МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО ”
Фізико-математичний факультет

Дюженкова О.Ю.

ПРАКТИКУМ З ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ

Частина 1

Навчально-методичний посібник
для студентів інженерних спеціальностей

1
 Вступ

Мета вивчення вищої математики – навчити студентів інженерних

спеціальностей оперувати абстрактними об‘єктами та розуміти роль і місце
математики в сучасному світі. Оволодіння основами сучасного математичного
апарату дає можливість аналізувати та досліджувати певні процеси, сприяє
формуванню у студентів навичок математичного моделювання та використання
математичних методів при розв‘язуванні прикладних задач.
Практикум містить методичні рекомендації по вивченню дисципліни
"Вища математика" у І семестрі та розрахований як для аудиторних занять, так і
для самостійної роботи студентів. Викладений матеріал охоплює наступні
розділи вищої математики.
1. Елементи лінійної та векторної алгебри.
2. Елементи аналітичної геометрії.
3. Диференціальне числення функцій однієї змінної.
4. Диференціальне числення функцій багатьох змінних.
Навчально-методична розробка призначена для студентів інженерних
спеціальностей. Практикум містить основний теоретичний матеріал, розв‘язані
типові приклади, завдання для самостійної роботи, індивідуальні завдання для
виконання контрольної роботи, а також список рекомендованої літератури.
Мета практикуму – допомогти студентам в процесі самостійної роботи
опанувати основний матеріал з вищої математики, зокрема для студентів
заочної форми навчання є вказівки для виконання типових прикладів, які
потрібно виконати в контрольній роботі.

2
 Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
Тема 1. Визначники та їх властивості. Обчислення визначників.

 a11 a12 
Розглянемо таблицю (матрицю)   , яка містить два рядки і два
 21 22 
a a
стовпці. Кожний елемент таблиці ai j має два індекси: i - номер рядка, а j -
номер стовпця, в якому стоїть цей елемент.
Визначником другого порядку називають число:
a11 a12
 a11a22  a12 a21 .
a21 a22
1 2
Приклад 1. Обчислити визначник .
3 5
1 2
Розв‘язання. =15–2(–3)=5+6=11.
3 5
 a11 a12 a13 
 
Аналогічно розглянемо таблицю  a21 a22 a23  , яка містить три рядки і три
a a a 
 31 32 33 
стовпці. Визначником третього порядку називають число
a11 a12 a13
a21 a22 a23  a11a22a33  a12a23a31  a13a21a32  a13a22a31  a11a23a32  a12a21a33 .
a31 a32 a33
Правило обчислення визначників третього порядку називають правилом
трикутників (див. [7]). Схематично його зображено на рисунках.

―+‖ ―–‖
2 1 3
Приклад 2. Обчислити визначник 0 1 4.
2 5 1
2 1 3
Розв‘язання. 0 1 4 =211+(–1)4(–2)+053–31(–2)-(–1)01–
2 5 1

3
 –452=2+8+0+6–0–40=16–40=–24.
Найчастіше визначники позначають через  . Якщо визначник
розглядають для матриці A , тоді його записують A або det A . Зауважимо, що
визначником першого порядку є число a11  a11 .
Мінором M i j елемента ai j називають визначник, який дістають із даного
визначника викреслюванням i -го рядка та j -го стовпця. Алгебраїчним
доповненням Ai j елемента ai j називається мінор цього елемента, взятий зі
знаком ( 1) i  j , тобто Ai j  (1)i  j M i j .
Приклад 3. Записати та обчислити алгебраїчне доповнення елемента a12
1 3 5
визначника 3 4 1 .
2 0 1
Розв‘язання. Спочатку запишемо мінор елемента a12 даного визначника,
для цього викреслимо із цього визначника перший рядок і другий стовпчик.
3 1
Дістанемо мінор M 12  . Тоді алгебраїчне доповнення цього елемента
2 1
3 1
A12  (1)1 2 M 12    (3  2)  1.
2 1
Розглянемо основні властивості визначників.
1. Величина визначника не зміниться, якщо всі його рядки замінити
відповідними стовпцями; тобто при транспонуванні матриці її визначник
не змінюється.
2. Якщо у визначнику поміняти місцями два рядки (стовпці), то визначник
змінює знак на протилежний.
3. Якщо всі елементи деякого рядка (стовпця) дорівнюють нулю, то
визначник дорівнює нулю.
4. Якщо визначник має два однакових або пропорційних рядки (стовпці), то
він дорівнює нулю.
5. Якщо всі елементи будь-якого рядка (стовпця) помножити на число  , то
визначник також помножиться на це число  . Іншими словами, за знак
визначника можна виносити спільний множник будь-якого рядка
(стовпця).
6. Величина визначника не зміниться, якщо до елементів деякого рядка
(стовпця) додати відповідні елементи іншого рядка (стовпця), помножені
на один і той самий множник.
7. Визначник дорівнює сумі добутків елементів деякого рядка (стовпця) на
їх алгебраїчні доповнення. Зокрема, для визначника третього порядку має
місце рівність:

4
a11 a12 a13
a21 a22 a23  ai1 Ai1  ai 2 Ai 2  ai 3 Ai 3  a1 j A1 j  a2 j A2 j  a3 j A3 j , де i, j  1,2,3 .
a31 a32 a33
Поняття визначника n -го порядку є більш складним (див. [5]), тому його
обчислення набагато ускладнюється. Наведені властивості дозволяють
спростити обчислення визначників n -го порядку ( n  3 ), звівши їх до
обчислення визначників третього порядку.
2 2 3 5
3 4 2 0
Приклад 4. Обчислити визначник:  .
2 3 3 5
3 2 3 4
Розв‘язання. Маємо визначник четвертого порядку. Спростимо визначник
за допомогою елементарних перетворень. Помножимо перший рядок
визначника на (-1) і додамо до третього рядка, а потім застосуємо теорему
Лапласа, розклавши визначник за елементами третього рядка. Одержаний
визначник третього порядку обчислимо за означенням (правилом трикутників).

(1)  2 2 3 5 2 2 3 5
2 3 5
 3 4 2 0 3 4 2 0 3 2
  = 1 (1) 3  2 0 
 2 3 3 5 0 1 0 0
3 3 4
3 2 3 4 3 2 3 4

2 3 5
  3 2 0  (16  0  45  30  0  36)  35.
3 3 4

Завдання для самостійної роботи

1. Обчислити визначники другого порядку:

8 3 2 6 a ab sin  cos
а). ; б) ; б) г) .
4 2 1 3 a  b a 1 cos  sin 

2. Обчислити визначники третього порядку:

0 5 1 2 1 3 1 2 4
а) 4 2 7 б)  2 3 2 ; в)  2 1 3 ;
2 1 3 1 2 5 3 4 2
5 1 10 3 1 1 2 1 3
г) 2  1 6 ; д) 5 6 7 ; е) 0 1 4.
3 4 2 2 1 2 2 5 1

3. Обчислити визначники, користуючись їх властивостями:

5
 4 2 2 2 4 8 6 3 12
а) 3  5 8 ; б) 2 6 4 ; в) 2 8 6 ;
2 1 1 2 2 1 2 1 6
4 5 1 a a a x 2 x  3x
г) 2 4 6 ; д) a a a ; е) x  2 x 3x .
4 1 5 a a a x x 2x
4. Знайти алгебраїчні доповнення для вказаних елементів визначників:
3 5
а) для елемента a12 визначника ;
1 2
2 3 4
б) для елемента a21 визначника 1 5 2 ;
6 8 3
1 4 6
в) для елемента a32 визначника 3 2 5 ;
2 9 6
5 2 1 3
1 3 4 6
г) для елемента a23 визначника .
 2 3 8 4
4 2 5 1
5. Обчислити визначники третього порядку, розклавши за елементами
деякого рядка або стовпця:
1 1 2 1 3 2 0 5 4
а)  3 4 3 ; б)  4 3 3 ; в)  4 1 7 ;
2 0 1 3 1 0 2 2 3
6 1 1 4 3 4 7 5 10
г) 5 1 2 ; д) 2 1 1; е)  1 2 3 ;
4 2 7 4 2 5 8 4 15
2 5 3 8 10  2 5 2 5
є)  1 4 1; ж)  3 1 2 ; з)  3 4 9 .
3 2 6 5 6 4 6 1 4
6. Обчислити визначники четвертого порядку, розклавши за елементами
деякого рядка або стовпця (утворивши перед цим якомога більше нулів у
відповідному рядку або стовпці):
1 1 2 0 2 1 1 0 0 4 3 2
4 3 3 2 0 1 2 1 4 4 4 5
а) ; б) ; в) ;
3 1 0 3 3 1 2 3 8 7 2 0
1 4 1 2 3 1 6 1 8 7 2 1

6
 1 3 2 0 3 1 1 2 3 2 3 1
1 6 3 5 1 2 3 0 1 2 3 2
г) ; д) ; е) ;
0 2 3 3 1 3 2 1 2 1 2 3
4 4 1 2 4 2 1 1 4 4 6 2

1 2 3 4 5 1 1 2 2 1 3 1 2 0 2
0 1 2 3 4 2 1 1 2 1 0 2 1 2 1
є) 0 0 1 2 3 ж) 0 1 1 2 2 ; з) 1 3 0 1 0 .
1 1 0 1 1 1 2 2 3 1 4 0 2 1 1
0 2 3 4 5 2 1 1 3 3 2 1 0 3 0

7. Розв‘язати рівняння:
3x 1 a  2 a2  9
а)  0; б)  0; в)
x 2x  3 1 a3
sin 2 x cos3x
 0;
 cos 2 x sin 3x
1 3 x x x 1 1 x2 x
г) 4 5 1  0; б) 2 0 1  0; в) 1 1 1  0.
2 1 5 7 1 5 2 1 1
8. Розв‘язати нерівності:
x 1 x
2x  2 4 cos x sin x
а)  0; б)  0; в) 4 2 0 0.
x 2 sin x cos x
7 5 1

Тема 2. Матриці та дії над ними. Обернена матриця.

Ранг матриці.

Матрицею розмірності m  n називається прямокутна таблиця елементів

певної природи, складена із m рядків та n стовпців. Елемент матриці, який
стоїть на перетині i -го рядка та j -го стовпця, позначають через ai j . Матрицю
розмірності m  n позначають через A mn або
 a11 a12  a1n 
 
 a21 a22  a2 n 
A  (ai j )  , i  1, m, j  1, n. .
 
 
 am 1 a m 2  a m n 

7
 Квадратною матрицею n -го порядку називається матриця, яка містить n
рядків і n стовпців. Зауважимо, що тільки для квадратної матриці можна
обчислити визначник.
Діагональ квадратної матриці, яка складається з елементів a11 , a 22 , …, a nn ,
називається головною діагоналлю, а інша діагональ (з елементів a1n , a2, n1 , …
an1 ) називається побічною.
Квадратна матриця називається діагональною, якщо всі елементи, які не
лежать на головній діагоналі, дорівнюють нулю. Визначник діагональної
матриці дорівнює добутку елементів головної діагоналі.
Діагональна квадратна матриця E називається одиничною, якщо
 1 0  0
 
 0 1  0
елементи її головної діагоналі дорівнюють одиниці, тобто E  .
 
 
 0 0  1
Очевидно, що визначник одиничної матриці E  1 .
Якщо всі елементи матриці дорівнюють нулю, то вона називається
нульовою. Дві матриці однакової розмірності A  (aij ) і B  (bij ) називаються
рівними, якщо відповідні елементи цих матриць рівні між собою, тобто
aij  bij .
Якщо в матриці A (розмірності m  n ) рядки і стовпці поміняти місцями,
то дістанемо матрицю AT (розмірності n  m ), яка називається
транспонованою до матриці A .
Сумою двох матриць A  (aij ) і B  (bij ) однакової розмірності m  n
називається така матриця A  B  C  (cij ) , кожен елемент якої дорівнює сумі
відповідних елементів цих матриць, тобто cij  aij  bij , i  1, m; j  1, n .
Добутком матриці A  (aij ) на число  називається матриця A  (aij ) ,
кожен елемент якої дорівнює відповідному елементу матриці A , помноженому
на число  .
Розглянемо матриці A  (aij ) (розмірності m  n ) і B  (bij ) (розмірності
n  p ). Добутком матриць A і B називається така матриця AB  C  (cij )
(розмірності m  p ), кожен елемент якої cij дорівнює сумі добутків елементів
i -го рядка матриці A на відповідні елементи j -го стовпця матриці B , тобто
cij  ai1b1 j  ai 2b2 j  ...  ai nbn j , i  1, m; j  1, p.
Перемножити можна тільки ті матриці, для яких кількість стовпців першої
матриці дорівнює кількості рядків другої матриці. Квадратні матриці A і B
одного порядку завжди можна перемножити, але в загальному випадку
AB  BA .

8
 Степенем n квадратної матриці A називають таку матрицю A n , яку
дістають із даної множенням самої на себе n раз, тобто An  
A  
A  ,A
n ð à ç

причому A  E . Матричним многочленом від квадратної матриці

o
A
називають вираз P( A)  an An  an1 An1  ...  a1 A  a0 E .
5 1   2 3 
  1 2 3   
Приклад 1. Для матриць A   3  1  , B   , C   5 4  знайти
 2  4  0 1 4   3  1
   
A  C, 2 A  B , A  B , B  A, A .
T 2

Розв‗язання. Матриці A і C можна додавати, так як вони мають однакову

розмірність 3  2 . Додавши відповідні елементи матриць, дістанемо
 5 1   2 3   3 4 
     
A  C   3 1    5 4    8 3  . Оскільки матриця B має розмірність 2  3 , то
 2  4   3  1  5  5 
     
транспонована матриця BT матиме розмірність 3 2 , тому
5 1  T 10 2   1 0   9 2 
  1 2 3       
2A  B  2  3 1   
T
   6  2    2  1   4  1  .
 2  4   0  1 4   4  8   3 4   1  12 
       
Матриці A і B можна перемножити, оскільки A має розмірність 3  2 , а B
– розмірність 2  3 . Тоді добуток матриць A B має розмірність 3  3 , а добуток
B  A – розмірність 2  2 . Отже, за означенням добутку матриць:

5 1   5 1  1  0 5  2  1  ( 1) 5  3  1 4   5 9 19 
  1 2 3     
A B   3 1      3 1  (1)  0 3  2  ( 1)  ( 1) 3  3  ( 1)  4   3 7 5  ,
 2  4  0 1 4   2 1  (4)  0 2  2  (4)  (1) 2  3  ( 4)  4   2 8 10 
     

5 1 
1 2 3     1 5  2  3  3  2 1 1  2  (1)  3  ( 4)   17  13 
BA   3 1      .
 0  1 4   2 4   0  5  ( 1)  3  4  2 0  1  ( 1)  ( 1)  4  ( 4)   5  15 
 

Матрицю A 2 обчислити неможливо, так як матриця A не є квадратною.

Розглянемо квадратну матрицю A і позначимо її визначник через A .
Якщо визначник матриці A  0 , то вона називається невиродженою. Матриця
A 1 називається оберненою до матриці A , якщо
A  A 1  A 1  A  E .
Всяка невироджена матриця має обернену. Наведемо алгоритм
знаходження оберненої матриці (методом алгебраїчних доповнень).
1. Обчислити визначник даної матриці. Якщо A  0 , то матриця A має
обернену, в іншому випадку – оберненої матриці не існує.

9
 ~
2. Скласти матрицю A  ( Aij ) із алгебраїчних доповнень елементів даної
~
матриці та знайти транспоновану до неї матрицю A T .
1 ~T
3. Визначити обернену матрицю за формулою A 1  A .
A
4. Перевірити правильність обчислень за означенням, тобто перевірити
виконання умови A  A 1  A 1  A  E .
Зауважимо, що існують інші способи знаходження оберненої матриці.

 3 5  4
 
Приклад 2. Знайти обернену матрицю A до матриці A   2 2 3  і 1

 5 1  3 
 
зробити перевірку, обчисливши добуток A A або A A .
1 1

Розв‗язання. Обчислимо визначник матриці A .

3 5 4
A2 2 3  18  75  8  ( 40  9  30)  144.
5 1  3
Оскільки визначник A  0 , то для матриці A існує обернена A 1
Обчислимо алгебраїчні доповнення елементів даної матриці:

2 3 2 3 2 2
A11  (1)11  3; A12  (1)1 2  21; A13  (1)13  12;
1  3 5 3 5 1

5 4 3 4 3 5
A21  ( 1) 2 1  19; A22  ( 1) 2  2  11; A23  ( 1) 2  3  28;
1  3 5 3 5 1

5 4 3 4 3 5
A31  ( 1) 31  23; A32  ( 1) 3 2  17; A33  ( 1) 3 3  4;
2 3 2 3 2 2

Знайдемо обернену матрицю згідно із формулою:

 A11 A21 A31   3 19 23 
11   1  
A    A12 A22 A32    21 11  17  .
A  A A A  144  12 28  4 
 13 23 33   

Перевіримо, чи правильно знайдено матрицю A 1 :

 3 19 23   3 5 4  144 0 0  1 0 0 
1 1     1    
A A 21 11  17  .  2 2 3    0 144 0     0 1 0   E .
144    144  0
 12 28  4   5 1 3 

 0 144   0 0 1
 

Розглянемо поняття рангу матриці. Мінором k -го порядку матриці A

називають визначник, який складається з елементів матриці, що стоять на
10
перетині вибраних k рядків і k стовпців. Наприклад, для матриці
 1 3 4 
 
A   5 2 1  можна скласти мінори першого порядку  1 ,  2 , 6 , мінори
2 6 3 

1 3 1 3 1 4
другого порядку , , , а мінор третього порядку єдиний
5 2 2 6 2 3
– це визначник матриці.
Рангом матриці A називають найвищий із порядків її мінорів, відмінних
від нуля. Позначають його rang ( A) або r ( A) .
Для визначення рангу матриці застосовують елементарні перетворення
над її рядками (стовпцями), а саме:
1) перестановка місцями двох рядків (стовпців) матриці;
2) транспонування матриці;
3) множення рядка (стовпця) на число, відмінне від нуля;
4) додавання до елементів одного рядка (стовпця) відповідних елементів
іншого рядка (стовпця), помножених на деяке число, відмінне від
нуля;
5) викреслення рядка (стовпця), всі елементи якого – нулі.
Шляхом елементарних перетворень матрицю зводять до еквівалентної
матриці трикутного (ступінчастого) вигляду, яка має той самий ранг.
 2 1 5 6 
Приклад 3. Знайти ранг матриці A   1 1 3 5  .
 1 5 1  3 
 
Розв‗язання. Використовуючи метод елементарних перетворень, знайдемо
ранг матриці. Спочатку поміняємо місцями перший і другий рядки. А потім,
помноживши одержаний перший рядок на (-2) і на (-1), додамо його до другого
і третього рядків відповідно. Після чого другий рядок помножимо на (-2) і
додамо до третього. В останній матриці відкидаємо рядок, всі елементи якого –
нулі. Дістаємо:

 2 1 5 6   1 1 3 5  (2) (1) 1 1 3 5 
     
A   1 1 3 5    2 1 5 6       0 3 1  4  (2) 
 1 5 1  3   1 5 1  3    0 6 2  8  
     

1 1 3 5 
  1 1 3 5
  0 3 1  4    .
0 0 0   0 3 1 4 
 0

11
 Ранг останньої матриці дорівнює 2. Дійсно, для матриці можна скласти
1 1
мінор другого порядку, відмінний від нуля. Наприклад,  3  0 . Тому
0 3
ранг даної матриці теж дорівнює 2, тобто r ( A)  2 .

Завдання для самостійної роботи

 3 5   2 1
1. Для матриць A    і B    знайти A  B, A  3B, AT  BT  E.
 2 1  4 6
2. Виконати вказані дії для матриць (якщо це можливо):
3 1  5 0
а) A  B, 3A  2B, A  B , якщо A   5
T T   
 6 , B   2  4 ;
 2 4   3 9 
  
4  3 2  2 5 6
б) 2 A  B, A  3B, AT  2B , якщо A   , B  ;
1 5 8   9 3 4
 4  1
   
 3 5
в) A  B, A  2C , A  B  C , якщо A 
T T T
, B    , C   1 2 3 4 ;
 2 3
   
1   4
 9  2
3  4 8 
г) A  B, A  B, A  2B , якщо A   3 1  , B  
T T
.
 5 6  2 5  1
 
3. Визначити A  B, 2 A  B, A  3C  2E, AT  5B  CT , якщо:
 3 5 4  5 1  2 2 1 3 
     
а) A   0 1 2  , B   1 3 0  , C   4 5  2  ;
  1 2 3  2 4 5  1  3 6 
     
1 0  2   2 4 0 3  4 2 
     
б) A   3 5  4  , B   3 2 1  , C   6 9  1 ;
2  3 4    1 3 5 4  2 3 
     
  1 3 6 0 2  3 6 4 2
     
в) A   2 0 3  , B    1 4 6  , C   4 2  1 .
  4 5 1  3 2 1  3  2 1 
     

4. Знайти добутки AB і BA для матриць (якщо це можливо):

 1 3 
1 3   5 4  2 3 1 
а) A    , B    ; б) A   4  2  , B   ;
 2 4   3  1  5 6  4 6  8 
 

12
 3 1 3 5  5 
в) A   1 , B  5 1 4 ; г) A   2 1 4  , B   4  ;
 
 2 0 6 2   2
    
4 1
5  3 2 4  1  2 1 3 
д) A   0 2
 
6  , B   2
   
5 0  , е) A   2  , B   4 5

6 ;
 3 1 2  1 3 1 3   1  3 2 
     
 1 0 2  3 5 4  1 0 2 
    5  2 6  
є) A   2 5 1  , B   4 1 6  , ж) A    , B  3 4 2 ;
 3 4 3  2 5  1 3 4   6  3 1 
   0  
 4 2 0 6 1   1 2 3 4   2 1 3 4 
       
3 1 5 4  5 0 1 2 5  0 1 2  5
з) A   , B    ; і) A   , B .
 2 0 1 3  2  2 3 4 0   3 4 1 0 
       
 1 4 2 5   3   3 2 0 6   4 1 3 2 

5. Знайти добутки (АВ)С і А(BС), якщо:

 1 0 
  2 1 3 0  
1 0 5     3  2
А=   , В=  4 0  1 2  , С=  .
 2 1  4   3 2  2 1  1  4
   
 0 5 
6. Знайти значення матричного многочлена P ( A) , якщо
 1 0  2 1
а) P( x)  2x2  3x  2 , A    ; б) P( x)  3x  x  5 , A  
2
.
 1 2  1  1
7. Знайти обернену матрицю для матриці A і зробити перевірку:
 1 1 2 
 5 4 3 8 
а) A   , б) A    , в) A   3 4 3  ,
 3 2   2 5 2 0 1 

1 3 2  3 1 2   2 1 3 
г) A   4 5 0 ,

д) A   0 2 1  , е) A   4 2 5  .
 
 2 1 3  5 2 3  0 1 2 
    
c 2 1 
8. Визначити, при яких значеннях c матриця A   3 2 1 має обернену
0 c 1 
 
матрицю.
9. Розв‘язати матричне рівняння A X  B , якщо:
1 2 2   0 2 4
2 1  0 2
а) A   , B  ; б) A   2   
5 1  , B   1 1 2 .
3 5  1 3  1
 2 0   1 5 7 
 
10 Знайти ранг матриці:

13
  1 2 3 4   1  2 1 0 
   
а) A   2 4 6 8  , б) A   4 3 7 11 ,
3  6 9  12  5 1 6 11
 
 
1 1 1 3 2 1  2  1 0 3 
 2 3     
1 2 0 1  1 0 1 3 2
в) A   3 2 1 , г) A   , д) A   .
  0 1 1 3 2 2 0 3 5
1 1 1  2 3 2

0   4  2 2  9 
9 
2   
 3 1
Тема 3. Методи розв’язування систем лінійних рівнянь
(метод Гауса, метод Крамера і матричний метод).

В загальному випадку система лінійних алгебраїчних рівнянь має вигляд:

a11 x1  a12 x2    a1n xn  b1 ,
a x  a x    a x  b ,
 21 1 22 2 2n n 2
 (1)
 ............................................
am1 x1  am 2 x2    amn xn  bm ,

де ai j – коефіцієнти, bi – вільні члени системи (i  1, m, j  1, n) , m –

кількість рівнянь, n – кількість змінних. Розв'язком системи рівнянь (1) є
впорядкована сукупність n чисел ( x1* , x2* ,..., xn* ) , підстановка яких замість
змінних x1 , x2 ,..., xn перетворює кожне рівняння системи в тотожність.
Для системи рівнянь (1) можна скласти матриці:
 a11 a12 ... a1n   a11 a12 ... a1n b1 
   
 a21 a22 ... a2 n   a21 a22 ... a2 n b2 
A і A ,
 ....................   .................... ... 
   
a a ... a a a ... a 
 m1 m 2 m n   m 1 m 2 m n b m 
які називаються основною і розширеною матрицями системи.
Система лінійних рівнянь називається сумісною, якщо вона має розв‘язок.
В іншому випадку вона – несумісна. Якщо сумісна система рівнянь має єдиний
розв‘язок, то вона – визначена, якщо має безліч розв‘язків – невизначена.
За теоремою Кронекера–Капеллі система є сумісною тоді й тільки тоді,
коли ранг основної матриці дорівнює рангу розширеної матриці, тобто
r ( A)  r ( A)  r . Якщо r  n , то система має єдиний розв‘язок (визначена), а
якщо r  n , то система має безліч розв‘язків (невизначена). Якщо ж r ( A)  r ( A) ,
то система є несумісною.
Для дослідження системи на сумісність та її розв‘язання використовують
метод Гауса, який полягає у поступовому виключенні невідомих. За
14
допомогою елементарних перетворень над рядками розширеної матриці
системи дістають таку матрицю трикутного (або ступінчастого) виду, яка
відповідає рівносильній системі (2), що має ту саму множину розв'язків.

a11 x1  a12 x2    a1r xr  a1r 1 xr 1  ...  a1n xn  b1 ,



(1)
a22 x2  ...  a2(1)r xr  a2(1)r 1 xr 1  ...  a2(1)n xn  b2(1) ,
.................................................................................

 ar( rr 1) xr  ar( r 11r)1 xr 1  ...  arn( r 1) xn  br( r 1) ,
 (2)
.....................................................................................

 0  br(r 11) ,
......................................................................................

 0  bm( r 1) .
Якщо в системі (2) хоча б одне з чисел br(r11) ,..., bm( r 1) відмінне від нуля, то
система рівнянь (1) є несумісною.
Якщо ж br(r11)  ...  bm( r 1)  0 , то система – сумісна. Тоді можливі два випадки.
1) Якщо r  n (система визначена), то матриця системи (2) є трикутною,
тобто кількість рівнянь дорівнює кількості змінних. З останнього рівняння
знаходять змінну xn , яку підставляють у передостаннє рівняння, звідки
визначають змінну xn1 , і т. д. Нарешті, з першого рівняння знаходять змінну x1 .
2) Якщо r  n (система невизначена), то матриця системи (2) є
ступінчастою, тобто кількість рівнянь менше кількості змінних. Тоді змінні
x1, x2 ,..., xr , які називаються базисними, треба виразити через змінні
xr 1, xr 2 ,..., xn , які називаються вільними. Виразивши базисні змінні через
вільні змінні за тією самою схемою, що й у першому випадку, знаходять
загальний розв'язок системи.
Метод Гауса є універсальним, оскільки за допомогою цього метода можна
або знайти розв‘язок системи, або встановити, що вона несумісна.
3x1  2 x2  x3  5,

Приклад 1. Розв‗язати систему  x1  x2  x3  2, методом Гауса.
4 x  x  5 x  3
 1 2 3

Розв‗язання. Застосуємо метод Гауса до розширеної матриці даної

системи і шляхом елементарних перетворень зведемо її до трикутного виду.
Спочатку поміняємо місцями перший і другий рядки для того, щоб на першому
місці стояла 1. Потім до другого рядка додамо перший рядок, помножений на (-
3), а до третього – перший, помножений на (-4) ).
3 2 1 5  1 1  1  2  1 1  1  2 
     
A  1 1  1  2   3 2 1 5   0 1  4  11 .
4 1 5 3  4 1 5 3  0  5 9 11 
     
Утворивши нулі у першому стовпчику (виключивши невідому x1 із
другого і третього рівняння), перейдемо до другого рядка. Спочатку
15
помножимо другий рядок на (-1), а потім на 5 і додамо до третього рядка, після
чого третій рядок поділимо на (-11).
1 1  1  2  1 1  1  2 
   
 0 1  4  11   0 1  4  11 .
 0  5 9 11  0 0 1 4 
   
Таким чином, розширену матрицю системи звели до трикутного вигляду,
коли всі елементи під головною діагоналлю – нулі. Остання матриця відповідає
 x1  x 2  x3  2,
системі  x 2  4 x3  11, яка має єдиний розв‘язок.
 x3  4,

З останнього рівняння маємо x3  4 . Підставляючи це значення у друге
рівняння, дістаємо x2  5 , після чого з першого рівняння знаходимо x1  3 .
 x1  3x2  5 x3  2 x4  3,
2 x  7 x  3x  x  5,
 1
Приклад 2. Дослідити систему рівнянь 
2 3 4
на
 x1  5 x2  9 x3  8 x4  1,
5 x1  18 x2  4 x3  5 x4  12
сумісність і знайти її розв‘язок, якщо це можливо.
Розв‗язання. Запишемо розширену матрицю системи і за допомогою
елементарних перетворень над рядками зведемо її до ступінчастого виду.
Спочатку перший рядок помножимо на (-2) і додамо до другого, помножимо на
(-1) і додамо до третього, на (-5) і додамо до четвертого рядка. Утворивши нулі
в першому стовпчику, візьмемо другий рядок за основний. Помножимо його на
(-2) і додамо до третього рядка, а потім на (-3) і додамо до четвертого рядка.
Дістанемо:
1 3 5 2 3  1 3 5 2 3  1 3 5 2 3 
     
2 7 3 1 5 0 1  7 5 1  0 1  7 5 1  1 3 5  2 3 
   .
1 5 9 8 1  0 2  14 10 2  0 0 0 0 0   0 1  7 5 1 
     
5 18 4 5 12  0 3  21 15 3  0 0 0 0 0 
Остання матриця відповідає такій системі рівнянь:
 x1  3x2  5 x3  2 x4  3,

 x2  7 x3  5x4  1.
Оскільки ця система рівнянь має безліч розв‘язків ( r  n , див. випадок 2 у
дослідженні методом Гауса), то знайдемо її загальний розв‘язок. Оскільки
визначник, складений із коефіцієнтів при змінних x1, x2 , відмінний від нуля, то
ці змінні розглядаємо як базисні. Виразимо базисні змінні x1, x2 через вільні
змінні x3 , x4 . З другого рівняння знаходимо x2  1  7 x3  5x4 і підставляємо
цей вираз у перше рівняння, звідки визначаємо x1  6  26 x3  17 x4 . Отже,
загальний розв‘язок заданої системи має вигляд:
x1  6  26 x3  17 x4 , x2  1  7 x3  5x4 , x3 , x4 – довільні дійсні числа.

16
 Якщо система (1) містить однакову кількість рівнянь і невідомих ( m  n ),
то для її розв‗язування можна використовувати матричний метод або метод
Крамера.
Метод оберненої матриці (матричний метод). Розглянемо систему n
лінійних рівнянь з n невідомими.
 a11 x1  a12 x2    a1n xn  b1 ,
a x  a x    a x  b ,
 21 1 22 2 2n n 2
 (3)
............................................
 an1 x1  an 2 x2    an n xn  bn .

Запишемо систему в матричному вигляді: A X  B , де
 a11 a12 ... a1n   x1   b1 
     
 a21 a22 ... a2 n  x2  b
A , X  , B   2 .
 ......................   ....   .... 
     
 an1 an 2 ... an n   xn   bn 
Визначивши з матричного рівняння A X  B матрицю X , дістанемо:

X  A1B . (4)
Таким чином, для знаходження розв‘язку матричним методом треба
спочатку знайти обернену матрицю A1 до основної матриці A системи (якщо
це можливо), а потім помножити знайдену матрицю на матрицю B .
Очевидно, що метод оберненої матриці можна використовувати тільки
тоді, коли матриця A – невироджена, тобто A  0 .
3x1  5 x2  4 x3  6,

Приклад 3. Розв‗язати систему 2 x1  2 x2  3x3  6, методом оберненої
5 x  x  3 x  12.
 1 2 3

матриці.
Розв‗язання. Запишемо систему в матричному вигляді: A X  B , де
 3 5  4  x1   6
   
A  2 2 3  , X   x2  , B   6  .
  x   12 
 5  1  3  3  
Розв‘язок системи рівнянь знаходимо із рівності (4), тому спочатку
визначаємо, чи існує обернена матриця A1 . Для цього обчислюємо визначник:
3 5 4
A2 2 3  18  75  8  ( 40  9  30)  144.
5 1  3

17
 Оскільки A  0 , то знаходимо обернену матрицю A1 (див. приклад 2 із
 3 19 23 
1 1  .
практ. заняття 4): A  21 11  17
144  

 12 28  4 
Тоді
 3 19 23   6   3  6  19  (6)  23  12 
1 
21 11  17    6  
1 
X  A1B    21  6  11  (6)  17  12  
144    12  144  12  6  28  (6)  4  12 
 12 28  4     

 144   1 
1 
  144    1   x1  1, x2  1, x3  2 .
144    
 288   2 
Для розв‘язування системи n лінійних рівнянь з n невідомими можна
застосувати також метод Крамера. Нехай визначник системи   A , тоді
замінивши в ньому стовпцем вільних членів послідовно перший, другий, …,
останній стовпці, дістанемо визначники:
b1 a12 ... a1n a11 b1 ... a1n a11 a12 ... b1
b2 a22 ... a2 n a21 b2 ... a2 n a21 a22 ... b2
1  , 2  , … , n  .
.................. .................. ..................
bn an 2 ... an n an1 bn ... an n an1 an 2 ... b n
Якщо   0 , то розв‘язок системи (3) можна знайти за формулами
  
Крамера: x1  1 , x2  2 , ..., xn  n , (5)
  
де k – визначник, одержаний із  заміною його k -го стовпця ( k  1, n )
стовпцем вільних членів системи.
3 x1  2 x2  x3  5,

Приклад 4. Розв‗язати систему  x1  x2  x3  2, методом Крамера.
4 x  x  5 x  3
 1 2 3

Розв‗язання. Обчислимо визначник системи  і визначники 1, 2 і  3 ,

які дістають з визначника  шляхом заміни першого, другого і третього
стовпців відповідно стовпцем вільних членів. Маємо:
3 2 1
1 1  1  3  1  5  1  (1)  1  2  (1)  4  1  1  4  1  2  5  3  (1)  (1)  11,
4 1 5

18
 5 2 1 3 5 1 3 2 5
1   2 1  1  33,  2  1  2  1  55, 3  1 1  2  44 .
3 1 5 4 3 5 4 1 3

Тоді за формулами Крамера (5) дістаємо розв‗язок системи.

1 33  2  55  3  44
x1     3, x2    5, x3    4.
 11   11   11

Дійсно, такий самий розв‘язок системи ми знайшли методом Гауса (див.

приклад 1.)

Завдання для самостійної роботи

1. Розв‘язати системи лінійних рівнянь методом Гауса:

 x1  3x2  x3  2, 3x1  4 x2  x3  1,
 
а) 4 x1  11x2  x3  3, б)  x1  2 x2  3x3  5,
2 x  3x  3x  3; 2 x  3x  x  3;
 1 2 3  1 2 3

2 x  3 y  11, 2 x  y  z  7,

 
в) 3x  y  z  9, г) 2 x  y  3z  5,
2 x  3 y  2 z  9;  x  3 y  z  1.
 

2. Розв‘язати системи лінійних рівнянь матричним методом:

 x1  x2  x3  3, 3x1  x2  4 x3  2,
 
а) 2 x1  x2  x3  11, б) 6 x1  2 x2  x3  9,
 x  x  2 x  8; 2 x  4 x  3x  3;
 1 2 3  1 2 3

5 x  y  z  3, 2 x  4 y  z  4,
 
в) 3x  5 y  9, г)  x  2 y  4,
 x  y  z  1; 4 x  y  3z  1.
 

3. Розв‘язати системи лінійних рівнянь методом Крамера:

 2 x1  x2  x3  0, 2 x1  3 x2  2 x3  1,
 
а)  x1  x2  3x3  13, б)  x1  x2  2 x3  3,
3x  2 x  4 x  15; 3 x  4 x  x  7;
 1 2 3  1 2 3

2 x  2 y  z  1, 5 x  3 y  6 z  6,
 
в) 3x  y  2 z  2, г)  2 x  y  3z  8,
4 x  y  z  7;   9 y  z  10.
 

19
 4. Визначити, при яких значеннях параметрів a і b система
3x  2 y  z  b,

2 x  y  az  1,
5 x  8 y  9 z  3

має один розв‘язок; має безліч розв‘язків; не має жодного розв‘язку.
5. Дослідити на сумісність системи рівнянь і знайти їх розв‘язки у випадку
сумісності:
 x1  2 x2  4 x3  1, 2 x1  x2  4 x3  3,
 
а) 2 x1  x2  5 x3  1, б)  x1  2 x2  3x3  1,
 x  x  x  2; 3x  x  x  2;
 1 2 3  1 2 3
3x1  x2  2 x3  5,  x1  x2  2,
 
в) 2 x1  x2  x3  2, г) 3x1  2 x2  3x3  1,
4 x  2 x  2 x  3; 2 x  3x  3x  1;
 1 2 3  1 2 3

 x1  x2  2 x3  3,  x1  3 x2  x3  2 x4  2,
4 x  3x  3x  2 x  5, 3 x  10 x  4 x  x  0,
 1 2 3 4  1 2 3 4
д)  е) 
3x1  x2  3x4  10, 3 x1  10 x2  2 x3  5 x4  7,
 x1  4 x2  x3  2 x4  12;  x1  5 x2  9 x3  4;

 x1  2 x2  3 x3  x4  1,  x1  2 x2  3x3  2 x5  2,
3 x  2 x  x  x  1, 2 x  5 x  x  2 x  0,
 1 2 3 4  1 2 4 5
є)  ж) 
2 x1  3 x2  x3  x4  1,  x1  x3  4 x4  4 x5  2,
5 x1  5 x2  2 x3  2;  x1  x2  5 x3  5 x4  7 x5  1.

6. Розв‘язати однорідні системи:

2 x1  x2  x3  0, 2 x1  3x2  x3  0,
 
а)  x1  2 x2  x3  0, б)  x1  x2  x3  0,
2 x  x  3 x  0; 3x  2 x  2 x  0;
 1 2 3  1 2 3

 x1  2 x2  4 x3  3x4  0, 2 x1  2 x2  3 x3  5 x4  0,
3x  5 x  6 x  4 x  0, 3 x  4 x  2 x  0,
 1 2 3 4  1 2 3
в)  г) 
4 x1  5 x2  2 x3  3x4  0, 2 x1  3 x2  3 x3  5 x4  0,
3x1  8 x2  24 x3  19 x4  0;  x1  5 x2  9 x4  0.

Розділ 2. Елементи аналітичної геометрії

Тема 4. Системи координат. Прямокутна система координат.
20
 Полярна система координат. Перетворення системи координат.

Дві взаємно перпендикулярні осі Ox і Oy , які мають спільний початок –

точку O і однакову масштабну одиницю, задають прямокутну декартову
систему координат (ПДСК) на площині. Нехай M – довільна точка площини,
а точки A і B є проекціями точки M на осі Ox і Oy відповідно. Тоді величини
x  OA і y  OB називають прямокутними координатами точки M ( x, y) ,
причому x – абсциса, а y – ордината точки M . (рис. 1)
y z
C
M (x, y, z)
M (x, y)
.
. 1
.
1. О B
.1 y
.
x 1
О
.1 А .
x

рис. 1 рис. 2
Відстань між двома точками M1 ( x1 , y1 ), M 2 ( x2 , y2 ) обчислюється за
формулою
d  ( x2  x1 ) 2  ( y2  y1 ) 2 . (1)
Координати точки M ( x, y) , що поділяє відрізок M1 M 2 , де M1 ( x1 , y1 ),
MM
M 2 ( x2 , y2 ) , в даному відношенні   1 , визначаються за формулами
MM 2
x1  x2 y1  y2
x , y . (2)
1  1 
Зокрема, при   1 дістаємо формули для визначення координат середини
відрізка M1 M 2 :
x1  x2 y1  y2
x , y .
2 2
Аналогічно розглядають прямокутну декартову систему координат
(ПДСК) у просторі, яку задають три взаємно перпендикулярні осі Ox , Oy і
Oz , що мають спільний початок – точку O і однакову масштабну одиницю.
Довільна точка простору M має три координати x , y і z , які дорівнюють
величинам x  OP , y  OQ , z  OR , де P, Q і R є проекціями точки M на осі
Ox , Oy і Oz відповідно (рис. 2). При цьому x – абсциса, y – ордината, z –
апліката точки M ( x; y; z) .

21
 Тоді відстань між двома точками M1 ( x1 , y1 , z1 ) і M2 ( x2 , y2 , z2 ) в просторі
обчислюється за формулою
d  ( x2  x1 ) 2  ( y2  y1 ) 2  ( z2  z1 ) 2 . (3)
Координати точки M ( x, y, z) , що поділяє відрізок M1 M 2 , де M1 ( x1 , y1 , z1 ),
MM
M2 ( x2 , y2 , z2 ) , в даному відношенні   1 , визначаються за формулами
MM 2
x1  x2 y1  y2 z1  z2
x , y , z . (4)
1  1  1 
Якщо   1 , то одержуємо формули для координат середини відрізка
M1 M 2 :
x1  x2 y1  y2 z1  z2
x , y , z .
2 2 2
Приклад 1. У трикутнику з вершинами A(2;3), B(6;3), C(6;5) знайти
довжину бісектриси внутрішнього кута при вершині B .
Розв‗язання. З курсу елементарної геометрії відомо, що бісектриса кута
трикутника ділить протилежну сторону на частини, пропорційні до прилеглих
сторін цього кута. Знайдемо довжини цих сторін.
AB  (6  2) 2  (3  3) 2  4, BC  (6  6) 2  (5  3) 2  8.
Нехай M ( x , y ) – точка перетину бісектриси кута B із стороною AC.
AM AB 4 1
Тоді    .
MC BC 8 2
1
Отже, точка M ділить відрізок AC у відношенні   . Таким чином,
2
координати точки M ( x, y) знаходимо за формулами (2):
1 1
2 6 3   ( 5)
2  10 , 2 1  10 1
x y  ,  M  , .
1 3 1 3  3 3
1 1
2 2
Тепер можемо обчислити довжину бісектриси BM :
10 2 1 82 82 8 2
BM  (6  )  (3  ) 2  2  2  .
3 3 3 3 3
Розглянемо полярну систему координат, яка задається деякою точкою O ,
що називається полюсом, променем OA , який називається полярною віссю, а
також масштабною одиницею для вимірювання довжин відрізків. Нехай M –
довільна точка площини. Полярними координатами точки M( , )
22
називаються числа  (полярний радіус) і  (полярний кут), де   OM –
відстань точки M від полюса, а  – кут, на який треба повернути полярну вісь,
щоб її напрям співпав з напрямом променя OM (поворот здійснюють проти
годинникової стрілки). Очевидно, що   0 , 0    2 .
у


у


О х
х

рис.3
Якщо полюс співпадає з початком декартової системи координат, а
полярна вісь співнапрямлена з віссю Ox , то полярні координати  і  точки
M пов‘язані з її декартовими координатами x і y за допомогою формул
x   cos , y   sin , (5)
y
  x 2  y 2 , tg  . (6)
x
Приклад 2. Знайти полярні координати точки A(1,1) .
Розв‗язання. За формулою (6) маємо   1  1  2 , tg  1. Згідно з
 5
останньою рівністю   , або   , але точка A(1,1) лежить у першій
4 4
  
чверті, тому   . Отже, в полярних координатах точка A 2 , .
4  4
   2 
Приклад 3. Визначити відстань між точками M  3,  і N  4, ,
 3  3 
заданими в полярній системі координат.
Розв‗язання. Розглянемо трикутник OMN , дві вершини M і N якого
задані , а третя співпадає з полюсом O . За теоремою косинусів можна знайти
довжину сторони MN , а саме
MN 2  OM 2  ON 2  2OM  ON  cos MON .
Оскільки за означенням полярних координат
2  
OM  3, ON  4, MON    , то шукана відстань
3 3 3

MN  32  4 2  2  3  4  cos  9  16  12  13 .
3

23
 Розглянемо перетворення прямокутної системи координат.
1. Паралельне перенесення системи координат, тобто зсув координатних
осей, при якому змінюється положення початку системи координат, але напрям
осей не змінюється. (рис. 4)
2. Поворот системи координат, при якому обидві осі повертаються на
деякий кут відносно початку координат, а початок координат не змінюється.
(рис. 5)
y y' y' y

M (x, y ) My M (x, y)
My
M y'
M y'

x'
O' Mx'  x'
y0  Mx'
x0 
Mx x
O Mx x O

рис. 4
рис. 5
1. Нехай точка M у старій системі координат Oxy має координати x, y  , а
в новій системі координат O' x' y' – координати x , y  . Знайдемо зв‘язок між
старими і новими координатами точки M . З рис. 4 видно, що
x  x   x0 , y  y   y 0 , (7)
де x0 , y0  – декартові координати початку нової системи координат (точка
O' ) у старій системі координат. Розв‘язуючи рівняння (7) відносно x  і y  ,
знаходимо формули, що виражають нові координати точки M через старі
координати:
x   x  x0 , y   y  y 0 . (8)
2. Повернемо тепер стару систему координат Oxy відносно точки О на кут
 і дістанемо нову систему Ox' y' (рис. 5).
Розглянемо також дві полярні системи координат з полюсом у точці О і
полярними осями Ох і Ох. Тоді згідно з рис. 5 маємо
x   cos  , y   sin  , x    cos  , y    sin  .
Оскільки  =  + , то підставляючи це значення  у формули, дістаємо:
x  x cos  y sin , y  x sin  y cos . (9)
Розв‘язуючи рівняння (9) відносно x , y , знаходимо формули, що
виражають нові координати точки через старі координати:
x'  x cos  y sin , y'   x sin  y cos . (10)
24
 Здобуті формули встановлюють зв‘язок між старими x, y  і новими
x, y координатами точки M .

Завдання для самостійної роботи

1. У трикутнику з вершинами А(1;-3) , В(3;-5) і С(-5;7) знайти середини його

сторін і довжину медіани АМ.
2. Визначити довжини медіан трикутника, знаючи координати його вершин
А(3;-2) , В(5;2) і С(-1;4).
3. Відрізок АВ поділено на три рівні частини. Визначити координати точок
поділу відрізка, якщо А(2;1) і В(-4;3).
4. Знайти площу квадрата, якщо його суміжні вершини А(2;-1) і В(-1;3).
5. Задано трикутник з вершинами А(1;-1) , В(6;4) і С(2;6). Знайти центр мас
(точку перетину медіан) цього трикутника.
6. Знайти точку перетину медіан трикутника, знаючи координати його вершин
А(1;4) , В(-5;0) і С(2;-1) . Визначити довжину медіани СК.
7. Дано вершини трикутника А(7;2) , В(1;9) , С(-8;-11) . Знайти відстань від
точки перетину медіан до вершини А.
8. У трикутнику ABC відомо дві вершини А(3;0) і В(-5;7) і точка перетину його
медіан M(1;14). Знайти координати третьої вершини С трикутника.
9. У трикутнику з вершинами А(-2;0) , В(6;6) , С(1;-4) проведено бісектрису
АК. Знайти її довжину.
10.Дано трикутник з вершинами А(4;1) , В(7;5) і С(-4;7). Знайти точку перетину
бісектриси внутрішнього кута А з протилежною стороною ВС.
11.Дано трикутник з вершинами А(3;-5) , В(-3;3) і С(-1;-2) .Визначити довжину
бісектриси його внутрішнього кута при вершині А.
12.У паралелограмі ABCD задано вершини А(11;4) , В(-1;1) , С(5;7). Знайти
координати вершини D та довжину діагоналі BD.
13.Дано три вершини А(3;-7) , В(5;-7) і С(-2;5) паралелограма ABCD . Знайти
довжини діагоналей цього паралелограма.
14.Дано точки А(1;-2) і В(2;4) , які є вершинами паралелограма ABCD . Знайти
дві інші вершини паралелограма, якщо його діагоналі перетинаються в точці
М(3;1).
15.Визначити координати кінців відрізка АВ, розділеного на три рівних частини
точками М(3;1;3) і К(6;-1;1).
16.Довести, що трикутник з вершинами А(3;-1;2) , В(0;-4;2) , С(-3;2;1)
рівнобедрений.
17.У трикутнику з вершинами А(3;-1;5) , В(4;2;-5) , С(-4;0;3) обчислити
довжину медіани, проведеної з вершини А. Знайти центр мас трикутника.
18.Дано дві вершини А(1;-2;-4) , В(-2;2;1) паралелограма ABCD і точка
перетину діагоналей О(3;-2;6). Знайти дві інші вершини паралелограма та
обчислити довжини його діагоналей.
19.Знайти полярні координати точок A(2;0), B( 3;1), C (  2; 2) .
25
20.Знайти декартові координати точок, заданих в полярній системі координат
   
K  3;  , M (1;0), N  2;  .
 2  4
11 3
21.В полярній системі координат дано дві точки A  8,   
 , B  5,   – вершини
 12   4 
паралелограма ABCD , точка перетину діагоналей якого співпадає з
полюсом. Визначити дві інші вершини цього паралелограма та відстань між
ними.
22.В полярній системі координат задано трикутник OAB , одна з вершин якого
   
знаходиться в полюсі, а дві інші мають координати A  5,  , B  4,  .
 6  2
Обчислити площу цього трикутника та довжину сторони АВ.

Тема 5. Вектори та операції над ними. Лінійна залежність векторів.

Скалярний, векторний та мішаний добутки векторів.

Розрізняють векторні і скалярні величини. Скалярну величину можна

охарактеризувати одним числом, а векторна величина визначається числом і
напрямом. Прикладами скалярних величин є температура, маса, час, довжина,
площа, об‘єм, а прикладами векторних величин є сила, швидкість, прискорення.
Вектором називається напрямлений відрізок, який характеризується
довжиною і напрямом. Якщо A – початок вектора, а B – його кінець, то вектор
   
позначають AB або a . Довжина вектора позначається AB або a . Вектор,
довжина якого дорівнює одиниці, називається одиничним. Вектор, початок

якого співпадає з його кінцем, називається нульовим вектором і позначається 0 .
Вектори, що лежать на паралельних прямих (на одній прямій),
називаються колінеарними. Якщо вектори мають один і той самий напрям, то
називаються співнапрямленими, а якщо вони мають протилежні напрями, –
протилежно-напрямленими. Два вектори називаються рівними, якщо вони

співнапрямлені і мають однакові довжини. Ортом вектора a називають
 
одиничний вектор a 0 , співнапрямлений з вектором a .
Розглядають лінійні операції над векторами: суму, різницю векторів та
  
добуток вектора на число. Сумою векторів a і b є вектор c , який можна знайти
 
за правилом трикутника або правилом паралелограма. Різницею векторів a і b
   
називається вектор d  a  b , який в сумі з вектором b складає вектор
  
a .Добутком вектора a на число  називається вектор a , довжина якого
  
a   a , а напрям співпадає з напрямом вектора a , якщо   0 , і
  
протилежний до вектора a , якщо   0 . Якщо вектори a і b - колінеарні, то
26
   
існує таке число  , що b  a . Для будь-якого вектора a має місце рівність
    
a  a0 a , де a 0 -- орт вектора a .
  
Система векторів a1 , a2 ,..., an називається лінійно залежною, якщо
   
виконується рівність 1a1   2 a2  ...   n an  0 , в якій хоча б одне з чисел
1 , 2 ,...,  n відмінне від нуля. У лінійно залежній системі векторів завжди

існує вектор a k, який лінійно виражається через інші вектори системи. Якщо
  
жоден з векторів a1 , a2 , ..., an лінійно не виражається через інші, то таку система
векторів є лінійно незалежною.
 
Для того, щоб вектори a і b були колінеарними, необхідно і достатньо,
  
щоб виконувалась умова: a  b  0 , де  ,  – числа, які одночасно не
перетворюються в нуль. Отже, два колінеарні вектори завжди лінійно залежні.
Вектори, паралельні одній площині (лежать в одній площині),
  
називаються компланарними. Для того, щоб вектори a , b і c були
компланарними, необхідно і достатньо, щоб мала місце рівність:
   
a  b  c  0 , де числа  ,  , одночасно не перетворюються в нуль. Будь-
  
які три компланарних вектори є лінійно залежними. Якщо вектори a , b , c не
компланарні (лінійно незалежні), то вони утворюють базис тривимірного

векторного простору. Тоді довільний вектор d цього простору можна розкласти
  
за векторами a , b , c , тобто
   
d  a  b  c . (1)
     
Приклад 1. Нехай ABCD – тетраедр, в якому AB  b , AC  c , AD  d .
Виразити через дані вектори всі інші, які співпадають з ребрами тетраедра,
медіану DM грані BCD , а також вектор AP , де P – центр мас грані BCD .
  
Розв‗язання. Через задані вектори виразимо BC , BD і CD . Дістаємо
              
BC  AC  AB  c  b , BD  AD  AB  d  b , CD  AD  AC  d  c . Оскіл
ьки DM – медіана грані BCD , то M – середина сторони BC , тоді
    1    1   1   
DM  DB  BM   BD  BC  b  d  (c  b )  (b  c )  d .
2 2 2
Так як точка P – центр мас грані BCD (точка перетину медіан  BCD ), то
    2   1   2 1   
AP  AD  DP  AD  DM  d  (b  c )  d  (b  c  d ).
3 3 3 3 
Радіус-вектором точки M називається вектор OM , який з‘єднує
початок координат з точкою M .
Проекцією вектора AB на вісь l називається довжина відрізка A ' B '
( A ', B ' – проекції точок A, B на дану вісь), взята зі знаком  , коли напрям

27
 
вектора A ' B ' співпадає з напрямом осі l , і зі знаком  , якщо ці напрями
протилежні. Очевидно, що проекція вектора на вісь дорівнює добутку довжини
 
вектора на косинус кута  між вектором та віссю, тобто npl AB  AB cos  .

A' B'
l

 
Скалярним добутком двох векторів a і b називається число, що
дорівнює добутку їх довжин на косинус кута між ними, тобто
      
ab  (a , b )  a  b cos , де  – кут між a і b .
Алгебраїчні та геометричні властивості скалярного добутку можна знайти в
рекомендованій літературі (див. [7]).
З означення проекції вектора на вісь випливає:
     
a  b  a  npab  b  npb a .
  
Скалярний добуток ( a , a ) називається скалярним квадратом вектора a і
    2
позначається символом a 2 . Очевидно, що (a , a )  a 2  a , тобто скалярний
квадрат вектора дорівнює квадрату його довжини. З останньої формули легко
знаходиться довжина вектора:
   
a  a 2  (a , a ) .
  
Приклад 2. Вектори a і b утворюють кут   . Знайти довжину
  3
  
вектора c  2a  3b , якщо a  2, b  1 .
Розв‗язання. За означенням скалярного квадрата маємо

2         2   2
c  c 2  (2a  3b )  (2a  3b )  4a  12ab  9b  4 a  12 a b cos   9 b 
 
 4  2 2  12  2  1  cos
 9  12  16  12  9  13.  c  13.
3 
Координатами вектора a в ПДСК на площині називаються проекції
 
a x , a y вектора a на осі координат Ox, Oy , тоді a   ax , a y  . Аналогічно
    
записуємо координати вектора a у просторі: a   ax , a y , az  . Якщо i , j , k – орти

координатних осей Ox, Oy, Oz , то вектор a   ax , a y , az  можна записати у
   
вигляді a  axi  a y j  az k .

Якщо вектор a   ax , a y , az  утворює з осями координат Ox, Oy, Oz
відповідно кути  ,  ,  , тоді косинуси цих кутів називаються напрямними
28
 
косинусами вектора a і позначаються cos , cos  , cos  . Тоді мають місце
a a a
рівності cos   x , cos   y , cos   z .
a a a

Оскільки cos 2   cos 2   cos 2   1 , то вектор a0   cos ;cos  ;cos   є

ортом вектора a   ax , a y , az  .
 
Нехай вектори задано своїми координатами: a   ax , a y , az  , b   bx , by , bz  .
Тоді
1) лінійні операції над векторами визначаються так:
  
a  b   ax  bx , a y  by , az  bz  ,  a    ax ,  a y ,  az  ;

2) довжина вектора a   ax , a y , az  обчислюється за формулою:

a  ax  a y  az ;
2 2 2

3) скалярний добуток визначається за формулою:

 
a  b  axbx  a yby  azbz ;
4) кут  між векторами можна знайти з рівності:

ab axbx  a yby  azbz
cos     .
ax  a y  az bx  by  bz
2 2 2 2 2 2
a b
 
Крім того, умовою перпендикулярності векторів a і b є рівність:
axbx  a yby  azbz  0 ,
 
а умовою колінеарності векторів a і b є пропорційність їх координат:
ax a y az
  .
bx by bz
Зауважимо, що наведені вище формули для векторів, заданих своїми
координатами на площині, є аналогічними.
Якщо відомі координати початку вектора A( x1 , y1 , z1 ) і координати його

кінця B( x2 , y2 , z2 ) , то вектор має координати: AB   x2  x1, y2  y1, z2  z1  . Тоді

довжина вектора AB дорівнює відстані між точками A і B , тобто

AB  ( x2  x1 )2  ( y2  y1 )2  ( z2  z1 )2 .
Приклад 3. Дано трикутник з вершинами A(1;0), B(11 ; ), C(3;4). Довести,
що кут при вершині A в трикутнику ABC – прямий, та визначити інші кути
цього трикутника.
Розв‗язання. Для доведення того, що  кутBAC
 – прямий, достатньо
показати перпендикулярність
  векторів AB і AC . Знайдемо координати цих
векторів: AB  (2;1), AC  (2;4). Оскільки скалярний добуток цих векторів
 
дорівнює нулю: AB  AC  2  2  1  4  0, то вони є перпендикулярними, а
значить, кут BAC – прямий.
29
 Для визначення інших кутів трикутника розглянемо вектори
   
BA  (2; 1), BC  (4;3), CA  ( 2; 4), CB  ( 4; 3) ,
тоді
 
BA  BC 2  4  (1)  3 5 1
cos ABC       ,
BA  BC 22  (1)2  42  32 5 5 5
 
CA  CB (2)  (4)  (4)  (3) 20 2
cos ACB       .
CA  CB (2)2  (4)2  (4)2  (3) 2 10 5 5
1 2
Отже, ABC  arccos , ACB  arccos .
5 5
  
Векторним добутком двох векторів a , b називається такий вектор c , який
задовольняє умови:
  
1) вектор c перпендикулярний до векторів a , b ;
   
2) вектори a , b , c утворюють праву трійку, тобто з кінця вектора c видно,
 
що поворот від a до b здійснюється проти годинникової стрілки;
  
3) довжина вектора c дорівнює добутку довжин векторів a , b на синус кута
  
 між ними, тобто c  a  b sin  .
     
 
Векторний добуток a на b позначається: c  a  b або c  a , b .

 
c

 
a в


 
З означення випливає, що модуль векторного добутку a  b (довжина
  
вектора c ) дорівнює площі S паралелограма, побудованого на векторах a і b ,
 
тобто S  a  b .
 
Якщо вектори задано своїми координатами a   a1 , a2 , a3  , b   b1, b2 , b3  , то
їх векторний добуток можна обчислити так:
  
i j k
  a2 a3  a1a3  a1 a2 
a  b  a1 a2 a3  i j k,
b2 b3 b1b3 b1b2
b1 b2 b3
звідки
   a2 a3 a1 a3 a1 a2 
a b   , , 
 b2 b3 b1 b3 b1 b2 

30
  
Векторний добуток ненульових векторів a і b дорівнює нулю тоді і тільки
    
тоді, коли вектори колінеарні, тобто a  b  0  a  b .
Приклад 4. Знайти площу трикутника з вершинами A(2;2;2),
B(1;3;3), C(3;4;2).
 
Розв‗язання. Розглянемо вектори AB  (1;1;1), AC  (1;2;0) . За означенням
векторного добутку площа паралелограма, побудованого на цих векторах,
 
обчислюється за формулою S  AB  AC .
Тоді площа трикутника
1 1  
S ABC  S  AB  AC .
2 2  
Обчислимо векторний добуток AB  AC :
  
i j k
    
AB  AC   1 1 1  2i  j  3k .
1 2 0
Таким чином,
1   1 14
SABC  AB  AC  (2)2  12  (3)2  (кв. од.)
2 2 2
  
Мішаним добутком векторів a , b , c називається число, яке дорівнює
  
скалярному добутку вектора a на векторний добуток векторів b і c , тобто
      
a  (b  c) або a b c . Якщо вектори a , b , c – некомпланарні, то на них можна
 
побудувати паралелепіпед, тоді його об‘єм Vпар  ab c .
 
b xc

a

c



  
b
Можна показати, що об‘єм тетраедра, побудованого на векторах a , b , c ,
1  
визначають за формулою VT  ab c .
6
   
Якщо вектори a , b , c задано своїми координатами a   ax , a y , az  ,
 
b   bx , by , bz  , c   cx , c y , cz  , то їх мішаний добуток можна обчислити так
ax ay az
 
a b c  bx by bz .

cx cy cz

31
 Приклад 5. У просторі задано чотири точки А (1, 1, 1), В (4, 4, 4),
С (3, 5, 5), D (2, 4, 7). Знайти об‘єм тетраедра АВСD.
Розв‗язання. Оскільки об‘єм тетраедра АВСD дорівнює одній шостій
  
об‘єму паралелепіпеда, побудованого на векторах AB , AC і AD , то для його
визначення обчислимо мішаний добуток цих векторів. Оскільки
  
AB = (3, 3, 3), AC = (2, 4, 4), AD = (1, 3, 6), то
3 3 3
1    1
VT  АB  АC  AD  2 4 4  3 (куб. од.)
6 6
1 3 6
  
Для того, щоб вектори a   ax , a y , az  , b   bx , by , bz  , c   cx , c y , cz  були
лінійно незалежними (утворювали базис) необхідно й достатньо, щоб їх
мішаний добуток не дорівнював нулю:
ax a y az
bx b y b z  0 .
cx c y cz

Тоді будь-який вектор d тривимірного простору можна розкласти за цим
базисом (формула (1)).
  
Приклад 6. Показати, що вектори a =(5;4;3), b =(–3;–1;2), c =(–3;1;3)
утворюють
 базис тривимірного векторного простору та розкласти вектор
d =(12;9;10) за цим базисом.
  
Розв‘язання. Спочатку покажемо, що вектори a , b , c є лінійно
незалежними, для цього складемо визначник із координат цих векторів. Так як
визначник при транспонуванні не змінюється, то для зручності координати
векторів запишемо по стовпцях. Оскільки
5 3 3
4  1 1 =–15–9–24–(9–36+10)=–310,
3 2 3

 
то вектори a , b , c утворюють базис тривимірного векторного простору.

Вектор d також належить цьому простору, тому його можна розкласти за цим
   
базисом, тобто d = a  b  c .
Запишемо розклад вектора у координатній формі:
12  5   3   3
       
 9     4     1     1  ,
10  3 2  3 
       
5  3  3  12;

звідки дістаємо систему рівнянь 4      9; яку розв‘яжемо методом
3  2  3  10.
 1
32
Крамера.
5 3 3
Оскільки визначник системи = 4 1 1 =–310, то ця система має
3 2 3
єдиний розв‘язок. Обчисливши визначники 1 ,  2 і  3
12  3  3 5 12  3 5  3 12
1= 9  1 1 =–93, 2= 4 9 1 =–62, 3= 4  1 9 =31,
10 2 3 3 10 3 3 2 10
дістанемо

1  93   62  31
  3;   2   2;   3   1 .
  31   31   31
       
Отже, d =3 a +2 b – c , де (3, 2, –1) – координати вектора d у базисі ( a , b , c ).

Завдання для самостійної роботи

1. У трикутнику ABC проведено медіани AD , BE і CF . Показати, що

   
AD  BE  CF  0.
   
2. Задано правильний шестикутник ABCDEF , в якому AB  a , AE  b .
 
Виразити через a і b всі вектори, що збігаються з іншими сторонами та
діагоналями шестикутника.
    
3. На векторах AB  b , AC  c , AA1  d побудовано паралелепіпед
ABCD A1 B1C1 D1 . Через задані вектори виразити вектори, що співпадають з
ребрами, діагоналями та діагоналями граней цього паралелепіпеда.
     
4. Знаючи, що a  2,

 
b  3 ,  a , b  , знайти скалярний добуток a  b ,
6
     
скалярний добуток (2a  3b )(a  b ) та довжину вектора a  2b .
  2  
5. Вектори a і b утворюють кут , причому a  3, b  4 . Обчислити:
3
   
скалярний добуток a  b , скалярні квадрати a 2 і b 2 , скалярний добуток
       
(3a  b )(a  2b ) та довжини векторів a  b , a  b .
6. Обчислити довжину діагоналей паралелограма, побудованого на векторах
          
a  m  2n, b  2m  n , якщо m  1, n  2, (a , b )  .
3
7. Обчислити довжину діагоналей паралелограма, побудованого на векторах
          
a  5 p  2q , b  p  3q , якщо відомо, що p  2 2, q  3,   p, q   .
4
      
8. Задано вектори a  3i  2 j , b  5i  j . Знайти скалярний добуток ab , кут
     
між векторами a , b , довжину вектора a  b та проекцію вектора a на b .
33
     
9. Для векторів a  (1;7), b  (3;4) визначити 5a  b , довжину вектора a ,
 
напрямні косинуси та орт вектора b , скалярний добуток ab , кут між
     
векторами a , b , довжину вектора a  b і проекцію вектора b на a .
  
10.Для векторів a  (6; 8), b  (2;1) визначити довжину вектора a , орт вектора
    
b , кут між векторами a , b та довжину вектора 2a  3b .
11.Знайти довжини, напрямні косинуси, орти векторів AB і AС та кут між
ними, якщо А(-2;1), В(5;2) і С(1;-3).
12.У трикутнику АВС задано вершини А(3;2) , В(5;-2) і С(1;0). Знайти
внутрішні кути цього трикутника та довжину медіани АМ.
13.Вершинами трикутника є точки А(5;0) , В(0;1) і С(3;3) . Визначити внутрішні
кути та довжини сторін цього трикутника.
14.Показати, що трикутник з вершинами А(-1;6) , В(-5;-2) , С(1;0) є
прямокутним. Знайти його гострі кути та довжини катетів.
15.Дано вершини чотирикутника А(1;-2) , В(1;3) і С(-3;1) і D(-5;-5). Показати,
що його діагоналі взаємно-перпендикулярні.
16.Дано три вершини А(4;2) , В(5;7) і С(-3;4) паралелограма ABCD . Знайти
четверту вершину D і гострий кут паралелограма.
17.Дано точки А(1;3) , В(4;7) , С(2;8) і D(-1;4) .Показати, що чотирикутник
ABCD – паралелограм. Знайти 
кут між діагоналями.
 
18.Для векторів a  (3; 4;1), b  (1;2;6) визначити довжину вектора a ,
 
напрямні косинуси вектора b , скалярний добуток ab , кут між векторами
     
a , b , довжину вектора 3a  4b , проекцію вектора a на b і векторний
 
добуток  b .
a
       
19.Для векторів a  4i  2 j  4k , b  6i  3 j  2k визначити скалярний добуток
     
ab , кут між векторами a , b , довжину вектора a  5b , проекцію вектора b на
  
a і векторний добуток a  b .
20.Знайти площу паралелограма, побудованого на векторах
       
a  i  2 j  3k , b  3i  j  4k .

21.Знайти координати вектора MN , його довжину та напрямні косинуси, якщо

M (5;9;2), N (5;4;12) . Знайти скалярний та векторний добутки векторів MN
і AB  (1;2;3) .
22.Задано точки А(-2;3;-4) , В(3;2;5) , С(1;-1;2) і D(3;2;-4). Обчислити кут між
векторами AB і CD та знайти проекцію вектора AB на CD .
23.Знайти внутрішні кути трикутника з вершинами А(5;2;-4), В(9;-8;-3) і С(16;-
6;-11).
24.Показати, що чотирикутник з вершинами А(5;2;6) , В(6;4;4) , С(4;3;2) і
D(3;1;4) є квадратом. Знайти довжину його діагоналі та обчислити площу.
25.Обчислити площу трикутника з вершинами А(2;3;5), В(4;1;8) і С(6;3;-1).

34
   
26.Показати, що вектори a  (1;2;3), b  (2;1;5), c  (3;1;2) – компланарні.
27.Перевірити, чи лежать точки А(1;2;-3) , В(2;4;-1) , С(3;2;5) і D(-1;3;2) в одній
площині. Якщо точки не лежать в одній площині, то знайти об'єм
паралелепіпеда, побудованого на векторах AB, AC, AD .
  
28.Показати, що вектори a , b , c утворюють базис тривимірного векторного
простору та розкласти вектор d за цим базисом, якщо:
   
а) a =(1;2;-1), b =(3;6;1), c =(3;9;3), d =(2;7;0);
   
б) a =(2;1;3), b =(2;-3;1), c =(1;2;1), d =(0;11;3).
29.Обчислити об'єм тетраедра з вершинами А(2;-1;1) , В(5;5;4) , С(3;2;-1) і
D(4;1;3).
30. Дано вершини тетраедра А(2;3;1) , В(4;1;-2), С(6;3;7) і D(-5;-4;8). Знайти
довжину його висоти, опущеної з вершини D.

Тема 6. Рівняння лінії на площині. Пряма лінія на площині.

Лінія на площині задається як деяке геометричне місце точок, тобто

множина точок, які володіють певною (притаманною тільки їм) властивістю.
Рівнянням лінії на площині називається рівняння відносно змінних x і y ,
якому задовольняють координати довільної точки даної лінії і тільки вони.
В загальному вигляді рівняння лінії на площині в прямокутних декартових
координатах має вигляд: F ( x, y)  0 .
Щоб скласти рівняння лінії як деякого геометричного місця точок (ГМТ)
площини, необхідно:
1) розглянути довільну точку лінії M ( x, y) з біжучими координатами x , y ;
2) записати загальну властивість точок даної лінії у вигляді аналітичного
виразу, який пов‘язує змінні x , y з відомими параметрами;
3) спростити вираз і вивести рівняння лінії відносно змінних x , y .
Приклад 1. Скласти рівняння геометричного місця точок, рівновіддалених
від двох даних точок A( 2,4) і B( 6,8) .
Розв‗язання. Нехай M ( x, y) – довільна точка даної множини, тоді
AM  BM за умовою. Знайдемо відстані між точками:
AM  ( x  2) 2  ( y  4) 2 , BM  ( x  6) 2  ( y  8) 2 .
Таким чином, рівняння даного геометричного місця точок має вигляд:
( x  2) 2  ( y  4) 2  ( x  6) 2  ( y  8) 2 .
Для спрощення рівняння піднесемо до квадрату обидві його частини та
розкриємо дужки, дістанемо
x 2  4 x  4  y 2  8 y  16  x 2  12 x  36  y 2  16 y  64 .
Звідки одержуємо рівняння прямої 2x  y  10  0.

35
 Дійсно, геометричним місцем точок, рівновіддалених від двох даних точок
A і B , є пряма, яка перпендикулярна до відрізку AB і проходить через його
середину.
Всяке рівняння першого степеня відносно x , y визначає на площині деяку
пряму. Розглянемо основні види рівнянь прямої, які використовують при
розв‗язуванні задач:
1) Ax  By  C  0 – загальне рівняння прямої, в якому A, B, C – сталі
коефіцієнти, причому A 2  B 2  0 . У цьому рівнянні числа A, B є

координатами вектора n  { A, B} , перпендикулярного до даної прямої;
2) A( x  x0 )  B( y  y0 )  0 – рівняння прямої, що проходить через дану
 
точку M ( x0 , y0 ) перпендикулярно до вектора n  { A, B} ( вектор n називається
вектором нормалі);
3) y  y0  k ( x  x0 ) – рівняння прямої, що проходить через задану точку
M ( x0 , y0 ) , і має кутовий коефіцієнт k ( k  tg , де  – кут між прямою і
додатним напрямом осі Ox );
4) y  kx  b – рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом k , що відтинає на
осі Oy відрізок b ;
x  x1 y  y1
5)  – рівняння прямої, що проходить через дві задані точки
x2  x1 y2  y1
M ( x1 , y1 ) і M ( x2 , y2 ) ;
x  x1 y  y1
6)  – канонічне рівняння прямої, що проходить через точку
l m  
M ( x1 , y1 ) паралельно до вектора s  {l , m} ( вектор s називається напрямним
для даної прямої );
x y
7)   1 – рівняння прямої у відрізках, в якому a , b – величини
a b
відрізків, які відтинає пряма на осях Ox і Oy відповідно;
8) x cos  y sin  p  0 – нормальне рівняння прямої, в якому p –
довжина перпендикуляра, опущеного з початку координат на дану пряму, а  –
кут, утворений цим перпендикуляром з додатним напрямком осі Ox .
Якщо відомі кутові коефіцієнти k 1 і k 2 двох прямих, то кут між ними
визначається за формулою
k  k1
tg  2 . (1)
1  k1 k 2
Звідси випливає, що умова паралельності двох прямих має вигляд
1
k1  k2 , а умова перпендикулярності двох прямих: k1   .
k2

36
 Відстань від точки M ( x1 , y1 ) до прямої Ax  By  C  0 визначається за
Ax1  By1  C
формулою d . (2)
A B
2 2

Приклад 2. У трикутнику ABC з вершинами A(4;3), B(16;6), C(20;16)

знайти рівняння сторін AB, BC , кут при вершині B , рівняння висоти CD та її
довжину.
Розв‗язання. 1) Визначимо рівняння сторони AB як рівняння прямої, що
проходить через дві точки A(4;3), B(16;6) :
y3 x4 y3 x4 y3 x4
 ;  ;  ; звідки маємо
 6  3 16  4 9 12 3 4

4 y  12  3x  12; 3x  4 y  24  0.
Розв‗язавши це рівняння відносно y , знайдемо кутовий коефіцієнт прямої
3 3
y   x  6,  k AB   .
4 4
Знайдемо тепер рівняння прямої BC , що проходить через дві точки
B(16;6), C(20;16) :
y6 x  16 y  6 x  16 y  6 x  16
 ;  ;  ; звідки маємо
16  6 20  16 22 4 11 2

11 11
11x  2 y  188  0 ( BC),  y x  94,  k BC  .
2 2
2) Для знаходження величини кута B застосуємо формулу (1):
k  k1
tg  2 .
1  k1 k 2
Оскільки кут B утворено прямими AB і BC , для яких задано кутові
3 11
коефіцієнти k AB   і k BC  , то
4 2
3 11
 
k  k BC 4 2   25  2 .
tgB  AB 
1  k AB  k BC  3  11 4  16,5
1   
 4 2
Отже, B  arctg2  63 26'  111
o
, рад.
 
Зауважимо, що кут B можна знайти як кут між векторами BA і BC .
3) Оскільки висота CD перпендикулярна до сторони AB , то кутовий
коефіцієнт прямої CD знаходимо з умови перпендикулярності прямих
1 3 4
k CD   . Так як k AB   , то k CD  .
k AB 4 3

37
 Визначимо рівняння прямої CD , що проходить через точку C(20;16) і має
4
кутовий коефіцієнт k CD  . Тоді
3
4
y  16  ( x  20),  4 x  3 y  32  0 (CD).
3
Для знаходження довжини висоти CD обчислимо координати точки D як
точки перетину прямих AB і CD , розв‗язавши систему рівнянь:
3x  4 y  24  0,
 звідки x  8, y  0,  D(8;0).
4 x  3 y  32  0,
За формулою відстані між двома точками знаходимо довжину CD :
CD  (20  8) 2  (16  0) 2  20.
Зауважимо, що довжину CD можна знайти простіше: як відстань від точки
С до прямої AB за формулою (2).

Завдання для самостійної роботи

1. Записати рівняння геометричного місця точок, сума квадратів відстаней яких

від точок А(-3;0) , В(3;0) дорівнює 50.
2. Записати рівняння геометричного місця точок, сума відстаней яких від точок
А(-2;0) , В(2;0) дорівнює 2 5.
3. Скласти рівняння лінії, кожна точка якої знаходиться вдвічі далі від точки
А(4;0), ніж від точки В(1;0).
4. Скласти рівняння геометричного місця точок, які відстоять від точки А(3;0)
вдвічі ближче, ніж від прямої x  12.
5. Дано дві точки М(5;2) і N(3;-1). Скласти рівняння прямої, що проходить

через точку М перпендикулярно до вектора MN .
6. Скласти рівняння прямої, що проходить через дві точки А(5;2) , В(3;-1).
Визначити її напрямний вектор і вектор нормалі, кутовий коефіцієнт та
відрізки, які відтинає пряма на осях.
7. Через точку А(1;3) провести пряму: а) паралельну, б) перпендикулярну до
прямої ВС, якщо В(2;4) , С(5;-1).
8. Визначити кут між прямими 3x  y  3  0 , 2 x  y  7  0 та знайти їх точку
перетину.
9. Показати, що прямі 4 x  3 y  2  0 , 8x  6 y  13  0 паралельні та знайти відстань
між ними.
10.Скласти рівняння сторін трикутника АВС, якщо А(1;-2) , В(-2;1), С(4;-3).
11..У трикутнику з вершинами А(2;2) , В(-2;-1) , С(-5;3) проведено медіани АК і
СМ. Скласти рівняння цих медіан та знайти кут між ними.

38
12.У трикутнику з вершинами А(2;-5), В(1;-3), С(4;1) скласти загальне рівняння
висоти АК, канонічне і параметричні рівняння медіани ВМ та знайти
довжину висоти АК.
13.Дано вершини трикутника А(1;-2) , В(5;4) і С(-2;0) . Скласти рівняння
медіани СМ, висоти ВN і бісектриси АК.
14.Дано вершини трикутника А(-12;-2), В(4;10) і С(-6;-10). Написати рівняння
бісектриси внутрішнього кута А і знайти її довжину.
15.Написати рівняння висот трикутника, вершини якого знаходяться в точках
А(2;5) , В(-4;3) , С(6;-2).
16.Обчислити площу трикутника, обмеженого прямою MN та осями координат,
якщо M(-3;-4), N(6;2).
17.Знайти проекцію точки М(-6;4) на пряму x  5 y  3  0 .
18.Знайти точку, симетричну точці М(-2;-2) відносно прямої x  y  3  0 .
19.У паралелограмі АВСD задано вершини А(-3;-1), В(2;2) і точку перетину
його діагоналей Р(3;0). Скласти рівняння сторін паралелограма.
20.У паралелограмі АВСD задано рівняння двох його сторін x  4 y  1  0 ,
3x  y  2  0 і точка перетину діагоналей О(1;-3). Знайти рівняння двох
інших сторін паралелограма.
21.У квадраті задано вершину А(2;-5) та рівняння однієї з його сторін
x  2 y  7  0 . Знайти площу квадрата.
22.Записати рівняння бісектрис кутів, утворених прямими x  3 y  5  0 ,
3x  y  2  0 .
23.Дано пряму 2 x  3y  4  0 . Скласти рівняння прямих, що проходять через
точку М(2;1) під кутом 45o до даної прямої.
24.Скласти нормальне рівняння для кожної з прямих:
а) 4 x  3 y  10  0 ; б) 12 x  5 y  13  0 ; в) 2x  y  5  0 .

Тема 7. Криві другого порядку

Лінія називається лінією (кривою) другого порядку, якщо вона

визначається рівнянням другого степеня відносно змінних x , y , тобто
рівнянням виду Ax 2  By 2  Cxy  Dx  Ey  F  0 ,
де A, B , C , D, E , F – числа, причому хоча б одне з чисел A, B, C відмінне від
нуля. До ліній другого порядку належать коло, еліпс, гіпербола і парабола.

39
 Колом називають множину точок площини, для кожної з яких відстань до
даної точки (центра) дорівнює сталому числу (радіусу кола). Канонічне
рівняння кола радіуса R з центром в точці K( x0 , y0 ) має вигляд:
( x  x0 ) 2  ( y  y0 ) 2  R 2 .
Еліпсом називають множину точок площини, для кожної з яких сума
відстаней до двох даних точок (фокусів) є сталою величиною, більшою за
відстань між фокусами. Сталу суму відстаней від довільної точки еліпса до
фокусів позначають через 2a , відстань між фокусами позначають 2c .
Очевидно, що a  c. Нехай систему координат вибрано так, що фокуси
еліпса розміщені на осі Ox або Oy симетрично відносно початку координат.
Канонічне рівняння еліпса має вигляд:
x2 y2
2
 2  1, де b 2  a 2  c 2 .
a b

Якщо фокуси еліпса лежать на осі абсцис (ординат), то відрізок

a  OA1  OA2 називають великою (малою) піввіссю, а відрізок b  OB1  OB2 –
малою (великою) піввіссю еліпса.
Ексцентриситетом еліпса називають відношення відстані між фокусами
c
2c до великої осі 2a , тобто   ,   1. Директрисами еліпса називаються
a
a
прямі, рівняння яких x   . Фокальні радіуси точки M (відстані від точки

M до фокусів ) визначаються за формулами
r1  a  x, r2  a  x.
Приклад 1. Записати канонічне рівняння еліпса, фокуси якого розміщені
на осі абсцис симетрично відносно початку координат, якщо його
1
ексцентриситет   , а відстань між директрисами дорівнює 32 .
2

40
 x2 y 2
Розв‗язання. Для визначення канонічного рівняння еліпса   1,
a 2 b2
знайдемо параметри a і b . Оскільки рівняння директрис еліпса має вигляд
a a
x   , то відстань між директрисами 2d  2  32 . Звідси дістаємо:
 
1 c
a  16    16   8. Оскільки ексцентриситет еліпса дорівнює   , то
2 a
1
c    a   8  4 . Тоді b2  a2  c2  82  42  64  16  48.
2
x2 y 2
Отже, шукане рівняння еліпса має вигляд   1.
64 48
Гіперболою називають множину точок площини, для кожної з яких
різниця відстаней до двох даних точок (фокусів) є сталою величиною, меншою
за відстань між фокусами. Вказана різниця береться за абсолютним значенням і
позначається через 2a , відстань між фокусами позначають через 2c . За
означенням: a  c. Якщо систему координат вибрано так, що фокуси гіперболи
розміщені на осі Ox симетрично відносно початку координат, то канонічне
рівняння гіперболи має вигляд:
x2 y2
  1,
a 2 b2
де b 2  c 2  a 2 , a  OA1  OA2 називається дійсною, а b  OB1  OB2 –
уявною піввіссю.
y

М (х,у)
b
x
F1(–c,0) O a F2 (c,0)

Рис.2
Ексцентриситетом гіперболи називають відношення відстані між
c
фокусами 2c до дійсної осі 2a , тобто   ,   1. Асимптотами гіперболи
a
b
називаються прямі y   x. Фокальні радіуси точки M (відстані від точки
a
M до фокусів ) визначаються за формулами r1  x  a , r2  x  a .
a
Директрисами гіперболи називаються прямі, рівняння яких x   .


41
 x2 y2
Рівняння виду    1 визначає гіперболу, фокуси якої розміщено на
a 2 b2
осі ординат симетрично відносно початку координат; у цьому випадку дійсна
c
вісь дорівнює 2b , тоді   .
b
Приклад 2. Нехай фокуси гіперболи лежать на осі абсцис симетрично
відносно початку координат. Записати рівняння гіперболи, якщо:
1) відстань між фокусами дорівнює 8, а відстань між директрисами 6;
2) директриси задано рівняннями x  3 2 , x  3 2 , а кут між
асимптотами – прямий;
3) ексцентриситет дорівнює  = 2, а уявна піввісь b = 3;
4
4) гіпербола проходить через точку А (3; 2) і має асимптоти y   x .
3
Розв‗язання. 1) Координати фокусів F1 (–c; 0); F2 (c; 0), тому з умови
2a
2с = 8; с = 4. За умовою відстань між директрисами  6 , тобто a  3 .

c c
Оскільки   , то a  3 , звідки a 2  3c  12 . Тоді b2  c2  a2 
a a
x2 y2
 16  12  4 . Отже, шукане рівняння гіперболи   1.
12 4
2) Оскільки кут між асимптотами прямий, то a  b . Тоді c 2  a 2  b 2  2a 2 ,
c a
тобто c  a 2 . Оскільки    2 , а з рівнянь директрис маємо:  3 2 , то
a 
2 2
x y
a  3 2  2  6 і b  6 . Отже, рівняння шуканої гіперболи:   1.
36 36
c
3) Оскільки    2 , то c  2a . Враховуючи те, що b  3 , дістаємо
a
a  c  b  4a  9 , тобто 3a 2  9 , звідки a 2  3 . Отже, маємо рівняння
2 2 2 2

x2 y2
  1.
3 9
4) Точка А (3; 2) належить гіперболі, тому її координати задовольняють
9 4
рівняння гіперболи 2  2  1 . З рівняння асимптот гіперболи випливає
a b
b 4 4
співвідношення  , тобто b  a . Підставивши значення b у рівняння
a 3 3
гіперболи, знайдемо a 2

9 4 9  16  4  9 27
  1,  1, 16a 2  108, a 2  .
a 2
16 2 16a 2
4
a
9
4 2 2 16 27 4x2 y 2
Тоді b  2 a  
2
 12 . Отже, шукане рівняння   1.
3 9 4 27 12
42
 Параболою називають множину точок площини, для кожної з яких
відстань до даної точки площини (фокуса параболи) дорівнює відстані до даної
прямої (директриси параболи). Відстань від фокуса до директриси позначають
через p. Нехай систему координат вибрано так, щоб вісь абсцис проходила
через фокус гіперболи перпендикулярно до директриси, а початок координат
містився посередині між фокусом і директрисою. Тоді канонічне рівняння
параболи, яка симетрична відносно осі абсцис і проходить через початок
координат, має вигляд:
y 2  2 px.
У цьому випадку парабола лежить у правій півплощині, а її директриса
p
визначається рівнянням x   . Фокальний радіус довільної точки M
2
p
параболи обчислюється за формулою r x .
2

Рис.3
Якщо парабола симетрична відносно осі абсцис, лежить у лівій півплощині
і проходить через початок координат, то її рівняння має вигляд
y 2  2 px.
У випадку, коли парабола симетрична відносно осі ординат і проходить
через початок координат, вона визначається рівнянням: x 2  2 py (парабола
міститься у верхній півплощині), або x 2  2 py (парабола міститься у нижній
півплощині).
Приклад 3. Обчислити фокальний радіус точки M , яка має абсцису x  7
і лежить на параболі y 2  20 x.
Розв‗язання. Фокальний радіус точки M параболи обчислюють за
p 10
формулою r  x  . Оскільки x  7, 2 p  20 , то r  7   12 .
2 2
Загальне рівняння кривих другого порядку
Ax  By  Cxy  Dx  Ey  F  0 можна звести до канонічного виду за
2 2

допомогою паралельного перенесення або повороту системи координат.

Приклад 4. Записати рівняння кривої в канонічному вигляді, визначити
тип кривої та її основні характеристики, якщо 4 x 2  9 y 2  40 x  36 y  100  0 .
Розв‗язання. Виділимо повні квадрати у рівнянні і зведемо його до
канонічного вигляду: (4 x 2  40 x)  (9 y 2  36 y)  100  0 ,
43
 4( x 2  10 x  25)  4  25  9( y 2  4 y  4)  9  4  100  0 ,
( x  5)2 ( y  2)2
4( x  5)  9( y  2)  36 ,
2 2
  1.
9 4
Перейдемо до нової системи координат з початком в точці O '(5; 2) , яка
утворюється із старої системи паралельним перенесенням осей за допомогою
( x ')2 ( y ')2
рівностей x '  x  5, y '  y  2 . Дістанемо рівняння   1, яке визначає
9 4
в новій системі координат еліпс з фокусами, що лежать на осі O ' x ' (прямій
y  2 ) симетрично відносно точки O '(5; 2) . Оскільки a  3, b  2 , то в новій
системі координат вершини еліпса такі:
xA1  3, yA1  0, xA2  3, yA2  0, xB1  0, yB1  2, xB2  0, yB2  2 .
' ' ' ' ' ' ' '

Скориставшись формулами x  x ' 5, y  y ' 2 , знайдемо координати

вершин в старій системі, дістанемо: A1 (2; 2), A2 (8; 2), B1 (5; 4), B2 (5;0) .
Оскільки c  a 2  b 2  9  4  5 , то фокуси еліпса в старій системі
c 5
координат F1 ( 5  5; 2), F2 ( 5  5; 2) . Ексцентриситет еліпса   
a 3
a 9
Директриси еліпса -- прямі, рівняння яких в новій системі x'     , тоді в
 5
9 9
старій системі координат директриси мають вигляд x   5, x    5.
5 5
Самостійно побудуйте цей еліпс, його фокуси і директриси.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначити, які криві задаються такими рівняннями, знайти їх основні

параметри та побудувати, якщо:
а) 9 x 2  25 y 2  225; б) 3x 2  4 y 2  12 ; в) x 2  8 y  0 ;
г) 16x 2  9 y 2  144; б) 4 y 2  9 x 2  36 ; в) y 2  20x  0 .
2. Скласти рівняння еліпса, фокуси якого лежать на осі Ох симетрично
відносно початку координат, якщо:
а) велика вісь дорівнює 26, а відстань між фокусами – 10;
б) відстань між фокусами дорівнює 6, а відстань між директрисами – 24;
в) відстань між фокусами дорівнює 16, а ексцентриситет – 4/5;
г) мала вісь дорівнює 4, а відстань між директрисами – 10.
3
3. Еліпс проходить через точку М(1;1) і має ексцентриситет   . Скласти
5
рівняння еліпса, якщо його фокуси лежать на осі Ох симетрично відносно
початку координат.

44
4. Скласти рівняння еліпса з центром в початку координат, якщо один із його
2
фокусів знаходиться в точці (6;0), а ексцентриситет   .
3
5. Записати рівняння еліпса, якщо сума його півосей дорівнює a  b  10 , а
відстань між фокусами, які лежать на осі Ох симетрично відносно початку
координат, дорівнює 4 5 .
6. Скласти рівняння еліпса, фокуси якого лежать на осі Оy симетрично
відносно початку координат, якщо:
а) велика піввісь дорівнює 8, а відстань між фокусами – 14;
б) відстань між фокусами дорівнює 10, а ексцентриситет – 5/7;
в) мала вісь дорівнює 16, а ексцентриситет – 3/5.
7. Знайти рівняння гіперболи, фокуси якої лежать на осі Ох симетрично
відносно початку координат, якщо:
а) дійсна вісь дорівнює 6, а відстань між фокусами – 10;
4
б) уявна вісь дорівнює 16, а рівняння асимптот y   x ;
3
в) відстань між директрисами дорівнює 8/3, а ексцентриситет – 3/2;
3
г) відстань між фокусами дорівнює 10 2 , а рівняння асимптот y   x.
4
8. Скласти рівняння гіперболи з фокальною віссю Ох, якщо вона проходить
2
через точку М(6;2), а її асимптоти мають рівняння y   x .
3
9. Скласти рівняння гіперболи, фокуси якої лежать на осі абсцис симетрично
відносно початку координат, якщо її ексцентриситет   2 , а точка М(-5;3)
лежить на цій гіперболі.
13
10.Сума півосей гіперболи a  b  17 , а ексцентриситет   . Записати
12
рівняння гіперболи та знайти її фокуси, якщо вони розміщені на осі Ох
симетрично відносно початку координат.
3
11.Асимптоти гіперболи y   x , задано рівняннями , а один із фокусів
4
знаходиться в точці (-10;0). Записати рівняння гіперболи і знайти її
ексцентриситет. Скласти рівняння спряженої гіперболи до даної.
12.Знайти рівняння гіперболи, фокуси якої лежать на осі Оy симетрично
відносно початку координат, якщо:
а) дійсна вісь дорівнює 24, а відстань між фокусами – 26;
б) відстань між фокусами дорівнює 16, а ексцентриситет – 8/5;
4
в) відстань між фокусами дорівнює 10, а рівняння асимптот y   x .
3
13.Скласти рівняння параболи з вершиною в початку координат і фокусом а)
F (6,0) , б) F (2,0) , в) F (0, 8) .
14.Скласти рівняння параболи з вершиною в початку координат, якщо ця
парабола проходить через точку A і має вказану вісь симетрії:
45
 а) A(2;4), Ox ; б) A(1; 2), Ox ; в) A(6;2), Oy .
15.На параболі y  6 x знайти точку, фокальний радіус якої дорівнює 4,5.
2

Знайти відстань від неї до вершини параболи.

16.Визначити, які криві задаються такими рівняннями, знайти їх основні
параметри та побудувати, якщо:
а) x 2  4 y 2  2 x  16 y  1  0 ; б) x 2  y 2  6 x  10 y  15  0 ;
в). 2 x 2  3 y 2  12x  12 y  0 ; г) 2 y 2  2 y  x  2  0 ;
д) 4 y 2  25x 2  8 y  100x  196  0 ; е) x 2  4 x  4 y  8  0 .

Тема 8. Площина і пряма у просторі.

Кожна площина у декартових координатах визначається рівнянням
першого степеня, і навпаки: кожне рівняння першого степеня відносно x , y , z
визначає у просторі деяку площину. В залежності від того, як задається
площина, розглядають різні види її рівняння:
1) Ax  By  Cz  D  0 – загальне рівняння площини, в якому A, B , C , D –

сталі коефіцієнти, причому A2  B 2  C 2  0 . Вектор n  ( A, B, C)
перпендикулярний до даної площини (вектор нормалі);
2) A( x  x0 )  B( y  y0 )  C( z  z0 )  0 – рівняння площини, що проходить

через дану точку M ( x0 , y0 , z0 ) і має вектор нормалі n  ( A, B, C) ;
x y z
3)    1 – рівняння площини у відрізках на осях, в якому a , b , c , –
a b c
величини відрізків, які відтинає площина на осях координат;
x  x1 y  y1 z  z1
4) x2  x1 y2  y1 z2  z1  0 – рівняння площини, що проходить через три
x3  x1 y3  y1 z3  z1
задані точки M1 ( x1 , y1 , z1 ) , M2 ( x2 , y2 , z2 ) і M 3 ( x3 , y3 , z3 ) ;
5) x cos  y sin   z cos  p  0 – нормальне рівняння площини, в якому
cos ,sin  ,cos – напрямні косинуси вектора нормалі площини, p – відстань
від початку координат до площини.
z 
N
M
M0

О y
x
Рис.1

46
 Відстань від точки M 0 ( x0 , y0 , z0 ) до площини Ax  By  Cz  D  0
Ax0  By0  Cz0  D
визначається за формулою d .
A2  B 2  C 2
 
Якщо задано вектори нормалі n1  ( A1 , B1 , C1 ) і n2  ( A2 , B2 , C2 ) двох
площин, то кут  між площинами визначається за формулою
A1 A2  B1 B2  C1C2
cos  .
A1  B1  C1 A2  B2  C2
2 2 2 2 2 2


 N1
N2 


Рис.2
Умова паралельності ( перпендикулярності ) площин має вигляд:
A1 B1 C1 D1
   ( A1 A2  B1 B2  C1C2  0 ).
A2 B2 C2 D2
Приклад 1. Скласти рівняння площини, яка проходить через точки
A(1;4;5) , B( 4;2;3) і перпендикулярна до площини 3x  5y  6z  8  0 .
Розв‗язання. Очевидно, за вектор нормалі  шуканої площини можна взяти
  
вектор n1 , перпендикулярний до векторів AB  (3;2;2) і n  (3;5;6) , де n –
вектор нормалі  заданої площини. З означення векторного добутку випливає, що
 
вектор n1  AB  n є перпендикулярним до векторів AB і n . Отже,
  
i j k
     
n1  AB  n  3  2 2  2i  24 j  21k .
3 56
Оскільки шукана площина проходить через точку A(1;4;5) і має вектор

нормалі n1  {2;24;21} , то рівняння цієї площини має вигляд:
2( x  1)  24( y  4)  21( z  5)  0  2 x  24 y  21z  7  0.

Пряма у просторі може задаватися такими рівняннями:

x  x1 y  y1 z  z1
1)   – канонічне рівняння прямої, яка проходить
l m p

через точку M1 ( x1 , y1 , z1 ) паралельно до вектора s  (l, m, p) , який називають
напрямним для прямої;

47
 2) x  x1 lt , y  y1  mt , z  z1  pt – параметричне рівняння прямої,

що проходить через точку M1 ( x1 , y1 , z1 ) паралельно до вектора s  (l, m, p) ;
x  x1 y  y1 z  z1
3)   – рівняння прямої, що проходить через дві
x2  x1 y2  y1 z2  z1
задані точки M1 ( x1 , y1 , z1 ) , M2 ( x2 , y2 , z2 ) ;
 A1 x  B1 y  C1 z  D1  0,
4)  – загальне рівняння прямої, яка є перетином
 A2 x  B2 y  C2 z  D2  0,
двох площин (при цьому коефіцієнти A1 , B1 , C1 не пропорційні коефіцієнтам
A2 , B2 , C2 ). У цьому випадку за напрямний вектор прямої можна взяти вектор
   B C1 C1 A1 A1 B1 
s  n1  n2   1 , ,   l , m, p  , який є векторним добутком
 B2 C2 C2 A2 A2 B2 
векторів нормалі даних площин.
Приклад 2. Записати канонічне рівняння прямої, що проходить через
точку M (5;1;4) перпендикулярно до знайденої площини з прикладу 1.
Розв‗язання. Рівняння знайденої площини має вигляд:
2x  24 y  21z  7  0. Оскільки шукана пряма перпендикулярна до цієї

площини, то за напрямний вектор цієї прямої можна взяти вектор n1  (2;24;21) .
Оскільки пряма проходить через точку M (5;1;4) , то її канонічне рівняння має
x 5 y 1 z  4
вигляд:   .
2 24 21
3x  2 y  4 z  11  0,
Приклад 3. Знайти канонічне рівняння прямої 
 2 x  y  3z  1  0.
Розв‗язання. Очевидно, що задана пряма лежить на перетині двох площин
3x  2 y  4z  11  0 і 2x  y  3z  1  0 . Розглянемо довільну точку, яка
належить прямій. Для цього візьмемо z  1 і підставимо це значення в систему
рівнянь, звідки знайдемо: x  1, y  2 . Отже, точка A(1;2;1) належить даній
прямій. Координати напрямного вектора прямої знаходимо як векторний
добуток векторів нормалі площин, на перетині яких лежить дана пряма.
 
Оскільки n1  (3;2;4) і n2  (2;1;3) , то
   2 4 4 3 3 2
s  n1  n2   , ,    10;17;1 .
  
 1 3 3 2 2 1 
x 1 y  2 z 1
Отже, шукане рівняння прямої має вигляд:   .
 10 17 1
Для обчислення кута між двома прямими
x  x1 y  y1 z  z1 x  x2 y  y 2 z  z 2
  і  
l1 m1 p1 l2 m2 p2
використовують формулу:

48
  
s1  s2 l l  m1m2  p1 p2
cos     2 1 22 .
s1 s2 l1  m1  p12  l22  m22  p22
Звідси випливає умова перпендикулярності двох прямих
l1l2  m1m2  p1 p2  0 ,
а умову паралельності двох прямих випливає із умови колінеарності
  l1 m1 p1
напрямних векторів s1 і s 2 , тобто   .
l2 m2 p2
x  x0 y  y 0 z  z 0
Розглянемо взаємне розміщення прямої   і
l m p
площини Ax  By  Cz  D  0 у просторі.
l m p
Якщо   , то пряма перпендикулярна до площини, а при умові
A B C
Al  Bm  Cp  0 пряма паралельна площині.
Нехай Al  Bm  Cp  0 , тоді пряма і площина перетинаються. Знайдемо
координати точки перетину площини і прямої. Перейдемо до параметричного
рівняння прямої x  x1 lt , y  y1  mt , z  z1  pt і підставимо значення
змінних х, у, z у рівняння площини:
Ax0  lt   B y0  mt   Cz0  pt   D  0.
Враховуючи умову Al  Bm  Cp  0 , знайдемо значення параметра
Ax  By 0  Cz 0  D
t*   0 .
Al  Bm  Cp
Тоді координати точки перетину
x  x0  lt * , y  y0  mt * , z  z0  pt * .
Знайдемо кут між прямою і площиною.

N

s


Рис.3
Кут  між прямою і площиною дорівнює куту між прямою та її проекцією
 
на площину. Вектор n   A, B,C  перпендикулярний до площини. Якщо n

утворює з вектором s  (l, m, p) кут , то має місце рівність: = 90– .
Знайдемо кут  як кут між двома векторами. Тоді
Al  Bm  Cp
sin  sin(900   )   .
A2  B 2  C 2  l 2  m 2  p 2
Приклад 4. Знайти проекцію точки A(4;3;1) на площину x  2 y  z  3  0 .

49
 Розв‗язання. Знайдемо рівняння прямої, яка проходить через точку А

перпендикулярно до заданої площини. Оскільки вектор n  1, 2,  1
перпендикулярний до цієї площини, то його можна взяти за напрямний вектор
x  4 y  3 z 1
прямої. Тоді рівняння прямої має вигляд   . Очевидно, що
1 2 1
проекцією точки А на площину є точка перетину знайденої прямої
(перпендикуляра) та площини. Знайдемо цю точку. Записавши рівняння
параметричне прямої x  4  t, y  3  2t, z  1  t , підставимо значення змінних
у рівняння площини. Дістанемо 4  t  2 3  2t   1  t   3  0 , звідки
визначаємо t *  1 . Підставивши знайдене значення t * у параметричне рівняння,
знаходимо координати проекції A' (5;1;0) .

Завдання для самостійної роботи

1. Скласти рівняння площини, що проходить через точку А(1;2;3):


а) перпендикулярно до вектора n  5, 1, 4 ;
б) перпендикулярно до прямої ВС, якщо В(2;0;1) і С(4;1;-2);
в) паралельно до площини 3x  4 y  z  7  0 .
2. Написати загальне рівняння площини, що проходить через три точки М(1;-
1;2) , К(2;1;2) , Р(1;1;4).
3. Скласти рівняння площини, яка відтинає на координатних осях відрізки
a  3, b  5, c  1, і знайти відстань до площини від початку координат.
4. Написати рівняння площини, що проходить через точку М(2;-1;3) і відтинає
на осях координат рівні відрізки.
5. Скласти рівняння площини, що проходить через точку М(2;-1;1)
перпендикулярно до площин 3x  2 y  z  4  0 , x  y  z  3  0 .
6. Обчислити кут між площинами 6x  3 y  2 z  1  0 і x  2 y  6z  2  0 .
7. Знайти кут між площиною 11x  8 y  7z  5  0 та площиною, що проходить

через точку А(2;1;2) перпендикулярно до вектора AB , якщо В(9;3;-6).
8. Знайти відстань від точки М(2;5;3) до площини, яка проходить через точку
А(1;3;5) паралельно до площини 4 x  3y  5z  2  0 .
9. Дано тетраедр з вершинами А(1;-2;2) , В(2;-3;-6) , С(5;1;4) , D(0;-4;4) . Знайти
довжину висоти, опущеної з вершини В.
10.Скласти нормальне рівняння площини 5x  4 y  3z  10  0 .
11.Скласти канонічне рівняння прямої, що проходить через точку М(1;2;3):

а) паралельно до вектора u  4, 1, 5;
б) перпендикулярно до площини 2x  y  6z  8  0 .
12.Записати канонічне та параметричні рівняння прямої, яка проходить через
дві точки А(2;-3;1) і В(1;4;-2).
13.Дано вершини трикутника А(1;-2;-4) , В(3;1;-3) і С(5;1;-7). Скласти канонічне
та параметричні рівняння медіани АМ.

50
  x  2 y  3z  15  0,
14.Записати в канонічному вигляді рівняння прямої 
2 x  3 y  4 z  12  0.
15.Скласти рівняння прямої, що проходить через точку К(-4;3;0) паралельно до
 x  2 y  z  4  0,
прямої 
2 x  y  z  0.
16.Скласти рівняння перпендикуляра, опущеного з точки А(2;3;1) на пряму
x 1 y z2
  .
2 1 3
x 1 y z
17.Знайти проекцію точки А(1;2;8) на пряму   .
2 1 1
x 1 y  2 z 5
18.Знайти кут між прямою   та прямою, що проходить через дві
3 6 2
точки А(0;3;-1) , В(2;12;5).
19.Обчислити кут між прямою та площиною:
x 1 y z2
а)   і x  3 y  6z  7  0 ;
3 3 2
x3 y 5 z 2
б)   і 6x  9 y  6z  10  0 .
2 3 2
20. Знайти точку перетину прямої та площини:
x  3 y  2 z 1
а)   і x  2 y  z  15  0 ;
3 1 5
б) x  5  2t, y  2  t, z  1  3t і 2x  y  3z  23  0 .

Розділ 3. Вступ до математичного аналізу

Тема 9. Функції та їх властивості

Функцією називається така відповідність між множинами D i E , коли

кожному елементу x  D відповідає тільки один елемент y  E .При цьому
y  f (x) , х — незалежна змінна (аргумент), у — залежна змінна (значення
функції), D — область визначення функції, Е — множина значень функції.
Основні способи завдання функції: аналітичний, графічний і табличний.
Функцію у = F(u), де u = (x), називають складною (складеною) функцією
або суперпозицією функцій F(u) та (х), і позначають y  F ( ( x)) . Наприклад,
y  5sin x — cкладна функція, вона буде суперпозицією трьох функцій: y  5u ,
2

u  v2 , u = v2, v  sin x .
Функція y  y(x) називається неявною, якщо її задано рівнянням
F ( x, y)  0 , яке не розв‘язане відносно змінної у. Наприклад, рівняння
x  y  3 y  0 визначає неявну функцію у від х.
Множина всіх значень аргументу, для яких можна обчислити значення
функції, називається областю визначення функції. Область визначення
функції може бути заданою в умові задачі.
51
 1  x2
Приклад 1. Знайти область визначення функції y  .
lnx  1
1  x 2  0  x 1
   1  x  1
Розв‗язання. D f    x  1  0   x  1  
ln x  1  0  x  1  1  x  0.
 
Отже, D( f )  (– 1; 0)  (0; 1] — область визначення даної функції.
Розглянемо основні властивості функції.
Функція y  f (x) називається парною (непарною), якщо для будь-якого
x D( f ) виконуються умови: 1)  x D( f ) і 2) f ( x)  f ( x) ( f ( x)   f ( x) ).
Функція буде ні парною, ні непарною (загального вигляду), якщо хоча б одна з
цих умов не виконується.
Приклад 2. Дослідити функції на парність: а) y  x 3  2 sin x ; б)
e x  e x
y ; в) y  x 4  4 x.
2
Розв‗язання. а) Оскільки D  (;) і f  x    x 3  2 sin x  
  x 3  2 sin x   f  x  , то функція непарна.
e  x  e (  x ) e  x  e x
б) Маємо D  (;) і f (  x)    f ( x) , тому
2 2
функція парна.
в) Для даної функції f  x   x4  4 x  x 4  4 x   f x . Таким
чином, функція не є ні парною, ні непарною.
Функція y  f (x) називається періодичною, якщо для будь-якого x D( f )
існує таке число T  0 , що x  T  D і f ( x  T )  f ( x), де число Т — період
функції. Як правило, під періодом функції розуміють її найменший додатній
період (основний період). Наприклад, функція y  tg x — періодична функція з
періодом T   .
Приклад 3. Нехай функція y  f (x) періодична з періодом T . Показати,
T
що функція y  f (ax  b), a  0, має період .
a
Розв‗язання. Оскільки T є періодом функції y  f (x) , то
  T  T
y  f  a x    b   f (ax  T  b)  f ((ax  b)  T )  f (ax  b) , то є
  a  a
періодом функції y  f (ax  b) .
Функція y  f (x) називається обмеженою на множині D( f ) , якщо для
всіх x D( f ) виконується умова f x   M , де M  0 — деяке скінченне

52
число. Наприклад, y  arcsin x — обмежена функція для всіх х  [– 1; 1], бо

arcsin x  .
2
Функція y  f (x) називається 1)зростаючою; 2)спадною;
3)незростаючою; 4)неспадною на множині D( f ) , якщо для всіх x1 , x2  D( f )
з нерівності x1  x2 випливає
1) f ( x2 )  f ( x1 ) ; 2) ( f ( x2 )  f ( x1 ) ; 3) f ( x2 )  f ( x1 ) ; 4) f ( x2 )  f ( x1 ) .
Такі функції називають монотонними.
Наприклад, y  loga x є спадною при 0 < a <1 і зростаючою при а > 1.
Основні елементарні функції:
1) степенева y  x  ;
2) показникова y  a x , a  0, a  1 ;
3) логарифмічна y  loga x, a  0, a  1 ;
4) тригонометричні: y  cos x ; y  sin x ; y  tg x ; y  ctg x ;
5) обернені тригонометричні: y  arcsin x ; y  arccos x ; y  arctg x ;
y  arcctg x .
Функція називається елементарною, якщо вона може бути утворена з
основних елементарних функцій за допомогою скінченної кількості
арифметичних дій та суперпозицій. Наприклад, y  sin 5 x  x  ln
x2
x3
 — 
елементарна функція.

Завдання для практичних та домашніх робіт

1. Знайти область визначення функцій:

x
а) y  2 x  3; б) y  4  x 2 ; в) y  ;
x 12

x x 1
г) y  ; д) y  arcsin ; е) y  lg( x 2  x).
9x  x 3 2
2. Дослідити функції на парність:
sin x
а) y  3x 4  x 2  4; б) y  ; в) y  x cos x;
x
г) y  4 x3  3x; д) y  x  1 ; е) y  x 2 x.
3. Дослідити функції на періодичність:
x x
а) y  3sin5x; б) y  cos x ; в) y  3tg  2tg ;
2 3
1 1
г) y  sin 2 2 x; д) y  cos ; е) y  tg x .
2 x
4. Перевірити, чи є обмеженими функції:

53
 1 x2
а) y  , x  (0;1) ; б) y  4 x , x  R ; в) y  , xR .
x3 1  x4

5. Дослідити функції на монотонність:

1
а) y  x 4 ; б) y  x 2  3x  2 ; в) y  ; г) y  3x .
x 1
6. Побудувати графіки функцій:
x 1
а) y  ; б) y  3cos2x; в) y  x 2  2 x;
x
г) y  lg( x  3); д) y  21 x ; е) y  1  x .

Тема 10. Числові послідовності. Границя послідовності

Числова функція y  f n , визначена на множині натуральних чисел,

називається числовою послідовністю, або просто послідовністю. Поклавши
y  xn , послідовність позначають ( xn ), n  N .
Значення x1  f 1, x2  f 2, , xn  f n,  називаються членами
послідовності. Послідовність вважається заданою, якщо задано n-й член
(загальний член) послідовності.
2n  1
Приклад 1. Записати три перші члени послідовності x n  . Маємо
2n
1 3 5
x1  , x 2  2 , x3  3 .
2 2 2
Приклад 2. За даними трьома першими членами послідовності
3 5
x1  1, x 2   , x3  2 знайти формулу її загального члена.
5 2 5 3
1
Записавши перший член ряду у вигляді x1  0 , помічаємо
5 1

закономірність, тоді загальний член послідовності x n 

 1 2n  1
n 1

.
5 n 1 n
Число а називається границею послідовності ( xn ) , якщо для будь-якого
  0 , існує таке число n0  N , що для всіх номерів n  n0 виконується нерівність
xn  a   . Позначають границю послідовності lim x n  a або
n 

xn  a, n   .
Дамо геометричну інтерпретацію границі послідовності. Число а
називається границею послідовності ( xn ) , якщо для будь-якого  -околу точки
а існує такий номер n0 , що всі члени послідовності з номерами n  n0
попадають в -окол точки а.

54
 Послідовність називається збіжною, якщо вона має границю.
Послідовність, яка не має границі, називається розбіжною.
Послідовність  n називається нескінченно малою , якщо lim 
n 
n  0.

1 1
Наприклад, послідовність   - нескінченно мала, бо lim  0 .
n n  n

Основні властивості нескінченно малих послідовностей.

1. Сума двох нескінченно малих послідовностей є нескінченно малою
послідовністю.
2. Добуток двох нескінченно малих послідовностей є нескінченно малою
послідовністю.
3. Добуток обмеженої величини на нескінченно малу послідовність є
нескінченно малою послідовністю.
4. Для існування границі а послідовності ( xn ) необхідно і достатньо, щоб
послідовність  n  xn  a була нескінченно малою послідовністю.
Послідовність ( xn ) називається нескінченно великою послідовністю,
якщо для будь-якого числа 0  M   існує такий номер n0 , що при всіх n  n0
виконується нерівність x n  M . Наприклад, послідовність (n 3 ) є нескінченно
великою , оскільки lim n 3   .
n 

Між нескінченно малою та нескінченно великою послідовностями існує

зв'язок: якщо  n — нескінченно мала послідовність (  n  0 ), то послідовність
1
yn  є нескінченно великою послідовністю, і навпаки.
n
При обчисленні границь використовують основні теореми про границі
послідовностей. Якщо існують границі lim x n  a, lim y n  b , то:
n  n 

1) lim x  y   lim x  lim y  a  b;

n 
n n
n 
n
n 
n

2) lim  x y   lim x  lim y  a  b;

n n n n
n  n  n 

3) lim cx  c lim x  c  a;
n n
n  n 

x lim x a n
3) lim  n
 , b  0.
n 

y lim y b
n 
n n
n 

Отже, над збіжними послідовностями можна виконувати граничний

перехід.
1
1
Приклад 3. Обчислити границю послідовності lim n .
n  1
2 2
n

55
 1 1
1 lim 1  lim
n  n  n 1 0 1
lim
n 
 
n  1 1 1 20 2
2  2 lim 2  lim  lim
n n  n  n n  n

Якщо умови теореми порушуються, то вираз під знаком границі спочатку

перетворюють так, щоб арифметичні дії виконувалися зі збіжними
послідовностями, а потім виконують граничний перехід.
n 3  3n 2  5n  6
Приклад 4. Знайти lim .
6  2n  7 n 2
 
n

n 3  3n 2  5n  6 n3 1  3  5 2  6 3
n n n  .
lim
n  6  2n  7 n 2
 lim
n  
n 6 2 2 7
2

n
 n
 1 1 1 
Приклад 5. Знайти lim    ...  .
n   1  2 23 nn  1 
 1 1 1 
lim  1  2  2  3  ...  nn  1  
n   
 1   1 1  1 1   1 
 lim  1        ...       lim 1    1  0  1.
n    2  2 3  n n  1   n   n  1

n
 1
Розглянемо послідовність із загальним членом x n  1   . Можна
 n
n
 1
показати, що ця послідовність має границю lim 1    e , де число е =
n   n
2,7183... є основою натурального логарифма ln a  loge a.

Завдання для самостійної роботи

1. Написати перші чотири члени послідовності, якщо:

1 3n n  (1) n n
1) xn = ; 2) xn = ; 3) xn  ;
1 n 2 n! n
(1) n1 n
4) xn = ; 5) xn = (1) n sin .
(2n  1)  1
2
2
2. Написати формулу загального члена послідовності:
1 3 5 7 2 4 6 8
1) ; ; ; ;. . 2) ; ; ; ;...
2 4 6 8 3 9 27 81
2 3 4 5 2 8 32 128
3) ; ; ; ;... 4) ; ; ; ;...
3 1 4  2 5  3 6  4 3! 5! 7! 9!
3. Довести за означенням, що:

56
 n5 n 1 1
1) lim  1; 2) lim  .
n
n3 n
2n 2
4. Обчислити границі:
sin5n  1 n 1
1) lim . 2) lim .
n  n 2
2 n 
n
3) lim
n  1
2

. 4) lim
n 3  6n  7
.
n 2  n  3n 3
2
n 
2n 2
n2  1 2n 3  6n 2  5
5) lim 3 . 6) lim .
n  2n  n  4 7 n 2  3n
2 n 

7) lim
 n  1  n  1
3 3

. 8)
10n 3  5n 2
.
lim
n 
n  12  n  12 n 
0,1n 4  10n 3  1
3
n  n 1 n 3  2n  1
3

9) lim 5n . 10) lim .

n 
3
4 n 3 n 
n2
11) lim ( 3  n  2  n) . 12) lim ( 4n 2  1  4n 2  1);
n  n 

1 1 1
1   ...  n
n! 2 4 2
13) lim . 14) lim
n 
n  1!n! n  1 1
1    ...  n
1
3 9 3
n  2!n  1!  1 1 1 
15) lim . 16) lim    ...   .
n  
n 
n  3!  1  3 3  5 2 n  12 n  1 
2 n 1 3 n 1
 1  n 1 
17) lim 1   . 18) lim   .
n 
 n n 
n  2

Тема 11. Границя функції. Теореми про границі. Важливі границі

Нехай функція y  f (x) визначена в деякому околі точки х0 (скінченної або

нескінченно віддаленої), крім, можливо, самої точки х0. Тоді число А (скінчене
або нескінчене) називають границею функції f у точці х0, якщо значення
функції f(x) як завгодно близько наближаються до А, коли значення аргументу
х наближаються до х0 і хх0. Позначають границю функції lim f ( x )  A , або
x  x0

f(x)А, хх0.
Отже, lim f ( x )  A  f(x)А, коли хх0 і хх0.
x  x0

Якщо f(x)А, коли хх0 і х<х0, то А називають лівосторонньою границею

57
функції f у точці х0 і позначають lim f ( x)  A . Якщо f(x)А, коли хх0 і х>х0,
x  x0 0

то А називають правосторонньою границею функції f у точці х0 і позначають

lim f ( x)  A .
x  x0  0

Якщо кожна з функцій f(х) та g(х) має скінчену границю при x  x0

( x   ), то мають місце формули:
1) lim C  C , lim Cf ( x)  C lim f ( x), C  const ;
x x0 x x0 x  x0

2) lim  f ( x)  g ( x)   lim f ( x)  lim g ( x);

x  x0 x  x0 x  x0

3) lim  f ( x)  g ( x)   lim f ( x)  lim g ( x);

x  x0 x  x0 x  x0

f ( x) xlim
x
f ( x)
4) lim  , lim g ( x)  0;
0

x x g ( x)
0 lim g ( x) x x 0
x  x0

5) lim  f ( x)  lim  f ( x)x x0

g ( x) lim g ( x )
.
x  x0 x  x0

Функція  ( x) називається нескінченно малою при x  x0 ( x   ), якщо

lim  ( x)  0 ( lim ( x)  0 ). Функція  ( x) називається нескінченно великою
x  x0 x

при x  x0 ( x   ), якщо lim  ( x)   ( lim  ( x)   ).

x  x0 x

Якщо при обчисленні границі в результаті підстановки в даний вираз

граничного значення аргументу дістаємо невизначеності виду 0   ,    , 00 ,
0 
 0 , 1 , , , то знаходження границі у цих випадках називається розкриттям
0 
невизначеності.
x3  2x 2  x  2
Приклад 1. Обчислити границю lim .
x2  2x  3 x 1

Розв‘язання. Оскільки чисельник і знаменник дробу перетворюються в

0
нуль при x  1 , то маємо невизначеність   . Розкладемо чисельник і
0
знаменник на множники і скоротимо дріб на спільний множник ( x  1) . Це
можна зробити тому, що x 1 , x 1 0 . Дістанемо:
x3  2x 2  х  2 x( х 2  1)  2( х 2  1) ( x  2)( х  1)( x  1)
lim  lim  lim =
x 1 x2  2х  3 x 1 ( х  1)( х  3) x 1 ( х  1)( х  3)

58
 ( x  2)( x  1) 1
 lim  .
x1 x3 2

x2  5  3
Приклад 2. Обчислити границю lim .
x 2 x2
0
Розв‘язання. Маємо невизначеність   . Позбавимось від ірраціональності
0
в чисельнику, для чого домножимо чисельник і знаменник на спряжений вираз.
Дістанемо:
( x 2  5  3)( x 2  5  3) x2  5  9
lim  lim 
x 2 ( x  2)( x  5  3)
2 x 2 ( x  2)( x  5  3)
2

( x  2)( x  2) 2.
 lim 
x2
( x  2)( x 2  5  3) 3

5 x 4  3x 2  7 x  5
Приклад 3. Знайти границі: а) lim ;
x 10 x 4  2 x 3  5 x 2  11
7 x3  6x 2  5 2 x 3  4 x 2  3x
б) lim ; в) lim .
 5 x 3  6 x  13
x 3 x 4 x 5 x 2  8 x  7

Розв‘язання. а) При x   чисельник і знаменник дробу прямують до

 
нескінченності, тому маємо невизначеність   , для розкриття якої поділимо
 
чисельник і знаменник на x 4 . Скориставшись теоремами про границі,
дістанемо:
5x 4 3x 2 7x 5
  
5 x  3x  7 x  5
4 2
x4 x4 x4 = x4
lim = lim
x 10x 4  2 x 3  5 x 2  11 x 10x 4 5 x 2 11 2x3
 4  4  4
x4 x x x
3 7 5  3 7 5 
5   4 lim  5  2  3  4 
= lim x 2
x3 x = x   x x x =
x 2 5 11  2 5 11 
10   2  4 lim 10   2  4 
x x x x   x x x 
3 7 5
lim 5  lim  lim  lim
=
x x 2 x x 3 x x 4 = 5  0  0  0 = 1 .
x
2 5 11 10  0  0  0 2
lim 10  lim  lim 2  lim 4
x x x x  x x x

59
  
б) Маємо невизначеність вигляду   . Поділивши чисельник і знаменник
 
дробу на x 4 (на x у найвищому степені у даному дробі), за теоремами про
границі маємо:
7 6 5 7 6 5 
 2 4 lim   2  4 
7x  6x  5
3 2
x x x = x   x x x  = 0 =0.
lim 4 = lim
x 3 x  5 x  6 x  13 x
3 5 6 13  5 6 13  3
3   3  4 lim  3   3  4 
x x x x   x x x 
 
в) Маємо невизначеність вигляду   . Поділимо чисельник і знаменник
 
дробу на x 3 (на x у найвищому степені у даному дробі). Дістанемо:
4 3
2 
2 x  4 x  3x
3 2
x x2
lim = lim .
x 5 x 2  8 x  7 x 5 8 7
 
x x 2 x3
 4 3  5 8 7 
Оскільки lim  2   2   2 і lim   2  3   0 , то маємо величину,
x x x  x x x x 
4 3
2  2
x x 2
обернену до нескінченно малої, тобто: lim   . Отже,
 2 3  
x 5 8 7 0
x x x
2 x 3  4 x 2  3x
lim  .
x 5x 2  8x  7
При обчисленні границь використовують важливі границі. Зокрема:
sin x
lim =1 – перша важлива границя;
x 0 x
x
 1
1

lim 1    lim 1  x  =e – друга важлива границя.

x

x  x x 0

Приклад 4. Знайти границі:

4 x 3 3
1  cos 4 x  4x  1 
sin 5 x
 
x4
а) lim ; б) lim ; в) lim   ; г) lim 2 x  7 .
x 0 4 x x 0 9x2 x 4 x  2  x4
Розв’язання. а) Оскільки x  0 , то 4 x  0 і sin 5x  0 , то маємо
0
невизначеність вигляду   . Скориставшись першою важливою границею,
0
дістанемо:
60
 sin 5 x  sin 5 x 5  sin 5 x 5 5 5
lim = lim   = lim  lim  1   .
x 0 4 x x0 5 x 4  x 0 5x x 0 4 4 4
б) При x  0 чисельник і знаменник дробу прямують до нуля, тому маємо
0
невизначеність   . Скориставшись тригонометричною формулою
0
1  cos x x
 sin 2 , дістанемо:
2 2
1  cos 4 x 2 sin 2 2 x 2 sin 2 2 x 2 8
lim = lim =  lim  4   1  4  .
x 0 9x2 x 0 9x2 9 x  0 ( 2 x) 2 9 9
1
4
4x 1 x = 4  1 , а 4x  3   при x   ,
в) Оскільки границя lim = lim
x  4 x  2 x   2 4
4
x
4 x 3
 4x  1 
то при обчисленні границі lim  
x 4 x  2 
, маємо невизначеність вигляду 1 .  
Для розкриття цієї невизначеності використаємо другу важливу границю
t 4 x 3
 1  4x 1 
lim1    e . Для цього перетворимо вираз   так, щоб він містив
t  t  4x  2 
t
 1
вираз вигляду 1   , тобто
 t
4 x 3 4 x3 4 x 3
 4x  1   4x  2  3   4x  2 3 
lim   = lim   = lim    =
x 4 x  2  x 4 x  2  x 4 x  2 4 x  2 
4 x 3
 
3 
4 x3  1 
 
= lim 1   = lim 1  =
x 4x  2  x   4x  2 
 
 3 
3 12 x 9
4 x2 ( 4 x 3) 4 x2
   4 x2  4 x2
   3    3
  1      1   
= lim  1   = lim  1   .
x    4x  2   x    4x  2  
  3 
    3 
 
   
Користуючись теоремами про границі, внесемо границю під знак функції.
4 x2
  3
 1 
t
4x  2
 1
Оскільки вираз 1   має вигляд 1   , причому t    при
 4x  2   t   3
 
 3 
61
 4 x2
  3
 1 
x   , то lim 1    e . Отже,
x 4x  2 
 
 3 
12 x 9 9
12 
 4 x2
 4 x2
  3  lim x

 1  
12 x  9 x  2 12
lim 4 1
lim 1   =e x
4x2 = e x = e 4 = e 3 = .
x   4x  2  
 e3
 
 3  
 
3
г) Оскільки при x  4 вираз 2 x  7  1, а вираз   , то при
x4

 
3

обчисленні границі lim 2 x  7 

x4
маємо невизначеність вигляду 1 . Для
x4
розкриття цієї невизначеності використаємо другу важливу границю у вигляді
1

lim1  t   e . Оскільки при x  4 вираз x  4  0 , то зробимо заміну:

t

t 0
y  x  4 . Тоді x  y  4 , звідки 2x  7  2 y  1 . Зробивши заміну, дістанемо:
6
3 3 3
 1

lim 2 x  7  = lim 2 x  7  = lim 1  2 y  = lim  1  2 y   .
x4 x4 y 2y

x4 x  40 y 0 y  0 
 
1 1

Оскільки вираз 1  2 y  має вигляд 1 t  , де t  2 y  0 при y  0 ,

2y t

6
1 3
 1

то lim 1  2 y  lim 2 x  7  = lim  1  2 y    e6 .
2y x4 2y
 e . Отже,
y 0 x4 y  0 
 

Завдання для самостійної роботи

1. Обчислити границі:
x2  3 x 3  8x 2  1
1) lim 2) lim ;
x 1
3x  1 x2
x3
x2  4 x  3 x3  3x 2  2 x
3) lim ; 4) lim ;
x3 x3  9 x x2 x2  x  6
x2  x  2 8 x3  1
5) lim 3 ; 6) lim1 2 ;
x 1 x  x 2  x  1 x  6 x  5x  1
2

x  3x  2
3
x3  6 x 2  12 x  8
7) lim 3 ; 8) lim ;
x 1 x  x 2  x  1 x 2 x3  3x 2  4
2. Обчислити границі:
62
 x 4  2 x3  1 2 x3  3x 2  1
1) lim ; 2) lim ;
x  2  3x 4 x  x3  2
1  x 2  x3 4 x5  3x 2  1
3) lim ; 4) lim ;
x  2 x 4  3 x  x3  2
x3  4 x  1 3x 4  2
5) lim 3 ; 6) lim
x  2 x  x 2  8 x
x8  2 x  1
7) lim ( x  1  x  2 ) ; 8) lim ( 2 x 2  8  x 2  4);
x  x 
3. Обчислити границі:
x4 2 x8 3
1) lim ; 2) lim
x 0 x x 1 x 1
x2 4  16  x
3) lim 4) lim
x2
x2  5  3 x 0 x2
5x  1  1  5x 2 x2  x  1
5) lim ; 6) lim ;
x 0 7 x  x2 x 1 5 x  1  4 x  2

x3  8 3
x 2
7) lim 3 8) lim ;
x 2 x  6  2 x 8 2 x  9  5

1  2x  3 3
x 1
9) lim ; 10) lim .
x4 x 2 x 1 2  x  3 x

4. Знайти односторонні границі функції f (x) в точці x0 :

1 2
1) f ( x)  , x0  1. 2) f ( x)  , x0  3.
1
x  3
1  2 x1
x 1 1

3) f ( x)  , x0  1. 4) f ( x)  3 x2 , x0  2.
x 1
2 x  1, x  2
1

5) f ( x)  2 ( x2 )
, x0  2. 6) f ( x)   2 , x0  2.
2

 x , x  2
5. Обчислити границі:
sin 9 x x2 tg 8 x
1) lim ; 2) lim 2
; 3) lim ;
x0 x x  0 tg 2 x x  0 sin 2 x

sin 3 x 2arcsin 3 x 2x
4) lim ; 5) lim ; 6) lim
x  0 sin 5 x x0 x x  0 arctg 5 x
.
6. Обчислити границі:
1  cos x cos 7 x  cos3 x 4 x2
1) lim ; 2) lim ; 3) lim ;
x 0 x2 x0 1  cos 2 x x  0 1  cos3 x

cos x  cos3 x sin5 x cos x  sin x

4) lim 5) lim ; 6) lim ;
x  0 x arcsin3x x  tg 3 x  cos 2 x
x
4

63
7. Обчислити границі:
x 3
5 x 1
 3   2 4
1) lim 1   ; 2) lim 1   ;
x   2x  x   x
x x
 2x  1   3x  2 
3) lim   ; 4) lim   ;
x    3 x  2  x    x  1 
x 1
2 x 2
 x 3  x 1  2
5) lim   ; 6) lim   ;
x   x  2  x   x  2 

x2
 2x  3 
2 4
8) lim 1  2 x 
3x
7) lim  2  ;
x  2 x  1 x 0
 
4
9) lim 1  5 x 
4 x
; 10) lim (5  2 x) x 2 ;
x 0 x2
x 1
x
 x 2  3x  1  3
11) lim(3x  8) 3 x ; 12) lim  2  .
x 3 x   x  3x  2
 

Тема 12. Неперервність функції

Функція y  f ( x) називається неперервною в точці x0 , якщо границя

функції в точці x0 існує і дорівнює значенню функції в цій точці:
lim f ( x)  f ( x0 ).
x  x0

Функція y  f ( x) називається неперервною в точці x0 , якщо ліво - та

правосторонні границі функції в точці існують, рівні між собою і дорівнюють
значенню функції в цій точці:
lim f ( x)  lim f ( x)  f ( x0 ).
x  x0 0 x  x0  0

Функція y  f ( x) неперервна в інтервалі (a, b), якщо вона неперервна в

кожній точці цього інтервалу. Функція y  f ( x) неперервна на відрізку [ a, b],
якщо вона неперервна в інтервалі (a, b), в точці a неперервна справа і в точці
b неперервна зліва.
Точка x0 називається точкою розриву функції y  f ( x), якщо f ( x) у
точці x0 не є неперервною.
Точка x0 називається точкою розриву I роду, якщо у цій точці існують
скінченні границі справа і зліва, але вони не рівні між собою:
lim f ( x)  lim f ( x).
x  x0 0 x  x0  0

64
 Якщо одна з односторонніх границь не існує або не є скінченною, то
називається точкою розриву II роду.
Щоб дослідити функцію f ( x) на неперервність в точці x0 , необхідно
перевірити виконання наступних умов: 1) функція f ( x) визначена в x0 ; 2)
lim f ( x)  lim f ( x)  f ( x0 ). Якщо хоча б одна з них не виконується, то в
x  x0 0 x  x0  0

точці x0 маємо розрив.

 x  1, при x  0
Приклад 1. Дослідити на неперервність функцію y   .
 x , при x  0
Розв‘язання. Очевидно, що функція є неперервною в усіх точках, крім,
можливо, точки х  0. Оскільки lim f ( x)  lim ( x  1)  1 ,
x 00 x 0
lim f ( x)  lim x  0 , то односторонні границі функції в точці х  0 існують,
x 0 0 x 0
але різні. Тому функція не є неперервною в точці х  0 , причому ця точка є
точкою розриву першого роду (стрибкового розриву).
у

0 х
-1

x2
Приклад 2. Дослідити функцію y  на неперервність.
x  3x  2 2

Розв‘язання. Задана функція є неперервною в усіх точках області

визначення. Оскільки знаменник x 2  3 x  2  ( x  1)( x  2)  0 при х  1 , х  2 ,
то область визначення функції: D( y)  (;1)  (1;2)  (2;) . Дослідимо
функцію у точках х  1 і х  2 , знайшовши односторонні границі в цих точках.
Оскільки
x2 x2 1
lim 2  lim  lim   ,
x 1 0 x  3 x  2 x 1 0 ( x  1)( x  2) x 1 0 x  1

x2 x2 1
lim 2  lim  lim   ,
x 1 0 x  3 x  2 x 1 0 ( x  1)( x  2) x 1 0 x  1

то точка х  1 є точкою розриву другого роду.

Якщо х  2 , то

65
 x2 1 x2 1
lim  lim  1 , lim  lim  1.
x  2  0 x 2  3x  2 x20 x  1 x  2  0 x 2  3x  2 x20 x  1

x2
Отже, в цій точці функція має границю lim 2  1, але
x  2 x  3x  2

невизначена. Тому точка х  2 є точкою усувного розриву.

1
Приклад 3. Дослідити на неперервність функції y  7 ; 2 x

Розв‘язання. У точці н x  2 функція невизначена, тобто не виконується

перша умова неперервності, тому в цій точці функція розривна. Щоб визначити
характер розриву, знайдемо односторонні границі функції в цій точці:
1 1
lim 7 2 x
 ; lim 7 2 x
 0.
x 2 0 x 2  0

Отже, точка x  2 є точкою розриву другого роду.

Завдання для самостійної роботи

1. Дослідити функції на неперервність і визначити характер точок

розриву.
x2  9 x 3  6 x 2  11x  6
1) f ( x)  ; 2) f ( x)  ;
x3 x  3x  2
2

x x 1
3) f ( x)  4) f ( x)  1  ;
x2 ( x  1)2
1 1
5) f x   5 x  3 ; 6) f ( x)  2 x2
;
1 1
7) f ( x)  arctg ; 8) f ( x)  .
x4 1
(1  2x )
2. Дослідити функції на неперервність і побудувати їх графіки
(схематично).
 x  1, якщо х  1,  x 2 при x  0,
 
1) f ( x)  3, якщо х  1, 2) f ( x)  2 при x  0,
 2  x  2 при x  2.
 x  1, якщо х  1. 

 x  1, x  1,
 x, якщо х  0, 
3) f ( x)   4) f ( x)  2 x 2  1,  1  x  1,
ln x, якщо х  0.  1
 , x  1;
 x
66
 Розділ 4. Диференціальне числення функції однієї змінної
Тема 13. Похідна функції
Нехай задано функцію однієї змінної y  f (x) , яка визначена в деякому
околі точки x0 . Тоді x  x  x0 називають приростом аргументу у точці x0 , а
f ( x0 )  f ( x)  f ( x0 ) – приростом функції у цій точці.
Похідною функції y  f (x) у точці x0 називають скінчену границю
відношення приросту f ( x0 ) функції до приросту x аргументу, коли приріст
аргументу x прямує до нуля. Отже, за означенням:
f ( x0 )
f ( x0 ) = lim .
x0 x
Для диференціювання (знаходження похідної) функцій використовують
правила диференціювання і таблицю похідних.
Правила диференціювання

1. Похідна суми функцій u і v: u  v   u  v .
2. Похідна добутку функцій u і v: uv  uv  uv .
3. Сталий множник можна виносити за знак похідної, тобто:
cv   cv (с–стала).

 u  uv  uv
4. Похідна частки функцій u і v:    , v0.
 
v v 2
5. Похідна складної функції y  f ( ( x)) :
 f ( ( x))'  f ' (u)   ' ( x) , де u   (x) .

Таблиця похідних основних елементарних функцій

1. c  0 (с – стала) 5. sin x   cos x

 
2. x   x 1, R 6. cos x    sin x

7. tgx  
1
2.1. x   1
cos2 x

8. ctgx   
1
1 1
2.2.    
 x x2 sin2 x

 
2.3. x 
 1
9. arcsinx  
1
2 x 1  x2
 
3. a x  a x  ln a 10. arccosx   
1
1  x2
3.1. e x   e x

11. arctgx  
1
1  x2
67
 4. loga x   12. arcctgx   
1 1
x ln a 1  x2
4.1. ln x  
1
x
Приклад 1. Знайти похідну функції y  4 x 3  3 x 2  3 .
Розв‘язання. Задана функція є алгебраїчною сумою функцій, тому за
правилами диференціювання маємо:

3 
 23 
y   4 x    x   3 .

 
Скориставшись таблицею похідних, дістаємо:
1
2 3 2
y   4  3x  x  0  12x 2  3 .
2

3 3 x
Приклад 2. Знайти похідну функції y  3tgx  5 x  4 x  2 .
Розв‘язання. Маємо суму функцій, тому за правилами диференціювання і
таблицею похідних маємо:
 
 
y   3tgx  5 x  4 x  2 = 3tgx   5 x   4 x  2 =

  

1 1 3 2
= 3  5 1  4   0= 5 .
cos2 x 2 x cos2 x x
Приклад 3. Знайти похідну функції y  x 5 ln x .
Розв‘язання. Маємо добуток двох функцій, тому за правилами
диференціювання і таблицею похідних маємо:
 
  

y  x5 ln x = x5 ln x  x5 ln x  =5x4lnx+x5 =5x4lnx+x4= x 4 5 ln x  1 .
1
x
arccos x
Приклад 4. Знайти похідну функції y  .
x3
Розв‘язання. Дана функція є часткою двох функцій, тому за правилами
диференціювання і таблицею похідних маємо:
1
    x 3  arccos x  3x 2
 arccos x  arccos x  x  arccos x  x 
 3
1  x2
3
y     = =
 x 3
 x 
3 2
x 6

x3

2
= 1  x 2  arccos x  3x =  1

3 arccos x
.
6 6 3 2 4
x x x 1 x x
Приклад 5. Знайти похідну функції y  e tgx  x
Розв‘язання. Задана функція є добутком двох складених функцій. За
правилами та формулами диференціювання дістанемо:
 
    
  
y  e tgx  x  e tgx  x  e tgx x = e tgx  tgx   x  e tgx x =  
68
 1 1  x 1  tgx 2 x  cos2 x
= e tgx   x  e tgx  = e tgx      e  .
2 2 2
cos x 2 x  cos x 2 x  2 x cos x
Фізичний зміст похідної: якщо деякий процес описується функцією f ( x),
то похідна f ( x) є швидкістю зміни цього процесу.
Геометричний зміст похідної: похідна функції f ( x) в точці x0 дорівнює
кутовому коефіцієнту дотичної до графіка функції в точці ( x0 , f ( x0 )). Рівняння
дотичної має вигляд
y  y0  f ( x0 )( x  x0 ).
Пряма, яка проходить через точку дотику, перпендикулярно до дотичної,
називається нормаллю до кривої. Рівняння нормалі таке:
1
y  y0   ( x  x0 ).
f ( x0 )
Приклад 6. Знайти рівняння дотичної та нормалі до графіка функції y  x 2
в точці з абсцисою x0  3 .
Розв‘язання. Оскільки похідна від заданої функції f x  2 x , то
f  3  6; f  3   3  9 . Тоді рівняння дотичної і нормалі запишуться
2

1
так: y  9  6 x  3, y  9   x  3 або у загальному вигляді: 6 х + у + 9 = 0 та
6
х – 6у + 57 = 0.

Завдання для самостійної роботи

1. Знайти похідні функцій:
х4 2
1) y  3x2  x  ; 2) у  х  2 х  2 ; 3); y  x 2 sin x ;
4 х
3x tgx lnx  1
4) y  ; 5) y  2 ; 6) y  .
5 x x cos x
2. Знайти похідну функції і обчислити значення похідної в точці х0:
1) yх  x sin x  cos x , x0   ; 2) yх   х 2  2  tgx, x0  0 .
3. Знайти похідні функцій:
1) y  2  3х  ; 2) y  cos4x  2 ; 3) y  arccos x ;
6

x2
4) y  lnsin x  ; 5) y  ln 6) y  e x sin x 2 ;
2x 1
x arcsin x 3
7) y  cos x  x 2 ; 8) y  sin 2 x cos ; 9) y  ;
2 2
x
sin x x 1
10) y  ; 11) y  ; 12) y  arcsin ;
2 cos2 x 1  x2 x
x
13) y  ln 3 ; 14) y  xarctgx  ln 1  x 2 ; 15) y  sin 4 x  cos4 x;
2
69
 16) y  log4 (3  5x); 17) y  5 x 1 tg 1  x 2 ; 18) y  x sin x ln 3 x  4 .
2

4. Скласти рівняння дотичної і нормалі до кривої y  f ( x) в точці з

x3 8
абсцисою x0 : 1) y  , x0  1; 2) y  , x0  2 .
3 4  x2
5. Скласти рівняння:
1) дотичної до кривої x5  y 5  2 xy  0 в точці М0(1; 1);
2) нормалі до кривої x3  y 2  2 x  6  0 в точці з ординатою у=3.

Тема 14. Диференціювання функцій. Похідні вищих порядків.

Диференціал функції.
Нехай функція y  yx  задана неявно рівнянням F x, y   0 , тоді для
знаходження її похідної потрібно продиференціювати за змінною x обидві
частини цього рівняння. Одержане рівняння розв‘язати відносно y  .
Приклад 1. Знайти похідну неявно заданої функції y 2  3x  2 xy  5  0.
Розв‘язання. Продиференціювавши за змінною x дане рівняння,
дістанемо
3  2y
2 yy  3  2 y  2 xy  0, y(2 y  2 x)  3  2 y, y  .
2 y  2x
У випадках, коли функція є добутком або часткою складних степеневих
виразів, використовують логарифмічну похідну. Спочатку функцію
y'
логарифмують, а потім диференціюють вираз ln(y) . Оскільки ln' ( y)  , то
y
y'  y  ln' ( y) . Зокрема, логарифмічне диференціювання застосовують при
знаходженні похідної степенево-показникової функції y  u v , u  ux , v  vx,
v 
 
в результаті чого дістають формулу u  u ln u  v  vu  u .
v v 1

Приклад 2. Знайти y, якщо y  (sin x) x .

Розв‘язання. Логарифмуємо і диференціюємо: ln y  x  ln(sin x),
y cos x
 ln(sin x)  x  , y  (sin x) x (ln(sin x)  x  tg x).
y sin x
 x  x(t ),
Якщо функція задана параметрично  то похідна обчислюється за
 y  y (t ),
dy yt
формулою yx   .
dx xt
Якщо функція f x на a, b має похідну, то цю похідну називають
похідною другого порядку або другою похідною і позначають символами: y ,

70
 d2y d2 f
f x , , . Похідну від другої похідної (якщо вона існує) називають
dx 2 dx 2
d3y d3 f
похідною третього порядку і позначають так: y  , f x  , , .
dx3 dx 3
Аналогічно, продиференціювавши функцію n разів, дістанемо похідну n -го
порядку f ( n ) ( x)  f ( n1) ( x)  .
 
Зокрема, якщо функція задана параметрично, то її друга похідна
d 2 y ( yx )t
обчислюється за формулою:  .
dx 2 xt
d2y  x  t 2  1,
Приклад 3. Знайти , якщо 
dx 2  y  sin 2 x.

dy  t  1
2
2t t
Розв‘язання. Оскільки    , то
dx  sin 2 x  2cos 2t cos 2t

 t  cos 2t  2t  sin 2t
d 2 y  cos 2t  cos 2 2t cos 2t  2t  sin 2t 1  2t  tg 2t
    .
dx 2
t t t  cos 2 2t t  cos t

Якщо функція y  f x в точці x має похідну f x , то її приріст можна

подати у вигляді f ( x)  f x x  x , де   0 при x  0 .
Диференціалом df (x) функції y  f x в точці x називається головна
частина простору функції в цій точці, тобто
df ( x)  f x dx , де dx  x .
Якщо величина x досить мала, то можна записати f ( x)  df ( x) , звідки
маємо формулу для обчислення наближеного значення функції:
f x  x   f x   f x x .
Приклад 4. Обчислити наближено arctg1,05 .
Розв‘язання. За формулою f x  x  f x  f xx маємо
 x
arctgx  x   arctgx  arctgx x або arctgx  x   arctgx  .
1 x2
0,05
Якщо x  1 , x  0,05 , то arctg1,05  arctg1   0,811.
2
Якщо x – незалежна змінна, то диференціалом другого порядку функції
y  f x називається величина:

d 2 f ( x)  d df ( x)   d  f x dx   f x dx x dx  f x dxdx  f x dx 2 .

Завдання для самостійної роботи

1. Знайти похідні від неявно заданих функцій:
71
 1) x 3  x 2 y  y 2  8 ; 2) x5  3xy 2  3
3) e y sin x  e  x cos y ; 4) tg ( x  y)  xy
x
5) x  y  e x y 6) ln y   2 .
y
2. Знайти похідну функції логарифмічним диференціюванням:
x1  x 2 
x
 x 
1) y    ; 2) y  x  1 x  1 x  2 ; 3) y  3
2
3
;
 x  1 1  x 2
5 ) y   cos2 x  ; 6) y   sin3x 
tgx cos5 x
4) y  (arctgx)5 x ;
3. Знайти похідну yx параметрично заданої функції y  f x :
 x  3t  t 2  x  e t sin t  x  sin3 t  x  t  ln sin t
1)  ; 2)  ; 3)  ; 4)  .
 y  4 t  t 2
 y  e t
cos t  y  cos 3
t  y  t  ln cos t
4. Знайти похідну другого порядку функції y  f x  :
х
1) y  ; 2) y  x cos x ; 3) y  x 2 ln x ;
х 1
2
4) y  e x ; 5) y  cos2 2 x ; 6) y  tg8x .
5. Знайти похідну другого порядку параметрично заданої функції
y  f x  :
 x  ln t  x  3t  t 2  x  arcsin t

1)  ; 2)  ; 3)  ;;
 y  t 3
 y  4 t  t 3

 y  1  t 2

x  t  x  at  sin t   x  a cos t

4)  ; 5)  . 6)  .
 y  ln t  y  1  cos t  y  b sin t
6. Знайти похідну другого порядку y неявно заданої функції:
1) x 2  y 2  2e y ; 2) e x y  x  y .
7. Знайти диференціал функції y  f x  :
x2  2 x
1) y  x e ; 2) y  e 2  2 x  x ; в) y 
3 3 x2 x 2
; 4) y  lncos x .
x3
8. Обчислити наближено:
1) ln1,02 ; 2) 4 17 ; 3) sin 29 ; 4) arctg0,98.
9. Знайти диференціал другого порядку d 2 y функції y  f x  :
1) y  x  1 ; 2) y  x 2e  x ; 3) y  cos(ln x) .

Тема 15. Застосування похідної. Правило Лопіталя

Для розкриття невизначеностей при обчисленні границь зручно

використовувати правило Лопіталя, яке формулюють у вигляді двох теорем.

72
 0
Теорема 1. (розкриття невизначеності ). Нехай функції f  x  і g  x 
0
неперервні і диференційовані в околі точки x  a , причому f a   0, g a   0 ,
f x  f x 
g x   0. Якщо існує lim , то існує границя lim , причому має місце
x  a g  x  xa g  x 
f x  f x 
рівність lim  lim .
x  a g x  x  a g  x 
Зауваження 1. Правило Лопіталя має місце і при x   .
Зауваження 2. У випадку, коли границя відношення похідних знову є
невизначеністю, правило Лопіталя можна застосовувати кілька разів, якщо
функції f  x  і g  x  мають відповідні похідні, що задовольняють умовам даної
теореми.
f x 
Зауваження 3. Якщо lim не існує, то це означає, що правило
x  a g  x 

f x 
Лопіталя не дає змогу обчислити границю lim .
xa g  x 

Теорема 2. (розкриття невизначеності ). Нехай функції f  x  і g  x 

неперервні і диференційовані в околі точки x  a (крім, можливо, самої точки),
f x 
причому g x   0, lim f  x   , lim g  x    . Якщо існує lim , то існує
x a x a x  a g  x 
f x  f x  f x 
границя lim , причому має місце рівність lim  lim .
xa g  x  x  a g x  x  a g  x 
Всі зауваження до теореми 1 мають місце і для теореми 2.
Наведені теореми використовують для розкриття невизначеностей   і
0
0
 
   , до яких можуть бути зведені за допомогою алгебраїчних перетворень інші
 
невизначеності, зокрема, 0   , 0 0 , 0 ,   , 1 .
Приклад 1. Знайти границі:
x 2  1  ln x x  sin x
x 1
1  x .
ln x
а) lim .; б) lim ; в) lim ; г) lim
x 1 ex  e x  x  5x  3
2 x 0 x3 x0

x 2  1  ln x
Розв‘язання. а) Чисельник і знаменник дробу прямують до нуля
ex  e

при x  1, маємо невизначеність вигляду   . За правилом Лопіталя (теоремою

0
0
1) знайдемо відношення похідних заданих функцій:
73
 x 2  1  ln x 2 x  1/ x 3
lim  lim  .
x 1 e e
x x 1 ex e
x 1  
б) Для обчислення границі lim (невизначеність   )
x  x  5 x  3
2
 
використаємо теорему 2:
x 1 1
lim  lim  .
x  x 2  5 x  3 x  2 x  5

в) Маємо невизначеність   . Скориставшись двічі правилом Лопіталя,

0
0
дістанемо:
x  sin x 1  cos x sin x 1
lim 3
 lim 2
 lim  .
x 0 x x 0 3x x 0 6 x 6
г) Маємо невизначеність вигляду 1 . Логарифмуючи та
використовуючи правило Лопіталя, отримуємо:
ln 1  x  1/ 1  x 
limln y  lim  ln x ln 1  x    lim  lim 
x 0 x 0 x 0 1/ ln x

x 0 1/ x ln 2 x

  lim
x ln 2 x
  lim
ln 2 x
  lim
 2ln x  / x  ln x 1/ x
x 0 x  1 x 0 1  1/ x x 0 1/ x 2
2lim  2lim  0.
x 0 1/ x x 0 1/ x 2

Таким чином, lim y  e0  1.

x 0

Приклад 2. Знайти limctg x  .

x
x 0

Розв‘язання. Очевидно, що дана границя є невизначеністю типу  0 .  

Перед застосуванням правила Лопіталя зробимо перетворення. Оскільки

x0
 
lim ctg x  x   0  lim e x ln ctgx , то
x0
1  1 
 
lnctg x    ctg x  sin 2 x  2x2
lim x lnctg x  0    lim      lim  lim  0.
x 0 x 0 1   x 0  1  x 0 sin 2 x
 2 
x  x 
Звідки дістаємо lim ctg x  x  e 0  1.
x 0

Завдання для самостійної роботи

1. Знайти границю функції за правилом Лопіталя:

х 3  5х 2  4 ( x 3  2 x  1)( x  1) 4x  1  3
1) lim ; 2) lim ; 3) lim ;
x 1
x3  6x  5 x  1 x 4  4x 2  5 x 2 x3  8
74
 x 2  x  12 3x 2  5 x 7x  4 x
4) lim ; 5) lim ; 6) lim 3 ; 7) lim .
x3 2 x  3  3 x  0 sin 3 x x  
3x  5 x  1 x
ex
2. Знайти границю функції за правилом Лопіталя:
х  arctgх e2 x  1 ln sin 2 х
1) lim ; 2) lim ; 3) lim ;
x0 x3 x0 ln(1  2 x ) x 0 ln sin x

1
 1 1
4) lim  ctgx   ; 5) lim  ctgx  ln x ; 6) lim (1  x ) x .
2
x0  x x x  0

Тема 16. Дослідження функції за допомогою похідної.

Функція f ( x) називається зростаючою на інтервалі (a; b) якщо для будь-
яких значень x1 і x2 ( x1  x2 ) з цього інтервалу f ( x1 )  f ( x2 ), і спадною - якщо
f ( x1 )  f ( x2 ).
Якщо f ( x)  0 на інтервалі (a; b), то функція на цьому інтервалі зростає,
якщо f ( x)  0 - спадає.
Функція f ( x) має в точці x0 екстремум (максимум або мінімум), якщо
f ( x0 ) є найбільшим або найменшим значенням функції в деякому околі цієї
точки.
Функція f ( x) може мати екстремум тільки в точках, в яких похідна
дорівнює нулю або не існує. Ці точки називаються критичними.
Дослідити функцію на екстремум можна за допомогою наступних умов.
Перша достатня умова екстремуму (за допомогою першої похідної):
якщо f ( x) неперервна в околі критичної точки x0 і диференційована в усіх
точках цього околу, крім, можливо, самої точки x0 і при переході зліва направо
через критичну точку x0 знак похідної f ( x) змінюється з плюса на мінус, то
x0 - точка максимуму ( f ( x0 )  ymax ); якщо знак похідної f ( x) змінюється з
мінуса на плюс, то x0 - точка мінімуму ( f ( x0 )  ymin ); якщо похідна не змінює
знак, то в точці x0 екстремуму немає.
Друга достатня умова екстремуму (за допомогою другої похідної): якщо
в околі стаціонарної точки x0 функції f ( x) існує неперервна друга похідна то
якщо f ( x0 )  0 маємо точку мінімуму, при f ( x0 )  0 маємо максимум і якщо
f ( x0 )  0 то потрібні додаткові дослідження.
Приклад 1. Дослідити на екстремум функцію y  2 x 3  3 x 2  12x  1 .

Розв‘язання . Обчислимо похідну y   6 x 2  6 x  12  6 x 2  x  2 . 
Знайдемо критичні точки. З умови y  0 маємо x 2  x  2  0 , звідки
x1  2, x2  1. Знайдемо похідну другого порядку і обчислимо її значення в
критичних точках. Оскільки y  12x  6 , то
y2  12  2  6  18  0, y 1  12   1  6  18  0.
75
 Тоді за другою достатньою умовою x  2 – точка мінімуму, а x  1–
точка максимуму функції.
Обчислимо значення функції в точках мінімуму і максимуму:
y max  y 1  2   13  3   12  12   1  1  8,
y min  y2  2  23  3  22  12  2  1  19 .

Приклад 2. Дослідити на екстремум функцію y  e  x .

2

Розв‘язання. Знайдемо похідну функції y  2 xe x і прирівняємо її до

2

нуля, тобто  2 xex  0 , звідки дістаємо критичну точку x  0 . Знайдемо

2

2 2 2


похідну другого порядку y  2e x  2 xe x  2 x  e  x 4x 2  2 . Оскільки 
y0  0 , то в цій точці функція має максимум ymax  y0  1.
Крива називається опуклою вгору (опуклою вниз) на проміжку, якщо всі
її точки лежать не вище (не нижче) будь-якої її дотичної на цьому проміжку.
Якщо f ( x)  0 для будь-якого x з проміжку (a; b) , то крива опукла вгору,
а якщо f ( x)  0 – крива опукла вниз. Точки кривої, при переході через які
крива змінює напрям опуклості, називаються точками перегину.
Якщо в точці x0 друга похідна f x  дорівнює нулю або не існує, то x0
називають критичною точкою другого роду. Якщо при переході через критичну
точку f x  змінює знак, то точка ( x0 ; y0 ) є точкою перегину.
Приклад 3. Знайти інтервали опуклості та точки перегину кривої
f x   x 5  x  2 .
Розв‘язання. Область визначення функції  ,   . Оскільки друга похідна
f  x   20x 3 існує на  ,  і дорівнює нулю при x  0 , то x  0 – єдина
критична точка другого роду. При x   ,0 маємо f x   0 (крива опукла
вгору), а при x  0, маємо f x   0 ( крива опукла вниз). Отже, 0,2 –
точка перегину кривої.
Приклад 4. Знайти точки перегину функції y  e  x .
2

Розв‘язання. Знайдемо похідні y  x   2 xe -x , y x   e  x 4 x 2  2 .

2 2
 
1
З умови yx   0 маємо 2 x 2  1  0, звідки x1, 2   Дослідимо ці точки.
2
1 1 1 1
Оскільки yx   0 при x   і x ; yx   0 при  x , то
2 2 2 2
1 1 1 1
при x   і x крива опукла вниз, при  x крива опукла
2 2 2 2
 1 1   1 1 
вгору, а точки M 1   ,  і M 2  ,  є точками перегину функції.
 2 e  2 e

76
 Пряму називають асимптотою кривої, якщо відстань від довільної точки
М кривої до прямої наближається до нуля при необмеженому віддаленні точки
М у нескінченність.
Розрізняють три види асимптот: вертикальні, горизонтальні та похилі.
1. Якщо точка х0 є точкою розриву другого роду, тобто lim f ( x) = або
x x0

lim f ( x) = ( lim f ( x) =), то пряма x  x0 є вертикальною асимптотою

x  x0  x  x0 

графіка функції f.
2. Якщо lim f ( x)  lim f ( x)  A , то пряма y  A є горизонтальною
x x
асимптотою графіка функції y  f x  . Якщо lim f ( x)  A ( lim f ( x)  A ), то
x x
пряма y  A є правою (лівою) горизонтальною асимптотою графіка функції.
f ( x)
3. Якщо існують скінченні границі lim  k і lim ( f ( x)  kx)  b
x   x x  
f ( x)
(границі lim  k і lim ( f ( x)  kx)  b ), то пряма y  kx  b є правою
x   x x  
f ( x)
(лівою) похилою асимптотою графіка функції f. Якщо lim k
x  x
і lim ( f ( x)  kx)  b , то пряма y  kx  b є похилою асимптотою графіка функції
x
f.
Якщо k  0 , то похила асимптота y  kx  b є горизонтальною
асимптотою y  b . Отже, горизонтальна асимптота є частинним випадком
похилої асимптоти при k  0 .
Приклад 5. Знайти асимптоти кривої f x  xe .
x

Розв‘язання. Задана крива вертикальних асимптот не має, тому що не має

xe x
точок розриву другого роду. Оскільки k  lim   , то при x   крива
x x

xe x
похилої асимптоти теж не має. При x   k  lim  lim e x  0 ,
x x x

  x 
b  lim xe x  0 x  lim  x     lim
1
x
 0 , то при x   крива має
x  x e    x  e
горизонтальну асимптоту y  0 .

Схема дослідження функції та побудови її графіка

1. Провести елементарні дослідження: знайти область визначення
функції; знайти точки перетину графіка з координатними осями; дослідити
функцію на парність і періодичність.
2. Дослідити функцію на неперервність, знайти точки розриву.
3. Знайти асимптоти кривої.

77
 4. Знайти проміжки монотонності, точки екстремуму та значення функції
в цих точках.
5. Знайти проміжки опуклості та точки перегину функції.
6. Побудувати графік функції, враховуючи проведені дослідження та
допоміжні точки (якщо це необхідно).
2x  1
Приклад 6. Дослідити функцію y  і побудувати її графік.
x  12
1. Знайдемо область визначення функції. Функція існує при всіх
значеннях х за винятком значення х = 1. Отже, область визначення
D( f )  (;1)  (1;) . Визначимо точки перетину графіка функції з осями
2x  1 1 1 
координат: з віссю Ох: у = 0,  0, 2 x  1  0, x  ,  ; 0  ; з віссю Оу:
x  12 2 2 
1
х = 0, y   1, 0;  1.
1
2. Функція неперервна на своїй області визначення. Точка х = 1 є точкою
розриву функції.
2x 1 1
lim y  lim    .
x 1 0 x 1 0  x  12 lim x  1 2
x 1 0
3. Оскільки х = 1 – точка розриву другого роду, то пряма х = 1 є
вертикальною асимптотою.
Рівняння похилої асимптоти знаходимо у вигляді y  kx  b :
f x  2x  1 2x  1
k  lim  lim  0 ; b  lim  f  x   kx   lim  0.
x   x x   x x  12 x   x   x  12

Таким чином, похилою асимптотою є пряма у = 0 (вісь Ох).

4. Знаходимо точки екстремуму та проміжки зростання і спадання
функції, результати заносимо у таблицю 1. Визначимо похідну
2 x  1  2 x  12 x  1
2
2x
y   .
x  14
x  13
З умови y  0 випливає, що x  0 — критична точка. При x  1 похідна
не існує, але ця точка не належить області визначення. Дослідимо єдину
критичну точку x  0 на екстремум, для цього визначимо знак похідної:
2 1 1 1
при x  1 y      0; при x  y   8  0.
8 4 2  1/ 8

х  , 0 0 0,1 1 1,  
y – 0 + Не існує –
у ymin (–1) Не існує
Таблиця 1
78
 При переході через точку x  0 похідна змінює знак з «–» на «+», тому
в точці x  0 функція має мінімум:
1
ymin  y (0)   1 .
1
Отже, функція спадає на проміжках  , 0, 1,   і зростає при
x  0,1 .
5. Точки перегину та проміжки опуклості графіка функції знаходимо за допомогою
другої похідної:

 2 x  1  6 x x  1 22 x  1
3 2

y    .
x  16
x  14
Похідна y не існує при x  1 , але ця точка не належить області
визначення. З умови y" 0 випливає 22x  1  0 , звідки маємо критичну точку
1
другого роду x   . Оскільки
2
2 2  1 1 2
y(1)     0 , y 
 ( 0)   2  0,
 24 8 1
1
то при переході через критичну точку y змінює знак, тому x   є абсцисою
2
 1
2    1
точки перегину. Знайдемо її ординату: y   2  2   .
8
 1  9
   1
 2 
 1 8
Таким чином, точка   ;   — точка перегину функції.
 2 9
У точці x  1 функція невизначена. При    x  1/ 2 : y  0 , тобто
графік функції опуклий вгору, а при 1/ 2  x  1, 1  x   y  0 , значить,
графік функції опуклий вниз. Результати дослідження заносимо у таблицю 2.

 1  1 
Х   ,   
1
  , 1 1 1,  
 2 2  2 

y  + 0 + Не існує +
У  Перегин  Не існує 

Таблиця 2

На підставі результатів дослідження будуємо графік функції. Для точнішої

побудови візьмемо кілька додаткових точок.

79
 y
3

1
1 1

–4 –3 –2 –1 2 2
•O • 1 2 3 4 x
–1

–2

Завдання для самостійної роботи

1. Визначити інтервали монотонності функції:
x4
1) y  х  6 х  9 х  4 ;
3 2
2) y   2 х2  1;
4
3) y  2e х 4 x ; 4) y  ln1  x 2  .
2

2. Дослідити на екстремум функції:

х4
1) y  2 х  3х  12х  1;
3 2
2) y   x3 ;
4
х  6 x  13
2
3) y  ( x  1)2 ( x  2) ; 4) y  ;
x3
2
5) y  3 ( x  3) x 2 ; 6) y  x 2 3 6 x  7 ;
3
7) y  x  ln(1  x) ; 8) y  x  arctg 2x .
3. Знайти інтервали опуклості та точки перегину кривих:
4
1) y  х3  6 х 2  12 х  4 ; 2) y  x  ;
x2
3) y  xe 2 x ; 4) y  x 2 ln x .
4.Знайти асимптоти кривих:
x2 2x  1
1) y  2 ; 2) y  2 ; 3) y  x ln x .
x 4 x 1
5. Дослідити функцію і побудувати її графік:
2x 3x 4  1
1) y  2 ; 2) y  ;
x 2 x3
3) y  x x  3 ; 4) y  x 2 e  x ;
1

5) y  x  ln( x  1) ; 6) y  x e .
2 x

80
 Тема 17. Найбільше та найменше значення функції на відрізку
Неперервна на відрізку [a, b] функція завжди досягає свого найбільшого і
найменшого значення. Для їх знаходження потрібно обчислити значення
функції в критичних точках відрізка [a, b] і на кінцях відрізка, а потім серед
одержаних значень вибрати найбільше і найменше.
Приклад 1. Знайти найбільше і найменше значення функції

y  3x 4  4 x 3  1 на відрізку x   2;1 .

Розв‘язання. Знаходимо критичні точки функції:

y x   12x 3  12x 2  12x 2 x  1;

y x  0 при x1  0   2;1 і при x 2  1  2;1.

Знаходимо y0  1, y 1  0, y 2  17, y1  8.

Отже y найб  17 в точці х=–2, y найv  0 в точці х=–1.

Приклад 2. Знайти максимальну площу рівнобедреного трикутника,
бічна сторона якого рівна 6 см.
Розв‘язання.
C

A B
M

Нехай CM  x , тоді AB  2 36  x 2 .
Площа трикутника ABC S  x 36  x 2 . Тепер задачу можна
сформулювати так: знайти найбільше значення функції S ( x)  x 36  x 2 на
відрізку [0;6] .
2x 36  2 x 2
S ( x)  36  x 2  x  ,
2 36  x 2
36  x 2

6
S ( x)  0 при x   ; S ( x) не існує при x  6.
2

81
 6 6
Розглянемо тільки точку x   , так як точки x  6 і x   не
2 2
належать відрізку [0;6], а точка x  6 співпадає з правим кінцем даного
6
відрізка. Критичною точкою відрізка [0;6] є точка x   . так як S (0)  0;
2
 6 
S (6)  0; S    18, то Smax  18.
 2 

Завдання для самостійної роботи

1. Знайти найбільше і найменше значення функції на відрізку:

1) y  2 х3  3х 2  12 х  1, x [4; 0] ; 2) y  x 4  2 x3  5 х 2  1, x [2; 1] ;
x2  3   
3) y  2 , x [1; 3] ; 4) y  sin 2 x  x, x    ;  .
x  2x  5  2 2
2. Якими мають бути розміри ящика з кришкою місткістю V= 1764 см3,
сторони основи якого відносяться, як 3:4, щоб на його виготовлення пішло
найменше матеріалу?
3. Довжина відкритого басейну об'ємом 288 м3 вдвічі більша за ширину.
Якими мають бути розміри басейну, щоб на його облицювання пішло
найменше матеріалу?
4. Число 36 розкласти на два такі множники, щоб сума їх квадратів була
найменшою.
5. Об‘єм правильної трикутної призми дорівнює V. Якою повинна бути
сторона основи, щоб повна поверхня призми була найменшою?
6. Знайти співвідношення між радіусом R та висотою Н циліндра, який
при заданому об‘ємі має найменшу повну поверхню.

Розділ 5. Диференціальне числення функції багатьох змінних

Тема 18. Частинні похідні і повний диференціал функції

багатьох змінних. Похідна за напрямом. Градієнт.

Нехай задано множину D упорядкованих пар чисел ( x, y), x, y R . Якщо

кожній парі чисел ( x, y)  D за певним законом поставити у відповідність число
z , то кажуть, що на множині D визначено функцію z від двох змінних x і y і
записують z  f ( x, y). Множину D називають областю визначення функції z .

82
 Приклад 1. Знайти область визначення функції z  1  x 2  y 2 двох та
зобразити її.
Розв‘язання. Функція визначена в усіх точках площини, в яких
 
виконується нерівність 1  x 2  y 2  0 , тобто x 2  y 2  1. Це круг з центром в
точці (0; 0) та радіусом r=1.

O
x

Нехай функція z  f x; y  визначена в деякому околі точки ( x0 ; y 0 ) , а x ,

y — прирости, що надаються змінним так, щоб точка ( x0  x; y 0  y) не
виходила за межі вказаного околу. Величини  x z  f ( x  x, y)  f ( x, y),
 y z  f ( x, y  y )  f ( x, y ) називають частинними приростами функції
z  f x; y  відповідно за змінними x і y .
xz f ( x  x, y )  f ( x, y )
Якщо існує границя lim lim , то вона
x 0 x x 0 x
називається частинною похідною функції z  f x; y  за змінною x і
z f
позначається одним із символів: zx , f x, , . Аналогічно визначається
x x
частинна похідна функції z  f x; y  за змінною y як границя
yz f ( x, y  y )  f ( x, y )
lim  lim і позначається одним із символів:
y 0 y y0 y
z f
z y , f y, , .
y y
Повним приростом функції z  f x; y  називають величину
z  f ( x0  x; y0  y)  f ( x0 ; y0 ) , де x , y – прирости змінних у точці
( x0 ; y 0 ) . Функція z  f x; y  називається диференційовною в точці ( x; y) , якщо
її повний приріст можна подати у вигляді z  Ax  By  x  y , де A, B
— числа,  ,  — нескінченно малі при x, y  0 .
Повним диференціалом функції називають головну лінійну частину
приросту функції, тобто z  Ax  By  z x x  z y y . Якщо x , y – незалежні
змінні, то їх диференціали dx  x , dy  y . Тоді повний диференціал (першого
порядку) функції z  f x; y  має вигляд

83
 z z
dz  dx  dy  z x dx  z y dy .
x y
Приклад 2. Знайти повний диференціал dz функції z  lnx  ln y  .

Розв‘язання. Оскільки dz  z x dx  z y dy , то визначимо частинні похідні:

1 1 1
z x  , z y   .
x  ln y x  ln y y
Отже, повний диференціал функції має вигляд
1  1 
dz   dx  dy  .
x  ln y  y 
Нехай рівняння F x; y; z   0 визначає неявно задану функцію
z  f x; y  . Тоді частинні похідні цієї функції знаходять за формулами:
z Fx' z Fy'
 '  '
x Fz y Fz
Приклад 3. Знайти частинні похідні функції xyz  x  y  z .
Розв‘язання. Знайдемо частинні похідні неявно заданої функції. Оскільки
F x, y, z   xyz  x  y  z , то
Fx'  yz  1, Fy'  xz  1, Fz'  xy  1 .
Тоді за формулами маємо:
z yz  1 z xz  1
 ,  .
x xy  1 y xy  1
Нехай задано складену функцію z  f x; y  , де x  xt  і y  yt  –
функції незалежної змінної t . Тоді похідну складеної функції z  f x(t ); y(t )
знаходимо за формулою:
dz z dx z dy
   
dt x dt y dt
Якщо x  xu, v , y  yu, v  – функції двох незалежних змінних, то для
складеної функції z  f x(u, v); y(u, v) частинні похідні визначають так:
z z x z y z z x z y
       
u x u y u v x v y v
Частинними похідними другого порядку від функції f ( x, y) називаються
частинні похідні від її перших похідних:

 2 z   z   2 z   z 
   або z xx ,    або z yy ,
x 2 x  x  y 2 y  y 

84
  2 z   z   2 x   z 
   або z xy ,    або z yx .
xy x  y  yx y  x 
Похідні z xy і z yx називають мішаними похідними другого порядку.
Якщо x , y – незалежні змінні, то диференціал другого порядку:
2
 z z    z 
d z  d dz   d 
2
dx  dy    dx  dy  z .
  x  y    x  y 
Аналогічно розглядають частинні похідні та диференціали вищих
порядків.
Приклад 4. Знайти частинні похідні другого порядку функції
z  sin x  cos y .
Розв‘язання. Спочатку знайдемо частинні похідні першого порядку
z z
 cos x cos y,   sin x sin y .
x y
Тоді маємо
 2z  2z  2z  2z
  sin x cos y,    cos x sin y,   sin x cos y .
x 2 xy yx y 2
Якщо поверхню задано у просторі рівнянням F x; y; z   0 , то рівняння
дотичної площини до поверхні F x; y; z   0 в точці x0 ; y 0 ; z 0  має вигляд:
Fxx0 ; y0 ; z0 ( x  x0 )  Fy x0 ; y0 ; z0 ( y  y0 )  Fzx0 ; y0 ; z0 ( z  z0 )  0 .
Рівняння нормалі (перпендикулярної прямої до дотичної площини) до
поверхні в точці x0 ; y 0 ; z 0  визначають так
x  x0 y  y0 z  z0
  .
Fx( x0 ; y0 ; z 0 ) Fy ( x0 ; y0 ; z 0 ) Fz( x0 ; y0 ; z 0 )
Приклад 5. Знайти рівняння дотичної площини і нормалі до поверхні
x  y 2  z 2  1  0 у точці (2; 1; 3).
2

Розв‘язання. Визначимо частинні похідні функції F  x  y  z  1 в заданій

2 2 2

точці: Fx |( 2:1;3)  2 x |( 2:1;3)  4, Fy |( 2:1;3)  2 y |( 2:1;3)  2, Fz |( 2:1;3)  2 z  6 .

Тоді рівняння дотичної площини до поверхні має вигляд
4x  2  2 y  1  6z  3  0 , 2x  y  3z  4  0 ,
x  2 y 1 z  3
а рівняння нормалі таке   .
4 2 6
Нехай функція z  f x; y  визначена в деякому околі точки M 0 x0 ; y0  ,

вектор l — деякий вектор з початком у цій точці, M x; y  — точка на цьому
векторі, яка належить околу, причому l — довжина відрізка M 0 M . Якщо
85
 f M   f M 0 
існує скінченна границя lim , то її називають похідною функції f
l 0 l
 z
за напрямом l у точці M 0 і позначають M  або z'l . Похідна за напрямом
l 0

характеризує швидкість зміни функції у точці M 0 за напрямом l .
z z
Якщо функція z  f x; y  має неперервні частинні похідні і в
x  y
 
точці x0 ; y0 , а вектор l0  cos ; cos   є ортом вектора l , то похідну за
напрямом визначають так:
z z z
 cos  cos  або
 l ( x0 ; y0 )  x ( x0 ; y0 )  y ( x0 ; y0 )
z'l  z x' ( x0 ; y0 ) cos  z 'y ( x0 ; y0 ) cos  .

 

Приклад 6. Знайти похідну функції z  x 2  y 2 за напрямом l  3; 1 у
точці (1;1).
Розв‘язання. Знайдемо частинні похідні функції в точці (1;1):
z z
 2 x 1;1  2 ,  2 y 1;1  2 .
x 1;1 y 1;1

 
 
Оскільки вектор l  3; 1 не є одиничним ( l  3  1  2 ), то знайдемо
3 1
його напрямні косинуси cos  ; cos  . Тоді похідна за напрямом:
2 2
z 3 1
 2  2   3  1.
l 2 2
Вектор, який характеризує напрям максимального зростання функції
z  f x; y  у точці M 0 x0 ; y0  , називається градієнтом функції z  f x; y  у цій
 z  z 
точці і позначається grad z =  ;  .
  x  y 
Приклад 7. Знайти градієнт функції z  4  x 2  2 y 2  xy у точці (1; 2).
Розв‘язання. Знайдемо частинні похідні та обчислимо їх значення в заданій
точці:
z z
  2 x  y  1; 2   4 ,   4 y  x  1;2   9 .
 x 1; 2   y 1;2) 
Отже, grad z  (4;9) .

86
 Завдання для самостійної роботи
1. Знайти та зобразити область визначення заданої функції:

1) z  4  x  y ; 2) z  1 
2 2 x2 y 2
9

4
; 3) z  ln x 2  y 2  1 ;  
y 1 1 cos x
4) z  ln( y 2  4 x  8) ; 5) z  arcsin ; 6) z   .
x x y
2. Знайти частинні похідні першого порядку функції:
1) z  x 3  y 2  xy  5 ; 2) z  xy 3  3x 4 y 5  10 y 4 ;
xy 2 x
3) z  (5 x y  y  7) ;
2 3 3
4) z  3 ; 5) z  sin ;
x  y2 y
x
y x y 
6) z  x y  3 ; 7) z  arctg ; 8) z  e ; y

x x y

9) z  ln x  x 2  y 2 ;  10) z  arcsin
x y
2
x
2
.

3. Знайти повний диференціал функції:

1) z  x 3 y 4  x 4 y 4  x 4 y 3 ; 2) z  sinx 2 y ;;
x
x y
3) z  lntgy ; 4) z  e y
; 5) z  arctg .
xy
dz
4. Знайти :
dt
1) z  e x2 y , де x  sin t , y  t 3 ; 2) z  arcsin( x  y), де x  3t , y  4t 3 ;
3) z  ln  x  y  , де x  et , y  e t ; 4) z  x y , де x  ln t, y  sin t .
z  z
5. Знайти і :
u  v
v
1) z  x 2 ln y, де x  , y  u 2  v 2 ; 2) z  x 2 y 2 , де x  uev , y  veu .
u
 z z
6. Знайти частинні похідні , для неявно заданої функції:
 x y
y z
1) x  y  z  e z ; 2) z  arctg  0; 3) x  y  ln .
xz x
7. Знайти частинні похідні другого порядку:
y
1) z  x 3  2 х 2 у  3 y 2 ; 2) z  ln( х 2  y 2 ) ; 3) z  xy  .
x
8. Записати рівняння дотичної площини і нормалі до поверхні z  f x; y 
в заданій точці:

87
 1) z  xy , (2; 1; 2); 2) z  ln x 2  y 2 , (0; 1; 0); 3) e z  z  xy  3 , (2; 1;
0).
9. Знайти градієнт функції z  f ( x, y) в точці М0 і похідну в цій точці за

напрямом вектора l :

1) z  x3  2xy  y 2 , M 0  1; 1 , l  5; 12 ;
x   
2) z  arcsin , M 0 (3; 5), l  5i  12 j ;
y

3) z  ln( x 2  xy ), M 0 (5; 1), l  (3; 4) .

Тема 19. Екстремум функції двох змінних

Точка ( x0 , y0 ) називається точкою максимуму (мінімуму) функції
z  f ( x, y) якщо існує δ-окіл точки ( x0 , y0 ) що для будь-якої точки
( x, y)  ( x0 , y0 ) з цього околу виконується умова f ( x, y)  ( x0 , y0 )
( f ( x, y)  ( x0 , y0 ) ). Значення функції в точці максимуму (мінімуму) називається
максимумом (мінімумом) функції. Максимум і мінімум називаються
екстремумами функції.
Необхідна умова існування екстремуму.
Якщо в точці ( x0 , y0 ) диференційована функція z  f ( x, y) має локальний
екстремум, то її частинні похідні рівні нулю f x( x0 , y0 )  0, f y( x0 , y0 )  0 або не
існують.
Точка в якій частинні похідні першого порядку функції z  f ( x, y) рівні
нулю називається стаціонарною точкою функції z  f ( x, y).
Стаціонарні точки і точки, в яких хоча б одна з частинних похідних не
існує, називаються критичними точками.
Достатня умова існування екстремуму.
Нехай функція z  f ( x, y) в стаціонарній точці ( x0 , y0 ) і деякому її околі
має неперервні частинні похідні другого порядку. Обчислимо в точці ( x0 , y0 ) :
A B
A  f xx ( x0 , y0 ), B  f xy ( x0 , y0 ), C  f yy ( x0 , y0 ),    AC  B 2 ,
B C
тоді якщо
1. Δ>0, то в точці ( x0 , y0 ) є екстремум, причому якщо А<0 то максимум і
якщо A>0 то мінімум.

2. Δ<0, то в точці ( x0 , y0 ) немає екстремуму.

3. Δ=0, то екстремум може бути, а може і не бути, потрібні додаткові

дослідження.
88
 Приклад 1. Знайти екстремум функції z ( M )  x 2  y 2  xy  2 x  2 y.
Розв‘язання. zx  2 x  y  2, zy  2 y  x  2,
Розв‘яжемо систему рівнянь для знаходження стаціонарних точок
2 x  y  2  0

2 y  x  2  0
M (1,0) - стаціонарна точка.
f xx ( x, y)  2, f xy ( x ,y ) 1, f yy ( x ,y ) 2 ,(M )  2  2  1  3, Δ>0 і А>0,
тому в точці М маємо локальний мінімум. Значення функції в точці М
z ( M )  12  02  1  0  2  1  2  0  1.

Приклад 2. Відкритий прямокутний басейн має об‘єм V . Знайти розміри

басейну, за яких на його облицювання піде найменша кількість матеріалу.
Розв‘язання. Якщо x , y , z – довжина, ширина, висота басейну
V
відповідно, то V  xyz і z  . Кількість матеріалу, необхідного на
xy
облицювання, обчислюється так: S  xy  2xz  2 yz або
1 1
S  S  x, y   xy  2V    . Знайдемо мінімум функції S при x, y  0 . Для
x y
цього відшукуємо стаціонарні точки:
 2V
 y 2 0
2V 2V  x
S x  y  2 , S y  x  2 ;  ; x  y  3 2V .
x y  x  2V2  0
 y

Отже, маємо тільки одну стаціонарну точку 3 2V , 3 2V , яка і є точкою 
мінімуму, оскільки мінімум функції S існує. Таким чином, басейн повинен
1
мати висоту z  3 2V і квадратну основу із стороною x  y  3 2V .
2
Неперервна функція f x, y  в замкненій і обмеженій області D досягає в
ній найбільшого і найменшого значень. Оскільки у внутрішніх точках області
диференційовна функція може набувати цих значень лише в точках локального
екстремуму, то потрібно знайти всі стаціонарні точки, які належать області, із
системи рівнянь f x  0 , f y  0 та обчислити значення функції в цих точках.
Далі досліджують функцію на екстремум на межі області D . Використовуючи
рівняння межі, цю задачу зводять до знаходження абсолютного екстремуму
функції однієї змінної. Серед здобутих таким значень функції всередині і на
межі області вибирають найбільше і найменше значення.

89
 Приклад 3. Знайти найбільше та найменше значення функції
z  x 2 y 2  x  y  в замкненій області D , обмеженій прямими x  0 , y  0 ,
x  y  6.
Розв‘язання. Маємо частинні похідні z x  xy4  3x  2 y ,
z y  x 2 2  x  2 y . Оскільки всередині трикутника OAB x, y  0 , то із системи
 1
рівнянь 3x  2 y  4 , x  2 y  2 дістанемо стаціонарну точку M 1,  в області
 2
1
D , z M   . Рівняннями сторін OB і OA є прямі x  0 , y  0 , тому значення
4
функції z  0 в усіх точках відрізків OB та OA , зокрема zO  z A  zB  0 .
Знайдемо стаціонарні точки на стороні AB трикутника. Рівняння цієї сторони
y  6  x , тому z  x 2 6  x2  x  6  x  4 x 2 6  x , 0  x  6 . Далі маємо
z x  48x  12x 2  0 , звідки x1  0 , x2  4 . Оскільки y  6  x , то y1  6 , y 2  2 .
Знайшли точки B0,6 і C4,2, і обчислюємо значення zC   128 .
Порівнюючи значення функції в точках A , B , C , O , M , знаходимо найбільше і
1
найменше значення: max z  , min z  128 .
 x , y D 4  x , y D
y

6
B

2 C

6
O 4 A x

Завдання для самостійної роботи

1. Дослідити на екстремум функцію:

1) z  x 2  xy  y 2  3x  6 y ; 2) z  x 2  y 2  2 xy  4 x  8 y  1 ;
3) z  4  x  y   x 2  y 2 ; 4) z  x3  y 3  9 xy .

90
5) u  x 2  y 2  z 2  4 x  6 y  2 z ; 6) u  x 2  y 2  z 2  xy  x  2 z ;
2. Знайти найбільше та найменше значення функції z  x3  y 3  3ху в
квадраті 0  x  2 , 1  у  2 .
3. Знайти найбільше та найменше значення функції z  x 3  y 3  9 ху  27
в квадраті 0  x  4 0  у  4 .
4. Знайти найбільше та найменше значення функції
z  2 x  4 х  y  2 ху в замкнутій області, обмеженій лініями y  x , y  4 .
3 2 2 2

5. Знайти прямокутний паралелепіпед заданого об'єму V, який має

найменшу площу поверхні.
6. Знайти прямокутний паралелепіпед заданої поверхні S, який має
найбільший об'єм.

91
 Індивідуальні завдання

Завдання 1. Обчислити визначник.

1 2 3 4 5 1 4 1 2 3 3 4
2 1 4 3 1 4 1 5 2 1 1 2
1. , 2. , 3. ,
3  4 1  2  4 1 8 1 6 2 1 0
4 3 2 1 3 2 6 2 2 3 0 5

1 1 1 1 2 1 1 0 0 1 2 3
1 2 1 2 0 1 2 1 1 0 1 2
4. , 5. , 6. ,
1 1 3 1 3 1 2 3 2 1 0 1
1 2 1 4 3 1 6 1 3 2 1 0

8 7 2 0 1 3 4 1 3 1 1 1
8 2 7 10 3 2 5 4 1 3 1 1
7. , 8. , 9. ,
4 4 4 5 2 1 1 5 1 1 3 1
0 4 3 2 1 4 3 6 1 1 1 3

3 2 1 8 1 2 3 4 2 3 4 5
2 2 4 2 2 2 3 4 3 5 2 4
10. , 11. , 12. ,
3 2 5 4 3 3 3 4 5 4 3 2
4 2  2  10 4 4 4 4 4 2 5 3

1 1 1 1 1 2 3 4 1 2 3 4
1 2 3 4 2 3 4 1 2 1 4 3
13. , 14. , 15. ,
1 3 6 10 3 4 1 2 3  4 1 2
1 3 10 20 4 1 2 3 4 3  2 1

2 3 3 4 2 4 2 1 3 3 4 1
2 1 1 2  10  9  7 5 1 8  7 2
16. , 17. , 18. ,
6 2 1 0 0 10 0  2 0 5 14  3
2 3 0 5 4 3 1 0 0 1 5 1

8 1 1 3 0 2 2 1 2 2 4 2
5 5 1  2 5 5 1 0 3 1 4 1
19. , 20. , 21. ,
10 3 0 2 9 4 5 7 2 4 1 3
3 2 0 1 3 1 2 3 4 1 2 1

92
 3 1 5 4 8 2 4 1 0 3 6 2
6 2 3 1 0 2 6 1 3 1 5 4
22. , 23. , 24. ,
4 1 2 3 2 1 4 3 4 2 1 3
1 4 3 2 4 5 3 2 2 6 2 1

1 5 10 2 6 4 2 1 10 5 5 15
2 1 6 3 4 1 3 1 8 1 4 2
25. , 26. , 27. ,
4  2 1 3 2 4 1 3 6 2 1 3
3 1 2 1 3 1 5 2 4 3 2 1

2 1 3 5 2 4 3 1 9 1 3 2
6 2 4 1 1 3 5 4 6 4 2 1
28. , 29. , 30. .
0 3 1 6 2 3 2 6 3 2 1 6
4 5 8 2 3 6 1 3 1 0 4 8

Завдання 2. Знайти обернену матрицю A1 до даної матриці A і зробити

перевірку, обчисливши добуток матриць A та A1 .
 2  2  3  2 0 1  2 4 1
     
1. A   1 1 2  , 2. A   4 3 4 , 3. A   1  4 0 ,
     
 2  1  1  1  1 0  3 2 1

 1 1  3  3 2  2  4 1 0
     
4. A   1 0  2 , 5. A   3 0 4  , 6. A    2 0 3 ,
     
2  2 3  2 1 0   2 1 1

  3 2 0  1 1  3  2 4  3
     
7. A    2 1 0 , 8. A   3 2 2  , 9. A   1 1 2  ,
     
 15  7 4 1  1 5  3  2 1 

 5 7 0   5 0 21  4  1 3
     
10. A    3 1 0  , 11. A   21 2 16 , 12. A   3 2 4 ,
     
 12 6  3  1 0 1  2  2 4

 3  2  1 2  1 3   3 2  2
     
13. A   1 3 2  , 14. A   1  2  5 , 15. A   3 0 4  ,
     
5  2 4   4 3  2 2 1 0 

 4  5 7  5 6 3  2 1 2 
     
16. A   1  4 9 , 17. A    1 0 1  , 18. A   5  3 3  ,
     
  4 0 5  1 2  1   1 0  2
93
  3 1 0 3 4 2  1 2 3 
   
19. A    4  1 0  , 20. A   2  1  3 , 21. A   0 1 1 ,
     2 1 1 
 4  8  2 1 5 1  

 3 2 1   1 1 1   3 0 1
22. A   4 3 0  , 23. A   2 1 0  , 24. A   2 1 3  ,
 1 2 3   1 2 3   1 2 1
     

 5 3 1  4 3 2   3 2 0 
25. A   2 1 0  , 26. A   1 1 5  , 27. A   1 3 2  ,
1 3 2  0 2 3   5 4 1 
     

 3 1 3   5 2 1   4 1 2 
28. A   4 1 2  , 29. A   1 3 2  , 30. A   3 1 3  .
 0 2 1   3 0 4  0 3 1 
     

Завдання 3. Розв‘язати систему рівнянь методом Гауса.

 2 x  3 y  z  2, 2 x  y  3z  3, 2 x  4 y  3z  1,
  
1.  x  5 y  4 z  5, 2.  x  3 y  z  2, 3.  x  2 y  4 z  3,
4 x  y  3z  4. 2 x  y  2 z  8.  3x  y  5z  2.
  

2 x  3 y  z  2, 3x  4 y  z  2,  2 x  y  3z  1,
  
4.  x  y  3z  4, 5.  2 x  y  3z  5, 6.  x  2 y  z  8,
 3x  5 y  z  4.  x  2 y  z  14 4 x  3 y  2 z  1.
  

 x  2 y  3z  5,  3x  2 y  z  3,  x  2 y  z  2,
  
7.  2 x  y  z  1, 8.  x  y  2 z  4, 9. 2 x  3 y  2 z  2,
 x  3 y  4 z  6.  2 x  2 y  z  4.  3x  y  z  8.
  
 x  3 y  z  1,  2 x  4 y  z  4,  2 x  y  z  0,
  
10. 2 x  y  z  7, 11. 3x  6 y  2 z  4, 12.  x  y  3z  13,
 2 x  y  3z  5.  4 x  y  3z  1. 3x  2 y  4 z  15.
  

 2 x  3 y  z  3,  5x  y  z  0,  3x  y  2 z  1,
  
13.  x  y  2 z  4, 14.  x  2 y  3z  14, 15.  x  2 y  3z  5,
3x  2 y  6z  0. 4 x  3 y  2 z  16. 2 x  3 y  z  4.
  

 x  2 y  3z  6,  x  y  2 z  1,  3x  4 y  2 z  8,
  
16. 2 x  3 y  4 z  20, 17. 2 x  y  2 z  4, 18. 2 x  y  3z  4,
 3x  2 y  5z  6. 4 x  y  4 z  2.  x  5 y  z  0.
  

94
  x  y  z  1,  x  4 y  2 z  3, 3x  2 y  z  5,
  
19. 8 x  3 y  6z  2, 20.  3x  y  z  5, 21.  2 x  3 y  z  1,
 4 x  y  3z  3. 3x  5 y  6z  9.  2 x  y  2 z  1.
  

 4 x  3 y  2 z  9,  2 x  y  z  4,  x  2 y  3z  5,
22.  2 x  5 y  3 z  4, 23. 3 x  4 y  2 z  11, 24.  2 x  y  z  1,
5 x  6 y  2 z  18. 3 x  2 y  4 z  11. 3x  y  2 z  6.
  

 x  2 y  3z  6,  x  y  2 z  1, 2 x  4 y  2 z  8,
25. 2 x  3 y  4 z  20, 26. 2 x  y  2 z  4, 27.  2 x  y  3z  1,
 3 x  2 y  5 z  6.  4 x  y  4 z  2.  x  5 y  z  0.
  

5 x  3 y  z  4, 3 x  5 y  2 z  1,  4 x  3 y  z  1,

  
28.  x  2 y  z  1, 29.  2 x  y  6 z  5, 30. 3x  y  3z  2,
 2 x  4 y  3 z  1.   x  y  3 z  4.  x  5 y  2 z  2.
  
  
Завдання 4. Показати, що вектори a1 , a2 , a3 утворюють базис тривимірного векторного простору, та

розкласти вектор b за цим базисом (при розв‘язуванні системи рівнянь використати метод Крамера).

   
1. a1  3;  1;  5 , a2  3;  2;  8 , a3  0; 1; 2 , b   3; 1; 2  .
   
2. a1  1;  5; 2 , a2  2; 3; 0, a3  1;  1; 1 , b  3; 5; 1 .
   
3. a1  3; 0; 1, a2   2; 5; 2 , a3   8;  2; 3, b   9; 15; 5.
   
4. a1  2; 1; 1 , a2  1;  1; 1, a3  1; 3; 1 , b  3;  4; 2 .
   
5. a1  1; 2; 3 , a2  2; 2; 3 , a3  1; 1; 1 , b  5; 7; 10.
   
6. a1  2; 4; 2, a2   1;  3; 3, a3   1; 2; 0 , b   5; 1;  15.
   
7. a1  2; 3; 4, a2  3;  2; 1 , a3   1; 2; 1 , b  4; 3; 6  .
   
8. a1  1; 2; 3 , a2  0; 5;  2 , a3  3;  2; 1 , b   1; 9; 15 .
   
9. a1   2; 3; 7 , a2  1;  4; 0 , a3  2; 1; 3 , b   6; 1; 1 .
   
10. a1   1; 4;  3 , a2   2;  1; 2 , a3  3; 0; 7 , b  7; 2; 3 .
   
11. a1  0; 1; 2 , a2  1; 0; 1 , a3   1; 2; 4 , b   2; 4; 7  .
   
12. a1  1; 3; 0, a2  2;  1; 1 , a3  0;  1; 2 , b  6; 12;  1 .
   
13. a1  2; 1;  1 , a2  0; 3; 2 , a3  1;  1; 1, b  1;  4; 4  .
   
14. a1  4; 1; 1 , a2  2; 0;  3 , a3   1; 2; 1, b   9; 5; 5 .
   
15. a1   2; 0; 1 , a2  1; 3;  1 , a3  0; 4; 1 , b   5;  5; 5 .
   
16. a1  5; 1; 0, a2  2;  1; 3, a3  1; 0;  1 , b  13; 2; 7  .
   
17. a1  0; 1; 1 , a2   2; 0; 1 , a3  3; 1; 0 , b   19;  1; 7  .

95
    
18. a1  1; 0; 2 , a2  0; 1; 1 , a3  2;  1; 4 , b  3;  3; 4 .
   
19. a1  3; 1; 0, a2   1; 2; 1 , a3   1; 0; 2, b  3; 3;  1 .
   
20. a1   1; 2; 1 , a2  2; 0; 3 , a3  1; 1;  1, b   1; 7;  4 .
   
21. a1  1; 1; 4 , a2  0;  3; 2 , a3  2; 1;  1, b  6; 5;  14 .
   
22. a1  1;  2; 0 , a2   1; 1; 3 , a3  1; 0; 4 , b  6;  1; 7  .
   
23. a1  1; 0; 5, a2   1; 3; 2, a3  0;  1; 1 , b  5; 15; 0  .
   
24. a1  1; 1; 0 , a2  0; 1;  2 , a3  1; 0; 3 , b  2;  1; 11 .
   
25. a1  1; 0; 2 , a2   1; 0; 1, a3  2; 5;  3 , b  11; 5;  3 .
   
26. a1  2; 0; 1 , a2  1; 1; 0 , a3  4; 1; 2 , b  8; 0; 5 .
   
27. a1  0; 1; 3, a2  1; 2;  1, a3  2; 0;  1, b  3; 1; 8 .
   
28. a1  1; 2;  1 , a2  3; 0; 2 , a3   1; 1; 1, b  8; 1; 12 .
   
29. a1  1; 4; 1 , a2   3; 2; 0 , a3  1;  1;  1 , b   9;  8;  3 .
   
30. a1  0; 1;  2 , a2  3;  1; 1 , a3  4; 1; 0 , b   5; 9;  13 .

Завдання 5.. Задано координати вершин трикутника ABC . Знайти:

1) довжину сторони BC ; 2) рівняння сторін AB і BC та їх кутові коефіцієнти;
3) кут B в радіанах (з точністю до 0,01); 4) рівняння висоти AD та її довжину;
5) рівняння медіани BM ; 6) рівняння прямої, що проходить через вершину C
паралельно до сторони AB .
1. A  8;  3, B(4;  12),C (8; 10). 2. A  5; 7, B(7;  2),C (11; 20).
3. A  12;  1, B(0;  10),C (4; 12). 4. A  10; 9, B( 2; 0),C(6; 22).
5. A 0; 2, B(12;  7),C(16;15). 6. A  9; 6, B(3;  3),C(7; 19).
7. A1; 0, B(13;  9),C (17; 13). 8. A  4;10, B(8;1),C(12; 23).
9. A 2; 5, B(14;  4),C (18; 18). 10. A  1;4, B(11;  5),C (15;17).
11. A  2; 7, B(10;  2),C (8;12). 12. A  6;8, B(6;  1),C (4;13).
13. A 3; 6, B(15;  3),C (13;11). 14. A  10; 5, B(2;  4),C (0; 10).
15. A  4;12, B(8; 3),C (6;17). 16. A  3;10, B(9;1),C (7; 15).
17. A 4;1, B(16;  8), C (14; 6). 18. A  7; 4, B(5;  5),C(3; 9).
19. A 0; 3, B(12;  6),C(10;8). 20. A  5; 9, B(7; 0),C (5;14).
21. A 2;  4, B(2;1),C(17;1). 22. A 4;2, B(16;17),C (10;4).
23. A14;10, B(1;1), C (3;8). 24. A15;1, B(1;  5), C(8; 9).
25. A  3;4, B(2; 0),C (5;8). 26. A 4;  2, B(1; 0),C(2; 5).
27. A 5;1, B(1;  2),C (4;10). 28. A 3;8, B(0;  2),C(6; 0).
29. A12; 4, B(6; 4),C (8;2). 30. A10;  2, B(5; 5),C (12; 9).

Завдання 6. Задано координати вершин піраміди ABCD . Знайти:

96
1) кут між векторами AB і AC ; 2) проекцію вектора AD на вектор AB ;
3) площу грані ABC ; 4) об'єм піраміди ABCD .
1. A2;3;1, B(6;1;1),C(4;8;9), D(2;1;2).
2. A5;1;4, B(9;3;6),C(7;10;14), D(5;1;3).
3. A1;4;0, B(5;0;2),C(3;7;10), D(1;2;1).
4. A 3;6;2, B(1;2;0),C(1;5;8), D(3;4;3).
5. A 1;1;5, B(3;5;7),C(1;12;15), D(1;3;4).
6. A 4;2;1, B(0;6;3),C (2;13;11), D(4;4;0).
7. A0;4;3, B(4;8;1),C(2;15;7), D(0;6;4).
8. A 2;0;2, B(2;4;4),C(0;11;12), D(2;2;1).
9. A3;3;3, B(7;7;5),C(5;14;13), D(3;5;2).
10. A4;2;5, B(8;2;3),C(6;9;5), D(4;0;6).
11. A 5;0;1, B(4;2;3),C(6;2;11), D(3;4;9).
12. A1;4;0, B(2;6;2),C(12;2;10), D(9;0;8).
13. A 1;2;8, B(0;4;6),C(10;0;2), D(7;2;0).
14. A0;2;10, B(1;0;8),C(11;4;0), D(8;6;2).
15. A3;1;2, B(4;1;0),C(14;3;8), D(11;5;6).
16. A 8;3;1, B(7;1;1),C(3;5;9), D(0;7;7).
17. A2;1;4, B(3;3;2),C(13;1;6), D(10;3;4).
18. A 4;5;5, B(3;3;3),C(7;7;5), D(4;9;3).
19. A 2;3;2, B(1;5;4),C(9;1;12), D(6;1;10).
20. A 3;4;3, B(2;2;1),C(8;6;7), D(5;8;5).
21. A4;2;5, B(0;7;2),C(0;2;7), D(1;5;0).
22. A4;4;10, B(4;10;2),C(2;8;4), D(9;6;4).
23. A4;6;5, B(6;9;4),C (2;10;10), D(7;5;9).
24. A3;5;4, B(8;7;4),C(5;10;4), D(4;7;8).
25. A10;6;6, B(2;8;2),C(6;8;9), D(7;10;3).
26. A1;8;2, B(5;2;6),C(5;7;4), D(4;10;9).
27. A6;6;5, B(4;9;5),C(4;6;11), D(6;9;3).
28. A7;2;2, B(5;7;7),C(5;3;1), D(2;3;7).
29. A8;6;4, B(10;5;5),C(5;6;8), D(8;10;7).
30. A7;7;3, B(6;5;8),C(3;5;8), D(8;4;1).

Завдання 7. Записати рівняння кривої в канонічному вигляді, визначити тип

кривої та її основні характеристики. Побудувати криву.
1. 4 x 2  25 y 2  24x  150y  161  0 .
2. 9 x 2  36 y 2  54x  72 y  279  0 .
3. 9 x 2  25 y 2  36x  100y  289  0 .
97
4. 16x 2  9 y 2  96x  54 y  81  0 .
5. 9 x 2  36 y 2  18x  144y  153  0 .
6. 16x 2  9 y 2  64x  72 y  64  0 .
7. 9 x 2  16 y 2  18x  64 y  199  0 .
8. 4 x 2  25 y 2  50x  8 y  121  0 .
9. 16x 2  4 y 2  64x  8 y  4  0 .
10. 9 x 2  4 y 2  72x  16 y  124  0 .
11. 4 y 2  16x 2  32x  48 y  64  0 .
12. 25x 2  4 y 2  100x  8 y  4  0 .
13. 4 x 2  9 y 2  32x  18 y  37  0 .
14. 9 x 2  25 y 2  36x  50 y  214  0 .
15. 16x 2  9 y 2  64x  18 y  89  0 .
16. 25x 2  4 y 2  50x  40 y  25  0 .
17. 16x 2  4 y 2  96x  16 y  16  0 .
18. 9 x 2  4 y 2  18x  16 y  11  0 .
19. 16x 2  9 y 2  64x  72 y  116  0 .
20. 16x 2  4 y 2  96x  16 y  64  0 .
21. 4 x 2  9 y 2  32x  54 y  53  0 .
22. 9 x 2  25 y 2  36x  50 y  139  0 .
23. 25x 2  4 y 2  50x  24 y  36  0 .
24. 9 x 2  4 y 2  54x  24 y  81  0 .
25. 9 y 2  16x 2  32x  72 y  16  0 .
26. 16x 2  4 y 2  48x  32 y  96  0 .
27. 4 x 2  25 y 2  8x  50 y  7  0 .
28. 4 x 2  9 y 2  8 x  54 y  113  0 .
29. 9 x 2  16 y 2  18x  64 y  71  0 .
30. 9 x 2  4 y 2  72x  16 y  92  0 .

Завдання 8.
1. Написати рівняння площини, що проходить через точку М(-1;-1;2)
перпендикулярно до площин x  2 y  z  4  0 , x  2 y  2z  4  0 .
2. Скласти канонічне рівняння прямої, що проходить через точку
2 x  3 y  z  6  0,
М(-4;-7;1) паралельно до прямої 
4 x  5 y  z  2  0.
3. Знайти рівняння площини, що проходить через точки А(2;0;-1), В(1;-1;3)
перпендикулярно до площини 3x  2 y  z  5  0 .

98
4. Точки А(-4;3;7) , В(2;-1;5) , С(-2;-6;11) є вершинами паралелограма АВСD.
Скласти рівняння сторін АD і СD.
5. Задано точки А(1;2;-1) , В(3;8;4) , С(7;5;6) . Знайти кут між площиною, що
проходить через точку А перпендикулярно до вектора AB , і площиною, що
проходить через точку В перпендикулярно до BC .
6. Скласти рівняння прямої, що проходить через точку М(-4;3;-8)
x 1 y 5 z x 5 y  2 z 1
перпендикулярно до двох прямих   ,   .
3 2 4 3 6 5
7. Записати рівняння площини, що проходить через початок координат і через
точки А(4;-2;1) і В(2;4;-3). Знайти відстань від точки С(1;1;1) до цієї площини.
 x  2 y  3z  1  0,
8. Скласти канонічне рівняння прямої 
2 x  y  4 z  8  0.
9. Скласти рівняння площини, що проходить через точку М(3;4;-5) паралельно
 
до векторів a  (3,1,1), b  (1,2,1).
10.Дано вершини трикутника А(3;6;-7) , В(-5;2;3) і С(4;-7;2). Скласти
параметричне рівняння його медіани, проведеної з вершини С.
11.Знайти рівняння площини, що проходить через точку М(10;-1;5) паралельно
до площини 15x  10 y  6 z  5  0 . Обчислити відстань від початку координат до
цієї площини.
12.Дано точки А(1;1;1) , В(2;3;3) , С(3;3;2). Скласти рівняння прямої, що
 
проходить через точку А перпендикулярно до векторів AB, AC .
13.Записати рівняння площини, знаючи, що точка Р(3;-6;2) є основою
перпендикуляра, опущеного з початку координат на цю площину. Обчислити
відстань від початку координат до цієї площини.
14.Написати рівняння перпендикуляра, опущеного з точки А(2;3;1) на пряму
x 1 y z2
  .
2 1 3
15.Обчислити висоту піраміди з вершинами А(3;5;3) , В(-2;11;-5) , С(1;-1;4),
D(0;6;4), опущеної з вершини D.
x  2 y 1 z  x  y  z  0,
16.Знайти кут між прямими   та 
3 2 1  x  y  5z  8  0.
17.Скласти рівняння площини, що проходить через точки К(1;-1;2) і М(3;1;2)
перпендикулярно до площини 4 x  5y  3z  2  0 .
18.В паралелограмі АВСD задано три вершини А(-2;8;-4), В(9;-5;6), С(-6;-
2;10). Скласти рівняння діагоналей АС і ВD.
19.Записати рівняння площини, що проходить через початок координат і точки
А(2;2;1) , В(-4;-4;-2). Знайти кут між цією площиною та площиною
x  4 y  10z  5  0 .
 x  2 y  z  6  0,
20.Скласти параметричні рівняння прямої 
2 x  y  z  1  0.
21.Дано точки А(2;-1;3) , В(1;-3;5) ,С(6;2;5) . Знайти відстань від точки
D(3;-2;-5) до площини, яка проходить через задані точки.

99
 x 1 y  2 z  5
22.Знайти кут між прямою   та прямою, що проходить через
3 6 2
дві точки А(0;3;-1) , В(2;12;5).
23.Скласти рівняння площини, що проходить через точку М(1;5;2) паралельно
до площини, що проходить через три точки А(4;-3;1) , В(3;4;0), С(-1;-1;5) .
24.Дано точки А(-1;3;-4) , В(0;2;-7) , С(4;-3;6) . Скласти рівняння прямої, що
 
проходить через точку А перпендикулярно до векторів AB, AC .
25.Скласти рівняння площини, що проходить через точку М(2;1;-3)
перпендикулярно до двох площин 2 x  3y  z  5  0 , x  4 y  2z  3  0 .
26.Знайти рівняння прямої, яка проходить через точку М(-1;3;0) перпен-
дикулярно до площини АВС, якщо А(-3;-2;-4), В(-4;2;-7) і С(5;0;3).
27.Скласти рівняння площини, яка проходить через точку С(4;-2;1)
перпендикулярно до прямої АВ, якщо А(3;-1;5) , В(7;1;1).
28.Скласти рівняння сторін трикутника з вершинами А(7;2;-6) , В(11;-3;5), С(-
3;4;-2) та знайти рівняння його медіани, проведеної з вершини В.
29.Знайти точку перетину площини, яка проходить через точку С(0;1;-1)
перпендикулярно до прямої АВ, де А(-1;2;3) , В(3;4;-1), із прямою АВ.
x 3 y  2 z 8
30.Знайти проекцію точки М(1;-1;-2) на пряму   . Обчислити
3 2 2
відстань від цієї точки до прямої.

Завдання 9. Обчислити границі функцій.

6 x 2  5x  2 x2  9
1. а) lim 2 ; б) lim 2 ;
x x  2 x  15 x3 x  2 x  3

1  cos x  2x 1
2x

в) lim ; г) lim   .
x0 7x2 x   2 x  1 

1  4 x3 3
1  x2 1
2. а) lim ; б) lim ;
x 2  x  x  8 x
2 3
x0 x
sin 5 x 1 x
в) lim ; г) lim 1  4 x  x ;
x0 x x 0

x 5  3x 3  12 x2  2x
3. а) lim ; б) lim 2 ;
x  2x5  9 x2 x  5 x  6

tg 2 3x
г) lim1  6 x 3 x .
2
в) lim ;
x 0 10 x 2 x0

5x3  7 x 2 x 3
4. а) lim ; б) lim ;
x 1  5 x x 2  49
3
x7
3 x 1
sin 2 10x 5 x
в) lim ; г) lim   .
x0 cos 2 x  1 x  1  x 

100
 1  x3 x4  2x2  3
5. а) lim ; б) lim 2 ;
x 1  3x x1 x  3x  2
3

sin 2 9 x
г) lim1  6 x 3 x .
5
в) lim ;
x0 5x x0

5 x 2  3x  2 1 x  1 x
6. а) lim 2 ; б) lim ;
x 2 x  4 x  1 x0 3x
x
8x 2  x  3 3
в) lim ; г) lim   .
x0 sin 2 5 x x  x 
5x 3  4 x  1 2 x 2  5x  3
7. а) lim 3 ; б) lim ;
x  3 x  3 x  2 x3 x2  9
x 2 1
1  cos8 x  x  1
2
в) lim ; г) lim  2  .
x0 3x 2 x 
 x 
2 x3  5 x2  9  3
8. а) lim 3 ; б) lim ;
x 7 x  x  4 x 2  25  5
2
x0

2 x x3
tg 2 x  x3  2 
в) lim 2 ; г) lim  3  .
x  x  1
x0 sin 3 x  
x3  4 x 2  5 x  3x  10
2
9. а) lim 3 ; б) lim ;
x 2 x  3 x  21 x5 x 2  25
1  cos2 4 x 2 x
x

в) lim ; г) lim   .
x0 sin 3x x  3  x 

x3  x 2  5x  3 1 x  1 x
10. а) lim 3 ; б) lim ;
x x  x  x  1 x2  x
2
x0

1  cos x  x3
x

в) lim ; г) lim   .
x0 x2 x  x  2 

2x 2  x  1 1 x  1 x
11. а) lim 2 ; б) lim ;
x x  3x  4 x0 x
 x 3
x
tg 2 x
в) lim ; г) lim   .
x  x  2
x 0 sin 3 x  
x 2  3x  2 2x  6
12. а) lim ; б) lim 2 ;
x   3 x 2  x  4 x 3 x  2 x  15

 2x  1
x
sin 4 x
в) lim ; г) lim   .
x  2 x  1
x 0 2 x cos 3 x  
2 x 2  x  10 x
13. а) lim ; б) lim ;
x x 2  3 x  2 x 0 1  3x  1

101
  4x  1
2x
x tg 3x
в) lim 2 ; г) lim   .
x 0 sin 2 x x 
 4x 
x 2  3x  2 3x  6
14. а) lim ; б) lim 3 ;
x  3x 2  x  14 x2 x  8

sin 5 xtg 3 x
г) lim 1  2 x  x .
1
в) lim .
x 0 x2 x 0

x 2  5x  4 x  16
15. а) lim 2 ; б) lim ;
x 2 x  3 x  5 x16 x 4
x 3
sin 6 x  x 1 
в) lim ; г) lim   .
x  x  2
x 0 tg 2 x  
4 x 2  5x  1 2 x 3  3x 2  x
16. а) lim 2 ; б) lim 2 ;
x   x  3 x  2 x1 x  4 x  3

 x 1
2x
3x cos 5 x
в) lim ; г) lim   .
x  x  3
x 0 sin 3x  
x 2  5x  6 x  3 1
17. а) lim 2 ; б) lim ;
x 3 x  x  14 x4 x 5 3
x2
2 xtg 4 x  x  5
в) lim ; г) lim   .
x  x  1
x 0 sin 2 6 x  
2x 2  7 x  6 x2  6x  8
18. а) lim ; б) lim 2 ;
x  x 2  x  6 x2 x  8 x  12

sin 2 xtg 4 x
г) lim 7  6 x 
x
в) lim ; 3 x  3  .
x 0 x2 x 1

x 2  6x  7 x  4 3
19. а) lim 2 ; б) lim ;
x 3 x  x  2 x5 x  6x  5
2

sin 8 x
г) lim 3x  5 x .
2x
в) lim ; 2
4
x 0 tg 5 x x 2

3x 2  x  4 16x 2  13x  3
20. а) lim 2 ; б) lim ;
x   x  4 x  3 x1 2 x  3x  5
2

4 x cos 7 x
г) lim 3x  8
2
в) lim ;  x 3  .
x 0 sin 2 x x 3

x 2  5 x  14 2 x
21. а) lim 2 ; б) xlim ;
x 2 x  x  6 4 6x  1  5
3xtg 2 x  3x  1 
x

в) lim ; г) lim   .
x  4 x  5
x 0 sin 2 3 x  
3x 2  7 x  2 3x  5 x  2
2
22. а) lim ; б) lim 2 ;
x  x 2  x  6 x2 2 x  x  6

102
 sin 3 xtg 2 x  x  3
5x

в) lim ; г) lim   .
x  x  1
x 0 x2  
x2  7x  8 4 x  4 x
23. а) lim 2 ; б) lim ;
x 2 x  5 x  3 x 0 3x 2  x
 3x  8 
x
sin 6 x
в) lim ; г) lim   .
x  3 x  2
x 0 tg x  
4 x 2  3x  1 4x  7 x  3
2
24. а) lim 2 ; б) lim ;
x   x  5 x  4 x1 2 x 2  x  1
x 5
5 x cos8 x  x  3
в) lim ; г) lim   .
x  x  3
x 0 sin10 x  
x 2  3x  2 4x  x
25. а) lim ; б) xlim ;
x 3x 2  2 x  16 4 x 2  16
x 6
2 xtg 4 x  4x  3 
в) lim . г) lim   .
x  4 x  5
x 0 sin 2 6 x  
2x2  x  6 5x  x 2  4
26. а) lim 2 ; б) lim 2 ;
x   x  5 x  6 x 4 x  2 x  8
x 3
sin 2 xtg 3 x  x  2
в) lim ; г) lim   .
x  x  1
x 0 x2  
x 2  8x  7 x2  7  3
27. а) lim 2 ; б) xlim ;
x 3x  x  4 4 x2  4x
 2x  1
3x
sin 7 x
в) lim ; г) lim   .
x 0 tg 3 x x 
 2x 
5x 2  x  4 x2  2x  8
28. а) lim 2 ; б) lim ;
x   x  3 x  2 x  2 2 x 2  5 x  2

4 x cos 5 x
г) lim 1  2 x 
1

в) lim ; 2 2 x3
.
x 0 sin 8 x x 0

x 2  5 x  14 3x  3
29. а) lim 2 ; б) lim ;
x 2 x  3 x  2 x 1 8  x  3

5 xtg 2 x
3x
 2x 
в) lim . г) lim   .
x  2 x  3
x 0 sin 2 4 x  
3x 2  x  10 6  x  x2
30. а) lim ; б) lim ;
x  x 2  7 x  10 x3 3x 2  8 x  3
x2
sin 6 xtg 2 x  x  2
2
в) lim ; г) lim  2  .
x2 x  x  1 
x 0
 
103
 Завдання 10. Дослідити функцію на неперервність. Визначити
характер точок розриву.
Варіант Функція Варіант Функція
1. 2x  x  1
2
2. 5 x 2  3x  2
f x   2 f x   2
3x  x  2 x  x2
3. 5x 2  x  4 4. 3x 2  5 x  8
f x   2 f x   2
x  2x  3 x  4x  5
5. 2 x2  5x  3 6. x2  4x  3
f x   f x   2
2x2  x  3 2 x  5x  7
7. 5x2  4 x  1 8. 2x2  7 x  9
f x   2 f x   2
x  5x  6 x  3x  4
9. 4 x 2  3x  1 10. 2x2  7 x  5
f x   2 f x   2
2 x  3x  5 x  3x  2
11. 3x 2  7 x  4 12. 4x2  7 x  3
f x   2 f x   2
x  4x  3 x  5x  4
13. 5x2  7 x  2 14. 2x2  9x  7
f x   2 f x   2
x  6x  5 x  7x  6
15. 3x 2  5 x  2 16. 2x2  x  3
f x   2 f x   2
x  3x  4 x x2
17. 2x2  7 x  9 18. 2 x 2  5x  7
f x   2 f x   2
x  3x  4 x  4x  5
19. 3x 2  4 x  7 20. 4x2  x  5
f x   2 f x   2
x  2x  3 x  4x  5
21. 5x2  x  6 22. 6x2  x  7
f x   2 f x   2
x  5x  6 x  5x  6
23. 4 x 2  3x  7 24. 4 x2  5x  9
f x   2 f x   2
x  6x  7 x  7x  8
25. 6x2  x  7 26. 7 x2  x  8
f x   2 f x   2
x x2 x  7x  8
27. 4 x 2  7 x  11 28. 4x2  x  3
f x   2 f x   2
x  3x  4 x  4x  3
29. 3x 2  x  2 30. 5x2  x  4
f x   2 f x   2
x  3x  2 x  5x  4

Завдання 11. Знайти похідні y функцій а) – г); дослідити функцію а) і

побудувати її графік.
Варіант Завдання
1 x3 2x  4
а) y  , x0  1; б) y  2 e x  1  ln ;
3  x2 sin x
 x  ln t ,
в) x 4  y 4  x 2 y 2 ; г) 
y  t .
3

104
2 2x
а) y  , x0  3; б) y  arctg ( x  x 2  1);
x 4
2

 1
x  ,
в) x  y  9; г)  cos t
 y  tgt.
3 x 1  sin x
а) y  , x0  1; б) y  ln ;
x 1
2
1  sin x
x  1  t ,

в) x5  y 3  y  x  0; г)  1
y  .
 t
4 x2  1
а) y  , x0  2; б) y  arcsin e x  arcsin 1  e2 x ;
x

 x  e cos t ,
t

в) x  sin y ;
y 2
г) 
 y  e sin t.

t

5 x ln( x3  5)
а) y  , x0  2; б) y  e  1 
3x
;
( x  1)2 sin x
 x  t  sin t ,
в) 7 x 2  5 y 3  sin y  1; г) 
 y  2  cos t.
6  x  1
2
3x  x3
а) y , x0  3; б) y  arctg ;
x2 1  3x 2
 x  arctgt ,
в) y 2  5 x 2 y 3 ; г) 
 y  ln(t  1).
3

7 1
а) y  4 x  , x0  2; б) y  ln tg (8 x 2  4);
x
x2 y 2  x  3cos3 t ,

в)   1; г) 
 y  4sin t.

3
9 4
8 x2  6 1  sin x
а) y  2 , x0  2; б) y  ln ;
x 1 1  sin x

 x  arccos t ,
в) e x sin y  e y cos x  0; г) 
y  t  t .

2

9 x3  8 e x  2 x3
а) y  , x0  3; б) y  4arctg ;
x 1  x2
 x  3(t  sin t ),
в) ( x  5) y 4  x3 ; г) 
 y  4(1  cos t ).

105
10 x3  4 sin 2 8 x
а) y  , x0  1; б) y  ctg 5  ;
x2 1  7 x2
 x  ln t ,

в) 2 x ln y  y 4  x  0; г)  1
 y  .
t
11 x2 1  sin 2 x
а) y  2 , x0  2; б) y  ;
x 1 1  sin x
 x  ln cos t ,
в) sin xy  cos xy  0; г) 
 y  lnsin t.
12 x3  16 x3
а) y  , x0  1; б) y  6 x  x 2  8;
x 2
 x  5cos3t ,
в) 2 x  2 y  2 x y ; г) 
 y  4sin 3t.
13 x3  4 x6  3x  8 x3
а) y  , x0  1; б) y  ;
4 x2 9  3x 2
x  t ,

в) x 3  x 3 ln y  y 2 ; г)  1
 y  .
 1 t

14 2x  1 cos9 x  3
а) y  , x0  2; б) y  ;
 x  1
2
8  3x 3

x 
 x  cos t ,
2

в) x   ln y  0;
2
г) 
 y  sin t.

2
y

15 x3 5 x 4  3x
а) y  , x0  1; б) y  ;
2( x  1) 2 ln 9  3 x 2
 x  tgt ,
y 
в) arcsin  ln x 2  y 2 ; г)  1
x  y  sin 2t .

16 4x 1 x2 1
а) y  , x0  1; б) y  ln  arcsin 2 x;
x2  4 5 x5 2
 x  sin t ,

в) x  y  arcsin x  arcsin y; г)  1
 y  .
cos t

106
17 x2  1 sin cos( x  3x 2 )
а) y  2 , x0  3; б) y  ;
x 1 e 4 x 5
x  x  t 3  1,
в) xy  arctg ; г) 
y  y  ln t.
18 x3
а) y  , x0  1; б) y  arctg (e x  e x );
x2  1
 x  t ,
в) x  y  arctg2xy; г) 
 y  3 t  1.
19 x2  5 ( x 2  8) x 2  8
а) y  , x0  4; б) y  ;
x 3 cos9 x
 x  t  1,
в) e y  2 xy  e; г) 
 y  sin t.
20 4 x3 5  x2
а) y  2 , x0  2; б) y  ln ;
x 1 5  x2
 x  sin t ,
в) xy 2  ln y  1; г) 
 y  ln cos t.
21 x2 x4
а) y  , x0  3; б) y  arctg ;
x 1 5 x
 x  t  sin t ,
в) x3  y 3  2 x 2 y 2  0; г) 
 y  2  cos t.
22 x4 sin 2 5x  1
а) y  3 , x0  2; б) y  ;
x 1 3cos3 x

 x  cos t ,
2

в) 5 x 2  7 y 3  2 x 2 y 2  4  0; г) 
 y  tg t.

2

23 3x  1
а) y  , x0  1; б) y  1  x2  x arcsin 1  x 2 ;
9  x2
 x  t 3  1,
в) x sin y  y sin x  0; г) 
 y  ln t.
24 x3  3 1  x2  2 x
а) y  , x0  2; б) y  ln ;
x2 1  x  2x
2

 1
 x  ,
t2
в) sin( y  x 2 )  2 xy 2  0; г) 
y  1 .
 t2 1
107
 25 x3  4 sin(5  x 2 )
а) y  , x0  1; б) y  ;
x2 5cos3 x
y  x  t  sin t ,
в)  e x  1; г) 
x  y  2  cos t.
26 2x  1
а) y  2 , x0  2; б) y  arcsin 3 2 x  ln 56 x ;
x
 x  cos t ,
в) e y  e x  2 x 2  0; г) 
 y  ln sin t.
27 2 x2 e2 x  4
а) y  2 , x0  1; б) y  ln cos 5 x 
2
;
4x  1 cos8 x
 x  t  1,

в) sin( x  y)  cos( x  y)  1; г)  t
y  .
 t  1
28 x2  5x 9 x 7
а) y  , x0  1; б) y  4x  8  ;
x 1 arcsin 5 x
 t
 x  cos ,
2
в) x  y  x sin y  0; г) 
 y  sin t .
 2
29 4  x
2
ln(6  x 2 )
а) y , x0  1; б) y  ;
9(2  x) cos 2 (5  x 2 )
 x  3(t  sin t ),
в) e xy  x 2  y 3  0; г) 
 y  6(2  cos t ).
30 x e6 x7 (3  x2 )
а) y  , x0  1; б) y  ;
3  x2 5  x2
 x  sin t  t cos t ,
в) y  x 2  arctg y; г) 
 y  cos t  t sin t.

Завдання 12. Задано функцію кількох змінних z  f ( x, y). Знайти частинні

похідні та градієнт функції z в точці M 0 x0 ; y0  , похідну в точці M 0 x0 ; y0  за

напрямом вектора  .

Варіант Завдання

1 z  x ln( x 2  3 y ), M 0 2;1,   (12;5).

2 z  x 2  y 2  xy, M 2;1,   (2; 2).
0

108
 
3 z  ln( xy  1), M 0 1;1,   ( 1;1).

4 z  4 x 2 y  x3 , M 0 2;2,   (2;1).

5 z  arctg( xy), M 0 2;1,   ( 1; 1).
6  3 4
z  3ln( x 2  y 2 ), M 0 3;1,   ( ; ).
5 5
7  5 12
z  5 x3 y  ln x, M 0 5;1,   ( ; ).
13 13

8 z  2 x  xy  2 y , M 0 1;1,   (5;12).
2 2


9 z  ln x 2 y  y 3 , M 0 3;5,   (3;4).

10 z  arctg( x 2  y 2 ), M 0 3;2,   (6;8).

11 z  ln(3x  y 2 ), M 0 2;1,   (5; 12).

12 z  3x 2 y  2 xy 2 , M 0  2;1,   (3; 4).

13 z  4xy  ln(3xy), M 0 3;3,   (6; 8).
14  5 12
z  5 x 2  xy  y 3 , M 0  2;1,   ( ; ).
13 13

15 z  ln x y  2 y , M 0 3;2,   (5;12).
2 2


16 z  arctg ( x 2  2 y 2 ), M 0 2;2,   (3;4).

17 z  ln(3x  2 x 2 y ), M 0 2;0,   (6; 8).

18 z  xy 3  5 x 2 , M 0 3;2,   (5; 12).

19 z  7 xy  2ln xy, M 0 3;4,   (3; 4).

20 z  x3 y  2 x 2 y 2 , M 0 5;1,   (6; 8).
21  3 4
z  arctg ( xy  2 y ), M 0 3;1,   ( ; ).
2

5 5

22 z  ln( y  2 x 2 ), M 0 1;4,   (3;4).
23  4 3
z  8 x 2 y  4 xy 2 , M 0 2;3,   ( ; ).
5 5
24   
z  sin( x  y )  2 xy 2 , M 0  ;0 ,   (1;1).
2 
25  3 4
z  3x3 y  x 2 y 2 , M 0 1;1,   ( ;  ).
5 5

26 z  4 xy  2cos x y , M 0 1;0,   (6; 8).
2 2

27 1   5 12
z  arcsin( x 2  y ), M 0  ;0 ,   ( ;  ).
2  13 13
28  3 4
z  ln( x3 y  2 xy ), M 0 1;2,   ( ;  ).
5 5
109
 
29 z  sin( x  y )  2 xy 2 , M 0  ;0,   (5; 12).
30  1 
z  arcsin xy  3x 2 , M 0 1; ,   (4;3).
 2

Завдання 13. Знайти екстремуми функції двох змінних.

Варіант Завдання
1 z  x  2 y  2 xy  8 x  10 y  30.
2 2

2 z  3x 2  2 y 2  2 xy  10.
3 z  x 2  y 2  xy  9 x  6 y  20.
4 z   x 2  y 2  xy  3x  6 y.
5 z   x 2  y 2  4( x  y ).
6 z  2 y 2  ( x  1)2 .
7 z  2 y 2  ( x  1) 2 .
8 z  x 2  y 2  xy  3x  2 y  1.
9 z  6 x 2  y 2  9 xy  12.
10 z  x 2  y 2  3x  12 y  5.
11 z  3x 2  2 xy  10 x  1.
12 z  2 y 2  3xy  5 x  2.
13 z  x 2  y 2  6 x  3 y.
14 z  x 2  y 2  2 xy  6 x  y.
15 z  3x 2  2 y 2  xy.
16 z  x 2  3xy  6 x  2.
17 z  4( x  y )  x 2  y 2 .
18 z  2 x 2  3 y 2  2 x  y  4.
19 z  x 2  y 2  xy  x  y.
20 z  x 2  y 2  9 xy  3.
21 z  3x 2  2 y 2  2 xy  5.
22 z  x 2  2 y 2  4 xy  10.
23 z  x 2  2 y 2  2 xy  x  3.
24 z  x 2  y 2  2 xy  x  2 y  6.
25 z  2 x 2  y 2  8 xy  5.
26 z  x 2  4 y 2  2 xy  y  1.
27 z  x 2  y 2  5 xy  x  y.

110
 28 z  x 2  y 2  6 y  3x  3.
29 z  4 x 2  y 2  xy  2 x  2.
30 z  8 x 2  y 2  2 x  y  7.

Список рекомендованої літератури

1. Дубовик В. П. Вища математика: навч. посібн. / Дубовик В. П., Юрик І. І. –

К.: А.С.К., 2005. – 648 с.
2. Клетеник Д. В. Сборник задач по аналитической геометри: учеб. пособ. для
втузов. – СПб.: Специальная литература, 1998. – 200 с.
3. Дубовик В. П. Вища математика. Збірник задач: навч. посібн./ Дубовик В.
П., Юрик І. І. – К.: А.С.К., 2005. – 648 с.
4. Берман Г. Н. Сборник задач по курсу математического анализа: уч. пособие.
– 22-е изд., перераб. – СПб.: Изд-во «Профессия», 2005. – 432 с.
5. Пискунов Н.С. Дифференциальное и интегральное исчисления для втузов.–
М.: Наука, 1985.–Т. 1. 429с., Т. 2. 560с.
6. Денисюк В.П., Репета В.К. Вища математика. Модульна технологія
навчання. Навч. посібник: У 4 ч. – Ч.1: – К: Книжк. вид–во Нац. авіац. ун–ту,
2005. – 298 с.
7. Денисюк В.П., Репета В.К. Вища математика. Модульна технологія
навчання. Навч. посібник: У 4 ч. – Ч.2: – К: Книжк. вид–во Нац. авіац. ун–ту,
2005. – 276 с.
8. Дюженкова Л.І., Дюженкова О.Ю., Михалін Г.О. Вища математика:
Приклади і задачі. Посібник. – К.: Вид. центр «Академія», 2003. - 624 с.

111