Індивідуальна графічна робота «Операції на моделях поверхонь»

Завдання виконується на аркуші формату А3.

Склад завдання:
Задача 1. Переріз багатогранної поверхні площиною:
1. Побудувати вихідні дані (таблиця 1).
2. Визначити вид багатогранної поверхні.
3. Побудувати проєкції лінії перерізу поверхні площиною.
4. Визначити видимість ділянок лінії перерізу на проєкціях.

Задача 2. Переріз кривої поверхні площиною:

1. Побудувати вихідні дані (таблиця 1).
2. Визначити вид кривої поверхні.
3. Побудувати проєкції лінії перерізу.
4. Визначити видимість ділянок лінії перерізу на проєкціях.

Задача 3. Перетин прямої лінії з поверхнею:

1. Побудувати вихідні дані (таблиця 1).
2. Визначити вид поверхні.
3. Побудувати проєкції точок перетину прямої з поверхнею.
4. Визначити видимість прямої на проєкціях.
Для виконання завдання необхідно вивчити теоретичний матеріал за
підручниками: [1] c. 37 - 38, 48 - 50, 53 - 54, 62 - 67; [2] c. 61 - 65,
84 - 88, 103 - 104, 106 - 109; [3] с. 104-109; [4] с.140-150, 158-163.

Послідовність виконання завдання.

Задача 1, рис. 1.
1. Будуємо вихідні дані.
Вісь проекцій х12 розташовуємо горизонтально на відстані 140 мм від
верхньої лінії рамки кресленика, початок координат О123 вибираємо на відстані
125 мм від лівої рамки кресленика. За заданими параметрами (таблиця 1)
будуємо вихідні дані.
2. Визначаємо вид багатогранної поверхні.
Аналізуємо взаємне положення проєкцій ребер заданої поверхні.
Фронтальні і горизонтальні проєкції бічних ребер між собою паралельні
(A1E1║C1K1║B1D1, A2E2║C2K2║B2D2), ребра основ утворюють трикутники
правильні на горизонтальній проєкції поверхні (∆А1В1С1, ∆E1D1K1), на
фронтальній проекції трикутники вироджуються в пряму лінію. Це свідчить, що
ребра трикутників верхньої та нижньої основ між собою паралельні. Робимо
висновок: задана трикутна похила призма.
3. Будуємо проекції лінії перерізу поверхні площиною.
На рисунку 1 наведено приклад виконання задачі 1 - побудова лінії
перерізу тригранної призми горизонтально проєкціюючою площиною β.
При перерізі поверхні проєкціюючою площиною одна з проєкцій
шуканої лінії перерізу поверхні завжди збігається з виродженою в пряму
проєкцією проєкціюючої січної площини. Одже, задача побудови лінії перерізу
зводиться до пошуку її другої проєкції.
Таблиця

Оꞌ (50;50;50)
Задача 3
Вихідні дані за варіантам

Оꞌ (50;50;0)
Задача 2

Оꞌꞌ (70;50;0)
Задача 1

1 σ b

3 ϒ d
β a

2 τ c
0
 Продовження таблиці 1.
Вихідні дані за варіантами

Задача 1 Задача 2 Задача 3

Оꞌꞌ (50;50;0) Оꞌ (70;50;0) Оꞌ (50;50;0)

4 β a

5 σ b

6 τ c
 Закінчення таблиці 1.
Вихідні дані за варіантами

Задача 1 Задача 2 Задача 3

Оꞌ (40;50;0) Оꞌ (50;50;50) Оꞌ (50;50;0)

7 β a

8 σ b

9 τ d
 В даному випадку горизонтальна проєкція шуканої лінії перерізу т
збігається з горизонтальною проєкцією заданої площини β (m=Φ ∩ β, m  Φ, m
 β, m1 ≡ β1).
Фронтальну проєкцію лінії перерізу m будуємо за умовою її належності
поверхні призми. На горизонтальній площині проєкцій визначаємо
горизонтальні проєкції точок перетину ребер призми з січною площиною β (L1
= C1K1 ∩ β1, M1 = A1E1 ∩ β1, N1 = B1D1 ∩ β1). Через горизонтальні проєкції точок
проводимо вертикальні лінії проєкційного зв’язку до перетину з фронтальними
проєкціями відповідних ребер призми (L2 = L1L2 ∩ C2K2, M2 = M1M2 ∩ A2E2,
N2 = N1N2 ∩ B2D2). Попарно з’єднуємо точки лінії перетину, що належать одній
грані.
4. Визначаємо видимість ділянок ламаної лінії перерізу на проєкціях.
Видимість грані поверхні визначає видимість ділянки лінії перерізу, що
їй належить. На фронтальній площині проєкцій грань АBDE призми невидима,
відповідно невидимою є сторона MN лінії перерізу.

Задача 2, рис. 1.
1. Будуємо вихідні дані.
Вісь проекцій х12 розташовуємо на відстані 140 мм від верхньої лінії
рамки кресленика, початок координат О123 вибираємо на відстані 250 мм від
лівої рамки кресленика. За заданими параметрами будуємо вихідні дані
(таблиця 1).
2. Визначаємо вид кривої поверхні.
На фронтальній площині проєкцій поверхня зображена трикутником,
горизонтальна проєкція поверхні – коло. Робимо висновок: задано прямий
круговий конус.
3. Будуємо проєкції лінії перерізу поверхні площиною.
На рисунку 1 наведено приклад виконання задачі 2 - побудова лінії
перерізу прямого кругового конуса фронтально проєкціюючою площиною ϭ.
Фронтальна проєкція шуканої лінії перетину збігається з фронтальною
проєкцією заданої січної площини ϭ (m2 = ϭ2). Точки горизонтальної проєкції
шуканої лінії перерізу будуємо за вертикальною відповідністю, як проєкції
точок, що належать лініям конуса, це можуть бути кола горизонтальних
перерізів чи прямолінійні твірні конуса.
Точки А і Е будуємо, як результат перетину твірних S1 і S2 з площиною
ϭ. На фронтальній проєкції відмічаємо точки перетину фронтальних проєкцій
твірних з фронтальною проєкцією площини ϭ (A2 = S212 ∩ ϭ2, E2 = S222 ∩ ϭ2).
Через фронтальні проєкції точок проводимо вертикальні лінії проєкційного
зв’язку до перетину з горизонтальними проєкціями відповідних твірних S1 і S2
(A2  A2A1, A1 = A2A1 ∩ S111, E2  E2E1, E1 = E2E1 ∩ S121).
Для побудови точок В1 і В1 проводимо допоміжну горизонтальну
площину рівня τ, яка перетинає поверхню конуса по колу n (n2, n1). На
фронтальній проєкції конуса проводимо фронтальну проєкцію τ2 площини рівня
перпендикулярно до вертикальних ліній проєкційного зв’язку. На фронтальній
 проєкції відрізок Оꞌꞌ232 визначає радіус кола перерізу поверхні конуса
площиною τ. На горизонтальній проєкції будуємо коло n1, радіус якого визначає
відрізок Оꞌꞌ232= Оꞌꞌ131. Коло n перетинає площину ϭ в шуканих точках В і Вꞌ,
фронтальні проєкції яких визначаємо як результат перетину фронтальної
проєкції площини ϭ2 з фронтальною проєкцією кола n2. Горизонтальні проєкції
точок будуються за вертикальною відповідністю (B2  B2B1, B1 = B2B1 ∩ n1,
Вꞌ1 = B2B1 ∩ n1).
За розглянутою схемою будуються проєкції шести, восьми точок
шуканої лінії перерізу. Побудовані проєкції точок поєднуємо плавною кривою
лінією – отримуємо горизонтальну проєкцію т1 лінії перерізу.
4. Визначаємо видимість ділянок лінії перерізу на проєкціях.
Видимість точок лінії перерізу визначається видимістю твірних конуса,
яким вони належать.

Задача 3, рис. 1.
1. Будуємо вихідні дані.
Вісь проєкцій х12 розташовуємо на відстані 140 мм від верхньої лінії
рамки кресленика, початок координат О123 вибираємо на відстані 30 мм від
правої рамки кресленика. За заданими параметрами (таблиця 1) будуємо
вихідні дані.
2. Визначаємо вид поверхні.
Фронтальна і горизонтальна проєкція поверхні – коло радіусом 35
мм. Робимо висновок: задана сфера (Ф) радіусом 35 мм.
3. Будуємо проєкції точок перетину прямої а з поверхнею сфери Ф.
Для розв’язання задачі рекомендуємо використати метод допоміжних
січних площин.
Щоб побудувати точки перетину прямої з поверхнею методом
допоміжних січних площин потрібно через задану пряму провести таку січну
площину, яка перерізає задану поверхню по найпростішим лініям (прямим,
колу), а потім одержати точки перетину цих ліній перерізу з заданою прямою.
Вони і будуть шуканими точками перетину прямої з поверхнею (точками входу
і виходу прямої). Зазвичай у ролі допоміжної січної площини використовують
проєкціюючу площину або площину рівня, яка проходить через задану пряму
лінію. Це спрощує побудову лінії перетину допоміжної січної площини с
заданою поверхнею.
Через пряму а проводимо січну площину σ паралельну до площини
проєкцій П2. На горизонтальній площині проєкцій площина σ зображена
проєкцією σ1 - прямою, що перпендикулярна до вертикальних ліній
проєкційного зв’язку і проходить через проєкцію а1 заданої прямої.
Січна площина σ перетинає поверхню сфери по колу (m = σ ∩ Ф).
Горизонтальна проєкція кола збігається з горизонтальною проєкцією січної
площини σ (m1 ≡ σ1). Фронтальна проєкція m2 – коло, радіус якого визначає
відрізок О212=О111.
 Рис. 1. Приклад виконання завдання

Фронтальні проєкції точок перетину (входу і виходу) прямої визначаємо

як точки перетину заданої прямої а і лінії перерізу m (K2, L2 = a2∩m2).
Горизонтальні проєкції точок будуємо за вертикальною відповідністю
(K1≡M1≡a1).
 4. Визначаємо видимість відрізку прямої на проєкціях.
Видимість ділянок прямої а визначаємо за належністю точок входу і
виходу відповідним лініям поверхні сфери.

Список рекомендованої літератури

1. Михайленко В. Є. Інженерна графіка: Підручник. / В. Є. Михайленко,
В. В. Ванін, С. М. Ковальов. – К.: Каравела, 2008. – 272 с.
2. Михайленко В. Є. Інженерна графіка: підручн. для студ. вищих закл.
освіти / В. Є. Михайленко, В. В. Ванін, С. М. Ковальов. 3-є вид. – К.: Каравела,
2004. – 288 с.
3. Михайленко В. Є. Нарисна геометрія. Підручник. / В. Є. Михайленко,
М. О. Євстіфеєв, С. М. Ковальов, О. В. Кащенко. – 2-ге вид., переробл. – К.:
Вища шк., 2004. - 303с.: іл.