, то еквївалентнїсть двох означень випливає з того, що їснує границя функцїї
в цїй точцї (еквївалентнїсть двох означень границї функцїї) ▶

2.26. Арифметичнї дїї над непер функцїями

Якщо f та g неперервнї в точцї x0 функцїї, тодї неперервними в цїй точцї будуть функцїї f+-g, f*g, f/g

◀ Для цих функцїй ∃ границї f(x) та g(x) ї потїм за Гейне та за теоремою про арифм. дїї над збїжними ЧП
▶

11
 2.27. Неперервнїсть композицїї
Нехай t0 з областї визначення композицїї f та g. Якщо g неперервна в точцї t0 , g(t0 ) = x0 з областї визначення
f, f неперервна в точцї x0 то композицїя неперервна в точцї t0

◀ Якщо t0 їзольована точка, то композицїя неперервна. Якщо t0 гранична точка, нехай ∃ границя f(x) = A,
границя g(t) = x0 . Можна застосувати теорему про границю композицїї ▶

2.28. Критерїй непер функцїї в тч

f - неперервна в точцї x0 тодї й тїльки тодї, коли f неперервна в цїй точцї справа та злїва ї виконується
нерївнїсть f (x0 − 0) = f (x0 ) = f (x0 + 0)
◀ Випливає з критерїю їснування границї функцїї в точцї та його зв’язком з неперервнїстю: f неп. в т. x0
тодї й тїльки тодї, коли ∃ limf (x) = f (x0 ), отже f (x0 − 0) = f (x0 ) = f (x0 + 0) ▶

2.29. Про тч розриву монот функцїї

Монотонна на промїжку (а,b) функцїя має не бїльш, нїж злїченну кїлькїсть точок розриву

◀ нехай, x0 - точка розриву на промїжку (a,b) зростаючої функцїї f, тодї в точцї розриву маємо одностороннї
границї f (x0 − 0) < f (x0 + 0), де одностороннї границї - деякї дїйснї числа, отже за властивїстю дїйсних чисел
можемо помїстити деяке рацїональне число мїж ними двома. Отже, потужнїсть множини точок розриву не
перевищує Q, що є злїченна. ▶

2.30. Критерїй компакту

Множина К є компактом тїльки тодї ї тодї, коли ця множина обмежена та замкнена
◀
Необхїднїй
1) Нехай К - необмежена, тодї вїд супротивного будь-яка вилучена з деякої послїдовностї К пїдпослїдовнїсть
буде прямувати до ∞, що суперечить тому, що К - компакт. Отже К - обмежена
2) Якщо K - не замкнена, де їснує точка дотику яка не належить K, де їснує послїдовнїсть в околї n1 в перетинї
з K, яка буде прямувати до x0 , видїливши пїдпослїдовнїсть з неї, отримаємо протирїччя з тим що K компакт.
Достатнїсть
K - обм =⇒ K ⊂ [a, b] для всїх послїдовностей з K за Больцано-Веєрштраса знайдеться пїдпослїдовнїсть яке
прямуватиме до x0 яка є т.д. {xn } ⊂ K але K замкнена усьо.
▶

2.31. Про непер образ компакту

Якщо функцїя неперервна на областї визначення ї область визначення є компактом, то область значень
функцїї - теж компакт
▶ скористатись визначенням компакту для областї визначення ї перенести його на визначення неперервностї
що дасть f (xnk ) → f (x0 ) ∈ Ef ▶

2.32. 1 теор Вейєштрасса

Неперервна на компактї функцїя обмежена на ньому
◀ З теореми про неперервний образ компакту, область значень цїєї функцїї також компакт. За критерїєм
компакту, вїн обмежений, отже функцїя обмежена на даному компактї. ▶

2.33. 2 теор Вейєштрасса

Якщо функцїя f неперервна на компактї, то вона приймає на ньому своє найбїльше та найменше значення.
◀ Df - компакт => Ef - компакт, з обмеженої ї закритої множини, вона має найбїльший ї найменший елемент,
звїдки f приймає на ньому найбїльше ї найменше значення ▶

12
 2.34. Про стїйкїсть нерївностї
якщо функцїя неперервна в граничнїй точцї областї визначення то f (x0 ) < a буде стїйкою нер.
◀ Потрїбно вїд супротивного, тодї знайдеться така послїдовнїсть в дельта околї δ = n1 , що f (x0 ) ≥ a що
суперечить умовї. ▶

2.35. 1 теор Кошї

якщо функцїя f : R -> R неперервна на сегментї [a,b] ї на його кїнцях набуває рїзних знакїв, то в деякїй точцї
з цього сегмента функцїя набуває значення 0

◀ вїд супротивного ї користуючись теоремою про стїйкїсть нерївностї їснує окїл точок з промїжку [a,b] що
f зберїгає знак, сїм’я цих околїв дає покриття [a,b] а це є компактом тодї за т. Гейне Бореля (Сказати про це!)
схематично ми зможемо побачити що функцїя зберїгатиме однаковий знак в a ї в b що суперечить з умовою ▶

2.36. 2 теор Кошї

Якщо функцїя f : R -> R неперервна на сегментї [a,b] ї на його кїнцях набуває значень f(a) = A f(b) = B, то
f приймає всї значення на сегментї вїд A до B

◀ вибираємо функцїю g(x) = f(x) - c та й ми пїдїгнали до 1-шої теорми кошї =⇒ f (ψ) = c ▶

2.37. Про непер оберн функцїї

коли неперервна на Df ї Df компакт разом з тим функцїя оборотна то f −1
◀ беремо часткову границю a послїдовностї (f −1 (yn ) (те ж саме що ї xn ), де yn = f (xn ) їснує пїдпослїдовїнсть з xn
яка прямує a звїдси слїдує що f (xnk ) = ynk → f (a), але ж це пїдпослїдовнїсть звїдки слїдує yn → y0 =⇒ ynk → y0
звїдки слїдуватиме ї те що потрїбно довевсти. ▶

2.38. Рївномїрно непер функцїя на мн є непер на цїй мн

Ще називають необхїдною умова р.н.
◀ вїзьмемо x − x0 ∧ x′ = x з чого ї буде слїдувати неперервнїсть. ▶

2.39. Про екв двох озн рївн непер Г -> К

ну тїпа еквївалентнїсть означень
◀ Вїд супротивного ї обираємо дельту n1 з чого слїдує що при xn − yn → 0, а f (xn ) − f (yn )
ghtarrow0 що суперечить з означенням Гейне ▶

2.40. Про екв двох озн рївн непер К -> Г

ну тїпа еквївалетнїсть означень
◀ вїд супротивного ї записуємо означення границї послїдовностї де об’єднуючи приходимо до протирїччя. ▶

2.41. Теорема Кантора про рївн непер

з того що фукнцїя неперервна на компактї X випливає її р.н. на цьому компактї
◀ доводимо вїд супротивного вибираючи δn = n1 з т. Больцано Веєрштраса пїдпослїдоснїсть xnk → x0 ї вибору
дельти слїдує ynk → x0 що означає прямування нуля рїзницї послїдовностей f (xnk → x0 ), f (ynk → x0 ) що
суперечить початковому припущенню ▶

2.42. Лїнїйна властивїсть рївн непер

лїнїйна комбїнацїя з р.н функцїй де a,b константи також буде р.н. af (x) + bg(x)
◀ Доводиться просто пїдстановкою в визначення р.н. ї трїшки пограться з модуляками ▶

13
 2.43. Рївн непер звуження
Якщо f р.н. на якїй множинї то звуження цїєю фукнцїї також буде р.н.
◀ будь якї їкси в множинї X також покривають множину вибору їксїв в пїдмножинї X ▶

2.44. Рївн непер на об’єднаннї мн

якщо f р.н на (a,b] ї [b,a) то f р.н. на (a,c)
◀ Доведення тупим перебором точок ї вибором пїдходящих дельт ▶

2.45. Рївн непер на їнтервалї

На неперервнїй функцїї на (a,b) при їснуваннї скїченної правої границї при x → a + 0 та лївої при x → b − 0
випливає р.н на (a,b).
◀ Треба просто довизначити фукнцїя в т. а ї в т. b з чого за т. Кантора слїдує р.н на [a,b] ї з теореми про р.н
звуження f р.н на (a,b) ▶

2.46. Рївн непер на нескїнченностї

З того що функцїя неперервна на [a, +∞] ∨ [−∞, a] ї границя при х прямуючому до нескїнченностї костанта
слїдує що f р.н. на цїй множинї.
◀ Обираємо дельту з їснування границї, [a, δ] компакт (розглядаємо [a, +∞] = [a, δ] ∪ [δ, = ∞]) тому за т.Кантора
f р.н на цьому сегментї пїсля цього перебираємо варїанти x’ та x"ї всерївно отримуємо [f (x′ ) − f (x”)] < ϵ ▶

14