МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
“ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА
(скорочена версія)

Методичні вказівки, зразки робіт і

варіанти завдань для студентів
будівельних спеціальностей

Затверджено
на засіданні кафедри
нарисної геометрії та графіки
Протокол №

Львів – 2020
Інженерна графіка: Методичні вказівки, зразки робіт і варіанти завдань для студентів
інженерно-технічних спеціальностей / Укл.: О.О. Бойко, П.П.Волошкевич – Львів:
Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2020. – 30 с.

Укладачі: Бойко О.О., канд. техн. наук, доц.

Волошкевич П.П., канд. техн. наук, доц.

Відповідальний за випуск Бойко О.О., канд. техн. наук, доц.

Рецензент: .

2
 Передмова.

Інженерна графіка являє один із важливих чинників формування базових навиків і знань у
студентів будівельного профілю. Метод навчального курсу з інженерної графіки полягає в
оволодінні теоретичними засадами проекціювання просторових фігур у площину, засвоєнні
практично важливих теорем і правил нарисної геометрії щодо розв’язування лонгометричних
та гонометричних задач і закріплення одержаних навиків на прикладах конструювання деталей.
Література для самостійного вивчення матеріалу приведена у переліку використаних джерел.
Завдання у вигляді графічних робіт виконують на окремих аркушах паперу формату А3
(420 297) або А4 (297  210) при цьому може бути використаний звичайний аркуш цупкого

креслярського паперу густиною 160 г/м2. На підготовленому аркуші викреслюють рамку і
основний надпис. Неробочі поля між рамкою та краєм формату становлять 5 мм по ширині за
винятком поля зліва розміром 20 мм для підшивки. Внизу правого боку формату викреслюють
основний надпис (рис.1).

Рис. 1
В графі “Позначення документа” (шифр роботи) викреслюють олівцем літерно-цифровий
вираз. Формують такий вираз наступним чином: літерна частина визначає скорочену назву
кафедри нарисної геометрії та графіки (скорочено КНГГ 0; цифрова частина – шифр графічної
роботи згідно з варіантом завдання і через дефіс – номер варіанта. Номер індивідуального
варіанта завдання визначають згідно із порядковим номером студента у групі. Якщо кількість
студентів в групі більша за кількість варіантів номер варіанту визначає викладач. Наприклад,
виконані десятим прямим шрифтом літери КНГГ 01н.01-15 позначають першу графічну роботу
під назвою “Задача 1”з розділу 01н “Нарисна геометрія”, виконану за 15 варіантом.
У графі “Найменування підприємства, яке створило документ”, вписують скорочену назву
навчального закладу Національний університет “Львівська політехніка” і позначення групи,
наприклад ХТ -12 .
Деякі завдання допускають виконання основного надпису в спрощеному вигляді (рис.2)
[ 3]

3
 Рис. 2
Вигляд основного надпису вибирають згідно взірця виконаної графічної роботи.. Завжди
на форматі паперу А4 основний надпис розташовують вздовж короткого боку (рис.3).
Графічну роботу “Складальне креслення” супроводжує специфікація виробу на форматі
А4; основний надпис першого і другого аркуша специфікації приведений на рис.4 а,б.

а б
Рис. 3

Рис. 4,а

4
 Рис. 4,б
Завдання аудиторної графічної роботи необхідно виконувати у такій послідовності
1. Вивчити теоретичний матеріал, що стосується завдання.
2. Ознайомитись з методичними вказівками до виконання завдання.
3. Вибрати формат аркуша креслярського паперу згідно методичних вказівок; викреслити
рамку з полями по 5 мм за винятком поля зліва, що дорівнює 20 мм, і основний надпис.
4. Виконати компоновку креслення відповідно до взірця графічної роботи
Для цього на робочому полі аркуша викреслити тонкими лініями границі зображення у вигляді
прямокутників.
5. Необхідні побудови і надписи виконати тонкими лініями
6. Перевірити правильність виконання графічної роботи.
7. Непотрібні лінії витерти гумкою.
8. Навести лінії та написи, використовуючи стандартні типи ліній.
Після вивчення теоретичного матеріалу з курсу та ознайомлення з методичними
вказівками до кожної графічної роботи приступають до виконання графічних рообіт за
індивідуальним варіантом. Для виконання графічних робіт потрібні такі креслярські
інструменти, матеріали та приладдя: креслярський папір, креслярська дошка розмірами не
менше 700  1000 мм, рейсшина, косинці з кутами 45- 45- 90і 30- 60- 90, циркуль, циркуль-
вимірник, набір лекал, м’яка гумка, набір олівців для креслення типу “Конструктор” чи “КОН-
І-NOR” різної твердості.
Креслення виконують на гладкому боці креслярського паперу спочатку тонкими лініями,
використовуючи тверді олівці марок ТМ, 2Т, Т або НВ, 2Н, Н, а після перевірки правильності
виконання завдання, - основними лініями, використовуючи прямі олівці марок М, 2М або В,
2В. Товщини ліній на кресленнях повинні відповідати стандартам [3]; основні лінії виконують
товщиною 0,8…1 мм, лінії невидимого контуру (штрихові) – 0,4…0,5, лінії проекційного
зв’язку, побудов, виносні, осьові – 0,2…0,4 мм.Точки на кресленні зображають колами
діаметром 2 мм; лінії не повинні перетинати обмежені цими колами круги.
При оформленні графічних робіт, складанні алгоритмів розв’язку окремих завдань
потрібно використовувати наведену в таблиці 1 символіку геометричної мови [4].

5
 Таблиця 1
Умовні позначення та символи
№ Позначення Зміст чи назва
1 A,B,C,D.... Точка
або
1,2,3,4,...
2 a , b, c, d ,... Лінія (пряма)
3 ,... Площина, поверхня
4 1
 ,2  ,3  ,..., Площини проекцій-відповідно горизонтальна ,
i
 фронтальна, профільна , та інші додаткові до
вказаних
Довільна площина проекцій
5 О,х,y, z Початок осей проекцій

6 XA ,YA ,ZA Координати точки А

7 Проекції точки, прямої та площини відповідно
1 2
1
A ,1 a,1 ;2 A ,2 a,2 ;3 A ,3 a,3 на горизонтальну П, фронтальну П та
3
профільну П площини
проекцій
8    Нове, відмінне від попереднього, положення
1
A, 2 A, 3 A проекцій точки А
9 a 0 , 0 Дійсна величина знайдених з побудови
геометричних образів
10 AB Дійсна величина відрізка АВ
11  , ,... Кути 
12  a,  Кут між елементами простору
(прямою і площиною)
13  Результат дії, дорівнює
14  Тотожність (співпадіння)
15  Конгруентні (рівні ) і співпадають при
накладанні
16  Паралельність
17  Перпендикулярність
18  Мимобіжність
19 U Дотик
20  Відображення, проектування
21  Належність елемента множині, (А  а)- точка А
належить прямій а
22  Включення (вміщає в собі)
23  Об”єднання множин
24  Перетин множин
25  Імплікація (логічний наслідок “якщо, то”)
До кожної графічної роботи подані, крім завдання, анотація її виконання та оформлення і
взірець виконаної графічної роботи.
Для зручності в роботі та перевірці кожна ГР викреслюється на окремому аркуші певного
формату; в кінці семестру всі ГР (перевірені та підписані викладачем практичних занять)
підшиваються в єдиний альбом, обкладинкою якого повинна бути ГР 0. Лише при наявності на
титульному аркуші штампу лабораторії кафедри нарисної геометрії та графіки з підписом

6
лаборанта (що свідчить про повернення студентом всіх отриманих на абонемент методичних
вказівок) та підпису викладача практичних занять студент допускається до заліку чи екзамену.

Графічна робота (ГР 00)

На першому практичному занятті всі студенти виконують ГР 00, яка називається

“Титульний аркуш”.
ГР 00 викреслюється на форматі А3. Зразок виконання роботи показаний на рис. 5.
Тонкою лінією поділяють його на два формати А4. На лівому форматі А4 викреслюють рамку
з полями по 5 мм за винятком поля зліва, що дорівнює 20 мм (приведені на взірці 1).
Використовуючи розміри (див рис.5), викреслюють тонкими лініями спрощену допоміжну
сітку, яка складається з горизонтальних і похилих ліній. Похилі лінії проводять під кутом 75 
на відстані ширини кожної букви або цифри тексту і проміжну між буквами і словами. Написи
виконують стандартним шрифтом.
Для якісного виконання ГР 00 необхідно вивчити стандарти єдиної системи
конструкторської документації (ЄСКД) ГОСТ 2.301-68 Формати та ГОСТ 2.304-81 Шрифти
креслярські [1, 2].

ГР 01

Одночасно з ГР 00 студентам видається завдання на ГР 01, яка називається “Елементи

креслення” і також виконується на форматі А3. Зразок виконання роботи показаний на рис. 6.
Перед початком роботи обов’язково слід грунтовно опрацювати стандарти ЄСКД 1 – 5:
ГОСТ 2.104-68 Основні написи;
ГОСТ 2.302-68 Масштаби;
ГОСТ 2.303-68 Лінії;
ГОСТ 2.037-68 Нанесення розмірів і граничних відхилень,
а також теми “Спряження” розділу “Геометричне креслення” 3 – 10.
Формат А3 (розміри 297420 мм) розташовується довшою стороною до кресляра і на
ньому наносяться поля: три – по 5 мм і одне – ліве (для підшивки) – 20 мм. В правому
нижньому кутку формату викреслюється і заповнюється основний напис розміром 55185 мм
(форма 1 ГОСТ 2.104-68).
Мета графічної роботи полягає у закріпленні теоретичного матеріалу щодо вибору
масштабу зображення, використання типів ліній, виконання спряжень, викреслювання кривих
ліній, побудови конусності та нахилу і нанесення розмірів.
Зображення планки виконують в масштабі 1:2. При перевірці роботи необхідно звернути
увагу на дотримання правил викреслювання типів ліній,правильності виконання спряження,
нанесення розмірів. Зокрема, розмірну лінію треба проводити на відстані 10 мм від контура
планки.
Зображення вала виконують 2:1.При використанні конічної частини вала з конусністю
► 1:5 . Використовуючи як контрольні розміри Ø12 і 25, в креслюють твірні конічної
частини вала з конусністю ► 1:5.
При нанесенні розмірів необхідно звернути увагу на , які перетинає основна
штрихпунктирна лінія. Розмір 13 як довідковий супроводжують позначення у вигляді зірочки і
пояснення “*Розмір для довідок” над основним надписом.
Перед викреслюванням зображення кронштейна потрібно вивчити правила виконання
спряжень, зокрема прямої з колом (дугою кола), двох кіл. Важливо запам’ятати, що алгоритм
побудови спряжень двох кіл однаковий, а вибір числових значень радіусів дуг спряжень цілком

7
 ²Í ÆÅÍ ÅÐÍ À ÃÐÀÔ²ÊÀ

8
Рис. 5
9
Рис.6
ÊÍ ÃÃ01.00-
залежить від вигляду спряжень цих кіл: зовнішнє (ри.7,б), внутрішнє (рис.7,в) чи змішане
(рис.7,г).

б) в) г)
Рис.7. Спряження двох кіл.
У залежності від навчальної програми ГР01 може мати два різновиди виконання. Перший
різновид передбачає викреслювання усіма студентами групи одного варіанту завдання, який
повністю відповідає зразку, наведеному на рис. 3. У другому різновиді виконання ГР01 усі
студенти без змін перекреслюють “Планку” та “Валик”, натомість “Кронштейн” виконують
згідно завдань, наведених у табл. 1, 2 відповідно 11, 12. При цьому номер варіанта повинен
відповідати номеру, під яким прізвище студента внесене до журналу академгрупи з дисципліни
“Інженерна графіка”.

ГР02.02

Робота виконується за темою “Конічні перерізи”.

Завдання до ГР 02.02. Заданий конус висотою 120 мм і діаметром кола основи 90 мм.
Конус зрізаний фронтально-проекціюючими та горизонтальними площинами.
Побудувати три проекції конуса; визначити та записати на епюрі назви ліній, які
утворюються в перерізі конуса кожною площиною.
ГР 02.02 викреслюється на форматі А3. Зразок ГР 02.02 показаний на рис. 12.
Варіанти індивідуальних завдань наведені в табл. 5.
Задана фронтальна проекція прямого кругового конуса висотою 120 мм і діаметром кола
основи 90 мм. Конус перерізаний горизонтальними, профільними площинами рівня і
фронтально-проекціюючими площинами (табл.7).
Необхідно: 1) визначити вигляд конічних перерізів (конік);
2) побудувати три проекції перерізаного площинами кконуса;
3) записати назви конік.
Залежно від напряму січної площини в перерізі конуса можуть утворюватись (рис.10) :

а б в г д
Рис. 10. Утворення конік.
- коло, якщо січна площина 1 – горизонтальна площина рівня (рис. 10,а);
- трикутник, якщо січна площина 2 проходить через вершину конуса (рис. 10,б);
- еліпс повний або неповний, якщо січна площина 3 нахилена до осі конуса під кутом,
більшим за кут нахилу твірної конуса до осі. Неповний еліпс утворюється коли січна
площина перетинає основу конуса (рис. 10,в);

10
 - парабола, якщо січна площина 4 паралельна одній твірній конуса (рис. 10,г);
- гіпербола, якщо січна площина 5 паралельна двом твірним або осі конуса (рис. 10,д).
Побудову кожної коніки або її частини виконуємо за проекціями належних їй точок , в тому
числі характерних точок: центр і крайні точки осей і дуг еліпса, границі конік або їх частин.
Проекції проміжних точок конік як належних конусові точок знаходимо за допомогою
площин-посередників і, які являють горизонтальні площини рівня, у такій послідовності
(рис.18).

а) б) в) г)
Рис.11. Побудова проекцій належної поверхні конуса точки А.

11
12
Рис. 12
ÊÃ02.02- 00
 Таблиця 5

13
 ГР 02.04

Робота виконується за темою “Взаємний переріз поверхонь обертання”.

ГР включає два завдання, які виконуються на одному форматі А3. Кожна задача
викреслюється на епюрі, що містить дві проекції: фронтальну і горизонтальну. Послідовність
розв’язку задач записується у вигляді алгоритму. На самих зображеннях наносяться основні
розміри поверхонь та визначається видимість лінії взаємного перерізу.
Зразки розв’язку обох задач показані на рис. 13.
Завдання до ГР 02.04.01. Задані дві поверхні обертання, осі яких не перетинаються.
Побудувати лінію взаємного перерізу поверхонь способом допоміжних січних площин-
посередників. Варіанти завдань наведені в табл. 6,а.
У першій задачі задані проекціями дві поверхні обертання, що перетинаються (табл.5).
Необхідно побудувати проекції лінії ℓ перетину поверхонь обертання  і  способом січних
площин.
Роботу виконуємо згідно алгоритму, наведеному на зразку.
Знаходимо найвищу 1 і найнижчу 9 опорні точки кривої ℓ за допомогою фронтальної
площини рівня . Вона перетинає сферу  і конус  відповідно по колу і трикутнику, що
являють фронтальну проекцію складеної з поверхонь  і  фігури. На перетині кола і
трикутника знаходимо фронтальні проекції 21 і 29 опорних точок 1 і 9 кривої ℓ.
Допоміжні точки 2,3,4,5,6,7,8 знаходимо, використовуючи, допоміжні січні площини-
посередники і. Положення таких площин вибирають так, щоб у перерізі площиною-
посередником і кожної з поверхонь одержати просту фігуру : коло або відрізок прямої. Для
розв’язання задачі зручно обрати в якості площин-посередників і горизонтальні площини
рівня : і  1П.
Кількість таких площин і відстань між ними обираємо залежно від кривизни лінії ℓ
перетину поверхонь  і .
Розглянемо алгоритм побудови належної кривій ℓ точки Сіj (див.зразок).
За першим пунктом наведеного на зразку алгоритму проводимо площину-посередник і
нижче від опорної точки 1: і  1П.
За другим пунктом алгоритму знаходимо лінію аі перетину площини-посередника і і
сфери  : і ∩  = аі. Очевидно, що ця лінія являє коло.
За третім пунктом алгоритму знаходимо лінію ві перетину площини-посередника і і конуса
: і ∩  = ві. Очевидно ,що ця лінія являє коло.
За четвертим пунктом алгоритму знаходимо точку Сіj перетину кіл аі і ві. Спочатку
знаходимо горизонтальні проекції 1Сіj точок перетину горизонтальних проекцій 1аі та 1ві кіл.
Далі знаходимо положення фронтальної проекції точки 2Сіj як точки перетину проведеної з
точки 1Сіj лінії проекційного зв’язку і фронтального сліду 2і площини і.
Провівши достатню – у задачі сім – кількість площин-посередників, з’єднуємо одержані
точки лекалою.
Множина точок Сіj визначає криву ℓ перетину сфери  і конуса .
Зазначимо, що в перетині кіл аі та ві одержуємо дві точки Сіj – видиму і невидиму. На
кресленні позначаємо видиму точку Сіj, а в алгоритмі вказуємо кількість точок: j = 2. Крім того,
потрібно звернути увагу на площину посередник, що проходить через екватор сфери . За її
допомогою визначаємо положення двох точок 5, які є границею видимості кривої ℓ на
горизонтальній проекції.
Завдання до ГР 02.04.02. У другій задачі задані дві поверхні обертання, осі яких
перетинаються. Потрібно побудувати проекції лінії ℓ перетину двох поверхонь обертання  і 
способом концентричних сфер . Варіанти завдань наведені в табл.6,б.

14
15
Рис.13
ÊÃ 02.04- 00
 Таблиця 6,а

16
 Таблиця 6,б
4.01 4.02 4.03

4.04 4.05 4.06

4.07 4.08 4.09

4.10 4.11 4.12

4.13 4.14 4.15

17
 Цей спосіб використовують для побудови лінії перетину двох поверхонь обертання, осі
яких перетинаються.
Алгоритм розв’язку другої задачі співпадає з алгоритмом розв’язку першої задачі. Різниця
полягає у використанні в якості посередників концентричних сфер. Центри усіх сфер
знаходяться у точці перетинц осей поверхонь обертання.
Мінімальна сфера радіусом Rmin повинна дотикатись по колу до одної поверхні – у другій
задачі це зрізаний конус  - і перетинати другу поверхню, тобто зрізаний конус .
Найбільша сфера радіусом Rmax проходить через найбільш віддалену опорну точку – у
другій задачі це точка 2В.
Розглянемо алгоритм побудови належної лінії перетину ℓ проміжної точки Сіj.
Використаємо проміжну сферу і і радіусом Rі. Така сфера перетинає конус  по двох колах аі
та а1і : і ∩  = аі, а1і, а конус  - по двох колах ві та в1і :і ∩  =ві, ві1.
Перетин кіл на фронтальних проекціях поверхонь обертання визначає положення шести
точок Сіj ( j = 6 ), фронтальні проекції яких співпадають у трьох точках 2Сіj; на горизонтальній
проекції відображені усі шість точок Сіj.

ГР 02.10

Робота виконується за темами “Зображення предметів”. „Види”.

Задано: аксонометричне зображення предмета, див. таблицю 9.
Побудувати три види предмета за його наочним зображенням на папері.
Вказівки до виконання.
Ознайомитися з стандартом ГОСТ 2.305-68.
Вибір головного виду здійснити за напрямком аксонометричної осі у000.
Інші види, тобто вид зверху та вид зліва, здійснити в проекційному зв”язку.
Точки (або засічки) побудови зберегти.
При простановці розмірів віддати перевагу розмірам, які можна розмістити на
головному виді. (див. стандарт ГОСТ 2.307-68)
Зразок розв’язку задачі показаний на рис. 17.

ГР 03.01

Робота виконується за темою „Роз’ємні з’єднання” після проробки теоретичного

матеріалу за методичними вказівками [15].
Задано: номінальний діаметр d різі болта і шпильки, стандарт на шпильку товщини 1 і 2
з’єднуваних деталей, а також умовне позначення гвинта і стандарт на його робочу поверхню
(табл.10).
Викреслити: конструктивні зображення болта, гвинта , шпильки, гайки, шайби, гнізда
під шпильку, а також спрощені зображення з’єднання болтом і гвинтом та конструктивне
зображення шпилькою.
Під зображенням з’єднань викреслити їх умовні зображення на вигляді та у розрізі.
Вказівки до виконання.
1. Розрахувати значення робочих довжин болта lpб і шпильки lpш [15 ]:
lpб=1+2+1.3d
lpш=1+1.3d,
довжину l1 різьового кінця шпильки для загвинчування в деталь за варіантом. Вибрати
стандартні значення lрбс і lршс.
2. Прийняти розміри кріпильних деталей, користуючись таблицями, розрахувати
розміри гнізда під шпильку, елементів спрощеного зображення з’єднання болтом.

18
 3. Викреслити зображення кріпильних деталей: болта, гвинта, шпильки, гайки, шайби, а
також гнізда під шпильку.
4. Викреслити конструктивне зображення з’єднання шпилькою, спрощені зображення
з’єднання болтом і гвинтом, а також умовні зображення з’єднання болтом, гвинтом і шпилькою
на вигляді та у розрізі.
Зразок виконаної роботи показаний на рис. 18.

19
20
Рис.17
ÊÃ02.10- 00
 1 2 3 4

5 6 7 8

21
9 10 11 12
Таблиця 9
 13 14 15 16

17 18 19 20

22
21 22 23 24 25
Закінчення табл. 9
23
Рис. 18
ÊÃ 03.01- 00
 Таблиця 10
Номінальний Товщина Довжина Стандарт на гвинт
Номер діаметр різі деталей у вкрученого
варіанта болта, шпильки з’єднанні кінця шпильки
М мм δ1 , δ2 мм l1
1 16
2 18
3 20 16 2М16х45.58
4 22 l1=2dн ГОСТ 1491-80
5 24 ГОСТ (циліндрична головка)
6 16 22038-76
7 18
8 20 17
9 22
10 24
11 16
12 18
13 20 18 2М16х45.58
14 22 l1=1,25dн ГОСТ 1491-80
15 24 ГОСТ (циліндрична головка,
16 16 22034-76 втоплений в пластину)
17 18
18 20 19
19 22
20 24
21 16
22 18
23 20 20 2М16х45.58
24 22 l1=dн ГОСТ 17475-80
25 24 ГОСТ (конічна головка,
26 16 22032-76 втоплений в пластину)
27 18
28 20 21
29 22
30 24

ГР 06.00

Робота виконується за темою „Деталювання складального креслення деталей”.

Зразки виконання робочого креслення двох деталей показаний на рис. 26, 27
Задано: креслення загального виду (див. рис. 25).
Для виконання завданння студенту видається креслення загального виду (складальне
креслення) виробу (складальної одиниці), яке складається не менше ніж з 7-10 деталей, не
враховуючи стандартних кріпильних виробів.
Виконати:
1) креслення деталей
2) аксонометричну проекцію однієї з деталей.
Вказівки до виконання

24
1. Вивчити креслення загального виду : вияснити призначення зображеного на ньому виробу,
принцип його роботи, взаємодію всіх його основних частин, способи їх з”єднання і т.п.
Починати вивчення необхідно читаючи тексти, які є на кресленні.
2. Уявити собі в загальному форми деталей, які входять у виріб. Намітити для кожної з
визначених деталей кількість необхідних зображень (видів, розрізів,перерізів), керуючись
при цьому ГОСТ 2.305-68. Намітити формати і масштаби креслень деталей.
3. Тонкими лініями виконати креслення вказаних деталей. При цьому необхідно пам’ятати ,
що при виконанні складального креслення використані умовності та спрощення, а на
кресленнях деталей повинні бути вказані всі їхні елементи. Наприклад, на складальних
кресленнях, як правило, не вказуються фаски, а на кресленнях деталей повинні бути
показані фаски і вказані їх розміри і т.п.
4. Наносити жорсткість поверхонь не обов’язково.
5. У відповідності з ГОСТ 2.307-68 на кресленнях деталей проставити номінальні розміри, для
цього провести обмір зображень на кресленні загального виду з врахуванням масштабу.
6. У відповідності з ГОСТ 6636-69 провести співставлення розмірів, одержаних при обмірі
деталей на кресленні загального виду, роблячи відповідні закруглення з найбільшим
приближенням до рекомендованих стандартних чисел. Особливу увагу слід приділити
узгодженню розмірів деталей, які між собою спрягаються.
7. Заповнити всі необхідні надписи на кресленнях.
8. Уважно проглянути виконані креслення та обвести контурні лінії у відповідності з ГОСТ
2.303-68.
9. Виконати аксонометричну проекцію (з вирізом), керуючись ГОСТ 2.317-69. Вибір
стандартного виду аксонометричної проекції провести самостійно.
Рекомендується ознайомитись з навчальним матеріалом викладеним у методичних вказівках
[17-18].
Зразки виконання робочого креслення двох деталей показаний на рис. 26, 27.

25
Ì Ê 00.36.00.ÑÊ

Рис. 25

26
Ì Ê 00.36.00.ÑÊ
27
Рис. 26
ÊÃ 06.36.01- 00
28
Рис. 27
ÊÃ 06.36.03- 00
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Единая система конструкторской документации. – М.: Изд-во стандартов, 1970. –

220 с.
2. Градиль В.П., Моргун А.К., Егошин Р.А. Справочник по ЕСКД. – Харьков: Прапор,
1988. – 255 с.
3. Справочное руководство по черчению/ В.М. Богданов, И.Ф. Малежик, А.П. Верхола
и др. – М.: Машиностроение, 1989. – 864 с.
4. Годик Е.И. и др. Техническое черчение. – К.: Вища школа, 1983. – 440 с.
5. Хаскин А.М. Черчение. – К.: Вища школа, 1986. – 447 с.
6. Бриллинг Н.С. Черчение. – М.: Стройиздат, 1989. – 420 с.
7. Короев Ю.И. Начертательная геометрия. – М.: Стройиздат, 1987. – 302 с.
8. Начертательная геометрия // Под ред. Н.Н. Крылова. – М.: Высшая школа, 1990. –
407 с.
9. Нарисна геометрія // За ред. В.Є. Михайленка. – К.: Вища школа, 1993. – 421 с.
10. Інженерна та комп’ютерна графіка // За ред. В.Є. Михайленка. – К.: Вища школа,
2000. – 342 с.
11. Геометрическое черчение/ В.С. Астафьева и др. – Львов: ЛПИ, 1986. – 40 с.
12. Методические указания и задания по теме “Геометрическое черчение”/ Г.Д.
Голубейко и др. – Львов: ЛПИ, 1987. – 28 с.
13. Нарисна геометрія/ Р.Й. Воробкевич та ін. – Львів: ЛПІ, 1992. – 48 с.
14. Графічне відображення елементів простору. Методичні вказівки для студентів усіх
спеціальностей / Укл. О.П. Калиновська, С.Й. Сичило, Г.Р. Нагірна, Є.В. Мартин –
Л.: ЛПІ, 1993. – 30 с.
15. Різьові з’єднання :Методичні вказівки і варіанти завдань до розділу креслення для
студентів механічних спеціальностей/ Укладачі: О.М. Римар, І.Й Врублевський, І.С.
Афтаназів, С.С. Вахновський – Львов: ЛПИ, 1990. – 44 с.
16. Складальне креслення трубних з’єднань. Методичні вказівки і варіанти завдань до
графічної роботи „Складальне креслення” для студентів технічних спеціальностей з
дисципліни „Інженерна графіка”/ Укл.: О.О. Бойко, О.П. Калиновська, Б.В.
Панкевич, І.С. Керницький.- Львів: Видавництво Національного університету
„Львівська політехніка”, 2002. – 24 с.
17. Сборочный чертеж. Деталирование деталей общего вида: Методические указания к
курсу инженерной графики для студентов заочной формы обучения
немашиностроительных специальностей/ Сост. И.С. Афтаназив, Е.В. Мартын, И.М.
Ковбасюк, И.Б. Полутранко. – Львов: ЛПИ, 1990.-84с.
18. Деталювання складального креслення: Методичні вказівки з курсу “Інженерна
графіка” для студентів усіх спеціальностей. /Уклад. О.О. Бойко, Б.В. Панкевич,
-Львів: НУЛП, 2004,- 20 с.
19. Чертежи по специальности: Методические указания и задания к графической работе
по курсу „Инженерная графика” для студентов технологических специальностей
ФА, ФЕФ, РТФ / Сост. В.В.Широкова, С.И.Рихлинская, Г.Д.Голубейко,
И.М.Ковбасюк. – Львов: ЛПИ, 1988. – 28 с.

29
 НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА

Методичні вказівки, зразки робіт і

варіанти завдань для студентів
інженерно-технічних спеціальностей

Укладачі: Бойко О.О., канд. техн. наук, доц.,

Волошкевич П.П., канд. техн. наук, док

Редактор

Комп’ютерне складання

Здано у видавництво Підписано до друку

Формат 70х100/16. Папір офсетний. Друк на різографі.
Умовн. друк. Арк.. 3,22. обл.-вид. арк. 2,48.
Наклад прим. Зам.

Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”

Поліграфічний центр
Видавництва Національного університету „Львівська політехніка”
Вул. Ф.Колесси, 2, 79000, Львів

30