Вища математика — це курс, який включає математичний аналіз,

аналітичну геометрію та вищу алгебру.

Математичний аналіз – це сукупність розділів математики, які

охоплюють теорію функцій, теорію границь і рядів, а також
диференційне та інтегральне числення.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Зоріч В.А., Математичний аналіз. Ч.1.-м.: Наука. - Ч.2.-м.: Наука. 1984

2. Кудрявцев Л.Д. Курс математичного аналізу. - Т.1,2.-м.: ВШ, 1981
3. Фіхтенгольц Гг.М. Курс диференціального і інтегрального числення. -
Т.1,2,3.-м.: Наука,1961
4. Демідовіч Б.Н. Збірка завдань і вправ по математичному аналізу (будь-
яке видання)

Лекція 1. Числа, як основа математичного аналізу

Питання:
1. Дійсні числа
2. Комплексні числа

1. Дійсні числа

Поняття дійсного числа пройшло довгий шлях становлення починаючи

ще з часів Стародавньої Греції. Перші числа, з яких почалася формуватися їх
теорія, це натуральні числа вигляду  1, 2,3, 4,5,..... , тобто числа для рахунку.
Множина натуральних чисел позначається через N.

Далі було придумано число 0, а також введені відꞌємні числа. Таким чином
були отримані цілі числа  0, 1, 2, 3,....... . Множина цілих чисел, позначається
через Z.  Зрозуміло, що натуральні числа входять в множину цілих чисел.
  3 5 
Далі з'явилися дроби, наприклад  ,  , 7,....... . У загальному вигляді
 4 7 
m
дробові числа позначають , де n  N , m  Z , причому n  0 . Множину таких
n
чисел назвали множиною раціональних чисел і позначили  буквою Q.

Після відкриття множина раціональних чисел думали, що існує взаємно

однозначна відповідність між точками числової прямої і множиною всіх цих
чисел. Числова пряма  це пряма, на якій вибрані:

 деяка точка 0 (початок відліку);

 напрямок, який вказано стрілкою;
 масштаб для виміру довжини.

8 2
Тобто, думали, що якщо є число    2 , то його можна відкласти на
3 3
координатній прямій і точка А характеризуватиме це число. І навпаки, якщо
у нас є точка В, то ми виміряємо відстань до неї від початку відліку 0, і вона
буде дорівнювати 2, тобто воно теж є раціональним числом. Таким чином
спочатку припускали, що між множиною раціональних чисел і множиною
точок площини існує взаємно однозначна відповідність. Проте потім в
Стародавній Греції побудували трикутник з катетами 1 і 1, в якому по
теоремі Піфагора можна знайти гіпотенузу, яка дорівнює 2 .

Спочатку математики думали, що число 2   раціональне, тобто що його

m
можна представити дробом , проте виявилось, що це не так. Тобто,
n
гіпотенуза існує, тобто її можна відкласти на числовій прямій, проте числа
2 немає. Доведення цього факту можна знайти у відповідній літературі.
 Тому число 2   назвали ірраціональним, і решта всіх чисел, які не є
раціональними, назвала ірраціональними. Таким чином, окрім раціональних
чисел існують також ірраціональні числа, тобто такі, які не є раціональними і
не можуть бути записані у вигляді дробу

m
де n  N , m  Z , причому
n

Приклади ірраціональних чисел:

 = 3.141592653... , e = 2.718281828... , ln 3 = 1.098612289...

Важливо пам'ятати, що якщо до раціонального числа додати

ірраціональне, то отримане число буде також ірраціональним, наприклад,
2
число 2   - це ірраціональне число. Множина ірраціональних чисел
3
позначається як I.

І, нарешті, існує ще одна множина чисел, яка називається множиною

дійсних чисел і позначається через R. Дійсне число - це будь-яке додатнє,
відꞌємне число або нуль.

R  R  0  R

де R  - множина додатніх чисел, а R  – множина відꞌємних чисел.

Дійсні числа діляться на раціональні і ірраціональні числа:

R=QUI R  (, )

Між дійсними числами і числовою прямою існує взаємно однозначна

відповідність: початок координат відповідає 0, числове значення довільної
точки відповідає відстані її до початку координат  в додатному напрямі  із
знаком плюс, інакше  із знаком мінус. Таким чином, числова вісь складається
з точки початку координат і двох променів, що розходяться від неї, один з
яких відповідає додатнім числам, а інший  відꞌємним числам.
 Числова пряма, яка використовується як наочний образ множини дійсних
чисел .

Лема. Між будь-якими двома різними дійсними числами міститься

раціональне число.

Висновок. Між будь-якими двома різними дійсними числами міститься

нескінченна множина раціональних чисел. Крім того, ще очевидніше, що між
будь-якими двома різними раціональними числами міститься дійсне число.

Властивості дійсних чисел

1. Властивість впорядкованості
Для будь-якої пари дійсних чисел а і b справедливе одне і лише одне з
наступних співвідношень:
а = b, а > b, а < b
2. Властивість транзитивності
Якщо а > b і b > с, то а > с

3. Якщо а > b, то а + с > b + с

4. Якщо а > 0 і b > 0, то ab > 0

5. Комутативність додавання
а+b=b+а

6. Асоціативність додавання

7. а + (b + с) = (а + b) + с
 8. Існування нейтрального (нульового) елементу при додаванні
а+0=а

9. Існування протилежного елементу

Для будь-якого дійсного числа а існує протилежне число -a, таке, що
а + (-a) = 0

10. Комутативність множення

а b=b а

11. Асоціативність множення

а  (b  с) = (а  b)  с

12. Дистрибутивність множення щодо додавання

а  (b + с) = а  b + а  с

13. Існування нейтрального елементу (одиниці) при множенні

а 1 = а
14. а  0 = 0

15. Існування зворотного елементу

Для будь-якого дійсного числа а  0 існує протилежне число a 1 ,
таке, що
а a 1 = 1

16. Аксіома Архімеда

Для будь-якої пари додатних дійсних чисел b  a число а можна
повторити як доданок стільки разів, що в результаті сума буде більше
числа b:
а + а + ... + а > b

Властивість безперервності дійсних чисел.

Нехай задано дві непорожні множини A  
R і B R, причому для будь-яких
двох чисел а A і b B виконується нерівність а < b. Тоді існує число  
 
R, таке, що для всіх чисел а  A і b  B справедливе співвідношення

а<<b
2. Комплексні числа
2.1. Основні визначення і арифметичні операції з комплексними
числами
Комплексні числа найширше використовуються в електротехніці,
гідродинаміці, картографії, квантовій механіці і теорії коливань. Розглянемо
рівняння
x2  1  0 (1)
Це рівняння не має рішень в дійсних числах, тобто не існує дійсного
числа, для якого справедлива рівність (1). Це спонукає до побудови більш
широкої числової множини, на якій рівняння (1) мало б рішення. Таке
розширення здійснюється наступним чином.
Вводиться штучне «число», яке задовольняє рівності (1) (позначається
воно через i : i 2  1  0, i 2  1 ) і додається це число до множини дійсних
чисел. На підставі множини R і «числа» i будується нова числова множина,
елементи якої матимуть вигляд x  iy , де x, y  R . На цій множині
визначаються природним чином операції додавання і множення. Побудована
таким чином множина називається множною комплексних чисел. Вона
позначається як C , а число i називається уявною одиницею від французького
слова imaginaire, що в перекладі позначає «уявний».
Довільне комплексне число z представлятимемо у вигляді
z  x  iy .
Цей вигляд називається алгебраїчною формою запису комплексного числа
z ; x називається дійсною частиною, y  уявною частиною числа z :
x  Re z, y  Im z .
Два комплексні числа z1  x1  iy1 , z2  x2  iy2 рівні тоді і тільки тоді, коли
у них рівні дійсні і уявні частини.

Арифметичні операції

Додавання. Нехай z1  x1  iy1 , z2  x2  iy2 . Тоді

z1  z2  x1  x2  i  y1  y2  . Тобто Re  z1  z2   Re z1  Re z2 ,
Im  z1  z2   Im z1  Im z2 .
Різниця. Так як z1  z2  z1   1 z2 , тому z1  z2  x1  x2  i  y1  y2  .
Множення. Нехай z1  x1  iy1 , z2  x2  iy2 . Тоді
z1 z2   x1  iy1   x2  iy2   x1 x2  y1 y2  i  x1 y2  x2 y1  .
Тобто Re z1 z2  x1 x2  y1 y2 , Im z1z2  x1 y2  x2 y1 .
Справедливо також  x  iy   x  iy   x  y  R .
2 2

Число x  iy називається комплексно спряженим числу z  x  iy і

позначається z . Число  x  iy називається протилежне числу z  x  iy і
позначається  z .
Основні властивості комплексно спряжених чисел:
 3.z1  z2  z1  z2 .
1.z  z.
4.z1 z2  z1 z2 .
2.z1  z2  z1  z2 .
5.( z1 / z2 )  z1 / z2 .
z1 z1 z2 x1  x2  y1  y2 x y x y
Ділення.    i 2 21 12 2 при z2  0 . Якщо
z2 z2 z 2 x2  y2
2 2
x2  y2
z2  0 , то при z1  0 рішень немає, а при z1  0 рішенням є будь-яке z . Тому,
як завжди, на нуль ділити не можна.

2.2. Геометрична інтерпретація комплексного числа і його форми

Комплексне число z  x  iy можна представити у вигляді точки на

площині з координатами  x; y  або вектора OM  x; y  з початком в началі
координат і кінцем в точці  x; y  . Введемо на координатній площині OXY
звичайним способом полярні координати   ;  .
Нагадаємо, що полярними координатами точки M  x; y  називаються
параметри  і  , де   довжина вектора,   кут між OM і віссю

OX :   OM ,   OM OX .

y M  x, y 


x X
Рис.2 Полярні координати

z  x  iy



z  x  iy
Рис.3 Спряжені комплексні числа
 Очевидно   0 ; а кут  приймає значення, які чергуються через 2 .
Справедливі рівності
   x2  y2    x2  y 2
 x   cos   
 (2)  y  y (3)
 y   sin  tg    arctg   n
 x  x
У останній рівності, якщо точка M лежить в 1-ій або 4-ій чверті, потрібно
брати n парним: n  2m ; якщо точка лежить в 2-ій або 3-ей чверті, потрібно
брати n непарним: . n  2m  1
Згідно (2) комплексне число z  x  iy можна представити у вигляді
z    cos   i sin   (4)
Координата  называется модулем числа z , пишется як z ; координата 
называется аргументом z , пишется як Arg z . Причому, z  x 2  y 2 , а
y
Arg z   або Arg z    2 n , де   arg tg ( ) . Рівність (4) можна записати у
x
вигляді
z  z  cos  i sin   (5)
Представлення комплексного числа z  x  iy у вигляді (4) або (5)
називається тригонометричною формою запису числа z . Модуль числа z це
звичайна довжина вектора z. Очевидно, що, | z || z | ,
2 2
z  z  z z , Arg z   Arg z , де z - число комплексне спряжене числу z .
Добуток комплексних чисел z1  1  cos 1  i sin 1  і z2  2  cos 2  i sin 2 
знаходиться по формулі
1  cos 1  i sin 1    2  cos 2  i sin 2   1  2 cos  1  2   i sin  1  2   ,
тобто
z1 z2  1   2  z1  z2 , Arg  z1 z2   1  2 .
Таким чином, при множенні двох комплексних чисел, заданих в
тригонометричній формі, їх модулі перемножуються, а аргументи
складаються.
Ділення комплексних чисел z1  1  cos 1  i sin 1  і z2  2  cos 2  i sin 2 
знаходиться по формулі
1  cos 1  i sin 1  
 1 cos  1  2   i sin  1   2   ,
 2  cos 2  i sin 2  2
тобто
z1  z z1
 1  1 , Arg  1   2 .
z2  2 z2 z2
 Таким чином, при діленні комплексних чисел, заданих в
тригонометричній формі, їх модулі діляться, а аргументи віднімаються.
Для піднесення комплексного числа z    cos   i sin   до n-го ступеня
використовується формула
z n   n (cos n  i sin n ) , n  Z ,
яка називається формулою Муавра (Абрам де Муавр – англійський математик
французького походження).
Нехай z1  1  cos 1  i sin 1  і z2  2  cos 2  i sin 2  . Ці числа рівні між собою,
якщо 1   2 і 1  2  2 n .
Для добування кореня n-го ступеня з комплексного числа
z    cos   i sin   використовується формула
  2 k   2 k
n
z  zk  n  (cos  i sin ), k  0,1, 2,..., n  1. ,
n n
де n
- арифметичний корінь.


Нехай z    cos   i sin   . Тоді число z    cos( )  i sin( )  буде

комплексно спряженим числу z .
Нехай z1  1  cos 1  i sin 1  і z2  2  cos 2  i sin 2  . Ці числа рівні між собою,
якщо 1   2 і 1  2  2 n .
Показникова форма запису комплексного числа. На множині комплексних
чисел існує зв'язок між тригонометричними і показниковими функціями,
який задається формулою Леонарда Ейлера (швейцарський, німецький і
російський математик):
ei  cos   i sin  . (6)
Використовуючи цю формулу, можна отримати ще один вид
комплексного числа:

z  z ei або z   ei . (7)

Цей запис називається показниковою формою запису комплексного числа z .

З формули (6) можна отримати залежність e i  cos   i sin  . А з цих
(ei  e i ) (ei  e i )
формул маємо: cos   та sin   .
2 2i
Операції над комплексними чисами, які задані у показниковій формі
Множення. Якщо z1  z1 e 1 , z2  z2 e 2 , то z1 z2  z1 z2 e  1 2  .
i i i  

Відзначими, що ei 2 n  1 .
1  ei1 1 i (1 2 )
Ділення.  e
 2  ei2  2
Введення до ступеню. (   ei )n   n  ein
Добування кореня цілого ступеня.
  2 k
. n
  ei  n   e n ( k  0,1, 2,..., n  1) .
 Нехай z1  1ei і
1
z2   2 ei2 . Ці числа рівні між собою, якщо 1   2 і
1  2  2 n .