1

Практичне заняття №22

Системи лінійних диференціальних рівнянь

зі сталими коефіцієнтами
Розглянемо лінійну однорідну систему диференціальних рівнянь зі сталими
коефіцієнтами
 
y′ = Ay, (1)

( aij )
n
де A
= − матриця ЛОС (1) , aij ∈  .
i , j =1

Будемо шукати розв’язки ЛОС (1) у вигляді

 
y eλ t ⋅ v ,
=

де v − сталий вектор. Якщо підставити цю функцію в систему (1), маємо
 
λ ⋅ eλ t ⋅ v =A eλ t v
або
 
( A − λ E) v =
0.
Щоб отримана лінійна однорідна система мала ненульовий розв’язок
необхідно, щоб
det( A − λ E ) =
0.
Таким чином ми отримали характеристичне рівняння для системи (1),
коренями якого є власні значення матриці A . Кожному власному значенню λ k

відповідає власний вектор vk і розв’язок ЛОС
 λ t 
yk (=
t ) e k ⋅ vk .
Тоді загальний розв’язок лінійної однорідної системи (ЛОС) буде мати
вигляд
n
 
y заг . ЛОС
= (t ) ∑C
k =1
k ⋅ yk (t ) .

Зауваження. Якщо λ k ∈  ( є дійсним), то і відповідний розв’язок буде

дійсним.
Якщо λ k ∈  ( є комплексним), то і відповідний розв’язок буде
комплексним.
 2

У цьому випадку, якщо взяти дійсну і уявну частини цього розв’язку, то

отримаємо вже дійсний розв’язок.
Якщо λ k − кратний корінь характеристичного рівняння, а власних
векторів отримали менше ніж кратність кореня, то розв’язок шукаємо у
вигляді
 λk t

y (t ) = e P(t ) ,

де степінь поліноміального вектору P (t ) дорівнює різниці кратності кореня
λ k та числа вже отриманих лінійно незалежних власних векторів.
ДЗ Розв’язати ЛОС:

1.
 x= x + y,

= y 3 y − 2 x.

Розв’язання. Маємо матрицю системи

 1 1
A=
−2 3 .
 
Розглянемо характеристичне рівняння ЛОС за формулою

det( A − λ E ) =
0,
тобто для вихідної ЛОС
1− λ 1
= 0.
−2 3 − λ

Якщо знайти визначник, то отримаємо

(1 − λ )( 3 − λ ) + 2 =0,

λ 2 − 4λ + 5 =0.

Комплексно-спряжені корені
λ1,2= 2 ± i
отриманого характеристичного рівняння є власними значеннями вихідної
матриці A .
 3

 α 
Знайдемо власний вектор v =   , який відповідає власному значенню λ ,
β 
за допомогою рівняння
 
( A − λ E) v =
0.

Якщо підставити власне значення λ1= 2 + i , то

1 − ( 2 + i ) 1  α   0   − (1 + i ) 1   α   0 
   =   або    =  
 − 2 3 − ( 2 + i )  β   0   − 2 1 − i  β   0

і отримаємо систему

− α (1 + i ) + β =
0,

−2α + (1 − i ) β =0,

звідки β= (1 + i )α .
Якщо взяти, наприклад, α = 1, β = 1 + i , то отримаємо власний вектор
  1 
v1 =  .
1+ i 
 λ1t 
Розглянемо комплексний розв’язок y1 (=
t) e ⋅ v1 нашої системи

 x  (2+i )t  1   1  2t  cos t + i sin t 

 y =e  =
 ф. Ейлера e 2t
( cos t + i sin t )   =e  .
   1 + i   1 + i   cos t − sin t + i ( cos t + sin t ) 

Тоді дійсна і уявна частини цього розв’язку будуть розв’язками нашої

системи. Таким чином, отримуємо два розв’язки системи

 x1  2t  cos t   x2  2t  sin t 
  = e  cos t − sin t  ,  =e  .
y
 1   y
 2  cos t + sin t 

Отже, загальний розв’язок лінійної однорідної системи буде мати вигляд

 4

x  x1   x2 
=
 y С1  + С 2 :
  y
 1 y
 2

x 2t  cos t  2t  sin t 

= y C1e  cos t − sin t  + C 2 e  cos t + sin t 
     

або в координатному вигляді

= x ( C1 cos t + C2 sin t ) e2t ,

 де С1 , C2 − довільні сталі.
y
= ( C1 ( cos t − sin t ) + C2 ( cos t + sin t ) ) e2t ,
= x ( C1 cos t + C2 sin t ) e2t ,
Відповідь:  − загальний
y
= ( 1
C ( cos t − sin t ) + C 2 ( cos t + sin t ) ) e 2t
,
розв’язок даної ЛОС.

2.
=x 3 x − y,

= y 4 x − y.

Розв’язання. Маємо матрицю системи

 3 −1
A=
4 −1 .
 
Розглянемо характеристичне рівняння ЛОС за формулою

det( A − λ E ) =
0,
тобто для вихідної ЛОС
3−λ −1
= 0.
4 −1 − λ

Якщо знайти визначник, то отримаємо

( λ − 3)(1 + λ ) + 4 =0,
 5

λ 2 − 2λ + 1 =0 ,

( λ − 1)
2
0.
=

Корені
λ1,2 = 1

отриманого характеристичного рівняння є власними значеннями вихідної

матриці A . Таким чином, чи одержали кратний корінь.

 α 
Знайдемо власний вектор v =   , який відповідає власному значенню λ ,
β 
за допомогою рівняння
 
( A − λ E) v =
0.

Якщо підставити власне значення λ = 1, то

 3 − 1 −1  α   0   2 −1  α   0 
 4 −1 − 1  β  =  0  або  4 −2  β  =  0 
         

і отримаємо систему
2α − β = 0,

4α − 2 β =0.

Звідки β = 2α .

α 1,=
Якщо взяти, наприклад, = β 2 , то отримаємо власний вектор
 1
v1 =   .
 2
Таким чином, для кратного кореня λ1,2 = 3 характеристичного рівняння
ми отримали тільки один власний вектор. І маємо один розв’язок

 x1  t 1 
  = e  .
 y1   2

Тому другий розв’язок шукаємо у вигляді

 6
 λt

y (t ) = e P(t ) ,

де степінь поліноміального вектору P (t ) дорівнює різниці кратності кореня та

числа лінійно незалежних векторів. В нашому випадку маємо, що степінь P (t )
дорівнює 1 і

x t   a t + b1 
t 1
=
 y
 
e at + b (
= e 
a
 2
)
t + b
.
2

  1
Зауваження. Можна відразу брати вектор = a v= 1  2 .
 
Тоді

 x  t  t + b1 
 y  = e  2t + b 
   2
або в координатному вигляді

 x= (t + b1 )e ,
t


y (2t + b2 )et .
=

=x 3 x − y,
Якщо підставити цей розв’язок у вихідну ЛОС  то отримаємо
= y
 4 x − y.
систему
( t + b1 + 1) e=t
3(t + b1 ) et − (2t + b2 ) et ,

( 2t + b2 + 2 ) e= 4(t + b1 ) e − (2t + b2 ) e ,
t t t

звідки

b1 + 1= 3b1 − b2 , 1 2b1 − b2 ,

=
 
b2 + 2 = 4b1 − b2 , =2 4b1 − 2b2 ,

Якщо взяти b1 = 0 , тоді b2 = −1. І маємо ще один розв’язок

 x= (t + b1 )et
 t
нашої системи:
y (2t + b2 )e
=
 7

 x = te
t
 x2  t  t 
 або  =e  .
=y (2 t − 1) e t
y
 2  2t − 1 

Отже, загальний розв’язок лінійної однорідної системи буде мати вигляд

x  x1   x2 
=
 y С1  + С 2 :
  y
 1 y
 2

t 1 
x t
t 
=
 y C e
1   + C 2 e  
   2  2t − 1

або в координатному вигляді

= x C1et + C2tet ,

 t t
де С1 , C2 − довільні сталі.
 y = 2C1e + C2 (2t − 1)e ,

= x ( C1 + C2t ) et ,
Відповідь: 
t
− загальний розв’язок даної ЛОС.
 y= (2C1 − C2 + 2C2t )e ,

3.
 x =y − 2 x − 2 z ,

 y =x − 2 y + 2 z ,
 z = 3 x − 3 y + 5 z.


Розв’язання. Маємо матрицю системи

 −2 1 −2 
=A  1 −2 2  .
 3 −3 5 
 
Розглянемо характеристичне рівняння ЛОС за формулою

det( A − λ E ) =
0,
тобто для вихідної ЛОС
 8

−2 − λ 1 −2
1 −2 − λ 2 =0 .
3 −3 5−λ

Якщо знайти визначник, то отримаємо

( 5 − λ )( 2 + λ ) + 6 + 6 − 6 ( 2 + λ ) − 6 ( 2 + λ ) − (5 − λ ) =
2
0,

( 5 − λ ) ( 4 + 4λ + λ 2 ) − 17 − 11λ =
0,

20 + 20λ + 5λ 2 − 4λ − 4λ 2 − λ 3 − 17 − 11λ =
0,

−3 − 5λ − λ 2 + λ 3 =0,

( λ + 1) ( λ − 3) =
2
0.

Корені
λ1 = 3, λ2 = λ3 = −1

отриманого характеристичного рівняння є власними значеннями вихідної

матриці A .
α 
  
Знайдемо власний вектор v = β , який відповідає власному значенню λ ,
 
 
γ 
за допомогою рівняння
 
( A − λ E) v =
0.

Якщо підставити власне значення λ1 = 3 , то

 −2 − 3 1 −2  α   0   −5 1 −2  α   0 
 1 −2 − 3 2  β  = 0  або
 1 −5 2  β  =0
         
 3 5 − 3      3 −3 2  γ   0 
 −3  γ   0      

і отримаємо систему
 9

−5α + β − 2γ =0,

α − 5β + 2γ =0,
3α − 3β + 2γ =0.


Якщо скласти перше і друге рівняння, отримаємо

β = −α .
Звідки
γ = −3α

Якщо взяти, наприклад, α = 1, то β =

−1, γ =
−3 і ми отримаємо власний
вектор
 1

v1 =  −1 
 −3 
 

і перший розв’язок нашої системи дорівнює

 x1   1
  3t  
 y1  = e  −1  .
z   −3 
 1  

Для λ2 = −1 (кратного кореня характеристичного рівняння) маємо, що

 −2 + 1 1 −2  α   0   −1 1 −2  α   0 
 1 −2 + 1 2  β  = 0  або
 1 −1 2  β  =0
         
 3 5 + 1     3 −3 6  γ   0 
 −3  γ   0      

звідки

α= β − 2γ

і для власного значення λ2 = −1 отримуємо два власних вектори

1 0
     
v2 = 1  і v3 =  2  ,
0 1 
   
 10

звідки ще два розв’язки системи мають вигляд

 x2  1   x3  0
  −t     −t  
 y2  = e  1  ,  y3  = e  2  .
z  0 z  1 
 2    3  

Отже, загальний розв’язок лінійної однорідної системи (ЛОС) буде мати

вигляд
 x  x1   x2   x3 
 y  =С  y  + С  y  + С  y  :
  1 1 2 2 3 3
       
z  z1   z2   z3 

x  1 1  0
 C e3t  −1  + С e − t 1  + С e − t  2 
 y=
  1   2   3  
z   −3  0 1 
       

або в координатному вигляді

 x C1e3t + C2 e − t ,
=

y =−C1e3t + ( C2 + 2C3 ) e − t , де С1 , C2 , C3 − довільні сталі.

z =−3C1e3t + C3e − t ,

= x C1e3t + C2 e − t ,

−C1e3t + ( C2 + 2C3 ) e − t , − загальний розв’язок даної ЛОС.
Відповідь:  y =

z =−3C1e3t + C3e − t ,

4.
 x =y − 2 z − x,

= y 4 x + y,
 z = 2 x + y − z.

 11

Розв’язання. Маємо матрицю системи

 −1 1 −2 
A =  4 1 0  .
 2 1 −1 
 
Розглянемо характеристичне рівняння ЛОС за формулою

det( A − λ E ) =
0,
тобто для вихідної ЛОС
−1 − λ 1 −2
4 1− λ 0 = 0.
2 1 −1 − λ

Якщо знайти визначник, то отримаємо

−2 ( 4 − 2(1 − λ ) ) − (1 + λ ) ( − (1 + λ )(1 − λ ) − 4 ) =0,

−4 (1 + λ ) − (1 + λ ) ( λ 2 − 5 ) =
0,

(1 + λ ) (1 − λ 2 ) =
0,

(1 + λ ) (1 − λ ) =
2
0,

Корені
λ1 = 1, λ2 = λ3 = −1

отриманого характеристичного рівняння є власними значеннями вихідної

матриці A .
α 
  
Знайдемо власний вектор v = β , який відповідає власному значенню λ ,
 
γ 
 
за допомогою рівняння
 
( A − λ E) v =
0.
 12

Якщо підставити власне значення λ1 = 1, то

 −1 − 1 1 −2  α   0   −2 1 −2  α   0 
 4 1 − 1 0  β  =
 0  або  4 0 0  β  =  0 
         
 2    
1 −1 − 1 γ   0      
  2 1 −2  γ   0 

і отримаємо систему

−2α + β − 2γ =0,

4α = 0,
2α + β − 2γ =0.

Звідки
α 0,=
= β 2γ .

Якщо взяти, наприклад, γ = 1, то β = 2 і ми отримаємо власний вектор

0

v1 =  2 
1 
 

і перший розв’язок нашої системи дорівнює

 x1  0
  t 
 y1  = e  2  .
z  1 
 1  

Для λ2 = −1 (кратного кореня характеристичного рівняння) маємо, що

 −1 + 1 1 −2  α   0   0 1 −2  α   0 
 4 1 + 1 0  β  =
 0  або  4 2 0  β  =  0 
         
 2    
1 −1 + 1 γ   0      
  2 1 0  γ   0 

звідки
 13

 β = 2γ ,

 β = −2α .

і для власного значення λ2 = −1 отримуємо власний вектор

 1

v2 =  −2 
 −1 
 

і другий розв’язок нашої системи дорівнює

 x2  1
  −t  
 y2  = e  −2  .
z   −1 
 2  

Третій розв’язок системи будемо шукати у вигляді

 λt

y (t ) = e P(t ) ,

де степінь поліноміального вектору P (t ) дорівнює різниці кратності кореня та

числа лінійно незалежних векторів. В нашому випадку маємо, що степінь P (t )
  
(
y (t ) e − t at + b
дорівнює 1 і = )
= x e − t (a1t + b1 ),
 −t
= y e (a2t + b2 ),
 −t
= z e (a3t + b3 ).
1
   
 −2 
a v=
Зауваження. Можна відразу взяти вектор = 2 .
 −1 
 
 x e − t (t + b1 ),
=

Тоді  y = e − t (−2t + b2 ),
 −t
 z
= e (−t + b3 ).
 14

 x =y − 2 z − x,

Якщо підставити цей розв’язок в нашу систему = y 4 x + y, отримаємо
 z = 2 x + y − z.


 e − t (−t − b1 + 1) = e − t (−2t + b2 ) − 2 e − t (−t + b3 ) − e − t (t + b1 ),


 −t
 e (2t − b2 − 2) = 4 e − t (t + b1 ) + e − t (−2t + b2 ),
 −t
 e (t − b3 − 1) = 2 e − t (t + b1 ) + e − t (−2t + b2 ) − e − t (−t + b3 ),

звідки

−b1 + 1 = b2 − 2b3 − b1 ,
 b2 − 2b3 =
1,
−b2 − 2= 4b1 + b2 , 
−b − 1= 2b + b − b , 2b1 + b2 =
−1.
 3 1 2 3

Нехай b1 = 0, тоді
b2 = b3 = −1

= x e − t (t + b1 ),

і третій розв’язок  y = e − t (−2t + b2 ), нашої системи дорівнює

=z e − t (−t + b3 ).

 x = te − t ,  x3   t 
   −t  .
−t
 y = e (−2t − 1), або y
 3 = e  −2t − 1 
= −t z   −t − 1 
 z e (−t − 1).  3  

Отже, загальний розв’язок лінійної однорідної системи (ЛОС) буде мати

вигляд

 x  x1   x2   x3 
 y  =С  y  + С  y  + С  y  :
  1 1 2 2 3 3
z z  z  z 
   1  2  3
 15

x 0 1  t 

 y  C et  2  + С e − t  2  + С e − t  −2t − 1
=
  1   2 −  3  
z  1   −1   −t − 1 
       

або в координатному вигляді

 x ( C2 + C3t ) e − t ,
=

 y = 2C1e − ( 2C2 + C3 ( 2t + 1) ) e , де С1 , C2 , C3 − довільні сталі.
t −t


 z = C1e − ( C2 + C3 ( t + 1) ) e ,
t −t

 x ( C2 + C3t ) e − t ,
=

Відповідь:  y = 2C1et − ( 2C2 + C3 ( 2t + 1) ) e − t , − загальний розв’язок ї ЛОС.

 z = C1e − ( C2 + C3 ( t + 1) ) e ,
t −t