МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України
УДК 517 (07)
ББК 22. 11я 73
Л 63

Рецензенти
В. В. Барковський, д-р фіз.-мат. наук, проф.
(Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій)
Л. Г. Лобас, канд. фіз.-мат. наук, доц.
(Київський університет економіки і технології транспорту)
О. П. Зінькевич, канд. фіз.-мат. наук, доц.
(Національний університет харчових технологій)

Редакційна колегія факультету управління персоналом та маркетингу

Голова редакційної колегії В. Я. Кардаш, канд. екон. наук, проф.
Відп. секретар редакційної колегії О. К. Шафалюк, канд. екон. наук, доц.
Члени редакційної колегії: А. Ю. Брегеда, канд. філос. наук, доц.; А. В. Войчак,
д-р екон. наук, проф.; Ю. М. Друзь, канд. пед. наук, доц.; А. М. Колот, д-р екон. наук,
проф.; Н. В. Куденко, д-р екон. наук, проф.; О. І. Макаренко, канд. фіз.-мат. наук, доц.;
О. В. Ольшанська, канд. екон. наук, доц.; В. М. Петюх, канд. екон. наук, проф.

Гриф надано Міністерством освіти і науки України

Лист № 14/18.2-459 від 28.02.05

Лісовська В. П.
Л 63 Вища математика. Практикум : навч. посіб. [для студ.
екон. та техн. вищ. навч. закл.] : у 2 ч. — Ч. 1 / В. П. Лісов-
ська, М. О. Перестюк. — К. : КНЕУ, 2009. — 720 с.
ІSBN 978–966–483–295–0
У першій частині навчального посібника розглядаються елементи аналітич-
ної геометрії та лінійної алгебри, такі поняття, як границя, неперервність, ком-
плексні числа, диференціальне та інтегральне числення, а також застосування їх
для розв’язування деяких задач економіки.
Посібник призначений для студентів економічних та технічних спеціальнос-
тей вишів.
УДК 517 (07)
ББК 22. 11я 73
Розповсюджувати та тиражувати
без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

 В. П. Лісовська, М. О. Перестюк, 2009

ІSBN 978–966–483–295–0  КНЕУ, 2009
 Пропонований навчальний посібник, що складається
з двох частин, написано відповідно до чинних програм з
вищої математики для студентів економічних і техніч-
них вищих навчальних закладів. Перша частина містить
шість розділів, в яких розглядаються елементи лінійної
та векторної алгебри, аналітичної геометрії, вступ до ма-
тематичного аналізу, диференціальне та інтегральне чис-
лення.
Програмний матеріал у посібнику викладено лаконічно,
послідовно і доступно, оскільки він підкріплюється бага-
тьма розв’язаними задачами та прикладами.
До кожного розділу додано вправи та варіанти завдань
для самостійного повторення теоретичного матеріалу.
Посібник може стати в пригоді також студентам тех-
нічних спеціальностей вишів та економістам-практикам,
які хочуть поповнити математичну освіту та використо-
вувати її на практиці. З огляду на це в посібнику розгля-
даються питання застосування математичних понять в
економіці.
Нумерація формул та прикладів у кожному розділі
дається окремо, а нумерація рисунків — у межах кожної
частини посібника. Символи ▲ і ▼ у тексті означають
відповідно початок і кінець розв’язання прикладу чи за-
дачі, а символи ◐, ◑ — відповідно початок і кінець фор-
мулювання властивостей, правил та доведення теорем.
Посилання на формули та перетворення, які використо-
вуються в розв’язанні прикладів, подано в квадратних
дужках.

3
 § 1. ВИЗНАЧНИКИ ТА ЇХНІ ВЛАСТИВОСТІ

Розв’яжемо систему двох лінійних рівнянь з двома невідомими

a11 x1 + a12 x2 = b1 ,
 (1.1)
a21 x1 + a 22 x2 = b2 ,
де x1 , x2 — невідомі, a11 , a12 , a21 , a22 — їх коефіцієнти, а b1 , b2 —
вільні члени системи.
Таблиця з коефіцієнтів системи
 a11 a12 
  (1.2)
 a21 a22 
називається матрицею 2-го порядку системи (1.1) (позначається
великими буквами А, В, С тощо):
a a12 
A =  11 . (1.3)
 a21 a22 
Горизонтальні ряди матриці (1.3) називаються її рядками, а
вертикальні — стовпцями; a ij ( i — номер рядка, j — номер
стовпця, на перетині яких стоїть a ij ) називаються елементами
матриці (1.3). Елементи a11 , a22 утворюють головну діагональ мат-
риці, а елементи a12 , a21 — побічну діагональ.
Розв’яжемо систему (1.1) методом вилучення невідомих.
Розв’язком цієї системи називається така впорядкована пара чи-
сел α1 , α 2 , підстановка яких відповідно замість x1 , x2 перетворює
кожне рівняння системи в тотожність.
Помножимо обидві частини першого рівняння на a 22 , друго-
го — на (− a12 ) і додамо їх; потім помножимо обидві частини
першого рівняння на (−a 21 ) , другого — на a11 і додамо їх, у ре-
зультаті дістанемо систему рівнянь

4
 (a11 a 22 − a12 a 21 ) x1 = b1 a 22 − a12 b2 ,
 (1.4)
(a11 a 22 − a12 a 21 ) x 2 = a11b2 − b1 a 21 ,
еквівалентну (1.1).
Множники при x1 , x2 і вирази в правих частинах системи (1.4)
побудовані однаково. Наприклад, вираз a11 a 22 − a12 a 21 має таку
конструкцію: із добутку елементів головної діагоналі матриці
(1.2) віднімається добуток елементів її побічної діагоналі. Анало-
гічну структуру мають вирази в правих частинах рівнянь системи
(1.4), коли в матриці (1.2) відповідно її стовпці замінюються сто-
впцем вільних членів.
Означення 1. Визначником (детермінантом) другого порядку
матриці (1.2) називається алгебраїчний вираз a11a22 − a12 a21 .
Позначається визначник символом
a11 a12
∆= = a11a22 − a12 a21 (1.5)
a21 a22
– +
(використовують ще інше позначення: det A, | A | ). aij ( i = 1, 2;
j = 1, 2) — елементи визначника. Індекси i , j елементів визнач-
ника означають: перший — номер рядка, другий — номер стовп-
ця (читається, наприклад, a12 так: «а-один-два»).
Отже, за означеннями матриця — це таблиця, а визначник —
алгебраїчний вираз.
Елементи a11 , a 22 утворюють головну, а a12 , a 21 — побічну ді-
агональ визначника.
Визначник (1.5) із його символічного позначення будується (об-
числюється) за схемою: перший доданок є добутком елементів голо-
вної діагоналі (рис. 1, а), а другий — добуток елементів побічної діа-
гоналі (рис. 1, б). Доданки визначника називаються його членами.

a11 a22 + a12 a21

а б
Рис. 1

5
 У системі (1.4) праві частини за побудовою визначника ∆ є
також визначниками:

b1 a12 a11 b1
∆1 = = b1 a 22 − a12 b2 ; ∆2 = = a11b2 − b1a21.
b2 a 22 a21 b2

Систему (1.4) запишемо у вигляді

∆ × x1 = ∆1 ,
 (1.6)
∆ × x 2 = ∆ 2 .

Поняття визначника 3-го порядку дістанемо в процесі розв’я-

зування системи трьох лінійних рівнянь з трьома невідомими
a11 x1 + a12 x2 + a13 x3 = b1 ,

a21 x1 + a22 x2 + a23 x3 = b2 , (1.7)
a x + a x + a x = b ,
 31 1 32 2 33 3 3

 a11 a12 a13 

 
де A =  a21 a22 a23  (1.8)
a a32 a33 
 31

є основна матриця системи (1.7).

Розв’язавши систему (1.7) методом вилучення невідомих, діс-
танемо еквівалентну їй систему

∆ × x1 = ∆1 ,

∆ × x 2 = ∆ 2 , (1.9)
∆ × x = ∆ ,
 3 3

де ∆ = a11 a 22 a 33 + a12 a 23 a 31 + a13 a 21 a 32 − a13 a 22 a 31 −

a11 a12 a13
− a12 a 21 a 33 − a11 a 23 a 32 = a 21 a 22 a 23 (1.10)
a 31 a 32 a 33

називається визначником третього порядку матриці (1.8);

∆1 , ∆ 2 , ∆ 3 , за побудовою визначника ∆ системи (1.7), є також ви-

6
значники, які дістаємо з матриці (1.8) заміною елементів відпові-
дно першого, другого або третього стовпців елементами вільних
членів системи. Порядок визначника дорівнює кількості його ря-
дків і стовпців.
Як для визначників 2-го порядку, так і для визначників 3-го
порядку a ij ( i = 1,3 ; j = 1,3 ) називаються елементами визначника і
його матриці; a11 , a22 , a33 — головна діагональ, a13 , a22 , a31 — по-
бічна діагональ визначника 3-го порядку. Визначник (1.10) з його
символічного позначення будуємо (обчислюємо) за так званим
правилом трикутників (правилом Саррюса). Схематично це
показано на рис. 2, а (для додатних членів): a11 a22 a33 — добуток
елементів головної діагоналі, a12 a23 a31 , a13 a21 a32 — добуток
елементів, котрі розглядаються як вершини рівнобедрених три-
кутників з основами, паралельними головній діагоналі, — та на
рис. 2, б (для від’ємних членів): a13a22 a31 — добуток елементів
побічної діагоналі, a11 a 23 a32 , a12 a21 a33 — добуток елементів, ко-
трі розглядаються як вершини рівнобедрених трикутників з осно-
вами, паралельними побічній діагоналі.

+ –
a12 a23 a31 a12 a 21 a 33
a13a21a32 a11a23a32
a11a22 a33 a13 a22 a31

а б
Рис. 2

Правило обчислення визначника 3-го порядку можна також

побудувати за іншою схемою (рис. 3), за якою праворуч від таб-
лиці матриці (1.8) дописуємо її перші два стовпці і дістаємо пря-
мокутну таблицю (див. рис. 3). З неї члени визначника (1.10) з
додатними знаками є сума добутків елементів головної діагоналі
матриці та добутків елементів на прямих, паралельних їй (на
схемі зображено суцільною лінією), а члени з від’ємними знака-
ми — сума добутків елементів побічної діагоналі матриці та до-
бутків елементів на прямих, паралельних їй (на схемі показано
пунктирною лінією).

7
 а11 а12 а13 а11 а12

а21 а22 а23 а21 а22

а31 а32 а33 а31 а32

– – – + + +

Рис. 3

Приклади. Обчислити визначники:

1+ t2 2t
2 −1 sin α cos α 2
1− t2 .
№ 1. . № 2. . № 3. 1 − t
3 4 sin β cos β 2t 1+ t2
1− t2 1− t2
a+b a−b
№ 4. .
a−b a+b

2 −1
▲ № 1. = 2 × 4 − (− 1) × 3 = 8 + 3 = 11. ▼
3 4
– +

sin α cos α
▲ № 2. = sin α cos β − cos α sin β = sin (α − β) . ▼
sin β cos β

1+ t2 2t
1 − t 2 = 1 + t × 1 + t − 2t × 2t =
2 2
▲ № 3. 1 − t
2

2t 1+ t2 1− t2 1− t2 1− t2 1− t2
1− t2 1− t2
1 + 2t 2 + t 4 − 4t 2 1 − 2t 2 + t 4
= = = 1. ▼
(1 − t 2 ) 2 1 − 2t 2 + t 4

a+b a−b
▲ № 4. = ( a + b) 2 − ( a − b) 2 =
a−b a+b

= (a + b + a − b)(a + b − a + b) = 2a × 2b = 4ab. ▼

8
 Приклади. Обчислити визначники:
2 1 2 1 0 0 0 0 1
№ 5. − 4 3 1 . № 6. ∆ = 2 3 4 . № 7. b 0 1.
2 3 5 5 −1 2 0 b 1
2 1 2
▲ № 5. − 4 3 1 = 2 × 3 × 5 + 1 × 1 × 2 + 2 × (− 4) × 3 − 2 × 3 ×
2 3 5
× 2 − 2 × 1 × 3 − 1 × (− 4) × 5 = 30 + 2 − 24 − 12 − 6 + 20 = 10 .▼
▲ № 6. ∆ = 1 × 3 × 2 + 0 × 4 × 5 + 2 ⋅ (−1) ⋅ 0 − 0 ⋅ 3 ⋅ 5 −
– 1 ⋅ 4 ⋅ (−1) − 0 × 2 × 2 = 6 + 4 = 10.
1 0 0 1 0

2 3 4 2 3

5 –1 2 5 –1

– – – + + + ▼
0 0 1
▲ № 7. b 0 1 = 0 × 0 × 1 + 0 × 1 × 0 + 1 × b × b −
0 b 1
− 1 × 0 × 0 − 0 × 1 × b − 0 × b × 1 = b 2 .▼

Приклад № 8. Довести, що якщо a, b, c — довжини сторін

трикутника, а α, β, γ — відповідно їх протилежні кути, то

a2 b sin α c sin α
∆ = b sin α 1 cos α = 0.
c sin α cos α 1
▲ Обчислимо визначник ∆ за правилом трикутника:
∆ = a 2 + bc sin 2 α cos α + bc sin 2 α cos α − c 2 sin 2 α − a 2 cos 2 α −
− b 2 sin 2 α = a 2 (1 − cos 2 α ) − (c 2 + b 2 )sin 2 α + 2bc sin 2 α cos α =
= a 2 sin 2 α − (c 2 + b 2 )sin 2 α + 2bc sin 2 α cos α =
= (a 2 − b 2 − c 2 + 2bc cos α )sin 2 α = 0,
оскільки за теоремою косинусів a 2 = b 2 + c 2 − 2bc cos α. ▼

9
 1.1. Основні властивості визначників
Основні властивості визначників розглянемо на прикладі ви-
значників 2-го порядку.
◐ 1. Визначник не зміниться, якщо його рядки замінити від-
повідно стовпцями, а стовпці — рядками:
a11 a12 a a21
= 11 .
a21 a22 a12 a22
Ця властивість називається операцією транспонування; вона
означає, що всі властивості визначника стосовно його рядків і
стовпців однакові.
Ця та наступні властивості доводяться безпосередньо обчис-
ленням визначників.
◐ 2. Після перестановки рядків (стовпців) визначник змі-
нює знак:
a11 a12 a a22
= − 21 .
a21 a22 a11 a12
Ця властивість називається властивістю антисиметрії.
◐ 3. Якщо всі елементи одного рядка (стовпця) визначника
помножити на деяке число α ≠ 0 , то визначник помножиться на
це число:
a11 α a12 α a a12
= α 11
a 21 a 22 a 21 a 22
(спільний множник елементів рядка (стовпця) можна виносити за
знак визначника).
◐ 4. Якщо елементи одного рядка (стовпця) визначника про-
порційні елементам іншого, то визначник дорівнює нулю:
a11 a12
=0
α a11 α a12
(якщо α = 1 , тоді рядки (стовпці) визначника однакові; він дорів-
нює нулю).
◐ 5. Якщо до елементів одного рядка (стовпця) визначника
додати відповідні елементи іншого, помножені на число α ≠ 0 , то
визначник не зміниться:

10
 a11 + α a 21 a12 + α a 22 a a12
= 11 .
a 21 a 22 a 21 a 22

◐ 6. Якщо елементи, наприклад, першого стовпця визначника

є сумою двох доданків, то він розкладається на суму двох визна-
чників, у першому з яких елементи першого стовпця є перші до-
данки, а в другому визначнику елементи першого стовпця є другі
доданки, а елементи других стовпців є відповідно елементи дру-
гого стовпця даного визначника:
α a11 + β a~11 a12 a a12 a~11 a12
= α 11 +β .
α a + β a~
21 21 a 22 a 21 a 22 a~21 a 22
Ця властивість називається лінійною властивістю визначника.
◐ 7. Якщо всі елементи деякого рядка (стовпця) визначника
дорівнюють нулю, то він дорівнює нулю, наприклад:
a11 0
= 0.
a21 0

Приклади. Обчислити визначники:

am + bp an + bq 13 547 13 647
№ 9. . № 10. .
cm + dp cn + dq 28 423 28 523
am + bp an + bq
▲ № 9. ∆ = = [за властивістю 6] =
cm + dp cn + dq
am an + bq bp an + bq
= + = [за властивістю 6] =
cm cn + dq dp cn + dq
am an am bq bp an bp bq
= + + + = [за властивістю 3] =
cm cn cm dq dp cn dp dq
a a a b b a b b
= mn + mq + pn + pq =
c c c d d c d d
перший та четвертий визначники за
властивістю 4 дорівнюють нулю, а a b a b
= = mq − pn =
другий визначник за властивістю 2 c d c d
відрізняється за знаком від третього
a b
= (mq − pn ) = (ad − bc )(mq − pn ) .▼
c d

11
 13 547 13 647 13 547 13 547 + 100
▲ № 10. = =
28 423 28 523 28 423 28 423 + 100
13 547 13 547 13 547 100
= [за властивістю 6] = + =
28 423 28 423 28 423 100
перший визначник за властивістю 4  13 547 1
= дорівнює нулю; другий обчислюємо  = 100 =
за властивістю 5  28 423 1
= 100 (13 547 − 28 423) = −1 487 600 .▼

1.2. Побудова визначників

другого і третього порядків.
Означення визначника n-го порядку

1. Визначник 2-го порядку має 2! (читається «два-факторіал»,

2! = 1× 2 ), а визначник 3-го порядку — 3! (3! = 1 × 2 × 3 = 6 ) членів.
2. Кожний член визначника 2-го порядку є добуток двох еле-
ментів, а визначника 3-го порядку — добуток трьох елементів,
узятих по одному елементу з кожного рядка визначника і з кож-
ного його стовпця.

Поняття інверсії (невпорядкованості) в перестановці

Нехай, наприклад, є розміщення чисел: (1 2 3 4 5). Їх можна
впорядкувати іншими способами. Будь-яке розміщення n чисел в
деякому порядку називається перестановкою з n чисел. Так, з
розміщення (1 2 3 4 5) можна утворити 5! різних перестановок.
Якщо в перестановці попереду меншого числа є більше, то таке
розміщення чисел називається інверсією. У перестановці (1 5 4 2 3)
п’ять інверсій (попереду числа 4 стоїть більше число 5 — це одна
інверсія; попереду 2 — два більших за нього числа 5 і 4, це дві
інверсії; а попереду числа 3 — також два більших за нього числа,
тобто дві інверсії; усього в цій перестановці п’ять інверсій).
3. Якщо перші індекси елементів членів визначників (1.5) і
(1.10) є в натуральному порядку, то другі індекси елементів цих
членів утворюють перестановки з інверсією k . Тоді знак членів
визначників дорівнює (− 1) k .
Розглянемо члени визначника (1.10). Другі індекси елементів
членів цього визначника відповідно є перестановками:
(1 2 3 ), кількість інверсій k = 0, знак (− 1)0 = +1 ;

12
 (2 3 1), k = 2, (− 1)2 = 1;
(3 1 2), k = 2, (− 1)2 = 1;
(3 2 1), k = 3, (− 1)3 = −1;
(2 1 3), k = 1, (− 1)1 = −1;
(1 3 2), k = 1, (− 1)1 = −1.
Означення визначників 2-го та 3-го порядків можна узагаль-
нити на випадок довільного п є N.
Означення 2. Визначником n-го порядку називається алгебра-
їчний вираз з п! (читається «ен-факторіал», п! = 1 · 2 · 3 ·…· п)
членів, кожний з яких є добуток n елементів, узятих по одному і
тільки одному з кожного рядка і стовпця цього визначника; знак
члена визначника дорівнює (− 1)k , де k — кількість інверсій у
перестановці з других індексів елементів члена, якщо перші їх
індекси є в натуральному порядку (1 2 3 4 . . . n ).
Позначається:
a11 a12 ... a1 j ... a1n
. . ... . ... .
∆ = ai1 ai 2 ... aij ... ain .
. . ... . ... .
a n1 an2 ... a nj ... a nn

Властивості визначників, доведення яких розглянуто на при-

кладі визначників 2-го порядку, аналогічні і для визначників п-го
порядку.
Приклад № 11. З’ясувати, членом визначника якого порядку є
добуток a13 a32 a21 a45 a54 та який його знак.
▲ a13 a32 a21 a45 a54 — член визначника 5-го порядку
a11 a12 a13 a14 a15
a 21 a 22 a 23 a 24 a 25
a31 a32 a33 a34 a35 , (1.11)
a 41 a 42 a 43 a 44 a 45
a51 a52 a53 a54 a55

13
оскільки він є добуток з п’яти елементів визначника (1.11), узя-
тих по одному і тільки по одному з кожного рядка і кожного сто-
впця цього визначника.
Щоб з’ясувати знак цього члена, перепишемо його елементи в
порядку зростання перших індексів:
(− 1) k a13 a32 a21 a45 a54 = (− 1)k a13 a21 a32 a45 a54 .
Другі індекси елементів цього члена утворюють перестановку:
(3 1 2 5 4); вона має три інверсії ( k = 3 ). Отже, член
a13 a32 a21 a45 a54 визначника (1.11) має знак мінус: (− 1) = −1 . ▼
3

Означення 3. Мінором M ij елемента aij визначника п-го по-

рядку називається визначник, який утворюється з даного викрес-
ленням і-го рядка та j -го стовпця, на перетині яких розміщений
цей елемент.
Наприклад, мінором елемента a23 визначника 3-го порядку
a11 a12 a13
a 21 a 22 a 23
a31 a32 a33

a11 a12
є визначник 2-го порядку M 23 = .
a31 a32

Означення 4. Алгебраїчним доповненням Aij елемента aij ви-

значника n-го порядку називається мінор цього елемента, узятий
зі знаком (− 1) i + j .
Aij = (− 1) M ij .
i+ j
Маємо (1.12)
Наприклад,
a11 a12 a11 a12
A23 = (−1) 2+3 =− .
a31 a32 a31 a32

Приклад № 12. Обчислити мінори і алгебраїчні доповнення

елементів a11 та a 23 визначника
5 −4 2
3 7 − 11 .
1 −1 8

14
 7 −11
= 45, A11 = (− 1) M 11 = 45,
1+1
▲ a11 = 5, M 11 =
−1 8
5 −4
= −1, A23 = (− 1) M 23 = 1. ▼
2+ 3
a23 = −11, M 23 =
1 −1

1.3. Розклад визначника

за елементами рядка або стовпця

◐ Теорема 1. Визначник n -го порядку дорівнює сумі добутків

елементів будь-якого рядка (стовпця) на їх алгебраїчні доповнення:
∆ = ai1 Ai1 + ai 2 Ai 2 + ... + ain Ain , i = 1, n. (1.13)
Формула (1.13) — розкладання визначника п-го порядку за
елементами і-го рядка.
Доведення. Теорему 1 доведемо на прикладі визначника 3-го
порядку.
a11 a12 a13
∆ = a21 a22 a23 = ai1 Ai1 + ai 2 Ai 2 + ai 3 Ai 3 ; i = 1,3. (1.14)
a31 a32 a33
Перетворимо визначник 3-го порядку і, користуючись озна-
ченням алгебраїчного доповнення, дістанемо (для і = 1):
∆ = a11a22 a33 + a12 a23 a31 + a13 a21a32 − a13 a22 a31 − a11a23 a32 −
− a12 a21a33 = a11 (a22 a33 − a23 a32 ) + a12 (a23 a31 − a21a33 ) +
+ a13 ( a21a32 − a22 a31 ) = a11 A11 + a12 A12 + a13 A13 .

Аналогічно доводиться теорема для і = 2, 3. ◑

Приклад № 13. Обчислити визначник
1 5 25
∆ = 1 7 49 ,
1 8 64
розкладаючи його за елементами рядка чи стовпця.
▲ Розкладемо визначник, наприклад, за елементами третього
стовпця:

15
 1 7 1 5 1 5
∆ = 25 × (−1)1+3 + 49 × (−1) 2+3 + 64 × (−1) 3+3 =
1 8 1 8 1 7
= 25 × 1 − 49 × 3 + 64 × 2 = 6 . ▼

◐ Теорема 2. Сума добутків елементів будь-якого рядка (сто-

впця) визначника на алгебраїчні доповнення відповідних елемен-
тів іншого рядка (стовпця) дорівнює нулю:
a1k A1 j + a 2 k A2 j + ... + a nk Anj = 0, j ≠ k .

Доведення. Доведемо теорему на прикладі визначника 3-го

порядку. Розглянемо суму добутків елементів, наприклад першо-
го рядка, на алгебраїчні доповнення елементів третього рядка
цього визначника. Маємо:
a11 A31 + a12 A32 + a13 A33 = a11 ( a12 a23 − a13a22 ) − a12 (a11a23 − a13a21 ) +
+ a13 (a11a22 − a12 a21 ) = 0. ◑
Приклад № 14. Обчислити визначник, користуючись власти-
востями та теоремою 1
2 −5 1 2
−3 7 −1 4
.
5 −9 2 7
4 −6 1 2
▲ Обчислимо цей визначник, утворюючи нулі в якому-небудь
стовпці або рядку.
2 −5 1 2
−3
5
7
−9
−1 4
2 7
[
= за властивістю 2 переставимо між =
собою перший та третій стовпці
]
4 −6 1 2 перший рядок додамо до
другого; перший помно-
жимо на (–2) і додамо до
1 −5 2 2 × (–1) третього; потім перший
−1 7 −3 4 + × (–2) помножимо на (–1) і до-
=− + = дамо до четвертого; ці =
2 −9 5 7 дії зобразимо символічно
+ праворуч від визначни-
1 −6 4 2
ка; за властивістю 5 на-
копичуємо нулі в пер-
шому стовпці

16
 1 −5 2 2
за теоремою 1 2 −1 6
0 2 −1 6 +
=− = та властивістю 3 = 1 1 3 =
0 1 1 3 визначника × (–2)
1 −2 0
0 −1 2 0
0 −3 0
2+ 3 0 −3
= 1 1 3 = 3 ⋅ (− 1) ⋅ = −3 ⋅ 3 = −9. ▼
1 −2
1 −2 0
Oбчислення визначників п-го порядку за допомогою власти-
востей визначників та теореми 1 називається способом накопи-
чення нулів у рядку (стовпці) і зводить визначник п-го порядку
до визначника (n − 1) -го порядку.

§ 2. СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ.

ФОРМУЛИ КРАМЕРА1

Загальна система лінійних рівнянь має вигляд

a11 x1 + a12 x 2 + ... + a1 j x j + ... + a1n x n = b1 ,

a 21 x1 + a 22 x 2 + ... + a 2 j x j + ... + a 2 n x n = b2 ,
. . . . . . . . .
 (1.15)
a i1 x1 + a i 2 x 2 + ... + a ij x j + ... + a in x n = bi ,
. . . . . . . . .

a m1 x1 + a m 2 x 2 + ... + a mj x j + ... + a mn x n = bm ,

де x j ( j = 1, n ) — невідомі, aij (i = 1, m , j = 1, n ) — коефіцієнти,

bi (i = 1, m) — вільні члени рівнянь системи.
Якщо хоча б один з вільних членів системи (1.15) не дорівнює
нулю, то вона називається неоднорідною, а якщо всі вільні члени
дорівнюють нулю, то — однорідною.
Означення 5. Розв’язком системи (1.15) називається такий
впорядкований набір чисел {α1 , α 2 , ... α n } , підстановка елемен-
тів якого відповідно замість x1 , x2 , ... , xn перетворює кожне рів-
няння системи в тотожність.
1
Г. Крамер (1704—1752) — швейцарський математик. Основні його праці — з ви-
щої алгебри й аналітичної геометрії.

17
 Означення 6. Система лінійних рівнянь, яка має розв’язки, на-
зивається сумісною. Якщо система лінійних рівнянь не має жод-
ного розв’язку, то вона називається несумісною.
Однорідна система сумісна (має або нульовий розв’язок, або
нескінченну множину розв’язків).
Означення 7. Сумісна система називається визначеною, якщо
вона має єдиний розв’язок, і невизначеною, якщо має більше ніж
один розв’язок.
Означення 8. Дві системи називаються еквівалентними, якщо
в них збігаються всі розв’язки.

2.1. Формули Крамера

◐ Теорема 3. Якщо визначник ∆ системи лінійних рівнянь

(1.15) для m = n не дорівнює нулю, то система сумісна і визначе-
на. Розв’язок цієї системи знаходять за формулами
∆j
xj = , j = 1, n . (1.16)
∆
Формули (1.16) називаються формулами Крамера, де ∆ j —
визначник, який дістаємо з визначника ∆ системи заміною стов-
пця з номером j стовпцем вільних членів.
Доведення. Необхідність. Нехай система (1.15) має розв’язок
α1 , α 2 , ... α n . Кожне рівняння системи (1.15) для m = n відпо-
відно помножимо на алгебраїчні доповнення елементів j-го стов-
пця A1 j , A2 j , ... Aij , ... , Anj .
Дістаємо
 a11 α1 A1 j + a12 α 2 A1 j + ... + a1 j α j A1 j + ... + a1n α n A1 j = b1 A1 j ,

a 21 α 1 A2 j + a 22 α 2 A2 j + ... + a 2 j α j A2 j + ... + a 2 n α n A2 j = b2 A2 j ,
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 (1.17)
ai1 α 1 Aij + a i 2 α 2 Aij + ... + aij α j Aij + ... + ain α n Aij = bi Aij ,
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

a n1 α 1 Anj + a n 2 α 2 Anj + ... + a nj α j Anj + ... + a nn α n Anj = bn Anj .

Додамо в системі (1.17) ліві і праві частини та після перетво-

рення дістанемо

18
 α 1 (a11 A1 j + a 21 A2 j + ... + ai1 Aij + ... + a n1 Anj ) +
+ α 2 (a12 A1 j + a 22 A2 j + ... + ai 2 Aij + ... + a n 2 Anj ) + ...
K + α j (a1 j A1 j + a 2 j A2 j + ... + aij Aij + ... + a nj Anj ) + ... (1.18)
K + α n ( a1n A1 j + a 2 n A2 j + ... + ain Aij + ... + a nn Anj ) =
= b1 A1 j + b2 A2 j + ... + bi Aij + ... + bn Anj .

З рівності (1.18) за теоремою 1

a1 j A1 j + a 2 j A2 j + ... + a ij Aij + ... + a nj Anj = ∆ ,

а всі інші вирази в дужках за теоремою 2 дорівнюють нулю; пра-

ва частина (1.18) є визначник ∆ j . Тоді рівність (1.18) набуде ви-
гляду α j × ∆ = ∆ j , звідки
∆j
αj = , j = 1, n. (1.19)
∆
∆j
Достатність. Нехай α j = , ( j = 1, n) є розв’язок систе-
∆
ми (1.15).
Маємо:
ai1 α1 + ai 2 α 2 + ... + aij α j + ... + ain α n =
∆1 ∆ ∆j ∆
= ai1 + ai 2 2 + .... + aij + ... + ain n =
∆ ∆ ∆ ∆
1
= (a i1 ∆ 1 + a i 2 ∆ 2 + ... + a ij ∆ j + ... + a in ∆ n ) =
∆
1
= (ai1 (b1 A11 + b2 A21 + ... + bi Ai1 + ... + bn An1 ) +
∆
+ ai 2 (b1 A12 + b2 A22 + ... + bi Ai 2 + ... + bn An 2 ) + ...
... + aij (b1 A1 j + b2 A2 j + ... + bi Aij + ... + bn Anj ) + ...
... + a in (b1 A1n + b2 A2 n + ... + bi Ain + ... + bn Ann )) =
1
= (b1 (a i1 A11 + a i 2 A1 2 + ... + a ij A1 j + ... + a in Ai n ) + ...
∆
... + bi (a i1 Ai 1 + a i 2 Ai 2 + ... + a ij Ai j + ... + a in Ai n ) + ...
... + bn (a i1 An 1 + a i 2 An 2 + ... + a ij Anj + ... + a in An n )) =

19
  за теоремою 2 множники при 
b (k ≠ 1) у дужках дорівнюють  = 1 b ⋅ ∆ = b , i = 1, n . ◑
= k
 нулю, а за теоремою 1 при  ∆ i i

 k = 1 множник дорівнює ∆ 

Приклад № 15. Розв’язати систему рівнянь

3x1 − 4 x2 = − 15,
 (1.20)
2 x1 + 5 x2 = 13
за формулами Крамера.
▲ Обчислимо визначники ∆, ∆ 1 та ∆ 2 :
3 −4
∆= = 15 − (−8) = 23 ≠ 0;
2 5
−15 −4 3 −15
∆1 = = − 75 − (−52) = − 23; ∆ 2 = = 39 − ( −30) = 69.
13 5 2 13
Тоді за формулами Крамера
∆ 1 − 23 ∆ 2 69
x1 = = = − 1; x2 = = = 3.
∆ 23 ∆ 23
Отже, {x1 ; x2 } = {− 1 ; 3} — єдиний розв’язок системи (1.20). ▼

Приклад № 16. Знайти розв’язок системи рівнянь

4 x − 3 y + 2 z + 4 = 0,

6 x − 2 y + 3z + 1 = 0,
5 x − 3 y + 2 z + 3 = 0.

▲ Обчислимо визначник ∆ даної системи:
4 −3 2
∆ = 6 − 2 3 = − 16 − 45 − 36 + 20 + 36 + 36 = − 5.
5 −3 2
Він відмінний від нуля, отже, система має єдиний розв’язок,
який знаходимо за формулами Крамера (1.16). Для цього обчи-
слимо визначники ∆ 1 , ∆ 2 та ∆ 3 , замінюючи у визначнику ∆
перший, другий та третій стовпці по черзі стовпцем вільних
членів:
20
 −4 −3 2
∆ 1 = − 1 − 2 3 = 16 + 27 + 6 − 12 − 36 − 6 = −5;
−3 −3 2

4 −4 2
∆ 2 = 6 − 1 3 = −8 − 36 − 60 + 10 + 36 + 48 = −10;
5 −3 2

4 −3 −4
∆ 3 = 6 − 2 − 1 = 24 + 15 + 72 − 40 − 12 − 54 = 5.
5 −3 −3
За формулами Крамера дістанемо:
∆1 ∆2 ∆3
x= = 1; y= = 2; z= = − 1.
∆ ∆ ∆
Отже, {x ; y ; z} = {1; 2; − 1} — єдиний розв’язок заданої системи. ▼

2.2. Дослідження системи лінійних рівнянь (1.15)

Система (1.15) для m = n , ∆ ≠ 0 зводиться до системи рівнянь
∆ ⋅ x j = ∆ j , j = 1, n.
Маємо:
1. ∆ ≠ 0 . Cистема (1.15) для m = n має єдиний розв’язок
∆j
xj = , j = 1, n.
∆
2. ∆ = 0 , а хоча б один із ∆ j ≠ 0 . Тоді система несумісна.
3. ∆ = 0 , ∆ j = 0 ( j = 1, n ). Система сумісна, невизначена.
Якщо система (1.15) однорідна, то для m = n вона зводиться
до рівняння ∆ ⋅ x j = 0 , j = 1, n. Можливі випадки:
1) ∆ ≠ 0 , тоді однорідна система має нульовий розв’язок;
2) ∆ = 0 , то система сумісна і невизначена.
Приклад № 17. Розв’язати систему рівнянь
2 x − 3 y = 2,

5 x − 7,5 y = 5.

21
 ▲ Обчислимо ∆, ∆1 та ∆ 2 :
2 −3 2 −3 2 2
∆= = −15 + 15 = 0; ∆1 = = 0; ∆ 2 = = 0.
5 − 7,5 5 − 7,5 5 5
Отже, задана система має безліч розв’язків: х = 1 + 1,5у. ▼
Приклад № 18. Розв’язати систему рівнянь
2 x − 3 y + z = 2,

3x − 5 y + 5 z = 3, (1.21)
5 x − 8 y + 6 z = 5.

▲ Маємо:
2 −3 1
∆ = 3 − 5 5 = −60 − 75 − 24 + 25 + 80 + 54 = 0.
5 −8 6
Оскільки ∆ = 0 , то система несумісна, або сумісна і невизна-
чена. Обчислимо визначники ∆1 , ∆ 2 , ∆ 3 :
2 −3 1 2 2 1 2 −3 2
∆ 1 = 3 − 5 5 = 0; ∆ 2 = 3 3 5 = 0; ∆ 3 = 3 − 5 3 = 0.
5 −8 6 5 5 6 5 −8 5
Отже, система (1.21) має безліч розв’язків.
Система (1.21) зводиться до системи двох рівнянь з трьома
невідомими:
2 x − 3 y + z = 2,
 (1.22)
3x − 5 y + 5 z = 3,
оскільки третє рівняння системи (1.21) є сума перших двох рівнянь.
Визначник з коефіцієнтів при x і y
2 −3
∆= = − 1 ≠ 0,
3 −5
тоді систему (1.22) запишемо у вигляді
2 x − 3 y = 2 − z ,

3x − 5 y = 3 − 5 z.

22
 За формулами Крамера знайдемо
2 − z −3
3 − 5 z − 5 − 10 + 5 z + 9 − 15 z
x = = = 10 z + 1;
2 −3 − 10 + 9
3 −5

2 2− z
3 3 − 5 z 6 − 10 z − 6 + 3z
y= = = 7 z.
2 −3 −1
3 −5
Отже,
 x = 10 z + 1,
 (1.23)
 y = 7 z,
де z — довільне значення.
Невідома z називається вільною, а невідомі x , y — базис-
ними невідомими. Для будь-яких дійсних значень z з (1.23) діс-
таємо нескінченну множину частинних розв’язків. Рівняння
(1.23) називають загальним розв’язком системи. Розв’язок нази-
вається базисним, якщо вільні невідомі дорівнюють нулю. ▼
Приклад № 19. Розв’язати систему рівнянь
5 x − 6 y + z = 4,

3x − 5 y − 2 z = 3, (1.24)
 2 x − y + 3 z = 5.

5 −6 1
▲ Маємо ∆ = 3 − 5 − 2 = −75 + 24 − 3 + 10 − 10 + 54 = 0.
2 −1 3
Оскільки ∆ = 0 , то система несумісна або сумісна і невизначе-
на. Обчислимо ∆1 , ∆ 2 , ∆ 3 :
4 −6 1
∆1 = 3 − 5 − 2 = −60 + 60 − 3 + 25 − 8 + 54 = 68 ≠ 0.
5 −1 3

23
 Отже, одне з рівнянь системи (1.24) зводиться до рівняння
∆ × x = ∆1 , в якому ∆ = 0 , ∆1 ≠ 0 , тобто 0 × x ≠ 0 ; система несуміс-
на, і немає потреби обчислювати ∆ 2 , ∆ 3 . ▼

Приклад № 20. Розв’язати систему рівнянь

 x1 + x2 + x3 = 0,

2 x1 − 3x2 + x3 = 0, (1.25)
 x − x + x = 0.
 1 2 3

▲ Маємо однорідну систему. Обчислимо ∆ :

1 1 1
∆ = 2 − 3 1 = −3 + 1 − 2 + 3 + 1 − 2 = − 2 .
1 −1 1
Оскільки ∆ ≠ 0 , то система (1.25) зводиться до рівняння
−2 x j = 0 ( j = 1, 3) , тобто має єдиний тривіальний (нульовий)
розв’язок: x1 = x2 = x3 = 0.▼
Приклад № 21. Розв’язати систему рівнянь

−2 x1 + 2 x2 − 10 x3 + 8 x4 = 0,
 x + 4 x − 5 x + 16 x = 0,
 1 2 3 4

 − 3 x1 + 4 x 2 − 17 x3 + 16 x 4 = 0,
 2 x1 − 4 x2 + 14 x3 − 16 x4 = 0.

▲ Маємо однорідну систему. Обчислимо ∆ :

× 2 × 3 × (–2)
−2 2 −10 8 1 4 −5 16
+
1 4 −5 16 −2 2 − 10 8
∆= =− + =
− 3 4 − 17 16 − 3 4 − 17 16
2 − 4 14 − 16 2 − 4 14 − 16 +
1 4 −5 16
1 −2 4
0 10 − 20 40
=− = −10 ⋅ 16 ⋅ 12 1 −2 4 = 0.
0 16 − 32 64
−1 2 −4
0 − 12 24 − 48

24
 Оскільки ∆ = 0 , то задана однорідна система має безліч
розв’язків. Вона зводиться до системи двох рівнянь з чотирма не-
відомими:

 x1 − x2 + 5 x3 − 4 x4 = 0,

 x1 + 4 x2 − 5 x3 + 16 x4 = 0,

позаяк третє і четверте рівняння є наслідком перших двох рів-

нянь. Визначник з коефіцієнтів при x1 , x2

1 −1
∆= = 5 ≠ 0,
1 4

тоді задану систему запишемо у вигляді

 x1 − x 2 = −5 x3 + 4 x 4 ,

 x1 + 4 x 2 = 5 x3 − 16 x 4 .

За формулами Крамера знайдемо:

∆1 ∆2
x1 = ; x2 = ,
∆ ∆

де ∆ = 5,
−5 x 3 + 4 x 4 −1
∆1 = = −20 x 3 + 16 x 4 + 5 x 3 − 16 x 4 = −15 x 3 ;
5 x 3 − 16 x 4 4

1 −5 x3 + 4 x 4
∆2 = = 5 x3 − 16 x 4 + 5 x3 − 4 x4 = 10 x3 − 20 x 4 .
1 5 x3 − 16 x4

Отже, загальний розв’язок заданої системи:

 x1 = −3x3 ,

 x 2 = 2 x3 − 4 x 4 ,

де x3 , x 4 — довільні значення. ▼

25
 § 3. МАТРИЦІ І ДІЇ НАД НИМИ.
PОЗВ’ЯЗУВАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ
МАТРИЧНИМ МЕТОДОМ

3.1. Матриці і дії над ними.

Обернена матриця
Означення 9. Матрицею називається прямокутна таблиця
 a11 a12 ... a1 j ... a1n 
 
 a21 a22 ... a2 j ... a2 n 
 ... ... ... ... ... ... 
A= , (1.26)
 ai1 ai 2 ... aij ... ain 
 ... ... ... ... ... ... 

a am 2 ... amj ... amn 
 m1

де aij , (i = 1, m; j = 1, n) — елементи матриці (індекс i — номер

рядка, j — номер стовпця, на перетині яких стоїть елемент aij ).

Означення 10. Матриця, яка має m рядків і n стовпців (m ≠ n) ,

називається прямокутною матрицею розміру m × n (познача-
ється: Am×n , читається «А ем на ен»).
Означення 11. Матриця, в якої m = n , називається квадрат-
ною матрицею п-го порядку.
Означення 12. Квадратна матриця називається діагональною,
якщо її елементи a ij = 0, i ≠ j; a ij ≠ 0, i = j.
Означення 13. Діагональна матриця, в якої всі елементи на го-
ловній діагоналі дорівнюють одиниці, називається одиничною
матрицею (позначається Е):
 1 0 ... 0 
 
 0 1 ... 0 
En × n = .
. . ... . 
 
 0 0 ... 1 
Означення 14. Матриця розміру 1 × n називається матрицею-
рядком. Наприклад, D1×5 = (1 2 3 4 5) — матриця-рядок.

26
 Означення 15. Матриця розміру m × 1 називається матрицею-
стовпцем.
 2
 
−1
Наприклад, матриця M 4×1 =   — це матриця-стовпець.
0
 
 2
Означення 16. Нульовою називається матриця, усі елементи
якої дорівнюють нулю (позначається О).
Наприклад, нульовою матрицею розміру 3 × 3 є матриця вигляду
 0 0 0
 
O =  0 0 0 .
 0 0 0
 
В означенні рівності матриць та виконанні дій над ними по-
значатимемо їх великими літерами А, В, С, ..., а їхні елементи —
відповідно малими — a ij , bij , c ij ... .
Означення 17. Дві матриці А і В одного розміру називаються
рівними (позначається А = В), якщо рівні їхні відповідні елементи:
a ij = bij .

3.1.1. Дії над матрицями

Означення 18. Сумою (різницею) двох матриць Am×n = (a ij ) i

Bm×n = (bij ) , називається матриця C m×n = (cij )
i = 1, m; j = 1, n
(C m×n = Am×n + Bm×n ) , елементи cij якої дорівнюють сумам (різни-
цям) відповідних елементів aij , bij матриць Am×n та Bm×n :
cij = aij + bij , i = 1, m; j = 1, n .
Наприклад, якщо задано матриці
 a11 a12 a13   b11 b12 b13 
   
A = A3×3 =  a 21 a 22 a 23  , B3×3 =  b21 b22 b23 ,
a a 32 a 33  b b32 b33 
 31  31
a
 11 ± b11 a 12 ± b12 a13 ± b13 
 
тоді C 3×3 = A ± B =  a 21 ± b21 a 22 ± b22 a 23 ± b23 .
a ± b a 32 ± b32 a 33 ± b33 
 31 31

27
 Приклад № 22. Знайти суму матриць
 0 −1  1 3
A= , B= .
− 2 3   4 5

 0 −1  1 3   0 + 1 −1 + 3   1 2 
▲ A+ B =   + = = . ▼
 − 2 3   4 5  − 2 + 4 3 + 5   2 8 
Зазначимо, що дія додавання (віднімання) для матриць різного
розміру не має змісту.

Означення 19. Добутком матриці Am×n = (a ij ) , i = 1, m; j = 1, n

на число α (позначається A α = α A = C ) називається матриця
C , елементи якої дорівнюють добуткам усіх елементів
aij матриці Am×n на число α : cij = α aij ( i = 1, m; j = 1, n ).
Наприклад, якщо матриця A = A3×3 , то
 α a11 α a12 α a13 
 
A α = α A =  α a 21 α a 22 α a 23 . (1.27)
α a α a32 α a33 
 31

Приклад № 23. Знайти матрицю 3 × A , якщо задано матрицю

 −2 3 
A= .
 1 4
 −2 3   −2 × 3 3 × 3   −6 9 
▲ 3× A = 3 ×  = = . ▼
 1 4   1 × 3 4 × 3   3 12 

Приклад № 24. Знайти матрицю 3 × A + B , якщо

 −2 3   0 −1
A= , B =  .
 1 4  − 2 3 

 −2 3   0 −1  −6 9   0 −1  −6 8 
▲3× A + B = 3 + =  + = . ▼
 1 4   − 2 3   3 12  − 2 3   1 15
Означення 20. Добутком матриці Am×n = (a ij ) , i = 1, m; j = 1, n
на матрицю Bn×k називається матриця C m×k (позначається: C m×k =

28
= Am×n × Bn×k ), елементи якої cij (i = 1, m ; j = 1, k ) дорівнюють су-
мам добутків елементів і-го рядка матриці A на відповідні еле-
менти j -го стовпця матриці B :
n
cij = ai1 b1 j + ai 2 b2 j + ... + ain bnj ; cij = ∑ ail blj .
l =1

Взагалі, добуток AB ≠ BA . Зокрема, якщо AB = BA , то матриці

A і B комутативні.

◐ Теорема 4 (без доведення). Якщо A і B — дві квадратні

матриці одного розміру з визначниками | A | і | B | , то визначник
матриці AB дорівнює добутку визначників матриць, що пере-
множуються:
| AB | = | A | | B | . (1.28)

Приклад № 25. Знайти:

1) добуток матриць
 2 1  2 −3 
A =  i B = ;
 − 3 4  0 − 1

 2 1
2) f ( A), якщо f ( x ) = 2 x 2 − 3x + 4, де A = .
 − 3 4
 2 1   2 −3   2 × 2 + 1 × 0 2( −3) + 1 × ( −1) 
▲ 1) A B =  × = =
 − 3 4   0 − 1  − 3 × 2 + 4 × 0 − 3( −3) + 4( −1) 
 4 −7  13 −10 
= ; B A =   ; AB ≠ BA. AB = −22; A = 11,
− 6 5   3 −4
B = −2, AB = A B .

 2 1  2 1  2 1 1 0
2) f ( A) = 2 ⋅ A 2 − 3 A + 4E = 2 ⋅ 
⋅  − 3⋅   + 4⋅ =
 − 3 4  − 3 4 − 3 4 0 1
 1 6  6 3   4 0  2 12   6 3  4 0
= 2⋅ − + = − + =
 − 18 13   − 9 12   0 4   − 36 26   − 9 12   0 4
 0 9
= . ▼
 − 27 18 

29
 Приклад № 26. Задано матриці
3 1 1 1
  1 2 1
1 3 1 1  
2 1 1
A5×4 = 1 1 3 1 , B4×3 =  .
  1 1 1
1 1 1 3  
1 1 1 2
 1 1 1 
Знайти добуток цих матриць.
3 1 1 1
  1 2 1
1 3 1 1  
= 1 2 1 1
▲ C 5×3 = A5×4 × B4×3 1 3 1 ×  =
  1 1 1
1 1 1 3   
1 1 1 2 
 1 1 1 
3 + 2 +1 +1 6 +1+1+1 3 + 1 + 1 + 2  7 9 7
   
1+ 6 +1 +1 2 + 3 +1+1 1 + 3 + 1 + 2  9 7 7
= 1 + 2 + 3 + 1 2 +1+ 3 +1 1 + 1 + 3 + 2 =  7 7 7 .
   
1 + 2 + 1 + 3 2 +1+1+ 3 1+1+1+ 6  7 7 9
1 + 2 + 1 + 1 2 +1+1+1 1 + 1 + 1 + 2   5 5 5 

Добуток B4×3 на A5×4 не існує. ▼
З означення добутку матриць, зокрема, випливає: добуток ма-
триці-рядка A1×m на матрицю-стовпець Bm×1 є матриця C1×1 :
 b11 
b 
C1×1 = A1×m × Bm×1 = (a11 a12 ... a1m )   = (a b + a b + ... + a b ).
21

 ...  11 11 12 21 1m m1

 
 bm1 

Властивості дій додавання і множення матриць

1. Комутативність щодо додавання матриць:
A+ B = B+ A.
2. Дистрибутивність щодо:
• додавання чисел при множенні їх на матрицю
(α + β ) A = α A + β A ;

30
 • додавання матриць
α ( A + B ) = α A + α B;
• множення матриць
( A + B) C = AC + BC ,
C ( A + B) = CA + CB .
3. Асоціативність щодо:
• додавання матриць
A + ( B + C ) = ( A + B) + C;
• множення матриці на число
( α A) B = A ( α B ) = α ( A B ) ;
• множення чисел
(α β) A = α (β A);
• множення матриць
( AB) C = A ( BC ).
4. A + О = A; A − A = О; AE = EA = A.
Означення 21. Оберненою матрицею до матриці A називається
така матриця A −1 , для якої виконуються рівності
A × A −1 = A −1 × A = E ,
де E — одинична матриця.
Визначник одиничної матриці дорівнює одиниці:
det E = E = 1.

Означення 22. Квадратна матриця An×n називається виродже-

ною, якщо її визначник дорівнює нулю (| A |= 0) , і невиродже-
ною, якщо A ≠ 0 .

◐ Теорема 5. Для того щоб квадратна матриця A мала обер-

нену матрицю A −1 , необхідно і достатньо, щоб матриця A була
невиродженою.

31
 Доведення. Необхідність. Нехай обернена матриця A −1
існує, тоді A × A −1 = A −1 × A = E . За теоремою 4 матимемо
A × A −1 = A A −1 = E = 1 , тому A ≠ 0 .
Достатність. Нехай тепер A ≠ 0 . Доведемо, що матриця А
має обернену матрицю A −1 . Нехай Aij — алгебраїчні доповнення
до елементів aij визначника матриці (1.26) для m = n .
Побудуємо матрицю Н таким способом: кожний елемент мат-
риці А замінимо його алгебраїчним доповненням, поділеним на
визначник матриці А:
 A11 A12 A1n 
 ...
| A| | A| | A |
A A A2 n 
H = ...
| A |  .
21 22
 | A| | A|
 ... ... ... ... 
 An1 An 2
...
Ann 
 | A| | A| | A |
Поміняємо місцями в матриці Н її рядки і стовпці та дістанемо
матрицю H Τ ( H Τ — транспонована матриця до матриці Н):
 A11 A21 An1 
 ...
| A| | A| | A |
A A22 An 2 
Τ
H =  12
| A| | A|
...
| A |  .

 ... ... ... ... 
 A1n A2 n
...
Ann 
 | A| | A| | A |
Знайдемо добуток матриці А та H Τ :
 A11 A21 An1 
 ...
 a11 a12 ... a1n   | A| | A| | A |
a 
a 22 ... a 2 n   A12 A22 An 2
| A |  =
A × H Τ =  21  ...
| A| | A|
 ... ... ... ...  
... ... ... ... 
 a n1 a n2 ... a nn   A A2 n Ann
 1n ... 
 | A| | A| | A |
 a11 A11 + a12 A12 + ... + a1n A1n ... a11 An1 + a12 An 2 + ... + a1n Ann 
 
 a21 A11 + a22 A12 + ... + a2n A1n ... a21 An1 + a22 An2 + ... + a2n Ann 
1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 
= . (1.29)
A  ai1 A11 + ai 2 A12 + ... + ain A1n ... ai1 An1 + ai 2 An 2 + ... + ain Ann 
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 
 a A + a A + ... + a A ... a A + a A + ... + a A 
 n1 11 n 2 12 nn 1n n1 n1 n2 n 2 nn nn 

32
 З теорем 1, 2 випливає, що матриця в правій частині рівності
(1.29) одинична. Отже, A × H Τ = E , звідки H Τ = A −1 . Тому
 A11 A21 ... Ai1 ... An1 
 
 A12 A22 ... Ai 2 ... An 2 
1  ... ... ... ... ... ... 
A −1 =  . (1.30)
A  A1 j A2 j ... Aij ... Anj 
 ... ... ... ... ... ... 

A A2 n ... Ain ... Ann 
 1n
Доведемо єдиність матриці A −1 , оберненої до матриці А. Не-
хай існує інша обернена матриця, наприклад D. Тоді за означен-
ням DA = AD = E. За асоціативною властивістю добутку матриць
DAA −1 = D( AA −1 ) = DE = D , або DAA −1 = ( DA) A −1 = EA −1 = A −1 , звід-
ки D = A −1 .
Отже, якщо A ≠ 0 , то існує єдина обернена матриця до мат-
риці А (вироджена матриця не має оберненої матриці). ◑
Приклад № 27. Знайти обернену матрицю до матриці
 −1 4 5
 
A =  2 − 2 7 .
1 3 − 1

▲ 1. Обчислимо визначник матриці А:
−1 4 5
∆ = A = 2 − 2 7 = − 2 + 28 + 30 + 10 + 21 + 8 = 95 ≠ 0.
1 3 −1
2. Знайдемо алгебраїчні доповнення всіх елементів матриці А:
−2 7 2 7
A11 = (−1)1+1 = 2 − 21 = −19, A12 = (−1) 3 = 9,
3 −1 1 −1
2 −2 4 5
A13 = (−1) 4 = 8, A21 = (−1) 1+ 2 = − (−4 − 15) = 19,
1 3 3 −1
−1 5 −1 4 4 5
A22 = = −4, A23 = ( −1) 5 = 7, A31 = (−1) 4 = 38,
1 −1 1 3 −2 7

33
 −1 5 −1 4
A32 = (−1) 5 = 17, A33 = (−1) 6 = 2 − 8 = −6.
2 7 2 −2
3. Тоді обернена матриця набуде вигляду:
 −19 19 38 
−1 1  
A =  9 − 4 17  . (1.31)
95 
 8 7 − 6 
4. Виконаємо перевірку:
 −1 4 5  −19 19 38 
−1  1  
A× A =  2 − 2 7  ×  9 − 4 17  =
1 95 
 3 − 1  8 7 − 6 
 95 0 0   1 0 0
1    
=  0 95 0  =  0 1 0  = E,
95 
0 0 95   0 0 1 
 −19 19 38   −1 4 5
−1 1   
A ×A=  9 − 4 17   2 − 2 7  =
95 
 8 7 − 6   1 3 − 1
 95 0 0  1 0 0
1    
=  0 95 0  =  0 1 0  = E.
95 
0 0 95   0 0 1 

Отже, за означенням A × A −1 = A −1 × A = E , тобто матриця

(1.31) — обернена до матриці A. ▼
Приклад № 28. Знайти обернену матрицю до матриці
 2 2 3
 
A =  1 −1 0
−1 2 1 

методом елементарних перетворень (поняття див. на с. 40).
▲ Утворимо прямокутну матрицю ( A E ) , дописавши право-
руч до A одиничну матрицю E . Виконуючи елементарні пере-
творення над рядками, приведемо матрицю ( A E ) до виду
(E )
A −1 , де A −1 — обернена до A матриця:

34
  2 2 3 1 0 0   1 −1 0 0 1 0  × (–2)
   
 1 −1 0 0 1 0 ~  2 2 3 1 0 0 + ~
 −1 2 1 0 0 1  −1 2 1 0 0 1
   +

 1 −1 0 0 1 0   1 −1 0 0 1 0 
   
~  0 4 3 1 − 2 0 ~  0 1 1 0 1 1  × (–4) ~
 0 1 1 0 1 1  0 4 3 1 − 2 0 +
   

 1 −1 0 0 1 0   1 −1 0 0 1 0 
   
~ 0 1 1 0 1 1  + ~  0 1 0 1 − 5 − 3 + ~
0 0 −1 1 − 6 − 4 0 0 1 −1 6 4 
  

 1 0 0 1 −4 −3 
 
~  0 1 0 1 − 5 − 3 .
0 0 1 −1 6 4 


1 −4 −3 
 
Отже, A −1 =  1 − 5 − 3 . ▼
 −1 6 4 


3.2. Розв’язування сумісних систем

n лінійних рівнянь з n невідомими
матричним методом

Розв’яжемо систему лінійних рівнянь:

a11 x1 + a12 x 2 + ... + a1 j x j + ... + a1n x n = b1 ,


a 21 x1 + a 22 x 2 + ... + a 2 j x j + ... + a 2 n x n = b2 ,
. . . . . . . .,
 (1.32)
ai1 x1 + ai 2 x 2 + ... + aij x j + ... + ain x n = bi ,
. . . . . . . .,

a n1 x1 + a n 2 x 2 + ... + a nj x j + ... + a nn xn = bn .

35
 Позначимо матриці
 x1   a11 a12 ... a1 j ... a1n   b1 
     
 x2   a 21 a 22 ... a 2 j ... a 2 n   b2 
 ...   ... ... ... ... ... ...   ... 
X =  , A= , B =   .
 xi   ai1 ai 2 ... aij ... ain   bi 
   ... ... ... ... ... ...    
 ...    ... 
x  a an2 ... a nj ... a nn  b 
 n  n1  n
Тоді, за правилом множення матриць, система (1.32) зводить-
ся до матричного рівняння
AX = B . (1.33)
Нехай А — невироджена матриця. Тоді існує обернена матри-
ця А–1. Помножимо обидві частини рівняння (1.33) ліворуч на
A −1 , дістанемо A −1 AX = A −1 B . Оскільки A −1 A = E , EX = X , то

X = A −1 B . (1.34)
Це є матричний розв’язок системи (1.33).
Приклад № 29. Розв’язати систему рівнянь
− x1 + 4 x2 + 5 x3 = − 2,

2 x1 − 2 x 2 + 7 x3 = − 8, (1.35)
 x + 3x − x = − 13
 1 2 3
матричним методом.
▲ 1. Запишемо матричне рівняння системи (1.35): AX = B , де
 x1   −1 4 5  −2 
     
X =  x 2 , A =  2 − 2 7 , B =  − 8  .
x  1 3 − 1  − 13 
 3   
2. У прикладі № 27 для матриці А системи (1.35) знайдено ма-
трицю A −1 , яка має вигляд (1.31).
3. Матричний розв’язок системи (1.35) знаходимо за рівніс-
тю (1.34):
 −32 
 x1   − 19 19 38  − 2   5 
  1      − 207 
 x2  =  9 − 4 17  − 8  =  95 
. (1.36)
 x  95  8 7 − 6   − 13   
 3    6 
 95 

36
 З рівності матриць (1.36) дістанемо розв’язок системи (1.35):
{x1 ; x 2 ; x3 } = {−32 5 ; −207 95 ; 6 95}. ▼

Зауваження
1. Матричним способом розв’язуємо тільки сумісні системи
рівнянь, які мають невироджені матриці.
2. Розв’язок рівняння Х ⋅ А = В знаходять за формулою
Х = В ⋅ А −1 .
3. Рівняння А ⋅ Х ⋅ В = С має розв’язок Х = А −1 ⋅ С ⋅ В −1 .
Приклад № 30. Розв’язати систему лінійних рівнянь матрич-
ним методом:
 x1 + x 2 + x 3 + x 4 = 3,

 x1 + 3x 2 + 4 x 3 + 2 x 4 = 9,
x (1.37)
+ 2 x 2 + 2 x 3 + 2 x 4 = 5,
 1
 x1 + 2 x 2 + 3 x 3 = 8.

1 1 1 1  x1  3
     
1 3 4 2 x
 2 9
▲ 1. Позначимо A =  , X =  , B =  .
1 2 2 2 x 5
   3   
1 2 3 0   x4  8 
Система (1.37) запишеться в матричному вигляді так: AX = B .
2. Обчислимо ∆ =| A |= 1 ≠ 0;
A11 = 2; A12 = −4; A13 = 2; A14 = 1;
A21 = 0; A22 = −3; A23 = 2; A24 = 1;
A31 = −1; A32 = 5; A33 = −3; A34 = −1;
A41 = 0; A42 = 2; A43 = −1; A44 = −1.

 2 0 −1 0 
 
 −4 −3 5 2
Дістанемо A −1 = .
2 2 − 3 − 1
 
 1 1 − 1 − 1
3. Матричний розв’язок системи (1.37) знаходимо за рівніс-
тю (1.34):

37
  x1   2 0 −1 0   3  1 
       
 x2   − 4 − 3 5 2  9  2 
x  =  2 × =
2 − 3 − 1  5  1 
. (1.38)
  
3
    
 x4   1 1 − 1 − 1  8   − 1
З рівності матриць (1.38) дістаємо розв’язок системи (1.37):
{x1 ; x 2 ; x3 ; x 4 } = {1; 2; 1; − 1} .▼

3.3. Ранг матриці

Нехай задана матриця (1.26) розміру m × n : A = Am×n .
Означення 23. Мінором k-го порядку матриці Am×n називають
визначник квадратної матриці, елементами якої є елементи мат-
риці Am×n , що розміщені на перетині вибраних довільно k рядків і
k стовпців (k ≤ min (m, n )) .
Наприклад, якщо виділити в матриці А будь-які три рядки (не-
хай 1-й, і-й та j-й) і три стовпці (нехай 2-й, і-й та j-й), то на пере-
тині названих рядків і стовпців дістанемо дев’ять елементів, які в
цій матриці обведені кружками

a11 a12 … a1i … a1 j … a1n

a 21 a 22 … a 2i … a2 j … a 2n
. . … . … … .
Am×n = ai1 ai2 … аii … аij … аin
,
. . … . … . … .

a j1 a j2 … аji … аjj … аjn

. . … . … . … .
a m1 am2 … a mi … аmj … аmn
a12 a1i a1 j
що утворюють визначник 3-го порядку a i 2 aii a ij .
a j2 a ji a jj

38
 Цей визначник називається мінором 3-го порядку матриці Am×n .
Наприклад, для матриці
 2 −1 3 −2 
 
A3×4 = 4 − 2 5 1 
2 −1 1 8 
 
можна побудувати мінори 2-го та 3-го порядку:
2 −1 4 −2 2 −1
∆11,,22 = ; ∆12, 2,3 = ; ∆11,,23 = та ін.;
4 −2 2 −1 2 −1

2 −1 3 2 −1 −2 −1 3 −2
∆1, 2 ,3
1, 2, 3 = 4 − 2 5 ; ∆ 1, 2,3 = 4 − 2 1 ;
1, 2 , 4
∆
2 , 3, 4
1, 2 ,3 = −2 5 1 .
2 −1 1 2 −1 8 −1 1 8

Тут у позначеннях, наприклад ∆11,,22,,43 , нижні індекси є номери

рядків, а верхні — номери стовпців матриці.
Елементи матриці Am×n є мінорами 1-го порядку.

Означення 24. Рангом матриці Am×n (позначається r ( A) , або

rang A ) називається найбільший з порядків її мінорів, що не дорів-
нюють нулю.
Мінор r-го порядку, який відмінний від нуля, називається ба-
зисним мінором (у матриці А може бути кілька базисних мінорів).
Якщо r ( A) = k , то матриця А має хоча б один відмінний від
нуля мінор порядку k , а будь-який мінор більшого за k порядку
дорівнює нулю.
1 2 3 5
 
0 4 2 1
Приклад № 31. Знайти ранг матриці A =  .
0 0 0 0
 
 −1 0 0 0 
▲ Обчислимо мінор 4-го порядку. Він єдиний і дорівнює нулю:
1 2 3 5
0 4 2 1
= 0.
0 0 0 0
−1 0 0 0

39
 Розглянемо один з мінорів 3-го порядку:
1 2 3
∆11,,22,,34 = 0 4 2 = − 4 + 12 = 8 ≠ 0.
−1 0 0

За означенням r ( A) = 3 . ▼
Для знаходження рангу матриці великого розміру m × n дово-
диться обчислювати багато її мінорів. Спростити обчислення
рангу матриці можна за допомогою таких її елементарних пе-
ретворень:
1) множення всіх елементів будь-якого рядка (стовпця) мат-
риці на те саме число, відмінне від нуля;
2) додавання до елементів деякого рядка (стовпця) матриці
відповідних елементів іншого рядка (стовпця), помножених на те
саме число;
3) перестановка місцями рядків (стовпців) матриці.

◐ Теорема 6. Елементарні перетворення над матрицею не змі-

нюють її рангу.
Доведення. 1. Після множення рядка (стовпця) на число α ≠ 0
базисний мінор або не зміниться (якщо він дорівнює нулю), або
помножиться на α (за властивістю 3 визначника). Жодний мінор,
що дорівнює нулю, не стане відмінним від нуля.
2. Якщо всі мінори (k + 1)-го порядку дорівнюють нулю, то піс-
ля додавання рядків (стовпців) жодний з них не стане відмінним
від нуля. Справді, якщо до деякого рядка мінора (k + 1) -го поряд-
ку, котрий дорівнює нулю, додати рядок, що до нього не нале-
жить, дістанемо мінор, який дорівнює алгебраїчній сумі двох мі-
норів (k + 1) -го порядку заданої матриці, котрі дорівнюють нулю.
Якщо ж до рядка, що входить у мінор (k + 1) -го порядку, що до-
рівнює нулю, додати інший рядок, що належить до нього, то діс-
танемо мінор, який дорівнює сумі мінора (k + 1) -го порядку (що
дорівнює нулю) і визначника матриці з двома однаковими рядка-
ми. Звідси випливає, що ранг матриці не збільшиться. Він не мо-
же зменшитися.
3. Якщо переставити рядки (стовпці) мінора, що входять до
нього, то мінор змінить знак. Якщо ж мінор містить тільки один з
переставлених рядків матриці, то він може змінитися на мінор,
який не більше ніж знаком відрізняється від іншого мінора тієї

40
самої матриці, або взагалі не зміниться. При цьому порядок базис-
ного мінора залишиться тим самим.
Означення 25. Матриці A і A , які мають однакові ранги, на-
зиваються еквівалентними і позначаються A ~ A .
 2 1 2 3
 
Приклад № 32. Знайти ранг матриці A =  1 − 1 0 2  .
1 5 4 0
 
▲ Виконавши елементарні перетворення для обчислення ран-
гу заданої матриці, дістанемо

 2 1 2 3  × 2 від елементів третього  2 1 2 3 

   рядка віднімемо від-   
 1 − 1 0 2  – ~  повідні елементи пер-  ~  1 − 1 0 2  ~
1 5 4 0  шого, помножені на 2   − 3 3 0 − 6 
 
× (1/2)
~ [поділимо елементи третього стовпця на 2] ~
віднімемо від елементів четвертого cтовпця 
 2 1 1 3  відповідно потроєні елементи третього, 
 
~  1 − 1 0 2  ~ а від елементів другого стовпця віднімемо  ~
 відповідні елементи третього, і від елемен-
 − 3 3 0 − 6   тів першого віднімемо відповідні елементи 
 
– – – другого, помножені на 2 
× 2 × 3
 0 0 1 0  додамо до елементів  0 0 1 0 
 ×3  
~  3 −1 0 2  ~  третього рядка дру-  ~  3 − 1 0 2  ~
 − 9 3 0 − 6 + гий, помножений на  
   3   0 0 0 0 
× (1/3) × (1/2)

0 0 1 0 віднімемо від 
скоротимо четвер -  
~ тий стовпець на 2,  ~  1 − 1 0 1  ~ першого четвертий  ~
стовпець і додамо 
 а перший — на 3   0 0 0 0  до другого четвертий
 
+
–

 0 0 1 0
 
~  0 0 0 1 .
 0 0 0 0
 

41
 Отже, ранг матриці r ( A) = 2 . ▼
Для обчислення рангу матриць користуються ще так званим
методом обвідних мінорів. Розглянемо його на прикладі.
Приклад № 33. Знайти ранг матриці
 0 −1 3 0 
 
A= 2 −4 1 5 .
 − 4 5 7 − 10 
 
▲ Обчислимо мінор 2-го порядку, наприклад
0 −1
∆11,,22 = = 2 ≠ 0.
2 −4
Мінори
0 −1 3 0 −1 0
∆
1, 2 ,3
1, 2 ,3 = 2 − 4 1 , ∆1, 2,3 = 2 − 4
1, 2 , 4
5
−4 5 7 − 4 5 − 10
є обвідними для обчисленого мінора 2-го порядку. Обчислимо їх:
0 −1 3 0 −1 0
2 − 4 1 = 0, 2 −4 5 = 0.
−4 5 7 − 4 5 − 10
Оскільки всі обвідні мінори 3-го порядку дорівнюють нулю,
то r ( A) = 2. ▼

3.4. Дослідження сумісності

системи лінійних рівнянь
Розглянемо систему лінійних рівнянь (1.15). Крім матриці
 a11 a12 ... a1 j ... a1n 
 
 a 21 a 22 ... a 2 j ... a 2 n 
 ... ... ... ... ... ... 
A=  
 a i1 ai 2 ... aij ... ain 
 ... ... ... ... ... ... 

a a m2 ... a mj ... a mn 
 m1

42
системи (1.15) будуємо матрицю вигляду
 a11 a12 ... a1 j ... a1n b1 
 
 a 21 a 22 ... a 2 j ... a 2 n b2 
 . . ... . ... . . 
A=  ,
 a i1 ai 2 ... aij ... a in bi 
 . . ... . ... . 
 . 
a am2 ... a mj ... a mn bm 
 m1
яка називається розширеною матрицею цієї системи. Матриця
A утворена з елементів основної матриці А і стовпця вільних
членів.
◐ Теорема Кронекера—Капеллі1 (без доведення). Система
лінійних рівнянь (1.15) сумісна тоді і тільки тоді, коли ранг основ-
ної матриці А дорівнює рангу розширеної матриці A :
r ( A) = r ( A ) .
Якщо ранг основної матриці дорівнює рангу розширеної мат-
риці і дорівнює кількості невідомих ( r = n ), то система має єди-
ний розв’язок. Якщо ранг основної матриці дорівнює рангу роз-
ширеної матриці, але менший від кількості невідомих (r < n ) , то
система має безліч розв’язків.
Елементарні перетворення над матрицями A і A для визна-
чення їхніх рангів виконуємо тільки над матрицею A , в якій еле-
менти стовпця з вільних членів системи відокремлюємо вертика-
льною рискою від основної матриці А.
Приклад № 34. Дослідити сумісність системи

 x1 − x 2 + x3 − x 4 = 1,

 x1 − x 2 − x3 + x 4 = 0,
 x − x − 2 x + 2 x = −0,5.
 1 2 3 4

▲ Дослідимо сумісність системи за допомогою теореми Кро-

некера—Капеллі. Отже,
1
А. Капеллі (1855—1910) — італійський математик; Л. Кронекер (1823—1891) —
німецький математик.

43
 1 −1 1 −1 1  –  1 −1 1 −1 1 
   
1 −1 −1 1 0  ~ 0 0 2 − 2 1  ~
1 −1 − 2 2 − 0,5 –  0 0 3 − 3 1,5
   
+ +
–
+

1 0 0 0 0 1 0 0 0 0
   
~ 0 0 2 − 2 1  × 1/2 ~ 0 0 1 −1 0,5 ~
0 –
 0 3 − 3 1,5 × 1/3 0
 0 1 −1 0,5
1 0 0 0 0 1 0 0 0 0
   
0 0 1 −1 0,5 ~  0 1 0 0 0.
0 0 0 0 0  0 0 0 0 0
 
+ ×2

Звідси r ( A) = r ( A ) = 2 < 4 (4 — кількість невідомих системи).

Тож система сумісна і має безліч розв’язків. ▼
Приклад № 35. Дослідити сумісність системи

 4 x1 + 2 x 2 + 3x3 = − 2,

 2 x1 + 8 x 2 − x3 = 8,
 9 x + x + 8 x = 0.
 1 2 3

▲ Основна і розширена матриці системи мають вигляд:

4 2 3   4 2 3 −2 
   
A =  2 8 − 1; A =  2 8 − 1 8 .
9 1 8  9 1 8 0 
   
Знаходимо їхні ранги безпосередньо обчисленням мінорів. Ді-
стаємо
∆ = A = 256 − 18 + 6 − 216 + 4 − 32 = 0 .
Оскільки ∆ = 0 , а мінор 2-го порядку матриці А
4 2
= 32 − 4 = 28 ≠ 0 , то r ( A) = 2 .
2 8

44
 Обчислимо мінори 3-го порядку матриці A :
2 3 −2
8 − 1 8 = 24 − 128 − 2 − 128 = −234 ≠ 0, тоді r ( A ) = 3 .
1 8 0
Отже, задана система несумісна, оскільки r ( A) ≠ r ( A ). ▼

3.5. Однорідна система лінійних рівнянь

Однорідна система рівнянь
a11 x1 + a12 x 2 + ... + a1n x n = 0,
a x + a x + ... + a x = 0,
 21 1 22 2 2n n
 (1.39)
. . ... . .
a m1 x1 + a m 2 x 2 + ... + a mn x n = 0

завжди сумісна, оскільки ранг основної матриці цієї системи до-

рівнює рангу розширеної матриці (розширена матриця відрізня-
ється від основної матриці стовпцем з нульових членів, а приєд-
нання нульового стовпця вільних членів за елементарними
перетвореннями матриць не змінює рангу матриці). Вона має ну-
льовий розв’язок x1 = 0; x 2 = 0; ...; x n = 0, який перетворює кожне
рівняння системи (1.39) у тотожність. Отже, система (1.39) сумі-
сна. Єдиність чи невизначеність розв’язку досліджується за тео-
ремою Кронекера—Капеллі:
1) якщо ранг основної матриці r ( A) = r дорівнює кількості не-
відомих ( r = n ), то система має єдиний (нульовий) розв’язок;
2) якщо r < n , то однорідна система невизначена (крім нульо-
вого вона має безліч ненульових розв’язків). У цьому разі виби-
рають r «базисних» (за базисні невідомі системи вибирають ті,
коефіцієнти яких утворюють визначник, що не дорівнює нулю) і
n − r вільних невідомих. Через «вільні» невідомі виражають за-
гальний розв’язок системи.
Розглянемо властивості розв’язків однорідної системи.

◐ Теорема 7. Якщо стовпці x1 і x 2 — розв’язки однорідної

системи (1.39), то їх сума x1 + x 2 — також розв’язок цієї системи.
Добуток розв’язку однорідної системи на будь-яке число
λ (λ ∈ R ) , тобто λ x1 є розв’язком тієї ж системи.

45
 ◐ Теорема 8. Якщо ранг матриці однорідної системи дорів-
нює r , то система має n − r розв’язків, які задовольняють такі
умови: 1) вони лінійно незалежні; 2) будь-який розв’язок однорідної
системи можна подати у вигляді лінійної комбінації цих n – r
розв’язків.
Приклад № 36. Розв’язати систему рівнянь
2 x1 − x 2 + x 3 = 0,

 x1 + 2 x 2 + 3x 3 = 0, (1.40)
 x − 3x − 2 x = 0.
 1 2 3

▲ Маємо
2 −1 1
∆= 1 2 3 = −8 − 3 − 3 − 2 + 18 − 2 = 0.
1 −3 −2
Оскільки ∆ = 0 , то система (1.40) невизначена. Мінор 2-го по-
рядку, наприклад,
2 −1
∆11,,22 = = 5 ≠ 0.
1 2
Оскільки мінор 3-го порядку дорівнює нулю, а мінор 2-го по-
рядку не дорівнює нулю, то r = 2 < n = 3 . Система (1.40) зводиться
до системи
2 x1 − x 2 + x 3 = 0,

 x1 + 2 x 2 + 3x 3 = 0.
Запишемо цю систему через базисні невідомі
2 x1 − x 2 = − x 3 ,
 (1.41)
 x1 + 2 x 2 = −3x 3 .
Оскільки
2 −1
∆= = 5 ≠ 0,
1 2
то за формулами Крамера знайдемо

46
 − x 3 −1
∆ − 3x 3 2 − 2 x3 − 3 x3 − 5 x 3
x1 = 1 = = = = − x3 ;
∆ 5 5 5
2 − x3
∆ 1 − 3x 3 − 6 x 3 + x 3 − 5 x 3
x2 = 2 = = = = − x3 .
∆ 5 5 5
Візьмемо x 3 = t (t ∈ R ) , тоді всі ненульові розв’язки системи
(1.41) можна записати у вигляді: x1 = −t; x 2 = −t; x 3 = t . ▼

Приклад № 37. Розв’язати систему рівнянь

 x1 + 2 x 2 + 3x3 + 4 x 4 = 0,
2 x + 3x + 7 x + 10 x = 0,
 1 2 3 4
 (1.42)
 2x − x 3 − 2 x 4 = 0,
 x1 + 3x 2 + 2 x3 + 2 x 4 = 0.

▲ Дістаємо
1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4
2 3 7 10 2 3 7 10 2 3 7 10
∆= = = = 0.
0 1 −1 − 2 0 1 −1 − 2 0 1 −1 − 2
1 3 2 2 0 1 −1 − 2 0 0 0 0
Оскільки ∆ = 0 , то система (1.42) невизначена. Обчислимо мі-
нори 3-го порядку:
1 2 3 1 2 4 1 3 4
∆1, 2 ,3
1, 2, 3 = 2 3 7 = 0; ∆ 1, 2,3 = 2 3 10 = 0; ∆1, 2,3 = 2 7 10 = 0.
1, 2 , 4 1, 3, 4

0 1 −1 0 1 −2 0 −1 − 2
Мінор 2-го порядку, наприклад,
1 2
∆11,,22 = = −1 ≠ 0.
2 3
Оскільки мінор 4-го порядку і всі мінори 3-го порядку дорівню-
ють нулю, а мінор 2-го порядку не дорівнює нулю, то r = 2 < n = 4 .
Система (1.42) зводиться до системи

47
  x1 + 2 x2 + 3x3 + 4 x 4 = 0,

2 x1 + 3x 2 + 7 x3 + 10 x 4 = 0.
Запишемо цю систему через базисні невідомі:
 x1 + 2 x 2 = −3x3 − 4 x 4 ,
 (1.43)
2 x1 + 3x 2 = −7 x3 − 10 x 4 .
Оскільки
1 2
∆= = −1 ≠ 0,
2 3

то за формулами Крамера знайдемо

−3 x 3 − 4 x 4 2
∆ − 7 x3 − 10 x 4 3
x1 = 1 = = −5 x 3 − 8 x 4 ;
∆ −1
1 −3 x 3 − 4 x 4
∆ 2 2 − 7 x3 − 10 x 4
x2 = = = x3 + 2 x 4 .
∆ −1
Візьмемо x3 = α, x 4 = β (α, β ∈ R ) , тоді всі ненульові розв’язки
системи (1.43) можна записати у вигляді: x1 = −5α − 8β; x 2 = α + 2β;
x 3 = α; x 4 = β. ▼

Приклад № 38. Розв’язати систему рівнянь

 x1 − x 2 − x3 = 0,

2 x1 + x 2 + 3x3 = 0, (1.44)
 x − 4 x − 5 x = 0.
 1 2 3

1 −1 −1
▲ ∆= 2 1 3 = −5 − 3 + 8 + 1 + 12 − 10 = 3 ≠ 0.
1 −4 −5
Оскільки ∆ ≠ 0 , то система (1.44) має єдиний нульовий (триві-
альний) розв’язок x1 = x 2 = x3 = 0. ▼

48
 § 4. МЕТОД ГАУССА1 І ЖОРДАНА2–ГАУССА
РОЗВ’ЯЗУВАННЯ СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ
З БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ

Існує ефективний метод розв’язування систем лінійних рів-

нянь, який називається методом Гаусса. Ідея методу полягає в
тому, що система лінійних рівнянь методом послідовного виклю-
чення невідомих перетворюється в еквівалентну їй систему такого
вигляду, яка легко досліджується і розв’язується. Методом Гаусса
можна розв’язувати загальну систему лінійних рівнянь. Алго-
ритм розв’язування системи методом Гаусса полягає в таких пе-
ретвореннях:
1) додавання до обох частин одного рівняння системи відпові-
дних частин іншого рівняння тієї самої системи, помножених на
деяке число λ . За допомогою таких перетворень виключаємо од-
ну з невідомих, наприклад x1 , з усіх рівнянь, залишаючи її в од-
ному рівнянні, наприклад у першому. Для цього досить підібрати
відповідне значення λ для кожного рівняння, з якого вибрана не-
відома x1 виключається;
2) виключення рівнянь вигляду 0 ≡ 0 з заданої системи на під-
ставі такого твердження:
◐ Теорема 9. Якщо серед рівнянь системи (1.15) є рівняння
вигляду
0 × x1 + 0 × x 2 + ... + 0 × x n = 0, (1.45)
то, відкинувши його, дістанемо систему, еквівалентну даній.
Це твердження справедливе, оскільки рівняння (1.45) задово-
льняє будь-яка система значень невідомих xi , i = 1, n.
Пояснимо ідею методу Гаусса, розглядаючи систему (1.15).
Нехай a11 ≠ 0 (якщо a11 = 0 , то, змінюючи порядок рівнянь, виби-
раємо першим таке рівняння, в якому коефіцієнт біля x1 не дорі-
внює нулю).
Перший крок перетворень: обидві частини першого рівняння
a21
(1.15) помножимо на і віднімемо від другого рівняння, потім
a11
a
помножимо перше рівняння на 31 і віднімемо від третього рів-
a11
1
К. Ф. Гаусс (1777—1855) — німецький математик.
2
К. М. Е. Жордан (1838—1922) — французький математик.

49
 a m1
няння і т. ін., помножимо перше рівняння на і віднімемо від
a11
т-го рівняння. Унаслідок цього дійдемо системи лінійних рів-
нянь, поділивши перше рівняння системи (1.15) на a11 :
 x1 + b12 x 2 + b13 x3 + ... + b1n x n = b1′ ,
 b22 x 2 + b23 x3 + ... + b2 n x n = b2′ ,

 b32 x 2 + b33 x3 + ... + b3n xn = b3′ , (1.46)
 . . . . . . . . . .

 bm 2 x 2 + bm 3 x3 + ... + bmn x n = bm′ ,
причому bij дістали з aij за формулами:
a1 j bi a11 − a i1 b1
b1 j =
a11
( j = 2, n ) ; bi′ =
a11
( ) b
i = 2, m ; b1′ = 1 ;
a11
a ij a11 − a i1 a1 j
bij =
a11
(i = 2, m; j = 2, n .)
За допомогою таких перетворень виключили невідоме x1 з
усіх рівнянь системи, крім першого. Система (1.46) еквівалентна
системі (1.15).
Припустимо, що серед рівнянь системи (1.46) немає рівнянь
вигляду
0 × x1 + 0 × x 2 + ... + 0 × x n = c, c ≠ 0 (1.47)
(якщо серед рівнянь системи (1.46) є рівняння вигляду (1.47), то
система (1.46), а отже, і система (1.15) несумісні, бо жодна су-
купність значень невідомих не може задовольняти таке рівняння,
як (1.47). На цьому розв’язування системи (1.15) було б закінче-
но). Якщо серед рівнянь системи (1.46) є рівняння вигляду (1.45),
то відкидаємо їх.
Другий крок перетворень. Нехай b22 ≠ 0 . Перетворимо систему
(1.46) аналогічно, як це було зроблено на першому кроці, виключа-
ючи невідоме x 2 з усіх рівнянь, крім першого та другого:
 x1 + b12 x 2 + b13 x 3 + ... + b1n x n = b1′ ,
 x 2 + c 23 x3 + ... + c 2 n x n = b2′′ ,

 c 33 x 3 + ... + c 3n x n = b3′′, (1.48)
 . . . . . . . . .

 c m 3 x 3 + ... + c mn x n = bm′′ ,

50
де
b2 j bi′b22 − bi 2 b2′
c2 j =
b22
( j = 3, n) ; bi′′ =
b22
(i = 3, m) ;
b2′ bij b22 − bi 2 b2 j
b2′′ =
b22
; cij =
b22
(i = 3, m; )
j = 3, n .

Система (1.48) еквівалентна системі (1.46), а отже, і системі

(1.15).
Виконуючи такі перетворення далі, виключимо невідомe x3 з
усіх рівнянь системи (1.48), крім перших трьох і т.д. На кожному
кроці перетворень діставатимемо систему, еквівалентну (1.15).
Нехай над системою (1.15) виконано максимальну кількість
(r ) кроків. Зазначимо, що r ≤ m , оскільки за послідовного ви-
ключення невідомих, можливо, деякі рівняння вигляду (1.45) бу-
ло відкинуто; також r ≤ n . Можливі випадки:
1) якщо дістанемо систему, серед рівнянь якої є рівняння ви-
гляду (1.47), то така система несумісна, а тому і система (1.15)
несумісна;
2) якщо система сумісна, то дістанемо або систему вигляду
 x1 + b12 x 2 + b13 x 3 + ... + b1n x n = b1′ ,

 x 2 + c 23 x3 + ... + c 2 n x n = b2′′ ,

 x 3 + ... + d 3n x n = b3′′′, (1.49)
 . . . . . . .

 x n = bn ,
*

причому r = n , або систему

 x1 + b12 x 2 + b13 x3 + ... + b1n x n = b1′ ,

 x 2 + c 23 x3 + ... + c 2 n xn = b2′′ ,

 x3 + ... + d 3n x n = b3′′′, (1.50)
 . . . . . . .

 ~
x r + ... + p rn x n = br .
Система (1.49) має так звану трикутну форму, а система
(1.50) — ступінчасту форму. З останнього рівняння системи
(1.49) знаходимо x n = bn* , підставивши яке в (n − 1) -ше рівняння,

51
знайдемо x n−1 . Потім, підставивши x n , x n−1 в (n − 2) -ге рівняння
системи (1.49), знайдемо x n− 2 і т. д., послідовно знаходимо зна-
чення x n−3 , x n − 4 , ... , x2 , x1 . Сукупність значень {x1 , x 2 , ... , x n } бу-
де єдиним розв’язком системи (1.49), а отже, і системи (1.15).
Система (1.50) містить r рівнянь ( r ≤ m, r < n ). Якщо r = n ,
то система визначена і матиме вигляд (1.49), а для r < n — неви-
значена.
Перенесемо в кожному з рівнянь системи (1.50) члени з неві-
домими x r +1 , ..., x n у праву частину та дістанемо систему вигляду
 x1 + b12 x 2 + ... + b 1r x r = b1′ − b1 r +1 x r +1 − ... − b1n x n ,

 x 2 + ... + c 2 r x r = b2′′ − c 2 r +1 x r +1 − ... − c 2 n x n ,
 (1.51)
 . . . . . . . . . . . . . .
 ~
 x r = br − p r r +1 x r +1 − ... − p rn x n .

Невідомі x1 , ... , x r називаються базисними, а невідомі

x r + 1 , ... , x n — вільними. Система (1.51) має безліч розв’язків,
оскільки, надаючи довільних значень вільним невідомим, а їх
можна вибрати безліччю способів, діставатимемо безліч час-
тинних розв’язків.
Приклад № 39. Розв’язати систему лінійних рівнянь

 2 x1 + x 2 + x3 = −1,

 x1 − x 2 + x3 = 2, (1.52)
 x + x + 2 x = 3.
 1 2 3

▲ Перетворимо задану систему в еквівалентну їй так, щоб

змінна x1 у першому рівнянні мала коефіцієнт одиницю, а в ін-
ших рівняннях вона не містилась би зовсім. Для цього переста-
вимо між собою перше і друге рівняння, потім перше рівняння
системи помножимо на (–2) і почленно додамо його до другого,
аналогічно помножимо третє рівняння на (–1) і додамо його до
першого. Після цього дістанемо
 x1 − x 2 + x3 = 2,

3x 2 − x3 = −5,
 2 x + x = 1.
 2 3

52
 Тепер аналогічно виключимо невідоме x 2 із третього рівняння
та дістанемо
 x1 − x 2 + x3 = 2,

3x 2 − x3 = −5,
− 5 x = −13.
 3

Поділимо обидві частини третього рівняння на (–5), а друго-

го — на 3:
 x − x + x = 2,
 1 2 3

 1 5
 x 2 − x3 = − ,
 3 3
 x = 13 .
 3 5
Дістанемо систему, в якій коефіцієнти на головній діагоналі
дорівнюють одиниці, а коефіцієнти ліворуч від діагоналі дорів-
нюють нулю. Така система називається трикутною. З останнього
рівняння знаходимо, що x3 = 2,6. Підставимо значення x3 у друге
рівняння, потім у перше, дістанемо
5 2,6
x1 = x 2 − 2,6 + 2, x 2 = − + ,
3 3
звідки x1 = x 2 − 0,6; x 2 = −0,8; x3 = 2,6. Підставимо в перше рів-
няння значення x 2 , знайдемо x1 = −1,4; x 2 = −0,8; x3 = 2,6.
Отже, система має єдиний розв’язок:
{x1 , x 2 ; x3 } = {− 1,4; − 0,8; 2,6} .▼
Розв’язуючи систему лінійних рівнянь методом Гаусса, зручно
записувати її у вигляді матриці, складеної з коефіцієнтів при не-
відомих і з вільних членів (покажемо це на попередньому при-
кладі):
 2 1 1 −1
 
1 − 1 1 2  .
1 1 2 3 
 
Над цією матрицею можна виконувати елементарні перетво-
рення, після яких дістанемо еквівалентні матриці:

53
  2 1 1 −1 1 −1 1 2  × (–1)
    × (–2)
1 −1 1 2  ~ 2 1 1 − 1 +
1 1 2 3  1 1 2 3  +
  
 1 − 1 1 2  1 −1 1 2 
   
~  0 3 − 1 − 5  × (1/3) ~  0 1 − 1 3 − 5 3 ~
0 2 1 1  × ( −1/2) 0 −1 −1 2 −1 2  +
  
1 −1 1 2  1 −1 1 2 
   
~ 0 1 −1 3 − 5 3  ~  0 1 − 1 3 − 5 3 .
 0 0 − 5 6 − 13 6  ← ×(− 6 5) 0 0 1 13 5 
  
У результаті елементарних перетворень дістанемо трикутну
матрицю, якій відповідає система
 x − x + x = 2,
 1 2 3

 1 5
 x 2 − x3 = − ,
 3 3
 x = 13 .
 3 5
З цієї системи дістанемо розв’язок {x1 ; x 2 ; x3 } = {−1,4; − 0,8; 2,6} .
Крім методу Гаусса існує метод Жордана—Гаусса (метод пов-
ного виключення невідомих). Останній можна використовувати
для систем з довільною кількістю рівнянь.
Розглянемо систему (1.15) і запишемо її у вигляді табл. 1.

Таблиця 1
х1 х2 … хj … xn bi
a11 a12 … a1j … a1n b1
a21 a22 … a2j … a2n b2
… … … … … … …
ai1 ai2 … aij … ain bi
… … … … … … …
am1 am2 … amj … amn bm

Нехай a11 ≠ 0 («розв’язувальний» елемент) (якщо a11 = 0 , то за

розв’язувальний елемент можна взяти a 21 ≠ 0 (та ін.), перестав-

54
ляючи місцями перше і друге рівняння системи). Поділимо кое-
фіцієнти першого рівняння системи (1.15) на a11 та дістанемо
x1 + c12 x 2 + ... + c1 j x j + ... + c1n x n = b1′ , (1.53)
де
c1l =
a1l
a11
, b1′ =
b1
a11
, (l = 2, n).
Використовуючи рівняння (1.53), можна виключити із системи
(1.15) невідоме x1 . Для цього з другого рівняння системи (1.15) від-
німемо рівняння (1.53), помножене на a 21 , а з третього рівняння си-
стеми (1.15) віднімемо рівняння (1.53), помножене на a31 , і т. ін.
У результаті цього задана система рівнянь перетвориться на
систему вигляду
 x1 + c12 x 2 + ... + c1 j x j + ... + c1n x n = b1′ ,

 c 22 x 2 + ... + c 2 j x j + ... + c 2 n x n = b2′ ,
 . . . . . . . . . . .
 (1.54)
 ci 2 x 2 + ... + cij x j + ... + cin x n = bi′,
 . . . . . . . . . .

 c m 2 x 2 + ... + c mj x j + ... + c mn x n = bm′ ,
де
a kl a11 − a k1 a1l
c kl =
a11
(k = 2, m; l = 2, n . )
Перетворення, які переводять систему (1.15) в (1.54), назива-
ються кроком перетворень Жордана—Гаусса. Систему (1.54) за-
пишемо у вигляді табл. 2.
Таблиця 2
х1 х2 … хj … xn b'i
1 c12 … c1j … c1n b'1
0 c22 … c2j … c2n b'2
… … … … … … …
0 ci2 … cij … cin b'i
… … … … … … …
0 cm2 … cmj … cmn b'm

55
 Далі поділимо коефіцієнти другого рівняння системи (1.54) на
розв’язувальний елемент c 22 ≠ 0 та дістанемо рівняння
′ x3 + ... + c 2′ j x j + ... + c 2′ n x n = b2′′,
x 2 + c 23 (1.55)
де
b2′
c ′2l =
c 2l
c 22
, b2′′ =
c 22
, (l = 3, n ) .
Виключивши тепер x 2 аналогічно тому, як виключили x1 ,
дійдемо такої системи рівнянь:
′ x3 + ... + c1′ j x j + ... + c1′n x n = b1′′,
 x1 + c13

 x 2 + c ′23 x3 + ... + c ′2 j x j + ... + c ′2 n x n = b2′′ ,
 c33′ x3 + ... + c3′ j x j + ... + c3′ n x n = b3′′,

 . . . . . . . . . . . . (1.56)
 ci′3 x3 + ... + cij′ x j + ... + cin′ x n = bi′′,

 . . . . . . . . . . . .

 c ′m 3 x3 + ... + c ′mj x j + ... + c ′mn x n = bm′′ ,
де
c kl c 22 − c k 2 c 2l c 22 bk′ − c k 2 b2′
c ′kl = , bk′′ = ,
c 22 c 22
(k = 1, m; k ≠ 2, l = 1, n, l ≠ 2 )
і т. д.
Так послідовно виконуються всі наступні кроки перетворень
Жордана—Гаусса.
Алгоритм кроку перетворень Жордана—Гаусса:
1) вибираємо «розв’язувальний» елемент aij ≠ 0 ;
2) елементи і-го «розв’язувального» рядка табл. 1 ділимо на
«розв’язувальний» елемент і здобуті частки записуємо в табл. 2;
3) усі елементи j-го стовпця табл. 2 дорівнюють нулю, крім
елемента, що стоїть на місці «розв’язувального», він дорівнює
одиниці;
4) усі інші елементи табл. 2 обчислюють за формулами
aij a kl − a kj ail
c kl = , k = 1, m; (k ≠ i ); l = 1, n (l ≠ i ) .
aij

56
 Для обчислення c kl використовують таку схему прямокутника:
аil аij

+ –

аkl аkj

Зауваження:
1) за «розв’язувальний» елемент зручніше вибирати 1, тоді
i-й рядок з табл. 1 перепишеться без змін у табл. 2, а коефі-
цієнти c kl обчислюватимуться за формулами
c kl = a kl − a kj ⋅ ail ;

2) якщо a kj = 0 (це елемент стовпця, який містить «розв’язу-

вальний» елемент), то c kl = a kl , тобто рядок з номером k з табл. 1
у табл. 2 перепишеться без змін;
3) якщо a il = 0 (це рядок, який містить «розв’язувальний»
елемент), то c kl = a kl , тобто стовпець із номером l з табл. 1 у
табл. 2 переписується без змін;
4) якщо в таблиці є два пропорційні рядки, то один з них мож-
на викреслити.
Щоб бути впевненими у правильності розрахунків, які вико-
нуються на кожному кроці перетворень Жордана—Гаусса, про-
ведемо контроль за обчисленнями.
Контроль за обчисленнями (k). Нехай у табл. 1 aij ≠ 0 (a11 ≠ 0) —
«розв’язувальний» елемент. Позначимо суми елементів рядків
табл. 1:
α1 = a11 + a12 + ... + a1 j + ... + a1n + b1 ,
α 2 = a 21 + a 22 + ... + a 2 j + ... + a 2n + b2 ,
. . . . . . . .
α m = a m1 + a m 2 + ... + a mj + ... + a mn + bm .
Взагалі,
α i = ai1 + ai 2 + ... + aij + ... + ain + bi , i = 1, m.
Тоді в табл. 2
β k = c k1 + c k 2 + ... + c kj + ... + c kn + bk′ , k = 1, m (k ≠ i )

57
обчислюємо за формулою
α k aij − a kj α i
βk = . (1.57)
aij
Отже, для проведення контролю за обчисленнями в кожній
таблиці записують контрольний стовпець, елементи якого β k є
сума всіх елементів k-го рядка. Якщо ці β k дорівнюють значен-
ням, обчисленим за формулою (1.57), то табл. 2 перетворень
складена правильно.
Нехай над системою (1.15) виконано максимальну кількість r
кроків перетворень Жордана—Гаусса, і r-й крок перетворень си-
стеми записано в табл. 3.
Таблиця 3
*
х1 х2 … хr хr +1 … xn bi
*
1 0 … 0 d1 r +1 … d1n b1
*
0 1 … 0 d2 r +1 … d2n b2
. . … . . … . .
*
0 0 … 1 dr r +1 … drn br

Система, яка записана у вигляді табл. 3, називається базис-

ною. Можливі випадки:
1. Якщо кількість рядків і стовпців у табл. 3 однакова (r = n),
то система має єдиний розв’язок.
2. Якщо кількість стовпців більша за кількість рядків ( n > r ),
то система має безліч розв’язків. Її загальний розв’язок запису-
ється так:
x1 = b1* − d1 r +1 xr +1 − ... − d1n xn ,
x2 = b2* − d 2 r +1 xr +1 − ... − d 2 n xn ,
. . . . . . . . . . .
*
xr = b − d r r +1 xr +1 − ... − d r n xn .
r

Невідомі x1 , x 2 , ... , x r , щодо яких розв’язана система, назива-

ються базисними, а невідомі x r +1 , ... , x n , через які виражені
розв’язки, називаються вільними. Розв’язок, який дістають із за-
гального при деяких значеннях вільних невідомих, називається
частинним розв’язком. Частинний розв’язок, який дістають із

58
загального розв’язку при нульових значеннях вільних невідомих,
називається базисним. Невід’ємний базисний розв’язок назива-
ється опорним розв’язком (у лінійному програмуванні він нази-
вається опорний план системи).
3. Якщо після перетворень системи дістанемо рівняння, в якому
всі коефіцієнти при невідомих дорівнюють нулю, а вільний член не
дорівнює нулю, то система розв’язків не має, тобто несумісна.
Приклад № 40. Розв’язати систему методом Жордана—Гаусса:

 x1 + x2 + x3 = −2,

 x1 − x 2 + 2 x3 = −7,
 2 x + 3 x − x = 1.
 1 2 3

▲ 1. Вибираємо «розв’язувальний» елемент a11 = 1 (табл. 4).

2. Коефіцієнти першого «розв’язувального» рядка ділимо на 1,
тобто переписуємо в табл. 5 без змін.
3. У першому стовпчику табл. 5 c11 = 1 , а решта елементів — нулі.
4. Елементи c kl у табл. 5 обчислюємо за схемою прямокутника:
c 22 = 1(−1) − 1 × 1 = −2, c 23 = 1 × 2 − 1 × 1 = 1,
c32 = 1 × 3 − 2 × 1 = 1, c33 = 1 × (−1) − 2 × 1 = −3,
b2′ = 1(−7 ) − 1(−2 ) = −5, b3′ = 1 × 1 − 2(−2) = 5.
Аналогічно переходимо від табл. 5 до табл. 6 і від неї — до
табл. 7.

x1 x2 x3 bi k
Таблиця 4

1 1 1 –2 1
1 –1 2 –7 –5
2 3 –1 1 5
1 1 1 –2 1 Таблиця 5
0 –2 1 –5 –6
0 1 –3 5 3
1 0 4 –7 –2 Таблиця 6
0 0 –5 5 0
0 1 –3 5 3
1 0 0 –3 –2 Таблиця 7
0 0 1 –1 0
0 1 0 2 3

59
 Записавши табл. 7 у вигляді системи, дістанемо:

x1 = −3; x 2 = 2; x 3 = −1.

Отже, єдиний розв’язок системи {x1 , x 2 , x3 } = {−3; 2; − 1} .▼

Приклад № 41. Розв’язати систему рівнянь

 x1 − x 2 − x3 = 5,

2 x1 + x 2 + 3x3 = 3,
 x − 4 x − 6 x = 7.
 1 2 3

▲ Маємо табл. 8.
Таблиця 8
x1 x2 x3 bi k

1 –1 –1 5 4
2 1 3 3 9
1 –4 –6 7 –2
1 –1 –1 5 4
0 3 5 –7 1
0 –3 –5 2 –6
1 0 2/3 8/3 13/3
0 1 5/3 –7/3 1/3
0 0 0 –5 –5

Система несумісна, тому що рівняння

0 × x1 + 0 × x 2 + 0 × x 3 = −5
не задовольняють ніякі значення x1 , x 2 , x 3 .▼

Приклад № 42. Розв’язати систему рівнянь

2 x1 + x 2 − x 3 = 5,

 x1 − 2 x 2 + 2 x 3 = −5,
7 x + x − x = 10.
 1 2 3

▲ Маємо табл. 9.

60
 Таблиця 9
x1 x2 x3 bi k

2 1 –1 5 7
1 –2 2 –5 –4
7 1 –1 10 17
0 5 –5 15 15
1 –2 2 –5 –4
0 15 –15 45 45
0 1 –1 3 3
1 0 0 1 2
0 0 0 0 0

Система має безліч розв’язків. Її загальний розв’язок: x1 = 1,

x 2 = x3 + 3 . Якщо x 3 = 0, маємо x 2 = 3, x1 = 1, тобто {x1 , x 2 , x 3 } =
= {1; 3; 0} — невід’ємний базисний розв’язок. ▼

§ 5. ВЕКТОРИ І ЛІНІЙНІ ДІЇ НАД НИМИ.

ПРЯМОКУТНА СИСТЕМА КООРДИНАТ

5.1. Прямокутні координати

на площині й у просторі
Означення 26. Пряма лінія, на якій вибрано початок відліку,
додатний напрям і одиницю масштабу, називається числовою
віссю (позначається OX , де O — початок відліку (рис. 4).
А(х)

О х
Рис. 4

За геометричною інтерпретацією повноти дійсних чисел між

точками числової осі і дійсними числами існує взаємно однозна-
чна відповідність. Точці O осі OX відповідає число нуль. Точкам
числової осі в напрямі осі відповідають додатні числа, а точкам у
протилежному напрямі осі від точки O — від’ємні числа. Числа,
які відповідають точкам числової осі (позначається A(x)), нази-
ваються її координатами.

61
 Означення 27. Системою прямокутних координат на пло-
щині1 називають дві взаємно перпендикулярні осі (осі координат)
зі спільною точкою відліку (початком координат). Горизонтальна
числова вісь OX називається віссю абсцис, а вертикальна OY —
віссю ординат.
Систему координат позначаємо XOY (рис. 5).
y
II I

0 x

III IV

Рис. 5
Орієнтація системи координат на площині називається правою
(лівою), якщо будь-який промінь з вершиною в початку коорди-
нат обертається від осі OX до осі OY проти руху годинникової
стрілки (за рухом годинникової стрілки) на кут ϕ , де 0 < ϕ < π .
Далі будемо користуватися правою орієнтацією системи координат.
За геометричною інтерпретацією повноти дійсних чисел для
осей координат OX і OY випливає, що між точками площини сис-
теми координат XOY і парами впорядкованих дійсних чисел існує
взаємно однозначна відповідність.
Означення 28. Упорядковану пару дійсних чисел (позначаєть-
ся ( x; y )), яка взаємно однозначно відповідає точці M площини
системи координат (позначається M ( x; y )) , називають коорди-
натами точки.
Числа x і y — координати точки, які відповідно називаються
абсцисою та ординатою.
Геометричні координати x і y точки M(x, y) є числа, що відпо-
відають точкам, які є проекціями точки M(x, y) на осі OX і OY
(позначається: npOXM = M1(x), npOYM = M2(y) (рис. 6).
Оскільки x і y — координати точки M — є відповідні коорди-
нати числових осей OX і OY, то їхні знаки встановлюються за
означенням знака координат точки числової осі. Система коор-
1
Р. Декарт (1596—1650) — французький математик, творець системи координат,
аналітичної геометрії. Тому систему координат ще називають декартовою.

62
динат XOY поділяє площину на чотири чверті (рис. 5). Абсциса x
в І, IV (II, III) чвертях додатна (від’ємна). Ордината y в І, II (III, IV)
чвертях додатна (від’ємна).
Означення 29. Системою прямокутних координат у прос-
торі (позначається OXYZ) називаються три взаємно перпендику-
лярні числові осі (осі координат OX, OY, OZ) зі спільною точкою
відліку O (початком координат). Вісь OX називається віссю абс-
цис, OY — віссю ординат, OZ — віссю аплікат (рис. 7).

z
y Myz
K
M
M2(у) Mxz M

О N y
О M1(x) x P
Mxy
x
Рис. 6 Рис. 7
За геометричною інтерпретацією повноти дійсних чисел для
осей координат OX, OY і OZ випливає, що між точками простору
системи координат і трійками впорядкованих дійсних чисел існує
взаємно однозначна відповідність.
Числа x, y, z називаються координатами точки M в просторі
(позначається M(x, y, z)).
Орієнтація системи координат OXYZ у просторі називається
правою (лівою), якщо з кінця осі OZ будь-який промінь на пло-
щині XOY з вершиною в початку координат обертається в цій
площині від осі OX до осі OY проти руху (за рухом) годинникової
стрілки на кут ϕ , де 0 < ϕ < π.
Знаки координат x, y, z встановлюються за означенням знаків
координат числових осей, оскільки координати x, y, z точки
M(x, y, z) є координати точок координатних осей, які є проекція-
ми точки M(x, y, z) на ці осі.
Прямокутні координати в просторі визначаються трьома ко-
ординатними площинами, які перетинаються в спільній точці
(початок координат) та попарно перетинаються по координатних
осях. Вони називаються координатними площинами XOY, YOZ,
XOZ. Координатні площини поділяють простір на вісім частин,
які називаються октантами (від лат. octo — вісім).
63
 5.2. Полярна система координат на площині
На площині XOY точку M ( x; y ) взаємно однозначно можна
визначити з допомогою чисел ρ і ϕ , де ρ ≥ 0 (полярний раді-
ус) — довжина відрізка OM, ϕ (полярний кут) — кут між OM і
додатним напрямом осі OX (рис. 8). Числа ρ і ϕ називаються
полярними координатами точки M (ρ, ϕ) . Вісь OX назива-
ється полярною, точка O — полюсом полярної системи коор-
динат.
y

M
y

ϕ M1
x
О x

Рис. 8

Полярний кут ϕ > 0 (ϕ < 0 ) , якщо будь-який промінь з верши-

ною в полюсі обертається від полярної осі до полярного радіуса
OM проти руху (за рухом) годинникової стрілки. Якщо полярний
радіус ρ = 0 , тоді полярний кут не має змісту.
Полярний кут для точки M (ρ, ϕ) визначається неоднозначно:
ϕ = ϕ 0 + 2kπ, k ∈ Z , де − π < ϕ 0 ≤ π , називається головним значен-
ням полярного кута. Однозначність полярного кута ϕ 0 геомет-
рично визначається розрізом площини Oρϕ у протилежному на-
прямі до полярної осі (рис. 9).

Верхній розріз:
ϕ=π ϕ=0
Нижній розріз: 0 ρ
ϕ=−π

Рис. 9

64
 Залежність між координатами точки M в полярній M (ρ, ϕ)
і прямокутній M ( x; y ) системах координат
На рис. 8 із прямокутного трикутника OMM1 маємо:
1. x = ρ cos ϕ, y = ρ sin ϕ, 0 ≤ ρ < ∞, − π < ϕ 0 ≤ π.
y y
2. ρ = x 2 + y 2 , tg ϕ = . Звідси ϕ = arctg + kπ, k ∈ Z , причому:
x x
y
ϕ
1) 0 = arctg , x > 0, y ≥ 0, k = 0;
x
y
2) ϕ 0 = arctg + π, x < 0, y ≥ 0, k = 1;
x
y
3) ϕ 0 = arctg − π, x < 0, y ≤ 0, k = −1;
x
y
4) ϕ 0 = arctg , x > 0, y ≤ 0, k = 0.
x
Головне значення полярного кута можна ще визначити за фо-
рмулами:
x y
cos ϕ = ; sin ϕ = .
x2 + y2 x2 + y2
У прямокутній системі координат XOY будь-яка точка M ( x; y )
визначається координатними лініями, що проходять через цю точ-
ку, паралельно координатним осям (рис. 10). У полярній системі
координат точка M (ρ, ϕ) визначається перетином координатних
ліній: кола (ρ = const, − π < ϕ ≤ π) і променя (ϕ = const, ρ ≥ 0) з
вершиною в полюсі (рис. 10).
y
ϕ ρ
y = const M
ρ
ϕ
О x
x = const

Рис. 10

65
 5.3. Вектори. Лінійні дії над векторами.
Колінеарні та компланарні вектори
Величини, які характеризуються тільки числовими значення-
ми, називаються скалярними. Наприклад, маса, час, температура,
густина тощо. А величини, які характеризуються числовими зна-
ченнями і напрямами, називаються векторними. Наприклад, си-
ла, переміщення точки, швидкість, прискорення тощо.
У математиці абстрагуються від конкретного змісту векторної
величини і геометрично означають вектор як напрямлений відрі-
зок на площині або у просторі, у якого вказано початок і кінець
(позначається, наприклад, AB , де A — початок, B — кінець век-
тора). Вектори позначають двома великими буквами або однією
малою: AB, a (рис. 11). Довжина вектора називається його мо-
r
дулем (позначається | AB |, | a | ).

АВ В

r
А a

Рис. 11

Означення 30. Вектори, які лежать на одній прямій або на па-

ралельних прямих, називаються колінеарними (від лат. lineа —
r r
лінія) (позначається a ║ b ; якщо rвони співнапрямлені
r (протилежно
напрямлені), позначається a ↑↑ b (a ↑↓ b ) ).
r r
r r r r
Неколінеарні вектори a і b позначатимемо a ∦ b .
Означення 31. Колінеарні вектори, що протилежно напрямле-
ні і мають однакові
r
модулі, називаються протилежними
r
(позна-
чається: (− a ) — протилежний до вектора a ).
r r
Означення 32. Два rвектори ra і b називаються рівними, r якщо
r r r
вони колінеарні, a ↑↑ b , | a | = | b | (позначається a = b ).
Означення 33. Вектор, в якого
r кінець
r збігається з початком, назива-
ється нульовим (позначається 0; | 0 | = 0 , а напрям невизначений).
Нульовий вектор вважається колінеарним до будь-якого вектора.

66
 r
Означення 34. Вектор a , модуль якого дорівнює одиниці
r
( a = 1 ), називається одиничним.
Означення 35. Вектори називаються компланарними (від лат.
planum — площина), якщо вони паралельні одній площині або
лежать в одній площині.
Далі розглядатимемо операції з так званими вільними векто-
рами. Вільні вектори — це множина колінеарних векторів, рівних
між собою. За початок вільного вектора можна взяти будь-яку
точку площини або простору. Геометрично це означає, що вільні
вектори можна переміщувати на площині або в просторі парале-
льно самим собі.r Позначатимемо вільні векториr однією буквою:
r r r r r r
a , b , ... , a1 , a 2 , ... b1 , b2 ..., а модулі — | a | = a, | b | = b тощо. Уве-
дення цього позначення дає можливість побудувати операції век-
торної алгебри аналогічно алгебрі чисел.
Крім вільних векторів розглядають:
1) зв’язні (нерухомі) — вектори, що мають початком задану точку
прикладання (наприклад, вектор AB напруги магнітного поля,
зв’язаний з точкою прикладання A цього поля, оскільки при парале-
льному переносі вектора AB в іншу точку прикладання цей вектор
характеризуватиме поле з іншими фізичними властивостями);
2) ковзні — вектори, що мають початком довільну точку на
прямій, яка визначає напрям вектора (наприклад, дія сили AB ,
прикладеної в точці A твердого тіла, згідно з одним з основних
принципів статики однакова, якщо точку її прикладання A пере-
нести в будь-яку точку на прямій AB).
Векторна алгебра вільних векторів застосовується до зв’язних
і ковзних векторів, оскільки виявляється, що задання цих векто-
рів зводиться до задання двох вільних векторів.
Зв’язні та ковзні вектори вивчаються в теоретичній механіці і
застосовуються в інженерно-технічних дисциплінах.
У фізиці розглядаються ще величини, які характеризуються
напрямами, але більш складної побудови, ніж вектори. Вони на-
зиваються тензорами. Скаляри, вектори і тензори є об’єктами
вивчення векторного числення.

5.3.1. Лінійні дії над векторами

А. Добуток вектора на число
r
Означення r36. Добутком вектора a на число λ ∈ R назива-
r r
ється вектор c (позначається c = λ a ), що задовольняє умови:

67
 r r r r r r r r r r
c = λ a ; c ∥ a; a ↑↑ c , якщо λ > 0 і a ↑↓ c , якщо λ < 0; c = 0 ,
якщо λ = 0 (рис. 12).
r
a

r r
c = λ a (λ < 0) r r
c = λ a (λ > 0)

Рис. 12
r r
Векторr −1 × a називається протилежним до вектора a і позна-
чається − a.
Б. Додавання векторів
r r
Означення 37. Сумоюrдвох векторів a і b називається вектор
r r r
c (позначається cr = a + b ), який має початок, спільний з почат-
r
ком векторів a і br, і є діагоналлю паралелограма, побудованого
r
на векторах a та b (рис. 13).

А
r r r r С
a c = a + br r
r r r
a О a +b =b +a
r
r b В
b
ОАСВ — паралелограм
ОС — діагональ
Рис. 13
Означення суми двох векторів геометрично називається пра-
вилом паралелограма.
r r r
Оскільки OA = a; AC = b , OC = c , тo з означення суми векто-
рів випливає правило трикутника додавання векторів:
r r r
c = a + b = OA + AC (див. рис. 13). За правилом трикутника знахо-
r r r r r r r
димо суму векторів a1 , a 2 , ... , a n . Вона є вектор c = a1 + a 2 + ... + a n ,
r
початок якого спільний з початком вектора a 1 , а кінець спільний
r
з кінцем вектора a n (рис. 14).

68
 r r
a3 a2
r r
a2 r r a3
r an a1
a1 r r r r r
c = a1 + a2 + a3 + ... + an
r
О an

Рис. 14
В. Віднімання векторів
Віднімання векторів можна означати як дію, обернену до до-
давання.
r r
Означення 38. Різницею rдвох векторівr a і b називається век-
r r r r r
тор c (позначається c = a − b ), для якого b + c = a . r
rЗа правилом трикутника знаходимо
r суму векторів a і вектора
( − b ), протилежного до вектора b (рис. 15):
r
r
( ) r
a + − b = OA + AB1 = OB1 = BA = c .
r
–b А
В1
r
a r
c
r В
О b
Рис. 15
r r r r r
Отже, вектор c = a − b з’єднує кінці векторів
r a і b , що мають спі-
r
льний початок, і має напрям від кінця вектора b до кінця вектора a .
r r
Зауваження. З рис. 16 побудови суми векторів a і b за пра-
r r
вилом паралелограма вектор BA = ar− b , отже, у паралело-
r r r
грамі OACB одна діагональ OC = a + b , а інша — BA = a − b .
А С
r r
r a +b
a r r
a −b

О r В
b
Рис. 16

69
 Операції додавання, віднімання векторів, множення вектора
на число називаються лінійними. Вони мають такі основні
властивості:
◐ 1. Комутативність щодо додавання векторів:
r r r r
a +b =b +a.
Доведення. За правилом трикутника додавання векторів з
r r r
△OAC (рис. 13) a + b = OA + AC = OC . Оскільки OA = BC = a , то з
r r r r r r
△OBC маємо a + b = OB + BC = OC . Отже, a + b = b + a .◑
◐ 2. Асоціативність відносно додавання векторів:
r r
(ar + b ) + cr = ar + (b + cr ) .
Доведення. За правилом трикутника додавання векторів з
рис. 17 маємо: r
r В b
b
r
А r r r r r a r
r a+b b +c c c
a r r r
(a + b ) + c
О r r r С
a + (b + c )
Рис. 17
r r r r r
(
1) a + b = OA + AB = OB; a + b + c = OB + BC = OC; )
r r
(
2) b + c = AB + BC = AC; a + b + c = OA + AC = OC.
r r r r r r
)
( )
Отже, a + b + c = a + b + c . ◑( )
Наступні властивості розглянемо без доведення.
◐ 3. Дистрибутивність щодо додавання векторів:
r r r
( r
)
α a + b = α a + α b.

◐ 4. Дистрибутивність щодо додавання чисел:

(α + β ) a = α a + βa.
◐ 5. Асоціативність щодо множення чисел на вектор:
r r
α (β a ) = (α β )a.

70
 r r r
◐ 6. a + 0 = a . r
r r
◐ 7. a + (− a ) = 0.
r r r
◐ 8. 0 × a = α × 0 = 0 .
r
Означення 39. Ортом вектора a називається одиничний век-
r r r 1 r
тор a o ║ a , який визначається рівністю a o = r × a .
|a|
r r r
Означення 40. Лінійною комбінацією векторів a1 , a 2 , ... , a n на-
зивається вектор
r r r r
d = α 1 a1 + α 2 a 2 + ... + α n a n , (1.58)
де α 1 , α 2 , ... , α n ∈ R.
r
r r
Рівністьr
(1.58) є розкладом вектора d за векторами
a1 , a 2 , ... , a n .
Множина (скінченна або нескінченна) векторів називається
системою векторів. Далі розглядатимемо тільки скінченну систе-
му векторів. r r r
Нехай задано скінченну систему векторів a1 , a 2 , ... , a n .
r r r
Означення 41. Система векторів a1 , a 2 , ... , a n називається лі-
нійно
r
залежною,
r r
якщо існує нульова лінійна комбінація
α 1 a1 + α 2 a 2 + ... + α n a n = 0 за умови, що хоча б один множник
α i ≠ 0 (i = 1, n ) .
r r r
Означення 42. Система векторів a1 , a 2 , ... , a n називається лінійно
r r r
незалежною, якщо їх лінійна комбінація α 1 a1 + α 2 a 2 + ... + α n a n до-
рівнює нулю, коли всі α i = 0 (i = 1, n ) .
r r r
Нехай система векторів a1 , a 2 , ... , a n лінійно залежна.
r r r
Тоді з умови α 1 a1 + α 2 a 2 + ... + α n a n = 0 випливає, що
r r r r r
a k = λ 1 a1 + ... + λ k −1 a k −1 + λ k +1 a k +1 + ... + λ n a n ,
αj
де λ j = − , α k ≠ 0, j = 1, n ( j ≠ k ).
αk
r
У цьому разі говорять, що вектор a k є лінійною комбінацією
r r r r r
векторів a1 , a 2 , ..., a k −1 , a k +1 , ..., a n . Отже, якщо система векторів лі-
нійно залежна, то хоча б один з векторів цієї системи лінійно
виражається через інші.

71
 r
◐ Теорема 10. Кожний вектор c наrплощині має єдиний роз-
r
клад за неколінеарними векторами a і b цієї площини:
r r r
c = α a + β b , α, β ∈ R . (1.59)
r r r
Доведення. 1. Нехай вектори OA = a , OB = b , OC = c зі спіль-
ним початком в точці O (рис. 18).
В
С В1

r r
c
b
r
a
А1 О А

Рис. 18
r r
Будуємо паралелограм OA1CB1 , в якому OA1 ↑↓ a , OB1 ↑↑ b .
r r
Вектор OA1 = α a (α < 0), OB1 = β b (β > 0 ). Отже,
r r r
c = OA1 + OB1 = α a + β b .
2. Єдиність розкладуr (1.59). r
r r r
Нехай c = α 1 a + β1 b , α ≠ α 1 . Тоді з рівності α 1 a + β1 b =
r r r
= α a + β b вектор a дорівнює:
r β − β1 r
a= b.
α1 − α
r r
Це означає, що вектори a і b колінеарні, що суперечить умо-
ві теореми. ◑
r r
Означення 43. Два неколінеарні вектори a і b системи векто-
рів площини, взяті у визначеному порядку, називаються її бази-
r r
сом (позначається {a , b } ).
r
За теоремою 10 будь-який вектор rc системи векторів r площи-
ни має єдиний розклад за базисом {a , b }: c = α a + β b .
r r r
r
Числа α і β називаються координатами вектора c (позна-
r r
чається: c = (α; β) у базисі {a , b } ).
r

72
 r r r
Орти i , j взаємно перпендикулярні, i = j = 1. Вони утворю-
r r
ють ортонормований базис векторів площини (позначається {i , j }).
r
У прямокутній системі координат XOY орти i , j — це орти
відповідних координатних осей OX, OY.
r r
Додавання векторів, заданих координатами в базисі {a , b }

Нехай r r r
r r r
c1 = α 1 a + β1b , c 2 = α 2 a + β 2 b .
Тоді r r
r r
( r
) ( r
)
c1 + c 2 = α 1 a + β1b + α 2 a + β 2 b = [за властивістю 2] =
r r
r r
( )
= (α 1 a + α 2 a ) + β1b + β 2 b = [за властивістю 4] =
r
r
= (α 1 + α 2 ) a + (β1 + β 2 ) b
або
r r
c1 + c 2 = (α 1 ; β1 ) + (α 2 ; β 2 ) = (α 1 + α 2 ; β1 + β 2 ) .

Множення вектора,r заданого координатами

в базисі {a , b } на число γ ∈ R
r

Нехай
r r r
c = α a + βb, γ ∈ R .
Тоді
r r
r
( r
) r
γ c = γ α a + β b = [за властивістю 3] = γ (α a ) + γ β b =
r
( )
r
= [за властивістю 5] = ( γ α )a + ( γ β)b ,
або
r
γ c = γ (α; β ) = ( γ α; γ β ).
r r
◐ Теорема 11. Вектори a і b колінеарні тоді і тільки тоді,
коли вони лінійно залежні.
r r r r
Доведення. Необхідність. Нехай a ║ b . Тоді a = λ b , тобто век-
r r
тори a і b лінійно залежні.
r r r βr
Достатність. Нехай α a + β b = 0 (α ≠ 0) . Тоді a = − b . От-
α
r r
же, a і b колінеарні. ◑

73
 r r
Вектори a1 = (α1 ; β1 ,) a2 = (α 2 ; β 2 ) рівні, якщо рівні їх відповід-
ні координати: α1 = α 2 , β1 = β 2 .
r r
Вектор a = (α; β ) = 0 , якщо α = 0, β = 0 .

r r r
◐ Теорема 12. Якщо вектори a , b і c некомпланарні, то
r
будь-який вектор d простору єдиним чином розкладається в єди-
ну комбінацію векторів:
r r r r
d = α a + β b + γ c , α, β, γ ∈ R. (1.60)
r r r
Доведення. 1. Нехай на рис. r
19 OA = a , OB = b , OC = c — не-
компланарні вектори і OK = d . Провівши через точку K три пло-
щини K1C1C2 K , і K 2 KC2 B1 , A1K1KK 2 відповідно паралельні
площинам AOB, AOC і BOC , побудуємо паралелепіпед
r r r
A1OB1 K 2 K C2C1 K1 , в якому OA1 ↑↑ a , OB1 ↑↑ b , OC1 ↑↑ c . Вектор
r r r
OA1 = α a (α > 0), OB1 = β b (β > 0), OC1 = γ c ( γ > 0 ) . За правилом
додавання векторів дістанемо
r r r
OK = OK 2 + K 2 K = OA1 + OB1 + OC1 = α a + β b + γ c .
r r r r
Отже, c = α a + β b + γ c .
С1 С2

K1
K
С

В1
О В
А1
K2
А

Рис. 19
r r r r
2. Доведемо єдиність розкладу (1.60). Нехай d = α1 a + β 1b + γ1 c ,
причому, наприклад, α ≠ α1 . Тоді з рівності
r r r r r r
α1 a + β 1b + γ1 c = α a + β b + γ c

74
дістанемо
r β − β r γ1 − γ r
a= 1 b+ c.
α − α1 α − α1
r r r
Звідси за теоремою 10 вектори a , b , c лінійно залежні, тобто
компланарні,
r що суперечить умові теореми. Отже, розклад век-
r r r
тора d простору за некомпланарними векторами a , b , c у вигля-
ді (1.60) єдиний. ◑
r r r
Означення 44. Три некомпланарні вектори a , b , c системи ве-
кторів простору, узяті вr певному порядку, називаються його ба-
зисом (позначається {a , b , c } ).
r r
r
За теоремою 12 будь-який вектор dr системи векторів просто-
r r r
ру має єдиний розклад за базисом {a , b , c }: d = α a + β b + γ c . Чис-
r r r
r
ла α, β і γ називаються координатами вектора d (позначається
r r r r
d = ( α, β, γ )) у базисі {a , b , c }.
r r r
Якщо орти i , j , k попарно перпендикулярні (ортогональні),
то вони утворюють
r r r
ортонормований базис векторів простору (по-
значається {i , j , k }).
r r r
У прямокутній системі координат OXYZ орти i , j , k є орти
відповідних координатних осей OX, OY, OZ.
Лінійні операції над векторами, rзаданими координатами
в базисі {a , b , c }
r r
r r r r r r r r
Нехай d1 = α1a + β1b + γ1c , d 2 = α 2 a + β 2b + γ 2 c . З лінійних опе-
рацій векторів і їх властивостей маємо
r r r r r
1) d1 + d 2 = (α1 + α 2 ) a + (β1 + β 2 ) b + ( γ1 + γ 2 ) c ,
r r
або d1 + d 2 = (α1 ; β1 ; γ1 ) + (α 2 ; β 2 ; γ 2 ) = (α1 + α 2 ; β1 + β 2 ; γ1 + γ 2 ) ;
r r r r
2) λ d1 = (λ α1 ) a + (λ β1 ) b + (λ γ1 ) c , λ ∈ R,
r
або λ d1 = (λ α1; λ β1 ; λ γ1 ).
r r
Вектори d1 = (α1 ; β1 ; γ1 ) і d 2 = (α 2 ; β 2 ; γ 2 ) рівні, якщо рівні їх
відповідні координати: α1 = α 2 , β1 = β 2 , γ1 = γ 2 .
r r
Вектор d = (α; β; γ ) = 0 , якщо α = 0, β = 0, γ = 0.

75
 Сукупність з п лінійно незалежних векторів (а будь-які (n + 1)
вектори лінійно залежні), для яких уведені лінійні операції та їх
властивості, називається n-вимірним лінійним векторним про-
стором (позначається V n). У цьому просторі n лінійно незалеж-
них його векторів утворюють базис.
r r r
◐ Теорема 13 (без доведення). Якщо a1 , a2 , ..., an базис просто-
r
ру V n, то будь-який вектор a ∈ V n єдиним способом розкладаєть-
r r r
ся в лінійну комбінацію: a = α1 a1 + α 2 a2 + ... + α n an .

r r
◐ Теорема 14 (без доведення). Якщо система векторів
r
a1 , a2 , ..., an в базисі векторного простору V n задана координатами:
r r r
a1 = (α11 ; α12 ; ... ; α1n ), a2 = (α 21 ; α 22 ; ... , α 2 n ),... , ak = (α k1 ; α k 2 ;...; α kn ),
то ранг матриці A, складеної з координат цих векторів,
 α11 α12 ... α1n 
 
α α 22 ... α 2 n 
A =  21 (1.61)
... ... ... ... 
 
 α k1 α k 2 ... α kn 
дорівнює максимальній кількості лінійно незалежних векторів
системи.
Наслідок. Система n векторів у просторі V n лінійно незалежна
тоді і тільки тоді, коли визначник ∆ матриці (1.61) (для k = n), у
будь-якому базисі простору V n не дорівнює нулю.
Зокрема, у просторі V 3 дістаємо умову про те, що будь-які три
його вектори, задані координатами в базисі простору V 3, є ліній-
но незалежні або лінійно залежні.
Нехай
a1 = (α1 ; β1 ; γ1 ), a2 = (α 2 ; β 2 ; γ 2 ), a3 = (α 3 ; β3 , γ 3 ).
r r r
(1.62)
Якщо ці вектори є нульовою лінійною комбінацією,
r r r r
λ1 a1 + λ 2 a2 + λ 3a3 = 0 ,
або
r r r r
0 = λ1 a1 + λ 2 a2 + λ 3a3 = λ1 (α1 ; β1 ; γ1 ) + λ 2 (α 2 ; β 2 ; γ 2 ) + λ 3 (α 3 ; β3 , γ 3 ) =
= (λ1 α1 + λ 2 α 2 + λ 3 α 3 ; λ1β1 + λ 2 β 2 + λ 3 β3 ; λ1 γ1 + λ 2 γ 2 + λ 3 γ 3 ) .

76
 З означення рівності векторів у координатній формі дістанемо
однорідну систему рівнянь
λ1 α1 + λ 2 α 2 + λ 3 α 3 = 0,

λ1β1 + λ 2 β 2 + λ 3 β3 = 0, (1.63)
λ γ + λ γ + λ γ = 0.
 1 1 2 2 3 3

1. Якщо вектори (1.62) лінійно залежні, то система (1.63) має

ненульовий розв’язок тоді і тільки тоді, коли визначник ∆ , скла-
дений з координат векторів (1.62), дорівнює нулю:
α1 α 2 α3 α1 β1 γ1
∆ = β1 β2 β3 = α 2 β2 γ2 .
γ1 γ2 γ3 α3 β3 γ3
2. Якщо вектори (1.62) лінійно незалежні, то система (1.63) має
єдиний нульовий розв’язок λ1 = λ 2 = λ 3 = 0 , коли визначник її ∆ ≠ 0 .
Отже, якщо вектори (1.62) лінійно залежні (лінійно незалеж-
ні), то визначник, елементами якого є координати цих векторів,
∆ = 0 ( ∆ ≠ 0 ).

Приклад № 43. З’ясувати, чи утворюють базис простору вектори:

r r r
а) a1 = (1; 2; 3), a2 = (2; 3; 4), a3 = (3; 4; 5);
r r r
б) b1 = (3; − 2; 0), b2 = (0; 1; − 4), b3 = ( 4; 0; − 5).
1 2 3
▲ а) ∆ = 2 3 4 = 15 + 24 + 24 − 27 − 16 − 20 = 0.
3 4 5
r r r
Оскільки ∆ = 0 , то за наслідком з теореми 14 вектори a1 , a2 , a3
лінійно залежні; вони не утворюють базис. ▼
3 −2 0
▲ б) ∆ = 0 1 − 4 = −15 + 32 = 17 ≠ 0.
4 0 −5
r s r
Вектори b1 , b2 , b3 — лінійно незалежні; вони утворюють базис.▼
r r
Приклад № 44. Довести, що вектори a1 = (1; 2; 3), a2 = (2; 3; 4),
r
a3 = (4; 3; 4) ∈ V 3 утворюють базис. Розкласти вектор
r
a = (3; 2; 3) ∈ V за цим базисом.
3

77
 1 2 3
▲ ∆ = 2 3 4 = 12 + 32 + 18 − 36 − 12 − 16 = −2 .
4 3 4
r r r
Отже, {a1 , a2 , a3} — базис векторного простору V 3.
r
Розкладемо вектор a за цим базисом:
r r r r
a = λ1 a1 + λ 2 a2 + λ 3 a3 ,
r r r r
де λ i , i =1, 3 — невідомі координати вектора a в базисі {a1 , a2 , a3 } .
Визначимо їх з умови
(3; 2; 3) = λ1 (1; 2; 3) + λ 2 (2; 3; 4) + λ 3 (4; 3; 4) =
= ( λ1 + 2 λ 2 + 4 λ 3 ; 2 λ1 + 3 λ 2 +3 λ 3 ; 3 λ1 +4 λ 2 +4 λ 3 ),
звідки, використовуючи рівність двох векторів у координатній
формі, дістанемо неоднорідну систему лінійних рівнянь
λ1 + 2λ 2 + 4λ 3 = 3,

2λ1 + 3λ 2 + 3λ 3 = 2, (1.64)
3λ + 4λ + 4λ = 3.
 1 2 3

Знаходимо її розв’язок за формулами Крамера:

∆ = −2 ≠ 0,
3 2 4 1 3 4 1 2 3
∆ 1 = 2 3 3 = −2; ∆ 2 = 2 2 3 = 2; ∆ 3 = 2 3 2 = −2.
3 4 4 3 3 4 3 4 3
Тоді
∆ 1 −2 ∆ 2 ∆ −2
λ1 = = = 1, λ 2 = 2 = = −1, λ 3 = 3 = = 1.
∆ −2 ∆ −2 ∆ −2
r r r r r r r r
Отже, розклад вектора a за базисом {a1 , a2 , a3 } : a = a1 − a2 + a3 . ▼

Приклад № 45. Довести, що вектори

r r r r
a1 = (1; 2; 3; − 4) , a2 = ( 2; 3; − 4; 1), a3 = (3; − 4; 1; 2), a4 = (0; 0; 0; 1) ∈ V 4
r
утворюють базис. Розкласти вектор a = (2; − 5; 8; − 3) ∈ V 4 за базисом
r r r r
{a1 , a2 , a3 , a4 } .

78
 1 2 3 −4
1 2 3
2 3 −4 1 4+ 4
▲ ∆= = 1 × ( −1) 2 3 −4 =
3 −4 1 2
3 −4 1
0 0 0 1
= 3 − 24 − 24 − 27 − 16 − 4 = −92 ≠ 0 ,
r r r r
отже, {a1 , a2 , a3 , a4 } — базис векторного простору V 4 .
r
Розкладемо вектор a за цим базисом:
r r r r r
a = λ1 a1 + λ 2 a2 + λ 3 a3 + λ 4 a4 .

Визначимо λ i , i = 1,4 із системи лінійних рівнянь:

λ1 + 2λ 2 + 3λ 3 = 2,
2λ + 3λ − 4λ = −5,
 1 2 3
 (1.65)
3
 1λ − 4 λ 2 + λ 3 = 8,
− 4λ1 + λ 2 + 2λ 3 + λ 4 = −3.

Розв’яжемо цю систему методом Жордана—Гаусса (табл. 10).

Таблиця 10
λ1 λ2 λ3 λ4 bi k

1 2 3 0 2 8
2 3 –4 0 –5 –4
3 –4 1 0 8 8
–4 1 2 1 –3 –3
1 2 3 0 2 8
0 –1 –10 0 –9 –20
0 –10 –8 0 2 –16
0 9 14 1 5 29
1 0 –17 0 –16 –32
0 1 10 0 9 20
0 0 92 0 92 184
0 0 –76 1 –76 –151
1 0 0 0 1 2
0 1 0 0 –1 0
0 0 1 0 1 2
0 0 0 1 0 1

79
 Звідси λ 1 = 1, λ 2 = −1, λ 3 = 1, λ 4 = 0.
r r r r r
Oтже, розклад вектора a ∈ V 4 за базисом {a1 , a 2 , a3 , a 4 } :
r r r r
a = a1 − a 2 + a3 . ▼

5.4. Проекція вектора на вісь.

Проекція вектора на вектор
1. Геометрична проекція вектора площини на вісь
r
r rОзначення 45. Проекцією вектораr a = AB на вісь u (на вектор
b , b ⊂ u ) називається вектор a1 = A1 B1 ⊂ u (позначається:
r
a1 = Π p u AB (Π p b a ) ), де A1 = Π p u A, B1 = Π p u B (рис. 20).
r

r В В r
a a
А А
r
a1
r В1 r
А1 В1 u b A1 u b
а б
Рис. 20
Означення 46. Кутом ϕ (рис. 21) між вектором a і віссю u
r r
(між двома векторами a і b ⊂ u ) називається менший з кутів, на
який треба повернути вісь u , щоб вона збігалась за напрямом з
r ∧ r ∧r
вектором a (позначається: ϕ =  a , u  =  a , b  ).
r
   
∧
За означенням 0 ≤ ϕ ≤ π . Тоді ϕ =  a , u  = 0 , якщо a ↑↑ u , і
r r
 
 r ∧  r
ϕ =  a, u  = π , якщо a ↑↓ u .
 
O
r B
a ϕ r
u b
A
A
ϕ
r B
O b u
а б
Рис. 21

80
 2. Скалярна проекція вектора площини на вісь
r
Означення 47.r Проекцією вектора a = AB на вісь u (вектора
r
a на вектор b ) називається число, що дорівнює модулю
r r
Π p u AB = a1 = a1 , взятому зі знаком «+», якщо a ↑↑ u , і зі знаком
r r π
«–», якщо a ↑↓ u , причому a1 = a cos ϕ; a1 > 0, 0 < ϕ < ; a1 < 0,
2
π
< ϕ < π (рис. 22).
2

r В В
a = AB

ϕ ϕ
А r r
a1 b u a1 А u b
а б

Рис. 22
За означенням (рис. 22)
r ∧r
ϕ =  a , b ;
r r
Π p br a = a cos ϕ,
 
∧
(1.66)
ϕ =  a , u .
r r r
Π p u a = a cos ϕ,
 

Властивості проекцій

◐ 1. Проекція суми векторів на вісь дорівнює сумі їх проекцій

на цю вісь:
r r r
(r
)
Π p u a + b = Π p u a + Πp u b . (1.67)
r r r r r
Доведення. Нехай вектори AB = a , BC = b , тоді a + b = AC = c
(рис. 23). За геометричним означенням 45 проекції вектора
дістанемо:
r r r r r r
Π p u c = Πp u AC = A1C1 = A1 B1 + B1 C1 = a1 + b1 = c1 = Π p u a + Π p u b . ◑

81
 В
r r r
a a r b
А c
r С
b r r
a1 В1 b1

r u
А1 c1 С1

Рис. 23
r
◐ 2. Проекція добутку вектора a на число λ ∈ R на вісь u до-
рівнює добутку числа λ на проекцію цього вектора на вісь u :
r r
Π pu λ a = λ Πp u a . (1.68)
∧ ∧
Доведення. 1) нехай λ > 0 і ϕ =  a , u  =  λ a , u  , оскільки
r r
   
r r
λ a ↑↑ a (рис. 24).

r r
λ a ( λ > 0) λ a ( λ > 0)
r r
a a
ϕ ϕ
π−ϕ r
u λ a ( λ < 0) π−ϕ u
r
λ a ( λ < 0)
а б
Рис. 24

Тоді за означенням 47 для λ > 0

r r r r
Π p u (λ a ) = λ a cos ϕ = λ a cos ϕ = λ Πp u a ;
r ∧
2) якщо λ < 0 , то λ a ↑↓ a , тоді  λ a, u  = π − ϕ . Маємо (рис. 24)
r r
 
r r r r
Π p u (λ a ) = λ a cos (π − ϕ) = −λ a cos (π − ϕ) = λ Πp u a . ◑
r r
◐ 3. Якщо вектори a і b рівні, то їхні проекції також рівні.
Доведення випливає з означення рівності векторів. ◑

82
 Доведені властивості справедливі і для проекцій векторів на
координатні осі в площині і rпросторі, які r
в системіr координат
OXYZ позначаються x = ΠpOX a; y = ΠpOY a; z = Πp OZ a і назива-
r r
ються координатами вектора a : a = ( x; y; z ) .
r r r r
За означенням 45 геометричної проекції Πp OX a = xi ; Πp OY a = yj ;
r r r r
Πp OZ a = z k . Тоді вектор a в базисі {i , j , k } за теоремою 10 до-
r r
рівнює:
r r r r
a = xi + y j + z k = ( x; y; z ) .
Означення 48. Вектор, початок якого збігається з початком
r
координат, називається радіус-вектором (позначається r = OA
(рис. 25)).
z
z
A
r
a
О γ β
α у у

x
x
Рис. 25

З рис. 25 OA є діагональ прямокутного паралелепіпеда, квад-

рат довжини якої дорівнює сумі квадратів довжин його сторін
2
OA = x 2 + y 2 + z 2 .
Звідси
a = OA = x 2 + y 2 + z 2 . (1.69)
Отже, модуль вектора дорівнює кореню квадратному із суми
квадратів його координат.
За означенням 47 скалярної проекції:
r r r r
x = Π p OX a = a cos α, y = Πp OY a = a cos β,
r r
z = Πp OZ a = a cos γ, (1.70)
r
де α, β, γ — кути, що їх утворює вектор a = OA відповідно з ося-
ми координат ОХ, OY та OZ (рис. 25).

83
 Звідси
x y z
cos α = r , cos β = r , cos γ = r . (1.71)
a a a
Вони називаються напрямними косинусами вектора.
З рівностей (1.69) і (1.71) дістаємо
cos 2 α + cos 2 β + cos2 γ = 1 .
r r r
{ }
Якщо в базисі i , j , k початок і кінець вектора AB задано ко-
ординатами A( x1 , y1 , z1 ), B( x2 , y2 , z 2 ) , то з рис. 26 за правилом до-
давання векторів маємо AB = OB − OA, де радіуси-вектори
r r
r1 = OA = ( x1; y1; z1 ), r2 = OB = ( x2 ; y2 ; z2 ) .
Тоді
AB = ( x2 − x1; y2 − y1; z2 − z1 ) , (1.72)
а його модуль

AB = (x 2 − x1 ) 2 + ( y 2 − y1 ) 2 + ( z 2 − z1 )2 . (1.73)
z
А
r
r a = AB
r1 В
r
r2

О у1 у2 у
х1

х2

х
Рис. 26

Приклад № 46. У рівнобедреній трапеції OACB (рис. 27) кут

BOA = 60°, |OB| = |BC| = |CA| = 2, M і N — середини сторін BС і
r r
AC. Виразити вектори AC , OM , ON і MN через m і n — орти
векторів OA і OB .

84
 B M C

N
r
n
r
O m K L A
Рис. 27

▲ За правилом додавання векторів OB + BC + CA = OA, звідки

r r r r r r
AC = −CA = OB + BC − OA =| OB | n + | BC | m − | OA | m = 2 n + 2 m− | OA | m .

Розглянемо прямокутні трикутники OBK і ALC (BK, CL⊥OA):

1
| OK | = Π p OB = | OB | cos 60° = 2 ×
= 1, | OK | = | LA | = 1, тоді | OA | = 4 ,
OA 2
оскільки | OA | = | OK | + | KL | + | LA | = 2 | OK | + | BC |, | BC | = | KL | = 2 .
r r r r r r r
Отже, AC = 2n + 2m − 4m = 2n − 2m = 2(n − m ) . За правилом три-
кутника додавання векторів дістаємо OB + BM = OM , звідки
r r r r
OM =| OB | n + | BM | m = 2n + m , оскільки
1 1
| BM | = | MC | = | BC | = × 2 = 1.
2 2
Аналогічно,
1 1
ON = OM + MC + CN = OM + BC +  −  AC =
2  2
r r r 1 r r r r
= (2n + m ) + m − (2n − 2m ) = n + 3m;
2
r r r r r r
MN = ON − OM = n + 3m − (2n + m ) = 2m − n .▼

5.5. Лінійні операції над векторами

r r r
в координатній формі в базисі i , j , k { }
r r
Нехай вектори a і b задано координатами:
r r r r r r r r
a = x1 i + y1 j + z1 k = ( x1 ; y1; z1 ), b = x2 i + y2 j + z2 k = ( x2 ; y2 ; z2 ).

85
 З лінійних операцій векторів
r r r
у координатній формі в будь-
якому базисі, зокрема в {i , j , k }, дістанемо:
r r r r r
a ± b = ( x1 ± x 2 ) i + ( y1 ± y 2 ) j + ( z1 ± z 2 ) k =
(1.74)
= ( x1 ± x 2 ; y1 ± y 2 ; z1 ± z 2 );
r r r r r
λ a = p = (λ x1 ) i + (λ y1 ) j + (λ z1 ) k = (λ x1; λ y1; λ z1 ) . (1.75)
r r r r r
▲ Приклад № 47. Якщо a = (−1; 2; 0) , b = (2; − 1; 3) , то c = a + b =
r r r r r
= (1; 1; 3), d = a − b = (− 3; 3; − 3) , а 3a = p = (−3; 6; 0 ) .▼

Приклад № 48. Задано точки A(1; 2; 3), B (3; − 4; 6) . Побудува-

ти вектор AB , знайти його координати, модуль та напрямні ко-
синуси.
▲ За формулами (1.70)—(1.73) (рис. 28):
z
6
3
В A
–4 0
2 у
1
3
х

Рис. 28

AB = (3 − 1; − 4 − 2; 6 − 3) = (2; − 6; 3);

x = Π p OX AB = 2, y = Π p OY AB = −6, z = Π p OZ AB = 3;

| AB | = 22 + (− 6 ) + 32 = 7;
2

x 2 y 6 z 3
cos α = = ; cos β = = − ; cos γ = = . ▼
| AB | 7 | AB | 7 | AB | 7

Приклад № 49. Знайти довжини діагоналей паралелограма,

r r r r
побудованого на векторах OA = i + j та OB = k − 3 j .

86
 ▲ У паралелограмі OACB (див. рис. 16) OC = OA + OB,
BA = OA − OB . Маємо
r r r
( )
r r r r
OC = k − 3 j + (i + j ) = i − 2 j + k = (1; − 2; 1),
r r r r r
( )
r r
BA = i + j − k − 3 j = i + 4 j − k = (1; 4; − 1).
Звідси

| OC | = 12 + (− 2 ) + 12 = 6 ; | AB | = 12 + 4 2 + ( −1) 2 = 3 2 . ▼
2

§ 6. СКАЛЯРНИЙ ДОБУТОК ВЕКТОРІВ,

ЙОГО ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ

Означення
r 49. Скалярнимr добутком двох ненульових векто-
r r
рів a і b (позначається a ⋅ b ) називається число, що дорівнює
добутку модулів цих векторів на косинус кута між ними.
За означенням
r r r r r ∧r
a ⋅ b =| a || b | cos ϕ, ϕ =  a , b . (1.76)
 
π π  r r
Якщо у формулі (1.76) 0 < ϕ <  < ϕ < π  , то a ⋅b > 0
2 2 
r r π r r r r r r
( )
a ⋅ b < 0 . Зокрема, для ϕ =
2
a ⋅ b = 0; для ϕ = π a ⋅ b = − | a || b | .
r r r r ∧r
Оскільки | a | cos ϕ = Πp br a , | b | cos ϕ = Πp ar b , ϕ =  a , b  (рис. 29),
r
 
то дістанемо
r r r r r r
a ⋅ b =| a | Π p ar b =| b | Πp br a . (1.77)
r
Пр ar b

r
a
ϕ
r r
Пр br a b
Рис. 29

87
 Звідси, r
r ar ⋅ b r r
r a ⋅b
Π p ar b = r , Π p br a = r . (1.78)
|a| |b |

6.1. Властивості скалярного добутку

◐ 1. Комутативність
r r r r
a ⋅ b = b ⋅ a. (1.79)
r r r r
Доведення. За означенням a ⋅ b = | a || b | cos ϕ = [за комутатив-
r r
ністю добутку чисел] = | b || a | cos ϕ = b ⋅ a. ◑
◐ 2. Асоціативність щодо множення вектора на число
r r r r
(λa ) ⋅ b = λ (a ⋅ b ), λ ∈ R.
Доведення. За формулами (1.77) та (1.68) маємо
r r r r r
(λ a ) ⋅ b =| b | Πp br (λ a ) = λ | b | Πp br a = λ (a ⋅ b ). ◑
r r r

Наслідок із властивостей 1, 2:
r r r
(λ a ) (β b ) = (λ β ) (a ⋅ b ).
r
(1.80)

◐ 3. Дистрибутивність щодо додавання

r r r r r r r
(a1 + a2 ) ⋅ b = a1 ⋅ b + a2 ⋅ b .
Доведення. Згідно з формулами (1.77) та (1.67) дістанемо:
r r r r r r r r r
(a1 + a 2 ) ⋅ b = | b | Πp br (a1 + a 2 ) = | b | (Πp br a1 + Πp br a 2 ) = [за дистрибу-
r r r r r r r r
тивністю чисел] = | b | Π p br a1 + | b | Π p br a 2 = a1 ⋅ b + a2 ⋅ b . ◑
r r r r
◐ 4. Скалярний добуток векторів a і b (a ≠ 0, b ≠ 0) дорів-
r r
нює нулю (a ⋅ b = 0) тоді і тільки тоді, коли ці вектори взаємно пе-
r r
рпендикулярні ( a ⊥ b ).
r r
◐ 5. Скалярний квадрат вектора a (позначається a 2 ) дорів-
нює квадрату його модуля:

88
 r r r r
a 2 = a ⋅ a = | a |2 ,
звідки
r r r r
| a | = a ⋅a = a2 . (1.81)
Доведення властивостей 4, 5 безпосередньо випливає з озна-
чення скалярного добутку. ◑

6.2. Скалярний добуток векторів,

заданих координатами
r r r
Таблиця скалярних добутків (табл. 11) ортів базису {i , j , k }

(ir 2
r r r r r r r r r r r r
= j 2 = k 2 = 1, i ⋅ j = j ⋅ k = i ⋅ k = j ⋅ i = k ⋅ i = k ⋅ j = 0 . )
Таблиця 11
r r r
i j k
r
i 1 0 0
r
j 0 1 0
r
k 0 0 1

Нехай
r r r r r r r r
a = ( x1; y1; z1 ) = x1i + y1 j + z1k , b = ( x2 ; y2 ; z2 ) = x2i + y2 j + z2 k .
Тоді, користуючись табл. 11 і властивостями 2, 3 скалярного
добутку, дістанемо
r r r r r r r r r r
a ⋅ b = ( x1 i + y1 j + z1 k ) ⋅ ( x 2 i + y 2 j + z 2 k ) = x1 x 2 (i ⋅ i ) +
r r r r
( ) ( )
r r r r r r
+ x1 y 2 (i ⋅ j ) + x1 z 2 i ⋅ k + y1 x 2 ( j ⋅ i ) + y1 y 2 ( j ⋅ j ) + y1 z 2 j ⋅ k +
r r r r r r
( ) ( ) ( )
+ z1 x 2 k ⋅ i + z1 y 2 k ⋅ j + z1 z 2 k ⋅ k = x1 x 2 + y1 y 2 + z1 z 2 .
Отже,
r r
a ⋅ b = x1 x2 + y1 y2 + z1 z2 . (1.82)
r r
Модуль скалярного квадрата c 2 вектора c = ( x; y; z ) дорівнює
r r
| c |= c 2 = x 2 + y 2 + z 2 . (1.83)

89
 r r
Зокрема, в базисі {i , j } маємо
r r
a ⋅ b = x1 x2 + y1 y2 ,
r
а | c |= x 2 + y 2 .
З формули (1.76) дістанемо
r r
a ⋅b
cos ϕ = r r . (1.84)
| a || b |
r r
Нехай a = ( x1; y1; z1 ), b = ( x2 ; y2 ; z2 ) , тоді
x1 x2 + y1 y2 + z1 z2
cos ϕ = . (1.85)
2 2 2 2 2 2
x1 + y1 + z1 x2 + y 2 + z 2
r r r r
Якщо a ⊥ b , то a ⋅b = 0 , або
x1 x2 + y1 y2 + z1 z2 = 0 . (1.86)
r r r r r r
Якщо a ║ b , то a = λ b (λ ∈ R ) . З рівності векторів a і λ b
маємо x1 = λ x2 , y1 = λ y2 , z1 = λ z2 . Звідси
x1 y z
= 1 = 1. (1.87)
x2 y 2 z 2

Приклад № 50. Задано три точки M1 (2; 0; 1), M2 (2; 1; 0),

M3 (1; 0; 0). Знайти ∠M 1 M 2 M 3 = ϕ .
▲ Маємо за формулою (1.73):
M 2 M 1 = (0; − 1; 1) і M 2 M 3 = (− 1; − 1; 0 ) .
Тоді за формулою (1.85):
∧ 0 × (−1) + (−1) × (−1) + 1 × 0
cos ϕ = cos  M 2 M 1 , M 2 M 3  = =
  0 + (−1) 2 + 12
2
(−1) 2 + ( −1) 2 + 0 2

1 1 1 π
= = , ϕ = arccos = . ▼
2 2 2 2 3

90
 r r r s r r r r
Приклад № 51. Задано вектори a = i + j + 2k і b = i − j + 4k .
r r
Обчислити Π p br a i Π p ar b .
▲ За формулами (1.78):
r r
r a ⋅ b 1× 1 + 1× (−1) + 2 × 4 4 2
Πp a = r =
r
b
= ;
|b | 12 + (−1) 2 + 4 2 3
r
r ar ⋅ b 8 4 6
Πp a b = r =
r = . ▼
|a| 2 2
1 + (1) + 2 2 3

Приклад № 52. Виконати дії:

r r r r2
( ) ( )
r r r r
(2i − j ) j + j − 2k k + i − 2k .
▲ За властивостями та операціями скалярного добутку і дода-
вання векторів маємо:
r r r r r r r r r r r
(2i − j ) ⋅ j + ( j − 2k )⋅ k + (i − 2k )
r r r r r 2
= 2i ⋅ j − j ⋅ j + j ⋅ k − 2 k ⋅ k +
r r r r
+ i 2 − 4i ⋅ k + 4k 2 = −1 − 2 + 1 + 4 = 2. ▼
Задача. Обчислити роботу A сталої за величиною і напрямом
r
сили F = OK під rчас прямолінійного переміщення матеріальної
точки на віддаль S = OM (рис. 30).
r
r F
F1 r
ϕ F2
r
О K1 S М
Рис. 30
r r r
▲ Сила F розкладається на складові F1 ⊥ OM , F2 ∥ OM . Сила
r r
F1 зрівноважується силою тиску, а F2 — рушійна сила, що вико-
r r ∧ r
нує роботу, її модуль F2 = | F | cos ϕ, ϕ =  F , S . Тоді
 
r r r r r
A = F2 ⋅ | S | = | F || S | cos ϕ = [за означенням 49] = F ⋅ S .

91
 r
r Отже, робота сталої сили F при прямолінійному переміщенні
r r
S матеріальної точки дорівнює скалярному добутку F ⋅ S :
r r
A= F ⋅S . ▼ (1.88)
r
Приклад № 53. Нехай переміщення S = (2; 1; − 2) і сила
r r r ∧r
F = (5; 4; 3). Обчислити роботу A сили F і кут  F , S  .
 
▲ За формулами (1.88), (1.82) та (1.85) маємо
r r
A = F ⋅ S = 5 × 2 + 4 × 1 + 3 × (− 2) = 8;
r ∧r A 8 8 4 2
cos  F , S  = r r = = = ,
  | F || S | 25 + 16 + 9 4 + 1 + 4 50 9 15

 Fr , ∧ Sr  = arccos 4 2 . ▼
 
  15
r
Приклад № 54. Знайти модуль рівнодійної R чотирьох ком-
планарних сил, які прикладені до точки O, якщо величина кожної
сили дорівнює 10 H, а кут між кожними двома послідовними си-
лами дорівнює 45°.
r r r r
▲ Нехай a , b , c , d — компланарні сили, такі що
r r r r
| a | = | b | = | c | = | d | = 10,
r ∧r r ∧r r ∧r r ∧r r∧r r ∧r
а  a, b  =  b, c  = (c , d ) = 45° ,  a , c  =  b, d  = 90° , (a , d ) = 135°
    r r r r  
r
(рис. 31). Рівнодійна R = a + b + c + d .
r
r r c r
r b d
a r b
c
r r
d a
r r r r r
R= a+ b + с + d
Рис. 31
Тоді
r r r r r r
R = | R | = R 2 = (a + b + c + d ) 2 ,

92
де
r r r r
(a + b + c + d ) 2 = [за властивостями 3, 1 скалярного добутку] =
r r r r r r r r r r r r r r r r
= a 2 + b 2 + c 2 + d 2 + 2a ⋅ b + 2a ⋅ c + 2a ⋅ d + 2b ⋅ c + 2c ⋅ d + 2b ⋅ d =
= [за формулами (1.76)] = 4 ⋅ 100 + 2 ⋅ 100 cos 45° + 2 ⋅ 100 cos 90° +
+ 2 ⋅ 100 cos 135° + 2 ⋅ 100 cos 45° + 2 ⋅ 100 cos 45° + 2 ⋅ 100 cos 90° =
2 2 2 2
= 400 + 200 − 200 + 200 + 200 =
2 2 2 2
= 400 + 200 2 = 100 ( 4 + 2 2 ).

Отже, R = 10 4 + 2 2 ( H ) . ▼

Приклад № 55. Довести,r що:r r

r r r r r
а) вектори a = 2i + 3 j + 2k і b = i − 2 j + 2k перпендикулярні;
r r
б) вектори a = (4; − 2; 1) і b = (12; − 6; 3) колінеарні.
r r r r
▲ а) a ⊥ b , якщо a ⋅ b = 0. Маємо:
r r
a ⋅ b = 2 ⋅ 1 + 3 ⋅ ( − 2 ) + 2 ⋅ 2 = 0.
r r
Отже, a ⊥ b .
x1 y1 z1
б) З умови колінеарності двох векторів = = дістанемо:
x2 y2 z2
4 −2 1
= = .
r 12 − 6 3
r
Отже, a ║ b .▼

6.3. Поділ відрізка в заданому відношенні

Нехай точки A ( x1; y1; z1 ), B ( x 2 ; y 2 ; z 2 ) ∈ l (рис. 32).
Знайдемо точку M (x; y; z ) ∈ l , яка поділяє відрізок AB в зада-
ному відношенні λ :
Πp l AM
λ= , або Πp l AM = λ Πp l MB . (1.89)
Πp l MB
Якщо M ∈ AB ( M ∉ AB ⊂ l , M ∈ l ) , то поділ відрізка точкою М
називається внутрішнім (зовнішнім) і λ > 0 (λ < 0) .

93
 z
l
В
М
А
r r
r1 r r
r2

О у

х
Рис. 32
На рис.
r
32 радіуси-вектори
r
точок
r
A, M, B ∈ l відповідно дорів-
нюють r1 = ( x1; y1; z1 ), r = ( x; y; z ), r2 = ( x 2 ; y 2 ; z 2 ) .
Тоді
r r
AM = r − r1 = ( x − x1; y − y1; z − z1 ),
r r
MB = r2 − r = ( x2 − x; y2 − y; z2 − z ).
r r r r
За формулою (1.89) маємо r − r1 = λ ( r2 − r ) , звідки для λ ≠ −1
дістанемо r
s r + λ r2
r= 1 . (1.90)
1+ λ
З рівності векторів у координатній формі дістанемо
x1 + λ x 2 y + λ y2
x= , y= 1 ,
1+ λ 1+ λ
(1.91)
z + λ z2
z= 1 , 1 + λ ≠ 0 (λ ≠ −1).
1+ λ
Зокрема, координати середини відрізка AB (λ = 1) :
x1 + x2 y1 + y2 z +z
x= , y= , z= 1 2. (1.92)
2 2 2
Приклад № 56. Знайти точку M ( x, y ) , що поділяє відрізок AB,
1
A (2;1), B(4; − 2 ) , у відношенні λ = .
2

94
 ▲ За формулою (1.91) маємо
1 1
2+ ×4 1+ × (−2)
2 8 2
x= = , y= = 0.
1 3 1
1+ 1+
2 2
8
Отже, M  ; 0 . ▼
3 

§ 7. ВЕКТОРНИЙ ДОБУТОК ВЕКТОРІВ

7.1. Права і ліва в’язка векторів

r r r
Означення 50. Трійка векторів a , b , c називається впорядко-
ваною, якщо вектори задано у визначеному порядку, тобто вка-
зано, який з них є першим, другим і третім.
Означення 51. Некомпланарні впорядковані, зведені до спіль-
r r r
ного початку вектори a , b , c утворюють праву (ліву) в’язку век-
r r r r
торів (позначається ( a , b , c )), якщо в кінці вектора c найкорот-
r r
ший поворот від вектора a до вектора b видно проти руху (за
рухом) годинникової стрілки (рис. 33, 34).

r r r
a a
k
r r
с b
r
r r j
b с r
i
Рис. 33 Рис. 34 Рис. 35

r r r r r r
Зокрема, орти i , j , k утворюють праву (k , j , i , наприклад, лі-
ву) в’язку векторів (рис. 35).

95
 7.2. Векторний добуток векторів

r r
Означення 52. Векторним добутком векторів a і b назива-
r r r r rr
r
ють вектор c (позначається c = a × b , або c = a b ), модуль якого [ ]
дорівнює
r r r ∧r
| c | = | a || b | sin ϕ, ϕ =  a , b  ,
r
(1.93)
 
а напрям визначається умовами:
r r r r
1) c ⊥ ra і c ⊥ b ;
r r
2) (a; b ; c ) — права в’язка векторів (рис. 36).
r
с
r
b

ϕ
r
a

Рис. 36
7.2.1. Властивості векторного добутку

◐ 1. Антикомутативність:
r r r r
a × b = −b × a .
r r r r r r
Доведення. Нехай a × b = c , b × a = c1 . Їхні модулі дорівнюють:
r r r ∧r r r r ∧r
| c | = | a || b | sin  a , b  = | b || a | sin  b , a  = | c1 | .
r r
   
r r r r
Вектори c і c1 колінеарні: c ║ c1 , оскільки вони перпендику-
r r
лярні до площини, в якій лежать вектори a і b r.
r r r r r
За означеннями 51, 52 в’язки ( a , b , c ) і ( b , a , c1 ) — праві, а
r r r r
напрями векторів c і c1 в цих в’язках протилежні ( c = −c1 )
r r r r
(рис. 37). Отже a × b = −b × a . ◑

96
 r
c
r
b
ϕ

r
a r
c1

Рис. 37

◐ 2. Асоціативність щодо скалярного множника

r r
( r)
(α a ) × b = α a × b .
Доведення. Маємо
r r r r r r
| (α a ) × b | = | α a || b | sin ϕ = | α || a || b | sin ϕ
і
r r r r r r
| α (a × b ) | = | α || a × b | = | α || a || b | sin ϕ .
r r r r
Отже, | (α a ) × b | = | α (a × b ) | . Крім того,
r r r
(α a ) × b ⊥ b ,
r r r r r r r r r r r r
(α a ) × b ⊥ a і α (a × b ) ⊥ a , α (a × b ) ⊥ b . Звідси (α a ) × b = α (a × b ) .
r
r r r r
(α a ) × b ↑↑ α (a × b ) (рис. 38), якщо α > 0 (для α > 0, α a ↑↑ a );
r r
r r
(α a ) × b ↑↓ α (a × b ) , якщо α < 0 , оскільки α a ↑↓ a , тому
r r r r
r r r r
(α a ) × b ↑↓ a × b і α (a × b ) ↑↓ (a × b ) . Це означає, що для α < 0
r r r r
r r r r r r
(α a ) × b ↑↑ α (a × b ) . Отже, (α a ) × b = α (a × b ) .◑
r r

r r
α (a × b )
r r
(α a ) × b r
α a ( α < 0)

r ϕ r
a b
r
α a ( α > 0)

Рис. 38

97
 Наслідок:
r r
(α a ) × (β b ) = (α β) (a × b ).
r r

◐ 3. Дистрибутивність щодо додавання векторів:

r r
(ar + b )× cr = ar × cr + b × cr .
Доведення. На рис. 39
r r r r r r
OB = b ; OA = a; OD = a + b = d ; OC = c .

r
c

B1 r П D1
N1 r r d
r
n1 b1 bB 1
r r
p1 a1 A1 r
d D
P1 r O r
m1 a
A
M1
Рис. 39
r r
Будуємо площину П⊥ c , O = Π ∩ c .
ПрП OADB = OA1D1B1 (тут позначено — паралелограм); ве-
r r r r r
ктори OA1 = a1 , OB1 = b1 , OD1 = a1 + b1 = d1 є відповідно проекції
r r r r
векторів a , b і a + b на площину П.
r r r r r r r r r r r
Маємо a1 × c = m1 , b1 × c = n1 , p1 = m1 + n1 , де m1 = OM 1 , n1 = ON1 ,
r
p1 = OP1 (рис. 39). Їхні модулі:

m1 = a1c, n1 = b1c, p1 = d1c . (1.94)

З рівностей (1.94) випливає:
m1 n1 p1
= = = c.
a1 b1 d1

98
 Чотирикутник OM1P1N1 подібний до паралелограма OB1D1A1,
r r r
тобто він є паралелограм. Отже, m1 + n1 = p1 , або
r r r r r r r
(
a1 × c + b1 × c = a1 + b1 × c . )
Оскільки
r r r r r r r r r r r r
Π p Π (a × c + b × c ) = Π p Π a × c + Πp Π b × c = a1 × c + b1 × c ,
r r r r r r r r r
( )
Πp Π a + b × c = Π p Π d × c = d 1 × c = a1 + b1 × c ,
r
( )
тоді
r r r r r r r
Π p Π (a × c + b × c ) = Π p Π a + b × c . ( )
r r r r r r r
За властивістю 3 проекцій (a × c + b × c ) = a + b × c . ◑
r
( )
r
◐ 4. Модуль векторного добутку векторів a і b дорівнює r
r
площі S паралелограма, побудованого на векторах a і b (див.
рис. 36):
r r r r r ∧r
| a × b | = | a || b | sin ϕ = S , ϕ =  a , b . (1.95)
 
◐ 5. Векторний добутокr двох колінеарних векторів є нуль-
r r r
вектор: a × b = 0 , якщо a ║ b .
Доведення. Маємо ϕ = 0 , або ϕ = π . Оскільки sin 0 = sin π = 0 , то
r r r r r r
| a × b | = | a || b | sin ϕ = 0, і тому a × b = 0 . ◑
◐ 6. Векторний добуток двох рівних векторів дорівнює нулю:
r r r
a×a = 0.
∧ r
Доведення. Оскільки ϕ =  a , a  = 0 , то sin ϕ = 0 , тоді | a × a | = 0 ,
r r r r
r r  
отже, a × a = 0.
r r r
7.2.2. Векторний добуток ортів i , j , k
За означенням
r r r
52 і властивостями 1, 5 векторного добутку для
ортів i , j , k (рис. 35) дістанемо (табл. 12):
r r r r r r
i × i = 0, j × j = 0, k × k = 0,
r r r r r r r r r
i × j = k, i × k = − j , j × i = −k , (1.96)
r r r r r r r r r
j ×k = i, k × i = j , k × j = −i .

99
 Таблиця 12
r r r
i j k
r r r
i 0 k –j
r r r
j –k 0 i
r r r
k j –i 0

Схематично табл. 12 (формули (1.96)) зображена на рис. 40, на

якому векторний добуток ортів, записаних поруч зліва направо,
дорівнює наступному за ним орту зі знаком «+», а векторний до-
буток ортів, записаних поруч справа наліво, дорівнює наступно-
му за ними орту зі знаком «–».

+ r
k
r r r r r r
i j k i j k
r
– 0 j
r
i
Рис. 40

Рис. 41

Ще табл. 12 (формули (1.96)) схематично можна подати у ви-

гляді рис. 41. Якщо перехід від першого співмножника до друго-
го здійснюється проти руху годинникової стрілки, то результатом
векторного добутку двох ортів є вектор, який стоїть за ними, він
береться зі знаком «+»; якщо перехід від першого співмножника
до другого здійснюється за рухом годинникової стрілки, то ре-
зультатом векторного добутку двох ортів є вектор, який стоїть за
ними, він береться зі знаком «–».

7.2.3. Векторний добуток векторів,

заданих координатами
Нехай
r r r r
a = ( x1; y1; z1 ) = x1i + y1 j + z1k ,
r r r r
b = ( x2 ; y2 ; z2 ) = x2i + y2 j + z2 k .

100
 Тоді
r r r r r r r r
a × b = ( x1i + y1 j + z1k ) × ( x2i + y2 j + z2 k ) =
= [за властивістю 3 векторного добутку] =
r r
( )
r r r r r r
= x1 x2 (i × i ) + y1 x2 ( j × i ) + z1 x2 k × i + x1 y2 (i × j ) +
r r r r
( ) ( )
r r
+ y1 y2 ( j × j ) + z1 y2 k × j + x1z 2 i × k +
r r r r
( )
+ y1 z 2 j × k + z1 z 2 (k × k ) = [за табл. 12] =
r r
r r r r
= − y1x2k + z1x2 j + x1 y2k − z1 y2i − x1z2 j + y1z2i =
r r
= i ( y1z 2 − z1 y2 ) − j ( x1z 2 − z1 x2 ) +
r r y z r x z r x y
+ k ( x1 y2 − y1x2 ) = i 1 1 − j 1 1 + k 1 1 ,
y2 z 2 x2 z2 x2 y 2
тобто
r r r y z1 r x1 z1 r x1 y1
a ×b = i 1 − j +k . (1.97)
y2 z2 x2 z2 x2 y2
Права частина останньої рівності є розклад
r r r
визначника тре-
тього порядку за елементами першого рядка i , j , k .
Отже,
r r r
i j k
r r
a × b = x1 y1 z1 . (1.98)
x2 y2 z2

r r
Приклад № 57. Знайти a × b , якщо
r r r r r r r r
a = 2i + 3 j + 4k , b = 5i + j − k .
▲ За формулою (1.98) маємо:
r r r
i j k
r r r r r r r r
a × b = 2 3 4 = − 3 i + 20 j + 2 k − 15 k − 4 i + 2 j =
5 1 −1
r r r
= −7 i + 22 j − 13 k = (− 7; 22; − 13) . ▼

Приклад № 58. Знайти:

r r r
1. (2 a + b ) × b .
r r r r r
2. (2 a − b ) × (2 a + b ) , якщо a = (3; − 1; − 2), b = (1; 2; − 1) .
r

101
 ▲ 1. Маємо
r r r
i j k
r r r r r r r r
a × b = 3 −1 − 2 = i − 2 j + 6 k + k + 4 i + 3 j =
1 2 −1
r r r
= 5 i + j + 7 k = (5; 1; 7 ),
r r r r r r r
a × a = 0, b × b = 0, (2a + b ) × b =
= [за властивістю 3 векторного добутку] =
r r r r r r
= 2(a × b ) + b × b = 2(a × b ) = 2(5; 1; 7 ) = (10; 2; 14 ). ▼
r r r r r r
▲ 2. Маємо a × b = (5; 1; 7), a × a = 0, b × b = 0.
r r
(2ar − b )× (2r ar + b ) = [за властивістю
r r r
3 векторного добутку] =
r r r r
= 2 a × 2 a − b × 2 a + 2 a × b − b × b = [за властивістю 2 векторного
s r r r r r
r r
( ) ( )
добутку] = 4 (a × a ) − 2 b × a + 2 a × b − b × b = [за властивостями 1, 6
r r
( )
векторного добутку] = 4 a × b = 4 ⋅ (5; 1; 7 ) = (20; 4; 28) . ▼
r r r
Приклад № 59. Знайти вектор c = a × b таr обчислити площу
r
паралелограма,
r r побудованого
r на векторах a і b , якщо:
r
1. a = 3 i , b = 2 k .
r r r r r r
2. a = 2 i + 3 j , b = 3 j + 2 k .
r r r r r
▲ 1. a = 3 ⋅ i = 3 ⋅ i + 0 ⋅ j + 0 ⋅ k = (3; 0; 0),
r r r r r
b = 2 k = 0 ⋅ i + 0 ⋅ j + 2 ⋅ k = (0; 0; 2) , тоді, за формулою (1.98):
r r r
i j k
r r r r r
a × b = 3 0 0 = −6 j = (0; − 6; 0), Sпар = | a × b | = 6 .
0 0 2
r r
2. a = (2; 3; 0 ), b = (0; 3; 2) ;
r r r
i j k
r r r r r
a × b = 2 3 0 = 6 i + 6 k − 4 j = (6; − 4; 6 ) ;
0 3 2
Sпар = 36 + 16 + 36 = 2 22 . ▼

102
 7.3. Застосування векторного добутку
7.3.1. Обчислення площі
r r
Оскільки | a × b | = Sпар (див. рис. 36), а площа трикутника

S∆ = 1 Sпар,
2
r r
то S∆ = 1 | a × b | . (1.99)
2
Зауваження. За формулою (1.99) можна обчислювати площі
многокутників, поділяючи їх на трикутники.
Приклад № 60. Знайти площу трикутника з вершинами
A(3; 1; 2) , B(2; 2; 3) , C (4; 3; 2) .

А В
Рис. 42
▲ Площа ∆ ABC (рис. 42) дорівнює половині площі паралело-
грама, побудованого на векторах, наприклад, AB та AC :
S∆ABC = 1 | AC × AB | .
2
Дістаємо AC = (1; 2; 0), AB = (− 1; 1; 1) . Тоді
r r r
i j k
r r r r r r r
AC × AB = 1 2 0 = 2 i + k + 2 k − j = 2 i − j + 3 k = (2; − 1; 3),
−1 1 1
звідки AC × AB = 4 + 1 + 9 = 14.

Отже, S∆ ABC = 1 14 (кв. од.).▼

2

103
 Приклад № 61. Знайти площу трикутника, побудованого на
r r r r r ∧r
векторах a − 2b і 3a + 2b , якщо | a |=| b |= 5,  a , b  = 45°.
r r

r r r r 
▲ Побудуємо вектори r a − 2b і 3a + 2b (рис. 43) зі спільним
r
початком векторів a і b . З’єднаємо лінії побудованих векторів,
дістанемо трикутник, площа якого дорівнює:
r r
S∆ =
2
(
1 r
) (
r
a − 2b × 3a + 2b ) .
r
3а

r r
3a + 2b r
а
r r r
а a − 2b
r
b
r r
b 2b
Рис. 43
Знаходимо векторний добуток:
r r r r r r
(ar − 2b )× (3ar + 2b ) = arr × 3ar − 2br × 3ar + ar ×r 2b − 2b × 2b =
= 6(a × b ) + 2(a × b ) = 8(a × b ).
r r r

r r r r r s
Тоді S∆ = 8 (a × b ) = 4 | a × b |= 4 | a || b | sin 45° = 4 ⋅ 5 ⋅ 5
1 2
= 50 2.
2 2
Отже, S∆ = 50 2 (кв. од.).▼
7.3.2. Обчислення моменту сили відносно точки
r
Означення 53. Моментом сили F = (Fx ; Fy ; Fz ) , прикладеної
до точки A відносно
r r довільної точки B, називається вектор (по-
значається M B (F ) ), що дорівнює векторному добутку радіуса-
r r
вектора rA = BA = (rx ; ry ; rz ) на вектор сили F (рис. 44):
r r r
i j k
r r r r
M B (F ) = rA × F = rx ry rz . (1.100)
Fx Fy Fz

104
 ϕ
А
F

r
rA

r r
В M B (F )

Рис. 44
r
Приклад № 62. Знайти момент сили F = (5; 6; − 7 ) , прикладе-
ної до точки A (1; 1; 1) відносно початку координат.
r r r r
▲ M 0 (F ) = a × F , де a = OA = (1; 1; 1). Тоді за формулою
r
(1.100) дістанемо
r r r
i j k
r r r r r r r r
a × F = 1 1 1 = −7 i + 5 j + 6 k − 5 k − 6 i + 7 j =
5 6 −7
r r r
= − 13 i + 12 j + k .
r r
Отже, M 0 (F ) = (− 13; 12; 1) . ▼
r r
Приклад № 63. Задано сили F1 = (− 3; − 2; 4) , F2 = (5; − 2; 3) і
r
F3 = (2; 6; − 3) , що діють на точку M 1 (3; 4; − 5) . Обчислити роботу A
цих сил по переміщенню прямолінійно точки M 1 в точку
M 2 (4; 2; 1).
▲ Знайдемо рівнодійну заданих сил:
r r r r
R = F1 + F2 + F3 = (− 3; − 2; 4) + (5; − 2; 3) + (2; 6; − 3) = (4; 2; 4)
r
і вектор переміщення S = M 1M 2 = (1; − 2; 6) .
Отже, робота A дорівнює:
r r
A = R ⋅ S = 4 × 1 + 2 × (− 2) + 4 × 6 = 24 . ▼

105
 § 8. МІШАНИЙ ДОБУТОК ВЕКТОРІВ

r r r
Означення 54. Мішаним добутком трьох векторів a , b і c на-
r
зивається число, що дорівнює
r скалярному добуткуrвектора a на ве-
rrr
r r r
кторний добуток векторів b і c (позначається a ⋅ b × c , або a b c ).( )
Властивості:
r r r
◐ 1. Мішаний добуток трьох векторів a , b , c дорівнює об’єму
V паралелепіпеда (рис. 45), побудованого на цих векторах, якщо
r r r
в’язка векторів (a , b , c ) права, і −V , якщо в’язка ліва;
r r r r r r
a ⋅ (b × c ) = 0 , якщо вектори a , b , c компланарні.

r r
b× с
r
a
h cr

S
r
b
Рис. 45
r r r
V , ( a , b , c ) — права в, язка,
r r r  r r r
Отже, ( )
a b × c = − V , ( a , b , c ) — ліва в, язка,
 r r r
0, a , b , c — компланарні.
r r r
Доведення. 1. Нехай вектори a , b , c ∈ П — компланарні. Тож:
r r r r r
(
1) якщо a = 0 , то a ⋅ b × c = 0; ) r r
r r r
2) a ≠ 0 , за означенням векторного добутку b × c ⊥ a . Тоді
r r r r r r
( ) π
a ⋅ b × c = | a | | b × c | cos = 0 ;
2
r r r r r r r r r r r r
( )
3) b ≠ 0, c ≠ 0 , але b ║ c , тоді a ⋅ b × c = 0, оскільки b × c = 0 .
r r r
Отже, якщо вектори a , b , c компланарні, то
r r r
(
a ⋅ b × c = 0. )
106
 r r r
2. Нехай a , b , c — некомпланарні. Тож:
r r r
1) ( a , b , c ) — права в’язка (рис. 45). Тоді
r r r r r
( ) r
a ⋅ b × c = |b × c | Πp br×cr a = S h = V ,
r r
де | b × c |= S — площа паралелограма, побудованого на векторах
r r r
a і b ; Π p br×cr a = h — висота паралелепіпеда. Отже,
r r r
( )
a ⋅ b × c = S ⋅ h = V; (1.101)
r r r r r
2) ( a , b , c ) — ліва в’язка (рис. 46), тоді b × c є вектор, проти-
r r r
лежний вектору b × c у правій в’язці і Πp br×cr a = − h . Тому
r r r
( )
a ⋅ b × c = S ⋅ (− h ) = − V .

r
a
r
b
S
r
c

r r
b ×с

Рис. 46
r r
Отже, | a ⋅ (b × c ) | = V паралелепіпеда. ◑
r

r r r
◐ 2. Мішаний добуток a b c не змінюється за колової пере-
r r r
становки в ньому векторів c ⋅ (a × b ) :
r r r r r r r r r r r r
( ) ( )
a ⋅ b × c = c ⋅ a × b = b ⋅ (c × a ) = a b c .
r r r
Доведення. Нехай a = ( x1; y1; z1 ), b = ( x2 ; y2 ; z2 ), c = ( x3 ; y3 ; z3 ) .

107
 Тоді
r r r
( )
a ⋅ b × c = [за формулою (1.97)] =
r r r r y z r x z r x y2 
= ( x1i + y1 j + z1 k ) ⋅  i 2 2 − j 2 2 + k 2  =
 y3 z3 x3 z 3 x3 y3 
= [за формулою (1.82)] =
x1 y1 z1
 y z2 x2 z2 x2 y2 
=  x1 2 − y1 + z1  = x2 y2 z2 .
 y3 z3 x3 z3 x3 y3 
x3 y3 z3
Отже,
x1 y1 z1
r r r
(
a ⋅ b × c = x2 ) y2 z2 . (1.102)
x3 y3 z3
За колової перестановки векторів у мішаному добутку рядки у
визначнику (1.102) двічі замінюються між собою. За властивістю
2 визначників визначник (1.102) не змінюється. ◑

8.1. Умова компланарності трьох векторів

З формули (1.102) випливає умова компланарності (лінійної
r r r
залежності) трьох векторів a , b , c :
x1 y1 z1
r r r
a b c = x2 y2 z2 = ∆ = 0,
x3 y3 z3
оскільки за властивістю 1 мішаного добутку V = 0.
Приклад № 64.rЗнайти лінійну залежність векторів:
r r
а) a = (1; 2; 3), b = (2; − 3; − 4) , c = (0; − 7; − 10) ;
r r r
б) a = (1; − 1; 0) , b = (2; 1; − 2) , c = (0; − 1; 2) .
1 2 3
▲ а) ∆ = 2 − 3 − 4 = 30 − 42 − 28 + 40 = 0 .
0 − 7 − 10
r r r
Вектори a , b , c — компланарні.

108
 1 −1 0
б) ∆ = 2 1 − 2 = 2 − 2 + 4 = 4.
0 −1 2
r r r
Отже, вектори a , b , c — некомпланарні. ▼

Приклад № 65. Об’єм тетраедра V = 5, три його вершини

містяться в точках A (2; 1; − 1) , B (3; 0; 1) , C (2; − 1; 3) . Знайти ко-
ординати четвертої вершини D, якщо відомо, що вона лежить
на осі OY.
▲ Нехай D (0; y; 0). Обчислимо V тетраедра за формулою
V=
1
6
( )
| BC ⋅ BD × BA |, V = 5 (за умовою). Знайдемо координати ве-
кторів:
BC = {− 1; − 1; 2}; BD = {− 3; y; − 1}; BA = {− 1; 1; − 2};
r r r
i j k
r y −1 r − 3 −1 r − 3 y
BD × BA = − 3 y − 1 = i −j +k =
1 −2 −1 − 2 −1 1
−1 1 − 2
r r r
= (1 − 2 y ) i − 5 j + ( y − 3) k .
Тоді за формулою скалярного добутку двох векторів, заданих
координатами, дістаємо:
( )
| BC ⋅ BD × BA | = | −1 (1 − 2 y ) − 1 (− 5) + 2 ( y − 3) | = | 4 y − 2 | .

6
1
( )
Оскільки V = | BC ⋅ BD × BA | = 5 , то | 4 y − 2 | = 30 , або 
 y = − 7.
 y = 8,

Відповідь: D1 (0; 8; 0) , D2 (0; − 7; 0) . ▼

§ 9. ЛІНІЙНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЛІНІЙНОГО ПРОСТОРУ.

ВЛАСНІ ЧИСЛА І ВЛАСНІ ВЕКТОРИ ЛІНІЙНОГО
ПЕРЕТВОРЕННЯ

Означення 55. Множина V називається лінійним простором,

а її елементи — векторами, якщо вказано закон (правило), згідно
з яким:

109
 1) будь-якій парі векторів x ∈V , y ∈V однозначно поставлено
у відповідність вектор z ∈ V , який позначається z = x + y і назива-
ється сумою векторів x і y ;
2) вектору x ∈V і будь-якому числу λ ( λ — дійсне, або комплекс-
не) поставлено у відповідність вектор z з V , який позначається
z = λ x і називається добутком вектора (елемента) x на число λ .
При цьому введені дії додавання векторів і множення вектора
на число задовольняють такі аксіоми:
1) додавання комутативне: x + y = y + x;
2) додавання асоціативне: ( x + y ) + z = x + ( y + z );
3) у множині V існує елемент 0 (нульовий елемент, нуль-
вектор), такий що для будь-якого x ∈ V :
x + 0 = x;
4) для кожного елемента x ∈V існує протилежний йому еле-
мент (− x) ∈ V , такий що
x + ( − x) = 0;
5) для будь-яких елементів x, y ∈ V і будь-якого числа λ :
( )
λ x+ y = λx+λ y;
6) для будь-якого елемента (вектора) x ∈ V і будь-яких чисел
α, β :

(α + β) x = α x + β x;
7) (α β) x = α (β x);
8) 1 ⋅ x = x для будь-якого елемента x ∈ V .

Зауваження. 1. Елементи x, y , z лінійного простору часто

називають векторами, тому лінійний простір ще називають
векторним простором.
2. Якщо в умові 2) число λ — дійсне, то простір V називаєть-
ся дійсним лінійним простором; якщо ж λ — комплексне чис-
ло, то V називають комплексним лінійним простором.

110
 Означення 56. Система елементів x1 , x2 , ..., xn лінійного прос-
тору V називається лінійно залежною, якщо існують числа
α1 , α 2 , ...., α n , котрі не всі дорівнюють нулю, і такі що

α1 x1 + α 2 x2 + ... + α n xn = 0. (1.105)
Якщо (1.105) виконується тільки для α1 = α 2 = ... = α n = 0 , то
система елементів x1 , x2 , ..., xn називається лінійно незалежною.

Означення 57. Лінійний простір V називається n -вимірним,

якщо він має n лінійно незалежних векторів (позначається
R n (V n )) .

◐ Теорема 15. Система елементів x1 , x2 , ... , xn (n ≥ 2) лінійно

залежна тоді і тільки тоді, коли хоча б один з її елементів можна
подати у вигляді лінійної комбінації інших.
Доведення. Нехай система x1 , x2 , ... , xn лінійно залежна і α k ≠ 0 .
Тоді
α1 α α k −1 α k +1 α
xk = − x1 − 2 x 2 − ... − x k −1 − x k +1 − ... − n x n , (1.106)
αk αk αk αk αk

тобто елемент x k є лінійною комбінацією елементів x1 , x2 ...,

xk −1 , xk +1 , ..., xn .
Навпаки, нехай, наприклад, xi є лінійною комбінацією інших
елементів системи:
xi = λ1 x1 + λ 2 x2 + ... + λ i −1 xi −1 + λ i +1 xi +1 + ... + λ n xn ,
тоді
λ1 x1 + λ 2 x2 + ... + (−1) xi + ... + λ n xn = 0 .

Тут є відмінний від нуля коефіцієнт λ i = −1 ≠ 0 , отже, система

лінійно залежна. ◑
Означення 58. Будь-яка впорядкована система n -лінійно неза-
лежних елементів e1 , e2 , ... , en лінійного n -вимірного простору
R n (V n ) називається базисом цього простору.

111
 ( )
Нехай e1 , e2 , ..., en — довільний базис простору V n . Тоді для
кожного x ∈ V n знайдеться набір чисел x1 , x2 , …, xn , такий що
n
x = x1 e1 + x 2 e 2 + ... + x n e n = ∑ x i ei .
i =1
Числа x1 , x2 , ..., xn називають координатами елемента (век-
r r r
тора) x у базисі e1 , e2 ,..., en . Інакше координати x у цьому базисі
ще записують у вигляді координат стовпця
 x1 
 
x 
x =  2 .
...
 
 xn 
Якщо в просторі V n вибрати інший базис, то координати век-
тора x також зміняться.
n n n
Нехай x = ∑ x i ei , y = ∑ y i ei . Тоді x + y = ∑ ( x i + y i ) e i і для
i =1 i =1 i =1
n
будь-якого числа λ: λ x = ∑ (λ x i )ei .
i =1

Нехай (e1 , e2 , ..., en ) і (e1′ , e2′ , ..., en′ ) — два базиси лінійного прос-
r r r
тору V n . Розкладемо елементи базису e1 , e 2 , ..., e n за базисом
r r r
e1′, e 2′ ,..., e n′ , тоді дістанемо
n
ei′ = zi1 e1 + zi 2 e2 + ... + zin en = ∑ zij e j , i = 1, n . (1.107)
j =1

Або в матричній формі:

 z11 z1 2 ... z1 n 
 
( )  z 21
e1′ , e2′ , ... , en′ = (e1 , e2 , ... , en ) 
...
z2 2
...
... z2 n 
... ... 
.
 
z zn 2 ... z n n 
 n1
Матриця
 z11 z1 2 ... z1 n 
 
z z2 2 ... z2 n 
S =  21 (1.108)
 ... ... ... ... 
z zn 2 ... zn n 
 n1
називається матрицею переходу від базису e до базису e′ .

112
 r r r
Означення 59. Множину векторів e1 , e2 ,..., en називають орто-
гональною, якщо всі ці вектори ортогональні (перпендикулярні)
попарно один до одного і жоден не є нуль-вектором, тобто
r r 1, i = j , r r
ei ⋅ e j =  де ei ≠ 0, e j ≠ 0 ; i = 1, n .
0, i ≠ j ,

Зауваження. Ортогональна система векторів завжди лінійно

незалежна.

9.1. Лінійні перетворення лінійного простору

Нехай V — лінійний простір.
Означення 60. Лінійним перетворенням лінійного простору
називається правило А, згідно з яким кожному елементу x ∈ V
ставиться у відповідність елемент y = A x ( A x ∈ V — єдиний),
так що:
1) A ( x1 + x2 ) = A x1 + A x2 ;
2) A (α x) = α A x , α ∈ R .
Позначається лінійне перетворення A : V → V .

Означення 61. Лінійне перетворення E : V → V , що задається за

правилом E x = x для будь-якого x ∈ V , називається тотожним.

9.1.1. Дії над лінійними перетвореннями

Нехай А і B — довільні лінійні перетворення в лінійному про-
сторі V , α — довільне дійсне число, x ∈ V — будь-який елемент
(вектор).
Сумою лінійних перетворень А і B називається перетворення
C (позначається С = А + В), C : V → V , що визначається рівністю
C x = Ax + B x .
Добутком лінійного перетворення А на число α називається
перетворення D : V → V (позначається D = α A ), що визначається
рівністю D x = α A x .
Перетворення C і D — лінійні.

113
 Добутком лінійного перетворення А на лінійне перетво-
рення В називають перетворення C1 : V → V (позначається
C1 = AB ), що визначається рівністю C1 x = B ( A x) .
Перетворення С, D , C1 — лінійні.

9.1.2. Матриця лінійного перетворення

Нехай (e1 , e2 , ..., en ) — базис лінійного n -вимірного простору

V , A : V → V — лінійне перетворення. Оскільки A ei , i = 1, n —
n

вектори простору V n , то
n
A ei = ∑ ak i ⋅ ek = a1 i ⋅ e1 + a2 i ⋅ e2 + ... + an i ⋅ en , i = 1, n .
k =1

Вектори A ei можна розкласти за векторами базису

r r r
( e1 , e 2 , ..., e n ) єдиним способом. Матриця

 a11 a1 2 ... a1 n 
 
 a21 a2 2 ... a2 n 
Α= ,
... ... ... ... 
 
a ... an n 
 n 1 an 2

стовпцями якої є коефіцієнти у формулах перетворення А базис-

них векторів,
r r
називається
r
матрицею лінійного перетворення в ба-
зисі ( e1 , e 2 , ..., e n ).
r r r
Нехай y = A x . Розкладемо x і y за базисом e1 , e 2 , ..., e n :
n n
x = ∑ xi ⋅ ei ; y = ∑ yi ⋅ ei .
i =1 i =1

 x1   y1 
   
 x2  y
Координатні стовпці X =   , Y =  2  у базисі e1 , e 2 , ..., e n
r r r
... ...
   
 xn   yn 
зв’язані між собою співвідношенням Y = Α ⋅ X , де Α — матриця
лінійного перетворення А, тобто

114
  y1 = a11 x1 + a1 2 x 2 + ... + a1 n x n ,

 y 2 = a 2 1 x1 + a 2 2 x 2 + ... + a 2 n x n ,

... ... ... ... .... ,
 y = a x + a x + ... + a x .
 n n1 1 n2 2 nn n

Означення 62. Лінійне перетворення H : V → V називається

оберненим стосовно лінійного перетворення A : V → V (познача-
ється H = A−1 ), якщо справджуються такі рівності:
HA = AH = E ,
де E :V → V — тотожне перетворення.
Зауважимо, що обернене перетворення існує не завжди.
Матриця А–1 лінійного перетворення A −1 є оберненою до мат-
риці A і визначається за формулою (1.30).

Теорема 16. Матриці Аr і r Α′ лінійного перетворення

A : V → V відносно базисів e і e ′ простору V пов’язані спів-
відношенням:
−1
Α′ = S A S , (1.109)

де S — матриця (1.108) переходу від базису e до базису e′ .

Наслідок. Визначник матриці лінійного перетворення не зале-
жить від вибору базису:
det Α = det Α′ .

Приклад № 66. Лінійне перетворення в базисі e : e1 = (1; 0; 0);

r
e 2 = (0; 1; 0); e3 = (0; 0; 1) — має матрицю

1 2 2 
 
Α =  3 2 − 1 .
 2 5 − 3
 
Знайти його матрицю Α′ в базисі e′ :

e1′ = 2e1 + 3e2 − e3 ; e2′ = e1 + 2e2 + 3e3 ; e3′ = 4e1 + 7e2 + 6e3 .

115
 ▲ Матриця переходу S від базису e до базису e′ має вигляд:
 2 1 4
 
S =  3 2 7 .
 −1 3 6
 
Її визначник
2 1 4
| S | = 3 2 7 = 24 − 7 + 36 + 8 − 42 − 18 = 1 ≠ 0,
−1 3 6
отже, існує матриця S −1 . Обчислимо алгебраїчні доповнення S i j
до елементів матриці S :
S11 = 12 − 21 = −9, S1 2 = −(18 + 7) = −25, S13 = 9 + 2 = 11,
S 21 = −(6 − 12) = 6, S 2 2 = 12 + 4 = 16, S 2 3 = −(6 + 1) = −7,
S31 = 7 − 8 = −1, S3 2 = −(14 − 12) = −2, S3 3 = 4 − 3 = 1.
Тоді
 −9 6 −1
 
S =  − 25 16 − 2 ,
−1

 11 − 7 1 
 
а
 −9 6 −1 1 2 2   2 1 4
   
Α′ = S −1 Α S =  − 25 16 − 2   3 2 − 1  3 2 7 =
 11 − 7 1   2 5 − 3   − 1 3 6 

 7 − 11 − 21  2 1 4  2 − 78 − 175 
    
=  19 − 28 − 60   3 2 7  =  14 − 217 − 480 .
 − 8 13 26   − 1 3 6   − 3 96 215 


9.2. Власні числа і власні вектори

лінійного перетворення
Нехай Α = (ai j ) ; i, j = 1, n — матриця лінійного перетворення
A в деякому базисі e . Многочлен від λ : χ(λ ) = det (A − λE ) —
називається характеристичним многочленом матриці А (ліній-

116
ного оператора А). Його корені λ i , i = 1,n називають власними
числами (власними значеннями або характеристичними коренями)
матриці А. Рівняння | A − λE | = 0 називається характеристич-
ним рівнянням.
Ненульовий вектор (елемент) x ∈V n називається власним ве-
ктором (елементом) лінійного перетворення A : V n → V n , якщо
існує таке число λ — власне число лінійного перетворення A , що
r r
Ax = λx.

Власний вектор x ( i ) , що відповідає власному числу λ i , є

будь-який вектор x ( i ) = x1i e1 + x2i e2 + ... + xni en , координати якого за-
довольняють систему лінійних однорідних рівнянь
 (a11 − λ i ) x1i + a12 x 2i + ... + a1n x ni = 0,
 i i i
a 21 x1 + (a 22 − λ i ) x 2 + ... + a 2 n x n = 0,
 (1.110)
 ... ... ... ...
a x i + a x i + ... + (a − λ ) x i = 0,
n1 1 n2 2 nn i n

r
або в матричному вигляді ( A − λ i E ) x (i ) = 0.

Приклад № 67. Знайти власні числа і власні вектори лінійного

перетворення, заданого в деякому базисі матрицею
 1 1 3
 
Α = 1 5 1 .
 3 1 1
 
▲ Складемо і розв’яжемо характеристичне рівняння:
1− λ 1 3
| A − λE | = 1 5−λ 1 = 0,
3 1 1− λ
тобто
(1 − λ) 2 (5 − λ ) + 3 + 3 − 9(5 − λ) − (1 − λ) − (1 − λ) = 0,
(1 − 2λ + λ2 )(5 − λ) + 6 − 45 + 9λ − 1 + λ − 1 + λ = 0,
5 − 10λ + 5λ2 − λ + 2λ2 − λ3 − 41 + 11λ = 0,
λ − 7λ2 + 36 = 0, (λ3 + 2λ2 ) − (9λ2 − 36) = 0,
3

117
 λ2 (λ + 2) − 9(λ − 2)(λ + 2) = 0, (λ + 2)(λ2 − 9λ + 18) = 0,
λ 1 = −2, λ 2 = 3, λ 3 = 6.
Отже, λ 1 = −2, λ 2 = 3, λ 3 = 6 — власні числа матриці А.
Власний вектор x (1) , що відповідає власному числу λ 1 = −2 ,
визначаємо із системи (1.110):
3x1 + x2 + 3 x3 = 0,
  x1 = −7 x2 − x3 ,
 x1 + 7 x2 + x3 = 0, звідки 3( −7 x − x ) + x + 3 x = 0,
3x1 + x2 + 3 x3 = 0,  2 3 2 3

 x1 = −7 x2 − x3 ,  x2 = 0,
− 20 x = 0, x = − x .
 2  1 3

Нехай x 3 = α , тоді x1 = −α , x 2 = 0 , α ∈ R . Отже, x (1) = (−1, 0, 1)α ,

α ∈ R — сукупність власних векторів, що відповідає власному
числу λ 1 = −2 .
Якщо λ 2 = 3 , то система, з якої визначається відповідний вла-
сний вектор x (2) , набуде вигляду:
− 2 x1 + x2 + 3 x3 = 0,  x1 + 2 x2 + x3 = 0, × 2 × (–3)
 звідки 
x
 1 + 2 x 2 + x3 = 0,  − 2 x1 + x 2 + 3 x3 = 0, +
3x1 + x2 − 2 x3 = 0, 3 x1 + x2 − 2 x3 = 0, +

 x1 + 2 x2 + x3 = 0,  x3 = β,
  x 2 = − x3 , 
 5 x2 + 5 x3 = 0,   x1 = β, β ∈ R.
 − 5 x2 − 5 x3 = 0,  x1 = x 3 ,  x = −β.
 2

Отже, x ( 2 ) = (1; − 1; 1) β , β ∈ R — сукупність власних векторів,

що відповідає власному числу λ 2 = 3 .
Аналогічно знайдемо вектор x (3) , що відповідає власному чи-
слу λ 2 = 6 , із системи рівнянь:

− 5 x1 + x2 + 3 x3 = 0,  x1 = x2 − x3 ,
 
 x1 − x2 + x3 = 0, − 5 x2 + 5 x3 + x2 + 3 x3 = 0,
3 x1 + x2 − 5 x3 = 0, 3x2 − 3 x3 + x2 − 5 x3 = 0,

118
  x3 = γ ,
 x1 = x2 − x3 ,  x = γ , γ ∈ R.
 x = 2x ,  2
 2 3  x = γ.
 1
Отже, x (3) = (1; 2; 1) γ, γ ∈ R. ▼

§ 10. КВАДРАТИЧНІ ФОРМИ.

ЗВЕДЕННЯ КВАДРАТИЧНОЇ ФОРМИ
ДО КАНОНІЧНОГО ВИГЛЯДУ

n
Вираз виду ∑a
i , j =1
i j ⋅ x i x j , де ai j = a j i , називається квадратич-

ною формою від n змінних x1 , x2 , ..., xn і позначається:

n n n
f ( x1 , x2 , ..., xn ) = ∑ ai j ⋅ xi x j = ∑ ∑ ai j ⋅ xi x j . (1.111)
i , j =1 i =1 j =1

Симетричну матрицю, складену з коефіцієнтів ai j квадратич-

ної форми, називають матрицею квадратичної форми:
 a11 a1 2 ... a1 n 
 
a a2 2 ... a 2 n  де a = a .
Α =  21 , ij ji
 ... ... ... ... 
a an 2 ... a n n 
 n1
Наприклад, матриця А квадратичної форми
f = x12 + x22 + 5 x32 + 2 x2 x3 − 6 x1 x2 − 8 x1 x3
має вигляд
 1 − 3 − 4
 
Α =−3 1 1 .
− 4 1 5 

Означення 63. Квадратична форма f від n дійсних змінних
x1 , x 2 , ..., x n називається додатно (від’ємно) визначеною, якщо
для будь-яких дійсних значень xi , з яких хоча б одне відмінне від
нуля, форма набуває тільки додатних (від’ємних) значень.
Критерій Сільвестра (додатної визначеності квадратичної
форми). Для того щоб квадратична форма була додатно визначе-

119
на, необхідно і достатньо, щоб усі її «кутові мінори» матриці А
були додатні, тобто щоб існували нерівності
a11 a12
∆1 = a11 > 0, ∆ 2 = > 0,
a12 a2 2
a 11 a1 2 a1 3
∆ 3 = a1 2 a2 2 a 2 3 > 0, ..., ∆ n = det Α > 0.
a1 3 a2 3 a3 3

Зауваження 1
Для того щоб квадратична форма f ( x1 , x 2 , ..., x n ) була
від’ємно визначена, необхідно і достатньо, щоб квадратична
форма (− f ( x1 , x 2 , ..., x n )) була додатно визначена, а отже, усі її
«кутові мінори», тобто
− a11 − a1 2
− a11 , , ..., det(−A )
− a1 2 − a2 2

були додатні. Це означає, що

a 11 a1 2 a1 3
a11 a1 2
∆ 1 = a11 < 0, ∆ 2 = > 0, ∆ 3 = a1 2 a2 2 a 2 3 < 0, ... ,
a1 2 a2 2
a1 3 a2 3 a3 3

тобто знаки «кутових мінорів» матриці А чергуються починаючи

зі знака «–».
Приклад № 68. З’ясувати, які квадратичні форми додатно чи
від’ємно визначені, а які ні:
а) f = 9 x12 + 6 x22 + 6 x32 + 12 x1 x2 − 10 x1 x3 − 2 x2 x3 ;
б) f = 12 x1 x 2 − 12 x1 x 3 + 6 x 2 x 3 − 11x12 − 6 x 22 − 6 x 32 ;
в) f = x12 − 15 x 22 + 4 x1 x 2 − 2 x1 x 3 + 6 x 2 x 3 .
 9 6 − 5
▲ а) Α =  6 
6 − 1 ;

− 5 −1 6 
 
9 6
∆ 1 = 9 > 0, ∆ 2 = = 54 − 36 = 18 > 0;
6 6

120
 9 6 −5
∆3 = 6 6 − 1 = 324 + 30 + 30 − 150 − 9 − 216 = 9 > 0,
− 5 −1 6
отже, квадратична форма додатно визначена.
 − 11 6 − 6
б) Α =  6 
− 6 3  — матриця квадратичної форми.

 − 6 3 − 6
 
− 11 6
∆ 1 = −11 < 0, ∆ 2 = = 66 − 36 = 30 > 0;
6 −6

− 11 6 − 6 − 11 6 − 6 − 11 6 − 6
∆3 = 6 − 6 3 = 6 − 6 3 = − 5 0 − 3 =
−6 3 −6 0 −3 −3 0 −3 −3
= − 90 + 99 − 90 = −81 < 0,
отже, квадратична форма від’ємно визначена.
1 2 − 1 1 2
в) Α =  2 − 15 3 ;
 ∆ 1 = 1 > 0, ∆2 = = −19 < 0,
 2 − 15
−1 3 0

∆ 3 =| Α |= −6 − 6 + 15 − 9 = −6 < 0, отже, квадратична форма загаль-
ного типу. ▼
Зауваження 2
Додатна (від’ємна) визначеність квадратичної форми застосову-
ється для дослідження на екстремум функції багатьох змінних.

Приклад № 69. Для яких значень параметра λ квадратична

форма f = λx12 + 4 x 22 + x 32 − 2λx1 x 2 − 2 x 2 x 3 додатно визначена?
 λ −λ 0 
  λ −λ
▲ A =  − λ 4 − 1 . ∆ 1 = λ > 0; ∆ 2 = > 0;
 0 −1 1  −λ 4
 
∆ 3 = | A |= 4λ − λ − λ2 > 0.

 λ > 0,  λ > 0,  λ > 0,

  2 
4λ − λ > 0, λ − 4λ < 0, λ(λ − 4) < 0, 0 < λ < 3. ▼
2

3λ − λ2 > 0,  λ2 − 3λ < 0. λ (λ − 3) < 0,

  

121
 Нехай у деякому базисі вираз (1.111) квадратичної форми не
містить добутків x i x j (i ≠ j ) , тобто має вигляд
n
f ( x1 , x2 , ..., xn ) = ∑ λ i ⋅ xi2 . (1.112)
i =1

Вираз (1.112) називається канонічним виглядом квадратичної

форми.
Для кожної квадратичної форми існує базис, в якому вона має
канонічний вигляд.
Методи зведення квадратичної форми до канонічного вигляду:
1) метод Лагранжа виділення повних квадратів;
2) метод власних векторів.
Приклад № 70. Звести квадратичну форму
f ( x, y , z ) = 4 xy + 4 yz + 4 zx
до канонічного вигляду.
▲ Застосуємо метод власних векторів. Складемо матрицю
квадратичної форми
 0 2 2
 
Α =  2 0 2
 2 2 0
 
та побудуємо її характеристичний многочлен:
−λ 2 2
| A − λE | = 2 − λ 2 = 0; − λ3 + 8 + 8 + 4λ + 4λ + 4λ = 0;
2 2 −λ
λ3 − 12λ − 16 = 0.
Знайдемо корені цього многочлена: λ 1 = 4 . Тоді
λ3 − 12λ − 16 = (λ3 − 4λ2 ) + (4λ2 − 16λ) + ( 4λ − 16) =
= λ2 (λ − 4) + 4λ(λ − 4) + 4(λ − 4) = (λ − 4)(λ2 + 4λ + 4) = 0,
звідки
λ2 + 4λ + 4 = 0, тобто (λ + 2) 2 = 0, λ 2 = λ 3 = −2.
Отже, f ( x1 , x 2 , x 3 ) = 4 x12 − 2 x 22 − 2 x 32 — канонічний вигляд за-
даної квадратичної форми. ▼

122
 Зауваження. Побудова відповідного базису є складнішим
завданням.
Алгоритм побудови базису для довільної квадратичної фор-
ми, в якому квадратична форма має діагональний вигляд:
1) записати матрицю квадратичної форми;
2) побудувати характеристичний многочлен та знайти його
корені;
3) нехай λ 1 — один з коренів кратності k . Тоді однорідна
лінійна система
 a11 − λ 1 a12 K a1n  x1   0 
    
 a 21 a 22 − λ 1 K a 2n  x2   0 
  = (1.113)
⋅ ⋅ K ⋅ K   K
    
 a n1 a n2 K a nn − λ 1   xn   0 
має k лінійно незалежних розв’язків. Знаходимо їх ортонормо-
вані розв’язки;
4) так діємо для кожного λ ;
5) у побудованому ортобазисі задана квадратична форма має
діагональний вигляд.
Приклад № 71. Звести до канонічного виду квадратичну форму
f = x12 + 5 x 22 + x32 + 2 x1 x 2 + 6 x1 x3 + 2 x 2 x3 .
▲ 1. Матриця квадратичної форми має вигляд
 1 1 3
 
Α = 1 5 1 .
3 1 1
 
2. Складемо і розв’яжемо характеристичне рівняння (приклад
№ 67):
1− λ 1 3
| A − λE | = 1 5−λ 1 = 0; λ 1 = −2, λ 2 = 3, λ 3 = 6.
3 1 1− λ
3. Знайдемо власні вектори, що відповідають знайденим влас-
ним числам λ i . Якщо λ 1 = −2 , то система (1.113) для даної квад-
ратичної форми матиме вигляд:
123
  3 1 3   x1   0  3x + x 2 + 3 x3 = 0,
      або  1
 1 7 1 x =
 2   0 ,  x1 + 7 x 2 + x3 = 0,
 3 1 3  x   0  3x1 + x 2 + 3 x3 = 0,
  3  
звідки
 x 2 = − 3 x1 − 3 x 3 , 0 ⋅ x1 + 0 ⋅ x3 = 0,  x2 = 0,
  
 x1 − 21x1 − 21x 3 + x 3 = 0,  x1 = − x3 ,  x3 = α , α ∈ R ,
3 x1 − 3 x1 − 3 x 3 + 3x 3 = 0  x = 0,  x = − α,
 2  1
тобто власний вектор, що відповідає власному числу λ 1 = −2, є
(1) (1) r r
X = (−1; 0; 1) ⋅ α, α ∈ R, або X = α (−e1 + e3 ), α ∈ R.
Якщо λ 2 = 3 , то система (1.113) набуде вигляду:
− 2 x1 + x2 + 3 x3 = 0,

 x1 + 2 x2 + x3 = 0,
3 x1 + x2 − 2 x3 = 0,

розв’язуючи яку, знайдемо:

 x 2 = 2 x1 − 3 x 3 ,  x1 = x3 ,

 x1 + 4 x1 − 6 x 3 + x 3 = 0, 
3 x1 + 2 x1 − 3x 3 − 2 x 3 = 0,  x 2 = − x3 .

Припустимо, x 3 = β, β ∈ R , тоді x1 = β, x 2 = −β.

r r r r
Тоді X ( 2 ) = β(e1 − e 2 + e3 ), β ∈ R .
Для λ 3 = 6 дістаємо:
− 5 x1 + x 2 + 3x 3 = 0,

 x1 − x 2 + x 3 = 0,
 3 x1 + x 2 − 5 x 3 = 0,

звідки
 x1 = x 2 − x 3 ,  x 2 = 2 x3 ,  x 3 = γ,
  
 − 5 x 2 + 5 x 3 + x 2 + 3 x 3 = 0,  x1 = x 3 ,  x 2 = 2γ , γ ∈ R.
3 x 2 − 3 x 3 + x 2 − 5 x 3 = 0, 0 ⋅ x 3 = 0,  x = γ,
 1
r r r r
Отже, X (3) = γ (e1 + 2e2 + e3 ), γ ∈ R.

124
 (i ) (1) (2 )
Пронормуємо вектори Χ , i = 1,3. | Χ |= 2 α, | Χ |= 3 β,
(3 )
| Χ |= 6γγ. Нормовані власні вектори:
1 (1) 1 1 1
e1′ = (1) ⋅ Χ =− e1 + e3 = ( −e1 + e3 );
|Χ | 2 2 2

e2′ =
1
3
( r
)
⋅ e1 − e3 + e3 , e3' =
1 r
6
r r
⋅ e1 + 2e2 + e3 . ( )
Матриця переходу від ортонормованого базису e1 , e2 , e3 до
ортонормованого базису e1′, e2′ , e3′ :

 −1 1 1 
 
 2 3 6
 1 2 
Α′ =  0 − .
 3 6
 1 1 1 
 
 2 3 6

Звідси маємо формули перетворення координат:

 1 1 1
 x1 = − x1′ + x 2′ + x3′ ,
 2 3 6
 1 2
 x2 = − x 2′ + x3′ ,
 3 6
 1 1 1
 x3 = x1′ + x 2′ + x3′ .
 2 3 6
Тоді
2 2
 1 1 1   1 2 
f = − x1′ + x2′ + x3′  + 5  − x2′ + x3′  +
 2 3 6   3 6 
2
 1 1 1   1 1 1 
+  x1′ + x 2′ + x3′  + 2  − x1′ + x 2′ + x3′  ×
 2 3 6   2 3 6 
 1 2   1 1 1 
×  − x ′2 + x3′  + 6  − x1′ + x ′2 + x3′  ×
 3 6   2 3 6 

125
  1 1 1   1 2 
× x1′ + x2′ + x3′  + 2  − x′2 + x3′  ×
 2 3 6   3 6 
 1 1 1  1 2 1
x1′ + x′2 + x3′  = ( x′2 ) − x1′ x′2 + (x1′) 2 +
2
× ⋅
 2 3 6  3 6 2
2  1 1  1 2 4
x3′  x2′ − x1′  + ( x3′ ) + 5 ( (x3′ ) − x2′ x3′ +
2 2
+
6  3 2  6 3 3 2

+
1
(x′2 )2 ) + 1 (x1′ )2 + 2 x1′ x2′ + 1 (x2′ )2 + 2 x3′  1 x1′ + 1 x ′2  +
3 2 6 3 6  2 3 
1 1` 1 1 1 2
+ (x3′ )2 + 2 ( x1′ x 2′ − ( x 2′ )2 − x3′ x 2′ − x1′ x3′ + x ′2 x3′ +
6 6 3 3 2 3 3 2
1 1 1 1 1 1
+ ( x3′ ) 2 ) + 6 ( − (x1′ )2 + x ′2 x1′ + x3′ x1′ − x1′ x 2′ + (x 2′ )2 +
3 2 6 2 3 6 3
1 1 1 1 1
+ x3′ x 2′ − x1′ x3′ + x 2′ x3′ + (x3′ )2 ) + 2 ( − x1′ x 2′ +
3 2 2 3 3 2 6 6
1 1 2 1 1
+ x1′ x3′ − (x2′ )2 + x3′ x2′ − x′2 x3′ + ( x3′ )2 ) =
3 3 3 2 3 2 3
2 2 1 1 10
= (x2′ )2 + (x1′ )2 + x′2 x3′ − x3′ x1′ + ( x3′ )2 + (x3′ )2 −
3 3 2 3 3 3
20 5 1 2 2 2
− x 2′ x3′ + (x2′ )2 + x3′ x1′ + x3′ x2′ + x1′ x 2′ − (x2′ )2 +
3 2 3 3 3 2 6 3
2 2 2
+ x3′ x2′ − x1′ x3′ + (x3′ )2 − 3 ( x1′ )2 + 3 x3′ x1′ + 2 ( x2′ )2 +
3 2 3 3
4 2 2 2
+ x2′ x3′ − 3 x3′ x1′ + ( x3′ )2 − x1′ x2′ + x1′ x3′ − ( x′2 )2 +
2 3 3 3
2 2
+ x3′ x2′ + ( x3′ )2 = −2 (x1′ )2 + 3 ( x2′ )2 + 6 ( x3′ )2 .
3 2 3

Отже, канонічний вигляд квадратичної форми:

~
f = −2 (x1′ ) + 3 (x 2′ ) + 6 (x 3′ ) . ▼
2 2 2

Метод зведення квадратичної форми до канонічного вигляду,

який застосований у попередньому прикладі, називається мето-
дом власних векторів.

126
 Існує інший метод зведення квадратичної форми до каноніч-
ного вигляду. Він має назву метод Лагранжа виділення повних
квадратів.
Приклад № 72. Звести до канонічного вигляду квадратичну
форму f = − x22 + 2 x1 x2 + 4 x1 x3 − 8 x32 методом Лагранжа.
▲ f = − x 22 + 2 x1 x 2 + 4 x1 x3 − 8 x32 =
= − (x 2 − 2 x1 x2 + x1 ) + x1 + 4 x1 x3 − 8 x3 = −( x1 − x2 ) +
2 2 2 2 2

+ (x12 + 4 x1 x 3 + 4 x32 ) − 12 x 32 = −(x1 − x 2 ) + (x1 + 2 x 3 ) − 12 x32 ;

2 2

 x1 − x 2 = x1′ ,

 x1 + 2 x 3 = x ′2 ,
 x 3 = x 3′ ,

тоді f = −(x1′ )2 + ( x ′2 )2 − 12 (x 3′ )2 — канонічний вигляд квадратичної

форми. ▼
Метод власних векторів і власних чисел застосовується для
зведення загального рівняння кривих другого порядку (розд. ІІ,
§ 4) (квадратичної форми цього рівняння) до канонічного вигляду.
Приклад № 73. Звести рівняння
5 x 2 + 4 xy + 8 y 2 = 36. (1.114)
до канонічного вигляду.
▲ Складемо матрицю
 5 2
Α= .
2 8
Розв’яжемо характеристичне рівняння:
5−λ 2 λ 1 = 9,
= 0, (5 − λ)(8 − λ ) − 4 = 0, λ2 − 13λ + 36 = 0,  λ = 4.
2 8−λ  2
Якщо λ 1 = 9 , то система для визначення відповідного власно-
го вектора X 1 набуде вигляду:
− 4 x1 + 2 x 2 = 0, x = 2 x ;
2 x − x = 0, 2 1
 1 2

127
  x1   1 
  
 x1  r  5 x1   5
X 1 =  , а e1 = = .
 2 x1   2 x1   2 
 5 x1   
 5
Аналогічно, якщо λ 2 = 4 :
 x1 + 2 x 2 = 0, x = −2 x ; X =  − 2 x2  ,
2 x + 4 x = 0, 1 2
 x2 
2
 1 2

− 2   1 2 
   − 
а e2 =  5 . ~  5 5  — матриця перетворення коор-
 Α =
 1   2 1 
 5   
 5 5 
1
динат: поворот системи координат на кут α , де cos α = (розд. ІІ,
5
§ 3).
x = 1 2
 X− Y,
 x  ~ X  5 5
  = A , ⇒  (1.115)
 y Y  y = 2 1
X+ Y.
 5 5
Підставимо (1.115) в (1.114):
2 2
 1   
5  ( X − 2Y ) + 4 ⋅ 1 ( X − 2Y ) ⋅ 1 (2 X + Y ) + 8 ⋅  1 (2 X + Y ) = 36;
 5  5 5  5 
4
X 2 − 4 XY + 4Y 2 + (2 X 2 − 4 XY + XY − 2Y 2 ) + 8 (4 X 2 + 4 XY + Y 2 ) = 36;
5 5
8 32  12 32  8 8
X 1 + +  + XY  − 4 − +  + Y  4 − +  = 36;
2  2

 5 5   5 5   5 5
2 2
X Y
9 X 2 + 4Y 2 = 36, + = 1 — канонічне рівняння еліпса
4 9
(розд. ІІ, § 4). ▼
Приклад № 74. Звести до канонічного вигляду рівняння кри-
вої другого порядку:
6 xy + 8 y 2 − 12 x − 26 y + 11 = 0. (1.116)

128
 ▲ Квадратична форма f = 6 xy + 8 y 2 має матрицю:
 0 3
Α= .
 3 8
Розв’яжемо характеристичне рівняння:
−λ 3
| A − λE |= 0, = 0, − 8λ + λ2 − 9 = 0;
3 8−λ

λ 1 = −1,
λ2 − 8λ − 9 = 0 ,  — власні числа матриці А.
λ 2 = 9
− 9 x1 + 3 x 2 = 0,  x1 
λ1 = 9 : 
(1) (1)
 3 x − x = 0, x 2 = 3x1 , X =  3x , X = 10 x1;
 1 2  1
 1 
 
e1 =  10  — власний вектор, що відповідає власному числу λ 1 = 9.
 3 
 
 10 
x1 + 3 x 2 = 0, r ( 2 )  − 3x2 
λ 2 = −1 : 
(2)
 3 x + 9 x = 0, x1 = −3x 2 , X =  ; X = 10 x2 ;
 1 2  x2 
 −3 
 
e2 =  10 .
 1 
 
 10 
Лінійне перетворення:
 1 3   1
 −   x = (ΧХ − 3Y ),
x  10 10   Χ
Х 10 (1.117)
 =  , 
 y  3 1  Y  1
  y =

(3ΧХ + Y ).
 10 10  10
Підставимо (1.117) в (1.116):
1 1 1
6 (Χ
Х − 3Y )(3Χ
Х + Y )⋅ + 8 ⋅ (3Χ Х + Y ) − 12 ⋅ (ΧХ − 3Y ) −
2

10 10 10
1
− 26 ⋅ (3ΧХ + Y ) + 11 = 0,
10

129
 12 36
0,6(3 X 2 − 8 XY − 3Y 2 ) + 0,8(9 X 2 + 6 XY + Y 2 ) − X+ Y−
10 10
78 26
− X− Y + 11 = 0;
10 10
90
X 2 (1,8 + 7,2) + XY (− 4,8 + 4,8) + Y 2 (− 1,8 + 0,8) − X+
10
10
+ Y + 11 = 0;
10
9 X 2 − Y 2 − 9 10 X + 10Y + 11 = 0,

 10 10   2 10 10  90 10
9 X 2 − 2 ⋅ X ⋅ +  −  Y − 2 ⋅ Y ⋅ +  − + + 11 = 0,
 2 4  2 4 4 4
2 2
 10   10 
9 X −  − Y −
 
 = 9.
 2   2 
 10 ~
 X − =x
2
 — формули паралельного перенесення осей.
 10 ~
Y − 2
=y
~
y2
9~
x2 −~
y 2 = 9, ~
x2 − = 1 — канонічне рівняння гіперболи
9
(розд. ІІ, § 4). ▼

§ 11. ЗАСТОСУВАННЯ ЛІНІЙНОЇ АЛГЕБРИ

В ЕКОНОМІЦІ

11.1. Міжгалузевий баланс виробництва

Припустимо, що в багатогалузевій економіці виробництво по-
діляється на n галузей. Позначимо через x1 , x 2 ,..., x n обсяг вало-
вого випуску продукції, виготовленої за одиницю часу (напри-
клад, за рік). Продукція кожної галузі частково переробляється
всередині галузі, а частково призначається для потреб виробниц-
тва інших галузей. Інакше кажучи, валовий випуск x i i-ї продук-
ції за одиницю часу розподіляється на виробничі потреби в усіх
галузях та на кінцеві (невиробничі) потреби. Продукція галузі,
130
яка не призначена для виробничих потреб, називається кінцевим
продуктом i-ї галузі; позначимо її y i , i = 1, n . Для виробництва
одиниці j-ї продукції потрібно витратити a ij (i = 1, n ; j = 1, n )
одиниць i-ї продукції, а на виробництво k одиниць j-ї продукції
потрібно k a ij одиниць i-ї продукції; зокрема, k a ii (i = 1, n ) — кі-
лькість продукції i-ї галузі, яка використана в цій самій галузі.
Розподіл продукції кожної галузі можна подати за допомогою
таблиці міжгалузевих зв’язків:

Галузь Міжгалузеві потоки в галузі

Обсяг Кінцевий
матеріального
продукції 1 2 … n продукт
виробництва
1 x1 a11х1 a12x2 … a1n xn у1
2 x2 a21x1 a22x2 … a2n xn у2
… … … … … … …
n xn an1x1 an2x2 … ann xn yn

У цій таблиці елементи рядка належать до однієї галузі, а стов-

пця — до різних, тому додавати елементи стовпця не можна.
За наведених раніше умов чистий випуск i-го продукту становить
n
xi − ∑ aij x j = yi , i, j = 1, n . Прирівнявши чистий випуск i-го продукту
j =1
до кінцевого попиту на нього yi, дістанемо систему рівнянь
n
xi − ∑ aij x j = yi , i = 1, n , (1.118)
j =1

яку називають модель Леонтьєва, а рівняння системи назива-

ються балансовими рівняннями виробництва. З рівнянь (1.118)
дістанемо рівняння
n
xi = ∑ aij x j + yi , i = 1, n ,
j =1

які показують, що обсяг продукції даної галузі дорівнює сумі по-

токів продукції цієї галузі в інші галузі, продукції, що використо-
вується в самій галузі, та кінцевого продукту даної галузі. Вели-
чини a ij (i, j = 1, n ) називають технологічними коефіцієнтами
виробництва.

131
 Балансові рівняння (1.118) можна записати в матричному ви-
гляді
Х = А · Х + Y, (1.119)
 x1   a11 a12 ... a1n   y1 
     
де Х =  x 2 , А =  a21 a22 ... a2 n  , Y =  y 2 .
 ...   ... ... ... ...   ... 
     
x  a an 2 ... ann  y 
 n  n1  n
Перетворимо рівняння (1.119) :

Х – АХ = Y,
(Е – А) Х = Y.

Нехай E − A ≠ 0 , тоді необхідний обсяг валового випуску Х

знайдемо за формулою
Х = (Е – А)–1 · Y. (1.120)

Зауваження
1. Величини хі , уі можуть мати одиниці вартісні або натура-
льні, тому й баланси у зв’язку з цим вирізняють як вартісні
або натуральні міжгалузеві баланси. Раніше ми розглянули
приклад міжгалузевого балансу в натуральному виразі.
2. Задача (1.119) вивчається в курсі лінійної алгебри, але вона
є економічною, і тому її коефіцієнти прямих витрат а ij , хі та уі —
невід’ємні.
Приклад № 5. Задана матриця А прямих матеріальних витрат
та матриця Y кінцевої продукції:
 3500 
А = 
0,5 0,2 
 , Y =   .
 0,3 0,4   2400 
Знайти необхідний обсяг валового випуску Х.
▲ За формулою (1.120) маємо Х = (Е – А)–1 · Y . Знайдемо:
1 0   0,5 0,2   0,5 − 0,2 
Е – А =   −   =   ;
 0 1   0,3 0,4   − 0,3 0,6 

132
 0,5 − 0,2
E−A = = 0,3 − 0,06 = 0,24 ≠ 0 ,
− 0,3 0,6
отже, (Е – А)–1 існує. Знайдемо алгебраїчні доповнення матриці
В = Е – А:
В11 = 0,6; В12 = –(–0,3) = 0,3; В21 = –(–0,2) = 0,2; В22 = 0,5.
1  0,6 0,2  1  60 20  1  30 10 
(E − A)−1 = ⋅ =  =  .
0,24  0,3 0,5  24  30 50  12  15 25 
Тоді
1  30 10   3500  500  6 2  35  125  258  10750  .
X =  ⋅ =    = ⋅ = 
12  15 25   2400  12  3 5  24  3  225   9375 

11.2. Визначення сукупних витрат праці

Використовуючи модель Леонтьєва ( P = PA + B ) , можна знай-
ти сукупні витрати праці на окремі продукти за формулою
P = B ( E − A) ,
−1
(1.121)

де P = ( p ij ), j = 1, n — матриця сукупних витрат праці на одиницю

j -го продукту; B = (bij ), j = 1, n , b j — витрати праці; A = (aij ), j = 1, n ,
де aij — витрати і-го продукту на виробництво одиниці j -го
продукту, n — кількість продукту, що виробляється в народному
господарстві.
Отже, матрицю сукупних витрат праці на окремі продукти
можна дістати, помноживши матрицю витрат праці на матри-
цю технологічних коефіцієнтів.

До § 1
№ 1. Обчислити визначники:
2 1 3 1 3 5
(a + b )2 (a − b )2 ; sin α cos α
а) б) ; в) 4 3 2 ; г) 0 2 1 ;
(a − b )2 (a + b )2 cos α − sin α
1 4 3 4 1 2

133
 2
n +1 n 1 log b a
ґ) a ab2 ; д) ; е) ;
ab b n n −1 log a b 1
a+x x x
є) x b+ x x .
x x c+x
№ 2. Обчислити визначники, використовуючи їхні властивості:
3 2 2 2 2 − 5 0 −1
0 a 0
а) b c d ; б) 9 − 8 5 10 ; в) 1 0 3 7
;
5 −8 5 8 3 1 0 5
0 e 0
6 −5 4 7 2 6 −4 1
−2 5 0 −1 3 2 1 1 1 1
2 −5 1 2
1 0 3 7 −2 1 3 1 1 1
г) − 3 7 −1 4 ґ) д)
; 3 1 0 5 − 5; 1 1 4 1 1;
5 −9 2 7
2 6 −4 1 2 1 1 1 5 1
4 −6 1 2
0 −3 1 2 3 1 1 1 1 6
1 2 3 ... n 0 1 1 ... 1
−1 0 3 ... n 1 0 1 ... 1
е) −1 − 2 0 ... n ; є) 1 1 0 ... 1;
. . . ... . . . . ... .
−1 − 2 − 3 ... 0 1 1 1 ... 0
1 x x2 x3
x3 x2 x 1
ж) .
1 2x 3x 2 4x3
4x3 3x 2 2x 1

До § 2
Розв’язати системи лінійних рівнянь за формулами Крамера:
 x1 + 2 x2 − x3 = −3,
3x − 4 x = − 15,  x − y = 3, 
№ 1.  1 2
№ 2.  № 3. 2 x1 + 3x2 + x3 = −1,
2
 1x + 5 x 2 = 13. 3x − 2 y = 1. 
 x1 − x2 − x3 = 3.
 x1 + 2 x 2 + 3 x 3 = 1, 2 x + 3 y + 5 z = 10,
№ 4. 2 x1 + 3 x 2 + x 3 = 0, № 5. 3x + 7 y + 4 z = 3,
3x1 + x 2 + 2 x 3 = 0.  x + 2 y + 2 z = 3.

134
 4 x + 3 y + 2 z = 1, 2 x − y + 3z = 4,
№ 6.  x + 3 y + 5 z = 1, № 7. 3x − 2 y + 2 z = 3,
3x + 6 y + 9 z = 2. 5 x − 4 y = 2.

 x1 − x 2 + 2 x3 + 7 x 4 = −11, 6 x + 3 y − 2 z + 4t + 4 = 0,
 9 x − y + 4 z − t − 13 = 0,
№ 8. 2 x1 + x3 − 4 x4 = 9, № 9. 3 x + 4 y + 2 z − 2t − 1 = 0,
7
 1 x + 9 x 2 − 5 x 3 = −4, 
3x1 − 6 x 2 + 8 x3 + 3x 4 = 3. 3 x − 9 y + 2t − 11 = 0,

№ 10. Розв’язати нерівність:

2 2 x + 2 −1
а) x + 7 6 < −1; б) 1 1 −2 > 0.
x 1
5 −3 x

До § 3

№ 1. Обчислити ранги матриць:

 0 −1 3 0 2 3 2 −1 − 3
а)  2 
− 4 1 5 3 ; б)  2 − 1 3 1 ;

 
 − 4 5 7 − 10 0  4 5 − 5 − 6 
  
1 2 −4 3 2 1 1 3 5 − 1
   
в)  0 3 7 5 1 8
; г)  2 − 1 − 3 4 ;
1 5 3 8 3 9  5 1 −1 7 
1 8 10 13 4 17  7 7 9 1 
 

1 5 1 0 2 3 1 1
   
ґ)  7 2 2 3 ; д)  1 0 2 2
;
 5 3 1 4 2 5 1 0
  5
 4 8 7 

 17 − 28 45 11 39 
 
 21 − 37 61 13 50 
е)  25 − 7 32 − 18 − 11 .
 31 12 19 − 43 − 55 
 
 42 13 13 − 55 − 68 

135
№ 2. Знайти матриці, обернені до заданих:
2 2 1 1 
2 5 7    3 −4 5 
  3 −12 6   
а)  6 3 4  б)  ; в)  2 − 3 1 ;
 5 − 2 − 3 0 3 1 − 2 3
1 2 − 5 − 1
 
 0 − 1  

 1 2 2 1 3 −5 7 
   2 7 3  
г)  2 − 1 2 ;  
ґ) 3 9 4 ; д)  0 1 2 − 3
  ;
2 − 2 1 1 5 3 0 0 1 2
    0
 0 0 1 
2 2 −1 2
 
е)  4 3 −1 2
.
8 5 −3 4
3 3 −2 2 

№ 3. Розв’язати системи рівнянь:
 x1 + x 2 − x3 = 4, 2x1 − x2 − x3 = 4,  x1 + 2 x2 + 4 x3 = 31,
  
а) 2 x1 + x 2 = 2, б) 3x1 + 4x2 − 2x3 = 11, в) 5 x1 + x2 + 2 x3 = 29,
 x1 − x2 + x3 = 6. 3x1 − 2x2 + 4x3 = 11. 3x1 − x2 + x3 = 10.
 x1 + x2 + 2 x3 = −1, 3x1 + 2 x2 + x3 = 5,
 
г) 2 x1 − x2 + 2 x3 = −4, ґ) 2 x1 + 3x2 + x3 = 1,
4 x1 + x2 + 4 x3 = −2. 2 x1 + x2 + 3x3 = 11.
2 x1 + 2 x2 + 3 x3 = 3, 3x1 + 2 x2 + 4 x3 = 9,
 
д)  x1 + 2 x2 + x3 = 4, е)  x1 + 2 x2 + x3 = 4,
4 x1 + 5 x2 + x3 = 10. 4 x1 + 5 x2 + x3 = 10.
№ 4. Виконати дії над матрицями:
1 3 5 7 8 4 3 0
а)  + ;
2 4 6 8 7 5 2 1
1 0 2 3  3 2 1 0 
     1 2 3 2
2 1 0 3  0 3 4 1    1 − 2
б)  + ; в) 3 ×  4 5 6 ; г)   ;
3 2 1 0 0 1 2 3   7 8 9  2 − 2
0 1 − 1 2   1 0 1 − 2   

 −1 2 − 3  5 0 − 2  2 − 1
     5 2 3  
ґ)  5 3 − 2  ×  3 1 1 ; д)   ×  0 1 ;
 2 4 1  1 2 3   7 5 2  1 0 
     

136
 1 2 − 1  1 0 0   2 3 − 4 
     
е)  1 − 3 4  ×  0 1 0  ×  1 0 5 ;
0 2 1   0 0 1   − 2 2 3 

0 5 2  2 0 4
   
3 5 2 1 −1 0
є) 3 ×  − 4 ×  ;
1 1 0 0 − 1 − 1
   
2 2 1   2 2 0 
 2 −1
ж) A =  , f ( x ) = 3 x − 4 x + 2; знайти f ( A) .
2

1 0 
№ 5. Розв’язати системи за допомогою матричних рівнянь:
5 x + 3x + x = 6, 2 x − x + 2 x = −4,
а)  x1 − 3 x 2 − 2 x 3 = −7, б) 4 x1 + x 2 + 4 x 3 = −2,
1 2 3 1 2 3

− 5 x1 + 2 x 2 + x 3 = −2.  x1 + x 2 + 2 x 3 = −1.

2 x1 + 2 x 2 − x 3 + x 4 = 4,
 2 x + x + 3 x = 11,
в) 4 x1 + 3 x 2 − x 3 + 2 x 4 = 6, г) 3x1 + 2 x 2 + x 3 = 5,
1 2 3

8 x1 + 5 x 2 − 3 x 3 + 4 x 4 = 12, 2 x1 + 2 x 2 + x 3 = 1.
3 x1 + 3 x 2 − 2 x 3 + 2 x 4 = 6.

5 x1 + 4 x 2 + 3x 3 = 12, 2 x1 + 3 x 2 + 11x 3 + 5 x 4 = 2,

ґ) 3x1 − x 2 + 2 x 3 = 4, д)  x1 + x 2 + 5 x 3 + 2 x 4 = 1,
− 3 x1 + x 2 + 3x 3 = 1. 2 x1 + x 2 + 3x 3 + 2 x 4 = −3,
  x1 + x 2 + 3 x 3 + 4 x 4 = −3.
3,6 x + 1,8 x − 4,7 x = 3,8, 1,7 x + 2,8 x + 1,9 x = 0,7,
е) 2,7 x1 − 3,6 x 2 + 1,9 x 3 = 0,4, є) 2,8 x1 + 3,4 x 2 + 1,8 x 3 = 1,1,
1 2 3 1 2 3

1,5 x1 + 4,5 x 2 + 3,3 x 3 = −1,6. 4,2 x1 − 1,7 x 2 + 1,3 x 3 = 2,8.

№ 6. Дослідити системи рівнянь на сумісність:

а)  x1 + x 2 = −1, б) 4 x1 − 3x 2 = 1, в)  x − y + z = 1,
5 x1 − 4 x 2 = 7. 2 x1 + 0,6 x 2 = 2,6. 5 x + 4 y − z = 8.
3x − 2 x + 4 x = −3,
г) 3x1 + 3x 2 + 2 x 3 = 4,
1 2 3

6 x1 − 9 x 2 + 4 x 3 = −7.

137
№ 7. Розв’язати рівняння:
 2 2 0
  3 1 2
а) X ⋅ A = B , якщо A =  2 1 2 , B =  ;
  1 0 4
3 2 1
 1 2  2 −4   −3 2 
б) A ⋅ X ⋅ B = C , якщо A =  , B =  , C =  ;
 2 3  5 − 12   4 0
 3 4 2 4 2 
   
в) A ⋅ X = B, якщо A =  3 3 0 , B =  6 4  ;
 0 3 0  1 − 1
   
 2 1 −1 1
   
г) A ⋅ X = B, якщо A =  − 1 − 2 1 , B =  − 1 .
5 1 02   2
  
До § 4
Розв’язати системи методом Гаусса або Жордана—Гаусса:
 x + 2 x + 5 x = −9,  x − 2 x + 3 x = −1,
№ 1.  x1 − x 2 + 3x 3 = 2, № 2. 2 x1 + x 2 − 5 x 3 = 9,
1 2 3 1 2 3

3x1 − 6 x 2 − x 3 = 25. 4 x1 − 3 x 2 + x 3 = 7.

 x1 + 2 x2 + 5 x3 + 9 x4 = 79, 2 x1 + 3 x2 + x3 − x4 = 1,
3x + 13x + 18 x + 30 x = 263, 8 x + 12 x − 9 x + 8 x = 3,
№ 3. 
1 2 3 4 № 4. 
1 2 3 4
2
 1 x + 4 x 2 + 11x 3 + 16 x 4 = 146, 4
 1 x + 6 x 2 + 3 x 3 − 2 x 4 = 3,
 x1 + 9 x2 + 9 x3 + 9 x4 = 92. 2 x1 + 3 x2 + 9 x3 − 7 x4 = 3.
2 x + x − x − x = 1,
№ 5. 2 x1 − x 3 − x 4 = 4, № 6. − x1 − 2 x 2 + x 3 − 2 x 4 = 0,
1 2 3 4

 x1 + x 2 + 3 x 3 + 2 x 4 = 3. 5 x1 + x 2 − 2 x 3 − 5 x 4 = 3.
2 x1 + x 2 − x 3 = 5, 4 x + 2 x + 3 x = −2,
№ 7.  x1 − 2 x 2 + 2 x 3 = −5, № 8. 2 x1 + 8 x 2 − x 3 = 8,
1 2 3

7 x1 + x 2 − x 3 = 10. 9 x1 + x 2 + 8 x 3 = 0.

 x1 + 5 x 2 − 2 x3 − 3 x 4 = 1,
7 x + 2 x − 3 x − 4 x = 2,  x + 2 y + 3z = 4,
№ 9.  x + x + x + x = 5,
1 2 3 4
№ 10. 
 1 2 3 4 2 x + y − z = 3,
2 x1 + 3 x 2 + 3 x3 − 2 x 4 = 4, 3 x + 3 y + 2 z = 7.

 x1 − x 2 − x3 − x 4 = −2.

138
  x + 2 x − 3 x = 5, 3 x + 4 y + z + 2t = 3,
№ 11. 2 x1 − x 2 − x 3 = 1, № 12. 6 x + 8 y + 2 z + 5t = 7,
1 2 3

 x1 − 3 x 2 + 4 x 3 = 6. 9 x + 12 y + 3z + 10t = 13.

3x − 5 y + 2 z + 4t = 2,
№ 13. 7 x − 4 y + z + 3t = 5,
5 x + 7 y − 4 z − 6t = 3.

До § 5
r
№ 1. Знайти модуль і напрямні косинуси вектора a = ((1; –1; 2).
r r
№ 2. Нехай АВС — трикутник, AB = b , AC = c . Позначимо
через М основу медіани, K — бісектриси,
r r D — висоти, проведе-
них з вершини А. Виразити через b і c вектори AM , AK і AD .
r r
№ 3. OA = a , OB = b . На відрізку AB взято таку точку Р, що
r r
AP : PB = m : n . Виразити OP через a і b .
r r r
№ 4. Задано три компланарних одиничних вектори m, n і p ,
r r r r
причому (m, ^ n ) = 30° і (n , ^ p ) = 60° . Побудувати вектор
r r r
k = m + 2n − 3 p і обчислити його модуль.
r r r r
№ 5. Задано вектори a і b , (a , ^ b ) = 120°, | a |= 3, | b |= 4. По-
r r
r r r
будувати вектор c = 2a − 1,5b і знайти його модуль.
r
№ 6. Вектор a утворює з осями ОХ, OZ відповідно кути
α = 40°, γ = 80° . Знайти його кут з віссю OY .
№ 7. Задано точки А (1; 2; 3) і В (3; –4; 6). Побудувати вектор
r
AB = a , знайти його модуль і напрямні косинуси.
До § 6
r r r r
№ 1. rОбчислити
r r скалярний
r r r добуток
r векторів 2a − 3b і a + 2b ,
r
де a = 4i − 2 j − 4k , b = 6i − 3 j + 2k . r r
r r
№ 2. Обчислити скалярний добуток векторів 3a − 2b і a + 2b ,
∧ r
якщо  ar, b  = 2 ππ , a = 3, b = 4 .
  3 r r r
№ 3. Обчислити скалярний добуток векторів a = 3 p − 2q ,
r r r r r r r
b = p + 4q , де | p |=| q |= 1, p ⊥ q .
r r r r r r
№ 4. Обчислити кут між векторами: p = 3i + 2 j , q = i + 5 j .

139
 № 5. Задано вершини трикутника A(− 1; − 2; 4) , B(− 4; − 2; 0) ,
C (3; − 2; 1) . Визначити внутрішній кут при вершині В.
(
№ 6. Задано трикутник АВС з вершинами A 2; 1; 2 , B(1; 0; 0), )
( )
C 1 + 3; 3; − 6 . Визначити внутрішні кути трикутника.
r r r r
№ 7. Визначити, для якого α вектори a = α i + 3 j + 2 k і
r r r s
b = i + 2 j − α k взаємно перпендикулярні?
r r r r
№ 8. Визначити, для яких α і β` вектори a = −2i + 3 j + β k ,
r r r r
b = αi + 6 j + 2k колінеарні?
№ 9. Знайти кут між r rдіагоналями
r r паралелограма,
r побудовано-
r
го на векторах a = 2i + j , b = −i + 2 k .
№ 10. Обчислити довжини діагоналей r паралелограма, побудо-
r r r r r r
ваного на векторах a = 5 p + 2q і b = p − 3q , де | p |= 2 2,
| q |= 3,  p, q  = π / 4.
r r ∧r
  r
r r
№ 11. Задано вектори a = (3; − 6; − 1), b = (1; 4; − 5), c = (3; − 4; 12).
r r
Знайти Пр cr (a + b ).
r r r r r r r r r
№ 12. Знайти Пр br a , якщо a = i + 4 j + 8 k , b = i + 2 j − 2 k .
r r
№ 13. На площині задано вектори p = (2; − 3), q = (1; 2). Роз-
r r r
класти вектор a = (9; 4) за базисом {p , q} .
r r
№ 14. Задано вектори a = (3; − 2; − 1), b = (− 1; 1; − 2 ),
r r
c = (2; 1; − 3). Розкласти вектор p = (11; − 6; 5) за базисом a , b , c .
r r
{
r r r
}
№ 15. Довести, що вектори a1 = (1; 2; 3; − 4) , a 2 = (2; 3; − 4; 1) ,
r r
a 3 = (3; − 4; 1; 2) , a 4 = (1; 0; 0; 1) утворюють базис. Розкласти вектор
r
a = (2; − 5; 8; − 3) за цим базисом.
r r
№ 16. З’ясувати, які з векторів: 1) a1 = (1; 2; 3), a 2 = (2; 3; 4),
r r r r
a 3 = (3; 2; 3), a 4 = (4; 3; 4), 2) a1 = (2; − 2; 3; − 2) , a 2 = (8; − 2; 6; − 4) ,
r r r
a 3 = (3; − 1; 4; − 2) , a 4 = (0; 5; 1; 0), a 5 = (6; 0; 0; 1) утворюють базис.
Усі вектори системи, що не входять у даний базис, розкласти за
цим базисом. r r
r r r r r r
№ 17. Задано вектори a = m + 3 n і b = m − 3 n , | m |= 2, | n |= 3,
mr ∧ r π
 , n  = 3 . Обчислити:
  r r
1) площу трикутника, побудованого на векторах a і b ;

140
 2) довжини діагоналей паралелограма, побудованого на век-
r r
торах a і b як на сторонах;r
(
r
3) проекцію Пр ar 3 a + 2b . )
До § 7
№ 1. Обчислити площу паралелограма, побудованого на ве-
кторах:
r r r r r r
AB = m + 2 n, AD = m − 3 n, якщо | m |= 5, | n |= 3,  m, n  = 330°.
r ∧r
 
№ 2. Обчислити rплощу паралелограма, побудованого на век-
r
торах: a = (8; 4; 1), b = (2; − 2; 1).
№ 3. rОбчислити
r r площу
r r трикутника,
r побудованого на векто-
r
рах: a = i − 2 j + 5 k , b = 5 j − 7 k .
№ 4. Задано вершини трикутника A(1; − 1; 2) , B(5; − 6; 2) ,
C (1; 3; − 1) . Знайти довжину його висоти, що проведена з вершини
В на сторону АС.
№ 5. Задано точки A(1; 2; 0), B (3; 0; − 3), C (5; 2; 6). Обчислити
S∆ABC.
№ 6. Обчислити кут між r r діагоналями
r r r паралелограма,
r r побудо-
r
ваного на векторах a = 2i + j − k і b = i − 3 j + k .
r r r r
№ 7. Знайти момент сили F = 3i + 2 j + k , прикладеної до точ-
ки B(0; 3; − 1) відносно точки A(1; 2; − 1) .

До § 8
r
№ 1. Знайти лінійну залежність векторів: p = (2; − 1; 2) ,
r r
q = (1; 2; − 3) , r = (3; − 4; 7 ) .
№ 2. Обчислити об’єм паралелепіпеда, вершини якого міс-
тяться в точках A(2; − 1; 1) , В (5; 5; 4), C (3; 2; − 1) , D (4; 1; 3).
№ 3. Об’єм тетраедра дорівнює 5, три його вершини містяться
в точках A(2; 1; − 1) , B(3; 0; 1) , C (2; − 1; 3) . Знайти координати чет-
вертої вершини, якщо відомо, що вона розміщена на осі ординат.
№ 4. Обчислити об’єм тетраедра, вершини якого розміщені в
точках A(2; − 1; − 1) , B(5; − 1; 2) , C (3; 0; − 3) , D(6; 0; − 1) .
r r r r r r r r
№ 5. Довести, що вектори a = −i + 3 j + 2 k , b = 2i − 3 j − 4 k і
r r r r r
c = −3 i r+ 12 j + 6 k компланарні. Розкласти вектор c за вектора-
r
ми a і b .

141
 № 6.Задано координати точок A(0; − 1; − 1) , B(− 2; 3; 5) ,
C (1; − 5; − 9 ) , D(− 1; − 6; 3) . Переконатись, що вони не лежать в од-
ній площині. Знайти: 1) довжину та напрямні косинуси вектора
AB; 2) кут ∠ВАС; 3) площу ∆ ABC; 4) об’єм піраміди ABCD ;
5) висоту піраміди DH .
До § 9, 10
№ 1. Знайти власні числа і власні вектори лінійного перетво-
рення, що визначається рівняннями:
 y = 2x + x ,
а)  y1 = 5 x1 + 4 x 2 , б)  y2 = x1 + 2 x2 + 2 x3 ,
1 1 2

 y 2 = 8 x1 + 9 y 2 ;  y3 = −2 x1 − 2 x2 − x3 ,
№ 2. Лінійне перетворення задано матрицею А. Знайти власні
числа і власні вектори матриці А:
 6 − 4 a − b a 0
а) Α =  ; б) Α =  ; в) Α =  ;
 4 − 2  b a  0 b
 6 − 2 2 6 2 2  α β γ
     
г) Α =  − 2 5 0 ; ґ) Α =  2 3 − 4 ; д) A =  γ α β ;
 2 0 7  2 −4 3  β γ α 
  
 2 −1 1  2 6 3
   
е) Α =  − 1 2 − 1; є) Α =  6 2 3 .
0 0 1 3 3 2 
  
№ 3. Звести квадратичну форму до канонічного вигляду:
а) f = 3x12 + 2 x22 + x32 + 4 x1 x2 + 4 x2 x3 ;
б) f = 3x 2 + y 2 − 4 x y; в) f = 2 x12 + 4 x22 + x32 − 4 x1 x2 − 2 x2 x3 ;
г) f = x12 + x22 + x32 + 4 x1 x2 + 4 x1 x3 + 4 x2 x3 ;
ґ) f = x12 − 15 x22 + 4 x1 x2 − 2 x1 x3 + 6 x2 x3 ;
д) f = 8 x1 x3 + 2 x1 x4 + 2 x2 x3 + 8 x2 x4 ;
е) f = 2 x12 + 5 x22 + 5 x32 + 4 x1 x2 − 4 x1 x3 − 8 x3 x3 ;
є) f = x12 + x1 x2 + x3 x4 ; ж) f = x12 + 2 x22 + 3 x32 − 4 x1 x2 − 4 x2 x3 .
№ 4. Знайти ортогональне перетворення, яке зводить квадра-
тичну форму до канонічного вигляду:
а) f = 6 x12 + 5 x22 + 7 x32 − 4 x1 x2 + 4 x1 x3 ;

142
 б) f = 6 x12 + 3 x22 + 3 x32 + 4 x1 x2 + 4 x1 x3 − 8 x2 x3 ;
в) f = 2 x12 + 2 x22 + 2 x32 + 2 x42 − 4 x1 x2 + 2 x1 x4 + 2 x2 x3 − 4 x3 x4 ;
г) f = 3x12 + 6 x22 + 3 x32 − 4 x1 x2 − 8 x1 x3 − 4 x2 x3 ;
ґ) f = 7 x12 + 5 x22 + 3x32 − 8 x1 x2 + 8 x2 x3 .
№ 5. За методом Лагранжа перетворити квадратичну форму
до канонічного вигляду:
а) f = x12 + 5 x22 − 4 x32 + 2 x1 x2 − 4 x1 x3 ;
б) f = 12 x1 x2 − 12 x1 x3 + 6 x2 x3 − 11x12 + 6 x22 − 6 x32 ;
в) f = x12 − 2 x1 x2 + 2 x1 x3 − 2 x1 x4 + x22 + 2 x2 x3 − 4 x2 x4 + x32 − 2 x42 .
№ 6. З’ясувати, які квадратичні форми додатно або від’ємно
визначені, а які ні:
а) f = 7 x12 + 6 x22 + 5 x32 − 4 x1 x2 − 4 x2 x3 ;
б) f = 2 x12 + 5 x22 + 2 x32 − 2 x1 x2 − 4 x1 x3 + 2 x2 x3 ;
в) 9 x12 + 6 x23 + 6 x32 + 12 x1 x2 − 10 x1 x3 − 2 x2 x3 ;
г) f = −11x12 + 6 x22 − 6 x32;
ґ) f = x12 + 4 x22 + 4 x32 + 8 x42 + 8 x2 x4 .

До § 11
№ 1. Задано матрицю прямих матеріальних витрат
 0,6 0,1 0,1 
 
A =  0,1 0,6 0,1 
 0,1 0,1 0,6 
 
 11 
 
та матрицю B =  14  кінцевої продукції. Знайти необхідний об-
 20 
 
сяг валового випуску.
№ 2. Знайти сукупні витрати праці на виробництво продукції
Y = (18, 20, 6) , якщо задано матрицю прямих витрат часу
 0,8 0 0,2 
 
A =  0,1 0,6 0,2  .
 0 0,2 0,6 
 

143
 Предметом аналітичної геометрії є дослідження геометрич-
них форм евклідового простору за допомогою алгебри. Візьмемо
за елементарну геометричну форму геометричну точку. Тоді
геометричні форми: лінії, площини, поверхні, фігури, тіла — є
множина геометричних точок (геометричне місце точок).
Отже, між геометричними формами й алгебраїчними рівнян-
нями відносно координат ( x; y ) або ( x; y; z ) їхньої множини гео-
метричних точок у базисах системи координат установлюється
взаємно однозначна відповідність.
Основою предмета аналітичної геометрії є метод координат.
Творцями аналітичної геометрії є французькі математики П’єр
Ферма (1601—1665), котрий виклав метод координат і застосував
його до геометрії, довівши рівняння прямої та кривих другого
порядку в праці «Вступ до теорії плоских і просторових місць»
(1636), і Рене Декарт (1596—1650), котрий у праці «Геометрія»
(1637) виклав засади методу аналітичної геометрії. Метод коор-
динат сприяв стрімкому розвитку механіки, фізики та техніки.
Оскільки в аналітичній геометрії між геометричними формами
і їхніми рівняннями відносно координат у базисах системи коор-
динат існує взаємно однозначна відповідність, то в ній розгляда-
ють дві взаємно обернені задачі:
1) задано геометричну форму; довести її рівняння, використо-
вуючи спільну властивість множини геометричних точок геомет-
ричної форми;
2) задано рівняння геометричної форми; довести її геометрич-
ні властивості виходячи з дослідження властивостей рівняння.
В аналітичній геометрії розглядаємо геометричні форми 1-го
порядку — прямі та площини — і геометричні форми 2-го поряд-
ку — криві лінії та поверхні, яким відповідають рівняння першо-
го степеня і рівняння другого степеня відносно невідомих — ко-
ординат ( x; y ) і ( x; y; z ) точок геометричних форм.

144
 § 1. РІВНЯННЯ ПРЯМОЇ НА ПЛОЩИНІ

1.1. Рівняння прямої, що проходить r

через задану точку M 0 в заданому напрямі v

Нехай M 0 ( x0 ; y0 ) ∈ l , M ( x; y ) ∈ l — змінна точка прямої l

r
(рис. 47), l ∥ v (m; n ) — напрямний вектор прямої l .
у М
М0
r
v

0 х

Рис. 47
Тоді (див. рис. 47)
r x − x0 y − y0
v ∥ M 0 M = ( x − x0 ; y − y0 ) ⇔ = (2.1)
m n
— це канонічне рівняння прямої.

1.2. Параметричні рівняння прямої

x − x0 y − y0
З (2.1) маємо = = t ( t — параметр, −∞ < t < ∞ ).
m n
Звідси дістаємо параметричні рівняння прямої
 x = x0 + m t ,
 (2.2)
 y = y0 + n t .

1.3. Рівняння прямої, що проходить

через дві задані точки
Нехай пряма M 1M 2 = l , M 1 ( x1 ; y1 ), M 2 ( x 2 ; y 2 ). M ( x; y ) ∈ l
(рис. 48).
Тоді
r
v = M 1 M = ( x − x1 ; y − y1 ), M 1 M 2 = ( x 2 − x1 ; y 2 − y1 ) .

145
 у М2
М
М1

0 х

Рис. 48
r
Оскільки v ∥ M 1 M 2 , то шукане рівняння має вигляд
x − x1 y − y1
= . (2.3)
x2 − x1 y2 − y1

Приклад № 1. Через точки M 1 (−1; 2) і M 2 (2; 3) проведено пря-

му. Визначити точки перетину цієї прямої з осями координат.
▲ З (2.3) дістанемо рівняння прямої l = M 1M 2 :
x +1 y − 2 x +1 y − 2
= , або = , звідки x − 3 y + 7 = 0 .
2 +1 3 − 2 3 1
Маємо A ( x; 0 ) = l ∩ OX , A (−7; 0) і B (0; y ) = l ∩ OY , B (0; 7 3) . ▼

1.4. Загальне рівняння прямої

r r
◐ Теорема. У системі координат з базисом (0; i ; j ) між прямою
l і лінійним рівнянням Ax + By + C = 0, A2 + B 2 ≠ 0, A, B, C ∈ R від-
носно змінних x, y — координат ( x; y ) ∈ l існує взаємно однозна-
чна відповідність. r r
Доведення. Необхідність. У базисі (0; i ; j ) пряма l визначається
r r
однозначно нормаллю n = ( A; B ), n ⊥ l і точкою M 0 ( x0 ; y0 ) ∈ l;
M ( x; y ) ∈ l — змінна точка прямої.
Тоді
r
n ⊥ M 0 M = ( x − x0 ; y − y0 ) ⇔ A( x − x0 ) + B( y − y0 ) = 0 ⇒
⇒ Ax + By + C = 0 ,
де C = − Ax0 − By0 . Отже, l ⇒ Ax + By + C = 0 (рис. 49).

146
 у
r М
n
r
j
М0
r
0 i х

Рис. 49
Достатність. Ax + By + C = 0 ⇒ l . Оскільки A2 + B 2 ≠ 0 , то іс-
r
нує вектор n = ( A; B ) ≠ 0 . Нехай x0 , y0 — один з розв’язків задано-
го рівняння Ax0 + By0 + C = 0 . Тоді рівняння A( x − x0 ) + B( y − y0 ) = 0 ,
де x , y — довільний розв’язок цього рівняння, еквівалентне да-
ному рівнянню. За необхідністю теореми рівняння
r
A( x − x0 ) + B( y − y0 ) = 0 є пряма l ⊥ n , тому еквівалентне йому
рівняння Ax + By + C = 0 є пряма l .
Отже, Ax + By + C = 0 ⇔ l .◑
Рівняння Ax + By + C = 0 — це загальне рівняння прямої в сис-
r r
темі координат з базисом (0; i ; j ) .
Дослідження загального рівняння прямої
1. A ≠ 0, B ≠ 0, C = 0 . Тоді
Ax + By = 0 (2.4)
є рівняння
r
прямої, що проходить через початок координат. Має-
мо n = ( A; B ).
r ∧ r ∧ ∧
Позначимо  n, OX  = α ,  n, OY  = β,  l, OX  = ϕ — кут на-
     
хилу прямої l до осі OX (рис. 50).
у

r
β n
l
α ϕ
0 x
Рис. 50

147
Тоді за формулою (1.66)
−A B
cos α = , cos β = sin α = .
2 2
A +B A + B2
2

−A −A
Звідси ctg α = . Оскільки ϕ = 90 0 − α , то tg (90° − α ) = , або
B B
−A
tg ϕ = , якщо B ≠ 0 .
B

Означення 1. Кутовим коефіцієнтом прямої (позначається

tg ϕ = k ) називається тангенс кута нахилу цієї прямої до осі OX .
Отже, y = k x — рівняння прямої, що проходить через початок
координат, з заданим її кутовим коефіцієнтом.
2. A = 0 (−∞ < x < ∞ ), B ≠ 0. Маємо
By + C = 0, (2.5)
C r
або y = b , де b = − . Отже, пряма l ∥ OX , n = (0; B ), k = 0
B
(рис. 51).
у
у = b (b > 0)
l

0 х
у = b (b < 0)

Рис. 51

−A
3. A ≠ 0, B = 0 (−∞ < y < ∞ ) . Маємо ( tg ϕ ≠ ),
B
Ax + C = 0 , (2.6)
C r
або x = a , де a = − . Отже, l ∥ OY , n = ( A; 0 ) .
A
4. A ≠ 0, B = 0 (−∞ < y < ∞ ), C = 0. Маємо Ax = 0 , або x = 0 —
рівняння осі ординат.
5. A = 0 (−∞ < x < ∞ ), B ≠ 0, C = 0 . Маємо y = 0 — рівняння
осі абсцис.
148
 A B
6. A ≠ 0, B ≠ 0, C ≠ 0 . Тоді x+ y =1 . Позначимо
−C −C
C C x y
− = a, − = b; маємо + = 1 — рівняння прямої l у відрізках
A B a b
на координатних осях, де (a; 0) = l ∩ OX , (0; b ) = l ∩ OY .
З рівняння
x y
+ =1 (2.7)
a b
A C −A
y=− x − . Оскільки = tg ϕ , то дістанемо
B B B
y =k x+b, (2.8)
C
де tg ϕ = k , −= b . Рівняння (2.8) — рівняння прямої l з зада-
B
ним кутовим коефіцієнтом k і ординатою b = l ∩ OY .

1.5. Рівняння прямої, що проходить

через задану точку з заданим
кутовим коефіцієнтом

Нехай M 0 ( x0 ; y0 ) ∈ l — задана точка. Тоді з (2.8)

y0 = k x0 + b . (2.9)
З рівнянь (2.8) і (2.9) дістаємо шукане рівняння
y − y0 = k ( x − x0 ) . (2.10)

Формула кутового коефіцієнта прямої

Нехай M 1 ( x1 ; y1 ), M 0 ( x0 ; y0 ) ∈ l . Тоді за формулою (2.10) має-

мо y1 − y0 = k ( x1 − x0 ), y1 ≠ y0 , l ∥ OY , звідки
y1 − y0
k= . (2.11)
x1 − x0
Приклад № 2. Скласти рівняння прямої, що проходить через
точку A(2; 3) і утворює з додатним напрямом осі OX кут 60°.

149
 ▲ Рівняння шуканої прямої запишемо у вигляді
y − y0 = k ( x − x0 ) .
Оскільки k = tg 60° = 3 , x 0 = 2, y 0 = 3 , то дістаємо

y − 3 = 3 ( x − 2),

або 3 x − y + 3 − 2 3 = 0 . ▼

Приклад № 3. Задано M 1 (2; 1), M 2 (5; 3), M 3 (3; − 4 ) — середи-

ни сторін трикутника. Знайти рівняння його сторін.
▲ Нехай ∆ АВС — шуканий, M 1 ∈ AB, M 2 ∈ BC і M 3 ∈ AC ;
M 1M 3 ∥ BC , M 1M 2 ∥ AC , M 2 M 3 ∥ AB .
Складемо рівняння прямих M 1M 3 , M 1M 2 , M 2 M 3 відповідно:
x−2 y −1 x − 2 y −1 r
1) = , = , S1 = (1; − 5);
3 − 2 − 4 −1 1 −5
x − 2 y −1 x − 2 y −1 r
2) = , = , S 2 = (3; 2);
5 − 2 3 −1 3 2
x−5 y−3 x−5 y −3 r
3) = , = , S3 = (2; 7 ).
3−5 − 4−3 2 7
Пряма ВС проходить через точку M 2 паралельно прямій
r r
M 1M 3 , напрямний вектор S1 якої має координати S1 = (1; − 5) . За
формулою (2.1) дістанемо рівняння сторони ВС:
x −5 y −3
= , або 5 x + y − 28 = 0 .
1 −5
Аналогічно складемо рівняння інших сторін трикутника:
x − 2 y −1
(АВ): = , або 7 x − 2 y − 12 = 0;
2 7
x −3 y + 4
(АС): = , або 2 x − 3 y − 18 = 0. ▼
3 2
Незручність рівняння (2.10) полягає в тому, що воно не має
π
змісту, коли пряма паралельна осі ординат ( ϕ = , tg ϕ не існує).
2

150
 § 2. КУТ МІЖ ДВОМА ПРЯМИМИ.
ВЗАЄМНЕ РОЗМІЩЕННЯ ДВОХ ПРЯМИХ.
УМОВИ ПАРАЛЕЛЬНОСТІ І ПЕРПЕНДИКУЛЯРНОСТІ
ПРЯМИХ

2.1. Перетин двох прямих

Нехай прямі l1 і l2 задані відповідно рівняннями:
A1 x + B1 y + C1 = 0 , A2 x + B2 y + C2 = 0 .
Координати точки M ( x; y ) = l1 ∩ l2 перетину прямих l1 і l2 є
розв’язок системи лінійних рівнянь
 A1 x + B1 y + C1 = 0,

 A2 x + B2 y + C2 = 0,
A1 B1
якщо ∆ = ≠ 0.
A2 B2
A1 B1 C1
Якщо ∆ = 0 , а = ≠ (система не має розв’язків), то
A2 B2 C2
A B C
l1 ∥ l2 ; якщо ∆ = 0 , а 1 = 1 = 1 (система неозначена), то прямі
A2 B2 C2
збігаються.
Приклад № 4. Сторони трикутника лежать на прямих:
x + 5 y − 7 = 0, 3 x − 2 y − 4 = 0, 7 x + y + 19 = 0.
Обчислити його площу.
▲ Нехай ∆ АВС — трикутник, площу якого треба обчислити
(рис. 52); перше рівняння є пряма АВ, друге — пряма ВС і третє —
пряма АС.
B

c
a

A
b
C
Рис. 52

151
 1
Площу Ѕ∆АВС обчислимо за формулою S = AB × AC .
2
Знайдемо координати вершин А, В, С △АВС з таких систем
рівнянь:
 x + 5 y = 7 , × ( −7 ) −7 x − 35 y = −49,
A = AB ∩ AC :  ⇔ ⇔
7 x + y = −19 7 x + y = −19,
−34 y = −68,  y = 2,
⇔  ⇔  ⇒ A(−3; 2).
7 x = − y − 19,  x = −3

 x + 5 y = 7, × (−3) −3x − 15 y = −21,

B = AB ∩ BC :  ⇔ ⇔
3x − 2 y = 4, 3x − 2 y = 4,
−17 y = −17,  y = 1,
⇔ ⇔  ⇒ B (2; 1).
3x = 2 y + 4, x = 2
3x − 2 y − 4 = 0, 3x − 2 y = 4,
C = BC ∩ CA :  ⇔ ⇔
7 x + y + 19 = 0, × 2 14 x + 2 y = −38,
17 x = −34,  x = −2,
⇔ ⇔ ⇒ C (− 2; − 5).
 y = −19 − 7 x,  y = −5
1
Тоді AB = (5; − 1), AC = (1; − 7), S = | AB × AC | .
2
r r r
i j k
AB × AC = 5 − 1 0 = − 34 k , | AB × AC | = 34,
1 −7 0
1
S= ⋅ 34 = 17 (кв. од.) ▼
2

2.2. Кут між прямими

Нехай прямі l1 і l2 задані відповідно рівняннями
y = k1 x + b1 , y = k 2 x + b2 , (2.12)
l1 , l2 ⊥ OX , α і β — кути нахилу прямих l1 , l2 до осі OX ,
∧
α =  l1 , l2  — кут між прямими l1 і l2 (кутом між прямими l1 і l2
 

152
називають один з двох суміжних кутів між будь-якими двома не-
нульовими векторами, які належать прямим l1 і l2 відповідно
(рис. 53)).
l2
у
ϕ
А
l1

α β
С 0 В х

Рис. 53

Тоді k1 = tg α, k 2 = tg β . У ∆АВС (див. рис. 53) β = α + ϕ , як зов-

нішній кут трикутника. Звідси ϕ = β − α . Маємо:
tg β − tg α k − k1
tg ϕ = tg(β − α ) = = 2 , k1k 2 ≠ −1.
1 + tg β tg α 1 + k1 k 2
∧
Отже, кут ϕ =  l1 , l2  обчислюється за формулою
 
k 2 − k1
tg ϕ = . (2.13)
1 + k1 k 2
∧ π
Зокрема, якщо наприклад, l2 ⊥ OX , то кут ϕ =  l1 , l2  = −α
  2
(рис. 54).
у l2
ϕ
А l1

α 90°
х

Рис. 54

153
 За формулою (2.13) обчислюється один з двох суміжних кутів,
які утворюють прямі l1 , l2 . Гострий кут цих суміжних кутів об-
числюється за формулою
k 2 − k1
tg ϕ = . (2.14)
1 + k1 k 2
Нехай прямі і l2 є відповідно A1 x + B1 y + C1 = 0,
l1
r r
A2 x + B2 y + C2 = 0; їхні нормалі n1 = ( A1; B1 ), n2 = ( A2 ; B2 ) . Тоді кут
∧ r ∧r
ϕ =  l1 , l2  =  n1; n2  — один з двох суміжних кутів між цими
   
прямими (рис. 55) обчислюється за формулою (1.85).
Маємо
A1 A2 + B1B2
cos ϕ = ± . (2.15)
2 2 2 2
A1 + B1 A2 + B2

Нехай прямі l1 , l2 є відповідно

x − x0 y − y0 x − x0 y − y0
= і = .
m1 n1 m2 n2
∧ ∧
Тоді ϕ =  l1 , l2  =  v1 ; v2  , де ν1 = (m1 ; n1 ), ν 2 = (m2 ; n2 ) і один
r r r r
   
з двох суміжних кутів між ними (рис. 56) обчислюється за
формулою

m1 m2 + n1 n2
cos ϕ = ± . (2.16)
2 2 2 2
m + n1
1 m2 + n2

r r
n1 n2
l2 ϕ l1 l2

ϕ ϕ
l1 π−ϕ v2
v1

Рис. 55 Рис. 56

154
 1
Приклад № 5. Знайти гострий кут між прямими y = x+2 і
2
y + 3x − 5 = 0 .
▲ Запишемо рівняння прямих (рис. 57) у вигляді: y = −3x + 5 і
1
y= x+2.
2
у

1
y= x+2
2
5
ϕ
2

–4 0 х
5/3 y = −3 x + 5

Рис. 57
1
Нехай k1 = −3 , k2 = , тоді за формулою (2.14) знайдемо
2
1
+3
tg ϕ = 2 = 7, звідки ϕ = arctg 7 .▼
3
1−
2

2.3. Умови паралельності

і перпендикулярності двох прямих
1. Нехай прямі l1 і l2 задано рівняннями (2.12). Якщо l1 ∥ l2 , то
α1 = α 2 і tg α 1 = tg α 2 , тобто

k1 = k2 . (2.17)
∧ π
Якщо l1 ⊥ l2 , то ϕ =  l1 , l2  = . З рівності α1 + ϕ = α 2 маємо
  2
 π 1
tg  α 1 +  = tg α 2 , tg α 2 = − , або
 2 tg α 1

155
 1
k2 = − . (2.18)
k1
2. Якщо прямі є рівняння (2.17), тоді їхні кутові коефіцієнти
A1 A
дорівнюють: k1 = − , k2 = − 2 . З рівностей (2.17) дістаємо
B1 B2
A1 B1
= . (2.19)
A2 B2
Отже, умовою паралельності прямих, заданих загальними рів-
няннями, є пропорційність коефіцієнтів при змінних x і y цих рів-
A2 1 A B
нянь. З рівності (2.18) дістаємо − =− , звідки − 2 = 1 , або
B2 A B2 A1
− 1
B1
A1 A2 + B1B2 = 0 . (2.20)
Рівність (2.20) є умовою перпендикулярності прямих, заданих
загальними рівняннями.
3. Якщо прямі l1 і l2 задано канонічними рівняннями, то l1 ∥ l2 ,
якщо
m1 n1
= ; (2.21)
m2 n2
l1 ⊥ l2 , якщо
m1 m2 + n1 n2 = 0 . (2.22)

Приклад № 6. Знайти точку Q, симетричну до точки P(−5; 13)

відносно прямої l : 2 x − 3 y − 3 = 0.
▲ За означенням симетрії точки відносно прямої PQ ⊥ l ,
PQ ∩ l = M , PM = MQ . Рівняння прямої РМ є: y − 13 = k PM ( x + 5) ,
1
тобто k PM = − , оскільки PM ⊥ l .
kl
2 2
З рівняння 2 x − 3 y − 3 = 0 , або y = x − 1, kl = , отже,
3 3
3 3
k PM = − . Рівняння прямої: y − 13 = − ( x + 5) , або 3x + 2 y − 11 = 0
2 2
(рис. 58).

156
 Р

l
Q

Рис. 58
Знаходимо точку M = PQ ∩ l із системи рівнянь:
3x + 2 y − 11 = 0, × 2 – 13 y − 13 = 0,  y = 1,
 ⇔  ⇔  ⇒ M (3; 1) .
2 x − 3 y − 3 = 0, × 3 2 x = 3 y + 3, x = 3
За формулою (1.92):
xP + xQ y P + yQ
xM = , yM = ,
2 2
−5 + xQ 13 + yQ
тобто 3 = , 1= , звідки xQ = 11, yQ = −11 . Отже,
2 2
Q(11; − 11) . ▼

Приклад № 7. Знайти рівняння прямих, що проходять через

вершини трикутника A(5; − 4), B(−1; 3), C (−3; − 2) паралельно про-
тилежним сторонам.
▲ За формулою (2.11) знаходимо кутові коефіцієнти k1 , k2 , k3
7 1 5
відповідно прямих AB, AC , BC . Дістаємо k1 = − , k 2 = − , k3 =
6 4 2
(рис. 59).

C
B
l3

l2
A
l1
Рис. 59

157
 5
Позначимо A∈ l1 ∥ BС , B ∈ l2 ∥ AC , C ∈ l3 ∥ AB . Тоді kl1 = k3 = ,
2
1 7
kl 2 = k2 = − , kl3 = k1 = − . Отже, за формулою (2.10) рівняння
4 6
прямих l1 , l2 , l3 відповідно є ( y + 4) 2 = 5 x − 25 , або
1 1 11 7
2 y − 5 x + 33 = 0; y − 3 = − ( x + 1) , або y = − x + ; y + 2 = − ( x + 3) ,
4 4 4 6
або 6 y + 7 x + 33 = 0 .▼

Приклад № 8. Знайти рівняння сторін трикутника АВС, якщо

А (1; 3) і рівняння двох медіан: x − 2 y + 1 = 0, y − 1 = 0 .
▲ ВK, CN, AP — медіани ∆ АВС (рис. 60).
Точка А (1; 3) ∉ x − 2 y + 1 = 0 : 1 − 2 × 3 + 1 ≠ 0, A(1; 3) ∉ y − 1 = 0 :
3 − 1 ≠ 0.
В
D
N Р

О
А
С
K
Рис. 60

Нехай x − 2 y + 1 = 0 і y − 1 = 0 — рівняння відповідно медіан ВK

і CN. Знайдемо точку O = BK ∩ CN із системи рівнянь:
 x − 2 y + 1 = 0,  y = 1,  y = 1,
 ⇔  ⇔  ⇒ O (1; 1) .
 y − 1 = 0,  x − 2 × 1 + 1 = 0, x = 1
Побудуємо паралелограм OBDC (див. рис. 60). Маємо
1
OP = AO (властивість точки перетину медіан трикутника),
2
ОР = PD і AO = OD.
Координати точки D знайдемо за формулою (1.92), оскільки
О — середина відрізка AD:
 x A + xD = x , 1 + xD = 1,
 2 0   x = 1,
 ⇒  2 ⇔  D ⇒ D (1; − 1) .
 y A + yD = y ,  3 + y D = 1,  y D = −1,
 2 0  2

158
 За формулою (2.10) знаходимо рівняння прямих DC ∥ BK і
1
BD∥OC. Оскільки k DC = k BK = , k BD = k OC = 0, то DC:
2
1
y +1 = ( x − 1), або x − 2 y − 3 = 0; BD: y + 1 = 0( x − 1) , або y + 1 = 0 .
2
Знайдемо точки C = DC ∩ NC і B = BK ∩ BD . Маємо
 y − 1 = 0,  y = 1,  y = 1,
 ⇔  ⇔  ⇒ C (5; 1)
 x − 2 y − 3 = 0,  x − 2 − 3 = 0,  x = 5,
і
 y + 1 = 0,  y = −1,  y = −1,
 ⇔  ⇔  ⇒ B (−3; − 1) .
 x − 2 y + 1 = 0,  x + 2 + 1 = 0,  x = −3,
За формулою (2.3) знаходимо рівняння сторін ∆ АВС:
x − xA y − yA
(АВ): = , ⇒ x − 1 = y − 3, ⇔ x − y + 2 = 0;
xB − x A y B − y A

x − xB y − yB x + 3 y +1
(ВС): = ,⇒ = , ⇔ x − 4 y − 1 = 0;
xC − x B yC − y B 8 2
x − xA y − yA x −1 y − 3
(АС): = ,⇒ = , ⇔ x + 2 y − 7 = 0. ▼
xC − x A yC − y A 4 −2

Приклад № 9. Дано вершину А (3; 9) трикутника АВС та рів-

няння медіан: y = 6, 3x − 4 y + 9 = 0 . Знайти координати двох ін-
ших вершин трикутника.
▲ Жодна з медіан не виходить із точки А, оскільки коор-
динати останньої не задовольняють рівняння медіан: y A = 9 ≠ 6;
3 × 3 − 4 × 9 + 9 ≠ 0 . Нехай y = 6 — рівняння медіани NB, а
3x − 4 y + 9 = 0 — рівняння медіани СМ. Тоді точки B, N мають
відповідно координати ( xB ; 6 ), ( xN ; 6) .
Знайдемо координати точки С. C ⊂ (CM ) : 3xC − 4 yC + 9 = 0 . N —
середина відрізка АС:
 xC + x A = 2 xN ,  xC + 3 = 2 xN ,
 
 yC + y A = 2 y N ;  yC + 9 = 12.

159
 Отже,
3xC − 4 yC + 9 = 0,  xC = 2 xN − 3,  xC = 1,
  
 xC + 3 = 2 xN ,  yC = 3,  yС = 3,
 y + 9 = 12; 3x = 3;  x = 2.
 C  C  N
Маємо С (1; 3). Знайдемо координати точки В:
 xB + λ xN = x ,
 1 + λ 0

 yB + λ yN = y .
 1 + λ 0

Оскільки О — точка перетину медіан, то 2 | ON | = | OB | (за вла-

стивістю медіан) і λ = 2 .
 y = 6,  y = 6,
O = BN ∩ CM :  ⇔ O (5; 6) .
3 x − 4 y + 9 = 0,  x = 5,
Тоді
 xB + 2 xN = 3 × 5,

 y B + 2 y N = 3 × 6.
xC + x A 1 + 3 yC + y A 3 + 9
Але xN = = = 2, yN = = = 6.
2 2 2 2
Отже,
xB = 15 − 2 × 2 = 11, y B = 18 − 2 × 6 = 6; B (11; 6).
Відповідь: C (1; 3), B (11; 6). ▼

Приклад № 10. Скласти рівняння сторін трикутника АВС, як-

що відома одна його вершина B(2; − 7 ) , а також рівняння висоти
(AD): 3x + y + 11 = 0 і медіани (СМ): x + 2 y + 7 = 0.
1
▲ 1. Оскільки AD⊥ВС, то k BC = −
, а з рівняння
k AD
1
3x + y + 11 = 0 , або y = −3 x − 11 , дістанемо k AD = −3; k BC = .
3
1
Складемо рівняння (ВС): y − yB = k BC ( x − xB ); y + 7 = ( x − 2);
3
x − 3 y − 23 = 0.

160
 2. Знайдемо координати точки С = (BC ) ∩ (CM ) із системи:
 x + 2 x − 46 + 7 = 0,
 x + 2 y + 7 = 0, 
 3 3  x = 5,
 1 23  
 y = 3 x − 3 ;  y = 1 x − 23 ;  y = −6 .
 3 3
Отже, C (5; − 6) .
3. Знайдемо координати точки А. A ⊂ ( AD ) , тоді 3x A + y A + 11 = 0 .
xA + 2
Оскільки точка М — середина відрізка АВ, то = xM ,
2
yA − 7
= y M ; M ⊂ (CM ) , тоді xM + 2 yM + 7 = 0 .
2
Координати точки А знайдемо із системи:
3x A + y A + 11 = 0,

3x A + y A + 11 = 0,  1 ( x A + 2) + y A − 7 + 7 = 0,
x + 2 = 2x ,  2
 A

M
 1 ⇒
 y A − 7 = 2 yM ,  xM = 2 ( x A + 2),
 xM + 2 yM + 7 = 0; 
 1
 yM = 2 ( y A − 7 );

3x A + y A + 11 = 0,  y A = 1,
⇒  ⇒ A (−4; 1) .
 x A + 2 y A + 2 = 0;  x A = −4
4. Складемо рівняння прямих (АВ) і (АС), що проходять через
дві точки, за формулою (2.3). Дістаємо:
x+4 y −1
(АВ): = ; − 8 ( x + 4) = 6 ( y − 1); 4 x + 3 y + 13 = 0.
2 + 4 − 7 −1
x+4 y −1
(АС): = ; − 7 ( x + 4) = 9 ( y − 1); 7 x + 9 y + 19 = 0.
5 + 4 − 6 −1
Відповідь: x − 3 y − 23 = 0, 4 x + 3 y + 13 = 0, 7 x + 9 y + 19 = 0 — рі-
вняння шуканих сторін трикутника. ▼
Приклад № 11. У трикутнику АВС відомі дві вершини А (2;
2), В (3; 0) і точка перетину медіан М (3; 1). Скласти рівняння
сторін трикутника (рис. 61).

161
 В

М
А С
Рис. 61
▲ 1. Складемо рівняння прямої (АВ):
x−2 y−2
= ; −2 x + 4 = y − 2; 2 x + y − 6 = 0.
3−2 −2
Отже, 2 x + y − 6 = 0 — рівняння (АВ).
2. Знайдемо координати точки Р ( xP ; y P ) : AP = PB,
x A + xB 2 + 3 y A + yB 2 + 0
xP = = = 2,5; yP = = = 1.
2 2 2 2
Отже, Р (2,5; 1).
x P + λ xM y + λ yM
3. Оскільки xC = , yC = P , а λ = −2 , то
1+ λ 1+ λ
2,5 − 2 × 3 1 − 2 ×1
xC = = 3,5; yC = = 1 . Отже, С (3,5; 1).
1− 2 1− 2
4. Складемо рівняння прямої (ВС):
x − 3,5 y − 1 1
= ; x − 3,5 = ( y − 1), 2 x − 7 = y − 1 .
3 − 3,5 0 − 1 2
Отже, 2 x − y − 6 = 0 — рівняння (ВС).
5. Складемо рівняння прямої (АС):
x − 3,5 y − 1 3
= ; x − 3,5 = − ( y − 1) ; 2 x − 7 = −3 y + 3 .
2 − 3,5 2 − 1 2
Отже, 2 x + 3 y − 10 = 0 — рівняння (АС).
Відповідь: 2 x + y − 6 = 0 , 2 x − y − 6 = 0 , 2 x + 3 y − 10 = 0 — рів-
няння шуканих сторін трикутника. ▼

Приклад № 12. Дано рівняння сторін трикутника x + y − 1 = 0 і

y + 1 = 0 та точку перетину його медіан N (−1; 0) . Знайти рівняння
третьої сторони.

162
 ▲ 1. Знайдемо координати точки А із системи рівнянь (рис. 62):
 x + y − 1 = 0,  y = −1,
  ⇒ A (2; − 1) .
 y + 1 = 0;  x = 2,
В

N
А С
Рис. 62
2. Обчислимо довжини відрізків NA і KN:
1 10 5
| NA |= (2 + 1) + (− 1 − 0) = 10 ; | KN |=
2 2
| NA |= = .
2 2 2
x A + λ xK y + λ yK
3. Оскільки xN = , yN = A , а λ = 2 , тоді
1+ λ 1+ λ
2 + 2 xK −1 + 2 y K
−1 = , 0= ; x K = −2,5; y K = 0,5 .
1+ 2 1+ 2
Отже, K (−2,5; 0,5) .
x +x 5
4. Оскільки B C = xK , то xB + xC = 2 ×  −  , xB + xC = −5;
2  2
y B + yC = 2 yK , то y B + y C = 1 . Але yC = −1 , тоді y B = 2 . Отже,
В ( xB ; 2) , C (−5 − xB ; − 1) .
5. Оскільки | KB |=| KC |:
2 2 2 2
x + 5 + y − 1 = x + 5 + y − 1 ;
 B   B   C   C 
 2  2  2  2
2 2 2 2
x + 5 + y − 1 = x + 5 + y − 1 .
 B   B   C   C 
 2  2  2  2
2 2 2 2
5 3 5 3
Але yC = −1, y B = 2 , тоді  xB +  +   =  xC +  +  −  ;
 2 2  2  2
5
xB = xC і xB + xC = −5 , тоді 2 xC = −5 і xB = xC = − . Отже,
2
B(−2,5; 2), C (−2,5; − 1) .

163
 6. Складемо рівняння сторони ВС трикутника АВС:
x + 2,5 y − 2
= ; ( y − 2 ) × 0 = −3 ( x + 2,5) ,
0 −3
звідки x = −2,5 .
Відповідь: x = −2,5 — рівняння шуканої сторони. ▼

Приклад № 13. Задано вершини трикутника A(− 5; 8), B(− 6; 5),

C (1; 6) . Скласти рівняння бісектриси АK.
x + λ xC y + λ yC BK
▲ Оскільки xK = B , yK = B , де λ = , а за
1+ λ 1+ λ KC
властивістю бісектриси
BK AB (− 6 + 5) + (5 − 8)
2 2
10 1
= = λ , тобто λ = = = ,
KC AC (1 + 5) + (6 − 8)
2 2 40 2
1 1
− 6 + ×1 5+ ×6
11 16 11 16
то xK = 2 =− , yK = 2 = ; K  − ;  .
1 3 1 3  3 3
1+ 1+
2 2
Складемо рівняння бісектриси АK:
x+5 y −8 8 4
= ; ( x + 5)  −  = ( y − 8) ;
11 16  3  3
− +5 −8
3 3
− 2 ( x + 5) = y − 8, 2 x + y + 2 = 0.
Відповідь: 2 x + y + 2 = 0. ▼

Приклад № 14. Скласти рівняння сторін трикутника, якщо ві-

дома одна з його вершин A(4; − 1) , та рівняння двох бісектрис:
x −1 = 0 і x − y −1 = 0 .
▲ 1. Перевіряємо належність точки А бісектрисам: 4 − 1 ≠ 0 ,
4 + 1 − 1 ≠ 0 , отже, точка А не належить бісектрисам.
Нехай BK — бісектриса x − 1 = 0 , NC — бісектриса x − y − 1 = 0 ,
тоді xB = 1, xK = 1.
2. Точка A′ симетрична А (рис. 63) відносно бісектриси NC (її
продовження — ОС) і лежить на продовженні сторони ВС (за
властивістю бісектриси кута С).
АО ⊥ ОС: y = x − 1, kOC = 1, k AO = −1.

164
 A'

N
O
A''
O1
C
А K

Рис. 63

Рівняння АО: y + 1 = −( x − 4), або x + y − 3 = 0 — це є також рів-

няння AA′ , причому x A + x A′ = 2 xO , y A + y A′ = 2 yO .
3. Знайдемо координати точки О:
 x − y − 1 = 0, 2 x = 4,  x = 2,
 +   ⇒ O (2; 1),
 y + x − 3 = 0;  y = 3 − x;  y = 1
тоді x A′ = 0; y A′ = 3; A′ (0; 3) . Аналогічно знайдемо координати
точки A′′ , що симетрична
r до точки А відносно бісектриси
BK ( BO1 ) : x − 1 = 0; N (1; 0) . За напрямний вектор прямої AA′′ візь-
r r y − yA x − xA
мемо S = N (1; 0 ) . Тоді рівняння AA′′: = ; y = −1 .
0 1
4. Знайдемо координати точки O1 = ( AA′′) ∩ ( BK ) :
 y = −1,  x = 1,
  ⇒ O1 (1; − 1).
 x − 1 = 0;  y = −1
Але x A + x A′′ = 2 xO1 , y A + y A′′ = 2 yO1 , звідки x A′′ = −2, y A′′ = −1,
A (−2; − 1) .
′′
x y −3
5. Складемо рівняння A′A′′ ( BC ) : = , 2x − y + 3 = 0 .
− 2 −1− 3
6. Знайдемо координати точок В і С.
2 x − y + 3 = 0,  x = 1, 2 x − y + 3 = 0,  x = −4,
B:  B (1; 5); C :   C (− 4; − 5) .
 x − 1 = 0;  y = 5,  x − y − 1 = 0;  y = −5,
7. Складемо рівняння АС і АВ.

165
 x−4 y +1 x − 4 y +1
(АС): = , = , ⇒ x − 2 y − 6 = 0;
− 4 − 4 − 5 +1 −8 −4
x − 4 y +1 x − 4 y +1
(АВ): = , = , ⇒ 2 x + y − 7 = 0. ▼
1− 4 5 +1 −3 6

Приклад № 15. Скласти рівняння сторін трикутника, якщо ві-

дома одна його вершина A(3; − 1) , а також рівняння бісектриси
x − 4 y + 10 = 0 і медіани 6 x + 10 y − 59 = 0 , проведених з різних вершин.
▲ 1. Перевіряємо, чи належить точка А бісектрисі
(l 2 ) : x − 4 y + 10 = 0 і медіані (l1 ) : 6 x + 10 y − 59 = 0 : (l2 ) :
3 − 4(− 1) + 10 ≠ 0, (l1 ) : 6 × 3 + 10(− 1) − 59 ≠ 0. Отже, A∉ l1 , A∉ l2 .
Нехай СМ — медіана 6 x + 10 y − 59 = 0 , ВK — бісектриса
x − 4 y + 10 = 0 (рис. 64).
A'
С

O K

В
A М
Рис. 64
2. Точка A′ симетрична відносно бісектриси ВK і лежить на
продовженні сторони ВС трикутника АВС. Нехай О — точка пе-
ретину АО з бісектрисою ВK, причому АО ⊥ ВK.
Рівняння бісектриси ВK: x − 4 y + 10 = 0 , або 4 y = x + 10 , звідки
1 5 1
y= x + . Кутовий коефіцієнт ВK: k BK = k BO = .
4 2 4
Оскільки АО ⊥ ОВ, то k AO = −4 .
Складемо рівняння АО ( AA′) : y + 1 = −4( x − 3); y + 4 x − 11 = 0.
3. Знайдемо координати точки О:
 x − 4 y + 10 = 0,  x − 4 y = −10,  y = 3,
   О (2; 3).
 y + 4 x − 11 = 0, 17 y = 51,  x = 2;

166
 Тоді x A′ = 2 xO − x A = 1, y A′ = 2 yO − y A = 7; A′ (1; 7 ) .
4. B ⊂ BK : x B − 4 y B + 10 = 0, M ⊂ CM : 6 x M + 10 y M − 59 = 0,
М — середина відрізка АВ: 3 + xB = 2 xM ; − 1 + y B = 2 y M .
Розв’яжемо систему:
6 × 3 + xB + 10 × y B − 1 − 59 = 0,
 2 2
 xB − 4 yB + 10 = 0, 
6 x + 10 y − 59 = 0, x
 B − 4 y B + 10 = 0,
 M

M
⇔ 3 + xB ⇒
3 + xB = 2 xM ,  xM = 2 ,
− 1 + yB = 2 yM , 
 y = yB − 1 ,
 M 2
3xB + 5 y B − 55 = 0, 17 y B − 85 = 0,  y B = 5,
⇒ – ⇔   В (10; 5).
3xB − 12 y B + 30 = 0,  xB = 4 y B − 10,  xB = 10;
5. Складемо рівняння АВ:
x − 3 y +1
= ; 6 ( x − 3) = 7 ( y + 1); 6 x − 7 y − 25 = 0.
10 − 3 5 + 1
6. Складемо рівняння BA′ (ВС):
x − 10 y − 5 x − 10 y − 5
= ; = ;
1 − 10 7 − 5 −9 2
2 ( x − 10) = −9 ( y − 5); 2 x + 9 y − 65 = 0.
7. Знайдемо координати точки С:

BC : 2 x + 9 y − 65 = 0, ⋅ 3 6 x + 27 y − 195 = 0, 17 y = 136,


  –  59 − 10 y
CM : 6 x + 10 y − 59 = 0, 6 x + 10 y − 59 = 0,  x = ,
6
 y = 8,
 C (− 3,5; 8).
 x = −3,5;
8. Складемо рівняння АС:
x + 3,5 y −8
= ; − 9 ( x + 3,5) = 6,5 ( y − 8); 18 x + 13 y − 41 = 0.
3 + 3,5 − 1 − 8
Відповідь: 6 x − 7 y − 25 = 0, 2 x + 9 y − 65 = 0 , 18 x + 13 y − 41 = 0 .▼

167
 2.4. Відстань та відхилення від точки до прямої
Нехай задані
Ax + By + C = 0 (2.23)
r r
— рівняння прямої l , n = ( A; B ) — її нормаль, n =| n |= A2 + B 2 , і
точка M 0 ( x0 ; y0 ) ∉ l . Будуємо M 0 M 1 ⊥ l , M 1 ∈ l . Позначимо
M 0 M 1 = d ≥ 0 — відстань від точки M 0 до прямої l (рис. 65),
M 1 ( x1; y1 ) .
у
М0 (х0; у0)

r
n
М1 (х1; у1)

0 х

Рис. 65
r r r r
Тоді M 0 M 1 = ( x1 − x0 ; y1 − y0 ) = d і n ∥ d ⇒ d = λ n , λ ∈ R , або
x1 − x0 = λ A і y1 − y0 = λ B .

Звідси x1 = x0 + λ A; y1 = y0 + λ B .
Оскільки M 1 ( x1; y1 ) ∈ l , то Ax1 + By1 + C = 0 .
Підставимо значення x1, y1 , дістанемо
A ( x0 + A λ ) + B ( y0 + B λ ) + C = 0 ,
або
(A2 + B 2 ) λ + Ax0 + By0 + C = 0 ,
звідки
Ax0 + By0 + C
λ=− . (2.24)
A2 + B 2
Знаходимо
| Ax 0 + By 0 + C |
d =| λ | × n = 2 2
× A2 + B 2 ,
A +B

168
звідки дістанемо формулу відстані від заданої точки до заданої
прямої
| Ax0 + By0 + C |
d= . (2.25)
A2 + B 2

Відхиленням точки M 0 від прямої l називається число

Ax0 + By0 + C
δ=± , взяте зі знаком «+», якщо точка і початок ко-
A2 + B 2
ординат лежать по різні боки від прямої, та зі знаком «–», якщо
по один бік.

Приклад № 16. 3x − y + 2 = 0 — рівняння діагоналі квадрата,

A (3; − 1) — його вершина. Знайти інші вершини квадрата.
▲ Нехай ABCD — квадрат. Точка A(3; − 1) ∉ 3x − y + 2 = 0 :
3 × 3 − (− 1) + 2 ≠ 0 , отже, 3x − y + 2 = 0 — рівняння діагоналі BD
(рис. 66).
у
D (В)
С 2

О
3
–1
А

Рис. 66

Оскільки АС ⊥ BD (за властивістю діагоналей квадрата), то

1
k AC = − , k BD = 3 .
k BD
1
Звідси k AC = − . Тоді за формулою (2.10) рівняння прямої АС:
3
1
y + 1 = − ( x − 3) , або 3 y + x = 0 .
3

169
 Знайдемо точку O = AC ∩ BD із системи:
3 x − y + 2 = 0,  y = 3x + 2,  y = 3x + 2,
 ⇔ ⇔  ⇔
3 y + x = 0, 3 (3x + 2 ) + x = 0, 10 x + 6 = 0,
 x = −0,6,  x = −0,6,
⇔ ⇔  ⇒ O (− 0,6; 0,2 ) .
 y = 3 (− 0,6) + 2,  y = 0,2,
xC + x A
Оскільки точка О — середина відрізка АС, то = x0 ,
2
yC + y A
= y0 , звідки xC = 2 × (− 0,6) − 3 = −4,2; yC = 2 × 0,2 − (−1) = 1,4 ,
2
отже, C (−4,2; 1,4) . Маємо AC = (3 + 4,2)2 + (− 1 − 1,4)2 = 2,4 10 .
Точка D (xD ; y D ) віддалена від прямої АС: 3 y + x = 0 на від-
стань d = 1,2 10 . За формулою (2.25)
| 3 y D + xD |
1,2 10 = ,
9 +1
звідки 12 = | x D + 3 y D | . Оскільки точка D (xD ; yD ) ∈ BD :
3x − y + 2 = 0 , то 3xD − yD + 2 = 0.
Точку D знайдемо із системи рівнянь
3xD − y D + 2 = 0,

 xD + 3 yD = ±12,
розв’язавши яку, дістанемо два розв’язки: D (0,6; 3,8) і
D (−1,8; − 3,4 ) .
Вершину В квадрата знайдемо з умови, що точка О — середи-
на відрізка BD :
xB + x D yB + yD
= x0 , = y0 ,
2 2
звідки xB = 2 x0 − xD , y B = 2 y0 − yD , або
xB = 2 × (−0,6) − 0,6 = −1,8; y B = 2 × 0,2 − 3,8 = −3,4;
і xB = 2 × (− 0,6) + 1,8 = 0,6; y B = 2 × 0,2 + 3,4 = 3,8.
B (−1,8; − 3,4) і B (0,6; 3,8) . ▼

170
 Приклад № 17. Скласти рівняння бісектриси кута між прями-
ми 2 x − 3 y − 5 = 0, 6 x − 4 y + 7 = 0 , суміжного з кутом, що містить
точку C (2; − 1) .
▲ Нехай АK — бісектриса кута А, утвореного прямими
AB : 2 x − 3 y − 5 = 0 та AD : 6 x − 4 y + 7 = 0 . N AB (2; − 3,) , N AD (6; − 4) .
1. Перевіримо належність точки С (2; –1) прямим АВ, AD :
4 + 3 − 5 ≠ 0, 12 + 4 + 7 ≠ 0. C ∉ AB, C ∉ AD.
2. Знайдемо координати точки А із системи рівнянь:
5 y + 22 = 0,
2 x − 3 y − 5 = 0, × 3 6 x − 9 y − 15 = 0, 
  –  1
6 x − 4 y + 7 = 0, 6 x − 4 y + 7 = 0,  x = 6 (− 7 + 4 y ),
 y = −4,4,
 A (−4,1; − 4,4 ).
 x = −4,1,
3. Складемо рівняння бісектриси АK, що проходить через точ-
ку А (–4,1; –4,4):
y + 4,4 = k ( x + 4,1), або kx − y + 4,1k − 4,4 = 0, N = (k ; − 1) .
k знайдемо з умови:
∧
∠BAK = ∠KAD, або  N AB ; N  =  N ; N AD  ;
^

   
N AB ⋅ N N ⋅ N AD 2k + 3 6k + 4
= ; = ;
| N AB | ⋅ | N || N | ⋅ | N AD | 13 k 2 + 1 k 2 + 1 52
2 (3k + 2)
2k + 3 = ; 2k + 3 = 3k + 2, звідки k = 1.
2
Отже, рівняння АK:
y + 4,4 = x + 4,1; або y = x − 0,3, 10 x − 10 y − 3 = 0.
4. Обчислимо відхилення точки С від прямої 2 x − 3 y − 5 = 0
 x y 
 + = 1 , яка проходить нижче від О (0; 0). Пряма
5 −5 
 2 3 
6 x − 4 y + 7 = 0 проходить вище від початку координат (її рівняння
x y
у відрізках: + = 1 ; точка С(2; –1) лежить у 4-й чверті. Якщо
−7 6
6 4

171
відхилення δ від точки С до прямої 2 x − 3 y − 5 = 0 додатне, то
точкb С і О (0; 0) лежать по різні боки від прямої 2 x − 3 y − 5 = 0;
якщо δ < 0 , то навпаки.
10 ⋅ 2 − 10 (−1) − 3 27
δ= = > 0,
100 + 100 10 2
отже, О (0; 0) і С (2; –1) лежать по різні боки від прямої
2 x − 3 y − 5 = 0 . Отже, точка С лежить у суміжному куті з кутом
А (рис.67).
y
D
K
B

А C x

Рис. 67

Відповідь: 10 x − 10 y − 3 = 0. ▼

§ 3. ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРЯМОКУТНОЇ
СИСТЕМИ КООРДИНАТ

3.1. Паралельне перенесення осей

системи координат
r r
Нехай точка M ( x; y ) у базисі (0; i ; j ) і ця точка M ( x1; y1 ) у ба-
r r r r
зисі (O1; i ; j ) , O1 ( x0 ; y0 ) у базисі (0; i ; j ) . Отже, осі координат у
цих базисах паралельні (рис. 68). Тоді OM = OO1 + O1M , або
r r r r r r r r r r
x i + y j = x0 i + y0 j + x1 i + y1 j , x i + y j = ( x0 + x1 ) i + ( y0 + y1 ) j .
Звідси формули перетворення координат:
 x = x0 + x1 ,
 (2.26)
 y = y0 + y1.

172
 у у1 М

r
j r
х1
О1 i
r
j
r
О i х

Рис. 68

3.2. Поворот осей

r r
Нехай точка M ( x; y ) у базисі (0; i ; j ) і ця точка M ( x1; y1 ) у
r r r r
базисі (O; i1 ; j1 ) . Базис (0; i1 ; j1 ) дістанемо поворотом навколо
r r
точки O базиса (0; i ; j ) на кут α ; ці базиси мають однакову чи
протилежну орієнтацію, тобто найкоротший поворот від осі OX
до осі OY відповідає найкоротшому повороту від осі OX 1 до осі
OY1 , чи в протилежному напрямі. В обох орієнтаціях базис
r r r r r ∧
(0; i1; j1 ) відносно базиса (0; i ; j ) визначається кутом α =  i ; i1 
 
зі знаком «+» чи «–» від напряму відліку кута α (рис.69).

у
М
у1 х1
α
r r
j1 j r
i1 α
r
О i х

Рис. 69
Дістаємо
r r r r
OM = x i + y j = x1 i1 + y1 j1 . (2.27)

173
 r
r Рівність (2.27) помножимо скалярно спочатку на i , а потім на
j , відповідно дістанемо
r r r r
x = x1 i1 ⋅ i + y1 j1 ⋅ i ,
r r r r
y = x1 i1 ⋅ j + y1 j1 ⋅ j .
Звідси дістанемо формули перетворення координат поворотом
осей:
 x = x1 cos α − y1 sin α,
 (2.28)
 y = x1 sin α + y1 cos α.
Оскільки
cos α − sin α
∆= =1,
sin α cos α

то з (2.28) дістанемо
 x1 = x cos α + y sin α,
 (2.29)
 y1 = − x sin α + y cos α.

3.3. Перенесення і поворот

r r
Нехай точки M ( x; y ) , O1 (a; b ) у базисі (O; i ; j ) і M ( x1; y1 ) у
r r r ∧
базисі (O1; i1; j1 ) ,  i ; i1  = α . Маємо (рис. 70): OM = OO1 + O1M ,
r r r  r  r r
або x i + y j = a0 i + b0 j + x1 i1 + y1 j1 .

у
М
y1
х1

r r α
r j1 i1
j
01
О r
i х

Рис. 70

174
 Звідси дістанемо загальні формули перетворення координат:
 x = a + x1 cos α − y1 sin α,
 (2.30)
 y = b + x1 sin α + y1 cos α.

Приклад № 18. Задано точки А (5; 5), В (2; –1) і С (12; –6).
Знайти їх координати у новій системі, якщо початок координат
перенесено в точку B , а осі координат повернуто на кут
3
α = arctg .
4
▲ З формул
 x = x′ cos α − y′ sin α + a,

 y = x′ sin α + y′ cos α + b,
3
де a = 2, b = −1, α = arctg , зайдемо ( x′, y′) для кожної з точок А,
4
1 4 3
В, С. cos α = = ; sin α = tg α cos α = .
1 + tg 2 α 5 5
Тоді для точки А:
5 = 4 3
 x′ − y′ + 2,  y′ = 3,
5 5 4 x ′ − 3 y ′ = 15, × 3 
  –  15 + 3 y′
5 = 3 4 3x ′ + 4 y ′ = 30, × 4  x′ = ,
 x′ + y′ − 1, 4
5 5
 y′ = 3,
 A′ (6; 3).
 x′ = 6,
Аналогічно для В і С:
2 = 4 x ′ − 3 y ′ + 2,
 5 5 4 x′ − 3 y′ = 0,
B:   x′ = y′ = 0, В (0; 0).
− 1 = 3 x ′ + 4 y ′ − 1, 3x′ + 4 y′ = 0,
 5 5

12 = 4 x ′ − 3 y ′ + 2,
 5 5 4 x′ − 3 y′ = 50,  y′ = −10,
C:    С (5; –10). ▼
− 6 = 3 x ′ + 4 y ′ − 1, 3x′ + 4 y′ = −25,  x′ = 5,
 5 5

175
 Приклад № 19. Визначити «старі» координати «нового» поча-
тку і кут α , на який повернуто осі, якщо формули перетворення
координат задано такими рівняннями:
 x = − y′ + 3,

 y = x′ − 2 .
▲ Знайдемо a, b, α . Підставимо
 x = x′ cos α − y′ sin α + a,

 y = x′ sin α + y′ cos α + b

 x = − y ′ + 3,  x′ cos α − y′ sin α + a = − y′ + 3,
у рівності  та дістанемо 
 y = x′ − 2  x′ sin α + y′ cos α + b = x′ − 2,
a = 3,
звідки маємо 
b = −2.
α знайдемо із системи
 x′ cos α − y′(sin α − 1) = 0,

 x′(sin α − 1) + y′ cos α = 0,

cos α = 0,
розв’язавши яку, дістаємо 
sin α = 1.
π
Отже, α = ; «старі» координати «нового» початку O1 (3; − 2) .▼
2

§ 4. КРИВІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ

4.1. Рівняння кола

Означення 2. Колом називають множину всіх точок площини,
рівновіддалених від заданої точки (центра).
Відстань від усіх точок кола до його центра називається радіу-
сом кола і позначається r ≥ 0.
Задані точка C ( x0 ; y0 ) — центр і r — радіус кола. Знайти рів-
няння кола.
Нехай M ( x; y ) — змінна точка кола. Відстань r між точками
M і C обчислимо за формулою (1.73), дістанемо
( x − x0 )2 + ( y − y0 )2 = r .

176
 Звідси:
( x − x0 )2 + ( y − y0 )2 = r 2 (2.31)
є канонічне рівняння кола.
Зокрема, якщо центром кола є початок координат, то його рів-
няння
x2 + y2 = r 2 . (2.32)
Рівняння 2-го порядку
x 2 + y 2 − 2 x0 x − 2 y0 y + C = 0 , (2.33)
в якого однакові коефіцієнти при x 2 і y 2 та немає члена з добут-
ком x y , можна перетворити до повних квадратів відносно змін-
них x і y :
( x − x0 )2 + ( y − y0 )2 = x0 2 + y0 2 − C. (2.34)
Якщо у (2.34) x0 2 + y0 2 − C > 0 , то (2.34) є канонічне рівняння
кола з центром C ( x0 ; y0 ) і радіуса r = x0 2 + y0 2 − C .
Тому (2.33) за умови, що x0 2 + y0 2 − C > 0 , називається загаль-
ним рівнянням кола (рис. 71).

у М
у0 С

О х0 х х

Рис. 71

Приклад № 20. Знайти рівняння кола з центром у точці

C (2; − 3) , радіус кола r = 6.
▲ За формулою (2.31), шукане рівняння кола:
( x − 2)2 + ( y + 3)2 = 36 . ▼

177
 Приклад № 21. Знайти точки перетину кола ( x − 1)2 + ( y − 2)2 = 4 і
прямої y = 2 x .
▲ Точки перетину заданих кола і прямої знайдемо із системи
рівнянь
( x − 1)2 + ( y − 2)2 = 4,  y = 2 x,
 ⇒ ⇔
( x − 1) + (2 x − 2 ) = 4,
2 2
 y = 2 x,
 y = 2 x,  y = 2 x,
⇔ 2 ⇔ 2 ⇒
 x − 2 x + 1 + 4 x − 8 x + 4 = 4, 5 x − 10 x + 1 = 0,
2

 5± 2 5
 x1,2 = ,
 5 + 2 5 10 + 4 5   5 − 2 5 10 − 4 5 
 5
⇒ ⇒ A  ; , B
  ;  .▼
 10 ± 4 5  5 5   5 5 
 y1, 2 = 5
.

Приклад № 22. Знайти рівняння кола, що дотикається до осі

OX у початку координат і проходить через точку А (0; 10).
▲ Точки О (0; 0) і А (0; 10) — кінці діаметра кола, OC ⊥ ОХ
як діаметр, проведений у точку дотику. Отже, С (0; 5) — центр
кола, а радіус його r = 5 , тому рівняння кола x 2 + ( y − 5)2 = 25, або
x 2 + y 2 − 10 y = 0. ▼

Приклад № 23. Довести, що рівняння x 2 + y 2 + 4 x − 6 y − 3 = 0 є

коло. Знайти його канонічне рівняння.
▲ Перетворимо задане рівняння:
(x 2 + 4 x + 4) + ( y 2 − 6 y + 9) = 3 + 4 + 9, або ( x + 2)2 + ( y − 3)2 = 16.
Позначимо x1 = x + 2, y1 = y − 3 . Тоді в системі координат
(O; x1 ; y1 ), С (−2; 3) рівняння кола: x12 + y12 = 16 (рис. 72). ▼
у

С 3

О х
–2

Рис. 72

178
 Приклад № 24. Знайти відстань від точки А (3; 1) до кола
x 2 + y 2 + 2 x − 10 y + 1 = 0.
▲ Перетворимо рівняння кола:
x 2 + 2 x + 1 + y 2 − 10 y + 25 = 25, ( x + 1) + ( y − 5) = 25.
2 2

у
l

С 5
В.
А

–1 О 3 х

Рис. 73

Отже, точка C (−1; 5) — центр кола, а r = 5 — його радіус

(рис. 73). Знайдемо довжину АС:

AC = (3 + 1) + (1 − 5) = 16 + 16 = 4 2 > 5,
2 2

отже, точка А лежить поза колом на прямій АС. Нехай В — точка

перетину кола і прямої АС. Тоді АВ — найменша відстань від то-
чки А до кола; вона дорівнює:
АВ = АС – ВС = 4 2 − 5 . ▼
Приклад № 25. Задано точки А (4; 1), В (2; –5). Скласти рів-
няння кола, діаметром якого є відрізок АВ; знайти рівняння доти-
чних до кола, проведених з точки K (–2; –7).
▲ 1. Знайдемо координати центра С кола:
x A + xB 4 + 2 y + yB 1 − 5
xc = = = 3; yC = A = = −2;
2 2 2 2
отже, С (3; –2).
2. Радіус R кола

R = | CA | = | CB | = (4 − 3) + (1 + 2) = 1 + 9 = 10.
2 2

Рівняння кола:
( x − xC )2 + ( y − yC )2 = R 2 , тобто ( x − 3)2 + ( y + 2)2 = 10.

179
 3. Складемо рівняння дотичних до кола, що проходять через
точку K (–2; –7):
(
y + 7 = k ( x + 2), або kx − y + 2k − 7 = 0 N = (k ; − 1) . )
Оскільки R — відстань від точки С до прямої
kx − y + 2k − 7 = 0 і R = 10 ,
то за формулою (2.25) маємо:
| k ⋅ 3 + 2 + 2k − 7 |
10 = ; 10 k 2 + 1 =| 5k − 5 |,
k +1
2

10 (k + 1) = 25 (k − 2k + 1); 2k 2 + 2 = 5k 2 − 10k + 5, 3k 2−10k + 3 = 0,

2 2

k1 = 3,
 1
k 2 = .
 3
Отже, 3x − y − 1 = 0 та x − 3 y − 19 = 0 — рівняння дотичних до
кола. ▼

4.2. Еліпс, гіпербола, парабола

4.2.1. Еліпс
Означення 3. Еліпсом називається множина точок площини, сума
відстаней яких відr двох
r заданих точок (фокусів) площини є стала.
У базисі (0; i ; j ) F1 (−c; 0), F2 (c; 0 ) ∈ OX — фокуси еліпса,
F1O = F2 O = c — фокусна відстань (рис. 74). M ( x; y ) — змінна
точка еліпса, F1 M = r1 , F2 M = r2 — фокальні радіуси точки М. За
означенням r1 + r2 = 2 a . Якщо точка M ( x; y ) ∈ OY , тоді з △ MF1 F2 :
MF1 + MF2 > F1 F2 , тобто 2a > 2c , або a > c .
у
M (x; y)

F1 (–c; 0) 0 F2 (c; 0) х

Рис. 74

180
 1. Рівняння еліпса
За означенням еліпса
r1 + r2 = 2 a . (2.35)
За формулою (1.73) відстані r1 і r2 дорівнюють:

r1 = ( x + c ) + y 2 ; r2 = ( x − c ) + y 2 .
2 2

Тому рівняння (2.35) можна переписати у вигляді

( x + c ) 2 + y 2 + ( x − c ) 2 + y 2 = 2a. (2.36)
Це є рівняння еліпса. Перетворимо його до раціонального рів-
няння, звільнившись від радикалів. В області D1 = {( x; y ) :
−∞ < x < ∞, −∞ < y < ∞} обидві частини рівняння (2.36) додатні,
тому підносимо їх до квадрата. Дістаємо

( x + c ) 2 + y 2 + 2 (x 2 + y 2 + c 2 + 2cx)(x 2 + y 2 + c 2 − 2cx) + ( x − c) 2 + y 2 = 4a 2 ,

( x 2 + y 2 + c 2 ) 2 − 4c 2 x 2 = 2a 2 − ( x 2 + y 2 + c 2 ). (2.37)
Знайдемо область D змінних x і y , для яких права частина
рівняння (2.37) додатна:
2a 2 − x 2 − y 2 − c 2 = a 2 − c 2 − y 2 + a 2 − x 2 =
= [позначимо a 2 − c 2 = b 2 , оскільки a > c і a 2 − c 2 > 0 ] =
= b2 − y 2 + a2 − x2 ≥ 0 ⇒ b2 − y 2 ≥ 0 ∪ a2 − x2 ≥ 0 ⇒
⇒ D = {( x; y ) : − a ≤ x ≤ a, − b ≤ y ≤ b} .
У цій області D = D ∩ D1 , підносимо обидві частини рівняння
(2.37) до квадрата:
( x 2 + y 2 + c 2 ) 2 − 4c 2 x 2 = 4a 4 − 4a 2 (x 2 + y 2 + c 2 ) + (x 2 + y 2 + c 2 ) ,
2

або (a 2 − c 2 ) x 2 + a 2 y 2 = a 2 (a 2 − c 2 ), b 2 x 2 + a 2 y 2 = a 2b 2 ,
звідки дістаємо раціональне рівняння еліпса
x2 y2
+ = 1, (2.38)
a 2 b2

181
оскільки при перетворенні рівняння (2.36), (2.37), (2.38) еквівале-
нтні в області D .
Рівняння (2.38) називають канонічним рівнянням еліпса.
З рівняння (2.38) маємо:
b2 2
y2 = (a − x 2 ) . (2.39)
a2

2. Формули фокальних радіусів еліпса

r1 = ( x + c ) + y 2 = [використовуємо (2.39)] =
2

b2 2
= x 2 + 2c x + c 2 + b 2 − 2
x = [c 2 + b 2 = a 2 ] =
a
a2 − b2 2 c2 2
= x + 2c x + a 2
= [c 2
= a 2
− b 2
] = x + 2c x + a 2 =
a2 a2
c ε < 1, 
= [ = ε, ε < 1] = (ε x + a ) = | a + ε x | = 
2

a ε | x |< | x |< a  = a + ε x > 0;

 
r2 = 2a − r1 = a − ε x .
Отже,
r1 = a + ε x,
 (2.40)
r2 = a − ε x
— формули фокальних радіусів еліпса.
3. Дослідження форми еліпса за його рівнянням

А. У рівнянні (2.38) змінні x і y тільки у парному степені,

отже, еліпс симетричний відносно координатних осей (осі симет-
рії еліпса), початку координат (центр еліпса).
Точки A1 (−a; 0 ), A2 (a; 0), B1 (0; − b ), B2 (0; b ) ⊂ D перетину
еліпса з осями симетрії називаються вершинами еліпса (рис. 75).
b 2
Б. З рівності (2.39) знаходимо функцію y = a − x 2 . В обла-
a
сті {( x; y ) : 0 ≤ x ≤ a, 0 ≤ y ≤ b} ця функція неперервна, і більшо-
му значенню x відповідає менше значення у, тому функція спад-
на. Еліпс — опукла крива, оскільки пряма перетинає еліпс не
більше ніж у двох точках (пряма — рівняння першого степеня, а

182
еліпс — рівняння другого степеня). Отже, еліпс — замкнена опу-
кла крива (рис. 75).
a a
x=– у x=
ε ε
B2
M
N1 N2

P1 A1 F1 0 F2 A2 P2 х

B1

Рис. 75

Означення 4. Відношення півфокальної відстані c до великої

півосі еліпса a називається ексцентриситетом еліпса (познача-
ється ε ):
c
ε= , 0 < ε < 1, (2.41)
a
a2 − b2 b
або ε = , звідки = 1 − ε 2 , отже, ексцентриситет еліпса
a a
визначається відношенням півосей еліпса.
Зокрема, якщо у рівнянні (2.38) a = b , то дістанемо коло
x2 + y2 = a2 .

4. Побудова еліпса
Якщо нитку довжиною 2a , кінці якої закріплені у фокусах F1
та F2 , натягнемо вістрям олівця і, переміщуючи олівець на пло-
щині, триматимемо нитку натягнутою, то вістря олівця накрес-
лить еліпс.
5. Директриси еліпса
a
Означення 5. Прямі x = ± називають директрисами еліпса.
ε
a a
Директриса x = − відповідає фокусу F1 , а директриса x =
ε ε
a
відповідає фокусу F2 , оскільки > a , то вони перетинають вісь
ε

183
 a a
OX відповідно в точках P2  ; 0  та P1  − ; 0  , що лежать поза
ε   ε 
вершинами еліпса (див. рис. 75).
Знайдемо відстані MN 1 і MN 2 змінної точки M ( x; y ) еліпса до
його директрис відповідно фокусам F1 і F2 :
a a
MN1 = + x, MN 2 = − x.
ε ε
Тоді для змінної точки M ( x; y ) еліпса відношення
r1 a+ε x a+ε x r2 a−ε x
= = =ε і = =ε.
MN1 a a+ε x MN 2 a
+x −x
ε ε ε
Отже, відношення фокальних радіусів змінної точки еліпса до
відстані її від відповідних директрис є стале і дорівнює ексцент-
риситету еліпса.
Приклад № 26. Знайти канонічне рівняння еліпса, якщо:
1) a = 6, b = 4; 2) відстань між фокусами 2c = 10 і велика вісь
2a = 16; 3) мала піввісь b = 4 і 2c = 10; 4) велика піввісь a = 12 і
ε = 0,5; 5) мала піввісь b = 8 і ε = 0,6; 6) сума півосей a + b = 12 і
2c = 6 2 .
x2 y2
▲ 1) + = 1;
36 16
2) c = 5, a = 8 , тому b 2 = 39 . Рівняння еліпса:
x2 y 2
+ =1;
64 39
3) b = 4, c = 5 , тоді a 2 = 41 . Тому
x2 y2
+ = 1;
41 16
4) a = 12, ε = 0,5 , тому c = 6, b 2 = 108, a 2 = 144 . Рівняння
еліпса:
x2 y2
+ = 1;
144 108

184
 5) b = 8, ε = 0,6 , тому c = 0,6 a , тоді a 2 = 100 . Рівняння еліпса:
x2 y2
+ = 1;
100 64
6) a + b = 12 , а 2c = 6 2 . Півосі a і b знайдемо з системи:
a + b = 12, a + b = 12, a + b = 12,
 2   a = 6,75,
a − b = c , ⇔ (a − b ) × (a + b ) = 18, ⇔ a − b = 1,5, ⇒ 
2 2

   b = 5,25.
c = 3 2 , c = 3 2 , c = 3 2 ,
Рівняння еліпса:
x2 y2
+ = 1. ▼
6,752 5,252
Приклад № 27. Звести до канонічного вигляду рівняння
x 2 + 2 y 2 − 5 x + 4 y − 6 = 0.
▲ Перетворимо рівняння:
2
25 25 5
+ 2 ( y 2 + 2 y + 1) = 6 + + 2,  x −  + 2 ( y + 1) = 57 4.
2
x 2 − 5x +
4 4  2
r r
Позначимо x1 = x − 5 2, y1 = y + 1 . Тоді в базисі (O1 ; i ; j ) , де
O1 (5 2 ; − 1) , рівняння еліпса:
2 2
x1 y
+ 1 = 1. ▼
57 4 57 8

4.2.2. Гіпербола

Означення 6. Гіперболою називається множина точок площи-

ни, для яких абсолютна величина різниці відстаней до двох зада-
них точок (фокусів) цієї площини стала.
1. Рівняння гіперболи
Нехай M ( x; y ) — змінна точка гіперболи, F1 (−c; 0 ) і
F2 (c; 0 ) ∈ OX (вісь гіперболи) — фокуси, F1F2 = 2c — фокальна від-
стань, F1O = F2O = c — півфокальні відстані, r1 = F1 M і r2 = F2 M —

185
фокальні радіуси точки M . За означенням дістаємо рівняння гі-
перболи
| r1 − r2 |= 2a (2a = const ∈ R ) , (2.43)

де r1 = ( x + c )2 + y 2 , r2 = ( x − c )2 + y 2 .

у
a a
x= – x=
ε ε
M
D1 B2 D2
A1 b a A2
F1 0 F2 х
C1 B1 C2

Рис. 76

З △ MF1 F2 (рис. 76) маємо | F1M − F2 M | < F1F2 , або 2a < 2c , тоб-
то a < c .
Ірраціональне рівняння гіперболи (2.43) перетворимо до раціо-
нального, звільнившись від радикалів. Підносимо до квадрата
обидві частини (2.43) в області D1 = {( x; y ) : −∞ < x < ∞, −∞ < y < ∞} .
Маємо

( x 2 + y 2 + c 2 ) 2 − 4c 2 x 2 = ( x 2 + y 2 + c 2 ) − 2 a 2 . (2.44)
У рівнянні (2.44) можна звільнитись від радикала в області D ,
в якій його права частина додатна:
c > a 
x 2 + y 2 + c 2 − 2a 2 = x 2 − a 2 + y 2 + c 2 − a 2 =  2 2
=
c − a = b 
2

= x 2 − a 2 + y 2 + b 2 > 0,
якщо x 2 − a 2 ≥ 0. Отже, в області
D = D ∩ D1 = {( x; y ) : x ∈ ( −∞; − a ] ∪ [ a; ∞), y ∈ (−∞; ∞ )} :

186
 ( x 2 + y 2 + c 2 ) 2 − 4c 2 x 2 = ( x 2 + y 2 + c 2 ) 2 − 4 a 2 ( x 2 + y 2 + c 2 ) + 4 a 4 ,
(c 2 − a 2 ) x 2 − a 2 y 2 = a 2 (c 2 − a 2 ) , b 2 x 2 − a 2 y 2 = a 2b 2 .
Звідси дістаємо канонічне рівняння гіперболи в області D :
x2 y2
− = 1, (2.45)
a2 b2
оскільки в області D рівняння (2.43), (2.44), (2.45) еквівалентні
між собою. Параметри a і b рівняння (2.45) відповідно назива-
ються дійсною і уявною півосями гіперболи; точки A1 (− a; 0) і
A2 (a; 0) — вершини гіперболи.
Зокрема, якщо a = b , то гіпербола називається рівносторон-
ньою, і її рівняння x 2 − y 2 = a 2 .

2. Дослідження форми гіперболи

А. У рівнянні гіперболи (2.45) в області D змінні x і y друго-
го степеня, тому гіпербола є крива лінія другого порядку, симет-
рична відносно осей OX і OY (осі гіперболи: OX — дійсна вісь,
OY — умовна вісь), початку координат (центра гіперболи). От-
же, крива гіперболи складається з чотирьох симетричних між со-
бою віток відносно осей OX , OY і O — центра. Розглянемо віт-
ку гіперболи в області D∗ = {( x; y ) : x ≥ a, y ≥ 0} ⊂ D — у першому
r r
квадранті базиса (O; i ; j ) ; її рівняння (рис. 77)
b
y= x2 − a2 . (2.46)
a
у
l

N
K
M
b В

О A (а; 0) х х

Рис. 77

187
 Б. З (2.46) в області D * випливає, що за необмеженого зрос-
тання х від а до + ∞ значення у зростає, причому
b b
y= x2 − a2 < x= y.
a a
Відстань d змінної точки M ( x; y ) гіперболи від прямої
b b
y= x або x − y = 0 за формулою (2.25) дорівнює
a a
b b b 2
| x− y| | x− x − a2 |
a a a b2
d= = = .
2 2 2
 b  +1  b  +1  b  + 1 | b x + b x2 − a2 |
     
a a a a a
b
Якщо x → ∞ , то d → 0 . Пряма y = x називається асимпто-
a
b
тою гіперболи. Отже, рівняння (2.45) має дві асимптоти y = ± x,
a
які збігаються з діагоналями прямокутника A1 A2 B1 B2 (див. рис. 76):
A1 A2 = 2a, B1 B 2 = 2b.

3. Формули фокальних радіусів гіперболи

b2 2
r1 = ( x + c ) + y 2 = [з (2.45) y 2 =
2
(x − a 2 )] =
a2
b2 2
(x − a 2 ) = x 2 a +2 b + 2cx + c 2 − b 2 =
2 2
= x 2 + 2cx + c 2 + 2
a a
 c = ε, 
a 
 2  c2
= c − a = b , = x 2 2 + 2cx + a 2 = ( x ε + a )2
2 2

 2 2 
a
 a + b 2
= c 
 
b2 2
і r2 = ( x − c ) + y 2 = [ y 2 =
2
2
(x − a 2 )] =| ε x − a |=
a
 a − ε x, x ∈ (−∞;−a ],
=
 εx − a, x ∈ [a; ∞ ).

188
 Отже,
r1 = −(ε x + a ), r1 = ε x + a,
x ∈ (−∞; − a ] , і x ∈ [ a; ∞).
r2 = −(ε x − a ), r2 = ε x − a,

4. Механічна побудова гіперболи

А. Будуємо прямокутник C1D1DC зі сторонами 2a і 2b відпо-
відно паралельними осям OX і OY із центром в точці O , його ді-
агоналі, з якими збігаються асимптоти гіперболи, точки
A1 , A2 ∈ OX ∩ x = ± a — вершини гіперболи і коло K (0; OD = r )
з центром в точці O радіуса r = OD ; точки перетину
F1 , F2 = K ∩ OX — фокуси гіперболи.
Б. Будуємо вітку гіперболи в області D * — першому квадран-
ті: візьмемо лінійку, довжина якої більша за дійсну вісь гіпербо-
ли. До одного кінця лінійки прикріпимо нитку такої довжини,
щоб різниця між довжиною лінійки і довжиною нитки дорівню-
вала довжині дійсної осі. Інший кінець лінійки закріпимо в одно-
му фокусі так, щоб лінійка могла обертатись навколо нього, а
другий кінець нитки закріпимо в іншому фокусі. Будемо утриму-
вати нитку вістрям олівця так, щоб вона завжди були натягнутою
і щоб вістря олівця ковзало вздовж лінійки. При обертанні ліній-
ки олівець переміщуватиметься, і його вістря описуватиме части-
ну вітки гіперболи.
5. Директриси гіперболи
Означення 7. Ексцентриситетом гіперболи називається
c c
відношення (позначається ε = > 1, c > a ). За означенням
a a
2
c c2 a2 + b2 b b
ε= = = = 1 +   . Звідси = ε 2 − 1.
a a2 a2 a a
a
Прямі x = ± (див. рис. 76) називаються директрисами гі-
ε
перболи відповідно до фокусів F2 і F1 .

Приклад № 28. Знайти канонічне рівняння гіперболи, якщо

задано:
1) 2a = 10, 2b = 8; 2) 2c = 10, 2b = 8; 3) 2c = 6, ε = 3 2;
4
4) 2a = 16 і ε = 5 4 ; 5) y = ± x і 2c = 20.
3

189
 ▲ 1) За формулою (2.45) дістанемо рівняння гіперболи
x2 y 2
− = 1.
25 16
2) З рівності a 2 + b 2 = c 2 знаходимо a 2 = 25 − 16 = 9 . Отже, рів-
няння гіперболи:
x2 y 2
− = 1.
9 16
c c
3) З рівностей ε= і b2 = c2 − a2 знаходимо a= =2,
a ε
x2 y 2
b 2 = 9 − 4 = 5 . Отже, рівняння гіперболи: − = 1.
4 5
c 5
4) З рівностей ε = , b2 = c2 − a2 маємо: c = ε a = ⋅ 8 = 10,
a 4
x2 y2
b 2 = 100 − 64 = 36 . Рівняння гіперболи:− = 1.
64 36
4 b 4
5) З рівняння асимптот гіперболи y = ± x маємо = .
3 a 3
Параметри a і b гіперболи знаходимо із системи рівнянь
a 2 + b 2 = 100,

 4
b = a.
3
Звідси a 2 = 36, b 2 = 64 . Рівняння гіперболи:
x2 y 2
− = 1. ▼
36 64

Приклад № 29. Знайти ексцентриситет гіперболи

25 x 2 − 36 y 2 = 900.
▲ З канонічного рівняння гіперболи
x2 y2
− =1
36 25

190
маємо a = 6, b = 5 . Тоді

c = a 2 + b 2 = 36 + 25 = 61

c 61
і ексцентриситет гіперболи дорівнює ε = = . ▼
a 6

Приклад № 30. Перетворити рівняння гіперболи

9 x 2 − 16 y 2 + 90 x + 32 y − 367 = 0
до канонічного рівняння і знайти її параметри.
▲ У заданому рівнянні виділимо повні квадрати відносно
змінних x і y :
9 (x 2 + 10 x + 25) − 16 ( y 2 − 2 y + 1) = 367 + 225 − 16,
або
9 ( x + 5) − 16 ( y − 1) = 576.
2 2

Звідси запишемо останнє рівняння в канонічному вигляді:

( x + 5) 2 ( y − 1) 2
− = 1.
64 36
Тут a 2 = 64, b 2 = 36 , O1 (−5; 1) — центр гіперболи. Обчислимо
c
ексцентриситет за формулою ε = . З рівності c = a 2 + b 2 маємо
a
c 5
c = 64 + 36 = 10 . Тоді ε =
= .
a 4
b 3
Рівняння асимптот y = ± x , тож y = ± x .▼
a 4

4.2.3. Парабола
Означення 8. Параболою називається множина точок площи-
ни, рівновіддалених від заданої точки F (фокуса) і від даної
прямої l (директриси), яка не проходить через точку F .
Відстань від фокуса до директриси заведено позначати через р.
Цю відстань називають фокальним параметром параболи
(рис. 78).

191
 у

Q C M
у

p/2

A 0 F х х

Рис. 78

1. Рівняння параболи
r r
Нехай у базисі (O; i ; j ) M ( x; y ) — змінна точка параболи,
p p p
F  ; 0  ∈ OX ⊥ l , A  − ; 0  = l ∩ OX , AO = OF = , p — пара-
2   2  2
метр параболи. Позначимо r = FM — фокальний радіус точки
M ( x; y ) , d = MQ — відстань від точки М до директриси l ; MQ
⊥ OY , C = MQ ∩ OY (див. рис. 78).
За означенням параболи
r=d, (2.47)
2
p p
де r =  x −  + y 2 , d = x + . Тоді
 2 2
2
x − p  + y2 = x + p (2.48)
 
 2 2
є рівнянням параболи. Перетворимо його до раціонального рівнян-
ня. Найменші значення r і d в точці О (0; 0) — центрі параболи.
Функція r = r ( x; y ) — зростаюча, тому і функція d = d ( x; y )
зростаюча; вона зростаюча для x > 0 . В області D2 = {( x; y ) :
x ≥ 0, | y | > 0} піднесемо обидві частини рівняння (2.48) до квад-
2 2
p p
рата:  x −  + y 2 =  x +  .
 2  2
Звідси дістанемо канонічне рівняння параболи
y2 = 2 p x , (2.49)

192
оскільки рівняння (2.48) і (2.49) еквівалентні в області
D 2 = {( x; y ) : x ≥ 0, | y | > 0} (рис. 79).
у
у2= 2рх

0 х

Рис. 79

2. Дослідження форми параболи

А. Змінні у рівнянні (2.49): у — другого, а х — першого степе-
ня, то парабола — це крива, симетрична відносно осі OX (вісь
параболи), вона складається з двох віток відповідно в областях
{( x; y ) : x ≥ 0, y ≥ 0} і {( x; y ) : x ≥ 0, y ≤ 0} . Точка О (0; 0) — вершина
параболи.
З рівняння (2.49) в області {( x; y ) : x ≥ 0, y ≥ 0} дістанемо функ-
цію y = 2 p x , яка зростає; y → ∞ при x → ∞ .
Б. Рівняння параболи з віссю y ≥ 0 (рис. 80):
x 2 = 2 p y. (2.50)
Рівняння параболи з віссю x ≤ 0 ( p > 0) (рис. 81):
y 2 = −2 p x . (2.51)

у у

у
0 х
у2 = –2рх х2 = –2ру
х2 = 2ру

0 х
0 х

Рис. 80 Рис. 81 Рис. 82

193
 Рівняння параболи з віссю y ≤ 0 (рис. 82):
x 2 = −2 p y . (2.52)

Приклад № 31. Знайти рівняння параболи, що проходить че-

рез точку А (4; –1) з віссю OX , О (0; 0) — її вершина.
▲ Оскільки абсциса точки А параболи додатна, то x ≥ 0 —
1
вісь параболи. Тоді з (2.50): (−1) 2 = 2 p × 4 , звідки 2 p = . Дістає-
4
1
мо рівняння параболи y 2 = x. ▼
4
Зведення загального рівняння другого порядку
Ax 2 + Bxy + Cy 2 + Dx + Ey + F = 0
за допомогою перетворення координат — переносу і повороту
системи координат за формулами (2.26) і (2.28) — до канонічного
рівняння розглянемо на прикладах.

Приклад № 32. Звести рівняння 2 x 2 + 3 y 2 − 4 x + 6 y − 7 = 0 до

канонічного рівняння.
▲ Перетворимо задане рівняння до повних квадратів відносно
змінних x і y :

( x − 1)2 ( y + 1)2
2 ( x − 1) + 3 ( y + 1) = 12,
2 2
+ = 1.
6 4
Використовуємо перетворення системи координат паралель-
ним переносом
 x − 1 = x1 ,

 y + 1 = y1.
r r
Тоді рівняння у базисі (O1 ; i ; j ) , O1 (1; − 1) є
2 2
x1 y
+ 1 = 1. ▼
6 4
Приклад № 33. Точка A ( ) r r
3 ; 2 у базисі (O; i ; j ) . Знайти коор-
r r r ∧r
динати цієї точки в базисі (O; i1 ; j1 ) ,  i ; i1  = 60° .
 

194
 ▲ За формулами (2.29)
 x1 = x cos α + y sin α,

 y1 = − x sin α + y cos α.
1 3
Маємо (cos 60° = , sin 60° = ) : x1 = 3 × 1 2 + 2 × 3 2 ,
2 2
y1 = − 3 × 3 2 + 2 × 1 2 , звідки x1 = 3 3 2 , y1 = −1 2 . ▼

Приклад № 34. Знайти канонічне рівняння параболи

y = x 2 − 7 x + 12 ,
її центр і параметр.
▲ Перетворимо задане рівняння до повного квадрата відносно
змінної x :
2
49 7 49 1 7
y+− 12 =  x 2 − 2 × x +  , або y + =  x −  .
4  2 4  4  2
1 7 r r
Нехай y1 = y + , x1 = x − . Отже, у базисі (O1; i ; j ) канонічне
4 2
7 1 1
рівняння є y1 = x1 , O1  ; − , p = . ▼
2

2 4 2

Приклад № 35. Знайти канонічне рівняння кривої

5 x 2 + 4 xy + 8 y 2 − 32 x − 56 y + 80 = 0.
▲ За формулою (2.28):
 x = x1 cos ϕ − y1 sin ϕ,
 (2.53)
 y = x1 sin ϕ + y1 cos ϕ.
Підставивши (2.53) в задане рівняння кривої, дістанемо:
5 ( x1 cos ϕ − y1 sin ϕ) + 4 ( x 21 cos ϕ sin ϕ − x1 y1 sin 2 ϕ +
2

+ x1 y1 cos 2 ϕ − y1 sin ϕ cos ϕ) + 8 ( x1 sin ϕ + y1 cos ϕ) −

2 2

– 32 ( x1 cos ϕ − y1 sin ϕ) −56 ( x1 sin ϕ + y1 cos ϕ) + 80 = 0, або

x1 (5 cos 2 ϕ + 4 cos ϕ sin ϕ + 8 sin 2 ϕ) + x1 y1 (−10 sin ϕ cos ϕ −
2

2
− 4 sin 2 ϕ + 4 cos2 ϕ + 16 sin ϕ cos ϕ) + y1 (5 sin 2 ϕ − 4 sin ϕ cos ϕ +
+ 8 cos 2 ϕ) + x1 (− 32 cos ϕ − 56 sin ϕ) + y1 (32 sin ϕ − 56 cos ϕ) + 80 = 0 . (2.54)

195
 Виберемо ϕ так, щоб коефіцієнт при x1 y1 дорівнював нулю,
тобто 6 sin ϕ cos ϕ − 4 sin 2 ϕ + 4 cos2 ϕ = 0 , або 2 tg 2 ϕ − 3 tg ϕ − 2 = 0 ,
3 ± 25 1
звідки tg ϕ = ; tg ϕ = 2 і tg ϕ = − .
4 2
Ці два значення тангенсів кута ϕ відповідають двом базисам
r r r r
(O; i1 ; j1 ) і (O; i2 ; j 2 ) . Розглянемо перетворення тільки в базисі
r r r r π
(O; i1 ; j1 ) , ϕ = (i ; ^ i1 ) = arctg 2, 0 < arctg 2 < . Обчислимо sin ϕ і
2
cos ϕ , послуговуючись формулами
tg ϕ 1
sin ϕ = , cos ϕ = .
1 + tg 4 ϕ 2
1 + tg 2 ϕ
2 1 2
Маємо sin ϕ = , cos ϕ = , sin ϕ cos ϕ = .
5 5 5
Підставимо ці значення в рівняння (2.54) і знайдемо
16  2
9  x1 − x1  + 4  y1 + y1  + 80 = 0.
2 2
(2.55)
 5   5 
Виділимо в (2.55) повні квадрати відносно змінних x1 і y1 :
2 2
8  1 
9  x1 − 
 + 4  y1 +  = 36. (2.56)
 5  5
r r
, O1 
8 1 8 1 
У базисі (O1; i1; j1 ) : x2 = x1 − , y2 = y1 + ;−  , то-
5 5  5 5
2 2
x y
ді рівняння (2.56) зводиться до канонічного рівняння 2 + 2 = 1.
4 9
у
у1
Х
Y
х1

01
0 х

Рис. 83

196
 r r
Це є еліпс з центром у точці O1 
8 1 
;−  у базисі (O1; i1; j1 )
 5 5
(рис. 83). ▼

§ 5. ПЛОЩИНА

5.1. Загальне рівняння площини

r r r
◐ Теорема. У системі координат з базисом (O; i ; j ; k ) між
площиною П і лінійним рівнянням Ax + By + Cz + D = 0 ,
A2 + B 2 + C 2 ≠ 0, A, B, C , D ∈ R відносно змінних x, y, z — ко-
ординат ( x; y; z ) ∈ П існує взаємно однозначна відповідність.
Доведення. Необхідність. П ⇒ Ax + By + Cz + D = 0 . У базисі
r r r
(rO; i ; j ; k ) площина
r
П визначається однозначно нормаллю
n = ( A; B; C ) , n ⊥ П і точкою M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) ∈ П (рис. 84),
M ( x; y; z ) — змінна точка площини. Тоді
r
n ⊥ M 0 M = ( x − x0 ; y − y0 ; z − z 0 ) ⇔
⇔ A ( x − x0 ) + B ( y − y0 ) + C ( z − z0 ) = 0, ⇒
⇒ Ax + By + Cz + D = 0 , (2.54)
де D = − Ax0 − By0 − Cz0 . Отже, П ⇒ Ax + By + Cz + D = 0 .

z
r
n

M0
M

0 у

Рис. 84

197
 Достатність. Ax + By + Cz + D = 0 ⇒П. Оскільки
A2 + B 2 + C 2 ≠ 0,
r
то існує вектор n = ( A; B; C ) ≠ 0 . Нехай x0 , y0 , z0 — один з розв’яз-
ків заданого рівняння Ax 0 + By 0 + Cz 0 + D = 0 . Тоді рівняння
A ( x − x0 ) + B ( y − y0 ) + C ( z − z0 ) = 0, (2.55)
де x, y, z — довільний розв’язок цього рівняння, еквівалентне да-
ному рівнянню. За необхідністю теореми рівняння (2.55) є площина
r
П⊥ n , тому еквівалентне йому рівняння Ax + By + Cz + D = 0 є пло-
щина П. Отже, Ax + By + Cz + D = 0 ⇔П. ◑
Рівняння (2.54) є rзагальне
r r
рівняння площини в системі коор-
динат з базисом (0; i ; j ; k ) ; рівняння (2.55) — рівняння площи-
ни, що проходить через точку M 0 , перпендикулярно до вектора
r
n = ( A; B; C ).
Дослідження загального рівняння площини
1. A, B, C ≠ 0, D = 0 , то площина Ax + By + Cz = 0 проходить
через початок координат.
2. A = 0 (−∞ < x < ∞ ) і B, C , D ≠ 0 , то площина By + Cz + D = 0
паралельна осі OX .
3. A = B = 0 (−∞ < x < ∞ і −∞ < y < ∞) , C , D ≠ 0 то площина
D
Cz + D = 0 , або z = − , паралельна площині XOY .
C
4. A = 0 (−∞ < x < ∞ ) , D = 0, B, C ≠ 0, то площина By + Cz = 0
проходить через початок координат паралельно осі OX .
5. A = B = D = 0 (−∞ < x < ∞, − ∞ < y < ∞ ) , C ≠ 0 , то Cz = 0 , або
z = 0 , є координатна площина XOY .
A B C
6. A, B, C , D ≠ 0 . Тоді x+ y+ z = 1 . Позначимо
−D −D −D
D D D
− = a, − = b, − = c , маємо
A B C
x y z
+ + =1 (2.56)
a b c
— рівняння площини П у відрізках на координатних осях, де
(a; 0; 0 ) = П ∩ OX , (0; b; 0) = П ∩ OY , (0; 0; c ) = П ∩ OZ .

198
 Приклад № 36. Знайти рівняння площини, що проходить че-
рез точку P(2; − 1; 1) і перпендикулярна прямій ОР, О (0; 0; 0).
r
▲ Вектор n = OP = (2; − 1; 1) — нормаль площини, і з (2.55) діс-
таємо її рівняння:
2 × ( x − 2) − ( y + 1) + ( z − 1) = 0 , або 2 x − y + z − 6 = 0 .▼

Приклад № 37. Знайти рівняння площини, що проходить че-

рез вісь OZ і точку M (−2; 1; 1) .
▲ Рівняння площини, що проходить через вісь OZ : Ax + By = 0 .
Точка М лежить на цій площині, тому A × (−2) + B × 1 = 0 , звідки
В = 2 А. Отже, рівняння площини: Ax + 2 Ay = 0 , тобто x + 2 y = 0 . ▼

Приклад № 38. Задано точки M 1 (0; − 1; 3) і M 2 (1; 3; 5). Знайти

рівняння площини, що проходить через точку M 1 перпендикуля-
r
рно до вектора n = M 1M 2 .
▲ Рівняння площини: A ( x − 0) + B ( y + 1) + C ( z − 3) = 0; вектор
r
n = M 1M 2 = (1; 4; 2) — її нормаль. Тому в рівнянні площини А = 1,
В = 4, С = 2.
Отже, 1× ( x − 0) + 4 × ( y + 1) + 2 × ( z − 3) = 0, або x + 4 y + 2 z − 2 = 0. ▼

Приклад № 39. Знайти рівняння площини, яка паралельна осі

OX і проходить через точки M 1 (0; 1; 3), M 2 (2; 4; 5).
▲ Рівняння площини, паралельної осі OX : By + Cz + D = 0 . То-
чки M 1 і M 2 лежать на цій площині, тому
 B × 1 + C × 3 + D = 0,

 B × 4 + C × 5 + D = 0.
Розв’язок цієї системи рівнянь відносно В і С:
C = − 3 D,
−4 × B − 12 × C − 4 × D = 0,  B + 3 × C + D = 0,  7
 + ⇔  ⇔
4 × B + 5 × C + D = 0, − 7 × C − 3 × D = 0,  B = 2 D.
 7
Підставимо значення В та С в рівняння площини:
2 3
Dy − Dz + D = 0, або 2 y − 3z + 7 = 0. ▼
7 7

199
 5.2. Кут між двома площинами,
умови їх паралельності та перпендикулярності
Нехай задано площини
A1 x + B1 y + C1 z + D1 = 0 і A2 x + B2 y + C2 z + D2 = 0 . (2.57)
Якщо дві площини перетинаються, то вони утворюють суміж-
ні двогранні кути (рис. 85). r
n2
r
r n1
n2
ϕ II
r
n1

ϕ ϕ
π−ϕ

Рис. 85

Якщо один з них дорівнює ϕ , то суміжний з ним дорівнює

π−ϕ.

Означення 9. Кутом ϕ між двома площинами називається

один з двох суміжних двогранних кутів, утворених цими площи-
нами. r r
Маємо вектори n1 = ( A1; B1; C1 ) і n2 = ( A2 ; B2 ; C2 ) — нормалі
площин (2.57) відповідно. Тоді один із суміжних кутів
r ∧r π
0 < ϕ =  n1 , n2  < дорівнює
  2 r r
| N1 ⋅ N 2 |
cos ϕ = r r ,
| N1 || N 2 |
або
| A1 A2 + B1B2 + C1C2 |
cos ϕ = . (2.58)
2 2 2 2 2 2
A + B1 + C1
1 A2 + B2 + C2

200
 r r r r
Якщо n1 ⊥ n2 ⇔ n1 ⋅ n2 = 0 ⇒

⇒ A1 A2 + B1 B2 + C1C2 = 0. (2.59)

∧
Якщо площини паралельні, то ϕ =  n1 , n2  = 0, n1 ∥ n2 ⇒
r r r r
 
A1 B1 C1
⇒ = = . (2.60)
A2 B2 C2
Пропорції (2.60) — умови паралельності площин (2.57).

Приклад № 40. Знайти кут між площинами x − 2 y + 2 z − 8 = 0,

x + z − 6 = 0.
r r
▲ n1 = (1; − 2; 2) і n2 = (1; 0; 1) — відповідно нормалі цих пло-
r ∧r
щин. Тоді кут ϕ =  n1 , n 2  між площинами знаходимо за форму-
 
лою (2.58):
1 ⋅ 1 + ( −2 ) ⋅ 0 + 2 ⋅ 1 3 2 π
cos ϕ = = = , звідки ϕ = . ▼
1 + (−2) + 2
2 2 2
1 + 0 +1
2 2 2 3 2 2 4

Приклад № 41. Знайти площину, що проходить через точку

M (2; 2; − 2 ) і паралельна площині x − 2 y − 3z = 0 .
r
▲ n = (1; − 2; − 3) — нормаль шуканої площини. Оскільки пло-
щина проходить через точку M (2; 2; − 2 ) , то
1× ( x − 2) − 2 × ( y − 2) − 3 × ( z + 2 ) = 0,
звідки x − 2 y − 3z − 4 = 0. ▼

Приклад № 42. Знайти рівняння площини, що проходить че-

рез точки M 1 (−1; − 2; 0) , M 2 (1; 1; 2) і перпендикулярна до площи-
ни x + 2 y + 2 z − 4 = 0.
▲ Оскільки точки M 1 і M 2 лежать на площині
−1⋅ A − 2 ⋅ B + D = 0,
Ax + By + Cz + D = 0 , то 
1 ⋅ A + 1 ⋅ B + 2 ⋅ C + D = 0.

201
 r r
n1 = (А; В; С) — нормаль шуканої площини, n = (1; 2; 2) —
нормаль заданої площини. Тому
r r r r
n1 ⊥ n ⇔ n1 ⋅ n = 0 ⇒ A ⋅1 + B ⋅ 2 + C ⋅ 2 = 0 .
Тоді А, В, С і D знаходимо із системи рівнянь
− A − 2 B + D = 0,

 A + B + 2C + D = 0,
 A + 2 B + 2C = 0.

D
Розв’язавши цю систему, дістанемо: A = − D, B = D, C = − .
2
Підставивши ці значення в рівняння шуканої площини, дістанемо
рівняння площини
D
− Dx + Dy − z + D = 0, звідки 2 x − 2 y + z = 2. ▼
2

5.3. Відстань та відхилення

від точки до площини

Знайдемо відстань d ≥ 0 від заданої точки M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) до

площини Ax + By + Cz + D = 0 (рис. 86). Нехай вектор d = M 0 P =
= ( x1 − x0 ; y1 − y0 ; z1 − z0 ) перпендикулярний до площини, точка
P ( x1; y1; z1 ) — основа перпендикуляра M 0 P.

z
r M0
n
r
d

0 у

Рис. 86

202
 r r r
Вектор n = ( A; B; C ) — нормаль площини, тому n ∥ d , отже,
r r
d = λ n, λ ∈ R , або
 x1 − x0 = A λ,  x1 = x0 + A λ,
 
 y1 − y0 = B λ, ⇔  y1 = y0 + B λ, (2.61)
 z − z = C λ,  z = z + C λ.
 1 0  1 0
Тоді d = | λ | n, n = A 2 + B 2 + C 2 .
Точка P ( x1 ; y1 ; z1 ) належить площині, тоді Ax1 + By1 + Cz1 + D = 0 ;
у цю рівність підставимо x1; y1 ; z1 з (2.61) і дістанемо:
A ( x 0 + A λ) + B ( y 0 + B λ ) + C ( z 0 + C λ) + D =
= Ax 0 + By 0 + Cz 0 + D + λ (A 2 + B 2 + C 2 ) = 0,
Ax0 + By0 + Cz0 + D
звідки λ = − .
A2 + B 2 + C 2
Тоді
| Ax0 + By0 + Cz0 + D |
d =| λ | n = . (2.62)
A2 + B 2 + C 2
Відхилення δ точки M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) від площини
Ax + By + Cz + D = 0 обчислюється за формулою
Ax0 + By0 + Cz0 + D
δ= .
± A2 + B 2 + C 2
Тут δ береться зі знаком «+», якщо точка M 0 і початок коор-
динат О (0; 0; 0) лежать по різні боки від площини, і зі знаком «–»,
якщо вони лежать по один бік.
Приклад № 43. Знайти відстань між паралельними площина-
ми 5 x + 3 y − 4 z + 15 = 0 і 15 x + 9 y − 12 z − 5 = 0 .
▲ Виберемо на площині 15 x + 9 y − 12 z − 5 = 0 деяку точку, на-
1
приклад, M  ; 0; 0  . Тоді за формулою (2.62) знайдемо шукану
3 
відстань d :
1
| 5 × + 3 × 0 + (−4) × 0 + 15 |
3 5 2
d= = . ▼
5 + 3 + (−4)
2 2 2 3

203
 5.4. Взаємне положення трьох площин
Нехай задано площини:
A1 x + B1 y + C1 z + D1 = 0 ,
A2 x + B2 y + C2 z + D2 = 0 , (2.63)
A3 x + B 3 y + C 3 z + D3 = 0 .
На рис. 87—94 показано взаємне положення трьох площин:
1. Площини перетинаються, мають одну спільну точку (рис. 87).
2. Дві площини паралельні, а третя їх перетинає (рис. 88).
3. Площини попарно перетинаються (рис. 89).
4. Три площини попарно паралельні (рис. 90).
5. Площини належать до в’язки площин, але попарно різні
(рис. 91).
6. Дві площини збігаються, а третя їх перетинає (рис. 92).
7. Дві площини збігаються, а третя паралельна їм (рис. 93).
8. Три площини збігаються (рис. 94).

Рис. 87 Рис. 88

Рис. 89 Рис. 90

Рис. 91 Рис. 92

204
 Рис. 93 Рис. 94

Позначимо через r1 та r2 ранги основної і розширеної мат-

риць
 A1 B1 C1 − D1 
 
 A2 B2 C2 − D2 
A B2 C3 − D3 
 3
системи (2.63).

◐ Теорема (без доведення).

1. Щоб задані площини (2.63) мали одну спільну точку, необ-
хідно і достатньо, щоб r1 = r2 = 3 .
2. Щоб задані площини належали до однієї в’язки площин, не-
обхідно і достатньо, щоб r2 < 3. ◑

Приклад № 44. Довести взаємне розміщення трьох площин:

x + 2 y − z − 3 = 0, x + 4 y − 6 = 0, 2 x + 5 y − 3z − 6 = 0.
▲ Знайдемо ранги r1 і r2 основної і розширеної матриць сис-
теми рівнянь заданих площин:
 1 2 −1 3 ×2  1 2 −1 3   1 −1 2 3 
     
 1 4 0 6 – ~  0 − 2 − 1 − 3 ~  0 − 1 − 2 − 3 ~
 2 5 − 3 6 – 0 −1 1 +
   0   0 1 − 1 0 

 1 −1 2 3 
 
~  0 − 1 − 2 − 3 .
 0 0 − 3 − 3
 
Звідси r1 = r2 = 3 . Отже, площини перетинаються в одній
точці. ▼

205
 5.5. Рівняння площини,
що проходить через три задані точки
Нехай площина в просторі проходить через три точки
M 1 ( x1; y1; z1 ), M 2 ( x2 ; y2 ; z2 ), M 3 ( x3 ; y3 ; z3 ) , що не лежать на одній
прямій. Розглянемо вектори M 1 M 2 = ( x 2 − x1 ; y 2 − y1 ; z 2 − z1 ) та
M 1M 3 = ( x3 − x1; y3 − y1; z3 − z1 ) . M 1M 2 ∦ M 1M 3 . Точка M ( x; y; z )
лежить у площині з точками M 1 , M 2 M 3 тоді і тільки тоді, коли ве-
ктори M 1M 2 , M 1M 3 , M 1M = ( x − x1; y − y1; z − z1 ) компланарні, тоб-
x − x1 y − y1 z − z1
то x2 − x1 y2 − y1 z2 − z1 = 0 — це рівняння площини, яка прохо-
x3 − x1 y3 − y1 z3 − z1
дить через три задані точки.

§ 6. ПРЯМА У ПРОСТОРІ

6.1. Канонічні і параметричні рівняння

прямої лінії в просторі
Пряма у просторі однозначно задається точкою M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) і
r
напрямним вектором v = (m; n; p ) (рис. 95).

z
M0 M

r
v

0 у

Рис. 95

Нехай точка M ( x; y; z ) — змінна точка прямої.

Тоді вектор M 0 M = ( x − x0 ; y − y0 ; z − z0 ).

206
 r
З колінеарності векторів M 0 M і v дістаємо канонічні рівнян-
ня прямої
x − x0 y − y0 z − z0
= = . (2.64)
m n p
Позначимо у (2.64) рівні відношення через t , t ∈ R , тоді діс-
танемо параметричні рівняння прямої
 x = x0 + m t ,

 y = y0 + n t , (2.65)
 z = z + p t.
 0

Приклад № 45. Знайти рівняння прямої, що проходить через

r
точку M 0 (4; 3; 0) паралельно вектору v = (–1; 1; 1).
▲ За формулою (2.64) маємо
x−4 y −3 z
= = , або 4 − x = y − 3 = z. ▼
−1 1 1

Приклад № 46. Знайти рівняння прямої, що проходить через

дві точки M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) та M 2 ( x2 ; y2 ; z 2 ) .
▲ Напрямний вектор прямої:
r
v = M 1M 2 = ( x2 − x1 ; y2 − y1; z2 − z1 ) .
Тоді рівняння прямої:
x − x1 y − y1 z − z1
= = .▼ (2.66)
x2 − x1 y2 − y1 z2 − z1

Приклад № 47. Скласти рівняння прямої, що проходить через

точки M 1 (2; − 1; 3) , M 2 (2; 3; 3).
▲ За формулою (2.66) маємо:
x − 2 y +1 z − 3 x − 2 y +1 z − 3
= = , або = = ,
2 − 2 3 +1 3 − 3 0 4 0
звідки рівняння прямої задається перетином двох площин:
 x = 2,
 ▼
 z = 3.

207
 6.2. Кут між прямими

x − x1 y − y1 z − z1 r
Нехай задано прямі = = , v1 = (m1; n1; p1 ),
m1 n1 p1
x − x2 y − y 2 z − z 2 r
= = , v2 = (m2 ; n2 ; p2 ).
m2 n2 p2

Означення 10. Кутом між двома прямими називається кут

 vr , ∧ vr  між напрямними векторами цих прямих.
 1 2
 
Прямі утворюють між собою два суміжні кути; якщо один з
них дорівнює ϕ (рис. 96), то суміжний з ним дорівнює π − ϕ . То-
∧ π
ді один з цих суміжних кутів 0 < ϕ =  v1 , v2  <
r r
знаходять за фор-
  2
мулою косинуса кута між двома векторами:
| m1 m 2 + n1 n 2 + p1 p 2 |
cos ϕ = . (2.67)
2 2 2 2 2 2
m1 + n1 + p1 m2 + n2 + p2

r
v1
ϕ
r
π−ϕ v2

0 у

Рис. 96
r r
Якщо прямі паралельні, то v1 ∥ v2 , звідки маємо умову пара-
лельності прямих:
m1 n1 p1
= = . (2.68)
m2 n2 p2

208
 r r r r
Якщо прямі перпендикулярні, то v1 ⊥ v2 ⇔ v1 ⋅ v2 = 0, звідки
випливає умова перпендикулярності прямих:
m1m2 + n1n2 + p1 p2 = 0. (2.69)

Приклад № 48. Знайти кут між прямими

x − 2 y −1 z − 3 x −1 y + 2 z +1
= = , = = .
3 −1 2 2 4 −2
∧
▲ Тут v1 = (3; − 1; 2 ) , v2 = (2; 4; − 2) . Тоді ϕ =  v1 , v2  . За форму-
r r r r
 
3 × 2 − 1× 4 − 2 × 2 1
лою (2.67) знайдемо cos ϕ = = − .
9 + 1 + 4 4 + 16 + 4 2 21
 1   1 
Отже, ϕ = arccos  −  = π − arccos  . ▼
 2 21   2 21 

Приклад № 49. Провести пряму, яка паралельна прямій

x − 2 y − 3 z +1
= = , через точку М (1; –1; 3).
1 3 2
▲ Рівняння прямої, що проходить через точку М:
x −1 y + 1 z − 3
= = .
m n p
З умови паралельності двох прямих: m = 1, n = 3, p = 2. От-
x −1 y + 1 z − 3
же, рівняння прямої: = = . ▼
1 3 2

6.3. Загальні рівняння прямої

Пряма у просторі визначається як перетин двох площин:

r
 A1 x + B1 y + C1 z + D1 = 0, n1 = ( A1; B1; C1 ),
 r (2.70)
 A2 x + B2 y + C2 z + D2 = 0, n2 = ( A2 ; B2 ; C2 ), де n1 ≠ λn2 .

Система рівнянь (2.70) називається загальними рівняннями

прямої.

209
 Зведення загальних рівнянь прямої до канонічних:
A1 B1
1. Нехай у прямої (2.70), наприклад, визначник ≠ 0,
A2 B2
тоді вона перетинає площину z = 0 ; знаходимо її точку перетину
M 0 ( x0 , y0 , z0 ) з площиною z = 0 із системи рівнянь (2.70):
 A1 x + B1 y = − D1 ,

 A2 x + B2 y = − D2 .
r
2. Оскільки напрямний вектор v = (m; n; p ) прямої (2.70) пер-
r r
пендикулярний до векторів n1 і n2 , то
r r r
i j k
r r r r B C1 r C1 A1 r A1 B1
v = n1 × n 2 = A1 B1 C1 = i 1 + j +k . (2.71)
B2 C2 C2 A2 A2 B2
A2 B2 C2
Отже, загальні рівняння прямої зводяться до канонічних:
x − x0 y − y0 z
= = . (2.72)
B1 C1 C1 A1 A1 B1
B2 C2 C2 A2 A2 B2

Приклад № 50. Знайти канонічні рівняння прямої

 x + 3 y − 4 z + 5 = 0,

2 x − y + z − 4 = 0.
▲ Із системи рівнянь послідовно виключаємо y і x . Дістаємо
 x + 3 y − 4 z + 5 = 0,
+
6 x − 3 y + 3z − 12 = 0,
7 x − z = 7,
x −1
звідки z = , і
17
−2 x − 6 y + 8 z − 10 = 0,
+
2 x − y + z − 4 = 0,
−7 y + 9 z = 14,
y+2
звідки z = .
97

210
 Отже, канонічні рівняння прямої:
x −1 y + 2 x −1 y + 2 z
z= = , або = = . ▼
17 97 1 9 7

Приклад № 51. Скласти рівняння прямої, яка проходить че-

рез точку A(−4; − 5; 3) і перетинає прямі
x +1 y + 3 z − 2 x − 2 y +1 z −1
= = , = = .
3 −2 −1 2 3 −5
r r
▲ Маємо S1 (3; − 2; − 1) , S2 (2; 3; − 5) — напрямні вектори зада-
них прямих; M 1 (−1; − 3; 2) , M 2 (2; − 1; 1) — точки, які лежать відпо-
відно на заданих
r прямих.
Нехай S (m; n; p ) — напрямний вектор шуканої прямої, яка
проходить через точку A(−4; − 5; 3) . Її рівняння:
x+4 y +5 z −3
= = .
m n p
Визначимо m, n, p з умови, що шукана пряма перетинає дві
r r
задані прямі з напрямними векторами S1 , S2 . Це можливо, якщо
r r r r
вектори M 1 A , S2 , S компланарні, а також вектори S1 , S , AM 2
компланарні:
m n p m n p
3 2 −1 = 0 і 3 − 2 −1 = 0 ;
2 3 −5 3 2 −1

 2 −1 3 −1 3 2
m −n +p = 0,
 3 −5 2 −5 2 3 −7m + 13n + 5 p = 0, m = −3 p,
  
m − 2 −1 3 −1 3 −2 4m + 12 p = 0, n = −2 p.
−n +p = 0;
 2 −1 3 −1 3 2
Отже, шукані рівняння:
x+4 y +5 z −3 x+4 y +5 z −3
= = , або = = .
− 3p − 2 p p 3 2 −1
x+4 y +5 z −3
Відповідь: = = .▼
3 2 −1

211
 Приклад № 52. Скласти параметричні рівняння спільного
перпендикуляра двох прямих, заданих рівняннями: x = 3 t − 7,
y = −2 t + 4, z = 3 t + 4 і x = t + 1, y = 2 t − 8, z = −t − 12.
▲ Запишемо параметричні рівняння заданих прямих у кано-
нічному вигляді:
x+7 y−4 z−4 r
= = = t ; S1 (3; − 2; 3) , M 1 (−7; 4; 4) ;
3 −2 3
x − 1 y + 8 z + 12 r
= = = t ; S 2 (1; 2; − 1) , M 2 (1; − 8; − 12) .
1 2 −1
З’ясуємо, чи перетинаються ці прямі. Обчислимо визначник
x2 − x1 y2 − y1
z2 − z1
m1 p1 ,
n1
m2 p2 n2
r r
складений з координат векторів M 1M 2 , S1 , S2 :
8 −12 −16
3 −2 3 = 16 − 36 − 96 − 32 − 48 − 36 ≠ 0,
1 2 −1
отже, задані прямі схрещуються.
Побудуємо площини, що проходять через задані прямі і пара-
лельні між собою:
A ( x + 7 ) + B ( y − 4 ) + C ( z − 4) = 0 та A ( x − 1) + B ( y + 8) + C ( z + 12) = 0 .
r r r r
N ( A; B; C ) ⊥ S1 і N ⊥ S2 :
 2
3 A − 2 B + 3 C = 0, A = C − 2 B ,  A = C − 2 B,  A = − B,
    3
   4 
 A + 2 B − C = 0 , 3 C − 6 B − 2 B + 3 C = 0, C = B , 4
C = B.
3  3
Маємо площини:
2 4
− B( x + 7 ) + B ( y − 4 ) + B ( z − 4 ) = 0
3 3
2 4
та − B( x − 1) + B ( y + 8) + B ( z + 12) = 0,
3 3
або 2 x − 3 y − 4 z + 42 = 0 та 2 x − 3 y − 4 z − 74 = 0 .

212
 На площині 2 x − 3 y − 4 z + 42 = 0 виберемо точку M (−7; 4; 4) .
Точка М лежить на прямій, яка розміщена в площині
2 x − 3 y − 4 z + 42 = 0 (за побудовою). Складаємо рівняння перпен-
дикуляра, r опущеного з точки М на площину, яка має нормальний
r
вектор N (2; − 3; − 4) , що збігається з напрямним вектором S пер-
пендикуляра:
 x = 2 t − 7,
x+7 y−4 z −4 
= = = t , або  y = −3 t + 4,
2 −3 −4  z = −4 t + 4.

Відповідь: x = 2 t − 7, y = −3 t + 4, z = −4 t + 4. ▼

§ 7. ВЗАЄМНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРЯМОЇ І ПЛОЩИНИ

x − x0 y − y0 z − z0 r
Нехай задані пряма = = , v = (m; n; p ) і пло-
m n p
r
щина Ax + By + Cz + D = 0 , n = ( A; B; C ) .

Означення 11. Кутом ϕ між прямою і площиною називається

кут між прямою й ортогональною проекцією прямої на площину
(рис. 97).
r r
n v
r
v r
π v ϕ
α= −ϕ
2 ϕ α

r r
l n n
l
а б

Рис. 97
∧
Позначимо через α =  v , n  . Тоді
r r
 
π π
α= − ϕ і cos α = cos  − ϕ  = sin ϕ (рис. 97, а).
2 2 

213
Отже, за формулою (2.58), маємо
| Am+ B n+C p|
sin ϕ = . (2.73)
A + B 2 + C 2 m2 + n2 + p 2
2

Частинні випадки
r r
1. Якщо пряма і площина паралельні, тоді ϕ = 0 , v ⊥ n ⇔
r r
⇔ v ⋅ n = 0 . З формули (2.73) дістаємо умову паралельності пря-
мої і площини:
Am+ B n+C p =0. (2.74)
Зокрема, якщо пряма лежить у площині, тоді
 A m + B n + C p = 0,

 A x0 + B y0 + C z0 + D = 0.
π r r
2. Нехай пряма і площина перпендикулярні. Тоді ϕ = і v ∥ n,
2
тобто їхні відповідні координати пропорційні:
A B C
= = . (2.75)
m n p
Це є умова перпендикулярності прямої і площини.

 y = 3 x − 1,
Приклад № 53. Знайти кут між прямою  і площи-
2 z = 2 − 3 x
ною 2 x + y + z − 4 = 0.
▲ Із загальних рівнянь прямої знаходимо
x = y + 1 ,
 3

x = 2 z + 2 ,
−
 3
звідки дістаємо канонічні рівняння прямої
y +1 z −1
x= = .
3 −3 2

214
 r
Маємо напрямний вектор прямої v = (1; 3; − 3 2 ) . Вектор
r ∧r
n = (2; 1; 1) — нормаль площини 2 x + y + z − 4 = 0. Тоді ϕ =  v , n  .
r
 
За формулою (2.73)
| 1× 2 + 3 × 1 − 3 2 × 1 | 1
sin ϕ = = . ▼
3
2 6
1 + 3 +  − 
2 2
2 +1 +1
2 2 2

 2
Приклад № 54. Знайти рівняння площини, яка проходить через
x − 3 y − 2 z +1
точку М (1; 2; –1) перпендикулярно до прямої = = .
1 −3 4
▲ Рівняння площини, що проходить через точку М:
A( x − 1) + B( y − 2) + C ( z + 1) = 0.
r r
n = ( A; B; C ) — нормаль площини, v = (1; − 3; 4) — напрямний
r r r
вектор прямої. За умовою n ∥ v . Тому n = (1; − 3; 4 ) . Рівняння
площини: ( x − 1) − 3( y − 2 ) + 4( z + 1) = 0 , або x − 3 y + 4 z + 9 = 0. ▼

Приклад № 55. Знайти взаємне положення прямої

x −1 y + 2 z −1
= =
5 4 −1
і площини 3x − 4 y − z + 5 = 0.
▲ Параметричні рівняння прямої:
 x −1 = t,
 5
  x = 5 t + 1,
y+2 
 = t , ⇒  y = 4 t − 2,
 4  z = −t + 1 .
 z −1 
 −1 = t ,

Підставляємо x, y, z у рівняння площини. Маємо
3(5 t + 1) − 4(4 t − 2) − (−t + 1) + 5 = 15 t + 3 − 16 t + 8 + t − 1 + 5 =
= 0 × t + 15 ≠ 0.
Це означає, що пряма не перетинає площину. ▼

215
 Зауваження. Якщо t = a , то, підставивши в параметричні рів-
няння прямої замість t його значення, знайдемо координати
точки перетину заданої прямої і площини.
Приклад № 56. Знайти взаємне положення прямої
5 x − 3 y + 2 z − 5 = 0,

2 x − y − z − 1 = 0
і площини 4 x − 3 y + 7 z − 7 = 0 .
▲ Із загальних рівнянь прямої знаходимо:
x = 3 y − 2z + 5 ,  x − 7 = 5 y,
 x = 5 z − 2,
 5   9 9
 ⇔  5 7 ⇔ 
x = y + z + 1  x = y + ,  x − = 5 z − 25 ,
7
 , 9 9 
2 9 9
звідки дістаємо параметричні рівняння прямої
x = 5 t + 7 ,
 9

 y = 9 t,
 5
z = t + .
 9
Підставляємо x, y, z у рівняння площини. Маємо
7 5 28 35
4  5 t +  − 3 × 9 t + 7  t +  − 7 = 20 t + − 27 t + 7 t + − 7 =
 9  9 9 9
= 0×t + 0 = 0 .
Це означає, що пряма лежить на площині. Для t = a маємо
7 5
M  5 a + ; 9 a; a +  — точка, що лежить на заданій площині
 9 9
і через яку проходить задана пряма. ▼
Приклад № 57. Скласти канонічні рівняння прямої, що про-
ходить через точку M 0 (2; − 4; − 1) і середину відрізка прямої
3x + 4 y + 5 z − 26 = 0,
 що розміщений між площинами
3x − 3 y − 2 z − 5 = 0,
5 x + 3 y − 4 z + 11 = 0, 5 x + 3 y − 4 z − 41 = 0.

216
 ▲ 1. Перетворимо загальні рівняння прямої до канонічних, а
потім до параметричного вигляду:
3x + 4 y + 5 z − 26 = 0, 7 y + 7 z − 21 = 0,  y = 3 − z ,  z = 3 − y,
 –   
3x − 3 y − 2 z − 5 = 0, 3x = 3 y + 2 z + 5, 3x = 14 − z ,  z = 14 − 3x,
y −3
z =
 ,
−1 14 14
 x− x−
 14 3 = y − 3 z 3 = y − 3 = z = t.
 x− = , або
z = 3 , − 1 −1 1 −1 −3 3
 1 3
−
 3
 x = −t + 14 ,
 3

Маємо  y = −3 t + 3,
 z = 3 t.


2. Визначимо точки перетину цієї прямої з кожною із площин:
 x = −t + 14 ,
 x = −t + 14 ,  t = 5 ,
 3  3
3 
 y = −3 t + 3,  y = −3 t + 3,  x = 3,
а)   
z = 3 t, z = 3 t,  y = −2,
  70 
5 x + 3 y − 4 z + 11 = 0, − 5 t + − 9 t + 9 − 12 t + 11 = 0,  z = 5,
 3
А (3; –2; 5);
 x = −t + 14 ,
 x = −t + 14 ,  t = − 1 ,
 3 
3  3
  y = − 3 t + 3, 
б)  y = −3 t + 3,   x = 5,
z = 3 t, z = 3 t,  y = 4,
  70 
5 x + 3 y − 4 z − 41 = 0, − 5 t + − 9 t + 9 − 12 t − 41 = 0,  z = −1,
 3
В (5; 4; –1);
3. Визначимо координати точки М — середини відрізка АВ:
x A + xB y + yB z +z
xM = = 4, yM = A = 1, z M = A B = 2; М (4; 1; 2).
2 2 2

217
 4. Шукана пряма проходить через дві точки: М (4; 1; 2) і
M 0 (2; − 4; − 1) .
x − 2 y + 4 z +1 x − 2 y + 4 z +1
Її рівняння: = = ; = = .
4 − 2 1+ 4 2 +1 2 5 3
x − 2 y + 4 z +1
Відповідь: = = .▼
2 5 3

Приклад № 58. Скласти канонічні рівняння прямої, яка

проходить через точку M 0 (3; − 2; − 4) паралельно площині
3x − 2 y − 3 z − 7 = 0 і перетинає пряму
x − 2 y + 4 z −1
= = .
3 −2 2
▲ Нехай S1 = (m; n; p) — напрямний вектор шуканої прямої l1 ,
що проходить через точку M 0 (3; − 2; − 4) .Тоді її рівняння:
x −3 y + 2 z + 4
= = . (2.76)
m n p
Ця пряма паралельна площині 3x − 2 y − 3 z − 7 = 0 , нормальний
вектор N якої має координати N = (3; − 2; − 3) , тому S1 ⊥ N :
3m − 2n − 3 p = 0.
Оскільки пряма l1 перетинається з прямою l2 :
x − 2 y + 4 z −1
= = ,
3 −2 2

напрямний вектор якої S 2 = (3; − 2; 2) , точка M 1 (2; − 4;1) ∈ l2 , тому

вектори S1 , S2 , M 1M 0 = (1; 2; − 5) лежать в одній площині, а отже,
компланарні:
m n p
−2 2 3 2 3 −2
3 − 2 2 = 0, або m −n +p = 0,
2 −5 1 −5 1 2
1 2 −5
6m + 17n + 8 p = 0.

218
Розв’яжемо систему рівнянь:
6m + 17n + 8 p = 0, – 6m + 17n + 8 p = 0,
 ⇔ ⇔
3m − 2n − 3 p = 0, × 2 21n + 14 p = 0,
n = − 2 p , m = 5 p,
 3  9
⇔ ⇔ 
6m − 34 p + 8 p = 0, n = − 2 p.
 3  3
Підставимо m, n у рівняння (2.76):
x−3 y +2 z +4 x−3 y +2 z +4
= = , або = = .▼
5 2 p 5 −6 9
p − p
9 3

До §§ 1—3
№ 1. Задано вершини трикутника АВС:
1) A(2; − 1), B(4; 3), C (−2; 1) ,
2) A(−2; 4), B(3; − 1), C (2; 3) ,
3) A(1; − 1), B(6; 4), C (2; 6) .
Знайти в △АВС:
а) довжину сторони ВС;
б) рівняння сторін;
в) рівняння та довжину висоти, проведеної з точки А;
г) рівняння медіани АЕ та її довжину;
ґ) площу трикутника;
д) внутрішні кути трикутника.
№ 2. Перевірити, які з прямих перпендикулярні:
1) 3x − y + 5 = 0, x + 3 y − 1 = 0;
2) 3x − 4 y + 1 = 0, 4 x − 3 y + 7 = 0;
3) 6 x − 15 y + 7 = 0, 10 x + 4 y − 3 = 0;
4) 7 x − 2 y + 1 = 0, 4 x + 6 y + 17 = 0.
№ 3. Довести, що прямі паралельні:
1) 3x + 5 y − 4 = 0, 6 x + 10 y + 7 = 0;
2) 2 x − 4 y + 3 = 0, x − 2 y = 0.

219
 № 4. Знайти точку перетину прямих
x + 5 y − 35 = 0, 3x + 2 y − 27 = 0.
№ 5. Знайти рівняння прямої, яка паралельна прямій
2 x + 5 y − 7 = 0 і проходить: а) через початок координат; б) через
точку (7; − 2 ) .
№ 6. Знайти рівняння прямої, яка перпендикулярна до прямої
3x + 4 y + 5 = 0 і проходить: а) через початок координат; б) через
точку (−1; 2) .
№ 7. Знайти рівняння серединного перпендикуляра до відрізка
АВ, якщо відомі координати його кінців: A(− 2; 3), B(4; − 7 ) .
№ 8. Обчислити відстані від точок: 1) A(3; − 1) ; 2) В (1; 5); 3) С
(4; − 1 4 ); 4) D (1; 3) — до прямої 3x − 4 y + 7 = 0.
№ 9. Дві сторони квадрата лежать на прямих x − 2 y + 2 = 0 і
x − 2 y − 5 = 0 . Обчислити площу квадрата.
№ 10. A(−1; − 2) , В (2; 3), С (9; 4) — вершини трикутника АВС.
Знайти рівняння бісектриси внутрішнього кута А трикутника.
№ 11. Задано рівняння двох сторін квадрата 4 x − 3 y − 17 = 0,
4 x − 3 y + 3 = 0 і одна з його вершин A(2; − 3) . Скласти рівняння
двох інших сторін цього квадрата.
№ 12. Точка A(5; − 1) є вершиною квадрата, одна зі сторін яко-
го лежить на прямій 4 x − 3 y − 7 = 0 . Скласти рівняння прямих, на
яких лежать інші сторони цього квадрата.
№ 13. Скласти рівняння сторін трикутника АВС, якщо відома
одна з його вершин A(2; − 1) , а також рівняння висоти
7 x − 10 y + 1 = 0 і бісектриси 3x − 2 y + 5 = 0 , проведених з однієї вер-
шини (задачу розв’язати, не обчислюючи координат вершин В і С).
№ 14. Скласти рівняння прямої, яка проходить через точку
перетину прямих 2 x + 7 y − 8 = 0, 3x + 2 y + 5 = 0 під кутом 45° до
прямої 2 x + 3 y − 7 = 0 (задачу розв’язати, не обчислюючи коорди-
нат точки перетину заданих прямих).
№ 15. Скласти рівняння бісектриси тупого кута, утвореного
двома прямими x − 3 y + 5 = 0, 3x − y + 15 = 0.
До § 4
№ 1. Побудувати гіперболу, фокусна відстань якої F1 F2 = 20 ,
якщо для її змінної точки M ( x; y ) : | F1 M − F2 M | = 16 . Знайти ка-
нонічне рівняння гіперболи.

220
 № 2. Знайти вершини, фокуси, ексцентриситет і асимптоти гі-
перболи 9 x 2 − 16 y 2 = 144 . Побудувати гіперболу.
№ 3. Знайти канонічне рівняння гіперболи, фокусна відстань
12
якої дорівнює 2c = 26 , а рівняння асимптот y = ± x.
5r r
№ 4. Знайти канонічне рівняння в базисі (0; i1 ; j1 ) , рівняння
r r r ∧r π
5 x 2 − 6 xy + 5 y 2 = 32 у базисі (0; i ; j ) ,  i , i1  = . Побудувати криву.
  4
№ 5. Знайти канонічне рівняння кривої x 2 + y 2 − 4 x + 3 = 0 .
№ 6. Знайти канонічне рівняння еліпса, якщо велика піввісь
a = 10 і ексцентриситет ε = 0,8.
№ 7. Знайти рівняння директриси параболи x 2 = −4 y .
№ 8. На еліпсі 9 x 2 + 25 y 2 = 225 знайти точку M ( x; y ) , для фо-
кальних радіусів якої виконується рівність r2 = 4 r1.
r r
№ 9. Знайти канонічне рівняння еліпса у базисі (0; i ; j ) , на
якому лежать точки М(23; 6) і А(6; 0), а також — ексцентриситет
і фокальні радіуси точки М.
№ 10. На гіперболі 9 x 2 − 16 y 2 = 144 знайти точку M ( x; y ) для
фокальних радіусів якої виконується рівність r2 = 2 r1.
№ 11. Знайти рівняння кривої, точки якої рівновіддалені від
точки F (2; 0) і прямої y = 2 , побудувати її.
№ 12. Знайти рівняння параболи, яка проходить через точки О
(0; 0) та M (−1; 2 ) і симетрична відносно осі OX .
№ 13. Побудувати параболи: 1) y = ( x − 2 ) 2 ; 2) y = ( x − 2) 2 + 3;
3) y = ( x + 2 ) 2 ; 4) y = ( x + 2)2 − 3.
№ 14. Знайти канонічне рівняння кривої x 2 + y 2 − 2 x + 4 y − 4 = 0.
№ 15. Знайти канонічні рівняння кривих:
1) y 2 − 8 y = 4 x ; 2) 5 x 2 − 6 x + 5 y 2 = 32 ; 3) x 2 − x + y 2 − 3 = 0 ;
4) 5 x 2 − 4 y + 2 y 2 = 24 ; 5) y 2 − 8 x + 12 y − 76 = 0 ;
6) 5 x 2 − 4 x + y 2 − 8 = 0 ; 7) x 2 − 10 x = 4 y − 13 ;
знайти їх параметри a, b, c, ε , рівняння директрис, асимптот. По-
будувати криві.
№ 16. Знайти рівняння дотичних до кривої
x 2 + y 2 + 10 x − 10 y + 33 = 0 ,
які проведені з точки A(−2; 10) .

221
 № 17. Розгін літака за час t = 10 с рівноприскорений, і його
швидкість змінилась від v0 = 360 км/г до v1 = 504 км/г. Знайти рів-
няння руху літака і побудувати графік.
№ 18. Знайти рівняння орбіти штучного супутника Землі, як-
що найвища точка його орбіти над Землею 5000 км, а найниж-
ча — 300 км. Землю вважати сферою, радіус Землі — 6370 км.
№ 19. Снаряд рухається зі швидкістю v під кутом α до гори-
зонту. Знайти рівняння траєкторії руху снаряда і умови потрап-
ляння його в точку, яка розміщена на відстані a від точки веден-
ня вогню. Опором повітря знехтувати.
№
r 20.
r Знайти рівняння траєкторії і шлях руху літака у базисі
(0; i ; j ) , початкове положення його є в точці А (3; 8), щоб найко-
1
ротшим шляхом долетіти до точки прямої y = x − 1.
2
№ 21. Знайти точки перетину прямої 2 x + y + 1 = 0 з колом
( x − 3)2 + ( y + 2)2 = 25.
№ 22. Знайти рівняння кола, яке проходить через точку
B(−9; 5) і дотикається до осі ординат у точці А (0; 2).
№ 23. Знайти рівняння кола з центром у точці C (−1; 5) , що до-
тикається до кола ( x − 2)2 + ( y − 1)2 = 1.
№ 24. Знайти рівняння дотичних до параболи y = x 2 − 4 x + 3 ,
проведених з точки A(2; − 5) .
№ 25. Парабола симетрична відносно прямої і проходить че-
рез точки A(2; − 1) і B(−1; − 7 ) . Знайти рівняння параболи.

До § 5
№ 1. Знайти рівняння площини, яка проходить через точку
A(−1; 2; 3) і перпендикулярна до вектора OA.
№ 2. Знайти рівняння площини, яка паралельна осі OZ і про-
ходить через точки А (2; 2; 0), В (4; 0; 0).
№ 3. Знайти рівняння площини, що проходить через точки
A (0; − 5; 0) , В (0; 0; 2) і перпендикулярна до площини
x + 5 y + 2 z − 10 = 0.
№ 4. Знайти рівняння площини, що проходить через точки
A(2; − 3; 2 ) , В (7; 1; 0) і паралельна осі OX .
№ 5. Знайти рівняння площини, що проходить через точку
A(1; 2; − 4) і паралельна площині XOY .

222
 № 6. Знайти рівняння площини, яка паралельна площині XOZ
і проходить через точку А (2; –3; 4).
№ 7. Знайти рівняння площини, що проходить через вісь OX і
точку А (2; 1; 3).
№ 8. Знайти рівняння площини 3x + 3 y − 5 z + 30 = 0 у відрізках
на осях координат.
№ 9. Знайти рівняння площини, яка паралельна площині
2 x − 3 y + 5 z − 4 = 0 і проходить через точку A(2; − 1; 3) .
№ 10. Знайти рівняння площини, що проходить через точки
М (1; 2; 3), N (−2; − 1; 3) і перпендикулярна до площини
x + 4 y − 2 z + 5 = 0.
№ 11. Знайти гострий кут між площинами 5 x − 3 y + 4 z − 4 = 0,
3 x − 4 y − 2 z + 5 = 0.
№ 12. Знайти рівняння площини, що проходить через три точ-
ки: (1; 2; − 1), A (−3; − 2; 0), B (3; − 3; 1) .
№ 13. Обчислити відстань від точки A(−1; 0; 1) до площини
x − 3 y − 2 z = −5 .
№ 14. Обчислити відстань між паралельними площинами
3x + 2 y + 4 z + 11 = 0 і 9 x + 6 y + 12 z − 5 = 0.

До § 6
№ 1. Знайти рівняння прямої, r
що проходить через точку
A(0; − 4; 0) і паралельна вектору v =(1; 2; 3).
№ 2. Знайти рівняння прямої, щоr проходить через точку М (4;
3; 0) і перпендикулярна до вектора n = (−1; 1; 1) .
№ 3. Знайти рівняння прямої, що проходить через точки
A(2; − 1; 3) і В (2; 3; 3), побудувати пряму.
№ 4. Знайти рівняння перпендикуляра, опущеного з точки
A(2; − 3; 4 ) на вісь OY .
№ 5. Знайти рівняння перпендикуляра, опущеного з точки
А (2; 3; 1) на площину 3x + y + 2 z − 11 = 0.
№ 6. Один автомобіль рухається по прямій 6 x − 2 y + 5 = 0, а
інший — по прямій 4 x + 2 y − 7 = 0 . Знайти кут між напрямами ру-
ху автомобілів.
№ 7. Знайти рівняння прямолінійної траєкторії руху снаряда,
що летить з точки A (1; − 2) під кутом 45° до прямої 5 x + y − 4 = 0.
№ 8. Яка відстань між літаками, якщо вони летять по парале-
льних траєкторіях: 3x + 4 y = 12, 6 x + 8 y + 26 = 0 ?

223
 № 9. Звести до канонічного вигляду рівняння прямої
3x + 2 y + 4 z − 11 = 0,

 2 x + y − 3 z − 1 = 0.
№ 10. Точки A (−3; − 2; 0 ), B (3; − 3; 1) і С (5; 0; 2) — три послі-
довні вершини паралелограма ABCD . Знайти його вершину D і
гострий кут між діагоналями.
До § 7

№ 1. Побудувати площину x + y − z = 0 і пряму, що проходить

через точки А (0; 0; 4), В (2; 2; 0). Знайти точку перетину прямої з
площиною і кут між ними.
№ 2. Знайти рівняння площини, r
що проходитьr
через точку
A (1; 2; − 1) і паралельна векторам n1 = (1; 7; 0) і n2 = (4; 3; 2).
№ 3. Знайти рівняння площини, що проходить через точку
x − 2 y + 3 z −1
А (3; 2; 1) і пряму = = .
4 1 2
№ 4. Знайти рівняння площини, що проходить через точки
А (2; 5; 1), В (6; 3; 2), С (1; 1; 1).
№ 5. Знайти рівняння площини, що проходить через початок
x−2 y+7 z+3
координат і перпендикулярна до прямої = = .
3 4 1
№ 6. Знайти рівняння площини, що проходить через точку
А (3; 1; 1) і перпендикулярна до площин 3x − y + 2 z + 4 = 0,
x + 2 y − z + 5 = 0.
№ 7. Скласти рівняння площини, що проходить через точки
(0; –5; 0), (0; 0; 2) перпендикулярно до площини x + 5 y + 2 z − 10 = 0.
№ 8. Знайти точку перетину площини 2 x + y − 3z + 3 = 0 та
прямої, яка проходить через точки А (–1; 3; 2), В (2; 1; 4).
№ 9. Знайти рівняння площини, яка проходить через лінію
перетину площин 2 x − y + 3z − 2 = 0 і x + 5 y − z + 5 = 0 та перпенди-
кулярна до площини 14 x − 5 y − 11z − 3 = 0 .

224
 § 1. КОМПЛЕКСНІ ЧИСЛА. ГЕОМЕТРИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ
КОМПЛЕКСНИХ ЧИСЕЛ. МОДУЛЬ І АРГУМЕНТ
КОМПЛЕКСНОГО ЧИСЛА. АЛГЕБРАЇЧНА,
ТРИГОНОМЕТРИЧНА І ПОКАЗНИКОВА ФОРМИ
КОМПЛЕКСНОГО ЧИСЛА

Створення математичного аналізу в XVII ст. поклало початок

розвитку сучасної математичної науки; його появі сприяло дослі-
дження в геометрії за допомогою алгебри і в основному послі-
довне розширення поняття числа.
Поняття про число в нашій свідомості формується в результаті
абстракції та вимірювання реальних об’єктів.
У процесі лічби виникла множина натуральних чисел:
N = {1, 2, ... , n, ...} , на якій є замкнені тільки дії додавання та мно-
ження.
Для виконання дії віднімання натуральних чисел множина N
розширюється, вводяться число нуль і цілі від’ємні числа — це
множина цілих чисел: Z = {0, ± 1, ± 2, ... , ± n, ...} , на якій незамкнена
дія ділення.
Для виконання дії ділення цілих чисел множина Z розширю-
p 
ється введенням раціональних чисел: Q =  : p ∈ Z , q ∈ N  (ді-
q 
лення на нуль не має змісту).
Існують несумірні відрізки: якщо довжину одного з них узяти
за одиницю виміру, то другий з них при вимірюванні цією оди-
ницею виміру не виражається раціональним числом, наприклад,
сторона квадрата і його діагональ несумірні. Вимірювання несу-
мірних величин, виконання таких операцій, як добування кореня,
обчислення логарифмів, розв’язування алгебричних рівнянь,
приводять до дальшого розширення чисел, уводяться ірраціона-
льні числа.
Множина раціональних та ірраціональних чисел називається
множиною дійсних чисел (позначається R ).

225
 У геометричній інтерпретації між точками числової осі і дійс-
ними числами існує взаємно однозначна відповідність; вона є
властивістю повноти множини дійсних чисел. З цією властивістю
пов’язаний увесь розвиток математичного аналізу.
Дійсні числа ще поділяються на алгебричні, якщо вони є
розв’язком алгебричних рівнянь з цілими коефіцієнтами. Усі не-
алгебричні числа називаються трансцендентними. Ірраціональні
числа, які є коренями з раціональних чисел, — числа алгебраїчні
(алгебричні).
Німецький математик Г. Кантор (1845—1918), творець теорії
множин, довів, що множина всіх алгебричних чисел — зліченна
(множина зліченна, якщо вона еквівалентна множині натураль-
них чисел), а множина всіх дійсних чисел — незліченна. Звідси
випливає, що множина дійсних трансцендентних чисел незліченна.
Розширення множини дійсних чисел, яке пов’язане з появою
комплексних чисел, було обумовлено внутрішньою логікою роз-
витку математики. В алгебрі завдяки добуванню квадратного ко-
реня з від’ємних чисел та розв’язуванню квадратних рівнянь
дійшли у XVI ст. системи нових чисел x + y − 1, x, y ∈ R .
Л. Ейлер (1701—1783) у праці «Вступ до математичного ана-
лізу» (1746) увів позначення − 1 = i — уявної одиниці — і роз-
глядав нові уявні числа вигляду x + i y; x, y ∈ R , як символи, що
не мають ніякого змісту, на які індуктивно поширюються всі
правила дій та їхні властивості з дійсними числами. Минуло 200
років після введення уявних чисел в алгебру, як вони дістали ши-
роке поширення у математиці та застосування, коли німецький
математик К. Гаусс (1777—1855) дав їм геометричну інтерпрета-
цію за допомогою точок евклідової площини, а в дальшому їх
розвитку — за допомогою плоских (вільних) векторів.
У працях Л. Ейлера, Ж. д’Аламбера та К. Гаусса було доведе-
но, що розширення множини дійсних чисел є множина комп-
лексних чисел вигляду x + i y , на якій будь-які алгебраїчні і
трансцендентні дії є замкненими.
У другій половині XIX ст. своїми дослідженнями К. Вейєр-
штрасс (1815—1897), Ф. Фробеніус (1849—1917), Ч. Пирс
(1839—1915) довели, що єдиним розширенням дійсних чисел з
виконанням арифметичних законів: комутативності, асоціативно-
сті і дистрибутивності — є комплексні числа. Отже, дальше роз-
ширення числової множини, за якого виконувалися б усі основні
закони арифметичних дій, неможливе. Але із середини XIX ст.
будуються нові числові системи так званих гіперкомплексних
чисел. Ірландський математик У. Р. Гамільтон (1805—1865) будує

226
нову числову множину кватерніонів, яка стала широко застосо-
вуватись у геометрії, механіці, теоретичній фізиці. Шотландський
фізик і математик Дж. К. Максвелл (1831—1879) у кватерніонах
записав у 1860—1865 рр. свої знамениті рівняння (рівняння Мак-
свелла), які стали основою теорії електромагнетизму. Побудова
кватерніонів обумовила створення векторних чисел і низки важ-
ливих розділів сучасної математики, зокрема теорії матриць,
многовимірної геометрії тощо. Утім кватерніони не є дальшим
розширенням комплексних чисел, оскільки на числовій множині
кватерніонів не виконується комутативний закон для дії множення.
Означення 1. Комплексним числом називається впорядкована
пара дійсних чисел ( x, y ) вигляду
z = x + i y, (3.1)
де x, y ∈ R, i = − 1 — уявна одиниця, що задовольняє умову
i 2 = −1 .
Дійсні числа x і y комплексного числа z відповідно назива-
ються дійсною (позначається: Re z = x, Re [alis ] ) і уявною (по-
значається: Im z = y, Im [aginarius ] ) частинами комплексного
числа. Зокрема, якщо y = 0, то z = x = Re z — дійсне число;
якщо x = 0, то z = і, у = і, Im z — уявне число.
Вираз z = x + i y називається алгебричною формою запису
комплексного числа.

Означення 2. Комплексні числа z = x + i y і z = x − i y , в яких

уявні частини протилежні тільки за знаком, називаються взаємно
спряженими; вони симетричні відносно дійсної осі.
Протилежні комплексні числа z = x + i y і z = x − i y комплексно
спряжені. Наприклад, z = 3 + 4 i і z = 3 − 4 i комплексно спряжені.

Означення 3. Модулем числа z = x + i y називають дійсне число

| z |= x 2 + y 2 .
Наприклад, | 2 − i | = 2 2 + (−1) 2 = 5, | π + i | = π 2 + 1.

Означення 4. Комплексні числа z1 = x1 + i y1 і z 2 = x2 + i y2 нази-

ваються рівними: z1 = z2 , якщо Re z1 = Re z 2 , Im z1 = Im z 2 .
Зокрема, z = 0 ⇔ Re z = 0 і Im z = 0 .

227
 1.1. Геометричне зображення комплексних чисел
r r
Комплексне число z = x + i y можна зобразити в базисі (0; i ; j )
точкою M ( x; y ) або радіусом-вектором точки M ( x; y ) . Для цієї
r r
інтерпретації комплексних чисел у базисі (0; i ; j ) існує взаємно
однозначна відповідність між комплексними числами z = x + i y і
r
точками M ( x; y ) або радіусами-векторами OM = r = ( x; y ) . Пло-
r r
щина базису (0; i ; j ) , на якій інтерпретуються комплексні числа,
називається комплексною площиною. Осі OX і OY комплексної
площини називаються відповідно дійсною й уявною осями;
z = 0 — початок координат. Точкам дійсної й уявної осей відпо-
відно відповідають дійсне число Re z = x і уявне Im z = y.
Із залежності між координатами точки M ( x; y ) (для x ≠ 0 , y ≠ 0 )
у прямокутних і цієї точки M (ϕ; r ) у полярних координатах
(п. 5.2 розд. I)
 x = r cos ϕ,

 y = r sin ϕ
випливає полярна (тригонометрична) форма комплексного числа:
z = r (cos ϕ + i sin ϕ), z ≠ 0 , (3.2)

де r = | z | = x 2 + y 2 ≥ 0 — модуль комплексного числа,

y
ϕ = arctg + 2κ π , ( κ ∈ Z ) — аргумент комплексного числа (позна-
x
чається: ϕ = Arg z ). Зокрема, | z = 0 |= 0 , а Arg ( z = 0) — невизначе-
ний. Кут ϕ = Arg z може містити кілька обертів; часто виділяють
значення кута в інтервалі (– π; π ]. Саме ці значення називають го-
ловними значеннями аргумента і позначають arg z , тобто
− π < arg z ≤ π . (3.3)
Аргумент комплексного числа може відрізнятись від головно-
го значення на ціле число обертів:
Arg z = arg z + 2π κ, κ∈Z . (3.4)
З умови (3.3) і формули (3.2) знайдемо:
y
1. arg z = arctg , x > 0, y ≥ 0, κ = 0;
x
228
 y
2. arg z = arctg + π, x < 0, y ≥ 0, κ = 1;
x
y
3. arg z = arctg − π, x < 0, y ≤ 0, κ = −1;
x
y
4. arg z = arctg , x > 0, y ≤ 0, κ = 0;
x
π
5. arg z = , x = 0, y > 0;
2
π
6. arg z = − , x = 0, y < 0 .
2
Приклад № 1. Побудувати область точок за умовою:
π
2 ≤ | z | ≤ 4, − π ≤ ϕ ≤ − .
2
▲ (Рис. 98.) ▼
у
|z| = 2 z
–4 –2
х
–2
|z| = 4

–4
Рис. 98
Приклад № 2. Знайти тригонометричну форму числа z = −1 − i.
▲ Маємо: r = | z | = | −1 − i | = (−1) 2 + (−1) 2 = 2 ,
π π
ϕ = Arg z = arctg 1 + π κ = + π κ, − π < arg z =  + π κ  ≤ π,
4 4  κ = −1

3π
arg z = − (рис. 99).
4
у z

–1 0 ϕ х

–1
Рис. 99

229
 3π   3π  
Отже, z = −1 − i = 2  cos  −  + i sin  −  . ▼
  4   4 

Приклад № 3. Знайти тригонометричну форму чисел:

1) z = 2 − 2 i ; 2) z = 1 + i 3 ; 3) z = − 3 − i.
▲ 1) r = 4 + 4 = 2 2 , ϕ = Arg(2 − 2 i ) = arctg(−1) + κ π,
π π
− π < arg (2 − 2 i ) = − + κ π ≤ π, arg z = − (рис. 100).
4 4
у z

0 ϕ 2 х

–2

Рис. 100
Отже,
π π
2 − 2 i = 2 2  cos  −  + i sin  −  .
  4  4 

2) r = 1 + 3 = 2, ϕ = Arg (1 + i 3 ) = arctg 3 + κ π,
(
− π < arctg 3 + κ π ) κ=0 ≤ π, ϕ=
π
3
(рис. 101).

у
z
3

ϕ
0 1 х
Рис. 101

π π
Дістаємо z = 2  cos + i sin .
 3 3
3) r = 4 = 2 , а ϕ = Arg (− 3 − i ) = arctg
1
+ κ π,
3

230
 1 −5 π
− π < arctg + κπ ≤ π, ϕ 0 = arg z = (рис. 102).
3 κ = −1 6
у z

– 3 0 ϕ х

–1

Рис. 102

−5 π   −5 π  
Отже, z = − 3 − i = 2 cos   + i sin   . ▼
  6   6 

Приклад № 4. Знайти алгебричну форму числа

z = 2 (cos 315° + i sin 315°).

2
▲ Маємо cos 315° = cos (360° − 45°) = cos 45° = ,
2
2
sin 315° = sin (360° − 45°) = − sin 45° = − .
2
 2 2
Тоді z = 2  −i  = 1 − i. ▼
 2 2 
Скориставшись без доведення формулою Ейлера
e i ϕ = cos ϕ + i sin ϕ, (3.5)
можемо записати тригонометричну форму комплексного числа у
вигляді показникової форми
z = r ei ϕ . (3.6)

Приклад № 5. Знайти показникову форму числа z = −2 + 2 i .

▲ Маємо: z = r = 4 + 4 = 2 2, ϕ = Arg z = arctg (−1) + κ π,
π 3π
− π < arctg(−1) + κ π ≤ π, arg z = − + π = (рис. 103).
4 4

231
 у
2
z
ϕ

–2 0 х

Рис. 103
3
πi
Отже, z = −2 + 2 i = 2 2 e 4 . ▼
3
πi
Приклад № 6. Знайти алгебраїчну форму числа z = 2e 2 .
3
▼ За умовою r =| z |= 2, ϕ = π; x = r cos ϕ = 0, y = r sin ϕ = −2.
2
3 3
Тоді z = 2  cos π + i sin π  = −2 i. ▼
 2 2 

§ 2. ДІЇ НАД КОМПЛЕКСНИМИ ЧИСЛАМИ.

ФОРМУЛА МУАВРА

1. Додавання комплексних чисел.

Означення 5. Сумою двох комплексних чисел z1 = x1 + i y1 і
z 2 = x2 + i y2 називають комплексне число z1 + z2 = ( x1 + i y1 ) +
+ ( x2 + i y2 ) = ( x1 + x2 ) + i ( y1 + y2 ) ; | z1 + z 2 | ≤ | z1 | + | z 2 | .
Дія додавання комплексних чисел інтерпретується за прави-
лом додавання плоских векторів (рис. 104).
у
z

z1 + z2
z1

z2

0 х
Рис. 104

232
 Приклад № 7. Знайти суму z1 = 3 − 7 i і z2 = 5 + 6 i .
▲ Дістаємо z1 + z 2 = 3 + 5 + i (−7 + 6) = 8 − i. ▼
2. Віднімання комплексних чисел.
Означення 6. Різницею двох комплексних чисел z1 = x1 + i y1 і
z2 = x2 + i y2 є сума z1 і протилежного комплексного числа для z 2 :

z1 − z 2 = z1 + (− z 2 ) = x1 + i y1 + (− x 2 − i y1 ) = ( x1 − x 2 ) + i ( y1 − y 2 ) .
Різниця двох комплексних чисел інтерпретується за правилом
різниці двох векторів (рис. 105).

у z

z1

z2
z1 – z2

0 х

Рис. 105
Модуль і аргумент різниці двох комплексних чисел

Нехай z1 = x1 + i y1 і z2 = x2 + i y2 . Тоді за означенням різниці

комплексних чисел z1 − z2 = x1 − x2 + i ( y1 − y2 ) . Маємо (див. рис. 105):

| z1 − z2 |= ( x1 − x2 ) + ( y1 − y2 ) .
2 2

Отже, модуль різниці двох комплексних чисел є відстань між

y1 − y 2
точками z1 і z 2 ; Arg ( z1 − z 2 ) = arctg + k π, k ∈ Z . Головне
x1 − x 2
значення Arg ( z1 − z 2 ) є кут нахилу прямої, що проходить через
точки z1 і z 2 .

Приклад № 8. Знайти різницю 4 − 2 i і −7 − i та її інтерпре-

тацію.
▲ (рис. 106) 4 − 2 i – ( −7 − i )= 4 − 2 i + 7 + i = 11 − i . ▼

233
 у
z
–7 4 11

–7 – i 0 4 – 2i 11 – i х

–1

–2

Рис. 106

3. Множення комплексних чисел.

Означення 7. Добутком комплексних чисел z1 = x1 + i y1 і
z2 = x2 + i y2 називається комплексне число

z1 ⋅ z 2 = ( x1 x 2 − y1 y 2 ) + i ( y1 x 2 + x1 y 2 ); (3.7)
воно є результат множення чисел z1 і z2 за правилом множення
многочленів. Ураховуючи, що i 2 = −1 :
z1 ⋅ z 2 = ( x1 + i y1 ) ( x 2 + i y 2 ) = x1 x 2 + y1 x 2 i + x1 y 2 i + y1 y 2 i 2 =
= ( x1 x 2 − y1 y 2 ) + i ( y1 x 2 + x1 y 2 ).
Степені уявної одиниці:
i 2 = −1 : i 3 = −i, i 4 = 1, ..., i 4 κ = 1, i 4 κ +1 = i,
i 4 κ + 2 = −1, i 4 κ + 3 = −i, κ ∈ Z .
Нехай комплексні числа задано в тригонометричній формі:
z1 = r1 (cos ϕ1 + i sin ϕ1 ), z2 = r2 (cos ϕ2 + i sin ϕ2 ) .
Тоді
z1 ⋅ z2 = r1 (cos ϕ1 + i sin ϕ1 ) r2 (cos ϕ2 + i sin ϕ2 ) =
= r1 r2 (cos ϕ1 cos ϕ2 + i sin ϕ1 cos ϕ2 + i cos ϕ1 sin ϕ2 + i 2 sin ϕ1 sin ϕ2 ) =
= r1 r2 (cos ϕ1 cos ϕ2 − sin ϕ1 sin ϕ2 + i (sin ϕ1 cos ϕ2 + cos ϕ1 sin ϕ2 )),
або
z1 ⋅ z2 = r1 r2 (cos(ϕ1 + ϕ2 ) + i sin(ϕ1 + ϕ2 )). (3.8)

234
 Отже, добуток двох комплексних чисел у тригонометричній
формі є комплексне число, модуль якого дорівнює добутку моду-
лів цих чисел, а аргумент — сумі їхніх аргументів.
З рівності (3.8) випливає:
| z1 z 2 |=| z1 || z 2 | і Arg( z1z2 ) = Arg z1 + Arg z2 .

Приклад № 9. Виконати дії:

а) (2 + 3 i ) (3 − 2 i ) ; б) (a + b i ) (a − b i );
в) (3 − 2 i ) (3 − 2 i ); г) (4 + i ) (5 + 3 i ) − (3 + i ) (3 − i ).
▲ а) (2 + 3 i ) (3 − 2 i ) = 6 + 9 i − 4 i − 6 i 2 = 6 + 5 i + 6 = 12 + 5 i;
б) (a + b i ) (a − b i ) = a 2 − (b i )2 = a 2 − b 2 i 2 = a 2 + b 2 ;
в) (3 − 2 i ) (3 − 2 i ) = 9 − 6 i − 6 i + 4 ⋅ i 2 = 9 − 12 i − 4 = 5 − 12 i;
г) (4 + i ) (5 + 3 i ) − (3 + i ) (3 − i ) = 20 + 5 i + 12 i + 3 i 2 − 9 + i 2 = 7 + 17 i. ▼
Зокрема, добуток спряжених комплексних чисел z = x + i y і
z = x − i y за означенням множення: z ⋅ z = x 2 + y 2 =| z |2 .
Звідси | z |= r = z ⋅ z .
4. Ділення комплексних чисел.
z1
Означення 8. Часткою двох комплексних чисел z1 = x1 + i y1
z2
і z2 = x2 + i y2 ≠ 0 називається комплексне число z , що є
розв’язком рівняння z1 = z ⋅ z2 .
За означенням z1 = z ⋅ z2 , z = x + i y , маємо
x1 + i y1 = ( x + i y )( x2 + i y2 ),
або x1 + i y1 = ( x2 x − y2 y ) + i ( x2 y + y2 x ) .
З цієї рівності комплексних чисел дістаємо систему рівнянь
відносно Re z = x і Im z = y :
 x1 = x2 x − y2 y,

 y1 = x2 y + y2 x.
Розв’язавши цю систему за формулами Крамера, знайдемо
x1 x2 + y1 y2 x2 y1 − x1 y2
x= 2 2
, y= 2 2
.
x2 + y2 x2 + y2

235
 Отже,
z1 x1 + i y1 x1 x2 + y1 y2 x y −xy
z= = = + i 2 21 1 2 2 . (3.9)
z2 x2 + i y2 2
x2 + y2
2
x2 + y2
Звідси випливає правило ділення двох комплексних чисел.
При діленні z1 = x1 + i y1 на z 2 = x 2 + i y 2 ≠ 0 множимо чисельник і
знаменник на число, спряжене до знаменника:
z1 x + i y1 ( x + i y1 ) ( x 2 − i y 2 ) x1 x 2 + ( y1 x 2 − y 2 x1 ) i − y1 y 2 i 2
= 1 = 1 = =
z 2 x2 + i y 2 ( x2 + i y 2 ) ( x2 − i y 2 ) 2
x2 + y2
2

x1 x 2 + y1 y 2 x 2 y1 − x1 y 2
= 2 2
+i 2 2
.
x2 + y 2 x2 + y2
Ділення комплексних чисел у тригонометричній формі:
z1 = r1 (cos ϕ1 + i sin ϕ1 ) , z2 = r2 (cos ϕ2 + i sin ϕ2 ).
Маємо
z1 r1 (cos ϕ1 + i sin ϕ1 ) r1 cos ϕ1 + i sin ϕ1 cos ϕ2 − i sin ϕ2
= = ⋅ ⋅ =
z2 r2 (cos ϕ2 + i sin ϕ2 ) r2 cos ϕ2 + i sin ϕ2 cos ϕ2 − i sin ϕ2
r
= 1 ⋅ (cos ϕ1 + i sin ϕ1 ) (cos ϕ 2 − i sin ϕ 2 ), (3.10)
r2

оскільки (cos ϕ 2 + i sin ϕ 2 ) (cos ϕ 2 − i sin ϕ 2 ) = cos 2 ϕ 2 + sin 2 ϕ 2 = 1.

З (3.10) дістаємо
z1 r
= 1 (cos (ϕ1 − ϕ 2 ) + i sin (ϕ1 − ϕ 2 )) . (3.11)
z 2 r2
z1 |z | z
З (3.10) випливає = 1 , Arg 1 = Arg z1 − Arg z 2 .
z2 | z2 | z2
Отже, модуль частки двох комплексних чисел у тригономет-
ричній формі дорівнює частці модулів цих чисел, а аргумент —
різниці їхніх аргументів.
Приклад № 10. Виконати ділення комплексних чисел:
π π
sin + i cos
1+ i 2i 3 3 .
а) ; б) ; в)
1− i 1+ i π π
cos − i sin
6 6

236
 1 + i (1 + i )(1 + i ) 1 + 2 i + i 2 1 + 2 i − 1 2 i
▲ а) = = = = = i.
1 − i (1 − i )(1 + i ) 1 − i2 1+1 2
2i 2 i (1 − i ) 2 i − 2 i 2 2(i + 1)
б) = = = = i + 1.
1 + i (1 + i )(1 − i ) 2 2
2
π π π π  cos π + i sin π 
sin + i cos cos + i sin  
в) 3 3 = 6 6 =  6 6 =
π π π π  π 
2
 π 
2
cos − i sin cos − i sin cos  − i  sin 
2
6 6 6 6  6  6
π π π π
cos 2 + 2 i cos sin + i 2 sin 2
= 6 6 6 6 = cos π + i sin π = 1 + 3 i. ▼
2 π 2 π 3 3 2 2
cos + sin
6 6
Дії на множині комплексних чисел (позначається С) є замкне-
ними і задовольняють закони: асоціативності, комутативності,
дистрибутивності дій з комплексними числами:
1. ( z1 + z2 ) + z3 = z1 + ( z2 + z3 ) — асоціативний закон додавання;
2. z1 + z2 = z2 + z1 — комутативний закон додавання;
3. z1z2 = z2 z1 — комутативний закон множення;
4. ( z1 z 2 ) z 3 = z1 ( z 2 z 3 ) — асоціативний закон множення;
5. ( z1 + z 2 ) z 3 = z1 z 3 + z 2 z 3 — дистрибутивний закон множення
відносно додавання;
6. ( z1 − z 2 ) z 3 = z1 z 3 − z 2 z 3 — дистрибутивний закон множення
відносно віднімання.
Комплексні числа і дії з ними інтерпретуються плоскими (ві-
льними) векторами вигляду z = x ⋅1 + i ⋅ y , де x ⋅ 1 та i ⋅ y — векто-
ри, напрямлені відповідно по осях OX та OY , 1 та i — їхні оди-
ничні вектори. Доведено (розд. I), що дії з плоскими (вільними)
векторами задовольняють комутативний, асоціативний, дистри-
бутивний закони, отже, це є доведення цих законів і для дій з
комплексними числами.
5. Піднесення комплексного числа до степеня n ∈ N .
Нехай z = r (cos ϕ + i sin ϕ) . Тоді за означенням множення ком-
плексних чисел (3.8)
237
  
z n = r1⋅4
r2⋅ ...4
3⋅ r  cos (ϕ + ϕ + ... + ϕ) + i sin (ϕ + ϕ + ... + ϕ) ,
 1442443 1442443 
n  n n 

або z n = r n (cos nϕ + i sin nϕ) . (3.12)

Рівність (3.12) була винайдена вперше А. Муавром у 1707 р.,
тому її називають формулою Муавра1. Сучасний її запис запро-
понував Л. Ейлер 1748 року.
З (3.12) випливає, що
| z n | = | z | n = r n , Arg z n = nArg z.

Приклад № 11. Обчислити 1 − i 3 . ( )12

▲ Знаходимо | z |=| 1 − i 3 |= 12 + (− 3 ) = 2 і
2

( ) (
Arg 1 − i 3 = arctg − 3 + κ π = −) π
3
π
+ κ π, κ ∈ Z ; arg z = − (рис. 107).
3

у z
1
0 ϕ х

− 3

Рис. 107

π π
Отже, 1 − i 3 = 2  cos  −  + i sin  −   . Тоді за формулою
  3  3 
(3.12)
  π  π 
(1 − i 3 )12 = 212  cos  − 12 ×  + i sin  − 12 ×   =
  3  3 
= 4096 (cos (− 4π ) + i sin (− 4π)) = 4096. ▼
Зокрема, з формули (3.12) r = 1,
(cos ϕ + i sin ϕ) n = cos n ϕ + i sin nϕ. (3.13)

1
А. Муавр (1667—1754) — французький математик.

238
 Розклавши ліву частину (3.13) за формулою бінома Ньютона і з
рівності комплексних чисел (означення 4) дістанемо формулу для
sin nϕ і cos n ϕ через степені sin ϕ і cos ϕ . Нехай у (3.13) n = 3 .
Тоді
(cos ϕ + i sin ϕ)3 = cos 3 ϕ + 3 i cos 2 ϕ sin ϕ + 3i 2 cos ϕ sin 2 ϕ + i 3 sin 3 ϕ,
або
cos3 ϕ − 3 cos ϕ sin 2 ϕ + i (3 cos2 ϕ sin ϕ − sin 3 ϕ) = cos 3ϕ + i sin 3ϕ .
Звідси
cos 3ϕ = cos3 ϕ − 3 cos ϕ sin 2 ϕ, sin 3ϕ = − sin 3 ϕ + 3 cos2 ϕ sin ϕ.

Приклад № 12. Знайти (1 + i )10 .

▲ Знаходимо | z | = | 1 + i | = 2 і Arg(1 + i ) = arctg 1 + κ π, κ ∈ Z ;
π π π
arg z = . Отже, 1 + i = 2  cos + i sin  .
4  4 4

Тоді z 10 = (1 + i )10 = ( 2 )  cos 10 ×  + i sin 10 ×   =

10 π π
  4  4 
5 5 π π
= 2 5  cos π + i sin π  = 32  cos  2π +  + i sin  2π +   =
 2 2    2  2 
π π
= 32 cos + i sin  = 32 i. ▼
 2 2

6. Добування кореня п-го степеня з комплексного числа.

Означення 9. Комплексне число ωk називається коренем сте-
пеня n ≥ 2, n ∈ N , числа z (z ≠ 0) (позначається ωk = n z ), якщо
ω nk = z , κ ∈ Z .
Нехай z = r (cos ϕ + i sin ϕ), ω = ρ (cos θ + i sin θ) . Тоді за форму-
лою (3.12) маємо: ρ n (cos nθ + i sin nθ) = r (cos ϕ + i sin ϕ) .
З рівності комплексних чисел у тригонометричній формі
ρ n = r , nθ = ϕ + 2π κ, κ ∈ Z . Отже,
ϕ + 2πκ ϕ + 2πκ 
ωk = n z = n r  cos + i sin , κ ∈ Z . (3.14)
 n n 

239
 Для κ = n, n + 1, n + 2, ... значення аргумента косинуса і сину-
са повторюються у формулі (3.14). Тому існує тільки п різних
значень ω0 , ω1 , ... , ωn −1 кореня n z . Отже,
ϕ + 2πκ ϕ + 2πκ 
ω = n z = n r (cos ϕ + i sin ϕ) = n r  cos + i sin , κ = 0, n − 1.
 n n 
n
Розглянемо геометричну інтерпретацію z:
ϕ ϕ
ω0 = n r  cos + i sin ,
 n n
  ϕ 2 π   ϕ 2 π 
ω1 = n r  cos  +  + i sin  +  ,
 n n  n n 
.............................................................................
ϕ 2π ϕ 2π
ωn −1 = n r  cos  + (n − 1)  + i sin  + (n − 1)  .
 n n  n n 
Точки M 0 , M 1 , ... , M n −1 є вершинами правильного п-кутника,
вписаного в коло радіуса n r із центром у початку координат
(рис. 108).
у
M2 M1

M0
ϕ /n
0 х
Mn–1

Рис. 108
3
Приклад № 13. Знайти 1.
▲ Маємо z = 1 = cos 0 + i sin 0. За формулою (3.14)
0 + 2 πκ 0 + 2 πκ
cos + i sin , κ = 0, 1, 2.
3 3

Отже, ω0 = cos 0 + i sin 0 = 1; ω1 = cos

2π
3
+ i sin
2π 1
3
= −1 + i 3 ;
2
( )

240
 4π
ω2 = cos
3
+ i sin
4π 1
3
= −1− i 3 .
2
( )
 1 3
( )
Точки M 0 (1; 0), M 1 − 1 2 ; 3 2 , M 2  − ; −  — вершини
2 
 2
рівностороннього трикутника M 0 M 1 M 2 , вписаного в коло раді-
уса r = 1 (рис. 109).
у
M1
3 /2
M0
–1/2 0 1 х

– 3 /2
M2

Рис. 109

Приклад № 14. Знайти ω = 3 − 2 + 2 i .

▲ Перейдемо до тригонометричної форми комплексного чис-
3π 3π
ла: z = −2 + 2 i = 8  cos + i sin  . За формулою (3.14) маємо
 4 4 
 3 3
 π + 2πκ π + 2πκ 
ωκ =
3
8  cos 4 + i sin 4 , κ = 0, 1, 2 ,
 3 3 
 
 

π π 2
звідки ω0 = 6 8  cos + i sin  = 6 8 (1 + i ) = 1 + i,
 4 4 2
11π 11π  π π
ω1 = 6 8  cos + i sin 
 = 2  − cos + i sin ,
 12 12   12 12 
19π 19π  5π 5π
ω 2 = 6 8  cos + i sin 
 = 2  cos − i sin  =
 12 12   12 12 
 π π
= 2  sin − i cos . ▼
 12 12 
Підсумуємо дії з комплексними числами в табл. 13.

241
 Таблиця 13
Алгебрична форма Тригонометрична форма Показникова форма

z1 = x1 + i y1 z1 = r1 (cos ϕ1 + i sin ϕ1 ) z1 = r1e i ϕ1

z2 = x2 + i y2 z 2 = r2 (cos ϕ 2 + i sin ϕ 2 ) z 2 = r2 e i ϕ2

1) z1 ± z 2 = ( x1 ± x 2 ) +
— —
+i ( y 1 ± y 2 )

2) z1 ⋅ z 2 = ( x1 x 2 − y1 y 2 ) + z1 ⋅ z 2 = r1 r2 (cos(ϕ1 + ϕ 2 ) + z1 ⋅ z 2 = r1 r2 e i ( ϕ1 + ϕ2 )
+i ( y1 x 2 + x1 y 2 ) +i sin(ϕ1 + ϕ 2 ))

z1 x1 x 2 + y1 y 2 z1 r1 z1 r1 i ( ϕ1 − ϕ 2 )
3) = + = (cos(ϕ1 − ϕ 2 ) + = e
z2 x 22 + y 22 z 2 r2 z 2 r2
y x − x1 y 2 +i sin(ϕ1 − ϕ 2 ))
+ i 1 22
x 2 + y 22
4) — z n = r n (cos nϕ + i sin n ϕ ) z n = r ne i ( nϕ )

5) — ϕ + 2 πκ ϕ + 2 πκ
z = n r  cos
n ( )
+ n
z =n re n ,
 n
ϕ + 2πκ  n∈ N, κ = 0, n − 1
+ i sin ,
n 
n ∈ N , κ = 0, n − 1

Приклад № 15. Обчислити

z=
(1 + i 3 ) ( 2 − i 2 ) .
8 6

(− 3 + i ) 14

▲ Позначимо z = (1 + i 3 ) , z = ( 2 − i 2 ) , z = (− )
8 6 14
1 2 3 3 +i . Тоді
| z |= 2 , Arg z = 8 ⋅ Arg(1 + i 3 ) = π;
8 8
1 1
3
| z |= 2 , Arg z = 6 ⋅ Arg( 2 − i 2 ) = −6 ⋅ ;
6 π
2 2
4
| z |= 2 , Arg z = 14 ⋅ Arg(− 3 + i ) = −14 ⋅
14 5π
3 3 ,
6
звідки

242
 z1 z 2 8 3 35 21
| z |= = 1, Arg z = Arg z1 + Arg z 2 − Arg z 3 = π − π − π = − π,
z3 3 2 3 2
π
arg z = − .
2
Отже,
π π
z = cos  −  + i sin  −  = −i. ▼
 2  2
Зокрема, розглянемо z у тригонометричній і алгебричній
формі:
ϕ + 2 πκ ϕ + 2πκ 
1) ω κ = z = r (cos ϕ + i sin ϕ) = r  cos + i sin , κ = 0, 1 .
 2 2 
ϕ ϕ ϕ ϕ
ω 0 = r  cos + i sin  і ω1 = − r  cos + i sin  .
 2 2  2 2
Корені z — протилежні комплексні числа, інтерпретуються
точками симетрично відносно точки z = 0 .
2) z = a + bi . Маємо ωκ = x + i y і ( x + i y )2 = a + b i .
Тоді x 2 − y 2 + i ⋅ 2 xy = a + b i , звідки Re ω і Im ω знаходимо із си-
стеми рівнянь
 x 2 − y 2 = a,
 x 2 = u,  u + v = a,
 x 2 − y 2 = a,  
 ⇒  2 2 1 2  2  ⇒  1 2
2 xy = b,  x (− y ) = − b , − y = v  u v = − 4 b .
4
Числа u і v за теоремою Вієта є корені квадратного рівняння
1
ω − aω − b 2 = 0 . Розв’язавши це рівняння, дістанемо для u і v
2
4
значення, через які знайдемо Re ω = x і Im ω = y , причому
комплексні корені протилежні: ω0 = −ω1.

Приклад № 16. Знайти корені ω = 40 + 42 i .

▲ Маємо x 2 − y 2 + i ⋅ 2 xy = 40 + i ⋅ 42 , звідки

 x 2 − y 2 = 40,  x 2 + (− y 2 ) = 40,  x 2 = u ,  u + v = 40,

 ⇒  2 2  2  ⇒ 
 xy = 21,  x (− y ) = −441, − y = v  u v = −441.

243
 Числа u і v за теоремою Вієта є корені рівняння
ω2 − 40ω − 441 = 0, розв’язавши яке, дістанемо: u = 49, v = –9, або
v = 49 і u = –9.
Оскільки Re ω = x , Im ω = y ∈ R , то x = ±7, y = ±3 (добуток
xy > 0 , то x = 7 відповідає y = 3 і x = −7 відповідає y = −3 ).
Отже, 40 + 42 i = ±(7 + 3 i ) , тобто ω0 = 7 + 3 i , ω1 = −7 − 3 i ,
ω0 = −ω1 — протилежні комплексні числа. ▼

2.1. Квадратне рівняння

Квадратне рівняння
x2 + p x + q = 0 (3.15)
(старший коефіцієнт його дорівнює одиниці) на множині компле-
2
p
ксних чисел має два кореня (зокрема, для   – q = 0 це рів-
2
няння має один корінь кратності 2), які дістаємо за формулою
2
p p
x=− ±   − q.
2  
2
Якщо D = p 2 − 4q ≥ 0 , то корені дійсні; якщо D < 0 , то корені
комплексні.

2.2. Двочленне рівняння над C

Корені xκ , κ = 0, n − 1 двочленного рівняння

xn = a (3.16)
з натуральним показником степеня n і дійсною правою части-
ною, відмінною від нуля, знаходимо за допомогою добування ко-
реня п-го степеня з числа:
arg a + 2πκ arg a + 2πκ 
xκ = n a = n | a |  cos + i sin , κ = 0, n − 1.
 n n 

Приклад № 17. Розв’язати рівняння x 2 + 25 = 0.

▲ Маємо x 2 = 25 (cos π + i sin π ). Його корені:

244
  π + 2 πκ π + 2πκ 
x κ = 25  cos + i sin , κ = 0, 1 .
 2 2 
π π 3π 3π 
Тоді x 0 = 5 cos 
+ i sin  = 5 i, x1 = 5 cos + i sin  = −5 i .
 2 2  2 2 
Отже, x0 і x1 — протилежні комплексні корені. ▼

Приклад № 18. Розв’язати рівняння x 4 − 1 = 0.

▲ Маємо x κ = 4 1 , або
0 + 2πκ 0 + 2πκ
x κ = 4 1 = 4 cos 0 + i sin 0 = cos + i sin , κ = 0,3.
4 4
Тоді
π π
x0 = cos 0 + i sin 0 = 1, x1 = cos + i sin = i,
2 2
3π 3π
x2 = cos π + i sin π = −1 і x3 = cos + i sin = −i. ▼
2 2

§ 3. МНОГОЧЛЕНИ І ДІЇ НАД МНОГОЧЛЕНАМИ.

ТЕОРЕМА БЕЗУ1

Означення 10. Многочленом п-го степеня змінної x (познача-

ється Pn ( x ) ) називається вираз
Pn ( x ) = a0 x n + a1 x n −1 + ... + an −1 x + an , a0 ≠ 0, n ∈ N , (3.17)
де a0 , a1, a2 , ... , an — коефіцієнти многочлена.
Зокрема, число a ≠ 0 є многочлен нульового степеня: a = a x 0 ,
x 0 = 1. a0 x n , a1 x n −1 ,..., an — члени многочлена, a0 x n , a0 ≠ 0, —
старший член многочлена, a0 ≠ 0 — старший коефіцієнт многоч-
лена, an — вільний член.
Многочлен п-го степеня позначаємо великими літерами:
Pn ( x ), Qn ( x ), Rn ( x ), Tn ( x ) та ін.

1
Цей матеріал узято з курсу вищої алгебри. Його запропоновано в даному розділі
для зручності пояснення § 7 розд. ІІІ та § 4 з розд. V.

245
 Число x = a називається коренем многочлена Pn ( x ) , якщо
Pn (a ) = 0 .

Означення 11. Многочлени п-го степеня Pn ( x ) = a0 x n +

+ a1 x n −1 + ... + an , і Qn ( x ) = b0 x n + b1 x n −1 + ... + bn називаються рівними,
якщо рівні їхні коефіцієнти при однакових степенях x .
Із многочленами виконуються арифметичні дії: додавання,
віднімання, множення, ділення.
1. Сумою многочленів Pn ( x ) і Qm ( x ) називається многочлен
S n ( x ) = Pn ( x ) + Qm ( x ), n ≥ m.

Зауваження. Степінь многочлена S n ( x ) не перевищує

найбільшого з степенів многочленів Pn ( x ) та Qm ( x ) .
Наприклад, якщо P4 ( x ) = x 4 − 2 x 2 + 3x − 8, Q4 ( x ) = − x 4 + 6 x − 10, то
P4 ( x ) + Q4 ( x ) = x 4 − 2 x 2 + 3x − 8 + (− x 4 + 6 x − 10) = −2 x 2 + 9 x − 18 = S 2 ( x ).
2. Різницею многочленів Pn ( x ) і Qm ( x ) називається многочлен
Rκ ( x ) = Pn ( x ) − Qm ( x ), k ≤ m ≤ n.
Наприклад, P3 ( x ) = x 3 − x 2 + 1, Q3 ( x ) = x3 + x 2 + 1, тоді P3 ( x ) − Q3 ( x ) =
= x3 − x 2 + 1 − (x3 + x 2 + 1) = −2 x 2 = R2 ( x ).
3. Добутком многочленів Pn ( x ) і Qm ( x ) називається многоч-
лен Rn + m = Pn ( x ) ⋅ Qm ( x ).
Множення многочлена Pn ( x ) на многочлен Qm ( x ) виконується
за правилом: кожний член многочлена Pn ( x ) множиться на кож-
ний член многочлена Qm ( x ) , у добутку зводяться подібні члени та
записуються його члени за спадними степенями змінних.
Наприклад, якщо P3 ( x ) = x 3 − x 2 + x + 1, Q1 ( x ) = 2 x − 1,
R3 +1 ( x ) = P3 ( x ) ⋅ Q1 ( x ) = ( x 3 − x 2 + x + 1) ⋅ (2 x − 1) =
= 2 x 4 − 2 x 3 + 2 x 2 + 2 x − x 3 + x 2 − x − 1 = 2 x 4 − 3 x 3 + 3x 2 + x − 1 = R4 ( x ).
4. Ділення многочлена Pn ( x ) на многочлен Qm ( x ) ≠ 0, n ≥ m
виконується без остачі або з остачею.
А. Ділення многочленів без остачі. Многочлен Pn ( x ) (ділене)
ділиться на многочлен Qm ( x ) ≠ 0 (дільник), якщо існує такий мно-
гочлен Rn − m ( x ) (частка), що Pn ( x ) = Qm ( x ) ⋅ Rn − m ( x ) .

246
 За означенням ділення многочлен Rn − m ( x ) називається дільни-
ком для многочлена Pn ( x ) . Нехай задано два многочлени Pn ( x ) і
Qm ( x ) . Многочлен R( x ) називається спільним дільником для
многочленів Pn ( x ) і Qm ( x ) , якщо він є дільником кожного з цих
многочленів.
Якщо многочлени не мають спільних дільників, крім одиниці,
то вони називаються взаємно простими.
Означення 12. Найбільшим спільним дільником відмінних
від нуля многочленів P ( x ) і Q ( x ) називається такий многочлен
D ( x ) , який є їх спільним дільником і разом з тим сам ділиться на
будь-який спільний дільник цих многочленів.
Б. Ділення многочленів з остачею. Ділення многочлена Pn (x )
на многочлен Pm (x ) з остачею:

P ( x ) = P ( x ) × Qn−m ( x ) + rm−1 ( x ).
1n23 1m23 1 424 3 123
ділене дільник частка остача

Ділення з остачею можна виконати двома способами: методом

невизначених коефіцієнтів та діленням «кутом»; розглянемо їх на
прикладах.
Приклад № 19. Знайти частку і остачу від ділення многочлена
P3 ( x ) = x 3 − x + 2 на двочлен P2 ( x ) = x 2 + 1.
▲ 1. Методом невизначених коефіцієнтів:

−2x4
x 34
1 +32 = (1x 22+31) ⋅ ( Ax + B ) + (Cx + D ) =
1 424 3 1424 3
P3 ( x ) — ділене P2 ( x ) — дільник Q1 ( x ) — частка r1 ( x ) — остача

= Ax + Bx + Ax + B + Cx + D.
3 2

З рівності многочленів дістаємо

x3  A = 1, A = 1,
2  B = 0, B = 0,
x 
 ⇒
x  A + C = −1, C = −2,
x0  B + D = 2, D = 2.

Отже, Q1 (x ) = x — частка, r1 ( x ) = −2 x + 2 — остача.

247
 2. Ділення «кутом»:

x3 − x + 2 x2 + 1
x +x
3
x = Q1 ( x ) — частка
−2 x + 2 = r1 ( x ) — остача

x3 − x + 2 2 − 2x
Тоді x 3 − x + 2 = ( x 2 + 1) x − (2 x − 2 ) , або = x+ 2 .▼
x +1
2
x +1

Приклад № 20. Знайти частку і остачу від ділення многочлена

P4 ( x ) = 2 x 4 + x 3 − 5 x 2 − x + 1 на многочлен P3 ( x ) = x 3 − x + 3.
▲ Маємо

2 x 4 + x3 − 5 x 2 − x + 1 x3 − x + 3
2x4 − 2x2 + 6x 2 x + 1 = Q1 ( x ) — частка
x 3 − 3x 2 − 7 x + 1
x3 − x+3
− 3 x 2 − 6 x − 2 = r2 ( x ) — остача.

P4 ( x ) 2 x 4 + x 3 − 5 x 2 − x + 1 − 3x 2 − 6 x − 2
Отже, = = 2 x + 1 + .
P3 ( x ) x3 − x + 3 x3 − x + 3
Остача — r2 ( x ) = −3x 2 − 6 x − 2 , частка — Q1 ( x ) = 2 x + 1 .▼

3.1. Ділення многочлена Pn ( x ) на двочлен x − a

Розглянемо без доведення формулювання такої теореми.
◐ Теорема Безу. Остача r ( x ) від ділення многочлена Pn ( x ) на
двочлен x − a дорівнює значенню многочлена Pn ( x ) для x = a :
r = Pn (a ) . ◑
Наслідок. Многочлен Pn ( x ) ділиться без остачі на двочлен
x − a тоді і тільки тоді, коли значення многочлена для x = a дорів-
нює нулю: Pn ( x ) = ( x − a ) Pn −1 ( x ) , звідки Pn (a ) = 0.

Приклад № 21. Знайти частку й остачу від ділення многочле-

на P4 ( x ) = 2 x 4 + 4 x 3 + 7 x 2 − 5 на двочлен x + 2 .

248
 ▲ Складаємо таблицю із двох рядків; у верхньому рядку за-
писуємо коефіцієнти многочлена P4 ( x ) , у нижньому — відповідні
коефіцієнти частки P3 ( x ) і остачі r ( x ) , які обчислюються за фор-
мулами (3.18), (3.19); ліворуч у таблиці записуємо значення a (у
даному прикладі a = −2 ):

2 4 7 0 –5
–2 2 −2 × 2 + 4 = 0 −2 × 0 + 7 = 7 −2 × 7 + 0 = −14 −2 × ( −14) − 5 = 23

Отже, P3 ( x ) = 2 x 3 + 7 x − 14, r ( x ) = 23 = P4 (− 2) .▼

Розглянемо без доведення формулювання основної теореми

алгебри:
◐ Будь-який многочлен з будь-якими числовими коефіцієнта-
ми, степінь якого не менше від одиниці, має хоча б один корінь,
взагалі, комплексний.

◐ Теорема 1. Будь-який многочлен степеня n на множині

комплексних чисел розкладається на n лінійних множників ви-
гляду x − xi , де xi — корені многочлена, i = 1, n. ◑
Нехай x = x1 — корінь многочлена Pn ( x ) . За наслідком з тео-
реми Безу
Pn ( x ) = ( x − x1 ) ⋅ Pn −1 ( x ).
Якщо x = x2 — корінь многочлена Pn −1 ( x ) , то
Pn −1 ( x ) = Pn − 2 ( x ) ⋅ ( x − x2 ).
Тоді Pn ( x ) = ( x − x1 ) ⋅ ( x − x2 ) ⋅ Pn − 2 ( x ).
Якщо многочлен Pn ( x ) має тільки прості корені x1 , x2 , ... , xn , то

Pn ( x ) = a0 x n + a1 x n −1 + ... + an = a0 ( x − x1 ) ⋅ ( x − x2 ) ⋅ ... ⋅ ( x − xn ). (3.18)

Вираз (3.18) називається розкладом многочлена Pn ( x ) на лі-

нійні множники.
Приклад № 22. Знайти остачу від ділення многочлена
P4 ( x ) = x 4 + x 3 + 3x 2 + 2 x + 2 на двочлен x − 1.

249
 ▲ Маємо P4 (1) = 1 + 1 + 3 + 2 + 2 = 9. Отже, за теоремою Безу, при
діленні P4 ( x ) на x − 1 остача r = 9 .
Безпосередньо діленням «кутом» P4 ( x ) на x − 1 дістаємо:
x 4 + x3 + 3x 2 + 2 x + 2 x −1
x 4 − x3 x 3 + 2 x 2 + 5 x + 7 = Q3 ( x ) — частка
2 x 3 + 3x 2 + 2 x + 2
2 x3 − 2 x 2
5x 2 + 2 x + 2
5x 2 − 5 x
7x + 2
7x − 7
9 = r — остача. ▼
Розглянемо інший метод ділення многочлена Pn ( x ) на ліній-
ний двочлен x − a — схему Горнера1.
Нехай Pn ( x ) = a0 x n + a1 x n −1 + ... + an і Pn ( x ) = ( x − a ) ⋅ Pn −1 ( x ) + r ( x ) ,
де Pn −1 ( x ) = b0 x n −1 + b1 x n − 2 + ... + bn −1 . З рівності многочленів дістаємо
a0 = b0 ,
a1 = b1 − a × b0 ,
a2 = b2 − a × b1 ,
.......................
an −1 = bn −1 − a × bn − 2 ,
an = r − a × bn −1.
Звідси маємо
b0 = a0 , bκ = a × bκ −1 + aκ , κ = 1, n − 1. (3.19)
Отже, коефіцієнти bκ є сума коефіцієнта aκ многочлена Pn ( x )
та добутку числа a і попереднього коефіцієнта bκ −1; остача
r = Pn (a ) є сума вільного члена an многочлена Pn ( x ) та добутку a
і bn −1 :
r = a × bn −1 + an . (3.20)

1
У. Горнер (1768—1837).

250
 Отже, коефіцієнти частки Pn −1 ( x ) та остачі r ( x ) дістають за
однаковим правилом, яке записується у вигляді таблиці; розгля-
немо його на прикладі.

▲ Приклад № 23. Многочлен P3 ( x ) = x 3 − 6 x 2 + 11x − 6 має ко-

рені x = 1, x = 2, x = 3 , оскільки P3 (1) = 0, P3 (2 ) = 0, P3 (3) = 0 . Отже,
x 3 − 6 x 2 + 11x − 6 = ( x − 1) ⋅ ( x − 2) ⋅ ( x − 3). ▼

Приклад № 24. Розкласти многочлен P4 ( x ) = x 4 + 4 x 3 + 4 x 2 − 1 на

множники.
▲ Якщо многочлен P4 ( x ) має цілі корені, то вони є дільниками
вільного члена многочлена: x = ±1. Маємо P4 (1) = 1 + 4 + 4 − 1 = 8 ≠ 0
і P4 (−1) = 1 − 4 + 4 − 1 = 0 . Отже, x = −1 — корінь многочлена P4 ( x ) , і
многочлен P4 ( x ) ділиться на x + 1 . За схемою Горнера:
1 4 4 0 –1

–1 1 −1 × 1 + 4 = 3 −1 × 3 + 4 = 1 −1 × 1 + 0 = −1 −1 × ( −1) − 1 = 0

Тому x 4 + 4 x3 + 4 x 2 − 1 = ( x + 1) ⋅ (x 3 + 3x 2 + x − 1) .
Многочлен P3 ( x ) = x 3 + 3x 2 + x − 1 має цілі корені, якщо вони є
дільниками його вільного члена. Маємо P3 (1) = 1 + 3 + 1 − 1 ≠ 0 і
P3 (−1) = −1 + 3 − 1 − 1 = 0 . Отже, многочлен P3 ( x ) ділиться на x + 1 . За
схемою Горнера:
1 3 1 –1

–1 1 −1 × 1 + 3 = 2 −1 × 2 + 1 = −1 −1 × ( −1) − 1 = 0

Тоді P4 ( x ) = ( x + 1)2 × (x 2 + 2 x − 1) .
Квадратне рівняння x 2 + 2 x − 1 = 0 має корені
−2± 8
x3, 4 = = −1 ± 2 .
2
Отже,
( )(
P4 ( x ) = ( x + 1) ⋅ x − (−1 + 2 ) ⋅ x − (−1 − 2 ) =
2
)
= ( x + 1) ⋅ ( x + 1 − 2 ) ⋅ ( x + 1 + 2 ). ▼
2

251
 Якщо x = a — корінь многочлена Pn ( x ) , то Pn (a) = 0 , Pn ( x ) ді-
литься на x − a . Якщо ж Pn ( x ) ділиться на ( x − a )k , але не ділиться
на ( x − a )k +1 , тоді Pn ( x ) = ( x − a )k ⋅ Pn − k ( x ) , 1 ≤ k ≤ n . Число k назива-
ється кратністю кореня x = a многочленна Pn ( x ) , а сам корінь
x = a називається k-кратним коренем цього многочлена.
Якщо многочлен з дійсними коефіцієнтами Pn ( x ) має дійсні
корені x1 , x2 , ... , xk відповідно кратності α1 , α 2 , ... , α k , то
Pn ( x ) = ( x − x1 ) 1 × ( x − x2 ) 2 × ... × ( x − xκ )
α α ακ
,
де α1 + α 2 + ... + α κ = n, κ ≤ n.

Приклад № 25. Розкласти на множники многочлен

P3 ( x ) = x 3 + 4 x 2 + 5 x + 2.
▲ Маємо P3 (−1) = −1 + 4 − 5 + 2 = 0. Отже, x = −1 — корінь P3 ( x ) .
За схемою Горнера:

1 4 5 2
–1 1 3 2 0

Тоді
P3 ( x ) = ( x + 1) ⋅ (x 2 + 3x + 2) = ( x + 1) ⋅ ( x + 1) ⋅ ( x + 2) = ( x + 1) ⋅ ( x + 2). ▼
2

◐ Теорема 2. Якщо комплексне число z1 = a + b i є коренем

многочлена Pn ( x ) з дійсними коефіцієнтами, то спряжене число
z1 = a − b i також є коренем цього многочлена. ◑
Якщо z1 і z1 — корені многочлена Pn ( x ) , то цей многочлен ді-
литься без остачі на двочлен ( x − z1 ) та ( x − z1 ) . Це означає, що
Pn ( x ) ділиться без остачі на добуток ( x − z1 ) ⋅ ( x − z1 ) , тобто на три-
член x 2 + p1 x + q1. Справді,
( x − z1 ) ⋅ ( x − z1 ) = ( x − (a + b i )) ⋅ ( x − (a − b i )) =
= x 2 − 2ax + a 2 + b 2 = x 2 + p1 x + q1 ,
де p1 = −2a, q1 = a 2 + b 2 .

252
 Отже, многочлен Pn ( x ) можна подати у вигляді
Pn ( x ) = (x 2 + p1 x + q1 )⋅ Pn − 2 ( x ) .
Аналогічно, якщо многочлен Pn − 2 ( x ) має комплексний корінь
z 2 , то він має також спряжений корінь z2 , тобто Pn − 2 ( x ) розкла-
дається так: Pn − 2 ( x ) = (x 2 + p 2 x + q 2 ) ⋅ Pn − 4 ( x ) і ін.

Приклад № 26. Розкласти на лінійні множники многочлен

P4 ( x ) = 5 x 4 + 9 x 3 − 2 x 2 − 4 x − 8.
▲ Цілі корені многочлена P4 ( x ) є дільниками його вільного
члена. Маємо P4 (1) = 0 і P4 (−2) = 0 , многочлен P4 ( x ) ділиться на
x − 1 і x + 2 . За схемою Горнера:

5 9 –2 –4 –8
1 5 14 12 8 0

Тоді P4 ( x ) = ( x − 1) ⋅ (5 x 3 + 14 x 2 + 12 x + 8) = ( x − 1) ⋅ P3 ( x ) .
Оскільки P3 (−2 ) = 0 , то P3 ( x ) ділиться на x + 2 без остачі. За
схемою Горнера:

5 14 12 8
–2 5 4 4 0

Тоді P4 ( x ) = ( x − 1) ⋅ ( x + 2) ⋅ (5 x 2 + 4 x + 4) .
Рівняння 5 x 2 + 4 x + 4 = 0 має корені
− 4 ± 16 − 80 − 4 ± 8 i 2 4
x1, 2 = = = − ± i.
10 10 5 5
2 4   2 4
Отже, P4 ( x ) = 5( x − 1) ⋅ ( x + 2)  x + − i  ⋅  x + + i . ▼
 5 5   5 5 

◐ Теорема 3 (наслідок з теорем 1, 2). Будь-який многочлен з

дійсними коефіцієнтами розкладається на множники вигляду x − xi і
x 2 + pκ x + qκ , де xi , pκ , qκ ∈ R , а корені тричлена x 2 + pκ x + qκ
комплексно спряжені.

253
 Ураховуючи кратність коренів многочлена Pn ( x ) , розклад його
на множники має вигляд:
Pn ( x ) = ( x − x1 ) 1 × ( x − x2 ) 2 × ... × ( x − xκ )
α α ακ
× ( x 2 + p1 x + q1 ) m1 ×
× (x 2 + p2 x + q2 ) × ... × (x 2 + pκ x + qκ ) ,
m2 mκ

1
де α1 + α 2 + ... + α κ + × (m1 + m2 + ... + mκ ) = n.
2

Приклад № 27. Знайти всі корені многочлена x 4 − 5 x 3 + x − 5 .

▲ x 4 − 5 x 3 + x − 5 = (x 4 + x ) − 5 (x3 + 1) = x (x 3 + 1) − 5 (x 3 + 1) =

 x − 5 = 0,  x = 5,
= ( x − 5)(x 3 + 1) ; ( x − 5)(x 3 + 1) = 0;  3  3
 x + 1 = 0,  x = −1,
π + 2πκ π + 2πκ
x = 3 − 1 = 3 cos π + i sin π = cos + i sin , κ = 0,1, 2.
3 3
π π 1 3
κ = 0 : x1 = cos + i sin = + i ;
3 3 2 2

κ = 1 : x 2 = cos π + i sin π = −1,

5π 5π π π
κ = 2 : x3 = cos + i sin = cos  2π −  + i sin  2π −  =
3 3  3  3

π π 1 3
= cos − i sin = − i .
3 3 2 2
1 3 1 3
Відповідь: x1 = +i ; x 2 = −1, x3 = −i , x 4 = 5. ▼
2 2 2 2

§ 4. ФУНКЦІЇ ТА ЇХНІ ГРАФІКИ

4.1. Поняття множини. Дії з множинами

Строгого означення множини дати не можна. У математиці це
поняття вживається для опису сукупності об’єктів, що мають певні
властивості.

254
 Множини позначаються: A, B, C , ... , X , Y , K Для деяких мно-
жин, як зазначалось у § 1 цього розділу, є майже загальновживані
позначення:
N — множина натуральних чисел;
Z — множина цілих чисел;
Q — множина раціональних чисел;
R — множина дійсних чисел.
Об’єкти (предмети), які утворюють дану множину, назива-
ються її елементами (позначають: a, b, ... , x, ... ). Якщо об’єкт
a — елемент множини A , то це записують так: a ∈ A (читається:
«елемент a належить до множини А», або «а входить до множи-
ни А»). Запис a ∉ A (або a ∈ A ) означає, що a не є елементом
множини A .
Множина, що містить скінченну кількість елементів, назива-
ється скінченною, а множина, що містить безліч елементів — не-
скінченною. Порожньою (позначається Ø) називається множина,
що не містить жодного елемента. Множини A і B називаються
рівними, якщо вони утворені з тих самих елементів (позначаєть-
ся A = B ).
Якщо множина скінченна й містить, наприклад, елементи 1, 5, 7,
то її позначають так: A = {1, 5, 7} . Проте якщо множина нескін-
ченна або скінченна й містить багато елементів, то використову-
вати таке позначення неможливо. У цьому разі загальновжива-
ним є позначення: {x P ( x )} чи {x : P( x )} , яке читається так:
«множина всіх тих елементів x , що мають властивість P ». На-
приклад, запис {x : | x |≤ 4} означає множину всіх чисел, модуль
яких не більший за 4.
Розглянемо пари множин: 1) A = {x : | x |≤ 1} , 2) B = {x : | x |< 1} .
Порівняємо їх. Можна помітити, що множина B є частиною
множини A .
Якщо всі елементи множини B входять до множини A , то
множина В називається підмножиною множини A (позначаєть-
ся: B ⊂ A , або A ⊃ B , читається: « B — підмножина множини
А»). Зокрема, Ø ⊂ A . Отже, Ø є підмножиною будь-якої множини
A.
Розглянемо дві множини A і B . Множина, яка містить тільки
елементи, що належать або до A , або до B , називається
об’єднанням множин A і B (позначається A ∪ B ).
Множини A і B умовно зображуються у вигляді фігур на
площині (на рис. 110, а вони заштриховані по-різному). Тоді
A ∪ B — вся заштрихована множина (рис. 110, б).

255
 В
А U В
А

а б
Рис. 110

Наприклад, якщо A = {1, 2, 3, 4, 5} , B = {3, 4, 5} , то

A ∪ B = {1, 2, 3, 4, 5} — множина, що містить усі елементи множи-
ни A і всі елементи множини B .
Перетином (перерізом) множин A і B називається множи-
на, що містить тільки елементи, які належать і до множини A ,
і до множини B (позначається A ∩ B ). Умовно перетин двох
множин зображується як двічі заштрихована на рис. 111 час-
тина площини.

В
АI В

Рис. 111

Наприклад, A ∩ B = {3, 4} , якщо A = {1, 2, 3, 4} , B = {3, 4, 5} .

Різницею множин A і B (позначається A \ B ) називається
множина всіх тих елементів, що входять до множини A , але не
входять до множини B . На рис. 112 A \ B — заштрихована час-
тина площини.
Наприклад, A \ B = {1, 2} , якщо A = {1, 2, 3, 4} , B = {3, 4, 5} .
Для числових множин, тобто множин, елементами яких є чис-
ла, основною є множина дійсних чисел R , поняття якої ми ввели
в § 1 цього розділу. Зокрема, C ⊃ R ⊃ Q ⊃ Z ⊃ N .

256
 В

А\В

А
Рис. 112

4.2. Модуль дійсного числа

Модулем (абсолютною величиною) дійсного числа x (позна-
чається | x | ) називається саме число x , якщо x ≥ 0 , або (− x ) , як-
що x < 0.
 x, якщо x ≥ 0;
За означенням | x | = 
− x, якщо x < 0.
Наприклад, | 4 | = 4, | −2 | = 2, | e − 1 | = e − 1,
2 − x, якщо 2 − x ≥ 0;
|2− x|= 
− (2 − x), якщо 2 − x < 0,
або
 x − 2, якщо x > 2;
|2− x|= 
2 − x, якщо x ≤ 2.
Отже, | x | ≥ 0 , де x — будь-яке дійсне число і | x | ≥ x .
Аналогічно,
 f ( x ), якщо f ( x ) ≥ 0;
f (x) = 
− f ( x ), якщо f ( x ) < 0.
Геометрично | x | — відстань точки A( x ) від початку координат.
Модуль дійсного числа має такі властивості:
a |a|
1. | a + b | ≤ | a | + | b |, 3. = , b ≠ 0,
b |b|
2. | a − b | ≥ | a | − | b |, 4. | a b | = | a || b | .

257
 4.3. Функції та їхні графіки
Нехай D ⊂ R і E ⊂ R — підмножини множини дійсних чисел.
Означення 13. Якщо за кожним числом x ∈ D за законом від-
повідності f визначається єдине дійсне число y ∈ E , то y нази-
вають функцією змінної x .
Функціональну залежність y від x позначають так: y = f ( x ) ,
або y = y ( x ) .
Змінна x називається незалежною змінною, або аргументом.
Множина D називається областю існування (визначення).
Найчастіше областю існування функції є:
а) {x : a ≤ x ≤ b} = [a; b] — відрізок (сегмент);
б) {x : a < x < b} = (a; b ) — інтервал;
в) {x : a ≤ x < b} = [a; b ) та {x : a < x ≤ b} = (a; b] — півінтервали;
г) {x : a < x < +∞} = (a; + ∞ ), {x : − ∞ < x < b} = (−∞; b ),
{x : − ∞ < x < ∞} = (−∞; ∞ ) — нескінченні інтервали.
Інакше всі ці множини називаються проміжками.
Наприклад, {x : | x | ≤ 4} = [−4; 4] — множина всіх x , що нале-
жать до відрізка [− 4; 4] .
Зокрема, (a; b ) ⊂ [a; b] . Отже, інтервал (a; b ) є підмножиною
відрізка [a; b] .
Уперше означення поняття функції, близьке до сучасного, на-
вів у 1718 р. Й. Бернуллі1, але у XVIII ст. функція ототожнювала-
ся з аналітичною формулою. Сучасне загальне поняття функції як
закону залежності вперше з’явилось у Ейлера2 в 1755 р., але
утвердилося тільки в XIX ст.

4.3.1. Способи задання функції

У функціональній залежності y = f ( x ) закон відповідності f
задається за допомогою таблиці, аналітично, графічно.

1
Й. Бернуллі (1667—1748) та Я. Бернуллі (1654—1705) — швейцарські математики
(брати), перші видатні учні Лейбніца. Список їх робіт досить великий, перш за все це ре-
зультати, які входять в елементарні підручники з диференціального та інтегрального чис-
лень, диференціальних рівнянь.
2
Леонард Ейлер (1707—1783) — швейцарський математик, механік, фізик. Йому
належать значні досягнення в усіх галузях математики, які були відомі (існували) в його
часи.

258
 1. Табличний спосіб
Записується ряд значень x і йому відповідні значення y :

x x1 x2 x3 ... xn

y y1 y2 y3 ... yn

Використовується табличний спосіб для дослідження фізико-

технічних процесів.
2. Аналітичний спосіб
Функціональна залежність y = f ( x ) задається аналітичним ви-
разом — формулою; закон відповідності f вказує, які алгебраїч-
ні дії виконуються над незалежною змінною x в області D —
області існування функції.
Наприклад,

2
y = x5 − x + 1, x ∈ D = (− ∞; + ∞ );
3
lg x − tg 2 x π π
y= , x ∈ D = (0; 1) ∪ (1; + ∞ ) \  + k , k ∈ Z ;
x −1
3
4 2 
y = 5 x − 3 x + 2 , x ∈ D = [− 2; + ∞ ).

Значення функції y = f ( x ) в точці x = x0 ∈ D дорівнює:

π
y 0 = f ( x0 ) . Наприклад, значення функції y = sin x в точці x = ∈D
2
π π
дорівнює f   = sin = 1.
2 2

3. Графічний спосіб
Функціональну залежність задають графічно в прямокутній
системі координат, якщо значення аргументу x і відповідне йому
значення функції y є координати x і y точки площини. Множи-
ну цих точок в області x ∈ D називають графіком функції. Для
побудови графіка функції вибираємо масштаб — відрізки на осях
OX і OY за одиницю абсциси x і ординати y ; вони можуть ви-
биратись однаковими або різними (рис. 113).

259
 у

у = f (x)

0 х
Рис. 113

Приклад № 28. Знайти значення функції f ( x ) = lg x 2 для

x = −1 та x = −0,001 ∈ D.
▲ Маємо
f (− 1) = lg(− 1) = lg 1 = 0,
2

f (− 0,001) = lg (− 0,001) = lg 10 −6 = −6 lg 10 = −6. ▼

2

Приклад № 29. Знайти значення функції

1 + x, якщо − ∞ < x ≤ 0,
f (x) =  x
2 , якщо 0 < x < ∞
для x = −2, x = 0, x = 1∈ D.
▲ Оскільки x = 0 і x = −2 ∈ (−∞; 0] а x = 1 ∈ (0; + ∞ ) , то

f (− 2) = (1 + x ) x =−2 = 1 − 2 = −1;

f (0 ) = (1 + x ) x =0 = 1 і f (1) = 2 x = 2. ▼
x =1

Приклад № 30. Знайти область існування D функції

x3
f (x) = 2
.
x −4
▲ Область D = {x : x ∈ (− ∞; ∞ ), x 2 − 4 ≠ 0}. Для x = ±2 функції
не існує (ділення на нуль не має змісту). Отже,
x ∈ D = (−∞; − 2) ∪ (−2; 2) ∪ (2; + ∞ ). ▼

260
 4.3.2. Явні та неявні функції

Аналітично задана функція y = f ( x ) називається явною. Фун-

кція y = f ( x ) , задана не розв’язаним (відносно y ) рівнянням
F ( x, y ) = 0, (3.21)
називається неявною; вона стає явною, якщо знаходиться безпо-
середня залежність у від х.
Зокрема, неявну функцію можна перетворити до явної, якщо
рівняння (3.21) можна розв’язати відносно у.
Приклад № 31. Перетворити до явної функцію
F ( x, y) = x2 + y 2 −1 = 0 .
▲ Розв’яжемо рівняння F ( x, y ) = 0 відносно y , дістанемо
y = ± 1 − x2 , x ∈ D = (− 1; 1) . Отже, неявна функція F ( x, y) = 0
означає y як двозначну функцію від x ∈ (−1;1) . ▼

4.3.3. Параметричні рівняння функції

Якщо аргумент x і функція y функціональної залежності
y = f ( x ) задаються за допомогою двох функцій від змінної t (па-
раметра), системою рівнянь
 x = x ( t ),
 t ∈ [t1 ; t 2 ] , (3.22)
 y = y ( t ),
то функція y = f ( x ) є задана параметричними рівняннями. При
цьому припускаємо, що, наприклад, функція х = х (t) має оберне-
ну t = Φ( x ) .
Виключивши параметр t із системи рівнянь (3.22), дістаємо
явну функцію y = f ( x ) .

Приклад № 32. Перетворити параметричні рівняння функції

 x = cos t ,

 y = sin t
до явної функції y = f ( x ) .

261
 ▲ Виключимо з першого рівняння системи параметр t :
t = arccos x — і підставимо його в друге рівняння. Дістанемо

y = sin arccos x = ± 1 − cos 2 (arccos x ) = ± 1 − x 2 . ▼

4.3.4. Класифікація функцій

1. Знакосталість функції. Інтервали області існування функції
y = f ( x ) , на яких значення функції f ( x ) > 0 або f ( x ) < 0 , назива-
ють інтервалами знакосталості функції.
Приклад № 33. Знайти інтервали знакосталості функції
1
−1
f ( x) = 1 − e x .
▲ Область існування функції D = (−∞; 0 ) ∪ (0; + ∞ ) . За озна-
1 1
−1 −1
ченням з нерівностей 1 − e x > 0 і 1 − e x < 0 відповідно дістаємо:
1
−1 1
1) 1 > e x ⇔ − 1 < 0 , x ( x − 1) > 0, ⇒ x ∈ (−∞; 0) ∪ (1; ∞ ) ∈ D+ ;
x
1
2) − 1 > 0 ⇔ x ( x − 1) < 0 ⇒ x ∈ (0; 1) ∈ D− (рис. 114). ▼
x

D+ 0 1
D+
D– D0 х

Рис. 114

2. Нулі функції. Нулем функції y = f ( x ) називається значення

аргументу x0 ∈ D , за якого функція дорівнює нулю: f ( x0 ) = 0 .
Геометрично в системі координат нулі функції y = f ( x ) — це
точки перетину чи дотику кривої y = f ( x ) до осі OX .

Приклад № 34. Знайти нулі функції

1
−1
f (x) = 1 − e x .

262
 1 1 1
−1 −1 −1
▲ За означенням: 1 − e x
= 0 , звідки e x
=1⇔ e x
= e0 ⇔
1 1
⇔ − 1 = 0 ⇔ = 1 ⇒ x = 1 — нуль функції. Отже, f (1) = 0. ▼
x x

3. Парні й непарні функції

Означення 14. Функція y = f ( x ) в області D називається пар-
ною або непарною, якщо для всіх x ∈ D виконується рівність
f (− x ) = f ( x ) (3.23)
або
f (− x ) = − f ( x ). (3.24)
Геометрично крива парної функції симетрична відносно осі
OY , а непарної — симетрична відносно початку координат.
Якщо рівності (3.23) і (3.24) не виконуються, то функція нази-
вається ні парною, ні непарною.
Приклад № 35. Знайти, які із функцій:
ex +1
а) f ( x ) = x , б) f ( x ) =| x − 1 | + | x + 1 | — є парними або не-
e −1
парними.
▲ а) Маємо
1
+1
e −x + 1 e x 1+ ex ex +1
f (− x ) = − x = = = − = − f (x) ,
e −1 1 −1 1− e x e x −1
ex
отже, f (− x ) = − f ( x ) ; функція непарна.
б) f (− x ) =| − x − 1 | + | − x + 1 | =| x + 1 | + | x − 1 | = f ( x ) ,
отже, f (− x ) = f ( x ) ; функція парна. ▼

4. Періодичні функції
Означення 15. Функція y = f ( x ) , x ∈ D , називається періодич-
ною, якщо існує таке число T > 0 , що для всіх x ∈ D виконується
рівність
f ( x + T ) = f ( x ). (3.25)
Найменше число T > 0 , для якого виконується рівність (3.25),
називається найменшим періодом функції f ( x ) .

263
 Доведемо, що коли T — період функції f ( x ) , то періодами
цієї функції будуть також числа n T , n ∈ Z . Маємо:
1) n > 1 , то f ( x + n T ) = f ( x + T + (n − 1)T ) = ... = f ( x + T ) = f ( x ).
2) n ≤ −1 (−n ≥ 1) , то f ( x + n T ) = f (( x + n T ) + (− n T )) =
= f (x − n T + n T ) = f (x) .
За геометричним означенням тригонометричні функції пері-
одичні: sin x і cos x мають період T = 2π ; tg x і ctg x — період
T = π ; їхні періоди 2π і π є найменші. Доведемо, зокрема, що
π π
0 < T < 2π не є періодом функцій синус: sin = 1 , але sin  + T  < 1 ,
2 2 
отже, 2π — найменший період функцій синуса.
Є періодичні функції, які не мають найменшого періоду, на-
приклад, функція f ( x ) = 1 = x 0 , x ∈ R ; будь-яке число C > 0 є її
періодом: f ( x ) = ( x + c )0 = 1.
Якщо періодичні функції f1 ( x ) і f 2 ( x ), x ∈ R, мають однако-
вий період T , то їх сума, різниця і добуток є періодичними фун-
кціями з періодом T .
Якщо періодичні функції f1 ( x ) і f 2 ( x ), x ∈ R, мають сумірні
періоди T1 і T2 , то вони мають спільний період: оскільки T1 і T2
сумірні, то m T1 = n T2 = T , m, n ∈ N , отже, T — спільний період
функцій f1 ( x ) і f 2 ( x ) ; зокрема, у цьому разі функції f1 ( x ) ± f 2 ( x ),
f 1 ( x ) ⋅ f 2 ( x ) є періодичними з періодом T .
Якщо періоди функцій f1 ( x ) і f 2 ( x ) несумірні, то функції не є
періодичними.
Приклад № 36. Знайти періоди функцій sin ω x, cos ω x,
tg ω x, ctg ω x, ω ∈ R.
▲ Функції sin ω x, cos ω x, tg ω x, ctg ω x мають відповідно
2π 2π π π
найменші періоди T1 = , T2 = , T3 = , T4 = , оскільки
ω ω ω ω
2π 
sin ω  x +  = sin (ω x + 2π ) = sin ω x;
 ω
2π 
cos ω  x +  = cos (ω x + 2π) = cos ω x;
 ω

264
 π
tg ω  x +  = tg (ω x + π ) = tg ω x;
 ω
π
ctg ω  x +  = ctg (ω x + π) = ctg ω x. ▼
 ω

Приклад № 37. Знайти найменший період функції

f ( x ) = cos 3x + cos 4 x.
2π
▲ Функції cos 3 x і cos 4 x мають відповідно періоди T1 = і
3
2π
T2 = . Періоди T1 і T2 сумірні:
4
3 T1 = 4 T2 = 2π .
Отже, T = 2π є період даної функції. Доведемо, що період
T = 2π найменший. Оскільки найбільше значення f ( x ) = 2 , коли
cos 3x = 1 і cos 4 x = 1 . На відрізку x ∈ [0; 2π] функція cos 3x = 1 для
2π 4π π 3π
x = 0, , , 2π , а функція cos 4 x = 1 для x = 0, , π, , 2π . От-
3 3 2 2
же, значення функції f (0 ) = f (2π ) = 2. Звідси T = 2π є найменший
період функції f ( x ) .▼

Приклад № 38. Знайти період функції cos 2 x .

▲ Функція cos x періодична, cos x = cos ( x + 2π) . Оскільки
cos 2 ( x + π) = (− cos x ) = cos2 x ,
2

то її період T = π ; він є найменшим: cos2 0 = cos2 π = 1 і

cos 2 x < 1, x ∈ (0; π) . ▼
З означення 15 випливає, якщо функція f ( x ) на числовій осі
невизначена хоча б у одній точці, то вона неперіодична. Напри-
клад, функція f ( x ) = sin x , x ∈ [0; + ∞ ) не є періодичною. Функція
f ( x ) = x 2 , x ∈(−∞; + ∞ ) не є періодичною: нехай T > 0 її період, то-
ді f (0 ) = f (0 + T ) ⇒ 0 = T 2 , що неможливо.
Графік періодичної функції f ( x ) = f ( x + T ), x ∈ R , дістанемо з
графіка цієї функції на відрізку [0; T ] продовженням його на від-
різки [n T ; (n + 1) T ] , n = 0, ± 1, ± 2, ... , числової осі (рис. 115).

265
 у Т

у = f (x)

0 х

Рис. 115

5. Обмежені функції
Означення 16. Функція y = f ( x ) , x ∈ D називається обмеже-
ною на множині D значень аргументу x , якщо існує таке додат-
не число M , що для всіх x ∈ D виконується нерівність | f ( x ) |≤ M .
Наприклад, функція y = sin x обмежена на всій числовій осі,
оскільки для всіх x ∈ R виконується нерівність sin x ≤ 1 ; функція
2
y = не є обмеженою на відрізку [−1; 1] , оскільки не існує такого
x
2
числа M , що для всіх x ∈ [−1; 1] виконується нерівність ≤M.
x

6. Монотонні функції
Функція y = f ( x ) називається зростаючою (неспадною) на ін-
тервалі (a; b ) , якщо більшому значенню аргументу x ∈ ( a; b ) від-
повідає більше значення функції y = f ( x ) , тобто з нерівності
x2 > x1 випливає нерівність f ( x2 ) > f ( x1 ) ( f ( x2 ) ≥ f ( x1 )) (рис. 116).

у у
у = f (x) f (x1)
f (x2)
f (x1) у = f (x)
f (x2)
а
b
0 х1 х2 b х a х1 0 х2 х

Рис. 116 Рис. 117

266
 Функція y = f ( x ) називається спадною (незростаючою) на ін-
тервалі (a; b ) , якщо більшому значенню аргументу x ∈ (a; b ) від-
повідає менше значення функції y = f ( x ) , тобто із x2 > x1 випли-
ває f ( x2 ) < f ( x1 ) ( f ( x2 ) ≤ f ( x1 )) (рис. 117).
Інтервал, в якому функція зростає (спадає), називається інтер-
валом зростання (спадання) функції. Інтервали зростання і спа-
дання функції називають інтервалами монотонності функції, а
сама функція в цих інтервалах називається монотонною.

x+ | x |
▲ Приклад № 39. Функція y = не спадає на R і зростає
2
на [0; + ∞ ) . ▼

▲ Приклад № 40. На кожному з інтервалів

− π + 2πκ; π + 2πκ , κ ∈ Z ,
 2 2 
функція y = sin x зростає, а на кожному з інтервалів
 π + 2πκ; 3π + 2πκ , κ ∈ Z , — спадає. ▼
 2 2 
Якщо область існування функції складається з одного інтерва-
лу (скінченного чи нескінченного) і функція на цьому інтервалі
монотонна, то її називають монотонною функцією (не вказуючи
інтервалу монотонності). Наприклад, лінійні ( y = a x + b ) , показ-
никові ( y = a x ) і логарифмічні ( y = log a x ) функції — монотонні.

7. Обернена функція
Нехай y = f ( x ) — монотонна (наприклад, спадна) функція для
x ∈ D (рис. 118). За означенням цієї функції кожному значенню
x ∈ D відповідає одне значення y ∈ E , а двом різним значенням
x1 , x2 ∈ D відповідають різні значення y1 , y 2 ∈ E . Навпаки, кож-
ному значенню y ∈ E відповідає єдине значення x ∈ D , а двом
різним значенням y1 , y 2 ∈ E відповідають два різні значення
x1 , x2 ∈ D . Отже, на множині E визначена функція x . Маємо x як
функцію y (позначається: x = f −1 ( y ) ). Ця функція називається
оберненою до функції y = f ( x ) , і навпаки, y = f ( x ) є оберненою
функцією до функції x = f −1 ( y ) . Такі функції називаються взаєм-
но оберненими.

267
 у

у = f (x)

0 х

Рис. 118
Якщо функції y = f ( x ) і x = f −1 ( y ) взаємно обернені, то їхніми
графіками є та сама крива. Але щоб уникнути незручностей у по-
будові прямої й оберненої функцій, аргумент оберненої функції
також позначають x , а саму функцію — y ; y = f −1 ( x ) ; графіки
прямої й оберненої функцій будують у тій самій системі коорди-
нат, вони будуть симетричні відносно бісектриси першого і тре-
тього координатних кутів (рис. 119), тобто відносно прямої y = x .

у
у = f –1(x)
у = f(x)

x = f –1(y)

0 х

Рис. 119

▲ Приклад № 41. Якщо a ≠ 0 , то для функції y = a x + b є

1 b
обернена функція, а саме: y = x − .▼
a a
▲ Приклад № 42. Функції y = a x (a > 0, a ≠ 1) і y = log a x вза-
ємно обернені. ▼
1
▲ Приклад № 43. Оберненою до функції y = є вона сама. ▼
x
Для того щоб функція мала обернену, необхідно і достатньо,
щоб різним значенням аргументу з області існування функції
відповідали різні значення функції.
268
 ▲ Приклад № 44. Функція y = x 2 не має оберненої на інтер-
валі (−∞; + ∞ ) , оскільки на цьому інтервалі вона не є монотонною.
Наприклад, значення 1 вона набуває в двох різних точках: 1 і –1.
Додамо, що ця сама функція y = x 2 на інтервалі [0; + ∞ ) має
обернену: y = x . ▼
▲ Приклад № 45. Розглянемо функцію y = ln 2 x . Область її
існування D : 2 x > 0 або x > 0 ; отже, D = (0; + ∞ ) . Область значень
E : y ∈ (−∞; + ∞ ) . З рівності y = ln 2 x маємо 2 x = e y , звідки
1 y 1
x= e . Отже, обернена функція y = e x . Область її існування
2 2
(−∞; + ∞ ) , яка є областю значень функції y = ln 2 x . ▼
8. Складна функція (суперпозиція функцій)
Нехай задано функції y = f (u ) , u ∈ D і u = ϕ ( x ), x ∈ D1 . Тоді
функція y = f (ϕ ( x )), x ∈ D ∩ D1 , називається складною функцією
від x ∈ D1 , або суперпозицією функцій f і ϕ . Можна розглядати
суперпозицію не тільки двох функцій, а будь-якого скінченного
числа функцій. Ще інакше функцію ϕ називають внутрішньою,
а функцію f — зовнішньою.
Приклад № 46. Знайти суперпозиції функцій для функцій:
1) y = tg 3 x , 2) y = ln (sin 7 x ) .
▲ 1) y = tg 3 x є складною функцією. Її можна записати так:
y = u 3 , де u = tg x .
2) y = ln (sin 7 x ) — складна функція. Її можна записати так:
y = ln u , де u = sin z , а z = 7 x . ▼

4.3.5. Елементарні функції. Основні елементарні функції.

Неелементарні функції
Основні елементарні функції.
1. Степенева функція: y = x α , α ∈ R . Якщо α ∈ Ζ , то y = x α —
раціональна функція; для дробового α маємо тут радикал. y = x α ,
х > 0 для α -ірраціонального.
1.1. α = n (рис. 120, а), n = 2 κ, κ ∈ N ;
1.2. α = n , n = 2 κ + 1 (рис. 120, б), κ ∈ N ;
1.3. α = −m, m ∈ N (рис. 120, в), m = 2κ;

269
1.4. α = −m, m ∈ N , m = 2 κ + 1 (рис. 120, г);
p
1.5. α = , α ∈ Q . Нехай p = 1, q = m, m ∈ N (рис. 120, д);
q
p
1.6. α = , p = 1, q = 2 m (рис. 120, е);
q
у
у

у= х2к у = х2к + 1
1

1
–1 0 1 х

–1
-1 0 1 х

а б
у у
1
у=
х2к+1
1
1 –1
у=
1 х2к
0 1 х
–1

–1 0 1 х

в г
m
у у= х у
1 у = х2m
1 m
у=х

–1 1
1 у = х2m
0 1 х

–1 0 1 х
д e
Рис. 120

270
 p p
1.7. α = , p — парне, < 1 (рис. 121, а);
q q
p p
1.8. α = , p — парне, > 1 (рис. 121, б);
q q
у у
у = х p/q (p / q < 1,
p — парне ) у = х p/q (p / q > 1,
p — парне)

1 1

–1 0 1 х –1 0 1 х
a б
у у
у=х p/q у = х p/q
1
1

0 -1 0 1 х
–1 1 х

–1
–1
в г

у у

у = х p/q у= хp/q

1 1

0 1 х 0 1 х
д е
Рис. 121

271
 p p
1.9. α = , p — непарне, q — непарне, < 1 (рис. 121, в);
q q
p p
1.10. α = , p — непарне, q — непарне, > 1 (рис. 121, г);
q q
p p
1.11. α = , p — непарне, q — парне, < 1 (рис. 121, д);
q q
p p
1.12. α = , p — непарне, q — парне, > 1 (рис. 121, е);
q q
p p
1.13. α=− , > 0 , p — парне (рис. 122, а);
q q
p p
1.14. α = − , p — непарне, q — парне, > 0 (рис. 122, б);
q q
p p
1.15. α = − , p — непарне, q — непарне, > 0 (рис. 122, в).
q q
у у у
у= х –p/q
–p/q
у=х
у = х –p/q
1 0 х

0 х
–1 0 1 х
а б в
Рис. 122
2. Показникова функція: y = a x , a ∈ (0; 1) ∪ (1; ∞ ), x ∈ (−∞; ∞ )
(рис. 123, а, б).
у у

у = ах, а >1
х
у = а , 0 < а <1
1
1

0 х 0 х
a б
Рис. 123

272
 3. Логарифмічна функція:
y = log a x, x ∈ (0; ∞ ), a ∈ (0; 1) ∪ (1; ∞ ) (рис. 124, а, б).
у у
у = ax, a > 1
у = loga x (0 < а < 1)

1
у = loga x (а > 1) 1 у = ax (0 < а < 1)

0 1 х
0 1 х

a б
Рис. 124
4. Тригонометричні функції: y = sin x, x ∈ R, y = cos x, x ∈ R,
π π
y = tg x, x ∈  − + κπ; + κπ  , κ∈ Z, y = ctg x, x ∈ ( κπ; π( κ + 1)) ,
 2 2 
(рис. 125, а—в).
у

1
y = sin x
y = cos x

–π π 0 π π 3 х
– π
2 2 2

–1
a
у у
y = tg x y = сtg x

–
π 0 π π 3
π х –π π 0 π π х
–
2 2 2 2 2

б в
Рис. 125

273
 5. Обернені тригонометричні функції:
y = arcsin x, x ∈ [−1; 1], y = arccos x, x ∈ [−1; 1], y = arctg x, x ∈ R,
y = arcctg x, x ∈ R (рис. 126, а—г).

у у
π
y = arccos x π
y = arcсtg x
π π
2 2
y = arcsin x

y = arctg x 0 х
–1 0 1 х

π π
− –
2 2
а в

у у
3 3
π π
2 y = Arcsin x 2
π π y = Arctg x

π π
y = Arccos x
2 2
–1 0 y = Arcctg x х
0 1 х π
–
π 2
– –π
2
–π
3
– π
2 –2 π

б г
Рис. 126

274
 Елементарні функції

Означення 17. Елементарною називається функція y = f ( x ) ,

яка виражається одним аналітичним виразом через основні еле-
ментарні функції, з якими виконується скінченна кількість ариф-
метичних операцій та суперпозицій функцій.
Наприклад, функції
x +1 1 1
y= , x ∈  − ∞;  ∪  ; ∞  ;
2x − 1  2 2 
1
y = log 2 (1 − 4 x ), x ∈  − ∞;  (суперпозиція функцій log 2 u і
 4
u = 1 − 4 x ); y = 3x 2 + 2 x − 4, x ∈ (− ∞; ∞ ) є за означенням елементар-
ними.
Функції
 x, x ≥ 0,
y =| x |= 
− x, x < 0
(рис. 127) і
 x + 1, x ≤ 0,
f (x) = 
cos x, x > 0
(рис. 128) не є елементарними; їх закон відповідності не задаєть-
ся однією формулою.
у у
1
у = |x| y = cos x
–1
0 π π х
y=x+1
2
–1
0 х

Рис. 127 Рис. 128

Класифікація елементарних функцій

1. А. Цілі раціональні функції (многочлени):
y = Fn ( x ) = a0 x n + a1 x n −1 + ... + an −1 x + an , ai ∈ R, i = 0, n, n ∈ N .

275
 Б. Дробово-раціональні функції:
Fn ( x ) a 0 x n + a1 x n −1 + ... + a n
y= = , Фm ( x ) ≠ 0,
Фm ( x ) b0 x m + b1 x m −1 + ... + bm
ai , b j ∈ R, i = 0, n, j = 0, m, n, m ∈ N .

2. Ірраціональні функції. Це елементарні функції з арифмети-

чними діями суперпозицій раціональних функцій, степенями фу-
нкцій з раціональними показниками. Наприклад,
5 x3 + 4 x  2
y= , x ∈ 0; ; y = x − 2, x ∈ [0; + ∞ ) .

1 − 2x 2
 2 
3. Алгебричні функції. Функція y = f ( x ) називається алгебрич-
ною, якщо вона задовольняє рівняння
P0 ( x ) y n + P1 ( x ) y n −1 + ... + Pn −1 ( x ) y + Pn ( x ) = 0,

Pκ ( x ), κ = 0, n — алгебричні многочлени.
4. Трансцендентні функції. Елементарні функції, які не є алге-
бричними називаються трансцендентними функціями. Триго-
нометричні, обернені тригонометричні, показникові, логарифмі-
чні функції є трансцендентними елементарними функціями.

4.3.6. Побудова графіка функції

Побудова графіка функції y = f ( x ) виконується за допомогою

дослідження її основних властивостей:
1) область існування функції;
2) точки перетину графіка функції з осями координат;
3) парність, непарність та періодичність;
4) інтервали знакосталості;
5) асимптоти функції;
6) інтервали зростання, спадання, опуклості, точки перегину,
екстремуми та найбільше і найменше значення функції (за допо-
могою диференціального числення).
У розділі IV, використовуючи схему повного дослідження
графіка функції, навчимося його будувати. Не слід, однак, думати,
що графік можна побудувати тільки після дослідження функції,
щоб знайти корисну інформацію про її властивості. Його можна
побудувати, використовуючи геометричні перетворення відомого

276
графіка функції y = f ( x ) , а вже на графіку «прочитати» ті чи інші
відомості про функцію.
Розглянемо правила побудови графіків функцій: y = f ( x ) + b ,
y = f ( x + a ) , y = f ( x + a ) + b , y = c f ( x) , y = f (κ x ) , y = f ( | x | ) ,
y = | f ( x ) | , y = | f ( | x |) | , застосовуючи найпростіші геометричні
перетворення основного графіка функції y = f ( x ) .

◐ Правило І. Якщо побудовано графік функції y = f ( x ) , гра-

фік функції y = f ( x ) + b дістаємо паралельним зміщенням графіка
y = f ( x ) в напрямі осі OY на величину b , якщо b > 0 , і в проти-
лежному напрямі — якщо b < 0 (рис. 129).

◐ Правило II. Якщо побудовано графік функції y = f ( x ) , то

для побудови графіка функції y = f ( x + a ) достатньо графік функ-
ції y = f ( x ) перенести в напрямі осі OX на величину | a | , якщо
a < 0 , і в протилежному напрямі — якщо a > 0 . Це перенесення
(зміщення) графіка показано на рис. 130.
у у

y = f (x) y = f (x)

b y = f (x + a),
(a > 0) y = f (x + a),
|b| a |a| (a < 0)

0 х
0 х

Рис. 129 Рис. 130

◐ Правило III. Щоб побудувати графік функції y = f ( κ x ) ,

1
κ > 0 , потрібно графік функції y = f ( x ) розтягнути у разів від
κ
осі OX , якщо 0 < κ < 1 , а для κ > 1 — стиснути до осі OX у κ ра-
зів (рис. 131). Якщо κ < 0 , то крім стиску або розтягування графі-

277
ка функції y = f ( x ) потрібно ще симетрично відобразити його
відносно осі OX (рис. 132).
у
y = f (–x) y = f (kx), (k < –1)
у
y = f (kx), (k > 1)
y = f (x) y = f (x)
y = f (kx),
y = f (kx), (–1 < k < 0)
(0 < k < 1) 0 х
0 х

Рис. 131 Рис. 132

◐ Правило IV. Якщо побудовано графік функції y = f ( x ) , то

для побудови графіка y = c f ( x ) , де c > 0 , достатньо стиснути у
1
разів по осі OX (або, кажуть, вздовж осі OY ) графік функції
c
y = f ( x ) (для 0 < c < 1 ), для c > 1 — розтягнути у c разів по осі
OX (вздовж осі OY ) (рис. 133).

у
y = c f (x), (c > 1)

y = f (x)

Рис. 133

Щоб побудувати графік функції y = c f ( κ x + a ) + b , якщо відо-

мий графік функції y = f ( x ) , використовують правила I—IV.

278
 Розглянемо приклади побудови графіків за допомогою вивче-
них геометричних перетворень. При цьому графік основної функції
y = f ( x ) будуватимемо штриховою лінією.

Приклад № 47. Побудувати графік функції

π
y = sin  2 x + .
 3
▲ План побудови:
1. Будуємо графік функції y = sin x .
2. Стиснемо графік функції y = sin x до осі ординат у два рази.
3. Перенесемо останній графік паралельно осі абсцис ліворуч
на відстань π 6 (рис. 134). ▼
у
y = sin x
1
π y = sin 2x
–
6
3 π 0 π π 3 х
– π −π − π
2 2 2 2
–1
y = sin (2x + π /3)
y = sin (2(x + π /6))
Рис. 134

◐ Правило V. Щоб побудувати графік функції y = − f ( x ) , по-

трібно відобразити симетрично відносно осі абсцис графік функ-
ції y = f ( x ) (рис. 135).
у
y = f (x)

0 х
y = – f (x)

Рис. 135

279
 ◐ Правило VI. Щоб побудувати графік функції y = f ( | x | ) ,
потрібно побудувати графік функції y = f ( x ) для x ≥ 0 (він роз-
міщений праворуч від осі OY ), а потім відобразити цю криву
відносно осі OY . Ці дві частини графіків утворюють разом гра-
фік функції y = f ( | x | ) (рис. 136).
у

0 х

Рис. 136
◐ Правило VII. Щоб побудувати графік функції y = | f ( x ) | ,
будуємо графік функції y = f ( x ) , і ту частину графіка, яка розмі-
щена у верхній півплощині, залишаємо без зміни, а частину гра-
фіка, яка розміщена в нижній півплощині, симетрично відобра-
жаємо відносно осі абсцис (рис. 137).
у

y = |f (x)|

0 х

Рис. 137

Приклад № 48. Побудувати графік функції

y = |2 − x| + |2 + x| .
▲ Нагадаємо означення модуля
 x, x ≥ 0,
| x| = 
 − x, x < 0 .

280
 Тому
2 − x, 2 − x ≥ 0, 2 − x, x ∈ (−∞; 2],
| 2 − x |=  = 
− ( 2 − x), 2 − x < 0,  x − 2, x ∈ (2; ∞ ),

2 + x, 2 + x ≥ 0, 2 + x, x ∈ [−2; ∞ ),
а | 2 + x |=  = 
− (2 + x), 2 + x < 0, − 2 − x, x ∈ (− ∞; − 2).
Тоді
2 − x − (2 + x ), x ∈ (− ∞; − 2], − 2 x, x ∈ (− ∞;−2],
 
y = 2 − x + 2 + x = 2 − x + (2 + x ), x ∈ (− 2;2 ), = 4, x ∈ (− 2;2),
− (2 − x ) + (2 + x ), x ∈ [2; ∞ ) 2 x, x ∈ [2; ∞ ).
 
Графіком заданої функції буде ламана (рис. 138). ▼
у
y = |2 – x| + |2 + x|
4 y=4

y = –2х y = 2х
–2 0 2 х

Рис. 138

Приклад № 49. Побудувати графік функції

x −1
y= .
x−2
▲ План побудови:
1
1. Будуємо графік функції y = , оскільки задану функцію
x
можна записати у вигляді
x − 1 ( x − 2) + 1 1
y= = = 1+ .
x−2 x−2 x−2
1
2. Будуємо графік функції y = , переносячи паралельно
x−2
1
уздовж осі OX на дві одиниці праворуч графік y = .
x

281
 3. Одержаний графік піднімаємо на одну одиницю вгору пара-
лельно осі OY .
4. Криву, що лежить нижче від осі OX на рис. 139, відобража-
ємо симетрично відносно осі OX .
Крива, що виділена на рис. 139 жирним, і буде шуканим гра-
x −1
фіком функції y = .▼
x−2
у 1
у=
x
x −1
у=
x−2

0 1 2 1 х
у=
1 x−2
у=
x 1
у = 1+
x−2
Рис. 139

Графік функції y = | f ( | x |) |
Є два способи побудови графіка функції y = | f ( | x |) | :
1) побудувати графік функції y = | f ( x ) | у правій півплощині і
симетрично відобразити його відносно осі OY ;
2) побудувати графік функції y = f ( | x | ) і ту частину графіка,
що міститься в нижній півплощині, симетрично відобразити від-
носно осі OX .
Приклад № 50. Побудувати графік функції
y = x 2 − 4 | x | + 3 − 1.
▲ Початковий графік (рис. 140, а)
y = x 2 − 4 x + 3 = (x 2 − 4 x + 4 ) − 1 = ( x − 2 ) − 1 :
2

1) будуємо графік функції y1 = x 2 ;

282
 2) останній графік переносимо паралельно осі абсцис право-
руч на відстань дві одиниці. Це перетворення графіка показано на
рис. 140, а: y2 = ( x − 2)2 ;
3) графік функції y2 = ( x − 2)2 перенесемо паралельно на одну
одиницю вниз.
у
y1 = х2
y2 = (х – 2)2

y3 = х2 – 4x + 3
y = х2 – 4|x| + 3 –2
0 2 х
–1

a
у

y = |х2 – 4|x| + 3|

y = |х2 – 4|x| + 3| – 1
–2 2

0 х
–1
–2

б
Рис. 140

283
 Це перетворення також показано на рис. 140, а. У результаті
перетворень 1—3 побудуємо графік функції
y 3 = ( x − 2 ) − 1 = x 2 − 4 x + 3.
2

Оскільки функція y = x 2 − 4 | x | + 3 парна, то для побудови її

графіка відображаємо графік функції y = x 2 − 4 x + 3 відносно осі
OY . Це перетворення графіка показано на рис. 140, а.
Перейдемо тепер до побудови графіка заданої функції
y = | x 2 − 4 | x | +3 | − 1 . Необхідні для такої побудови перетворення
унаочнює рис. 140, б.
1. Перенесемо з рис. 140, а графік функції y = x 2 − 4 | x | + 3 на
рис. 140, б.
2. Залишимо без змін частину останнього графіка, яка розмі-
щена у верхній півплощині y ≥ 0 (вище від осі OX ), а ті частини
графіка y = x 2 − 4 | x | + 3 , що розміщені в нижній півплощині (ле-
жать під віссю OX ), симетрично відобразимо відносно осі OX
(рис. 140, б). У такий спосіб буде побудовано графік функції
y = | x 2 − 4 | x | + 3| .
3. Останній графік перенесемо паралельно на одну одиницю
вниз і дістанемо графік функції y = | x 2 − 4 | x | +3 | − 1 (рис. 140, б).
Крива, що виділена на рис. 140, б жирним, і буде шуканим
графіком функції y = | x 2 − 4 | x | + 3| − 1 . ▼

§ 5. ПОСЛІДОВНІСТЬ. ГРАНИЦЯ
ЧИСЛОВОЇ ПОСЛІДОВНОСТІ

Нехай задано функцію y = f ( x ) . Послідовно надаємо x зна-

чень 1, 2, 3, …, n …, дістанемо числа:
x : x1 = 1; x2 = 2; ... ; xn = n; ...
(3.26)
y = f ( x ) : y1 = f (1); y2 = f (2); ... ; yn = f (n ); ...
Тут y = f ( x ) — функція натурального аргументу.

Означення 18. Нескінченною числовою послідовністю нази-

вають сукупність чисел, записаних у деякому порядку за певним
законом.

284
 Сукупність чисел послідовності (3.26) є прикладом нескінчен-
ної числової послідовності. Вона записується в тому порядку, як
знаходять її числа.
Числа, з яких складається послідовність, називають членами
послідовності:
y1 = f (1) — перший член послідовності,
y2 = f (2 ) — другий член послідовності,
..........................
y n = f (n ) — п-й член послідовності.
Послідовність часто позначають буквою з індексом, який вка-
зує на номер члена послідовності. Наприклад,
a1 ; a2 ; a3 ; ... ; an ; ... (3.27)
Послідовність позначають ще так: {an } .
При цьому yn називають n-м, або загальним, членом послідов-
ності.
Послідовність вважається заданою, якщо відомо її загальний
член або закон, за яким можна знайти члени числової послідов-
ності:
1. Числова послідовність задається за допомогою формули,
котра дозволяє, якщо відомий номер члена послідовності, визна-
чити сам член.
1
Приклад № 51. ▲ f (k ) = . Знаючи f (k ) , можна знайти
k2
будь-який член послідовності, надаючи k цілих значень:
1 1 1
f (1) = 1; f (2) = ; f (3) = ; ... ; f (n ) = ; ... ▼
4 9 n2
Приклад № 52. ▲ ak = k 3 . Надаючи значень 1, 2, 3, ..., n ...,
знайдемо:
a1 = 1; a2 = 8; a3 = 27; ... ; an = n 3 ; ... ▼
2. Числова послідовність задається кількома першими її чле-
нами, а всі інші члени послідовності визначаються цими членами
за певним правилом.

Приклад № 53. ▲ Нехай a1 = 1; a2 = 1 , а кожний наступний

член послідовності є сумою двох попередніх:
ak = ak − 2 + ak −1 .

285
 За таким правилом визначається числова послідовність:
1; 1; 2; 3; 5; 8; 13; 21; 34; ...
Члени цієї послідовності називаються числами Фібоначчі. ▼
3. Числову послідовність також можна задати, описуючи
її члени.
Приклад № 54. ▲ Послідовність 1,4; 1,41; 1,414; 1,4142; ...
складена з наближених значень 2 з недостачею з точністю до
0,1; 0,01; 0,001; 0,0001 та ін. ▼
Послідовність може бути як скінченною, так і нескінченною.
Послідовність, яка містить скінченну кількість членів, називаєть-
ся скінченною, а послідовність, що складається з нескінченної
кількості членів — нескінченною числовою послідовністю.

5.1. Границя нескінченної числової послідовності

Означення 19. Число A називається границею числової послі-
довності a1 , a2 , ... , an , ... (позначається: lim an = A ), якщо для
n→∞
довільного, як завгодно малого додатного числа ε знайдеться та-
кий номер N , який залежить від ε: N = N (ε ) , що для всіх n > N
виконується нерівність
| an − A | < ε . (3.28)
Якщо послідовність {an } має границю A , то її називають збіж-
ною до A (позначають an → A ). Якщо послідовність {an } не має
границі, то її називають розбіжною.
Те, що число A є границею числової послідовності {an } , гео-
метрично можна зобразити на числовій осі (рис. 141).
A−ε А A+ε

а1 а2 a N +1 a N +3 a N +1 aN a3

Рис. 141
Околом числа (точки) A називається будь-який відкритий
проміжок, у центрі якого лежить A , тобто проміжок виду
( A − ε; A + ε ) , де ε > 0 .

286
 Нерівність (3.28) означає, що для всіх n > N точки, які зобра-
жують члени послідовності, попадають в окіл з центром в точці
A і радіусом ε . Зовні цього околу може бути тільки скінченна
кількість членів послідовності.
Приклад № 55. Довести, що границя числової послідовності
4 6 2n
1; ; ; ... ; ; ... дорівнює 2.
3 4 n +1
2n
▲ Маємо an = . Нехай, наприклад ε = 0,1 . Покажемо, що
n +1
можна вказати таке N , що для всіх n > N виконуватиметься не-
рівність | an − 2 |< 0,1 .
2n −2 2
Справді, | a n − 2 | = −2 = = < 0,1; звідки 0,1 n > 1,9,
n +1 n +1 n +1
або n > 19 . За N можна брати число 19.
2
Нехай тепер ε > 0 — довільне число. Тоді | an − 2 |< ε, < ε,
n +1
2 2
n + 1 > ; n > − 1.
ε ε
2
Візьмемо N =  − 1 (тут [ a ] — ціла частина числа a ). Вибрав-
ε 
ши так N , дістанемо, що для всіх n > N виконується нерівність
| an − 2 |< ε.

Це означає, що lim an = 2 . ▼
n→∞
Зауважимо, що якщо послідовність {an } має своєю границею
число A : lim an = A , то говорять, що послідовність {an } збіжна до
n →∞
А. Якщо ж послідовність має нескінченну границю (∞ ) , або гра-
ниці послідовності зовсім не існує, то таку послідовність назива-
ють розбіжною.

5.2. Властивості збіжних послідовностей

◐ Теорема 4. Послідовність може мати тільки одну границю.

Доведення. Нехай lim an = a та lim an = b , причому a ≠ b . Тоді
n→∞ n→∞
за означенням границі числової послідовності виконуються нерів-

287
 ε
ності | an − a |< (n > N1 ), | an − b |< ε 2 , (n > N 2 ) , де ε — будь-яке
2
як завгодно мале додатне число.
Виберемо найбільше із чисел N1 та N 2 число і позначимо його
через N : N = max {N1; N 2 } . Тоді для всіх n > N виконуються одно-
ε ε
часно нерівності | an − a |< , | an − b |< .
2 2
Розглянемо різницю | a − b | і перетворимо її так:
ε ε
| a − b | = | a − an + an − b | ≤ | a − an | + | an − b | < + =ε.
2 2
Отже, | a − b | < ε для всіх ε > 0. | a − b | = 0 , оскільки в лівій ча-
стині нерівності | a − b | < ε стоїть стале невід’ємне число, а права
частина — додатне як завгодно мале число.
Отже, | a − b | = 0, a = b. ◑
Висновок. Якщо послідовність має границю, то вона єдина.
Але не обов’язково будь-яка послідовність має границю. Так, на-
приклад, послідовність {0; 2; 0; 2; ...; 1 + (−1) n ; ...} границі не має.

◐ Теорема 5. Якщо послідовність {an } збігається до числа a і

a > 0 (або a < 0 ), то починаючи з деякого номера N всі члени по-
слідовності додатні (або від’ємні).
Доведення. Доведемо теорему для випадку a > 0 (випадок
a < 0 досліджується аналогічно). Доберемо число ε > 0 настільки
малим, щоб число a − ε задовольняло нерівність 0 < a − ε < a . То-
ді, оскільки an → a , існує число N таке, що для всіх n > N вико-
нуються нерівності
a − ε < an < a + ε .

Але a − ε > 0 , тому an > 0 для всіх n > N . ◑

Перш ніж довести наступну властивість для числової послідо-
вності, уведемо допоміжні означення.
Означення 20. Послідовність {an } називають спадною, якщо
an +1 < an , і незростаючою, якщо an +1 ≤ an .
Означення 21. Послідовність {an } називають зростаючою,
якщо an +1 > an , і неспадною, якщо an +1 ≥ an .

288
 Означення 22. Послідовність {an } називають обмеженою зни-
зу, якщо існує таке число A , що an ≥ A для всіх n.

Означення 23. Послідовність {an } називається обмеженою

зверху, якщо існує таке число B , що an ≤ B для всіх n.
Наприклад:
1) послідовність 1, 2, 3, ..., n ... зростає, обмежена знизу 1 і не-
обмежена зверху;
2) послідовність –1, –2, –3, ..., – n ... спадна, обмежена зверху
(–1) і необмежена знизу;
n
3) послідовність an = − монотонно спадає, обмежена знизу
n +1
1
(–1) і зверху  −  ;
 2
n
4) послідовність an = монотонно зростає, обмежена звер-
n +1
1
ху 1 і знизу   .
2

◐ Теорема 6. Якщо послідовність збіжна, то вона обмежена.

Доведення. Нехай послідовність {an } збіжна і число a є її
границею: lim an = a . Тоді за означенням границі послідовнос-
n→∞
ті для будь-якого як завгодно малого додатного числа ε знай-
деться таке натуральне число N = N (ε ) , що для всіх n > N вико-
нуватиметься нерівність | an − a |< ε . Задамо ε = 1 . Тоді останню
нерівність можна переписати так: a − 1 < an < a + 1 . За межами цьо-
го інтервалу перебуватиме скінченна кількість членів послідов-
ності, тому існує таке число A , що відрізок [− A; A] міститиме
вже всі члени послідовності.
Отже, нерівність | a n | ≤ A справедлива для всіх n > N . Теорему
доведено. ◑
Зауважимо, що ця теорема дає тільки необхідну умову збіж-
ності послідовності. Обернене твердження цієї теореми не має
змісту. Наприклад, послідовність an = (− 1)n = {− 1; 1; − 1; 1; ...} обме-
жена, оскільки | a n | = 1 , але вона не має границі.
Достатню умову існування границі послідовності дає теорема
Вейєрштрасса.
289
 ◐ Теорема Вейєрштрасса. Якщо послідовність монотонна і
обмежена, то вона має границю.
Доведення цієї теореми не наводимо. ◑
До речі, зауважимо, що теорема Вейєрштрасса стверджує іс-
нування границі, але не дає способів її знаходження.
◐ Теорема 7. Якщо послідовності {an } і {bn } мають границі a
і b відповідно, тобто lim an = a , lim bn = b , і ці послідовності для
n→∞ n→∞
кожного значення n задовольняють нерівність an ≥ bn , то a ≥ b.
Доведення. Припустимо супротивне. Нехай a < b . Візьмемо
число d таке, що a < d < b . Тоді за теоремою 5 існує число N1 та-
ке, що для всіх n > N1 виконується нерівність an < d . Також існує
число N 2 таке, що для всіх n > N 2 виконується нерівність bn > d .
Візьмемо число N = max {N1; N 2 } . Тоді для всіх n > N викону-
ються нерівності d > an , d < bn . Звідси маємо, що для n > N
an < bn , що суперечить умові теореми. ◑

◐ Теорема 8 (про три послідовності). Нехай члени послідов-

ностей {an } , {bn } , {cn } для всіх значень n = 1, 2, ... задовольняють
нерівності an ≤ bn ≤ cn і lim an = lim cn = a . Тоді lim bn = a.
n→∞ n→∞ n→∞
Доведення. Оскільки число a є границею послідовності {an } ,
то за означенням границі існує число N1 таке, що для всіх n > N1
виконується нерівність | an − a |< ε , або
a − ε < an < a + ε .
Аналогічно існує таке число N 2 , що для всіх n > N 2 :
a − ε < cn < a + ε .
Візьмемо N = max {N1; N 2 } . Тоді з нерівності an ≤ bn ≤ cn випли-
ває, що й послідовність {bn } задовольняє нерівність
a − ε < bn < a + ε

для n > N . А це означає, що lim bn = a , що й треба було довести. ◑

n→∞
Інші властивості збіжних послідовностей у теоремах 9, 10
сформулюємо пізніше після введення деяких означень.

290
 5.3. Нескінченно малі послідовності (НМП)
Означення 24. Послідовність α n називається нескінченно ма-
лою, якщо її границя lim α n = 0 .
n →∞

Це означає, що для будь-якого скільки завгодно малого ε > 0

існує натуральне число N = N (ε ) таке, що для всіх n > N викону-
ється нерівність | α n | < ε .
Нескінченно малі послідовності позначатимемо α n , βn і т. д.

 sin  n π  
1   (− 1)n
   2  
▲ Приклад № 56. Послідовності  ,
  ,
  
 n − 1   2n   n 
 
є нескінченно малими. ▼
Наголосимо, що треба розрізняти нескінченно малу послідов-
ність і нескінченно мале число. Окремі члени нескінченно малої по-
слідовності можуть бути як завгодно великими, тимчасом як сама
послідовність може бути нескінченно малою. Так, наприклад, по-
510 × n 510 × n 510
слідовність є нескінченно малою, бо 2 < ε для n > .
1+ n 2
n +1 ε
1
Але окремі значення, такі як × 510 , 2 × 59 , не є малі числа.
2

◐ Теорема 9. Сума двох нескінченно малих послідовностей є

нескінченно мала послідовність.
Доведення. Нехай α n і βn — нескінченно малі послідовності.
Тоді за означенням для кожного як завгодно малого ε > 0 можна
вказати число N1 таке, що для всіх n > N1 виконуватиметься не-
ε
рівність | α n | <
. Аналогічно, для кожного як завгодно малого
2
ε > 0 можна вказати N 2 таке, що для всіх n > N 2 виконувати-
ε
меться нерівність | β n | < .
2
Позначимо N = max {N1; N 2 } і для всіх n > N дістанемо
ε ε
| αn | < і | βn | < .
2 2

291
 Розглянемо | α n + β n | . Використовуючи останні нерівності,
дістанемо
ε ε
| α n + βn | ≤ | αn | + | βn | < + = ε.
2 2
Оскільки | α n + β n | < ε , то α n + β n є нескінченно мала послідов-
ність. ◑
Аналогічно можна довести теорему про те, що алгебраїчна
сума скінченної кількості нескінченно малих послідовностей є
послідовність нескінченно мала.

◐ Теорема 10. Добуток обмеженої послідовності на нескін-

ченно малу є нескінченно мала послідовність.
Доведення. Нехай xn — обмежена послідовність, тоді існує
таке число A , що для всіх n справджується нерівність | x n | < A .
Нехай α n — нескінченно мала послідовність. Тоді для кожного
як завгодно малого числа ε1 > 0 знайдеться таке натуральне чис-
ло N , що для всіх n > N виконуватиметься нерівність | α n |< ε1 .
ε ε
Припустимо, ε1 = , тоді | α n | < , де ε > 0 — мале число.
A A
ε
Тоді | xn × α n | = | xn | × | α n | < A × = ε
A
для будь-якого n > N і ε > 0 .
Отже, | x n α n | < ε , що означає, що послідовність xn α n — не-
скінченно мала. ◑
Наслідок 1. Добуток будь-якого скінченного числа нескінчен-
но малих послідовностей є послідовність нескінченно мала.
Наслідок 2. Добуток сталої на нескінченно малу послідовність
є нескінченно мала послідовність.
Зауваження. Про відношення нескінченно малих чогось
конкретного сказати не можна, оскільки воно може бути ста-
лою величиною, нескінченно малою, або нескінченністю.
Відношення двох нескінченно малих послідовностей називають
0
невизначеністю виду   .
0

292
 ◐ Теорема 11. Для того щоб послідовність an була збіжною
до числа a , необхідно і достатньо, щоб послідовність an можна
було подати у вигляді суми числа a і нескінченно малої послідо-
вності α n :
an = a + α n .
Доведення. Необхідність. Нехай lim an = a , тоді за означенням
n→∞
границі для кожного як завгодно малого числа ε > 0 існує нату-
ральне число N таке, що для всіх n > N виконується нерівність
| a n − a | < ε . А це означає, що an − a = α n , де α n — нескінченно
мала послідовність. З останньої рівності матимемо an = a + α n .
Достатність. Нехай an = a + α n , де α n — нескінченно мала
послідовність. Тоді | a n − a | = | α n |< ε для кожного як завгодно ма-
лого ε > 0 починаючи з деякого n > N . Отже, | a n − a | < ε, звідки
випливає, що lim an = a . ◑
n→∞

5.4. Нескінченно великі

числові послідовності (НВП)
Означення 25. Послідовність γ n називається нескінченно ве-
ликою, якщо яке б не було число B > 0 , існує таке число
N = N ( B ) , що для всіх n > N виконується нерівність | γ n |> B.
Границею нескінченно великої послідовності є нескінчен-
ність: lim γ n = ∞ .
n→∞

▲ Приклад № 57. Числові послідовності {n}, {2n }, {n3} — не-

скінченно великі. ▼

◐ Теорема 12 (зв’язок між нескінченно малими та нескінчен-

но великими числовими послідовностями). Якщо α n є нескін-
ченно малою послідовністю, то послідовність, обернена до неї
1
γn = , є нескінченно великою, і навпаки.
αn
Доведення. Нехай α n — нескінченно мала послідовність. До-
1
ведемо, що γ n = є нескінченно велика. Оскільки α n — нескін-
αn

293
ченно мала, то для кожного як завгодно малого ε > 0 існує N та-
ке, що для всіх n > N виконується нерівність | α n | < ε . Візьмемо
1
ε= . Розглянемо
A
1 1 1
| γn | = | |= > = A.
αn | αn | ε
Оскільки ε > 0 — довільне як завгодно мале число, то
1
A= > 0 — також будь-яке число. Тому для кожного ε > 0 існує
ε
таке натуральне число N , що для всіх n > N виконується нерів-
ність | γ n | > A . А це означає, що γ n — нескінченно велика послі-
довність. ◑
Аналогічно доводиться зворотне твердження.
Завдяки цій теоремі можемо стверджувати, що основні влас-
тивості нескінченно великих послідовностей такі самі, як і для
нескінченно малих послідовностей, тому окремо їх розглядати і
доводити не будемо.
Відношення двох нескінченно великих послідовностей нази-
∞
вають невизначеністю виду   .
∞ 

§ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. ОСНОВНІ ТЕОРЕМИ

ПРО ГРАНИЦІ

У попередньому параграфі було розглянуто границю функції

цілочислового аргументу, тобто границю послідовності. Тепер
вивчимо границю функції неперервного аргументу.

6.1. Границя функції для x → +∞

Нехай задано функцію y = f ( x ) , яка визначена на всій числовій

осі, або для всіх значень аргументу x > x0 , де x0 — деяке число.

Означення 26. Число A називається границею функції, коли

x → +∞ (позначається: lim f ( x ) = A ), якщо для будь-якого як зав-
x → +∞

294
годно малого додатного числа ε можна вказати таке число
M > 0 , що для всіх x > M виконується нерівність
| f ( x ) − A |< ε .
Інакше кажучи, якщо функція y = f ( x ) має число A своєю
границею для x → +∞ , то за необмеженого зростання аргументу
x значення цієї функції як завгодно мало відрізняється від числа
A , тобто різниця між значенням функції і числом A стає як за-
вгодно близька до нуля.
Нерівність | f ( x ) − A |< ε можна переписати так:
A − ε < f (x) < A + ε .
З’ясуємо геометричний зміст границі функції y = f ( x ) , коли
x → +∞ . Остання нерівність показує, що ординати всіх точок
графіка функції y = f ( x ) перебувають між числами A − ε і A + ε ,
якщо їхні абсциси більші за число M . Це означає, що графік
функції y = f ( x ) для всіх x > M міститься в смузі, яка має довжи-
ну 2ε і обмежена прямими y = A − ε та y = A + ε . Чим меншим
буде число ε , тим більшим буде M , тобто M = M (ε ) (рис. 142).
y

A+ ε

А
A−ε

0 M x
Рис. 142

Границя функції для x → −∞

Означення 27. Число A називається границею функції
y = f ( x ) для x → −∞ (позначається lim f ( x ) = A ), якщо для дові-
x→ − ∞
льного як завгодно малого числа ε > 0 знайдеться таке від’ємне
число M , що для всіх x < M виконуватиметься нерівність
| f ( x ) − A |< ε .

295
 У цьому разі записуємо: lim f ( x ) = A , або f ( x ) → A для
x→ − ∞
x → −∞ .
Геометричний зміст границі функції для x → −∞ подано на
рис. 143.
y

A+ε

A−ε

M 0 x
Рис. 143
3
Приклад № 58. Розглянемо функцію y = 1 + . Побудуємо її
x
графік, використовуючи правила, які сформульовані в попередніх
параграфах (рис. 144).
y

1+ ε
ε K (x; y)
1

–3 0 x

Рис. 144

Як бачимо, на графіку для x → +∞ ця функція необмежено на-

ближається до одиниці.
Нехай K ( x; y ) — точка графіка функції y = 1 + . Розглянемо
3
x
різницю
3 3
f (x) −1 = 1 + −1 = .
x x

296
 3
Виберемо < ε , де ε — досить мале додатне число. Тоді
|x|
3 3
| f ( x) − 1 | = = < ε.
x | x|
Ця нерівність виконуватиметься, якщо тільки | x | > M , причо-
1
му число M = визначається залежно від того, яке вибрано ε .
ε
Остання нерівність означає, що
3
lim f ( x ) = lim 1 +  = 1.
x → +∞ x → +∞  x
Аналогічно можна показати, що
3
lim f ( x ) = lim 1 +  = 1. ▼
x→ − ∞ x→ − ∞  x

6.2. Границя функції для x → a

Нехай функція y = f ( x ) визначена для x ∈ І , де І — деякий

проміжок, що містить точку а.

Означення 28. δ -околом точки a називається інтервал

(a − δ; a + δ) , тобто такий інтервал, в якому аргумент x змінюєть-
ся від a − δ до a + δ : a − δ < x < a + δ (| x − a |< δ) .

Означення 29. Число A називається границею функції f ( x )

для x → a , якщо для будь-якого як завгодно малого ε > 0 існує
такий δ = δ(ε ) -окіл точки а: | x − a |< δ , що для всіх x із δ -околу
точки а виконується нерівність
| f ( x ) − A |< ε .
Те, що число A є границею функції y = f ( x ) для x → a , запи-
сують так: lim f ( x ) = A , або f ( x ) → A для x → a .
x→ a
Геометрично означення околу точки a і границі функції
y = f ( x ) для x → a ілюструють рисунки 145 та 146 відповідно.

297
 y y = f (x)

A+ε
x
a−δ a a+δ А
A−ε
Рис. 145

0
a−δ a a+δ x
Рис. 146
Зауважимо, що при означенні границі функції y = f ( x ) потріб-
но, щоб функція y = f ( x ) була визначена в деякому околі точки
a , крім, можливо, самої точки. Якщо розглянути графік функції
на рис. 147, то зрозуміло, що в цьому разі функція не має границі
для x → a , оскільки нерівність | f ( x ) − A | < ε не може виконува-
тись для всіх ε > 0 . Але якщо розглядати функцію тільки для
x < a (зліва) для x → a , або тільки для x > a (справа) для x → a ,
то бачимо, що границі lim f ( x ) і lim f ( x ) існують і відповідно
x →a x →a
( x<a ) ( x>a )
дорівнюють A та B .

В y = f (x)

0 a−δ a a+δ x

Рис. 147
Такі границі називають односторонніми (лівосторонніми чи
правосторонніми) і позначають відповідно
lim f ( x ) = A = f (a − 0), lim f ( x ) = B = f (a + 0 ) .
x →a −0 x →a + 0
( x< a ) ( x>a )

Про них детально говоритимемо в § 10 цього розділу.

298
 6.3. Нескінченно малі і нескінченно
великі функції та їхні властивості
Означення 30. Функція α( x ) називається нескінченно малою
для x → a ( x → ±∞ ) , якщо для будь-якого як завгодно малого чи-
сла ε > 0 можна знайти таке число δ > 0 ( M > 0) , що для всіх x ,
які задовольняють нерівність | x − a |< δ (| x |> M ) , виконується
нерівність | α( x ) |< ε .
Іншими словами, функція α( x ) називається нескінченно ма-
a
лою, якщо для x →  її границя дорівнює нулю: lim α( x ) = 0 .
± ∞ x → [a
±∞

Властивості нескінченно малих функцій

◐ Теорема 13. Якщо функції α( x ) і β( x ) — нескінченно малі,
то їх сума і різниця α( x ) ± β( x ) також є нескінченно мала функція.
Ця теорема доводиться так само, що й теорема для послідов-
ностей, оскільки означення границі функції мовою « ε − δ » рівноси-
льно означенню границі мовою послідовностей.
Теорема 13 може бути узагальнена на будь-яку скінченну кі-
лькість нескінченно малих функцій.

◐ Теорема 14. Добуток нескінченно малої функції і функції

a
обмеженої для x →  є функція нескінченно мала.
± ∞

◐ Теорема 15. Добуток двох нескінченно малих функцій є

функція нескінченно мала.

◐ Теорема 16. Відношення функції нескінченно малої (для

a a
x→ ) до функції, границя якої (для x →  ) відмінна від
± ∞ ± ∞
нуля, є функція нескінченно мала.
Теореми 14—16 не доводимо з тієї самої причини, що й тео-
рему 13.
Зауваження. Нескінченну малу функцію в точці ще назива-
ють нескінченно малою величиною.
299
 3 3
1 1
▲ Приклад № 59. Нехай y =  − x  . Тоді lim  − x  = 0 .
3  x→  3 
1
3
3
1 1
Це означає, що функція y =  − x  в точці x = є нескінчен-
3  3
но малою. ▼

5
▲ Приклад № 60. Функція y = є нескінченно малою для
x
x → ±∞ .▼

◐ Теорема 17. Необхідною й достатньою умовою того, щоб

границя функції f ( x ) для x → a чи x → ±∞ дорівнювала A , є по-
дання цієї функції у вигляді суми сталої A і нескінченно малої
α = α( x ) :

f (x) = A + α (3.29)
( lim f ( x ) = A , якщо f ( x ) = A + α , де α — нескінченно мала).
x →a
Доведення. Необхідність. Нехай
lim f ( x ) = A .
x →a

Тоді за означенням границі функції в точці чи на нескінченно-

сті для довільного ε > 0 для всіх значень x починаючи з деякого
виконуватиметься нерівність
| f ( x ) − A |< ε .
Позначимо f ( x ) − A = α( x ) , тоді для всіх значень x починаючи
з деякого справедлива нерівність | f ( x ) − A | = | α( x ) | < ε , що озна-
чає, що α — нескінченна мала.
Достатність. Нехай тепер f ( x ) = A + α , де α — нескінченно
мала. Тоді f ( x ) − A = α , а | f ( x ) − A | = | α | . Оскільки α — нескін-
ченно мала, то починаючи з деякого значення x для всіх ε усі
значення α задовольнятимуть нерівність | α | < ε . Це означає, що
для всіх значень x починаючи з деякого справедлива нерівність
| f ( x ) − A | < ε , що означає, що lim f ( x ) = A. ◑
[
x→ a
±∞

300
 Означення 31. Функція γ( x ) називається нескінченно великою
для x → a , якщо для будь-якого числа N > 0 існує такий δ -окіл
точки a , що | γ ( x ) | > N для всіх допустимих значень х: x − a < δ .
Інакше кажучи, функція γ = γ( x ) для x → a називається
нескінченно великою, якщо
lim γ( x ) = ∞.
x→ a

1
▲ Приклад № 61. Функція y = + x для x → ∞ є нескінченно
x
великою. ▼

1
▲ Приклад № 62. Нехай задано функцію y = . Для x → 3
3− x
1 1
її границя lim = ∞ , тому функція y = буде нескінченно
x →3 3 − x 3− x
великою для x → 3 .▼

◐ Теорема (зв’язок між нескінченно малими та нескінченно

великими функціями). Якщо функція α( x ) є нескінченно мала в
точці x = a і в околі точки a функція α( x ) ≠ 0 , то функція
1
γ( x ) = є нескінченно велика в цій точці.
α( x )
Доведення. Нехай α( x ) — нескінченно мала функція в точці
x = a (аналогічно доводиться теорема для випадку, коли x → ±∞ ).
1
Візьмемо довільне число M > 0 . Тоді для числа ε = знайдеться
M
таке число δ > 0 , що для всіх x ≠ a , які задовольняють нерівність
| x − a |< δ виконується нерівність | α( x ) |< ε .
За умовою теореми α( x ) в околі точки a не дорівнює нулю.
Припускаємо, що α( x ) ≠ 0 для всіх x , які задовольняють нерів-
ність | x − a |< δ . Тоді для цих значень x можна розглянути функ-
1
цію γ( x ) = . Вона задовольняє нерівність
α( x )
1 1 1
| γ ( x ) |= = > = M,
α( x ) | α( x ) | ε

301
тобто | γ ( x ) |> M . Це означає, що γ( x ) — нескінченно велика фун-
кція для x → a . ◑
Обернене твердження теореми доводиться аналогічно. Зали-
шаємо це зробити читачеві самостійно.

6.4. Основні теореми про границі

У доведенні наступних теорем про границі функцій будемо

випускати те, що x → a чи x → ±∞ , скрізь маючи це на увазі. Усі
теореми, які буде далі сформульовано й доведено, справедливі як
для x → a , так і для x → ±∞ .

◐ Теорема 18. Границя сталої величини дорівнює самій ста-

лій, тобто
lim c = c . (3.30)
Доведення. Величину c , що стоїть під знаком границі за тео-
ремою 17, подамо у вигляді суми c (стоїть у правій частині
(3.30)) і нескінченно малої α: c = c + α . Тут можна взяти за не-
скінченно малу число нуль, тобто α = 0 , тоді c = c + 0 , що й дово-
дить теорему. ◑

◐ Теорема 19. Границя суми двох функцій дорівнює сумі їх-

ніх границь, якщо останні існують, тобто
lim( f ( x ) + ϕ( x )) = lim f ( x ) + lim ϕ( x ). (3.31)
Доведення. Нехай lim f ( x ) = A, lim ϕ( x ) = B . Тоді за теоремою 17
f ( x ) = A + α1 , ϕ( x ) = B + α 2 , де α1 , α 2 — нескінченно малі вели-
чини. Розглянемо суму
f ( x ) + ϕ( x ) = ( A + α1 ) + ( B + α 2 ) = ( A + B ) + (α1 + α 2 ).
Оскільки A + B — стала величина, а α1 + α 2 — нескінченно
мала, то за оберненим твердженням теореми 17
lim ( f ( x ) + ϕ( x )) = A + B = lim f ( x ) + lim ϕ( x ) ,

що й треба було довести. ◑

302
 Аналогічно доводиться теорема для суми скінченного числа
функцій та для різниці функцій.

x2 + 2x 2 2
▲ Приклад 63. lim 2
= lim 1 +  = lim 1 + lim = 1. ▼
x →∞ x x → ∞ x  x →∞ x →∞ x

◐ Теорема 20. Границя добутку скінченного числа функцій

дорівнює добутку їхніх границь, якщо останні існують, тобто
lim( f1 ( x ) ⋅ f 2 ( x ) ⋅ ... ⋅ f n ( x )) =
(3.32)
= lim f1 ( x ) ⋅ lim f 2 ( x ) ⋅ ... ⋅ lim f n ( x ).
Доведення. Будемо доводити теорему для випадку двох функ-
цій. Нехай границі функцій f1 ( x ) і f 2 ( x ) існують і lim f1 ( x ) = A1 ,
lim f 2 ( x ) = A2 . Тоді f1 ( x ) = A1 + α1 , f 2 ( x ) = A2 + α 2 , де α1 , α 2 — не-
скінченно малі величини. Перемножимо останні дві рівності по-
членно:
f1 ( x ) ⋅ f 2 ( x ) = ( A1 + α1 )( A2 + α 2 ) = A1 A2 + A1α 2 + A2 α1 + α1α 2 .

Добуток A1 A2 є величина стала, а величина A1α 2 + A2 α1 + α1α 2 —

нескінченно мала за теоремами 14 та 15. Це означає, що
lim( f1 ( x ) ⋅ f 2 ( x )) = A ⋅ A2 = lim f1 ( x ) ⋅ lim f 2 ( x ) . ◑
Наслідок. Сталий множник можна виносити за знак границі:
lim(c ⋅ f ( x )) = c ⋅ lim f ( x ). (3.33)
Доведення. Нехай lim f ( x ) існує, тоді
lim c ⋅ f ( x ) = lim c ⋅ lim f ( x ) = c ⋅ lim f ( x ).

◐ Теорема 21. Границя частки двох функцій дорівнює частці

від ділення їхніх границь, якщо останні існують і границя зна-
менника відмінна від нуля, тобто
f ( x ) lim f ( x )
lim = (якщо lim q( x ) ≠ 0 ). (3.34)
q( x ) lim q( x )
Доведення. Нехай lim f ( x ) = A, lim q( x ) = B ≠ 0. Тоді f ( x ) = A + α1 ,
q( x ) = B + α 2 , де α1 і α 2 — нескінченно малі.

303
 Розглянемо відношення
f ( x ) A + α1 A  A + α1 A  A α1B − α 2 A
= = + − = + .
q( x ) B + α 2 B  B + α 2 B  B B 2 + α 2 B
A α B − α2 A
Дріб є стале число, а дріб 12 є нескінченно мала ве-
B B + α2 B
личина, оскільки α1 B − α 2 A є нескінченно мала за теоремами 14,
13, а знаменник B 2 + α 2 B має границею число B 2 ≠ 0. Тоді
f ( x ) A lim f ( x )
lim = = . ◑
q( x ) B lim q( x )
Доведені раніше теореми про границі функції полегшують
знаходження границь, тимчасом як знаходження границі функції
чи числової послідовності на основі тільки означення границі ча-
сто викликає певні труднощі. Останні пов’язані або з тим, що
треба наперед знати те число, яке «підозріле» на границю, або з
тим, що не завжди легко знайти число M за заданим ε . Послуго-
вуючись наведеними теоремами, розглянемо приклади знахо-
дження границь функції.
▲ Приклад № 64.
lim(x 4 + 3x 2 + 4) = lim x 4 + lim 3x 2 + lim 4 = 24 + 3 × 22 + 4 =
x →2 x→2 x→2 x→2

= 16 + 12 + 4 = 32. ▼
▲ Приклад № 65.

x 2 + 3x + 2 lim ( x 2 + 3 x + 2) 1 + 3 + 2 6 3
x →1
lim 2 = = = = .▼
x →1 x − 2 x + 5 lim( x 2 − 2 x + 5) 1 − 2 + 5 4 2
x →1

◐ Теорема 22 (про проміжну змінну). Нехай для заданих

трьох функцій ϕ( x ) , f ( x ) і q( x ) виконуються нерівності
ϕ( x ) ≤ f ( x ) ≤ q( x ).
Якщо функції q( x ) і ϕ( x ) для x → a (або x → ∞ ) мають ту саму
границю
lim ϕ( x ) = A, lim q( x ) = A, (3.35)
x→a x →a
( x→∞ ) ( x →∞ )

304
то функція f ( x ) , що міститься між ними, має таку саму границю
для x → a (або x → ∞ ):
lim f ( x ) = A .
x→a
( x →∞ )

Доведення. Доведемо теорему для випадку x → a . Нехай вико-

нуються рівності (3.35). Це означає, що для довільного числа
ε > 0 знайдеться такий окіл з центром у точці a , в якому викону-
ватиметься нерівність −ε < ϕ( x ) − A < ε ; також знайдеться деякий
окіл із центром у точці a , в якому виконуватиметься нерівність
−ε < q( x ) − A < ε . У меншому з околів виконуватимуться нерівності
−ε < ϕ( x ) − A ≤ f ( x ) − A ≤ q( x ) − A < ε, (3.36)
оскільки з нерівності ϕ( x ) ≤ f ( x ) ≤ q( x ) випливає нерівність
ϕ( x ) − A ≤ f ( x ) − A ≤ q( x ) − A .
З нерівності (3.36) знаходимо:
−ε < f ( x ) − A < ε ,

тобто за означенням границі функції в точці lim f ( x ) = A .

x →a

Аналогічно доводиться теорема для випадку x → ∞. ◑

Границі, які часто зустрічаються (a > 0, a = const ) :
x a
1) lim ax = ±∞; 2) lim = ±∞; 3) lim = −∞;
x → ±∞ x → ±∞ a x
x → −0

a a a
4) lim = +∞; 5) lim = ∞; 6) lim = 0;
x → +0 x x →0 x x →∞ x

0, якщо | a |< 1,


7) lim a x = + ∞, якщо a > 1, a — цілочислове значення;
x → +∞
∞, якщо a < −1,

0, якщо | a |> 1,

8) lim a = + ∞,
x
якщо 0 < a < 1,
x → −∞
∞, якщо − 1 < a < 0;

+∞, якщо a > 1,
9) lim log a x = 
x →∞ − ∞, якщо 0 < a < 1;
−∞, якщо a > 1,
10) lim log a x = 
x → +0 + ∞, якщо 0 < a < 1.

305
 § 7. НЕВИЗНАЧЕНІ ВИРАЗИ. ЧИСЛО е.
ЗАДАЧА ПРО НЕПЕРЕРВНЕ НАРАХУВАННЯ
ВІДСОТКІВ

Безпосереднє застосування теорем про границі не завжди до-

зволяє обчислити границі функції. Тому завжди, перш ніж засто-
сувати, наприклад, теорему про границю дробу, виконують від-
0
повідні його перетворення. Часто дріб є невизначеністю виду
0
∞ 0
чи . Обчислення границь дробів, які є невизначеностями чи
∞ 0
∞ 0 ∞
, називатимемо розкриттям невизначеностей виду та .
∞ 0 ∞
Можна навести й інші приклади, де безпосереднє застосування
теорем про границі приводить до інших видів невизначеностей,
наприклад, таких як ∞ − ∞, 1∞ , 0 × ∞, ∞ 0 , 0 0.

7.1. Розкриття невизначеностей

∞
1. Невизначеність виду   , що задана відношенням много-
∞ 
членів (поліномів)
∞
◐ Правило. Щоб розкрити невизначеність виду   , якщо
∞ 
вона задана відношенням двох многочленів чи степеневих функ-
цій, потрібно чисельник і знаменник дробу поділити на змінну x
у найвищому степені.
5 x 2 − 13x + 7
▲ Приклад № 66. Обчислимо lim . Підставимо
x → ∞ 3 x 2 + 4 x + 12
замість x «граничне» значення у функцію, що стоїть під знаком
∞
lim , дістанемо невизначеність виду   . Поділивши чисельник і
∞ 
знаменник заданого дробу на x 2 , матимемо
13 7
5− + 2
5 x 2 − 13x + 7 x x = 5.▼
lim = lim
x → ∞ 3 x 2 + 4 x + 12 x →∞ 4 12 3
3+ + 2
x x

306
 x3 − 5x 2 + 2
Приклад № 67. Обчислити lim .
x →∞ 3x 2 + 7 x

x3 − 5x2 + 2  ∞ 
▲ lim =   , тому ділимо і чисельник і знаменник
x →∞ 3 x 2 + 7 x ∞
5 2
3 2 1− + 3
x − 5 x + 2 x x = ∞ .▼
дробу на x 3 та дістаємо lim = lim
x → ∞ 3x 2 + 7 x x →∞ 3 7
+ 2
x x

9 x3 + 4 x 2
Приклад № 68. Обчислити lim .
x → ∞ 0,2 x 4 − 7 x 2 + 3

9 4
+
9 x3 + 4 x 2 x x2 0
▲ lim = lim = = 0. ▼
x → ∞ 0,2 x 4 − 7 x 2 + 3 7 3
0,2 − 2 + 4 0,2
x→∞

x x

x +3 x +4 x
Приклад № 69. Обчислити lim .
x → +∞ 2x + 1
1 4 1
1+ 6 +
x +3 x +4 x ∞ x = 1 .▼
▲ lim =   = lim x
x → +∞ 2x + 1  ∞  x → +∞ 1 2
2+
x

Приклад № 70. Обчислити lim

( x2 + 1 + x ).
2

x →∞ 3
x6 + 1

▲ lim
( x2 + 1 + x ) =  ∞  = lim x
2
2
+ 1 + 2x x2 + 1 + x2
= [: x 2 ] =
x →∞ 3 6  ∞  x →∞ 3 6
x +1 x +1
1 1
2+ + 2 1+ 2
= lim x2 x = 2 + 2 = 4. ▼
x →∞
3 1+
1 1+ 0
6
x
(n + 2) ! + (n + 1) !
Приклад № 71. Обчислити lim .
n→∞ ( n + 3) !
307
 ▲ Оскільки n != 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ ... ⋅ n , тоді
(n + 2 ) ! + (n + 1) !  ∞  (n + 1) ! (n + 2 + 1)
lim =   = lim =
n→∞ ( n + 3) !  ∞  n → ∞ (n + 1) ! (n + 2 )(n + 3)
n+3 1
= lim = lim = 0. ▼
n →∞ (n + 2 )(n + 3) n →∞ n+2
1
Приклад № 72. Обчислити lim (1 + 2 + ... + n ).
n→∞ n2
▲ Оскільки сума n членів арифметичної прогресії дорівнює
a1 + an 1+ n n2 + n
Sn = ⋅ n , тому 1 + 2 + 3 + ... + n = ⋅n = .
2 2 2
Тоді
1 n2 + n ∞
lim (1 + 2 + ... + n ) = lim = =
n →∞ n 2 n → ∞ 2n 2 ∞
1 1+ n 1 1 1
= lim = lim 1 +  = . ▼
2 n→∞ n 2 n →∞ n 2
Як неважко побачити, взагалі для a0 ≠ 0, b0 ≠ 0, x ∈ R :

∞, якщо n > m,
a0 x n + a1 x n −1 + ... + an 
lim = 0, якщо n < m,
x → ∞ b x m + b x m −1 + ... + b
0 1 m a
 0, якщо n = m.
 b0

0
2. Невизначеність виду   , якщо вона задана відношенням
0
двох многочленів
0
◐ Правило. Щоб розкрити невизначеність виду   , якщо
0
вона задана відношенням многочленів, тобто
a 0 x n + a1 x n −1 + ... + a n 0
lim m −1
=  ,
x →a m
b0 x + b1 x + ... + bm  0 
потрібно в чисельнику й у знаменнику виділити «критичний»
множник x − a і скоротити дріб на нього.
308
 Зауваження
1. Критичний множник x − a обов’язково можна виділити й
у чисельнику, й у знаменнику дробу, бо x = a є коренем обох
многочленів, а тому ці многочлени за наслідком з теореми Безу
діляться на x − a без остачі.
2. Можливо, що скорочення на «критичний» множник дове-
деться виконувати кілька разів. Це буває в тому разі, коли a є
кратний корінь многочленів, що стоять у чисельнику й у
знаменнику.

8 x3 − 1
Приклад № 73. Обчислити lim .
x → 12 6 x − 5x + 1
2

8 x3 − 1 0
▲ lim =  . Розкладемо чисельник 8 x 3 − 1 на мно-
x → 12 6 x − 5 x + 1
2
0
жники: 8 x 3 − 1 = (2 x )3 − 13 = (2 x − 1)(4 x 2 + 2 x + 1).
Знайдемо корені знаменника: 6 x 2 − 5 x + 1 = 0; x1 = 1 2 , x2 = 1 3 .
Тоді 6 x 2 − 5 x + 1 = 6(x − 1 2 ) (x − 13 ) = (2 x − 1)(3 x − 1).
Обчислимо тепер границю:
8 x3 − 1  0  = lim (2 x − 1)(4 x + 2 x + 1) =
2
lim =  0  x → 1
x → 12 6 x − 5x + 1
2
2 (2 x − 1)(3x − 1)
4x2 + 2x + 1
= lim = 6. ▼
x → 12 3x − 1

3x 4 + 2 x 3 − x 2 + 5 x + 5
Приклад № 74. Обчислити lim .
x → −1 x3 + 1
▲ Підставимо «граничне» значення –1 замість x у чисельник
3x 4 + 2 x 3 − x 2 + 5 x + 5  0 
і знаменник дробу, маємо lim =  .
x → −1 x3 + 1 0
Дріб задано відношенням многочленів, тому розкладемо мно-
гочлени на множники, виділяючи при цьому «критичний» множ-
ник x + 1 . Дістаємо (x3 + 1) = ( x + 1)(x 2 − x + 1) . Оскільки x = −1 є ко-
ренем многочлена P4 ( x ) = 3x 4 + 2 x 3 − x 2 + 5 x + 5 , бо P4 (−1) = 0 , то
P4 ( x ) за наслідком з теореми Безу ділиться без остачі на x + 1 .
Виконаємо ділення:

309
 3x 4 + 2 x 3 − x 2 + 5 x + 5 x +1
3x 4 + 3x 3 3x 3 − x 2 + 5
− x3 − x 2 + 5 x + 5
− x3 − x 2
5x + 5
5x + 5
0
Тоді 3x 4 + 2 x 3 − x 2 + 5 x + 5 = ( x + 1)(3 x 3 − x 2 + 5) і

3x 4 + 2 x 3 − x 2 + 5 x + 5 ( x + 1)(3x 3 − x 2 + 5) 1
lim = lim = . ▼
x → −1 x3 + 1 x → −1 ( x + 1)(x 2 − x + 1) 3

0
3. Невизначеність виду   , якщо вона задана ірраціональни-
0
ми виразами

0
Для розкриття невизначеності   , коли вона задана у вигляді
0
M
lim , де M і N — деякі ірраціональні вирази, що перетворю-
N
x→ a
ються в нуль для x = a , застосовується таке правило.

0
◐ Правило. Щоб розкрити невизначеність виду   , в якій
0
чисельник чи знаменник, або і чисельник і знаменник ірраціона-
льні, потрібно позбутись ірраціональності.

1 + x2 −1
Приклад № 75. Обчислити lim .
x →0 x2
▲ Підставивши замість x «граничне» значення, знайдемо, що
1 + x2 −1  0 
lim =  .
x →0 x2 0
Оскільки ірраціональний вираз міститься в чисельнику, то по-
множимо чисельник і знаменник на вираз, спряжений з чисель-
ником, тобто на 1 + x 2 + 1 :

310
 1 + x2 −1  0  ( 1 + x 2 − 1)( 1 + x 2 + 1) 1 + x2 − 1
lim = = lim
 0  x→0 = lim =
x →0 x2 x 2 ( 1 + x 2 + 1) x →0 2
x ( 1 + x 2 + 1)
x2 1 1
= lim = lim = .▼
x →0
x ( 1 + x + 1)
2 2 x →0
1+ x +1 2
2

3
1+ x − 3 1− x
Приклад № 76. Обчислити lim .
x →0 x
3 3
1+ x − 1− x  0
▲ lim =  . Помножимо чисельник і знаменник
x →0 x 0
на неповний квадрат суми до різниці 3 1 + x − 3 1 − x , користуючись
формулами скороченого множення (a − b )(a 2 + ab + b 2 ) = a 3 − b3 ,
маємо:
3
1+ x − 3 1− x 0
lim = =
x →0 x 0

= lim
(
3
1+ x − 3 1− x )(
3
(1 + x) 2 + 3 1 + x 3 1 − x + 3 (1 − x) 2 )=
x →0
(
x (1 + x) + 1 + x 1 − x + (1 − x)
3 2 3 3 3 2
)
1 + x − (1 − x )
= lim =
x →0
(
x 3 (1 + x) 2 + 3 1 + x 3 1 − x + 3 (1 − x) 2 )
2x 2
= lim = .▼
x →0 3
( 3 3
x (1 + x) + 1 + x 1 − x + (1 − x)
2 3 2 3 )
x2 + 3 − 2
Приклад № 77. Обчислити lim 3
.
x →1 8x − 2
x2 + 3 − 2  0  0
▲ lim =   . Тепер маємо невизначеність   , коли
x→1 3
8x − 2 0 0
ірраціональні вирази стоять у чисельнику й у знаменнику. По-
множимо одночасно чисельник і знаменник на вираз x 2 + 3 + 2 ,
спряжений до чисельника, і на неповний квадрат суми
3 3
( )
64 x 2 + 23 8 x + 4 = 4 x 2 + 3 x + 1 до знаменника 23 x − 2 , дістанемо:

x2 + 3 − 2
= lim
( x2 + 3 − 2 )(
)( x + x + 1) =
x2 + 3 + 2
3 2 3

( x + 3 + 2)2 ( x − 1) ( x + x + 1)
lim 3
x →1 8x − 2 x →1 2 3 3 2 3

311
 = lim
(x 2 − 1)(3 x 2 + 3 x + 1) = 1 lim ( x + 1)(3 x 2 + 3 x + 1) = 3 . ▼
x →1
( x − 1) 2 ( x2 + 3 + 2 ) 2 x →1
x2 + 3 + 2 4

x2 − 9
Приклад № 78. Обчислити lim .
x →3 x +1 − 2
0
▲ Застосувавши правило розкриття невизначеностей   , ко-
0
ли знаменник ірраціональний, дістаємо:

lim
x2 − 9 0
=   = lim
(x 2 − 9)( x +1 + 2 ) 0
=  .
x →3 x + 1 − 2  0  x →3 ( x +1 − 2 )( )
x +1 + 2 0 
0
Знову маємо невизначеність   , розкладаємо чисельник на
0
лінійні множники, знаходимо:
( x − 3)( x + 3)( x + 1 + 2)
lim
x →3 x−3 x →3
(
= lim( x + 3) x + 1 + 2 = 24. ▼ )

7.2. Перша важлива границя

0
4. Невизначеність виду  
0

◐ Теорема 23. Границя відношення синуса нескінченно малої

дуги до самої дуги, яка виражена в радіанах, дорівнює одиниці,
тобто
sin x
lim = 1. (3.37)
x →0 x
Доведення. Нехай задано коло з центром у точці O (рис. 148) і
радіусом 1. Позначимо центральний кут AOB через x . Вважаємо,
що кут ∠AOB = x виражений у радіанах. Нехай x > 0 . Оскільки за
умовою теореми x — нескінченно мала величина, то можемо
брати 0 < x < π 2 . З рис. 148 видно, що S ∆AOB < S сект AOВ < S ∆AOС
( AC ⊥ OA) .

312
 y
С
В
x

x А

0 1 x
Рис. 148

Оскільки
1 1
S ∆AOB = ⋅ 1 ⋅ sin x , S сект AOB = ⋅ 1 ⋅ x ,
2 2
1 1 1 1
а S ∆AOС = ⋅1⋅ tg x , то sin x < x < tg x,
2 2 2 2
або
sin x < x < tg x.
Оскільки 0 < x < π 2 , то sin x > 0 . Поділимо всі члени остан-
ньої нерівності на sin x і дістанемо:
x 1 sin x
1< < , або 1 > > cos x. (3.38)
sin x cos x x
Оскільки lim1 = 1, lim cos x = 1 , то за теоремою 22 про проміж-
x →0 x →0
ну змінну маємо
sin x
lim = 1.
x →0 x
Аналогічний висновок можна зробити для x < 0 . Справді, для
sin ( − x) sin x
x<0, = , cos(− x ) = cos x , тому нерівність (3.38) буде
( − x) x
справедлива і для x < 0 . ◑
Границя (3.37) називається першою важливою границею. За
допомогою цієї границі можна розкривати невизначеність виду
 0  , коли функція під знаком lim містить тригонометричні функ-
 0 

313
ції. Розглянемо на прикладах правило розкриття невизначеності
за допомогою теореми 23.

sin x 2
▲ Приклад № 79. lim = .▼
x →π 2 x π

sin 4 x  0  4 sin (4 x)
▲ Приклад № 80. lim =   = lim = 4. ▼
x →0 x 0 x → 0 (4 x)

▲ Приклад № 81.
sin 5 x  0  5 sin 5 x 5 sin 5 x 5
lim =   = lim = lim = .▼
x →0 3x  0  x →0 5x ⋅ 3 3 x →0 5 x 3

▲ Приклад № 82.
sin 3x  0  sin 3x ⋅ 3 ⋅ 7 x 3 sin 3 x 7x 3
lim = = lim = lim ⋅ lim = .▼
x →0 sin 7 x  0  x → 0 3x ⋅ 7 ⋅ sin 7 x 7 x → 0 3x x →0 sin 7 x 7

▲ Приклад № 83.
tg (α x)  0  sin(α x ) α ⋅ sin(α x )
lim =   = lim = lim =
x →0 x  0  x → 0 x cos(α x) x → 0 α x ⋅ cos(α x)
sin (α x) 1
= α lim lim = α. ▼
x →0 αx x → 0 cos(α x)

▲ Приклад № 84.
x x x x x
sin 2 sin ⋅ sin sin sin
0 1 2 = 1 ⋅▼
lim 2 2 =   = lim 2 2 = lim 2 ⋅ lim
x →0 x  0  x→0 x ⋅ 2 ⋅ x ⋅ 2 4 x→0 x x →0 x 4
2 2 2 2

▲ Приклад № 85.
1 − cos 2 x  0  2 sin 2 x sin x
lim =   = lim = 2 lim = 2. ▼
x → 0 x sin x 0 x → 0 x sin x x → 0 x

314
 5x
2 sin 2
1 − cos 5 x  0  2 =
▲ Приклад № 86. lim =   = lim
x → 0 1 − cos 3 x  0  x → 0 2 sin 2 3x
2
5 x x
5 5 3 5 3 x x
sin ⋅ sin ⋅ ⋅ ⋅ ⋅
= lim 2 2 2 2 2 2 = 25 . ▼
x →0 5x 5 x 9 3x 3x 9
⋅ ⋅ ⋅ sin ⋅ sin
2 2 4 2 2
sin m x
Наслідок: 1. lim = m. (3. 39)
x →0 x

tg x − sin x 0
▲ Приклад № 87. lim =  .
x→0 x 3
0
sin x
− sin x
tg x − sin x  0  cos x sin x (1 − cos x )
Маємо lim =   lim 3
= lim =
x→0 x 3
 0  x → 0 x x → 0 x 3 cos x
2
x  sin x 
2 sin 2   2
sin x 2 2  ⋅ lim 1 = 2 ⋅  1  = 1 . ▼
= lim ⋅ lim 2 = 1 ⋅ 2 ⋅ lim   
x →0 x x → 0 x cos x x →0 

x  x → 0 cos x
  2 2
 
tg x
Наслідки: 2. lim = 1.
x→0 x
arcsin x
3. lim = 1.
x →0 x
arctg x
4. lim = 1.
x→0 x
sin 2 k x
5. lim = 1.
x → 0 ( kx) 2

7.3. Друга важлива границя. Число е

n
1
Розглянемо послідовність yn = 1 +  , n = 1, 2, ... . Застосуємо
 n
до неї достатню умову існування границі послідовності. Покаже-
мо, що послідовність yn обмежена і зростає, а отже, збіжна. За-
стосуємо формулу бінома Ньютона

315
 n(n − 1) n − 2 2 n(n − 1)(n − 2 ) n −3 3
(a + b )n = a n + n a n −1b + ⋅a b + ⋅ a b + ... + b n .
1⋅ 2 1⋅ 2 ⋅ 3
1
У нас a = 1, b = , тоді
n
1 n(n − 1) 1 n(n − 1)(n − 2) 1
n
1
yn = 1 +  = 1+ n ⋅ + ⋅ 2+ ⋅ 3 + ...
 n n 1⋅ 2 n 1⋅ 2 ⋅ 3 n
n(n − 1)(n − 2) ⋅ ... ⋅ 2 ⋅1 1
…+ ⋅ n.
1⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ ... ⋅ n n
Оскільки
n(n − 1) 1 n(n − 1)(n − 2) n − 1 n − 2  1  2 
= 1− , = ⋅ = 1 − 1 − , ... ,
n2 n n3 n n  n  n 
n(n − 1)(n − 2 ) ⋅ ... ⋅ 2 ⋅ 1 n − 1 n − 2 n − (n − 1)
n
= ⋅ ⋅ ... ⋅ =
n n n n
1 2 n −1
= 1 − 1 −  ⋅ ... ⋅ 1 − ,
 n  n   n 
то
n
1 1  1 1  1  2 
yn = 1 +  = 1 + 1 + 1 −  + 1 − 1 −  + ...
 n  1 ⋅ 2  n  1 ⋅ 2 ⋅ 3  n  n 
1 1 2 n −1
… + 1 −  ⋅ 1 −  ⋅ ... ⋅ 1 − , (3.40)
n ! n   n   n 
а
n +1
1  1  1 
yn +1 = 1 +  = 1+1+ 1 −  + ...
 n +1 2 !  n +1
1
…+ 1 −
1   2   n −1 +
 ⋅ 1 −  ⋅ ... ⋅ 1 − 
n !  n +1  n +1  n + 1
1  1  2   n 
+ 1 −  1 −  ⋅ ... ⋅ 1 − . (3.41)
(n + 1) !  n + 1   n + 1   n +1
1 2 3
Коли n зростає, дроби , , , ... зменшуються, а різниці
n n n
1 2 3
1 − , 1 − , 1 − , ... — збільшуються. Крім того, у правій частині
n n n
рівності (3.41) на один доданок (додатний) більше, ніж у рівності
(3.40), і кожний доданок рівності (3.41) починаючи з третього біль-
ший за відповідний доданок правої частини рівності (3.40). Пер-

316
ші два доданки в них рівні і дорівнюють 1. Тому yn +1 > yn , що
означає, що послідовність yn зростає.
Доведемо, що послідовність обмежена. Для цього в кожній
1 2
дужці розкладу (3.40) відкинемо дроби , , ... , тоді кожний до-
n n
данок рівності (3.41) починаючи з третього збільшиться, і діста-
немо суму, більшу за початкову:
n
1 1 1 1 1
yn = 1 +  < 1 + 1 + + + + ... + .
 n 1⋅ 2 2 ⋅ 3 2 ⋅ 3 ⋅ 4 2 ⋅ 3 ⋅ 4 ⋅ ... ⋅ n
1 1 1 1 1 1
Але < = 2, < = 3 , …,
2⋅3 2⋅2 2 2 ⋅3⋅ 4 2 ⋅ 2 ⋅ 2 2
1 1 1
< = n −1 ,
2 ⋅ 3 ⋅ 4 ⋅ ... ⋅ n 2 ⋅ 2 ⋅ 2 ⋅ ... ⋅ 2 2
тому
n
1 1 1 1
yn = 1 +  < 1 + 1 + + 2 + ... + n −1 .
 n  2 2 2 
За формулою суми членів геометричної прогресії маємо
1 1
1− ⋅
1 1 1 2 2 = 2  1 − 1  < 2.
n −1
1 + + 2 + ... + n −1 =  
2 2 2 1  2n 
1−
2
n
1
Тоді yn = 1 +  < 1 + 2 = 3 , що означає, що дана послідовність
 n
yn обмежена.
За теоремою Вейєрштрасса існує границя послідовності yn , її
позначають так:
n
1
lim 1 +  = e.
n →∞  n
Число e — трансцендентне. Його обчислення дається в теорії
рядів. Наближене значення числа e з точністю до 10−12 дорівнює
e ≈ 2,718281828459.

317
 Розглядають логарифми за основою e . Вони називаються на-
туральними і позначаються символом ln :
ln x = log e x.
Можна довести, що функція неперервного аргументу х:
x
1
y = 1 +  для x → ∞ має своєю границею також число e , тобто
 x
x
1
lim 1 +  = e. (3.42)
x →∞  x
Справді, для x → ∞ , а отже, для x > 0 і для
1 ≤ x < 2, 2 ≤ x < 3, 3 ≤ x < 4, ... , n ≤ x < n + 1, ... ,
тобто в разі виконання нерівностей
1 ≤ 1 , 1 1 1 1 1 1
⇔ < ≤ ⇔ 1+ <1+ ≤1+ ⇔
 x ≥ n,  x n n +1 x n n +1 x n
 ⇔ n x n
 x < n + 1,  1 > 1 , 1   1  1
 x n + 1 ⇔ 1 +  < 1 +  ≤ 1 +  .
 n +1  x   n 
Перейдемо в останніх рівностях до границі для x → +∞ і діс-
танемо
x
1
e < lim 1 +  < e,
x→+∞ x
звідки матимемо рівність (3.42).
Нехай тепер x → −∞ , а отже, x < 0 . Позначимо x = −( z + 1),
z → +∞ , маємо:
x − ( z +1) − ( z +1) z +1
1 1  z  z +1
lim 1 +  = lim 1 −  = lim   = lim   =
x →−∞ x z → +∞  z +1 z →+∞ z + 1  z → +∞ z 

z +1 z
1 1 1
= lim 1 +  = lim 1 +  ⋅ 1 +  = e,
z → +∞ z z → +∞  z  z
що й треба було довести.

5. Невизначеність виду [1∞ ]

Невизначеність виду [1∞ ] розкривається за допомогою другої
важливої границі (3.42).

318
 x
2
Приклад № 88. Знайти lim 1 +  .
x →∞  x
▲ Підставивши замість x «граничне» значення, знайдемо, що
задана границя є невизначеністю 1∞ :
x
lim 1 +  = [1∞ ].
2
x →∞  x

Зведемо її до другої важливої границі (3.42). Для цього введе-

x
мо заміну змінної. Позначимо y = , звідки x = 2 y . При цьому
2
y → ∞ , коли x → ∞ . Тоді

2
2
x
 1
2y
  1 
y

lim 1 +  = lim 1 +  =  lim 1 +   = e 2 . ▼

x → ∞ x y →∞
 y  y → ∞ y  


Наслідки з другої важливої границі:

x
m
◐ 1. lim 1 +  =e .
m
x →∞  x
x
m
Доведення. Щоб застосувати до границі lim 1 +  другу важ-
x →∞  x
ливу границю (3.42), у показнику степеня виділимо величину,
m
обернену до :
x
m m
m m
x
⋅m  m  m 
x
 m  m 
x

lim 1 +     
= lim  1 +   =  lim 1 +   = e m . ◑
x → ∞ x x → ∞  x   x → ∞ x 
   

◐ 2. lim(1 + y )1 y = e.
y →0

1
Доведення. Позначимо y = . Оскільки y → 0 , то x → ∞. Тоді
x
x
1
lim(1 + y ) = lim 1 +  = e. ◑
1y
y →0 x → ∞ x

319
 позначимо y = 2 x, 
 
= [1∞ ] = тоді x = ; y → 0 =
y
▲ Приклад № 89. lim(1 + 2 x )1 x
x →0  2 
для x → 0 
 
2
= lim(1 + y ) =  lim(1 + y )  = e 2 . ▼
2 y 1y
y →0  y →0 
2x
2x −1 
Приклад № 90. Обчислити lim   .
x → +∞  2 x + 1 
∞
∞
▲ Ця границя є невизначеністю виду   . Спочатку знай-
∞
демо границю основи степеня:
1
2−
2x −1 x = 1.
lim = lim
x → +∞ 2 x + 1 x → +∞ 1
2+
x
Отже, маємо невизначеність виду [1∞ ] . Зведемо границю до дру-
гої важливої границі. Для цього виділимо 1 в основі степеня:
2 x − 1 (2 x + 1) − 2 2
= =1− ,
2x + 1 2x + 1 2x + 1
тоді
2x
 
2x −1 
2x
2 
2x  1 
lim   = lim 1 −  = lim 1 +  =
x → +∞ 2 x + 1  x → +∞ 2x + 1  x → +∞ 1
 − x − 
 2
позначимо y = − x − 1 , 
 2 
   1
2 − y − 
1  1   2
= звідки x = − y −  = lim 1 +  =
 2  y → −∞
 y
 y → −∞ для x → +∞ 
 
 
−2 y −1 −2 −1
 1  1   1 
y
 1
= lim 1 +  1 +  =  lim 1 +   lim 1 +  =
y → −∞ y  y  y →−∞ y   y → −∞ y

= e −2 ⋅ 1 = e −2 . ▼

320
 x −1
7x −1 
▲ Приклад № 91. lim   = +∞. ▼
x → +∞ 3 x + 5 

1− x
8x + 2 
▲ Приклад № 92. lim   = 0. ▼
x → +∞ 5 x − 3 

1− x 1− x
5x + 3  5x + 3
▲ Приклад № 93. lim   = [1∞ ] = lim 1 + ( − 1)  =
x →−∞  5 x − 3  x →−∞ 5x − 3 
6 (1− x )
5 x −3 5 x −3
 6  6 
6−6 x 6

= lim 1 +  =e
lim
x→−∞ 5 x − 3
−
= e 5. ▼
x → −∞  
 
5x − 3 
 

log a (1 + x ) 1
◐ 3. lim = . (3.43)
x →0 x ln a
Доведення.

log a (1 + x ) 1
= lim log a (1 + x ) = lim log a (1 + x ) =
1x
lim
x →0 x x → 0 x x → 0

( )
= log a lim(1 + x ) = log a e =
x→0
1x 1
ln a
.◑

Інші наслідки буде сформульовано в § 9 після вивчення непе-

рервності функції.
У доведенні граничної рівності (3.43) ми використовували не-
перервність логарифмічної функції lim(log a y ) = log a (lim y ) , не ма-
ючи строгого доведення цієї рівності. Тому решту наслідків сфо-
рмулюємо пізніше. Зазначимо, що останній наслідок розкриває
0
невизначеність   .
0

6. Невизначеність виду [∞ − ∞]

Невизначеність виду [∞ − ∞ ] розкривається зведенням її до не-

0 ∞
визначеностей   чи   .
0 ∞ 

321
▲ Приклад № 94.

lim ( 1+ x − )
x − 1 = [∞ − ∞ ] = lim
( 1+ x − x −1 )( 1 + x + x −1 )=
x → +∞ x → +∞ 1 + x + x −1
x + 1 − ( x − 1) 2
= lim = lim = 0. ▼
x → +∞ 1+ x + x −1 x → +∞ 1 + x + x −1

▲ Приклад № 95.
 x3 x2  x 3 (2 x + 1) − x 2 (2 x 2 − 1)
lim  2 −  = [∞ − ∞] = lim =
x →∞ 2 x − 1
 2x + 1  x →∞ (2 x 2 − 1)(2 x + 1)
2x 4 + x 3 − 2x 4 + x 2 x3 + x2 ∞
= lim = lim =   =
x →∞ 4 x 3 − 2 x + 2 x 2 − 1 x →∞ 4 x 3 − 2 x + 2 x 2 − 1 ∞ 
1
1+
x 1
= lim = .▼
2 2 1
4+ − 2 − 3 4
x→∞

x x x

▲ Приклад № 96.
sin x sin x − sin 2 x
lim  − tg 2 
x  = [∞ − ∞ ] = lim =
x → π 2 cos 2 x  x →π 2 cos 2 x
sin x(1 − sin x) sin x(1 − sin x) sin x 1
= lim = lim = lim = .▼
x →π 2 cos 2 x x → π 2 (1 − sin x )(1 + sin x ) x → π 2 1 + sin x 2

7. Невизначеність виду [0 ⋅ ∞ ]

▲ Приклад № 97.
x
x+3 x +3
lim x(ln( x + 3) − ln x ) = lim x ln = [0 ⋅ ∞ ] = lim ln  =
x →∞ x→∞ x x → ∞  x 
за наслідком 1. 
3 x
= lim ln 1 +  = з другої важливої  = ln е3 = 3. ▼
x →∞  x  
границі 

322
 ▲ Приклад № 98.
1
sin
1 x = 0 =
lim x sin = [∞ ⋅ 0] = lim  0 
x →∞ x x → ∞ 1
x
 1 
y= sin y
= x  = lim = 1. ▼
 x → ∞; y → 0 y → 0 y

8. Границя степенево-показникової функції

lim v ( x )
=  lim u ( x )  0
v( x )
lim u ( x )
x→ x
.
x → x0  x → x0 
У випадку lim u ( x ) = 1, lim v( x ) = ∞ в обчисленні границі степе-
x → x0 x → x0
нево-показникової функції використовують другу важливу гра-
ницю:
lim ( u ( x ) −1) ⋅v ( x )
lim (u( x ))v ( x ) = [1∞ ] = e x→ x0 .
x → x0

Приклад № 99. lim(1 + x 3 )

ctg 3 x
.
x →0

3
 x 
lim  
▲ lim(1 + x )
3 lim x 3 ⋅ctg 3 x
3 ctg x
= e x →0 =e x → 0  tg x 
= e. ▼
x→0

Приклад № 100. lim (1 + tg 2 3x )

1
3x2 .
x→0

1 1 tg 3 x  2
lim 
1
lim tg 2 3 x⋅ ⋅
▲ lim(1 + tg 3 x )
1  ⋅9
2 3x 2
=e x→0 3 x2 =e 3 x →0  x 
= e 3 = e3. ▼
x→0

2
▲ Приклад № 101. lim (cos 2 x ) ctg x =
x→0

2
(
lim − 2 sin 2 x ⋅⋅ ) cos2 x
= [1 ]= e
lim ( cos 2 x −1)ctg 2 x − 2 lim cos 2 x
∞ x→0
=e x→0 sin x
=e x →0
= e −2 . ▼

323
 7.4. Порівняння нескінченно малих.
Еквівалентні нескінченно малі
та їх застосування в обчисленні границь

a
Нехай функції α( x ) і β( x ) — нескінченно малі для x →  .
± ∞
a
Розглянемо границю їх відношення для x →  і введемо такі
± ∞
означення.

Означення 32. Функції α( x ) і β( x ) називаються нескінченно

a α( x )
малими одного порядку малості для x →  , якщо lim =c
± ∞ x → [a β( x )
±∞

існує і не дорівнює нулю (c ≠ 0) .

2x2
Приклад № 102. Довести, що функції q( x ) = x 2 і f ( x ) =
1+ x
для x → 0 є нескінченно малими одного порядку.
▲ Знайдемо границю відношення двох заданих функцій:
f (x) 2x2 1
lim = lim = 2 lim = 2 ≠ 0.
x →0 q( x ) x → 0 (1 + x )x 2 x →0 1 + x

Це означає, що задані нескінченно малі функції є нескінченно

малими одного порядку. ▼

Означення 33. Функція α( x ) називається нескінченно малою

a
вищого порядку малості, ніж функція β( x ) для x →  , якщо
± ∞
α( x )
lim = 0.
x→ a β( x )
[±∞
x3
Приклад № 103. Довести, що порядок функції f ( x ) =
4− x
вище, ніж порядок функції q( x ) = x 2 для x → 0 .

324
 f (x) x3 x
▲ Оскільки lim = lim = lim = 0, то функція
x →0 q( x ) x → 0 ( 4 − x ) x 2 x → 0 4 − x
3
x
f ( x) = є нескінченно малою вищого порядку малості, ніж
4− x
функція q( x ) = x 2 . ▼

Означення 34. Функція α( x ) називається нескінченно малою

a
нижчого порядку малості, ніж β( x ) для x →  , якщо
± ∞
α( x )
lim = ∞.
β( x )
[
x→ a
±∞

Означення 35. Функції α( x ) і β( x ) називаються непорівнян-

α( x )
ними нескінченно малими, якщо lim не існує.
β( x )

Означення 36. Дві нескінченно малі функції α( x ) і β( x ) для

a α( x )
x→ називаються еквівалентними, якщо lim = 1.
± ∞ x → [a β( x )
±∞

Приклад № 104. Довести, що нескінченно малі функції

4x 2x
α( x ) = та β( x ) = для x → 0 еквівалентні.
4− x 2 + x2
▲ Оскільки lim
α( x )
= lim
4 x(2 + x 2 )
= lim
(2 + x 2 ) 2 = 1 = const, то
x → 0 β( x ) x→0 (4 − x ) ⋅ 2 x x→0 (4 − x )

4x 2x
α( x ) = та β( x ) = еквіваленті для x → 0 . ▼
4− x 2 + x2
Еквівалентність двох нескінченно малих функцій α( x ) та β( x )
позначають так: α( x ) ∼ β( x ) .
Зауважимо, що з означення 36 випливає, що еквівалентні
нескінченно малі функції мають однаковий порядок малості.
Подамо у вигляді таблиці еквівалентні нескінченно малі фун-
кції. У лівій частині таблиці запишемо границі відношення двох
нескінченно малих, які дорівнюють одиниці, а в правій частині
запишемо еквівалентні нескінченно малі функції:
325
 x→0

lim
sin x
=1 sin x ∼ x
x →0 x

sin α x sin α x ∼ α x
lim =1
x →0 αx
tg x tg x ∼ x
lim =1
x →0 x

tg α x tg α x ∼ α x
lim =1
x →0 α x

arcsin x arcsin x ∼ x
lim =1
x →0 x arcsin α x ∼ α x
α
(1 + x ) − 1 (1 + x ) α − 1 ∼ α x
lim =α
x→0 x
lim
arctg x
=1 arctg x ∼ x
x →0 x arctg α x ∼ α x
a x −1
lim =1 a x − 1 ~ x ln a
x → 0 x ln a

ln(1 + x ) ex −1∼ x
lim =1 ln (1 + x ) ∼ x
x →0 x
log a (1 + x ) 1 ln(1 + α x ) ∼ α x
lim =
x →0 x ln a x
log a (1 + x ) ∼ x log a e =
ln a

Цю таблицю можна використовувати для обчислення границь,

оскільки справедливе таке твердження:

◐ Теорема 24. Границя відношення не зміниться, якщо не-

скінченно малі величини замінити еквівалентними їм величинами.
α β
Доведення. Нехай α ∼ α1 , β ∼ β1 , тоді lim = 1, lim = 1.
α1 β1
α
Розглянемо lim , маємо
β
α β αα α β α α
lim = lim 1 1 = lim lim 1 lim 1 = lim 1 ,
β β α 1β1 α1 β β1 β1

що й доводить теорему. ◑

326
 sin α x  0  αx α
▲ Приклад № 105. lim =   = lim = . ▼
x → 0 sin β x  0  x→0 β x β

▲ Приклад № 106.
sin ( x − 3)  0  sin ( x − 3) ~ x − 3, x−3 0
lim = =  = lim 2 =   =
x →3 x 2 − 4 x + 3   
0 x → 3  x → 3 x − 4x + 3  0 
x −3 1 1
= lim = lim = .▼
x → 3 ( x − 3)( x − 1) x →3 x − 1 2

▲ Приклад № 107.
sin 3x ~ 3x, 
sin 3x 0 3x
lim =   = ln(1 − 5 x ) ~ −5 x, = lim = −0,6. ▼
x → 0 ln (1 − 5 x ) 0   x → 0 − 5x
 x → 0 

▲ Приклад № 108.
3 x − 1 ~ x ln 3, 
 1 
3 −1
x
0 1 x ln 3
lim =   = (1 + x ) 2 − 1 ~ x, = lim = ln 9. ▼
x →0 1 + x − 1 0  2  x→0 1 x
 x→0  2
 

▲ Приклад № 109.
1 − cos x = 2 sin 2 x , x x
 2  2 sin ⋅ sin
1 − cos x  0    = lim 2 2 = 1 .▼
lim =   = arcsin x ~ x,
2
x → 0 arcsin x 0  x→0
 x →0 x ⋅ x 2
 
 

▲ Приклад № 110.
arctg 7 x ~ 7 x,
7  7
arctg x
0 4 4  x
7
   
lim − 2 x 4 =   = e − 2 x − 1 ~ −2 x,  = lim 4 = − . ▼
x→0 e −1 0 x→0
x → 0 − 2x 8
 
 

327
▲ Приклад № 111.
x
ln
ln x − 1  0  ln x − ln e
lim =   = lim = lim e =
x →e x − e  0  x →e x − e x→e x − e

x
ln(1 + α ) ~ α  −1
e x−e 1
=  x x x  = lim = lim = .▼
ln  = ln1 +  − 1  ~ − 1 x→e x − e x → e e( x − e ) e
 e   e  e 

▲ Приклад № 112.
e −2 x − 1 e −2 x − 1 ~ (− 2 x ), (− 2 x )
lim =  = lim = −2 . ▼
x →0 x  x → 0  x → 0 x

e ax − ebx  0 
▲ Приклад № 113. lim = =
x →0 x 0
eax − 1 ~ ax,
= lim
(e − 1) − (e − 1) = ebx − 1 ~ bx,  = lim ax − bx = a − b. ▼
ax bx

  x →0
x →0 x  x→0  x
 

▲ Приклад № 114.

lim
2
e x − cos x  0 
=   = lim
( 2
)
e x − 1 + (1 − cos x )
=
2
x →0 5x  0  x →0 5x 2
e x − 1 ~ x 2 , 
2

  x2
2 x2 + 2 ⋅
 x x 
= 1 − cos x = 2 sin 2 ~ 2  , = lim 2
4 = 0,3. ▼
 2  2  
x→0 5 x
 x→0 
 

▲ Приклад № 115.

lim
esin 5 x − esin 2 x  0 
=   = lim
(esin 5 x − 1) − (esin 2 x − 1) =
x→0 3x  0  x →0 3x

328
 e sin 5 x − 1 ~ sin 5 x,  sin 5 x ~ 5 x, 
 sin 2 x  sin 5 x − sin 2 x 
= e − 1 ~ sin 2 x, = lim = sin 2 x ~ 2 x, =
x →0 3 x  
 x→0   x → 0 
 
5x − 2x
= lim = 1. ▼
x→0 3x
1 − cos 6 x 0
▲ Приклад № 116. lim =   =
x→0 2 sin x + x ⋅ tg 9 x  0 
2

2 (3 x )
2
2 sin 2 3x 18 x 2 18
= lim = lim = lim = .▼
x→0 2 sin 2 x + x ⋅ tg 9 x x→0 2x 2 + 9x 2 x → 0 11x 2 11

x x
arctg
▲ Приклад № 117. lim x + 1 =  0  = lim x +1 =
x→0 x  0  x →0 x
sin
1− x 2 1− x 2
1 − x2
= lim = 1. ▼
x →0 x +1

(1 + x )n − 1
▲ Приклад № 118. lim , (n > 0).
x
x→0

Позначимо (1 + x )n − 1 = y; y → 0 для x → 0 . Тоді (1 + x )n = y + 1 ,

ln( y + 1)
звідки ln(1 + x )n = ln( y + 1) , або n ln(1 + x ) = ln( y + 1), n = .
ln(1 + x )
Тоді
(1 + x )n − 1 n((1 + x )n − 1)
1
ny ln(1 + x ) ln(1 + x ) x
= = = n⋅ = n⋅ .
x nx ln( y + 1) ln( y + 1) 1
x x ln( y + 1) y
ln(1 + x ) y
Оскільки логарифмічна функція неперервна в області існуван-
ня, то
1 1
lim ln(1 + x ) x = ln lim(1 + x ) x  = ln e = 1
x →0  x →0 
і
1 1
lim ln(1 + y ) y = ln lim(1 + y ) y  = ln e = 1.
y →0  y →0 

329
 Отже,
(1 + x )n − 1
lim = n. ▼
x→0 x
Інколи для з’ясування еквівалентності нескінченно малих ко-
ристуються такою ознакою еквівалентності:

◐ Теорема 25. Для того щоб нескінченно малі функції α( x ) і

β( x ) були еквівалентними, необхідно і достатньо, щоб різниця
цих функцій була нескінченно малою функцією вищого порядку
малості, ніж α( x ) та β( x ) .
Доведення. Необхідність. Нехай α( x ) ∼ β( x ) для x → a . Тоді

α( x ) α( x ) − β( x )  α( x ) 
lim = 1 , а lim = lim − 1 = 0.
x →a β( x ) x→a β( x ) x → a  β( x ) 

Отже, α( x ) − β( x ) є нескінченно мала функція вищого порядку

малості, ніж β( x ) . Аналогічно,
α( x ) − β( x )  β( x ) 
lim = lim1 − =0,
x →a α( x ) x → a α( x ) 
що означає, що α( x ) − β( x ) також є нескінченно малою функцією
вищого порядку малості, ніж α( x ) .
Достатність. Позначимо α( x ) − β( x ) = γ( x ) . Нехай γ( x ) є не-
скінченно мала вищого порядку малості, ніж α( x ) і β( x ) , тоді
γ( x ) γ( x )
lim = 0, lim = 0.
x →a α( x ) x → a β( x )
Але
γ( x ) α( x ) − β( x )  α( x ) 
lim = lim = lim − 1,
x →a β( x ) x → a β( x ) x → a  β( x ) 
звідки
 α( x )  α( x )
lim − 1 = 0, lim = 1,
x → a  β( x )  x → a β( x )
що й треба було довести.

330
 7.5. Задача про неперервне нарахування процентів
У розв’язанні економічних задач використовуються так звані
складні проценти (відсотки).
Позначимо K початкову суму грошових коштів, р — процент-
p
ну ставку, a = — питому процентну ставку.
100
Нехай щороку нараховується a % протягом n років. Величина
грошових коштів K становитиме:
через рік — K 1 = K + K · а = K (1 + а),
через два роки — K 2 = K 1 + K 1 · а = K1 (1 + а) = K (1 + а)2,
через три роки — K3 = K 2 + K2 · а = K2 (1 + а) = K (1 + а)3,
………………………………………………………
через n років — Kn = Kn–1 + Kn–1 · а = Kn–1(1 + а) = K (1 + а)n,
тобто процент тут нараховується щороку від суми, яка була в по-
передньому році.
Отже,
Kn = K (1 + а)n
— кінцева величина грошових коштів K після нарахування скла-
дних процентів протягом n років. Тут вираз 1 + а називається ко-
ефіцієнтом складного процента.
Зокрема, якщо процент нараховується щороку від початкової
суми капіталу K, тобто він не нараховується на доданий процент,
то через n років
Kn = K + K na = K(1 + na).
Зауваження.
1. При нарахуванні величини кінцевої суми процент можна
додавати раз на рік, наприкінці кожного року, а також і m раз
на рік, наприклад щомісяця (m = 12). Тоді
mn
a
K n = K 1 +  .
 m
2. Якщо нарахування процентів відбувається неперервно, тоб-
то m → ∞, тоді
m an
⋅an  m




a

   a 

a
mn
1   1 
K n = lim K 1 +  = K lim 1 +  = K  lim 1 +   =
m →∞  m m→∞  m  m→∞  m
   
 a    a  
 
= [за формулою (3.42)] = K ⋅ e .
an

331
 Отже,
K n = K ⋅ e an .
3. Якщо маємо періодичний внесок (коли вноситься на початку
кожного періоду — року, місяця тощо — постійна сума K під
складні проценти за норми р % = а), тоді через n років буде нако-
пичено суму

A=
(
K (1 + a ) (1 + a ) − 1
n
).
a
Справді, з першого внеску K, що вкладається на n років,
утворюється сума
K1 = K (1 + a ) .
n

Другий внесок K вкладається на n – 1 рік, з нього через n – 1

рік утвориться сума
K 2 = K (1 + a )
n −1

і т. д.; останній внесок K буде тільки на рік, з якого утвориться

сума
K n = K (1 + a ) .
Тоді
(
A = K1 + K 2 + ... + K n = K (1 + a ) 1 + (1 + a ) + (1 + a ) + ... + (1 + a )
2 n −1
)=
b1 (1 − q n )
= [за формулою суми n членів геометричної прогресії Sn = ]=
1− q
1 − (1 + a ) (1 + a )
n −1 n −1
−1
= K (1 + a ) ⋅ = K (1 + a ) .
1 − (1 + a ) a
4. Прогресії ще застосовуються для нарахування амортизації,
а також для погашення довгострокових кредитів.

§ 8. НЕПЕРЕРВНІСТЬ ФУНКЦІЇ В ТОЧЦІ

Розглянемо функцію y = f ( x ) . Позначимо різницю між двома

значеннями аргументу через ∆x : ∆x = x1 − x0 . Звідси x1 = x0 + ∆x .
Розглянемо два сусідні значення аргументу x0 і x0 + ∆x . Різницю
∆x = x1 − x0 називають приростом аргументу x .

332
 Розглянемо графік функції y = f ( x ) (рис. 149). Значенню ар-
гументу x0 відповідає значення функції y0 = f ( x0 ) , а значенню
аргументу x0 + ∆x — значення функції y0 + ∆y = f ( x0 + ∆x ) . Роз-
глянемо різницю f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) . Її називають приростом фун-
кції і позначають ∆y :
∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) .
y
y = f (x)
y0 + ∆ y
∆y
y0

644∆7x44
8
0 x0 x0 + ∆ x x

Рис. 149

Геометрично приріст аргументу та приріст функції ілюструє

рис. 149.

Означення 37. Функція y = f ( x ) називається неперервною в

точці x0 , якщо:
1) функція визначена в точці x0 і в деякому її околі;
2) функція має границю для x → x0 ;
3) границя функції для x → x0 дорівнює значенню функції в
точці x0 :
lim f ( x ) = f ( x0 ). (3.44)
x → x0

Якщо функція y = f ( x ) неперервна в точці x0 , то точка x0 на-

зивається точкою неперервності даної функції.
Умову неперервності (3.44) можна переписати так:
lim f ( x0 + ∆x ) = f ( x0 ), або lim ( f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 )) = 0, lim ∆y = 0.
∆x → 0 ∆x →0 ∆x → 0

333
 Дамо інше означення неперервності функції в точці.

Означення 38. Функція y = f ( x ) називається неперервною в

точці x0 , якщо вона визначена в деякому околі точки x0 (очевид-
но, і в самій точці x0 ) і
lim ∆y = 0 (3.45)
∆x → 0

(тобто нескінченно малому приросту аргументу відповідає не-

скінченно малий приріст функції).

Приклад № 119. Довести, що функція y = 3x 3 неперервна в

точці x0 = 2 .
▲ Щоб довести, що функція y = 3x 3 неперервна в точці x0 = 2 ,
треба показати, що в точці x0 = 2 виконуються три умови, які
входять в означення неперервності функції, тобто що:
1) функція визначена в точці x0 = 2 .
2) існує границя lim f ( x ) ,
x→2

3) ця границя дорівнює значенню функції в точці x0 = 2 .

Оскільки функція y = 3x 3 визначена на всій числовій осі, то
вона визначена і в точці x0 = 2 (перша умова виконана). Друга
умова теж виконана, бо lim 3x 3 = 24 . Але і f (2) = 24 , тобто
x →2

lim f ( x ) = f (2) . Отже, функція y = 3x 3 неперервна в точці x0 = 2 .▼

x→2
Аналогічно можна довести, що ця функція неперервна в будь-
якій точці числової осі.

Означення 39. Функція y = f ( x ) називається неперервною на

відрізку [a; b] , якщо вона неперервна в кожній точці цього відрізка.
Приклад № 120. Довести, що функція y = cos x неперервна в
довільній точці x0 .
▲ Справді, y0 = cos x0 , y0 + ∆y = cos( x0 + ∆x );
∆y = cos( x0 + ∆x ) − cos x0 =

2 x0 + ∆x ∆x  ∆x ∆x 
= 2 sin ⋅ sin  −  = −2 sin ⋅ sin  x0 + ,
2  2  2  2 

334
тоді
∆x ∆x 
lim ∆y = −2 lim sin ⋅ sin  x0 +  = 0,
∆x → 0 ∆x → 0 2  2 
що й треба було довести. ▼
Аналогічно можна довести таке твердження:

◐ Теорема 26. Будь-яка основна елементарна функція непе-

рервна в кожній точці, в якій вона визначена.
Якщо з неперервними функціями виконати дії додавання, мно-
ження і ділення (за умови, що дільник не дорівнює нулю), то функ-
ції, що їх дістають у результаті цих дій, будуть неперервними.
◐ Теорема 27. Якщо функції f ( x ) і q( x ) неперервні в точці
x0 , то їх сума f ( x ) + q( x ) , різниця f ( x ) − q( x ) і добуток f ( x ) ⋅ q( x )
також неперервні в точці x0 . Якщо, крім того, q( x0 ) ≠ 0 , то функ-
f (x)
ція також неперервна в точці x0 .
q( x )
Доведення. Доведемо неперервність добутку двох непере-
рвних у точці x0 функцій.
Нехай функції f ( x ) та q( x ) неперервні в деякій точці x0 , тоді
lim f ( x ) = f ( x0 ) , lim q( x ) = q( x0 ). Обчислимо lim u ( x ) , де
x → x0 x → x0 x → x0
u ( x ) = f ( x ) ⋅ q( x ) . Застосувавши теорему про границю добутку, ді-
станемо:
lim u ( x ) = lim f ( x ) ⋅ q( x ) = lim f ( x ) ⋅ lim q( x ) = f ( x0 ) ⋅ q( x0 ) = u ( x0 ).
x → x0 x → x0 x → x0 x → x0

Отже, lim u ( x ) = u( x0 ) , що означає, що функція f ( x ) ⋅ q( x ) непе-

x → x0

рервна в точці x0 . ◑
Інші твердження теореми доводяться аналогічно.
Зауваження. Теорему можна узагальнити на будь-яке скін-
ченне число доданків чи співмножників.

Розглянемо складну функцію y = f (ϕ( x )) , яку можна визначи-

ти в такий спосіб: y = f (u ) , де u = ϕ( x ) . Нехай множина значень
функції є підмножиною області існування функції y = f (u ) . Тоді
справедливе таке твердження:

335
 ◐ Теорема 28. Якщо функція u = ϕ( x ) неперервна в точці x0 , а
функція y = f (u ) неперервна в точці u0 = ϕ( x0 ) , то складна функ-
ція y = f (ϕ( x )) неперервна в точці x0 .
Доведення. Оскільки за умовою теореми функція u = ϕ( x ) не-
перервна в точці x0 , тоді
lim ϕ( x ) = ϕ( x0 ) = u0 .
x → x0

А функція y = f (u ) неперервна в точці u0 , тому

lim f (ϕ( x )) = lim f (u ) = f (u0 ) = f (ϕ( x0 )).
x → x0 x → x0

Отже, lim f (ϕ( x )) = f (ϕ( x0 )).

x → x0

Це означає, що функція y = f (ϕ( x )) неперервна в точці x0 .◑

▲ Приклад № 121. Складна функція y = sin (x 2 + 3 x + 2) непе-

рервна для всіх значень x , тому що функції y = sin u і u = x 2 + 3x + 2
неперервні для всіх x . ▼

▲ Приклад № 122. Складна функція y = ln (4 − x 2 ) неперервна

для тих значень x , які задовольняють нерівність 4 − x 2 > 0 , тобто
в інтервалі (−2; 2 ) .▼
Розглянемо тепер рівність (3.44) і припустимо x0 = lim x, тоді
x → x0
умову неперервності можна переписати так:

lim f ( x ) = f  lim x . (3.46)

x → x0  x → x0 
Остання рівність дозволяє переставляти місцями символи фу-
нкції і границі. За допомогою цієї рівності спрощується обчис-
лення границь. У попередньому параграфі було сформульовано і
доведено три наслідки з другої важливої границі. Але, не маючи
рівності (3.46), ми не змогли довести ще деякі наслідки. У дове-
денні наслідку 3 з другої важливої границі використовувалась
властивість (3.46), її брали без доведення.
Інші наслідки з другої важливої границі:
ax −1
◐ 4. lim = ln a. (3.47)
x →0 x

336
 (1 + x )α − 1
◐ 5. lim = α. (3.48)
x →0 x
Завдання читачеві — самотужки довести останні дві рівності.

§ 9. ОДНОСТОРОННЯ НЕПЕРЕРВНІСТЬ. ТОЧКИ

РОЗРИВУ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Повертаючись до рис. 147, зауважимо, що границі функції в

точці x = a не існує, тимчасом як границі функції праворуч та лі-
воруч від точки x = a є і дорівнюють відповідно A та B .
Нехай функція y = f ( x ) визначена в точці x = a .

Означення 40. Якщо lim f ( x ) = f (a ) , то функція y = f ( x ) на-

x→a+0
(x>a)
зивається неперервною в точці x = a справа (рис. 150). Якщо ж
lim f ( x ) = f (a ) , то функція y = f ( x ) називається неперервною в
x→a −0
(x<a)
точці x = a зліва (рис. 151).

a x a x
a+0 a−0
Рис. 150 Рис. 151

▲ Приклад № 123. Розглянемо функцію y = ln(3 − x ) . Вона ви-

значена для 3 − x > 0 , тобто для x < 3 . Отже, можна говорити про
визначеність, а також про границю функції в точці x = 3 зліва,
тобто для x → 3 − o ( x < 3) .▼
На практиці зручніше користуватись наступним означенням
неперервності функції в точці, використовуючи границю зліва та
справа. Неперервність функції зліва чи справа називається одно-
сторонньою неперервністю.

Означення 41. Функція y = f ( x ) називається неперервною в

точці x = x0 , якщо:
1) функція визначена в самій точці x0 та в її околі;

337
 2) існують односторонні границі
f ( x0 + o ) = lim f ( x ), f ( x0 − o ) = lim f ( x );
x → x0 + 0 x → x0 − 0

3) односторонні границі рівні між собою:

K f ( x0 + o ) = f ( x0 − o );
4) односторонні границі дорівнюють значенню функції в
точці x0 :
lim f ( x ) = lim f ( x ) = f ( x0 ).
x → x0 − 0 x → x0 + 0

Якщо не виконана хоча б одна з умов 1—4, то функція

y = f ( x ) розривна в точці x0 , а сама точка x0 називається точ-
кою розриву функції y = f ( x ) .
Розрізняють точки розриву I та II роду.

Означення 42. Точка розриву x0 функції y = f ( x ) називається

точкою розриву I роду, якщо існують односторонні границі функції
lim f ( x ) = f ( x0 + o ), lim f ( x ) = f ( x0 − o ),
x → x0 + 0 x → x0 − 0

але вони не рівні між собою, або не дорівнюють значенню функ-

ції в точці x0 , тобто або
f ( x0 − o ) ≠ f ( x0 + o ),
або
f ( x0 − o ) = f ( x0 + o ) ≠ f ( x0 ).
Величина δ = | f ( x0 + o ) − f ( x 0 − o ) | називається стрибком
функції в точці x0 .
Зокрема, якщо функцію можна доозначити так, що в точці x0
виконуватимуться всі умови неперервності функції, то x0 назива-
ється точкою ліквідовного розриву функції y = f ( x ) .

Означення 43. Якщо не існує односторонніх границь функції

y = f ( x ) для x → x0 або хоча б одна з них дорівнює +∞ чи −∞ , то
точка x0 називається точкою розриву II роду.

338
 x2 −1
Приклад № 124. f ( x ) = . З’ясувати, яким має бути зна-
x3 − 1
чення функції в точці x = 1 , тобто f (1) , щоб функція f ( x ) стала
неперервною в точці x = 1 ?
▲ Для x 3 − 1 = 0 , тобто для x = 1 , функція невизначена. Тому
x2 − 1
x = 1 — точка розриву функції f ( x ) = 3 .
x −1
Достатня умова неперервності функції така:
f (1 − o ) = f (1) = f (1 + o ).
Обчислюємо f (1− 0) та f (1+ 0 ) :
x2 − 1 ( x − 1)( x + 1) 2
f (1 − o ) = lim f ( x ) = lim = lim = ;
x→1−0 x→1−0 x 3 − 1 x→1−0 ( x − 1)(x 2 + x + 1) 3
( x <1)

x2 − 1 ( x − 1)( x + 1) 2
f (1 + o ) = lim f ( x ) = lim = lim = .
x →1+0 x→1+ 0 x 3 − 1 x→1+0 ( x − 1)(x 2 + x + 1) 3
( x >1)

Маємо f (1 − o ) = f (1 + o ) , а f (1) не існує. Розрив функції в точ-

2
ці x = 1 ліквідовний. Нехай f (1) = , тоді функція
3
 x 2 −1
 3 , для x ≠ 1,
f (x) =  x −1
2 , для x = 1
 3
буде неперервна в точці x = 1 . ▼
Приклад № 125. Знайти точки розриву функцій
x +1 | x −1|
а) y = , б) y = x +
| x + 1| x −1
і побудувати їхні графіки.
▲ а) Використовуючи означення модуля, перепишемо функ-
цію так:
x +1, якщо x + 1 > 0,
x +1 x +1 1, якщо x > −1,
y= = = 
| x + 1 | − x + 1 , якщо x + 1 < 0, − 1, якщо x < −1.
 x +1

339
 Функція невизначена для x + 1 = 0 , тобто в точці x = −1 (пору-
шується перша умова неперервності функції). Точка x = −1 — то-
чка розриву. З’ясуємо, розривом якого роду буде точка x = −1 .
Для цього обчислимо односторонні границі:
f (− 1 − o ) = lim f ( x ) = lim (− 1) = −1,
x→−1−0 x→−1−0
( x<−1)

f (− 1 + o ) = lim f ( x ) = lim 1 = 1.
x → −1+ 0 x → −1+ 0
( x > −1)
x +1
Односторонні границі функції y = в точці x = −1 існу-
| x + 1|
ють і скінченні, але сама функція в цій точці невизначена. Крім
того, стрибок функції δ = 2 . Маємо розрив I роду.
Щоб побудувати графік функції (схематично), з’ясуємо, як
поводить себе ця функція для x → ±∞ :
lim f ( x ) = lim 1 = 1, lim f ( x ) = lim (−1) = −1.
x → +∞ x → +∞ x → −∞ x → −∞

Будуємо графік функції (рис. 152).

y

–1 0 x

–1

Рис. 152
 x + x − 1 , якщо x − 1 > 0,
| x − 1 |  x −1  x + 1, якщо x > 1,
б) y = x + = =
x −1  x − 1  x − 1, якщо x < 1.
 x − x − 1 , якщо x − 1 < 0,
Точка x = 1 — точка розриву, оскільки в цій точці функція
невизначена. Знайдемо односторонні границі для x → 1 :
f (1 − o ) = lim f ( x ) = lim ( x − 1) = 0,
x →1− 0 x →1− 0
( x <1)

f (1 + o ) = lim f ( x ) = lim ( x + 1) = 2.
x →1+ 0 x →1+ 0
( x >1)

340
 Односторонні границі скінченні, а це означає, що x = 1 — точ-
ка розриву I роду. Стрибок функції δ = 2 .
Щоб побудувати графік функції, з’ясуємо, як поводить вона
себе для x → ±∞ :
lim f ( x ) = lim ( x + 1) = +∞,
x → +∞ x → +∞

lim f ( x ) = lim ( x − 1) = −∞.

x → −∞ x → −∞

Тепер будуємо графік (схематично) функції (рис. 153). ▼

y
2

0 1 x

Рис. 153

Приклад № 126. Знайти точки розриву, визначити характер

розриву і побудувати графік функції
 sin x , якщо x ≠ 0,
y= x
2, якщо x = 0.
▲ Точка розриву x = 0 , оскільки
sin x
f (0 − o ) = lim f ( x ) = lim = 1,
x →0− 0
( x<0 )
x→0 − 0 x
sin x
f (0 + o ) = lim f ( x ) = lim = 1,
x →0+ 0
( x >0 )
x→0 + 0 x

а f (0 ) = 2 , тобто f (0 − o ) = f (0 + o ) ≠ f (0) . Тут маємо в точці x = 0

розрив I роду (усувний), бо в точці x = 0 не виконується умова
неперервності.
sin x
Поведінка функції для x → ±∞ : lim = 0, оскільки
x → ±∞ x
| sin x | ≤ 1.

341
 Будуємо (схематично) графік функції (рис. 154). ▼
y
2
1

−2 π −π 0 π 2π 3π 4π x

Рис. 154

Приклад № 127. Знайти точки розриву і побудувати графік

4 − x2
функції y = .
| 4 − x2 |
4 − x2
 , якщо 4 − x 2 > 0,
4 − x2 4 − x2
▲ y= = =
| 4 − x2 |  4 − x2
− , якщо 4 − x < 0,
2
 4 − x 2

1, якщо − 2 < x < 2,

1, якщо x 2 < 4, 1, якщо | x |< 2, 
= = =  x > 2,
− 1, якщо x > 4, − 1, якщо | x |> 2, − 1, якщо  x < −2.
2
 
У точках x = 2 і x = −2 функція невизначена. Це — точки роз-
риву функції. Дослідимо характер розриву в кожній точці окре-
мо. Спочатку розглянемо точку x1 = 2 . Обчислимо односторонні
границі:

f (2 − o ) = lim f ( x ) = lim 1 = 1,
x → 2−0 x→ 2 −0

f (2 + o ) = lim f ( x ) = lim ( −1) = −1.

x → 2+ 0 x →2 + 0

У точці x1 = 2 маємо розрив I роду.

Тепер розглянемо точку розриву x1 = −2 . Обчислимо
f (− 2 − o ) = lim f ( x ) = lim (−1) = −1,
x → −2 − 0 x → −2 − 0
( x < −2 )

f (− 2 + o ) = lim f ( x ) = lim (1) = 1,

x → −2 + 0 x → −2 + 0
( x > −2 )

тож маємо розрив I роду.

342
 З’ясуємо, як поводить себе функція для x → ±∞ . Для цього
обчислимо границі
lim f ( x ) = lim (−1) = −1,
x → +∞ x → +∞

lim f ( x ) = lim (−1) = −1.

x → −∞ x → −∞

Графік функції зображено на рис. 155. ▼

y y=1
1
–2 2
0 x
y = –1 –1 y = –1

Рис. 155

Приклад № 128. Знайти точки розриву і побудувати графік

1
функції y = 1 + 1
.
1+ 2 x
▲ 1) Точка розриву x = 0 .
2) Характер розриву:
 
 1 
f (0 − o ) = lim 1 + 1 
= 2,
( x<0 )  
x →0 − 0
 1+ 2 
x

 
 1 
f (0 + o ) = lim 1 + 1 
= 1.
x →0 + 0 
( x >0 )  x 
1+ 2
Це означає, що в точці x = 0 функція має розрив I роду.
3) Поведінка функції для x → ±∞ :

 1  3   3
lim 1 +  = , lim 1 + 1 = .
x → +∞ 1  2 x → −∞ 1  2
 1+ 2x   1+ 2x 

4) Будуємо графік (рис. 156). ▼

343
 y
2
3
2
1

0 x

Рис. 156

− 0,5 x 2 для x ≤ 2,
Приклад № 129. f ( x ) = 
x для x > 2.

▲ Функція f ( x ) визначена на всій числовій осі. Але з цього

ще не випливає, що вона і неперервна на всій числовій осі, бо ця
функція не є елементарною. Вона задана двома різними форму-
лами для різних інтервалів зміни аргументу x і може бути розри-
вною в точці x = 2 , де змінюється її аналітичний вираз. Тому до-
слідимо точку x = 2 . Знайдемо односторонні границі:

f (2 − 0) = lim f ( x ) = lim (− 0,5 x 2 ) = −2,

x→ 2−o x →2 − o
( x< 2 )

f (2 + 0 ) = lim f ( x ) = lim ( x ) = 2.
x → 2+ o x → 2+ o
( x>2)

Односторонні границі скінченні, але не рівні між собою. Тому

в точці x = 2 функція має розрив I роду. У цій точці розриву фун-
кція має стрибок:

| lim f ( x ) − lim f ( x ) | = | 2 − (−2) | = 4.

x →2+ o x→2−o

З’ясуємо, як поводить себе функція для x → ±∞ :

lim f ( x ) = lim x = +∞,
x →+∞ x→+∞

lim f ( x ) = lim (− 0,5 x 2 ) = −∞.

x →−∞ x→−∞

Будуємо графік заданої функції (рис. 157). ▼

344
 y
2
0
2 x
–2

Рис. 157

Приклад № 130. Знайти точки розриву і побудувати графік

3
функції y = 2 .
x −4
3
▲ Функції y = 2 не існує для x 2 − 4 = 0 , тобто для x = ±2 ,
x −4
звідки x1 = 2, x2 = −2 . Маємо точки розриву x = ±2 . З’ясуємо,
якого роду будуть розриви в кожній з точок розриву. Розглянемо
x1 = 2 . Обчислимо односторонні границі:

3 3
lim = −∞, lim = +∞.
x→2− 0 x − 4
2 x→2+0 x − 4
2
( x< 2) ( x> 2)

У точці x1 = 2 маємо розрив II роду.

Тепер розглянемо точку x2 = −2 :
3 3
lim = +∞, lim = −∞.
x → −2 − 0 x − 4
2 x → −2 + 0 x − 4
2
( x < −2 ) ( x > −2 )

У цій точці теж маємо розрив II роду.

3
Щоб побудувати графік функції y = , розглянемо, як по-
x2 − 4
водить себе ця функція для x → ±∞ :
3
lim = 0.
x → ±∞ x −4
2

Нулі функції, тобто точки перетину її з осями координат:

3
x = 0, y = − .
4
Будуємо графік функції (рис. 158). ▼

345
 y

–2 0 3 2 x
−
4

Рис. 158

9.1. Властивості функцій, неперервних

на відрізку: обмеженість, існування найбільшого
і найменшого значень (без доведення)

Означення 44. Функція y = f ( x ) називається неперервною на

відрізку [a; b] , якщо вона неперервна в кожній точці цього відріз-
ка, а на його кінцях, тобто в точках a і b , неперервна відповідно
справа і зліва:
lim f ( x ) = f (a ) , lim f ( x ) = f (b ).
x→a+o x →b − o

◐ Теорема 29. Якщо функція f ( x ) неперервна на відрізку

[a; b] , то серед її значень на цьому відрізку існує найбільше і
найменше.
Ця теорема стверджує, що на відрізку [a; b] знайдеться така
точка x1 , що значення функції f ( x ) у цій точці є найбільшим з
усіх значень функції на відрізку:
f ( x ) ≤ f ( x1 ).

Аналогічно, на відрізку знайдеться така точка x 2 , в якій зна-

чення функції є найменшим з усіх значень функції на відрізку:
f (x) ≥ f ( x2 ).
Рис. 159 ілюструє справедливість теореми 29.

346
 y

y = f (x)

a 0 x1 x2 b x

Рис. 159

◐ Теорема 30. Якщо функція f ( x ) задана на відрізку [a; b] і

на цьому відрізку є неперервною, то вона на ньому обмежена.

◐ Теорема 31. Якщо функція f ( x ) неперервна на відрізку

[a; b] і на кінцях відрізка набуває протилежних за знаком значень,
то всередині цього відрізка існує хоча б одна точка с, така що
f (c ) = 0 (рис. 160).
y

f (b) > 0

y = f (x)
f (с) = 0
а c 0 x

f (а) < 0

Рис. 160

◐ Теорема 32. Якщо функція f ( x ) неперервна на відрізку

[a; b] і на кінцях цього відрізка її значення f (a ) і f (b ) різні:
f (a ) = A, f (b ) = B , де A ≠ B , то для будь-якого числа C , що ле-
жить між A і B , існує хоча б одна точка c ∈ (a; b ) , така що
f (c ) = C (рис. 161).
Цю теорему називають теоремою про проміжне значення не-
перервної функції. Теореми 29, 30 називають теоремами Вейєр-
штрасса, а 31, 32 — теоремами Больцано—Коші.
347
 y
В

C
а
0 c b x
A
Рис. 161

Зауваження. Якщо функція f ( x ) на відрізку [a; b] має хоча

б одну точку розриву, то твердження теорем 29, 30 переста-
ють бути справедливими.
y

0 1 2 x

Рис. 162
1
Наприклад, функція y = (рис. 162) на відрізку [0; 2] не
x −1
має точки, в якій вона перетворюється в нуль, хоча для x = 0 вона
від’ємна, а для x = 2 — додатна. На відрізку [0; 2] функція
1
y= набирає значень різних знаків, але на цьому відрізку во-
x −1
на має точку розриву x = 1 .

До §§ 1—2
1. Виконати дії:
№ 1. (−1 − i )(−2 + 2i ). № 2. (− 1 + i )6 . № 3. − 25 .
4 − 3i
№ 4. 4 i . № 5. . № 6. (1 + i )3 .
4 + 3i

348
 − 2 +i 2 −2 − 3i 3
№ 7. . №.8. . № 9. −1+ i.
i +1 1 − 2i
6
 3 1  π π 5 5
№ 10.  − i  . № 11. 3  cos + i sin  ⋅  cos π + i sin π .
 2 2   8 8   24 24 
6
π π π π π π
№ 12.  cos + i sin  ⋅  cos + i sin . № 13.  cos + i sin  .
 12 12   4 4  4 4
π π π π
№ 14. 6  cos + i sin  :  2 cos + i sin  .
 2 2   6 6 

№ 15. (− 1 + i 3 ) .
9
№ 16. 2 + 2 3 i.

№ 17. (cos 15 0 + i sin 15 )

0 10
. № 18. 3 8 .
(6 + 7 i )(3 − 2 i )
№ 19. (2 − 7 i )4 . № 20. .
4+i
3
1− i 3 + i 3−i
№ 21. . № 22. .
(2 − i )
3
4+5i
6
№ 23. 12 + 5 i . № 24. − 64 .
№ 25. Довести: а) (1 + i ) = 2 ; б) (1 + i ) = (− 1)n ⋅ 22 n , n ∈ Z .
8n 4n 4n

До §§ 3—4

I. Розкласти многочлен Pn ( x ) на множники, якщо:

№ 1. P3 ( x ) = x 3 + 5 x 2 + 4 x − 19;
№ 2. P3 ( x ) = x 3 − 3x 2 − 4 x + 12;
№ 3. P3 ( x ) = x 3 − 7 x + 6;
№ 4. P4 ( x ) = x 4 − 4 x 3 + 17 x 2 − 16 x + 52.
II. Визначити остачу від ділення P( x ) на Q( x ) , якщо:
№ 1. P4 ( x ) = 2 x 4 − 3x 3 + x + 1, Q1 ( x ) = x + 6;
№ 2. P5 ( x ) = x + 6 x − 11x,
5 2
Q1 ( x ) = x + 1;
№ 3. P3 ( x ) = 4 x + 12 x − x − 1, Q1 ( x ) = x − 2;
3 2

№ 4. P4 ( x ) = x 4 + 6 x 3 − 2 x − 3, Q1 ( x ) = x − 3.

349
III.
№ 1. Знайти корені рівняння x 2 + 12 x + 45 = 0 . Обчислити:
3x1 + 1
, ( x1 − 2 x2 ) ,
3 3
x1 − 2 x2 .
x2
№ 2. Знайти корені x1 , x2 рівняння x 2 + 18 x + 85 = 0 . Обчислити:
x1 + 5
, (2 x1 + x2 − 1) ,
4 4
2 x1 + x2 − 1.
x2 − 1

До § 5
1. Побудувати графіки функцій:
№ 1. y = 3 − 2 (4 x + 1)3 , № 2. y = 2 − 2 x − 3.
x +1
№ 3. y = . № 4. y = 2 ⋅ 3x − 4 + 1.
x−2
1 4 π
№ 5. y = 3 + 2 ⋅ log 4 x. № 6. y = − sin x − .
3 3 3
x −1
№ 7. y = 2 arcctg(4x − 2) + 3. № 8. y = .
x +1
1
№ 9. y =| x + 2 | + | x − 1 | − x + 3. № 10. y = .
| x | +3
№ 11. y =| log3 | x || . № 12. y = x 2 − x | x | .
|x|
№ 13. y = . № 14. y = log 2 | x | .
x −1

До §§ 6—10

I. Обчислити границі:
x+4 x 2 − 3x
№ 1. lim . № 2. lim
x →4 4 x x → 3 x 2 − 6 x + 9.

3x − 1
№ 3. lim(x 2 + 2 x ). № 4. lim 2 .
x →1 x →∞ x + 1

x2 − 4 5 x 4 − 3x 2
№ 5. lim . № 6. lim .
x →2 x − 2 x →∞ 2x2

350
 x2 + x − 1 x
№ 7. lim . № 8. lim .
x →∞ x x →∞
x +12

x2 − 1 2 x 2 − 3x − 4
№ 9. lim . № 10. lim .
x → −1 x + 3 x − 2
2 x →∞
x4 + 1
x +3 x x −9
№ 11. lim . № 12. lim .
x →∞ 2x x → 81 3 x − 33 3
sin 3x 2− x−3
№ 13. lim . № 14. lim .
x→ 0 5 x x → 7 x 2 − 49

4+ x −2 1 + x3 − 1 − x 3
№ 15. lim . № 16. lim .
x →0 3x x →0 2 x3
1 4  1 + x −1
№ 17. lim + . № 18. lim 3 .
x→2  x − 2 x2 − 4  x →0 1 + x −1
3x
arctg 2 x 3
№ 19. lim . № 20. lim 1 −  .
x→ 0 sin 3 x x →∞  x
x − sin 2 x e −1 x
№ 21. lim . № 22. lim .
x →0 x + sin 3x x
x →0

tgx − sin x
№ 23. lim x ⋅ ctg3x. № 24. lim .
x→0 x→0 x3
3 − 2 cos x tgx
№ 25. lim . № 26. lim .
x→
π x x→ 0 sin 2 x
6

cos 2 x sin x − cos x

№ 27. lim . № 28. lim .
x→
π x x→
π 1 + tgx
4 4

ln (1 + x 2 ) ln cos x
№ 29. lim . № 30. lim .
x →0 x2 x→ 0 x2
sin x − cos x ln cos 2 x
№ 31. lim . № 32. lim .
x→
π 1 − tgx x→ 0 ln cos 6 x
4

№ 33. lim tg x ⋅ ctg 2 x.

x→0
(
№ 34. lim x − x 2 − 4 .
x → ±∞
)
x3 − 4 x 2 + x + 6 5 x3 − 7 x
№ 35. lim . № 36. lim .
x→2 x2 + x − 6 x →∞ 1 − 2 x3

351
 2 x sin x sin 4 x
№ 37. lim . № 38. lim .
x →0 1 x →0 x + 1 −1
−1
cos x
5x
5 1 + 2x − 3
№ 39. lim 1 +  . № 40. lim .
x →∞  x x →4 x −2
5 sin (x 2 − 2 x )
№ 41. lim(1 + 5 x ) x . № 42. lim .
x →0 x →0 x 2 + 3x
x x+3
x+2 x−2
№ 43. lim   . № 44. lim   .
x → ∞ x + 1  x →∞  x + 3 

3x 4x
1  x 
№ 45. lim 1 +  . № 46. lim   .
x →∞  2x  x →∞  x − 2 

 x3 x2  1− x − 3
№ 47. lim  2 − . № 48. lim .
x → +∞ x − 1
 x + 2  x → −8 3 8x + 4
1 2x
1 x+5
№ 49. lim  3 + cos  ⋅ 2 x . № 50. lim 
2
 .
x →∞  x x →∞  x −1 
1 − cos2 x sin 3x x +1
№ 51. lim . № 52. lim .
x →0 x2 x →∞
x + 2x + 1
4

2
tg sin 2 x cos 3x − e x
№ 53. lim . № 54. lim .
x→ 0 sin tg5 x x →0 x4
x −1 1 − cos x
№ 55. lim . № 56. lim .
x →1 x+7 − 9− x x →0 ln(1 + 2 x )
e −1 6x
x +1
№ 57. lim . № 58. lim x ln .
x →0 3x x →∞ x
1
tg x  x 2
№ 59. lim  . № 60. lim (sin 2 x )cos x .
x→0 x  π
x→
2
1
x  x2
№ 61. lim( x − sin x ) sin 2 x
. № 62. lim  .
x →0 x → 0 sin x 

ln sin 5 x  x π 
№ 63. lim . № 64. limπ  − .
x → +0 cos 2 x x→  ctg x cos x
2

352
 π
3
№ 65. lim x . № 66. lim x 4 + ln x .
x →0 πx x → +0
ctg
2
2x+2
x + 7 1 − cos 4 x
№ 67. lim   . № 68. lim .
x → +∞ x + 5  x → 0 5 x sin 3 x

№ 69. lim
x →1
x3 + 4x − 5
x2 −1
.
x → +∞
(
№ 70. lim ( x + 2 )( x + 1) − x( x − 1) . )
3x − 3x
2
x 2 + x − 12
№ 71. lim 2 . № 72. lim 2 .
x →1 4 x + x − 5 x → 3 2 x − x − 15

x 4 + 20 x 3 + 140 x 2 + 400 x + 384

№ 73. lim .
x → −2 x 4 + 2 x3 − x − 2
x 4 + 2 x3 − x − 2
№ 74. lim 4 .
x →1 x − 10 x 3 + 35 x 2 − 50 x + 24

x3 − 2 x 2 − 2 x + 3 x2 − 4
№ 75. lim . № 76. lim .
x →1 x3 − 1 x → −2 x 3 + 7 x 2 + 4 x − 12
2x x +1
7 x −1  3 − 5x 
№ 77. lim   . № 78. lim   .
x → ∞ 7 x + 1  x → ∞ 4 − 5 x 

2x 2x
2x +1  2x −1 
№ 79. lim   . № 80. lim   .
x → +∞  3 x − 1  x → −∞ 3 x + 1 

1−2 x 5x
2x − 1  4+ x
№ 81. lim   . № 82. lim   .
x →+∞ 3 x + 1  x → ∞ 3 + x 

1 − cos 2 x tg 2 5 x
№ 83. lim . № 84. lim .
x → 0 arctg 2 3 x x → 0 sin 2 x ⋅ arcsin 4 x

1
1 − cos 6 x x2
№ 85. lim . № 86. lim (cos 3x ) .
x → 0 1 + cos 8 x x→0

№ 87. lim ( )
x + 4 − 2 ctg 2 x.
π
№ 88. limπ  x −  tg 2 x.
x→0
x→  4
4
2
№ 89. limπ (sin 2 x ) tg 6x
. № 90. lim x (ln ( x + 2) − ln x ).
x → +∞
x→
4

№ 91. lim x(ln x − ln ( x − 5)).

x → +∞

353
II. Дослідити функції на неперервність і побудувати їхні графіки:
1
x +1
№ 1. y = + 2 x. № 2. y = 1 + 3 x − 4 .
| x + 1|
1
 x 2 + 1, | x |≤ 1,
№ 3. y =  № 4. y = 2 x−2 .
1, | x |> 1.
x3 + x 6 − x2
№ 5. y = . № 6. y = .
2| x| | 6 − x2 |
2 2
№ 7. y = + 1. №.8. y = − 1.
| x −1| | x|
1
x 1+
№ 9. y = 3 − . № 10. y = e x
.
|x|
1 + x3 x
№ 11. y = . № 12. y = .
1+ x sin x
1 1
№ 13. y = arctg . № 14. y = sin .
x x
x 2x −1
№ 15. y = . № 16. y = .
( x + 1)(x 2 − 4) x
x3 1 1
№ 17. y = . № 18. y = − .
x2 − 4 x +1 x + 2
− x, для x ≤ −1,

№ 19. f ( x ) =  2
 x − 1 , для x > −1.

2 x + 5, для − ∞ < x < −1,


№ 20. f ( x ) =  1
 x , для − 1 ≤ x < ∞.

x 2 + 4 x + 53 2 x + 3, якщо x < 1,
№ 21. y = . № 22. f ( x ) = 
−x−2 ( x − 1) , якщо x ≥ 1.
2


 x + 1, якщо x < 0;
 3π x
№23. f ( x ) = cos x, якщо 0 ≤ x ≤ ; № 24. y = x
.
 2
3π 1− e x−2
0, якщо x > .
 2

354
  1 , x ≤ 0;
 ( x + 1)2 1
№ 25. f (x) =  № 26. y = ( x + 1) arctg .
sin 1 , x > 0. x
 x
1 1 1
−
2 x −1 − 1
№ 27. y = . № 28. y = x x + 1 .
1 1 1
2 x −1 +1 −
x −1 x
2 x , якщо 0 ≤ x ≤ 1;

№ 29. f ( x ) = 4 − 2 x, якщо 1 < x < 2,5;
2 x − 7, якщо 2,5 ≤ x ≤ 4.

 π π
cos x, якщо − ≤ x < ;
2 4

 π
№ 30. f ( x ) = 1, якщо x = ;
 4
 2 π 2
π
x − , якщо < x ≤ π.
 16 4

355
 Диференціальне числення (разом з інтегральним численням) є
основою математичного аналізу і має важливе значення для при-
родознавчих та технічних наук.
Створенню та першому систематичному викладу
диференціального числення сприяли праці «Геометрія» Рене
Декарта (1596—1650), яка була опублікована в 1627 р., та
«Геометрія», що вийшла в 1635 р., Б. Кавальєрі (1598—1647). Ці
праці дали імпульс багатьом математикам різних країн у
вивченні задач, в яких застосовуються нескінченно малі
величини. Неоціненний внесок у створення та розвиток
диференціального числення зробили І. Ньютон (1642—1727),
Г. Лейбніц (1646—1716), Л. Ейлер (1707—1783), Ж. Лагранж
(1736—1813), О. Коші (1789—1857). Диференціальне числення у
сучасному вигляді за допомогою границі обґрунтував О. Коші.
Основні поняття диференціального числення — похідна та
диференціал — історично виникли у зв’язку з необхідністю
розв’язання таких важливих задач: 1) про знаходження дотичної
до довільно заданої лінії; 2) про обчислення швидкості, приско-
рення тіла, коли закон руху заданий довільно. Різноманітні задачі
техніки, економіки, біології та інших наук для свого розв’язання
потребують уведення поняття похідної. Тож розглянемо деякі з них.

§ 1. ЗАДАЧІ, ЯКІ ПРИВОДЯТЬ

ДО ПОНЯТТЯ ПОХІДНОЇ

Задача 1. Про дотичну до кривої

Нехай задано криву (рис. 163). Візьмемо на ній фіксовану точ-
ку M 0 і довільну точку M 1 , через які проведемо січну M 0 M 1 .
Якщо точка M 1 наближається по кривій до точки M 0 , то січна
M 0 M 1 займає різні положення M 0 M 1′ M 0 M 1′′ та ін.

356
 М1
M 1′
M 1′′

М0

Рис. 163

Означення 1. Дотичною M 0 N до кривої в точці M 0 назива-

ється граничне положення січної M 0 M 1 , коли точка M 1 прямує
по кривій до точки M 0 .
Розглянемо функцію f ( x ) і відповідну їй криву y = f ( x ) у си-
стемі координат OXY (рис. 164). Візьмемо довільне значення x ;
йому відповідає деяке значення y = f ( x ) . Цим двом значенням x
та y на кривій відповідає точка M 0 ( x; y ) . Надамо аргументу x
довільного приросту ∆x ≠ 0 , дістанемо нове значення аргументу
x + ∆x , якому відповідає значення функції y + ∆y = f ( x + ∆x ) . Цим
значенням аргументу і функції на кривій y = f ( x ) відповідає точ-
ка M 1 ( x + ∆x; y + ∆y ) .
y
N
М1 y = f (x)
y + ∆y

∆y
М0
y

∆x
ϕ α
0O x x+∆x x

Рис. 164

Проведемо січну M 0 M 1 через точки M 0 і M 1 . Кут, який утво-

рює січна з додатним напрямом осі OX , позначимо через ϕ . За-

357
уважимо, що величина кута ϕ залежить від величини приросту
∆y
∆x: ϕ = ϕ(∆x ) . Складемо відношення . З рис. 164 видно, що
∆x
∆y
= tg ϕ(∆ x ). (4.1)
∆x
Якщо ∆ x → 0 , то точка M 1 по кривій наближатиметься до то-
чки M 0 , а січна M 0 M 1 намагатиметься зайняти положення доти-
чної M 0 N . При цьому кут ϕ наближатиметься до граничного
значення α (кут α утворює дотична M 0 N до кривої y = f ( x ) з
додатним напрямом осі OX ).
Кутовий коефіцієнт дотичної k q = tg α знайдемо так:
∆y
tg α = lim tg ϕ = lim . (4.2)
M1 →M 0 ∆x → 0 ∆x
Задача 2. Про швидкість прямолінійного руху
Розглянемо прямолінійний рух деякого твердого тіла, кинуто-
го вертикально вгору. Прикладом такого руху є рух поршня в ци-
ліндрі двигуна. Нехтуючи розмірами і формами тіла, будемо
вважати його точкою, що рухається (рис. 165).

М1
∆S
r М
v
S

М0

Рис. 165
Нехай M 0 — початкове положення точки. Відстань S точки,
що рухається, залежить від часу, тобто S є функцією t : S = S (t ) —
закон руху тіла.
Нехай у деякий момент часу t точка розташована в положенні
M (рис. 165) на відстані S від початкового положення M 0 . Через

358
проміжок часу ∆t , тобто в момент часу t + ∆t , точка буде в по-
ложенні M 1 на відстані S + ∆S від початкового положення. Отже,
за проміжок часу ∆t величина S дістала приріст ∆S .
∆S
Розглянемо, як і в попередній задачі, відношення . Воно дає
∆t
середню швидкість точки за час ∆t:
∆S
vc = . (4.3)
∆t
Середня швидкість за час ∆t може багато разів змінюватись.
Тому не матимемо чіткої картини в деякий момент часу t , бо,
наприклад, у початковий момент руху t швидкість може бути
досить великою, а в кінцевий момент — досить малою. Це не до-
зволяє зробити висновку про те, якою буде швидкість у деякий
момент часу t . Але, якщо ∆t мале, то середня швидкість з доста-
тнім наближенням може характеризувати миттьову швидкість ті-
∆S
ла в момент часу t . Іншими словами, середня швидкість vc =
∆t
тим точніша до миттьової швидкості в момент t , чим менший
приріст ∆t , тобто
∆S
v = lim . (4.4)
∆t → 0 ∆t
Отже, швидкість точки в момент часу t є границею відношен-
ня приросту шляху ∆S до приросту часу ∆t , коли останній пря-
мує до нуля.
Оскільки ∆S = S (t + ∆t ) − S (t ) , то рівність (4.4) можна переписа-
ти так:
∆S S (t + ∆t ) − S (t )
v = lim = lim . (4.5)
∆t → 0 ∆t ∆t → 0 ∆t
Можна помітити, що форма запису рівностей (4.2) та (4.5) од-
накова. Якщо в кожній з розглянутих задач позначити незалежну
змінну через x , а функцію — через y , то названі рівності зве-
дуться до знаходження відношення
∆y f ( x + ∆x ) − f ( x )
lim = lim . (4.6)
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
Уведемо математичне поняття, яке об’єднує рівності (4.2),
(4.5) та (4.6).

359
 § 2. ПОХІДНА. ГЕОМЕТРИЧНИЙ
ТА МЕХАНІЧНИЙ ЗМІСТ ПОХІДНОЇ.
РІВНЯННЯ ДОТИЧНОЇ ТА НОРМАЛІ

Нехай задано функцію y = f ( x ) , яка визначена в деякому про-

міжку. Для кожного значення x з цього проміжку функція мати-
ме деяке значення y = f ( x ) . Надамо аргументу x довільного при-
росту ∆x ≠ 0 ( ∆x може бути як додатним, так і від’ємним).
Зауважимо, що ∆x має бути таким, щоб точки x та x + ∆x не ви-
ходили за проміжок, в якому функція визначена.
Якщо x надати приріст ∆x , то функція дістане приріст ∆y :
∆y = f ( x + ∆x ) − f ( x ). (4.7)
Складемо відношення приросту функції до приросту аргументу:
∆y f ( x + ∆x ) − f ( x )
= . (4.8)
∆x ∆x

Означення 2. Якщо існує границя відношення приросту функ-

ції ∆y до приросту аргументу ∆x , коли ∆x прямує до нуля
(∆x → 0) , тобто
∆y f ( x + ∆x ) − f ( x )
lim = lim ,
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
то ця границя називається похідною від функції f ( x ) в точці x
(позначається y ′ ).
Отже, за означенням
∆y f ( x + ∆x ) − f ( x )
y′ = lim = lim . (4.9)
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
Використовуються також інші позначення похідної:
dy
y ′x , , f ′ ( x ), y& .
dx
Дію знаходження похідної від функції f ( x ) називають дифе-
ренціюванням цієї функції.

Приклад № 1. Знайти похідну функцію y = x 2 , використову-

ючи означення похідної.

360
 ▲ Застосуємо правило знаходження похідної, яке безпосеред-
ньо випливає з означення похідної:
1) для значення аргументу x маємо y = x 2 ;
2) для значення аргументу x + ∆x дістанемо
y + ∆y = f ( x + ∆x) = ( x + ∆x ) = x 2 + 2 x ⋅ ∆x + (∆x ) ;
2 2

3) знайдемо приріст ∆y функції:

∆y = x 2 + 2 x ⋅ ∆x + (∆x ) − x 2 = 2 x ⋅ ∆x + (∆x ) ;
2 2

∆y
4) знайдемо відношення :
∆x
∆y 2 x ⋅ ∆x + (∆x )
2
= = 2 x + ∆x;
∆x ∆x
∆y
5) знайдемо границю відношення при ∆x → 0 :
∆x
∆y
lim = lim (2 x + ∆x ) = 2 x.
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
′
Отже, (x 2 ) = 2 x. ▼
Повернемось тепер до задач, розглянутих у § 1 цього розділу, і
сформулюємо геометричний і механічний зміст похідної.
Похідна функції в даній точці чисельно дорівнює тангенсу ку-
та (кутовому коефіцієнту дотичної), утвореного з додатним на-
прямом осі OX дотичною до графіка функції в даній точці:
∆y
y ′( x ) = tg α = lim
∆x → 0 ∆x

(геометричний зміст похідної).

Похідна від шляху за часом t дорівнює швидкості прямолі-
нійного руху тіла (механічний зміст похідної):
S ′(t ) = v.
Використовуючи означення похідної і її геометричний зміст,
запишемо рівняння дотичної до кривої та рівняння нормалі.
Розглянемо криву (рис. 166), рівняння якої y = f ( x ) . Візьмемо
на ній точку M 0 ( x0 ; y0 ) і запишемо рівняння дотичної до заданої
кривої в точці M 0 . Використовуємо рівняння в’язки прямих

361
y − y0 = k ( x − x0 ) . Інакше його ще називають рівнянням прямої, що
проходить через задану точку M 0 ( x0 ; y0 ) з заданим кутовим кое-
фіцієнтом k .

y P N

М0 y = f (x)
y0

α
0 x0 x

Рис. 166

Для дотичної k q = tg α = f ′( x 0 ) . Тоді рівняння дотичної має

вигляд
y − y0 = f ′( x0 )( x − x0 ). (4.10)

Означення 3. Нормаллю до кривої в заданій точці називається

пряма, що проходить через задану точку перпендикулярно до до-
тичної в заданій точці.
З означення нормалі випливає, що її кутовий коефіцієнт k н
можна визначити через кутовий коефіцієнт дотичної k д рівністю
1
kн = − (умова перпендикулярності двох прямих: k н ⋅ k д + 1 = 0 ),
kд
тобто
1
kн = − .
f ′( x 0 )
Тоді рівняння нормалі до кривої y = f ( x ) в точці M 0 ( x0 ; y0 )
має вигляд
1
y − y0 = − ( x − x0 ). (4.11)
f ′( x0 )

362
 Приклад № 2. Написати рівняння дотичної і нормалі до кри-
вої y = 2 x 2 в точці M 0 (2; 8) .
▲ Оскільки y′ = 4 x , то кутовий коефіцієнт дотичної дорівнює
y′ = 8 . Тоді рівняння дотичної: y − 8 = 8 ( x − 2) , або y = 8 x − 8 .
x=2
1 1 33
Рівняння нормалі: y − 8 = − ( x − 2) , або y = − x + . ▼
8 8 4

2.1. Диференційовність і неперервність функцій

Означення 4. Якщо функція y = f ( x ) має похідну в точці
x = x0 , тобто якщо існує скінченна границя
∆y f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 )
lim = lim , (4.12)
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
то функція y = f ( x ) в точці x = x0 називається диференційовною.
Якщо функція диференційовна в кожній точці відрізка [a; b] ,
то говорять, що вона диференційовна на відрізку [a; b] .
Між диференційовністю і неперервністю функції існує зв’я-
зок, який виражається теоремою:

◐ Теорема 1. Якщо функція f ( x ) в точці x0 диференційовна,

то вона в цій точці неперервна.
Доведення. Нехай f ( x ) у точці x0 диференційовна, тобто має
похідну в цій точці:
∆y
f ′( x 0 ) = lim
.
∆x → 0 ∆x

Звідси за означенням границі і за теоремою 17 (розд. III) ма-

тимемо
∆y
= f ′( x0 ) + γ (∆x ),
∆x
де γ(∆x ) є нескінченно мала величина, яка прямує до нуля для
∆x → 0 : lim γ = 0.
∆x → 0
З останньої рівності знайдемо, що
∆y = f ′( x0 )∆x + γ ⋅ ∆x,

363
де f ′( x0 ) — число, а f ′( x0 ) ⋅ ∆x і γ ⋅ ∆x — нескінченно малі для
∆x → 0 (за теоремами 14 і 15 з попереднього розділу). Оскільки
lim ∆y = 0 , то функція y = f ( x ) неперервна в точці x0 . ◑
∆x → 0
Теорема стверджує, що в точках розриву функція не може мати
похідної. Крім того, обернене твердження теореми не завжди спра-
ведливе, тобто неперервна функція f ( x ) може не мати похідної.

 x, 0 ≤ x ≤ 1,
▲ Приклад № 3. Задано функцію f ( x ) = 
2 x − 1, 1 < x ≤ 2.
Вона неперервна на відрізку [0; 2] , але в точці x = 1 ця функція
не має похідної.
Справді, для ∆x > 0 маємо:
f (1 + ∆x ) − f (1) (2(1 + ∆x ) − 1) − (2 ⋅1 − 1) 2∆x
lim = lim = lim = 2,
∆x → +0
( x →1+ 0 )
∆x ∆ x → +0
( x →1+ 0 )
∆x ∆x → +0 ∆x

а для ∆x < 0 знайдемо, що

f (1 + ∆x ) − f (1) (1 + ∆x ) − 1 ∆x
lim = lim = lim = 1.
∆x → −0
( x →1− 0 )
∆x ∆x → −0 ∆x ∆x → −0 ∆x

Отже, односторонні границі існують, але не рівні між собою,

тому похідної в точці x = 1 немає. ▼

▲ Приклад № 4. Функція y = | x − 2 | для x = 2 не має похід-

ної. Справді, ∆y = | x + ∆x − 2 | − | x − 2 |; для x = 2 , ∆y = | ∆x | , тоді
∆y | ∆x | ∆x
lim = lim = − lim = −1,
∆x → −0 ∆x ∆x → −0 ∆x ∆x → −0 ∆x
а
∆y ∆x
lim = lim = 1.
∆x → +0 ∆x ∆x → +0 ∆x

Отже, односторонні границі в точці x = 2 не рівні між собою.

∆y
А це означає, що границі lim в точці x = 2 не існує, а значить,
∆x → 0 ∆x
функція y = | x − 2 | недиференційовна в точці x = 2 , хоч і непе-
рервна в цій точці (рис. 167).

364
 y

2 y = |x – 2|

0 2 x
Рис. 167

Геометрично це означає, що крива y = | x − 2 | не має дотичної

в точці x = 2 . ▼

§ 3. ПРАВИЛА ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ

◐ Теорема 2. Похідна сталої дорівнює нулю, тобто якщо

y = c , де c = const , то y′ = (c′) = 0.
Доведення. Нехай y = c . Надамо аргументу x приросту ∆x
(∆x ≠ 0) . Тоді функція y = c набуде приросту y + ∆y = f ( x + ∆x ) = c .
Тому ∆y = f ( x + ∆x ) − f ( x ) = c − c = 0.
Відношення приросту функції до приросту аргументу
∆y 0
= = 0 , тому
∆x ∆x
∆y
y′ = lim = 0 , тобто y ′ = 0 . ◑
∆x → 0 ∆x
◐ Теорема 3. Похідна суми скінченного числа диференційов-
них функцій дорівнює сумі похідних цих функцій, тобто якщо
y = u ( x ) + v( x ) , то y ′ = u ′( x ) + v′( x ).
Доведення. Нехай u ( x ) і v( x ) — дві диференційовні функції.
Для значень аргументу x
y =u+v
(тут і далі для скорочення запису випускатимемо залежність функ-
цій y, u , v від аргументу x ).
Для значень аргументу x + ∆x маємо
y + ∆y = (u + ∆u ) + (v + ∆v ).

365
 ∆y ∆u ∆v
Це означає, що ∆y = ∆u + ∆v , а = + .
∆x ∆x ∆x
Тоді
∆y ∆u ∆v
y′ = lim = lim + lim = u′ + v′,
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
або y′ = u′ + v′. ◑

◐ Теорема 4. Похідна від добутку двох функцій, які диферен-

ційовні, дорівнює добутку похідної першої функції на другу фу-
нкцію плюс добуток першої функції на похідну другої функції,
тобто якщо y = u ⋅ v , то

′
y ′ = (u ⋅ v ) = u ′ v + u v′. (4.13)

Доведення. Нехай u ( x ) і v( x ) — дві диференційовні функції.

Аналогічно, як і в доведенні попередньої теореми, знайдемо, що
y ( x ) = u ( x ) ⋅ v( x ) , а
y + ∆y = (u + ∆u ) ⋅ (v + ∆v ),
звідки
∆y = (u + ∆u ) ⋅ (v + ∆v ) − (u v ) = ∆u ⋅ v + u ⋅ ∆v + ∆u ⋅ ∆v,
або
∆y ∆u ∆v ∆v
= ⋅v + u⋅ + ∆u ⋅ .
∆x ∆x ∆x ∆x
Тому
∆y  ∆u  ∆v ∆v
lim =  lim ⋅ v  + lim  u ⋅  + lim  ∆u ⋅ .
∆x → 0 ∆x  ∆ x → 0 ∆x  ∆x → 0 ∆x  ∆x → 0 ∆x 
Тоді
∆u  ∆v   ∆u ⋅ ∆v .
y′ =  lim ⋅ v  + lim  u ⋅  + ∆lim  
 ∆x → 0 ∆x  ∆x → 0  ∆x  x → 0 ∆x 
Оскільки u і v не залежать від ∆x , то їх можна винести на
знак границі:
∆u  ∆v  ∆v
y′ =  lim  ⋅ v + u lim  + lim ∆u ⋅ lim .
 ∆x → 0 ∆x   ∆x → 0 ∆x  ∆x → 0 ∆x → 0 ∆x

366
 Функція u ( x ) диференційовна, за теоремою 1 вона непере-
рвна, і lim ∆u = 0 . Крім того, за означенням диференційовності
∆x → 0
функції v( x ) , матимемо
∆v
lim = v′ ≠ ∞.
∆x → 0 ∆x
Тому за теоремою 14 (розд. III) добуток сталої на нескінченно
малу є нескінченно малою величиною, границя якої
∆v
lim ∆u ⋅ lim = 0.
∆x → 0 ∆x → 0 ∆x
Отже, дістаємо y ′ = u ′ v + u v′. ◑
Теореми 3 та 4 можна узагальнити на випадок трьох і більшої
кількості функцій.
Наслідок (з теореми 4). Сталий множник можна виносити за
знак похідної, тобто якщо y = c u( x ) , то y ′ = (c u )′ = c ⋅ u ′ .
Доведення. Використовуємо попередню теорему і маємо
′
y ′ = ( c u ) = c ⋅ u ′ + c ′ ⋅ u.

Але (c )′ = 0 за теоремою 2, тому (c ⋅ u )′ = c ⋅ u ′.

◐ Теорема 5. Похідна дробу (тобто частки від ділення двох

функцій) дорівнює дробу, в якого знаменник є квадратом зна-
менника заданого дробу, а чисельник є різницею між добутком
знаменника на похідну чисельника і чисельника на похідну зна-
u
менника, тобто якщо y = , то
v
′
u u ′v − u v′
y ′ =   = . (4.14)
 
v v2
Доведення. Нехай u ( x ) і v( x ) — диференційовні функції. Тоді
u + ∆u
y + ∆y = , де ∆y, ∆u , ∆v — прирости функцій y, u , v, які
v + ∆v
відповідають приросту ∆x аргументу x . Розглянемо ∆y :
u + ∆u u v ⋅ ∆u − u ⋅ ∆v
∆y = − = ,
v + ∆v v v(v + ∆v )

367
 v ⋅ ∆u − u ⋅ ∆v ∆u ∆v
⋅v −u
∆y ∆x
тоді = = ∆x2⋅ ∆x .
∆x v(v + ∆v ) v + v ⋅ ∆v
Оскільки v( x ) — диференційовна, а тому і неперервна функ-
′
u u ′v − u v′
ція, то lim ∆v = 0 . Тоді y ′ =   = 2
. ◑
∆x → 0 v v

§ 4. ПОХІДНІ ВІД ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ФУНКЦІЙ.

ПОХІДНА ВІД ОБЕРНЕНОЇ ФУНКЦІЇ.
ПОХІДНА СКЛАДНОЇ ФУНКЦІЇ

Для обчислення похідної від заданої функції треба:

1) надати аргументу x приросту ∆x , обчислити
y + ∆y = f ( x + ∆x ) ;
2) знайти приріст функції ∆y ;
3) знайти відношення
∆y f ( x + ∆x ) − f ( x )
= ;
∆x ∆x
4) знайти границю цього відношення
∆y f ( x + ∆x ) − f ( x )
lim = lim .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
Якщо остання границя існує, то вона й дорівнює шуканій по-
хідній.
Застосувавши цей спосіб у попередньому параграфі, ми пока-
зали, що (c )′ = 0 (теорема 2).
Розглянемо інші основні елементарні функції і виведемо фор-
мули для знаходження їх похідних.

4.1. Похідна від степеневої функції y = x n ,

де n – будь-яке дійсне число

◐ Правило. Похідна від степеневої функції дорівнює показ-

нику степеня, помноженому на цю функцію з показником на
одиницю меншим, тобто
y′ = ( x n )′ = n x n −1. (4.15)

368
 Розглянемо два випадки:
1. n — натуральне число.
Доведемо формулу (4.15), використовуючи означення похід-
ної. Візьмемо довільну точку x і надамо їй приросту ∆x . Тоді
функція y = x n матиме приріст ∆y :
∆y = ( x + ∆x ) − x n .
n

За формулою бінома Ньютона знайдемо

n(n − 1) n − 2
∆y = x n + n x n −1 ⋅ ∆x + x (∆x ) + ... + (∆x ) − x n .
2 n

2!
Тоді
∆y n(n − 1) n − 2 n(n − 1)(n − 2 ) n −3
x (∆x ) + ... + (∆x ) .
n −1
= n x n −1 +
2
x ⋅ ∆x +
∆x 2! 3!
Перейшовши до границі в останній рівності для ∆x → 0 , діс-
танемо
∆y
lim = n x n −1.
∆x → 0 ∆x
Отже, y ′ = ( x n ) ′ = n x n −1 для n ∈ N .
2. n — довільне дійсне число.
У цьому разі функція y = x n для різних значень показника сте-
пеня n має різну область існування. Так, коли n — ціле додатне
(n > 0) , то x ∈ R (випадок 1). Якщо n — від’ємне ціле число, тоді
1
функція y = x − k , або y =, де k = −n ( k > 0 — ціле) має область
xk
1
існування x ≠ 0 . Якщо n — дробове, n = , де k — натуральне,
k
1
функція y = x k = k x має область існування x ≥ 0 для k = 2m ( k —
парне) і x ∈ R — для k = 2m + 1 ( k — непарне). Якщо n — ірраці-
ональне, то область існування функції y = x n є множина x > 0
( x = 0 лише для n = 0 ).
Розглянемо випадок, коли x ≠ 0 . Тоді
 x + ∆x  n  n  ∆x 
n

∆y = ( x + ∆x ) − x n = x n      − 1.
n
 − 1  = x   1 +
 x    x  

369
 ∆y
Знайдемо :
∆x
 ∆x 
n
 n −1   ∆x 
n

x n  1 +  − 1 x  1 +  − 1
∆y  x   x 
=  = .
∆x ∆x ∆x
x
Перейдемо до границі в останній рівності для ∆x → 0 :
 ∆x 
n
   ∆x n 
x n −1  1 +  − 1
  1 +  − 1
∆y   x   n −1   x  .
lim = lim = x lim
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
x x
(1 + x )n − 1
Застосувавши границю lim = n, дістаємо
x →0 x
∆y
y′ = lim = n x n −1.
∆x →0 ∆x

Нехай x = 0 . Якщо n < 0 , то x = 0 не входить в область існу-

вання функції y = x n , тому вважатимемо n > 0 , причому розгля-
немо окремо випадки 0 < n < 1 , n > 1 та n ≠ 1 (випадок n = 1 роз-
глядався раніше).
Оскільки x = 0 , n > 0 , то ∆y = ∆x n , тоді
∆y ∆x n
= = ∆x n −1.
∆x ∆x
∆y
Якщо 0 < n < 1 , то lim не існує, тому функція y = x n для
∆x → 0 ∆x
0 < n < 1 у точці x = 0 не має похідної.
У випадку n > 1
∆y
lim = lim ∆x n −1 = 0,
∆x → 0 ∆x ∆x → 0

тобто похідна функції y = x n в точці x = 0 для n > 1 існує і дорів-

нює нулю.
Отже, для похідної функції y = x n справедливе правило (4.15). ◑
Далі, у прикладі № 20, покажемо простіше доведення форму-
ли (4.15).

370
 Приклад № 5. Знайти похідні функцій, використовуючи фор-
мулу (4.15):
4
1
а) y = x 3 ; б) y = x ; в) y = ; г) y = x 7 ; ґ) y = 6 x 7 .
x2
▲ а) Зауважимо, що тут і далі допоміжні формули та перетво-
рення будемо записувати у квадратних дужках. Отже,
′  n′
y ′ = (x 3 ) = (x ) = n x  = 3x 3−1 = 3x 2 .
n −1 

 n = 3 

′  n′
 12  (x ) = n x , 1 12 −1 1 − 12
n −1 
′
б) ( )
y ′ = x =  x  =  1= 2x = x =
2
1
.
   n=  2 x
 2
′ ′
1 2
в) y ′ =  2  = (x − 2 ) = −2 x − 2 −1 = −2 x −3 = − 3 .
x  x
′
 4  4 −3 4
г) y ′ =  x 7  = x 7 = .
  7
7
7 x3
′
ґ) ( ) ′  7 7 1 7
y′ = x 7 =  x 6  = ⋅ x 6 = ⋅ 6 x .▼
6

  6 6

4.2. Похідна логарифмічної

функції y = log a x, (a > 0, a ≠ 1)

Нехай маємо логарифмічну функцію y = log a x , де x > 0

(a > 0, a ≠ 1) , її похідна визначається за формулою
1
(log a x)′ = . (4.16)
x ln a
Для доведення формули (4.16) візьмемо довільне значення ар-
гументу x з області існування заданої функції. Йому відповідає
значення функції y = log a x . Надамо аргументу x приросту ∆x ≠ 0 ,
тоді функція дістане приріст
x + ∆x ∆x 
∆y = log a ( x + ∆x) − log a x = log a = log a 1 + .
x  x 

371
Знайдемо відношення
x
∆y 1 ∆x  1 x ∆x  1  ∆x  ∆x .
= ⋅ log a 1 + = ⋅ ⋅ log a 1 +  = ⋅ log a 1 + 
∆x ∆x  x  x ∆x  x  x  x 
∆x
Позначимо = α, α → 0 для ∆x → 0 . Тому
x
1
∆y 1
= ⋅ log a (1 + α ) α .
∆x x
1
Але lim(1 + α ) α = e , тоді
α →0

1
∆y 1 1
lim = lim log a (1 + α ) α = log a e.
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 x x
Оскільки
1 ∆y 1
log a e =
, то lim = .
ln a ∆ x → 0 ∆x x ln a
1
Отже, доведено, що (log a x )′ = .
x ln a
1
Зокрема, для a = e , тобто якщо y = ln x , то y′ = .
x
Отже,
1
(ln x )′ = . (4.17)
x

Приклад № 6. Знайти похідні функцій:

а) y = log 3 x ; б) y = log 1 x ; в) y = lg x.
4
1 1
▲ а) y ′ = (log 3 x)′ = (log a x)′ = , a = 3 = ;
 x ln a  x ln 3
′
  1 1 1 1
б) y ′ =  log 1 x  = = = =− ;
  1 x(ln 1 − ln 4 ) x(− ln 4) x ln 4
4 x ln
4
1
в) y ′ = (lg x )′ = .▼
x ln 10

372
 4.3. Похідна показникової
функції y = a x (a > 0, a ≠ 1)
Тут
∆y a x + ∆x − a x a ∆x − 1
= = ax ⋅
∆x ∆x ∆x
Перейдемо до границі для ∆x → 0 , маємо
∆y a ∆x − 1 a ∆x − 1
lim = lim a x = lim a x ⋅ lim .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x → 0 ∆x
Оскільки a x не залежить від ∆x , то
lim a x = a x .
∆x → 0

Застосувавши еквівалентність a ∆x − 1 ~ ∆x ⋅ ln a для ∆x → 0

a ∆x − 1
(розд. III, п. 8.4), дістанемо lim = ln a.
∆x → 0 ∆x
Отже,
∆y a ∆x − 1
lim = lim a x lim = a x ln a
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x → 0 ∆x

і (a x )′ = a x ln a. (4.18)
Якщо a = e , тобто якщо функція y = e x , то

(e x )′ = e x . (4.19)

Приклад № 7. Знайти похідні функцій:

x
1 2x ⋅ ex
а) y = 3x ; б) y =   ; в) y = x .
5 5
′
▲ а) y ′ = (3 x ) = (a ) = a ln a, = 3 x ln 3;
′  x x 
 a = 3 
′
 1 x 1
x
1
б) y ′ =     =   ln = −5 − x ln 5;
 5    5  5
′ a ⋅ b = (ab )n ;
n n ′
 2x ⋅ ex   n   2e  x   2e  x 2e
в) y′ =  x  = a  a  n  =     =   ⋅ ln ⋅ ▼
 5  =
  n          5 5 5
 b b 

373
 4.4. Похідні тригонометричних функцій
А. Нехай y = sin x.
Надамо аргументу x приросту ∆x , тоді
y + ∆y = sin ( x + ∆x ),
∆x ∆x 
а ∆y = sin ( x + ∆x ) − sin x = 2 sin ⋅ cos  x + .
2  2 
∆x
sin
∆y 2 ⋅ cos  x + ∆x .
Знайдемо відношення =2  
∆x ∆x  2 
Перейдемо до границі для ∆x → 0 :
∆x ∆x
sin sin
2 ⋅ cos  x + ∆ x  = lim 2 lim cos  x + ∆x .
lim 2   ∆x → 0  
∆x → 0 ∆x  2  ∆x ∆x → 0  2 
2
Оскільки функція cos x неперервна, то
∆x
sin
∆ x
lim cos  x +  = cos x, а lim

2 = 1.
∆x → 0  2  ∆x →0 ∆x
2
∆y
Тому lim = 1 ⋅ cos x = cos x. Отже,
∆x →0 ∆x

′
y ′ = (sin x ) = cos x. (4.20)
Б. Нехай тепер y = cos x.
Аналогічно, як і для функції y = sin x , можна довести, що

(cos x )′ = − sin x. (4.21)

В. Нехай y = tg x.
Для знаходження похідної від функції tg x використовуємо
правило диференціювання дробу:
sin x  ′ (sin x )′ cos x − (cos x )′ sin x
( tg x )′ =   = =
 cos x  cos 2 x
cos x cos x − (− sin x ) sin x 1
= 2
= 2
.
cos x cos x

374
 Отже,
1
( tg x )′ = . (4.22)
cos 2 x
Г. Нехай y = ctg x .
Аналогічно попередньому випадку можна довести, що
1
(ctg x )′ = − . (4.23)
sin 2 x

4.5. Похідні обернених тригонометричних

функцій y = arcsin x, y = arccos x, y = arctg x
і y = arcctg x

◐ Теорема 6. Нехай функція y = f ( x ) задовольняє всі умови

теореми про існування оберненої функції та в точці x має похід-
ну f ′( x ) ≠ 0 . Тоді обернена до неї функція x = ϕ ( y ) у точці
y = f ( x ) також має похідну, причому
1
ϕ′( y ) = . (4.24)
f ′( x )
Доведення. Надамо y приросту ∆y . Тоді функція x = ϕ ( y ) ді-
стане приріст ∆x .
З умови існування оберненої функції випливає, що функція
∆x
ϕ ( y ) монотонна, тому ∆x ≠ 0 . Тоді відношення можна запи-
∆y
сати так:
∆x 1
= . (4.25)
∆y ∆y
∆x
Оскільки функція x = ϕ ( y ) неперервна, бо вона диференційо-
вна, то ∆x → 0 для ∆y → 0 .
Перейдемо в рівності (4.25) до границі для ∆y → 0 та знай-
демо
∆x 1
lim = lim .
∆y → 0 ∆y ∆x →0 ∆y
∆x

375
 ∆y
За умовою теореми границя lim існує і дорівнює y ′ = f ′( x ) .
∆x → 0 ∆x
Тому
∆x 1 1 1
lim = lim = = ,
∆y → 0 ∆y ∆x →0 ∆y lim ∆y f ′( x )
∆x ∆x →0 ∆x
1 1
тобто ϕ′( y ) = , або x′y = , що й треба було довести. ◑
f ′( x ) y′x
А. Розглянемо функцію y = arcsin x.
π π
Ця функція визначена для x ∈ [−1; 1] , причому y ∈ [− ; ] . Фун-
2 2
кція y = arcsin x є оберненою до функції x = sin y , яка для вказаних
π π
значень y ∈ [− ; ] має похідну x′y = cos y , що в інтервалі
2 2
 − π ; π  не перетворюється в нуль, а сама функція x = sin y мо-
 
 2 2
π π
нотонно зростає на цьому інтервалі. Для y ∈  − ;  похідна
 2 2
′
x y = cos y > 0 .
1 1
За теоремою 6 існує похідна y′x = = .
x′y cos y
Оскільки cos y = 1 − sin 2 y = 1 − x 2 (тут узяли корінь додат-
π π
ний, бо функція cos y для y ∈  − ;  додатна).
 2 2
1 1 1
Тоді y′x = = = .
x′y cos y 1 − x2
Отже,
1
(arcsin x )′ = . (4.26)
1 − x2
Б. Нехай y = arccos x .
Аналогічно, як у попередньому випадку, можна довести, що
1
(arccos x )′ = − . (4.27)
1 − x2

376
 Залишаємо читачеві самостійно довести, що
1
(arctg x )′ = , (4.28)
1+ x 2
1
(arcctg x )′ = − . (4.29)
1+ x 2
Випишемо тепер всі виведені раніше формули у вигляді
таблиці:

1. (c )′ = 0 . 10. (sin x )′ = cos x .

2. ( x n ) ′ = n x n −1 . 11. (cos x )′ = − sin x.
3. ( x )′ = 1. 12. ( tg x )′ =
1
.
′ cos2 x
4. ( x) =
1
. 1
2 x 13. (ctg x )′ = − 2 .
′ sin x
1 1
5.   = − 2 . 14. ′
(arcsin x ) =
1
.
x x
1− x 2
′
6. (a x ) = a x ln a. 1
15. (arccos x )′ = − .
′
7. (e x ) = e x . 1− x 2
1
8. (log a x) ′ =
1
. 16. (arctg x )′ = .
x ln a 1+ x 2
1
9. (ln x )′ = .
1 17. (arcctg x )′ = − .
x 1+ x 2
′
18. ( )
n
x =
n
1
n x n −1

Цю таблицю називають основною таблицею похідних.

Приклад № 8. Знайти похідні від функцій:
2 x2 4 5 2
а) y = 3 − 2 x + x 4 ; б) y = 23 x − − − cos x + − 3 ln x;
3 3 5 x 2 tg x
x 2 cos x
в) y = ; г) y = x ln x − x ; ґ) y = e x (sin x − cos x ) ;
3
3 2 5
x − x ⋅ x4
д) y = .
x

377
 2 (c )′ = 0, (x n )′ = nx n −1 
▲а) y ′ = (3 − 2 x + x 4 )′ =   = (3)′ − (2 x )′ +
3 ′
 (c u ) = c ⋅ u ′ 
 
′
2 2 8
+  x 4  = −2 + ⋅ 4 x 3 = x 3 − 2;
 3  3 3

б) y ′ = (23 x −
x2
−
3 5 x 2
4 5
− cos x +
2
tg x
[ ′ ]
− 3 ln x) ′ = (u ± v ) = u ′ ± v ′ =

′ ′ ′ ′
 13   x 2   4 − 12   5 ′ ′
=  2 x  −   −  x  −  cos x  + (2 ctg x ) − (3 ln x ) =
   
   3  5  2 
′ ′
[ ′
]  13  1 2 ′ 4  − 12  5 ′
= (c u ) = c ⋅ u ′ = 2 x  − (x ) −  x  − (cos x) + 2 (ctg x) − 3(ln x) =
    ′ ′
  3 5  2
2
4 1 −  5
3
2 − 2 1 3
= x 3 − x −  − x 2  − (− sin x ) + 2  − 2  − =
3 3 5 2  2  sin x  x
2 2x 2 5 2 3
= − + + sin x − 2
− ;
3
3 x 2 3 5x x 2 sin x x
′
в) ′
 x 2 cos x  1 2
y = 
 3  3
′
[ ′
 = (x cos x ) = (u v ) = u ′v + u v′ = ]
1
= (2 x cos x − x 2 sin x );
3
′ ′ ′ ′
г) y ′ = ( x ln x − x)′ = ( x ln x ) − ( x ) = ( x ) ln x + x(ln x ) − 1 =
1
= ln x + x ⋅ − 1 = ln x + 1 − 1 = ln x;
x
′
ґ) y ′ = (e x (sin x − cos x ))′ = (e x ) (sin x − cos x ) +
′
+ e x (sin x − cos x ) = e x (sin x − cos x ) + e x (cos x + sin x ) =
= e x sin x − e x cos x + e x cos x + e x sin x = 2e x sin x;
′
 3 x 2 − x ⋅ 5 x 4  n a m = a n ; 
m
an
y′ =   = = an−m 
д) a m =
 x   
   a ⋅a = a ;
n m n + m


378
 ′
 23 4
 ′ ′ ′ 13 ′
x x ⋅ x5   23 − 12   1+ 45 − 12   16   10  1 1 −1
= 1 − 1  =  x  −x
 
 =  x  −  x  = x6 −
     6
 x2 x2         
 
13 5 3
13 10 −1 1 − 6 1 10
− x = x − 1,3x 10 = 6 − 1,3 x3 . ▼
10 6 6 x 5

3 t
Приклад № 9. Задано функцію S = . Обчислити S ′(1) .
t +1
▲ Знайдемо похідну S ′(t ) :
′ ′ ′ ′
 3 t 
S ′ =   = 3
 t 

t ( )(
t +1 − t t +1 ) ( )( )
  t + 1 = 3 =
 t +1   t +1
2
( )
1
(
t +1 − t ⋅ )1
3
= 3⋅ 2 t 2 t = .
(
t +1
2
) 2 t t +1
2
( )
3 3
Тоді S ′(1) = = . ▼
2 (1 + 1)
2
8

Приклад № 10. Знайти похідні від функцій:

cos x x2
а) y = ; б) y = 3x 3 log 2 x + x ;
1 + sin x e
(
в) y = x − 1  ) 1 
+ 1 ; г) y =
sin x − cos x
sin x + cos x
.
 x 
′ ′ ′
cos x  (cos x ) (1 + sin x ) − cos x(1 + sin x )
▲ а) y ′ =   = =
 1 + sin x  (1 + sin x )2
− sin x(1 + sin x ) − cos x ⋅ cos x − sin x − (sin 2 x + cos 2 x )
= = =
(1 + sin x )2 (1 + sin x )2
sin x + 1 1
=− =− ;
(1 + sin x ) 2
1 + sin x
′ ′
 3 x2  ′  x2 
б) y ′ =  3x log 2 x + x  = (3x log 2 x ) +  x  =
3

 e  e 

379
 2 ′ x 2 x ′
′ ′ (x ) e − x (e )
= 3(x 3 ) log 2 x + 3x 3 (log 2 x ) + =
(e x )2
3x 2 2 x − x 2
= 9 x 2 log 2 x + + ;
ln 2 ex
в) y= ( )
x − 1 
1
+ 1 = 1 −
1
+ x −1 = x −
1
,
 x  x x
тоді
′ 1 ′ 1 ′
1   2   −2  1 −2  1 −2 
1 3
y ′ =  x −  =  x  −  x  = x −  − x =
 x      2

 2



1 1 x +1
= + = ;
2 x 2x x 2x x
′
sin x − cos x 
г) y′ =   =
 sin x + cos x 
(sin x − cos x )′ (sin x + cos x ) − (sin x − cos x )(sin x + cos x )′
= =
(sin x + cos x )2
(cos x + sin x )(sin x + cos x ) − (sin x − cos x )(cos x − sin x )
= =
sin 2 x + 2 sin x cos x + cos 2 x

cos 2 x + 2 sin x cos x + sin 2 x + sin 2 x − 2 sin x cos x + cos 2 x

= =
1 + sin 2 x
2
= .▼
1 + sin 2 x

4.6. Похідна складної функції

Нехай задано складну функцію y = f (ϕ( x )) . Її можна подати у
вигляді y = f (u ) , де u = ϕ( x ) . Тут x — незалежна змінна, u —
проміжний аргумент.

◐ Теорема 7. Якщо функція y = f (ϕ( x )) у деякій точці u = ϕ( x )

має похідну yϕ′ = f ϕ′ (u ) , а функція u = ϕ( x ) для відповідного зна-

380
чення x має похідну u′x = ϕ′( x ) , тоді складна функція y = f (ϕ( x )) у
точці x також має похідну, і вона визначається за формулою
f x′(ϕ( x )) = f ϕ′ (ϕ) ⋅ ϕ′x ( x ),
або
y′x = yu′ ⋅ u′x . (4.30)
Інакше кажучи, похідна складної функції дорівнює добутку
похідної даної функції за проміжним аргументом на похідну про-
міжного аргументу за незалежною змінною.
Використовуючи поняття зовнішньої та внутрішньої функ-
цій, твердження теореми можна прочитати ще так: похідна
складної функції дорівнює добутку похідної зовнішньої функ-
ції за внутрішньою на похідну внутрішньої функції за незалеж-
ною змінною.
Доведення. Для деякого значення x матимемо u = ϕ ( x ) ,
y = f (u ) , а для значення аргументу x + ∆x знайдемо
u + ∆u = ϕ( x + ∆x ), y + ∆y = f (u + ∆u ).
Отже, приросту ∆x відповідає приріст ∆u , якому, у свою чер-
гу, відповідає приріст ∆y , причому ∆u → 0 і ∆y → 0 для ∆x → 0
(за умовою неперервності функцій). Функції u = ϕ ( x ) та y = f (u )
будуть неперервні, бо вони диференційовні. Дістаємо
∆y
lim = yu′ ,
∆u → 0 ∆u

звідки за означенням границі

∆y
= yu′ + α(∆u ),
∆u
де α(∆u ) → 0 для ∆u → 0 . Тепер приріст ∆y можна записати так:
∆y = yu′ ⋅ ∆u + α ⋅ ∆u.
Поділимо обидві частини цієї рівності на ∆x :
∆y ∆u ∆u
= yu′ ⋅ +α⋅ .
∆x ∆x ∆x
Перейдемо до границі при ∆x → 0 :
∆y ∆u ∆u
lim = lim yu′ ⋅ + lim α ⋅
∆x → 0 ∆x ∆x →0 ∆x ∆x → 0 ∆x

381
 За умовою теореми функція u = ϕ ( x ) диференційовна, тому
∆u
lim = u′x ,
∆x → 0 ∆x
а оскільки функція u = ϕ( x ) неперервна (випливає з диференційов-
ності цієї функції), то ∆u → 0 , коли ∆x → 0.
∆u
Оскільки lim α = 0 , то lim α ⋅ = 0.
∆x → 0 ∆x → 0 ∆x
∆y
Отже, lim = yu′ ⋅ u′x , що й треба було довести. ◑
∆x → 0 ∆x

Розглянемо таблицю похідних складної функції. Нехай u = u(x).

1. (u ) = n ⋅ u n −1 ⋅ u′ ;
n ′
9. (sin u ) = cos u ⋅ u ′ ;
′
( )
2. u =
1
⋅u′ ; ′
10. (cos u ) = − sin u ⋅ u ′ ;
2 u
′ 1
′ 11. ( tg u ) = ⋅ u′ ;
1 1
3.   = − 2 ⋅ u ′ ; cos2 u
u u ′ 1
12. (ctg u ) = − 2 ⋅ u′ ;
′
( )
4. n u =
1
⋅u′ ;
sin u
1
n
n u n −1 ′
13. (arcsin u ) = ⋅u′ ;
′
5. (a u ) = a u ⋅ ln a ⋅ u ′ ; 1− u 2
′ 1
′ 14. (arccos u ) = − ⋅u′ ;
6. (e u ) = e u ⋅ u ′ ;
1− u 2
′ 1
7. (log a u ) = ⋅u′ ; 15. (arctg u ) =
′ 1
⋅ u′ ;
u ⋅ ln a 1 + u2
′ 1
8. (ln u ) = ⋅ u ′ ; ′
16. (arcctg u ) = −
1
⋅ u′ .
u 1 + u2

Приклад № 11. Знайти похідну від функції y = (1 + 7 x 3 ) .

4

(u 4 )′ = 4u 3 ⋅ u′,
▲ (
y′ = (1 + 7 x 3 )
4
)
′
=
 u = 1 + 7 x  3
3 ′
 = 4(1 + 7 x 3 ) (1 + 7 x 3 ) =

= 4(1 + 7 x3 ) ⋅ 21x 2 = 84 x 2 (1 + 7 x 3 ) . ▼
3 3

Використовуючи правила диференціювання функцій, таблицю

похідних функцій та теорему про похідну складної функції, мож-

382
на без застосування означення похідної знаходити похідні від
функцій, які утворені за допомогою арифметичних дій та супер-
позиції над основними елементарними функціями. Покажемо це
на прикладах.
Приклад № 12. Знайти похідну від функцій:
а) y = 1 + x 2 ; б) y = 4 (1 + 3x 2 ) ; в) y = sin 2 x ;
3

π x
г) y = 3 cos x ; ґ) y = ln 3 x ; д) y = cos 2  −  ; е) y = e − x .
4 2
1
▲ а) Оскільки 1 + x 2 = (1 + x 2 )2 , то
1 ′
′
 2 2  
y ′ =  (1 + x )  =  u = ( ) 1 
⋅ u ′ =
1
⋅ 2x =
x
.
   2 u  2 1+ x 2
1+ x2
′  
3
= 4 , де u = 1 + 3 x 2
y =  (1 + 3x )  =
 2 3   y u =
б) ′ 4

   n ′

 (u ) = n ⋅ u ⋅ u ′
n −1

1
3 9 x
= (1 + 3x 2 ) 4 ⋅ 6 x = 4
−
.
4 2 1 + 3x 2
в) Оскільки y = sin 2 x = (sin x )2 , то
 y = u 2 , u = sin x 
(
y ′ = (sin x )
2
)′ =   = 2 sin x cos x = sin 2 x.
(u 2 )′ = 2u ⋅ u ′ 

1 ′ 1 sin x
y′ =  (cos x )3  = (cos x ) 3 (− sin x ) = − 3
2
−
г) .
  3 3 cos2 x
(u 3 )′ = 3u 2 ⋅ u ′, u = ln x 
3 ′
( )
ґ) y ′ = (ln x ) = 
′ 1
 2 1 3 2
 = 3(ln x ) ⋅ x = x ⋅ ln x.
 (ln x ) = 
x
2 ′ ′
 π x  π x π x
д) y ′ =   cos −    = 2 cos −   cos −   =
  4 2    4 2    4 2 
π x π x   1  π x 1
= 2 cos −   − sin  −   −  = sin  2  −   ⋅ =
 
 4 2  4 2   2    4 2  2
1  π  1
= sin  − x  = cos x.
2 2  2

383
 ′ ′
е) y ′ = (e − x ) = (e u ) = e u ⋅ u ′, u = − x  = e − x (− x )′ = −e − x . ▼
 

Приклад № 13. Знайти похідну від функцій:

x
а) y = 2 − x ; б) y = 2sin x + 4 ; в) y = 32 ; г) y = log 2 ln 2 x ;
ґ) y = cos e x ; д) y = sin 2 (ω t + ϕ) .
′ ′
▲ а) y ′ = (2 − x ) = (a x ) = a x ln a  = 2 − x ln 2 (− x )′ = −2 − x ln 2;
 
′
б) y ′ = (2 sin x + 4 ) = 2 sin x + 4 ln 2 (sin x + 4)′ = 2 sin x + 4 ln 2 ⋅ cos x;
в) ( )′ = (3 )′ = 3
y ′ = 32
x
u u

′
ln 3 ⋅ u ′, u = 2 x  = 32 ln 3 (2 x ) =
x

x
= 3 2 ln 3 ⋅ 2 x ln 2;
1 1 1
г) y ′ = (log 2 ln 2 x )′ = (log a u )′ = ⋅ u ′ = ⋅ ⋅2 =
 u ln a  ln(2 x) ln 2 2 x
1
= ;
x ln 2 ⋅ ln(2 x)
′
ґ) y ′ = (cos e x ) = − sin (e x ) ⋅ e x ;
д) (
y ′ = (sin (ω t + ϕ))
2
)′ = (u )′ = 2u ⋅ u ′ =
2

= 2 sin (ω t + ϕ) ⋅ cos (ω t + ϕ) ⋅ ω = ω ⋅ sin (2(ω t + ϕ)) . ▼

Приклад № 14. Знайти похідні від функцій:

( )
3
7
а) y = x 2 x 2 + 1 + ln x + x 2 + 1 ;
2
cos 2 x
б) y = 3
⋅ tg e (5− x ) ;
sin x
tg 3 x − log 5 (x 5 − sin x 2 )
в) y = 6
;
e 4 x − x + arccos 2 (3x )
⋅ (5 cos 4 (x 6 ) − 3x ) − ctg(2 x 7 ) .
3
г) y = 4 ln x −arcctg x

▲ Використовуючи правила похідної суми, добутку двох фу-

нкцій, похідної складної функції та таблиці похідних, послідовно
знайдемо:

384
 ′
а)
 32 2

 7

′
y ′ =  x x + 1  + ln x + x 2 + 1 =(( ))
  2
′
 32  ′ 7
( )
3
1
=  x  x 2 + 1 + x 2 x 2 + 1 + ⋅ ×
  2 x + x2 + 1

( ′ 3 1
)
3
1
× x + x 2 + 1 = x 2 x2 + 1 + x 2 ⋅ ⋅ 2x +
2 2 x2 + 1
7 1  1  3 x2 x
+ ⋅ ⋅ 1 + ⋅ 2 x  = x x2 + 1 + +
2 x + x2 + 1  2 x2 + 1  2 x2 + 1
7 1  x 2 + 1 + x  3 x (x 2 + 1) + 2 x x 2 + 7
+ ⋅ ⋅ = =
2 x + x 2 + 1  x 2 + 1  2 x2 + 1
5x 2 x + 3 x + 7
= ;
2 x2 +1

′
 cos 2 x  (5− x ) + cos x ⋅ tg e (5− x ) ′ =
( )
2
б) y ′ =  ⋅
3 
 ⋅ tg e
 sin x  sin x 3
− 2 cos x ⋅ sin x ⋅ sin x 3 − 3x 2 ⋅ cos x 3 ⋅ cos 2 x
= ⋅ tg e 5 − x
+
sin 2 x 3
cos 2 x 1  1 
+ ⋅ ⋅ e 5− x  − ;
3
sin x cos e 5−
2
( x
)  2 x

′
 tg 3 x − log 5 (x 5 − sin x 3 )   u  ′ u ′v − uv ′ 
в) y′ =   =   = =
 4 x− x6 
 e + arccos 2 (3x )   v  v 2 

=
(tg 3 x − log 5 (x 5 − sin x 3 )) (e 4 x − x
′ 6
) ((
+ arccos 2 (3x ) − e 4 x − x
6
)′ +
(e 4 x− x6
+ arccos 2 (3x ) )2

(arccos 2 (3x ))′  (tg 3 x − log 5 (x 3 − sin x 3 ))

+  =
(e 4x− x6
+ arccos 2 (3x ))
2

385
  2
 3tg x ⋅
1
− 5
1
cos x (x − sin x ) ⋅ ln 5
2 3

⋅ (5 x 4 − cos (x 3 ) ⋅ 3x 2 ) ⋅ e 4 x − x
6
(
=  +
e 4 x− x6
+ arccos (3x )
2
( 2
)
 −1 
arccos 2 (3x )) −  e 4 x − x ⋅ (4 − 6 x 5 ) + 2 arccos (3x ) ⋅ ⋅ 3  ⋅ (tg 3 x
6

 
1 − (3x )
2
 
+ −
(e 4 x− x2
+ arccos 2 (3x ) ) 2

log 5 (x 3 − sin x 3 ))
− ;
(e 4 x− x2
+ arccos 2 (3x ) ) 2

′ (u − v )′ = u ′ − v′ 
(
г) y ′ = 4ln x−arcctg
3
x
⋅ (5 cos 4 (x 6 ) − 3x ) − ctg(2 x 7 ) =  ) =
(u ⋅ v )′ = u′v + uv′
′
=  4 ln x−arcctg  ⋅ (5 cos 4 (x 6 ) − 3x ) + 4 ln x−arcctg3 x (5 cos 4 (x 6 ) − 3x )′ −
3
x

 
(a u )′ = a u ln a ⋅ u ′, (arcctgu )′ = − 1 ⋅ u ′,
 1+ u2 
′  ′ ′ 
− (ctg (2 x 7 )) = (u 4 ) = 4u 3 ⋅ u ′, (cos u ) = − sin u ⋅ u ′ =
 ′ 1 
(ctg u ) = − 2 u′ 
sin u
 
1 1  1 
⋅ ln 4 ⋅  − 3 arcctg2 x ⋅  −  ⋅ (5 cos (x ) − 3x ) +
3
= 4 ln x −arcctg x
⋅
4 6

x  1+ x  2 x 
+ 4 ln x −arcctg
3
x
(20 cos 3 (x 6 ) ⋅ (− sin (x 6 )) ⋅ 6 x 5 − 3) + 2 1 7 ⋅ 14 x 6 . ▼
sin (2 x )

§ 5. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ПАРАМЕТРИЧНО
ЗАДАНИХ ТА НЕЯВНИХ ФУНКЦІЙ

Нехай функція y = f ( x ) задана параметричними рівняннями

 x = x(t ),
 (4.31)
 y = y(t ),
де x(t ) , y(t ) – неперервні функції аргументу (параметра) t , задані
на відрізку t0 ≤ t ≤ t1 , однозначні.

386
 Припустимо, що функції x(t ) і y(t ) мають похідні x′(t ) ≠ 0 і
y′(t ) . Припустимо також, що функція x = x(t ) має обернену функ-
цію t = Ф ( x ) , яка має похідну t ′ = Ф ′ ( x ) . Тоді функцію y = f ( x(t )) ,
задану параметричними рівняннями (4.31), можна розглядати як
складну функцію y = y(t ) , де t = Ф ( x ) : y = y (Ф ( x )) .
За правилом диференціювання складної функції дістанемо
y ′x = y t′ ⋅ t ′x = y t′ (t ) ⋅ Ф ′x ( x ). (4.32)
Використовуючи теорему 6 про похідну оберненої функції,
маємо
1
Ф ′( x ) = .
x ′(t )
Підставивши останній вираз у рівність (4.32), знайдемо
1 y′
y ′x = yt′ ⋅ = t,
x′(t ) xt′
або
yt′
y ′x = . (4.33)
xt′
Формула (4.33) — формула похідної від функції, яка задана
параметрично.
Приклад № 15. Знайти похідну від функції
 x = a sin t − t cos t ,
 0 ≤ t ≤ π.
 y = a cos t + sin t ,
▲ Знайдемо xt′ і yt′ :
′
xt′ = (a sin t − t cos t ) = a cos t − cos t + t sin t ,
yt′ = −a sin t + cos t ,
yt′ cos t − a sin t
тоді y′x = = . ▼
xt′ t sin t + cos t (a − 1)

 x = t ln t ,

Приклад № 16. Знайти похідну від функції  1 у точці
 y = t ⋅ ln t
t = 1.

387
 ▲ Знайдемо xt′ і yt′ :
′ 1
xt′ = (t ln t ) = ln t + t ⋅ = ln t + 1, xt′ (1) = ln 1 + 1 = 1,
t
1
′ ⋅ t − ln t
 ln t  t 1 − ln t
yt′ =   = 2
= , yt′(1) = 1,
 t  t t2
тоді
yt′(1)
yt′ = = 1. ▼
t =1 xt′(1)

5.1. Похідна функції, заданої неявно

Нехай функція y = f ( x ) задана в неявному вигляді рівнянням
F ( x; y( x )) = 0. (4.34)
Продиференціюємо обидві частини цієї рівності по x , пам’я-
таючи, що вираз, який містить y , диференціюємо як складну
функцію:
Fx′ + Fy′ ⋅ y′x = 0,
звідки
Fx′
y ′x = − . (4.35)
Fy′
Приклад № 17. Знайти похідну від функції
x 3 + y 2 − 5 = 0.
▲ Продиференціюємо ліву і праву частини, пам’ятаючи про
те, що y є функцією від х: y = y ( x ); знайдемо 3x 2 + 2 y ⋅ y′x = 0 .
Розв’яжемо це рівняння відносно y′x та дістанемо:
3x 2
y ′x = − . ▼
2y

Приклад № 18. Знайти похідну від функцій:

а) e xy + 2 y − 3x 3 = 0; б) 3x + 3 y − ln( xy ) = 3x + 2 y.

388
 ▲ А. Продиференціюємо ліву і праву частини:
e xy ( y + x y′x ) + 2 y′x − 9 x 2 = 0.
Звідси знайдемо:
9x2 − y e x y
y ′x = .
x ex y + 2
Б. Продиференціюємо ліву і праву частини по x :

(3 x + 3 y − ln( xy ))′ = (3 x + 2 y )′ ,
1
3 x ⋅ ln 3 + 3 y ⋅ ln 3 ⋅ y ′ − ⋅ ( y + xy ′) = 3 x + 2 y ⋅ ln 3 ⋅ (1 + 2 y ′).
xy
Розкриваємо дужки:
y x
3x ln 3 + 3 y ln 3 ⋅ y′ − − ⋅ y′ = 3x + 2 y ln 3 + 3x + 2 y ln 3 ⋅ 2 y′ .
xy xy
Вирази, що містять y ′ , перенесено в ліву частину, а вирази без
y ′ — у праву частину рівності; відтак винесемо y ′ за дужки:
1 1
3 y ln 3 ⋅ y′ − ⋅ y′ − 2 ⋅ 3x + 2 y ln 3 ⋅ y′ = 3x + 2 y ⋅ ln 3 − 3x ln 3 + ;
y x
 1 1
y′ 3 y ⋅ ln 3 − 2 ⋅ 3x + 2 y ⋅ ln 3 −  = 3x ⋅ 32 y ⋅ ln 3 − 3x ⋅ ln 3 + .
 y  x
Звідси
1
3 x ln 3 (3 2 y − 1) +
y′ = x .
(3 y − 2 ⋅ 3 x + 2 y ) ln 3 − 1
y

Зауваження. У рівності (4.34) змінні х та у рівноправні, тому

можна знаходити похідну x′y , вважаючи у незалежною змін-
ною, а х — функцією від у: х = х(у).

Приклад № 19. Знайти x′y , якщо

e x − 3e y + cos (2 x ⋅ y 2 ) = 0.

389
 ▲ Продиференціюєму ліву і праву частини заданої функції по у :
e x ⋅ x ′ − 3e y − sin (2 x ⋅ y 2 ) ⋅ (2 x ′ ⋅ y 2 + 2 x ⋅ 2 y ) = 0,

e x ⋅ x ′ − 3e y − 2 y 2 ⋅ sin (2 xy 2 ) ⋅ x ′ − 4 xy ⋅ sin (2 xy 2 ) = 0,

e x ⋅ x′ − 2 y 2 ⋅ sin (2 xy 2 ) ⋅ x′ = 3e y + 4 xy ⋅ sin (2 xy 2 ) ,

x′(e x − 2 y 2 ⋅ sin (2 xy 2 )) = 3e y + 4 xy ⋅ sin (2 xy 2 ) .

Звідси
3e y + 4 xy ⋅ sin (2 xy 2 )
x′ = .▼
e x − 2 y 2 ⋅ sin (2 xy 2 )

5.2. Логарифмічне диференціювання

Нехай задана функція y = f ( x )ϕ( x ) . Ця функція є показниково-

степеневим виразом. Прологарифмуємо ліву і праву частини:
ϕ( x )
ln y = ln f ( x ) = ϕ ( x ) ln f ( x ).
(для простоти логарифмуємо за основою е).
У лівій частині ln y є складною функцією від x . У правій час-
тині — добуток двох функцій ϕ ( x ) і ln f ( x ) . Застосовуючи пра-
вила диференціювання складної функції та добутку двох функ-
цій, знайдемо
(ln y )′ = (ϕ ( x ) ⋅ ln f ( x ))′ ,
звідки
1 ϕ (x)
⋅ y′x = ϕ′( x ) ⋅ ln f ( x ) + ⋅ f ′( x ),
y f ( x)
або
 ϕ ( x)  ϕ( x )  ϕ ( x) 
y′x = y ϕ′( x) ⋅ ln f ( x) + ⋅ f ′( x)  = f ( x) ⋅  ϕ′( x) ⋅ ln f ( x) + ⋅ f ′( x) .
 f ( x)   f ( x) 
Наведена дія називається логарифмічним диференціюван-
ням. Можна помітити, що похідна показниково-степеневої функ-
ції є сумою похідних показникової та степеневої функцій.

Приклад № 20. Знайти похідну y′x від функції

y = (ctg 4 x )
ln 5 x
.

390
 ▲ Послуговуючись попередніми рекомендаціями, знайдемо
ln y = ln(ctg 4 x ) = ln 5 x ⋅ ln(ctg 4 x ).
ln 5 x

Продиференціюємо ліву і праву частини, пам’ятаючи, що y є

функцією від x :
1 ′ ′
⋅ y ′ = (ln 5 x ) ⋅ ln(ctg 4 x ) + ln 5 x(ln ctg 4 x ) ;
y

 1 1  1  
y ′ = y ⋅ 5 ln ctg 4 x + ln 5 x ⋅ −  4 ;
 5 x ctg 4 x  sin 2 4 x  
 ln ctg 4 x 4 ln 5 x tg 4 x 
y ′ = (ctg 4 x )
ln 5 x
 − ;
 x sin 2 4 x 

 ln ctg 4 x 8 ln 5 x 
y ′ = (ctg 4 x )
ln 5 x
⋅ − . ▼
 x sin 8 x 

▲ Приклад № 21. Застосувавши теорему про похідну склад-

ної функції та логарифмічне диференціювання, неважко пересвід-
читись, що

(x n )′ = n x n −1 , де n ∈ Z .
Маємо y = x n . Прологарифмуємо ліву і праву частини цієї рів-
ності за основою e :
ln y = ln x n ,
або
ln y = n ln x.
Застосувавши теорему 7, наслідок з теореми 4 та похідну ло-
гарифмічної функції, послідовно знайдемо:
(ln y )′ = (n ln x )′ ,
1 1 1
⋅ y′ = n ⋅ , y′ = y ⋅ n ⋅ .
y x x
1
Оскільки y = x n , то y′ = x n ⋅ n ⋅ = n ⋅ x n −1.
x
′
Отже, y′ = (x n ) = n ⋅ x n −1. ▼

391
 § 6. ДИФЕРЕНЦІАЛ ФУНКЦІЇ.
ЗАСТОСУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЛА
ДО НАБЛИЖЕНИХ ОБЧИСЛЕНЬ

Нехай функція y = f ( x ) диференційовна на [a; b] , тоді в кож-

ній точці x ∈ [a; b] її похідна f ′( x ) визначатиметься рівністю
∆y
f ′( x ) = lim .
∆x → 0 ∆x

∆y
Відношення для ∆x → 0 прямуватиме до f ′( x ) і тому від-
∆x
різняється від f ′( x ) на нескінченно малу величину:
∆y
= f ′( x ) + α, де α → 0 для ∆x → 0 .
∆x
Помножимо всі члени останньої рівності на ∆x :
∆y = f ′( x ) ⋅ ∆x + α ⋅ ∆x. (4.36)
Оскільки f ′( x ) ≠ 0 (у загальному випадку), то для сталої x і
змінного ∆x доданок f ′( x ) ⋅ ∆x у (4.36) буде нескінченно малою
величиною одного порядку з ∆x . Добуток α ⋅ ∆x завжди є вели-
чина нескінченно мала вищого порядку відносно ∆x , бо
α ⋅ ∆x
lim = lim α = 0.
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
Отже, якщо функція y = f ( x ) у точці x має похідну f ′( x ) , то
приріст функції ∆y у цій точці складається з двох доданків. Пер-
ший з доданків f ′( x )∆x , який лінійно залежить від ∆x , називаєть-
ся головною частиною приросту, або диференціалом функції, і
позначається dy , або df ( x ) .

Означення 5. Головна лінійна частина приросту ∆y відносно

∆x називається диференціалом функції y = f ( x ) .
Диференціал функції y = f ( x ) у точці x дорівнює добутку по-
хідної f ′( x ) на приріст ∆x аргументу:
d y = f ′( x ) ⋅ ∆x. (4.37)
Знайдемо диференціал функції y = x . У цьому разі y′ = x′ = 1 ,
тоді dy = 1 ⋅ ∆x (за означенням). Знайдемо диференціал від лівої і

392
правої частин рівності y = x , дістанемо dy = dx . З двох останніх
рівностей знайдемо, що dx = ∆x (диференціал dx незалежної
змінної x збігається з її приростом ∆x ). Тоді формулу (4.37) можна
переписати так:
dy = f ′( x ) ⋅ dx. (4.38)

6.1. Геометричний зміст диференціала

Нехай задано функцію y = f ( x ) і відповідну їй криву (рис. 168).
Візьмемо на кривій довільну точку M ( x; y ) , проведемо дотичну до
кривої в цій точці. Кут нахилу дотичної до додатного напряму осі
OX позначимо через α . Незалежній змінній x надамо приросту
∆x , тоді функція y = f ( x ) дістане приріст ∆y = NM 1 (рис. 168).
Тут точка M 1 має координати M 1 ( x + ∆x; y + ∆y ) .

y
y = f (x)
М1
T
y+∆ y ∆y
M α dy
y
N

α
0 x x+∆ x x

Рис. 168

Розглянемо трикутник MNT , з якого знайдемо

NT = MN ⋅ tg α.

Оскільки tg α = f ′( x ) , а MN = ∆x , то NT = f ′( x )∆x . Але за озна-

ченням диференціала dy = f ′( x ) ∆x . Отже, NT = d y.
Остання рівність означає, що диференціал функції y = f ( x ) ,
який відповідає даним значенням x і ∆x , дорівнює приросту ор-
динати точки дотичної, проведеної до графіка функції y = f ( x ) у
заданій точці.

393
 6.2. Правила знаходження диференціала
та інваріантність його форми
Задача знаходження диференціала функції рівносильна знахо-
дженню похідної. Тому більшість теорем і формул, які справед-
ливі для похідних, справедливі і для диференціала. Сформулює-
мо правила для знаходження диференціала функції, не доводячи їх.

◐ Теорема 8. Диференціал сталої дорівнює нулю: dc = 0.

Дійсно, якщо y = c , де c = const , то
′
d y = d (c ) = (c ) d x = 0 ⋅ d x = 0.
Отже,
d ( c ) = 0. (4.39)◑
◐ Теорема 9. Диференціал суми скінченного числа функцій
дорівнює сумі диференціалів цих функцій.
Для двох функцій теорему 9 можна записати так:
d (u + v ) = d u + d v. (4.40)
◐ Теорема 10. Диференціал добутку двох диференційовних
функцій визначається за формулою
d (u v ) = v du + u dv. (4.41)
Наслідок з теореми 10. Сталий множник можна виносити за
знак диференціала:
d (c u ) = c ⋅ d u. (4.42)
◐ Теорема 11. Диференціал частки двох функцій визначаєть-
ся за формулою
u v du − u dv
d   = . (4.43)
v v2
Розглянемо складну функцію y = f (ϕ( x )) і виведемо формулу
для знаходження диференціала цієї функції. Складну функцію
y = f (ϕ( x )) можна ще записати так:
y = f (u ), u = ϕ ( x ),
де f (u ) і ϕ ( x ) припускаємо диференційовними функціями відпо-
відно в точках u і x .

394
 Складна функція в точці x має похідну f x′(ϕ ( x )) , а тому вона
має і диференціал d y = f x′(ϕ ( x ))d x. Оскільки f x′(ϕ ( x )) = f ϕ′ ⋅ ϕ′x ( x ) ,
то dy = f ϕ′ ⋅ ϕ′x ( x ) dx . Але ϕ′( x ) dx = dϕ = du , тому dy = f ϕ′ ⋅ dϕ , або
dy = f u′ ⋅ du .
Як бачимо, зовнішня форма диференціала не змінилась навіть
у разі складної функції. Ця властивість має назву інваріантності
(незмінності) форми диференціала.
Користуючись співвідношеннями (4.38), складемо таблицю
для диференціала від елементарних функцій:

1. d c = 0 10. d ( tg x ) =
1
dx
2. d (x n ) = n x n −1 dx cos2 x
1
3. d ( x ) = 11. d (ctg x ) = − 2 dx
1
dx sin x
2 x
12. d (sin x ) = cos x dx
4. d ( x ) =
n 1
dx 13. d (cos x ) = − sin x dx
n
n x n −1
dx
5.
1 1
d   = − 2 dx
14. d (arcsin x ) =
x x 1− x 2
6. d (a x ) = a x ln a dx 15. d (arccos x ) = −
dx

7. d (e x ) = e x dx 1− x 2
dx
1 16. d (arctg x ) =
8. d (loga x ) = dx 1 + x2
x ln a
dx
1 17. d (arcctg x ) = −
9. d (ln x ) = dx 1 + x2
x

Приклад № 22. Знайти диференціал функції

y = sin (e x + tg 2 x ).
▲ Застосувавши правило знаходження диференціала складної
функції, диференціала суми функцій та таблицю диференціалів
основних елементарних функцій, знайдемо
′
dy = d (sin (e x + tg 2 x )) = (sin (e x + tg 2 x )) dx =
2 
= cos (e x + tg 2 x )⋅  e x +  dx. ▼
 cos 2 2 x 

395
 6.3. Застосування диференціала
до наближених обчислень
Нехай треба знайти f ( x0 + ∆x ) , якщо відомо f ( x0 ) і f ′( x0 ) .
Ураховуючи (4.37), вираз (4.36) запишемо так:
∆y = dy + α ⋅ ∆x. (4.44)
Якщо f ′( x0 ) ≠ 0 , то величина α ⋅ ∆x є нескінченно малою ви-
щого порядку малості відносно f ′( x0 ) і відносно dy . Тоді
∆y  dy + α ⋅ ∆x   α ⋅ ∆x 
lim = lim   = lim 1 + .
∆x → 0
( x → x0 )
dy ∆x → 0
 dy  ∆x → 0
 dy 

Але dy = f ′( x 0 )∆x , тому

∆y  α ⋅ ∆x   α 
lim = lim 1 +  = lim 1 +  = 1,
∆x → 0 dy ∆x → 0 f ′( x0 )∆x  ∆x → 0 f ′( x0 ) 
звідки ∆y ≈ dy , або в розгорнутому вигляді
f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) ≈ f ′( x0 )∆x.
Звідси
f ( x0 + ∆x ) ≈ f ( x0 ) + f ′( x0 )∆x. (4.45)
Формулою (4.45) користуються для наближених обчислень.
Приклад № 23. Обчислити наближено
а) tg 46° ; б) cos 44° ; в) 3 66 .
а) Нехай y = tg x . За x0 візьмемо таке значення аргументу, для
якого значення функції ( y0 = f ( x0 )) визначатиметься точно. У да-
ному разі зручно вибрати x 0 = 45° , тоді ∆x = 1° (оскільки
∆x = x − x 0 = 46° − 45° = 1° ). Переведемо градусну міру кута в раді-
π π
анну: 1° ~ ; 45° ~ .
180 4
π
Обчислюємо значення функції в точці x0 = та похідну фун-
4
кції в цій точці:
π ′ 1 π 1
y 0 = tg = 1; y ′( x ) = ( tg x ) = , y′  = = 2.
4 2
cos x  4  cos 2 π
4

396
 Підставляючи знайдені числові значення функції і похідної в
точці та значення ∆x у формулу (4.45), знайдемо
1 π
tg 46° ≈ tg 45° + ⋅ ∆x = 1 + 2 ⋅ ≈ 1,0349.
cos 45°
2
180
Отже, tg 46° ≈ 1,0349 .
б) Нехай y = cos x . Тут за x0 беремо знову 45° : x 0 = 45° , тобто
∆x = x − x 0 = 44° − 45° = −1° . Переведемо ∆x у радіанну міру
π 2
− 1° = − . Тоді y 0 = cos 45° = , а y′ = (cos x )′ = − sin x , тому
180 2
2
y ′(45°) = − sin 45° = − . Отже,
2
π  2 2 π
cos 44° ≈ cos 45° − sin 45°  − = + ⋅ ≈ 0,7119.
 180  2 2 180
1
1
1 1 3
в) 3
66 = 64 + 2 = 641 +  = 4 1 + 
3 3 y = 4x 3 ;
 32   32 
1 4 4
x0 = 1, ∆x = ; y (1) = 4; y′( x ) = ; y′(1) = .
32 3
3 x 2 3
4 1 1
Тоді за формулою (4.45) маємо 4 66 ≈ 4 + ⋅ =4 . ▼
3 32 24

§ 7. ПОХІДНІ ТА ДИФЕРЕНЦІАЛИ
ВИЩИХ ПОРЯДКІВ

Нехай задано функцію y = f ( x ) . Припускаємо, що вона дифе-

ренційовна на деякому інтервалі [a; b] , причому її похідна
y′ = f ′( x ) є функцією тієї самої незалежної змінної x . Нехай фун-
кція f ′( x ) також має похідну.
Похідну першого порядку від похідної першого порядку
y′ = f ′( x ) називають похідною другого порядку і позначають
′
y′′ = ( y′) . Є й інші позначення похідної другого порядку, а саме:
d2y d d y
f ′′( x ); ; &y&;  .
d x2 d xd x

397
 Аналогічно, похідна першого порядку від похідної другого
порядку називається похідною третього порядку і позначається
′
y′′′ = ( y′′) .
І взагалі, похідна від похідної (n − 1) -го порядку називається
похідною п-го порядку від заданої функції. Вона позначається
′
y ( n ) = ( y ( n −1) ) . (4.46)
Зауваження:
1. (a x ) = a x (ln a )n .
(n)

2. (e x ) = e x .
(n )

3. (x α ) = α (α − 1) ⋅ ... ⋅ (α − n + 1) x α − n .
(n )

nπ 
4. (cos x ) ( n ) = cos  x + .
 2 
nπ 
5. (sin x ) ( n ) = sin  x + .
 2 
(− 1)n (n − 1)!
6. (ln x )( n ) = .
xn
Приклад № 24. Знайти y′′′ від функції y = sin (x 2 + 3).
▲ Знайдемо спочатку першу похідну y ′ :
′
y ′ = (sin (x 2 + 3)) = cos (x 2 + 3) 2 x.
Щоб знайти y′′ , продиференціюємо y ′ :
′
y ′′ = (2 x cos (x 2 + 3)) = 2 cos (x 2 + 3) + 2 x(− sin (x 2 + 3)) 2 x =
= 2 cos (x 2 + 3) − 4 x 2 sin (x 2 + 3).
Цей результат продиференціюємо знову за змінною x , знайдемо
′
y ′′′ = (2 cos (x 2 + 3) − 4 x 2 sin (x 2 + 3)) = −4 x sin (x 2 + 3) − 8 x sin (x 2 + 3) −
− 4 x 2 cos (x 2 + 3)⋅ 2 x = −12 x sin (x 2 + 3) − 8 x 3 cos (x 2 + 3). ▼

Властивості похідних п-го порядку:

1. (c ⋅ f ( x ))( n ) = c ⋅ f ( n ) ( x ), для всіх c ∈ R.
2. ( f ( x ) ± q( x ))( n ) = f ( n ) ( x ) ± q ( n ) ( x ).

398
 3. ( f (ax + b ))( n ) = a n ⋅ f ( n ) (ax + b ).
4. Якщо для всіх k = 1, n існують f ( k ) , q ( k ) , тоді справедлива
формула Лейбніца:
n
( f ( x ) ⋅ q( x ))( n ) = ∑ Cnk ⋅ f ( k ) ( x ) ⋅ q n − k ( x ).
k =0

Приклад № 25. Знайти y (109 ) , якщо y = x 2 ⋅ sin 3x.

▲ Тут f ( x ) = x 2 , q( x ) = sin 3x. За формулою Лейбніца маємо

(x2 ) (sin 3x )
109 (k ) (109 − k ) (109 )
y (109 ) = ∑ C109
k
= C109
0
⋅ x 2 ⋅ (sin 3x ) +
k =0

(108 ) (107 )
+ C109
1
⋅ 2 x ⋅ (sin 3x ) + C109
2
⋅ 2 ⋅ (sin 3x ) =
C 0 = 1; C 1 = 109 ! = 109, 
 109 109
1! 108! 
 
 2 109 ! 108 ⋅ 109 
= C109 = = = 54 ⋅109, =
2 ! 107 ! 2
 
 (109 )  109π  
(sin 3x )
109
= 3 ⋅ sin  3x + 
  2  
109π  108 108π 
= x 2 ⋅ 3109 ⋅ sin  3x + 
 + 3 ⋅ sin  3x +  ⋅ 109 ⋅ 2 x +
 2   2 
107 π  107
+ 108 ⋅ 109 ⋅ sin  3x +  ⋅ 3 = x ⋅ 3 ⋅ cos 3x + 218 x ⋅ 3 sin 3x −
2 109 108

 2 
− 11772 ⋅ 3107 ⋅ cos 3x . ▼

7.1. Механічний зміст похідної

другого порядку

У § 2 цього розділу було показано, що за допомогою першої

похідної можна знайти швидкість руху.
Нехай закон руху точки M вздовж осі OX виражається рів-
нянням x = x(t ) . Нехай у момент часу t точка M має швидкість
v(t ) = x′(t ) , а в момент часу t + ∆t — швидкість ν(t ) + ∆v . За про-
міжок часу ∆t швидкість точки змінилась на величину ∆ν .

399
 ∆ν
Розглянемо відношення . Воно називається середнім при-
∆t
скоренням прямолінійного руху точки за проміжок часу ∆t . Гра-
ниця цього відношення для ∆t → 0 , тобто
∆v
lim = v′(t ) , (4.47)
∆t → 0 ∆t
називається прискоренням точки M у даний момент часу t і по-
значається a = ν′(t ) . Але ν = x′(t ) , тому a = ν′(t ) = ( x′(t ))′ = x′′(t ).
Отже,
a = x′′(t ), (4.48)
тобто величина прискорення прямолінійного руху точки дорів-
нює другій похідній від шляху за часом. У цьому полягає меха-
нічний зміст другої похідної.
Приклад № 26. Закон руху матеріальної точки по прямій має
1
вигляд x(t ) = t 4 − 4 t 3 + 16 t 2 . З’ясувати, в які моменти часу: а) то-
4
чка міститься в початку координат? б) напрям руху точки збіга-
ється з додатним напрямом осі OX ? в) її прискорення дорівнює
нулю?
dx 3
▲ ν= = t − 12 t 2 + 32 t.
dt
а) Точка міститься в початку координат O(0; 0) ⇒ ν(0) = 0;
v(t ) = t (t 2 − 12t + 32) = t (t − 4)(t − 8); t = 0, t = 8, t = 4.
+ – +
б) t ∈ (0; 4) ∪ (8; + ∞ ) .
0 4 8 t

в) a(t ) =
dv
dt
= 3 t 2 − 24 t + 32 = 0; t =
24 ± 242 − 12 ⋅ 32 4
6
= ⋅ 3± 3 .
3
( )
7.2. Диференціали вищих порядків
Нехай задано функцію y = f ( x ) , диференційовну на деякому
відрізку [a; b] . Тоді вона має диференціал
dy = f ′( x ) dx. (4.49)

400
 Диференціали вищих порядків визначаються аналогічно, як і
похідні вищих порядків.
Диференціал від першого диференціала називається диферен-
ціалом другого порядку і позначається
d 2 y = d (dy ). (4.50)
Взагалі, диференціал від диференціала (n − 1) -го порядку на-
зивається диференціалом п-го порядку. Він позначається
d n y = d (d n −1 y ) . (4.51)
Виведемо формули для знаходження диференціалів вищих
порядків.
У формулу (4.50) підставимо замість dy його значення (4.49) і
дістанемо
′
d 2 y = d ( f ′( x ) dx ) = ( f ′( x ) dx ) dx. (4.52)
Оскільки dx є величина стала (приріст аргументу), то його
можна виносити за знак похідної, тому остання рівність перепи-
шеться так:
′
d 2 y = ( f ′( x )) dx ⋅ dx, (dx ⋅ dx = dx2 ).
Отже
d 2 y = f ′′( x ) dx 2 . (4.53)
Це є формула для знаходження диференціалів другого порядку.
Аналогічно можна довести, що
(n )
dny = f ( x ) dx n , (4.54)
де dx n = dx
14 ⋅4
dx2⋅ ...
4⋅4 dx .
3
n раз

Приклад № 27. Знайти диференціал четвертого порядку від

функції y = 2 x + e− x .
▲ Знаходимо послідовно y′, y′′, y′′′ і y IV :
′ ′
y′ = (2 x + e − x ) = 2 x ln 2 − e − x ; y′′ = (2 x ln 2 − e − x ) = 2 x (ln 2) + e − x ;
2

′
( )
y′′′ = (2 x )(ln 2 ) + e − x = 2 x (ln 2) − e − x ;
2 3

′
( )
y IV = 2 x (ln 2 ) − e − x = 2 x (ln 2) 4 + e − x .
3

Тоді d IV y = (2 x (ln 2) 4 + e − x ) dx 4 . ▼

401
 § 8. ПРАВИЛА ЛОПІТАЛЯ

8.1. Основні теореми диференціального числення

◐ Теорема Ферма. Нехай функція f ( x ) неперервна на відріз-
ку [a; b] і набуває свого найбільшого (чи найменшого) значення у
внутрішній точці c цього відрізка (a < c < b ) . Якщо в точці c іс-
нує похідна функції f ′(c ) , то вона дорівнює нулю: f ′(c ) = 0 .
Доведення. Розглянемо випадок, коли функція в точці c дося-
гає свого найбільшого значення. Тоді за означенням
f ( x ) ≤ f (c ) (4.55)
для всіх x ∈ [a; b] .
Похідна функції f ( x ) у точці x = c дорівнює
f (c + ∆x ) − f (c )
f ′(c ) = lim .
∆x → 0 ∆x
Оскільки c — внутрішня точка інтервалу (a; b ) , то ∆x може
бути додатним і від’ємним.
Нехай ∆x > 0 . Тоді згідно з умовою (4.55)
f (c + ∆x ) − f (c ) ≤ 0.
Тому для ∆x > 0
f (c + ∆x ) − f (c )
′ (с ) = lim
f пр. ≤ 0.
∆x → +0
( ∆x > 0 )
∆x

Нехай тепер ∆x < 0 , тоді

f (c + ∆x ) − f (c )
≥ 0,
∆x
оскільки f (c + ∆x ) − f (c ) ≤ 0 . Тому
f (c + ∆x ) − f (c )
′ (с ) = lim
f лів ≥ 0.
∆x → −0
( ∆x < 0 )
∆x

За умовою теореми похідна в точці c існує, тому f пр′ (с ) = f лів

′ (с ) .
Це можливо лише тоді, коли
f пр′ (с ) = f лів
′ (с ) = f ′(c ) = 0,

тобто f ′(c ) = 0 , що й треба було довести. ◑

402
 Геометричний зміст теореми Ферма
Якщо функція y = f ( x ) у точці c досягає найбільшого свого
значення, то дотична, проведена до графіка функції в цій точці, па-
ралельна осі OX . Аналогічно, якщо в точці d функція y = f ( x ) до-
сягає свого найменшого значення, то дотична, проведена до графіка
функції y = f ( x ) в точці d також паралельна осі OX (рис. 169).
y

y = f (x)

0 a c d b x
Рис. 169
Зауважимо, що всі умови теореми Ферма є важливими для її
справедливості. Якщо хоча б одна з цих умов не виконується, то
теорема не справджується. Так, наприклад, функція
 x, x ≥ 0,
y =|x|= 
− x, x < 0
на відрізку [−1; 1] набуває найменшого значення в точці x = 0 , але
похідна в цій точці від функції y = | x | не існує (не виконується
одна з умов теореми Ферма):
(0 + ∆x ) − 0 −(0 + ∆x ) − (−0)
f пр′ (с ) = lim ′ (с ) = lim
= 1, f лів = −1.
∆x → +0 ∆x ∆x → +0 ∆x
Тому висновок теореми Ферма для цієї функції на відрізку
[−1; 1] не справджується (не існує жодної точки на графіку функ-
ції, в якій дотична була б паралельна осі OX ) (рис. 170).
y
1

–1 0 1 x
Рис. 170

403
 ◐ Теорема Ролля. Якщо функція y = f ( x ) задовольняє умови:
1) неперервна на відрізку [a; b] ;
y

y = f (x)

а 0 c b x

Рис. 171

2) диференційовна в усіх внутрішніх точках цього відрізка,

тобто для x ∈ (a, b ) ;
3) на кінцях відрізка набуває рівних значень, тобто
f (a ) = f (b ),
то всередині інтервалу (a; b ) знайдеться принаймні одна точка
c ∈ (a; b ) , в якій f ′(c ) = 0 (рис. 172).
y
f (а) = f (b)

y = f (x)

c1

а 0 c2 b x

Рис. 172

Доведення. Оскільки функція y = f ( x ) за умовою теореми не-

перервна на відрізку [a; b] , то на цьому відрізку вона досягає
найбільшого і найменшого значень. Позначимо найбільше зна-
чення через M . Якщо m = M , то функція стала на відрізку [a; b] ,
тобто y = c = const . Тоді її похідна y′ = c′ = 0 у кожній точці
x ∈ [ a; b ] .
У загальному випадку m < M . Доведемо, що твердження тео-
реми справедливе, якщо f ( x ) ≠ const .

404
 За умовою теореми f (a ) = f (b ) , тоді хоча б одне з чисел m або
M не дорівнює нулю. Нехай M ≠ 0 . Оскільки M — найбільше
значення функції y = f ( x ) на відрізку [a; b] , то існує точка с, така
що f (c ) = M . Тоді за теоремою Ферма f ′(c ) = 0 . ◑
Геометрична інтерпретація теореми Ролля полягає в тому, що
на відрізку [a; b] знайдеться така точка c (a < c < b ) , в якій дотич-
на до кривої y = f ( x ) паралельна осі OX (див. рис. 172).
Зокрема, якщо f (a ) = f (b ) = 0 , то теорема Ролля стверджує, що
між двома коренями функції знайдеться принаймні один корінь її
похідної (див. рис. 171).
Приклад № 28. Перевірити, що між коренями функції
y = x 2 − 4 x + 3 знайдеться принаймні один корінь її похідної.
▲ Область існування функції y = x 2 − 4 x + 3 є вся числова вісь:
x ∈ R . Тоді функція диференційовна на R . Знайдемо точки, в
яких функція перетворюється в нуль:
y = 0, x 2 − 4 x + 3 = 0, ⇒ x1 = 1, x2 = 3.
Розглянемо відрізок [1; 3] . На ньому функція диференційовна,
оскільки вона диференційовна для всіх x ∈ R . Знайдемо її похідну:
′
y ′ = (x 2 − 4 x + 3) = 2 x − 4.
Функція y′ = 2 x − 4 також диференційовна на відрізку [1; 3] ,
тому за теоремою Ролля на цьому відрізку існує принаймні один
корінь похідної:
y′ = 0, 2 x − 4 = 0, x = 2 (1 < 2 < 3, 2 ∈ (1; 3)). ▼

◐ Теорема Лагранжа. Якщо функція y = f ( x ) задовольняє

умови:
1) задана і неперервна на відрізку [a; b] ;
2) диференційовна в інтервалі (a; b ) ,
тоді всередині відрізка [a; b] знайдеться принаймні одна точка
c (a < c < b ) , така що
f (b ) − f (a )
f ′(c ) = . (4.56)
b−a

405
 Доведення. Розглянемо функцію
f (b ) − f (a )
Ф (x) = f (x) − x.
b−a
Функція Ф ( x ) задовольняє умови:
1) на відрізку [a; b] вона неперервна (як різниця двох неперерв-
них функцій);
2) на інтервалі (a; b ) функція Ф ( x ) має похідну
f (b ) − f (a )
Ф ′ ( x ) = f ′( x ) − .
b−a
f (b ) − f ( a ) b f (a ) − a f (b )
3) Ф (a ) = f (a ) − a= ,
b−a b−a
f (b ) − f ( a ) b f (a ) − a f (b )
Ф (b ) = f (b ) − b= ,
b−a b−a
тобто Ф (a ) = Ф (b ).
Отже, за теоремою Ролля існує точка c ∈ (a; b ) , в якій
Ф ′ (c ) = 0 , тобто
f (b ) − f ( a )
f ′(c ) − = 0,
b−a
звідки
f (b ) − f (a )
f ′(c ) = . ◑
b−a

Теорему Лагранжа можна пояснити геометрично, як і попередні

теореми.
Нехай графіком функції y = f ( x ) є крива (рис. 173), яка задо-
вольняє умови теореми Лагранжа. Розглянемо відношення
f (b ) − f (a )
. Це є кутовий коефіцієнт січної AB , що з’єднує кінці
b−a
дуги AB кривої y = f ( x ) . Оскільки f ′(c ) — кутовий коефіцієнт
дотичної, проведеної до графіка функції в точці з абсцисою c , то
теорема Лагранжа стверджує, що на графіку функції y = f ( x )
знайдеться принаймні одна точка, в якій дотична до графіка фун-
кції y = f ( x ) паралельна хорді AB .

406
 y

В
f (b) y = f (x)
A
f (а)

а 0 c b x

Рис. 173

Формула (4.56) часто записується ще так:

f (b ) − f (a ) = f ′(c )(b − a ) (4.57)
— і називається формулою Лагранжа, або формулою скінченних
приростів.
Наслідок. Якщо f ′( x ) = 0 у кожній точці відрізка [a; b] , то фу-
нкція y = f ( x ) на даному відрізку стала.

Приклад № 29. Написати формулу Лагранжа і знайти c для

функції y = ln x на інтервалі [1; 2] .
▲ Область існування даної функції:
x > 0, x ∈ (0; ∞ ) ([1; 2] ⊆ (0; ∞ )).
1 1
. Функція f ′( x ) = також ви-
Знайдемо похідну: y′ = f ′( x ) =
x x
значена і неперервна на відрізку [1; 2] . На цьому відрізку вона
диференційовна. Умови теореми Лагранжа виконані, тому можна
записати формулу Лагранжа:
f (b ) − f (a ) = f ′(c )(b − a ) ,
1 1
тобто ln 2 − ln1 = (2 − 1), звідки c = .▼
c ln 2

Приклад № 30. Визначити, в якій точці дотична до кривої

y = 4 − x 2 паралельна хорді, що стягує точки A(−2; 0 ) і B(1; 3) ?
▲ Точки A і B мають абсциси x = −2 і x = 1 відповідно. Тому
розглядатимемо відрізок [−2; 1] . За формулою Лагранжа

407
 f (b ) − f ( a )
f ′(c ) = ,
b−a
(4 − 1) − (4 − (− 2)2 )
тобто f ′(c ) = = 1.
1 − (− 2 )
Отже, кутовий коефіцієнт дотичної в точці c дорівнює одиниці.
Знайдемо точку, в якій дотична до кривої паралельна хорді.
Для цього обчислимо похідну:
′
f ′( x ) = (4 − x 2 ) = −2 x.
1
Тоді для f ′(c ) = −2c , тобто для −2c = 1 , або для c = − і
2
2
1 15
y (c ) = 4 −  −  = , дотична до кривої y = 4 − x 2 паралельна
 2 4
хорді AB .
1 15
Отже, шукана точка  − ;  . ▼
 2 4

◐ Теорема Коші. Якщо функції f ( x ) і ϕ( x ) неперервні на

відрізку [a; b] , диференційовні в інтервалі (a; b ) , причому похідна
ϕ′( x ) всередині інтервалу (a; b ) не дорівнює нулю, тоді всередині
інтервалу (a; b ) знайдеться така точка c (a < c < b ) , що справджу-
ється рівність
f (b ) − f (a ) f ′(c )
= . (4.58)
ϕ (b ) − ϕ (a ) ϕ′(c )
Доведення. Розглянемо функцію
f (b ) − f (a )
Ф ( x) = f ( x) − ϕ ( x ).
ϕ (b ) − ϕ (a )
Оскільки ϕ′( x ) ≠ 0 в кожній точці відрізка [a; b] , тоді
ϕ (b ) ≠ ϕ (a ) , і функцію Ф ( x ) можна розглядати на відрізку [a; b] .
Ця функція на відрізку [a; b] задовольняє всі умови теореми Рол-
ля (перевірте самостійно). Тому можна стверджувати, що існує
точка c така, що Ф ′(c ) = 0 , або
f (b ) − f (a )
Ф ′ (c ) = f ′(c ) − ϕ′(c ) = 0.
ϕ (b ) − ϕ (a )

408
 Звідси
f ′(c ) f (b ) − f (a )
= ,
ϕ′(c ) ϕ(b ) − ϕ(a )

що й треба було довести. ◑

Приклад № 31. Написати формулу Коші і знайти c для

π
f ( x ) = sin x, ϕ( x ) = cos x на 0;  .
 2
▲ За формулою Коші
f (b ) − f (a ) f ′(c )
= ,
ϕ (b ) − ϕ (a ) ϕ′(c )
π
тобто для заданих функцій sin x та cos x на відрізку 0;  маємо:
 2
π
sin − sin 0
2 cos c
= ,
π
cos − cos 0 − sin c
2
π  π  π 
звідки tg c = 1 , тоді c =  ∈  0;   . ▼
4  4  2 

8.2. Правила Лопіталя

◐ Теорема 12 (правило Лопіталя I розкриття невизначеностей

0
). Нехай функції f ( x ) і ϕ( x ) на деякому відрізку [a; b] визначе-
0
ні, неперервні і диференційовні всередині інтервалу (a; b ) . Нехай
також f ( x0 ) = 0 , ϕ( x0 ) = 0 . Тоді, якщо існує границя відношення
f ′( x ) f ( x)
для x → x0 , то існує і границя відношення для
ϕ′( x ) ϕ ( x)
x → x0 , причому
f ( x)  0  f ′( x )
lim =   = lim . (4.59)
x → x0 ϕ ( x)  0  x → x0 ϕ′( x )

Рівність (4.59) читається так: границя відношення функцій до-

рівнює границі відношення похідних від цих функцій.

409
 Доведення. За умовою теореми функції f ( x ) і ϕ ( x ) в кожній
точці інтервалу (a; b ) диференційовні, тобто мають похідні f ′( x )
та ϕ′( x ) . Отже, функції f ( x ) та ϕ ( x ) в інтервалі (a; b ) неперервні.
У точці x = x0 існують границі lim f ( x ) = 0 і lim ϕ ( x ) = 0 . Дови-
x → x0 x → x0
значимо функції f ( x ) і ϕ ( x ) у точці x0 , візьмемо

f ( x0 ) = lim f ( x ) = 0, ϕ( x0 ) = lim ϕ( x ) = 0.
x → x0 x → x0

Отже, тепер ці функції неперервні в точці x0 , де a < x0 < b .

Оскільки ϕ′( x ) ≠ 0 для x ∈ (a; b ) , то до функцій f ( x ) і ϕ ( x ) можна
застосувати теорему Коші на відрізку [ x0 ; x] :
f ( x ) − f ( x0 ) f ′(c )
= , x 0 < c < x.
ϕ ( x ) − ϕ ( x0 ) ϕ′(c )
Але f ( x0 ) = ϕ ( x 0 ) = 0 , тому дістаємо
f ( x) f ′(c )
= .
ϕ ( x ) ϕ′(c )
Зауважимо, що для x → x0 величина c також прямує до
x 0 : c → x 0 . Тоді
f (x) f ′( x )
lim = lim . ◑
x → x0 ϕ ( x ) x → x0 ϕ′( x )
Зауваження 1. Правило Лопіталя справджується і тоді, коли
x→∞.

x3 − 5 x 2 + 4
Приклад № 32. Обчислити lim .
x →1 x 3 − 6 x + 5

x3 − 5x 2 + 4  0  ( x 3 − 5 x 2 + 4) ′ 3x 2 − 10 x 7
▲ lim =  0  x →1 ( x 3 − 6 x + 5)′ x →1 3x 2 − 6 = 3 . ▼
= lim = lim
x →1 x 3 − 6 x + 5

Зауваження 2. Якщо lim f ( x ) = lim ϕ( x ) = 0 і lim f ′( x ) =

x → x0 x → x0 x → x0

= lim ϕ′( x ) = 0 , причому похідні f ′( x ) та ϕ′( x ) задовольняють

x → x0
ті самі умови, що й функції f ( x ) і ϕ ( x ) у першому правилі Лопі-

410
 f ′( x )
таля. Тоді, застосувавши правило Лопіталя до відношення ,
ϕ′( x )
дістаємо формули
f ′( x )  0  ( f ′( x ))′ f ′′( x )
lim =   = lim = lim ,
x → x0 ′
ϕ′( x )  0  x → x0 (ϕ′( x )) x → x0 ϕ′′( x )
або
f ( x) f ′′( x )
lim = lim .
x → x0 ϕ( x ) x → x0 ϕ′′( x )
Взагалі, правило Лопіталя можна застосовувати доти, доки не
f (n ) ( x )
дійдемо відношення ( n ) , яке для x → x0 має певну границю.
ϕ ( x)

x3
Приклад № 33. Обчислити lim .
x→ 0 sin 2 x

x3  0  = lim ( x )′ = lim
3
3x 2 0
▲ lim =  0  x → 0 (sin 2 x)′ x →0 2 sin x cos x =  0  =
x → 0 sin 2 x

2x x
= 3 lim = 6 lim = 0. ▼
′ x → 0 2 cos 2 x
x→0
(sin 2 x )

ch x − cos x
Приклад № 34. Обчислити lim .
x2 x→0

1 1
▲ Оскільки ch x = (e x + e − x ), sh x = (e x − e − x ) — гіперболічні
2 2
косинус і синус, то
ch x − cos x 0 (ch x − cos x) ′ sh x + sin x
lim =   = lim = lim =
x→0 x 2
0 x → 0 ( x )′
2 x → 0 2x

0 (sh x + sin x )′ ch x + cos x

=   = lim = lim = 1. ▼
0 ′ 2
x → 0
(2 x ) x → 0

◐ Теорема 13. (правило Лопіталя II — розкриття невизначе-

∞
ності виду ). Нехай функції f ( x ) і ϕ ( x ) визначені і диференці-
∞

411
йовні для всіх x в околі точки x0 , причому ϕ′( x0 ) ≠ 0 . Нехай
f ′( x )
lim f ( x ) = ∞, lim ϕ ( x ) = ∞ . Тоді, якщо існує lim , то існує
x → x0 x → x0 x → x 0 ϕ′( x )

f ( x)
lim і
x → x0 ϕ ( x )

f ( x)  ∞  f ′( x )
lim =   = lim . (4.60)
x → x0 ϕ ( x ) ∞ x → x0 ϕ′( x )

Рекомендуємо читачеві довести самостійно це твердження.

ln x
Приклад № 35. Обчислити lim .
x →∞ ex
1
ln x  ∞  (ln x)′ 1
▲ lim x =   = lim x = lim xx = lim x = 0. ▼
x →∞ e  ∞  x → ∞ (e )′ x → ∞ e x →∞ x e

Зауваження 3. Зауваження, зроблені до правила Лопіталя I,

справедливі і до теореми 13 (правило Лопіталя II).

e− x
Приклад № 36. Обчислити lim .
x →∞ 1

x
e− x  0  x ∞  ( x)′ 1
▲ lim =   = lim x =   = lim x = lim x = 0. ▼
x →∞ 1  0  x →∞ e  ∞  x → ∞ (e )′ x → ∞ e
x
Зауваження 4. Правила Лопіталя застосовуються тільки в
тому разі, коли границя відношення похідних існує. Але з
f ′( x )
того, що lim не існує, ще не випливає, що й відношен-
x → x 0 ϕ′( x )

f (x)
ня функцій не має границі для x → x0 .
ϕ( x )
x + sin x  ∞  sin x 
Наприклад, lim =   = lim 1 +  = 1, а відношення
x →∞ x  ∞  x → ∞ x 
( x + sin x )′ 1 + cos x
похідних = = 1 + cos x і для x → ∞, 1+ cos x не
( x )′ 1
має границі, а набирає значення між числами 0 і 2. У цьому разі
412
правила Лопіталя застосовувати не можна, і границю треба шука-
ти іншим методом.
Зауваження 5. Правила Лопіталя можна застосовувати тіль-
0 ∞
ки до невизначеностей та . Для розкриття інших неви-
0 ∞
значеностей, наприклад 1∞ , ∞ 0 , 00 тощо, їх перетворюють до не-
0 ∞
визначеностей або . Так, наприклад, невизначеність [0 ⋅ ∞]
0 ∞
0
можна звести до невизначеності , виконуючи таке перетворення:
0
f ( x)  0 
lim f ( x ) ⋅ ϕ ( x ) = [0 ⋅ ∞] = lim =  ,
x → x0 x → x0 1 0
ϕ (x)
∞
а до невизначеності — перетворення
∞
ϕ ( x)  ∞ 
lim f ( x ) ⋅ ϕ ( x ) = [0 ⋅ ∞] = lim =  .
x → x0 x → x0 1 ∞
f (x)
До якої саме невизначеності можна звести невизначеності
∞ − ∞, 1∞ , 0 0 , ∞ 0 , 0 ⋅ ∞ , залежить від виду функцій f ( x ) і ϕ ( x ) . За-
гальні рекомендації такі: треба вибрати таке перетворення, щоб
після диференціювання вирази, що стоятимуть у чисельнику і
знаменнику, спрощувались, а не ускладнювались.

Приклад № 37. Обчислити lim x ⋅ ctg 2 x.

x→0
▲ lim x ⋅ ctg 2 x = [0 ⋅ ∞] . Перетворимо функцію x ⋅ ctg 2 x до дро-
x→0
бу, чисельник і знаменник якого одночасно прямують до нуля чи
до нескінченності, потім застосуємо відповідно правило Лопіталя
I чи II:
x 0 1
lim x ⋅ ctg 2 x = [0 ⋅ ∞] = lim =   = lim =
x→0 x →0 tg 2 x  0  x →0 1
⋅2
cos 2 2 x
1 1
= lim cos 2 2 x = . ▼
2 x → 0 2

413
 Приклад № 38. Обчислити lim x n ln x.
x→ 0
▲ У цьому прикладі теж маємо невизначеність [0 ⋅ ∞] :
lim x n ln x = [0 ⋅ ∞].
x→0

0
Якщо перетворимо цю невизначеність до виду   :
0
xn 0 n x n −1 n xn 0
lim =   = lim = lim =  ,
x→0 1  0  x →0 − 1 x →0 1  0
− 2
ln x x ln 2 x ln x
то помічаємо, що після диференціювання дістали складнішу фун-
кцію, ніж мали спочатку. Якщо знову застосувати правило Лопі-
таля, то функції ще ускладнюватимуться. Тому треба змінити ви-
бір перетворення невизначеності.
∞
Перетворимо [0 ⋅ ∞] до   :
∞ 
1
ln x ∞ xn
lim x n ln x = [0 ⋅ ∞] = lim − n =   = lim x = lim = 0. ▼
x→0 x →0 x  ∞  x →0 − n x − n −1 x →0 − n

πx
tg
Приклад № 39. Обчислити lim 2 .
x →1− o ln (1 − x )

1 π
⋅
πx πx 2
tg cos 2
 ∞ ∞
▲ lim 2 =   = lim 2 =   =
x →1− o ln (1 − x ) ∞  x →1− o 1 ∞ 
−
1− x
π x −1 0 π 1
= ⋅ lim =   = ⋅ lim =
2 x →1− o cos2 πx  0  2 x →1− o 2 cos πx ⋅  − sin πx  ⋅ π
 
2 2  2  2
1
= lim = −∞. ▼
x →1− o − sin ( πx )

 1 1 
Приклад № 40. Обчислити lim − .
x → 2 x − 2 ln( x − 1) 

414
  1 1  ln( x − 1) − x + 2  0 
▲ lim −  = [∞ − ∞] = lim = =
x → 2 x − 2 ln( x − 1)  x → 2 ( x − 2) ln ( x − 1) 0
1
−1
(ln( x − 1) − x + 2) ′ x −1
= lim = lim =
x → 2 (( x − 2) ln ( x − 1))′ x→2 x−2
ln( x − 1) +
x −1
1 − ( x − 1)  0
= lim = =
x → 2 ( x − 1) ln ( x − 1) + x − 2 0

(2 − x )′ −1
= lim = lim =
′ x→2 1
x →2
(( x − 1) ln( x − 1) + x − 2 ) ln( x − 1) + ( x − 1) ⋅ +1
x −1
1 1
= − lim =− .
x → 2 ln ( x − 1) + 2 2
Відповідь: −0,5. ▼
Нехай lim f ( x ) = 1(∞ ), lim ϕ( x ) = ∞ (0) і треба знайти
x → x0 x → x0

= [1∞ ] ([∞0 ]).

ϕ( x )
lim f ( x )
x → x0

Для розкриття невизначеності 1∞ (або ∞0 ) виконують лога-

рифмування за основою e .
x
3
Приклад № 41. Обчислити lim 1 +  .
x → ∞ x
x
3
▲ Маємо невизначеність виду [1∞ ] : lim 1 +  = [1∞ ].
x →∞  x
x
x +3
Позначимо y =   . Прологарифмуємо ліву і праву части-
 x 
ни останньої рівності за основою e :
ln y = x(ln( x + 3) − ln x ).
Обчислимо границю від лівої і правої частин:
ln( x + 3) − ln x  0 
lim ln y = lim x(ln( x + 3) − ln x ) = lim = =
x →∞ x →∞ x→∞ 1 0
x

415
 1 1
−
x 2 ( x − x − 3) x
= lim x + 3 x = − lim = 3 lim = 3.
x →∞
− 2
1 x →∞ x( x + 3) x →∞ x + 3

x
Отже, lim ln y = 3 . Як показано в попередньому розділі, лога-
x →∞
рифмічна функція є неперервною в області існування, тому
(
lim ln y = ln lim y = 3,
x →∞ x →∞
)
x
3
звідки lim y = e3 , тобто lim 1 +  = e3 . ▼
x →∞ x →∞  x
Аналогічно розкриваються невизначеності ∞ − ∞, ∞ 0 .

1 1
▲ Приклад № 42. lim 2
− 2  = [∞ − ∞ ] =
x →0 x sin x 
sin 2 x − x 2  0  (sin x − x )(sin x + x )
= lim =   = lim .
2
x → 0 x sin x 2
 0  x→0 x4
sin x + x sin x + x
Оскільки lim = 2 , то для x → 0 маємо ~ 2 і тоді
x →0 x x
′
1
lim 2 −
1 
= lim
sin x − x
⋅ 2 =  0  = 2 lim (sin x − x ) =
  0 
x → 0 x sin 2 x  x →0 x 3 x →0
(x3 )′
cos x − 1  0  2 (cos x − 1)′ 2 − sin x 1
= 2 lim =   = lim = lim = − .▼
x →0 3x 2
0 3 x → 0 2
(x ) ′ 3 x → 0 2x 3

Приклад № 43. Обчислити lim(sin x ) .

x
x →0

▲ Позначимо y = (sin x )x і прологарифмуємо цю рівність за

основою e : ln y = x ln sin x.
Обчислимо границю: lim ln y = lim x ⋅ ln sin x = [0 ⋅ ∞].
x →0 x→0
Тут маємо невизначеність [0 ⋅ ∞] . Застосуємо правило Лопіта-
ля I і знайдемо
ln sin x  0   x 2 cos x 
lim ln y = lim =   = lim −  = 0.
x →0 x→0 1  0  x →0 sin x 
x

416
 Отже, lim ln y = 0 , тобто ln lim y = 0 , звідки
x →0
( )
x →0

lim y = lim(sin x ) = e 0 = 1. ▼
x
x →0 x→0

§ 9. ФОРМУЛА ТЕЙЛОРА

Розглянемо довільну функцію f ( x ) (вона може бути також

многочленом). Нехай функція f ( x ) має всі похідні до (n + 1) -го
порядку включно в точці x = x0 . Побудуємо для цієї функції много-
член Pn ( x ) степеня n , значення якого в точці x = x0 дорівнює
значенню функції f ( x ) у цій точці, а значення похідних від мно-
гочлена до п-го порядку включно в точці x0 дорівнюють значен-
ням відповідних похідних від функції в точці x0 :
′ (n )
f ( x0 ) = Pn ( x0 ), f ′( x0 ) = Pn ( x0 ), ... , f ( n ) ( x0 ) = Pn ( x0 ). (4.61)
Нехай многочлен Pn ( x ) подано за степенями різниці x − x0 :
Pn ( x ) = c0 + c1 ( x − x0 ) + c2 ( x − x0 ) + ... + cn ( x − x0 ) ,
2 n
(4.62)
де c0 , c1 , ... , cn ∈ R — невідомі коефіцієнти многочлена Pn ( x ) .
Коефіцієнти c0 , c1 , ... , cn визначимо так, щоб виконувалась
умова (4.61). Для цього знайдемо похідні многочлена:

Pn′( x ) = c1 + 2c2 ( x − x0 ) + 3c3 ( x − x0 ) + ... + n cn ( x − x0 )

2 n −1
,
Pn′′( x ) = 2c2 + 3 ⋅ 2c3 ( x − x0 ) + ... + n(n − 1)cn ( x − x0 )
n−2
,
(4.63)
. . . . . . . . . .
Pn( n ) ( x ) = n(n − 1)(n − 2) ⋅ ... ⋅ 3 ⋅ 2 ⋅1 ⋅ cn = n ! cn .

Обчислимо тепер значення многочлена і його похідних до п-го

порядку включно в точці x = x0 :
′ ″
Pn ( x 0 ) = c 0 , Pn ( x 0 ) = c1 , Pn ( x 0 ) = 2 ⋅ c 2 ,
Pn
( III )
( x 0 ) = 3 ⋅ 2 ⋅1⋅ c 3 = c 3 ⋅ 3 !, Pn (1Y ) ( x 0 ) = 4 ⋅ 3 ⋅ 2 ⋅1 ⋅ c 4 = c 4 ⋅ 4 !
(n )
. . ., Pn ( x0 ) = cn ⋅ n !

417
 Ураховуючи умову (4.61), дістанемо
f ( x0 ) = c0 , f ′( x0 ) = c1 , f ′′( x0 ) = c2 ⋅ 2 !, ... , f ( n ) ( x0 ) = cn ⋅ n !,
звідки знайдемо, що
f ′( x0 ) f ′′( x0 )
c0 = f ( x0 ), c1 = , c2 = ,
1! 2!
(4.64)
f ′′′( x0 ) f ( n ) ( x0 )
c3 = , . . . , cn = .
3! n!
Підставляючи знайдені значення коефіцієнтів c0 , c1 , ... , cn в
(4.62), дістаємо шуканий многочлен:
f ′( x 0 ) f ′′( x 0 )
Pn ( x ) = f ( x 0 ) + ( x − x0 ) + ( x − x 0 ) 2 + ...
1! 2!
(n)
(4.65)
f ( x0 )
K+ ( x − x0 ) .
n

n!
(4.65) називається многочленом Тейлора для функції f ( x ) .
Зауважимо, що графіки многочлена і функції збігаються
тільки в точці x = x0 ; в інших точках, де x ≠ x0 , вони не збіга-
ються (рис. 174).

y
Rn (x)

y = Pn (x)
f (x)
y = f (x) Pn (x)

0 x0 x x

Рис. 174

Розглянемо різницю між значенням функції і многочлена:

f ( x ) − Pn ( x ) = Rn ( x ) . (4.66)
Оскільки Pn ( x ) залежить від n , то й Rn ( x ) залежить від n . Тоді
f ( x ) = Pn ( x ) + Rn ( x ) , або

418
 f ′( x0 ) f ( n ) ( x0 )
f ( x ) = f ( x0 ) + ( x − x0 ) + ... + ( x − x0 )n + Rn ( x ). (4.67)
1! n!
Формула (4.67) називається формулою Тейлора для функції
f ( x ) , а Rn ( x ) — залишковим членом формули Тейлора.
Зауваження. Якщо f ( x ) = P( x ) — многочлен, то залишково-
го члена Rn ( x ) у формулі (4.67) для такої функції немає, тоб-
то для многочлена формула Тейлора має вигляд
P′( x0 ) P ( n ) ( x0 )
P( x ) = P( x0 ) + ( x − x0 ) + ... + ( x − x0 )n . (4.68)
1! n!
Для тих значень x , для яких залишковий член Rn ( x ) малий, много-
член Pn ( x ) дає наближене зображення функції f ( x ) . Виразимо залиш-
ковий член Rn ( x ) через похідну (n + 1) -го порядку від функції f ( x ) .
◐ Теорема 14. Якщо функція f ( x ) у деякому околі точки x0
має неперервні похідні до (n + 1) -го порядку включно, то залиш-
ковий член Rn ( x ) у формулі Тейлора можна записати у вигляді
f ( n +1) (c )
Rn ( x ) = ( x − x0 )n +1 , (4.69)
(n + 1) !
де c = x0 + θ( x − x0 ), 0 < θ < 1.
Доведення. Відрізок [ x0 − δ; x0 + δ] візьмемо за δ -окіл точки x0 .
Розглянемо відрізок [ x0 ; x0 + δ] і візьмемо довільну фіксовану точку
x ∈ [ x0 ; x0 + δ] . Для кожного значення t ∈ [ x0 ; x] розглянемо функцію
 f ′(t ) f ′′(t ) f ( n ) (t ) 
F (t ) = f ( x ) −  f (t ) + (x − t ) + ( x − t )2 + ... + ( x − t )n .
 1 ! 2 ! n ! 
Ця функція на відрізку [ x0 ; x] має похідну
f ′′′(t )
F ′(t ) = −[ f ′(t ) + f ′′(t )( x − t ) − f ′(t ) + (x − t)2 −
2!
f ( n ) (t ) f ( n −1) (t )
− f ′′(t )( x − t ) + ... + ( x − t ) n −1 − ( x − t ) n−2 +
(n − 1) ! (n − 2) !
( n +1)
f (t ) f ( n ) (t )
+ (x − t)n − ( x − t ) n −1 ],
n! (n − 1) !

419
або
f ( n +1) (t )
F ′(t ) = − ( x − t )n . (4.70)
n!
Розглянемо також функцію Ф (t ) = ( x − t ) n+1 для t ∈ [ x0 ; x] . Знай-
демо похідну від функції Ф (t ) :
Ф ′ (t ) = −(n + 1)( x − t ) .
n

Застосуємо теорему Коші до функцій F (t ) і Ф (t ) на відрізку

[ x0 ; x] :
F ( x) − F ( x0 ) F ′(c )
= , c = x 0 + θ( x − x 0 ),
Ф ( x ) − Ф ( x 0 ) Ф ′ (c ) (4.71)
0 < θ < 1.
Але F ( x ) = 0, F ( x 0 ) = Rn ( x ), Ф ( x 0 ) = ( x − x 0 ) n +1 , Ф ( x ) = 0,
f n +1
(c )
F ′(c ) = − ( x − c ) n , Ф ′ (c ) = −(n + 1)( x − c ) n ,
n!
тому формула (4.71) набере вигляду

− Rn ( x ) − f ( n +1) (c ) ( x − c )
n
= ,
− ( x − x0 ) − n ! (n + 1)( x − c )
n +1 n

звідки дістанемо формулу (4.69).

Теорему можна довести аналогічно, розглядаючи відрізок
[ x0 − δ; x0 ]. ◑
Підставимо тепер значення Rn ( x ) з рівності (4.69) у рівність
(4.67) і дістанемо формулу
f ′( x 0 ) f ′′( x 0 )
f (x) = f (x0 ) + (x − x0 ) + ( x − x 0 ) 2 + ...
1! 2!
(n)
f (x0 ) f ( n +1)
(c )
K+ ( x − x0 ) n + ( x − x 0 ) n +1 . (4.72)
n! (n + 1)!
Ця формула справедлива для всіх x ∈ [ x0 − δ; x0 + δ] і назива-
ється формулою Тейлора з залишковим членом у вигляді Лаг-
ранжа.

420
 Якщо у формулі (4.72) візьмемо x0 = 0 , то дістанемо
f ′(0 ) f ′′(0) 2 f ( n ) (0) n f ( n +1) (θ x ) n +1
f ( x ) = f (0 ) + x+ x + ... + x + x ,
1! 2! n! (n + 1)!
0 < θ < 1, (4.73)
що називається формулою Маклорена.
Приклад № 44. Розвинути функцію P( x ) = 4 − 2 x + 3 x 2 + x 3 за
степенями x + 1 .
▲ Функція P( x ) є многочлен третього степеня. Знайдемо її
похідні до третього порядку включно:
P′( x ) = −2 + 6 x + 3x 2 , P′′( x ) = 6 + 6 x, P′′′( x ) = 6.
Оскільки x0 = −1 , то
P(−1) = 8, P′(−1) = −5, P′′(−1) = 0, P′′′(−1) = 6.
Підставляючи знайдені значення функції і її похідних у точці
x0 = −1 у формулу (4.65), знайдемо
5 0 6
P( x ) = 8 − ( x + 1) + ( x + 1) + ( x + 1) ,
2 3

1! 2! 3!
тобто 4 − 2 x + 3 x 2 + x 3 = 8 − 5( x + 1) + ( x + 1)3 . ▼

Приклад № 45. Розвинути функцію f ( x ) = e x за степенями

x − 2 за формулою Тейлора з залишковим членом у вигляді Лаг-
ранжа.
▲ За умовою задачі x0 = 2 . Знайдемо похідні:
f ′( x ) = e x , f ′′( x ) = e x , ..., f (n ) ( x) = e x .
Обчислимо значення функції та її похідних в точці x0 = 2 та
знайдемо
f (2) = e 2 , f ′(2) = e 2 , f ′′(2) = e 2 , ..., f ( n ) (2) = e 2 .
Підставимо ці значення у формулу Тейлора (4.72):
e2 e2 e2 ec
e x = e2 + ( x − 2 ) + ( x − 2) 2 + ... + ( x − 2) n + ( x − 2 ) n +1 ,
1! 2! n! ( n + 1)!
де 2 < c < x. ▼

421
 Приклад № 46. Обчислити cos 32° з точністю до 10 −4 за до-
помогою формули Тейлора.
▲ Переведемо градусну міру кута в радіанну:
π 8π
32° = 32 ⋅ = .
180 45
8π
Обчислимо похідні від функції f ( x ) = cos x для x = :
45
f ′( x ) = − sin x, f ′′( x ) = − cos x, f ′′′( x ) = sin x,
( 2n −2 )
f IV
( x ) = cos x, ... , f ( x ) = cos ( x + (n − 1)π ),
π
f ( 2 n −1) ( x ) = cos  x + nπ − , f ( 2 n ) ( x ) = cos ( x + nπ ), ... ,
 2
 f ( k ) ( x ) = cos  x + k π , k = 1, 2, 3, ....
   
  2 
Підставимо ці значення похідних, а також значення функції в
точці x0 = 0 у формулу (4.73) та дістанемо формулу Маклорена
(або формулу Тейлора за степенями x ) для функції cos x :
x2 x4 x 2n−2 cos (θx + nπ) 2 n
− ... + (− 1)
n −1
cos x = 1 − + + x . (4.74)
2! 4! (2n − 2)! (2n )!
8π 8π
Підставимо замість x в останню формулу (x = ) :
45 45
2 4 6
8π 1 8π 1 8π 1 8π
cos 32° = cos = 1 −   +   −   + ... (4.75)
45 2!  45  4!  45  6!  45 
4 6
1  8π  1  8π 
Оскільки   ≈ 0,004 , а   ≈ 0,00004 , то у формулі
4!  45  6!  45 
Тейлора (4.75) можна взяти три члени, і тоді
2 4
1  8π  1  8π 
cos 32° ≈ 1 −   +   ≈ 0,8482.
2!  45  4!  45 
При цьому похибка оцінюється такою нерівністю:
cos θ x 6 x 6
| R n ( x ) |= x ≤ < 4 ⋅10 −5 .
6! 6!
Отже, cos 32° ≈ 0,8482 з точністю до 10−4 . ▼

422
 Приклад № 47. Обчислити 3 126 з точністю до 10−6 .
▲ Розглянемо функцію f ( x ) = (1 + x )m і розкладемо її за фор-
мулою Маклорена. Для цього обчислимо значення функції та її
похідних у точці x0 = 0 :
f (0 ) = 1, f ′( x ) = m(1 + x ) , f ′(0) = m,
m −1

f ′′( x ) = m(m − 1)(1 + x ) f ′′(0) = m(m − 1), ... ,

m−2
,
f ( n ) ( x ) = m(m − 1) ⋅ ... ⋅ (m − (n − 1))(1 + x )
m−n
,
(n)
f (0) = m(m − 1) ⋅ ... ⋅ (m − n + 1).
( n +1)
Знайдемо f (θ x ) :
f ( n +1) (θ x ) = m(m − 1)(m − 2) ⋅ ... ⋅ (m − n )(1 + θ x )
m +1− n
.
Отже, формула Маклорена для функції (1 + x )m має вигляд:
m m(m − 1) 2 m(m − 1) ⋅ ... ⋅ (m − n + 1) n
(1 + x ) m = 1 + x+ x + ... + x +
1! 2! n!
m(m − 1) ⋅ ... ⋅ (m − n )(1 + θ x )
m +1− n
+ ⋅ x n +1 . (4.76)
(n + 1)!
Розглянемо тепер задане число 3 126 і запишемо його так:
1
1  1 3
3
126 = 125 + 1 = 3 1251 +
3 
 = 5 1 +  .
 125   125 
Підставивши у формулу (4.76) замість x та m значення
1 1
x= = 0,008, m = , дістанемо
125 3
3  0,008 0,008 2 5 ⋅ 0,008 3 10 ⋅ 0,008 4 
126 = 5 1 + − + − + R n  ≈
 3 9 81 243 
8 64
≈ 5 1 + − + ... ≈ 5,032978.
 3000 9000000 
При цьому похибка Rn оцінюється нерівністю
5 ⋅ 0,008 3
| Rn | ≤ < 0,31 ⋅ 10 −7 < 10 −6 .
81
Отже, 3 126 = 5,032978 з точністю до 10−6 .▼

423
 Повернімося знову до різниці (4.66) і запишемо іншу форму
залишкового члена. Для x → x0 різниця (4.66) є нескінченно ма-
лою порядку вище n порівняно з x − x0 :

(
Rn ( x ) = о ( x − x0 )
n
) (4.77)

(читається: Rn ( x ) є о-маленьке від ( x − x0 )n ).

R (x)
Це означає, що lim n n = 0.
x → x0 ( x − x )
0
З урахуванням (4.77) дістанемо формулу

f ′( x 0 ) f ′′( x 0 )
f ( x) = f ( x0 ) + ( x − x0 ) + ( x − x 0 ) 2 + ...
1! 2!
(n )
( x0 )
( x − x 0 ) n + o (( x − x 0 ) n ) .
f
K+ (4.78)
n!
Формула (4.78) називається формулою Тейлора з залишковим
членом у вигляді Пеано.
2
Приклад № 48. Розвинути функцію y = e x − x за формулою Мак-
лорена до x 4 .
▲ За формулою (4.73) маємо
2
e x− x = 1 + x − x 2 +
(x − x 2 )2 + (x − x 2 )3 + (x − x 2 )4 + ... =
2! 3! 4!
x 2 − 2 x 3 + x 4 x3 − 3x 4 + 3x5 − x 6
= 1 + x − x2 + + +
2 6
x 4 − 4 x 5 + 6 x 6 − 4 x 7 + x8 x2 5 3 x4
+ + ... = 1 + x − − x + + 0 (x 4 ). ▼
24 2 6 24

x3 x2
ex − − − x −1
Приклад № 49. Обчислити lim 6 2 , застосову-
x→0 x2
cos x + −1
2
ючи формулу Маклорена.

424
 x3 x 2
ex − − − x −1
0
▲ lim 6 2 =   =
x→0 x2 0
cos x + − 1
2
 x2 x3 x4  x3 x 2 x4
1 + x + + + + ... − − − x −1
 2! 3! 4!  6 2 4! = 1. ▼
= lim = lim
x→0 x2 x4 x2 x →0 x4
1− + + ... + −1
2! 4! 2! 4!

§ 10. ЗАСТОСУВАННЯ ПОНЯТТЯ ПОХІДНОЇ

В ЕКОНОМІЦІ

Нехай х — кількість однорідної продукції. Позначимо функ-

цію від х через K:
K = K(x). Вона називається витратами виробництва.
Позначимо ∆х — приріст кількості продукції; ∆ K = K (х + ∆х) –
∆K
– K(х) — приріст витрат виробництва продукції; — середній
∆x
приріст витрат виробництва.
Границя
∆K
lim = K ′( x )
∆x →0 ∆x

називається граничними витратами виробництва. Це є еко-

номічний зміст похідної.
Аналогічно, якщо позначити через V ( x ) виручку від продажу
х одиниць товару, то границя
∆V ( x)
lim = V ′( x )
∆x →0 ∆x
називається граничною виручкою.
Наприклад, функція цін попиту на деякий товар визначається
за формулою
C = 10 − 2 x ,
де х — попит, С — ціна.
Виручка V від продажу товару дорівнює
V = x(10 − 2 x ) ,

425
звідки
V ′ = 10 − 4 x .
Якщо, наприклад, х = 2, то V ′(2) = 2 . Це означає, що в разі
зростання попиту з двох до трьох одиниць виручка зросте при-
близно на дві одиниці.
Використовуючи поняття похідної функції, дійдемо поняття
еластичності функції.
Нехай задано функцію y = f ( x ) ; надамо незалежній змінній х
∆y
приросту ∆х; тоді ∆y = f ( x + ∆x ) − f ( x ) — приріст функції, —
y
∆x
відносний приріст залежної змінної (функції), а — відносний
x
приріст незалежної змінної.
∆y ∆x
Розглянемо відношення : , яке інакше можна записати так:
y x
∆y ∆x ∆y x
: = ⋅ .
y x ∆x y
Якщо існує похідна функції y = f ( x ) , то
 ∆y ∆x   ∆y x x
lim  :  = lim  ⋅  = y′( x ) ⋅

∆x → 0 y x  ∆x → 0 ∆x y y( x )
називається еластичністю функції y = f ( x ) відносно змінної х і
позначається
x
Ex ( y ) = ⋅ y′( x ) .
y( x )
Еластичність відносно х є наближений процентний приріст
функції (зниження чи підвищення), що відповідає приросту неза-
лежної змінної на 1 %.
Зокрема, якщо функціональна залежність між попитом на то-
вар q і його ціною p є функція q = f ( p ) , то еластичність попиту
відносно ціни
p
E p ( q ) = Ec = ⋅ q′( p )
q
визначає, приблизно, як зміниться попит на даний товар, якщо
його ціна зросте на 1 %.

426
 Зауваження. 1. Якщо Ec > 1 , то попит еластичний (підви-
щення ціни на 1 % відповідає зниженню попиту понад 1 %).
2. Якщо Ec = 1 (підвищенню ціни на 1 % відповідає попит на
1 %), то говорять, що попит нейтральний.
3. Якщо 0 < Ec < 1 (підвищенню ціни на 1 % відповідає зни-
ження попиту менш ніж на 1 %), то попит нееластичний.
Аналогічно можна визначити еластичність попиту q відносно
доходу С:
q
E q (C ) = ⋅ C ′(q ) ,
C
яка є мірою реакції попиту на зміну доходів споживачів;
а також еластичність пропозиції S відносно ціни p:
p
Eq ( S ) = ⋅ S ′( p ) .
S ( p)
Отже, еластичність пропозиції S відносно ціни p наближено
визначає процент приросту пропозиції на 1 % приросту ціни.

Приклад № 50. Знайти еластичність функції y = (x 2 + 1)

2 x −3
.
▲ Прологарифмуємо ліву і праву частини:
ln y = ln (x 2 + 1) ln y = (2 x − 3) ⋅ ln (x 2 + 1) .
2 x−3
,
Продиференціюємо ліву і праву частини останньої рівності за
змінною х:
1 2x − 3
⋅ y′ = 2 ⋅ ln (x 2 + 1) + 2 ⋅ 2x .
y x +1
x
Оскільки Ex ( y ) = ⋅ y′ ,
y
2 x ( 2 x − 3) 
то Ex ( y ) = x 2 ln (x 2 + 1) + . ▼
 x2 + 1 
Приклад № 51. Обчислити значення еластичності функції
x 2 + 68
y= для ціни х = 3.
3x − 6
▲ Знайдемо y ′ :
′
 x 2 + 68  2 x(3x − 6 ) − 3(x 2 + 68) 3x 2 − 12 x − 204
y′ =   = = .
 3x − 6  (3( x − 2))2 9( x − 2)
2

427
 Обчислимо у(3) та y′ (3):
9 + 68 77
y (3) = = ;
3⋅3 − 6 3
27 − 36 − 204 −213 71
y ′(3) = = =− .
9 9 3
3  71  213
Отже, E x =3 = ⋅ − =− .▼
77  3  77
3

§ 11. ЗАСТОСУВАННЯ ПОХІДНОЇ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

ФУНКЦІЙ І ПОБУДОВИ ЇХНІХ ГРАФІКІВ

Одним з важливих завдань диференціального числення є його

застосування для дослідження функції. Це завдання полягає в до-
слідженні характеру поведінки функції, який залежить від влас-
тивостей похідних функції.
Як буде показано в цьому параграфі, між поведінкою функції і
властивостями її похідних існує простий зв’язок. Однією з важ-
ливих поведінок функції є її зростання і спадання.

11.1. Ознаки монотонності функції.

Екстремальні точки
Нехай функція y = f ( x ) визначена на інтервалі (a; b ) .
Означення 6. Якщо функція y = f ( x ) така, що більшому зна-
ченню аргументу x відповідає й більше значення функції, то
функція y = f ( x ) називається зростаючою (позначається ↗)
(рис. 175) на (a; b) .
y
y = f (x)
y2

y1

0 x1 x2 x
Рис. 175

428
 Інакше, f ( x ) ↗ на (a; b) , якщо ∀ x1 , x2 ∈ (a; b ) таких, що
x2 > x1 : f ( x2 ) > f ( x1 ) .

Означення 7. Якщо більшому значенню аргументу x відпові-

дає менше значення функції, то функція y = f ( x ) називається
спадною (позначається ↘) на (a; b) (рис. 176).
y

y1 y = f (x)
y2

0 x1 x2 x

Рис. 176

Інакше, f ( x ) ↘ на (a; b) , якщо ∀ x1 , x2 ∈ (a; b ) таких, що

x2 > x1 : f ( x2 ) < f ( x1 ).

Означення 8. Якщо функція в інтервалі тільки зростає (або

тільки спадає), то вона називається монотонною в даному інтер-
валі, а сам інтервал — інтервалом монотонності функції.
Інтервал, на якому розглядається функція, можна розбити на
кілька інтервалів, в кожному з яких функція монотонна.
Розглянемо функцію на рис. 177, яка задана на інтервалі [a; b] .
Цей інтервал можна розбити на інтервали монотонності [a; x0 ),
( x 0 ; x1 ), ( x1 ; b] , в яких функція відповідно зростає, спадає і знову
зростає.
y

а 0 x0 x1 b x

Рис. 177

429
 Зростання і спадання функції (монотонність) характеризується
знаком її першої похідної. Справедливе таке твердження:

◐ Теорема 15 (достатні умови строгої монотонності функції).

Якщо функція y = f ( x ) диференційовна на (a; b) і f ′( x ) > 0
( f ′( x ) < 0) всюди, крім, можливо, скінченного числа точок, в яких
f ′( x ) = 0 на (a; b) , то f ( x ) зростає (спадає) на (a; b) .
Доведення. Розглянемо випадок, коли f ′( x ) > 0 . Доведемо, що
тоді функція f ( x ) на (a; b) зростає. На інтервалі (a; b) візьмемо
дві довільні точки x1 і x2 , причому нехай x2 > x1 . Тоді на відрізку
[ x1 ; x2 ] виконуються умови теореми Лагранжа, тому
f ( x2 ) − f ( x1 ) = f ′(c )( x2 − x1 ), x1 < c < x2 .
Оскільки x1 < x2 , то x2 − x1 > 0 , і знак різниці f ( x2 ) − f ( x1 ) буде
цілком визначатися знаком похідної f ′(c ) . Якщо f ′( x ) > 0 (за
допущенням), то і f ′(c ) > 0 , тоді f ( x2 ) − f ( x1 ) > 0 , тобто
f ( x2 ) > f ( x1 ) для x2 > x1 . А це за означенням означає, що функція
f ( x ) зростає на (a; b) .
Якщо ж f ′( x ) < 0 всюди на (a; b) , то і f ′(c ) < 0 , тоді
f ( x2 ) − f ( x1 ) < 0 для x2 > x1 , тобто функція y = f ( x ) спадає на
( a; b ) . ◑

Зауваження. Таким самим способом можна довести, що ко-

ли f ′( x ) ≥ 0 , ( f ′( x ) ≤ 0) на (a; b) , то функція на (a; b) не спа-
дає (не зростає).
Приклад 52. Визначити інтервали монотонності функції
y = ln (1 − x 2 ) .
▲ Знаходимо область існування функції y = ln (1 − x 2 ) :
D( y ) : 1 − x 2 > 0, x 2 < 1, | x |< 1, x ∈ (− 1; 1).
Знаходимо похідну від функції y = ln (1 − x 2 ) :
′ 1 2x
y′ = (ln (1 − x 2 )) = (− 2 x ) = − .
1− x 2
1 − x2
Область існування похідної x ≠ ±1 , тобто функція y = ln (1 − x 2 )
диференційовна на проміжку (−∞; − 1) ∪ (−1; 1) ∪ (1; ∞ ) , а тому і на

430
інтервалі (−1; 1) . Щоб визначити проміжки зростання функції,
розв’язуємо нерівність y′ > 0 :
2x
− 2
> 0, 2 x(x 2 − 1) > 0, x( x − 1)( x + 1) > 0.
1− x
Отже, функція y = ln (1 − x 2 ) зростає для x ∈ (−1; 0 ) .
Для визначення проміжку спадання функції розв’язуємо не-
рівність y′ < 0 : 2 x( x − 1)( x + 1) < 0, звідки встановлюємо, що для
x ∈ (0; 1) функція y = ln (1 − x 2 ) спадає (рис. 178). ▼
+

–1 0 – 1 x

Рис. 178

◐ Теорема 16 (необхідна умова зростання функції). Якщо ди-

ференційовна на (a; b) функція зростає (спадає), то f ′( x ) ≥ 0 ,
( f ′( x ) ≤ 0) на (a; b) .
Доведення. Справді, f ′( x ) < 0 ( f ′( x ) > 0) бути не може, якщо
f ( x ) зростає (спадає) на (a; b) , бо це суперечило б теоремі 15.
Отже, f ′( x ) ≥ 0 ( f ′( x ) ≤ 0) для будь-яких x ∈ (a; b ) для зростаючої
(спадної) функції. ◑
Означення 9. Точка x0 називається точкою максимуму (max )
функції y = f ( x ) , якщо f ( x0 ) ≥ f ( x ) у деякому околі точки x0 .
Означення 10. Точка x0 називається точкою мінімуму (min )
функції y = f ( x ) , якщо f ( x0 ) ≤ f ( x ) у деякому околі точки x0 .
На рис. 179 точками максимуму є точки x1 , x3 , а точками мі-
німуму — точки x2 , x4 .
y

а x1 x2 0 x3 x4 b x
Рис. 179

431
 Максимуми і мінімуми функції називають екстремуми (від
лат. extremum — край, кінець).
Зауваження.
1. Якщо функція f ( x ) визначена на деякому інтервалі (a; b) , то
вона може набути екстремальних значень тільки для тих зна-
чень х, які належать цьому інтервалу, тобто для x ∈ (a; b) .
2. Екстремуми функції мають локальний (місцевий) харак-
тер, оскільки визначаються в деякій точці стосовно до значень
функції в інших досить близьких до неї точках. На деякому
відрізку функція може мати кілька екстремумів, тимчасом як
найбільше чи найменше значення на тому самому відрізку во-
на має тільки одне. При цьому якийсь мінімум може навіть бу-
ти більшим за деякий максимум функції на розглядуваному
відрізку (рис. 180).
y

а x0 0 x1 b x

Рис. 180

Тому найбільше і найменше значення функції на відрізку на-

зивають інколи абсолютним максимумом і мінімумом функції,
тоді як локальний максимум і локальний мінімум мають віднос-
ний характер і називаються локальними екстремумами.

◐ Теорема 17 (необхідна умова існування екстремуму). Якщо

диференційовна на [a; b] функція f ( x ) у точці x = x0 має екст-
ремум, то її похідна в цій точці перетворюється в нуль, тобто
f ′( x0 ) = 0 .
Доведення. Нехай функція f ( x ) у точці x = x0 має максимум,
тоді f ( x0 ) > f ( x0 + ∆x ) як для ∆x > 0 , так і для ∆x < 0 , тобто
f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) < 0, (∆x ≠ 0 ).

432
 Розглянемо відношення
f ( x 0 + ∆x ) − f ( x 0 )
,
∆x
яке має знак, що визначається знаком ∆x , а саме:
f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 )
> 0 для ∆x < 0 ,
∆x
f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 )
< 0 для ∆x > 0 .
∆x
Знаходимо границю цих відношень для ∆x → 0 :
f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 )
lim = f ′( x0 ) ≥ 0, якщо ∆x < 0 ;
∆x → 0 ∆x
f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 )
lim = f ′( x0 ) ≤ 0, якщо ∆x > 0 .
∆x → 0 ∆x
Останні дві нерівності f ′( x0 ) ≥ 0 і f ′( x0 ) ≤ 0 одночасно мають
місце тільки тоді, коли f ′( x0 ) = 0.
Аналогічно доводиться теорема для випадку, коли в точці x0
функція f ( x ) досягає мінімуму. ◑
Геометричний зміст доведеної теореми полягає в тому, що
якщо в точці екстремуму функція f ( x ) має похідну, то дотична
до кривої y = f ( x ) в цій точці паралельна осі OX (див. рис. 180).
Доведена теорема є тільки необхідною умовою, оскільки з то-
го, що похідна f ′( x ) функції f ( x ) у точці x0 перетворюється в
нуль, ще не означає, що ця точка є точкою екстремуму. Так, на-
приклад, функція y = x 3 визначена на всій числовій осі. Її похідна
y′ = 3x 2 також визначена для x ∈ (−∞; ∞ ) . У точці x = 0 похідна
перетворюється в нуль, але в цій точці функція не може мати
екстремуму, бо похідна y′( x ) функції y = x 3 в області визначення,
тобто для всіх x ∈ (−∞; ∞ ) невід’ємна, f ′( x ) ≥ 0 . Це означає, що
функція y = x 3 зростає для x ∈ (−∞; ∞ ) .
Точки, в яких похідна функції перетворюється в нуль або не
існує, називаються критичними. Точки, в яких похідна дорівнює
нулю, називаються стаціонарними.
Отже, функція може мати екстремум лише у двох випадках:
1) у точках, де похідна існує і дорівнює нулю;
2) у точках, де похідної не існує.

433
 ▲ Приклад № 53. Розглянемо функцію y = | x | . Для x > 0 ,
y = x > 0 , а для x < 0, y = − x > 0 , тобто функція y = | x | додатна
для всіх x ≠ 0 , і для x = 0 вона перетворюється в нуль. Але в точ-
ці x = 0 функція має мінімум (рис. 181), хоч похідної від функції
y = | x | у точці x = 0 не існує. ▼

y = | x|

0 x

Рис. 181

Щоб з’ясувати, в якому випадку критична точка є точкою екс-

тремуму, необхідно встановити деякі додаткові умови, які нази-
ваються достатніми умовами.

◐ Теорема 18 (перша достатня умова існування екстремуму).

Нехай функція f ( x ) неперервна на деякому відрізку [a; b] , що мі-
стить критичну точку x0 і диференційовна в усіх точках цього
відрізка (крім, можливо, самої точки x0 ).
Якщо при переході зліва направо через точку x0 похідна
змінює знак з «+» на «–», то для x = x0 функція має максимум.
Якщо ж при переході через точку x = x0 зліва направо похідна
змінює знак з мінуса на плюс, то функція в точці x = x0 має мі-
німум.
Доведення. Нехай x0 — критична точка, і похідна, коли х
переходить через x0 зліва направо, змінює знак з «+» на «–»,
тобто
f ′( x ) > 0 для x < x0 ,
f ′( x ) < 0 для x > x.0 .
Застосовуємо теорему Лагранжа до різниці f ( x ) − f ( x0 ) і діс-
таємо
f ( x ) − f ( x0 ) = f ′(c )( x − x0 ) , де x0 < c < x.

434
 1. Нехай x < x0 , тоді x − x0 < 0, c < x0 . Ми допустили, що похі-
дна f ′( x ) > 0 для x < x0 , тому і f ′(c ) > 0 . Але тоді f ′(c )( x − x0 ) < 0 ,
тому f ( x ) − f ( x0 ) < 0 , або
f ( x ) < f ( x0 ). (4.79)
2. Нехай x > x.0 , тоді x − x0 > 0 і c > x0 , а f ′(c )( x − x0 ) < 0 , тому
f ( x ) − f ( x0 ) < 0 , або
f ( x ) < f ( x0 ). (4.80)
Нерівності (4.79) і (4.80) показують, що значення функції f ( x )
для всіх значень аргументу x , близьких до x0 , менші, ніж зна-
чення функції в самій точці x0 . Це означає, що в точці x0 функція
має максимум.
Аналогічно доводиться теорема для випадку, коли похідна
f ′( x ) при переході х через x0 зліва направо змінює знак з «–» на
«+». ◑
Коротко твердження теореми 16 можна записати так: якщо
 f ′( x ) > 0 для x < x 0 ,
1)  то в точці x = x0 функція f ( x ) має мак-
 f ′( x ) < 0 для x > x 0 ,
 f ′( x ) < 0 для x < x 0 ,
симум (рис. 182), а якщо 2)  то в точці x = x0
 f ′( x ) > 0 для x > x 0 ,
функція f ( x ) має мінімум (рис. 183).
max

f ' (x) > 0 f ' (x) < 0 f ' (x) < 0 min f ' (x) > 0

x0 x x0 x

Рис. 182 Рис. 183

Якщо функція зростає, то на рисунку це показують стрілкою,

напрямленою вгору ↗, а коли функція спадає, то ↘ .
Зауважимо, що умови 1) та 2) повинні виконуватись для всіх
значень x , досить близьких до x0 .
Наслідок. Якщо похідна f ′( x ) функції f ( x ) , коли х перехо-
дить через критичну точку x0 зліва направо, не змінює знака, то
точка x0 не є екстремальною.

435
 11.2. Схема дослідження функції на максимум
і мінімум за допомогою похідної
1. Шукаємо похідну функції f ′( x ) .
2. Знаходимо критичні точки:
а) прирівнюємо похідну до нуля і знаходимо дійсні корені рі-
вняння f ′( x ) = 0 ;
б) знаходимо значення x , для яких f ′( x ) не існує.
3. Досліджуємо знак похідної зліва і справа від критичної точки.
4. Обчислюємо значення функції в кожній критичній точці.
Дістаємо схему:
х ( x3 ; + ∞ )
у
(−∞; x1 ) x1 ( x1 ; x 2 ) x2 ( x 2 ; x3 ) x3

y′ – 0 + не існує + 0 –
y ↘ y1 ↗ не існує ↗ y3 ↘
min max

Приклад 54. Дослідити на екстремум і побудувати графік фун-

x2
кції y = .
x +1
x2
▲ Функція y = визначена і неперервна для всіх x ≠ −1 ,
x +1
тобто для x ∈ (−∞; − 1) ∪ (−1; + ∞ ) . Знаходимо критичні точки:
′
 x 2  2 x( x + 1) − x 2 x 2 + 2 x x( x + 2 )
y′ =   = = = .
 x +1 ( x + 1)2 ( x + 1)2 ( x + 1)2
y′ = 0 для x = 0 і x = −2; y ′ не існує для x = −1 .
Отже, критичні точки: x1 = 0, x2 = −2, x3 = −1 .
Заповнюємо таблицю, обчислюючи значення похідної в де-
яких точках із кожного з інтервалів, на які критичні точки розби-
вають область визначення:
3 3 1
y ′(− 3) = ; y ′(− 1,5) = −3;
y ′(1) = . y ′ −  = −3;
4 4  2
Помічаємо, що ліворуч від критичної точки x = −2 похідна має
додатний знак, а праворуч від неї — від’ємний, тому точка x = −2
є точкою максимуму.
436
 х
(−∞; − 2) –2 (–2; –1) –1 (–1;0) 0 (0; + ∞ )
у
y′ + 0 – не існує – 0 +
у ↗ –4 ↘ не існує ↘ 0 ↗
max min

Аналогічно стверджуємо, що точка x = 0 є точкою мінімуму.

Сама функція в точках x = −2 і x = 0 має максимум і мінімум від-
повідно. Щоб знайти цей максимум і мінімум, треба визначити
значення функції в точках x = −2 і x = 0 :
y max = y (−2) = −4;
y min = y(0) = 0.
При переході через критичну точку x = −1 похідна не змінює
знака. Точка x = −1 не є екстремальною для заданої функції.
Щоб побудувати графік функції (схематично), подивимось, як
поводить себе функція, коли x → ±∞ . Для цього обчислимо
x2 1 x2
lim = lim = +∞, lim = −∞.
x → +∞ x + 1 x → +∞ 1 1 x → −∞ x + 1
+
x x2
x2
Будуємо графік функції y = (рис. 184). ▼
x +1
y

–2 –1 0 1 x

–4

Рис. 184

437
 У деяких випадках можна вказати простіше правило дослі-
дження функції на екстремум, використовуючи похідну другого
порядку.

◐ Теорема 19 (друга достатня умова існування екстремуму).

Нехай x0 — стаціонарна точка для функції f ( x ) , тобто f ′( x0 ) = 0 ,
а f ′′( x ) існує і неперервна в околі точки x0 , причому f ′′( x0 ) ≠ 0 .
Тоді для x = x0 функція f ( x ) має максимум, якщо f ′′( x0 ) < 0 , і мі-
німум, якщо f ′′( x0 ) > 0 .
Доведення. За умовою теореми x0 — стаціонарна точка для
функції y = f ( x ) , тобто f ′( x0 ) = 0 . Нехай f ′′( x0 ) > 0 . Оскільки за
умовою теореми f ′′( x ) неперервна в деякому околі точки x0 , то
за властивістю неперервної функції знайдеться деякий малий ін-
тервал, який містить точку x0 і входить в окіл цієї точки, такий
що для всіх точок цього інтервалу друга похідна все ще буде до-
датною: f ′′( x ) > 0 . Оскільки f ′′( x ) = ( f ′( x ))′ > 0 , то функція f ′( x )
зростає в околі точки x0 . Тоді в околі точки x0 ліворуч (для
x < x0 ) f ′( x ) < f ′( x0 ) = 0 , а праворуч (для x > x0 ) f ′( x ) > f ′( x0 ) = 0 .
Отже, похідна f ′( x ) змінює знак з «–» на «+», переходячи че-
рез точку x0 зліва направо. За теоремою 18 це означає, що в точці
x0 функція f ( x ) має мінімум.
Аналогічно доводиться, що коли в критичній точці друга похідна
f ′′( x0 ) < 0 , то точка x0 є точкою максимуму для функції f ( x ) .◑

Приклад № 55. Дослідити на екстремум функцію

y = 2 x 3 − 3x 2 − 12 x + 1 .
▲ Обчислимо першу похідну:
y ′ = 6 x 2 − 6 x − 12 = 6 (x 2 − x − 2) .
Знаходимо критичні точки. Для цього розв’язуємо рівняння
x 2 − x − 2 = 0 . Критичними точками є x1 = 2, x2 = −1.
Знаходимо другу похідну: y ′′ = 12 x − 6 .
Обчислюємо значення другої похідної в критичних точках:
y ′′(2 ) = 12 ⋅ 2 − 6 = 18 > 0,
y ′′(−1) = 12 ⋅ (−1) − 6 = −18 < 0.

438
 За теоремою 19 x = 2 — точка мінімуму функції, а x = −1 —
точка максимуму тієї самої функції.
Знаходимо значення функції в точках мінімуму і максимуму
відповідно та дістаємо:
y max = y (− 1) = 2 ⋅ (− 1) − 3 ⋅ (− 1) − 12 ⋅ (− 1) + 1 = 8;
3 2

y min = y(2 ) = 2 ⋅ 2 3 − 3 ⋅ 2 2 − 12 ⋅ 2 + 1 = −19.

Будуємо схематично графік функції y = 2 x 3 − 3x 2 − 12 x + 1
(рис. 185).
y

1
–1 0 2 x

–19
Рис. 185

Зауваження 1. Помічаємо (попередній приклад), що друга

достатня умова існування екстремуму (теорема 19) дозволяє
швидше і простіше дослідити функцію на екстремум, але во-
на застосовується не завжди. Доведену теорему не можна засто-
сувати тоді, коли не існує скінченної першої похідної, бо тоді не
можна навіть вести мову про другу похідну. Якщо f ′′( x0 ) = 0 , то
також теорема 19 нічого не дає для дослідження функції f ( x ) на
екстремум. У цьому разі функцію досліджують на екстремум за
першою достатньою умовою.
x4
Приклад № 56. Дослідити на екстремум функцію y = +2.
3
4
▲ Обчислюємо першу похідну: y′ = ⋅ x 3 .
3
4 3
Знаходимо критичні точки: y ′ = 0, ⋅ x = 0, x = 0 . Отже,
3
x1 = 0 — єдина критична точка.

439
 4
Знаходимо другу похідну: y′′ = ⋅ 3 x 2 ; y′′ = 4 x 2 .
3
Обчислюємо значення y′′ у критичній точці x1 = 0 : y′′(0) = 0 .
x4
Оскільки y′′(0) = 0 , то дослідити функцію y = + 2 за теоремою
3
19 не можна. Застосуємо теорему 18 і результати дослідження за-
несемо до таблиці:
x (−∞; 0) (0; ∞ )
0
y

у ↘ 2 ↗
у' – 0 +
min

Обчислюємо значення функції в точці мінімуму та дістаємо:

y min = y(0) = 2. ▼
Зауваження 2. Раніше зазначалося, що якщо в точці x = x0
перша і друга похідні перетворюються в нуль y′( x0 ) = 0,
y′′( x0 ) = 0 , то в цій точці функція y = f ( x ) може або мати екс-
тремум (максимум або мінімум), або не мати його. У такому разі,
як було сказано, треба досліджувати функцію на екстремум за
першою достатньою умовою. Але інколи таке дослідження мож-
на провести, використовуючи формулу Тейлора, за допомогою
похідних вищих порядків.
Нехай у точці x = x0 існують неперервні похідні до (n + 1) -го
порядку включно і, крім того, нехай
y ′( x0 ) = y ′′( x0 ) = ... = y ( n ) ( x0 ) = 0,
а y ( n +1) ( x0 ) ≠ 0 . Використовуючи це припущення, із формули Тей-
лора (4.72) можна вивести таку рівність:
y ( n +1) ( x 0 + θ ( x − x 0 ))
y ( x ) − y( x 0 ) = ( x − x 0 ) n +1 , де 0 < θ < 1.
(n + 1) !
Оскільки y ( n +1) ( x ) неперервна в точці x0 , і y ( n +1) ( x0 ) ≠ 0 , тому
знак y ( n +1) ( x 0 + θ ( x − x 0 )) в околі точки x0 збігається зі знаком
y ( n+1) ( x0 ) . Розглянемо випадки:

440
 1. n — непарне ( n + 1 — парне), тоді ( x − x0 )n +1 > 0 для x ≠ x0 .
Якщо y ( n +1) ( x0 ) > 0 , то y ( x ) − y( x0 ) > 0 , а для y ( n +1) ( x0 ) < 0 , мати-
мемо y ( x ) − y ( x0 ) < 0 , тобто знак виразу y ( x ) − y( x0 ) для непарних
n сталий і визначається знаком y ( n +1) ( x0 ) .
2. n — парне ( n + 1 — непарне), тоді ( x − x0 )n +1 має значення
різних знаків для x > x0 та x < x0 , тимчасом як y ( n +1) ( x0 ) зберігає
знак. Тому вираз y ( x ) − y( x0 ) матиме різні знаки для x > x0 та
x < x0 . Це означає, що для x = x0 функція не має екстремуму.
Справедливе таке твердження: якщо в критичній точці x0 ма-
ємо y ′( x0 ) = y ′′( x0 ) = ... = y ( n ) ( x0 ) = 0 і перша відмінна від нуля похід-
на y ( n+1) ( x0 ) є похідною парного порядку, то в точці x0 функція
y = f ( x ) має максимум, якщо y ( n +1) ( x0 ) < 0 (а точка x0 є точкою
максимуму); функція y = f ( x ) має в точці x0 мінімум (точка
x0 — точка мінімуму), якщо y ( n +1) ( x0 ) > 0 .
Якщо перша відмінна від нуля похідна y ( n +1) ( x0 ) є похідною
непарного порядку, то в точці x0 функція не має екстремуму (са-
ма точка x0 не є екстремальною точкою для функції y = f ( x ) ).

Приклад № 57. Дослідити на екстремум у точці x0 = 0 функ-

цію y = ln cos x − cos x .
▲ Обчислюємо y′( x ) :
1 cos x − 1
y ′( x ) = (− sin x ) − (− sin x ) = sin x = tg x(cos x − 1).
cos x cos x
Обчислюємо значення y′( x ) у точці x 0 = 0 : y ′(0) = 0.
Знаходимо y′′( x ) :
′ ′ 1 cos3 x − 1
y ′′( x ) = ( tg x ⋅ (cos x − 1)) = (sin x − tg x ) = cos x − = .
cos2 x cos2 x
Звідси дістаємо, що y′′(0 ) = 0. Обчислюємо y′′′( x ) :
′
 cos 3 x − 1  − 3 cos 2 x ⋅ sin x cos 2 x − 2 cos x(− sin x )(cos 3 x − 1)
y ′′′( x ) =  2  =
 =
 cos x  cos 4 x

441
 − 3 cos 3 x ⋅ sin x + 2 sin x cos 3 x − 2 sin x
= =
cos 3 x
− cos3 x ⋅ sin x − 2 sin x sin x
= 3
= − sin x − 2 .
cos x cos3 x
Маємо y′′′(0) = 0 . Знаходимо наступну похідну:
′
sin x 
y IV ( x ) =  − sin x − 2  =
 cos 3 x 
cos x ⋅ cos 3 x − sin x(− sin x ) ⋅ 3 cos 2 x
= − cos x − 2 =
cos 6 x
cos2 x + 3 sin 2 x 1 + 2 sin 2 x
= − cos x − 2 = − cos x − 2 .
cos4 x cos4 x
1+ 2⋅ 0
Обчислюємо y IV (0 ) та дістанемо y IV (0) = −1 − 2 ⋅ = −3 ≠ 0 .
1
Отже, перша відмінна від нуля похідна є похідною парного по-
рядку, тому x0 = 0 — точка екстремуму функції y = ln cos x − cos x .
Оскільки y IV (0) = −3 < 0 , то точка x0 = 0 є точкою максимуму,
причому y max = y(0) = ln cos 0 − cos 0 = −1. ▼

11.3. Знаходження найбільшого

і найменшого значень функції на відрізку
Нехай функція y = f ( x ) неперервна на відрізку [a; b] . Тоді на
цьому відрізку функція досягає найбільшого ( M ) і найменшого (m )
значень. Нехай на даному відрізку функція має скінченну кількість
критичних точок. Якщо найбільшого значення функція f ( x ) дося-
гає на інтервалі (a; b ) , то це значення буде одним з максимумів
функції (у разі кількох максимумів на відрізку [a; b] ), а саме — най-
більшим максимумом. Але може трапитись так, що функція досягає
свого найбільшого значення на одному з кінців відрізка [a; b] .
Найбільшого М і найменшого т значень неперервна на відріз-
ку [a; b] функція досягає або в стаціонарних точках, або на кінцях
цього відрізка.
Правило знаходження найбільшого (найменшого) значення
неперервної на [a; b] функції:
1) знаходимо всі максимуми (мінімуми) функції на відрізку;

442
 2) визначаємо значення функції на кінцях відрізка, тобто об-
числюємо f (a ) і f (b ) ;
3) з усіх значень функції в точках екстремуму і на кінцях від-
різка вибираємо найбільше (найменше) значення, яке й буде най-
більшим (найменшим) значенням функції на відрізку [a; b] .

Приклад № 58. Визначити найбільше і найменше значення

функції y = x 4 − 2 x 3 − 5 x 2 + 1 на відрізку [−2; 1] .
▲ 1) Знаходимо критичні точки на відрізку [−2; 1] :
′
y′ = (x 4 − 2 x3 − 5 x 2 + 1) = 4 x3 − 6 x 2 − 10 x = 2 x(2 x 2 − 3x − 5);
y ′ = 0 : 2 x(2 x 2 − 3x − 5) = 0,
 x = 0,
 x = 0,  5
 2 ⇒ x = ,
2 x − 3x − 5 = 0,  2
 x = −1.

5
Критична точка x = не належить до відрізка [−2; 1] .
2
2) Обчислюємо значення функції в критичних точках з відріз-
ка [−2; 1] , тобто в точках x = 0 , x = −1 і на кінцях відрізка для
x = −2 і x = 1 :
y (−1) = −1, y(0) = 1, y(1) = −5, y(−2) = 13.
Отже, M = y найб = y(−2) = 13, m = y найм = y(1) = −5. ▼

Приклад № 59. Визначити найбільше M і найменше m зна-

1− x
чення функції y = arctg на відрізку [0; 1] .
1+ x
▲ Знайдемо y ′ :
1 −(1 + x ) − (1 − x ) −1 − x − 1 + x
y′ = ⋅ = =
 1− x 
2
(1 + x )2
1 + 2 x + x2 + 1 − 2x + x2
1+  
1+ x 
2 1
=− 2 =− 2 ; y′ ≠ 0 .
2x + 2 x +1
π
Маємо y (0) = arctg 1 = = M ; y (1) = arctg 0 = 0 = m. ▼
4

443
 Приклад № 60. Довести нерівність:
2
1 x −x
(e + e ) > 1 + x , x ≠ 0.
2 2
1 x −x
▲ Розглянемо функцію f (x) = (e + e − 2 − x 2 ) . Знайдемо
2
1 x
(e − e− x − 2 x ), f ′( x ) = 0 для x = 0 . Неважко переві-
f ′( x ) : f ′( x ) =
2
рити, що f ′( x ) > 0 , якщо x > 0 і f ′( x ) < 0 для x < 0 . Отже, для
будь-якого x ≠ 0 значення функції f ( x ) більше, ніж f (0 ) = 0 , тоб-
2
1 x
то f ( x ) > 0 для всіх x ≠ 0 , тому (e + e − x ) = ch x > 1 + x . ▼
2 2

11.4. Опуклість та вгнутість кривих.

Точки перегину
Нехай криву задано рівнянням y = f ( x ) , причому f ( x ) є непе-
рервною функцією і має неперервну похідну f ′( x ) на деякому
відрізку [a; b] .

Означення 11. Крива y = f ( x ) називається опуклою (вгнутою

донизу) на [a; b] , якщо всі точки кривої лежать нижче від будь-
якої її дотичної на цьому відрізку [a; b] (рис. 186, а).

Означення 12. Якщо всі точки кривої лежать вище від будь-
якої її дотичної на відрізку [a; b] , то крива називається вгнутою
(вгнутою догори) на цьому відрізку (рис. 186, б).

y y

y = f (x)
y = f (x)

а 0 b x
а 0 b x
a б
Рис. 186

444
 Наприклад, графік функції y = 3 x вгнутий в інтервалі (−∞; + ∞ )
(рис. 187), а графік функції y = 3 x на інтервалі (− ∞; 0 ) — вгну-
тий, а на інтервалі (0; + ∞ ) — опуклий (рис. 188).

y y

y = 3x y=
3
x

1 0 x

0 x

Рис. 187 Рис. 188

Означення 13. Точка x0 , в якій крива змінює опуклість на

вгнутість (або навпаки), називається точкою перегину кривої.
Так, на рис. 188 точкою перегину є точка x = 0 .

◐ Теорема 20. Якщо для всіх x ∈ (a; b ) функція y = f ( x ) має

другу похідну f ′′( x ) , яка від’ємна для всіх x ∈ (a; b ) , тобто
f ′′( x ) < 0 , то крива y = f ( x ) опукла на цьому інтервалі. Якщо
f ′′( x ) > 0 для всіх x ∈ (a; b ) , то крива y = f ( x ) вгнута на цьому ін-
тервалі.
Доведення. Нехай f ′′( x ) > 0 . Доведемо, що графік функції
y = f ( x ) у цьому разі буде вгнутим. В інтервалі (a; b ) візьмемо
довільну точку x0 . На графіку функції y = f ( x ) цьому значенню
x = x0 відповідатиме значення y0 = f ( x0 ) ; тож вибрали на графіку
функції y = f ( x ) точку з координатами M 0 ( x0 ; y0 ) (рис. 189). Про-
ведемо дотичну до кривої в точці M 0 . Щоб довести, що для
f ′′( x ) > 0 для x ∈ (a; b ) графік функції вгнутий, треба показати, що
будь-яка точка кривої на інтервалі (a; b ) лежить вище від дотич-
ної. Для цього досить показати, що для тієї самої абсциси x ор-
дината кривої більша за ординату дотичної. Маємо рівняння гра-
фіка кривої y = f ( x ) , а рівняння дотичної до кривої y = f ( x ) в
точці x = x0 :
y − y0 = f ′( x0 )( x − x0 ).

445
 y

M0

а 0 x0 b x

Рис. 189
Тут y — ордината дотичної, яка відповідає абсцисі x = x0 .
Розглянемо різницю ординат кривої і дотичної для того само-
го значення x :
y − y = f ( x ) − y 0 − f ′( x 0 )( x − x 0 ).
Різницю f ( x ) − y0 = f ( x ) − f ( x0 ) перетворимо за формулою Лаг-
ранжа (4.57):
f ( x ) − f ( x0 ) = f ′(c )( x − x0 ) ,
де c міститься між x і x0 . Тоді
y − y = f ′(c )( x − x 0 ) − f ′( x 0 )( x − x 0 ),
або
y − y = ( f ′(c ) − f ′( x 0 ))( x − x 0 ). (4.81)
Знову застосуємо формулу Лагранжа і перетворимо різницю
f ′(c ) − f ′( x0 ) :
f ′(c ) − f ′( x0 ) = f ′′(c1 )(c − x0 ) ,
де c1 лежить між c і x0 , тобто між x і x0 . Підставивши останній
вираз у (4.81), дістанемо
y − y = f ′′(c1 )(c − x 0 )( x − x 0 ).
Різниці c − x0 і x − x0 мають однаковий знак. Справді, для
x > x0 (рис. 190) маємо c > x0 . У цьому разі c − x0 > 0 і x − x0 > 0 .
Крім того, за умовою теореми f ′′( x ) > 0 , тоді f ′′(c1 ) > 0 . Тому
f ′′(c1 )(c − x0 )( x − x0 ) > 0 , тобто y − y > 0 .
Якщо x < x0 (рис. 191), то x − x0 < 0 і c − x0 < 0 , c ∈ ( x; x0 ) . Оскі-
льки f ′′( x ) > 0 , то і f ′′(c1 ) > 0 , тому y − y > 0 .

446
 x0 c1 c x x x c c1 x0 x

Рис. 190 Рис. 191

Отже, для будь-якої точки інтервалу (a; b ) ордината дотичної

y менша за ординату графіка кривої, що за означенням означає,
що крива в інтервалі (a; b ) вгнута.
Для доведення другого твердження використовують той са-
мий принцип, тільки тут вважають f ′′( x ) < 0 , тобто f ′′(c1 ) < 0 . ◑

Приклад № 61. Знайти інтервали опуклості та вгнутості кри-

вої y = 3 − x 2 .
▲ Обчислимо першу та другу похідні:
′ ′
y′ = (3 − x 2 ) = −2 x, y′′ = (− 2 x ) = −2 .
Маємо y′′ < 0 для всіх x ∈ R . Крива опукла (рис. 192). ▼
y

− 3 0 x
3

y = 3 – x2
Рис. 192

Точка x = x0 на рис. 193, що відокремлює опуклу частину від

вгнутої, є точкою перегину.
y

y = f (x)

а 0 x0 b x

Рис. 193

447
 Сформулюємо умови існування точок перегину.

◐ Теорема 21 (необхідна умова існування точки перегину).

Нехай функція y = f ( x ) в інтервалі (a; b ) має неперервну другу
похідну f ′′( x ) . Тоді, якщо точка з абсцисою x0 , M 0 ( x0 ; f ( x0 )) є
точкою перегину графіка функції y = f ( x ) , то f ′′( x0 ) = 0 , або
f ′′( x0 ) не існує.
Теорема доводиться від супротивного.

◐ Теорема 22 (достатня умова існування точки перегину).

Якщо друга похідна f ′′( x ) неперервної функції f ( x ) змінює знак,
переходячи через x0 , то точка M 0 ( x0 ; f ( x0 )) є точкою перегину
графіка функції.
Доведення. Нехай, наприклад, f ′′( x ) > 0 для x < x0 і f ′′( x ) < 0 для
x > x0 . У цьому разі для x < x0 графік функції f ( x ) вгнутий, а для
x > x0 — опуклий. Це означає, що точка x0 відокремлює інтервал
вгнутості від інтервалу опуклості графіка функції, тобто точка
M 0 ( x0 ; f ( x0 )) графіка функції є точкою перегину (див. рис. 193). ◑

Зауваження. Якщо в точці x = x0 друга похідна f ′′( x )

дорівнює нулю або не існує, але, переходячи через цю точку,
f ′′( x ) не змінює знака, то точка M 0 ( x0 ; f ( x0 )) не є точкою пе-
регину.
Приклад № 62. Знайти точки перегину та інтервали опуклос-
ті, вгнутості графіка функції:
а) y = x + 36 x 2 − 2 x3 − x 4 ;
б) y = ( x + 1)4 + e x ;
в) y = a − 3 x − b (a > 0, b > 0) .
▲ а) Область існування: x ∈ R . Знаходимо першу і другу похідні:
′
y′ = (x + 36 x 2 − 2 x3 − x 4 ) = 1 + 72 x − 6 x 2 − 4 x3 ,
′
y′′ = (1 + 72 x − 6 x 2 − 4 x3 ) = 72 − 12 x − 12 x 2 .
Прирівняємо y′′ до нуля та дістанемо рівняння 12 (x 2 + x − 6) = 0 ,
звідки знаходимо x1 = −3, x2 = 2 . Точок, в яких друга похідна не
існує, у даної функції немає.

448
 Досліджуємо знак y′′ на кожному з інтервалів, на які y′′ = 0
розбиває область існування. Результати дослідження заносимо до
таблиці:

х (−∞; − 3) (2; ∞ )
–3 (–3; 2) 2
у
y′′ – 0 + 0 –
y ◠ 294 ◡ 114 ◠

З таблиці видно, що графік функції в інтервалах (− ∞; − 3) ,

(2; ∞ ) — опуклий, а в інтервалі (–3; 2) — вгнутий. Точки з абсци-
сами x = −3, x = 2 є точками перегину графіка функції. Обчис-
люємо y (−3) = 294 та y (2) = 114 . Отже, точки (–3; 294) та (2; 114) є
точками перегину (рис. 194).
y

0
–3 2 x

Рис. 194

б) Область існування: x ∈ (−∞; ∞ ) .

Знаходимо першу і другу похідні:
′ ′
( ) ( )
y′ = ( x + 1) + e x = 4( x + 1) + e x ; y′′ = 4( x + 1) + e x = 12( x + 1) + e x .
4 3 3 2

Друга похідна додатна для всіх x ∈ R . Тому графік функції

y = ( x + 1) + e x вгнутий на всій числовій осі для всіх x ∈ R .
4

в) Область існування: x ∈ (−∞; ∞ ) .

Знаходимо y ′ і y′′ :
′
( ) 1 1
2
y′ = a − 3 x − b = − ( x − b ) 3 = −
−
,
3 3 ( x − b)
3 2

449
 1 2 ′ 1 2 2
y′′ =  − ( x − b ) 3  = −  −  ( x − b ) 3 =
5
− −
.
 3  3  3 9 3 ( x − b)
5

y′′ ≠ 0 за жодних значень х. y ′′ не існує, коли x = b (b > 0) .

Досліджуємо знак другої похідної на кожному з інтервалів, на
які точка x = b розбиває область існування. Результати дослі-
дження заносимо до таблиці
х (−∞; b ) (b; + ∞ )
b
у
y′′ – не існує +
y ◠ a ◡

Помічаємо, що друга похідна змінює знак при переході через

точку x = b , тому x = b є абсцисою точки перегину. Знайдемо її
ординату: y (b ) = a .
Отже, точка M (b; a ) — точка перегину. З виразу першої похі-
1 2
дної y′ = − ( x − b )− 3 випливає, що y′ < 0 для x ∈ R \ {b} , тобто фун-
3
кція спадає для x ∈ R \ {b} .
Будуємо графік функції (рис. 195).
y

0 b x

Рис. 195

11.5. Асимптоти кривих

Означення 14. Пряма l називається асимптотою кривої, як-
що відстань d від змінної точки M кривої до цієї прямої прямує
до нуля, коли точка M по кривій рухається в нескінченність
(рис. 196).

450
 y l
d

M (x; y)

0 x

Рис. 196
Надалі розрізнятимемо вертикальні (тобто паралельні осі ор-
динат) і похилі асимптоти.
1. Вертикальні асимптоти
Якщо lim f ( x ) = ∞ або lim f ( x ) = ∞ , або lim f ( x ) = ∞ , то пряма
x→a+0 x→a −0 x→a
x = a є вертикальною асимптотою кривої y = f ( x ) . Справедливе й
обернене твердження, а саме, якщо пряма x = a є асимптотою кри-
вої y = f ( x ) , то виконується одна з наведених раніше рівностей.
Отже, для відшукання вертикальних асимптот потрібно знай-
ти таке значення x = a , при прямуванні до якого аргументу x фун-
кція y = f ( x ) прямуватиме в нескінченність (рис. 197).
y
d M (x; y)

x=а

0 а x

d
M

Рис. 197
1
▲ Приклад № 63. Крива, що задана рівнянням y = , має
x −1
асимптоту x = 1 , оскільки для x → 1 функція має розрив другого
роду. Справді,
1
lim = +∞,
x →1+ o x −1
1
lim = −∞.
x →1− o x − 1

451
 1
Отже, крива y= має вертикальну асимптоту x = 1
x −1
(рис. 198). ▼
y

0 1 x
–1

Рис. 198

Може трапитись так, що графік функції наближається до асимп-

тоти з одного боку.

▲ Приклад № 64. Розглянемо функцію y = ln x . Обчислимо

односторонні границі: lim ln x = −∞, а lim ln x не існує.
x →0 + o x →0 −o
Пряма x = 0 є асимптотою кривої y = ln x , причому графік
функції y = ln x наближається до асимптоти x = 0 тільки справа
(рис. 199).
y

y = ln x
0 1 x

Рис. 199
2. Похилі асимптоти
Нехай лінія y = f ( x ) має похилу асимптоту (рис. 200), рівнян-
ня якої запишемо у вигляді y = kx + b . Визначимо k і b . Візьмемо
довільне значення x . На асимптоті йому відповідає деяка точка,
яку позначимо N (x; y ) , а точку, яка відповідає тому самому зна-
ченню аргументу x на кривій, позначимо M ( x; y ) . З точки M
опустимо перпендикуляр на пряму, що задана рівнянням y = kx + b ,

452
тобто на асимптоту. Точку перетину перпендикуляра з асимпто-
тою позначимо через P . За означенням асимптоти
lim M P = 0. (4.82)
x → +∞

y= f (x)
y M
y
P
N
ϕ K
0 x x

Рис. 200

Позначимо кут нахилу асимптоти до додатного напряму осі

OX через ϕ і розглянемо трикутник MNP . З цього трикутника
MP
знайдемо MN = , звідки MP = MN cos ϕ . Оскільки ϕ — ста-
cos ϕ
π
лий кут ( ϕ ≠ ), то з рівності (4.82) дістанемо
2

0 = lim M P = lim MN ⋅ cos ϕ = cos ϕ lim MN ,

x → +∞ x → +∞ x → +∞

тобто lim MN = 0 . І навпаки, з того, що

x → +∞

lim MN = 0 , (4.83)
x → +∞

випливає, що lim MP = 0 .
x → +∞
Але MN = KM − KN = y − y = f ( x ) − (kx + b ) , тоді рівність (4.83)
набуває вигляду
lim ( f ( x ) − (kx + b )) = 0. (4.84)
x → +∞

Отже, якщо пряма y = kx + b є асимптотою кривої y = f ( x ) , то

справджується рівність (4.84). Справджується також обернене
твердження.

453
 Визначимо тепер k і b . У рівності (4.84) винесемо x за дужки
і дістанемо
f ( x) b
lim x  − k −  = 0. (4.85)
x → +∞  x x
f (x) b
З рівності (4.85) випливає, що вираз x  − k −  є нескін-
 x x
 f (x) b
ченно малою функцією для x → +∞ , тобто x  − k −  = α (x) .
 x x
f ( x) b α (x)  f (x) b α ( x)
Тоді −k − = і lim  − k −  = lim . Оскільки
x x x x → +∞ x x  x → +∞ x
b α( x) f (x)
b — стала, то lim = 0 і lim = 0 , тоді lim  − k  = 0 ,
x → +∞ x x → +∞ x x → +∞ x 
звідки
f (x)
k = lim . (4.86)
x → +∞ x
Підставивши тепер знайдене k у рівність (4.84), дістанемо
b = lim ( f ( x ) − k x ) . (4.87)
x → +∞

Отже, пряма y = kx + b є асимптотою кривої y = f ( x ) для

x → +∞ . Коефіцієнти k і b визначаються за формулами (4.86),
(4.87). Якщо принаймні одна з границь (4.86), або (4.87) не існує,
то крива не має похилих асимптот.
Ми розглянули випадок, коли x → +∞ . Аналогічно розглядаєть-
ся випадок, коли x → −∞ , причому всі формули справедливі і для
x → −∞ . Зокрема, якщо k = 0 , крива y = f ( x ) має горизонтальну
асимптоту. Якщо k = 0 і b = 0 , то асимптотою буде сама вісь OX .
Приклад № 65. Знайти асимптоти графіка функції:
x2 x
а) y = ; б) y = 2 .
2x −1 x −1
x2 1
▲ а) Оскільки lim = ±∞ , то пряма x = — вертикальна
1
x→ ±0 2 x − 1 2
2

асимптота.
Рівняння похилої асимптоти шукатимемо у вигляді y = kx + b .
Обчислимо k та b :

454
 x2 x 1
k = lim = lim = ,
x →∞ x(2 x − 1) x → ∞ 2 x − 1 2
 x2 1  2x2 − 2x2 + x 1
b = lim  − x  = lim = .
x →∞ 2 x − 1
 2  x → ∞ 2(2 x − 1) 4
1 1
Звідси маємо, що пряма y = x + є похилою асимптотою для
2 4
x2
графіка функції y = .
2x −1
Пізніше ми побудуємо графік цієї функції, коли проведемо
повне її дослідження (рис. 201).
x x
б) Оскільки lim = −∞, lim = +∞,
x →1− o x2 −1 x →1+ o x2 −1
x x
lim = +∞, lim = −∞ ,
x → −1− o x2 − 1 x → −1+ o x2 − 1
то прямі x = 1, x = −1 — вертикальні асимптоти.
Щоб знайти похилі асимптоти, шукаємо границі
f (x) x
k = lim = lim = 0,
x →∞ x x →∞ x(x 2 − 1)
1
x
b = lim ( f ( x ) − k x ) = lim 2 = lim x = 0.
x →∞ x →∞ x − 1 x →∞ 1
1− 2
x
Отже, y = 0 — горизонтальна асимптота (частинний випадок
похилої асимптоти).

11.6. Загальна схема дослідження функції

та побудова її графіка
Зі шкільного курсу математики відомий метод побудови
графіка функції за точками. У розділі III ми повторили метод
побудови графіка функції за певними її властивостями. Але й
один, і інший метод мають свої недоліки, які, по-перше, поля-
гають в тому, що ці методи не дозволяють в загальному випад-
ку знайти напрям опуклості чи вгнутості графіка функції, то-
чок перегину тощо.

455
 На основі вивчених у цьому параграфі властивостей функції
та деяких властивостей функції, розглянутих у попередньому
розділі, рекомендуємо далі схему дослідження функції та побу-
дови її графіка.
Нехай задано функцію y = f ( x ) . Схема дослідження цієї фун-
кції така:
1. Знайти область визначення функції.
2. Дослідити функцію на парність і непарність.
Дослідження функції на парність і непарність полегшує побу-
дову графіка. Так, якщо функція парна, то її графік симетричний
відносно осі OY , а якщо непарна — то відносно початку коорди-
нат. Тому досить побудувати графік функції тільки для x ≥ 0 , а
потім симетрично відобразити відносно осі OY (для парної фун-
кції) для x < 0 і відносно початку координат (для непарної функ-
ції) для від’ємних значень x .
3. Дослідити функцію на періодичність. Це дослідження до-
зволяє побудувати графік не в усій області визначення функції, а
тільки на її періоді, потім цю частину графіка повторюють на
кожному відрізку довжиною T , де T — період функції.
4. Знайти нулі функції, тобто точки перетину графіка функції з
осями координат, інтервали знакосталості функції.
5. Знайти точки розриву функції та дослідити їх характер.
6. Знайти асимптоти графіка функції.
7. Дослідити функцію на екстремум: інтервали монотонності
функції, точки екстремуму й екстремальні значення.
8. Знайти інтервали опуклості та вгнутості графіка функції,
точки перегину.
9. На основі проведеного за пп. 1—8 дослідження побудувати
графік функції.
Зазначимо, що п. 6 можна ставити на передостаннє місце, тоб-
то після знаходження інтервалів опуклості та вгнутості графіка
функції. Ми рекомендуємо знаходити асимптоти кривої після до-
слідження функції на неперервність, оскільки вважаємо це раціо-
нальнішим. Адже якщо функція в деякій точці має розрив друго-
го роду, то така точка, назвемо її x = a , є точкою нескінченного
розриву, тоді пряма x = a буде вертикальною асимптотою графі-
ка функції.

x2
Приклад № 66. Дослідити функцію y = та побудувати її
2x −1
графік.
▲ 1. Область існування заданої функції є об’єднання інтервалів:

456
 1 1
x ∈  − ∞;  ∪  ; + ∞  .
 2 2 
2. Дослідимо функцію на парність:
( − x )2 x2  y( x ).
y (− x ) = =− ≠ 
2(− x ) − 1 2 x + 1 − y ( x ),
тобто функція ні парна, ні непарна. Тому розглядатимемо її на
всій області існування.
3. Функція не періодична.
4. Знайдемо точки перетину графіка функції з осями координат:
x2
з віссю OX : y = 0, = 0, x = 0;
2x − 1
з віссю OY : x = 0, y = 0.
Отже, маємо одну точку перетину з осями координат — поча-
ток координат O(0; 0) .
1
5. Дослідимо функцію на неперервність. Оскільки для x =
2
1
функція невизначена, то x = — точка розриву. Досліджуємо
2
характер розриву. Для цього обчислимо односторонні границі:
x2 x2
lim = −∞, lim = +∞.
1
x→ −0 2x −1 1
x→ +0 2x −1
2 2

1
Отже, точка x = є точкою розриву другого роду.
2
1
6. Пряма x = є вертикальною асимптотою графіка функції.
2
Нехай y = kx + b — похила асимптота. Обчислимо k і b:
f ( x) x2 1
k = lim = lim = ;
x →∞ x x → ∞ x( 2 x − 1) 2
 x2 1  1
b = lim ( f ( x ) − k x ) = lim  − x  = .
x →∞ 2 x − 1 2  4
x →∞

1 1
Отже, пряма y = x + є похилою асимптотою.
2 4

457
 7. Дослідимо функцію на екстремум. Для цього знайдемо пер-
шу похідну:
′
 x 2  2 x(2 x − 1) − x 2 ⋅ 2 2 x 2 − 2 x 2 x( x − 1)
y ′ =   = = = .
 2x − 1  (2 x − 1)2 (2 x − 1)2 (2 x − 1)2
Знайдемо критичні точки. Прирівняємо похідну до нуля:
 x = 0,
y′ = 0 : 2 x( x − 1) = 0, 
 x = 1.
1
Похідної y ′ не існує для x = . Отже, критичними є точки
2
1
x1 = 0, x2 = 1, x3 = .
2
Випишемо інтервали монотонності графіка функції. Результа-
ти занесемо до таблиці:

х  0; 1  1  1 ; 1
у (−∞; 0) 0     1 (1; + ∞ )
 2 2 2 
y′ + 0 – не існує – 0 +
y ↗ 0 ↘ не існує ↘ 1 ↗
max min

−2(−2)
Для x ∈ (−∞; 0) , y′(− 1) = > 0 , а для
9
1 3
−
 1  1  2  4 
x ∈  0;  , y′  = <0.
 2 4 1
4
3 1
1 3 − 
Якщо x ∈  ; 1 , то y′  = 2  4  < 0 , а якщо x ∈ (1; + ∞ ) , то
2  4 1
4
4
y′(2) = > 0 .
9

458
 Робимо висновок, що функція зростає на інтервалах (− ∞; 0 ) ,
1 1
(1; + ∞ ) і спадає, коли x ∈  0;  ∪  ; 1 .
2 2  
Переходячи через точку x = 0 , похідна змінює знак з «+» на «–»,
тому x = 0 — абсциса точки максимуму, ymax = y (0 ) = 0 . Перехо-
дячи через точку x = 1 , похідна змінює знак з «–» на «+», тому
x = 1 є абсцисою точки мінімуму, а ymin = y(1) = 1 .
1
Переходячи через точку x = , похідна не змінила знака, тому
2
в цій точці функція не має екстремуму.
8. Визначимо точки перегину та інтервали опуклості і вгнуто-
сті графіка функції. Для цього обчислимо другу похідну:
′
 2x 2 − 2x  (4 x − 2)(2 x − 1) 2 − 2(2 x − 1) 2 (2 x 2 − 2 x )
y ′′ =  
2 
= =
 (2 x − 1)  (2 x − 1) 4
(2 x − 1)(8 x 2 − 4 x − 4 x + 2 − 8 x 2 + 8 x ) 2
= = .
(2 x − 1) 4
(2 x − 1)3
Друга похідна не перетворюється в нуль у жодній точці; у то-
1
чці x = y′′ не існує. Випишемо інтервали вгнутості і опуклості:
2
1
x ∈  − ∞; , y′′(0) = −2 < 0, функція опукла;
 2
1
x ∈  ; + ∞ , y ′′(1) = 2 > 0, функція вгнута.
2 
9. Будуємо графік функції.
Перш за все на осі OX виділяємо характерні точки: точки роз-
риву, нулі, точки екстремуму, абсциси точок перегину. На пло-
щині XOY відмічаємо точки екстремуму, точки перегину, прово-
димо асимптоти.
x2
Використовуючи проведене дослідження функції y = ,
2x −1
будуємо її графік (рис. 201). ▼

459
 y

1
1 1
y= x+
1 2 4
1
− 4
2
0 1 1 x
2

Рис. 201
1 − x3
Приклад № 67. Дослідити функцію y = та побудувати її
x2
графік.
▲ 1. Область існування: x ∈ (−∞; 0) ∪ (0; + ∞ ) .
2. Дослідимо на парність і непарність функцію
1 − (− x ) 1 + x 3
3
y (− x ) = = 2 .
( − x )2 x
Отже, функція ні парна, ні непарна.
3. Функція не періодична.
4. Знайдемо точки перетину графіка функції з осями координат:
y = 0, 1 − x3 = 0, x = 1 .
Отже, графік перетинає вісь OX у точці (1; 0), вісь OY не
перетинає.
5. Дослідимо функцію на неперервність: x = 0 — точка розри-
ву. Оскільки
1 − x3 1 − x3
lim = +∞, lim = +∞,
x →0 −o x 2 x →0+ o x 2

то x = 0 — точка розриву другого роду.

6. x = 0 — вертикальна асимптота.
Нехай y = kx + b — похила асимптота. Обчислимо k і b :
f (x) 1 − x3  1 − x3 
k = lim = lim 3 = −1, b = lim  2 + x  = 0.
x →∞ x x →∞ x x →∞
 x 

460
 Отже, пряма y = − x — похила асимптота.
7. Дослідимо функцію на екстремум:
′ ′ ′
 1 − x 3  (1 − x 3 ) x 2 − (x 2 ) (1 − x3 ) − 3x 4 − 2 x (1 − x3 )
y′ =  2  = = =
 x  (x 2 )2 x4
x (− 3x 3 − 2 + 2 x 3 ) x3 + 2
= = − .
x4 x3

Похідна y′ = 0 для x 3 + 2 = 0 , тобто для x = −3 2 , і не існує для

x = 0 . Отже, x1 = −3 2 і x2 = 0 — критичні точки.
Дослідимо знак похідної в кожному з інтервалів (− ∞; − 3 2 ) ,
(− 3
)
2 ; 0 , (0; + ∞ ) , на які точки x = 0 , x = −3 2 розбивають область
існування. Результати заносимо до таблиці:

у
х
(− ∞; − 2 ) 3
−3 2 (− 3
2; 0 ) 0 (0; + ∞ )

y′ – 0 + не існує –

y 3
↘ 3 ↗ не існує ↘
4
min

Отже, xmin = −3 2 , ymin = y (− 3 2 ) = 3

3 1 − x3
. Функція y = зрос-
4 x2
( )
тає, якщо x ∈ − 2 ; 0 , і спадає, якщо x ∈ − ∞; − 3 2 ∪ (0; + ∞ ) .
3
( )
8. Дослідимо на опуклість, вгнутість, знайдемо точки перегину:

− 3x 2 ⋅ x3 − 3x 2 (− x 3 − 2) (− 3x3 + 3x3 + 6) x 2 6
y′′ = = = 4.
x6 x6 x

Похідна y′′ ≠ 0 ні для яких значень x ; y′′ не існує, коли x = 0;

y (−1) > 0, y′′(1) > 0 , отже, графік функції вгнутий на всій області
′′
визначення і точок перегину не має.
9. Будуємо графік функції (рис. 202). ▼

461
 y

3
3
4

−3 2 0 1 x

Рис. 202
x3 − 4
Приклад № 68. Побудувати графік функції y = .
( x − 1)3
▲ Область існування функції — множина всіх дійсних чисел,
крім точки 1. З’ясуємо, як поводить себе функція поблизу точки
1, а також, коли x → −∞ і x → +∞ . Коли x → 1 , то чисельник дро-
бу наближається до числа –3, а знаменник — до 0. При цьому
знаменник залишається додатним, якщо x > 1 , і від’ємним, якщо
x < 1 . Отже, значення функції прямує до −∞ , якщо x наближа-
ється до 1 справа, і до +∞ , якщо x наближається до 1 зліва. Пря-
ма x = 1 — асимптота шуканого графіка. Далі,
1 − 4 
x3 − 4  
lim = lim  x 3  = 1.
| x |→ +∞ ( x − 1)3 3
| x |→ +∞
1 − 1 
 
 x
Це означає, що пряма y = 1 — асимптота шуканого графіка
для x → −∞ і x → +∞ .
Графік функції перетинає вісь абсцис в єдиній точці x = 3 4 .
У всіх точках з області визначення функція диференційовна, а тому
вона неперервна. Щоб дістати повне уявлення про графік, достатньо
визначити екстремальні точки і проміжки монотонності. Маємо
3(x 2 − 4)
y′ = − .
( x − 1)4
Похідна від’ємна для x < −2 і x > 2 , і додатна для | x | < 2 .

462
 Отже, на проміжках (−∞; − 2) і (2; + ∞ ) функція спадає, а на
проміжках (–2; 1) і (1; 2) — зростає; x = −2 — точка мінімуму, а
x = 2 — точка максимуму функції. Відповідні екстремальні зна-
4
чення функції: y (− 2 ) = , y (2) = 4.
9
x2 + x − 8
Обчислимо другу похідну: y′′ = 6 . y′′ = 0 для
( x − 1)5
− 1 − 33 − 1 + 33
x 2 + x − 8 = 0 , тобто для x1 = , x2 = . y′′ не існує
2 2
для x = 1 . Для x ∈ (−∞; x1 ), y′′(−4) < 0 ; а для x ∈ ( x1; 1) , y′′(0) > 0 ; як-
що x ∈ (1; x2 ) , то y′′(2 ) < 0 і для x ∈ ( x2 ; + ∞ ) , y′′(4 ) > 0 . Отже, графік
функції на інтервалах (−∞; x1 ) , (1; x2 ) — опуклий, а на інтервалах
− 1 − 33 − 1 + 33
( x1; 1) , ( x2 ; + ∞ ) — вгнутий. Точки x1 = , x2 = ,
2 2
x3 = 1 — точки перегину. Асимптоти:
1) x = 1 — вертикальна асимптота;
2) нехай y = kx + b — рівняння похилої асимптоти. Обчислимо
k і b:
f (x) x3 − 4 x3 − 4
k = lim = lim = 0, b = lim ( f ( x ) − k x ) = lim = 1.
x →∞ x x → ∞ ( x − 1)3 x x →∞ x → ∞ ( x − 1)3

Тобто y = 1 — горизонтальна асимптота.

x3 − 4
Графік функції y = зображено на рис. 203.▼
( x − 1)3
y

3
4

1
4
9
x1 –2 0 1 2 x2 x

Рис. 203

463
 § 12. НАБЛИЖЕНІ МЕТОДИ
РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ

Розглянемо задачу про обчислення коренів рівняння f ( x ) = 0 .

Точне відшукання коренів можливе лише в деяких частинних ви-
падках, причому формули для обчислення коренів рівняння
f ( x ) = 0 навіть у цих частинних випадках бувають складними і
громіздкими (наприклад, відшукання коренів алгебраїчних рів-
нянь x 3 − 3x 2 + 2 x − 4 = 0, x 4 + 4 x + 3 = 0 ). Виникає потреба вивчен-
ня наближених методів знаходження коренів рівняння f ( x ) = 0 .
Розглянемо задачу обчислення дійсних коренів рівняння
f ( x ) = 0 , або задачу визначення нулів функції y = f ( x ) . Нехай
функція f ( x ) визначена і неперервна на деякому проміжку [α; β]
і має там неперервну першу і другу похідні.
Наближене обчислення дійсних коренів має два етапи:
А. Відокремлення (ізоляція) кореня, тобто виділення з області
визначення функції f ( x ) такого проміжку [α k ; β k ] = [a; b] , в якому є
один і тільки один корінь рівняння f ( x ) = 0 . Інакше кажучи, інтер-
вал (α; β ) розбивається на такі відрізки [α k ; βk ] ⊂ (α; β ) , що на відріз-
ку [α k ; β k ] = [a; b] міститься лише один корінь рівняння f ( x ) = 0 .
Б. Обчислення, або уточнення, цього кореня з заданим сте-
пенем точності, тобто доведення його до заданої точності.

12.1. Відокремлення кореня рівняння

Для відокремлення коренів рівняння використовують теорему,
яку розглянемо тут без доведення.

◐ Теорема 23. Якщо:

1) неперервна на відрізку [α; β] функція f ( x ) набуває значен-
ня різних знаків на кінцях відрізка [α; β] , тобто f (α ) ⋅ f (β) < 0 , то
всередині цього відрізка міститься хоча б один корінь ( x = a ) рів-
няння f ( x ) = 0 (тобто f (a ) = 0 );
2) корінь рівняння f ( x ) = 0 буде єдиним, якщо похідна f ′( x )
існує і зберігає сталий знак усередині інтервалу (α; β ) .
Перша умова теореми 23 забезпечує існування на [α; β] при-
наймні одного кореня, а умова друга — тільки одного кореня. ◑

464
 Нагадаємо, що алгебраїчне рівняння степеня n має не більше
ніж n дійсних коренів. Якщо для такого рівняння одержимо змі-
ну знаків функції, то в такий спосіб усі його корені будуть від-
окремлені.
Приклад № 69. Відокремити корені рівняння
f ( x ) = x 3 − 2 x 2 − x + 2 = 0. (4.88)
▲ Складемо таблицю, обчислюючи при цьому
f (−3) = −40 < 0; f (−2) = −12 < 0; f (0 ) = 2 > 0;
f (1,5) = −0,625 < 0; f (3) = 8 > 0.

х знак f ( x )
–3 –
–2 –
0 +
1,5 –
3 +

Отже, інтервал (–3; –2) не містить коренів, а інтервали (–2; 0),

(0; 1,5) і (1,5; 3) містять принаймні по одному кореню.
Оскільки рівняння (4.88) третього степеня, то воно має не бі-
льше від трьох дійсних коренів. Дістали три інтервали, які міс-
тять корені рівняння (4.88). Отже, всі корені рівняння (4.88) роз-
міщено в інтервалах (–2; 0), (0; 1,5), (1,5; 3). ▼
Наведемо всі можливі положення графіка функції f ( x ) , яка
задовольняє умови теореми 23 (рис. 204—207).
y y

f ' (x) > 0 f ' (x) < 0

f (x) f (x) β
α
0 x0 а β x α 0 а x0 x

Рис. 204 Рис. 205

465
 y y
f (x)
f ' (x) > 0

f ' (x) < 0

f (x)

а β α а
0 α x0 x 0 x0 β x

Рис. 206 Рис. 207

Ефективним методом установлення кількості дійсних коренів

рівняння f ( x ) = 0 і відшукання значень самих коренів є графіч-
ний метод.

12.2. Графічний метод відшукання

коренів рівняння f ( x ) = 0

Очевидно, що побудова ескізу графіка функції y = f ( x ) і при-

близне знаходження точок перетину його з віссю OX є одним з
методів відшукання коренів рівняння f ( x ) = 0 . Але цей метод не
завжди простий. Іншим, більш продуктивним, є метод зображен-
ня рівняння f ( x ) = 0 у вигляді ϕ1 ( x ) = ϕ2 ( x ) (тобто розкладання
f ( x ) на два доданки ϕ1 ( x ) і − ϕ2 ( x ) : f ( x ) = ϕ1 ( x ) − ϕ2 ( x ) , де графі-
ки y1 = ϕ1 ( x ) і y2 = ϕ2 ( x ) простіші, ніж y = f ( x ) ). Очевидно, що аб-
сциси точок перетину графіків y1 = ϕ1 ( x ) і y2 = ϕ2 ( x ) будуть шу-
каними коренями рівняння f ( x ) = 0 (на рис. 208 таким коренем є
точка a ).
y
y = ϕ1 (x)

y = ϕ 2 (x)

y = f (x)
0 а x

Рис. 208

466
 Зауважимо, що в процесі знаходження коренів рівняння f ( x ) = 0
графічним методом видна і кількість коренів такого рівняння.
Приклад № 70. Відокремити графічним методом корені
рівняння
e − x + x 2 − 2 = 0. (4.89)
y

1 y = e –x

− 2 x1 0 x2 2 x
y = 2 – x2
Рис. 209
▲ Запишемо рівняння (4.89) у вигляді e − x = 2 − x 2 і розглянемо
дві функції ϕ1 ( x ) = e − x та ϕ2 ( x ) = 2 − x 2 . Точка перетину графіків
цих функцій і є коренем рівняння (4.89). На рис. 209 зображено
графіки названих функцій. Можна помітити, що рівняння (4.89)
має два дійсних корені (графіки перетинаються у двох точках
x1 і x2 ), причому один з коренів від’ємний, а інший — додатний.
Обидва корені за абсолютною величиною не перевищують 2 .▼
Загальна оцінка похибки наближеного кореня дається теоре-
мою 24.
◐ Теорема 24. Нехай a — точний, а – x наближений корені
рівняння f ( x ) = 0 , і такі, що вони обидва містяться на тому само-
му відрізку [α; β] , причому | f ′( x ) | ≥ m1 > 0 для α ≤ x ≤ β . У такому
| f (x ) |
разі справедлива оцінка | a − x | ≤ .
m1

12.3. Методи уточнення (або обчислення)

кореня рівняння f ( x ) = 0

Відомі такі методи уточнення кореня рівняння f ( x ) = 0 :

1) метод половинного поділу;
2) метод хорд;

467
 3) метод дотичних;
4) метод ітерацій та ін.
Розглянемо детально метод хорд і метод ітерацій.
Метод хорд
Нехай f (α ) < 0, f (β) > 0 і f ′′( x ) > 0 (випадок f ′′( x ) < 0 зводить-
ся до попереднього, якщо записати рівняння у вигляді − f ( x ) = 0 ).
За таким умов на функцію f (x ) крива буде вгнутою (у випадку
f ′′( x ) < 0 — опуклою) (рис. 210, 211).
y y
В A

α = c0 x0 x1 x2 x3 x1 x0 c0 = β
0 а β= A x A=α 0 а
A3 x
A A1 A2 В
Рис. 210 Рис. 211

Геометрично метод хорд зводиться до заміни кривої y = f ( x )

хордою, яка проходить через точки A(α; f (α )) , B(β; f (β)) і пере-
тинає вісь OX у точці x0 .
Рівняння хорди AB є рівнянням прямої, що проходить через
дві задані точки A і B:
x−α y − f (α )
= .
β − α f (β ) − f (α )

Візьмемо y = 0 і x = x0 та дістанемо
x0 − α 0 − f (α )
= ,
β−α f (β ) − f (α )
звідки
f (α )
x0 = α − (β − α ). (4.90)
f (β ) − f (α )
Число x0 беремо за нульове наближення шуканого кореня.

468
 Очевидно, що за зроблених припущень f ′( x ) > 0 і f ′′( x ) > 0 на
[α; β] точка ( x0 ; 0 ) буде міститися з боку вгнутості графіка функ-
ції і поділить проміжок [α; β] на два проміжки [α; x0 ] і [ x0 ; β] , в
одному з яких буде корінь a (див. рис. 210 або 211).
Новий проміжок, що відокремлює корінь, можна визначити,
порівнюючи знаки f (α ), f ( x0 ) і f (β) . Або, якщо уважно проана-
лізувати рис. 210, бачимо, що точка x0 ближче до точки α , ніж
a , якщо f ′ ⋅ f ′′ > 0 і відокремний проміжок — [ x0 ; β] ( β — неру-
хома точка), а якщо f ′ ⋅ f ′′ < 0 (рис. 205, 206 або рис. 211), то від-
окремний проміжок — [α; x0 ] ( α — нерухома точка).
Далі повторюємо ту саму процедуру на новому відокремному
проміжку ( [α; x0 ] або [ x0 ; β] ) (рис. 210).
Через точки A1 ( x0 ; f ( x0 )) і B(β; f (β)) проводимо хорду A1 B , яка
перетинає вісь OX у точці x1 . Знаходимо
f ( x0 )
x1 = x0 − (β − x0 ).
f (β ) − f ( x0 )
Продовжуючи цей процес, знайдемо
f ( xn )
xn +1 = xn − (β − xn ) (4.91)
f (β) − f ( xn )
(це для випадку, якщо f (α ) < 0 , а f (β ) > 0 ).
Якщо f (α ) > 0 і f (β ) < 0 , то нерухомий лівий кінець відрізка,
тобто α (рис. 211), а послідовні наближення кореня знаходимо за
формулою
f ( xn )
xn + 1 = xn − ( xn − α ). (4.92)
f ( xn ) − f ( α )
Висновки:
— нерухомий той кінець, для якого знак функції f ′( x ) збіга-
ється зі знаком f ′′( x ) : f ′( x ) ⋅ f ′′( x ) > 0 ;
— послідовні наближення xn лежать з того боку кореня a , де
знак функції f ′( x ) протилежний знаку її другої похідної f ′′( x ) :
f ′( x ) ⋅ f ′′( x ) < 0 .
Процес наближень зупиняємо тоді, коли абсолютна величина
різниці між двома послідовними наближеннями xn +1 і xn не пере-
вищує заданого числа ε > 0 :

469
 | xn +1 − xn |< ε. (4.93)
Число xn +1 беремо за наближене значення а: a ≈ x n +1 .

Алгоритм методу хорд

1. Нехай відомо проміжок [α; β] , який відокремлює корінь рі-

вняння f ( x ) = 0 : ε > 0 — задано (якщо [α; β] не задано в задачі, то
його відокремлюємо, використовуючи терему 23).
2. Обчислюємо f (α ) , f (β) , f ′( x ) , f ′′( x ) , визначаємо знаки
f ′( x ) і f ′′( x ) на [α; β] . Якщо f ′( x ) ⋅ f ′′( x ) > 0 , то беремо β за неру-
хомий кінець (позначимо β = A, α = C0 ), якщо f ′( x ) ⋅ f ′′( x ) < 0 , по-
значаємо β = C0 , α = A , беремо α за нерухому точку.
3. Знаходимо f (C0 ), f ( A) . Визначаємо x0 за формулою (4.90).
4. Визначаємо знак f ( x0 ) , обчислюємо x1 за формулою
(4.91) (якщо f ′( x ) ⋅ f ′′( x ) > 0 ), або за формулою (4.92) (якщо
f ′( x ) ⋅ f ′′( x ) < 0 ).
5. Обчислюємо | x1 − x0 | . Якщо | x1 − x0 | < ε , то процес закінчу-
ємо, беремо a ≈ x1 ; якщо | x1 − x 0 | ≥ ε , то переходимо до п. 4, об-
числюємо f ( x1 ) .
6. Обчислюємо x2 за формулою (4.91) або (4.92), беремо
n = 1 і т. д.
7. Нехай визначено xn — п-не наближення. Обчислюємо f ( xn ) і
(n + 1)-ше наближення за формулою

xn − A
xn +1 = xn − f ( xn ) .
f ( xn ) − f ( A )

8. Обчислюємо | xn+1 − xn | . Якщо | x n +1 − x n | < ε , то процес за-

кінчуємо; a ≈ xn+1 . У протилежному випадку, якщо | x n +1 − x n | ≥ ε ,
повторюємо дії 4 та 5.

Приклад № 71. Обчислити корінь рівняння x 4 + x 3 − 36 x − 20 = 0

для ε = 0,02 методом хорд.
▲ Позначимо f ( x ) = x 4 + x 3 − 36 x − 20 . Обчислимо f (0 ) = −20 < 0,
f (5) = 550 > 0 . Отже, проміжок [0; 5] містить принаймні один
корінь.

470
 Обчислюємо f ′( x ) = 4 x 3 + 3 x 2 − 36 . Вивчимо знак f ′( x ) на [0; 5]:

f ′(0) = −36 < 0; f ′(4) = 268 > 0,

тобто на [0; 5] існує один корінь.

Маємо f (0 ) < 0 . Обчислимо f (1) = −54 < 0 . За теоремою 23 ін-
тервал (0; 1) коренів не містить.
Обчислюємо f (2) = −68 < 0 і f (1) < 0 , тобто проміжок [1; 2] не
містить коренів.
Обчислюємо:

f (3) = 81 + 27 − 108 − 20 = −20 < 0,

f (4) = 256 + 64 − 144 − 20 = 156 > 0,
f (5) = 550 > 0.

Отже, проміжок [3; 4] містить один корінь, оскільки f (3) < 0,

f (4) > 0, f ′( x ) > 0 для x ∈ (3; 4) , f ′′( x ) = 12 x 2 + 6 x > 0 для x ∈ (3; 4) ,
тобто f ′( x ) f ′′( x ) > 0 на інтервалі (3; 4).
Обчислимо

f (−1) = 1 − 1 + 36 − 20 = 16 > 0, f (1) = 1 + 1 − 36 − 20 = −54 < 0.

Отже, інтервал [–1; 1] також містить принаймні один корінь.

1. Розглядаємо інтервал [3; 4]. Уточнимо корінь рівняння
x 4 + x 3 − 36 x − 20 = 0 на цьому інтервалі методом хорд.
2. Маємо
f (3) = −20 < 0, f (4 ) = 156 > 0,
f ′(3,5) = 4 (3,5) + 3 ⋅ (3,5) − 36 = 172,25 > 0,
3 2

f ′(x ) > 0 для x ∈ (3; 4) ; f ′( x ) f ′′( x ) > 0 для x ∈ (3; 4) . Нерухомим бу-
де правий кінець β = A = 4 , а α = C0 = 3 .
3. Визначаємо x0 :
C0 − A  β−α 
x 0 = C 0 − f (C 0 ) ,  x 0 = α − f (α ) ⋅ ,
f (C 0 ) − f ( A)  f (β ) − f (α ) 
− 20 (3 − 4) 20 137
x0 = 3 − = 3+ = .
− 20 − 156 176 44

471
 4. Обчислюємо f ( x0 ) :
4 3
137   137   137  137
f  x0 = =  +  − 36 ⋅ − 20 ≈
 44   44   44  44
≈ 93,987816 + 30,185868 − 112,0909 − 20 = −7,91722 < 0.
x0 − A
Обчислюємо x1 = x 0 − f ( x 0 ) , тому
f ( x 0 ) − f ( A)
137
−4
137 44 137
x1 = + 7,91722 ⋅ ≈ + 0,0428114 = 3,1564477.
44 − 7,91722 − 156 44
137
5. Обчислюємо | x1 − x0 |= 3,1564477 − = 0,0428111 > ε.
44
6. Визначаємо f ( x1 ) = f (3,1564477 ) = −2,91935 < 0; обчислюємо
x2 за формулою
x1 − A
x2 = x1 − f ( x1 ) ;
f ( x1 ) − f ( A)
3,1564477 − 4
x2 = 3,1564477 + 2,91935 ⋅ ≈ 3,1719436.
− 2,91935 − 156
7. Обчислюємо | x 2 − x1 | = | 3,1719436 − 3,1564477 | = 0,01549 < ε .
Процес закінчуємо. Корінь a ≈ x2 = 3,1719436. ▼
Приклад № 72. Відокремити корені рівняння
x − cos (0,387 x ) = 0
графічно та уточнити один з них методом хорд з точністю до 0,001.
▲ x = cos (0,387 x ) .
Побудуємо графіки функцій y = x і y = cos (0,387 x ) (рис. 212).
у
у= x
1 x0
π
0,387

π 0 π х
−
0,774 0,774
у = cos (0,387х)

Рис. 212

472
x0 — єдиний корінь рівняння x − cos (0,387 x ) = 0 .
π
0 < x0 < .
0,774
Уточнимо корінь методом хорд із точністю до 0,001.
f ( x ) = x − cos (0,387 x ) .

 π 
f (0 ) = −1 < 0; f   ≈ 2,014 > 0.
 0,774 
π 
Отже, проміжок  0;  має хоча б один корінь.
 0,774 
1  π 
f ′( x ) = + sin (0,387 x ) ⋅ 0,387 > 0 для всіх x ∈ 0; ;
2 x  0,774 
3
1  1  −2
f ′′( x ) =  −  x + (0,387 ) ⋅ cos (0,387 x ) < 0, f ′( x ) ⋅ f ′′( x ) < 0.
2

2 2
π 
Застосуємо формулу методу хорд до відрізка 0; :
 0,774 
 π 
 − 0  f (0 )
 0,774  4,06 ⋅ (− 1)
x1 = 0 − ≈− ≈ 1,347,
 π  2,014 − (− 1)
f  − f (0 )
 0,774 
f ( x1 ) = 1,347 − cos (0,387 ⋅ 1,347 ) ≈ 0,286 > 0.
Отже, корінь x 0 ∈ (0; x1 ) .
f ( x1 )( x1 − a ) 0,286 ⋅1,347
x2 = x1 − = 1,347 − ≈ 1,047;
f ( x1 ) − f (a ) 0,286 − (− 1)

f ( x 2 ) = 1,047 − cos (23°) ≈ 0,1025 > 0.

Отже, x 0 ∈ (0; 1,047 ).
f ( x2 )( x2 − a ) 0,1025 ⋅ 1,047
x3 = x2 − = 1,047 − ≈ 0,9497,
f ( x2 ) − f ( a ) 0,1025 + 1

f ( x3 ) = 0,9497 − cos (0,387 ⋅ 0,9497 ) ≈ 0,9745 − 0,9336 = 0,0409 > 0.

473
 Отже, x 0 ∈ (0; x 3 ).
f ( x3 )( x3 − a ) 0,0409 ⋅ 0,9497
x4 = x3 − = 0,9497 − ≈ 0,912.
f ( x3 ) − f (a ) 0,0409 + 1

f ( x4 ) ≈ 0,955 − cos 200 ≈ 0,955 − 0,9397 ≈ 0,015 > 0,

x 0 ∈ (0; x 4 ).
0,015 ⋅ 0,912
x5 = 0,912 − = 0,898,
0,015 + 1
f ( x 5 ) = 0,947 − cos 18° ≈ 0,947 − 0,9511 < 0.
Отже, x 0 ∈ ( x 5 ; x 4 ).
−0,0041
x6 = 0,898 − ⋅ (0,912 − 0,898) = 0,898 + 0,00005 = 0,89805,
− 0,0041 + 1
f ( x6 ) = 0,947659 − 0,9449 = 0,002759 > 0.
Корінь x 0 ∈ ( x 5 ; x 6 ).
x6 − x5 = 0,89805 − 0,898 = 0,0005 < 0,001.
Корінь x 0 ≈ x 6 = 0,89805.
Відповідь: 0,89805 . ▼
Метод ітерацій
Нехай задано рівняння
f (x) = 0 , (4.94)
яке має точний корінь x = a (дійсний корінь), відокремлений ін-
тервалом (α; β ) , причому f ( x ) — диференційовна на відрізку [α; β]
функція.
Зведемо рівняння (4.94) до вигляду
x = ϕ ( x) (4.95)
( ϕ ( x ) − x = f ( x ) , або x − ϕ ( x ) = f ( x ) ). Рівняння (4.94) і (4.95) ма-
ють той самий корінь на інтервалі (α; β ) .
Метод ітерацій полягає в такому:
— за нульове наближення кореня вибираємо будь-яку точку
x0 із (α; β ) ;

474
 — підставляємо x0 у праву частину рівняння (4.95), дістанемо
x1 = ϕ ( x 0 ) ;
— обчислюємо послідовно числа
x 2 = ϕ ( x1 ),
x3 = ϕ ( x 2 ),
. . . . .
x n +1 = ϕ ( x n ) . (4.96)
Якщо послідовність x1 , x 2 , K , x n +1 K має границю, то гово-
рять, що метод ітерацій збіжний.
Нехай lim xn = a , тоді a є коренем рівняння (4.95) і може бути
n→∞
обчислений за формулою (4.96) з будь-яким степенем точності.
Геометрично метод ітерацій можна пояснити таким чином.
Побудуємо на площині XOY графіки функцій y = x і y = ϕ( x ) .
Корінь рівняння (4.95) є абсцисою точки перетину цих графіків.
Якщо x0 — абсциса нульового наближення, то x1 = ϕ ( x 0 ) до-
рівнює ординаті точки M 0 ( x0 ; y0 ) кривої y = ϕ ( x ) або абсцисі то-
чки M 1 ( x1 ; y1 ) тієї самої кривої і т.ін.
Рис. 213 ілюструє випадок, коли 0 < ϕ′( x ) < 1 . Геометрично це
означає, що графік функції y = ϕ ( x ) монотонно зростає, перети-
нає пряму y = x зліва направо і справа лежить під нею.

y = ϕ (x)
y=x
M0

M1
M2
0 а x2 x1 x0 x

Рис. 213

Випадок, коли −1 < ϕ′( x ) < 0 , зображено на рис. 214.

В обох випадках | ϕ′( x ) | < 1 , і процес збіжний. Але для | ϕ′( x ) | > 1
процес може бути розбіжним (рис. 215). Тому для практичного

475
застосування методу ітерації треба з’ясувати достатні умови збі-
жності цього процесу.
y y = ϕ (x) y M1
M1 y=x y = ϕ (x)
M3 M0 y=x
M5
M6 M4
M2 M0
0
x1 x3 x5 а x6 x4 x2 x0 x
0 а x0 x1 x2 x

Рис. 214 Рис. 215

◐ Теорема 25. Якщо функція y = ϕ ( x ) визначена і диференці-

йовна на відрізку [α; β] , причому всі значення ϕ ( x ) лежать на
відрізку [α; β] , і якщо для α < x < β справедлива нерівність
| ϕ′( x ) | ≤ q < 1 , то процес ітерації
x n = ϕ ( x n −1 )
збіжний незалежно від початкового значення x0 ∈ [α; β] . Граничне
значення a = lim xn є єдиним коренем рівняння x = ϕ ( x ) .
n→∞

Зауваження 1. Коли виконуються умови теореми 25, метод

ітерації збіжний у разі довільного вибору початкового зна-
чення x0 ∈ [α; β] . Завдяки цьому він є самовиправним, тобто
окрема помилка в обчисленнях, яка не виходить за межі відрізка
[α; β] , не впливатиме на кінцевий результат, оскільки помилкове
значення можна розглядати як нове початкове значення x0 . Мож-
ливо, збільшиться лише кількість обчислень. Ця властивість са-
мовиправлення робить метод ітерації одним з надійних методів
обчислень.

Зауваження 2. Послідовні наближення xn будуємо доти, до-

ки різниця між xn і xn−1 не буде меншою від ε :
| xn − xn −1 |< ε,
де ε — задана похибка кореня a .

476
 Зауваження 3. Граничне значення a = lim xn є коренем рів-
n →∞
няння x = ϕ ( x ) в (α; β ) і до того ж єдиним.

Приклад № 73. Знайти дійсні корені рівняння x = sin x + 0,25 з

точністю ε = 0,005.
▲ 1. f ( x ) = x − sin x − 0,25 . Доберемо інтервал [α; β] так, щоб
f (α ) < 0 , а f (β ) > 0 . Нехай α = π 3 , β = π 2 . Маємо
f (π 3) = π 3 − sin (π 3) − 0,25 ≈ −0,0685 < 0,
f (π 2) = π 2 − sin (π 2) − 0,25 ≈ 0,32 > 0.
2. Знайдемо f ′( x ) = 1 − cos x . Оскільки f ′( x ) > 0 для x ∈ (π 3; π 2) ,
то f ( x ) не спадає на цьому проміжку. За теоремою 23 стверджу-
ємо, що рівняння x = sin x + 0,25 має один дійсний корінь в інтер-
валі (π 3 ; π 2) .
3. Побудуємо графіки функцій y = x і y = sin x + 0,25 (рис. 216).
Абсциса точки перетину цих графіків дає корінь a ≈ 1,2 .
y y=x
y = sin x + 0,25

0,25

1 π а π π x
0 3 2
Рис. 216

4. Виберемо x0 = 1,2 , а за інтервал (α; β ) виберемо інтервал

(π 3 ; π 2) . Для π 3 < x < π 2 маємо
π 1
| ϕ′( x ) | = | cos x | ≤ cos = = q < 1.
3 2
5. Перевіримо умову теореми 25 про те, чи належить ϕ ( x ) ін-
тервалу [α; β] :
π π π
ϕ   = sin + 0,25 ≈ 1,115 > ≈ 1,047;
 
3 3 3

477
 π π π
ϕ   = sin + 0,25 = 1,25 < ≈ 1,57.
 2 2 2
Отже, ϕ ( x ) зростає в інтервалі (π 3; π 2) , бо ϕ′( x ) = cos x > 0
π π π π
для x ∈ (π 3; π 2) , і ϕ   > , а ϕ   < , тому значення ϕ ( x )
 3 3  2 2
належать інтервалу (π 3; π 2) .
1
6. За умовою задачі ε = 0,005 = ⋅ 10− 2 . Згідно з зауваженням 2
2
послідовні наближення xn будуємо доти, доки | x n − x n−1 | < ε = 0,005.
7. Маємо x 0 = 1,2 ≈ (1,2 ⋅ 57,3°) , тоді
x1 = ϕ ( x0 ) = sin (1,2 ⋅ 57,3°) + 0,25 = sin (68,76°) + 0,25 ≈ 1,1823;
| x1 − x 0 | = | 1,1823 − 1,2 | = 0,0177 > ε;
x 2 = ϕ ( x1 ) = sin (1,1823 ⋅ 57,3°) + 0,25 ≈ 1,1754;
| x 2 − x1 | = | 1,1754 − 1,1823 | = 0,0069;
x 3 = ϕ ( x 2 ) = sin (1,1754 ⋅ 57,3°) + 0,25 ≈ 1,1728;
| x 3 − x 2 | = | 1,1728 − 1,1754 | = 0,0026 < ε.
Отже, a ≈ 1,1728, n = 3 , тобто на третьому кроці дістали корінь
заданого рівняння з заданою точністю.

1
Приклад № 74. Відокремити корені рівняння − x + 1 = 0 гра-
x
фічно й уточнити один з них методом ітерацій з точністю до 0,001 .
y = x + 1,

▲  1
y = .
 x
Корінь x0 ∈ (0;1) (рис. 217).
у

–1 0 x0 1 х
–1
Рис. 217

478
 Уточнимо корінь методом ітерацій; ε = 0,001 . Рівняння запи-
шемо так:
1
x= ; (4.97)
x +1
1 1
ϕ ( x) = , ϕ′ ( x ) = − < 0.
x +1 2 ( x + 1) 3
За нульове наближення виберемо x0 = 0,8∈(0; 1) . Підставимо в
рівняння (4.97):
1
x1 = ≈ 0,745.
0,8 + 1
Послідовно обчислюємо:
1
x2 = ≈ 0,756,
0,745 + 1
1
x3 = ≈ 0,7547169,
0,756 + 1
x3 − x2 = 0,7547169 − 0,756 ≈ 0,01 > ε;
1
x4 = ≈ 0,7549448,
0,7547 + 1
x4 − x3 = 0,0002 < 0,001.
Отже, x0 = x4 ≈ 0,7549448 — корінь заданого рівняння. ▼

До §§ 1—5
Знайти похідні функцій:
1
№ 1. y = sin (x3 ).
2
№ 2. y = ecos x .
3
1
№ 4. y = cos 2 (x 4 ).
tg
№ 3. y = 3 x .
x −1
№ 5. y = ln (arctg 3x ). № 6. y = ln cos .
x
№ 8. y = arcsin (x 3 + 21−3 x ) .
4
№ 7. y = arctg ln x.

479
 π 1
№ 9. y = x sin  ln x − . № 10. y = arctg ln .
 4 x
1
№ 11. y = arctg 2 .
x
№ 12. y = log3 2arccos( x
).
cos 5 x
№ 13. y = arcsin x 2 − 3x + 1. № 14. y = .
1 − sin 2 4 x

№ 15. y = sin  cos  ln
 x + 2 
 . № 16. y = arcctg e tg ( 3
( x+ 4)
).
  1 − 3 x 

№ 17. y = tg 9 (3 sin (ln 2 x + 1) ). № 18. y =

sin 2 x
cos x 3
⋅ ctg e1−3 ( x
).
( ( ))
x +1
ctg
№ 19. y = 2 2x . № 20. y = cos tg x − 3 x 4 .

№ 21. y = (tg x 2 )⋅ (ctg (x 3 + 3)). № 22. y =

(
tg arcsin x ).
ctg (e 4x
)
 x
 x
 sin 5 x 
№ 23. y = tg 2  e  + cos e . 3 3
№ 24. y = ctg 3  .
   cos (5 x − π ) 
 x− x
№ 25. y = sin 2  arccos 4 . № 26. y = arccos (2 − x ⋅ tg 3 x ).
 x 
1
№ 27. y =  x + 3  ⋅ 2− 1− x . № 28. y = x 2 + tg (cos e ) .
2 3x

 x
1
ln  x + 5 + x 2 
№ 29. y = x x . № 30. y = x  
.
1 y
№ 31. y = ⋅ e x + y . № 32. arctg = x + y.
x x
№ 33. y = 1 + x e y . № 34. xy 2 = e1+ y .
№ 35. x = sin ( x + y ) − ln y 2 . № 36. yx = tg ( xy ) − cos x + y.
№ 37. x = cos ( y − x ) + 2 y ⋅ x 2 . № 38. e x ⋅ y = 3x + y − 2cos y.
 x = 2 cos3 2t ,  x = arcsin(t 2 − 1),
№ 39.  № 40. 
 y = sin 2t.  y = arccos t.
3

 x = t + ln cos t ,  x = arctg t ,
№ 41.  № 42. 
 y = t − ln sin t.  y = 1 + t 2 .
 x = t + cos ln t ,  x = arctg (t − 1),
№ 43.  № 44. 
 y = 3 t − sin ln t.  y = arcctg (t − 1) + 2 t.

480
  x = sin 2 t , x = t 2 − 3 t,
№ 45.  № 46. 
 y = 3 t.  y = t − 4 t.
3

№ 47. Знайти f ′( x ), f ′(0 ), df ( x ), df (0) :

x a
f ( x ) = x ⋅ arctg − ln (x 2 + a 2 )⋅ arcsin (a x ).
a 2

До § 6
I. Знайти диференціал функції:
1 2
№ 1. y = x 2 + arcsin x. № 2. y = ⋅ 2x .
x +1 2

№ 3. y = ln(1 + x 2 ) − x tg x. № 4. y = 2 ctg3 x.
№ 5. y = arcsin x 2 . № 6. y = x 2 ln x.
x2 −1
№ 7. y = sin 2 x + cos 2 x. № 8. y = .
x2 + 1
x
№ 9. y = 1 + sin 2 x . № 10. y = ctg 3 .
4

№ 11. y =
cos 2 x
sin x
+ tg ( x −2. ) № 12. y = ln(1 + cos x 3 ).

1 + e2x
№ 13. y = x 2 + 33 x. № 14. y = .
1 − e2 x
№ 15. y = x x +1. № 16. y = x sin x .
x −1
№ 17. y = arcsin . № 18. x 2 + x y + y 2 = 6.
x
arcsin 3x 1
№ 19. y = . № 20. y = e −7 x ⋅ arctg .
sin (3x − 1) x

II. Обчислити наближено за допомогою диференціала:

№ 1. sin 42°. № 2. cos 63°.
№ 3. tg 33°. № 4. ctg 86°.
0 ,3
№ 5. e . № 6. lg 0,85.
№ 7. ln 0,96. № 8. 4 83.
№ 9. arctg 1,2. № 10. arcsin 0,53.
№ 11. arccos 0,52. № 12. arcctg 0,98.

481
 До § 7
№ 1. Знайти похідні третього порядку від функцій:
ln x ex
а) y = ; б) y = ;
ctg x x3
в) y = x e − x ; г) y = ln cos x ;
д) y = sin (2 x + 5) ; е) y = cos (sin e x ) ;
x 1
є) y = ; ж) y = ln 3 x.
4( x + 1) 7
№ 2. Знайти похідні п-го порядку від функцій:
а) y = sin x ; б) y = cos x ;
в) y = e ;
mx
г) y = ln x ;
1 2+ x
д) y = ; е) y = ;
x−2 2− x
є) y = x 2 ⋅ e 2 x , n = 20 ; ж) y = cos 2 x, n = 15 ;
1
з) y = , n = 12 ; і) y = (x 2 − 2 x ) 2 3 x ⋅ 3 2 x .
x(1 + x )

До § 8
Знайти границі за правилом Лопіталя:
x − sin x
№ 1. lim . № 2. lim x ln x.
x →0 x3 x → +0

π
cos x
1 − cos 3x 2 .
№ 3. lim . № 4. lim
x →0 x x →1 1 − x

x2 sin 3x
№ 5. lim 2 . № 6. lim .
x→0 x − sin x x → +0 ln cos x
x ln x
№ 7. lim( x − π) tg . № 8. lim .
x →π 2 x →1 1 − x 3

sin 5 x − sin 3x ln x
№ 9. lim . № 10. lim .
x →0 sin x x → +0 ctg x

ln(2 + x ) − ln 2 ln(1 + 2 x )
№ 11. lim . № 12. lim .
x →0 x x →0 x
π tg x − sin x
№ 13. limπ  − x  ⋅ tg x. № 14. lim .
x→  2  sin 3 x
x→0
2

482
 2x − 1
№ 15. lim x (ln( x + 1) − ln x ). № 16. lim .
x →∞ x →0 x
3x 3 + 5 x − 8 ex − e
№ 17. lim . № 18. lim .
x →1 2 x 2 + 3 x − 5 x →1 x − 1

πx
tg
2 .  x π 
№ 19. lim № 20. lim  − .
x →1− 0 ln (1 − x ) π ctg x 2 cos x
x→ 
2
1 2
№ 21. lim x x −1 . № 22. lim x x .
x →1 x →∞
1
2 ln x
№ 23. lim x 2e x . № 24. lim .
x →0 x → +0 ln sin x
x − arctg x π
№ 25. lim 3
. № 26. lim (cos x ) 2 − x .
x→0 x π
x→
2
πx ln cos 6 x
№ 27. lim(2 − x ) tg 2 . № 28. lim .
x →1 sin 2 x
x →π

2 x − 3x
№ 29. lim( x − cos x + 1)sin 3 x . № 30. lim .
x →0 x→0 tg x
e x − e− x − 2x ax − xa
№ 31. lim . № 32. lim .
x →0 x − sin x x→ a x − a
1− cos x
1
№ 33. lim 2  . № 34. lim ( tg x ) cos x .
x → 0 x  π
x→ −0
2

До §§ 9—11
І. Розвинути за степенями двочлена функції:
1
№ 1. y = . № 2. y = x .
x
№ 4. y = sin ( x − 1).
№ 3. y = x 3 + 3 x 2 − 2 x + 4.
II. Розвинути за формулою Маклорена:
б) y = sin (x + x 3 ) до x 3 .
3 2
а) y = e x − x до x 5 ;
III. Провести повне дослідження функцій і побудувати їхні
графіки (№ 1 — № 18):
№ 1. y = x 3 − 3 x 2 + 2. № 2. y = x 2 − 6 x + 5.
1 1
№ 3. y = . № 4. y = x 2 + .
1 − x2 x

483
 x x2 + x + 1
№ 5. y = . № 6. y = .
(2 x + 1)(1 − x ) x2 − x + 1
x3 − 4 x4 − 8
№ 7. y = . № 8. y = .
( x − 1)
3
( x − 1)3
sin 2 x 2 sin x
№ 9. y = . № 10. y = .
2 + sin x 2 + cos x
№ 11. y = 3 sin x − sin 3 x. № 12. y = 2 cos3 x − cos 3 x.
x2 + x 1
№ 13. y = . № 14. y = .
x − 3x + 2
2 1
1+ 3 x −1

x +x
2
| x | −1
№ 15. y = . № 16. y = .
3| x | 4
№ 17. y = x 3 − 12 x + 1. № 18. y = 3 2 x 3 + 3x 2 − 36 x .
№ 19. Відомо, що 1 + 3 — одна з точок екстремуму функції
y = x 5 + a x 4 + 4bx 3 − 15 x 3 + 3 , причому a і b — раціональні числа.
Знайти інші точки екстремуму цієї функції, визначивши їхній ха-
рактер.
x ( x − 1)
№ 20. Знайти найменше значення функції y = на ін-
x−2
тервалі (2; + ∞ ) .
№ 21. Знайти найбільше значення функції
8
y = log 42 x + 12 log 2 ⋅ log 22 x
x
на відрізку [1; 64] .
3
№ 22. В якій точці функція y = tg x + ctg x досягає най-
4
π
меншого на інтервалі  0;  значення?
 2
№ 23. Для яких значень параметра a функція
(
y = a 2 + 3ctg x tg x)3

π π
набуває найменшого на інтервалі  0;  значення в точці ?
 2 3

484
 № 24. Знайти асимптоти графіків таких функцій:
1 x2 − 3
а) f ( x ) = x + . б) f ( x ) = .
x x+2
x −1
2
1
в) f ( x ) = . г) f ( x ) = x .
| x | −2 e −1
д) f ( x ) = x + x . е) f ( x ) = 2 x 2 − 5 x + 3.
№ 25. У кулю, об’єм якої дорівнює V, вписано конус найбі-
льшого можливого об’єму. Знайти об’єм конуса.
№ 26. У кулю радіуса R вписано прямий круговий циліндр,
радіус основи якого дорівнює r . Обчислити площу бічної повер-
хні циліндра. Для якого значення r ця площа найбільша і яка во-
на за величиною?
№ 27. Знайти еластичність функції y = 1 + 3x − 2 x 2 . Знайти зна-
чення еластичності для а) х = 1; б) х = 0,75; в) х = 10.
30 + 6 p 2
№ 28. Функція пропозиції деякого товару S = , а фун-
2 + 15 p
36 − p + 6 p 2
кція попиту — q = . Обчислити ціну рівноваги, тобто
2 + 15 p
ціну, за якої пропозиція та попит врівноважуються, а також елас-
тичність пропозиції та попиту за цієї ціни.

До § 12
Визначити корені рівняння графічно, аналітично, уточнити
один з них методом хорд і методом ітерацій з заданою точністю
ε = 0,001 :
№ 1. 2 x + 5 x − 3 = 0. № 2. x 3 − 6 x + 2 = 0.
№ 3. (0,5) x + 1 = x 2 − x. № 4. x 3 + 2 x − 1 = 0.
№ 5. x 4 − x − 1 = 0. № 6. x = 5 sin x.
№ 7. x − sin x = 0,5. № 8. x 3 − 6 x − 8 = 0.
№ 9. x + lg x = 0,5. № 10. 2 x 3 − 3x 2 − 12 x − 5 = 0.
№ 11. 5 x − 8 ln x = 8. № 12. x − cos (0,387 x ) = 0.
№ 13. x 3 − 0,1x 2 + 0,4 x − 1,5 = 0. № 14. x 3 + 5 x − 3 = 0.

485
 § 1. ПЕРВІСНА ФУНКЦІЯ
І НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ

Основна задача диференціального числення — знаходження

за заданою функцією f ( x ) її похідної f ′( x ) чи диференціала
df ( x ) = f ′( x ) dx .
Наприклад, якщо f ( x ) = cos (x 2 + 1) , то f ′( x ) = −2 x sin (x 2 + 1) , а
df ( x ) = −2 x sin (x 2 + 1) dx .
Інтегральне числення розв’язує обернену задачу: за заданим
диференціалом (похідною) невідомої функції потрібно визначити
саму функцію. Тобто за заданою функцією f ( x ) потрібно знайти
функцію F ( x ) , похідна якої дорівнює f ( x ) , або F ′( x ) = f ( x ) .
Необхідність розв’язування оберненої задачі обумовлена
практикою. Наприклад, якщо відомо закон прямолінійного руху
тіла S = S (t ) (тут t — час, S — пройдений тілом шлях), то похід-
на S ′(t ) визначає швидкість ν (t ) руху тіла в момент часу t , тобто
S ′(t ) = ν(t ) . На практиці частіше доводиться розв’язувати оберне-
ну задачу, коли відома швидкість ν в момент часу t , і треба
знайти пройдений шлях S за час t .

Означення 1. Первісною функцією для функції f ( x ) на зада-

ному відрізку [a; b] називається така функція F ( x ) , похідна якої
дорівнює f ( x ) (або диференціал якої дорівнює f ( x ) dx ) на відрі-
зку [a; b] , тобто
F ′( x ) = f ( x ) (dF ( x ) = f ( x ) dx ). (5.1)

▲ Приклади:
№ 1. Функція F ( x ) = cos x на інтервалі (−∞; + ∞ ) є первісною
для функції f ( x ) = − sin x , оскільки F ′( x ) = (cos x )′ = − sin x = f ( x ) .

486
 ′
№ 2. f ( x ) = 4x 3 , то F ( x ) = x 4 , оскільки (x 4 ) = 4x 3 .
1 1
№ 3. f ( x ) = , то F ( x ) = ln x , оскільки (ln x )′ = .
x x
1
№ 4. f ( x ) = , то F ( x ) = 2 x , оскільки
x
′
(
( F ( x ))′ = 2 x = ) 1
= f ( x) .
x
№ 5. f ( x ) = 3x ln 3 ,то F ( x ) = 3x , оскільки
′
( F ( x ))′ = (3x ) = 3 x ln 3 = f ( x ) .▼
Можна помітити, що первісними для функції f ( x ) = − sin x є
також функції F ( x ) = cos x + 3, F ( x ) = cos x − 1 і F ( x ) = cos x + c , де
c — довільне дійсне число. Справді,

(cos x + 3)′ = − sin x; (cos x − 1)′ = − sin x; (cos x + c )′ = − sin x .

Аналогічно, у прикладі № 2 функції x 4 + 2, x 4 + 7, x 4 − 4, ... ,
x 4 + c також будуть первісними для функції 4x 3 . Те саме справе-
дливо і для функцій, наведених у прикладах № 3 — № 5.
Як бачимо, первісні для функції f ( x ) можуть відрізнятися
одна від одної на довільне дійсне число (довільну сталу). У зв’язку
з цим виникає питання: якщо f ( x ) має первісну F ( x ) , то скіль-
ки їх?
Відповідь на це питання дає таке твердження:

◐ Теорема 1. Якщо функція f ( x ) має первісну F ( x ) , то вона

має незліченну множину первісних F ( x ) + c , які відрізняються
одна від одної на довільну сталу c .
Доведення. Нехай F ( x ) — первісна для функції f ( x ) . Доведе-
мо, що F ( x ) + c , де c — довільна стала, також є первісною для
функції f ( x ) . Справді,

( F ( x ) + c )′ = ( F ( x ))′ + c′ = F ′( x ) + 0 = f ( x ). ◑
Висновок. Якщо f ( x ) має на заданому інтервалі первісну
функцію F ( x ) , то цих первісних безліч. Крім того, з теореми
випливає, що для функції f ( x ) досить знайти одну її первісну
F ( x ) ; усі інші первісні дістанемо, додаючи до неї сталу c . Усю

487
сукупність первісних функцій для функції f ( x ) можна записа-
ти у вигляді
F ( x ) + c, (5.2)
де c — довільна стала, c ∈ (−∞; + ∞ ).
Наслідок з теореми 1. Якщо F ( x ) і Ф ( x ) — дві первісні тієї
самої функції f ( x ) на відрізку [a; b] , то вони відрізняються одна
від одної на сталу величину:
F ( x ) − Ф ( x ) = c ( F ( x ) = Ф ( x ) + c ). (5.3)

Означення 2. Сукупність усіх первісних функцій для функції

f ( x ) називається невизначеним інтегралом і позначається

∫ f ( x ) dx. (5.4)
При цьому
f ( x ) — це підінтегральна функція,
f ( x ) dx — підінтегральний вираз,
∫ — знак інтеграла,
x — змінна інтегрування.
Отже, якщо F ( x ) є первісною для f ( x ) , то
∫ f ( x ) dx = F ( x ) + c. (5.5)
Знаходження невизначеного інтеграла для функції f ( x ) нази-
вається інтегруванням цієї функції.
▲ Приклади:
′
№ 6. ∫ 2 xdx = x 2 + c , оскільки (x 2 + c ) = 2 x .
′
№ 7. ∫ 3x 2 dx = x 3 + c , оскільки (x3 + c ) = 3x 2 .
№ 8. ∫ cos xdx = sin x + c оскільки (sin x + c )′ = cos x .
′
№ 9. ∫ e x dx = e x + c , оскільки (e x + c ) = e x .
1 1
№ 10. ∫ dx = ln | x | +c, ( x > 0 ) , оскільки (ln x + c )′ = .
x x
′
dx 1 − 1 + c = 1 . ▼
№ 11. ∫ = − + c , оскільки  
x2 x  x  x2

488
 З огляду на наведені приклади можна сказати, що інтегруван-
ня є дія, обернена до диференціювання, тобто інтегрування —
перехід від похідної деякої функції до самої функції.
Виникає питання: чи для кожної функції f ( x ) існує первісна
функція F ( x ) ? Будь-яка неперервна на відрізку [a; b] функція
f ( x ) має на цьому відрізку первісну функцію, а отже, і невизна-
чений інтеграл.
Надалі, обчислюючи невизначені інтеграли від функцій, роз-
глядатимемо функції тільки в інтервалах їх неперервності, тому
немає потреби щоразу називати умови існування цих невизначе-
них інтегралів, або первісних.
Графік первісної від функції f ( x ) називають інтегральною
кривою.
Геометрично невизначений інтеграл F ( x ) + c , де c — довільна
стала, можна інтерпретувати як сукупність (сім’ю) інтегральних
кривих (рис. 218, а). Кожну з інтегральних кривих цієї сукупності
можна дістати, зсуваючи вздовж осі OY паралельно самому собі
графік первісної y = F ( x ) .

▲ Приклад № 12. Розглянемо функцію f ( x ) = 2 x . Первіс-

ною для неї буде функція F ( x ) = x 2 ; невизначений інтеграл —
∫ f ( x ) dx = x + c .
2

Отже, геометрично інтеграл є сукупність інтегральних кривих

y = x 2 + c (рис. 218, б). ▼
у
у у = х2 + 1
у = х2
у = F (x) + c3
у = F (x) + c2
у = F (x) + c1 1 у = х2 – 1
у = F (x)
0 х
х
0 у = F (x) + c4 2
у=х –2
–1
у = F (x) + c5
–2
а б
Рис. 218

489
 Геометричний зміст невизначеного інтеграла
Нехай на відрізку [a; b] задано невід’ємну неперервну функ-
цію y = f ( x ) ( f ( x ) ≥ 0) (рис. 219).

y
P N
M
y =f (x)
B L C
Т
m Е

A K F D
0 a х х + ∆х b x

Рис. 219

Розглянемо задачу про обчислення площі фігури ABCD , яка

обмежена кривою y = f ( x ) , прямими x = a та x = b і відрізком осі
OX , який має довжину (b − a ) . Таку фігуру називають криволі-
нійною трапецією.
Позначимо через S величину площі криволінійної трапеції
ABCD . Виберемо фігуру ABPK , що обмежена кривою y = f ( x ) ,
яка лежить між ординатою для x = a та ординатою в довільній
точці x , і відрізком AK осі OX . Позначимо площу цієї фігури
через S ( x ) . Якщо x змінюється, то площа фігури ABPK буде та-
кож змінюватися.
Надамо x довільного приросту ∆x > 0 (за умови, що
x + ∆x ∈ [a; b] ). Тоді функція S ( x ) дістане приріст ∆S ( x ) ( ∆S ( x ) —
площа фігури KPLF ). За теоремою 29 (розд. ІІІ, § 10) функція
f ( x ) на відрізку [x; x + ∆x ] досягає найбільшого і найменшого
значень, які позначимо через M і m відповідно (див. рис. 219).
Побудуємо прямокутники KPNF та KTEF з висотами M і m за
основою KF = ∆x . Площі цих прямокутників відповідно дорів-
нюють M ⋅ ∆x та m ⋅ ∆x . Фігура KPLF , площа якої ∆S ( x ) , містить-
ся між площами прямокутників KPNF та KTEF , причому ці пло-
щі задовольняють нерівності
m ⋅ ∆x < ∆S ( x ) < M ⋅ ∆x.

490
 Оскільки ∆x > 0 , то звідси дістанемо нерівність
∆S ( x )
m<< M. (5.6)
∆x
Якщо ∆x → 0 , а функція f ( x ) неперервна, то
lim m = lim M = f ( x ),
∆x → 0 ∆x → 0

тоді, перейшовши в нерівності (5.6) до границі для ∆x → 0 , діс-

танемо
∆S ( x )
lim = f ( x ).
∆x → 0 ∆x

∆S ( x )
Але lim = S ′( x ) , тому S ′( x ) = f ( x ) .
∆x → 0 ∆x
Отже, похідна від змінної площі S ( x ) по сталій абсцисі дорів-
нює скінченній ординаті y = f ( x ) : S ′( x ) = f ( x ) .
Інакше говорять, що S ( x ) є первісною функцією для функції
f ( x ) , тобто змінна площа S ( x ) криволінійної трапеції є первіс-
ною для заданої функції f ( x ) . Ця первісна має таку властивість:
для x = a S (a ) = 0 .
Тому, якщо F ( x ) — будь-яка інша функція для функції f ( x ) ,
то S ( x ) = F ( x ) + c . Оскільки S (a ) = 0 , то F (a ) + c = 0 , звідки
c = − F (a ) . Тому S ( x ) = F ( x ) − F (a ) для x ∈ [a; b] .
Зазначимо, що площу всієї криволінійної трапеції ABCD
знайдемо, якщо візьмемо x = b :
S = F (b ) − F (a ). (5.7)

§ 2. ПРАВИЛА ІНТЕГРУВАННЯ

Основні властивості невизначеного інтеграла

◐ 1. Похідна від невизначеного інтеграла дорівнює підінтег-
ральній функції
( ∫ f ( x ) dx) ′ = f ( x ) . (5.8)
Доведення. Нехай маємо функцію f ( x ) . Проінтегруємо її, тоб-
то розглянемо ∫ f ( x ) dx . За означенням первісної маємо

(∫ f ( x ) dx )′ = ( F ( x ) + c )′ = F ′( x ) + c ′ = f ( x ). ◑

491
 ◐ 2. Диференціал від невизначеного інтеграла дорівнює піді-
нтегральному виразу

d (∫ f ( x ) dx ) = f ( x ) dx. (5.9)
Доведення. Ця властивість доводиться аналогічно властивості
1 за означенням первісної:
d (∫ f ( x ) dx ) = d ( F ( x ) + c ) = dF ( x ) + dc = F ′( x ) dx = f ( x ) dx. ◑

◐ 3. Невизначений інтеграл від диференціала неперервно-

диференційовної функції дорівнює самій функції з точністю до
довільної сталої
∫ dF ( x ) = F ( x ) + c. (5.10)
Справді, ∫ dF ( x ) = ∫ F ′( x ) dx = ∫ f ( x ) dx =F ( x ) + c.
Тут F ( x ) — первісна функції f ( x ) . ◑
Зауваження. У властивостях 2 і 3 знаки d і ∫ , які йдуть слі-
дом один за одним в тому чи іншому порядку, взаємно знищу-
ються з точністю до сталої. Тому диференціювання та інтегру-
вання є взаємно оберненими математичними діями.
Звідси дістаємо правило для перевірки правильності знахо-
дження первісної функції чи невизначеного інтеграла для заданої
функції. Для цього тільки потрібно продиференціювати знайдену
первісну. Якщо дістанемо підінтегральну функцію, то первісну
знайдено правильно.
◐ 4. Якщо число a ≠ 0 , то
∫ af ( x ) dx = a ∫ f ( x ) dx. (5.11)
Доведення. Знайдемо похідну від функції, яка стоїть у правій
частині рівності (5.11):
(a ∫ f ( x ) dx )′ = a(∫ f ( x ) dx )′ = [ за властивістю 1 ] = a f ( x ).
Отже, функція a ∫ f ( x ) dx є первісною для функції a f ( x ) . ◑
◐ 5. Невизначений інтеграл від алгебричної суми скінченного
числа неперервних функцій дорівнює алгебричній сумі інтегралів
від цих функцій:
∫ ( f 1 ( x ) ± f 2 ( x ) ± ... ± f n ( x )) dx =
(5.12)
= ∫ f 1 ( x ) dx ± ∫ f 2 ( x ) dx ± ... ± ∫ f n ( x ) dx.

492
 Доведення. Доведемо цю властивість для випадку двох функ-
цій. Знайдемо похідну від алгебричної суми ∫ f 1 ( x ) dx ± ∫ f 2 ( x ) dx :

(∫ f1 ( x ) dx ± ∫ f 2 ( x ) dx )′ = (∫ f 1 ( x ) dx )′ ± (∫ f 2 ( x ) dx )′ =
= [за властивістю 1] = f1 ( x ) ± f 2 ( x ) ,

що й треба було довести. ◑

Доведення для скінченного числа функцій проводиться анало-
гічно.
Як уже зазначалося, дії диференціювання та інтегрування є
взаємно оберненими. Розглядаючи таблицю похідних, диферен-
ціалів і властивість (5.10), складемо відповідну таблицю невизна-
чених інтегралів (див. табл. на с. 494—495).

▲ Приклад № 13. ∫ (x 5 + x + sin x ) dx = [за властивістю (5.12)] =

= ∫ x 5dx + ∫ x dx + ∫ sin x dx = [ за формулами 3, 8 із таблиці] =
1 3
x6 x6 x 2 1 2 3
= + ∫ x 2 dx + (− cos x ) = + − cos x + c = x 6 + x − cos x + c.
6 6 3 6 3
2
Перевірка:
′ ′ ′
 1 x 6 + 2 x 3 − cos x + c  =  1 x 6  +  2 x 3  − (cos x) ′ + (c) ′ =
     
6 3  6  3 
1 2 3 1
= ⋅ 6 x 5 + ⋅ x 2 + sin x = x5 + x + sin x.
6 3 2

Дістали підінтегральну функцію x 5 + x + sin x . Це означає, що

інтеграл ∫ (x 5 + x + sin x )dx знайдено правильно. ▼
Як неважко помітити, дія інтегрування набагато складніша,
ніж дія диференціювання. Слід зазначити, що при інтегруванні
функцій не існує єдиного правила, за допомогою якого можна
було б обчислити первісні від добутку, частки, складної функції,
тоді як при диференціюванні складної функції існує теорема про
її похідну, застосувавши яку, та використовуючи таблицю похід-
них, знаходимо похідну складної функції. У кожному окремому
випадку потрібно знайти прийом, який допоможе найвигіднішим
способом відшукати первісну функцію. Уміння знаходити такий
спосіб напрацьовується практикою.

493
 Таблиця похідних Таблиця диференціалів Таблиця основних інтегралів
′ dc = 0 ⋅ dx = 0
1. (c ) = 0 ∫ 0 ⋅ dx = c
′ d ( x ) = 1 ⋅ dx
2. ( x ) = 1 ∫ 1 ⋅ dx = ∫ dx = x + c
n x n +1
3. (x n+1 )′ = (n + 1)x n d (x n +1 ) = (n + 1)x n dx ∫x dx = + c для n ≠ −1
n +1
1 1 dx
4. ( x )′ = d2 x =
( ) dx ∫ =2 x +c
2 x x x
′ 1 dx dx 1
1 1 − d   = 2
5.   = − 2
x x
∫ x2 = − x + c
x x
′ 1 1 dx
6. (ln x ) = d (ln x ) = dx
x x
∫ x = ln | x | +c
′

494
7. (cos x ) = − sin x d (cos x ) = − sin x dx ∫ sin x dx = − cos x + c
′ d (sin x ) = cos x dx
8. (sin x ) = cos x ∫ cos x dx = sin x + c
′ 1 dx dx
9. ( tg x ) = d ( tg x ) = = tg x + c
cos2 x cos2 x
∫ cos2 x
′ 1 dx dx
10. (ctg x ) = − 2 d (ctg x ) = − 2
sin x sin x
∫ sin 2 x = −ctg x + c
′ 1 1 dx arctg x + c,
11. (arctg x ) = d (arctg x ) = dx ∫ 1 + x2 =
1 + x2 1 + x2  − arcctg x + c
′ 1 1
12. (arcsin x ) = d (arcsin x ) = dx
1− x2 1− x2 dx arcsin x + c,
1 dx ∫ =
(arccos x )′ = − d (arccos x ) = − 1− x2  − arccos x + c
1 − x2 1 − x2
494
 ′ d (a x ) x ax
13. (a x ) = a x ln a d (a x ) = a x ln adx, = a x dx ∫a dx = +c
ln a ln a
′ x
14. (e x ) = e x d (e x ) = e x dx ∫e dx = e x + c

x a
′ d  arctg  = 2 dx,  1 arctg x + c,
x a  a  a + x2 dx  a
15.  arctg  = 2 x
x dx
1 
∫ a 2 + x 2 =  a1
 a  a + x2 d  arctg  = 2 − arcctg + c
a  a  a + x2  a a

arcsin x + c,
′ x dx dx 
x 1 d  arcsin  = a
16.  arcsin  = ∫ =
 a a2 − x2  a a2 − x2 a2 − x2 − arccos x + c


495
a

1 dx dx
17. ln x + x 2 ± a 2
(( ))′ = d ln x + x 2 ± a 2 =
(( )) ∫ = ln | x + x 2 ± a 2 | + c
2 2 2 2 2 2
x ±a x ±a x ±a
′ x − a  2a ⋅ dx dx 1 x−a
x−a  2a d  ln = ln +c
18.  ln  = 2 =
 x + a  x2 − a2 2a x + a
∫ x2 − a2
 x+a  x − a2
′ x dx dx x
x 1 d  ln tg + c  = = ln tg +c
19.  ln tg + c  =
2
  sin x
∫ sin x 2
 2  sin x
′ x π dx dx x π
x π 1 d  ln tg  +  + c  = = ln tg  +  + c
20.  ln tg  +  + c  = ∫ cos x
 2 4  cos x  2 4  cos x 2 4

495
 § 3. ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕГРУВАННЯ

Розглянемо кілька способів, які в багатьох випадках дозволя-

ють звести той чи інший інтеграл до табличного.

3.1. Інтегрування розкладанням

Інтегрування розкладанням — це метод зведення заданого ін-

теграла до суми більш простих інтегралів, які є в таблиці основ-
них інтегралів.
▲ Приклад № 14.
1  розкладемо цей
 1
 2
∫  x + 2 x + x dx = інтеграл на суму = ∫ x dx + ∫ 2 x dx + ∫ x dx =
2

 
 трьох інтегралів 
скористаємось формулами  x 3
= 3, 6 (з таблиці інтегралів) = + x 2 + ln | x | + c. ▼
і властивістю 4  3

5x 8 + 7 поділимо почленно
▲ Приклад № 15. ∫ dx =  =
x4 чисельник на знаменник 
 5 x8 7  7
= ∫  4 + 4  dx = [за властивістю 5)] = ∫ 5 x 4 dx + ∫ 4 dx =
 x x  x
оскільки a − n = 1 , тоді за  x5
= a n  = 5 ∫ x 4
dx + 7 ∫ x −4
dx = 5 ⋅ +
властивістю (5.11), дістанемо 5

x −3 7
+ 7⋅ + с = x 5 − 3 + с. ▼
−3 3x

▲ Приклад № 16.
( x −1 )
3
скористаємось формулою 
dx =  =
∫ 3
(a − b ) = a − 3a b + 3ab − b 
3 3 2 2
x

=∫
( x) 3
( ) 2
− 3 x + 3 x −1
dx = 
ділимо чисельник
=
x на знаменник 

496
 3
x 2 3x 3 x 1 1 3 dx
=∫ dx − ∫ dx + ∫ dx − ∫ dx = ∫ x 2 dx − ∫ 3dx + ∫ dx − ∫ =
x x x x x x
2 3
= x 2 − 3x + 6 x − ln | x | + c. ▼
3
 e −x 
▲ Приклад № 17. ∫ e x 1 − 2  dx = перемножимо під -  =
 x  інтегральні функції

 e x e −x  1 1 1
= ∫  e x −  dx = ∫  e x − 2  dx = ∫ e x dx − ∫ 2 dx = e x + + c. ▼
 x2   x  x x

= [cos 2 x = cos 2 x − sin 2x ] =

cos 2 x dx
▲ Приклад № 18. ∫ 2 2
cos x sin x
cos 2 x − sin 2 x 1 1  dx dx
=∫ dx = ∫  2 −  dx = ∫ −∫ =
cos 2 x sin 2 x  sin x cos 2 x  sin 2 x cos 2 x
= −ctg x − tg x + c. ▼

sin 2 α = 1 − cos 2α 
x  2 
▲ Приклад № 19. ∫ sin 2 dx =  =
2 α = x 
 2 
1 − cos x 1 1
dx = ∫ (1 − cos x ) dx = ( x − sin x ) + c. ▼
=∫
2 2 2
▲ Приклад № 20.
x4 ( x 4 − 1) + 1 x 4 −1 dx
∫ dx = ∫ dx = ∫ dx + ∫ =
1+ x 2
1+ x 2
x +1
2
1+ x 2
скористаємось формулою скороченого множення 
= a 2 − b 2 = (a − b ) (a + b ), =
 
 запишемо x − 1 = (x ) − 1 = (x − 1)(x + 1) 
4 4 2 2 2 2 2

=∫
(x 2 − 1)(x 2 + 1) dx + arctg x = (x 2 − 1) dx + arctg x =
∫
x +1
2

x3
= − x + arctg x + c. ▼
3

497
 sin 2 x 1 − cos 2 x
▲ Приклад № 21. ∫ tg 2 x dx = ∫ 2
dx = ∫ dx =
cos x cos 2 x
1
=∫ dx − ∫ dx = tg x − x + c. ▼
cos 2 x

3.2. Інтегрування безпосередньо

Метод безпосереднього інтегрування (або інакше його нази-

вають «інтегрування внесенням під знак диференціала») побудо-
ваний за властивістю інваріантності формул інтегрування:
якщо ∫ f ( x ) dx = F ( x ) + c,
то ∫ f (u ) du = F (u ) + c, (5.13)
де u = ϕ ( x ) — деяка неперервно-диференційовна функція.
Отже, інтегрувати можна не тільки за незалежною змінною,
а й за функцією.
Використовуючи властивість (5.13) і такі перетворення дифе-
ренціала:
2 x dx = d (x 2 ), (5.14)
cos x dx = d (sin x ), (5.15)
dx
= d (ln x ), (5.16)
x
1
d ( x + b ) = dx, d (ax ) = a dx, дістають dx = d (ax ),
a
1
dx = d (ax + b ). (5.17)
a
Інтегрують безпосередньо підінтегральні вирази f ( x ) dx , які
зводяться до вигляду q(u ) du
 f ( x ) dx = q (ϕ( x )) ϕ′( x ) dx = q(u ) du , .
 тут u = ϕ ( x ) 
 

скористаємось властивістю 
▲ Приклад № 22. ∫ x − 1dx =  =
диференціала dx = d ( x − 1) 

498
  x n +1 
 відомо, що ∫ x n dx = + c, n ≠ −1;
1 n +1
= ∫ ( x − 1) 2 d ( x − 1) =  =
 n u n +1 
 ∫ u du = + c. У нас u = x − 1 

n +1
1 +1
( x − 1) 2 2
= +c = ( x − 1)3 + c. ▼
3 3
2
d (1 + x 2 )
= ∫ (1 + x 2 ) d (1 + x 2 ) =
− 12
▲ Приклад № 23. ∫
1+ x 2

= ∫ u du = 2 u + c  = 2 1 + x 2 + c. ▼
−1
2
 

▲ Приклад № 24. ∫ ( x + 1) dx = [dx = d ( x + 1)] =

15

 ( x + 1)
16
 u16
= ∫ ( x + 1) d ( x + 1) = ∫ u15 du =
15
+ c = + c. ▼
 16  16

 x dx = 1 d (x 2 ) = 
 2 
▲ Приклад № 25. ∫ x 1 − x dx = 
2
=
= − 1 d (− x 2 ) = − 1 d (1 − x 2 )
 2 2 
1 1
= ∫  −  1 − x 2 d (1 − x 2 ) = − ∫ (1 − x 2 ) 2 d (1 − x 2 ) = ∫ u 2 du  =
1 1

 2 2 
 
1 2 1
= − ⋅ (1 − x 2 ) 2 + c = − (1 − x 2 )3 + c .▼
3

2 3 3
▲ Приклад № 26. ∫ sin 3 x cos x dx = [cos x dx = d (sin x )] =

= ∫ (sin x ) d (sin x ) = [∫ u 3du ] =

3 1 4
sin x + c. ▼
4

ln x dx
▲ Приклад № 27. ∫ dx =  = d (ln x ) =
x x 
3
(ln x ) 2 2
= ∫ ln x d (ln x ) = +c= (ln x ) 3 + c. ▼
3 3
2

499
 ▲ Приклад № 28.
 
 ∫ cos x dx = sin x + c 
  1 1
∫ cos 5 x dx =  ∫ cos u du = sin u + c  = ∫ cos (5 x ) d (5 x ) = ⋅ sin 5 x + c. ▼
  5 5
1
dx = d (5 x ) 
 5 
 
∫ sin u du = − cos u + c,
 
▲ Приклад № 29. ∫ sin(2 x − 3) dx = d (2 x − 3) = 2dx, =
 1 
dx = d (2 x − 3) 
 2 
1 1
= ∫ sin (2 x − 3) ⋅ d (2 x − 3) = ∫ sin (2 x − 3) d (2 x − 3) =
2 2
1 1
= (− cos(2 x − 3)) + c = − cos(2 x − 3) + c. ▼
2 2

 du = ln | u | +c, 
dx ∫ u 
▲ Приклад № 30. ∫ = =
1 − 8x  1
d (1 − 8 x ) = −8dx, dx = − d (1 − 8 x )
 8 
d (1 − 8 x) 1 d (1 − 8 x )  du  1
=∫ =− ∫ =  ∫  = − ln | 1 − 8 x | + c. ▼
− 8(1 − 8 x) 8 1 − 8x  u  8

 du = ln | u | + c, 
∫ u 
e2 x  
▲ Приклад № 31. ∫ dx = d (1 − 3e ) = −6e dx,  =
2x 2x

1 − 3e 2x
 
1
e 2 x dx = − d (1 − 3e 2 x )
 6 
 1  d (1 − 3e 2 x ) 1
= ∫−  = − ln | 1 − 3e | + c. ▼
2x

 6  1 − 3e 2 x 6
cos x d (sin x ) = cos x dx
▲ Приклад № 32. ∫ ctg x dx = ∫ dx =  =
sin x cos x dx = d (sin x )
d (sin x )  du 
=∫ =  ∫  = ln | sin x | +c. ▼
sin x  u 

500
▲ Приклад № 33.
оскільки d (1 + 3 cos x ) = −3 sin x dx,
sin x
∫ dx =  1 =
1 + 3 cos x то sin x dx = − d (1 + 3 cos x ) 
 3 
 − 1 d (1 + 3 cos x )
  1 d (1 + 3 cos x ) 1
= ∫  3 =− ∫ = − ln | 1 + 3 cos x | + c ▼
1 + 3 cos x 3 1 + 3 cos x 3
▲ Приклад № 34. ∫ cos3 x ⋅ sin x dx = [sin x dx = −d (cos x )] =
1
= ∫ (cos x ) (− d (cos x )) = − cos4 x + c. ▼
3

4
маємо ∫ eu du = eu + c, 

x3

де u = x (3 3
)
e x = eu 

▲ Приклад № 35. ∫ e ⋅ x dx = і d (x3 ) = 3x 2 dx,
2
=
 1 
звідки x 2 dx = d (x3 )
 3 
= ∫ e x ⋅ d (x 3 ) = ∫ e x d (x 3 ) = [∫ eu du ] = e x + c. ▼
3 1 1 3 1 3

3 3 3
▲ Приклад № 36.
 3 u du = 3 3 u 4 + c, u = 1 − 6 x 5 ;
∫ 4 
∫ 1 − 6 x x dx = d (1 − 6 x ) = −30 x dx, звідси
3 5 4  5 4 =

 x 4 dx = − 1 d (1 − 6 x 5 ) 
 30 
1 1
= ∫ (1 − 6 x 5 ) 3  − d (1 − 6 x 5 ) = − ∫ (1 − 6 x 5 ) 3 d (1 − 6 x 5 ) =
1 1

 30  30
1 3
=− (1 − 6 x5 )4 + c. ▼
40
dx  du 
▲ Приклад № 37. ∫ = ∫ = arcsin u + c  =
1 − 25 x 2
 1− u 2

d (5 x ) = 5dx, 
dx  = ∫ 1 d (5 x) = 1 ∫ d (5 x) =
=∫ = 1
1 − (5 x )
2 dx = d (5 x ) 5 1 − (5 x )2 5 1 − (5 x )2
 5 
 du  1
= ∫ , u = 5 x  = arcsin 5 x + c. ▼
 1− u 2
 5

501
 Зауваження
1. Диференціюючи степеневу функцію (x k ) , помічаємо, що її
показник степеня зменшується на одиницю (1), адже
(x k )′ = k x k −1 , а після внесення її під знак диференціала — збіль-
d (x k +1 )
шується на одиницю (1), адже x k dx = . Якщо потрібно про-
k +1
інтегрувати функцію вигляду f (a + b x k +1 )⋅ x k , де f (u ) така функ-
ція, що ∫ f (u ) du є табличним, то можна внести x k під знак
диференціала
 k d (x k +1 ) 1 
 x dx = = d (a + b x k +1 )
 k +1 (k + 1)b 
d (a + b x k +1 )
і проінтегрувати вираз f (a + b x k +1 ) безпосередньо.
b(k + 1)
2. Під знак диференціала, як правило, вносять ту функцію, по-
хідна якої міститься під знаком інтеграла як множник. Напри-
2
клад, ∫ e x ⋅ {
x dx . Тут одним із множників при dx є функція x , тому

 x2  1
вносимо її під знак диференціала, оскільки x dx = d   = d (x 2 ).
 2  2
3. Якщо чисельник дробової підінтегральної функції є похід-
ною від знаменника, то первісна такої функції дорівнює натура-
льному логарифму модуля знаменника:
 du = ln | u | +c,
f ′( x )dx d ( f ( x ))  ∫  = ln | f ( x ) | + c.
∫ = ∫ = u
f (x) f (x)  
де u = f ( x ) 

3.3. Метод підстановки

Одним з найсильніших для знаходження інтегралів є метод
підстановки.
Нехай треба знайти невизначений інтеграл ∫ f ( x ) dx , який не є
табличним.
Якщо підінтегральний вираз f ( x ) dx можна записати у вигляді
f ( x ) dx = f (ϕ(t )) ϕ ′(t ) dt = η(t ) dt , (5.18)

502
 f ( x ) dx = q(u ( x )) u ′( x ) dx = q(u ) du (5.19)
так, що ∫ q(u ) du (або ∫ η(t )dt ) є табличним, то тоді вводять нову
змінну. Тут використовують властивість (5.13) незалежності не-
визначеного інтеграла від вибору змінної інтегрування.
Справедливе таке твердження:

◐ Теорема. Нехай функція G(t ) є первісною для функції q(t ) ,

тобто ∫ q(t ) dt = G(t ) + c . Тоді ∫ q(ω ( x )) ⋅ ω′( x ) dx = G(ω ( x )) + c.
Доведення. Позначимо ω( x ) = t . Оскільки G′(t ) = q(t ) , а
d dG dω dG dω
(G(ω ( x ))) = ⋅ = ⋅ = G ′(t ) ⋅ ω′( x ) =
dx dω dx dt dx
= q (t ) ⋅ ω′( x ) = q (ω ( x )) ⋅ ω′( x ).
Отже, G(ω ( x )) — первісна для q(ω( x )) ⋅ ω′( x ) . ◑
Можливі два випадки:
1. Нехай первісну для функції f ( x ) обчислити не можемо ра-
ніше відомими методами, але знаємо, що вона існує і може бути
зображена елементарними функціями. Зробимо заміну змінної
x = ϕ (t ) , де ϕ (t ) — неперервно-диференційовна функція, яка має
обернену t = ψ ( x ) . Записуємо це так:
 x = ϕ (t ) 
∫ f ( x ) dx = dx = ϕ′(t ) dt  = ∫ f (ϕ (t )) ϕ′ (t ) dt =
= ∫ Ф (t ) dt = F (t ) + c = [t = ψ( x )] = F (ψ( x )) + c. (5.20)
2. При інтегруванні інколи доцільніше вводити нову змінну
у вигляді t = u ( x ) . Тоді
t = u ( x ) 
∫ f ( x ) dx = dt = u ′( x ) dx .
Розглянемо ці два випадки на прикладах.

зробимо підстановку x 2 = t , 
обчислимо диференціал від 
⋅ 2 x dx =  лівої і правої частин: =
2
▲ Приклад № 38. ∫ e x
 
d (x ) = dt; 2 x dx = dt.
2

Це випадок 2, коли t = u ( x )

503
 оскільки шуканий інтеграл є функцією змінної 
 x, то і його первісна має бути функцією тієї 
= ∫ e t dt = e t + c = самої змінної x, тому після введення «нової» =
змінної і після знаходження первісної «нової» 
функції, повертаємося до «старої» змінної: t = x 2 
2
= e x + c. ▼

підстановка x = t 2 , 
x
▲ Приклад № 39. ∫ dx =  тоді dx = 2t dt . =

x −1 Це випадок 1, тому була
зроблена підстановка x = ϕ (t )
t t2 (t 2 − 1) + 1 t 2 −1 dt
=∫ ⋅ 2t dt = 2 ∫ dt = 2 ∫ dt = 2∫ dt + 2 ∫ =
t −1 t −1 t −1 t −1 t −1
 t2 
= 2∫ (t + 1) dt + 2 ln | t − 1 | = 2  + t + ln | t − 1 |  + c =
 2 
повертаємося до
= t 2 + 2t + 2 ln | t − 1 | + c =  =
«старої» змінної x = t 
= x + 2 x + 2 ln | x − 1 | + c. ▼

x + 1 = t2 
dx   2t dt
▲ Приклад № 40. ∫ = x = t 2 −1  = ∫ 2 =
x x +1 
dx = 2t dt  ( t − 1) t
 
dt dt  1 1 1 1 
= 2∫ 2 = 2∫ = =  −  =
t −1 (t − 1)(t + 1)  (t − 1)(t + 1) 2  t − 1 t + 1 
1 1 1  d (t − 1) d (t + 1)
= 2 ⋅ ∫  − dt = ∫ −∫ = ln | t − 1 | − ln | t + 1 | +c =
2  t − 1 t + 1 t −1 t +1

= ln
t −1
t +1
[
+ c = t = x + 1 = ln ] x +1 −1
+ c. ▼
x +1 +1

x +1 = t3 
dx   3t 2 dt
▲ Приклад № 41. ∫ 3 = x = t 3 −1  = ∫ =
1+ x +1  2 
1+ t
dx = 3t dt 
= 3∫
(t − 1) + 1dt = 3 (t − 1)(t + 1)dt + 3 dt = 3 (t − 1)dt + 3 d (t + 1) =
2

∫ ∫ ∫ ∫
t +1 t +1 t +1 t +1

504
  t2 
[ ]
= 3  − t + ln | t + 1 |  + c = t = 3 x + 1 =
2
 
1
= 3  3 ( x + 1) 2 − 3 x + 1 + ln | 3 x + 1 + 1 |  + c. ▼
2 
У попередніх прикладах нам довелося знаходити x через t , а
dx через t і dt . У багатьох випадках (але не завжди) така дія не
виконується, а після введення підстановки t = ψ( x ) знаходять ди-
ференціал лівої і правої частин цієї рівності.

sin 5 x dx
Приклад № 42. Знайти ∫ .
4 + 2 cos 5 x
 
t = 4 + 2 cos 5 x 
sin 5 x dx
▲ ∫ = dt = −10 sin 5 x dx, =
4 + 2 cos 5 x  1 
звідки sin 5 x dx = − dt 
 10 
1 dt 1 1
= − ∫ = − ln | t | +c = − ln | 4 + 2 cos 5 x | +c. ▼
10 t 10 10

Зауваження: За нову змінну t треба вибирати таку функцію

ϕ ( x ) = t , щоб:
а) під знаком інтеграла був би явний диференціал від ϕ( x )
(dϕ = ϕ′ ( x ) dx ) , або його можна утворити за допомогою множення
чи ділення на деяке відмінне від нуля число;
б) інтеграл (5.18) ∫ η (t ) dt (також і інтеграл (5.19)) був би таб-
личним.
Випишемо найбільш часто застосовні підстановки:
1
1) ∫ f (x 2 ) x dx = ∫ f (x 2 ) d (x 2 ) , підстановка t = x 2 ;
2
2) ∫ f (sin x ) cos x dx = ∫ f (sin x ) d (sin x ) , підстановка t = sin x;
3) ∫ f (cos x ) sin x dx = − ∫ f (cos x ) d (cos x ), підстановка t = cos x;
dx
4) ∫ f (ctg x ) = − ∫ f (ctg x ) d (ctg x ) , підстановка t = ctg x;
sin 2 x
dx
5) ∫ f ( tg x ) = ∫ f ( tg x ) d ( tg x ), підстановка t = tg x;
cos 2 x

505
 dx
6) ∫ f (ln x ) = ∫ f (ln x ) d (ln x ), підстановка t = ln x;
x
dx
7) ∫ f (arcsin x ) = ∫ f (arcsin x ) d (arcsin x ) , підстановка
1 − x2
t = arcsin x;
dx
8) ∫ f (arccos x ) = − ∫ f (arccos x ) d (arccos x ), підстановка
1 − x2
t = arccos x;
dx
9) ∫ f (arctg x ) = ∫ f (arctg x ) d (arctg x ), підстановка t = arctg x;
1 + x2
dx
10) ∫ f (arcctg x ) = − ∫ f (arcctg x ) d (arcctg x ), підстановка
1+ x 2
t = arcctg x;
1
11) ∫ f (x k +1 ) x k dx = ∫ f (x ) d (x ), підстановка t = x .
k +1 k +1 k +1
k +1

3.4. Інтегрування частинами

Нехай треба обчислити ∫ f ( x ) dx . При цьому розглянемо такий

випадок, коли підінтегральний вираз можна подати у вигляді до-
бутку функції u ( x ) і диференціала деякої функції ν( x ) , тобто
f ( x ) dx = u ( x ) ⋅ d ν( x ). (5.21)
Вираз u dν уже зустрічався раніше, коли обчислювали дифе-
ренціал добутку двох неперервно-диференційовних функцій u і
ν . Нагадаємо, що d (uν ) = du ⋅ ν + u ⋅ dν , звідки
u dν = d (uν ) − ν du. (5.22)
Проінтегруємо ліву і праву частини рівності (5.22):
∫ u dν = ∫ d (uν ) − ∫ ν du.
За властивістю (5.10) маємо
∫ u dν = u ν − ∫ ν du. (5.23)
Ця формула називається формулою інтегрування частинами.
Отже, якщо f ( x ) dx можна подати у вигляді (5.21), то тоді
∫ x ) dx можна обчислити за формулою (5.23).
f (

506
 Як бачимо, для того, щоб використати формулу (5.23), підінтег-
ральний вираз розбивається на два множники u і d ν , перший з
яких має диференціюватися (у формулі (5.23) міститься диференці-
ал du , який знаходимо диференціюванням u ), а другий — інтегру-
ватися (у правій частині (5.23) маємо множник ν , який знаходиться
з dν інтегруванням). При цьому співмножники u і dν вибирають
так, щоб після диференціювання u та інтегрування dν інтеграл
∫ ν du (у правій частині (5.23)) став простішим, ніж ∫ u dν , що стоїть
у лівій частині (5.23). Якщо після такого вибору u і dν інтеграл
∫ ν du стане складнішим, ніж ∫ u dν , то потрібно вибрати інші вира-
зи для u і d ν чи перейти до іншого методу інтегрування.
Уміння розбивати підінтегральний вираз на множники u і dν
так, щоб інтеграл ∫ ν du став простішим, ніж ∫ u dν , навчаються в
процесі розв’язування прикладів. Але для деяких видів підінтег-
ральних виразів існують певні рекомендації до вибору функції u
і dν , а саме:
1. Якщо треба обчислити ∫ f ( x ) dx і при цьому
e ax 
 
cos αx 
f ( x ) dx = P( x ) ⋅   dx, (5.24)
sin β x 
a bx 
 
де P( x ) — алгебраїчний многочлен степеня n або степенева фун-
кція, тоді вибираємо
e ax 
 
cos αx 
u = P( x ), dν =   dx.
sin β x 
a bx 
 
При цьому інтеграли
e ax 
 
cos αx 
∫ P ( x ) ⋅   dx
sin βx 
a bx 
 
обчислюються п-кратним інтегруванням частинами.

507
 2. Якщо
ln m x, m > 0
log x 
 a 
f ( x ) dx = Pn ( x ) ⋅ arcsin x  dx, (5.25)
arccos x 
arctg x 
arcctg x 
то вибираємо
ln m x, m > 0
log x 
 a 
u = arcsin x , dν = Pn ( x ) dx.
arccos x 
arctg x 
arcctg x 
αx αx
3. ∫ e sin βx dx, ∫ e cos β x dx,
∫ cos( ln x) dx, ∫ sin (ln x ) dx. (5.26)
До обчислення інтегралів виду (5.26) застосовують два рази
метод інтегрування частинами, у результаті чого дістають у пра-
вій частині заданий інтеграл, який переносять вліво і знаходять
як невідому з рівняння з однією змінною.
Зауважимо, що при обчисленні інтегралів (5.26) немає значен-
ня, яку саме із функцій взяти за u , а який вираз — за dν . Слід
пам’ятати, що якщо на першому кроці за u вибрали, наприклад,
е ах , то і на другому кроці цю саму функцію вибирають за u .
Приклад № 43. Обчислити ∫ x cos 2 x dx .
▲ Зауважимо, що якщо візьмемо u = cos 2 x , dν = x dx , то
x2
du = −2 sin 2 x dx а ν = ∫ x dx = . Тоді за формулою (5.23) маємо
2
x2 x2
∫ cos 2 x ⋅ x dx = cos 2 x ⋅
2
− ∫ 2 (− 2 sin 2 x ) dx.
Тож бачимо, що в разі такого вибору u і dν інтеграл став
складнішим, і обчислити його ми не зможемо.
Виберемо u = x , а dν = cos 2 x dx . Шуканий інтеграл запишемо у
вигляді
∫ {x cos 2 x dx = [∫ u dv = uv − ∫ v du ]. (5.27)
u
1424 3
dv

508
 У правій частині (5.27) невідомими є функція ν і диференціал
du . Знайдемо їх.
З рівності dν = cos 2 x dx знаходимо
∫ dν = ∫ cos 2 x dx.
Застосувавши властивість (5.10) до лівої частини, знайдемо
1
ν = ∫ cos 2 x dx = [∫ cos u du ] = sin 2 x .
2
Для знаходження ν беремо сталу c = 0 .
Оскільки u = x , то du = u′dx = ( x )′ dx = dx . Отже,
1 1 x 1 d (2 x )
∫ {x cos 2 x dx = {x sin 2 x − ∫ sin 2 x dx
{ = sin 2 x − ∫ sin 2 x =
1424 3 2 2 2 2 2
u dv u 1
424
3 1
424
3 du
v v
x 1
= sin 2 x + cos 2 x + c. ▼
2 4
ln x 1
▲ Приклад № 44. ∫ dx = ∫ ln
{x ⋅ 3 dx =
x3 u x
123
dv

 
тут f ( x )dx = ln x ⋅ x −3 dx = P −1 ( x ) ln x dx,
 3

тому виберемо 
 1  x −2 x −2 1
= u = ln x du = dx  = ln
{x ⋅ −∫ ⋅ dx =
 x  u −2
{ −2 {
{ x
 1 1 −3 x −2  v v du

 dv = dx v = ∫ dx = ∫ x dx =
x3 x3 −2 
 
∫ u dv = uv − ∫ v du 
ln x 1 − 3 ln x x −2 1 1
=− 2
+ ∫ x dx = − 2
− + c = − 2  ln x +  + c. ▼
2x 2 2x 4 2x  2
▲ Приклад № 45.
введемо спочатку нову
змінну t = x , тобто 
∫ arcctg x dx =   = ∫ arcctg t ⋅ 2t dt =
 x = t 2 , звідки 
dx = 2t dt 

509
  1 
 u = arcctg t du = − 1 + t 2 dt 
= 2∫ t ⋅ arcctg t dt =  =
 dν = t dt ν=
t2 
 2 
t 2
t 2
1   2 1 
= 2  arcctg t − ∫  − 2 
dt  = t arcctg t + ∫ 1 −  dt =
 2 2  1+ t    1+ t 2 
[ ] ( )
= t 2 arcctg + t + arcctg t + c = t = x = arcctg x ( x + 1) + x + c. ▼
 
 u=x du = dx 
▲ Приклад № 46. ∫ x ⋅ 3 dx =  x
x 
=
 dν = 3 dx ν = 3 
x

 ln 3 
3x 3x 3x 1 1  3x 
= x⋅ −∫ dx = x ⋅ − ∫ 3 dx =
x
 x ⋅ 3x − +c =
ln 3 ln 3 ln 3 ln 3 ln 3  ln 3 
3x  1 
= x−  + c. ▼
ln 3  ln 3 
▲ Приклад № 47.
 dx 
 du = 
arcsin x u = arcsin x 1 − x 2
∫ dx =  =
x +1  dν = dx ν=∫
dx
= 2 x +1 
 x +1 x +1 
x + 1dx dx
= 2 x + 1 arcsin x − 2∫ = 2 x + 1 arcsin x − 2∫ =
1− x x +1 1− x
d (1 − x )
= 2 x + 1 arcsin x + 2 ∫ (
= 2 x + 1 arcsin x + 2 1 − x + c. ▼ )
1− x
▲ Приклад № 48.
 f ( x )dx = P1 ( x ) ⋅ ϕ(cos x ) dx ⇒ 
 u=x du = dx 
 
 dν = cos x dx ν = ∫ cos x dx = 
2 2

∫ x ⋅ cos x dx =  =
2
1 + cos 2 x
 =∫ dx = 
 2 
 1 1  
 =  x + sin 2 x  
2 2 

510
 1 1 1 1
= x  x + sin 2 x  − ∫  x + sin 2 x  dx =
2 4  2 4 
2 2
x x 1 x 1 1
= + sin 2 x − ⋅ −  − cos 2 x  + c =
2 4 2 2 4 2 
x2 1 1
= + x sin 2 x + cos 2 x + c. ▼
4 4 8

Приклад № 49. Знайти I = ∫ e3 x cos 4 x dx.

 
u = e3 x du = 3e3 x dx 
3x  
▲ ∫ e{ cos 4 x dx = dv = cos 4 x dx v = ∫ cos 4 x dx = =
14 2 43
и dv  1 
 = sin 4 x 
 4 
1 1 1
= e3 x sin 4 x − ∫ sin 4 x ⋅ 3e3 x dx = e3 x sin 4 x −
4 4 4
 
 
 
 u=e du = 3e3 x dx 
3x
3
− ∫ e3 x sin 4 x dx =  =
4 dν = sin 4 x dx ν = ∫ sin 4 x dx = 
 
 1 
 = − cos 4 x 
4
1 3x 3 1 1
= e sin 4 x −  − e3 x cos 4 x + ∫ cos 4 x ⋅ 3e3 x dx  =
4 4 4 4 
1 3x 3 3x 9 3x
= e sin 4 x + e cos 4 x − ∫ e cos 4 x dx + c1.
4 16 16
Отже,
1 3 9
3x
∫1e44cos 4 x dx = e 3 x  sin 4 x + cos 4 x  − 3x
∫e 4 cos 4 x dx + c1 .
244 3 4  4  16 142 I
43 4
I

У правій частині останнього співвідношення стоїть шуканий

інтеграл I . Перенесемо його в ліву частину і дістанемо
9 1 3
I+ I = e3 x  sin 4 x + cos 4 x  + c1 ,
16 4  4 

511
або
25 1 3
I = e3 x  sin 4 x + cos 4 x  + c1.
16 4  4 
4 3x  3 16 
Звідси I = e  sin 4 x + cos 4 x  + c,  c = c1 . ▼
25  4   25 

Приклад № 50. Знайти I = ∫ cos (ln x ) dx.

u = cos (ln x ) du = − sin (ln x ) ⋅ dx 
▲ I = ∫ cos (ln x ) dx =  x =
dν = dx ν = x 
 
dx
= x ⋅ cos (ln x ) + ∫ x ⋅ sin (ln x ) = x ⋅ cos (ln x ) + ∫ sin (ln x ) dx =
x
u = sin (ln x ) du = cos (ln x ) dx 
= x  = x ⋅ cos (ln x ) + x ⋅ sin (ln x ) −
dν = dх ν=x 
 
dx
− ∫ x ⋅ cos (ln x ) + c1 = x (cos (ln x ) + sin (ln x )) − I + c1 .
x
Отже, I = x (cos(ln x ) + sin (ln x )) − I + c1;
x
звідси 2 I = x (cos(ln x ) + sin(ln x )) + c1 , а I = (cos(ln x ) + sin(ln x )) + c,
2
1
де c = c1 . ▼
2

§ 4. ІНТЕГРУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ
АЛГЕБРИЧНИХ ФУНКЦІЙ

Як відомо, знайти похідну можна від будь-яких елементарних

функцій та від функцій, які є суперпозицією елементарних функ-
цій. Але не кожна функція має інтеграл, який виражається через
елементарні функції. Простішим із цих класів функцій є клас ра-
ціональних функцій.
Кожну раціональну функцію можна подати у вигляді много-
члена або дробово-раціональної функції. Дробово-раціональні
функції виражаються алгебричними дробами:
P( x ) a0 x n + a1 x n −1 + ... + an −1 x + an
R( x ) = = . (5.28)
Q( x ) b0 x m + b1 x m −1 + ... + bm −1 x + bm

512
 Тут P( x ) — многочлен степеня n , Q( x ) — многочлен степеня
m ; ai , b j (i = 0, n; j = 0, m ) — дійсні числа.
Якщо степінь n многочлена P( x ) менший за степінь m много-
члена Q( x ) (n < m ) , то дріб (5.28) називають правильним. Якщо
n ≥ m — дріб (5.28) називають неправильним.

x3 + 1
▲ Приклад № 51. R( x ) = — правильний дріб. ▼
x 5 + 3x 2 + 2

x5 − 2
▲ Приклад № 52. R( x ) = — неправильний дріб. ▼
x2 + 4x + 4
Якщо дріб неправильний, то, поділивши чисельник на зна-
менник (за правилом ділення многочленів), можна подати зада-
ний дріб у вигляді суми многочлена і деякого правильного дробу:
P( x ) F (x)
= M (x) + . (5.29)
Q( x ) Q( x )
F (x)
Тут M ( x ) — многочлен, — правильний дріб.
Q( x )

▲ Приклад № 53. Розглянемо попередній приклад. З непра-

вильного дробу виділимо цілу частину і тим самим дістанемо
правильний дріб. Виконаємо ділення:

x5 − 2 x2 + 4x + 4
x 5 + 4 x 4 + 4 x3 x 3 − 4 x 2 + 12 x − 32
− 4 x 4 − 4 x3 − 2
− 4 x 4 − 16 x 3 − 16 x 2
12 x 3 + 16 x 2 − 2
12 x 3 + 48 x 2 + 48 x
− 32 x 2 − 48 x − 2
− 32 x 2 − 128 x − 128
80 x + 126

x5 − 2 80 x + 126
Тоді = x 3 − 4 x 2 + 12 x − 32 + 2 .▼
x + 4x + 4
2
x + 4x + 4

513
 Отже, щоб проінтегрувати неправильний дріб, потрібно пода-
ти його у вигляді суми многочлена і правильного дробу, інтегру-
вати многочлен і правильний дріб. Перейдемо до вивчення пра-
вильних дробів.

4.1. Інтегрування правильних

раціональних дробів, які містять
квадратний тричлен у знаменнику
1
А. Інтегрування дробу :
a + x2
2

 du = arctg u + c,
dx dx 1 dx ∫ u 2 + 1 
∫ 2 =∫ = ∫ =  =
a + x2 2 x  a x
2 2 2
 x 
a 1 + 2    +1  u =
 a  a a 
x x
ad   d  
1  a 1  
a 1 x
= 2 ∫ 2
= ∫ 2
= arctg + c.
a  x a x a a
  +1   +1
a a
dx 1 x
Отже, ∫ = arctg + c. (5.30)
a +x 2
2
a a

▲ Приклад № 54.
dx за формулою (5.30) 1 x
∫ = 2  = arctg + c. ▼
x + 2 при a = 2, a = 2 
2
2 2
1
Б. Інтегрування дробу :
x2 − a2
dx 1 1 1  1  d ( x − a) d (x + a) 
∫ 2 2 =∫  − dx = ∫ −∫ =
x −a 2a  x − a x + a  2a  x − a x+a 
1 1 x−a
= (ln | x − a | − ln | x + a |) + c = ln + c.
2a 2a x + a
Отже, маємо
dx 1 x−a
∫ = ln + c. (5.31)
2
x −a 2
2a x + a

514
 dx 1 dx за формулою (5.31)
▲ Приклад № 55. ∫ = ∫ =  7 =
4 x 2 − 7 4 x 2 − 7 для a = 
 2 
4
1 2x − 7
= ln + c. ▼
4 7 2x + 7
1 dx dx
В. Інтегрування дробу : ∫ = −∫ 2 =
a − x2
2
a −x
2 2
x − a2
−1
1 x−a 1  x−a 1 x+a
=− ln +c= ln   +c= ln +c =
2a x + a 2a  x + a  2a x − a
1 x+a 1 a+x
= ln +c= ln + c.
2a − ( a − x ) 2a a − x
dx 1 a+x
Маємо ∫ = ln + c. (5.32)
a −x22
2a a − x

dx dx 1 3+ x
▲ Приклад № 56. ∫ = −∫ = ln + c. ▼
9− x 2
( x − 3)( x + 3) 6 3 − x

x
Г. Інтегрування дробу :
x ± a2
2

1
d (x 2 )
x dx  внесемо x під знак = 2 1 d (x 2 ± a 2 )
∫ 2 2 = диференціала  ∫ = ∫ =
x ±a x2 ± a2 2 x2 ± a2
du 1
=  ∫  = ln | x 2 ± a 2 | + c.
 u  2
x dx 1
∫ = ln | x 2 ± a 2 | + c. (5.33)
x ±a2 2
2
1
Ґ. Інтегрування дробу .
ax 2 + bx + c
dx
Обчислимо ∫ . Розглядаємо випадок, коли квадратний
ax + bx + c
2

тричлен ax 2 + bx + c не має дійсних коренів, тобто D = b 2 − 4ac < 0 .

Виділимо повний квадрат у квадратного тричлена:

515
 b c
ax 2 + bx + c = a  x 2 + x +  =
 a a
 b b2  b2 c  b
2
b 2 − 4ac 
= a   x 2 + 2 x ⋅ + 2  − 2 +  = a   x +  − .
 2a 4a  4a a  2a  4a 2 

4ac − b 2
Оскільки за умовою D < 0 , то > 0 , тоді
4a 2
 b
2
 4ac − b 2
ax 2 + bx + c = a   x +  + α 2  , де α = .
 2a   2a
Отже,
b 
d  x + 
dx dx 1  2a  =
=
∫ ax 2 + bx + c ∫  = ∫
2
2 2
b  a  b 
a   x +  + α  x+  +α
2

  2 a    2 a 
x + b 
 = t,  1 dt
= 2 a = [за формулою (5.30)] =
b =a∫ 2
x = t − , dx = dt  t + α2
 2a 
b
x+
1 1 t  b  1 2a + c =
= ⋅ arctg + c = t = x +  = arctg
a α α  2 a  αa α
2 2ax + b
= arctg + c.
4ac − b 2 4ac − b 2
Отже,
dx 2 2ax + b
∫ = arctg + c. (5.34)
ax 2 + bx + c 4ac − b 2
4ac − b 2

▲ Приклад № 57.
2 x 2 − 2 x + 1 = 2  x 2 − x + 1  = 2  x 2 − 2 ⋅ x ⋅ 1 + 1  + 1  =
     
dx  2   2 4 4 
∫ 2 =  =
2 x − 2 x + 1 = 2  x − 1  + 1  = 2  x − 1  +  1  
2 2 2

      
   2  4    2   2   

516
 1
d  x −  x − 1 = t 
dx 1  2 
=∫ = ∫ = 2 =
 1 1  2 
2 2 2
1 1
2
 
2  x −  +    x −  +  dx = dt 
 2 2   2 2

1 dt використовуємо  1 1 t
= ∫ =  1  = ⋅ arctg + c =
 інтеграл (5.30), a = 2  2 1 1
2
2 2 1
t + 
 2 2 2
1 1
= arctg 2 t + c = t = x −  = arctg 2  x −  + c = arctg (2 x − 1) + c. ▼
 2  2

4.2. Інтегрування найпростіших

алгебричних дробів
Дроби виду
A A Ax + B Ax + B
, , , ,
x−a ( x − a) k 2
x + px + q 2
( x + px + q ) k
де A, B, a, p, q, k ≥ 2 — дійсні числа, називаються найпрос-
тішими дробами відповідно I—IV типу. Розглянемо інтегрування
цих дробів.
A dx d (x − a)
1. ∫ dx = A ∫ = A∫ =
x−a x−a x−a
du
=  ∫ = ln | u | +c  = A ln | x − a | +c. (5.35)
 u 
5dx 5 dx 5 d ( x − 4)
▲ Приклад № 58. ∫ = ∫ = ∫ =
3( x − 4 ) 3 x − 4 3 x − 4
du 5
= ∫  = ln | x − 4 | +c. ▼
 u  3

▲ Приклад № 59. ∫
x4
dx = − ∫
(x 4 − 1) + 1dx = − x 4 − 1dx − dx =
∫ ∫
1− x x −1 x −1 x −1
= −∫
( x 2 − 1)(x 2 + 1)
dx − ∫
d ( x − 1)
= −∫
( x − 1)( x + 1)(x 2 + 1)
dx − ln | x − 1 |=
x −1 x −1 x −1
 x4 x3 x2 
= − ∫ (x 3 + x 2 + x + 1) dx − ln | x − 1 |= − + + + x  − ln | x − 1 | + c. ▼
 4 3 2 

517
 A
2. Дріб , коли k ≥ 2, A = const, a = const , називають
( x − a) k
найпростішим дробом II типу.
dx = A ∫ ( x − a ) − k dx = A ∫ ( x − a ) − k d ( x − a ) = [∫ u − k du ] =
A
∫
( x − a) k
( x − a)1− k
=A + c.
1− k
A (x − a) 1− k
Отже, ∫ dx = A + c. (5.36)
( x − a) k
1− k
dx
= ∫ ( x + 2) dx = ∫ ( x + 2) d ( x + 2) =
−3 −3
▲ Приклад № 60. ∫
( x + 2 )3
1
=− + c. ▼
2( x + 2 )
2

Ax + B
3. Дріб називають найпростішим дробом III типу.
ax + bx + c
2

Ax + B  у чисельнику утворюємо 
∫ 2 dx =  диференціа л від ax 2
+ bx + c:=
ax + bx + c d (ax 2 + bx + c ) = (2ax + b ) dx 
 
A Ab
(2ax + b) − + B
A (2ax + b) Ab  dx
= ∫ 2a 2a dx = ∫ 2 dx +  B − ∫ 2 =
ax + bx + c
2
2a ax + bx + c  2a  ax + bx + c
A d (ax 2 + bx + c )  Ab  dx
= ∫ + B − ∫ 2 =
2a ax + bx + c
2
 2a  ax + bx + c
A Ab  dx
= ln | ax 2 + bx + c | + B − ∫ = [за формулою (5.34)] =
2a  2a  ax 2 + bx + c
A Ab  2 2ax + b
= ln | ax 2 + bx + c | + B −  arctg + c. (5.37)
2a  2a  4ac − b 2
4ac − b 2
2x + 4
▲ Приклад № 61. ∫ dx = [d (x 2 + 4 x + 5) = (2 x + 4 )dx ] =
x2 + 4x + 5
 du = ln | u | + c 
d (x 2 + 4 x + 5 )  ∫  = ln(x 2 + 4 x + 5) + c. ▼
=∫ 2 = u
x + 4x + 5  
u > 0 ( D < 0) 

518
 ▲ Приклад № 62.
3x + 1 оскільки d (x 2 + 2 x + 3) = (2 x + 2 ) dx,
∫ 2 dx =  3  =
x + 2x + 3  то (3x + 1) dx =  (2 x + 2) − 2  dx 
 2  
3
(2 x + 2 ) − 2
3 2x + 2 dx
=∫ 2 2 dx = ∫ 2 dx − 2 ∫ 2 =
x + 2x + 3 2 x + 2x + 3 x + 2x + 3
3 d (x 2 + 2 x + 3) dx
= ∫ 2 −2∫ 2 =
2 x + 2x + 3 (x + 2 x + 1) + 2
3 d ( x + 1) du 
= ln (x 2 + 2 x + 3) − 2 ∫ =  ∫ 2 =
2 ( x + 1) + 2
2 2
( ) u + a 2 
3 2 x +1
= ln (x 2 + 2 x + 3) − arctg +c =
2 2 2
3 x +1
= ln(x 2 + 2 x + 3) − 2arctg + c. ▼
2 2
Зауваження. При інтегруванні правильних раціональних
дробів III типу, у разі коли знаменник квадратного тричлена
ax 2 + bx + c має дійсні корені ( D > 0) , підінтегральну функцію
розкладають на найпростіші дроби I типу (розглянемо цей випа-
док в п. 4.3) або інтегрують виділенням повного квадрата у зна-
меннику дробу.
4. Інтегрування найпростіших дробів IV типу:
A Ap 
(2 x + p ) +  B − 
Ax + B 2  2  A d (x 2 + px + q )
∫ dx = ∫ dx = ∫ +
(x 2 + px + q )k (x 2 + px + q )k 2 (x 2 + px + q )k
Ap  dx A
+  B − ∫ 2 = (x 2 + px + q )1− k +
 2  (x + px + q )k
2(1 − k )
Ap  dx
+  B − ∫ 2 .
 2  (x + px + q )k
Позначимо
dx dx
Ik = ∫ =∫ =
(x 2
+ px + q )
k
 p
2

  x +  +  q −
p 2 

k

 2  4  

519
  p p2 p2 
=  x + = t , dx = dt; q − = a 2 , оскільки − q < 0 =
 2 4 4 

dt 1 (t 2 + a 2 ) − t 2 1 dt 1 t2
=∫ = ∫ 2 2 k dt = ∫ − ∫ dt.
(t 2 + a 2 )k a2 (t + a ) a 2 (t 2 + a 2 )k −1 a 2 (t 2 + a 2 )k

Обчислимо
t 2 dt t ⋅ t ⋅ dt 1 d (t 2 + a 2 )
∫ =∫ = ∫ t⋅ =
(t 2 + a 2 )k (t 2 + a 2 )k 2 (t 2 + a 2 )k
u = t du = dt 
 1− k 
= d (t + a )
2 2
(t + a )  =
2 2
v = ∫ (t 2 + a 2 ) d (t 2 + a 2 ) =
−k
dv = 2 1 − k 
 (t + a ) 2 k

1  (t 2 + a 2 )
= t
1− k

−∫
(t 2 + a 2 )1− k dt  =
2  1− k 1− k 

1  t dt 
.
=− −∫
2(k − 1)  (t 2 + a 2 ) k −1
(t 2 + a 2 ) 
k −1

Підставимо в I k , знайдемо:
1 dt 1  1 1 1 dt 
Ik = 2 ∫ 2
− 2 − t⋅ + ∫ =
a (t + a )2 k −1 
a  2 (k − 1) (t + a )
2 2 k −1 2 2 k −1 
2 (k − 1) (t + a ) 

 1 1  dt 1 t 2k − 3
= 2 − 2 ∫ + 2 ⋅ = 2 I k −1 +
a 2a (k − 1)  (t + a )
2 2 k −1
2a (k − 1) (t + a )
2 2 k −1
2a (k − 1)

t
+ ,
2a 2 (k − 1) (t 2 + a 2 )
k −1

dt
де I k −1 = ∫ знаходять аналогічно, як і I k . Послідовно об-
(t 2 + a 2 )k −1
числюючи інтеграли I k −1 , I k − 2 , I k − 3 тощо, дістанемо

dt 1 t
I1 = ∫ = arctg + c.
t +a
2 2
a a

520
 Слід зазначити, що способом, наведеним раніше, можна обчи-
слити також інтеграли виду
dx Mx
∫ ; ∫ dx.
ax + bx + c
2
ax + bx + c
2

7x − 2
Приклад № 63. Знайти ∫ dx.
x 2 − 5x + 1
7 31
( 2 x − 5) +
7x − 2
▲ ∫ dx = [d (x 2 − 5 x + 1) = (2 x − 5) dx] = ∫ 2 2 dx =
x − 5x + 1
2
x − 5x + 1
2

7 2x − 5 31 dx 7 d (x 2 − 5 x + 1)
= ∫ dx + ∫ = ∫ +
2 x 2 − 5x + 1 2x 2 − 5x + 1 2 x 2 − 5x + 1
31 dx
+ ∫ =
2  x 2 − 2 ⋅ x ⋅ 5 + 25  − 21
 
 2 4  4
5
d  x − 
7 31  2
= ⋅ 2 x2 − 5x + 1 + ∫ =
2 2 5
x−  −
2
21
 
 2 4
31 5
= 7 x2 − 5x + 1 + ln | x − + x 2 − 5 x + 1 | + c. ▼
2 2

P( x )
4.3. Інтегрування раціональних дробів ,
Q( x )
які розкладаються на найпростіші
Алгоритм методу інтегрування раціональних функцій:
1) розкласти раціональну функцію на найпростіші дроби;
2) проінтегрувати найпростіші дроби.
Розв’язання першої задачі сформулюємо у вигляді правил (без
доведення).
Нехай многочлен P( x ) має степінь n , а многочлен Q( x ) —
степінь m , причому n < m .
Нехай також P( x ) та Q( x ) — многочлени з дійсними коефіці-
єнтами і, крім того, коефіцієнт многочлена Q( x ) при x m дорів-

521
нює 1 (якщо він не дорівнює 1, то цього можна досягти діленням
на коефіцієнт при x m одночасно P( x ) та Q( x ) ).

◐ Правило 1 (розкладання правильного дробу на найпростіші

дроби I типу). Якщо знаменник Q( x ) = Qm ( x ) правильного дробу
P( x ) Pn ( x )
= має дійсні різні корені x1 , x2 , ...., xm , тому за форму-
Q( x ) Qm ( x )
лою (3.20) він розкладається на лінійні множники
Qm ( x ) = ( x − x1 ) ⋅ ( x − x2 ) ⋅ ... ⋅ ( x − xm ) ,
і тоді
P( x ) Pn ( x ) Pn ( x )
= = =
Q( x ) Qm ( x ) ( x − x1 ) ⋅ ( x − x2 ) ⋅ ... ⋅ ( x − xm )
A B K
= + + ... + , (5.38)
x − x1 x − x2 x − xm
де A, B, ... , K — сталі коефіцієнти.
Сталі коефіцієнти обчислюються методом невизначених кое-
фіцієнтів або за методом завдання початкових значень х = х1,
х = х2 , …, х = хm, які розглянемо пізніше на прикладах.

x+3
▲ Приклад № 64. Дріб — правильний.
x − x2 − 2 x
3

x+3 x+3
= .
x − x − 2 x x (x − x − 2 )
3 2 2

Розкладемо x 2 − x − 2 на множники. Обчислимо дискримінант

1+ 3 1− 3
D : D = 1 + 8 = 9 , тоді x1 = = 2, x2 = = −1 , тому x 2 − x − 2 =
2 2
= ( x − 2) ⋅ ( x + 1) . Отже, дріб запишеться у вигляді
x+3 x+3 x+3 A B C
= = = + + ,
x 3 − x 2 − 2 x x (x 2 − x − 2) x( x − 2)( x + 1) x x − 2 x + 1
де A, B і C — невідомі коефіцієнти. ▼

◐ Правило 2 (розкладання правильного дробу на найпростіші

дроби I і II типу).

522
 Pn ( x )
Якщо знаменник Qm ( x ) дробу має дійсні корені, серед
Qm ( x )
яких є кратні, тобто Qm ( x ) можна розкласти на множники вигля-
ду (за теоремою 3, § 4, розд. III)
Qm ( x ) = ( x − x1 ) 1 ⋅ ( x − x2 ) ⋅ ... ⋅ ( x − xk ) k ,
α α2 α

де α 1 + α 2 + ... + α k = m, k < m ( k = m для α1 = α 2 = ... = α k = 1) , тоді

Pn ( x ) Pn ( x ) A1
= = +
Qm ( x ) ( x − x1 ) ⋅ ( x − x2 ) ⋅ ... ⋅ ( x − xk )
α1 α2 αk
x − x1

A2 Aα1 B1 B2
+ + ... + + + + ...
( x − x1 ) 2
( x − x1 ) α1
( x − x2 ) ( x − x2 )2

Bα 2 C1 C2 Cαk
…+ + ... + + + ... + .
( x − x2 )α 2 x − xk ( x − xk )2 ( x − xk )α k

Коефіцієнти Ai , B j , ... , C l (i = 1, α 1 ; j = 1, α 2 ; ... ; l = 1, α k ) знахо-

димо за методом невизначених коефіцієнтів.

1
▲ Приклад № 65. Розглянемо дріб .
x (1 − x 2 )
2

Використовуючи правило 2, запишемо

1 1 1 A B C D 
= =− 2 = −  + 2 + + ,
x 2 (1 − x 2 ) x 2 (1 − x )(1 + x ) x ( x − 1)(1 + x )  x x x − 1 x +1
A, B, C , D — невідомі коефіцієнти. ▼

Pn ( x )
◐ Правило 3. Якщо знаменник Qm ( x ) дробу має дійсні
Qm ( x )
і комплексні корені (або тільки комплексні), то за теоремою 2
(розд. III, § 4) його можна розкласти на множники
Q m ( x ) = (x 2 + p1 x + q1 ) (x 2 + p 2 x + q 2 )⋅ ... ⋅ (x 2 + p k x + q k ), m = 2k ,
тоді
Pn ( x ) A x + B1 A x + B2 A x + Bk
= 2 1 + 2 2 + ... + 2 k .
Qm ( x ) x + p1 x + q1 x + p2 x + q2 x + pk x + qk

523
 4+ x
▲ Приклад № 66. Дріб можна записати так:
x4 − 1
4+ x 4+ x 4+ x 4+ x
= 2 2 2 = 2 = .
x −1 (x ) −1
4
(x − 1)(x + 1) ( x − 1)( x + 1)(x 2 + 1)
2

Тут знаменник дробу розкладено на лінійні множники та

множники з квадратних тричленів, тому, скориставшись прави-
лом 3, дріб можемо записати так:
4+ x 4+ x A B Cx + D
= = + + 2 ,
x − 1 ( x − 1)( x + 1)(x + 1) x − 1 x + 1 x + 1
4 2

де A, B, C , D — невідомі коефіцієнти. ▼
Для знаходження коефіцієнтів будемо використовувати метод
невизначених коефіцієнтів або метод завдання початкових значень:
x = x1 , x = x2 тощо. Покажемо зміст цих методів на прикладах.

dx
Приклад № 67. Знайти інтеграл ∫ =I .
( x + 1)(2 x − 3)
dx
▲ 1. Дріб — правильний.
( x + 1)(2 x − 3)
2. Знаменник дробу розкладений на лінійні множники. Пере-
пишемо його так:
( x + 1)(2 x − 3) = 2 ( x + 1)( x − 1,5).
Тоді дріб розкладається за правилом I на суму правильних
дробів I типу.
1 1 1 A B 
= =  + .
( x + 1)(2 x − 3) 2( x + 1)( x − 1,5) 2  x + 1 x − 1,5 
Щоб знайти коефіцієнти A і B , зведемо праву частину остан-
ньої рівності до спільного знаменника:
1 A B
= + =
( x + 1)(2 x − 3) 2( x + 1) 2( x − 1,5)
A( x − 1,5) + B( x + 1) ( A + B) x + ( B − 1,5 A)
= = .
2( x + 1) ( x − 1,5) ( x + 1) (2 x − 3)
Відкидаємо в лівій і правій частинах цієї рівності спільний зна-
менник і дістаємо
1 = ( A + B ) x + ( B − 1,5 A).

524
 Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях x , дістане-
мо систему
 A + B = 0,

 B − 1,5 A = 1,
розв’язуючи яку, знайдемо
 A = − 2 = −0,4,
 A + B = 0,  B = − A,  5
 ⇔  ⇔ 
− 1,5 A + B = 1, − 2,5 A = 1,  B = 2 = 0,4.
 5
Тоді задана підінтегральна функція виражається через най-
простіші дроби так:
1 1  − 0,4 0,4 
=  + .
( x + 1)(2 x − 3) 2  x + 1 x − 1,5 
Обчислюємо інтеграл

1  − 0,4 0,4  1  dx dx 
I =∫  +  dx = ⋅ 0,4 − ∫ +∫ =
2  x + 1 x − 1,5  2  x +1 x − 1,5 
 d ( x − 1,5) d ( x + 1) 
= 0,2  ∫ −∫  = 0,2(ln | x − 1,5 | − ln | x + 1 |) + c =
 x − 1,5 x +1 
x − 1,5
= 0,2 ln + c. ▼
x +1

Усе, що було сказано в пп. 4.1—4.3, можна сформулювати у

вигляді основних правил інтегрування раціональних дробів:
1. Якщо дріб неправильний, то потрібно чисельник дробу по-
ділити на знаменник цього дробу, потім дріб подати у вигляді
суми многочлена (частка від ділення чисельника на знаменник) і
правильного дробу:
P( x ) F ( x)
= M (x) + .
Q( x ) 123 Q( x )
123 многочлен 123
неправильний правильний
дріб дріб

Інтегрування неправильного раціонального дробу тоді зве-

деться до інтегрування многочлена і правильного раціонального
дробу.

525
 2. Щоб проінтегрувати правильний раціональний дріб, його
розкладають на множники (лінійні, квадратичні).
3. Правильний раціональний дріб розкладають на суму най-
простіших дробів I—IV типу. Інтегрування правильних дробів
зводиться до інтегрування найпростіших дробів.

x 3 + 2x
Приклад № 68. Знайти ∫ dx = I .
x2 − x − 6
x3 + 2 x
▲ Маємо — неправильний дріб. Поділимо чисель-
x2 − x − 6
ник на знаменник, виділивши многочлен і правильний дріб. Ви-
конаємо ділення:

x3 + 2 x x2 − x − 6
x 3 − x 2 − 6 x x + 1 частка
x2 + 8x
x2 − x − 6
9 x + 6 остача
x3 + 2 x 9x + 6
Тоді = x +1+ 2 .
x − x−6
2
x − x−6
Обчислюємо інтеграл I :
9x + 6  x2 9x + 6
I = ∫  x + 1 + 2  dx = + x+∫ 2 dx.
 x − x−6 2 x − x−6
9x + 6
Інтеграл ∫ 2 dx можна обчислити двома способами:
x − x−6
1) як найпростіші дроби III типу;
2) розкладаючи на найпростіші дроби I типу.
9x + 6
Розкладемо дріб на найпростіші дроби. Оскільки
x − x−6
2

знаменник дробу x 2 − x − 6 має дійсні корені (їх легко знайти за

теоремою Вієта): x1 = 3, x2 = −2 , то дріб розкладається на найпро-
стіші дроби I типу:
9x + 6 A B
= + ,
x2 − x − 6 x + 2 x − 3
де A і B — невідомі коефіцієнти.

526
 Зведемо праву частину останньої рівності до спільного зна-
менника:
9x + 6 x −3
A B x+2 Ax − 3 A + Bx + 2 B ( A + B )x + 2 B − 3 A
= + = = .
x2 − x − 6 x + 2 x − 3 x2 − x − 6 x2 − x − 6
Звідси дістаємо тотожність для визначення невідомих коефіці-
єнтів розкладу A і B :
9 x + 6 = ( A + B )x + 2 B − 3 A.
Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях x , маємо
x : 9 = A + B,

x 0 : 6 = 2 B − 3 A.
Розв’язуємо цю систему:
 A + B = 9,  A = 9 − B, −27 + 5B = 6,  B = 6,6,
 ⇔ ⇔ ⇔
− 3 A + 2 B = 6, − 3(9 − B ) + 2 B = 6,  A = 9 − B,  A = 2,4.
Тоді задана підінтегральна функція виражається через най-
простіші дроби
9x + 6 2,4 6,6
= + .
x − x−6 x+ 2 x−3
2

Отже,
x 3 + 2x 9x + 6 
∫ 2 dx = ∫  x + 1 + 2  dx =
x −x−6  x − x − 6
9x + 6 x2 2,4
= ∫ x dx + ∫ dx + ∫ 2 dx = +x+∫ dx +
x −x−6 2 x+2
6,6 x2
+∫ dx = + x + 2,4 ln | x + 2 | + 6,6 ln | x − 3 | + c. ▼
x−3 2

Зауваження. Якщо корені знаменника — дійсні різні, то до-

цільніше визначати невідомі коефіцієнти A, B методом за-
вдання початкових значень: x = x1 , x = x2 тощо.
dx
Приклад № 69. Знайти I = ∫ .
( x − 1)( x + 2 )( x − 3)
1 A B C
▲ = + + ,
( x − 1)( x + 2)( x − 3) x − 1 x + 2 x − 3

527
де A, B, C — невідомі коефіцієнти. Зведемо праву частину остан-
ньої рівності до спільного знаменника:
1 A B C
= + + =
( x − 1)( x + 2)( x − 3) x − 1 x + 2 x − 3
A ( x + 2)( x − 3) + B( x − 1)( x − 3) + C ( x − 1)( x + 2 )
= ,
( x − 1)( x + 2)( x − 3)
звідси 1 = A( x + 2)( x − 3) + B( x − 1)( x − 3) + C ( x − 1)( x + 2).
1
Беремо x = 1: 1 = −6 A знайдемо A = − ;
6
1 1
якщо x = −2; 1 = 15B, B = ; для x = 3: 1 = 10C , звідки C = .
15 10
1 1 1
−
1
Тоді = 6 + 15 + 10 ,
( x − 1)( x + 2)( x − 3) x − 1 x + 2 x − 3
1 1 1
а I = − ln | x − 1 | + ln | x + 2 | + ln | x − 3 | + c. ▼
6 15 10
x −1
Приклад № 70. Знайти ∫ dx.
( x + 1) 2 (x 2 + 1)
x −1
▲ Дріб — правильний. Розкладемо його на най-
( x + 1)2 (x 2 + 1)
простіші дроби:
x −1 A B Cx + D
= + + 2 ,
( x + 1) (x + 1)
2 2
x + 1 ( x + 1) 2
x +1
де A, B, C , D — невідомі коефіцієнти.
Зведемо праву частину останньої рівності до спільного зна-
менника:
x −1 A B Cx + D
= + + 2 =
( x + 1) (x + 1)
2 2
x + 1 ( x + 1) 2
x +1
A( x + 1)(x 2 + 1) + B(x 2 + 1) + (Cx + D )( x + 1)
2
= =
( x + 1) (x 2 + 1)
2

Ax 3 + Ax 2 + Ax + A + Bx 2 + B + Cx 3 + 2Cx 2 + Cx + Dx 2 + 2 Dx + D
= =
( x + 1)2 (x 2 + 1)

528
 ( A + C )x 3 + ( A + B + D + 2C )x 2 + ( A + 2 D + C ) x + ( A + B + D )
= .
( x + 1)2 (x 2 + 1)
Звідси маємо
x − 1 = ( A + C ) x 3 + ( A + B + D + 2C )x 2 + ( A + 2 D + C )x + ( A + B + D ).
Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях x , дістанемо:
x 3 : 0 = A + C ,
x 2 : 0 = A + B + D + 2C ,

x : 1 = A + 2 D + C ,
x 0 : − 1 = A + B + D.
Розв’язуючи цю систему, знайдемо
A = − 1 , B = −1, C = 1 , D = 1 .
2 2 2
Тоді
x −1 −1 1 x+ 1
= 2− 1 + 2 2.
( x + 1)2 (x 2 + 1) x + 1 ( x + 1)2 x2 + 1
Отже,
x −1 1 dx dx 1 x +1
∫ dx = −
∫ −∫ + ∫ 2 dx =
( x + 1) (x + 1)
2 2 2 x + 1 ( x + 1) 2 x + 1
2

1 1 1 x 1 dx
= − ln | x + 1 | + + ∫ 2 dx + ∫ 2 =
2 x +1 2 x +1 2 x +1
1 1 1 d (x 2 + 1) 1
=− ln | x + 1 | + + ∫ + arctg x =
2 x +1 4 x 2 +1 2
1 1 1 1
= − ln | x + 1 | + + ln (x 2 + 1) + arctg x + c =
2 x +1 4 2
1 x 2 +1 1 1
= ln + + arctg x + c. ▼
2 x +1 x +1 2
Приклад № 71. Знайти
x 3 + 2 x 2 − 3x − 6
∫ dx .
( x − 3) (x 2 + 2 x + 6)

529
 x 3 + 2 x 2 − 3x − 6
▲ Дріб — неправильний.
( x − 3)(x 2 + 2 x + 6)
Виконаємо ділення «кутом», розкриваючи спочатку в знамен-
нику дужки:
( x − 3)(x 2 + 2 x + 6) = x 3 + 2 x 2 + 6 x − 3x 2 − 6 x − 18 = x 3 − x 2 − 18 ;
x 3 + 2 x 2 − 3x − 6 x 3 − x 2 − 18
–
x 3 − x 2 − 18 1
3x 2 − 3x + 12
x3 + 2 x 2 − 3x − 6 3(x 2 − x + 4)
Тоді = 1 + .
( x − 3)(x 2 + 2 x + 6) ( x − 3)(x 2 + 2 x + 6)
x2 − x + 4
Розкладемо правильний дріб на елементарні
( x − 3)(x 2 + 2 x + 6 )
дроби І та ІІІ типу:
x2 − x + 4 A Bx + C
= + 2 =
( x − 3)(x + 2 x + 6 ) x − 3 x + 2 x + 6
2

Ax 2 + 2 Ax + 6 A + Bx 2 + Cx − 3Bx − 3C
= ;
( x − 3)(x 2 + 2 x + 6)
звідси x 2 − x + 4 = ( A + B )x 2 + (2 A + C − 3B )x + 6 A − 3C.
Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях змінної х в
лівій і правій частинах останньої рівності та дістанемо:

2  B = 1 − A,
x :  A + B = 1, 
  6A − 4 4
x : 2 A + C − 3B = −1, C = = 2A − , ⇒
0   3 3
x : 6 А − 3С = 4
 4
2 A + 2 A − 3 − 3(1 − A) = −1,
  A = 10 ,
 B = 1 − A,  21
 
 4  11
⇒ C = 2 A − ,  B = ,
 3  21
 10  20 4 8
7 A = 3 , C = 21 − 3 = − 21 .

530
 10 11 8
x−
x2 − x + 4
Отже, = 21 + 21 21 .
( x − 3)(x 2 + 2 x + 6 ) x − 3 x 2 + 2 x + 6
Тоді
x3 + 2 x 2 − 3x − 6 10 / 21 1 11x − 8
∫ dx = x + 3 ∫ dx + ∫ 2 dx  =
( x − 3)(x 2 + 2 x + 6)  x−3 21 x + 2 x + 6 
= [d (x 2 + 2 x + 6) = (2 x + 2 ) dx ] =
11
10 1 2
(2 x + 2) − 19
= x + 3 ⋅ ln x − 3 + 3 ⋅ ∫ dx =
21 21 x2 + 2x + 6
= x + 10 ln x − 3 + 1  11 ∫ (22 x + 2)dx − 19∫ 2 dx =

7 7  2 x + 2x + 6 x + 2x + 6 
10 11 d (x 2 + 2 x + 6 ) 19 d ( x + 1)
=x+ ln x − 3 + ∫ − ∫ =
7 14 x + 2 x + 6
2
7 ( x + 1) 2 + 5
10 11 19 1 x +1
=x+ ln x − 3 + ln (x 2 + 2 x + 6 ) − ⋅ arctg + C .▼
7 14 7 5 5

§ 5. ІНТЕГРУВАННЯ
ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ ФУНКЦІЙ

Розглянемо інтеграл виду

∫ R(sin x, cos x ) dx. (5.39)

Для обчислення таких інтегралів існує універсальна тригоно-

метрична підстановка
x
t = tg . (5.40)
2
x
Виразимо sin x, cos x через tg тобто через t , а dx через t і dt :
2
x x x x x
2 sin cos 2 sin cos 2 tg
2 2 = 2 
2 = : cos 2 x  2 =
sin x =  =
1 2 x 2 x 2  2 x
cos + sin 1 + tg
2 2 2

531
 x x x x
cos2 − sin 2 cos2 − sin 2
x 2t
=  tg = t  = ; cos x = 2 2 = 2 2 =
 2  1+ t2 1 2 x 2 x
cos + sin
2 2
x
1 − tg 2 2
x
= : cos 2  = 2 = tg x = t  = 1 − t .
 2  x  2  1 + t 2
1 + tg 2
2
x x
З рівності t = tg , маємо = arctg t , звідки x = 2 arctg t , тоді
2 2
2dt
dx = .
1+ t2
2t
Отже, sin x = , (5.41)
1+ t2
1 − t2
cos x = , (5.42)
1+ t2
2dt
dx = . (5.43)
1+ t2
Підставимо (5.40)—(5.43) в (5.39) і знайдемо

 2t 1− t 2  2
∫ R(sin x, cos x ) dx = ∫ R  2
,  dt.
1+ t 1+ t 2  1+ t
2

Підінтегральна функція раціональна відносно t .

 x 1− t2 
 t = tg , cos x = ,
dx 2 1+ t2
▲ Приклад № 72. ∫ = =
3 + 5 cos x  2 
dx = 1 + t 2 dt 

2dt dt
=∫ = 2∫ =
2 3 (1 + t ) + 5(1 − t )
(1 + t 2 ) 3 + 5 ⋅ 1 − t 2 
2 2 2
(1 + t )
 1+ t  1+ t2
dt dt dt
= 2∫ 2 2
= 2∫ 2
=∫ =
3 + 3t + 5 − 5t 8 − 2t 4 − t2

532
 du 1 a+u 1 2+t
=  ∫ 2 = ln + c  = ln +c=
 a −u 2
2a a − u  4 2−t
x
tg + 2
x 1
= t = tg  = ln 2 + c. ▼
 2  4 2 − tg x
2
За допомогою універсальної підстановки (5.40)—(5.43) можна
обчислити інтеграли від виразів, які раціонально залежать від
тригонометричних функцій. Але саме тому що універсальна три-
гонометрична підстановка є загальною для всіх виразів від три-
гонометричних функцій, вона часто приводить до складних виразів.
Тому розглянемо окремі підстановки, які в деяких частинних ви-
падках зручніші, ніж універсальна тригонометрична підстановка.
◐ 1. Якщо функція R(sin x, cos x ) така, що
R(− sin x, cos x ) = − R(sin x, cos x ), (5.44)
то застосовується підстановка
t = cos x. (5.45)
dt
Звідси x = arccos t , тоді dx = − ,і
1− t2

(
∫ R(sin x, cos x ) dx = − ∫ R 1 − t , t
2
) dt
.
1− t 2
dx
Приклад № 73. Обчислити ∫ .
sin x cos 2 x
1
▲ Тут R(sin x, cos x ) = , причому
sin x cos 2 x
1 1
R(− sin x, cos x ) = 2
=− = − R(sin x, cos x ),
(− sin x) cos x sin x cos 2 x
тому застосовуємо підстановку (5.45):
t = cos x, x = arccos t , 
dx 
∫ = dt 2  =
sin x cos 2 x dx = − , sin x = 1 − t 
 1− t2 
−dt dt dt dt
=∫ = −∫ =∫ 2 2 =∫ 2 .
1− t t
2 2
1− t 2 t (1 − t )
2 2
t (t − 1) t (t − 1)(t + 1)

533
 1
Дріб — правильний, і його можна розкласти на
t (t − 1)(t + 1)
2

дроби I та II типу:
1 A B C D
= + 2 + + =
t (t − 1)(t + 1) t t
2
t −1 t +1
At (t 2 − 1) + B(t 2 − 1) + Ct 2 (t + 1) + Dt 2 (t − 1)
= ;
t 2 (t − 1)(t + 1)
1 = At 3 − At + Bt 2 − B + Ct 2 + Ct 3 + Dt 3 − Dt 2 ,
1 = ( A + C + D ) t 3 + ( B + C − D ) t 2 − At − B.

t3 :
0 = A + C + D,  A = 0,  A = 0,
t 2 : 0 = B + C − D,  B = −1,  B = −1,
 ⇔ C + D = 0, ⇔ 2C = 1,
t : 0 = − A,  
1 = − B, C − D = 1,  D = −C ,
t0 : 
A = 0; B = −1; C = 0,5; D = −0,5.
1 1 0,5 0,5
=− 2 + − .
t 2 (t − 1)(t + 1) t t −1 t +1
Тоді
dx dt 1 0,5 0,5 
∫ =∫ 2 = ∫  − 2 + −  dt =
2
sin x cos x t (t − 1)(t + 1)  t t −1 t +1 
d (t − 1) d (t + 1)
= − ∫ t − 2 dt + 0,5 ∫ − 0,5 ∫ =
t −1 t +1
t −1
=− + 0,5 ln | t − 1 | −0,5 ln | t + 1 | + c =
−1
1 cos x − 1 1 x
= [t = cos x] = + ln +c = + ln | tg | +c. ▼
cos x cos x + 1 cos x 2
◐ 2. Якщо функція R(sin x, cos x ) така, що

R(sin x,− cos x ) = − R(sin x, cos x ), (5.46)

то підстановка —
t = sin x. (5.47)

534
 dt
З (5.47) маємо x = arcsin t , звідки dx = , тоді
1 − t2

∫ R(sin x, cos x ) dx = ∫ R t , 1 − t(2

) dt
.
1− t2
cos3 x
Приклад № 74. Обчислити ∫ dx = I .
sin 2 x
cos3 x
▲ Оскільки R(sin x, cos x ) = 2 , причому
sin x
(− cos x) 3 cos3 x
R(sin x, − cos x ) = = − = − R(sin x, cos x ),
sin 2 x sin 2 x
то застосовуємо підстановку t = sin x , звідки x = arcsin t , а
dt
cos x = 1 − t 2 , dx = . Тоді
1 − t2

I =∫
(1 − t 2 )3 ⋅ dt
= ∫
1− t2 1
dt = ∫  2 − 1 dt = ∫ (t − 2 − 1) dt =
2
t 1− t2 t 2
t 
t −1 1 1
= ∫ t − 2 dt − ∫ dt = − t + c = − − t + c = [t = sin x] = − − sin x + c. ▼
−1 t sin x
◐ 3. Нехай тепер R(sin x, cos x ) задовольняє умову
R (− sin x,− cos x ) = R (sin x, cos x ). (5.48)
При цьому раціональніше зробити підстановку
t = tg x. (5.49)
З (5.49) знаходимо x = arctg t , тоді
1
dx = dt ,
1+ t2
а
tg x t
sin x = = ,
1 + tg 2 x 1+ t 2
1 1
cos x = = .
2
1 + tg x 1+ t 2

535
  t 1  1
Отже, ∫ R(sin x, cos x ) dx = ∫ R  ,  dt.
1+ t  1+ t
2
 1+ t 2 2

dx
Приклад № 75. Обчислити ∫ = I.
cos x sin 3 x
1
▲ Оскільки R(sin x, cos x ) = ,
cos x sin 3 x
1 1
R(− sin x, − cos x ) = = = R(sin x, cos x ),
(− cos x )(− sin x ) 3
cos x sin 3 x
тому застосовуємо підстановку t = tg x , звідки x = arctg t , а
dt
dx = . Тоді
1+ t2
1
dt
1 + t 2 1 + t2 1
I =∫ =∫ dt = ∫ t − 3dt + ∫ dt =
1 t3 t 3
t
⋅
1 + t2 (
1 + t2 )
3

t −2 1
= + ln | t | + c = [t = tg x ] = − + ln | tg x | + c. ▼
−2 2 tg 2 x

◐ 4. Розглянемо інтеграли виду

2n 2n
∫ sin x dx і ∫ cos x dx . (5.50)
Вони обчислюються за допомогою формул зниження степеня:
1 − cos 2 x 1 + cos 2 x
sin 2 x = , cos 2 x = . (5.51)
2 2

1 − cos 2 x 
▲ Приклад № 76. ∫ sin 4 x dx = sin 2 α =  =
 2
2
1 − cos 2 x  1
= ∫   dx = ∫ (1 − 2 cos 2 x + cos 2 x ) dx =
2

 2  4
1 1 1 1 1 1
= ∫ dx − ∫ cos 2 x dx + ∫ cos 2 2 x dx = x − ⋅ sin 2 x +
4 2 4 4 2 2
1 1 + cos 4 x 1 1 1
+ ∫ dx = x − sin 2 x + (∫ dx + ∫ cos 4 x dx ) =
4 2 4 4 8

536
 1 1 1 1 1 3 1 1
= x − sin 2 x + x + ⋅ sin 4 x + c = x − sin 2 x + sin 4 x + c. ▼
4 4 8 8 4 8 4 32
◐ 5. Інтеграли виду
∫ sin mx ⋅ sin nx dx,
∫ cos mx ⋅ cos nx dx,
∫ sin mx ⋅ cos nx dx (5.52)
обчислюються за допомогою таких формул:
1
sin α sin β = (cos (α − β) − cos (α + β)),
2
1
cos α cos β = (cos (α − β ) + cos (α + β )), (5.53)
2
1
sin α cos β = (sin (α + β ) + sin (α − β)).
2
sin α cosβ = 1 (sin (α − β) +
 2 
x 2x  x 
▲ Приклад № 77. ∫ sin cos dx = + sin (α + β)), α = , =
3 3  3 
 2x 
β = 3 
1 x 2x   x 2 x   dx = 1  sin  − x  + sin x  dx =
= ∫  sin  −  + sin  +  ∫  3 
2 3 3   3 3  2    
1 x 1 x x 1
=  − ∫ sin dx + ∫ sin x dx  = − ∫ sin   ⋅ 3d   + (− cos x ) =
2 3  2 3 3 2
3 x 1 3 x 1
= −  − cos  − cos x + c = cos − cos x + c. ▼
2 3 2 2 3 2
◐ 6. Інтеграли виду
∫ sin x ⋅ cos x dx.
m n

Можливі випадки:
А. Якщо m — непарне ціле додатне число: m = 2 p + 1 , тоді по-
трібно відокремити sin x в першому степені, а підінтегральний
вираз перетворити так:
sin 2 p +1 x ⋅ cos n x dx = sin 2 p x ⋅ cos n x ⋅ sin x dx =
= −(sin 2 x ) ⋅ cos n x ⋅ d (cos x ) = −(1 − cos 2 x ) ⋅ cos n x ⋅ d (cos x );
p p

потім застосовуємо підстановку t = cos x .

537
 sin 3 x sin 2 x
▲ Приклад № 78. ∫ 8
dx = ∫ ⋅ sin x dx =
cos x cos 8 x
t = cos x sin 2 x = 1 − cos 2 x = 1 − t 2 1− t2
= = −∫ dt =
dt = − sin xdx, sin x dx = − dt t8

dt dt −8 −6 t −7 t −5
= −∫+ ∫ 6 = − ∫ t dt + ∫ t dt = − + +c=
t8 t −7 −5
1 1 1 1
= 7 − 5 + c = [t = cos x ] = − + c. ▼
7t 5t 7 cos x 5 cos5 x
7

Б. Якщо n — непарне ціле додатне число: n = 2k + 1 , тоді ви-

конуємо перетворення
sin m x ⋅ cos 2 k +1 x dx = sin m x ⋅ cos 2 k x ⋅ cos x dx =
= sin m x ⋅ (cos 2 x ) ⋅ d (sin x ) = sin m x ⋅ (1 − sin 2 x ) ⋅ d (sin x )
k k

і застосуємо підстановку t = sin x .

∫ sin x ⋅ cos x dx =
4 3
▲ Приклад № 79.
= ∫ sin 4 x ⋅ cos 2 x ⋅ cos x dx = ∫ sin 4 x ⋅ (1 − sin 2 x )d (sin x ) =
t5 t7 sin 5 x sin 7 x
= [sin x = t ] = ∫ (t 4 − t 6 ) dt = − +c= − + c. ▼
5 7 5 7
В. Якщо m і n — парні невід’ємні числа, тоді застосовуємо
формули зниження степеня (5.51).

▲ Приклад № 80. ∫ cos2 4 x ⋅ sin 2 4 x dx =

1 + cos 8 x 1 − cos 8 x 1
=∫ ⋅ dx = ∫ (1 − cos 2 8 x )dx =
2 2 4
1 1 1 1 + cos16 x
= (x − ∫ cos 2 8 x dx ) = x − ∫ dx =
4 4 4 2
1 1 1 1 sin 16 x
= x −  x + sin 16 x  + c = x − + c. ▼
4 8 16  8 128
Г. Якщо m + n = −2k (k > 0, k ∈ Z ) , тобто m + n — ціле парне
від’ємне число, тоді застосовуємо підстановку tg x = t , або
ctg x = t .

538
 dx dx
▲ Приклад № 81. ∫ =∫ =
cos x sin x3 sin x sin x cos x
sin x
t = ctg x, = tgx
sin x dx sin x cos x
=∫ = =
sin 2 x sin x cos x dx
dt = − ,
sin 2 x
− dt
=∫ = −2 t + c = −2 ctg x + c. ▼
t
Ґ. Якщо m + n = −(2k + 1), де k > 0, k ∈ Z , тоді, використовуючи
тотожність 1 = sin 2 x + cos2 x , застосовуємо інтегрування частинами.
dx cos 2 x + sin 2 x
▲ Приклад № 82. ∫ 3
=∫ dx =
cos x cos3 x

u = sin x, du = cos x dx
dx sin x sin x d (cos x )
=∫ + ∫ sin x ⋅ 3
dx = dv = 3
dx , v = − ∫ = =
cos x cos x cos x cos 3 x
cos − 2 x 1
=− =
−2 2 cos 2 x
dx sin x 1 sin x 1 dx
=∫ + 2
−∫ 2
⋅ cos x dx = 2
+ ∫ =
cos x 2 cos x 2 cos x 2 cos x 2 cos x
sin x 1 x π
= 2
+ ⋅ ln tg  +  + c. ▼
2 cos x 2 2 4

▲ Приклад № 83. ∫ sin 5 x 3 cos x dx = ∫ sin 4 x 3

cos x sin x dx =
cos x = t ,3

d (cos x ) = d (t 3 ), 
 
 = ∫ (1 − t ) ⋅ t ⋅ (− 3t ) dt =
6 2
= − sin xdx = 3t dt ,
2 2

sin х dx = −3t 2 dt 
 4 
sin x = (sin 2 x ) = (1 − cos 2 x ) = (1 − t 6 ) 
2 2 2

= −3∫ (1 − 2t 6 + t 12 ) t 3 dt = −3∫ (t 3 − 2t 9 + t 15 ) dt =
t4 t 10 t 16  3 3 3
= −3  − 2 +  + c = − t 4 + t 10 − t 16 + c =
4 10 16  4 5 16

539
 [ ] 33
= t = 3 cos x = −
4
cos4 x +
33
5
cos10 x −
3 3
16
cos16 x + c =

1 1 1
= −3 cos4 x  − cos 2 x + cos 4 x  + c. ▼
3

4 5 16 

§ 6. ІНТЕГРУВАННЯ ПРОСТІШИХ
ІРРАЦІОНАЛЬНИХ ВИРАЗІВ

Розглянемо деякі типові ірраціональні функції. Інтеграли від

них є елементарними функціями. В інтегруванні ірраціональних
функцій основним є метод раціоналізації, суть якого полягає у
знаходженні такої заміни змінної інтегрування, для якої підінтег-
ральну функцію вдається перетворити до раціонального вигляду.
Для позначення раціональних функцій будемо використовувати
букву R (наприклад, R( x ) ).
◐ 1. Розглянемо
 m p r

∫ 
R  x , x n
, x l
, ... , x s  dx. (5.54)

 
Нехай k — найменше спільне кратне знаменників дробів
m p r
, , ... , . k = HCK {n; l ; ... ; s} .
n l s
Застосуємо підстановку
x = tk , (5.55)
k −1
dx = kt dt . (5.56)
Підставляємо (5.55), (5.56) в (5.54) і маємо інтеграл від раціо-
нальної функції від t .
x
Приклад № 84. Обчислити ∫ dx.
x −3 x
x
= R  x 2 , x  . Тому вводимо нову змінну за фо-
1 1
▲ Тут 3
3
x− x  
1 1
рмулою x = t 6 , де 6 = HCK {знаменників дробів і } =
2 3
= HCK {2; 3} = 6 . Тоді
x x = t 6 
∫ 3
dx =  5 
=
x− x dx = 6t dt 

540
 =∫
t 3 ⋅ 6t 5
dt = 6∫ 2
t8
dt = 6∫
t6
dt = 6 ∫
(t 6 − 1) + 1 dt = 6 1 dt +
∫ t −1
t −t
3 2
t (t − 1) t −1 t −1

+ 6∫
(t 3 )2 − 12 dt = 6 ln | t − 1 | +6 ∫
(t 3 − 1)(t 3 + 1) dt = 6 ln | t − 1 | +
t −1 t −1
(t − 1)(t + t + 1)(t + 1)
2 3
+ 6∫ dt = 6 ln | t − 1 | +6 ∫ (t 5 + t 4 + t 3 + t 2 + t + 1) dt =
t −1
 t6 t5 t 4 t3 t 2 
= 6 ln | t − 1 | +6 + + + + + t  + c =
6 5 4 3 2 
6 3
= 6 ln | 6 x − 1 | + x + 1,2 x 5 + 1,5 x 2 + 2 x + 33 x + 66 x + c. ▼

 R x 1 2 , x 2 3 , x 1 4 ; 
  
x  
▲ Приклад № 85. ∫ 3 dx =  x = t 12
=
4
x − x
2
dx = 12t 11dt 
 
 
 t 14
t5 −1 
 14 9 
 t −t t9 + t4 
6 17 14
t t t
=∫ 8 ⋅ 12t 11 dt = 12∫ 3 5 dt =12∫ 5 dt =  t9 =
t −t 3
t (t − 1) t −1 
 t9 − t4 
 
 t4 
 t4   t 10 t 5 d (t 5 − 1) 
= 12∫  t 9 + t 4 + 
 dt = 12  +
 10 5 ∫ 5 +  =
 t 5 − 1  5(t − 1) 

[
= 1,2t 10 + 2,4t 5 + 2,4 ln | t 5 − 1 | + c = t = 12 x = ]
( )
= 1,2 6 x 5 + 212 x 5 + 2,4 ln | 12 x 5 − 1 | + c. ▼

  ax + b 
m
 ax + b 
r


◐ 2. Розглянемо ∫ R x, n   , .... , s    dx =
  cx + p   cx + p  
 
 m r

  ax + b  n  ax + b  s 
= ∫ R  x,   , ... ,    dx. (5.57)
  cx + p   cx + p  
 

541
 Застосовуємо підстановку
ax + b k
= t , де k = HCK {n; ... , s}. (5.58)
cx + p
З (5.58) маємо
ax + b = t k (cx + p ), ax + b = cxt k + pt k , ax − cxt k = pt k − b,
x(a − ct k ) = pt k − b ,
звідки
pt k − b
x= . (5.59)
a − ct k
Знайдемо
′
 pt k − b  pkt k −1 (a − ct k ) − ( pt k − b )(− ckt k −1 )
dx =  
k 
dt = dt =
 a − ct  (a − ct k )2
pakt k −1 − pckt 2 k −1 + pckt 2 k −1 − bckt k −1 pa − bc
= dt = kt k −1 dt.
(a − ct )
k 2
(a − ct )
k 2

Отже,
pa − bc
dx = kt k −1dt. (5.60)
(a − ct )
k 2

Інтеграл (5.57) підстановкою (5.58)—(5.60) зводиться до інте-

грала від раціональної функції.

(
 R x, ( x + 1) 1 2 , ( x + 1) 13

)
x dx k = HCK {2; 3} = 6, 
▲ Приклад № 86. ∫ 3
= =
x + 1 + x + 1  x + 1 = t 6 , x = t 6 − 1, 
⇒ dx = 6t 5 dt 
(t 6 − 1) 6t 5 dt t 5 (t 6 − 1) t 3 (t 3 − 1)(t 3 + 1)
=∫ = 6 ∫ dt = 6 ∫ dt =
t3 + t2 t 2 (t + 1) t +1
t 3 (t 3 − 1) (t + 1) (t 2 − t + 1)
= 6∫ dt =
t +1
= 6∫ (t 6 − t 3 )(t 2 − t + 1) dt = 6 ∫ (t 8 − t 7 + t 6 − t 5 + t 4 − t 3 ) dt =

542
  t 9 t8 t 7 t 6 t5 t 4 
= 6 − + − + −  + c = t = 6 x + 1 = 6 ( x + 1)9 −
9 8 7 6 5 4
[
2
3
]
 
3 6 6 6
− 6 ( x + 1)8 + 6 ( x + 1)7 − ( x + 1) + 6 ( x + 1)5 − 6 ( x + 1)4 + c =
4 7 5 4
2 3 6
= ( x + 1)3 − 3 ( x + 1)4 + 6 ( x + 1)7 − x − 1 +
3 4 7
66 3
+ ( x + 1)5 − 3 ( x + 1)2 + c. ▼
5 2
◐ 3. (
∫ R x; f ( x ) dx.
n
) (5.61)
У цьому разі виконуємо підстановку
f (x) = t n , (5.62)
звідки x = ϕ (t ) , а dx = ϕ′(t ) dt . Тут t = n f ( x ) .
4 e x + 1 = t , e x + 1 = t 4 
e dx e ⋅ e dx  x
2x x x 
▲ Приклад № 87. ∫ =∫ = d (e + 1) = d (t 4 ), =
e +1  x 
4 x 4 x
e +1 3 x 4
e dx = 4t dt, e = t −1

(t 4 − 1)4t 3 dt  t7 t3 
=∫ = 4 ∫ t 2 (t 4 − 1) dt = 4∫ (t 6 − t 2 ) dt = 4 −  + c =
t 7 3

[ 4
= t = ex + 1 = ]44 x
7
4
(e + 1)7 − 4 (e x + 1)3 + c. ▼
3
 
 1 + ln x = t , 1 + ln x = t ,
2

1 + ln x  
▲ Приклад № 88. ∫ dx = d (1 + ln x ) = d (t 2 ), =
x ln x 1 
 dx = 2 t dt 
x 
t ⋅ 2 t dt
=∫ 2 = 2∫ 2
t2
dt = 2 ∫
(t 2 − 1) + 1
dt = 2∫ 1 + 2
1  dt =

t −1 t −1 t2 −1  t − 1
= 2t + 2 ∫ 2
dt
t −1
1 t −1
= 2t + 2 ⋅ ln
2 t +1
[
+ c = t = 1 + ln x = ]
1 + ln x − 1
= 2 1 + ln x + ln + c. ▼
1 + ln x + 1

543
◐ 4. (
∫ R x, a − x dx.
2 2
) (5.63)
Підстановка
x = a sin t ( x = a cos t ),
(5.64)
dx = a cos t dt (dx = − a sin t dt ).
 x = 2 sin t 
▲ Приклад № 89. ∫ x 2 4 − x 2 dx =  =
dx = 2 cos t dt 
= ∫ 4 sin 2 t 4 − 4 sin 2 t 2 cos t dt = 8∫ sin 2 t ⋅ 2 cos t ⋅ cos t dt =
2
= 16∫ sin 2 t cos 2 t dt = 4∫ (2 sin t cos t ) dt = 4∫ sin 2 2t dt = 4∫ (sin 2t ) dt =
2

1 − cos 2β  1 − cos 4t
= sin 2 β =  = 4∫ dt = 2∫ (1 − cos 4t ) dt =
 2 2
 x = 2 sin t ⇒ x = sin t ,
1  2 
= 2(t − ∫ cos 4t dt ) = 2t − 2 ⋅ sin 4t + c =  =
4  x 
t = arcsin
 2 
x 1 x x
= 2 arcsin − sin 4 arcsin  + c = 2 arcsin −
2 2  2 2
sin 2α = 2 sin α cos α
1 x
− ⋅ sin 2  2 arcsin   + c =  x =
2   2  α = 2 arcsin 
 2 
x 1 x x x
= 2 arcsin − ⋅ 2 sin 2 arcsin  ⋅ cos  2 arcsin  + c = 2 arcsin −
2 2  2  2 2
x x x x
− 2 sin arcsin  ⋅ cos  arcsin   cos 2 arcsin − sin 2 arcsin  + c =
 2  2  2 2
x x x
2
 x 
2
= 2 arcsin − 2⋅ 1 −  sin arcsin  ⋅ 1 − 2 sin arcsin   + c =
2 2  2   2 
x x
2
 x 
2
x
= 2 arcsin − x 1 −   1 − 2   + c = 2 arcsin −
2 2   2   2
4 − x2  x2  x x  2 − x2 
−x 1 −  + c = 2 arcsin − 4 − x 2   + c =
4  2  2 2  2 
x x
= (x 2 − 2) 4 − x 2 + 2 arcsin + c. ▼
4 2

544
 ◐ 5. (
∫ R x, x + a dx.
2 2
) (5.65)
a dt
Підстановка x = a tg t , dx = перетворює інтеграл (5.65) від
cos 2 t
ірраціональної функції в інтеграл від раціональної функції:

(
∫ R a tg t , a 2 tg 2 t + a 2 ) cosa2
t
dt = ∫ R  a tg t ,

a  a

cos t  cos 2 t
dt.

dx dt 
▲ Приклад № 90. ∫ =  x = tg t , dx = =
x 1+ x 2  cos 2 t 
dt dt dt dt
=∫ =∫ =∫ =∫ =
cos t ⋅ tg t 1 + tg t
2 2 sin t 1 sin t t t
cos 2 t ⋅ ⋅ 2 sin cos
cos t cos t 2 2
t t  sin t t 
sin 2 + cos 2 cos
1 2 2 1 2 2

= ∫ dt =  ∫ dt + ∫ dt  =
2 t t 2 t t 
sin cos  cos sin 
2 2  2 2 
d  cos t  = − 1 sin t dt , 
  2

2 2 
 
⇒ sin t dt = −2d  cos t ;  − 2d  cos t  t
    2 d  sin  
 2  2   1   2 +  2 =
= = ∫ ∫

d sin t  1 t  2  t t 
 = cos dt ,   cos sin 
  2 2 2  2 2 
 
⇒ cos t dt = 2d  sin t  
 2  2  
du t t t
=  ∫ = ln | u | +c  = − ln cos + ln sin + c = ln tg + c =
 u  2 2 2
 tg t = x, ⇒ 1
=  = ln tg  arctg x  + c. ▼
t = arctg x  2 
◐ 6. (
x 2 − a 2 dx.
∫ R x, ) (5.66)
a
Застосовуємо підстановку x = . Тоді
cos t
a sin t
dx = dt
cos 2 t
і

545
 (
∫ R x, )
x 2 − a 2 dx = ∫ R 
 a
 cos t
,
a2
cos 2
t
− a2
 a sin t
⋅
 cos 2 t
dt =
 
a a sin t  a sin t
= ∫ R  ,  dt.
 cos t cos t  cos 2 t
a
У (5.66) можна також застосувати підстановку x = , або
sin t
1
x = , чи x = a ch t .
t
x2 − 1 1 cos t
▲ Приклад № 91. ∫ dx =  x = , dx = − 2 dt  =
x  sin t sin t 
1
−1
2 cos t 1 − sin 2 t cos t cos t cos t
= − ∫ sin t ⋅ 2 dt = − ∫ ⋅ dt = − ∫ ⋅ dt =
1 sin t 2
sin t sin t sin t sin t
sin t
cos 2 t 1 − sin 2 t 1 
= −∫ = − ∫ dt = ∫ 1 −  dt = t + ctg t + c =
sin t 2 2
sin t  sin 2 t 
оскільки 1 = x,
 sin t 
 
1  = arcsin 1 + ctg arcsin 1 + c =
=  то sin t = , а
 x  x x
 
t = arcsin 1 
 x 
 1 
ctg arcsin = ? 
 x  1
1− 2
 2 1 − sin 2 α  1 x +c =
= ctg α = ,  = arcsin +
 sin 2
α  x 1
 2  x
ctg α = 1 − (sin α ) ,
 sin α 
1
= arcsin + x 2 − 1 + c. ▼
x

▲ Приклад № 92. ∫
1− x
dx = ∫
(1 − x ) dx =
2

1+ x (1 + x )(1 − x )
546
 1− x x = t2 1− t
=∫ dx = =∫ ⋅ 2t dt =
1− x dx = 2t dt 1− t2
t 2t 2 d (1 − t 2 ) 1− t 2 −1
= 2∫ dt − ∫ dt = − ∫ + 2∫ dt =
1− t 2 1− t 2 1− t 2 1− t 2
dt
= −2 1 − t 2 + 2∫ 1 − t 2 dt − 2∫ =
1− t2
= −2 1 − t 2 + 2∫ 1 − t 2 dt − 2 arcsin t =
 2 t = sin z 2 
2∫ 1 − t dt = dt = cos z dz = 2 ∫ cos z dz =
 
 1 
= = ∫ (1 + cos 2 z ) dz = z + sin 2 z + c =  = −2 1 − t 2 − 2 arcsin t +
 2 
= [ z = arcsin t ] = arcsin t + t 1 − t 2 + c 
 
 
[ ]
+ arcsin t + t 1 − t 2 + c = t = x = − 2 1 − x − arcsin x + x 1 − x + c. ▼
dx Ax + B
◐ 7. Інтеграли ∫ ,∫ dx обчислюють за
ax + bx + c
2
ax 2 + bx + c
допомогою виділення повного квадрата з квадратного тричлена
(§ 4 цього розділу).
dx dx
▲ Приклад № 93. ∫ =∫ =
x2 − 2x + 5 (x 2 − 2 x ⋅ 1 + 1) + 4
 x − 1 = t , x = 2t + 1,
dx dx  = 1 ∫ 2dt =
=∫ =∫ = 2
( x − 1) 2 + 2 2 x −1 
2   2 t 2 +1
2   +1 
dx = 2 dt 
 2 
dt x − 1 x − 1 + x 2 − 2x + 5
=∫ = ln | t + t 2 + 1 | + c = t = = ln + c. ▼
t2 +1  2  2

x+3
▲ Приклад № 94. ∫ dx =
2
x − 4x + 6
(2 x − 4) + 10
= [d (x 2 − 4 x + 6 ) = (2 x − 4 ) dx ] = ∫ dx =
2 x 2 − 4x + 6

547
 1 d (x 2 − 4 x + 6 ) dx
= ∫ + 5∫ =
2 x2 − 4x + 6 (x
− 2 ⋅ x ⋅ 2 + 4) + 2
2

du dx
=  ∫ = u + c  = x 2 − 4 x + 6 + 5∫ =
 2 u 
( x − 2) + 2
2
( )
2

d ( x − 2 )
= x 2 − 4 x + 6 + 5∫ = x 2 − 4x + 6 +
2
 x−2
2   +1
 2 
x−2
d  
+ 5∫  2  = du 
= ln | u + u 2 + 1 | +c  =
∫ 2
 x − 2  +1  u +1 
2

 
 2 
2
x−2 x − 2
= x 2 − 4 x + 6 + 5 ln +   +1 + c =
2  2 

x − 2 + x 2 − 4x + 6
= x 2 − 4 x + 6 + 5 ln + c. ▼
2

§ 7. ІНТЕГРАЛИ ВІД ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО БІНОМА

Диференціальним біномом називається вираз x m (a + bx n ) , де

p

a, b — довільні дійсні числа, а m, n, p — раціональні числа.

П. Л. Чебишов1 довів, що інтеграл від диференціального бінома
∫ x (a + bx ) dx
m n p
(5.67)
береться в скінченному вигляді в трьох випадках:
1. Число p — ціле або нуль. Тоді вводиться підстановка x = t k ,
де k = HCK (знаменників дробів m і n} .
 m = 1 , n = 1 , p = 4, 
 2 3 
3 4 ( )
▲ Приклад № 95. ∫ x 1 + x dx =  p — ціле, x = t ; k =

 k = HCK {2; 3} = 6, тому 
 x = t 6 , dx = 6t 5dt 

1
П. Л. Чебишов (1821—1894) — російський математик і механік. Основні його пра-
ці — з теорії чисел, теорії ймовірностей, інтегрального числення тощо.

548
 = ∫ t 3 (1 + t 2 ) ⋅ 6t 5 dt = 6∫ t 8 (1 + 2t 2 + t 4 ) dt =
4 2

= 6∫ (t 8 + 4t 10 + 6t 12 + 4t 14 + t 16 ) dt =
 t9 4
11
6
13
4
15 17
1 
= 6  + t 11 + t 13 + t 15 + t 17  + c = t = 6 x =
9
[ ]
 
2 6 9 24 6 11 36 6 13 6 6 17 8 6 15
= x + x + x + x + x +c =
3 11 13 17 5
1 12 18 3 2 4 3 3 4
= 2 x 3  + 3 x + x + x+ x  + c. ▼
 3 11 13 5 17 
m +1
2. Число p — дробове, але — ціле число. Тоді вводить-
n
ся підстановка a + bx n = t k , де k — знаменник дробу p .
dx
= ∫ x −1 (1 + x 2 ) 3 dx =
−1
▲ Приклад № 96. ∫ 3
x 1+ x 2

 m = −1, n = 2, p = − 1 . 
 3 
 m +1 −1+1 
 p — дробове, а = = 0,  3 2
 n 2  t dt
= вводимо підстановк у 1 + x = t ;  = ∫2 3 2 =
 x 2 = t 3 − 1, d (x 2 ) = d (t 3 − 1);  t3 − 1 t t3 − 1
 
 2 3t 2 dt 
 2 x dx = 3t dt , dx = 3 
 2 t −1 
3 t 3 t
= ∫ 3 dt = ∫ dt =
2 t −1 2 (t − 1)(t 2 + t + 1)
 t A Bt + C At 2 + At + A + Bt 2 + Ct − Bt − C 
 = + 2 = ,
 (t − 1)(t + t 2+ 1) t − 1 t + t + 1 (t − 1)(t 2 + t + 1)
2

t = ( A + B )t + (C + A − B )t + A − C , 
 A = 1 , 
t 2 :  0 = A + B ,  3 
  
 B = − A,  1 =
= t: 1 = A − B + C , ⇔ C = A , ⇔ B = − ,
    
t 0 :  0 = A − C , 1 = A + A + A,
  3 
  C = 1 . 
  3 
 t 1 −1 t+ 1 
t
 3 = = 3 + 23 3. 
 t − 1 (t − 1)(t + t + 1) t − 1 t + t +1 
2

549
 1 1 1
3  3 − 3 t + 3  1 dt 1 (t − 1) dt
= ∫ + dt = ∫ − ∫ 2 =
2  t −1 t + t +1
2  2 t − 1 2 t + t +1
 
1 d (t − 1) 1 (2t − 2 ) 1 1 (2t + 1) − 3
= ∫ − ∫ 2 dt = ln | t − 1 | − ∫ 2 dt =
2 (t − 1) 2 2(t + t + 1) 2 4 t + t +1
1 1 (2t + 1)dt 3 dt 1
= ln | t − 1 | − ∫ 2 + ∫ 2 = ln | t − 1 | −
2 4 t + t +1 4 t + t +1 2
1 d (t 2 + t + 1) 3 dt 1
− ∫ 2 + ∫ = ln | t − 1 | −
4 t + t +1 4  t 2 + 2t ⋅ 1 + 1  + 3 2
 
 2 4 4
1
d  t + 
1 3
– ln(t 2 + t + 1) + ∫  2 =
4 4  1 2  3 2
 t +  +  
 2   2 

=  ∫ 2
 u +a
du
2
1 u 1
(
= arctg + c  = ln | t − 1 | − ln t 2 + t + 1 +
a a  2
)
1
t+
3 1 2 + c = 1 ln t −1 3 2t + 1
+ ⋅ arctg + arctg +
4 3 3 2 t + t +1
2 2 3
2 2

[ ]
3
3 1 1 + x2 − 1
+ c = t = 1 + x2 = ln +
2 3
(1 + x ) + 1 + x + 1
2 2 3 2

3
3 2 1 + x2 +1
+ arctg + c. ▼
2 3
m +1 m +1
3. p — дробове, — дробове, а + p — ціле число.
n n
Підстановка ax − n + b = t k , k — знаменник дробу p .

dx
= ∫ x 0 (1 + x 3 )
−1
▲ Приклад № 97. ∫ 3 3
dx =
1 + x3

550
 m = 0, n = 3, p = − 1 . Це випадок, коли m + 1 + p − 
 3 n 
 m +1 0 +1 1 
ціле : +p= − = 0. Підстановка 1 + x −3 = t 3 , 
n 3 3
= 1 1 =
звідки 1 + = t 3
, x 3
+ 1 = t 3 3
x , x 3
= , 
 x3 t3 −1 
 1 1 3 − t2 
; dx = − (t − 1) ⋅ 3t dt , dx =
−4 2
x = 3 3
3
dt 
 t −1 3 3 3
(t − 1) 4


− t 2 dt − t dt
=∫ =∫ =
3
(t 3
− 1) t ⋅ (t − 1)
4 3 −1
3 t3 − 1

Скористаємось попереднім прикладом. 

Такий інтеграл там знайдено. 

= Він відрізняється від останнього на =
  
множник − 3  t = 3 1 + 1  
 2  x 3  

=
−1
ln
( 1+ x
3 3
−x ) −
3
arctg
3
x + 2 1 + x3
+ c. ▼
3 3 3 3 x
3
(1 + x 3 ) 2 + x 1 + x 3 + x 2

Зауваження. На практиці в деяких частинних випадках ди-

ференціального бінома застосовується штучний метод:
P( x ) dx
∫ dx = Q( x ) ax 2 + bx + c + D ∫ , (5.68)
ax 2 + bx + c ax 2 + bx + c

де P( x ) — многочлен степеня n , Q( x ) — многочлен степеня (n − 1) ,

D — невідоме число, a, b, c — дійсні числа. Зокрема, для b = 0,
P( x ) = x k маємо диференціальний біном.

Приклад № 98. Знайти ∫ x 2 + a 2 dx = I .

x2 + a2 dx
▲ I =∫ dx = ( Ax + B ) x 2 + a 2 + D ∫ .
2 2
x +a x + a2
2

551
 Продиференціюємо ліву і праву частини останньої рівності:
x2 + a2 x D
= A x 2 + a 2 + ( Ax + B ) + ,
2 2 2 2
x +a x +a x + a2
2

звідки x 2 + a 2 = A(x 2 + a 2 ) + Ax 2 + Bx + D.
Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях x :
x2 : 2 A = 1, A = 1 ,
 2

x:  B = 0,  B = 0,
x0 :  2 
 Aa + D = a ,  D = 1 2 a .
2 2

Тоді
1 1 dx
I=x x2 + a 2 + a2 ∫ =
2 2 x + a2
2

1 1
= x x 2 + a 2 + a 2 ln | x + x 2 + a 2 | + c. ▼
2 2
Слід зазначити, що існує низка функцій, від яких не можна
знайти невизначений інтеграл у вигляді елементарних функцій.
Так, наприклад, інтеграли
−x 2 sin x
∫ sin x dx, ∫ cos x dx, ∫ 1 + x dx, ∫ e dx, ∫
2 2 3
dx
x
існують, але не виражаються через елементарні функції. Їх можна
обчислити за допомогою степеневих рядів (розділ «Степеневі ря-
ди» подано в частині ІІ).

§ 8. ПІДСТАНОВКИ ЕЙЛЕРА

Інтеграли виду
∫ R x, ax + bx + c dx,
2
( (5.69))
де R — раціональна функція, a ≠ 0 , за допомогою підстановки
b
x=t− зводяться до одного з інтегралів:
2a
(
1) ∫ R t , t 2 + k 2 dt; )
2) ∫ R ( t , t −k
2 2
) dt;
3) ∫ R ( t , k2 − t2 ) dt.
552
 Інтеграли виду (5.69) раціоналізуються також за допомогою
підстановок Ейлера, при цьому вважається, що квадратний три-
член ax 2 + bx + c не має однакових коренів.
Перша підстановка Ейлера. Якщо a > 0 , тоді підстановка
ax 2 + bx + c = t ± a x. (5.70)
Піднесемо обидві частини рівності (5.70) до квадрата:
ax 2 + bx + c = t 2 ± 2 a t x + ax 2 .
t2 − c
Звідки знайдемо x = ,а
bm2 a t

dx =
( )
2 b m 2 a t t ± 2 (t 2 − c ) a
dt.
(b m 2 at )
2

t2 − c m a t 2 + bt m a c
ax 2 + bx + c = t ± a x = t ± a =
bm2 a t bm2 a t
— раціональна функція від t .

dx
Приклад № 99. Знайти інтеграл ∫ = I.
4x2 + 2x + 1
▲ Тут a = 4 > 0 . Застосуємо підстановку (5.70):
4 x 2 + 2 x + 1 = t − 2 x.
Піднесемо обидві частини останньої рівності до квадрата:
4 x 2 + 2 x + 1 = t 2 − 4tx + 4 x 2 .
t 2 −1 t2 + t +1
Звідси x= , а dx = dt.
2(1 + 2t ) (1 + 2t )2
Тоді
t2 + t +1 t2 + t +1
I =∫ dt = ∫ dt =
2 t 2 − 1 (1 + 2t )(t 2 + t + 1)
(1 + 2t )  t − 
 1 + 2t 
dt 1 d (2t + 1) 1
=∫ = ∫ = ln | 2t + 1 | +c =
1 + 2t 2 2t + 1 2
1
= ln | 1 + 4 x + 2 4 x 2 + 2 x + 1 | +c. ▼
2

553
 Зауваження. Цей інтеграл неважко обчислюється виділен-
ням повного квадрата.

Друга підстановка Ейлера. Якщо a < 0, a c > 0 , тоді під-

становка
ax 2 + bx + c = tx ± c .
Застосовуючи аналогічні перетворення, як у першій підстановці,
інтеграл (5.68) зведемо до інтеграла від раціональної функції.

dx
Приклад № 100. Знайти інтеграл ∫ .
( x − 1) 1 + x − x 2
▲ Тут c = 1 > 0, a = −1 < 0 . Застосовуємо підстановку

1 + x − x 2 = tx − 1 ,
1 + 2t 2t − t 2
звідки x = , тому x − 1 = 2 ,а
t +1
2
t +1
− 2(t 2 + t − 1)
dx = dt .
(1 + t 2 )2
Тоді
dx − 2(t 2 + t − 1) dt
∫ =∫ =
2 2 t ( 2 − t )  1 + 2t
( x − 1) 1 + x − x 2 (1 + t ) ⋅ ⋅ t 
− 1
1+ t2  t2 +1 
t 2 + t −1 dt dt
= −2 ∫ dt = 2∫ 2 = 2∫ =
2 t + t −1
2
t − 2t t (t − 2)
(1 + t )(2t − t )
2

1+ t 2
1 1 1 t−2 2
= 2 ⋅ ∫  − dt = ln | t − 2 | − ln | t | + c = ln + c = ln 1 − + c =
2 t −2 t t t
 1 + 1 + x − x2  1 + x − x2 + 1 − 2x
= t =  = ln + c. ▼
 x  1 + x − x2 + 1

Третя підстановка Ейлера. Вона застосовується, коли

дискримінант D квадратного тричлена ax 2 + bx + c D > 0 . Тоді

554
ax 2 + bx + c = a( x − x1 )( x − x2 ) , де x1 , x2 — дійсні корені тричлена
ax 2 + bx + c . У цьому разі здійснюється підстановка
ax 2 + bx + c = t ( x − x1 ) (або
ax 2 + bx + c = t ( x − x2 )) .
dx
Приклад № 101. Обчислити інтеграл ∫ .
x + 3x − 4
2

 x 2 + 3x − 4 = t ( x − 1), 
 
 x 2 + 3x − 4 = t 2 (x 2 − 2 x + 1), 
 2 
або ( x − 1)( x + 4 ) = t ( x − 1) ,
2

dx dx  2 
▲ ∫ =∫ = звідки x = t + 4 , а =
x 2 + 3x − 4 ( x − 1)( x + 4 )  t −1
2

 
dx = − 10t dt 


(t 2 − 1)
2


 
− 10t dt dt t +1 x + 4 + x −1
=∫ = −2 ∫ 2 = ln + c = ln + c. ▼
5
(t 2 − 1) t ⋅ 2
2 t −1 t −1 x + 4 − x −1
t −1
Зауваження
1. Випадки a > 0 і c > 0 можна звести один до одного замі-
1
ною x = .
t
2. Підстановки Ейлера мають в основному теоретичне значення.
На практиці частіше застосовуються штучні методи, наприклад:
dx
а) ∫ обчислюється виділенням повного квадрата з
ax + bx + c
2

квадратного тричлена;
dx
б) інтеграл ∫ , де d — дійсне число, обчис-
( x − d ) ax 2 + bx + c
1
люється за допомогою підстановки t = ;
x−d
P( x )
в) інтеграл ∫ dx , де P( x ) — многочлен степеня n ,
2
ax + bx + c
подається у вигляді (5.68), де Q( x ) — многочлен степеня (n − 1) , а
D — число.

555
 Коефіцієнти многочлена Q( x ) і число D визначаються за до-
помогою методу невизначених коефіцієнтів.

До § 2
1
№ 1. ∫ (x 5 − 3x 2 + 2 x − 6 ) dx. № 2. ∫  x 4 + x +  dx.
 x
2
x − 3x + 4
№ 3. ∫ x 2 3 x dx. № 4. ∫ dx.
2 x
x4  x2 + 3
№ 5. ∫ dx. № 6. ∫  9 − x + 2  dx.
x +1  x +1
2
№ 7. ∫  x + 4 − 3  dx.
1 1 1 
№ 8. ∫  3 x +  dx.
 x x  x
2
x +4
№ 9. ∫ dx. № 10. ∫ e x ⋅ e −2 x ⋅ e3 x ⋅ e − x dx.
x2 +1
№ 11. ∫ 3x ⋅ 22 x ⋅ 53 x dx. № 12. ∫ e x a x dx.
 a xex 
 dx. № 14. ∫ ( tg x + ctg x ) dx.
2
№ 13. ∫  2 cos x − 3 sin x +
 3x 
5 − 1 − x2 4 − 7ctg 2 x
№ 15. ∫ dx. № 16. ∫ dx.
1 − x2 cos 2 x
x  6 2 
№ 17. ∫ cos 2 dx. № 18. ∫  − dx.
1+ x
2
2 1 − x2 
dx
№ 19. ∫ . № 20. ∫ tg 2 x dx.
sin x cos2 x
2

1 − cos 3 x
№ 21. ∫ ctg 2 x dx. № 22. ∫ dx.
cos 2 x
2
1 dx
№ 23. ∫  + 5  dx. № 24. ∫ .
x  1 + cos 2 x
8 ⋅ 6 − 15 ⋅ 8 x
x
 9 2 
№ 25. ∫ dx. № 26. ∫ 10 ⋅ 3 x − +  dx.
5x  x 2
1− x2 

556
 2 + arctg x
№ 27. ∫ (ax 2 + b ) dx.
3
№ 28. ∫ dx.
1+ x 2
2
x x
№ 29. ∫  cos − sin  dx. № 30. ∫ (e x + e − x ) dx.
2

 2 2

До § 3

arcsin 3 x
№ 1. ∫ dx. № 2. ∫ sin x cos x dx.
1 − x2
ln 2 x x
№ 3. ∫ dx. № 4. ∫ dx.
x 1 + x2
dx
№ 5. ∫ . № 6. ∫ 3sin x cos x dx.
x 3 + 2 ln x
dx x 4 dx
№ 7. ∫ . № 8. ∫ 5 .
x (1 + ln 2 x ) 6 − x5
dx
№ 10. ∫ (e x + 4) e x dx.
11
№ 9. ∫ .
cos 2 x 1 − tg 2 x
arctg x + 7 x3
№ 11. ∫ 2 dx. № 12. ∫ dx.
1+ x 2 x8 + 1
ctg 3 x − 1 cos 2 x sin x
№ 13. ∫ dx. № 14. ∫ dx.
sin 2 x 1 + cos x
2
arccos 2 x + 1 2x e x
№ 15. ∫ dx. № 16. ∫ dx.
1− x 2 +1
e x2

−1 2 2 −11
№ 17. ∫ e x ⋅ 3 dx. № 18. ∫ 10 x ⋅ 2 dx.
x x
4
ln x
№ 19. ∫ dx. № 20. ∫ e5 cos x sin x dx.
x
№ 21. ∫ x sin (x 2 ) dx. № 22. ∫ 3 sin x cos x dx.
№ 23. ∫ cos(5 + 2 x ) dx. № 24. ∫ sin(cos x ) ⋅ sin x dx.
sin (ln x )
№ 25. ∫ (2 x + 3) dx.
10
№ 26. ∫ dx.
x

557
 dx
№ 27. ∫ (2 x + 3) dx.
4
№ 28. ∫ .
3 − 5x
dx
№ 29. ∫ . № 30. ∫ x x 2 + 2 dx.
x 2
sin
4
№ 31. ∫ 4 x − 2 dx. № 32. ∫ 5 (2 − 3x )4 dx.
−x
№ 33. ∫ e 2 dx. № 34. ∫ e 2 x +1dx.
№ 35. ∫ e 4 − 5 x dx. № 36. ∫ sin (2 − 3x ) dx.
№ 37. ∫ a 6 x dx. № 38. ∫ cos 2 3x dx.
dx
№ 40. ∫ (6 x − 4 ) dx.
31
№ 39. ∫ .
e −1x

dx
№ 41. ∫ x 2 x 3 + 7 dx. № 42. ∫ .
x x−9
2 x −1
e
№ 44. ∫ x 3 (1 − x 4 ) dx.
12
№ 43. ∫ dx.
2x −1
cos x
№ 45. ∫ dx. № 46. ∫ 9 x 2 3 x 3 + 10 dx.
x
(3 ln x + 4 ) 5 4x
№ 47. ∫ dx. № 48. ∫ dx.
x 3
8− x2
( x + 1) dx 1 dx
№ 49. ∫ . № 50. ∫ sin ⋅ 2 .
x2 + 2x x x
x2
№ 51. ∫ x 2 3 1 − x 3 dx. № 52. ∫ dx.
2− x
x dx
№ 53. ∫ . № 54. ∫ x 2 cos(x3 ) dx.
sin 2 (x 2 + 2)
dx x + ln x
№ 55. ∫ . № 56. ∫ dx.
tg 3x x
5x − 1 2
−5
№ 57. ∫ dx. № 58. ∫ e5 x ⋅ x dx.
2
x −3

558
 arctg 5 x
№ 59. ∫ sin 4 2 x ⋅ cos 2 x dx. № 60. ∫ dx.
1 + x2
ctg x − 1 x 3dx
№ 61. ∫ dx. № 62. ∫ .
sin 2 x x −1
x5 x
№ 63. ∫ dx. № 64. ∫ dx.
1 − x2 1+ x
ln x dx
№ 65. ∫ . № 66. ∫ 1 + 4 sin x cos x dx.
x 1 + ln x
ex
№ 67. ∫ 3 1 + 3x dx. № 68. ∫ dx.
e x + e− x
x dx
№ 69. ∫ 4 . № 70. ∫ esin 5 x ⋅ cos 5 x ⋅ dx.
2x + 6
2

1 + tg x 42 x
№ 71. ∫ dx. № 72. ∫ dx.
cos 2 x 1 + 44 x
№ 73. ∫ x 2 e x dx. № 74. ∫ ln e x cos x dx.
№ 75. ∫ ln x dx. № 76. ∫ x 3 sin x dx.
№ 77. ∫ (1 + x ) e −5 x dx. № 78. ∫ x cos 4 x dx.
№ 79. ∫ x ⋅ 6 x dx. № 80. ∫ x 31 lg x dx.
№ 81. ∫ x tg 2 x dx. № 82. ∫ arcsin( x + 3) dx.
№ 83. ∫ arctg x dx. № 84. ∫ arccos 3x dx.
№ 85. ∫ x arctg 5 x dx. № 86. ∫ e5 x cos 2 x dx.
x x
№ 87. ∫ e 3 sin dx. № 88. ∫ x 2 arctg x dx.
2
№ 89. ∫ (x 2 + 3x − 1) sin x dx. № 90. ∫ arctg 2 x − 1 dx.
arcsin x
№ 91. ∫ x ln x dx. № 92. ∫ dx.
1+ x
№ 93. ∫ x 2 sin 2 x dx. № 94. ∫ x 2 e −2 x dx.
2
arcsin x ln x 
№ 95. ∫ dx. № 96. ∫   dx.
x2  x 

559
 1+ x
№ 97. ∫ x 2 arccos x dx. № 98. ∫ x ln dx.
1− x
2
№ 99. ∫ x e − x dx. № 100. ∫ x 3e − x dx.
1− x
№ 101. ∫ ln dx. № 102. ∫ (x 2 + 4) sin x dx.
1+ x
№ 103. ∫ ( x − 2) cos 3x dx. № 104. ∫ x sin ( x + 5) dx.
x
№ 105. ∫ (x − x 2 )cos dx. № 106. ∫ arccos 5 x dx.
3
arccos x
№ 107. ∫ x 2 ln x dx. № 108. ∫ dx.
x2
№ 109. ∫ ( x − 1) arcsin x dx. № 110. ∫ x ln 2 x dx.

До § 4

dx dx
№ 1. ∫ . № 2. ∫ .
( x + 1)3
(5 x + 3)2
2 dx a
№ 3. ∫ . № 4. ∫ dx.
5 − 2x bx + c
x x
№ 5. ∫ dx. № 6. ∫ dx.
x+4 2x + 1
x2 + 4 dx
№ 7. ∫ dx. № 8. ∫ .
x2 − 1 2 x 2 + 8 x + 10
x+6 x−5
№ 9. ∫ 2 dx. № 10. ∫ dx.
2x + 3 6 + 4x2
x5 − x + 2 (5 x − 3) dx
№ 11. ∫ dx. № 12. ∫ .
x2 + 4 x 3 + 3x 2 + 3x + 1
x+6 x6 − x3 + 1
№ 13. ∫ dx. № 14. ∫ 2 dx.
x3 − 1 x − 4x + 5
dx 2x2 + 7 x + 7
№ 15. ∫ . № 16. ∫ dx.
x + x2
3
( x − 4 )(x 2 + 2 x + 10)
2 x 4 + 17 x 3 + 40 x 2 + 37 x + 36
№ 17. ∫ dx.
(x 2 + 8 x + 15)( x + 1)
560
 x3 + 4 x 2 − 4 x − 5 6x − 5
№ 18. ∫ dx. № 19. ∫ dx.
x 4 + 3x 2 − 4 x − 4x + 8
2

2 x 3 + 3x x 2 − 3x + 2
№ 20. ∫ 4 2 dx. № 21. ∫ dx.
x + x +1 x (x 2 + 3x + 1)
x2 + 2 2 x 2 − 3x − 3
№ 22. ∫ dx. № 23. ∫ dx.
x (x 2 + 1) ( x − 1)(x 2 − 2 x + 5)
x4 + 3 x4 + 2x −1
№ 24. ∫ dx. № 25. ∫ dx.
x3 + 1 x3 − x 2 + x − 1
x 5 + 3x + 4 x2
№ 26. ∫ 3 2 dx. № 27. ∫ dx.
x + x − x −1 1 − x4
dx 3x 2 + 5 x + 4
№ 28. ∫ 2 . № 29. ∫ dx.
(x + 9)(x 2 + 2 x ) ( x + 1)(x 2 + 3x + 3)
3x 3 − 2 x 2 + 4 x − 2 dx
№ 30. ∫ dx. № 31. ∫ .
x 2 (x 2 − 2 x + 2 ) 12 x − 9 x 2 − 2
(6 x − 5 ) x5 + x 4 − 2
№ 32. ∫ dx. № 33. ∫ 4 dx.
x + 4x + 8
2
x − 8 x 2 + 16
dx 2 x 2 − 3x − 3
№ 34. ∫ . № 35. ∫ dx.
(x 2 + 3x )2 ( x + 1)(x 2 + 5 x + 1)
6 x dx (8 x + 3) dx
№ 36. ∫ . № 37. ∫ .
( x + 5)( x − 1) 2
( x + 1)(x 2 + 2 x + 3)
dx x3 + x − 1
№ 38. ∫ . № 39. ∫ dx.
x +1
6
(x 2 + 2)2
4x2 − 8x dx
№ 40. ∫ dx. № 41. ∫ .
( x − 1) (x + 1)
2 2 2
12 x − 9 x 2 − 2
(4 − 3x ) dx 3x − 1
№ 42. ∫ . № 43. ∫ dx.
9x2 + 6x + 3 ( x − 1)( x − 2 )( x − 3)

До § 5

dx sin 2 x
№ 1. ∫ . № 2. ∫ dx.
cos x cos6 x

561
 sin 5 x
№ 3. ∫ dx. № 4. ∫ sin 6 x dx.
cos 2 x
№ 5. ∫ cos6 x dx. № 6. ∫ cos 2 x sin 3x dx.
№ 7. ∫ sin 5 x sin 3x dx. № 8. ∫ cos 8 x cos 6 x dx.
5x 3x dx
№ 9. ∫ sin cos dx. № 10. ∫ .
2 2 5 sin x + 3
dx
№ 11. ∫ . № 12. ∫ cos3 x sin 2 x dx.
sin x cos x
x
№ 13. ∫ sin 3 6 x dx. № 14. ∫ cos5 dx.
4
5 3
№ 15. ∫ cos 3x sin 3x dx. № 16. ∫ tg 3 x dx.
4
№ 17. ∫ cos x dx. № 18. ∫ cos 4 x sin 4 x dx.
sin 3 x dx
№ 19. ∫ dx. № 20. ∫ .
cos 2 x 1 − sin x
dx
№ 21. ∫ sin 2 x cos 4 x dx. № 22. ∫ .
sin x
π π
№ 23. ∫ sin  2 x −  cos 3x +  dx. № 24. ∫ cos5 x sin x dx.
 6  4
№ 25. ∫ sin 3 x dx. № 26. ∫ sin 3 x cos2 x dx.
cos 3 x dx cos 3 x
№ 27. ∫ . № 28. ∫ dx.
4 sin 2 x − 1 sin 2 x
cos3 x sin 3 x
№ 29. ∫ dx. № 30. ∫ dx.
sin 4 x 1 + cos 2 x
x
№ 32. ∫ (1 − sin 5 x ) dx.
2
№ 31. ∫ cos 2 dx.
3
№ 33. ∫ sin 3 4 x dx. № 34. ∫ sin 5 x ⋅ sin 3x dx.
№ 35. ∫ sin 2 x ⋅ cos 2 x dx.
2 4
№ 36. ∫ cos 4 x ⋅ cos 7 x dx.
x x
№ 37. ∫ sin x ⋅ cos 5 x dx. № 38. ∫ sin ⋅ cos dx.
4 3
dx
№ 39. ∫ .
5 + 3 cos x + 4 sin x
dx
№ 40. ∫ 2 .
sin x + 3 sin x cos x − cos2 x

562
 До § 6

3
x + x2 + 6 x
№ 1. ∫ dx. № 2. ∫ 1 − x 2 dx.
(
x 1+ x 3
)
( x + 1) dx dx
№ 3. ∫ . № 4. ∫ .
x − 2x − 3
2 (
x 1+ 3 x )
x +1 x2 + 1
№ 5. ∫ dx. № 6. ∫ dx.
x3 x2
x dx arctg e x
№ 7. ∫ . № 8. ∫ dx.
2x2 − 2x + 1 ex
dx 2 − x dx
№ 9. ∫ . № 10. ∫ ⋅ .
x+2 + x+2 3
2+ x x
1− x 2 + x dx
№ 11. ∫ dx. № 12. ∫ ⋅ .
1+ x 1+ x x
3
x + 1 dx dx
№ 13. ∫ 3 6
. № 14. ∫ 4 3
.
x +1 − x +1 + x +1 x + x −2 x

До § 7

dx 1+ 4 x
№ 1. ∫ . № 2. ∫ 3 dx.
3
(
x 1+ 4 x )
3
x3
№ 3. ∫ x 3 + x 4 dx. № 4. ∫ 3 x (1 − x 2 ) dx.
3
1 − x4 1+ 4 x
№ 5. ∫ dx. № 6. ∫ dx.
x5 x
dx dx
№ 7. ∫ . № 8. ∫ .
( x + 1) x − x + 1 2
( x − 2) 9 + 4x − x2
1+ x
№ 9. ∫ 4
dx. № 10. ∫ 2 x 2 − 2 x + 1 dx.
3
x x

563
 § 1. ЗАДАЧІ, ЯКІ ПРИВОДЯТЬ ДО ПОНЯТТЯ
ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА

1.1. Задача про площу криволінійної трапеції

У курсі геометрії середньої школи вивчалися задачі про площі
фігур, обмежених прямолінійними відрізками, а також задачі про
площу кола і його частин. Розглянемо задачі про обчислення
площі плоскої фігури K , обмеженої довільною замкненою лінією
(рис. 220). Але спочатку візьмемо випадок, коли фігура K ле-
жить у площині XOY і обмежена графіком неперервної кривої
AB , відрізком CD осі абсцис, двома прямими CA і DB , проведе-
ними з кінців відрізка CD паралельно осі OY (рис. 221). Назвемо
цю фігуру криволінійною трапецією, а відрізок CD — основою
криволінійної трапеції.
у у

В
А

K
S
0 х
0 С D х

Рис. 220 Рис. 221

Нехай точки C і D мають абсциси a і b (b > a ) відповідно, а
крива AB задається рівнянням y = f ( x ) , де f ( x ) — неперервна і
додатна на відрізку [a; b] функція.
Розіб’ємо відрізок [a; b] на частини точками x0 , x1 , x2 , ... , xn так,
щоб справджувалися нерівності
a = x0 < x1 < x2 < ... < xn −1 < xn = b.

564
 Точки поділу розбивають відрізок [a; b] на n малих відрізків

[x0 ; x1 ], [x1; x2 ], ... , [xn −1; xn ], ( x0 = a, xn = b ).

Проведемо через точки поділу прямі, паралельні осі OY ,
розіб’ємо криволінійну трапецію на n малих криволінійних
трапецій (рис. 222). Площа всієї криволінійної трапеції дорів-
нює сумі площ усіх n малих криволінійних трапецій. Тому,
якщо позначити через S площу всієї криволінійної трапеції, а
через ∆Si — площу малої і-ї криволінійної трапеції з основою
[xi −1; xi ], (i = 1, n ) , то

S = ∆S1 + ∆S2 + ... + ∆Sn ,

або
n
S = ∑ ∆S i .
i =1
у

f (ci)
А
В
∆Si

С D
0 а = х0 х1 хі–1 сі хі хn–1 хn = b х

Рис. 222
n
Тут буква ∑ (сігма) є знак суми, а символ ∑ означає, що
i =1
складається n доданків за зміни індекса i від 1 до n .
Щоб обчислити площі малих трапецій, у кожному з малих
відрізків [xi −1; xi ] вибираємо довільну точку ci ( xi −1 < ci < xi ) і об-
числюємо в цій точці ординату кривої f (ci ) . Потім кожну малу
криволінійну трапецію з основою [xi −1; xi ] замінюємо прямокут-
ником з тією самою основою і висотою, що дорівнює f (ci )
(рис. 223).

565
 f (ci)

хі–1 сі хі х
Рис. 223
Площа прямокутника з основою [xi −1; xi ] і висотою f (ci ) дорі-
внює f (c i )( x i − x i −1 ) , де xi − xi −1 — довжина малого відрізка
[xi −1; xi ] . Беручи площу цього прямокутника за наближене зна-
чення площі малої криволінійної трапеції, знайдемо
∆Si ≈ f (ci ) ( xi − xi −1 ).
Тоді
n
∆Si ≈ ∑ f (ci ) ∆xi , (∆xi = xi − xi −1 ). (6.1)
i =1

Причому ця наближена рівність буде тим точніша, чим менша

довжина відрізка ∆xi . Тому виберемо max ∆xi , і нехай
i
max ∆xi → 0 . У (6.1) перейдемо до границі для max ∆xi → 0 і діс-
1≤ i ≤ n 1≤ i ≤ n
танемо точне значення площі криволінійної трапеції:
n
S= lim
max ∆xi → 0
∑ f (ci ) ∆xi . (6.2)
i =1
i
Задачу розв’язано.
Ми дістали формулу, за якою площа криволінійної трапеції є
границею деякої суми, кожний доданок якої — f (ci ) ∆xi .

1.2. Задача про обчислення роботи змінної сили

r
Нехай матеріальна точка M рухається під дією сили F , яка
залежить від шляху x , а напрям цієї сили збігається з напрямом r
руху точки по прямій OX (рис. 224). Нехай величина F сили r F
на відрізку [a; b] є функцією від х: F = F ( x ) . Якби сила F була
стала за величиною, то робота A , яку здійснює сила, визначалась
би співвідношенням
A = F (b − a ). (6.3)

566
 М
х
0 а b
Рис. 224

Проте за умовою сила є змінною величиною, тому це співвід-

ношення не можна застосувати. r
Визначимо роботу змінної сили F ( x ) на шляху від a до b .
Для цього відрізок [a; b] (рис. 225) розіб’ємо на n довільних час-
тин точками
a = x0 < x1 < x2 < ... < xn −1 < xn = b.
с1 с2 сn

а = х0 х1 х2 хn–1 хn = b х
Рис. 225

Припустимо, що відрізок [xi −1; xi ] настільки малий, що F ( x ) на

ньому мало змінюється.
Тому можна вважати, що величина сили в деякій точці ci еле-
ментарного відрізка [xi −1; xi ] дорівнює F (ci ) ( xi −1 ≤ ci ≤ xi ) .
r
Тоді робота, що виконана силою F ( x ) на шляху довжиною
∆xi , наближено дорівнює
Ai ≈ F (ci ) ∆xi , i = 1, 2, 3, ... .
r
Робота сили F на всьому відрізку [a; b] наближено дорівнює
n n
A = ∑ Ai ≈ ∑ F (ci ) ∆xi . (6.4)
i =1 i =1

Ця наближена рівність тим точніша, чим менша довжина ∆xi .

Виберемо max ∆xi . Нехай max ∆xi → 0 . Знайдемо границю
i i
n
lim
max ∆x → 0
∑ F (c i ) ∆x i .
i
i i =1

Якщо ця границя існує, скінченна і не залежить ні від способу

розбиття відрізка [a; b] на елементарні, ні від вибору точок ci , то
r r
її називають робота змінної сили F = F ( x ) на відрізку [a; b] . Ме-
тоди розв’язування задач геометрії, економіки, фізики мають
аналогічну структуру.

567
 Ми знову, як і в попередній задачі, дістали суму вигляду
n
∑ F (c i ) ∆xi . Такі суми можна дістати і в результаті розв’язування
i =1
задач механіки, фізики.

1.3. Задача про обчислення шляху

за відомою швидкістю
Нехай точка M рухається прямолінійно з відомою в кожний
момент часу t швидкістю v = v(t ) . Треба визначити той шлях S ,
котрий точка M пройде за проміжок часу від t = a до t = b .
Якщо точка M рухається рівномірно, тобто її швидкість v
стала (v = const ) , то пройдений шлях S за проміжок часу від t = a
до t = b визначається за формулою
S = v (b − a ).
Якщо рух нерівномірний, тобто v не є сталою, то за попере-
дньою формулою не можна обчислити S .
Застосуємо метод, подібний до методу обчислення роботи
змінної сили, чи площі криволінійної трапеції. Відрізок [a; b] ро-
зіб’ємо на n довільних частин точками
a = t 0 < t1 < t 2 < ... < t n −1 < t n = b.
Розглянемо будь-який частинний відрізок [tk −1; tk ], k = 1, 2, ... , n
(рис. 226). Нехай відрізок [tk −1; tk ] настільки малий, що швидкість
v = v(t ) на ньому мало змінюється. Тоді її можна вважати сталою,
наприклад, нехай вона дорівнює v(ck ) , де ck ∈ [tk −1; tk ] , а шлях
∆S k , пройдений точкою M за час ∆tk = t k − tk −1 , визначатиметься
так:
∆S k ≈ v(ck ) ⋅ ∆t k (k = 1, 2, ... n ).

t
а = t0 t 1 t2 сk t tn = b
tk–1 k

Рис. 226
Отже,
n n
S = ∑ ∆S k ≈ ∑ v (c k )∆t k .
k =1 k =1

568
 n
Знову дістали суму вигляду ∑ v(ck )∆tk . Візьмемо max ∆tk . Не-
1≤ k ≤ n
k =1
хай max ∆tk → 0 , тоді
1≤ k ≤ n
n
S= lim
max ∆t k →0
∑ v(c k ) ∆t k
k =1
k

за умови, що ця границя існує.

§ 2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ

2.1. Означення визначеного інтеграла

n
Означення 1. Суми вигляду ∑ f (ci ) ∆xi = S n називаються інте-
i =1
гральними сумами функції f ( x ) на відрізку [a; b] .
Інтегральні суми залежать від способу розбиття відрізка [a; b]
на частини ∆xi і від вибору в них точок ci . Це твердження стає
особливо зрозумілим, коли повернутись до задачі про обчислен-
ня площі криволінійної трапеції. Площі прямокутників (рис. 222)
різні для різного розбиття відрізка [a; b] на частини ∆xi і різного
вибору точок ci .

Означення 2. Якщо існує скінченна границя інтегральних сум

Sn , яка не залежить ні від способу розбиття відрізка [a; b] на час-
тини ∆xi , ні від вибору точок ci при прямуванні до нуля довжини
найбільшого з частинних відрізків [xi −1; xi ] , то ця границя назива-
ється визначеним інтегралом функції f ( x ) на відрізку [a; b] і
b
позначається ∫ f ( x ) dx .
a
b n
Отже, ∫ f ( x ) dx = maxlim
∆xi → 0
∑ f (ci )∆xi ,
a i =1
i
b
де ∫ — знак визначеного інтеграла; a, b — відповідно нижня і
a
верхня межі інтегрування; f ( x ) — підінтегральна функція;
f ( x ) dx — підінтегральний вираз.

569
 ◐ Теорема (Існування визначеного інтеграла). Якщо функція
f (x) неперервна на відрізку [a; b] , то визначений інтеграл
b n
∫ f ( x ) dx , як границя інтегральних сум ∑ f (ci ) ∆xi для
a i =1
max ∆xi → 0 , існує і не залежить ні від способу розбиття відрізка
1≤ i ≤ n
[a; b] на частинні відрізки, ні від вибору точок ci .
Визначений інтеграл — стале число, яке залежить від виду
функції f ( x ) , від величини відрізка [a; b] і не залежить від того,
як позначено змінну інтегрування, тобто
b b b b
∫ f ( x ) dx = ∫ f ( z ) dz = ∫ f (t ) dt = ∫ f (u ) du.
a a a a

Функція, яка має визначений інтеграл на проміжку (відрізку)

[a; b] , називається інтегровною на цьому проміжку (відрізку).

2.2. Геометричний і механічний зміст

визначеного інтеграла
Порівнюючи задачу про обчислення площі криволінійної тра-
пеції з означенням визначеного інтеграла, помічаємо, що площа
дорівнює визначеному інтегралу від функції, графік якої зверху
обмежує криволінійну трапецію, з боків — прямі x = a , x = b ,
тобто якщо f ( x ) ≥ 0 , то
b
S = ∫ f ( x ) dx. (6.5)
a

У цьому полягає геометричний зміст визначеного інтеграла.

При цьому, якщо f ( x ) < 0 , тобто графік лежить нижче від осі
OX , то площа вважається від’ємною.
Аналогічно,
r r порівнюючи задачу про обчислення роботи змін-
ної сили F = F ( x ) на відрізку [a; b] з означенням визначеного ін-
теграла, можна зробити висновок, що робота A дорівнює визна-
ченому інтегралу від функції F ( x ) на відрізку [a; b] , тобто
b
A = ∫ f ( x ) dx.
a

Геометричний зміст визначеного інтеграла можна інтерпрету-

вати інакше.

570
 А саме, якщо функція f ( x ) має на заданому відрізку [a; b] пе-
рвісну функцію F ( x ) , то цих первісних безліч (розд. V, § I), і всі
вони відрізняються одна від одної на сталу величину, тобто якщо
Ф ( x ) — будь-яка інша первісна для функції f ( x ) на відрізку
[a; b] , то
Ф ( x ) = F ( x ) + c (c = const; c = Ф ( x ) − F ( x )) .

Розглянемо різницю F (b ) − F (a ) , яка є приростом первісної

при переході від x = a до x + ∆x = b . Оскільки Ф ( x ) також є первіс-
ною для функції f ( x ) на відрізку [a; b] , то
Ф(b ) − Ф(a ) = ( F (b ) + c) − ( F (a ) + c ) = F (b ) − F (a ).
Нагадаємо (розд. V, § I), що графіки різних первісних діста-
ють один з одного, зсуваючи вздовж осі OY паралельно самому
собі графік первісної F ( x ) , а це означає, що різниця F (b ) − F (a ) є
сталою для всіх первісних функцій f ( x ) і дорівнює S , де S —
площа криволінійної трапеції ABCD (див. рис. 216), тобто
F (b ) − F (a ) = Ф (b ) − Ф (a ) = S .
b
За формулою (6.5) S = ∫ f ( x ) dx , тобто
a
b
F (b ) − F (a ) = ∫ f ( x ) dx. (6.6)
a

Формула (6.6) називається формулою Ньютона—Лейбніца.

2.3. Основні властивості визначеного інтеграла

Нехай функція f ( x ) інтегровна на відрізку [a; b] , тоді справед-

ливо:
a
◐ 1. ∫ f ( x ) dx = 0 за означенням інтеграла.
a

◐ 2. Якщо у визначеному інтегралі переставити межі інтегру-

вання, то знак інтеграла змінюється на протилежний:
b a
∫ f ( x ) dx = − ∫ f ( x ) dx.
a b

571
 Доведення. Нехай F ( x ) — первісна для функції f ( x ) . Тоді (за
формулою (6.6))
b
∫ f ( x ) dx = F (b ) − F (a ) ,
a
а
b
∫ f ( x ) dx = F (b ) − F (a ) = −( F (a ) − F (b )),
a
тобто
b a
∫ f ( x ) dx = − ∫ f ( x ) dx. ◑
a b

◐ 3. Сталий множник можна винести за знак визначеного ін-

теграла:
b b
∫ c ⋅ f ( x ) dx = c ⋅ ∫ f ( x ) dx, c = const ≠ 0.
a a

Доведення. Функція c F ( x ) є первісною для функції cf ( x ) . За-

стосовуючи формулу (6.6), дістанемо
b b
∫ cf ( x ) dx = cF ( x ) a = c ( F (b ) − F (a )) = c ∫ f ( x ) dx. ◑
b

a a

◐ 4. Визначений інтеграл від алгебраїчної суми функцій до-

рівнює алгебраїчній сумі інтегралів від цих функцій:
b b b
∫ ( f 1 ( x ) ± f 2 ( x )) dx = ∫ f 1 ( x ) dx ± ∫ f 2 ( x ) dx.
a a a

Доведення. Нехай F1 ( x ) та F2 ( x ) — первісні функції для функцій

f1 ( x ) та f 2 ( x ) відповідно. Тоді, очевидно, функція F1 ( x ) ± F2 ( x ) є
первісною для функції f1 ( x ) ± f 2 ( x ) . Тому
b b
∫ ( f 1 ( x ) ± f 2 ( x )) dx = ( F1 ( x ) ± F2 ( x )) a = ( F1 (b ) ± F2 (b )) − ( F1 (a ) ± F2 (a )) =
a
b b
= ( F1 (b ) − F1 (a )) ± ( F2 (b ) − F2 (a )) = ∫ f 1 ( x ) dx ± ∫ f 2 ( x ) dx. ◑
a a

◐ 5. Нехай точка x = c належить відрізку [a; b] (рис. 227), тоді

b c b
∫ f ( x ) dx = ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx.
a a c

572
 у

y = f (x)

S1
S2

0 а c b х
Рис. 227

Доведення. Нехай F ( x ) — первісна функції f ( x ) . Тоді

b
b
∫ f ( x ) dx = F ( x ) a = F (b ) − F (a ) = ( F (b ) − F (c )) + ( F (c ) − F (a )) =
a
c b
= ( F (c ) − F (a )) + ( F (b ) − F (c )) = ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx. ◑
a c

b
◐ 6. Якщо a < b і f ( x ) ≥ 0 , то ∫ f ( x ) dx ≥ 0 .
a
Доведення. Нехай F ( x ) — первісна функції f ( x ) ≥ 0 . Оскільки
F ′( x ) = f ( x ) ≥ 0 , то F ′( x ) ≥ 0 , а це означає, що функція F ( x ) не
спадна, і тому для b > a F (b ) − F (a ) ≥ 0. Тоді
b
∫ f ( x ) dx = F (b ) − F (a ) ≥ 0. ◑
a

b b
◐ 7. Якщо a < b і f ( x ) ≤ ϕ( x ) , то ∫ f ( x ) dx ≤ ∫ ϕ( x ) dx .
a a
Доведення. Розглянемо різницю ϕ ( x ) − f ( x ) ≥ 0 . За властивістю 6
b
∫ (ϕ ( x ) − f ( x )) dx ≥ 0,
a
а за властивістю 5
b b b
0 ≤ ∫ (ϕ ( x ) − f ( x )) dx = ∫ ϕ ( x ) dx − ∫ f ( x ) dx,
a a a
b b
звідки ∫ f ( x ) dx ≤ ∫ ϕ ( x ) dx. ◑
a a

573
 b b
◐ 8. | ∫ f ( x ) dx |≤ ∫ | f ( x ) | dx , якщо a < b (рис. 228, 229).
a a
у
у

+ +
+ +
+
0 a – b х 0 а – b х
Рис. 228 Рис. 229

Ця властивість доводиться легко за властивістю 7. ◑

◐ 9. Якщо M і m — найбільше і найменше значення функції
f ( x ) на відрізку [a; b] відповідно (рис. 230), то
b
m(b − a ) ≤ ∫ f ( x ) dx ≤ M (b − a ). (6.7)
a
у
M

y = f (x)

а 0 b х
Рис. 230
Доведення. Оскільки m і M найменше і найбільше значення
функції f ( x ) на відрізку [a; b] , то за теоремою Вейєрштрасса
m ≤ f ( x ) ≤ M , а за властивістю 7
b b b
∫ m dx ≤ ∫ f ( x ) dx ≤ ∫ M dx.
a a a

Використовуючи властивість 3, дістанемо нерівність (6.7). ◑

574
 ◐ 10. Теорема про середнє значення: Нехай f ( x ) інтегровна
на [a; b] і нехай на всьому відрізку [a; b] виконується нерівність
m ≤ f ( x ) ≤ M , тоді

b
∫ f ( x ) dx = µ (b − a ), де m ≤ µ ≤ M . (6.8)
a

Доведення. За властивістю 9 справедлива нерівність (6.7). По-

ділимо всі члени цієї нерівності на b − a та дістанемо

1 b
m≤ ∫ f ( x ) dx ≤ M .
b−a a

1 b
Позначимо µ = ∫ f ( x ) dx , звідки матимемо рівність (6.8),
b−a a
де m ≤ µ ≤ M . ◑
1 b
Відношення ∫ f ( x ) dx називають середнім значенням
b−a a
функції f ( x ) на відрізку [a; b] .
◐ 11. Визначений інтеграл як функція верхньої межі. Як-
що f ( x ) інтегровна на [a; b] , то вона інтегровна і на [a; x] , де x —
будь-яке значення з [a; b] (за властивістю 5). Замінимо верхню
межу b визначеного інтеграла змінною x , а змінну інтегрування
позначимо через t , і дістанемо вираз
x
Ф ( x ) = ∫ f (t ) dt , (6.9)
a

який є функцією змінної x (рис. 231). Ця функція має властивості:

1) якщо функція f ( x ) неперервна в точці x = x0 , то в цій точці
функція Ф ( x ) має похідну, яка дорівнює f ( x0 ) :
Ф ′( x0 ) = f ( x0 );
2) якщо допустити, що функція f ( x ) неперервна на всьому
відрізку [a; b] , то
′
x 
Ф ( x ) =  ∫ f (t ) dt  = f ( x ).
′
a x

575
 у

y = f (x)

Ф (х)

0 а х b х
Рис. 231
Інакше кажучи, для неперервної на відрізку [a; b] функції
x
f ( x ) завжди існує первісна, а саме: Ф ( x ) = ∫ f (t ) dt.
a
Властивість її легко довести, використовуючи геометричний
зміст невизначеного інтеграла (розд. V, § I).

2.4. Формула Ньютона–Лейбніца

◐ Якщо F ( x ) — будь-яка первісна функція для неперервної
на відрізку [a; b] функції f ( x ) , тоді
b
b
∫ f ( x ) dx = F ( x ) a = F (b ) − F (a ). (6.10)
a

Ця формула є основною формулою інтегрального числення і,

як зазначалось у п. 2.2, називається формулою Ньютона—
Лейбніца. Вона дає простий спосіб для обчислення визначеного
інтеграла від неперервної функції f ( x ) . Доведемо інакше, ніж у
п. 2.2, формулу (6.10).
Доведення. Нехай F ( x ) — будь-яка первісна функція для фун-
кції f ( x ) , тоді
x
∫ f (t ) dt ,
a

де x ∈ [a; b] також є первісною для функції f ( x ) . Оскільки

Ф ( x ) = F ( x ) + c (за властивостями первісних), то
x
∫ f (t ) dt = F ( x ) + c.
a

576
 Для знаходження сталої c візьмемо x = a , тоді
a
∫ f (t ) dt = F (a ) + c,
a

або F (a ) + c = 0 , тобто c = − F (a ) . Отже,

x
∫ f (t ) dt = F ( x ) − F (a ).
a

Нехай x = b . Замінимо змінну інтегрування t на x і дістанемо

b
∫ f ( x ) dx = F (b ) − F (a ).
a

b
Позначимо F (b ) − F (a ) = F ( x ) , тоді останню формулу можна
a
записати так:
b
∫ f (t ) dt = F ( x ) a = F (b ) − F (a ). ◑
b

Формула Ньютона—Лейбніца дає зручний метод обчислення

визначених інтегралів, оскільки за її допомогою можна обчисли-
ти визначені інтеграли від усіх тих функцій, для яких можна
знайти первісні.
7
Приклад № 1. Обчислити ∫ 3 x + 1 dx .
0

використовуємо 
 1 
7 3 7
 табличний інтеграл
∫ x + 1 dx = ∫ ( x + 1) d ( x + 1) =  n
3
▲
u n +1 =
0 0
 ∫ u du = + c 
 n +1 
4

( x + 1)
3 7 7
3 за формулою
= 3 ( x + 1) =  =
4
=
4 4 
 Ньютона—Лейбніца 
3 0 0

=
3
4
(8
3 4 3 3
4
) 45
− 14 = (16 − 1) = . ▼
4

−1
dx
Приклад № 2. Обчислити ∫ .
−2 (11 + 5 x )3

577
 − 3 d (5 x )
−1 −1
dx 1 −1
= ∫ (11 + 5 x ) = ∫ (11 + 5 x ) d (11 + 5 x ) =
−3
▲ ∫
−2 (11 + 5 x ) − 2
3
5 5 −2
1 (11 + 5 x )
−2 −1 −1
1 1
= ⋅ =− ⋅ =
5 −2 −2 10 (11 + 5 x )2 −2

1  1 1  1 1 7
=− ⋅  −  = − ⋅  − 1 = . ▼
2 
10  (11 + 5(−1) ) (11 + 5 (− 2)) 
2
10  36  72
9
y −1
Приклад № 3. Обчислити ∫ dy.
4 y +1

▲
9
y −1
dy = ∫
9 ( y +1 )( y −1 ) dy = ( 9
)
y − 1 dy =
∫ ∫
4 y +1 4 y +1 4
3
2 9 9 9
9 9
y 2
= ∫ y dy − ∫ dy = −y = y3 − (9 − 4 ) =
4 4 3 4 4 3 4
2
=
2
3
(9 3
− 43 − 5 = ) 2
3
2
(9 ⋅ 3 − 4 ⋅ 2) − 5 = 7 . ▼
3
1
x
2
e
Приклад № 4. Обчислити ∫ 2 dx.
1 x

  1x  ′ 
x  1 
1

2
1
x  d  e  = e   dx = 2 2
e  = − ∫ d  e x  = −e x
1 1

▲ ∫ 2 dx =     x =
1 x  1 1x  1   1
= − 2 e dx 
 x 
1
2
= −e + e = e − e. ▼
e3
dx
Приклад № 5. Обчислити ∫ .
1 x 1 + ln x
e3
dx dx e3
d (1 + ln x )
▲ ∫ = d (1 + ln x) =  = ∫ =
1 x 1 + ln x  x  1 1 + ln x
e3 −1 e3
= ∫ (1 + ln x ) d (1 + ln x ) = 2 1 + ln x
2
= 2 1 + ln e 3 − 2 1 + ln 1 =
1 1

= 2 4 − 2 1 = 2. ▼

578
 1
dx
Приклад № 6. Обчислити ∫ .
8 + 2x − x2
− 0 ,5
1
dx 8 + 2 x − x 2 = −(x 2 − 2 x − 8) = 
▲ ∫ = 2
=
8 + 2 x − x 2 = −((x − 2 x + 1) − 9) = 9 − ( x − 1) 
2
− 0, 5

1
d ( x − 1) x −1 1 π
= arcsin 0 − arcsin  −  = . ▼
1
= ∫ = arcsin
−0,5 9 − ( x − 1)
2 3 −0,5  2 6

π
π
Приклад № 7. Обчислити ∫ cos t ⋅ sin  2 t −  dt.
2

−π  4
2

cos t ⋅ sin  2 t − π  = 1 (sin  2 t − π − t  + 

π
π      
▲ ∫ cos t ⋅ sin  2 t −  dt = 
2
 4 2  4  =
π 
− π  4  
+ sin  t + 2t − )  
2
  4 
π π π

 π π  π
2
1 2  1 2  1 
= ∫ sin  − + t dt + ∫ sin  3t −  dt = − cos  − + t  −
2 −π  4  2 −π  4 2  4  −π
2 2 2
π
π −1 π −3  1
2
1 1 5
− cos  3t −  = cos   + cos  π  − cos  π  +
6  4 −π 2  
4 2  4  6 4 
2

1 7 − 2  2 1 2 1 2 − 2
+ cos  − π  = +  −  − −
 
+ ⋅
 = .▼
6  4  4  4  6 2  6 2 3

§ 3. ОБЧИСЛЕННЯ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА

3.1. Заміна змінної інтегрування

у визначеному інтегралі
У розд. V розглядались методи знаходження невизначених ін-
тегралів, одним з яких є метод заміни змінної. Оскільки між ви-
значеним і невизначеним інтегралами існує тісний зв’язок, то,
звичайно, цей метод можна застосувати і до обчислення визначе-
ного інтеграла.

579
 ◐ Теорема 1. Нехай виконуються умови:
1) f ( x ) неперервна на відрізку [a; b] ;
2) функція x = ϕ (t ) та її похідна x′ = ϕ′(t ) неперервні для всіх
t ∈ [α; β] ;
3) ϕ (α ) = a, ϕ (β ) = b і для всіх t ∈ [α; β] : a < ϕ (t ) < b .
Тоді
b β
∫ f ( x ) dx = ∫ f (ϕ (t )) ⋅ ϕ′(t ) dt. (6.11)
a α

Доведення. Оскільки функція f ( x ) неперервна на відрізку

[a; b] , то вона має первісну F ( x ) на [a; b] . Функція
f (ϕ (t )) ⋅ ϕ′(t ) dt має первісну F (ϕ (t )) для всіх t ∈ [α; β] . За форму-
лою Ньютона—Лейбніца дістанемо
b
∫ f ( x ) dx = F (b ) − F (a ),
a
β
∫ f (ϕ (t )) ⋅ ϕ′(t ) dt = F (ϕ (β )) − F (ϕ (α )) = F (b ) − F (a ).
α

b β
Отже, ∫ f ( x ) dx = ∫ f (ϕ (t )) ⋅ ϕ′(t ) dt.
a α

Зауваження
1. При знаходженні невизначеного інтеграла методом заміни
змінної x = ϕ (t ) у знайденій первісній доводилося переходи-
ти до «старої» змінної x . У визначеному інтегралі в цьому немає
потреби.
2. Якщо функція x = ϕ (t ) не монотонна, то рівняння ϕ (α ) = a,
ϕ (β ) = b дають кілька різних пар значень α, β . Тоді слід брати
будь-яку з пар.
3. Часто доводиться здійснювати підстановку t = τ ( x ) .
9
x dx
Приклад № 8. Обчислити інтеграл ∫ .
4 x −1

580
 x = t 2 , t = x 
9
x dx   3 t 2 ⋅ 2t dt 3 3
t dt 3
(t 3 − 1) + 1
▲ ∫ = dx = 2t dt  ∫= = 2 ∫ = 2 ∫ dt =
4 x − 1 x 4 9  2 t −1 2 t −1 2 t −1
t 2 3 
3
(t − 1)(t 2 + t + 1) + 1 3 3
d (t − 1)
= 2∫ dt = 2∫ (t 2 + t + 1) dt + 2∫ =
2 t − 1 2 2 t −1
 t3 t2 3 9 8
= 2 + + t + ln | t − 1 |  = 2 9 + + 3 + ln 2 − − 2 − 2 − ln 1 =
3 2 2  2 3 
59
= + 2 ln 2. ▼
3

a
Приклад № 9. Обчислити ∫ a 2 − x 2 dx.
0

 У цьому разі вводимо 

змінну x = a sin t , dx = a cos t dt ,
a  
▲ ∫ a 2 − x 2 dx = t = arcsin x x 0 a
=
0  a 
 
 t 0 π 
 2 
π π
2 2
= ∫ a − a sin t a cos t dt = a ∫
2 2 2 2
cos 2 t dt =
0 0
π π
a2 2 a2  t + 1 sin 2t  2
a2  π 1  = a π.▼
2
= ∫ (1 + cos 2t ) dt =   =  + sin π 
2 0 2  2  0
2 2 2  4

1
x 2 dx
Приклад № 10. Обчислити ∫ .
0 (1 + x 2 )3
 x = tg t , 
 dt  π 4
1
x 2 dx dx = 2
, tg 2 t dt
π
4
tg 2 t dt
▲∫ =  cos t  = ∫ = ∫ =
0 (1 + x )  x 0 1  0 (1 + tg 2 t )3 cos 2 t 0 1 ⋅ cos 2 t
2 3
  cos 6 t
t 0 π 
 4 

581
 π π π
sin 2 t
4 4 4
dt
= ∫ = ∫ sin 2 t ⋅ cos 2 t dt = ∫ (sin t ⋅ cos t ) 2 dt =
1
0
cos t ⋅
2 0 0
cos 4 t
π π π
1 4 1 4 1 1
= ∫ sin 2 2t dt = ∫ (1 − cos 4 t )dt =  t − sin 4 t  =
4

4 0 8 0 8 4 0
1π 1  π
=  − sin π  = . ▼
8 4 4  32

2
x2 −1
Приклад № 11. Обчислити ∫ dx.
1 x
 x 2 − 1 = t, x2 − 1 = t 2 , 
 
 x = t 2 + 1, dx = t dt 
2
x −1
2 3
t t dt
▲ ∫ dx =  t 2
+ 1
= ∫ ⋅ =
1 x   0 t +1 t2 +1
2
x 1 2 
 
t 0 3 

= ∫
3
(t 2 + 1) − 1 dt = 3 3
dt 3
= (t − arctg t ) = 3 − arctg 3 =
∫ dt − ∫
0 t +1
2
0 0 t +1
2
0

π
= 3 − .▼
3
ln 2
Приклад № 12. Обчислити ∫ e x − 1 dx.
0

e − 1 = t , e x = t 2 + 1, 
x 2

 
 x 2t dt  1
ln 2
e dx = 2t dt ; dx = 2t
▲ ∫ e x − 1 dx =  t 2 + 1 = ∫ t ⋅ 2 dt =
0   0 t +1
 x 0 ln 2 
t 0 1 

= 2∫
1
(t 2 + 1) − 1 dt = 21 dt − 21
dt
= ( − )
1
=
∫ 2t 2 ∫
arctg t
0 t 2 +1 0
2
0 t +1 0
π π
= 2(1 − arctg 1 − 0 + arctg 0) = 21 −  = 2 − . ▼
 4 2

582
 ex ex − 1
ln 17
Приклад № 13. Обчислити ∫ dx.
0 ex + 3
e x − 1 = t 2 , 
 x 2 
 e = t + 1, 
e x ⋅ dx = 2t dt  = 2t dt =2 (t + 4 ) − 4 dt =
ln 17 x
e ex −1 4 2 4 2
▲ ∫ dx =   ∫ ∫
0 ex + 3 t2 + 4 0 t2 + 4
 x 0 ln 17  0
 
t 0 4 
4 4 4
dt 1 t
= 2 ∫ dt − 8∫ =  2t − 8 ⋅ arctg  = 2 (4 − 2 arctg 2 ). ▼
0
2
0 t +4  2 2 0

3.2. Інтегрування частинами

у визначеному інтегралі
Нехай функції u і ν диференційовні по x . Розглянемо дифе-
ренціал їхнього добутку
d (uν ) = u ν′dx + ν u′dx = u dν + ν du.
Проінтегрувавши обидві частини в межах від a до b , маємо
b b b
∫ d (uν ) = ∫ u dν + ∫ ν du.
a a a
b
b
Оскільки ∫ d (uν ) = uν + c , то ∫ d (uν ) = u ν . Тоді
a a
b
b b
uν = ∫ u d ν + ∫ ν du.
a a a

Звідси дістанемо
b
b b
∫ u d ν = u ν − ∫ ν du. (6.12)
a a a

Зауваження. Рекомендації до вибору функцій u і dv надано

в розд. V. Зважаючи на них, розглянемо приклади.

583
 π
6
Приклад № 14. Обчислити ∫ x sin 4 x dx.
0
π
6 u = x du = dx 
▲ ∫ x sin 4 x dx =  1 =
0 dν = sin 4 x dx ν = − cos 4 x 
 4 
π π π
1 6
1 6 π 4π 1 1 1 6

= − x cos 4 x + ∫ cos 4 x dx = − cos + ⋅ 0 ⋅1 + ⋅ sin 4 x =

4 0 4 24 6 4 4 4
0 0
π 2π 1 2π π π π 1 π π
=− cos + sin =− cos +  + sin  +  =
24 3 16 3 24  2 6  16  2 6 
π 1 1 3 π 3 1 π 3
= −  −  + ⋅ = + =  + . ▼
24  2  16 2 48 32 16  3 2 

1
Приклад № 15. Обчислити ∫ x e − x dx.
0
1
−x u = x du = dx 
▲ ∫x e dx =  −x −x 
=
0 dν = e dx ν = −e 
1 1
1
1 2
= x (− e − x ) + ∫ e − x dx = − e −1 − e − x = − − e −1 + e 0 = 1 − . ▼
0 0 0
e e

2
Приклад № 16. Обчислити ∫ x log 2 x dx.
1

u = log x 1
 du = dx 
x ln 2 
2 2
▲ ∫ x log 2 x dx =  1 2
=
1 dν = x dx ν= x 
 2 
2
x2 2 2
x 1 1 1 2
= log 2 x − ∫ ⋅ dx = 2 log 2 2 − log 2 1 − ∫ x dx =
2 1 1 2 x ln 2 2 2 ln 2 1
2
1 x2 1 1 3
= 2− ⋅ = 2− + = 2− .▼
2 ln 2 2 1
ln 2 4 ln 2 4 ln 2

584
 π
2
Приклад № 17. Обчислити ∫ e 2 x cos x dx.
0
π
2 u = e2x
du = 2e 2 x dx 
∫ e cos x dx =  =
2x
▲
0 dν = cos x dx ν = sin x 
π π
2 2 π 0
2x
= e ⋅ sin x − ∫ sin x ⋅ 2e 2 x dx = e π ⋅ sin − e sin 0 −
0 2
0
π
2 u = e 2 x du = 2e 2 x dx 
− 2 ∫ e 2 x ⋅ sin x dx =  =
0 dν = sin x dx ν = − cos x 
π
 π
2 2 
= e − 2 − e cos x + ∫ 2e 2 x cos x dx  =
π  2x
 
 0
0

π π
π 2 2
= e π + 2e π cos − 2e0 cos 0 − 4 ∫ e 2 x cos x dx; ⇒ ∫ e 2 x cos x dx =
2 0 0

π π
2 2
π
= e − 2 − 4 ∫ e cos x dx, ⇒ 5 ∫ e 2 x cos x dx = e π − 2, звідки
2x

0 0

π
2 eπ − 2
∫ e cos x dx =
2x
.▼
0 5

e
ln x
Приклад № 18. Обчислити ∫ 3
dx.
1 x

u = ln x 1 
 du = dx 
ln x
e
x
▲ ∫ 3 dx =  =
1 x dν = dx −3 1 
ν = ∫ x dx = − 2
 x3 2 x 
e
e
1 1 dx 1 1 1e
=− 2
⋅ ln x + ∫ 2 ⋅ = − 2 ln e + ln1 + ∫ x − 3dx =
2x 1 1 2x x 2e 2 21
e
1 1 x −2 1 1 1 1 3
=− 2 + ⋅ =− − 2 + = 1 − 2 . ▼
2e 2 −2 1
2e 2
4e 4 4 e 

585
 π2
4
Приклад № 19. Обчислити ∫ sin x dx.
0

 x = t , dx = 2t dt 
2
π2
4   π2
▲ ∫ sin x dx =  x 0 π 2
 = ∫ sin t ⋅ 2t dt =
0  4  0
t 0 π 
 2 
π π
 
π
2
u = t du = dt  
2 2
= 2 ∫ t ⋅ sin t dt =   = 2 − t cos t + ∫ cos t dt  =
dν = sin t dt ν = − cos t   
0
 0
0

π
 π π 2 
π
= 2  − cos + sin t  = 2  sin − sin 0  = 2. ▼
 2 2   2 
 0 

4
Приклад № 20. Обчислити ∫ 9 + x 2 dx.
0
4 4
9 + x2 4
9 4
x ⋅ xdx
∫ 9 + x dx = ∫ dx = ∫
2
▲ dx + ∫ =
0 0 9+ x 2
0 9 + x2 0 9 + x2
4 4
xdx
= 9 ln x + 9 + x 2
+ ∫ x⋅ =
0 0 9 + x2
xdx
u = x, dv =
9 + x2
xdx
du = dx, v=∫ = 4
= 9+ x 2 = 9ln 4 + 25 − 9 ln 9 + x ⋅ 9 + x 2 −
0
1
d (9 + x )
2

=∫ 2 = 9 + x2
9+ x 2

4 4
− ∫ 9 + x 2 dx = 9(ln 9 − ln 3) + 20 − ∫ 9 + x 2 dx.
0 0
Маємо
4
9 4 4
∫ 9 + x dx = 9 ln 3 + 20 − ∫ 9 + x dx, 2 ∫ 9 + x dx = 9 ln 3 + 20,
2 2 2

0 0 0
4
9
∫ 9 + x dx = 2 ln 3 + 10. ▼
2
звідки
0

586
 π
2
Приклад № 21. Обчислити Ι n = ∫ sin n x dx.
0
▲ Запишемо заданий інтеграл так:
π
2
Ι n = ∫ sin n −1 x ⋅ sin x dx.
0

Інтегруємо частинами:

u = sin n−1 x, dv = sin x dx, du = (n − 1) sin n − 2 x ⋅ cos x dx, v = − cos x.

За формулою (6.12) маємо:

π π
2 2
I n = − sin n −1 x ⋅ cos x + ∫ cos 2 x ⋅ (n − 1) sin n − 2 x dx =
0 0

π π π

x (1 − sin x ) dx = (n − 1) ∫ sin
2 2 2
= (n − 1) ∫ sin n−2 2 n−2
x dx − (n − 1) ∫ sin n x dx .
0 0 0

Отже, I n = (n − 1) I n − 2 − (n − 1) I n , I n + (n − 1) I n = (n − 1) I n − 2 , звідки
n −1
In = In−2.
n
π
2
Знаючи I n−2 = ∫ sin n−2 x dx , за рекурентною формулою
0

n −1
In = In−2 (6.13)
n
можна обчислити інтеграл I n .
Розглянемо два випадки:
1. n = 2m ( m ≥ 0 — ціле дійсне число).
π π
2 2 π
Нехай m = 0 , тоді I 0 = ∫ dx = x = .
0 0 2
За формулою (6.13) знайдемо (для m = 1 , n = 2):
1 1 π
I2 = I0 = ⋅ ;
2 2 2

587
 3 3 1 π 1⋅ 3 π
(m = 2, n = 4) : I 4 = I2 = ⋅ ⋅ = ⋅ ;
4 4 2 2 2⋅4 2
5 1⋅ 3 5 π 1⋅ 3 ⋅ 5 π
(m = 3, n = 6) : I 6 = I 4 = ⋅ ⋅ = ⋅ ;
6 2⋅4 6 2 2⋅4⋅6 2
7 1⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 π
(m = 4, n = 8) : I8 = I 6 = ⋅ і т. ін.
8 2⋅4⋅6⋅8 2
За методом математичної індукції для m = k − 1 (n = 2k − 2) нехай

1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2k − 3) π
I 2k − 2 = ⋅ ,
2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ 8 ⋅ ... ⋅ (2k − 2) 2
тоді
1⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ (2k − 3)(2k − 1) π (2k − 1)!! π
I 2k = ⋅ = ⋅ .
2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ ... ⋅ (2k − 2)(2k ) 2 (2k )!! 2
Отже,
(2m − 1)!! π
I 2m = ⋅ для n = 2m .
(2m )!! 2
2. n = 2m + 1 — непарне.
Тоді
π π
2 2
I1 = ∫ sin x dx = − cos x = 1.
0 0

За формулою (6.13):
2 2 2 4 2 4 2⋅4 6 2⋅4⋅6
I3 = I1 = ⋅1 = ; I5 = I3 = ⋅ = ; I7 = I5 =
3 3 1⋅ 3 5 1⋅ 3 5 1⋅ 3 ⋅ 5 7 1⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7
і т. ін.
Нехай виконується рівність (6.13) для m = k − 1 (n = 2k − 1) :
2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ ... ⋅ (2k − 2)
I 2 k −1 = ,
1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ (2k − 1)
тоді
(2k + 1) − 1 2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ ... ⋅ (2k ) (2k )!!
I 2 k −1 = ⋅ I 2 k −1 = = .
2k + 1 1⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ ... ⋅ (2k + 1) (2k + 1)!!

588
  (2k − 1)!! ⋅ π , якщо n = 2k ;
 (2k )!! 2
Отже, I n =  ▼
 (2k )!! , якщо n = 2k + 1.
 (2k + 1)!!

1
Приклад № 22. Обчислити I n = ∫ (1 − x 2 ) dx .
n

x = sin t , x t
1
▲ I n = ∫ (1 − x ) dx = dx = cos t dt
2 n
0 0 =
0
1 π
2
π π π

= ∫ (1 − sin t ) cos t dt = ∫ cos t ⋅ cos t dt = ∫ cos 2 n +1t dt =

2 n 2 2
2 2n

0 0 0

π 2 n +1 π π
π − t = z, t 0
= ∫  sin  − t  
2
dt = 2 2 =
0   2  π
dz = − dt , z 0
2
π
0 2
2 n +1
= − ∫ (sin z ) dz = ∫ sin 2 n +1 z dz = [ ураховуючи приклад № 21] =
π 0
2

(2n )!! 2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ 8 ⋅ ... ⋅ (2n ) 2 n ⋅ (1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4 ⋅ ... ⋅ n )

= = = =
(2n + 1)!! 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2n + 1) 1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2n + 1)
2 n ⋅ n!⋅2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ ... ⋅ (2n ) 2 2 n (n!)
2
= = .
(1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 7 ⋅ ... ⋅ (2n + 1)) ⋅ 2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ ... ⋅ (2n ) (2n + 1)!
2 2 n (n!)
1 2
Відповідь: I n = ∫ (1 − x 2 ) dx =
n
. ▼
0 (2n + 1) !

3.3. Інтегрування парних та непарних функцій

на симетричному проміжку

◐ 1.Нехай f ( x ) — парна функція, тоді

a a
∫ f ( x ) dx = 2∫ f ( x ) dx.
−a 0

589
 Доведення. Оскільки f ( x ) — парна функція, то f (− x ) = f ( x ) .
Тоді
a 0 a
 x = −t , x − a 0
∫ f ( x )dx = ∫ f ( x )dx + ∫ f ( x ) dx = dx = − dt , t a 0
=
−a −a 0 
0 a a a a
= − ∫ f (− t ) dt + ∫ f ( x ) dx = ∫ f (t ) dt + ∫ f ( x ) dx = ∫ f ( x ) dx +
a 0 0 0 0
a a
+ ∫ f ( x ) dx = 2 ∫ f ( x ) dt.
0 0

◐ 2.Нехай f ( x ) — непарна функція, тоді

a
∫ f ( x ) dx = 0.
−a

Доведення. Оскільки f ( x ) — непарна функція, то f (− x ) = − f ( x ) .

Тоді
a 0 a
 x = −t , x − a 0
∫ f ( x ) dx = ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx = dx = − dt , t a 0 
=
−a −a 0 
0 a 0 a
= − ∫ f (− t ) dt + ∫ f ( x ) dx = ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx =
a 0 a 0
a a
= − ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx = 0. ◑
0 0

a
Приклад № 23. Обчислити ∫ x 3 cos x dx = I .
−a

▲ Оскільки функція f ( x ) = x 3 cos x — непарна на симетрич-

ному проміжку [−a; a] , то можна відразу сказати, що I = 0 .
Справді,
a
u = x3 , du = 3 x 2 dx
I = ∫ x 3 cos x dx = =
−a dv = cos x dx, v = sin x
a a
u = x2, du = 2 x dx
= x 3 sin x − ∫ 3x 2 sin xdx = =
−a −a dv = sin x dx, v = − cos x

590
 a
= a 3 sin a − (− a ) sin( −a ) − 3 (− x 2 cos x a− a + ∫ 2 x cos x dx) =
3

−a
a u = x, du = dx,
= 3a cos a − 3 (− a) cos(−a ) − 6 ∫ x cos x dx =
2 2
=
−a dv = cos x dx, v = sin x

 a a

= −6  x sin x − ∫ sin x dx  = −6a sin a + 6(− a ) sin (− a ) +
 −a −a 
a
+ 6(− cos x ) = −6 cos a + 6 cos(− a ) = 0. ▼
−a

π
Приклад № 24. Обчислити I = ∫ cos 2 x dx.
−π

▲ Оскільки f ( x ) = cos x — парна функція, то I = π . Справді,

2

π
1 + cos 2 x
π
1 1 π
∫ cos x dx = ∫
2
dx =  x + sin 2 x  =
−π −π 2 2 2  −π
1 1 1 1
=  π + sin 2π  −  − π + sin (−2π)  = π. ▼
2 2  2 2 

§ 4. НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ

Звернімо увагу на те, що, формулюючи теорему існування ви-

значеного інтеграла, ми підкреслили два моменти:
b
1) відрізок інтегрування [a; b] у визначеному інтегралі ∫ f ( x ) dx
a
скінченний;
2) підінтегральна функція f ( x ) на цьому відрізку не перетво-
рюється в нескінченність.
Якщо порушується хоча б одна з цих умов, тобто якщо функ-
ція є необмеженою поблизу деякої точки з відрізка [a; b] чи
поблизу меж інтегрування, то визначений інтеграл називається
невласним.
Залежно від того, яка з умов не виконується, вирізняють деякі
класи невласних інтегралів.

591
 4.1. Невласні інтеграли
з нескінченними межами інтегрування
(невласні інтеграли першого роду)
А. Нехай функція f ( x ) визначена на проміжку [a; + ∞ ) , де
a — деяке стале число, і інтегровна на будь-якому відрізку [a; b] ,
де b > a — довільне дійсне число, −∞ < a < b < ∞ , тоді інтеграл
b
∫ f ( x ) dx існує для будь-якого b > a і він є функцією верхньої
a
межі
b
F (b ) = ∫ f ( x ) dx.
a

Означення 3. Якщо існує границя (скінченна або нескінченна)

b
інтеграла ∫ f ( x ) dx для b → +∞ , то вона називається невласним
a
b
інтегралом функції f ( x ) від a до +∞ і позначається lim ∫ f ( x ) dx.
b → +∞
a
Отже,
+∞ b
∫ f ( x )dx = blim
→ +∞
∫ f ( x ) dx. (6.13)
a a

Означення 4. Якщо границя (6.13) — скінченна, то інтеграл

+∞
∫ f ( x ) dx називається збіжним, а сама функція f ( x ) називається
a

інтегровною на [a; + ∞ ) . Якщо ж границі (6.13) не існує, чи є не-

+∞
скінченність ( +∞ або −∞) , то інтеграл ∫ f ( x ) dx — розбіжний.
a

+∞
dx
Приклад № 25. Дослідити на збіжність інтеграла ∫ .
1 x2
▲ За означенням
+∞
dx b
dx b  x −1 b
 1
∫ = lim ∫ = lim ∫ x −2
dx = lim   = lim  − + 1 = 1.
x 2 b → +∞ 1 x 2 b → +∞ 1 b → +∞ − 1 b → +∞ b 
1  1

592
 Отже, границя цього невласного інтеграла скінченна, тому ін-
теграл збігається. Значення границі береться за значення невлас-
ного інтеграла, тобто інтеграл дорівнює 1. ▼

+∞
Приклад № 26. Дослідити на збіжність інтеграла ∫ e − x dx .
0
+∞
−x  −x 
b
▲ ∫ e dx = blim  ∫ e dx  =
0
→ +∞ 0 
 b
 1
= lim  − e − x  = lim (− e + e ) = 1 − lim b = 1.
−b 0
b → +∞
0 e
b → +∞ b → +∞

+∞
1 −x
Оскільки b → +∞ , то eb → +∞ , і тому → 0 . Тоді ∫ e dx = 1 ,
eb 0
+∞ +∞
тобто ∫ e − x dx збіжний. Невласний інтеграл ∫ e − x dx виражає
0 0

площу фігури (рис. 232), обмеженої лініями y = e − x , x = 0,

y = 0, S = 1. ▼

1 y= е–х

0 х

Рис. 232

+∞
dx
Приклад № 27. Дослідити на збіжність інтеграла ∫ .
1 x
b
+∞ b
dx dx
▲ ∫ = lim ∫ = lim ln | x | = lim (ln b − ln 1) = lim ln b = ∞.
1 x b → +∞
1 x
b → +∞
1
b → +∞ b → +∞

593
 +∞
dx
Отже, інтеграл ∫ розбігається. Тому фігурі, обмеженій лі-
1 x
1
ніями x = 1 , y = 0, y = (рис. 233), не можна приписати ніяке
x
значення площі. ▼

1
y=
1 x

0 1 х
Рис. 233

+∞
Приклад № 28. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ sin x dx.
0

b
+∞ b
▲ ∫ sin x dx = blim ∫ sin x dx = blim (− cos x ) =
→ +∞ → +∞
0 0 0

= lim (− cos b + cos 0) = 1 − lim cos b.

b → +∞ b → +∞

+∞
Але границі lim cos b не існує, тому ∫ sin x dx розбіжний. ▼
b → +∞
0

+∞
x dx
Приклад № 29. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ .
1 x3 + 1

+∞
x b
x
▲ ∫ dx = lim ∫ 3 dx =
0 x +1
3 b → +∞
0 x +1

594
 x x A Bx + C
= = + 2 =
x +13
( x + 1) (x − x + 1) x + 1 x − x + 1
2

Ax 2 − Ax + A + Bx 2 + Cx + Bx + C
= ;
x3 + 1
x = ( A + B ) x 2 + ( B + C − A) x + A + C ,
= =
A = − 1 ,
 3
x 2 :  A + B = 0,  B = − A, 
   1
x :  B + C − A = 1, ⇒ C = − A, ⇔  B = ,
3
x 0 : 0 = A + C , − 3 A = 1,


 1
C = 3 .

1
−
x 1 x +1
= 3 + ⋅ 2
3
x +1 x + 1 3 x − x +1

 1 b (2 x − 1) + 3 
b
1 b  −1 x +1  1
= lim ∫  + 2  dx = lim  − ln | x + 1 | + ∫ 2 dx  =
b → +∞ 3  x + 1
0 x − x +1 3 b →+∞  0
2 0 x − x + 1 

1  1 b 2x − 1 1 b 3dx 
= lim  − ln | b + 1 | + ln1 + ∫ 2 dx + ∫ 2 =
3 b → +∞ 2 0 x − x +1 2 0 x − x + 1

 
1  1 b d (x 2 − x + 1) 3 b dx 
= lim  − ln | b + 1 | + ∫ 2 + ∫ =
3 b → +∞ 2 0 x − x +1 2 0 ( x2 − 2x 1 + 1 ) + 3 
 
 2 4 4

 
 x− 1 
 d   
1 1 1 3 b
 2
= lim  − ln | 1 + b | + ln | b 2 − b + 1 | − ln 1 + ∫ 2 =
3 b → +∞ 2 2 20 1  3 
2

  x −  +  
  2   2  

 1 
 x− b 
1 6
= lim  − 2 ln | 1 + b | + ln | b 2 − b + 1 | + arctg 2 =
6 b →+∞ 3 3 
 0

 2 

595
 1  b2 − b + 1 6 2b − 1 6  1  
= lim  ln + arctg − arctg  −  =
6 b → +∞
 (b + 1) 2
3 3 3  3 

1 6 π 6 π  2π
=  ⋅ + ⋅ = , тобто інтеграл збіжний. ▼
6 3 2 3 6 3 3
Б. Аналогічно визначається невласний інтеграл з нескінчен-
ною нижньою межею:
b b
∫ f ( x ) dx = alim
→ −∞
∫ f ( x ) dx. (6.14)
−∞ a

В. Якщо функція f ( x ) визначена на (−∞; + ∞ ) і інтегровна на

[a; b] ( a і b — довільні дійсні числа), то
∞ c +∞
∫ f ( x ) dx = ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx =
−∞ −∞ c
c b
(6.15)
= lim ∫ f ( x ) dx + lim ∫ f ( x ) dx,
a → −∞ b → +∞
a c

де c — довільне дійсне число і c ∈ [a; b] .

Тут аналогічно вводиться означення збіжності чи розбіжності
+∞
невизначеного інтеграла ∫ f ( x ) dx , як і в разі А.
−∞
+∞
Приклад № 30. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ e x dx.
−∞
+∞ 0 ∞ 0 b
∫ e dx = ∫ e dx + ∫ e dx = alim ∫ e dx + blim ∫ e dx =
x x x x x
▲
→ −∞ → +∞
−∞ −∞ 0 a 0

   
0 b

= lim  e x  + lim  e x  = lim (e 0 − e a ) + lim (e b − e 0 ) =

a → −∞  b →∞  a → −∞ b →∞
 a   0 

оскільки a − n = 1 , то e a → 0 
=  a n  = 1 + ∞ − 1 = ∞.
 
для a → −∞, а e → ∞ для b → +∞ 
b

+∞
Інтеграл ∫ e x dx розбіжний. ▼
−∞

596
 ∞
dx
Приклад № 31. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ .
−∞ 1 + x
2

   
∞
dx  розіб’ ємо інтервал  − ∞; + ∞  
▲ ∫ =   =
−∞ 1 + x
2 
 точкою x = 1 на два інтервали
∞ ∞
1
dx dx 1
dx dx
= ∫ +∫ = lim ∫ + lim ∫ =
−∞ 1 + x 2
1 1 + x 2 a → −∞ 1 + x
a
2 b → +∞ 1 + x 2
1

  

1 b

= lim  arctg x  + lim  arctg x

 b → ∞
=

a → −∞
 a  
 1
π π
= arctg 1 − lim arctg a + lim arctg b − arctg 1 =   + = π.
a → −∞ b → +∞   2
2
∞
dx
Інтеграл ∫ 2
збіжний. ▼
−∞ 1 + x

∞
dx
Приклад № 32. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ .
−∞ x + 2 x + 2
2

∞ ∞
dx 0
dx dx
▲ ∫ x2 + 2x + 2 ∫ x2 + 2x + 2 ∫ x2 + 2x + 2 =
= +
−∞ −∞ 0
0
dx b
dx
= lim ∫ 2 + lim ∫ 2 =
a → −∞ ( x + 2 x + 1) + 1 b → ∞ ( x + 2 x + 1) + 1
a 0

 
0
0
d ( x + 1) b
d ( x + 1)
= lim ∫ + lim ∫ = lim  arctg ( x + 1)  +
a → −∞ ( x + 1) 2 + 1 b → ∞ ( x + 1) 2 + 1 a → −∞
a 0  a 

 
b

+ lim  arctg ( x + 1)  = lim (arctg 1 − arctg (a + 1)) +

b→∞ a → −∞
 0 

 як відомо lim (arctg (a + 1) ) = − π , 

 a → −∞ 2 
+ lim (arctg (b + 1) − arctg 1 ) =  =
b→∞
а lim (arctg (b + 1) ) = π (рис. 234 ) 
 b →∞ 2 
π π π π
= −  −  + − = π.
4  2 2 4
∞
dx
Інтеграл ∫ 2 збіжний. ▼
−∞ x + 2x + 2

597
 у

π
2

π y = arctg x
–1 4
0 х
π
−
4
π
−
2

Рис. 234

У розглянутих раніше прикладах невласні інтеграли обчислю-

валися за означенням. Проте інколи досить знати, збіжний чи
розбіжний невласний інтеграл, і тоді немає потреби його обчис-
лювати.
Розглянемо деякі ознаки збіжності невласних інтегралів (сфор-
мулюємо їх для невласних інтегралів з нескінченною верхньою
межею).

◐ Теорема 2. Якщо на проміжку [a; + ∞ ) функції f ( x ) , q( x )

неперервні і задовольняють умову 0 ≤ f ( x ) ≤ q( x ) , то зі збіжності
+∞ +∞
інтеграла ∫ q( x ) dx випливає збіжність інтеграла ∫ f ( x ) dx , а з роз-
a a
+∞ +∞
біжності ∫ f ( x ) dx випливає розбіжність ∫ q( x ) dx .◑
a a

f ( x)
◐ Теорема 3. Якщо існує границя lim = c , 0 < c < +∞ ,
x →∞ q( x )
+∞ +∞
( f ( x ) > 0, q( x ) > 0) , то інтеграли ∫ f ( x ) dx і ∫ q( x ) dx або обидва
a a

збіжні, або обидва розбіжні. ◑

598
 +∞
x dx
Приклад № 33. Дослідити на збіжність ∫ .
0 (1 + x )
3

x 1 1 1
▲ Маємо f ( x ) = = = ~
(1 + x )3 1 + x 1 +  (1 + x )2 (1 + x )2
1
⋅ (1 + x )
2
 
x  x
для x → ∞.
1
Позначимо q( x ) = . Функції f ( x ) і q( x ) задовольняють
(1 + x )2
умови теореми 2:
1) 0 ≤ f ( x ) ≤ q( x ) для x ∈ [0; + ∞ ) ;
+∞ +∞
dx b
2) q( x ) > 0 для x ∈ [0; + ∞ ) і ∫ q( x ) dx = ∫ = lim ∫ (1 + x ) dx =
−2

0 0 (1 + x )2 b → +∞
0
b
1 1
= − lim = lim  − + 1 = 1 .
b → +∞ 1 + x b → +∞ 1 + b 
0
+∞ +∞
dx
Отже, ∫ q( x ) dx = ∫ збіжний. Тоді за теоремою 2
0 0 (1 + x )2
+∞ +∞
x dx
∫ f ( x ) dx = ∫ також збіжний. ▼
0 (1 + x )3
0

У попередніх теоремах вивчалися невласні інтеграли від не-

від’ємних функцій. У разі коли функція f ( x ) є знакозмінна,
справедливе таке твердження:

+∞
◐ Теорема 4. Якщо ∫ | f ( x ) | dx збіжний, то збігається також
a
+∞
∫ f ( x ) dx .◑
a

+∞
2 + 4 sin x
Приклад № 34. Дослідити на збіжність ∫ dx.
1 x4
▲ Маємо f ( x ) — знакозмінна функція. Оскільки
2 + 4 sin x 6
4
≤ 4
x x

599
і
 1 
b
+∞ b
6 1
∫ 4 dx = 6 lim ∫ x −4 dx = 6 lim  − 3  = −2 lim  − 1 = 2,
1 x
 b → +∞ b 3 
b →+∞
1
b → +∞
 3x 1 
тоді за теоремою 4 заданий інтеграл збіжний.
Зауваження
+∞ +∞
1. Із збіжності ∫ f ( x ) dx не випливає збіжність ∫ | f ( x ) | dx .
a a
+∞ +∞
Якщо ∫ f ( x ) dx збіжний і інтеграл ∫ | f ( x ) | dx також збіжний, то
a a
+∞
∫ f ( x ) dx збіжний абсолютно.
a
2. Теореми 2—4 залишаються справедливими і для невласних
інтегралів (6.14), (6.15).

4.2. Невласні інтеграли від необмежених функцій

(невласні інтеграли другого роду)

◐ А. Нехай функція f ( x ) задана на скінченному проміжку

[a; b] , але необмежена на ньому. Припускаємо, що f ( x ) непере-
рвна в кожній точці проміжку [a; b] , крім точки b , в якій вона
має нескінченний розрив. Тоді на проміжку [a; b − ε] , де
0 < ε < b − a , функція f ( x ) буде неперервною (рис. 235).
у

y = f (x)

a 0 d– ε b х

Рис. 235

600
 Означення 5. Якщо існує границя (скінченна або нескінченна)
b −ε
визначеного інтеграла ∫ f ( x ) dx для ε → 0 , то ця границя назива-
a
ється невласним інтегралом функції f ( x ) на відрізку [a; b] і по-
b−ε
значається lim ∫ f ( x ) dx .
ε →0
a

b b−ε
Отже, ∫ f ( x ) dx = lim
ε →0
∫ f ( x ) dx. (6.16)
a a

Означення 6. Якщо границя (6.16) скінченна, то невласний ін-

теграл називається збіжним, а якщо границя нескінченна (+∞ чи
−∞) , або вона не існує, то невласний інтеграл — розбіжний.

1
dx
Приклад № 35. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ .
0 1 − x2
функція f ( x ) = 1 
 
 1 − x2  1− ε
1
dx dx
▲ ∫ = розривна в точці x = 1  = lim ∫ =
0 1− x
2
  ε→0
0 1 − x2
і lim 1 
=∞
 x →1− 0 1 − x 2 
1− ε
π
= lim arcsin x = lim (arcsin (1 − ε ) − arcsin 0) = .
ε→0
0
ε →0 2
1
dx
Отже, інтеграл ∫ збіжний. ▼
0 1 − x2

3
dx
Приклад № 36. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ .
2 3− x
функція f ( x ) = 1 визначена
 3− x
3
dx  
▲ ∫ =  для 3 − x > 0, тобто =
2 3− x  
для x < 3. У точці x = 3
 
вона розривна 

601
 3− ε
3− ε
− d (3 − x ) 3−ε
d (3 − x )
= lim ∫ = −2 lim ∫ = −2 lim 3− x =
ε →0
2 3− x ε→0
2 2 3− x ε→0
2

= −2 lim
ε→0
( )
3 − (3 − ε ) − 3 − 2 = −2 lim ε + 2 = 2.
ε →0
3
dx
Отже, інтеграл ∫ збіжний. ▼
2 3− x

0
dx
Приклад № 37. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ 3
.
−1 x

функція f ( x ) = 1 у точці 
 x3 
0
dx   −ε
−3
▲ ∫ 3 =  x = 0 невизначена і має  = lim ∫ x dx =
−1 x
ε →0
в цій точці розрив  −1
 
 
−ε
x −2 1 1 1  1 1 1
= lim = − lim  2 −  = − lim 2 = −∞.
2 
ε →0 −2 −1
2 ε→0  ε (− 1)  2 2 ε → 0 ε

dx
0
Отже, інтеграл ∫ 3
розбіжний. ▼
−1 x

1
dx
Приклад № 38. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ .
1
2
3
(1 − x ) x 2
 f ( x) = 1
 невизначена 
1
dx x (1 − x )
3 2
▲ ∫ = =
1 3
(1 − x ) x 2    1  
2
в точці x = 1 1∈  ; 1  
  2  
2 1
1− ε 1− ε −
dx −

= lim ∫ x (1 − x ) dx.
3 3
= lim ∫
ε →0 1
2
3
(1 − x ) x 2 ε→0 1
2

2 1
− −

Обчислимо невизначений інтеграл ∫ x (1 − x ) dx . Маємо інте-

3 3

грал від диференціального бінома

602
 2 1
m = − , n = 1, p = − ,
3 3
a = 1, b = −1;
−
2
−
1
m +1 − 2 +1 1
3
( − )
3
= + = 3 − = 0 — ціле; позначимо =
∫ x 1 x dx p
n 1 3
1 1 1
z3 = − 1; = z 3 + 1, x= ,
x x z +1
3

1 3z 2 dz
z=3 − 1; dx = −
x (z 3 + 1)2

2
1  3 z 2  z2
= ∫ (z 3 + 1)
3
⋅− dz = − 3 ∫ 3 dz =
1  2 
 (z + 1) 
3 z (z + 1)
3 1−
z3 +1

z z
= −3 ∫ dz = − 3 ∫ dz = [з прикладу № 29] =
z +1
3
( z + 1)(z 2 − z + 1)

1 dz 1 z +1 dz z +1
= −3 ∫  −  +∫ ⋅ 2 dz  = ∫ −∫ 2 dz =
  3  z +1 3 z − z +1  z +1 z − z +1

1 (2 z − 1 + 1) dz dz
= ln | z + 1 | − ∫ 2 2 −∫ 2 = ln | z + 1 | −
z − z +1 z − z +1

1 2z − 1 1 dz dz
− ∫ 2 dz − ∫ 2 −∫ 2 = ln | z + 1 | −
2 z − z +1 2 z − z +1 z − z +1

1 d ( z 2 − z + 1) 3 dz
− ∫ 2 − ∫ = ln | z + 1 | −
2 z − z +1 2  z2 − 2 ⋅ z ⋅ 1 + 1  + 3
 
 2 4 4

1 3 d ( z − 1)
− ln (z 2 − z + 1) − ∫ 2
= ln | z + 1 | −
2 2  2 1 1  3
 z − 2 z ⋅ +  +  
 2 4   2 

603
 1
z−
−
1 3 2
ln (z 2 − z + 1) − ⋅ arctg 2 + c =  z = 3 1 − 1 =
 
2 2 3 3  x 
2
1 1
3 −1 +1 23 −1 −1
x x
= ln − 3 arctg + c.
3 1  1
2 3
 
 x − 1 − x − 1 + 1
3

 
Тоді

1
1− ε −2 −1
3 −1 +1
lim ∫ x
3
(1 − x )
3
dx = lim (ln 1− ε −
ε →0 ε→0 2
1
2 3 1  1
 − 1  − 3 −1 +1
 1 − ε  1 − ε

1
23 −1 −1
3
1 +1 1− ε 2 3 1 −1
− ln − 3 arctg + 3 arctg )=
3
1 − 3 1 +1 3 3
−1 1
= ln 1 − ln 2 − 3 arctg + 3 arctg = − ln 2 +
3 3
 1  1   π  π  π
+ 3  arctg − arctg  −   = − ln 2 + 3  −  −   = − ln 2 .
 3  3   6  6   3
1
dx
Інтеграл ∫ збіжний. ▼
1
2
3
(1 − x ) x 2

◐ Б. Аналогічно, якщо f ( x ) має нескінченний розрив у точці

x = a (рис. 236), тоді f ( x ) неперервна в кожній точці проміжку
[a + ε; b] , де 0 < ε < b − a , і невласний інтеграл запишеться у ви-
гляді
b b
∫ f ( x ) dx = lim
ε →0
∫ f ( x ) dx. (6.17)
a a+ε

604
 у

y= f (x)

a+ε
a 0 b х

Рис. 236
e
dx
Приклад № 39. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ .
1 x ln x
e
ln 1 = 0, тому функція 
dx  1 =
▲ ∫ =
1 x ln x
 невизначена для x = 1
 x ln x 
d (ln x )
( )
e
= lim ∫ = lim 2 ln e − 2 ln(1 + ε ) = 2.
ε→0 ln x ε→0
1+ ε

e
dx
Отже, невласний інтеграл ∫ збіжний. ▼
1 x ln x
1
Приклад № 40. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ x ln x dx.
0

1
функція f ( x ) = x ln x 
 =
▲ ∫ x ln x dx = невизначена для x = 0 
0
і має в точці x = 0 розрив
u = ln x 1
 du = dx 
 x2 x 1 
1
1 1 2
x 
= lim ∫ x ln x dx =  2
 = lim  ln x − ∫ ⋅ dx  =
ε→0
ε  x  ε→0  2 ε 2 x 
dν = x dx ν = 2
ε

 ε2 1 x2 
1
1 1  1 ε2  
= lim  − ln ε + ln 1 − ⋅  = −  lim  ε 2 ln ε + −   =
ε→0
 2 2 2 2 ε  2  ε→0  2 2 
1 ε 2 ln ε 1 1 ln ε
=− − lim = − − lim − 2 .
4 ε→0 2 4 2 ε →0 ε

605
 Оскільки
ln ε  ∞ 
lim = = [ за правилом Лопіталя] =
ε →0ε − 2  ∞ 
(ln ε)′ 1 ε +2
= lim − 2 = lim = − lim = 0.
ε → 0 (ε )′ ε →0 ε ( −2ε − 3 ) ε →0 2

1
1
Тоді ∫ x ln x dx = − .
0 4
Цей інтеграл збіжний. ▼

◐ В. Функція f ( x ) має нескінченний розрив у внутрішній точ-

ці c з відрізка [a; b] , тоді
b c b
∫ f ( x ) dx = ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx =
a a c
c−ε b
(6.16)
= lim ∫ f ( x ) dx + lim ∫ f ( x ) dx.
ε→0 ε →0
a c+ε

2
dx
Приклад № 41. Обчислити невласний інтеграл ∫ .
0 x − 2x + 1
2

 у точці х = 1 функція 
2
dx  =
▲ ∫ 2 = 1
0 x − 2x + 1  f (x) = 2 розривна 
 x − 2x + 1 
1
dx 2
dx 1− ε
d ( x − 1) 2
d ( x − 1)
=∫ +∫ = lim ∫ + lim ∫ =
0 ( x − 1) 2
1 ( x − 1) 2 ε→0
0 ( x − 1) 2 ε →0
1+ ε ( x − 1)2
1−ε
 −1 
2
1 1 1 2
= lim  −  = lim  − 1 − 1 +  = −2 + lim = ∞.
ε→0 x − 1 x −1  ε→0  ε ε ε → 0 ε
 0 1+ ε 

2
dx
Отже, інтеграл ∫ розбіжний. ▼
0 x − 2x + 1
2

1
dx
Приклад № 42. Обчислити невласний інтеграл ∫ 3
.
−1 x2

606
 1
▲ Графік функції f ( x ) = 3 , яка розривна в точці x = 0 ,
x2
1
оскільки lim = ∞ , зображено на рис. 237. Тому
x→0 3
x2
−ε
1
dx 0
dx 1
dx −2
3
1 −2
3
∫ 3
=∫ 3
+∫ 3
= lim ∫ x dx + lim ∫ x dx =
2 2 2 ε →0 ε→0
−1 x −1 x 0 x −1 ε

x 3 
1 1
−ε 3

( )
1
x
= lim  +  = 3 lim 3
− ε − 3 − 1 + 3 1 − 3 ε = 3 (1 + 1) = 6.
ε→0  1 1  ε →0
 3 −1
3 ε

–1 0 1 х

Рис. 237
1
dx
Отже, інтеграл ∫ 3
збіжний. ▼
−1 x2

1
dx
Приклад № 43. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ .
−1 x + x4
2

функція f ( x ) = dx 
 x (1 + x 2 ) 
2
1
dx 1
dx  
▲ ∫ 2 4=∫ 2 = розривна в точці х = 0,  =
−1 x + x −1 x (1 + x )
2
 
а lim 1 
= ∞
 x →0 x (1 + x ) 
2 2

0
dx 1
dx  −ε dx 1
dx 
=∫ + ∫ = lim  ∫ + ∫ 2 =
−1 x (1 + x ) 0 x (1 + x )
2 2 2 2 ε → 0
 −1 x (1 + x ) ε x (1 + x ) 
2 2 2

607
 
= 2
1 (x 2 + 1) − x2 = x 2 + 1 − x2 = 1 − 1  =
= 2
 x (1 + x ) x (1 + x 2 ) x 2 (x 2 + 1) x 2 (1 + x 2 ) x 2 1 + x 2 
2

 −ε 1 1  1
1 1  
= lim  ∫  2 −  dx + ∫  2 −  dx  =
ε→0 
−1  x 1+ x 
2
ε  x 1+ x2  
 −ε −ε
dx   1 −2 1
dx 
= lim  ∫ x − 2 dx − ∫  + lim  ∫ x dx − ∫ dx  =
−1 1 + x  ε 1+ x
ε→0  2 ε→0  2
−1 ε 
−ε −ε
 1 
1 1
1
= lim  − − arctg x +  −  − arctg x  =
ε→0   x ε 
 x −1 −1 ε 
1 1
= lim  − − 1 − arctg (− ε ) + arctg (− 1) − 1 + − arctg 1 + arctg ε  =
ε→0  −ε ε 
 2 
= lim  − 2 + arctg (− 1) − arctg 1 − arctg (− ε ) + arctg ε  =
ε→0  ε 
2 π π π 2
= lim − 2 − − − 0 + 0 = −2 − + lim = ∞.
ε→0 ε 4 4 2 ε→0 ε
1
dx
Інтеграл ∫ 2 2
розбіжний. ▼
−1 x (1 + x )

Ознаки збіжності невласних інтегралів другого роду

◐ Теорема 5 (ознака порівняння). Якщо функції f ( x ), q( x )
неперервні на [a; b ) , мають особливу точку x = b та задовольня-
b
ють умову 0 ≤ f ( x ) ≤ q( x ) , то зі збіжності ∫ q( x ) dx випливає збіж-
a
b b
ність ∫ f ( x ) dx , а з розбіжності ∫ f ( x ) dx випливає розбіжність
a a
b
∫ q( x ) dx .
a
1
sin 2   1
Приклад № 44. Дослідити на збіжність ∫  x .
0 x
1
sin 2  
▲ Маємо f ( x ) =  x  , що задовольняє нерівність
x

608
 1
sin 2  
0≤  x  ≤ 1 для x ∈ (0; 1) .
x x
1
1 1
dx 1
dx
Тут q( x ) = > 0 для x ∈ (0; 1) і ∫ = lim ∫ = lim 2 x = 2,
x 0 x ε→0
ε x ε →0
ε
1
отже, ∫ q( x ) dx збіжний, а тоді за теоремою 5 збігається заданий
0
інтеграл. ▼

Зауваження. Для невласних інтегралів 2-го роду справедливі

твердження, аналогічні теоремам 3, 4.

§ 5. ЗАСТОСУВАННЯ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА

ДО ОБЧИСЛЕННЯ ПЛОЩ ПЛОСКИХ ФІГУР

5.1. Задання кривої в декартовій

системі координат
Площу криволінійної фігури можна обчислити за допомогою
визначеного інтеграла, використовуючи його геометричний
зміст.
◐ 1. Нехай неперервна на [a; b] функція f ( x ) ≥ 0 , тоді площа
криволінійної трапеції, обмеженої графіком функції y = f ( x ) , пря-
мими x = a , x = b і віссю OX (рис. 238) визначається за формулою
b
S = ∫ f ( x ) dx . (6.19)
a

y = f (x)

a 0 b х
Рис. 238

609
 Приклад № 45. Обчислити площу фігури, обмеженої кривою
1
y = , віссю OX і прямими x = 1, x = 2 .
x
▲ Побудуємо фігуру, площу якої треба обчислити (рис. 239),
застосовуючи формулу (6.19), і дістанемо
2
2
1
S = ∫ dx = ln | x | = ln 2 − ln 1 = ln 2 (од.2). ▼
1 x 1

1
y=
x

0 1 2 х

Рис. 239

◐ 2. Якщо на відрізку [a; b] функція f ( x ) ≤ 0 , то криволінійна

трапеція лежить під віссю OX (рис. 240), а інтеграл недодатний.
Тоді площа такої криволінійної трапеції дорівнює абсолютній ве-
личині визначеного інтеграла
b
S = ∫ f ( x ) dx . (6.20)
a

у
a 0 b
х
–

S
y = f (x)

Рис. 240

◐ 3. Нехай функція f ( x ) на відрізку [a; b] змінює знак, і кіль-

кість змін знака скінченна, тобто графік функції перетинає вісь

610
OX скінченну кількість разів, наприклад, у точках x = c і x = d
(рис. 241). Площа такої фігури обчислюється за допомогою суми
інтегралів з застосуванням відповідно формул (6.19) і (6.20):
c d b
S = ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx + ∫ f ( x ) dx . (6.21)
a c d

y = f (x)
S2

a 0 + b
c d S3 х
S1

Рис. 241

◐ 4. У більш загальному випадку фігура може бути обмежена

на відрізку [a; b] графіками двох функцій. Нехай фігура обмеже-
на графіками функцій y = f ( x ) , y = ϕ ( x ) і прямими x = a , x = b ,
причому f ( x ) ≥ ϕ ( x ) . Щоб обчислити площу фігури ABDC
(рис. 242) за допомогою визначеного інтеграла, необхідно цю
площу виразити через площі криволінійних трапецій.
у
y = f (x)
A B
S

C D
y = ϕ (x)

0 a b х
Рис. 242
З рис. 242 знайдемо S ABDC = S aABb − S aCDb , звідки
b b b
S ABDC = ∫ f ( x ) dx − ∫ ϕ ( x ) dx = ∫ ( f ( x ) − ϕ ( x )) dx. (6.22)
a a a

611
 Зауваження. Формула (6.22) справедлива незалежно від то-
го, де міститься графік функції y = ϕ ( x ) відносно осі OX ,
аби тільки між функціями f ( x ) і ϕ ( x ) на відрізку [a; b] ви-
конувалась умова f ( x ) ≥ ϕ ( x ) .
◐ 5. Нехай фігура обмежена графіками функцій y = f ( x ) і
y = ϕ ( x ) , які перетинаються в деякій точці з абсцисою x = c ,
прямими x = a , x = b і віссю OX (див. рис. 243) c ∈ (a; b ) . З рис.
243 знаходимо
S aABDb = S aABC + S cBDb = S1 + S 2 ,
c b
звідки S aABDb = ∫ f ( x ) dx + ∫ ϕ ( x ) dx. (6.23)
a c
у
B
y = f (x) y = ϕ (x)
А
D
S1 S2

0 a c C b х
Рис. 243
Формули (6.19)—(6.23) не змінюють свого вигляду і залиша-
ються справедливими і в тому разі, коли фігура обмежена:
◐ 6. Графіком неперервної на відрізку [c; d ] функції x = q( y ) ,
прямими y = c , y = d , а змінною інтегрування є змінна y (рис. 244).
у

d
х = g (у)
S

c
0 х
Рис. 244

612
 ◐ 7. Нехай фігура обмежена прямими y = c , y = d і кривими
x = q( y ) , x = η( y ) (рис. 245), тобто тут y — незалежна змінна, а
x — функція. Тоді площа обчислюється за формулою
d d d
S = ∫ η( y ) dy − ∫ q( y ) dy = ∫ (η( y ) − q( y )) dy. (6.24)
c c c

S х = η (у)
х = g(у)

c
0 х
Рис. 245

У простіших випадках, коли застосовують визначений інтег-

рал до обчислення площ плоских фігур, можна скористатися та-
кою схемою:
1. У прямокутній системі координат побудувати графіки зада-
них функцій і знайти фігуру, площу якої треба обчислити.
2. Знайти абсциси (ординати) точок перетину ліній і визначити
межі інтегрування, для чого розв’язати відповідні системи рівнянь.
3. Виразити площу фігури через площі криволінійних трапе-
цій, записати знайдену формулу у вигляді визначених інтегралів і
обчислити їх.

Приклад № 46. Знайти площу фігури, обмеженої лініями

x − y + 1 = 0 і 2 x 2 + y − 2 = 0.
▲ У прямокутній системі координат будуємо параболу
1
x = − ( y − 2) і пряму x − y + 1 = 0 . Фігура ABC , площу якої треба
2

2
знайти, заштриховано на рис. 246. Розв’яжемо систему рівнянь
2 x 2 + y − 2 = 0,
 ⇔
 x − y + 1 = 0,

613
  y = 2 − 2 x 2 ,
⇔ 2
 x − 2 + 2 x + 1 = 0, 2 x 2 + x − 1 = 0,
1
x1 = , x2 = −1.
2
у
B

y = 2 – 2x2
S C

A D
–1 0 1/2 1 х

Рис. 246

Маємо абсциси точок перетину параболи і прямої: a = −1,

1
b= . Виразимо площу фігури ABC через площі криволінійних
2
трапецій:
1

S ABC = S ABCD − S ACD = ∫ (2 − 2 x 2 − ( x + 1)) dx =

2

−1

1 1
3 2
 2 x2  2 1 1 1
= ∫ (− 2 x − x + 1) dx =  − x 3 −
2

= − ⋅   − ⋅   +
2
2
+ x 
−1  3 2  3 2 2 2
−1

1 2 (− 1) 2
1 1 1 2 1 9
+ ⋅ (− 1) + − (− 1) = − − + − + + 1 = (од.2)▼
3
+
2 3 2 12 8 2 3 2 8

Приклад № 47. Обчислити площу фігури, обмеженої лініями

y = 2 x + 1, x − y = 1.
2

▲ 1. Будуємо графіки параболи і прямої: y1 = x − 1; y2 = ± 2 x + 1

(рис. 247).

614
 у
B
3 y2 = 2x + 1

1 S y1= x – 1 (x1 = y + 1)
–1/2 C
0 1 4 х
D
-1 1
x2 = (y2 – 1)
2

Рис. 247

2. Знаходимо точки перетину кривих y1 ( x ) і y2 ( x ) та межі ін-

тегрування:
 y 2 = 2 x + 1,  y = x − 1,  y = x − 1,
 ⇔ 2 ⇔ 2 ⇔
 y = x − 1,  x − 2 x + 1 = 2 x + 1,  x − 4 x = 0,
 x1 = 0,
 y = −1,
 y = x − 1, 
⇔ ⇔  1 D (0; − 1), B (4; 3) — точки перетину.
 x ( x − 4) = 0,  x2 = 4,

  y 2 = 3.
 y2 − 1
3. Площа заштрихованої фігури:  x1 = y + 1; x2 = 
 2 
3 3
 y2 − 1
S = ∫ ( x1 ( y ) − x2 ( y ) dy ) = ∫  y + 1 −  dy =
−1 −1  2 
3
 y2 1 y3 1  9 1 3 1
=  + y− ⋅ + y  = + 3 − ⋅ 27 + − +
 2 2 3 2  −1 2 6 2 2
1 1 16
+ 1− + = (од.2). ▼
6 2 3
Приклад № 48. Обчислити площу фігури, обмеженої парабо-
лами y = x 2 і y = x .

615
 ▲ 1. Побудуємо лінії y = x 2 і y = x (рис. 248).
у
y = x2

A
1 y= x

0 1 х
Рис. 248
2. Знайдемо точки перетину кривих та межі інтегрування:
 x1 = 0,
 y = x 2 ,  y = x ,  y = x ,  x (1 − x 3 ) = 0,  y = 0,
 ⇔ ⇔ ⇔ ⇔  1
x = 1,
 y = x ,  x = x 2 ,  x − x 4 = 0,  y = x ,  2
  y 2 = 1.
O (0; 0), A (1; 1) — точки перетину.
3. Площа заштрихованої фігури:
1

( )  2 3 2 x3  2 1 1
1
S=∫ x − x dx =  x − 
2
= − = (од.2).▼
0 3 3 0
3 3 3

1 2
Приклад № 49. Коло x 2 + y 2 = 8 розділене параболою y = x
2
на дві частини. Знайти площі обох частин.
1 2
▲ 1. Побудуємо лінії x 2 + y 2 = 8 і y = x (рис. 249).
2
у

D
A B
S1

–2 0 S2 2 х

Рис. 249

616
 2. Визначимо координати точок перетину кривих:
 x 2 + y 2 = 8, x 2 = 8 − y 2 ,
 
 1 2 ⇔ 8 − y2 ⇔
 y = x , y = ,
2  2

x2 = 8 − y 2 ,
  y1 = 2,
 2 y1 = 2, 
 y + 2 y − 8 = 0, y2 = −4, ( y ≥ 0 )
 x = ± 8 − 4 = ±2 .


1 2
A (−2; 2), B (2; 2 ) — точки перетину кривих y = x , y = 8 − x2 .
2
3. Обчислимо площі S1 та S2 (див. рис. 249):
2 2
1
S1 = ∫ ( y2 ( x ) − y1 ( x )) dx = ∫  8 − x 2 − x 2  dx =
−2 −2  2 

x = x 
 8 sin t , t = arcsin ,
8 
2
 
2
x3 dx = 8 cos t dt 
= ∫ 8 − x dx − 2
= =
−2 6 −2 x −2 2 
 π π 
t − 
 4 4 

π
4 1
= ∫ 8 − 8 sin 2 t 8 cos t dt − (8 − (− 8)) =
−π 6
4

π
π π 4
4 8 1 4 8  sin 2t 
= 8 ∫ cos dt − = 8 ⋅ ∫ (1 + cos 2t ) dt − = 4  t + −
2

−π 3 2 −π 3  2  −π
4 4 4

8 8 4 4
– = 2π + 4 − = + 2π; S1 =  + 2π  (од.2).
3 3 3 3 
2 4
3
( ) 
4
3 
4
S2 = Sk − S1 = π 8 −  + 2π  = 8π − − 2π =  6π −  (од.2). ▼
3

617
 5.2. Площа криволінійного сектора
в полярних координатах
Означення 7. Криволінійним сектором називається фігура,
яка обмежена двома променями, що виходять з однієї точки, і
кривою, яка перетинає задані промені (рис. 250).

B
ri
r = f (ϕ)
∆ϕi ϕi −1
ϕi
β
A
α
0
Рис. 250

Нехай рівняння кривої в полярній системі координат має ви-

гляд r = f (ϕ) , а рівняння променів — ϕ = α і ϕ = β . Визначимо
площу сектора AOB . Для цього розіб’ємо сектор на n частинних
секторів променями

α = ϕ0 < ϕ1 < ϕ2 < ... < ϕi −1 < ϕi < ... < ϕn = β.

Позначимо ri = f (ϕi ) полярний радіус, який відповідає поляр-

ному куту ϕi . Кут між двома сусідніми променями позначимо
через ∆ϕi = ϕi − ϕi −1 (i = 1, n ) , замінимо кожний криволінійний сек-
тор (частинний) круговим сектором з радіусом ri і центральним
кутом ∆ϕi , тоді його площа Si визначатиметься за формулою
1 2
Si = ri ⋅ ∆ϕi ,
2
а вся площа фігури, складеної з кругових секторів,

1 n 2 1 n 2
Sk = ∑ ri ⋅ ∆ϕi = ∑ f (ϕi ) ⋅ ∆ϕi .
2 i =1 2 i =1

618
 Ця сума інтегральна для функції f 2 (ϕ) на відрізку [α; β] , тому
її границя для ∆ϕi → 0 , якщо вона існує і скінченна, є визначеним
інтегралом, який виражає площу криволінійного сектора
1β 2 1β
S= ∫ r dϕ = ∫ f 2 (ϕ) dϕ. (6.25)
2α 2α

Приклад № 50. Обчислити площу фігури, обмеженої лемніс-

катою (x 2 + y 2 ) = 4 xy .
2

▲ Цю задачу доцільно розв’язувати в полярних координатах,

які зв’язані з декартовими рівностями: x = r cos ϕ, y = r sin ϕ.
Підставимо їх у рівняння лемніскати і дістанемо

r 4 = 4r 2 sin ϕ cos ϕ, звідки r = 2 sin 2ϕ .

1. Будуємо графік. Область визначення знаходимо з умови

2 sin 2ϕ ≥ 0 (оскільки радіус r не може бути від’ємним):

sin 2ϕ ≥ 0 : 2πk ≤ 2ϕ ≤ π + 2πk , k = 0, ± 1, ± 2, ...

π
πk ≤ ϕ ≤ + πk , k = 0, ± 1, ± 2, ± 3, ...
2
Область визначення розбивається на сектори залежно від зна-
чень k . Випишемо ці сектори:
π
k = 0: 0≤ϕ≤ ,
2
3
k = 1: π≤ϕ≤ π,
2
5
k = 2: 2π ≤ ϕ ≤ π.
2
Сектор для k = 2 збігається із сектором для k = 0 , а при
k = 3 — із сектором для k = 1 і т. д. Іншими словами, різних сек-
торів буде тільки два. Зовні від цих секторів r < 0 , і графіка кри-
вої не існує.

619
 ϕ 0 π π π π 5π π
0; π  : 12 6 4 3 12 12
 2 
r 0 1 4
3 2 4
3 1 0

ϕ π 13π 7π 5π 4π 17π π
π; 3 π : 12 6 4 3 12
 2 
r 0 1 4
3 2 4
3 1 0

Проводимо промені, що виходять з початку координат під ку-

тами 0; π 12 ; π 6 ; ..., π (див. таблицю).
На кожному промені відкладаємо відрізок довжиною r , що
відповідає даному значенню ϕ з таблиці. Одержані на променях
точки з’єднуємо суцільною лінією і дістаємо замкнену криву
(рис. 251).

π
5π ϕ= π
ϕ= 3 ϕ=
у 12 4 π
ϕ=
π 6
ϕ=
2 π
ϕ=
12
ϕ=π ϕ=0
13π 0
ϕ= х
12 3π
ϕ=
7π 2
ϕ=
6
5π
ϕ=
4 17π
4π ϕ=
ϕ= 12
3
Рис. 251

2. Шукана площа складається з двох однакових фігур, за-

штрихованих на рисунку. Тому достатньо знайти площу однієї
фігури і помножити її на 2:

620
 π π π π
1 2 2 2 2

S = 2 ⋅ ∫ r 2 dϕ = ∫ 2 sin 2ϕ dϕ = ∫ sin 2ϕ d (2ϕ) = − cos 2ϕ =

2 0 0 0
0

= − cos π + cos 0 = 1 + 1 = 2. ▼

Приклад № 51. Знайти площу фігури, обмеженої лініями

r = 2 cos ϕ, r = 2 sin ϕ, 0 ≤ ϕ ≤ π .
2
▲ 1. Побудуємо фігуру, площу якої потрібно обчислити. За
умовою 0 ≤ ϕ ≤ π 2 . Якщо 0 ≤ ϕ ≤ π 2 , то r = 2 cos ϕ ≥ 0, r = 2 sin ϕ ≥ 0 .

ϕ 0 π π π π
r = 2 cos ϕ : 6 4 3 2
r 2 3 2 1 0

ϕ 0 π π π π
r = 2 sin ϕ : 6 4 3 2
r 0 1 2 3 2

Аналогічно, як і в попередньому прикладі, будуємо криві

r1 = 2 sin ϕ, r2 = 2 cos ϕ (рис. 252).

у π
ϕ=
r = 2 sin ϕ 3
π
ϕ=
2 4

π
ϕ=
1 6
r = 2 cos ϕ

0 1 2 х

Рис. 252

621
 2. Дістали фігуру, симетричну відносно променя ϕ = π 4 . Тому
шукана площа
π π π
1 4 4 4 1 − cos 2ϕ
S = 2 ⋅ ∫ r12 dϕ = ∫ 4 sin 2 ϕ dϕ = 4 ∫ dϕ =
2 0 0 0 2
π
1 4
π 1 π π
= 2  ϕ − sin 2ϕ  = 2  − sin  = − 1 (од.2). ▼
 2  0
4 2 2 2

Приклад № 52. Обчислити площу фігури, обмеженої лініями

r = 4 cos 3 ϕ, r = 2 (r ≥ 2) .
▲ 1. Будуємо графіки заданих ліній. r = 2 — коло радіуса 2.
Область визначення лінії r = 4 cos 3 ϕ знаходимо з умови
4 cos 3 ϕ ≥ 0 :
π π π 2 π 2
− + 2 π n ≤ 3ϕ ≤ + 2π n, n ∈ Z ; − + π n ≤ ϕ ≤ + π n, n ∈ Z .
2 2 6 3 6 3
Область визначення розбивається на сектори

π π   π 5   7 3π 
ϕ ∈ − ; ∪ ; π ∪ π; 
 6 6   2 6   6 2

(рис. 253), які знаходяться так само, як у прикладах № 50, № 51.

у r = 4 cos 3ϕ
π
ϕ=
6
~ K π
r=2 S A ϕ=
9
Р D C
α
2 4 х
0
π
B ϕ=−
9
π
ϕ=−
6

Рис. 253

622
 Шукана площа S = S 2 − S 2 , де S2 — площа трьох пелюсток,
~ ~
S2 = 3S1 , де S1 — площа однієї пелюстки; S 2 = 3S1 = 6 S + 3S сект , де
~
S — площа фігури OKAP (див. рис. 253). Маємо:
π π
6 6
S2 = 3S1 = 6 ∫ (4 cos 3 ϕ) dϕ = 6 ⋅ 16 ∫ cos 2 3 ϕ dϕ =
2

0 0
π π
1 6
1
= 48 ∫ (1 + cos 6 ϕ) dϕ = 48  ϕ + sin 6 ϕ  = 48  π + sin π  = 8π;
6

0  6  0
 6 6 
α r2  2π 40° ⋅ 4 4 4 4
S сект = = α = = 40°; r 2 = 4 = = ; 3 S сект. = 3 ⋅ = ;
360°  9  360° 9 9 3
π π π
~ 6 6 6
S = ∫ (4 cos 3 ϕ) dϕ = 16 ∫ cos 2 3 ϕ dϕ = 8 ∫ (1 + cos 6 ϕ) dϕ =
2

π π π
9 9 9
π
6
1 π π 1 1 2π
= 8  ϕ + sin 6 ϕ  = 8  − + sin π − sin  =
 6  π 6 9 6 6 3 
9

π 3 π 3
= 8  −  = 4 −


 9 6 ;
 18 12   
π 3 π 3 4
~
6 S = 24  −  = 8  −  = 2π − 3 3 .
2  3
( )
9 6  3
Тоді
~ 4 4 4
(
S 2 = 3 S сект + 6 S = + 2π − 3 3 = 1 + 2π − 3 3 ,
3 3 3
) ( )
а

4
S = S 2 − S 2 = 8π −
3
(
1 + 2π − 3 3 =
24π − 4 − 8π + 12 3
3
= )
4
(
= 4π + 3 3 − 1 (од.2). ▼
3
)

Приклад № 53. Знайти площу фігури, яка вирізана з кардіоїди

ρ = 1 + cos θ колом ρ = 3 sin θ .

623
▲ ρ = 3 sin θ, 0 ≤ θ ≤ π :
θ ρ
у
0 0
3
π 3
6 2
π 6 А
4 2 В
π 1,5
3 С
π 3 0 2 х
2
π +π 3
2 6 2
π +π 6
2 4 2 Рис. 254
π +π 3
2 3 2
π 0

ρ = 1 + cos θ , 0 ≤ θ ≤ 2π :
θ ρ θ ρ

0 2 π+π 1− 3
6 2
π 1+ 3 π+π 1− 2
6 2 4 2
π 1+ 2 π+π 1
4 2 3 2
π 1,5 3π 1
3 2
π 1 3π + π 1,5
2 2 6
π +π 1 3π + π 1+ 2
2 6 2 2 4 2
π +π 1− 2 3π + π 1+ 3
2 4 2 2 3 2
π +π 1− 3 2π 2
2 3 2
π 0

624
 Знайдемо координати точок перетину цих кривих:

ρ = 3 sin θ,
 0≤θ≤ π.
ρ = 1 + cos θ

1 + cos θ = 3 sin θ , 3 sin θ − cos θ = 1;

 3 1   π 1
2  sin θ − cos θ  = 1; sin  θ −  = ;
 2 2   6 2

π k π
θ−
6 6
k π
6
(
= (− 1) + πk , k ∈ Z . θ = (− 1) + 1 + πk , k ∈ Z . )
π π π
k = 0: θ = ; k = 1: θ = π; k = 2: θ = 2π + ; θ = ;
3 3 3
k = 3: θ = 3π, θ = π.

Фігура, площу якої треба знайти, складається з двох фігур:

OCBO і OBAO . У першому випадку кінець радіуса-вектора ле-
жить на колі, у другому — на кардіоїді.
π
1 3
S= ∫
2 0
( 3 sin θ dθ +)
2 1 π
2 π
∫ (1 + cos θ) 2 dθ =
3

π
1 1 π
= ⋅ 3 ∫ sin 2 θ dθ + ∫ (1 + 2 cos θ + cos 2 θ)dθ =
3

2 0 2π
3

π
3 3 1 π 1 π
= ∫ (1 − cos 2θ) dθ + (θ + 2 sin θ) π + ∫ (1 + cos 2θ) dθ =
4 0 2 3
4π
3

π
3 1 1 π π
=  θ − sin 2θ  +  π + 2 sin π − − 2 sin  +
3

4 2  0 2 3 3

1 1 π 3 π 1 2π 1  2π 3
+  θ + sin 2θ  =  − sin + 0  +  − 2⋅ +
4 2  π3 4  3 2 3  2 3 2 

625
 1 π 1 2π 3 π 1 π π 3 1 2π
+  π − − sin  =  − sin  π −   + − + ⋅ −
4 3 2 3  4 3 2  3  3 2 4 3

1 π π 3 3 π 3 π 1 3
− sin  π −  = − ⋅ + − + − ⋅ =
8  3 4 8 2 3 2 6 8 2

=
3π 3 3
4
−
16
−
3
16
−
2
3 3π 3 3 3
=
4
−
4
= π− 3 . ▼
4
( )

5.3. Параметричне задання кривої

Розглянемо випадок, коли крива, що обмежує криволінійну

трапецію зверху, задана параметричними рівняннями

 x = ϕ(t ),
 α ≤ t ≤ β, (6.26)
 y = ψ(t ),

де ϕ(t ) і ψ(t ) — неперервні функції і мають неперервні похідні

ϕ′(t ) , ψ′(t ) на відрізку [α; β] .
Знайдемо площу криволінійної трапеції, обмеженої прямими
x = a, x = b , віссю OX і кривою (6.26), причому x = a, y =b
t =α t =β

(рис. 255). У цьому разі можна скористатися відомою формулою

b β
S = ∫ f ( x ) dx = ∫ y (t ) dx(t ).
a α

у  x = ϕ(t ),

 y = ψ (t )

0 a b х
Рис. 255

626
 Фактично, ми вводимо заміну змінної в інтегралі (6.19):
 
 x = ϕ(t ) ⇒ t = ϕ ( x )
−1

 
dx = dϕ(t ) = ϕ′ (t ) dt , t = α,  .
 x=a 
 
 y = ψ(t ), t
x =b
= β

β
Тоді дістанемо S = ∫ ψ (t ) ϕ′ (t ) dt. (6.27)
α

Приклад № 54. Знайти площу фігури, обмеженої віссю ОХ і

однією аркою циклоїди

 x = a (t − sin t ),

 y = a (1 − cos t ).

▲ Побудуємо циклоїду по точках, ураховуючи її неперервність:

t 0 π π π π
6 4 3 2

x 0 (
a π − 1 ≈ 0,02a
6 2
) a  π − 2  ≈ 0,09a
 4 2 ≈ 0,19a ≈ 0,57 a

y 0 a 1 − 3  ≈ 0,15a a 1 − 2  ≈ 0,3a ≈ 0,5a ≈a

 2  2

t 2 π 3π 5π π π+π π+π
3 4 6 6 4
x ≈ 1,05a ≈ 1,65a ≈ 2,12a ≈ 3, 4a ≈ 4,17 a ≈ 4,63a
y 1,5a ≈ 1,7 a ≈ 1,85a 2a ≈ 1,85a ≈ 1,7 a

t π+π π + 3π π + 5π 2π
2 4 6
x ≈ 5,71a ≈ 6, 2a ≈ 6,26 a ≈ 6,28a
y a ≈ 0,3a ≈ 0,15a 0

627
 Арка циклоїди (рис. 256) стоїть кінцями на осі OX для t = 0 і
t = 2π , тобто y t = 0 = 0 і y t = 2 π = 0 . Ці значення t будуть межами
інтегрування.
у

0 0,57a 1,05a (≈ 3,14a) πa (≈ 6,28a) 2 πa

Рис. 256

Якщо t змінюється від 0 до 2π , то x зростає від 0 до 2π a .

За формулою (6.27), маємо:
2π 2π
S = ∫ a (1 − cos t ) d (a (t − sin t )) = a ∫ (1 − cos t ) a (1 − cos t ) dt =
0 0
2π 2π
= a ∫ (1 − cos t ) dt = a ∫ (1 − 2 cos t + cos 2 t ) dt =
2 2 2

0 0
2π 2π
= a 2 (t − 2 sin t ) + a 2 ∫ cos 2 t dt = a 2 (2π − 2 sin 2π) +
0 0

2π
a 2 2π a2 1
+ ∫ (1 + cos 2t )dt = 2π a 2 +  t + sin 2 t  =
2 0 2  2  0

a2  2π + 1 sin 4π  = 3 π a 2 (од.2). ▼
= 2 π a2 +  
2  2 

Зауваження. Якщо t зростає від α до β , то і x (t ) зростає

від a до b (див. рис. 255). Якщо ж у разі зростання t від α
до β x (t ) буде спадати від b до a , тобто ϕ′ (t ) < 0, t ∈ [α; β] ,
то справедлива формула
β
S = − ∫ ψ(t ) ϕ′ (t ) dt. (6.28)
α

628
 Приклад № 55. Обчислити площу фігури, обмеженої астро-
їдою x = 4 2 cos3 t , y = 2 2 sin 3 t та прямою x = 2 ( x ≥ 2) .
▲ Маємо S = S1 + S 2 , де S1 = S ABC , S 2 = S ACD (рис. 257). S1 ви-
π
значаємо за формулою (6.28), оскільки за зміни t від 0 до
4
функція x (t ) спадає від 4 2 до 1. S2 визначається за формулою
π
(6.27), бо, коли t зростає від − до 0, функція x (t ) також зрос-
4
тає. Отже,
π
4 0
S = − ∫ y (t ) x′ (t ) dt + ∫ y (t ) x′(t ) dt.
0 π
4

π
t=
2 2 4
B

A S1 С
0 2 S2 х
4 2
D
π
t=−
4

Рис. 257

Оскільки астроїда симетрична відносно осей OX і OY , то шу-

π
4
кана площа S дорівнює S = 2S1 = −2 ∫ y (t ) x′ (t ) dt. Отже,
0

π
4
S = −2 ∫ 2 2 sin 3 t ⋅ 4 2 ⋅ 3 cos 2 t (− sin t )dt =
0

π π 2
1 − cos 2 t  1 + cos 2 t
= 96 ∫ sin t ⋅ cos t dt = 96 ∫ 
4 4
 ⋅ dt =
4 2

0 0  2  2

629
 π π

= 12 ∫ (1 − cos 2 2 t ) (1 − cos 2 t ) dt = 12 ∫ (1 − cos 2 2 t − cos 2 t + cos3 2 t ) dt =

4 4

0 0
π π π
4
1 + cos 4 t
4 1 4

= 12 (t − ∫ dt − sin 2 t +
0 2 2
0 0

π π
1 π 1 1 4
1 π
+ ∫ cos 2 t ⋅ d (sin 2 t )) = 12 ( −  t + sin 4 t 
4
2
− sin +
0 2 4 2 4  2 2
0

π π
1 4 π π 1 1 sin 3 2 t  4 
+ ∫ (1 − sin 2 2 t )d (sin 2 t )) = 12  − − +  sin 2 t −  =
2 0 4 8 2 2 3  
 0 

  3 π 
 π 1 1  π sin  
= 12  − +  sin − 2   = 12 π − 1 + 1 − 1  =  3π − 2  (од.2). ▼
   
8 2 2  2 3   8 2 2 6  2 
  
  

§ 6. ДОВЖИНА ДУГИ ПЛОСКОЇ КРИВОЇ

Розглянемо деяку криву AB (рис. 258). Візьмемо на AB точки

A = M 0 , M 1 , M 2 , ... , M i , ... , M n = B і з’єднаємо їх послідовно пря-
молінійними відрізками, тоді дістанемо ламану M 0 M 1M 2 ...M n , що
вписана в криву AB . Позначимо ∆l i = | M i −1 M i | .
у
Мi–1
Мi
М2
∆ li

М1

М0 A B Мn
0 х

Рис. 258

630
 Означення 8. Довжиною кривої AB називається границя, до
якої прямує довжина ламаної, коли прямує до нуля найбільша з
довжин відрізків, якщо ця границя існує і не залежить від вибору
точок на кривій:
n
l= lim
max ∆x → 0
∑ ∆li .
i
i i =1

6.1. Довжина дуги кривої

в декартовій системі координат

Нехай крива AB задається рівнянням y = f ( x ) , причому функ-

ція f ( x ) і її перша похідна f ′( x ) неперервні на відрізку [a; b] .
Розіб’ємо дугу AB на n частин точками A = M 0 , M 1 , M 2 , ... ,
M i −1 , M i , ... , M n = B, які мають абсциси a = x0 , x1 , x2 , ... , xi −1 ,
xi , ... , xn = b . Відповідні їм ординати точок розбиття є y0 = f ( x0 ),
y1 = f ( x1 ), ... , yn = f ( xn ) .
Позначимо ∆xi = xi − xi −1 , ∆yi = f ( xi ) − f ( xi −1 ) (рис. 258, а).

у
B
∆ li
∆ yi

∆ xi y = f (x)
A

0 a = x0 xi–1 xi xn = b х

Рис. 258,а

Проведемо через кожні дві послідовні точки розбиття хорду,

побудуємо вписану ламану, довжина ln якої складається із суми
довжин гіпотенуз прямокутних трикутників з катетами ∆xi , ∆yi .

631
Тоді
2
n n  ∆y 
ln = ∑ (∆xi ) + (∆yi ) = ∑ 1 +  i  ∆xi .
2 2

i =1 i =1  ∆xi 
Перейдемо до границі для max ∆ xi → 0 , знайдемо довжину
i
кривої, яка виражається визначеним інтегралом
b b
l = ∫ 1 + ( y ′) dx = ∫ 1 + ( f ′( x )) dx.
2 2
(6.29)
a a

Приклад № 56. Знайти довжину дуги лінії y = ln x (від x1 = 3

до x2 = 8 ).
у

y = ln x
A B

0 1 3 8 х

Рис. 259

2
b 8
1 8
x2 + 1
▲ l = ∫ 1 + ( y′)2 dx (рис. 259). l = ∫ 1 +   dx = ∫ dx =
a 3  x 3 x

 x2 + 1 = t 2 , x = t 2 − 1 
  3 t ⋅ t dt
= t dt x 3 8 = ∫ =
dx = 2 t −1 t2 −1
2
;  2
 t −1 t 2 3
3
3
t2 3
1   1 t −1 
=∫ dt = ∫ 1 + 2  dt =  t + ln  =
2
2
t −1 2  t −1  2 t +1  2

1 1 1 3
=3− 2 +  ln − ln  = 1 + ln (од.2).▼
2 2 3 2

632
 Приклад № 57. Знайти довжину дуги кривої x 2 + y 2 = a 2 .
x2
▲ l = ∫ 1 + ( y′)2 dx (рис. 260).
x1

у
a

–a 0 a х

–a

Рис. 260

Оскільки y 2 = a 2 − x 2 , то y = ± a 2 − x 2 . Тоді
1 mx
y′ = ± ⋅ (− 2 x ) =
2 a2 − x2 a2 − x2
і
a
x2 a
a2 a
dx
l = 2 ∫ 1+ dx = 2 ∫ 2 2 dx = 2a ∫ 2 2 =
−a a −x
2 2
−a a − x −a a − x
a
x
= 2a arcsin = 2a (arcsin 1 − arcsin(− 1)) =
a −a

π π
= 2a  −  −   = 2π a. ▼
2  2 
Приклад № 58. Знайти довжину дуги кривої y 2 = ( x + 1)3 , яку
відтинає пряма x = 4 .
∪
▲ Довжина дуги AB (рис. 261) визначається за формулою
∪ x2
1 + ( y′) dx.
2
| AB |= ∫
x1

633
 у B

A
0 4 х
–1

Рис. 261
3
3 1

Оскільки y = ( x + 1) , то y = ±( x + 1) . Тоді y′ = ( x + 1)
3 2 2
2
(для y ≥ 0 ).
2
∪ 4
9 4
4 + 9x + 9
l = 2 | AB |= 2 ∫ 1 + ( x + 1) dx = 2 ∫ dx =
−1 4 −1 4
3

d (9 x + 13) 1 (9 x + 13)
2 4
4 4
= ∫ 9 x + 13 dx = ∫ 9 x + 13 = ⋅ =
−1 −1 9 9 3
2 −1

2 3 3

((9 ⋅ 4 + 13) − (9 ⋅ (− 1) + 13) ) =

2 2
=
27
=
2
27
(
493 − 43 =
2 3
27
)
(7 − 23 ) = 24 22 (од.).▼
27

6.2. Довжина дуги в полярних координатах

Нехай рівняння лінії задано в полярних координатах r = r (ϕ)
(рис. 262). Щоб обчислити довжину дуги AB , скористаємося фор-
мулою
2
dy
dl = 1 +   dx = (dx ) + (dy ) .
2 2
(6.30)
 dx 
B
r = r (ϕ )

A
ϕ=β β
α ϕ=α
0 ρ

Рис. 262

634
 Перейдемо в (6.30) від прямокутних до полярних координат
за формулами x = r cos ϕ, y = r sin ϕ . І, враховуючи, що r є фун-
кцією змінної ϕ , знайдемо диференціал дуги в полярних коор-
динатах:

dx = (r ′ cos ϕ − r sin ϕ) dϕ, dy = (r ′ sin ϕ + r cos ϕ) dϕ,

(dx )2 + (dy )2 = ((r ′)2 cos2 ϕ − 2 r r ′ cos ϕ sin ϕ + r 2 sin 2 ϕ +

+ (r ′) sin 2 ϕ + 2 r r ′ cos ϕ sin ϕ + r 2 cos 2 ϕ) (dϕ) = (r ′) + r 2 (dϕ) ;

2 2
( 2
) 2

d l = r 2 + (r ′) dϕ.
2

Інтегруємо останню рівність від α до β і дістаємо формулу

довжини дуги в полярних координатах:
β
l = ∫ r 2 + (r ′) dϕ .
2
(6.31)
α

Приклад № 59. Знайти довжину дуги кривої r = 1 + cos ϕ.

▲ 1. Область визначення: r ≥ 0; 1 + cos ϕ ≥ 0; cos ϕ ≥ −1 , звідки
випливає, що ϕ набуває довільних значень.
2. Оскільки cos ϕ — періодична і парна функція, то досить
розглянути значення ϕ від 0 до π .

ϕ 0 π π π π 2π 3π 5π π …
6 4 3 2 3 4 6

r 2 1+ 3 1+ 2 3 1 1 1− 2 1− 3 0 …
2 2 2 2 2 2

3. Будуємо графік (рис. 263). Ця крива називається кардіо-

їдою. Крива замкнена і симетрична. Тому знайдемо довжину вер-
хньої дуги, а потім помножимо на 2.

635
 3π 2π π
ϕ= ϕ= ϕ= π
4 3 3 ϕ= π
π 4 ϕ=
ϕ= 6
5π 2
ϕ=
6
1

ϕ=π
0 ϕ=0 ρ

Рис. 263

Оскільки r = 1 + cos ϕ , то r ′ = − sin ϕ , тоді

π π
l = 2 ∫ (1 + cos ϕ) + (− sin ϕ) dϕ =2 ∫ 2 + 2 cos ϕ dϕ =
2 2

0 0
π π π
ϕ
= 2 2 ∫ 1 + cos ϕ dϕ = 2 2 ∫ 2 cos 2 ϕ dϕ = 4 ∫ cos dϕ =
0 0
2 0 2
( )
π
π
ϕ ϕ ϕ π
= 8 ∫ cos d   = 8 sin = 8 sin − 8 sin 0 = 8 (од.).▼
0 2 2 2 0
2

3 ϕ
4
Приклад № 60. Обчислити довжину дуги кривої r = 3e ,
π π
ϕ ∈  − ; .
 2 2
π
2
r 2 + (r ′) d ϕ. Оскільки
2
▲ За формулою (6.31) маємо l = ∫
−π
2
3 ϕ
9 3 ϕ

, то r ′ =
4 4
r = 3e e . Тоді
4
6 ϕ
81 6 4 ϕ 225 6 4 ϕ 225 3 2 ϕ
r 2 + ( r ′) = 9 e
2 4
+ e = e = e .
16 16 16

636
 Отже,
π π π
2
2 15 3 4 ϕ 15 4 2 3 4 ϕ  3  3 ϕ
l= ∫ e dϕ=
4

4 4
⋅
3
∫ e d  ϕ = 5e
 4 
=
−π 2 −π
2
−π
2
3π −3 π
 
= 5 e  (од.). ▼
8 8
−e
 
 

6.3. Довжина дуги кривої,

заданої параметрично
Нехай крива задана параметричними рівняннями

x = x (t ), y = y (t ) , α ≤ t ≤ β .

Точки A ( x(α ); y (α )) і B ( x(β ); y (β)) — початок і кінець дуги AB

відповідно (рис. 264).

y (β) B

y (α) A

0 x (α ) x (β) х

Рис. 264

Нехай існують неперервні похідні x′ (t ), y′ (t ), α ≤ t ≤ β . Тоді

2
dy
d l = 1 +   dx = (dx ) + (dy ) = ( x′ (t )) + ( y′ (t )) dt ,
2 2 2 2

 dx 
∪
а довжина l дуги AB обчислюватиметься за формулою
β
l = ∫ ( x′ (t )) + ( y′ (t )) dt.
2 2
(6.32)
α

637
 Приклад № 61. Знайти довжину дуги евольвенти кола

 x = R (cos t + t sin t ),

 y = R(sin t − t cos t )

від t1 = 0 до t2 = π .
t2
▲ 1. l = ∫ (dx )2 + (dy )2 (рис. 265);
t1

0 R x

Рис. 265

dx = R(− sin t + sin t + t cos t ) dt = R t cos t dt ,

dy = R (cos t − cos t + t sin t ) dt = R t sin t dt.

[
t ∈ 0; π
2
] t∈ π ;π
2
[ ]
[
x ∈ R; π R
2
] [
x ∈ πR ;− R
2
]
y ∈ [0; R ] y ∈ [R; πR ]

π π
l = ∫ R 2t 2 cos 2 t + R 2t 2 sin 2 t dt = R ∫ t 2 (cos 2 t + sin 2 t ) dt =
0 0

π
π
t2 1
= R ∫ t dt = R = R π2 (од.).▼
0 2 0
2

638
 § 7. ОБЧИСЛЕННЯ ОБ’ЄМІВ ТІЛ

Задача обчислення об’ємів тіл довільної форми в загальному

випадку за допомогою визначеного інтеграла не розв’язується. Її
можна розв’язати з використанням подвійного інтеграла, який
вивчатиметься в другій частині посібника. Ми розглянемо два
частинних випадки форми тіл, об’єми яких знаходять за допомо-
гою визначеного інтеграла.

7.1. Обчислення об’єму тіла за відомими

поперечними перерізами
Розглянемо деяке тіло, об’єм V якого треба визначити
(рис. 266). Нехай відома площа будь-якого його перерізу, який
дістаємо при перетині тіла площиною, перпендикулярною до де-
якої прямої, наприклад, до осі OX .

у
S (xi–1)

S (ci)

S (xi)

a 0 xi–1 ci xi b х

Рис. 266

Позначимо площу перерізу через S . При цьому можемо вва-

жати, що S = S ( x ) , де x — абсциса точки перетину перпендику-
лярної площини з віссю OX .
Розіб’ємо відрізок [a; b] на n довільних частин точками
a = x0 , x1 , x2 , K, xn = b . Через ці точки проведемо площини, пер-
пендикулярні до осі OX . Тоді тіло розіб’ється на n частинних

639
тіл. У кожному частинному проміжку виберемо довільну точку
ci (i = 1, 2, K , n ) і для кожного значення i побудуємо циліндрич-
не тіло, твірна якого паралельна осі OX . Позначимо через Vi
об’єм і-го циліндра. Його висота H i = ∆xi , а площа основи —
S (ci ) . Тоді Vi = S (ci ) ∆xi (i = 1, 2, K , n ) .
n
Шуканий об’єм V ≈ ∑ S (ci ) ∆xi . Тоді об’єм V тіла обчислюва-
i =1
тиметься за формулою
n b
V= lim ∑ S (ci ) ∆xi = ∫ S ( x ) dx.
max ∆xi → 0 i =1
a
i

Отже,
b
V = ∫ S ( x ) dx, (6.33)
a

де S ( x ) — поперечний переріз.

Приклад № 62. Визначити об’єм тіла

x2 y2 + z2
+ = 1. (6.34)
a2 b2

▲ Перетнемо тіло, яке задано рівнянням (6.34), площиною

x = h , (h < a ) і дістанемо (рис. 267)

 x = h,
 2
h y2 + z2
 2 + = 1,
a b2

 h2 
тобто y 2 + z 2 = b 2 1 − 2  .
 a 
Це є рівняння кола, радіус якого

h2 b
R = b 1− = a2 − h2 .
a2 a

640
 z

–a a
0 h х

–b
y

Рис. 267
b2 2
Оскільки Sкола = πR 2 , то S = π 2
(a − h2 ) .
a
Тоді
a
a a
 h2   h3 
V = ∫ S (h ) dh = ∫ π b 2 1 − 2  dh = π b 2  h − 2  =
−a −a  a   3a  −a

 a3 (− a )3  4
= π b 2  a − 2 − (− a ) + 2 
 = π a b 2 (од.3).
 3a 3a  3

Якщо a = b = R , то дістанемо кулю, об’єм якої дорівнює

4
π R3 . ▼
3

7.2. Обчислення об’єму тіла обертання

А. Обертання навколо осі OX

◐ 1. Нехай криволінійна трапеція, що обмежена графіком
неперервної на відрізку [a; b] функції y = f ( x ) , віссю OX і пря-
мими x = a , x = b (рис. 268), обертається навколо осі OX . Коли
трапеція обертається, дістаємо тіло, яке називається тілом
обертання.

641
 у
y = f (x)

0 a b х
Рис. 268

У цьому разі довільний переріз тіла площиною, що перпенди-

кулярна до осі ОХ, є коло, площа якого дорівнює

S = π y 2 = π( f ( x )) .
2
(6.35)

Застосовуючи формулу (6.35), дістанемо формулу для обчис-

лення об’єму тіла обертання (рис. 269):
b b
V = ∫ S dx = π ∫ f 2 ( x ) dx. (6.36)
a a

0 a b х

Рис. 269

Приклад № 63. Обчислити об’єм тіла, що утворюється від

обертання навколо осі OX криволінійної трапеції, обмеженої ду-
гою синусоїди y = sin x для x ∈ [0; π] .
▲ 1) Побудуємо криву y = sin x і покажемо тіло обертання
(рис. 270).
2) Шуканий об’єм тіла будемо обчислювати за формулою
b
V = π ∫ y 2 ( x ) dx.
a

642
 у

0 π π х
2

Рис. 270

Тоді
π
π
ππ π sin 2 x  π2
V = π∫ sin xdx = ∫ (1 − cos 2 x ) dx =  x −
2
 = (од3).▼
0 20 2 2  0
2

◐ 2. Якщо плоска фігура, що обмежена графіками непере-

рвних на відрізку [a; b ] функцій y = f ( x ) , y = ϕ( x ) ( f ( x ) ≥ ϕ( x )) і
прямими x = a , x = b , обертається навколо осі OX , тоді об’єм
одержаного тіла обертання (рис. 271) обчислюється за фор-
мулою
b
V = π ∫ ( f 2 ( x ) − ϕ 2 ( x )) dx. (6.37)
a

у
y = f (x)

y = ϕ (x)
a 0 b х

Рис. 271

Приклад № 64. Обчислити об’єм тіла, утвореного при обер-

танні навколо осі OX фігури, обмеженої лініями x − y − 1 = 0,
3x − y 2 − 3 = 0 .

643
 ▲ 1. У прямокутній системі координат будуємо параболу
y = 3( x − 1) і пряму y = x − 1 . Навколо осі OX потрібно обертати
2

фігуру ABC , що заштрихована на рис. 272.

у
C
B

A
0 1 4 х

–1
B1
C1

Рис. 272

2. Знайдемо координати точок A, C перетину параболи і пря-

мої із системи рівнянь:

 x = y + 1,
3x − y 2 − 3 = 0, 
 ⇔
3( y + 1) − y − 3 = 0, y 2 − 3 y = 0, y ( y − 3) = 0,
2
 x − y − 1 = 0,

y1 = 0, y2 = 3,
x1 = 1, x2 = 4.

A(1; 0), C (4; 3) — точки перетину параболи 3x − y 2 − 3 = 0 і

прямої x − y − 1 = 0 .
3. Обчислимо шуканий об’єм V за формулою
4
V = VCBAB1C1 − VCAC1 = π ∫ ( f 2 ( x ) − ϕ2 ( x )) dx.
1

Тут y = f ( x ) — рівняння параболи, а y = ϕ( x ) — рівняння

прямої. Для f ( x ) : y = 3x − 3 , а для ϕ( x ) : y = x − 1 .

644
 Отже,

( )
4 4
V = π ∫ 3x − 3 − ( x − 1) dx = π ∫ (3x − 3 − x 2 + 2 x − 1) dx =
2

1 1
4
4
 x3 5 
= π ∫ (− x 2 + 5 x − 4) dx = π  − + x 2 − 4 x  =
1  3 2  1

 4 5 3
1 5 
= π  − + ⋅ 4 2 − 16 + − + 4  = 9π (од.3).▼
 3 2 3 2  2

Приклад № 65. Обчислити об’єм тіла, утвореного при обер-

танні фігури, обмеженої лініями xy = 4, 2 x + y − 6 = 0 , навколо
осі OX .
▲ 1. Побудуємо лінії xy = 4, 2 x + y − 6 = 0 (рис. 273).
у

6 2x + y – 6 = 0

xy = 4
1 2
0 3 х

Рис. 273

2. Знайдемо точки перетину гіперболи xy = 4 і прямої

2 x + y − 6 = 0 із системи рівнянь:

 xy = 4,  y = 6 − 2 x,
 ⇔
 x(6 − 2 x ) = 4, − 2 x + 6 x − 4 = 0,
2
2 x + y − 6 = 0,
x 2 − 3x + 2 = 0,
x1 = 2, x 2 = 1; y1 = 2, y 2 = 4.

645
 3. Обчислимо шуканий об’єм:
2 2
4  2
16
V = π ∫  (6 − 2 x ) −    dx = π ∫  36 − 24 x + 4 x 2 − 2  dx =
2

1  x  1 x 
2
4 2
= π  36 x − 12 x 2 + x3  − 16π ∫ x − 2 dx =
 3  1 1

2
4 4 1
= π  72 − 36 − 48 + 12 + ⋅ 8 −  + 16π ⋅ =
 3 3 x 1

28 1
= π + 16π  − 1 = 4π (од.3).▼
3 2  3

Б. Обертання навколо осі OY

Якщо плоска фігура, що обмежена графіками неперервних на
відрізку [c; d ] функцій x = q( y ), x = ψ( y ) (ψ( y ) ≥ q( y )) і прямими
y = c, y = d , обертається навколо осі OY , то об’єм утвореного
тіла обертання обчислюється за формулою
d
V = π ∫ (ψ 2 ( y ) − q 2 ( y )) dy. (6.38)
c

На рис. 274 зображено тіло, об’єм якого обчислюється за фо-

рмулою (6.38).
у

d
x = g (y)

x = ψ (y)
S

0 х

Рис. 274

646
 Приклад № 66. Знайти об’єм тіла обертання, утвореного
при обертанні навколо осі OY фігури, обмеженої лінією
( x − 1) 2 + y 2 = 1 .
▲ 1. Побудуємо лінію
( x − 1)2 + y 2 = 1 . (6.39)
Це є коло з центром у точці (1; 0 ) , радіус кола R = 1 (рис. 275).
у

A
1
B
–2 –1 0 1 2 х

–1 C

Рис. 275

2. Обертаємо коло навколо осі OY . Зовнішню поверхню тіла

∪
обертання дістаємо при обертанні дуги ABC , рівняння якої виве-
демо з рівняння (6.39):
( x − 1)2 = 1 − y 2 , x − 1 = 1 − y 2 ,

x =1+ 1 − y2 . (6.40)
∪
Внутрішня поверхня утворюється при обертанні дуги AOC ; її
рівняння x − 1 = − 1 − y 2 , тобто x = 1 − 1 − y 2 .
3. Шуканий об’єм V = V ABC − V AOC ,
1 2 1 2
де V ABC = π ∫  1 + 1 − y 2  dy, V AOC = π ∫  1 − 1 − y 2  dy.
−1   −1 

1 2 2
V = π ∫   1 + 1 − y 2  −  1 − 1 − y 2   dy =
−1     

647
 1
= π ∫ 1 + 2 1 − y 2 + 1 − y 2 − 1 + 2 1 − y 2 − 1 + y 2  dy =
−1 

 y = sin t , dy = cos t dt 
1
 
= π ∫ 4 1 − y dy = t − π 2 π
=
2 2
−1  
y −1 1 
π π
2 2
= 4π ∫ 1 − sin 2 t cos t dt = 4π ∫ cos 2 t dt =
−π −π
2 2

π
π 2
1
= 2π ∫ (1 + cos 2 t ) dt = 2π  t + sin 2 t 
2
=
−π  2  −π
2 2

π π 1 1
= 2π  −  −  + sin π − sin (− π)  = 2π 2 (од.3).▼
2  2 2 2 
В. Обертання навколо осі кривої, заданої параметричними рів-
няннями
Якщо неперервна функція y = f ( x ) задана параметрично
 x = x(t ),
 (α ≤ t ≤ β ),
 y = y (t ),
де x(t ) має неперервну невід’ємну похідну x ′ (t ) на [α; β] і x(α ) = a ,
x(β ) = b ; y (t ) — неперервна на [α; β] , то об’єм тіла, утвореного
при обертанні криволінійної трапеції, що обмежена лініями
 x = x(t ),
 (α ≤ t ≤ β), віссю OX , прямими x = a , x = b , навколо
 y = y(t ),
осі OX (рис. 276), обчислюється за формулою
β β
V = π ∫ y 2 (t ) dx (t ) = π ∫ y 2 (t ) x′ (t ) dt. (6.41)
α α

Якщо функція x (t ) спадна на [α; β] , тобто має від’ємну похід-

ну x ′ (t ) , і x(α ) = b , x(β ) = a , то за тих самих інших умов
β
V = − π ∫ y 2 (t ) x′ (t ) dt. (6.42)
α

648
 у

a 0 b х

Рис. 276

Приклад № 67. Знайти об’єм тіла, утвореного при обертанні

фігури, обмеженої лінією
 x = a cos t ,
 (a > 0)
 y = a sin t.
▲ 1. Перевіримо, функція x (t ) спадає або зростає. Для 0 ≤ t ≤ π :
x = −a sin t < 0 . А для t ∈ [0; π] y ≥ 0 . Оскільки x ′ (t ) < 0 для
′
t ∈ [0; π] , то x (t ) спадає при t ∈ [0; π] , тобто рух вздовж осі OX
буде у від’ємному напрямі для t від 0 до π (рис. 277).

у
π
t=
a 2

t= π t=0
–a 0 a х

Рис. 277

Для обчислення об’єму V шуканого тіла обертання скориста-

ємося формулою (6.42):
π π π
V = − π ∫ y 2 (t ) dx(t ) = π ∫ a 3 sin 3 t dt = π a 3 ∫ sin 2 t ⋅ sin t dt =
0 0 0
π π
= −π a 3 ∫ sin 2 t d (cos t ) = − π a 3 ∫ (1 − cos 2 t ) d (cos t ) =
0 0

649
 π
1 1 1
= −π a 3  cos t − cos 3 t  = −π a 3 (cos π − cos 3 π − cos 0 + cos 3 0) =
 3  0 3 3
1 1 4
= −π a 3  − 1 + − 1 +  = π a 3 (од.3).▼
 3 3 3

Приклад № 68. Обчислити об’єм тіла, утвореного обертанням

навколо осі OX однієї арки циклоїди
 x = a (t − sin t ),
 (a > 0)
 y = a (1 − cos t ).
▲ Циклоїда була побудована в прикладі № 53 цього розділу.
Оскільки x ′ = a (1 − cos t ) ≥ 0 для t ∈ [0; 2π] , y ≥ 0 для t ∈ [0; 2π] , а
x(t) зростає від 0 до 2π a для t від 0 до 2π , то скористаємося фо-
рмулою (6.41) для обчислення шуканого об’єму:
2π
 x = a (t − sin t ), y = a (1 − cos t ) 
V = π ∫ y 2 (t ) dx (t ) =  =
0  dx = a (1 − cos t ) dt , dy = a sin t dt 
2π 2π
= π ∫ a 2 (1 − cos t ) a (1 − cos t ) dt = a 3 π ∫ (1 − cos t ) dt =
2 3

0 0

2π
2π
= a π ∫ (1 − 3 cos t + 3 cos t − cos t ) dt = π a (t − 3 sin t )
3 2 3 3
+
0 0

2π 2π
+ 3a 3 π ∫ cos 2 t dt − a 3 π ∫ cos 2 t ⋅ cos t dt = π a 3 (2π − 3 sin 2π ) +
0 0
2π 2π
1
+ 3a 3 π ⋅ ∫ (1 + cos 2 t ) dt − a 3 π ∫ (1 − sin 2 t ) d (sin t ) =
2 0 0

2π 2π
3 3  1 1
= 2π 2 a 3 + a π  t + sin 2t  − a 3 π  sin t − sin 3 t  =
2  2  0  3  0

3 3  1 1
= 2π 2 a 3 + a π  2π + sin 4π  − a 3 π  sin 2π − sin 3 2π  =
2  2   3 

= 2π 2 a 3 + 3π 2 a 3 = 5π 2 a 3 (од.3).▼

650
 Г. Обертання навколо осі OY кривої, заданої параметрично
Якщо функція x = x( y ) (рис. 278) задана параметрично
 x = ϕ(t ),
 t ∈ [α; β]
 y = y(t ),
і y (α ) = c , y (β) = d , y(t ) зростає на [α; β] , тоді y ′(t ) ≥ 0 для
t ∈ [α; β] , то
β
V = π ∫ x 2 (t ) y ′(t ) dt. (6.43)
α

d
x = x (y)

0 х

Рис. 278

Якщо y(t ) спадає на [α; β] , тоді y ′(t ) ≤ 0 , y (α ) = d , y (β) = c , то

β
V = − π ∫ x 2 (t ) y ′(t ) dt.
α

Приклад № 69. Фігура, що обмежена кривою x = a cos t ,

( )
y = a sin 2 t 0 ≤ t ≤ π і віссю OX , обертається навколо осі OY .
4
Знайти об’єм тіла обертання.
[ ]
▲ y = a sin 2 t , а y ′ = 2a cos 2 t ≥ 0 , t ∈ 0; π 4 . При зростанні t
від 0 до π 4 x(t ) спадає, а y(t ) зростає. Тому для обчислення
об’єму V скористаємося формулою (6.43):
π π
4 4
V = π ∫ x 2 (t ) y ′(t ) dt = π ∫ a 2 cos 2 t ⋅ 2a cos 2 t dt =
0 0

651
 π π
4 4 1
= 2π a 3 ∫ cos 2 t ⋅ cos 2 t dt = 2π a 3 ∫ (1 + cos 2 t ) cos 2 t dt =
0 0 2
π π
1 
π
4 4 4 1
= π a 3 ∫ (cos 2 t + cos 2 2 t ) dt = π a 3  sin 2 t + ∫ (1 + cos 4 t ) dt  =
 
0
2 0
0 2 
π
π a3   1 4  π a3  π 1
= 1 +  t + sin 4 t  = 
 + 1 + sin (π )  =
2   4   2 4 4 
 0 

= π a 2 + π 2 a 8 (од.3).▼
3 3

Д. Об’єм у полярних координатах

Якщо криволінійний сектор, обмежений кривою r = r (ϕ) і
променями ϕ = α , ϕ = β , обертається навколо полярної осі, то
об’єм тіла обертання дорівнює
2 β 3
V= π ∫ r sin ϕ dϕ. (6.44)
3 α

Приклад № 70. Обчислити об’єм тіла, обмеженого лініями

r = a cos ϕ , | ϕ |≤ π , (a > 0) .
6
▲ Побудуємо замкнену лінію r = a cos ϕ (a > 0) . Область ви-
значення знаходимо з умови, що r ≥ 0 :
π π
cos ϕ ≥ 0 ⇒ − + 2π k ≤ ϕ ≤ + 2π k , k ∈ Z .
2 2
Область визначення розбивається на сектори залежно від зна-
чень k . Випишемо ці сектори:
k = 0: − π ≤ ϕ ≤ π ; k = 1 : 3π ≤ ϕ ≤ 5π .
2 2 2 2
Сектор для k = 1 збігається із сектором для k = 0 . Отже, мати-
мемо один сектор 2 2
[ ]
− π ; π . На всіх інших секторах r < 0 , і
графіка кривої не існує.

652
 [− π 2 ; π
2
]:
ϕ −π −π −π 0 π π π π
3 4 6 6 4 3 2

r a 2a 3a a 3a 2a a 0
2 2 2 2 2 2

Проведемо промені, які виходять з початку координат під ку-

тами, записаними в таблиці. На кожному промені відкладемо від-
різок довжиною r , яка відповідає даному значенню ϕ з таблиці.
Потім плавною кривою з’єднаємо знайдені точки на променях
(рис. 279).

π π
ϕ= ϕ=
3 4
π π
ϕ= ϕ=
2 6

π
6
a ρ

π
ϕ=−
2 π
ϕ=−
6
π
π ϕ=−
ϕ=− 4
3
Рис. 279
π π
Полярна вісь розбиває плоску фігуру 0 ≤ r ≤ a cos ϕ , − ≤ϕ≤
6 6
π
на дві рівні частини, тому інтегруємо від 0 до , використовую-
6
чи формулу (6.44). Маємо
π
6
π
2 2 6
V = π ∫ a 3 cos3 ϕ sin ϕ d ϕ = − π a 3 ∫ cos3 ϕ d (cos ϕ) =
3 0 3 0

653
 π
2 cos4 ϕ 6
1  π
4
4
= − π a3 =− π a 3   cos  − (cos 0 )  =
3 4
0
6  6 

π 3 9 7
=− a  − 1 = π a 3 (од.3).▼
6  16  96

§ 8. ПЛОЩА ПОВЕРХНІ ОБЕРТАННЯ

Нехай незамкнена спрямлена крива AB (рис. 280), що лежить

у площині XOY , обертається навколо осі OX . Поверхня, яка при
цьому утворюється, називається поверхнею обертання.

Мk + 1 В
Мk
А хk + 1

а
0 ck b х
хk

Рис. 280

Для простоти викладок припускаємо, що дуга AB задана па-

раметричними рівняннями x = ϕ(l ) , y = ψ(l ) , де l — довжина ду-
∪
ги, l ∈ [0; L] , L = | AB | . Розіб’ємо відрізок [0; L] на n довільних
частинних відрізків точками 0 = l 0 < l1 < ... < l n = L . Тоді кожному
значенню l k , k = 0, n , на кривій відповідає точка M k . З’єднаємо
точки відрізками ламаної і розглянемо відрізок M k M k +1 , який
описує бічну поверхню зрізаного конуса при обертанні його на-
вколо осі OX .
654
 Площа бічної поверхні ∆S k конуса обчислюється за формулою
y k + y k +1
∆S k = 2 π ⋅ ∆l k , де y k = ψ(l k ) , ∆l k = | M k M k +1 | .
2
Площа ∆S k бічної поверхні, яка утворюється під час обертан-
ня ламаної, що вписана в дугу AB, навколо осі OX , дорівнює
n −1 n −1 y k + y k +1
∆S = ∑ ∆S k = ∑ 2 π ⋅ y (c k ) ∆l k , де y (c k ) = , c k ∈ [x k ; x k +1 ] .
k =0 k =0 2
Площею поверхні S пов тіла, що його дістаємо обертанням нав-
коло осі OX заданої кривої, називається
n −1
lim ∆S =
∆l → 0
lim ∑ 2 π ⋅ y (ck ) ∆l k .
max ∆lk →0 k = 0
k

Отже,
n −1 L
S пов = lim ∑ 2 π ⋅ y (c k ) ∆l k = 2 π ∫ y (l ) dl.
max ∆lk → 0 k = 0
k 0

Позначимо через S пов площу поверхні обертання.

Розглянемо випадки:
◐ 1. Крива AB задається функцією y = f ( x ) , де f ( x ) задана на
відрізку [a; b] , причому f ( x ) і f ′ ( x ) неперервні на цьому відрізку
функції. Нехай AB обертається навколо осі OX . Тоді
b b
S пов OX = 2 π ∫ f ( x ) 1 + ( f ′ ( x )) dx = 2 π ∫ f ( x ) dl ,
2
(6.45)
a a

де dl = 1 + ( f ′ ( x ))2 dx .

Приклад № 71. Знайти площу поверхні тіла, утвореного обер-

1
танням навколо осі OX фігури, обмеженої лініями y = , 1 ≤ x ≤ a
x
(a > 1) .
1
▲ 1. Побудуємо криву, яка задана рівнянням y = (рис. 281).
x

655
 у

1
у=
x

0 1 а х

Рис. 281

2. За формулою (6.45) матимемо

a a
S пов OX = 2 π ∫ y( x ) dl = 2 π ∫ y( x ) 1 + ( y ′ ( x )) dx =
2

1 1

 1 ′
2
a a 2
1 1 1
=2π∫ 1 +     dx = 2 π ∫ 1 +  − 2  dx =
1 x
 x   1 x  x 
 

x4 + 1
a a 1
1
dx = 2 π ∫ x −3 (1 + x 4 ) dx.
2
=2π∫ 4
1 x x 1

Маємо інтеграл від диференціального бінома. Метод знахо-

дження таких інтегралів детально описано в розд. V. Тут
1 m +1
m = −3, n = 4, p = , то + p = 0 . Тоді використовуємо підста-
2 n
1 1 1
новку 1 + x 4 = t 2 x 4 , звідки 4 = t 2 − 1 , або 4 + 1 = t 2 , x 4 = 2 ,
x x t −1
−1
t
x = (t − 1)
4
2
, dx = − 5
dt. (6.46)
2 (t − 1)
4
2

Обчислимо невизначений інтеграл ∫ x −3 (1+ x 4 ) dx , викорис-

2

товуючи підстановку (6.46):

656
 1 3
1 t
∫ x (1 + x ) dx = −∫ (t − 1) ⋅ t ⋅
2 4
−3 4 2
1
⋅ 5
dt =
(t − 1) 2 (t − 1)
2 4
2 2

1 t 2 (t 2 − 1) 1 (t 2 − 1) + 1
4
1 t2
=− ∫ dt = − ∫ dt = − ∫ 2 dt =
2 t2 −1 t −1
7
2 2
(t − 1)
4
2

1 dt  1 1 dt 1 1 t −1
= −  ∫ dt + ∫ 2 =− t− ∫ = − t − ln +c=
2 t −1 2 2 (t − 1)(t + 1) 2 4 t +1
 1 + x4  1 1 + x4 1 1 + x4 + x2
= t = =− ⋅ + ln + c.
 x2  2 x2 4 1 + x4 − x2
Тоді
a  1 1+ x 4 1
1
1+ x 4 + x 2  a

dx = 2 π  − ⋅
S пов = 2 π ∫ x −3 (1 + x ) 
2
+ ln =
 2 x2 4 
1  1+ x 4 − x 2  1

 1 + a4 2 1 1 + a4 + a2 1 2 + 1 
= 2π − + + ln − ln =
 2 a 2
2 4 1 + a 4
− a 2 4 2 − 1 
 

= 2π
 2
 −
1+ a4 1
+ ln
1+ a4 + a2
2
( −
)
 2

2a 2 4 1 + a 4
− a 2
1(+ a 4
+ a 2
)( )
1
− ln
(2 + 1 
2
) π π ( 1 + a4 + a2 )2
= 2 π − 2 1 + a 4 + ln −
4 2 − 1  a 2 1+ a4 − a4

−
2π
4
( 2
) π
ln 2 + 1 = 2 π − 2 1 + a 4 + π ln
1+ a4 + a2
(од.2). ▼
a 2 +1
у

х = ϕ (у)
с

0 х

Рис. 282

657
 ◐ 2. Крива AB , що обертається навколо осі OY (рис. 282), за-
дана рівнянням x = ϕ( y ) , y ∈ [c; d ] , причому ϕ( y ) , ϕ′ ( y ) — непе-
рервні функції на [c; d ] .
Тоді
d d
S пов OY = 2 π ∫ ϕ( y ) 1 + (ϕ′ ( y )) dy = 2 π ∫ ϕ ( y ) dl ,
2
(6.47)
c c

де dl = 1 + (ϕ′ ( y )) 2 dy.

Приклад № 72. Знайти площу поверхні тіла, утвореного обер-

танням еліпса 4 x 2 + y 2 = 4 навколо осі OY .
▲ Скористаємося формулою (6.47). Поверхня тіла обертання
утворюється при обертанні навколо осі OY дуги ABC (рис. 283),
1
рівняння якої x = 4 − y2 .
2
у

2 C

В
–1 0 1 х

–2 А

Рис. 283
Тоді
x ′( y ) =
1
2
( 4 − y )′ =
2 −y
; ( x ′( y )) =
2 y2
4 (4 − y 2 )
.
2 4 − y2
d
S пов OY = 2 π ∫ ϕ( y ) 1 + (ϕ′ ( y )) dy;
2

658
 12
y2
S пов OY = 2 π ∫ 4 − y2 1+ dy =
−2 2 4 (4 − y 2 )

2
16 − 4 y 2 + y 2 π 2
= π ∫ 4 − y2 dy = ∫ 16 − 3 y dy =
2

−2 4 (4 − y 2 ) 2 −2

 y = 4 sin t ; dy = 4 cos t dt ; 
 3 3 
 
3π 2 4
2  3  3 
  sin t = y; t = arcsin y  =
=  − y dy = 
2
∫  4  4 
2 −2  3 
y 2 −2 
 
t π − π 
 3 3 
π
3 2 2
3  4   4  4
= π ∫   − sin t  cos t dt =
2 −π  3  3  3
3

π
1 + cos 2 t 
3
3 4 4
= ⋅ π ∫ cos t ⋅ cos t dt = cos 2 t =  =
2 3 −π 3 3  2
π
π 3
8π 3 4π  1 
= ∫ (1 + cos 2 t ) dt =  t + sin 2 t  =
2 3 −π
3
3  2  −π 3

4π  π  π 1 2π 1 2 π 
=  −  −  + sin − sin  −  =
33  3 2 3 2  3 
4π  2π 1 π π 1 π π 4π  2π π
=  + sin  +  + sin  +   =  + cos  =
3  3 2 2 6 2  2 6  3 3 6

8 π2 4π 3  4π 
= + ⋅ = 2 π + 1 (од.2). ▼
3 3 3 2 3 3 

◐ 3. Якщо крива AB задана параметричними рівняннями

x = x(t ) , y = y (t ) , де функції x(t ), y (t ) задані на відрізку [t1 ; t 2 ] і
неперервні на цьому відрізку разом з похідними x ′ (t ), y ′ (t ) , то

659
 t2 t2
S пов OX = 2 π ∫ y (t ) ( x ′ (t )) + ( y ′ (t )) dt = 2 π ∫ y (t ) dl.
2 2
(6.48)
t1 t1

Тут dl = ( x ′ (t )) 2 + ( y ′ (t )) 2 dt.

Приклад № 73. Знайти площу поверхні, утвореної обертанням

кривої
at
x = a (t 2 − 1), y= (3 − t 2 ), (a > 0) (6.49)
3
навколо осі OX .
▲ Побудуємо криву, задану рівняннями (6.49). Знайдемо точ-
ки перетину кривої (6.49) з осями координат:
x = 0 для t = ±1; y = 0 для t = 0, t = ± 3 .
2a
Тоді для t = 1 x = 0, а y = ;
3
2a
t = −1, x = 0, y=− ; t = 0, y = 0, x = − a;
3
t = 3, y = 0, x = 2a;
t = − 3, y = 0, x = 2a.
2a  2a 
Тому маємо точки A  0; 
; B  0; − ; C (− a; 0 ); D (2a; 0 );
 3   3 
E (2a; 0) . Точки D і E збігаються. Це — точки самоперетину
кривої. Для 0 ≤ t ≤ 3 y ≥ 0 ; для − 3 ≤ t ≤ 0 y ≤ 0 (рис. 284).
у
2
a
3 А

C E; D

–a 0 2a х

2 В
– a
3

Рис. 284

660
 Обчислимо S пов OX за формулою (6.48). Для цього знаходимо
x ′ (t ), y ′ (t ) :
′ ′
a
x ′ (t ) = (a (t 2 − 1)) = 2a t , y ′ (t ) =  a t − t 3  = a − a t 2 ;
 3 
( x ′(t )) 2 + ( y ′(t )) 2 = 4a 2 t 2 + (a ⋅ (1 − t 2 )) = a 4 t 2 + 1 − 2 t 2 + t 4 =
2

= a t 4 + 2 t 2 + 1 = a (t 2 + 1).
Тоді
3 at 3
S пов OX = 2 π ∫ ( 3 − t 2 ) a (t 2 + 1) dt = 2 π a 2 ∫ (3 t − t 3 )(t 2 + 1) dt =
0 3 3 0
3 3
2 2
= π a 2 ∫ (3 t 3 − t 5 + 3 t − t 3 ) dt = π a 2 ∫ (2 t 3 − t 5 + 3 t ) dt =
3 0 3 0
3
2  t4 t6 3 2  2  9 − 27 + 9  = 3 π a 2 (од.2).▼
= π a2  − + t  = π a2  
3 2 6 2  0
3 2 6 2

◐ 4. Якщо крива задана рівнянням у полярних координатах

r = r (ϕ) , α ≤ ϕ ≤ β , де функція r (ϕ) задана і неперервна разом з
похідною на відрізку [ϕ1 ; ϕ 2 ] , то
ϕ2
S пов = 2 π ∫ r (ϕ) sin ϕ r 2 (ϕ) + (r ′(ϕ)) dϕ.
2
(6.50)
ϕ1

Приклад № 74. Обчислити площу поверхні, утвореної обер-

танням кардіоїди r = a (1 + cos ϕ) навколо полярної осі.
▲ Графік кривої r = a (1 + cos ϕ) побудовано в прикладі № 58.
Тіло обертання, поверхню якого треба обчислити, зображено на
рис. 285.
у

0 2a х

Рис. 285

661
 Використовуючи формулу (6.50), знайдемо:
2π
a 2 (1 + cos ϕ) + (− a sin ϕ) a (1 + cos ϕ) sin ϕ dϕ =
2 2
S пов = 2 π ∫
0

π
= 4 π a 2 ∫ (sin ϕ + sin ϕ cos ϕ) 1 + 2 cos ϕ + cos 2 ϕ + sin 2 ϕ dϕ =
0

π
= 4 π a 2 ∫ sin ϕ (1 + cos ϕ) 2 (1 + cos ϕ) dϕ =
0

π 3

= 4 2 π a 2 ∫ sin ϕ (1 + cos ϕ)
2
dϕ =
0

(1 + cos ϕ)
2 π
π 3

= − 4 2 π a ∫ (1 + cos ϕ) d (1 + cos ϕ) = − 4 2 π a
2
2 2
=
0 5
2 0

8 2
π a 2  (1 + cos π) − (1 + cos 0 )  =
5 5
2 2
=−
5  

=−
8 2
5
(
π a 2 0 − 25 =
64
5
)
π a 2 (од.2). ▼

§ 9. ЗАСТОСУВАННЯ ВИЗНАЧЕНИХ ІНТЕГРАЛІВ

ДО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ДЕЯКИХ ЗАДАЧ
ЕКОНОМІКИ ТА МЕХАНІКИ

9.1. Застосування поняття

визначеного інтеграла в економіці

1. Нехай f (t ) — продуктивність праці в момент часу t (тут

t — проміжок часу, який відраховується від початку робочого
T
дня), тоді ∫ f (t ) dt — обсяг продукції, яка випускається за промі-
0

жок часу [0; T ] . У цьому полягає економічне тлумачення визна-

ченого інтеграла.

662
 2. Нехай f ( x ) — кількість товару, що надходить на склад за
одиницю часу. За час від x до x + ∆x на склад надійде f ( x ) ∆x
одиниць товару. Якщо товар надходить до складу неперервно, то
від початку прийому товару за час утвориться запас
x

∫ f (x )dx .
0

3. Як відомо, у макроекономіці виробнича функція має вигляд

X = F ( K , L ) , тобто випуск (продукції) є функція витрат ресурсів
(фондів та праці). Частинним випадком її є функція Кобба—
Дугласа:
X = А ⋅ K α ⋅ L1−α ,
де α — коефіцієнт еластичності.
Якщо у функції Кобба—Дугласа вважати, що витрати праці є
лінійною функцією від часу t , а витрати капіталу сталі, то вона
набуде вигляду
f (t ) = (at + b ) e c t .
Тоді обсяг продукції Q , яка випускається за T років,
становитиме:
T
Q = ∫ (a t + b ) e c t dt .
0

9.2. Обчислення координат

центра ваги плоскої кривої.
Перша теорема Гульдіна
А. Нехай точка M міститься на площині і має масу m . Тоді,
як відомо з фізики, статичні моменти цієї точки відносно
координатних осей ( K x і K y ) ( K x — статичний момент відносно
осі OX , Ky — статичний момент відносно осі OY ),
визначаються за формулами
K x = my, K y = mx.

663
 Б. Якщо на площині XOY розміщено n матеріальних точок
M 1 ( x1 ; y1 ) , M 2 ( x 2 ; y 2 ), ... , M n ( x n ; y n ) , які мають маси
n n
m1 , m 2 , K , m n відповідно, то K x = ∑ mi y i , K y = ∑ mi xi .
i =1 i =1
В. Нехай точки лежать на кривій AB і заповнюють її суцільно.
Припустимо, що крива AB (рис. 286) задається рівнянням y = f ( x ) ,
a ≤ x ≤ b , і є однорідною (її щільність ρ = 1 ).

у
В
у = f (x)
А

0 a b х

Рис. 286

Тоді статичні моменти відносно осей OX і OY відповідно об-

числюються за формулами
b
K x = ∫ y 1 + ( f ′ ( x )) dx,
2

a
` b
(6.51)
K y = ∫ x 1 + ( f ′ ( x )) dy,
2

а координати центра маси x і y — за формулами

b
∫ x 1 + ( f ′ ( x )) dx
2
Ky
x= = a
b
,
l
∫ 1 + ( f ′ ( x )) dx
2

b
y 1 + ( f ′ ( x )) dx
2
K x ∫a
y= = b . (6.52)
l
∫ 1 + ( f ′ ( x )) dx
2

664
 b
Тут l = ∫ 1 + ( f ′ ( x )) 2 dx — довжина дуги кривої AB .
a

Якщо дуга кривої неоднорідна і має щільність ρ = ρ( x ) , тоді

b
K x = ∫ ρ( x ) y 1 + ( f ′ ( x )) dx,
2

(6.53)
b
K y = ∫ ρ( x ) x 1 + ( f ′ ( x )) dx,
2

а
b
∫ ρ( x ) x 1 + ( f ′ ( x )) dx
2

x= a
b
,
∫ ρ( x ) 1 + ( f ′ ( x )) dx
2

(6.54)
b
∫ ρ( x ) y 1 + ( f ′ ( x )) dx
2

y= a
b
.
∫ ρ( x ) 1 + ( f ′ ( x )) dx
2

◐ Перша теорема Гульдіна. Площа поверхні, що утворена

обертанням плоскої кривої AB навколо осі, яка її не перетинає і
лежить з кривою в одній площині, дорівнює добутку довжини
дуги цієї кривої на довжину кола, яке описує центр маси кривої.
Справді, з першої рівності (6.52) маємо
b
2 π x l = 2 π ∫ x 1 + ( f ′ ( x )) dx,
2
(6.55)
a

2 π x l = Sпов OX .

Тут 2 π x — довжина кола, l — довжина дуги, S пов OX — пло-

ща поверхні обертання дуги AB навколо осі OX .
Аналогічні рівності можемо дістати з другої рівності (6.52) у
разі обертання AB навколо осі OY . ◑

665
 9.3. Обчислення координат
центра маси плоскої фігури (пластини).
Друга теорема Гульдіна
Розглянемо задачу про знаходження координат центра маси
плоскої фігури (пластини) (рис. 287).

y C

x
0 х

Рис. 287

Нехай крива, що обмежує криволінійну трапецію, задається

рівнянням y = f ( x ) , x ∈ [a; b] . У цьому разі статичні моменти
точки C ( x ; y ) відносно координатних осей визначаються за
формулами:
1 b
Kx = ∫ ( f ( x ))2 dx, (6.56)
2 a
b
K y = ∫ x f ( x ) dx, (6.57)
a

а координати центра маси знаходять за формулами:

b
∫ x f ( x ) dx
x= a
, (6.58)
S

1 b
∫ ( f ( x )) dx
2

2 a
y= , (6.59)
S

де S — площа плоскої фігури.

666
 Формулу (6.59) перепишемо так:
1 b
yS= ∫ ( f ′ ( x )) 2 dx,
2 a
або
b
2 π y S = π ∫ ( f ( x )) dx.
2
(6.60)
a

Справедлива теорема:

◐ Друга теорема Гульдіна. Об’єм тіла обертання плоскої фі-

гури навколо осі, що її не перетинає, дорівнює добутку площі S
цієї фігури на довжину кола 2 π y , яке описує центр маси даної
фігури.

Приклад № 75. Знайти центр маси площини, обмеженої лі-

b
ніями y = 2 x 2 , x = a , y = 0 .
a
▲ ρ ( x ) = 1 , оскільки пластина однорідна. За формулами (6.56),
(6.57) маємо (рис. 288):

2
y = bx 2
a
х=a

0 х

Рис. 288

a
1 a 1 a b2 b2 x5
Kx = ∫ ( f ( x )) 2 dx = ∫ 4 x 4 dx = 4 ⋅ =
2 0 2 0 a 2a 5 0

667
 b2
= 4
⋅ a 5 = 0,1 b 2 a;
10 a
a a
b 2
K y = ∫ f ( x ) x dx = ∫ x x dx =
0 0 a2
a
b a
b x 4
b a4
= 2 ∫
x 3 dx = 2 ⋅ = 2
= 0,25 b a 2 ;
a 0 a 4 0
4a
a
a a
b 2 b x3 b a3 1
S = ∫ f ( x ) dx = ∫ x dx = ⋅ = = b a.
0 0 a2 a2 3 0
3a2 3

Ky 0,25 b a 2 K 0,1 b 2 a
Тоді x = = = 0,75 a; y = x = = 0,3 b.
S 1 S 1
ba ab
3 3
Центр маси — точка C (0,75 a; 0,3 b ) . ▼

Приклад № 76. За допомогою теореми Гульдіна знайти центр

маси дуги астроїди x = a cos 3 t , y = a sin 3 t , яка лежить у першій
чверті (рис. 289).

у
a

0 a х

Рис. 289

▲ Позначимо ( x ; y ) координати центра маси заданої дуги.

Скористаємося першою теоремою Гульдіна:
2 π x l = S пов OX , 2 π yl = S пов OY .

668
 Обчислимо l :
π
2

l= ∫ ( x ′ (t )) 2 + ( y ′ (t )) 2 dt =
0

π
2

= ∫ (− 3a cos 2 t sin t )2 + (3a sin 2 t cos t )2 dt =

0

π
2
= ∫ 9a 2 cos 4 t sin 2 t + 9a 2 sin 4 t cos 2 t dt =
0

π π

cos t sin t (cos t + sin t ) dt = 3a ∫ cos t ⋅ sin t dt =

2 2
= 3a ∫ 2 2 2 2

0 0
π 2
π
2 sin t 2
3
= 3a ∫ sin t d (sin t ) = 3a = a, l = 1,5 a.
0 2 2
0

π
2
Sпов OX = 2 π ∫ y (t ) ( x′ (t )) + ( y′ (t )) dt =
2 2

π π
2 2
= 2 π ∫ a sin 3 t ⋅ 3a cos t ⋅ sin t dt = 6a 2 π ∫ sin 4 t ⋅ cos t dt =
0 0

π π
2 1 2

= 6a π ∫ sin t d (sin t ) =6a π ⋅ sin 5 t

2 4 2
= 1,2 a 2 π.
0 5
0

π
2
Отже, Sпов OX = 1,2 a 2 π. S пов OY = 2 π ∫ x (t ) ( x ′ (t )) 2 + ( y ′ (t )) 2 dt =
0

π π
2 2
= 2 π ∫ a cos t ⋅ 3a cos t ⋅ sin t dt = 6a π ∫ cos 4 t sin t dt =
3 2

0 0

π π
2 1 2

= −6a π ∫ cos t d (cos t ) = −6a π ⋅

2 4 2
cos t 5
= 1,2 a 2 π.
0 5
0

Тож Sпов OY = 1,2 a 2 π.

669
 Тоді

1 1 1
x= ⋅ Sпов OX = ⋅ 1,2 a 2 π = 0,4a; y= ⋅ S пов OY = 0,4 a.
2 πl 3 2π l
2 π⋅ a
2

Отже, центр маси астроїди — точка C (0,4 a; 0,4 a ). ▼

§ 10. НАБЛИЖЕНЕ ОБЧИСЛЕННЯ

ВИЗНАЧЕНИХ ІНТЕГРАЛІВ

Аналітичні методи інтегрування функцій не завжди вдається

застосувати на практиці. Так, якщо функцію задано табличним
способом або графічно, то за допомогою аналітичних методів об-
числити визначені інтеграли не можна. Навіть коли функцію за-
дано аналітично, у багатьох випадках визначений інтеграл
b
∫ f ( x ) dx від заданої неперервної на [a; b] функції f ( x ) точно об-
a
числити неможливо. Проте, якщо скористатися геометричним
змістом визначеного інтеграла, який полягає в тому, що визначе-
b
ний інтеграл ∫ f ( x ) dx є площею криволінійної трапеції, обмеже-
a

ної кривою y = f ( x ) , прямими x = a , x = b , віссю OX , то можна

вивести деякі наближені формули, за допомогою яких цей інтег-
рал знаходять з деяким ступенем точності. Такими є формули
прямокутників, трапецій, парабол (Сімпсона).

1. Формули прямокутників
Нехай для неперервної на [a; b] функції f ( x ) треба обчислити
b
визначений інтеграл ∫ f ( x ) dx .
a

Розіб’ємо відрізок [a; b] на n рівних частин точками a = x 0 ,

b−a
x k = x 0 + kh (k = 1, 2, K , n − 1) , x n = b , де h = і називається
n

670
кроком розбиття. Знайдемо значення функції f ( x ) в цих точках:
b−a
y k = f ( x k ) , k = 0, K , n . Позначимо ∆x = h = .
n
Складемо суми:
y 0 ∆x + y1 ∆x + ... + y n−1 ∆x, (6.61)

y1 ∆x + y 2 ∆x + ... + y n ∆x. (6.62)

Кожна із цих сум є інтегральною сумою для функції f ( x ) на

відрізку [a; b] і тому наближено виражає інтеграл:

b
b−a
∫ f ( x ) dx ≈ n ( y 0 + y1 + ... + y n−1 ), (6.63)
a

b
b−a
∫ f ( x ) dx ≈ n ( y1 + y 2 + ... + y n ). (6.64)
a

Формули (6.63), (6.64) — формули прямокутників.

З рис. 290 видно, що якщо f ( x ) — додатна і зростаюча функ-
ція, то формула (6.63) виражає площу ступінчастої фігури, скла-
деної з прямокутників, що входять у криволінійну трапецію, а
формули (6.64) — площу ступінчастої фігури, складеної з прямо-
кутників, які виходять за криволінійну трапецію.

у
у = f (x)

уn
у3 уn–1
у2
у1

у0

а = х0 0 х1 х2 х3 хn–1 хn = b х

Рис. 290

671
 Похибка, яка виникає при обчисленні визначеного інтеграла
за формулами прямокутників, буде тим менша, чим більше число
b−a
n (тобто чим менший крок розбиття ∆x = ).
n
2. Формула трапецій
Замінимо тепер задану криву не ступінчастою лінією, а
вписаною ламаною, як це показано на рис. 291. Тоді пло-
ща криволінійної трапеції aABb наближено дорівнює сумі
площ прямолінійних трапецій, обмежених зверху хордами
AA1 , A1 A2 , A2 A3 , An −1 B .

у An–1
An = В
у = f (x)
A3
A2
A1 уn–1 уn
A = A0

а = х0 x1 0 х2 х3 хn–1 хn = b х

Рис. 291

Оскільки площа першої із цих прямолінійних трапецій дорів-

y 0 + y1 y + y2
нює ∆x , площа другої — 1 ∆x і т. д., тоді
2 2
b
y 0 + y1 y + y2 y + yn
∫ f ( x ) dx ≈ 2
∆x + 1
2
∆x + ... + n −1
2
∆x,
a

або
b
b − a  y0 + y n
∫ f ( x ) dx ≈ n  + y1 + y 2 + ... + y n −1  . (6.65)
a  2 

Формула (6.65) — формула трапецій.

672
 1, 6
dx
Приклад № 77. Обчислити інтеграл ∫ за формулою
0 ,8 5x 3 + 2
трапецій з трьома десятковими знаками та порівняти відповідь з
обчисленням цього інтеграла за формулами прямокутників.
▲ Розіб’ємо відрізок [0,8; 1,6] на вісім рівних частин:
1,6 − 0,8
∆x = = 0,1 . Складемо таблицю значень підінтегральних
8
функцій:

xi x0 = 0,8 x1 = 0,9 x2 = 1 x3 = 1,1 x4 = 1,2 x 5 = 1,3 x6 = 1,4 x7 = 1,5 x8 = 1,6

y0 ≈ y1 ≈ y2 ≈ y3 ≈ y4 ≈ y5 ≈ y6 ≈ y7 ≈ y8 ≈
yi
≈ 0,468 ≈ 0,42 ≈ 0,338 ≈ 0,34 ≈ 0,307 ≈ 0,277 ≈ 0,252 ≈ 0,23 ≈ 0, 21

Маємо
7
∑ yi = y0 + y1 + ... + y7 = 2,632;
i =1

8
∑ yi = y1 + y2 + ... + y8 = 2,374.
i =1

1. За першою формулою прямокутників (6.63) дістанемо

1, 6
dx
∫ ≈ 0,1 ⋅ 2,632 ≈ 0,26.
0 ,8 5x3 + 2

За другою формулою прямокутників (6.64) маємо

1, 6
dx 8
∫ ≈ 0,1 ⋅ ∑ yi =0,1 ⋅ 2,374 ≈ 0,24.
0 ,8 5x3 + 2 i =1

2. За формулою трапецій (6.65):

1, 6
dx 0,468 + 0,21 7 
∫ ≈ 0,1 ⋅  + ∑ yi  ≈ 0,25.
0 ,8 5x3 + 2  2 i =1 

673
 1, 6
dx
Найбільш близьким до точного значення інтеграла ∫
0 ,8 5x 3 + 2
є останнє значення, яке дістали за формулою трапецій. ▼

3. Формула парабол (формула Сімпсона)

Більш точну формулу для наближеного обчислення визначе-
b
ного інтеграла ∫ f ( x ) dx дістанемо, якщо замінимо криву y = f ( x )
a
на кожному з частинних відрізків параболою.
Розіб’ємо відрізок [a; b] на парну кількість частин n = 2m
(рис. 292).

у M2m
M2m–2
M2m–1
M1
у = f (x)
M2
M0

а = х0 х1 0 х2 х2m–2 х2m–1 х2m = b х

Рис. 292

Площу криволінійної трапеції, обмеженої заданою кривою

y = f ( x ) на відрізках [x 0 ; x1 ] , [ x1 ; x 2 ] , можна замінити площею
криволінійної трапеції (рис. 293), що обмежена параболою
y = Ax 2 + Bx + C , яка проходить через три точки M 0 ( x 0 ; y 0 ) ,
M 1 ( x1 ; y1 ) , M 2 ( x 2 ; y 2 ) і має вісь, паралельну осі OY . Таку криво-
лінійну трапецію називатимемо параболічна трапеція. Коефіці-
єнти A, B, C однозначно встановлюються з умови, що парабола
проходить через три задані точки.

674
 у

M1
M0
M2 у = f (x)

у = Ax2 + Bx + C

х0 = –h 0 х1 х2 = h х

Рис. 293

Аналогічні параболи будуємо і для інших пар відрізків.

Сума площ параболічних трапецій дає наближене значення
визначеного інтеграла.
Щоб вивести формулу наближеного обчислення інтеграла
b
∫ f ( x ) dx за наведеними раніше умовами, обчислимо спочатку
a
площу однієї параболічної трапеції. Звернімось до рис. 293. Роз-
глянемо пару відрізків [x 0 ; x1 ] і [x1 ; x 2 ] . Для простоти виведення
формули візьмемо x0 = −h , x1 = 0 , x 2 = h , тоді y 0 = Ah 2 − Bh + C ,
y1 = C , y 2 = Ah 2 + Bh + C . Коефіцієнти A, B, C визначимо із сис-
теми рівнянь
 Ah 2 − Bh + C = y 0 ,

C = y1 ,
 2
 Ah + Bh + C = y 2 ,
розв’язавши яку, дістанемо
C = y1 , 6C = 6 y1 ,
 
2 Ah + 2C = y 0 + y 2 , ⇔ 2 Ah = y 0 − 2 y1 + y 2 ,
2 2

 2  2
 y 0 = Ah − Bh + C ,  Ah − Bh + C = y 0 ,
звідки
2 Ah 2 + 6C = y 0 + 4 y1 + y 2 . (6.66)

675
 Площу параболічної трапеції на проміжку [x 0 ; x 2 ] обчислимо
за допомогою визначеного інтеграла:
h
h
1 1 h
S = ∫ ( Ax 2 + Bx + C ) dx =  Ax 3 + Bx 2 + Cx  = (2 Ah 2 + 6C ).
−h 3 2  −h
3

Підставивши (6.66) в останню рівність, дістанемо

h
S= ( y 0 + 4 y1 + y 2 ). (6.67)
3
Повернімося знову до основної задачі (рис. 292). Візьмемо
h = ∆x . Тоді, використовуючи формулу (6.67), можна написати
такі наближені рівності:
x2
∆x
∫ f ( x ) dx ≈ ( y 0 + 4 y1 + y 2 ),
x0 3
x4
∆x
∫ f ( x ) dx ≈ 3 ( y 2 + 4 y3 + y 4 ),
x2

. . . . . . .
x2 m
∆x
∫ f ( x ) dx ≈ 3 ( y 2 m−2 + 4 y 2m−1 + y 2m ).
x2 m − 2

Додамо ліві і праві частини, дістанемо ліворуч шуканий інтег-

рал, праворуч — його наближене значення:
b
∆x
∫ f ( x ) dx ≈ 3 ( y 0 + 4 y1 + 2 y 2 + 4 y 3 + ... + 2 y 2 m− 2 + 4 y 2m−1 + y 2 m ),
a

або
b
b−a
∫ f ( x ) dx ≈ 6m ( y0 + y 2m + 2( y 2 + y 4 + ... + y 2m−2 ) + 4( y1 + y3 + ... + y 2m−1 )).
a

Це — формула парабол.
Для наближеного обчислення визначеного інтеграла найчас-
тіше користуються формулою Сімпсона (формулою парабол),
оскільки вона дає найбільш точне значення обчислюваного інтег-
рала порівняно з формулами прямокутників і трапецій. Можна

676
показати, що похибка Rn у методі трапецій обернено пропорцій-
на квадрату кількості точок поділу, а саме
(b − a ) 3
| Rn | ≤ f ′′(c ), c ∈ (a; b )
12n 2
за умови, що функція f ( x ) має на відрізку [a; b] неперервну по-
хідну другого порядку f ′′( x ) і f ′′(c ) = max f ′′( x ) .
a ≤ x ≤b

Якщо функція f ( x ) на відрізку [a; b] має неперервну похідну

четвертого порядку f 1Y ( x ) і для всіх x ∈ [a; b] f 1Y (c ) = max f 1Y ( x ) ,
a ≤ x≤b

то похибка Rn у разі застосування параболічної формули — обе-

рнено пропорційна n 4 , де n — кількість точок поділу відрізка,
тобто
(b − a ) 5
| Rn | ≤ f 1Y (c ), c ∈ (a; b ).
2880 n 4

Абсолютна похибка в разі застосування формул прямокутни-

ків оцінюється формулою
(b − a ) 2
| Rn | ≤ f ′(c ), c ∈ (a; b ),
4n

де f ′(c ) = max f ′( x ).
a ≤ x ≤b

4
ex
Приклад № 78. Обчислити інтеграл ∫ dx з використанням
1 x
формул прямокутників, трапецій, парабол.
▲ Проміжок (відрізок) [1; 4] розіб’ємо на 12 рівних частин,
4 −1
тобто n = 12 (m = 6) , ∆x = h = = 0,25 . Обчислимо значення
12
ex
функції y = у кожній точці xi = xi −1 + h , i = 1,12 , а x0 = 1 , діста-
x
немо значення функції yi ( xi ) , i = 0,12 . Запишемо ці значення в
таблицю.

677
 xi yi xi yi xi yi

x0 = 1 y 0 ≈ 2,718 x5 = 2,25 y5 ≈ 4,216 x10 = 3,5 y10 ≈ 9,460

x1 = 1,25 y1 = 2,7897 x6 = 2,5 y 6 ≈ 4,873 x11 = 3,75 y11 ≈ 11,337

x 2 = 1,5 y 2 ≈ 2,988 x7 = 2,75 y 7 ≈ 5,688 x12 = 4 y 12 ≈ 13 , 644

x3 = 1,75 y 3 ≈ 3,288 x8 = 3 y8 ≈ 6,693

x4 = 2 y 4 ≈ 3,694 x9 = 3,25 y9 ≈ 7,933

11 12
Маємо ∑ y i ≈ 65,6777, ∑ y i = 76,604.
i =0 i =1

Позначимо S , S , S тр , S c відповідно наближені значення зада-

ного інтеграла, знайдені за формулами прямокутників (6.63),
(6.64) та формулами трапецій і Сімпсона (парабол), дістанемо:
11
S = ∆x ∑ yi = 0,25 ⋅ 65,6777 ≈ 16,419 ;
i =0

12
S = ∆x ∑ yi = 0,25 ⋅ 76,604 ≈ 19,151;
i =1

2,718 + 13,644 11 
S тр = 0,25  + ∑ y i  ≈ 17,785;
 2 i =1 

0,25
Sc = ⋅ (2,718 + 13,644 + 2 ⋅ (2,988 + 3,694 + 4,873 + 6,693 + 9,46) +
3
+ 4 ⋅ (2,7897 + 3,288 + 4,216 + 5,688 + 7,933 + 11,337 )) =
0,25
= ⋅ ( 2,718 + 13,644 + 55,416 + 141,0068) ≈ 17,732.
3
′
 ex  ex ⋅ x − ex 1 1
Оскільки f ′( x ) =   = = e x  − 2 ,
 x  x 2
x x 

′ 1 1 ′
1 1 1 1
f ′′( x ) = (e x )  − 2  + e x  − 2  = e x  − 2 +

x x  x x  x x 

678
 1 2 1 2 2
+ e x  − + 3  = e x  − 2 + 3 ,
 x 2
x  x x x 

′ 1 ′
2 2 1 2 2
f ′′′( x ) = (e x )  − 2 + 3  + e x  − 2 + 3  =

x x x  x x x 
1 2 2 1 4 6 1 3 6 6
= e x  − 2 + 3  + e x  − 2 + 3 − 4  = e x  − 2 + 3 − 4 ,
x x x   x x x  x x x x 
1 3 6 6 1 6 18 24
f 1Y = e x  − 2 + 3 − 4  + e x  − 2 + 3 − 4 + 5  =
x x x x   x x x x 
1 4 12 24 24
= e x  − 2 + 3 − 4 + 5 
x x x x x 
і
3 4 5 4 15 4
max f ′( x ) = e , max f ′′( x ) = e , max f 1Y ( x ) = e ,
1≤ x ≤ 4 16 1≤ x ≤ 4 32 1≤ x ≤ 4 128

то залишковий член формули прямокутників

(4 − 1) 2 3
| R12 | ≤ ⋅ ⋅ 54,576 ≈ 1,9,
4 ⋅12 16
а залишковий член формули трапецій
(4 − 1) 3 5 4
| R12 | ≤ ⋅ e ≈ 0,133
12 ⋅ 12 2
32
і залишковий член формули Сімпсона
(4 − 1) 5 15 4
| R12 | ≤ 4
⋅ e ≈ 0,000026.
2880 ⋅ 12 128
Отже, за формулами прямокутників I = 16,419 ± 1,9 , або
I = 19,151 ± 1,9 ; за формулою трапецій I = 17,785 ± 0,133 і за фор-
мулою Сімпсона I = 17,732 ± 0,000026 , тобто значення заданого
інтеграла, знайдене за наближеною формулою Сімпсона, значно
точніше значень інтеграла, знайдених наближено за формулами
прямокутників чи трапецій.

679
 Приклад № 79. Обчислити верхню і нижню інтегральні суми
1
для ∫ x 3 dx , використовуючи розбиття інтервала [0; 1] на n рівних
0
частин.
▲ Функція y = x 3 зростає, тому на кожному інтервалі
[x k −1 ; x k ] найбільшого значення вона досягає на правому кінці ін-
1
тервала, найменше — на лівому (рис. 293). Тут x0 = 0, x1 = , ...,
n
n −1 n 1
x n −1 = , x n = = 1; d1 x = d 2 x = ... = d n x = .
n n n

y
1

0 1 x

Рис. 293

Нижня сума:
3 3
1 1 2 1
S min = 0 +   ⋅ +   ⋅ + ...
n n n n

n − 1  1 13 + 2 3 + ... + (n − 1)
3 3
... +   ⋅ = .
 n  n n4

Верхня сума:
3 3 3
1 1 2 1 n 1 13 + 2 3 + ... + n 3
S max =   ⋅ +   ⋅ + ... +   ⋅ = .
n n n n n n n4

680
 Тоді
n3 1
S max − S min = = → 0 для n → ∞.
n4 n
Оскільки
n 2 (n + 1)
2
13 + 2 3 + ... + n 3 = ,
4
а
(n − 1) 2 ⋅ n 2
13 + 2 3 + ... + (n − 1) =
3
,
4
тоді

1 n 2 (n + 1)
2
n 2 + 2n + 1 1  2 1  1
S max = 4
⋅ = 2
= ⋅ 1 + + 2  → , n → ∞.
n 4 4n 4  n n  4

Відповідно

1 n 2 (n − 1)
2
n 2 − 2n + 1 1  2 1  1
S min = ⋅ = = ⋅ 1 − + 2  → , n → ∞.
n4 4 4n 2 4  n n  4

Ці суми повинні мати границю

1
1
1 4 1
∫ x dx = 4 x =
3
, що справді так.
0 0
4

1
Відповідь: .▼
4

До §§ 1—3
Обчислити інтеграли:
1 2a
3 dx
№ 1. ∫ 1 + x dx. № 2. ∫ , (b > a > 0 ).
0 0 2b − x

681
 π
2π t 1
dx
№ 3. ∫ sin  − ϕ0  dt.
2
№ 4. ∫ .
0  T  0 x2 + 4x + 5
π
2 e
1 + ln x
№ 5. ∫ cos 5 x sin 2 x dx. № 6. ∫ dx.
0 1 x
π
e
2 dx
№ 7. ∫ 3sin x ⋅ cos x dx. № 8. ∫ .
0 1 x (1 + ln 2 x )
5
1
3 + arcsin x ln 3
№ 9. ∫ dx. № 10. ∫ (e x + 1) e x dx.
0 1 − x2 0

1 x 3 dx 1
x 2 dx
№ 11. ∫ . № 12. ∫ .
0 1+ x8 −1 x3 + 5
π
4 5 tg x π
sin x
№ 13. ∫ dx. № 14. ∫ dx.
0 cos 2 x π e cos x
2

log 4 3
4x π
cos x
№ 15. ∫ dx. № 16. ∫ dx.
0 42 x + 3 π e sin x
2

π
1
4x 3 − 6x
№ 17. ∫ 2 x ⋅ sin (x 2 ) dx.
2
№ 18. ∫ dx.
−π 0 x − 3x 2 + 1
4
2

(arctg x )5
3
3 e
dx
№ 19. ∫ dx. № 20. ∫ .
1 1+ x 2
1 x 1 + (ln x )
2

1 9
x dx x
№ 21. ∫ . № 22. ∫ dx.
0 1+ x 4 x −1
1 2 3
x dx x dx
№ 23. ∫ . № 24. ∫ .
0
4
x3 + 1 1 x ( x +3 x )
8
x +1 +1 2
№ 25. ∫ dx. № 26. ∫ x 2 4 − x 2 dx.
3 x + 1 −1 0

682
 65
x + 1 dx 12
dx
№ 27. ∫ . № 28. ∫ .
28 ( x − 1) − x − 1 3
5 x x+4
0 3
x +1 −1
dx
№ 29. ∫ dx. № 30. ∫ .
−1 x +1 − x +1 + x +13 6
−2 x+2 +3 x+2
1 π
dx
№ 31. ∫ . № 32. ∫ sin 2 3x dx.
0 x + x +2 x3 4
−π

π π
2 3 dx
№ 33. ∫ sin 3 x dx. № 34. ∫ .
0 π sin x cos x
4

π π
2 2
№ 35. ∫ cos 3 x sin 2 x dx. № 36. ∫ sin 3 2 x dx.
0 π
4

π
π
x 5
3 sin 3 x
№ 37. ∫ cos dx. № 38. ∫ dx.
0 2 0 cos 2 x
π π
2 4
2 2
№ 39. ∫ cos x sin x dx. № 40. ∫ cos 4 x dx.
π 0
8

π π
2 3
№ 41. ∫ sin x dx. 6
№ 42. ∫ tg 3 x dx.
0 π
4

π π
cos x dx
№ 43. ∫ cos 2 x sin 5 x dx. № 44. ∫ .
π π 1 + sin 2 x
2 2

№ 45. ∫
π
cos x dx
. № 46. ∫
π
3 (cos 4 x + sin 4 x ) dx .
π
2
(1 − cos x )2 π
6
cos 2 x − sin 2 x

0 π
dx
№ 47. ∫ . № 48. ∫ cos 4 x ⋅ sin 2 x dx.
−π 5 + 4 sin x 0
2

π
2 e
№ 49. ∫ x cos x dx. № 50. ∫ ln 3 x dx.
0 1

683
 1 1
arcsin x
№ 51. ∫ x e x dx. № 52. ∫ dx.
0 0 1+ x
π π
3 x dx 4
№ 53. ∫ . № 54. ∫ e 3 x sin 4 x dx.
π cos 2 x 0
6

π π
4 2
№ 55. ∫ x 2 cos 2 x dx. № 56. ∫ x sin 2 x dx.
0 0

−1 1
№ 57. ∫ x e −4 x dx. № 58. ∫ x ⋅ 3 x dx.
0 0

1
1 2
99
№ 59. ∫ x lg x dx. № 60. ∫ x ⋅ arctg 2 x dx.
0 0

3 0
№ 61. ∫ arctg x dx. № 62. ∫ arcsin ( x + 1) dx.
1 −1

π
3 e 2

№ 63. ∫ x ln ( x + 1) dx.
2
№ 64. ∫ cos (ln x ) dx.
0 1

2 π
ln x
№ 65. ∫ dx. № 66. ∫ e x ⋅ sin 2 x dx.
1 x5 0

2
x 2 − 3x + 2 3
x2 + 2
№ 67. ∫ dx. № 68. ∫ dx.
1 x (x 2 + 2 x + 1) 2 x (x 2 + 1)
2
x4 + 2x 0
x2 + 1
№ 69. ∫ dx. № 70. ∫ dx.
1 x3 + 1 −1 x3 − 1
1
3
2 x 2 − 3x − 3 2 x4 + 2x − 1
№ 71. ∫ dx. № 72. ∫ dx.
2 ( x − 1) (x − 2 x + 5) x3 − x 2 + x − 1
2
0

3
x 2 dx 3
dx
№ 73. ∫ . № 74. ∫ .
2 1− x4 1 (x + 2)(x 2 + x )
2

1
(3x 3 − x 2 + 5 x)dx −1
6 − x3 − 4x 2 − 4x
№ 75. ∫ . № 76. ∫ dx.
−1 (x 2 + x + 1)(x 2 − x + 1) −2 x 2 (x 2 + 4 x + 6 )

684
 2
x3 + x 2 − 4x − 7 3
3x − 2
№ 77. ∫ dx. № 78. ∫ dx.
0 ( x + 1)2 (x 2 − 2 x + 1) 2 x2 − 4x + 5

1
( x − 1) 0 6
x + a −1
№ 79. ∫ dx. № 80. ∫ dx.
0 (x 2
+ 1)
3
−
a ( x + a )(1 + 3 x + a )
2

16 15
x2 + 1
№ 81. ∫ 256 − x 2 dx. № 82. ∫ dx.
0 3 x

До § 4

Обчислити (дослідити на збіжність) інтеграли:

∞ ∞ ∞
dx dx dx
№ 1. ∫ . № 2. ∫ . № 3. ∫ .
1 x3 1 x 1
4
x3
∞ ∞ 2
∞
x 3 dx
№ 4. ∫ e −2 x dx. № 5. ∫ x e x dx. № 6. ∫ .
0 0 1 1 + x4
−1 0 −2
dx dx
№ 7. ∫ . № 8. ∫ x 2 e − x dx. № 9. ∫ .
−∞ x +x
2
−∞ −∞ x x2 −1
−1 ∞ 2 x dx
arctg x
№ 10. ∫ dx. № 11. ∫ .
−∞ x2 −∞ x2 +1
∞ ∞
dx x dx
№ 12. ∫ . № 13. ∫ .
−∞ x + 2x + 5
2
−∞
3
2 x2
6 2
dx dx
№ 14. ∫ . № 15. ∫ .
2 3 (4 − x ) 2
0 ( x − 1)2
1 1
dx ln x
№ 16. ∫ . № 17. ∫ dx.
0 x −1 0 x
2 e2
x dx dx
№ 18. ∫ 4
. № 19. ∫ .
(x 2 − 1) x ln x
5
0 1

685
 2
x 2 dx −1
7 dx
№ 20. ∫ . № 21. ∫ .
0 1− x 4
−∞ (x 2 − 4 x )ln 5
2 +∞
x dx dx
№ 22. ∫ . № 23. ∫ .
1
(x 2 − 1) 3
ln 2 2 x x2 + 5

2 0
dx
№ 24. ∫ . № 25. ∫ (3x − 5) e x dx.
1 ( x − 1)2 −∞

+∞ −∞
x dx dx
№ 26. ∫ . № 27. ∫ .
1 x4 + 1 4 x ( x + 3)
+∞
ln 4 x 3
dx
№ 28. ∫ dx. № 29. ∫ .
e x 1 x − 4x + 3
2

1
cos 2  
№ 30. ∫
1
 x  dx. № 31. ∫
1
( 3
ln 1 + x 2 ) dx.
0 x 0 x sin x

До § 5

Обчислити площу фігури, обмеженої лініями:

№ 1. y = x 2 + 2, x + y = 4.

№ 2. y = 4 − x 2 , y = 0.
№ 3. x y = 4, x = 1, x = 4, y = 0.

№ 4. y 2 = 2 x + 4, x = 0.

№ 5. y = x 2 , y = 2 − x 2 .

№ 6. y = x 2 + 4 x, y = x + 4.

№ 7. y = e x , x = 2, x = 5, y = 2 x.

№ 8. xy = 1, x = 0, y = 2, y = x 2 .

686
№ 9. x = y 2 ( y − 1), x = 0.

1 1 2
№ 10. y = , y= x .
1 + x2 2

№ 11. y = e x − 1, y = e 2 x − 3, x = 0.
3
4x 
№ 12. y = sin 2 x, y =  .
 π

№ 13. r = 2 (1 − cos ϕ).

2
№ 14. r = 1 − cos ϕ.
3

№ 15. r = 1 + 2 sin ϕ.

№ 16. r = 2 sin 3 ϕ.

№ 17. r = 3 + 2 cos 2ϕ, ϕ1 = 0, ϕ2 = π.

π
№ 18. r = 5 e3ϕ , ϕ1 = 0, ϕ2 = .
6

№ 19. r 2 = a 2 sin 2ϕ.

a π
№ 20. r = a tg ϕ, r = , ϕ1 = 0, ϕ 2 = .
cos ϕ 2

№ 21. x = a cos t , y = b sin t , 0 ≤ t ≤ 2 π.

t2
№ 22. x = t − , y = t 2.
3

№ 23. x = 2 (t − sin t ), y = 2 (1 − cos t ), віссю OX .

№ 24. x = 2t − t 2 , y = 2t 2 − t 3 .

№ 25. x = 2 (t 2 − 1), y = 3 (4t − t 3 ).

687
№ 26. x = 16 cos3 t , y = 2 sin 3 t , x = 2 ( x ≥ 2).

№ 27. r = 4 sin 3 ϕ, r = 2 (r ≥ 2).

До § 6

Обчислити довжину дуги кривої:

π 2
№ 1. y = ln x від x1 = до x2 = π.
3 3

№ 2. y 2 = 2 x від точки A (0; 0 ) до точки B (2; 2 ).

2 1 10
№ 3. y 2 = ( x − 1) 3 від x1 = до x2 = .
3 3 3

№ 4. y = e x від x1 = ln 3 до x2 = ln 2 2 .

№ 5. y = 4 − x 2 від x1 = −2 до x2 = 2.
2
3
№ 6. y = x − 1 від x1 = 8 до x2 = 27.
3
1 2
(x + 2 )
2
№ 7. y = від x1 = 3 до x2 = 9.
3

№ 8. y = ln (1 − x 2 ) від x1 = −0,5 до x2 = 0,5.

π π
№ 9. x = 5 cos 3 t , y = 5 sin 3 t , t ∈ − ; .
 4 2

t3
№ 10. x = t 2 , y = t − , t ∈ [0; 2].
3

π
№ 11. x = 8 sin t + 6 cos t , y = 6 sin t − 8 cos t , t ∈ 0;  .
 2

π π
№ 12. x = 3 cos 2 t , y = 3 sin 2 t , t ∈  ;  .
6 3

688
 № 13. r = 2 sin ϕ, ϕ ∈ [0; 2π].
ϕ
№ 14. r = sin 3  , ϕ ∈ [0; π].
3
π
№ 15. r = 1 − cos ϕ, ϕ ∈  ; π.
3 

№ 16. r = 1 + cos ϕ, ϕ ∈ [0; π].

№ 17. x = 5 (t − sin t ), y = 5 (1 − cos t ), 0 ≤ t ≤ π.

До § 7

Обчислити об’єм тіла (№1—13), утвореного при обертанні

навколо осі:
№ 1. OY еліпса, більша вісь якого 2a , менша – 2b .
№ 2. OY фігури, обмеженої лініями
x2 y 2
− = 1, y = 3, y = −3 .
4 9
№ 3. OY фігури, обмеженої лініями
y 2 = 3 − x, x = 2 .

№ 4. OY фігури, обмеженої лініями

y = arcsin( x − 1), x = 1 від y1 = 0 до y2 = π.

№ 5. OY фігури, обмеженої лініями

y = ( x − 2) ,
3
y = 4, x = 1, x = 2.

№ 6. OX фігури, обмеженої лініями

y = x 2 − 2, y = −1.

№ 7. OY фігури, обмеженої лініями

1
y= , y = 0, x = 1, x = 2.
x

689
 № 8. OX фігури, обмеженої лініями
y = 4 − x2 , y = 3.
№ 9. OX фігури, обмеженої лініями
y = x 2 + 1, x = 0, y = 2 x.

№ 10. OX фігури, обмеженої лініями

1
y= , x = 1, x = 4, y = 0.
x
№ 11. OX фігури, обмеженої лініями
 x = 4 sin 3 t , π π
 t ∈ − ; .
 y = 4 cos t ,
3
 2 2

№ 12. OX фігури, обмеженої кривою

x = cos t , y = sin 2 t і віссю OX (0 ≤ x ≤ 1).

№ 13. Навколо прямої x = 1 фігури, обмеженої кривою

x = cos3 t , y = sin 3 t.

№ 14. Обчислити об’єм тіла обертання, утвореного обертан-

ням фігури, обмеженої кривою x = 2 t 2 , y = 2 ln t і осями коорди-
нат, навколо:
а) осі OX ;
б) осі OY .
№ 15. Обчислити об’єм тіла обертання, утвореного обертан-
ням фігури, обмеженої кривою x = t 3 , y = t 2 , прямими | x | = 1 на-
вколо осі OY .

До § 8

Знайти площу поверхні, утвореної обертанням:

1
№ 1. Дуги кривої y = x 3 від x1 = −2 до x2 = 2 навколо
3
осі OX .

690
 № 2. Фігури, обмеженої кривою y 2 = 4 + x і прямою x = 2 на-
вколо осі OX .
№ 3. Всієї кривої x = 2 cos3 t , y = 2 sin 3 t навколо осі OX .
1 1
№ 4. Дуги кривої x = t 3 , y = 4 − t 2 між точками перетину з
3 2
осями координат, навколо осі OX .
 x = a (t − sin t ),
№ 5. Однієї арки циклоїди  навколо осі OX .
 y = a (1 − cos t )
2
№ 6. Петлі кривої x = 5 ( t 2 − 1), y = 2 t − t 3 навколо осі OX .
3
№ 7. Дуги x = a ( t sin t + cos t ), y = a ( sin t − t cos t ) навколо осі
OX .
№ 8. Кола r = 2 sin ϕ навколо полярної осі.
№ 9. Дуги кривої l : r 2 = 4 cos 2 ϕ навколо полярної осі.

До § 9

I. Знайти координати центра маси площини, обмеженої

лініями:
3 2
№ 1. y = x , x = 2 і y = 0.
4
№ 2. x = 0, y = 0, x + y = a.
№ 3. y = sin x, x = 0, x = π, y = 0.

№ 4. y = e x , x = 0, x = 1, y = 0.
π
№ 5. x = a cos t , y = a sin t , t ∈ 0; .
 2

№ 6. r = a (1 + cos ϕ), (0 ≤ ϕ ≤ π).

№ 7. Використовуючи теорему Гульдіна, знайти центр маси
кардіоїди r = a (1 − cos ϕ) .

691
 II
№ 1. Швидкість руху тіла задається рівнянням v = (18 t − 3 t 2 ) м/с.
Знайти шлях, пройдений тілом від початку руху до його
зупинки.
№ 2. Швидкість руху тіла задається рівнянням v = (9 t 2 − 8 t )
м/с. Знайти шлях за четверту секунду.
№ 3. Сила 6 H розтягує пружину на 0,02 м. Яку роботу треба
виконати, щоб розтягнути пружину на 6 см? (Вказівка: F = k x ).
№ 4. Визначити силу тиску дизельного палива на вертикальну
стінку цистерни, що має форму круга з радіусом, який дорівнює
2 м. Цистерна заповнена по висоті на 3 4 діаметра бічної стінки.
Питому вагу палива взяти ρ = 0,85 г/см3.
№ 5. Резервуар для зберігання дизельного палива має фор-
му циліндра, що стоїть на одній з основ, з радіусом r = 2,5 м та
висотою h = 3 м. Визначити роботу, яку треба виконати, щоб
викачати паливо з резервуара в паливозаправники, якщо верх-
ня основа резервуара нижче від рівня землі на 1,5 м, резервуар
заповнено на 4 5 його висоти, а висота горловини паливозап-
равника над землею дорівнює 2,5 м. Питому вагу палива взяти
ρ = 0,85 г/см3.

До § 10

Знайти наближені значення інтегралів за формулами прямоку-

тників, трапецій і Сімпсона (n = 8) :
π 2π
sin 3x cos x
№ 1. ∫ dx. № 2. ∫ dx.
π x π x
4

4
2x 6
x
№ 3. ∫ dx. № 4. ∫ dx.
0 x +1 2 ln x
4 6
e2x
№ 5. ∫ e x dx. № 6. ∫ dx.
0 2 x

692
 π
π
cos 2 x 2 sin x
№ 7. ∫ dx. № 8. ∫ dx.
π x π x2
4 4

2
3x 4
23 x
№ 9. ∫ dx. № 10. ∫ dx.
1 x 0 x+4
2
2
4x 8
ln x
№ 11. ∫ dx. № 12. ∫ dx.
0 x 4 x2
2
e4x 4
ex
№ 13. ∫ dx. № 14. ∫ dx.
0 x2 0 x2 + 1
5
ln 2 x 4
3x
№ 15. ∫ dx. № 16. ∫ dx.
1 x2 0 x+2
2
x2 − 1
6 4
ex
№ 17. ∫ dx. № 18. ∫ dx.
2 ln x 0 x +1

2π π
sin 2 x sin x
№ 19. ∫ dx. № 20. ∫ dx.
0 x +1 π x2
2

693
 Розділ I

До § 1: № 1. а) 8ab (a 2 + b 2 ) ; б) –1; в) 31; г) –25; ґ) 0; д) –1; е) 0;

є) abc + x (ab + ac + bc ) . № 2. а) 0; б) –62; в) –53; г) –9; ґ) –120; д) 394;

е) n ! ; є) ( − 1)n+1 (n − 1) ; ж) x 2 (x 2 − 1) .
4

До § 2: № 1. x1 = −1; x2 = 3 ; № 2. x = −5; y = −8 . № 3. x1 = 2;

x2 = −2; x3 = 1 . № 4. x = − 5 ; y = 1 ; z = 7 . № 5. x = 3; y = −2;
18 18 18
z = 2 . № 6. Нескінченно багато розв’язків. № 7. Система не має роз-
в’язків. № 9. x ∈ (−6; − 4). № 10. а) x ∈ (2; 4); б) x ∈ [−6; − 4].

До § 3: № 1. а) 2; б) 3; в) 2; г) 3; ґ) 3; д) 4. № 3. а) ( x1 ; x2 ; x3 ) =

= (5; − 8; − 7) ; б) ( x1 ; x2 ; x3 ) = (3; 1; 1) ; в) ( x1 ; x2 ; x3 ) = (3; 4; 5) ; г) ( x1 ; x2 ; x3 ) =

= (1; 2; − 2 ) ; ґ) ( x1 ; x2 ; x3 ) = (2; − 2; 3) ; д) ( x1 ; x2 ; x3 ) = (4; 8; − 7 ) ;
е) ( x1 ; x2 ; x3 ) = (1; 1; 1). № 5. а) ( x1 ; x2 ; x3 ) = (1; − 2; 7 ) ; б) ( x1 ; x2 ; x3 ) =
= (1; 2; − 2 ) ; в) ( x1 ; x2 ; x3 ; x4 ) = (1; 1; − 1; − 1) ; г) ( x1 ; x2 ; x3 ) = ( 4; − 4,8; 2,6) ;

ґ) ( x1 ; x2 ; x3 ) = (1; 1; 1) ; д) система має безліч розв’язків. № 6. а) сумісна;

б) сумісна; в) сумісна, невизначена; г) сумісна, визначена.

17 37
До § 4: № 1. x1 = 41 4 ; x2 = − 3 2 ; x3 = − 13 4 . № 2. x1 = − x3 ;
5 5
11 11 24938 1173 2422 185
x2 = x3 + . № 3. x1 = ; x2 = ; x3 = − ; x4 = − .
5 5 171 171 171 171

694
№ 4. x1 = −1,5 x2 + 0,5; x3 = 1 − x2 ; x 4 = 1. № 5. x1 = 0,5 x3 + 0,5 x4 + 2;

x2 = −3,5 x3 − 2,5 x4 + 1. № 6. x1 = 4 x4 ; x2 = 6 x4 + 3; x3 = 12 x4 + 2.

−13 8 5 9
№ 7. x1 = 1; x2 = x3 + 3. № 8. x1 = x3 − ; x 2 = x3 + . № 9. Систе-
14 7 14 7
5 2 5 7
ма несумісна. № 10. x = z + ; y = − z. № 11. x1 = 6,4; x2 = 6,8;
3 3 3 3
x3 = 5. № 12. z = 1 − 3 x − 4 y; t = 1. № 13. Система не має розв’язків.

r 1 −1 2
До § 5: № 1. | a | = 6 ; cos α = ; cos β = ; cos γ = .
6 6 3
r r
na + mb r r
№ 3. OP = . № 4. | k |= 8 + 2 3 . № 5. | c |= 6 3. № 6. cos 2 β =
n+m
1 2 6 3
= cos 40°. № 7. | AB | = 7; cos α = ; cos β = − ; cos γ = .
2 7 7 7

r ∧r π π
До § 6: № 1. –200. № 2. –61. № 3. –5. № 4.  p; q  = . № 5. ∠ B = .
  4 4

№ 7. α = 6. № 8. α = −4; β = 1. № 9. ϕ = 90° .№ 10. d1 = 15; d 2 = 593.

r r r r r r 9r
№ 11. –4. № 12. − 7 3 . № 13. a = 2 p + 5 q. № 14. p = 8 7 a − 5b + c .
7

№17. 1) 9 3; 3) 155 .
103

До § 7: № 1. 75 2 . № 2. 18 2 . № 3. 195 2 . № 4. 5. № 5. 14.

№ 6. ϕ = arcsin 218 273.

 67  128 
   
До § 11: № 1. Х =  73  ; № 2. Т = 128 .
 85   62 
   

695
 Розділ II
До §§ 1—3: № 4. (5; 6). № 11. 12 x − 5 y + 61 = 0, 12 x − 5 y + 22 = 0,
або 12 x − 5 y + 61 = 0, 12 x − 5 y + 100 = 0. № 12. 3 x + 4 y − 11 = 0,

4 x − 3 y − 23 = 0, 3 x + 4 y − 27 = 0, або 3 x + 4 y − 11 = 0, 4 x − 3 y − 23 = 0,

3 x + 4 y + 5 = 0. № 13. x − 5 y − 7 = 0, 5 x + y + 17 = 0, 10 x + 7 y − 13 = 0.

№ 14. x − 5 y + 13 = 0, 5 x + y + 13 = 0. № 15. x + y + 5 = 0.

x2 y2 x2 y2
До §4: № 3. − = 1. № 5. R = 1, C (2; 0). № 6. + = 1.
25 144 100 36

 15 3 7 x2 y2
№ 7. y = 1. № 8. M  − ; . № 9. + = 1; ε = 3 ; | F1M |= 9,
 4 4  36 9 2

x2 y2
| F2 M | = 3. № 12. y 2 = −4 x. № 14. C(1; − 2); R = 3. № 17. + = 1.
9020 2 2290 2
2 x2q
№ 18. x = ν t cosα, y = ν t sin α − q t ( t – час); або y = x tg α − 2 ,
2 2 ν cos 2 α

1 aq
α= arcsin 2 . № 19. y = 2 x + 14; S = 3 5 ( S − пройдений шлях).
2 v

До § 5: № 1. x − 2 y − 3 z + 14 = 0. № 2. x + y = 4. № 3. 2 y − 5 z + 10 = 0.
№ 4. y − z − 1 = 0. № 5. z = −4. № 6. y = −3. № 7. 3 y − z = 0.

№ 8. a = −10; b = −10; c = 6. № 9. 2 x − 3 y + 5 z + 10 = 0.
19
№ 10. 26 x − 4 y + 5 z − 33 = 0. № 11. ϕ = arccos . № 12. x − y + 1 = 0.
5 58

До § 6: № 1. 6 x = 3 y + 12 = 2 z. № 4. Вказівка: шукана пряма прохо-

x − 2 y − 3 z −1 π
дить ще через точку (0; − 3; 0). № 5. = = . № 6. ϕ = .
3 1 2 4
x −1 y + 2
№ 7. = . № 8. d1 = d 2 . № 10. d = 4.
2 3

696
 До § 7: № 2. 14 x − 2 y − 25 z − 35 = 0. № 3. 10 x − 2 y − 19 z − 7 = 0.
№ 4. 4x + 49y −18z + 15 = 0. № 5. 5 x − 11 y + 21z = 0. № 6. 3 x − 5 y − 7 z + 3 = 0.
№ 7. 2 y − 5 z + 10 = 0. № 8. ( −0,4; 2,6; 1,6).

Розділ III
7 24
До §§1—2: № 1. 4. № 2. 8 i. № 3. ±5 i. № 5. − i. № 6. 2 i − 2.
25 25

№ 7. 2 i. № 8.
4 7
− i. № 10. –1. № 11.
5 5
3
2
i 3 + 1 . №12. (
1
2
) ( 3i + 1).

№ 13. −i. № 14.

3
2
( )
3i + 1 . № 15. 512. № 16. 3 + i; − 3 − i.

№ 17.
1
2
( )
i − 3 . № 19. 1241 + 2520 i. № 20.
137 + 4 i
17
.

До §§ 3—4: I. № 2. ( x − 3)( x − 2 )( x + 2 ); № 3. ( x − 1)( x − 2 )( x + 3).

II. № 1. R( x ) = 3235; № 2. R( x ) = 16. № 3. R( x ) = 77.

До §§ 6—10: I. № 1. 1 2 . № 2. ∞. № 3. 3. № 4. 0. № 5. 4. № 6. ∞.

№ 7. 1. № 8. 1. № 9. 0. № 10. 2. № 11. 1 . № 12. 1,53 9 . № 13. 0,6.

2

№ 14. − 156 . № 15. 112 . № 16. 1 3 . № 17. ∞. № 18. 1,5. № 19. 2 3 .

№ 20. e −9 якщо x → +∞; e 9 коли x → −∞ . № 21. − 1 4 . № 22. 1. № 23.

1 . № 24. 0,5. № 25. 0. № 26. 0,5. № 27. 0. № 28. 0. № 29. 1. № 30. –0,5.
3

№ 31. − 2 2 . № 32. 1 9 . № 33. 0,5. № 34. 0. № 35. 0,6. № 36. –2,5. № 37.

4. № 38. 8. № 39. e 25 . № 40. 4 3 . № 41. e 25 . № 42. − 2 3 . № 43. e.

3
−5
№ 44. e . № 45. e 2. № 46. e8 . № 47. 2. № 48. –1. № 51. 3. № 52. 0.

697
 2
№ 53. 2 5 . № 54. − ∞. № 55. 2 2 . № 56. . № 57. 2. № 58. 1. № 59.
4
3
e . № 60. 1. № 62. 6
e . № 67. e 4 . № 68. 8 . № 69. 3,5. № 70. 2. № 71.
15
1 . № 72. 7 . № 73. − 48 . № 74. − 4 . № 75. –1. № 76. 1 . № 77.
3 11 9 3 3
−27
e . № 78. 5
e . № 79. 0. № 80. ∞. № 81. 0. № 82. e5 . № 83. 2 .
9
− 9
№ 84. 25 8 . № 85. 916 . № 86. e 2 . № 87. 18 . № 88. − 1 2 . №89. 0.

№ 90. e 2 . № 91. e5 .

Розділ ІV

x −1
До §§ 1—5: № 4. − 4 x 3 sin (2 x 4 ). № 6. −
1
tg . № 9. 2 sin ln x.
x2 x
x +1
ln 2 ln 2 ctg 2 x 1 ln x+ 1+ x 2 
№ 12. − . № 19. − 2 ⋅ . № 30. y = x  
×
2 ln 3 x − x2 2x 2 x +1
sin 2
2x

 ln x ln( x + 5 + x 2 )  x2 + y2 + y 1
× + . № 32. y ′x = . № 39. − tg 2 t.
 5 + x2 x  x − x2 − y2 2
 

2 3 t − 3 cos ln t 3 2t − 4
43. ⋅ . № 45. y ′x = ± , ( x < 1). № 46. y ′x = .
3 t − 2 sin ln t 2 1− x 2 2t − 3

До § 6: II. № 1. 0,66339. № 2.0,45551. № 3. 0,63644. № 4. 0,06977.

№ 5. 1,3. № 8. 3,01851. № 9. 0,885. № 12. 0,795.

; ґ) −8 cos ( 2 x + 5). №2. е) 2 20 e 2 x (x 2 + 20 x + 95);

2 cos x
До § 7: № 1. г)
sin 3 x

 1 1 
є) 214 sin 2 x; ж) 12 !  13 − .
x (1 + x )13 

698
 До § 8: № 1. 1 6 . № 2. 0. № 3. 0. № 4. π . № 5. 0. № 6. −∞ . № 7. –2.

1
№ 8. − . № 9. 2. № 10. 0. № 11. 0,5. № 12. 2. № 13. 1. № 14. 0,5. № 15. 1.
3
№ 16. ln 2. № 17. 2. № 18. e. № 19. −∞. № 20. –1. № 21. e № 22. 1.

№ 23. ∞. № 24. 1. № 25. 1 3 . № 27. e 2 π . № 31. 2. № 32. a a (ln a − 1).

№ 33. 1. № 34. 1.

3x − 4 x 2 1 37
До §§ 9—11: №27. 2
; а) − ; б) 0; в) . № 28. р = 6;
1 + 3x − 2 x 2 169
1467 1421
E ( S (6)) = ; E (q(6)) = .
1886 1886

Розділ V

 x2  −1
До § 2: № 4. x  − x + 4  + c. № 6. + x + 2 arctg x + c.
 5  9 x ln 9

(1500 ) x exa x
№ 10. e x + c. № 11. + c. № 12. + c. № 13. 2 sin x + 3 cos x +
ln 1500 1 + ln a
x x
a e
+ + c. № 14. −ctg 2 x + c. № 15. 5 arcsin x − x + c.
3 x (1 + ln a − ln 3)

1
№ 16. 4 tg x + 7 ctg x + c. № 17. ( x + sin x) + c. № 18. 6 arctg x − 2 arcsin x + c.
2
№ 19. −2 ctg 2 x + c. № 20. tg x − x + c. № 21. −ctg x − x + c.
№ 22. tg x − sin x + c.

1 1 2 1 3
До § 3: № 1. arcsin 4 x + c. № 2. sin x + c. № 3. ln x + c.
4 2 3

№ 4. ln(1+ x 2 ) + c. № 5.
1
3 + 2 ln x + c. № 6. 3sin x log 3 e + c. № 7. arctgln x + c.
3

699
№ 8. −
25
6 − x 5 + c. № 9. arcsin tg 2 x + c. № 10. (e + 4)12 + c.
1 x
5 12

2  7 3 1 2 1 1
№ 11. arctg x +  + c. № 12. arctg x + c. № 13. − + ctg x + c.
3  2 4 2sin x 4sin4 x
2

1 1
№ 14. cos x − cos 2 x − ln | 1 + cos x | +c. № 15. − arccos 3 x − arccos x + c.
2 3
1 1
− −
x2 x2 x 1 5
№ 16. 2 1 + e + c. № 17. e + c. № 18. 10 lg e + c. № 19. ln x + c.
5
1
№ 23. sin (5 + 2 x ) + c. № 24. − cos (cos x ) + c. № 26. − cos (ln x ) + c.
2
1 2 x −9
№ 27. (2 x + 3)5 + c. № 42. arctg + c. № 43. 2e 2 x −1
+ c.
10 3 3
1
№ 45. 2 sin x + c. № 49. x 2 + 2 x + c. № 50. cos + c.
x

2 − x (3 x 2 + 8 x + 32 ) + c.
2 2
№ 52. − № 65. 1 + ln x (ln x − 2) + c.
15 3

e x (x 2 − 2 x + 2) + c.
13
№ 67. (1 + 3x )4 + c. № 73. № 75. x ln x − x + c.
4
x
12 x 18 x 3
№ 83. ( x − 1)arctg x − x + c. № 87.  sin − cos  e + c.
 13 2 13 2
1 −2 x  2 1
№ 92. 2 1 + x arcsin x + 4 1 − x + c. № 94. − e  x + x +  + c.
2  2
x3 x2
№ 97. arccos x − 1 − x2 −
2
(1 − x 2 )3 + c.
3 3 9
1 1 5 x −1
До § 4: № 1. − ( x + 1)−2 + c. № 2. − . № 7. x + ln + c.
2 25 x + 15 2 x +1
x5 11 23 2 33
№ 14. + x 4 + x3 + x + 37 x + ln( x 2 − 4 x + 5) − 118 arctg ( x − 2) + c.
5 3 2 2

№ 22. ln
x2
+ c. № 23. ln
(x 2 − 2 x + 5)3 +
1
arctg
x −1
+ c.
1+ x2 | x −1| 2 2

700
 1 2 x + 3 1 2x + 3
№ 30. + ln | x3 − 2x2 + 2x | + 3arctg( x −1) + c. № 34. ln − ⋅ 2 + c.
x 27 x 9 x + 3x
№ 43. ln x − 1 − 5 ln x − 2 + 4 ln x − 3 + c.

x π 1 1
До § 5: № 1. ln tg  +  + c. № 2. tg 3 x  + tg 2 x  + c.
2 4 3 5 

5  sin 5 x 5 sin 3 x 5 sin x  1 1

№ 4. x − cos x  + +  + c. № 6. −  cos x + cos 5 x  + c .
16  6 24 16  2 5 

1 3 1 1  cos6 3x cos8 3x 
№ 11. ln tg x + c. № 12. sin x − sin5 x + c. № 15. −  −  + c.
3 5 3 6 8 

1 2 1 x
№ 16. tg x + ln | cos x | +c. № 19. + cos x + c. № 22. ln | tg | +c.
2 cos x 2
π π
№ 23. − 0,1cos  5 x + 
 + 0,5 cos  5 x +  + c.
 12   12 
33 1 x
До § 6: № 1. x + 6 arctg 6 x + c. № 2. arcsin x + 1 − x 2 + c. .
2 2 2

x +1
№ 3. x 2 − 2 x − 3 + 2 ln x − 1 + x 2 − 2 x − 3 + c. № 5. −2 − ln | 2 x −
x
6 3
− 2 x( x + 1) + 1 | +c. № 13. 6
( x + 1)5 + 3
( x + 1)2 − 3 3 x + 1 − 6 6 x + 1 +
5 2

2 6 x +1 −1
+ 4 3 arctg + c.
3

Розділ VI

До §§ 1—3: № 1.
2
3
( )
2 2 − 1 . № 2. 2 ln
b
b−a
1
. № 4. . № 7.
7
2
ln 3
.

2   
3
π 1
№ 9.  3 +  − 27 . № 10. 672. № 14. e − 1. № 16. − 1. 17. 0.
3  2  e
 

701
 10 + 1 5 4 π
№ 18. 0. № 20. ln . № 21. − ln 4. № 23. (1 − ln 2). № 26. .
3 3 3 2

4 3
№ 29. π − 6,3. № 30. 5 − 6 ln 2. № 32. π. № 34. ln 3. № 37. 2 .
3 15

5 3π

π. № 44. − π . № 49. π − 1. № 54. 0,16  e + 1.

4
№ 38. 0,5. № 41. 4 2
32  
1
(3e 4 + 1). № 64. 1 e 2 . № 65. 15 − 4 ln 2 . № 66. 2
(1 − e π ).
π
№ 57.
16 2 256 5

1 32768 π 1 1 π
№ 67. ln 4 − 1. №71. ln − + arctg . № 75. ln 3 − .
4 2187 8 2 2 2 3

№ 77. 4 − ln 3. № 81. 64π. № 82. 2 + ln (0,8 5 ).

3
2

1
До § 4: № 1. . № 2. Розбіжний. № 3. Розбіжний. № 4. 1 2 .
2
№ 12. π 2 . № 14. 6 3 2 . № 15. Розбіжний. № 16. Розбіжний. № 19. 2 2 .

№ 30. Збіжний. № 31. Збіжний.

До § 5: № 1. 4,5. № 2. 32 3 . № 3. 8 ln 2. № 4. 16 3 . № 5. 8 3 .

28 2 π 1
№ 6. 125 6 . № 7. e 5 − e 2 − . № 8. + ln 2. № 9. 1 . № 10.
12
− .
ln 2 3 2 3

1 π 25 3
№ 11. ln 4 − . № 12. 1 − . № 13. 3 π − 8. № 14. π+ . № 16. π.
2 8 18 2

№ 19. a 2 . № 21. π a b. № 23. 6 π.

До § 6: № 5. 2 π. № 6.
5 5
9
( )
17 17 − 16 . № 7. 240. № 8. 4 ln 3 − 1.

π 3 3
№ 9. 15 4 . № 13. 4 π. № 14. − . № 17. 20.
2 8

702
 4 49 1
До § 7: № 1. π a 2b. № 2. 32 π. № 5. π  2 2 2 − 3 4 + . № 6. π.
3  3  2
3π
№ 10. . № 11. 11008 .
4 105

34 17 − 2 62
До § 8: № 1. π. № 2. π. № 3. 9,6 π. № 4. 29,6 π.
9 3
64
№ 5. π a 2 . № 8. 8π 2 .
3
a a π π 2a 2 a 4 4
До § 9: № 2.  ; . № 3.  ; . № 5.  ; . № 6.  a; a .
2 2 2 8  π π  5 5 

703
 1. Берман Г. Н. Сборник задач по курсу математического анали-
за. — М.: Наука, 1985. — 363 с.
2. Вишенський В. А., Перестюк М. О., Самойленко А. М. Збірник за-
дач з математики. — К.: Либідь, 1990. — 326 с.; 1993. — 344 с.
3. Давидов М. О. Курс математичного аналізу: В 3 ч. — К.: Вища
шк., 1990 — 1992. — Ч. 1. — 363 с.; Ч. 2. — 366 с.; Ч. 3. — 359 с.
4. Завало С. Т. Рівняння і нерівності: — К.: Рад. шк., 1973. — 383 с.
5. Ильин В. А., Позняк Э. Г. Линейная алгебра. — М.: Наука,
1984. — 294 с.
6. Крынский Х. Э. Математика для экономистов. — М.: Статистика,
1970. — 590 с.
7. Кудрявцев В. А., Демидович Б. Л. Краткий курс высшей матема-
тики. — М.: Наука, 1989. — 656 с.
8. Лісовська В. П., Перестюк М. О. Курс вищої математики: У 2 кн. —
К.: ВІТІ НТУУ «КПІ», 2004. — Кн. 1. — 317 с.; Кн. 2. — 315 с.
9. Минорский В. П. Сборник задач по высшей математике. — М.:
Наука, 1987. — 350 с.
10. Пискунов Н. С. Дифференциальное и интегральное исчисление,
для втузов: Т. 1. — М.: Наука, 1968. — 552 с.
11. Фаддеев Д. К., Соминский И. С. Сборник задач по высшей алгеб-
ре. — М., 1952. — 305 с.
12. Шкіль М. І. Математичний аналіз. — Ч. 1. — К.: Вища шк. Гол.
вид-во, 1978. — 382 с.

704
 — ковзні 67
А — колінеарні 66
Абсциса 62 — компланарні 67
Алгебраїчне доповнення 14 — лінійно залежні 71
Алгоритм ділення з остачею 247 — — незалежні 71
Аналітичний спосіб задання фун- Векторний добуток двох векто-
кції 260 рів 96
Апліката 63 Величина векторна 66
Аргумент комплексного числа 228 — нескінченно велика 293
Асимптота 450 — — мала 291
— гіперболи 188 — скалярна 66
Асимптоти вертикальні 451 Вершина гіперболи 187
— горизонтальні 454 — еліпса 182
— похилі 452 Віднімання векторів 69
Астроїда 668 Відстань від точки до прямої 169
— — — — площини 203
Б Вісь абсцис 62
Базис 111 — гіперболи 187
— ортонормований 113 — дійсна 187
— простору 111 — еліпса 180
Балансові рівняння виробницт- — ординат 62
ва 131 — полярна 64
— уявна 228
В — числова 61
Відхилення 169, 203
Вектор 66 Визначник 5, 13
— напрямний 145 Вираз підінтегральний 488
— нормальний 146 Визначена система лінійних рів-
— нульовий 67 нянь 18
Вектори вільні 67 Визначник матриці 5
— зв’язні 67 Власні числа і власні вектори 117

705
Властивості визначників 10 — дуги плоскої кривої 631
— добутку векторного 96 Додавання векторів 68
— — мішаного 106 Дотична до кривої 362
— — скалярного 88 Дріб алгебричний 512
— інтеграла визначеного 571 — раціональний 512
— — невизначеного 491 — правильний 513
— нескінченно малих функ- — неправильний 513
цій 299
Е
Г
Еквівалентні системи 18
Гіпербола 185 — нескінченно малі 299
— рівностороння 187 Екстремум
Головна діагональ визначника 5 — локальний 432
Горнера схема 250 Ексцентриситет гіперболи 189
Границя інтегральної суми 569 — еліпса 183
— послідовності 286 Еластичність 426
— функції 294 Елементи матриці 4
— — в точці 297 Елемент розв’язувальний 56
— — друга важлива 315 Еліпс 180
— — перша важлива 312
— права (ліва) 298 З
Залишковий член формули Тей-
Д
лора 419
Детермінант (визначник) 5, 13 Змінна інтегрування 488
Діагональ визначника 5
— — головна 5 І
— — побічна 5 Інваріантність форми диферен-
Директриса еліпса 183 ціала 395
— параболи 191 Інверсія 12
— гіперболи 189 Інтеграл визначений 569
Диференціал аргументу (неза- — збіжний 592
лежної змінної) 393 — зі змінною верхньою межею 575
— функції 392 — невизначений 488
— — другого порядку 401 — невласний 592
— — п-го порядку 401 — розбіжний 592
Диференціальний біном 548 Інтегральна крива 489
Диференціювання функції 360
— — логарифмічне 390 К
Добуток векторів 88, 96 Кардіоїда 635
— матриць 28 Квадратичні форми 119
Довжина вектора 66 Квадратна матриця 26

706
Квадратне рівняння 244 — розширена 43
Колінеарність векторів 66 — транспонована 33
Коло 176 Метод Гаусса 49
Комплексні числа 225 — графічний 259, 466
— — спряжені 227 — Жордана—Гаусса 54
Координати вектора 72, 75 — ітерацій 474
— точки 62, 63 — підстановки 502
Координатна площина 62 — хорд 468
Корінь многочлена 246 Методи інтегрування 496
Крива вгнута 444 Мінімум 431
— другого порядку 176 Мінор 14, 38
— опукла 444 Мішаний добуток трьох векто-
Криволінійний сектор 618 рів 106
Критерій Сільвестра 119 Многочлен степеня п 245
Критичні (стаціонарні) точки 433 — Тейлора 417
Кут між вектором і віссю 80 Многочлени взаємно прості 247
— — двома векторами 80 Множина 226, 255
— — — площинами 200 Модель Леонтьєва 131
— — — прямими 152 Модуль дійсного числа 257
— — прямою і площиною 213 — комплексного числа 228
Кутовий коефіцієнт 148 Момент сили відносно точки 104
Л Н
Лемніската Бернуллі 619 Найбільший спільний дільник
Лінійна залежність векторів 71, 111 многочленів 247
— комбінація векторів 71 Напрямні косинуси вектора 84
Лінійні дії над векторами 67 Невизначена система лінійних
Лінійне перетворення 109 рівнянь 18
Невизначений інтеграл 488
М Неперервність одностороння 337
Маклорена формула 421 Несумісна система лінійних рів-
Максимум 431 нянь 18
Матриця діагональна 26 Нормаль до кривої 362
— вироджена 31
— квадратна 26 О
— невироджена 31
— нульова 27 Об’єм тіла обертання 640
— обернена 31 Область існування функції 258
— одинична 26 Одинична матриця 26
— основна 43 Одиничний вектор (орт) 67
— прямокутна 26 Однорідна система 18, 46

707
Ордината 62 Приріст аргументу 332
Орт 67 — функції 333
Проекція вектора 80
П Простір 109
Парабола 191 Р
Паралельне перенесення осей 172
Первісна функції 486 Ранг матриці 39
Період функції 263 Рівність векторів 67
Площа криволінійної трапеції 564 Рівняння гіперболи 185
— поверхні обертання 654 — дотичної до кривої 362
Площина 197 — еліпса 180
Побічна діагональ визначника 5 — квадратне 244
Поверхня обертання 654 — кола 176
Поворот осей координат 173 — нормалі 362
Поділ відрізка 93 — параболи 191
Полярна система координат 64 — площини 197
— вісь 64 — прямої 145
Полюс 64 — — загальне 146
Порядок визначника 7, 13 — — з кутовим коефіцієнтом 148
Послідовність 284 — — канонічне 145
— збіжна 286 — — параметричні 145
— зростаюча 288 — — у відрізках на осях 149
— нескінченно велика 293 Робота змінної сили 566
— — мала 291 Розбиття відрізка 564
— обмежена зверху 289 Розв’язок системи лінійних рів-
— — знизу 289 нянь 18
— розбіжна 286 — базисний 23
— спадна 288 — загальний 23
— числова нескінченна 284 — частинний 52, 58
— числова скінченна 285 Розклад вектора 72
Похідна функції 360 — многочлена на множники 249
— другого порядку 397 — визначника 15
— п-го порядку 398 Розкриття невизначеностей 306
— складної функції 380 Розрив функції 338
— третього порядку 398 — — другого роду 339
Правила диференціювання 365 — — першого роду 338
— Лопіталя 409 Рядок 4
Правило Крамера 18 С
— паралелограма 69
— Саррюса 7 Система базисна 58
— трикутника 7, 69 — визначена 18
— координат 62

708
— невизначена 18 — перпендикулярності двох ве-
— несумісна 18 кторів 90
— сумісна 18 Уявна одиниця 226
Скалярний добуток двох векто-
рів 87 Ф
Стовпець 4 Фокус 180, 185
Сума інтегральна 569 Форма запису комплексного чи-
Сумісна система лінійних рів- сла 227
нянь 18 — алгебрична 227
Схема Горнера 250 — показникова 231
Т — тригонометрична 228
Формула Ейлера 231
Табличний спосіб задання фун- — інтегрування частинами 506
кції 259 — Лагранжа 407
Таблиця диференціалів 395 — Маклорена 421
— інтегралів 494 — Муавра 238
— похідних 377 — Ньютона—Лейбніца 571
Теорема алгебри основна 249 — парабол 676
— Безу 248 — Тейлора 417
— Больцано—Коші 347 — трапецій 672
— Вейєрштрасса 290, 347 Формули Крамера 18
— Гульдіна друга 667 Функції дробово-раціональні 276
— — перша 665 — непорівнянні 325
— Коші 408 — одного порядку 324
— Кронекера—Капеллі 43 — періодичні 263
— Лагранжа 405 — цілі раціональні 275
— про неперервність диферен- Функція внутрішня 269
ційовної функції 363 — диференційовна 360
— Ролля 404 — елементарна 269
— Ферма 402 — зовнішня 269, 428
Тіло обертання 639 — зростаюча 266, 429
Точки екстремуму 432, 433 — інтегровна 488
— критичні 433 — Кобба—Дугласа 663
— максимуму 431 — монотонна 266
— мінімуму 431 — непарна 263
— перегину 445 — неперервна 333
— розриву функції 338 — — в точці 333
Трапеція криволінійна 490 — — на множині 334
У — нескінченно велика 301
— — мала 300
Умова колінеарності двох век-
— неявна 261
торів 90

709
— обернена 267 Ц
— обмежена 266
Центр кола 176
— параметрично задана 261
— симетрії еліпса 180
— парна 263
Циклоїда 628
— періодична 263
— підінтегральна 488 Ч
— розривна в точці 338
— складна 269 Числа Фібоначчі 286
— спадна 267, 429 Число комплексне 225
— трансцендентна 276 — уявне 226
— явна 261 Члени послідовності 285

710
 Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Розділ I. Елементи лінійної і векторної алгебри . . 4

§ 1. Визначники та їхні властивості . . . . . . . . . . . . . . . 4

§ 2. Системи лінійних рівнянь. Формули Крамера . . . . . 17
§ 3. Матриці і дії над ними. Розв’язування систем ліній-
них рівнянь матричним методом . . . . . . . . . . . . . 26
§ 4. Метод Гаусса і Жордана—Гаусса розв’язування сис-
теми лінійних рівнянь з багатьма невідомими . . . . . 49
§ 5. Вектори і лінійні дії над ними. Прямокутна система
координат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
§ 6. Скалярний добуток векторів, його основні властивості . 87
§ 7. Векторний добуток векторів . . . . . . . . . . . . . . . . 95
§ 8. Мішаний добуток векторів . . . . . . . . . . . . . . . . . 106
§ 9. Лінійні перетворення лінійного простору. Власні
числа і власні вектори лінійного перетворення. . . . . 109
§ 10. Квадратичні форми. Зведення квадратичної форми
до канонічного вигляду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
§ 11. Застосування лінійної алгебри в економіці. . . . . . . 130
Вправи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133

Розділ II. Аналітична геометрія . . . . . . . . . . . . . 144

§ 1. Рівняння прямої на площині . . . . . . . . . . . . . . . . 145

§ 2. Кут між двома прямими. Взаємне розміщення двох
прямих. Умови паралельності і перпендикулярності прямих . 151

711
§ 3. Перетворення прямокутної системи координат. . . . . 172
§ 4. Криві другого порядку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176
§ 5. Площина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
§ 6. Пряма у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206
§ 7. Взаємне положення прямої і площини . . . . . . . . . . 213
Вправи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 219

Розділ III. Вступ до математичного аналізу

функції однієї змінної . . . . . . . . . . . . 225

§ 1. Комплексні числа. Геометричне зображення ком-

плексних чисел. Модуль і аргумент комплексного
числа. Алгебраїчна, тригонометрична і показникова
форми комплексного числа . . . . . . . . . . . . . . . . 225
§ 2. Дії над комплексними числами. Формула Муавра . . . 232
§ 3. Многочлени і дії над многочленами. Теорема Безу . . 245
§ 4. Функції та їхні графіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254
§ 5. Послідовність. Границя числової послідовності . . . . 284
§ 6. Границя функції. Основні теореми про границі. . . . . 294
§ 7. Невизначені вирази. Число е. Задача про неперервне
нарахування відсотків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306
§ 8. Неперервність функції в точці . . . . . . . . . . . . . . . 332
§ 9. Одностороння неперервність. Точки розриву та їх
класифікація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 337
Вправи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 348

Розділ IV. Диференціальне числення функції

однієї змінної . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356

§ 1. Задачі, які приводять до поняття похідної . . . . . . . . 356

§ 2. Похідна. Геометричний та механічний зміст похід-
ної. Рівняння дотичної та нормалі . . . . . . . . . . . . 360
§ 3. Правила диференціювання . . . . . . . . . . . . . . . . . 365
§ 4. Похідні від основних елементарних функцій. По-
хідна від оберненої функції. Похідна складної
функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 368

712
§ 5. Диференціювання параметрично заданих та неявних
функцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 386
§ 6. Диференціал функції. Застосування диференціала до
наближених обчислень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 392
§ 7. Похідні та диференціали вищих порядків . . . . . . . . 397
§ 8. Правила Лопіталя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 402
§ 9. Формула Тейлора. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 417
§ 10. Застосування поняття похідної в економіці . . . . . . 425
§ 11. Застосування похідної до дослідження функцій
і побудови їхніх графіків. . . . . . . . . . . . . . . . . . 428
§ 12. Наближені методи розв’язування рівнянь . . . . . . . 464
Вправи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 479

Розділ V. Невизначений інтеграл . . . . . . . . . . . . 486

§ 1. Первісна функція і невизначений інтеграл. . . . . . . . 486

§ 2. Правила інтегрування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 491
§ 3. Основні методи інтегрування . . . . . . . . . . . . . . . 496
§ 4. Інтегрування раціональних алгебричних функцій . . . 512
§ 5. Інтегрування тригонометричних функцій . . . . . . . . 531
§ 6. Інтегрування простіших ірраціональних виразів . . . . 540
§ 7. Інтеграли від диференціального бінома . . . . . . . . . 548
§ 8. Підстановки Ейлера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 552
Вправи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 556

Розділ VI . Визначений інтеграл . . . . . . . . . . . . . 564

§ 1. Задачі, які приводять до поняття визначеного інтег-

рала . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 564
§ 2. Визначений інтеграл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 569
§ 3. Обчислення визначеного інтеграла . . . . . . . . . . . . 579
§ 4. Невласні інтеграли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 591
§ 5. Застосування визначеного інтеграла до обчислення
площ плоских фігур . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 609
§ 6. Довжина дуги плоскої кривої . . . . . . . . . . . . . . . 630

713
§ 7 Обчислення об’ємів тіл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
§ 8. Площа поверхні обертання . . . . . . . . . . . . . . . . . 654
§ 9. Застосування визначених інтегралів до розв’язуван-
ня деяких задач економіки та механіки . . . . . . . . . 662
§ 10. Наближене обчислення визначених інтегралів . . . . 670
Вправи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 681

Відповіді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 694

Рекомендована література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 704

Предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 705

714
 Навчальне видання

ЛІСОВСЬКА Валентина Петрівна

ПЕРЕСТЮК Микола Олексійович

ВИЩА МАТЕМАТИКА
ПРАКТИКУМ

Навчальний посібник

У двох частинах

ЧАСТИНА І

Редактор Л. Денисенко
Художник обкладинки C. Волощук
Технічний редактор І. Федосенко
Коректор Л. Денисенко
Верстка О. Полив’яний

Підп. до друку 02.11.09. Формат 60×84/16. Папір офсет. № 1.

Гарнітура Тип Таймс. Друк офсет. Ум. друк. арк. 41,85.
Обл.-вид. арк. 47,63. Наклад 3370 пр. Зам. № 08-3606.

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
суб’єктів видавничої справи (серія ДК, № 235 від 07.11.2000)
Тел./факс (044) 537-61-41; тел. (044) 537-61-44
E-mail: publish@kneu.kiev.ua
Видавництво Державного вищого навчального закладу
«Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана»

Гарантія відмінних знань

Видавництво КНЕУ, створене 1996 року, є провідним видавцем економіч-

ної літератури в Україні.
Видання КНЕУ — це книжки високої якості для студентів та викладачів
вищих навчальних закладів, науковців та підприємців.
Видавництво вже випустило у світ понад 1000 найменувань підручників і
посібників та регулярно забезпечує своїх читачів новими виданнями.

Якість понад усе

• Літературу видавництва КНЕУ розроблено відповідно до затверджених

Міністерством освіти і науки України навчальних програм та вимог Болонської
декларації.
• Процес випуску літератури видавництва включає повний цикл підготовки
книжок — від розміщення заявки автором до отримання надрукованих примір-
ників. Це гарантує актуальність матеріалів, адекватність їх сучасним умовам
ведення бізнесу та перевірку на практиці.
• Видання КНЕУ дають змогу комплексно забезпечити навчальний процес і
науковий розвиток студентів, аспірантів та викладачів. Оптимальне поєднання
теоретичних матеріалів з практичними прикладами робить видання корисними
для працівників підприємств та підприємців.
Видавництво пропонує Основні напрями видань

• підручники Міжнародна економіка

• навчальні посібники Економіка підприємства
• навчально-методичні посібники Статистика
• курси лекцій Менеджмент. Маркетинг
• тренінгові технології Бухгалтерський облік. Аудит
• монографії Фінанси
• збірники наукових праць Банківська справа. Інвестування
• освітньо-кваліфікаційні характеристики Економіка агробізнесу
• освітньо-професійні програми Право
Точні науки
Суспільні та гуманітарні науки
______________________________
Видавництво КНЕУ імені Вадима Гетьмана
04053, м. Київ, пл. Львівська, 14
тел.: (044) 537-61-44, e-mail: publish@kneu.kiev.ua
Реалізація книжок
ТОВ «Міжнародний інститут бізнес-освіти КНЕУ ім. В. Гетьмана»
Тел./факс: (044) 537-61-71, 537-61-77
e-mail:andrushko@icbe.com.ua
www.icbe.com.ua