Лекція №2. Основні методи розв’язання задач на побудову.

До основних методів розв’язання задач на побудову відносять:

1) Метод базисни х трикутників.
2) Метод геометричного місця точок (метод ГМТ).
3) Метод координат.
4) Алгебраїчний метод.
5) За допомогою геометрични х перетвор ень:
паралельного переносу, симетрії, повороту, подібності, інверсії і т.д..

§1 Метод базисних трикутників

дозволяє розв’язувати ряд задач на побудову єдиним способом, сутність якого – використання
допоміжного трикутника (базисного).
Очевидність його побудови наштовхує на шлях розв’язання задач на побудову не тільки з
трикутниками, а й многокутниками і колами.
Базисними трикутниками будемо вважати ті трикутники, які можна побудувати за:
трьома сторонами; стороною і двома кутами; двома сторонами і кутом між ними;
Якщо трикутник прямокутний, то його можна побудувати за
двома катетами; катетом і гіпотенузою;
катетом і гострим кутом; гіпотенузою і гострим кутом.

Задача 2.1.1 Побудувати рівнобедрений трикутник ABC (b  c ) за основою a і висотою hb .

Прикладами задач на побудову, в яких доцільно застосовувати метод базисних трикутників є
наступні.
Побудувати трикутник ABC за
1) A, hb , hc ; 2) A, ha , hb ; 3) a, mb , mc ; 4) r , B, C ; 5) ma , mb , mc і т.д.

§2 Побудова відрізків і кутів заданих найпростішими формулами.

Побудова шуканих відрізків і кутів за формулами, що наводяться нижче, передбачає, що всі довжини
даних відрізків (позначених через a , b, c,... ) і шуканого відрізка (позначеного як x ) розглядаються при
фіксованому виборі одиниці довжини.

ab
1 x  a  b; 6 x ; 11 xa 2;
c
a2
2 x  a  b , ( a  b ); 7 x ; 12 x  a 3, x  a 5;
c
a
3 x  n  a , ( n   ); 8 x  ab , x  a ; 13 sin x  , a  b;
b
a a
4 x , ( n   ); 9 x  a 2  b2 ; 14 cos x  , a  b ;
n b
am a a
5 x , ( m, n  ); 10 x  a 2  b2 , ( a  b ) 15 tg x  ; ctg x  .
n b b

Побудова шуканих відрізків, заданих формулами 1)–3) є очевидною.

4) Для поділу даного відрізка a на n рівних частин застосовують наслідок з теореми Фалеса –
«Якщо паралельні прямі відтинають рівні відрізки на одній зі
An сторін довільного (нерозгорнутого) кута, то вони відтинають рівні
відрізки й на іншій стороні кута».
А саме: на стороні довільного нерозгорнутого кута від його
A2 вершини відкладають даний відрізок AB  a , на іншій стороні
A1 кута – n однакових (довільної але сталої довжини) відрізків AA1 ,
A1 A2 , …, An 1 An . Після чого через точку A1 слід провести пряму
X a паралельну прямій An B до перетину зі стороною AB у точці X .
A B
Відрізок AX і є шуканим.
am
5) Побудова відрізку x  ( m, n  ) зводиться до побудови відрізка y  m  a .
n
y
А потім x  .
n
ab
6) Для побудови відрізка x  («побудова четвертого пропорційного») також застосовують
c
теорему Фалеса – «Паралельні прямі відтинають на сторонах
довільного (нерозгорнутого) кута пропорційні відрізки»
x ab x b a c
x     .
c a c x b
a

c b
7) – Побудова відрізка, заданого формулою 7) зводиться до
побудови відрізка, заданого формулою 6).
8) Для побудови відрізка x  ab застосовують наслідок з теореми про пропорційні відрізки
прямокутного трикутника. А саме:

C 1) будують відрізок AB  a  b ;
x 2) на відрізку AB , як на діаметрі, будують коло  ;
3) в точці H ( AH  a ) встановлюють перпендикуляр до AB , який
A B продовжують до перетину з колом  в точці C .
a H b Оскільки трикутник ACB прямокутний, то CH 2  AH  HB .
Отже, відрізок CH – шуканий.

Побудова відрізку x  a зводиться до 8). Достатньо b обрати за одиницю виміру.

9) Відрізок x  a 2  b2 є гіпотенузою прямокутного трикутника з катетами a і b .
10) a 2  b2 є катетом прямокутного трикутника з гіпотенузою a і катетом b .
Відрізок x 
11) Відрізок x  a 2 є гіпотенузою рівнобедреного прямокутного трикутника з катетом a .
12) Відрізок x  a 3 є катетом прямокутного трикутника з гіпотенузою 2a і катетом a ; x  a 5
– гіпотенузою прямокутного трикутника з катетами a і 2a .
13), 14) Шуканим кутом є відповідний кут прямокутного трикутника з катетом b і гіпотенузою a .
15) Шуканим кутом є відповідний кут прямокутного трикутника з катетами a і b .
§3 Алгебраїчний метод розв’язання конструктивних задач.
За допомогою алгебри задачі на побудову розв’язують наступним чином.
1) Припустивши, що задача розв’язана, треба помітити ті невідомі, до визначення яких зводиться
задача.
2) Потім для визначення цих невідомих на підставі необхідних теорем складаємо рівняння.
3) Визначивши із складених рівнянь вибрані невідомі, будуємо їх.
4) Після того як невідомі побудовано, треба зробити ще ті побудови, які закінчили б розв’язання.
5) Потім необхідно довести, що умови задачі задоволено.
6) Наприкінці треба дослідити розв’язки та визначити умови, при яких вони існують.
При цьому слід пам’ятати наступне:
1) якщо в умові задачі говориться «дано трикутник», «дано коло» і т.п., то це означає, що ці
фігури вже накреслено і тому нам відомо все те, що ми зможемо побудувати на цих фігурах
циркулем і лінійкою;
2) число складених рівнянь повинно дорівнювати числу невідомих; при цьому рівняння,
звичайно, повинні бути незалежними;
3) при побудові коренів квадратного та біквадратного рівнянь відомий дискримінант цих
рівнянь доцільно подати у вигляді повного квадрата, перш ніж розв’язувати;
4) побудова невідомого взагалі повинна бути виконана на рисунку даному в умові задачі.

Задача 2.3.1 В дане коло вписати прямокутник даного периметру.

АНАЛІЗ. Нехай маємо коло     O , r  , в яке вписано прямокутник ABCD периметру P  2 p .
Нехай далі AB  x , звідки BC  p  x . Тоді з прямокутного трикутника ABC за т. Піфагора маємо
рівність
x 2  ( p  x )2  (2 r ) 2 , або ж 2 x 2  2 px  p 2  4 r 2  0 .
Дискримінант останнього квадратного рівняння (відносно x ) дорівнює

D  4 p 2  8 p 2  32r 2  32r 2  4 p 2  4 (2 2r )2  p 2 . 
2
Тому D 2  2 2r   p 2 . Якщо дані відрізки задовольняють умову 2 2r  p , то відрізок D
можна побудувати як подвоєний відрізок, що є катетом прямокутного трикутника з гіпотенузою 2 2r
і катетом p  P / 2 .
Відрізок 2 2r можна побудувати як подвоєний відрізок, що є гіпотенузою рівнобедреного
прямокутного трикутника з катетом r .
Тоді шуканими розв’язками будуть відрізки, що визначаються рівностями
2

x1,2 
2p  D

p  2 2r   p2
.
4 2
ПЛАН ПОБУДОВИ.
1) y1  r 2 ; 2) y2  2 y1  2 2r ; 3) y3  y22  p 2 ;
y y
4) y4  p  y3 ; 5) x1  4 ; 6) y5  p  y3 ; 7) x2  5 .
2 2

ДОСЛІДЖЕННЯ. Якщо 2 2r  p , то задача не має розв’язків;

p P
Якщо 2 2r  p , то задача має єдиний розв’язок x   (в цьому випадку прямокутник є
2 4
квадратом).
 Якщо 2 r  p  2 2 r , то задача, з точністю до рівності фігур, має один розв’язок x  x1 або
x  x2 , оскільки за відрізком x1 (за одною стороною вписаного прямокутника) визначається відрізок
p
x2   x1 (суміжна сторона вписаного прямокутника) і навпаки.
2
Якщо 2r  p , то задача розв’язків не має, оскільки в цьому випадку сума двох катетів
прямокутного трикутника не більше за гіпотенузу (діаметр).
Задача 2.3.2 В дане коло вписати трикутник так, щоб бісектриси його кутів проходили через три
задані точки на колі.
Задача 2.3.3 Побудувати трикутник, знаючи одну з його сторін ( a ), прилеглий кут (  ) і площу
2
( k ).

§4 Метод геометричних місць точок розв’язання задач на побудову.

Означення 2.4.1. Геометричним місцем точок на площині (ГМТ) називають фігуру, задану шляхом
вказівки властивостей, які мають усі точки цієї фігури і тільки вони.

Метод ГМТ розв’язання конструктивних задач полягає в наступному. Якщо задача зводиться до
визначення положення точки, то:
1) можна відкинути одну з умов, яку ця точка повинна задовольняти. Тоді шукана точка
може набувати нескінчену множину послідовних положень, які становитимуть ГМТ 1, що мають всі
потрібні властивості крім відкинутої;
2) потім, узявши відкинуту умову і відкинувши яку-небудь іншу умову задачі, ми знову для
шуканої точки одержимо нове ГМТ 2;
3) таким чином шукана точка належить кожному з двох ГМТ (1-му і 2-му) і тому вона є їх
перетином;
4) якщо побудовані ГМТ не перетинаються, то шуканої точки не існує і в цьому випадку
дана задача не має розв’язків.

Метод координат розв’язання задач на побудову виноситься на самостійне опрацювання за

рекомендованою нижче літературою:
1) Моторный Л.Т. Методические указания к решению задач на построение (для студентов физико-
математических специальностей) / Славянск: СГПИ, 1989. – 44 с.
2) Бурда М.И. Решение задач на построение в 6-8 классах: Метод. Пособие. – К.: Рад. Шк., 1986. –
112с.
Розв’язання задач на побудову за допомогою геометрични х перетвор ень нами детально
буде вивчатися у наступному семестрі.