Лекція 4.

Критерій Больцано-Коші збіжності числової послідовності

Теорема. Для того, щоб числова послідовність {𝑥𝑛 }∞

𝑛=1 була збіжною,

необхідно і достатньо (⟺), щоб для будь-якого як завгодно малого додатного

𝜀 > 0 ∃ номер 𝑁(𝜀) такий, щоб ∀ 𝑛 > 𝑁(𝜀) та ∀𝑝 ∈ ℕ виконувалась нерівність

|𝑥𝑛+𝑝 − 𝑥𝑛 | < 𝜀.

§12. Границя функції в точці.

Нехай функція 𝑓(𝑥) визначена в

околі точки 𝑥 = 𝑎 крім, можливо,
самої точки 𝑎.

Означення границі функції по Гейне (через послідовності).

Число 𝑏 називається границею функції 𝑓(𝑥) в точці 𝑥 = 𝑎 (при 𝑥 → 𝑎), якщо

∀ {𝑥𝑛 }∞
𝑛=1 |𝑥𝑛 ≠ 𝑎, 𝑥𝑛 → 𝑎, відповідна послідовність значень функції
{𝑓(𝑥𝑛 )} → 𝑏, при цьому пишуть lim 𝑓(𝑥) = 𝑏.
𝑥→𝑎

За означенням границі по Гейне

для ∀ 𝑂(𝑏, 𝜀) – будь-якого 𝜀-околу
точки 𝑏 знайдеться 𝑂(𝑎, 𝛿) −
𝛿-окіл точки точки 𝑎 такий, що
∀ 𝑥𝑛 ∈ 𝑂(𝑎, 𝛿) відповідні значення
𝑓(𝑥𝑛 ) ∈ 𝑂(𝑏, 𝜀).

Інакше кажучи, якщо 𝑥 як

завгодно мало відрізняється від 𝑎,
то 𝑓(𝑥) досить мало відрізняється
від 𝑏. Це слідує із наступного означення границі функції по Коші.

1
Означення границі функції по Коші. Число 𝑏 називається границею функції
𝑓(𝑥) в точці 𝑥 = 𝑎 (при 𝑥 → 𝑎), якщо ∀𝜀 > 0 ∃ 𝛿(𝜀) > 0, що для будь-якого
∀𝑥: 0 < |𝑥 − 𝑎| < 𝛿 ⟹ |𝑓(𝑥) − 𝑏| < 𝜀.

Приклад.

𝑥2 − 2 1
lim = − ((𝑥 2 − 2) → −1, (𝑥 + 1) → 2).
𝑥→1 𝑥 + 1 2

Для ∀𝑥, що мало відрізняються від 1, значення функції мало відрізняються від
1
(− 2).

1
Приклад. Чи існує lim sin ?
𝑥→0 𝑥

Перевіримо існування границі за означенням границі по Гейне.

a) Вибираємо послідовність {𝑥𝑛 } значень аргументів

(1) 1
{𝑥𝑛 } = 𝜋 → 0.
+ 2𝜋𝑛 𝑛→∞
2
(1) 1 𝜋
Відповідна послідовність значень функції 𝑓 (𝑥𝑛 ) = sin (1) = sin ( + 2𝜋𝑛) =
𝑥𝑛 2

(1)
= 1, { 𝑓 (𝑥𝑛 )} → 1.
𝑛→∞

(2)
b) Для послідовності значень аргументів {𝑥𝑛 } візьмемо

(2) 1
{𝑥𝑛 } = 𝑥𝑛2 = 𝜋 .
− + 2𝜋𝑛
2
(2) 1 𝜋
Тоді функції функції 𝑓 (𝑥𝑛 ) = sin (2) = sin (− + 2𝜋𝑛) = −1,
𝑥𝑛 2

(1)
{ 𝑓 (𝑥𝑛 )} → − 1.
𝑛→∞

2
 1
Висновок. lim sin не існує, оскільки для різних послідовностей значень
𝑥→0 𝑥

аргументів при 𝑥 → 0, послідовність відповідних значень функції має різні

границі, що суперечить означенню границі.
1
Побудуємо ескіз графіка функції 𝑓(𝑥) = sin .
𝑥

1 1 𝜋 1
1. sin = 1, = + 2𝜋𝑛, 𝑥 = 𝜋 , 𝑛 ∈ ℤ.
𝑥 𝑥 2 +2𝜋𝑛
2

2
2. при 𝑛 = 0: 𝑥0 = .
𝜋
2
3. при 𝑛 = 1: 𝑥1 = .
5𝜋
1 1 1
4. sin = 0, = 𝜋𝑛, 𝑥 = , 𝑛 ∈ ℤ.
𝑥 𝑥 𝜋𝑛
1 1 𝜋 1
5. sin = −1, = − + 2𝜋𝑛, 𝑥 = 𝜋 , 𝑛 ∈ ℤ.
𝑥 𝑥 2 − +2𝜋𝑛
2

3
Приклад. Показати, що lim(2𝑥 − 5) = 3.
𝑥→4

Задамо 𝜀 > 0 і покажемо, що ∃ 𝛿(𝜀) > 0|∀𝑥: |𝑥 − 4| < 𝛿(𝜀) ⟹

𝜀
|𝑓(𝑥) − 3| < 𝜀 ⟺ |2𝑥 − 8| < 𝜀 ⟹ |𝑥 − 4| < .
2
𝜀 𝜀
За 𝛿(𝜀) беремо 𝛿(𝜀) = , тоді із нерівності |𝑥 − 4| < ⇒ |𝑓(𝑥) − 3| < 𝜀. Це
2 2

означає, що lim(2𝑥 − 5) = 3 по Коші.

𝑥→4

Теорема. Означення границі функції в точці по Гейне і по Коші еквівалентні.

§13. Односторонні границі функції в точці.

Означення. Число 𝑏 називається границею функції 𝑓(𝑥) в точці 𝑥 = 𝑎 справа

(при 𝑥 → 𝑎 і 𝑥 > 𝑎), якщо ∀𝑥|𝑎 < 𝑥 < 𝑎 + 𝛿 (∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿(𝜀) > 0) ⟹

|𝑓(𝑥) − 𝑏| < 𝜀,

lim 𝑓(𝑥) = 𝑏, або lim 𝑓(𝑥) = 𝑏.

𝑥→𝑎 𝑥→𝑎+0
𝑥>𝑎

Також позначають як 𝑓(𝑎 + 0). Аналогічно, число 𝑏 називається границею

функції 𝑓(𝑥) в точці 𝑥 = 𝑎 зліва (при 𝑥 → 𝑎 і 𝑥 < 𝑎), якщо ∀ 𝜀 > 0 ∃ 𝛿(𝜀) > 0
таке, що

∀𝑥|𝑎 − 𝛿 < 𝑥 < 𝑎 ⟹ |𝑓(𝑥) − 𝑏| < 𝜀. Символічно

𝑓(𝑎 − 0) = 𝑥→𝑎
lim 𝑓(𝑥) = lim 𝑓(𝑥) = 𝑏.
𝑥→𝑎−0
𝑥<𝑎

Ліва та права границі функції в точці 𝑥 = 𝑎 називають ліво- та

правосторонніми.

В частинному випадку, якщо 𝑎 = 0, односторонні границі позначають

𝑓(+0) = lim 𝑓(𝑥) = lim 𝑓(𝑥),

𝑥→0 𝑥→+0
𝑥>0

4
 𝑓(−0) = lim 𝑓(𝑥) = lim 𝑓(𝑥).
𝑥→0 𝑥→−0
𝑥<0

Приклад 1. 𝑓(𝑥) = sign(𝑥).

1, 𝑥 > 0,
sign(𝑥) = {
−1, 𝑥 < 0.

𝑓(+0)= lim 𝑓(𝑥) = 1,

𝑥→0
𝑥<0

𝑓(−0) = lim 𝑓(𝑥) = − 1.

𝑥→0
𝑥<0

|𝑥|
Приклад 2. 𝑓(𝑥) = , 𝑥 ∈ ℝ ∖ {0}.
𝑥

1, 𝑥 > 0,
𝑓(𝑥) = {
−1, 𝑥 < 0.

𝑓(+0) = 1, 𝑓(−0) = −1.

Зв’язок між існуванням границі функції в точці та односторонньої границі.

Якщо функція 𝑓(𝑥) має границю в точці 𝑥 = 𝑎, то в цій точці існують рівні
односторонні границі і вони дорівнюють самій границі.

∃ lim 𝑓(𝑥) ⟹ ∃𝑓(𝑎 − 0) = 𝑓(𝑎 + 0) = lim 𝑓(𝑥).

𝑥→𝑎 𝑥→𝑎

5
 §14. Локальні властивості функцій, що мають границю.

1. Єдиність границі функції в точці.

Безпосередньо слідує з відповідної теореми про границю числової
послідовності по Гейне.
2. Теорема про збереження знаку функції, що має границю.
Якщо 𝑓(𝑥) визначена в околі точки 𝑥 = 𝑎, крім, можливо, самої точки, і
в цій точці ∃ lim 𝑓(𝑥) = 𝐴, причому 𝐴 ≠ 0, то ∃ 𝑂(𝑎, 𝛿) такий, що знак
𝑥→𝑎

функції 𝑓(𝑥) співпадає зі знаком sign𝐴, тобто sign𝑓(𝑥) = sign𝐴.

Доведення.
|𝐴|
Нехай 𝜀 = , тоді ∃ 𝑂(𝑎, 𝛿)|∀ 𝑥: |𝑥 − 𝑎| < 𝛿 ⟹ |𝑓(𝑥) − 𝐴| < 𝜀, тобто
2

𝐴 − 𝜀 < 𝑓(𝑥) < 𝐴 + 𝜀.

1) Нехай 𝐴 > 0, тоді
𝐴 𝐴
𝐴− < 𝑓(𝑥) < 𝐴 + ⟹
2 2
𝐴
⇒ 𝑓(𝑥) > ⇒ sign𝑓(𝑥) = 1, 𝑥 ∈ 𝑂(𝑎, 𝛿), 𝑓(𝑥) > 0 .
2
𝐴
2) Нехай 𝐴 < 0, тоді з лівої частини нерівності 𝑓(𝑥) < 𝐴 − , 𝑓(𝑥) < 0 .
2

3. Обмеженість функції, що має границю.

Нехай ∃ lim 𝑓(𝑥) = 𝐴, візьмемо 𝜀 > 1, за означенням
𝑥→𝑎

∀𝜀 > 0 ∃𝛿𝜀 > 0|0 < |𝑥 − 𝑎| < 𝛿 ⟹ |𝑓(𝑥) − 𝐴| < 𝜀,

або 𝐴 − 𝜀 < 𝑓(𝑥) < 𝐴 + 𝜀, ∀𝑥 ∈ 𝑂(𝑎, 𝛿𝜀 ) .
Обмеженість доведена.

4. Теорема про проміжну функцію.

Якщо для визначених в деякому проколотому околі точки 𝑎

𝑂̇(𝑎, 𝛿) = {𝑥|0 < |𝑥 − 𝑎| < 𝛿} функцій 𝑓(𝑥), 𝑔(𝑥), ℎ(𝑥):

a) 𝑓(𝑥) ≤ 𝑔(𝑥) ≤ ℎ(𝑥),

b) ∃ lim 𝑓(𝑥) = lim ℎ(𝑥) = 𝐴,
𝑥→𝑎 𝑥→𝑎

6
 то існує lim 𝑔(𝑥) = 𝐴.
𝑥→𝑎

Доведення. За умовою ∃ lim 𝑓(𝑥) = 𝐴 ⟺ ∀𝜀 > 0

𝑥→𝑎

(1) (1)
∃𝛿𝜀 > 0 | ∀𝑥: 0 < |𝑥 − 𝑎| < 𝛿𝜀 ⟹ |𝑓(𝑥) − 𝐴| < 𝜀 ⇔

𝐴 − 𝜀 < 𝑓(𝑥) < 𝐴 + 𝜀.

Аналогічно, ∃ lim ℎ(𝑥) = 𝐴 ⟺ ∀𝜀 > 0

𝑥→𝑎

(2) (2)
∃𝛿𝜀 > 0 | ∀𝑥: 0 < |𝑥 − 𝑎| < 𝛿𝜀 ⟹ |𝑓(𝑥) − 𝐴| < 𝜀 ⇔

𝐴 − 𝜀 < ℎ(𝑥) < 𝐴 + 𝜀.

(1) (2)
Обираємо для даного 𝜀 > 0 із 𝛿𝜀 і 𝛿𝜀 менше, позначаємо його
(1) (2)
𝛿𝜀 = min {𝛿𝜀 , 𝛿𝜀 }. Тоді за умови a) теореми маємо, що ∀𝜀 > 0 ∃ 𝛿𝜀 таке,

що ∀𝑥: 0 < |𝑥 − 𝑎| < 𝛿𝜀 ⟹

𝐴 − 𝜀 < 𝑓(𝑥)) ≤ 𝑔(𝑥) ≤ ℎ(𝑥) < 𝐴 + 𝜀,

отже ∃ lim 𝑔(𝑥) = 𝐴. Доведено.

𝑥→𝑎

5. Теорема про арифметичні дії над функціями, що мають границю в точці.

Якщо 𝑓(𝑥) і 𝑔(𝑥) визначені в 𝑂̇(𝑎, 𝛿) і ∃ lim 𝑓(𝑥) = 𝐴 ∧ ∃ lim 𝑔(𝑥) = 𝐵, то

𝑥→𝑎 𝑥→𝑎

1) ∃ lim [𝑓(𝑥) ± 𝑔(𝑥)] = 𝐴 ± 𝐵, 𝐴, 𝐵 −скінченні границі;

𝑥→𝑎

2) ∃ lim 𝐶𝑓(𝑥) = 𝐶 lim 𝑓(𝑥) = 𝐶𝐴, 𝐶 − 𝑐𝑜𝑛𝑠𝑡, сталу можна виносити за

𝑥→𝑎 𝑥→𝑎

знак границі;
3) ∃ lim [𝑓(𝑥) ⋅ 𝑔(𝑥)] = 𝐴 ⋅ 𝐵;
𝑥→𝑎
𝑓(𝑥) 𝐴
4) ∃ lim [ ] = , 𝑔(𝑎) ≠ 0, 𝐵 ≠ 0;
𝑥→𝑎 𝑔(𝑥) 𝐵

5) lim 𝐶 = 𝐶 − границя сталої функції дорівнює їй самій.

𝑥→𝑎

∀𝜀 > 0 ∃𝛿𝜀 > 0|∀ 𝑥 ∈ 𝑂(𝑎, 𝛿) ⟹ 𝐶 − 𝐶 = 0.

7
Зауваження. Теорема про арифметичні дії над функціями, що мають
скінченнні границі, не працює у випадках:

𝑓(𝑥) → ∞ 𝑓
1) →? 𝑓 − 𝑔 →?
𝑔(𝑥) → ∞ 𝑔

𝑓(𝑥) → 0 𝑓
2) →?
𝑔(𝑥) → 0 𝑔

𝑓(𝑥) → ∞
3) 𝑓 ∙ 𝑔 →?
𝑔(𝑥) → 0

Ці випадки називаються невизначеностями типу:

∞
1) , ∞ − ∞;
∞
0
2) ;
0

3) ∞ ∙ 0.

Додамо ще випадки:

𝑓(𝑥) → ∞
4) [𝑓(𝑥)]𝑔(𝑥) невизначеність ∞0 ;
𝑔(𝑥) → 0
𝑓(𝑥) → 1
5) [𝑓(𝑥)]𝑔(𝑥) невизначеність 1∞ ;
𝑔(𝑥) → ∞
𝑓(𝑥) → 0
6) [𝑓(𝑥)]𝑔(𝑥) невизначеність 00 .
𝑔(𝑥) → 0

§15. Узагальнення поняття границі функції.

На випадок необмеженого значення аргумента чи необмеженого значення

функції.

I. Нехай 𝑥 → ∞. Це означає, що для будь-якого як завгодно великого числа

𝑀 > 0 змінна 𝑥, змінюючись, стає і залишається по модулю більшою,
ніж 𝑀, |𝑥| > 𝑀 (нескінченно великий 𝑥).

Означення. Число 𝑏 називається границею 𝑓(𝑥) при 𝑥 → ∞, якщо для

∀𝜀 > 0 ∃ 𝑀𝜀 |∀ 𝑥: |𝑥| > 𝑀 ⟹ |𝑓(𝑥) − 𝑏| < 𝜀. Пишуть: lim 𝑓(𝑥) = 𝑏.
𝑥→∞

8
 Геометрична інтерпретація:

(При як завгодно великому 𝑥 (|𝑥| > 𝑀) значення функції 𝑓(𝑥) → 𝑏).

II. lim 𝑓(𝑥) = ∞. Узагальнення поняття необмеженої границі функції на

𝑥→𝑎

випадок 𝑥 → 𝑎.

Означення. Той факт, що 𝑓(𝑥) → ∞ (lim 𝑓(𝑥) = ∞) означає, що ∀ 𝑀 > 0 як

𝑥→𝑎 𝑥→𝑎

завгодно великого ∃ 𝛿𝑀 > 0| ∀ 𝑥: 0 < |𝑥 − 𝑎| < 𝛿𝑀 ⟹ |𝑓(𝑥)| > 𝑀, тобто,

∃𝑂(𝑎, 𝛿) | ∀ 𝑥 ∈ 𝑂(𝑎, 𝛿) ⟹ |𝑓(𝑥)| > 𝑀.

Функцію 𝑓(𝑥) називають нескінченно великою при

𝑥 → 𝑎. Нескінченно велика функція (н.в.ф.) стає і
залишається по модулю більшою за як завгодно
велике наперед задане додатне число 𝑀 > 0 при 𝑥 →
𝑎.

lim 𝑓(𝑥) = ∞, lim 𝑓(𝑥) = ±∞, lim 𝑓(𝑥) = ±∞.

𝑥→𝑎 𝑥→𝑎+0 𝑥→𝑎−0

9
III. Розглянемо випадок нескінченної функції при нескінченно великому
значенні аргумента lim 𝑓(𝑥) = ∞.
𝑥→∞

Це означає, що ∀ 𝑀 > 0 ∃𝐾 > 0 |∀ 𝑥: |𝑥| > 𝐾 ⟹ |𝑓(𝑥)| > 𝑀.

Приклади. Дати відповідь: а) н.в.ф.? б) необмежена?

1. 𝑓(𝑥) = ln(1 − 𝑥) . 𝐷(𝑓(𝑥)) = {𝑥|𝑥 < 1};

2. 𝑓(𝑥) = 𝑥 ∙ (1 − sin 𝑥), 𝑥 ∈ ℝ − необмежена, але не є н.в.ф.;
3. 𝑓(𝑥) = 5 + 2 cos 𝑥 , 𝑥 ∈ ℝ;
4. 𝑓(𝑥) = 2𝑥 , 𝑥 ∈ ℝ − обмежена знизу, бо 𝑖𝑛𝑓 2𝑥 = 0, необмеженена і

н.в.ф. при 𝑥 > 0.

§16. Перша чудова границя.

sin 𝑥
Теорема. ∃ lim = 1.
𝑥→0 𝑥
0
Розкриємо невизначеність цієї границі [ ] і доведемо рівність.
0

𝑥 → 0,
I. Розглянемо випадок (𝑥 → +0).
𝑥 > 0,

10
 𝜋
Нехай ∠𝐴𝑂𝐵 = 𝑥, 0 < 𝑥 < , 𝐴𝑂 = 𝑅, 𝐵𝑀 ⊥ 𝑂𝑋.
2

Порівняємо площі ⊿𝐴𝑂𝐵, сектора ∡𝐴𝑂𝐵:

𝑆⊿𝐴𝑂𝐵 ≤ 𝑆∡𝐴𝑂𝐵 ≤ 𝑆⊿𝐴𝑂𝐶 .
1 1
𝑆⊿𝐴𝑂𝐵 = 𝑅2 sin 𝑥 , 𝑆∡𝐴𝑂𝐵 = 𝑅2 𝑥,
2 2
1
𝑆⊿𝐴𝑂𝐶 = 𝑅2 𝑡𝑔(𝑥), 𝐴𝐶 = 𝑅𝑡𝑔(𝑥).
2
1 1 1
Отже, 𝑅2 sin 𝑥 ≤ 𝑅2 𝑥 ≤ 𝑅2 𝑡𝑔(𝑥),
2 2 2

1
𝑆∡ = 𝑅 2 𝛼 або sin 𝑥 ≤ 𝑥 ≤ 𝑡𝑔(𝑥). Перейдемо до обернених
2
величин, всі частини нерівності додатні, поділивши на
𝑥 1 sin 𝑥
sin 𝑥 > 0: 1 ≤ ≤ . Або ж cos 𝑥 ≤ ≤ 1. lim cos 𝑥 = 1 − доводиться
sin 𝑥 cos 𝑥 𝑥 𝑥→0

за означенням. Перейдемо до границі при 𝑥 → 0 +. Одержимо за теоремою

sin 𝑥
про границю проміжної функції: lim = 1.
𝑥→0 𝑥

𝑥 → 0,
II. Розглянемо випадок (𝑥 → −0).
𝑥 < 0,

sin 𝑥 𝑥 = −𝑡, 𝑡 = −𝑥 sin(−𝑡) sin(𝑡)

lim =[ ] = lim = lim = 1,
𝑥→−0 𝑥 𝑡 → +0, 𝑥 → −0 𝑡→+0 −𝑡 𝑡→+0 𝑡

за доведеним вище.

sin 𝑥
Висновок: ∃ lim = 1.
𝑥→0 𝑥

Наслідки.

arcsin 𝑥
1. lim = 1.
𝑥→0 𝑥

arcsin 𝑥 = 𝑡, 𝑥 = sin 𝑡
Виконаємо заміну змінної: | |. Тоді
𝑥 → 0, 𝑡 → 0
arcsin 𝑥 𝑡 1
lim = lim = lim = 1.
𝑥→0 𝑥 𝑡→0 sin 𝑡 𝑡→0 sin 𝑡
𝑡
tg 𝑥
2. lim = 1.
𝑥→0 𝑥

11
 tg 𝑥 sin 𝑥 1
Дійсно, lim =, lim ∙ = 1.
𝑥→0 𝑥 𝑥→0 𝑥 cos 𝑥
arctg 𝑥
3. lim = 1. (довести самостійно)
𝑥→0 𝑥

Приклади.

sin 3𝑥 0 3𝑥 = 𝑡 sin 𝑡
1) lim =[ ]=| | = lim = 1.
𝑥→0 3𝑥 0 𝑥 → 0, 𝑡 → 0 𝑡→0 𝑡
sin 3𝑥 0 sin 3𝑥 sin 3𝑥
2) lim = [ ] = lim 3 ∙ = 3 lim = 3 ∙ 1 = 3.
𝑥→0 𝑥 0 𝑥→0 3𝑥 𝑥→0 3𝑥
𝑥 𝑥
1−cos 𝑥 0 2∙sin2 sin2 1
2 2
3) lim = [ ] = lim = 2lim 𝑥2
= .
𝑥→0 𝑥2 0 𝑥→0 𝑥2 𝑥→0 ∙4 2
4

Одержане число означає, що при значеннях 𝑥, які мало відрізняються

1
від 0, значення функції мало відрізняється від , тобто
2
1 − cos 𝑥 1
∀𝜀 > 0 ∃𝛿𝜀 > 0 |∀𝑥: 0 < |𝑥| < 𝛿𝜀 ⟹ | − | < 𝜀.
𝑥2 2
cos 𝑥−cos 3𝑥 0 2∙sin 2𝑥∙sin 𝑥 sin 2𝑥 sin 𝑥
4) lim = [ ] = lim = 2lim ∙2∙ = 2 ∙ 2 = 4.
𝑥→0 𝑥2 0 𝑥→0 𝑥2 𝑥→0 2𝑥 𝑥

12
 Додаток 1.

Деякі рекомендації при розкритті невизначеностей під час обчислення

границь функцій

1. Граничне значення аргумента підставити у функцію, що стоїть під

знаком границі.
𝜋
1+sin 𝑥 1+sin 2
Приклад. lim𝜋 = 2
= = 1. Немає невизнченості.
𝑥→ 1−cos 2𝑥 1−cos 𝜋 2
2

0
2. При розкритті невизначеності [ ], заданої відношенням двох
0

многочленів, слід в чисельнику та зна меннику виділити множники, що

їх перетворюють в 0, і на них скоротити.
𝑥 2 +6𝑥+8 0 (𝑥+2)(𝑥+4) 2 1
Приклад. lim = [ ] = lim = = .
𝑥→−2 𝑥 3 +8 0 𝑥→−2 (𝑥+2)(𝑥 2 −2𝑥+4) 12 6

1
∀𝜀 > 0 ∃𝛿𝜀 > 0 |∀𝑥: 0 < |𝑥 + 2| < 𝛿𝜀 ⟹ |𝑓(𝑥) − | < 𝜀.
6
0
3. При розкритті невизначеності [ ], заданої відношенням ірраціональних
0

виразів, слід позбутись даної ірраціональності, домноживши або на

спряжений вираз, або на неповний квадрат і чисельник, і знаменник, щоб
зберегти рівність.
Приклад.
√1+𝑥+𝑥 2 −1 0 1+𝑥+𝑥 2 −1 𝑥(1+𝑥) 1
𝟏) lim = [ ] = lim = lim = .
𝑥→0 𝑥 0 𝑥→0 𝑥(√1+𝑥+𝑥 2 +1) 𝑥→0 𝑥(√1+𝑥+𝑥 2 +1) 2

√𝑥 2 + 6 − 3 √7 − 3
𝟐) lim 3 =[ ] = ∞.
𝑥→1 √𝑥 − 1 0

∞
4. При розкритті невизначеності [ ], заданої відношенням двох
∞

многочленів, слід чисельник і знаменник почленно поділити на старший

степінь 𝑥 у цьому дробі. Загальне правило за цією порадою:

13
 0, при 𝑛 < 𝑚,
𝑃𝑛 (𝑥) 𝑎0
lim = { , при 𝑛 = 𝑚,
𝑥→∞ 𝑄𝑚 (𝑥) 𝑏0
∞, 𝑛 > 𝑚.

𝑎0 , 𝑏0 − старші коефіцієнти 𝑃𝑛 (𝑥) та 𝑄𝑚 (𝑥) відповідно, де

𝑃𝑛 (𝑥) = 𝑎0 𝑥 𝑛 + 𝑎1 𝑥 𝑛−1 + ⋯ + 𝑎𝑛−1 𝑥 + 𝑎𝑛 ,

𝑄𝑚 (𝑥) = 𝑏0 𝑥 𝑚 + 𝑏1 𝑥 𝑚−1 + ⋯ + 𝑏𝑚−1 𝑥 + 𝑎𝑚 .

0 ∞
5. Невизначеність [0 ∙ ∞] зводиться до [ ] чи [ ].
0 ∞

𝑓→0 𝑓 0 𝑔 ∞
,𝑓 ∙ 𝑔 = → [ ], ,𝑓 ∙ 𝑔 = → [ ].
𝑔→∞ 1 0 1 ∞
𝑔 𝑓

𝜋𝑥 arcsin 𝑥 4 ∙ arcsin 𝑥 4
lim arcsin 𝑥 ∙ ctg ( ) = [0 ∙ ∞] = lim 𝜋𝑥 = lim = ,
𝑥→0 4 𝑥→0
tg ( ) 𝜋𝑥 𝑥→0 𝜋𝑥 𝜋
4 ∙
𝜋𝑥 4
4
arcsin 𝑥
→ 1, 𝑥 → 0.
𝑥

14