Лекція 8.

Тема. Диференціальне числення функцій однієї змінної.

§29. Задачі, що приводять до поняття похідної функції.

Задача 1. Знаходження швидкості руху матеріальної точки, закон руху якої
задається функцією 𝑆(𝑡) від часу 𝑡0 до 𝑡. (0 < 𝑡0 < 𝑡).

Через ∆𝑡 = 𝑡 − 𝑡0 позначимо час руху з моменту 𝑡0 до 𝑡. Визначимо шлях,

пройдений за час ∆𝑡 від моменту 𝑡0. Позначимо його ∆𝑆(𝑡0 ), ∆𝑆(𝑡0 ) = 𝑆(𝑡) −
𝑆(𝑡0 ), або ∆𝑆(𝑡0 ) = 𝑆(𝑡0 + ∆𝑡) − 𝑆(𝑡0 ). Тоді середня швидкість руху точки за
∆𝑆(𝑡0 ) 𝑆(𝑡0 +∆𝑡)−𝑆(𝑡0 )
час ∆𝑡 визначається наступним чином: 𝑉сер = = .
∆𝑡 ∆𝑡

Означення. Миттєвою швидкістю руху матеріальної точки в момент часу 𝑡0

називається границя 𝑉сер при ∆𝑡 → 0, тобто границя відношення приросту
шляху ∆𝑆(𝑡0 ) за час ∆𝑡 до приросту часу, при умові, що ∆𝑡 → 0, тобто 𝑡 → 𝑡0 .
∆𝑆(𝑡0 ) 𝑆(𝑡0 +∆𝑡)−𝑆(𝑡0 )
При цьому пишуть lim 𝑉сер = lim = lim .
∆𝑡→0 𝑡→𝑡0 ∆𝑡 ∆𝑡→0 ∆𝑡

Задача 2. Скласти рівняння дотичної до графіка функції 𝑦 = 𝑓(𝑥) в точці

𝑀0 (𝑥0 , 𝑦0 ), 𝑦0 = 𝑓(𝑥0 ), точка 𝑀(𝑥0 + ∆𝑥, 𝑦0 + ∆𝑦), або 𝑀(𝑥, 𝑦) − довільна
точка кривої 𝑦 = 𝑓(𝑥).

Означення. Будь-яка пряма,

що проходить через дві точки
𝑀0 (𝑥0 , 𝑦0 ) та 𝑀(𝑥, 𝑦) кривої
𝑦 = 𝑓(𝑥) називається січною.

Означення. Граничне поло-

ження січної кривої 𝑦 = 𝑓(𝑥)
N
при умові, що довільна точка
K
𝑀(𝑥, 𝑦) кривої рухається в
точці 𝑀0 (𝑥0 , 𝑦0 ) при

1
∆𝑥 → 0 (𝑥 → 𝑥0 ) називається дотичною до кривої 𝑦 = 𝑓(𝑥) в точці
(𝑥0 , 𝑦0 ), 𝑦0 = 𝑓(𝑥0 ).

Означення. Нормаллю до кривої 𝑦 = 𝑦(𝑥) в точці 𝑀0 (𝑥0 , 𝑦0 ) називається

пряма, перпендикулярна до дотичної в точці дотику (𝑥0 , 𝑦0 ) на кривій.

Позначимо ∠𝐾𝑀0 𝑀 = 𝛽 − кут нахилу січної до додатного напряму осі 𝑂𝑋, а

𝑀𝐾 𝑦−𝑦0 𝑦−𝑦0 𝑓(𝑥)−𝑓(𝑥0 )
через 𝛼 − кут нахилу дотичної до 𝑂𝑋+ , 𝑡𝑔𝛽 = = = = .
𝑀0 𝐾 ∆𝑥 𝑥−𝑥0 𝑥−𝑥0
Спрямуємо 𝑥 − 𝑥0 = ∆𝑥 → 0 так, щоб 𝑀 → 𝑀0 вздовж кривої 𝑦 = 𝑓(𝑥), тоді
𝑓(𝑥)−𝑓(𝑥0 ) 𝑁𝐾
𝛽 → 𝛼, 𝑡𝑔𝛽 → 𝑡𝑔𝛼, lim 𝑡𝑔𝛽 = lim = 𝑡𝑔𝛼 = .
∆𝑥→0 𝑥→𝑥0 𝑥−𝑥0 𝑀0 𝐾
(𝑥→𝑥0 )

Означення. Кутовим коефіцієнтом дотичної називається тангенс кута нахилу

𝑁𝐾
дотичної до додатного напряму осі 𝑂𝑋, 𝑡𝑔𝛼 = .
𝑀0 𝐾

Означення. Похідною функції 𝑓(𝑥) в точці 𝑥0 , визначеної в точці 𝑥0 ,

називається границя відношення приросту функції 𝑓(𝑥) в точці 𝑥0 до приросту
∆𝑓(𝑥0 ) 𝑓(𝑥0 +∆𝑥)−𝑓(𝑥0 )
аргумента ∆𝑥 і позначається 𝑓 ′ (𝑥) = lim = lim або
∆𝑥→0 ∆𝑥 ∆𝑥→0 ∆𝑥

𝑓(𝑥) − 𝑓(𝑥0 ) 𝑑𝑓(𝑥0 ) 𝑑𝑦

𝑓′(𝑥0 ) = lim = = .
𝑥→𝑥0 𝑥 − 𝑥0 𝑑𝑥 𝑑𝑥

З фізичної точки зору похідна функції визначає миттєву швидкість руху

матеріальної точки в даний момент часу, якщо функція 𝑆(𝑡) визначає закон її
руху.

З геометричної точки зору 𝑓′(𝑥0 ) визначає 𝑡𝑔𝛼 – кутовий коефіцієнт дотичної,

проведеної до графіка функції в даній точці.

Рівняння дотичної, що проходить через точку (𝑥0 , 𝑦0 ) (𝑦0 = 𝑓(𝑥0 ))

𝑦−𝑦0 𝑦−𝑦0
кривої 𝑦 = 𝑓(𝑥) з кутовим коефіцієнтом 𝑡𝑔𝛼 = 𝑓 ′ (𝑥0 ) = 𝑘: = 𝑘, =
𝑥−𝑥0 𝑥−𝑥0

𝑓 ′ (𝑥0 ). Звідси 𝑦 − 𝑦0 = 𝑓 ′ (𝑥0 )(𝑥 − 𝑥0 ), тобто

𝒚 = 𝒚𝟎 + 𝒇′(𝒙𝟎 )(𝒙 − 𝒙𝟎 )

2
В цьому рівнянні (𝑥, 𝑦) – координати довільної точки дотичної, (𝑥0 , 𝑦0 ) −
координати точки дотику на кривій, 𝑓 ′ (𝑥0 ) = 𝑘 – кутовий коефіцієнт
дотичної.

1
З умови перпендикулярності прямих (𝑘2 = − ) слідує рівняння нормалі до
𝑘 1

кривої 𝑦 = 𝑓(𝑥) в точці (𝑥0 , 𝑦0 ), тобто (𝑥0 , 𝑓(𝑥0 )):

𝟏
𝒚 = 𝒚𝟎 − (𝒙 − 𝒙𝟎 )
𝒇′ (𝒙𝟎 )

Зауваження. У випадку 𝑓 ′ (𝑥0 ) = 0

рівняння дотичної в точці
𝑀0 (𝑥0 , 𝑓(𝑥0 )) має вигляд 𝒚 = 𝒚𝟎 ,
рівняння нормалі 𝒙 = 𝒙𝟎 .

§30. Односторонні похідні функції в точці та нескінченні похідні.

За означенням похідна функції 𝑦 = 𝑓(𝑥) в точці 𝑥0 визначена

співвідношенням

𝑓(𝑥) − 𝑓(𝑥0 )
𝑓 ′ (𝑥0 ) = lim .
𝑥→𝑥0 𝑥 − 𝑥0

𝑓(𝑥)−𝑓(𝑥0 ) ∆𝑓(𝑥0 )
Правостороння похідна: 𝑓+′ (𝑥0 ) ≝ 𝑥→𝑥
lim = lim , ∆𝑥 = 𝑥 − 𝑥0 .
0 𝑥−𝑥0 ∆𝑥→+0 ∆𝑥
𝑥>𝑥0

Лівостороння похідна функції 𝑦 = 𝑓(𝑥) в точці 𝑥0 визначається і позначається

𝑓(𝑥)−𝑓(𝑥0 ) ∆𝑓(𝑥0 )
аналогічно: 𝑓−′ (𝑥0 ) ≝ 𝑥→𝑥
lim = lim .
0 𝑥−𝑥0 ∆𝑥→−0 ∆𝑥
𝑥<𝑥0

3
 Геометрична інтерпретація 𝒇′+ (𝒙𝟎 ) і 𝒇′− (𝒙𝟎 )

𝑓+′ (𝑥0 ) = 𝑡𝑔𝛼

𝑓−′ (𝑥0 ) = 𝑡𝑔𝛼1
Якщо в точці існують рівні односторонні
похідні 𝑓+′ (𝑥) = 𝑓−′ (𝑥0 ), то в цій точці
∃𝑓 ′ (𝑥0 ), і вона рівна цим похідним.

Означення. Диференційованою в точці функцією називають функцію, що має

похідну в цій точці.

Теорема. (Необхідна умова диференційованості функції в точці)

Якщо функція має похідну в точці, то вона неперервна в цій точці.
∆𝑓(𝑥0 )
Доведення. За умовою теореми ∃𝑓 ′ (𝑥0 ) = 𝑙𝑖𝑚 . За теоремою про
∆𝑥→0 ∆𝑥

представлення функції, що має границю, у вигляді суми границі і нескінченно

малої функції (𝑙𝑖𝑚 𝑓(𝑥) = 𝐴 ⟹ 𝑓(𝑥) = 𝐴 + 𝛼(𝑥) , 𝛼(𝑥) ⟶ 0, 𝑥 → 𝑎)

𝑥→𝑎
∆𝑓(𝑥0 )
одержуємо: = 𝑓 ′ (𝑥0 ) + 𝛼(∆𝑥), де 𝛼(∆𝑥) → 0 при ∆𝑥 → 0.
∆𝑥

𝑙𝑖𝑚 ∆𝑓(𝑥0 ) = 𝑓′(𝑥0 ) 𝑙𝑖𝑚 ∆𝑥 + 𝑙𝑖𝑚 [𝛼(∆𝑥)∆𝑥] ⟹ 𝑙𝑖𝑚 ∆𝑓(𝑥0 ) = 0, тобто

∆𝑥→0 ∆𝑥→0 ∆𝑥→0 ∆𝑥→0

нескінченно малому приросту аргумента ∆𝑥 → 0 відповідає нескінченно малий

4
приріст функції в точці 𝑥0 − ∆𝑓(𝑥0 ) = 0, що означає неперервність
диференційованої в точці функції.

Зауважимо, що неперервність функції в точці не гарантує диференційованість

функції в цій точці.

Приклад 1. Дослідити диференційованість функції 𝑓(𝑥) = |𝑥| в точці 𝑥0 = 0

𝑥 при 𝑥 ≥ 0,
|𝑥| = {
−𝑥, при 𝑥 < 0.

𝑓(𝑥) − 𝑓(0) |𝑥| − 0

𝑓 ′ (0) ≝ lim = lim =
𝑥→0 𝑥−0 𝑥→0 𝑥
1 при 𝑥 > 0,
={ ⟹ ∄𝑓 ′ (0),
−1 при 𝑥 < 0.

але ∃𝑓+′ (0) = 1, ∃𝑓−′ (0) = −1.

Алгоритм знаходження похідної функції 𝒚 = 𝒇(𝒙)

1. Зафіксувати значення 𝑥, знайти 𝑓(𝑥).

2. Надати аргументу 𝑥 приріст ∆𝑥 так, щоб не вийти із області визначення
𝑓(𝑥), знайти 𝑓(𝑥 + ∆𝑥).
3. Обчислити приріст функції ∆𝑓 = 𝑓(𝑥 + ∆𝑥) − 𝑓(𝑥).
∆𝑓(𝑥)
4. Скласти відношення .
∆𝑥
∆𝑓(𝑥)
5. Знайти границю відношення при ∆𝑥 → 0.
∆𝑥

Приклад 2. 𝑓(𝑥) = 𝑐𝑜𝑛𝑠𝑡 ∀ 𝑥 ∈ ℝ, 𝑓(𝑥) = 𝐶.

За алгоритмом знаходження 𝑓 ′ (𝑥):

1. ∀𝑥 надаємо ∀ приріст ∆𝑥,одержимо 𝑥 + ∆𝑥.

2. Знаходимо приріст ∆𝑓(𝑥) = 𝑓(𝑥 + ∆𝑥) − 𝑓(𝑥) ⟹ ∆𝑓(𝑥) = 𝐶 − 𝐶 = 0.
∆𝑓(𝑥) 0
3. lim = lim = 0. Отже, (𝐶)′ = 0.
∆𝑥→0 ∆𝑥 ∆𝑥→0 ∆𝑥

5
Приклад 3. 𝑓(𝑥) = 𝑥 𝛼 , 𝛼 ∈ ℝ.
1. ∀𝑥, ∆𝑥, 𝑥 + ∆𝑥.
2. ∆𝑓(𝑥) = 𝑓(𝑥 + ∆𝑥) − 𝑓(𝑥) = (𝑥 + ∆𝑥)𝛼 − 𝑥 𝛼 .
∆𝑥 𝛼
∆𝑓(𝑥) (𝑥+∆𝑥)𝛼 −𝑥 𝛼 𝑥 𝛼 [(1+ ) −1] (1 + 𝑥)𝛼 − 1~𝛼𝑥
𝑥
3. lim = lim = lim =[ ]=
∆𝑥→0 ∆𝑥 ∆𝑥→0 ∆𝑥 ∆𝑥→0 ∆𝑥 при 𝑥 → 0
∆𝑥
𝛼∙
𝛼
lim 𝑥 𝑥
= 𝛼𝑥 𝛼−1 , (𝑥 𝛼 )′ = 𝛼𝑥 𝛼−1. Звідси:
∆𝑥→0 ∆𝑥

4. (𝑥)′ = 1,
1 ′ 1
5. ( ) = − 2,
𝑥 𝑥
′ 1
6. (√𝑥) = .
2 𝑥 √

Приклад 4. Дослідити на диференційованість в точці 𝑥 = 0 функцію

1
𝑥 2 sin , при 𝑥 ≠ 0,
𝑓(𝑥) = { 𝑥
0, при 𝑥 = 0.
1
𝑓(𝑥)−𝑓(0) 𝑥 2 sin −0 1
Розглянемо lim = lim 𝑥
= lim 𝑥 sin = 0 як добуток
𝑥→0 𝑥−0 𝑥→0 𝑥−0 𝑥→0 𝑥
1
нескінченно малої при 𝑥 → 0 функції 𝑥 на обмежену функцію sin .
𝑥

𝑓′(𝑥) | = 0.
𝑥=0

§ 31. Вивід формул для диференціювання деяких елементарних функцій.

I. 𝑓(𝑥) = sin 𝑥 , 𝑥 𝜖 ℝ.

∆𝑥 ∆𝑥
∆𝑓(𝑥) = 𝑓(𝑥 + ∆𝑥) − 𝑓(𝑥) = sin(𝑥 + ∆𝑥) − 𝑠𝑖𝑛𝑥 = 2 cos (𝑥 + ) sin .
2 2
∆𝑥 ∆𝑥
∆𝑓(𝑥) 2∙cos(𝑥+ )∙sin ∆𝑥
lim = lim 2
∆𝑥
2
= lim cos (𝑥 + ) = cos 𝑥 (знак lim і cos 𝑥
∆𝑥→0 ∆𝑥 ∆𝑥→0 2∙ ∆𝑥→0 2
2

можна поміняти місцями), отже (sin 𝑥)′ = cos 𝑥.

II. (cos 𝑥)′ = − sin 𝑥 (самостійно).

6
III. 𝑓(𝑥) = 𝑎 𝑥 , 𝑎 > 0, 𝑎 ≠ 1.

∆𝑓(𝑥) = 𝑓(𝑥 + ∆𝑥) − 𝑓(𝑥) = 𝑎 𝑥+∆𝑥 − 𝑎 𝑥 = 𝑎 𝑥 (𝑎∆𝑥 − 1);

∆𝑓(𝑥) 𝑎 𝑥 (𝑎∆𝑥 − 1) ∆𝑥 ∙ ln 𝑎
lim = lim = 𝑎∆𝑥 lim = 𝑎 𝑥 ∙ ln 𝑎 ⟹
∆𝑥→0 ∆𝑥 ∆𝑥→0 ∆𝑥 ∆𝑥→0 ∆𝑥

(𝑎 𝑥 )′ = 𝑎 𝑥 ln 𝑎.

Як наслідок: (𝑒 𝑥 )′ = 𝑒 𝑥 .

§ 32. Правила диференціювання функцій.

Теорема. Якщо функції 𝑢(𝑥) і 𝑣(𝑥) диференційовані в точці 𝑥0 , то в цій точці
𝑢(𝑥)
диференційовані функції 𝐶 ∙ 𝑢(𝑥), 𝑢(𝑥) ≠ 𝑣(𝑥), 𝑢(𝑥) ∙ 𝑣(𝑥), , 𝑣(𝑥0 ) ≠ 0 і
𝑣(𝑥)

справедливі рівності:
1. [𝐶 ∙ 𝑢(𝑥)]′ = 𝐶 ∙ 𝑢′ (𝑥);
2. [𝑢(𝑥) ± 𝑣(𝑥)]′ = 𝑢′ (𝑥) ± 𝑣 ′ (𝑥);
3. [𝑢(𝑥) ∙ 𝑣(𝑥)]′ = 𝑢′ (𝑥) ∙ 𝑣(𝑥) + 𝑢(𝑥) ∙ 𝑣 ′ (𝑥);
𝑢(𝑥) ′ 𝑢′ (𝑥)𝑣(𝑥)−𝑣 ′ (𝑥)𝑢(𝑥)
4. [ ] = .
𝑣(𝑥) 𝑣 2 (𝑥)

§ 33. Диференціювання складених функцій.

Теорема. Якщо функція 𝑥 = 𝜑(𝑡), 𝑡 ∈ 𝑇, диференційована в точці 𝑡0 ∈ 𝑇, а

функція 𝑦 = 𝑓(𝑥), 𝑥 ∈ 𝑋, диференційована в точці 𝑥0 ∈ 𝑋, причому 𝑥0 = 𝜑(𝑡0 ),
𝜑(𝑇) ⊂ 𝑋, то їх суперпозиція 𝑓(𝜑(𝑡)) диференційована в 𝑡0 ∈ 𝑇, і має місце
рівність
′
[𝑓(𝜑(𝑡))]𝑡=𝑡 = 𝑓′(𝑥0 ) ⋅ 𝜑′(𝑡0 ).
0

Похідна складеної функції 𝑓(𝜑(𝑡)) по незалежній змінній 𝑡 дорівнює добутку

похідної від зовнішньої функції 𝑓 по проміжному аргументу 𝑥 на похідну

7
проміжного аргумента 𝑥 по незалежній змінній 𝑡. 𝑓 − зовнішня функція,
𝑥 −внутрішня функція, 𝑡 −незалежний аргумент.

𝑑𝑓(𝑡0 ) 𝑑𝑓(𝑥0 ) 𝑑𝑥(𝑡0 ) ′

= ∙ ; [𝑓(𝜑(𝑡))] = 𝑓′(𝜑(𝑡)) ⋅ 𝜑′(𝑡).
𝑑𝑡 𝑑𝑥 𝑑𝑡
2
𝑒𝑥
Приклад. 𝑓(𝑥) = ln 𝑐𝑡𝑔√ .
𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(2𝑥)

2
′ (𝑥)
𝑒𝑥 −1 1
𝑓 = 𝑡𝑔 √ ∙ ∙ ×
𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(2𝑥) 𝑥2 𝑥2
𝑒 𝑒
sin2 √ 2√
𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(2𝑥) 𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(2𝑥)
2
𝑥2 2𝑒 𝑥
2𝑥 ∙ 𝑒 ∙ 𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(2𝑥) −
× 1 + 4𝑥 2 .
𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔2 (2𝑥)

Використали наступні табличні похідні:

1
1. (ln 𝑥)′ = ; 4. (𝑥 2 )′ = 2𝑥;
𝑥
′ 1
′
2. (𝑐𝑡𝑔(𝑥)) = − 2 ;
1 5. (√𝑥) = ;
2 √𝑥
sin 𝑥
′ 1
3. (𝑒 𝑥 )′ = 𝑒 𝑥 ; 6. (𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(𝑥)) = .
1+𝑥 2

§ 34. Диференціювання обернених функцій.

Теорема. Якщо функція 𝑦 = 𝑓(𝑥) (𝑓: 𝑋 → 𝑌) неперервна і монотонна на

відрізку [𝑎, 𝑏], диференційована в точці 𝑥0 ∈ [𝑎, 𝑏], то на відрізку [𝑓(𝑎), 𝑓(𝑏)]
існує обернена функція 𝑥 = 𝑓 −1 (𝑦), також монотонна і неперервна
на(𝑓(𝑎), 𝑓(𝑏)), диференційована в точці 𝑦0 = 𝑓(𝑥0 ), 𝑦0 ∈ [𝑓(𝑎), 𝑓(𝑏)] ,
похідна для якої визначається за формулою

1
[𝑓 −1 (𝑦)]′ 𝑦 = , при 𝑓 ′ (𝑥0 ) ≠ 0.
0 𝑓 ′ (𝑥0 )

Покажемо справедливість формули:

8
 𝑓 ′ (𝑦) − 𝑓 ′ (𝑦0 ) 𝑥 − 𝑥0 1
[𝑓 −1 (𝑦)]′ 𝑦0
= lim = lim = lim
𝑦→𝑦0 𝑦 − 𝑦0 𝑥→𝑥0 𝑓(𝑥) − 𝑓(𝑥0 ) 𝑥→𝑥0 𝑓(𝑥) − 𝑓(𝑥0 )
𝑥 − 𝑥0
1
= .
𝑓 ′ (𝑥0 )

Зауважимо, що неперервність даної функції за теоремою про існування і

неперервність оберненої функції забезпечує виконання співвідношення
𝑥 → 𝑥0 в разі виконання умови 𝑦 → 𝑦0 .

Приклади.

Застосуємо теорему про диференціювання оберненої функції до знаходження

похідних обернених тригонометричних функцій.

𝜋 𝜋
I. 𝑦 = sin 𝑥 , 𝑥 ∈ [− ; ] , 𝑦 ∈ [−1; 1] − пряма функція, 𝑥 = arcsin 𝑦 −
2 2
𝜋 𝜋
обернена до неї, причому 𝑦 ∈ [−1; 1], 𝑥 ∈ [− ; ].
2 2

𝜋
Перезапишемо у звичному вигляді: 𝑦 = arcsin 𝑥 , |𝑥| ≤ 1, |𝑦| ≤ .
2

1 1
(arcsin 𝑥)′ = |sin 𝑦 = 𝑥| = =
(sin 𝑦)′ cos 𝑦
1 1
= = .
√1 − sin2 𝑦 √1 − 𝑥 2

1
(arcsin 𝑥)′ = , |𝑥| < 1.
√1 − 𝑥 2
𝜋
Із рівностей arcsin 𝑥 + arccos 𝑥 =
2

одержимо, що

′
𝜋 ′ 1
(arccos 𝑥) = (− arcsin 𝑥 + ) = .
2 √1 − 𝑥 2
1
(arccos 𝑥)′ = , |𝑥| < 1.
√1 − 𝑥2

9
 𝜋
II. 𝑦 = 𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(𝑥), 𝑥 ∈ ℝ, |𝑦| < .
2

Обернена до даної: 𝑥 = 𝑡𝑔(𝑦).

′ 1
(𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(𝑥)) = ′ = cos 2 𝑦 =
(𝑡𝑔(𝑦))

1 1
= = .
1 + 𝑡𝑔2 (𝑦) 1 + 𝑥 2

′ 1 ′ 1
(𝑎𝑟𝑐𝑡𝑔(𝑥)) = ; (𝑎𝑟𝑐𝑐𝑡𝑔 (𝑥) ) = − .
1 + 𝑥2 1 + 𝑥2

III. 𝑦 = log 𝑎 𝑥 , 𝑥 > 0, 𝑎 > 0, 𝑎 ≠ 1.

𝑥 = 𝑎 𝑦 − обернена.
1 1 1
(log 𝑎 𝑥)′ = = = log 𝑎 𝑒.
(𝑎 𝑦 )′ 𝑎 𝑦 ln 𝑎 𝑥

′ 𝑒 𝑥 −𝑒 −𝑥 ′ 1
IV. (𝑠ℎ(𝑥)) = ( 2
) = 2 (𝑒 𝑥 + 𝑒 −𝑥 ) = 𝑐ℎ(𝑥).
′
′ 𝑠ℎ(𝑥) 𝑐ℎ2 (𝑥) − 𝑠ℎ2 (𝑥)
′ 1
(𝑐ℎ(𝑥)) = 𝑠ℎ(𝑥); (𝑡ℎ(𝑥)) = ( ) = = ;
𝑐ℎ(𝑥) 𝑐ℎ2 (𝑥) 𝑐ℎ2 (𝑥)
𝑐ℎ(𝑥) ′ 𝑠ℎ2 (𝑥) − 𝑐ℎ2 (𝑥)
′ 1
(𝑐𝑡ℎ(𝑥)) = ( ) = = − .
𝑠ℎ(𝑥) 𝑠ℎ2 (𝑥) 𝑠ℎ2 (𝑥)

Складні вирази перед диференціюванням логарифмують, що спрощує

диференціювання.

sin2 𝑥 1
Приклад. 𝑦 = (√𝑥) ⟹ ln 𝑦 = sin2 𝑥 ∙ ln 𝑥 ⟹
2

′
𝑦′ 1 2 1 sin2 𝑥
= ( sin 𝑥 ∙ ln 𝑥) = ∙ [2 ∙ sin 𝑥 ∙ cos 𝑥 ∙ ln 𝑥 + ]⟹
𝑦 2 2 𝑥
sin2 𝑥
(√𝑥)
′
sin2 𝑥
𝑦 = [sin 2𝑥 ∙ ln 𝑥 + ].
2 𝑥

10
 Додаток 2.

Додаткові зауваження про диференціювання функцій.

I. Похідні неявно заданих функцій.

Означення. Рівняння ℱ(𝑥, 𝑦) = 0 задає функцію 𝑦 = 𝑦(𝑥), якщо при
підстановці в рівняння функція 𝑦 = 𝑦(𝑥) перетворює його в тотожність:
ℱ(𝑥, 𝑦(𝑥)) ≡ 0.
Похідну цієї функції 𝑦 = 𝑦(𝑥) знаходять, диференціюючи обидві
частини рівняння з урахуванням того, що 𝑦 є функцією від 𝑥 (вона
визначається цим рівнянням).
Приклади.
1. 𝑥 2 + 𝑦 2 = 𝑎2 . Знайдемо 𝑦′(𝑥), маючи на увазі, що 𝑦 − це функція
від 𝑥. Одержимо:
𝑥
2𝑥 + 2𝑦𝑦 ′ = 0 ⟹ 𝑦 ′ = − .
𝑦
2. Іноді, користуючись заданим рівнянням, що пов’язує 𝑥 з 𝑦,
можливо спростити вираз для похідної.
𝑥𝑦 2 = 𝑒 𝑥+𝑦 .
Диференціюємо, пам’ятаючи, що 𝑦 = 𝑦(𝑥).

2 ′ 𝑥+𝑦 (1 ′) ′
𝑒 𝑥+𝑦 − 𝑦 2
𝑦 + 2𝑥𝑦 ∙ 𝑦 = 𝑒 +𝑦 ⟹𝑦 = .
2𝑥𝑦 − 𝑒 𝑥+𝑦
Замінимо 𝑒 𝑥+𝑦 на 𝑥𝑦 2 . Тоді похідна матиме вигляд
𝑦(𝑥 − 1)
𝑦′ = .
𝑥(2 − 𝑦)
II. Параметрично задані функції та їх диференціювання.
𝑥 = 𝜑(𝑡),
Означення. Рівняння { 𝑡 ∈ 𝑇, задають функцію 𝑦 = 𝑦(𝑥)
𝑦 = 𝜓(𝑡),
параметрично за допомогою параметра 𝑡 ∈ 𝑇, якщо:
1. ∃ функція 𝑡 = 𝜑 −1 (𝑥), обернена до 𝑥 = 𝜑(𝑡);
2. має місце суперпозиція 𝑦 = 𝜓(𝜑 −1 (𝑥)), що і визначає функцію
𝑦 = 𝑦(𝑥).
11
При цьому лінію, що задана цими двома рівняннями, називають
заданою параметрично.

Приклади параметрично заданих ліній

a) 𝑥 2 + 𝑦 2 = 𝑎2 . Через 𝑡 позначимо дугу (в

радіанах) від точки (𝑎, 0) до (𝑥, 𝑦) на
колі, (𝑥, 𝑦) − довільна (змінна) точка на
колі.
𝑥 = 𝑎 ∙ cos 𝑡 ,
{ 𝑦 = 𝑎 ∙ sin 𝑡, 𝑡 ∈ [0,2𝜋] − параметричне

рівняння кола.
Легко переконатись, що коло може бути описане також
2𝑡
𝑥=𝑎∙ ,
1+𝑡 2
параметрично рівнянням { 1−𝑡 2
Параметром 𝑡 служить
𝑦=𝑎∙ 2
.
1+𝑡

в цьому випадку тангенс половини дуги від точки (𝑎, 0) до

(𝑥, 𝑦) – довільної точки.
𝑥2 𝑦2
b) 2
+ = 1 − рівняння еліпса з півосями
𝑎 𝑏2

𝑎 на 𝑂𝑥 та 𝑏 на 𝑂𝑦. Параметричне
рівняння еліпса:
𝑥 = 𝑎 ∙ cos 𝑡 ,
{ 𝑦 = 𝑏 ∙ sin 𝑡, 𝑡 ∈ [0,2𝜋].

c) Рівняння циклоїди – це
лінія, яку описує будь-
яка точка кола, що
котиться по прямій лінії
без зсуву.
𝑥 = 𝑎 ∙ (𝑡 − sin 𝑡),
{ 𝑡 ∈ [0,2𝜋].
𝑦 = 𝑎 ∙ (1 − cos 𝑡),

12
Встановимо формулу обчислення похідної параметрично заданої функції.

𝑥 = 𝜑(𝑡),
{ 𝑡 ∈ 𝑇. 𝑦(𝑥) = 𝜓(𝜑 −1 (𝑥)), 𝑦 ′ (𝑥) = 𝜓 ′ (𝜑 −1 (𝑥)) ∙ [𝜑 −1 (𝑥)]′ .
𝑦 = 𝜓(𝑡),

𝑑𝑦(𝑥) 𝜓 ′ (𝜑 −1 (𝑥)) 𝑦 ′ (𝑡)

= = ′ ;
𝑑𝑥 𝑥 ′ (𝑡) 𝑥 (𝑡)

𝑑𝑦 𝜓 ′ (𝑡) 𝑑𝑦 𝑦 ′ (𝑡)
= ′ , = , 𝑥 = 𝑥(𝑡),
{𝑑𝑥 𝜑 (𝑡) або {𝑑𝑥 𝑥 ′ (𝑡) якщо 𝑦(𝑥): { 𝑡 ∈ 𝑇.
𝑦 = 𝑦(𝑡),
𝑥 = 𝜑(𝑡), 𝑥 = 𝑥(𝑡),

Формулу встановлено за допомогою правил диференціювання складених та

обернених функцій.

Приклади.

1. 𝑥 2 + 𝑦 2 = 𝑎2 .

𝑥 = 𝑎 ∙ cos 𝑡 ,
{ 𝑦 = 𝑎 ∙ sin 𝑡.

𝑑𝑦 𝑦 ′ (𝑡) 𝑑𝑦 𝑎 ∙ cos 𝑡 𝑑𝑦
= ′ ,
{𝑑𝑥 𝑥 (𝑡) ⟺ {𝑑𝑥 −𝑎 ∙ sin 𝑡 ⟺ {𝑑𝑥 = −𝑐𝑡𝑔(𝑡), 𝑡 ∈ [0,2𝜋] .
= ,
𝑥 = 𝑥(𝑡); 𝑥 = 𝑎 ∙ cos 𝑡 ; 𝑥 = 𝑎 ∙ cos 𝑡 ,
2 2 2
2. 𝑥 + 𝑦 = 𝑎 − рівняння астроїди.
3 3 3

Крива описується точками внутрішнього кола

𝑎
радіуса , що рухається без зсуву по
4

внутрішньому колу радіуса 𝑎.

Параметричне рівняння астроїди:

𝑥 = 𝑎 ∙ cos 3 𝑡 , 𝜋
{ 𝑡 ∈ (0, ).
𝑦 = 𝑎 ∙ sin3 𝑡, 2
𝑑𝑦 𝑦 ′ (𝑡) 𝑑𝑦 3𝑎 ∙ sin2 𝑡 ∙ cos 𝑡 𝑑𝑦
= ′ , = , = −𝑡𝑔(𝑡), 𝜋
{𝑑𝑥 𝑥 (𝑡) ⟺ {𝑑𝑥 −3𝑎 ∙ cos 2 𝑡 ∙ sin 𝑡 ⟺ { 𝑑𝑥 𝑡 ∈ [0, ] .
2
𝑥 = 𝑥(𝑡); 𝑥 = 𝑎 ∙ cos 3 𝑡 ; 𝑥 = 𝑎 ∙ cos 3 𝑡 ,

13
III. Диференціювання степенево-показникової функції.
Логарифмічне диференціювання.
Означення. Функція виду 𝑦 = [𝑢(𝑥)]𝑣(𝑥) , 𝑢(𝑥) > 0, де основа і показник
степеня змінюються разом з незалежною змінною 𝑥, називається
степенево-показниковою.
Приклади.
1) 𝑦 = 𝑥 𝑥 ;
1
2) 𝑦 = (cos 𝑥)𝑥2 та інші.

Функцію 𝑦 = 𝑥 𝑥 можна диференціювати як складену, якщо її записати у

вигляді 𝑥 𝑥 = (𝑒 ln 𝑥 )𝑥 = 𝑒 𝑥∙ln 𝑥 . Тоді

(𝑥 𝑥 )′ = 𝑒 𝑥∙ln 𝑥 (𝑥 ∙ ln 𝑥)′ = 𝑥 𝑥 (ln 𝑥 + 1).

Але можна попередньо логарифмувати, а потім диференціювати

одержану тотожність по 𝑥, пам’ятаючи, що зліва складена функція.

ln 𝑦 = ln(𝑥 𝑥 ) = 𝑥 ∙ ln 𝑥 .

𝑦′
= ln 𝑥 + 1 ⟹ 𝑦 ′ = 𝑦(ln 𝑥 + 1) ⟹ 𝑦 ′ = 𝑥 𝑥 (ln 𝑥 + 1).
𝑦

𝑢′ (𝑥)
Загалом, [ln 𝑢(𝑥)]′ = −логарифмічна похідна від 𝑢(𝑥).
𝑢(𝑥)

Зауважимо, що логарифмічне диференціювання застосовується для

спрощення диференціювання складних виразів.

Остаточно для 𝑦 = [𝑢(𝑥)]𝑣(𝑥) маємо, що

ln 𝑦 = 𝑣(𝑥) ∙ ln 𝑢(𝑥) ⟹

𝑦′ ′ (𝑥)
𝑢′ (𝑥)
=𝑣 ∙ ln 𝑢(𝑥) + 𝑣(𝑥) ⟹
𝑦 𝑢(𝑥)

′
𝑢′ (𝑥)
𝑦 = [𝑢(𝑥)]𝑣(𝑥) [𝑣 ′ (𝑥)
∙ ln 𝑢(𝑥) + 𝑣(𝑥) ].
𝑢(𝑥)

14