Лекція 2

1.2. Визначник матриці

– Означення визначника матриці

– Основні властивості

– Методи обчислення

1.2.1. Означення визначника

Розглянемо квадратну матрицю A n -го порядку

 a11 a12  a1n 

 
a a22  a2n 
A   21 .
     

a
 n 1 an 2  ann 

З кожною квадратною матрицею ми пов’язуємо дійсне число

a11 a12  a1n

a21 a22  a2n
,
   
an 1 an 2  ann

яке називатимемо визначником.

 NB Визначник існує тільки для квадратної матриці.

Визначник позначатимемо:

det A  A .

Кількість n рядків (стовпців) матриці називають порядком

визначника. Метод обчислення визначника залежить від порядку
матриці A .

Для n  1 :
a11  a11 .
 Визначником другого порядку є число

a11 a12
 a11a22  a12a21 .
a21 a22

Алгоритм обчислення визначника другого порядку схематично

можна записати так (рис. 1.16):

   

   
Рис. 1.16
Наприклад,

2 3 2   3
   2  2  (3)  1  4  (3)  7,
1 2  2 1 
тобто
2 3
 2  2  (3)  1  7 .
1 2

Для визначника третього порядку ми отримаємо число:

a11 a12 a13

a21 a22 a23 
a 31 a 32 a 33

 a11a22a 33  a12a23a 31  a13a21a 32 

a13a22a 31  a12a21a 33  a11a23a 32 .

Схематично алгоритм обчислення визначника третього порядку

(правило «трикутника») зображено на рис. 1.17.
     
      
     
або
                    
                          
                    
Рис. 1.17
Наприклад,

1 2 1 1 2 1 1 2 1 1 2 1
2 3 4  2 3 4  2 3 4  2 3 4 
3 1 1 3 1 1 3 1 1 3 1 1

1 2 1 1 2 1 1 2 1
 2 3 4  2 3 4  2 3 4 
3 1 1 3 1 1 3 1 1

 3  (24)  (2)  (9)  4  (4)  14 .

Для обчислення визначника третього порядку можна

запропонувати правило Саррюса (Pierre Frédéric Sarrus (1768-1861))
(метод діагоналей):

a11 a12 a13 a11 a12

a21 a22 a23 a21 a22
a 31 a 32 a 33 a 31 a 32
     

Згідно діаграми правило виглядає наступним чином: додайте

добутки трьох елементів на кожній з діагоналей, паралельних
головній діагоналі (  ), і відніміть від цієї суми добутки трьох


елементів на кожній з діагоналей, які паралельні побічній діагоналі

(  ).


Для визначника з попереднього прикладу отримаємо

1 2 1 1 2
2 3 4 2 3  3  (24)  (2)  (9)  (4)  4  14.
3 1 1 3 1
   

Існують різні модифікації правила Саррюса:

a12 a13 a11 a12 a13 a13 a11 a12 a13 a11
a22 a23 a21 a22 a23 a23 a21 a22 a23 a21
a 32 a 33 a 31 a 32 a 33 a 33 a 31 a 32 a 33 a 31
           
 a11 a12 a13 a21 a22 a23
a 31 a 32 a 33 a13 a11 a12 a13 a11
a21 a22 a23
a23 a21 a22 a23 a21
a 31 a 32 a 33 a11 a12 a13 a 33 a 31 a 32 a 33 a 31
a11 a12 a13  a21 a22 a23 
   
a21 a22 a23 a 31 a 32 a 33

a 31 a 32 a 33
a11 a12 a13 a11 a13 a11 a12 a13
a21 a22 a23 a21 a23 a21 a22 a23 a11 a12 a13 a11
a 31 a 32 a 33 a 31 a 33 a 31 a 32 a 33 a21 a22 a23 a21
a 31 a 32 a 33 a 31
 a11 a12 a13   a11 a12 a13 
 

Вираз для обчислення визначника третього порядку можна

записати в наступному вигляді:

a11 a12 a13

a21 a22 a23  a11(a22a 33  a23a 32 )  a12 (a23a 31  a21a 33 )  a13 (a21a 32  a22a 31 )
a 31 a 32 a 33

або
a11 a12 a13
a a23 a a a a
a21 a22 a23  a11 22  a12 ( 21 23 )  a13 21 22 .
a 32 a 33 a 31 a 33 a 31 a 32
a 31 a 32 a 33

Як бачимо, коефіцієнти у наведеній формулі є елементами

першого рядка матриці
a 
 11 a12 a13 
 a21 a22 a23  :
a 
 31 a 32 a 33 

a  a  a 
 11 a12 a13   11 a12 a13   11 a12 a13 
 a21 a22 a23  ,  a21 a22 a23  ,  a21 a22 a23  .
a  a  a 
 31 a 32 a 33   31 a 32 a 33   31 a 32 a 33 

А тепер дамо означення (індуктивно) визначника n -ого порядку

( n  2 ). Припустимо, що нам відомо визначник (n  1) -го порядку.
 Розглянемо квадратну матрицю n -ого порядку:
jй ст.
 a11  a1( j 1) a1 j a1( j 1)  a1n 
 
        
 
 a(i 1)1  a(i 1)( j 1) a(i 1) j a(i 1)( j 1)  a(i 1)n 
 
A   ai1  ai( j 1) aij ai( j 1)  ain  i й рядок
 
a(i 1)1  a(i 1)( j 1) a(i 1) j a(i 1)( j 1)  a(i 1)n 
 
        
 
 an 1  an ( j 1) anj an ( j 1)  ann 

Видаляємо i-ий рядок та j-ий стовпець матриці. В результаті

отримаємо матрицю (n  1) -го порядку (підматрицю):

 a11  a1( j 1) a1( j 1)  a1n 

 
 
 
       

 a(i 1)1  a(i 1)( j 1) a(i 1)( j 1)  a(i 1)n 
 
  .
a  a(i 1)( j 1) a(i 1)( j 1)  a(i 1)n 
 (i 1)1 
 

       

 an 1  an ( j 1) an ( j 1)  ann 

Визначник підматриці називають мінором елемента aij і

позначають M ij :

a11  a1( j 1) a1( j 1)  a1n

     
a(i 1)1  a(i 1)( j 1) a(i 1)( j 1)  a(i 1)n
M ij  .
a(i 1)1  a(i 1)( j 1) a(i 1)( j 1)  a(i 1)n
     
an 1  an ( j 1) an ( j 1)  ann

Число

Aij  (1)i  j M ij

називають алгебраїчним доповненням елемента aij .

 Означення 1.7.
Визначником -ого порядку ( ) матриці
називають число, яке дорівнює сумі добутків елементів
першого рядка матриці на їх алгебраїчне доповнення:

 Отже, обчислюємо визначник методом розкладу за

елементами першого рядка.

Наприклад,

2 5 0 2
3 1 2 1
 2  A11  5  A12  0  A13  2  A14 .
4 0 1 2
3 1 0 1

Обчислимо алгебраїчні доповнення

1 2 1
A11  (1)11  0 1 2  (1  4  1)  6 ,
1 0 1

3 2 1
A12  (1)12  4 1 2  (3  12  3  8)  20 ,
3 0 1

3 1 1
A13  (1)1 3  4 0 2  4  6  6  4  20 ,
3 1 1

3 1 2
A14  (1)1 4  4 0 1  (8  3  3)  2 .
3 1 0
 Таким чином,

2 5 0 2
3 1 2 1
 2  (6)  5  20  0  20  2  (2)  84 .
4 0 1 2
3 1 0 1

1.2.2. Властивості визначника

Наведемо основні властивості.

Властивість1 При транспонування матриці визначник не

змінюється:

det A T  det A .

Для визначника другого порядку,

a11 a12 a11 a21

 a11a22  a12a21 ,  a11a22  a12a21 .
a21 a22 a12 a22

Ця властивість означає, що всі властивості (методи), які

розроблені для рядків, справджуються і для стовпців.

Якщо елементи деякого рядка є сумою двох Властивість 2

доданків, тоді визначник дорівнює сумі двох
визначників.

Для матриці (2  2) :

  a11
a11  a12
  a12 a a a  a 
 11 12  11 12 .
a21 a22 a21 a22 a21 a22

Властивість 3 Якщо всі елементи деякого одного рядка

помножити на дійсне число, тоді визначник
множиться на це число.
 Наприклад,
ka11 ka12 a a
 k 11 12 .
a21 a22 a21 a22

 Спільний множник елементів деякого рядка (стовпця)

можна винести за знак визначника

Наприклад,

300 1 3 1 3 1
 100  100  2   200  2  400 .
200 2 2 2 1 1

! det(k An )  k n det(An )

Якщо у визначнику поміняти місцями два Властивість 4

рядки, тоді знак визначника зміниться на
протилежний
Дійсно,
a11 a12
 a11a22  a12a21 ,
a21 a22

a21 a22 a a
 a21a12  a11a22  (a11a22  a12a21 )   11 12 .
a11 a12 a21 a22

Властивість 5 Визначник матриці дорівнює нулю, якщо

визначник містить:
1) нульовий рядок;
2) два однакових рядка;
3) два пропорційних рядка.

Властивість 6
Сума добутків елементів деякого рядка на
алгебраїчні доповнення елементів іншого рядка
дорівнює нулю:
n
 aij Akj  0, i  k .
j 1
 Властивість 7 Якщо до елементів деякого рядка (стовпця)
додати елементи іншого рядка (стовпця), які
помножені на ненульове число, то визначник не
зміниться.

Наприклад,

a11 a12 a a a a12

 11 12  11 
a21  ka11 a22  ka12 a21 a22 ka11 ka12

a11 a12 a a a a a a
  k 11 12  11 12  0  11 12 .
a21 a22 a11 a12 a21 a22 a21 a22

Визначник добутку двох квадратних матриць Властивість 8

дорівнює добутку визначників цих матриць:
det(AB)  det A  det B .

Властивість 9 Визначник трикутної матриці дорівнює

добутку діагональних елементів:
n
det A  a11a22    ann  aii .
i 1

Визначник одиничної матриці I дорівнює

одиниці: det I  1

1.2.3. Деякі методи обчислення визначників

Розклад визначника за елементами рядка або стовпця
За означенням
n
det A   a1k A1k .
k 1

Праву частину рівності називають розвиненням визначника за

елементами першого рядка.
 Було доведено, що для квадратної матриці A справджується
розвинення визначника за елементами i -ого рядка (1  i  n ) :

n
det A   aik Aik
k 1

та розвинення визначника за елементами j -ого стовпця (1  j  n ) :

n
det A   akj Akj .
k 1

Наприклад,

2 5 0 2
3 1 2 1
 0  A13  2  A23  1  A33  0  A43 .
4 0 1 2
3 1 0 1

В даному випадку доцільно застосувати розвинення визначника

за елементами третього стовпця, оскільки ! третій стовпець
містить більше нулів.
Ми маємо:

2 5 2
A23  (1)2  3  4 0 2  (8  30  4  20)  38 ,
3 1 1

2 5 2
A33  (1)3  3  3 1 1  (2  15  6  6  2  15)  8 .
3 1 1

Ми отримаємо

2 5 0 2
3 1 2 1
 2  38  1  8  84 .
4 0 1 2
3 1 0 1
Зведення до трикутної матриці

Почнемо з означення.

Означення 1.8.

Елементарними перетвореннями матриці називають:

I. переставлення рядків (стовпців);
II. множення рядка (стовпця) на ненульове число;
III. додавання до рядка (стовпця) іншого рядка (стовпця),
помноженого на число.

 Метод зведення до трикутної матриці полягає в наступному:

застосовуючи елементарні перетворення матриці, пам’ятаючи
властивості визначників, зводять матрицю до трикутного вигляду.

! Як відомо, визначник трикутної матриці дорівнює добутку

діагональних елементів.

Обчислимо визначник

2 5 0 2
3 1 2 1
,
4 0 1 2
3 1 0 1

методом зведення до трикутного вигляду.

 
Введемо наступні позначення, наприклад, b2  3a2 означає, що
застосували елементарне перетворення (II) до другого рядка, тобто
  
кожен елемент третього рядка помножили на 3 ; b2  a2  3a1 означає,
 
що від другого рядка відняли перший рядок, помножений на 3; b2  a2
означає, що другий рядок переписали без зміни.
 Отже, маємо:
 
2 5 0 2  b1  a1
 
3 1 2 1 b2  a2  (3/2)a1
  
4 0 1 2 b3  a 3  2a1
  
3 1 0 1 b4  a 4  a2

(переписали перший рядок без зміни; від другого рядка відняли перший
3
рядок, помножений на ( ) ; від третього рядка відняли перший
2
рядок, помножений на (2) ; від четвертого рядка відняли другий
рядок)
 
2 5 0 2 c1  b1

0 17/2 2 2 c2  b4
  
0 10 1 6 c3  b3

0 2 2 0 c  b
4 2

(переписали перший та третій рядки без зміни; поміняли місцями

другий та четвертий рядки)
 
2 5 0 2 d1  c1

0 2 2 0  d 2  c
  2  
0 10 1 6
 d3  c3  5c2
0 17/2 2 2 d  c  (17/4)c
4 4 2

(переписали перший та другий рядки без зміни; до третього рядка

додали другий рядок, помножений на 5 ; до четвертого рядка додали
17
другий рядок, помножений на )
4
 
2 5 0 2 e  d1
1
0 2 2 0 e2  d2
  
0 0 9 6 e  d
3 3 
0 0 13/2 2 e  d  (13/18)d
4 4 3

(переписали перший, другий та третій рядки без зміни; від

13
четвертого рядка відняли третій рядок рядок, помножений на )
18

2 5 0 2
0 2 2 0 7
  (2  2  (9)  )  84 .
0 0 9  6 3
0 0 0 7/3
Чарлз Латвидж Доджсон (Charles Lutwidge Dodgson) больше известен под
литературным псевдонимом Льюис Кэрролл (Lewis Carroll). Другой метод,
который был опубликован ранее, в 1853 году, итальянским математиком
Феличе (Феликсом) Чио (Felice (Félix) Chiò).

Метод мінорів другого порядку

Даний метод (a11  0 ) задається формулою :

a11 a12 a11 a13 a11 a1n


a 21 a 22 a 21 a 23 a 21 a 2n
a11 a12 a13  a1n
a21 a22 a23  a2n a11 a12 a11 a13 a11 a1n
1 
a 31 a 32 a 33  a 3n  a 31 a 32 a 31 a 33 a 31 a 3n
.
n 2
(a11)
    
an1 an 2 an 3  ann    
a11 a12 a11 a13 a11 a1n

an 1 an 2 an 1 an 3 an 1 ann

Елементами визначника в правій частині є визначники другого

порядку, які називають мінорами другого порядку.

 Доведення.

a11 a12 a13  a1n

  a 
a21 a22 a23  a2n b2  a2  21 a1
a11
a 31 a 32 a 33  a 3n 
........................
       a 
an1 an 2 an 3 ... ann bn  an  n 1 a1
a11
 a11 a12 a13 ... a1n
a21 a a
0 a22  a12 a23  21 a13 ... a2n  21 a1n
a11 a11 a11
a a a
 0 a 32  31 a12 a 33  31 a13 ... a 3n  31 a1n 
a11 a11 a11
    
an 1 a a
0 an 2  a12 an 3  n 1 a13 ... ann  n 1 a1n
a11 a11 a11

(далі застосовуємо розвинення за елементами першого стовпця)

a21 a a21
a22  a12 a23  21 a13  a2n  a
a11 a11 a11 1n
a a a
a 32  31 a12 a 33  31 a13  a 3n  31 a1n
 a11 a11 a11 a11 
   
a a a
an 2  n 1 a12 an 3  n 1 a13  ann  n 1 a1n
a11 a11 a11

a22a11  a21a12 a23a11  a21a13  a2na11  a21a1n

a11 a 32a11  a 31a12 a 33a11  a 31a13  a 3na11  a 31a1n
 
(a11)n 1    
an 2a11  an 1a12 an 3a11  an 1a13  anna11  an 1a1n

a11 a12 a11 a13 a11 a1n

a21 a22 a21 a23  a21 a2n

1 a11 a12 a11 a13 a a

  11 1n . 
(a11 )n 2 a 31 a 32 a 31 a 33 a 31 a 3n
   
a11 a12 a11 a13 a a
 11 1n
an 1 an 2 an 1 an 3 an 1 ann
 Обчислимо наш визначник

2 5 0 2
3 1 2 1
4 0 1 2
3 1 0 1

методом мінорів другого порядку .

Маємо:
a11  2  0 , n  4 .

Тому

2 5 2 0 2 2
3 1 3 2 3 1

2 5 0 2
2 5 2 0 2 2
3 1 2 1 1
 2 4 0 4 1 4 2 
4 0 1 2 2
3 1 0 1
2 5 2 0 2 2
3 1 3 0 3 1

17 4 17 4
17 4 4 20 2 20 12
1 1
 20 2 12  
4 4(17)
13 0 4 17 4 17 4
13 0 13 4

1 46 124 2  4 23 31
   84 .
68 52 16 68 26 4
  Визначник другого порядку має цікавий геометричний
зміст.

Розглянемо квадрат з вершинами в точках: O(0; 0) , A(0;1) , B(1;1) ,

C (1; 0) (рис. 1.18).
y

A B

O C x

Рис. 1.18

Утворимо матрицю вершин

 0 0 1 1 
 
 0 1 1 0  .
 

Помножимо цю матрицю зліва на матрицю

 2 1 
A    .
 1 2 
Отримаємо
 2 1   0 0 1 1    0 1 3 2  ,

 1 2   0 1 1 0   0 2 3 1 
    

тобто паралелограм OA B C  (рис. 1.19 a)).

y y
3 B B 
3
A A
2 2
1 1
C C 
O 1 2 3 x 3 2 1 O x
a) b)

Рис. 1.19
 Якщо помножимо нашу матрицю зліва на матрицю

 2 1 
B    ,
 1 2 

отримаємо
 2 1 
  0 0 1 1    0 1 3 2  ,

 1 2   0 1 1 0   0 2 3 1 
    

тобто паралелограм OA B C  ((рис. 1.21 b)).

Площа паралелограма OA B C  , (див. рис. 1.21 a)), дорівнює 3:

1
SOA B C   32  2  12  4   2  1  3 .
2
Можна переконатися, що площа паралелограма OA B C  також
дорівнює 3.

А тепер обчислимо визначники матриць A та B :

2 1
det A   3;
1 2

2 1
det B   3  det B  3 .
1 2

Таким чином в 2D, модуль визначника дорівнює площі

паралелограма.
Основні поняття лекції 2
1. Визначник 2-го порядку
2. Визначник 3-го порядку
3. Правило Саррюса
4. Правило трикутника
5. Мінор елемента матриці
6. Алгебраїчне доповнення елемента матриці
7. Визначник n–го порядку
8. Мінор 2–го порядку
9. Елементарні перетворення матриці

Контрольні запитання
1. Наведіть означення мінора та алгебраїчного доповнення елемента
матриці.
2. Сформулюйте означення визначника матриці.
3. У чому полягає формула розкладу визначника за будь-яким
рядком (стовпцем)?
4. Що випливає із властивості рівноправності рядків і стовпців
визначника?
5. Сформулюйте основні властивості визначника (1—4).
6. Сформулюйте властивості 5—9 визначника.
7. Які з перетворень матриці називають елементарними?
8. Як елементарні перетворення матриці впливають на її визначник?
9. У чому полягає ідея методу зведення визначника до трикутного
вигляду?
10. У чому полягає метод мінорів другого порядку?
 1. Відомо, що визначник матриці A другого порядку дорівнює 3
( det A  3 ). Обчислити визначник матриці 2A T , де A T –
транспонована матриця.

2. Задано матричне рівняння

(X  A)T  4  I ,
де A, X – квадратні матриці другого порядку, I – одинична
матриця. Знайти визначник матриці X , якщо det A  2 .
a a 
3. Задано марицю A   11 12  . Переконайтесь, що
a21 a22 
1 1
det A  (tr A)2  tr (A2 ) .
2 2
Спробуйте вивести подібну формулу для визначника третього
порядку.
1 1 1
4. Обчислити 1   2 , якщо  - корінь рівняння x 2  x  1  0 .
2 1 

5. Обчислити визначник

x 1 1 0 2x 1
2x x 1 0 x 1 x 1
1 0 7 1 0 .
0 1 0 1 0
x 1 x 0 1 x 1
При яких значеннях x   визначник не дорівнює 0.

1. Лінійна алгебра та аналітична геометрія: Навч. посібник / В. В.

Булдигін, І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей, О. О. Диховичний, Н. Р.
Коновалова, Л. Б. Федорова; с.18-27.

2. Математика в технічному університеті [Електронний ресурс]: І. В.

Алєксєєва, В. О. Гайдей, О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова; за ред. О. І.
Клесова; КПІ ім. Ігоря Сікорського. –– Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського,
2018. – Т. 1. с.129-136.