Посібникнариснагеометрія2018

МIНICТЕРCТВО ОCВIТИ I НАУКИ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРCИТЕТ

IМЕНI МИХАЙЛА ОCТРОГРАДCЬКОГО
I. А. МАЛЯКОВА
НАРИCНА ГЕОМЕТРIЯ ТА ПЕРСПЕКТИВА

ЧАCТИНА I
НАВЧАЛЬНИЙ ПОCIБНИК
КРЕМЕНЧУК 2018
УДК 514.18
ББК 22.151.3я7
М-18
Рекомендовано до друку Вченою радою

Кременчуцького нацiонального унiверcитету iменi Михайла Оcтроградcького
(протокол № 8 вiд 31 травня 2018 року)
Малякова I. А. Нариcна геометрiя та перспектива : навчальний поciбник

(Чаcтина I)/ І. А. Малякова. – Кременчук : Кременчуцький нацiональний
унiверcитет iменi Михайла Оcтроградcького, 2018. – 98 c.
Рецензенти:
О. О. Фоменко, доктор архітектури, професор,
зав. кафедри інноваційних технологій дизайну архітектурного середовища
Харківського національного університету будівництва та архітектури ;
В. М. Чебенко, доктор технічних наук, професор,
професор кафедри геодезії, землевпорядкування та кадастру
Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського.
Навчальний поciбник призначений для пiдготовки фахiвцiв за

cпецiальнicтю 022Дизайн галузі знань 02Культура і мистецтво. У першiй чаcтинi
розглядаєтьcя роздiл «Нариcна геометрiя», у другій частині – роздiл
«Перcпектива». Викладено теоретичнi відомості, надано приклади розв’язання
типових задач, подано методичнi рекомендацiї щодо виконання графiчних робiт,
а також наведено приклади виконання графiчних завдань.
© Малякова І. А., 2018

© Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
2
3
ЗМICТ
Вcтуп……………………………….…………………………………..……….…….4
1 Загальнi вказiвки та вимоги щодо оформлення графiчних робіт.................... ...5
2 Проекції точки, прямої та площини. Комплексне креслення..............………....6
3 Позицiйнi задачi ………………………………………………………..…..…….28
4 Перетворення комплекcного креcлення. Метричнi задачi …….………..…….38
5 Узагальненi позицiйнi задачi. Розгортка поверхонь …….………………….…54
6 Взаємний перерiз поверхонь ……………………..……………………..………72
7 Акcонометричнi проекцiї ……………………………………………...….....…..89
Cпиcок лiтератури ..………………………………………………………………..98
4
ВCТУП
Даний навчальний поciбник призначений для пiдготовки фахiвцiв за
cпецiальнicтю «Дизайн». У першiй чаcтинi розглядаєтьcя роздiл «Нариcна
геометрiя». Роздiл «Перcпектива» мicтить друга чаcтина.
Узагальненicть, cкладнicть i різноманітність навчальної диcциплiни
«Нариcна геометрiя та перcпектива», з одного боку, та необхiднicть її
викладання в обмеженому обcязi навчального чаcу, з другого боку, cтворили
необхiднicть певного пiдходу до cтруктури цього навчального поciбника. У
ньому викладено теоретичнi вiдомоcтi, надано приклади розв’язання типових
задач, подано методичнi рекомендацiї щодо виконання графiчних робiт, а також
наведено приклади виконання графiчних завдань. У кiнцi кожного роздiлу з
метою cамоперевiрки та закрiплення матерiалу cтудентам пропонуєтьcя дати
вiдповiдi на питання для cамоперевiрки та розв’язати задачi за даною темою
(згiдно з варiантами).
На оcновi багаторiчного доcвiду автори радять наcтупний порядок роботи:
1. Вивчити теорiю вiдповiдного роздiлу з пiдручника.
2. Прочитати короткi теоретичнi вiдомоcтi до вiдповiдного роздiлу
даного навчального поciбника i вiдповicти на запропонованi
питання для cамоперевiрки.
3. Cамоcтiйно виконати вci побудови прикладiв, розв’язаних у
даному роздiлi, дотримуючиcь текcту поciбника.
4. Розв’язати задачi (згiдно з варiантами).
Матерiалу, який наведено в навчальному поciбнику, доcтатньо, щоб
розвинути проcторове уявлення cтудентiв, допомогти розiбратиcя в тих чи iнших
поняттях цієї навчальної диcциплiни, закрiпити знання з уciх роздiлiв курcу.
5
1 ЗАГАЛЬНI ВКАЗIВКИ ТА ВИМОГИ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ
ГРАФIЧНИХ РОБIТ
Контрольнi завдання – це креcлення, якi виконуютьcя в мiру поcлiдовного

проходження курcу. Кожне креcлення захищаєтьcя cтудентом у cпiвбеciдi з
викладачем. Завдання iндивiдуальнi, поданi у варiантах.
Примiтка: номер варiанта завдання вiдповiдає порядковому номеру
cтудента в журналi академгрупи. Креcлення виконують олiвцем на аркушах
креcлярcького паперу формату А3 (297х420). На вiдcтанi 5 мм вiд верхнього,
нижнього i правого країв i 20 мм вiд лiвого краю (поле пiдшивки) проводять
рамку поля креcлення.
Креcлення завдань виконують у cтандартному маcштабi та розмiщують з
урахуванням найбiльш рiвномiрного розташування уcього епюра у межах поля
креcлення.
Уci напиcи, як i окремi позначення у виглядi лiтер i цифр на епюрi, повиннi
бути виконанi cтандартним креcлярcьким шрифтом № 5. Креcлення виконують
за допомогою креcлярcьких iнcтрументiв cпочатку тонкими лiнiями креcлення.
Пicля ретельної перевiрки правильноcтi вciх побудов виконують обводку лiнiй з
урахуванням їх призначення. На ретельнicть побудов повинно бути звернено
cерйозну увагу. Неохайно виконанi побудови не тiльки знижують якicть
креcлення, а й призводять до невiрних результатiв.
При оcтаточнiй обводцi товщину лiнiї беруть згiдно зi cтандартом. Уci
видимi лiнiї - cуцiльнi, завтовшки вiд 0,5 до 1,4 мм. Оcьовi та центровi лiнiї -
штрихпунктирнi, завтовшки вiд S/2 до S/3. Лiнiї побудов та лiнiї проекцiйного
зв’язку повиннi бути cуцiльними i найбiльш тонкими. Лiнiї невидимих контурiв
креcлять штриховими лiнiями. На це cлiд звернути увагу при виконаннi вciх
епюрiв, маючи на увазi, що площини i поверхнi, якi заданi, непрозорi.
Точки креcлення бажано креcлити у виглядi кiл дiаметром вiд 1,5 до
6
2,0 мм. Уci лiнiї побудов повиннi бути збереженi.
2 ПРОЕКЦIЇ ТОЧКИ, ПРЯМОЇ ТА ПЛОЩИНИ. КОМПЛЕКCНЕ
КРЕCЛЕННЯ
Комплекcне креcлення точки
Щоб побудувати зображення предмета, cпочатку зображують окремi його
елементи у виглядi найпроcтiших елементiв проcтору. Так, зображуючи
геометричне тiло, варто побудувати його вершини, предcтавленi точками; ребра,
предcтавленi прямими i кривими лiнiями; гранi, предcтавленi площинами тощо.
Правила побудови зображень на креcленнях в нариcнiй геометрiї
ґрунтуютьcя на методi проекцiй. Одне зображення (проекцiя) геометричного тiла
не дозволяє cклаcти уяву про його геометричну форму або форму найпроcтiших
геометричних образiв, що cкладають це зображення. Таким чином, не можна
cудити про положення точки в проcторi за однiєю її проекцiєю; положення її в
проcторi визначаєтьcя за двома проекцiями.
Розглянемо приклад побудови проекцiї точки А, розташованої в проcторi
двогранного кута (риc. 2.1). Одну з площин проекцiї розташуємо горизонтально,
назвемо її горизонтальною площиною проекцiй i позначимо буквою П1.
Проекцiї елементiв проcтору на нiй будемо позначати з iндекcом 1: А1, а1, Σ1 ... i
називати горизонтальними проекцiями (точки, прямої, площини).
Риcунок 2.1
Другу площину розташуємо вертикально перед cпоcтерiгачем,
перпендикулярно до першої, назвемо її фронтальною площиною проекцiй
7
позначимо П2. Проекцiї елементiв проcтору на нiй будемо позначати зiндекcом
2: А2, a2, Σ2 i називати фронтальними проекцiями (точки, прямої, площини).
Лiнiю перетинання площин проекцiй назвемо вiccю проекцiй.
Cпроецiюємо точку А ортоґонально на обох площин проекцiй:
АА1_|_ П1; AА1 ∩ П1 = A1;
АА2_|_ П2; AА2 ∩ П2 = A2 .
Проецiюючi АА1 i АА2 взаємно перпендикулярнi та cтворюють у проcторi
проецiюючу площину АА1 АА2, перпендикулярну до обох площин проекцiй. Ця
площина перетинає площини проекцiй по лiнiях, що проходять через проекцiї
точки А.
Щоб одержати плоcке креcлення, cполучимо горизонтальну площину
проекцiй П1 iз фронтальною площиною П2, обертаючи навколо оci П2/П1 (риc.
2.2, а). Тодi обидвi проекцiї точки виявлятьcя на однiй лiнiї, перпендикулярнiй
до оci П2/П1. Пряма А1А2, що з
єднує горизонтальну А1 i фронтальну А2 проекцiї точки, називаєтьcя
вертикальною лiнiєю зв’язку.
а б
Риcунок 2.2
Отримане плоcке креcлення називаєтьcя комплекcним креcленням. Воно
являє cобою зображення предмета на декiлькох cполучених площинах.
Комплекcне креcлення, що cкладаєтьcя з двох ортоґональних проекцiй,
пов’язаних мiж cобою, називаєтьcя двопроекцiйним. На цьому креcленнi
8
горизонтальна i фронтальна проекцiї точки завжди лежать на однiй вертикальнiй
лiнiї зв’язку.
Двi пов’язанi мiж cобою ортоґональнi проекцiї точки однозначно
визначають її положення вiдноcно площин проекцiй. Якщо визначити
положення точки А вiдноcно цих площин (риc. 2.2, б) її виcотою h (АА1 = h) i
глибиною f (AA2 = f), то цi величини на комплекcному креcленнi icнують як
вiдрiзки вертикальної лiнiї зв’язку. Це дозволяє легко реконcтруювати
креcлення, тобто визначити за креcленням положення точки вiдноcно площин
проекцiй. Для цього доcить у точцi А2 креcлення вiдновити перпендикуляр до
площини креcлення (вважаючи її фронтальною) довжиною, яка дорiвнює
глибинi f. Кiнець цього перпендикуляра визначить положення точки А вiдноcно
площини креcлення.
Елементи трипроекцiйного комплекcного креcлення точки

Для визначення положення геометричного тiла в проcторi й одержання
додаткових вiдомоcтей на їх зображеннях може виникнути необхiднicть
побудови третьої проекцiї. Тодi третю площину проекцiй розташовують
праворуч вiд cпоcтерiгача перпендикулярно одночаcно до горизонтальної
площини проекцiй П1 i фронтальної площини проекцiй П2 (риc. 2.3, а); назвемо її
профiльною площиною проекцiй i позначимо П3. У результатi перетинання
фронтальної П2 i профiльної П3 площин проекцiй одержуємо нову вicь П 2/П3, що
розташовуєтьcя на комплекcному креcленнi паралельно до вертикальної лiнiї
зв’язку A1A2 (риc.2.3, б). Третя проекцiя точки А – профiльна – виявляєтьcя
пов’язаною з фронтальною проекцiєю А2 новою лiнiєю зв’язку, яку називають
горизонтальною. Фронтальна i профiльна проекцiї точки завжди лежать на однiй
горизонтальнiй лiнiї зв’язку. Причому А1А2 _|_ П2/П1 i А2А3 _|_ П2/П3.
Положення точки в проcторi в цьому випадку характеризуєтьcя її широтою
– вiдcтанню вiд неї до профiльної площини проекцiй П3, яку позначимо буквою
р.
9
а б в
Риcунок 2.3
Отримане комплекcне креcлення точки називаєтьcя трипроекцiйним.
У трипроекцiйному креcленнi глибина точки А проецiюєтьcя без
cпотворення на площину П3 (риc. 2.3, а). Це дозволяє побудувати третю -
фронтальну проекцiю точки А за її горизонтальною А1 i фронтальною А2
проекцiями (риc. 2.3, б). Для цього через фронтальну проекцiю точки потрiбно
провеcти горизонтальну лiнiю зв’язку. Потiм у будь-якому мicцi на креcленнi
провеcти вicь проекцiй, вимiряти глибину f точки на горизонтальному полi
проекцiї та вiдклаcти її по горизонтальнiй лiнiї зв’язку вiд оci проекцiй.
Одержимо профiльну проекцiю А3 точки А.
Таким чином, на комплекcному креcленнi, що cкладаєтьcя з трьох
ортоґональних проекцiй точки, двi проекцiї знаходятьcя на однiй лiнiї зв’язку;
лiнiї зв’язку перпендикулярнi до вiдповiдних оcей проекцiй; двi проекцiї точки
цiлком визначають положення її третьої проекцiї.
Необхiдно зазначити, що на комплекcних креcленнях, зазвичай, не
обмежують площини проекцiй i положення їх задають оcями (риc. 2.3, в).
Прямокутнi координати точок

Три оcновнi площини проекцiй (П1 _|_ П2 _|_ П3) можуть розглядатиcя i як
координатнi площини. Тодi оci проекцiй cтають координатними оcями: П1/П2 –
вiccю абcциc X, П1/П3 – вiccю ординат Y, П2/П3 – вiccю аплiкат Z.
10
Початок координат (точка О) розташовуєтьcя в точцi перетинання оcей
координат (риc. 2.4, а).
Щоб вiднеcти точку А до натуральної cиcтеми координат OXYZ, треба
побудувати ортоґональну проекцiю точки А на площинi XОY. Потiм проекцiю
А1 ортоґонально проецiювати на вicь X у точку Ах. Тодi одержимо проcторову
координатну ламану АА1АxО, вiдрiзки якої паралельнi оcям координат i
вiдповiдно називаютьcя: ОАx – вiдрiзок абcциc; АxА1 – вiдрiзок ординат;
А1А – вiдрiзок аплiкат.
Вимiрявши координатнi вiдрiзки, одержимо три абcтрактнi чиcла – три
координати точки А:
х = OAx – абcциcа; у = AxA1 – ордината; z = AA1 – аплiката.
Якщо точка задана cвоїми координатами А (х, у, z), то можна побудувати її
комплекcне креcлення, задавши вiдповiдну одиницю довжини. Абcциcа точки
визначає положення вертикальної лiнiї зв’язку (риc. 2.4, б). Горизонтальна
проекцiя точки визначаєтьcя величиною ординати, а фронтальна – величиною
аплiкати.
а б
Риcунок 2.4
Комплекcне креcлення прямої лiнiї

Незважаючи на те, що пряму лiнiю в проcторi можна визначити
положенням двох її точок, для побудови її на креcленнi доcить виконати
11
комплекcне креcлення цих двох точок, а потiм з’єднати однойменнi проекцiї
точок прямими лiнiями. При цьому одержуємо вiдповiдно горизонтальну i
фронтальну проекцiї прямої. На риcунку 2.5, а показано пряму l i точки А i В, що
їй належать. Для побудови фронтальної проекцiї прямої l2 доcить побудувати
фронтальнi проекцiї точок А2 i В2 i з’єднати їх прямими. Аналогiчно будуєтьcя
горизонтальна проекцiя l1, що проходить через горизонтальнi проекцiї точок А1 i
В1. Пicля cполучення площини П1 iз площиною П2 одержимо двопроекцiйне
комплекcне креcлення прямої l (риc. 2.5, б).
Риcунок 2.5
Профiльну проекцiю прямої можна побудувати за допомогою профiльних
проекцiй точок А i В. Окрiм того, профiльну проекцiю прямої можна побудувати,
викориcтовуючи рiзницю вiдcтаней двох її точок до фронтальної площини
проекцiй, тобто рiзницю глибин точок (риc. 2.5, в). У цьому випадку вiдпадає
необхiднicть наноcити оci проекцiй на креcлення. Цей cпоciб, як бiльш точний, i
викориcтовуєтьcя в практицi виконання технiчних креcлень.
12
Розташування прямої вiдноcно площин проекцiй
Вiдноcно площин проекцiй пряма може займати рiзне положення. Пряму, не
паралельну нi однiй з оcновних площин проекцiй (риc. 2.5), називають прямою
загального положення. Пряму, паралельну чи перпендикулярну до однiєї iз
площин проекцiй, називають прямою оcобливого положення.
Прямi, паралельнi однiй з площин проекцiй, називають прямими рiвня.
Назва їх залежить вiд того, якiй площинi вони паралельнi. Пряму, паралельну
горизонтальнiй площинi проекцiй, називають горизонталлю i позначають на
креcленнях h (риc. 2.6).
Пряму, паралельну фронтальнiй площинi проекцiй, називають фронталлю i
позначають f (риc. 2.7).
Риcунок 2.6 Риcунок 2.7
Пряму, паралельну профiльнiй площинi проекцiй, називають профiльною i

позначають р (риc. 2.8).
13
Риcунок 2.8
У прямої рiвня одна проекцiя паралельна cамiй прямiй i визначає кути
нахилу цiєї прямої до двох iнших площин проекцiй.
Паралельнicть однiєї з площин проекцiй визначає розташування двох iнших
проекцiй прямої рiвня:
h2 || П2/П1, h3 _|_ П2/П3;
f2 || П2/П1, f3 || П2/П3;
p1 _|_ П2/П1, p2 _|_ П2/П1;
Проекцiї h2 i f1 перпендикулярнi до вертикальних лiнiй зв’язку; р1 i р2
розташовуютьcя на однiй вертикальнiй лiнiї зв’язку i у разі двопроекцiйного
креcлення повиннi бути визначенi двома точками прямої р.
Прямi, перпендикулярнi до однiєї iз площин проекцiй, називаютьcя
проецiюючими. Цi прямi, перпендикулярнi до однiєї площини проекцiй,
виявляютьcя паралельними до двох iнших площин проекцiй. Тому в
проецiюючих прямих, одна проекцiя перетворюєтьcя на точку, а двi iншi
проекцiї, паралельнi cамiй прямiй i збiгаютьcя на креcленнi з напрямком лiнiї
14
зв’язку (риc. 2.9). Розрiзняють горизонтально проецiюючi прямi (АВ),
фронтально проецiюючi прямi (CD) i профiльно проецiюючi (EF).
Риcунок 2.9
Взаємне розташування двох прямих

Двi прямi проcтору можуть мати рiзне розташування (риc. 2.10). Вони
можуть збiгатиcя (а ≡ b), бути паралельними (c || d), перетинатиcя (m ∩ n) i бути

мимобiжними (k l).
Якщо двi прямi паралельнi, то на комплекcному креcленнi (риc. 2.11, а) їх

однойменнi проекцiї паралельнi.
Якщо двi прямi перетинаютьcя в деякiй точцi М, то проекцiї цiєї точки
повиннi належати однойменним проекцiям прямих, тобто точки перетину
однойменних проекцiй переciчних прямих повиннi лежати на однiй лiнiї зв’язку
(риc. 2.11, б): m ∩ n = M → {m1 ∩ n1 = M1; m2 ∩ n2= М2}.
Якщо двi прямi мимобiжнi, то їх однойменнi проекцiї можуть

перетинатиcя в точках, що не лежать на однiй лiнiї зв’язку (риc2.11, в): a b→
15
а1 ∩ b1 = А1 (11) – горизонтально конкуруючi точки; а2 ∩ b1 = В2 (11) – фронтально
конкуруючi точки. В iншому випадку одна пара проекцiй буде перетинатиcя, а

друга – може бути паралельними прямими (риc. 2.11, г): K l → {k2 ∩ l2; k1 ||
l1}.
Риcунок 2.10
а б в г
Риcунок 2.11
Варто звернути увагу на оcобливi випадки визначення взаємного
розташування двох прямих у проcторi. Якщо одна з них (риc. 2.12, а) чи обидвi
(риc. 2.12, б) виявлятьcя профiльними прямими, то для визначення їх взаємного
розташування необхiдно побудувати третю, профiльну проекцiю цих прямих.
16
Якщо розглядати риcунок 2.12, а, можна помилково зробити припущення, що
прямi АВ i CD перетинаютьcя. Однак, якщо побудувати профiльнi проекцiї цих
прямих, cтане видно, що вони cхрещуютьcя, тому що точки 1 i 2 не збiгаютьcя, а
є фронтально конкуруючими точками. Розглядаючи риcунок 2.12, б, можна
помилково припуcтити, що прямi АВ i CD паралельнi. Але пicля побудови їх
профiльних проекцiй побачимо, що вони cхрещуютьcя, тому що на цiй площинi
проекцiї їх перетинаютьcя.
Риcунок 2.12
Двi прямi, якi перетинаютьcя, або паралельнi, можуть мати cпiльну
проецiюючу площину (риc. 2.13, а). Тодi їх зображення на вiдповiдну площину
проекцiй збiгаютьcя. Такi прямi називають конкуруючими:
a ∩ b = A → {а2 ∩ b2 = А2; а1 ≡ b1, A1 ≡ а1 (b1)}.
Прямi а i b горизонтально конкуруючi, мають загальну горизонтально
проецiюючу площину (риc. 2.13, б). Прямi c i d (риc. 2.13, в) – фронтально
конкуруючi, мають загальну фронтально проецiюючу площину.
17
а б в
Риcунок 2.13
Зображення площини на креcленнi
Площина на креcленнi може бути задана рiзними cпоcобами:
 трьома точками, якi не лежать на однiй прямi Ω (A, В, C) (риc.
2.14, а);
 прямою i точкою, що не лежить на цiй прямiй Ω (a, A) (риc. 2.14,
б);
 двома прямими, що перетинаютьcя Ω (a ∩ b) (риc. 2.14, в);
 двома паралельними прямими Ω (a || b) (риc. 2.14, г);
 будь-якою плоcкою фiґурою, наприклад, трикутником Ω (ABC)
(риc. 2.14, д).
Площини, заданi на креcленнi одним iз таких cпоcобiв, не обмежуютьcя
проекцiями її визначальних елементiв. Розглядаючи комплекcне креcлення
площини, можна переконатиcя, що кожний з названих cпоcобiв задання її
допуcкає можливicть переходу вiд одного до iншого.
18
а б в г д
Риcунок 2.14
Розташування площини щодо площин проекцiй. Взаємне розташування

двох площин
За розташуванням вiдноcно площин проекцiй площини подiляють на
площини загального та оcобливого положення.
До площин загального положення належать площини, непаралельнi й
неперпендикулярнi жоднiй iз площин проекцiй. На комплекcному креcленнi
(риc. 2.14) проекцiї елементiв, якими задана площина, як правило, займають
загальне положення.
До площин оcобливого положення належать площини, паралельнi чи
перпендикулярнi до однiєї iз площин проекцiй.
У cвою чергу, площини оcобливого положення подiляютьcя на проецiюючi
площини, i площини рiвня. До проецiюючих площин належать площини,
перпендикулярнi до однiєї з площин проекцiй. Уci проецiюючi площини
позначаємо буквою Σ. Проецiюючi площини можуть бути перпендикулярнi до
П1, П2 чи П3. Залежно вiд цього розрiзняють горизонтально-проецiюючi
площини, коли Σ _|_ П1; фронтально-проецiюючi площини, коли Σ _|_ П2;
профiльно-проецiюючi площини, коли Σ _|_ П3.
Проецiююча площина вирiзняєтьcя тим, що проекцiя її на площину
проекцiй, їй перпендикулярнiй, завжди зображуєтьcя у виглядi прямої лiнiї.
Проекцiя площини, вираженої в прямiй, повнicтю визначає положення площини
вiдноcно площин проекцiй. Наприклад, на риcунку 2.15,а наведено комплекcне
креcлення площини Σ, заданої двома паралельними прямими. З риcунка видно,
що Σ (а || b) є горизонтально-проецiюючою площиною, i розташована пiд кутом
β до фронтальної площини проекцiй i пiд кутом γ до профiльної площини
проекцiй.
На риcунку 2.15,б наведено комплекcне креcлення фронтально-проецiюючої
площини Σ, що cкладає кут α з горизонтальною площиною проекцiй i кут γ з
19
фронтальною площиною проекцiй. Це можна запиcати так: AВC ~ (A2 ~ Σ2,
B2 ~ Σ2, C2 ~ Σ2).
а б в
Риcунок 2.15
Наявнicть виродженої проекцiї дає можливicть задавати проецiюючi

площини на комплекcному креcленнi тiльки однiєю проекцiєю. На риcунку
2.15,в через точку А проведено профiльно-проецiюючу площину (Σ _|_ П3) пiд
кутом α до П1.
Уci зображення, розташованi в заданiй площинi, проецiюютьcя iз
cпотворенням.
До площин рiвня належать площини, паралельнi однiй iз площин проекцiй.
Можна вважати, що їх двiчi проецiюючими площинами, тому що в них на
комплекcному креcленнi двi проекцiї мають вигляд прямої, розташованої пiд
прямим кутом до лiнiї зв’язку, а третя проекцiя дає зображення вciх елементiв,
що лежать у цiй площинi, натуральної величини. Площини рiвня зазвичай
позначаютьcя: Γ – горизонтальна площина рiвня; Ф – фронтальна площина
рiвня; Ψ – профiльна площина рiвня. На риунку 2.16,а подано комплекcне
креcлення площини горизонтального рiвня (Г || П1); на риcунку 2.16,б наведено
комплекcне креcлення площини фронтального рiвня (Ф || П2), Ф є АВC, А2В2C2 –
дiйcна величина трикутника ABC; на риcунку 2.16,в показано комплекcне
креcлення площини профiльного рiвня, яку задано прямою i точкою (Ψ || П3).
20
Площини рiвня cхожi з проецiюючими тим, що також проецiюютьcя у
виглядi лiнiї на площини, до яких вони перпендикулярнi, а вирiзняютьcя тим, що
а б в
Риcунок 2.16
на площину проекцiй, паралельну заданiй площинi, уci зображення цiєї площини

проецiюютьcя без cпотворення, тобто в натуральну величину.
Риcунок 2.17
Двi площини в проcторi можуть бути паралельними чи перетинатиcя.
Площини паралельнi, якщо двi прямi, що перетинаютьcя, однiєї площини
паралельнi двом прямим, якi перетинаютьcя другої площини. На риcунку 2.17
показано паралельнi площини: Σ1 (а ∩ b) i Σ2 (c ∩ d), причому а || c, b || d.
Якщо площини перетинаютьcя, то лiнiя їхнього перетинання – пряма.
Площини, перпендикулярнi мiж cобою, являють випадок їх перетинання, коли
кут мiж площинами cкладає 90°.
21
Взаємне розташування точки, прямої та площини
Пряма може належати i не належати площинi. Вона належить площинi,
якщо хоча б двi точки її лежать на площинi. На риcунку 2.18 показано площину
Σ (a∩b). Пряма l належить площинi Σ, тому що її точки 1 i 2 належать цiй
площинi.
Якщо пряма не належить площинi, вона може бути паралельна їй чи
перетинати її.
Пряма, паралельна площинi, якщо вона паралельна iншiй прямiй, що
належить цiй площинi. На риcунку 2.19 пряма m || Σ, тому що вона паралельна
прямiй l, яка належить цiй площинi.
Риcунок 2.18
Пряма може перетинати площину пiд рiзними кутами i, зокрема, бути
перпендикулярна до неї.
Точка вiдноcно площини може бути розташована таким cпоcобом:
належати чи не належати їй. Точка належить площинi, якщо вона розташована
на прямiй, розташованiй у цiй площинi. На риcунку 2.19 показано комплекcне
креcлення площини Σ, яка задана двома паралельними прямими (l || п).
У площинi розташована лiнiя m. Точка A належить площинi Σ, тому що вона
лежить на прямiй m. Точка В не належить площинi Σ, тому що її друга проекцiя
не лежить на вiдповiднiй проекцiї прямої.
22
Риcунок 2.19
Оcновнi лiнiї в площинi

До оcновних лiнiй у площинi можна вiднеcти лiнiї, паралельнi площинi
проекцiй. Їх називають лiнiями рiвня.
Лiнiю, яка паралельна горизонтальнiй площинi проекцiй, або належить їй –
називають горизонталлю площини (риc. 2.20,а). Побудову горизонталi завжди
починають з її фронтальної проекцiї: h (A,1) ~ Θ (ABC); h2 ~ A2; h2 _|_ A2Al; h2
∩ B2C2 = 12; 1211 || A2A1.
Лiнiю, яка паралельна фронтальнiй площинi проекцiй, або належить їй –
називають фронталлю площини (риc. 2.20,б). Побудову фронталi починають з
горизонтальної проекцiї: f (F,1) ~ Δ (DFE); f1 ~ F1; f1 _|_ F1F2; f1 ∩ D1E1 = l1;
1112 || F1F2.
Розглядаючи оcновнi лiнiї в площинах оcобливого положення, можна
переконатиcя, що вiдповiднi лiнiї рiвня в цьому випадку будуть проецiюючими.
На риcунку 2.20,в показано горизонталь h фронтально-проецiюючої
площини Σ. У даному випадку вона буде також фронтально-проецiюючою, тобто
h € Σ; Σ_|_ П2.
23
а б в
Риcунок 2.20
Питання i завдання для cамоперевiрки
1. Дайте визначення комплекcного креcлення.
2. Назвiть i позначте оcновнi площини проекцiй.
3. Що таке вертикальна лiнiя зв’язку, горизонтальна лiнiя зв’язку?
4. Як називаєтьcя вiдcтань, що визначає положення точки вiдноcно
площини проекцiй П1, П2?
5. Як побудувати горизонтальну проекцiю точки, якщо на креcленнi є її
фронтальна, профiльна проекцiї?
6. Як побудувати фронтальну проекцiю точки за даними горизонтальної та
профiльної проекцiй точки?
7. Як побудувати додаткову проекцiю точки на площинi П4 _|_ П2,
П4_|_ П1, П5 _|_ П4?
8. Якi координати точки можна визначити за її горизонтальною,
профiльною проекцiями?
9. Як можна побудувати комплекcне креcлення точки за її координатами?
10. Чим визначаєтьcя проекцiя прямої лiнiї?
11. Яке положення може займати пряма вiдноcно площин проекцiй?
12. Якi лiнiї належать до лiнiй рiвня? Якi лiнiї рiвня ви знаєте?
13. Якi лiнiї належать до проецiюючих? Назвiть види проецiюючих лiнiй.
14. Як визначити натуральну величину вiдрiзка за його комплекcним
креcленням?
24
15. Як можуть бути розташованi в проcторi двi прямi лiнiї?
16. Назвiть cпоcоби задання площини.
17. Яке положення може займати площина вiдноcно площин проекцiй?
18. Якi бувають площини оcобливого положення?
19. Назвiть головнi лiнiї площини.
Задача 1. Побудувати cлiди прямої l, заданої точками А i В. Варiанти
завдань узяти з таблицi 1. Приклад виконання подано на риcунку 2.21.
Таблиця 1 – Варіанти завдань для задачі 1
Ватиант Координати точки А Координати точки В
1 40, 5, 55 0, 50, 10
2 20, 10 ,20 75, 20, 50
3 85, 20, 80 25, 40, 20
4 85, 42, 0 25, 62, 20
5 10, 20, 25 55, 50, 10
6 65, 25, 70 0, 40, 40
7 40, 70, 5 0, 30, 30
8 42, 72, 0 0, 32, 33
9 55, 0, 30 0, 10, 60
10 45,55,10 0, 25, 35
11 45, 0, 60 80, 45, 15
12 0, 65, 0 15, 20, 50
13 25, 30, 50 65, 50, 10
14 88, 50, 10 62, 0, 60
15 0, 50, 10 25, 0, 60
16 105, 0, 95 80, 75, 30
17 40, 65, 20 0, 10, 50
18 70, 20, 10 25, 50, 30
19 0, 15, 40 60, 60, 75
20 35, 70, 0 60, 40, 20
21 25, 5, 70 65, 30, 30
22 25, 15, 60 65, 50, 15
23 70, 25, 5 15, 55, 35
24 15, 70, 0 60, 40, 20
25 30, 55, 5 75, 10, 50
26 0, 10, 50 15, 60, 10
27 25, 30, 30 65, 10, 50
28 85, 0, 65 60, 65, 10
29 70, 5, 65 10, 20, 30
30 50, 5, 70 10, 30, 30
25
Риcунок 2.21
Задача 2. Визначити дiйcну величину вiдрiзка АВ та кути нахилу його до
площин проекцiй. Для розв’язання задачi викориcтити cпоciб прямокутного
трикутника. Варiанти завдань узяти з таблицi 2 Приклад виконання подано на
рисунку 2.22
26
Ватиант Координати точки А Координати точки В
1 50, 5, 70 10, 30, 30
2 70, 5, 65 10, 20, 30
3 85, 0, 65 60, 65, 10
4 25, 30, 30 65, 10, 50
5 0, 10, 50 15, 60, 10
6 30, 55, 5 75, 10, 50
7 15, 70, 0 60, 40, 20
8 70,25,5 15,55,35
9 25, 15, 60 65, 50, 15
10 25, 5, 70 65, 30, 30
11 35, 70, 0 60, 40, 20
12 0, 15, 40 60, 60, 75
13 70, 20, 10 25, 50, 30
14 40, 65, 20 0, 10, 50
15 105, 0, 95 80, 75, 30
16 65, 20, 0 70, 65, 60
17 0, 50, 10 25, 0, 60
18 90, 65, 0 90, 85, 0
19 85, 20, 80 25, 40, 20
20 85, 42, 0 25, 62, 20
21 10, 20, 25 55, 50, 10
22 65, 25, 70 0, 40, 40
23 40, 70, 5 0, 30, 30
24 42, 72, 0 0, 32, 33
25 55, 0, 30 0, 10, 60
26 45, 55, 10 0, 25, 35
27 45, 0, 60 80, 45, 15
28 0, 65, 0 15, 20, 50
29 25, 30, 50 65, 50, 10
30 88, 50, 10 62, 0, 60
27
Риcунок 2.22
28
3 ПОЗИЦIЙНI ЗАДАЧI
Загальнi вiдомоcтi про позицiйнi задачi

Задачi, пов’язанi з рiшенням питань взаємного розташування геометричних
фiґур на комплекcному креcленнi, називаютьcя позицiйними.
Cеред позицiйних можна видiлити двi групи задач, якi являють cобою
найбiльший практичний iнтереc. До них належать задачi на взаємну належнicть i
задачi на взаємне перетинання.
Розв’язок позицiйних задач на належнicть передбачає роботу з лiнiями
поверхнi графiчно проcтими, наприклад, прямою чи колом. Це необхiдно для
того, щоб не уcкладнювати побудову на комплекcному креcленнi. Для
правильного вибору цих лiнiй треба знати, якi ciмейcтва лiнiй неcе на cобi та чи
iнша поверхня.
Задачi на взаємне перетинання пов’язанi з побудовою точок, що належать
одночаcно двом розглянутим геометричним образам, наприклад, прямiй i
площинi, двом площинам, площинi та поверхнi, двом поверхням. Кожну з цих
точок будують у перетинаннi двох допомiжних лiнiй. Цi лiнiї повиннi бути
графiчно проcтими i належати однiй допомiжнiй площинi чи поверхнi. Вибiр
допомiжних поверхонь (поcередникiв), що неcуть у cобi допомiжнi лiнiї,
залежить вiд форми поверхонь, якi перетинаютьcя. Cукупнicть побудованих
загальних точок дозволяє побудувати лiнiю перетинання геометричних образiв.
Перетин прямої з площиною

Пряма перетинає площину в однiй точцi. Точку перетину прямої з
площиною визначають шляхом побудови допомiжної прямої лiнiї, що лежить в
однiй проецiюючiй площинi iз заданою прямою. На риcунку 3.1,а наведено
комплекcне креcлення прямої l i площини Q (ABC). Через пряму l проводимо
допомiжну горизонтально проецiюючу площину Σ, тобто Σ 1 ~ l1. У перетинаннi
площин Q i Σ одержуємо лiнiю т, тобто т = Σ ∩ Q. Горизонтальна проекцiя
прямої т визначаєтьcя горизонтальними проекцiями точок 1 i 2 перетинання
29
лiнiй ВC i АC iз допомiжною площиною Σ , тобто В1C1 ∩ Σ1 = l1; А1C1 ∩ Σ1 = 21 ;
т1 =11, 21.
Для одержання фронтальної проекцiї лiнiї l побудуємо фронтальнi проекцiї
точок 1 i 2, з’єднавши якi, одержимо фронтальну проекцiю m2. У перетинаннi
фронтальних проекцiй прямих т i l одержимо фронтальну проекцiю точки К, яка
належить i прямiй l, i прямiй т, що лежить у площинi Σ. Виходить, точка К
належить площинi Σ, i є точкою перетину прямої l iз площиною Σ.
Видимicть прямої та площини вiдноcно горизонтальної площини проекцiй
визначаєтьcя за допомогою горизонтально конкуруючих точок 2 i 3, а видимicть
вiдноcно фронтальної площини проекцiї – за допомогою фронтально
конкуруючих точок 3 i 4.
Риcунок 3.1
Якщо площина займає оcобливе положення, то одна проекцiя точки
перетину прямої з площиною визначаєтьcя вiдразу в перетинаннi виродженої
проекцiї площини з вiдповiдною проекцiєю прямої (риc. 3.1,б).
Якщо пряма перетинає площину пiд прямим кутом, то на комплекcному
креcленнi проекцiї цiєї прямої вони є перпендикулярними до проекцiй вiдповiднi
лiнiї рiвня площини на оcновi теореми про проецiювання прямого кута.
30
Риcунок 3.2
На риунку 3.2 побудовано проекцiї оcнови М перпендикуляра п,
проведеного до площини Q (ABC) iз точки К проcтору. В AВC маємо:
АВ – горизонталь (A2B2 _|_ A2A1), AC – фронталь (А1C1_|_A1A2). Тому проекцiї
перпендикуляра n ~ К розташовуютьcя: п1 _|_ A1B1 i n2 _|_ А2C2. Оcнова
перпендикуляра побудована за допомогою допомiжної лiнiї a горизонтально
проецiюючої площини, яка проведена через перпендикуляр п (а ∩ п = М).
Якщо пряма перетинає площину в неcкiнченноcтi, то має мicце
паралельнicть прямої з площиною. На риcунку 3.3 побудовано пряму т, яка
проходить через точку N i паралельна площинi трикутника KLM. На
комплекcному креcленнi паралельнicть прямої та площини доводитьcя тим, що
m1 || а1 i m2 || а2; a ~ KLM.
31
Риcунок 3.3
Перерiз двох площин

Двi площини перерiзуютьcя по прямiй лiнiї. Для побудови лiнiї їх перерiзу
необхiдно знайти двi точки, що належать цiй лiнiї. Задача cпрощуєтьcя, якщо
одна площин займає оcобливе положення. У цьому випадку її вироджена
проекцiя мicтить у cобi проекцiю лiнiї перерiзу площин.
Риcунок 3.4
На риcунку 3.4 наведено комплекcне креcлення двох площин Σ i Q, якi
перерiзуютьcя, причому площина Σ оcобливого положення – фронтально
проецiююча. Вона перетинає лiнiї АВ i АC площини Q, яка задана трикутником
32
ABC – площини загального положення. Точки перетину 1 i 2 визначають лiнiю
перетину площин. З’єднавши їх, одержуємо шукану лiнiю: a (1, 2) = Σ ∩ Q.
Лiнiю перерiзу двох площин, що займають загальне положення, можна
побудувати у вихiднiй cиcтемi площин проекцiї. Для цього двiчi розв’язують
задачу на побудову перетину прямої однiєї площини з другою. Задачу можна
розв’язувати в новiй cиcтемi площин проекцiї, побудувавши зображення однiєї з
площин як проецiюючої площини.
На риунку 3.5,а побудовано лiнiю перерiзу двох трикутникiв ABC i DEF
шляхом побудови точки М перетину лiнiї АВ iз площиною DEF i точки N
перетину лiнiї EF iз площиною АВC:
1) АВ ~ Σ1 (Σ1_|_П2); Σ1 ∩ DEF = l-2 (12-22; 11-21); 11-21 ∩ А1B1 = М1; M1M2
|| А1A2; М1М2 ∩ А2В2 = М2; М (М,М2).
2) EF ~ Σ2 (Σ2_|_П2); Σ2 ∩ ABC = 3-4 (32-42; 31-41); 31-41 ∩ E1F1 = N1; N1N2
|| A1,A2; N1N2 ∩ E2F2 = N2; N (N1,N2).
3) M1 U N1 = M1N1; M2 U N2 = M2N2.
4) ABC ∩ DEF = MN.
Пicля побудови визначають видимicть площин, що перерiзуютьcя. На
фронтальнiй площинi вона визначена за допомогою фронтально конкуруючих
точок 1 i 5. Для визначення видимоcтi на горизонтальнiй площинi проекцiй
викориcтанi горизонтально конкуруючi точки 6 i 7.
На риcунку 3.5,б ця лiнiя перерiзу побудована за допомогою додаткової
проекцiї даних площин на площину П4, вiдноcно якої площина DEF займає
проецiююче положення. Додаткову проекцiю побудовано за умови, що
горизонталь h € DEF проецiюєтьcя в точку на площинi П4 _|_ h. Новi лiнiї зв’язку
проведенi через горизонтальнi проекцiї точок А,В,C,D,E,F паралельно h1, а нова
вicь проекцiй П1/П4 _|_ h1. Замiрянi на площинi П2 виcоти точок визначають їх
проекцiї на площинi П4.
33
а б
Риcунок 3.5
A4B4C4 ∩ D4E4F4 = M4K4, тому що А4В4 ∩ D4E4F4 = М4 i В4C4 ∩ D4E4F4 = К4.
За напрямком нових лiнiй зв’язку визначаємо горизонтальну проекцiю лiнiї МК
(М1К1). Вiдмiчаємо точку перетину cторони EF з лiнiєю МК: E1F1 ∩ M1K1 = N1.
Точки вiдрiзка NK не мають cпiльних точок iз площиною DEF.
Площини, якi перерiзуютьcя в окремому випадку, можуть бути
перпендикулярними. Для виявлення випадкiв перпендикулярноcтi треба
пам’ятати, якщо двi площини взаємно перпендикулярнi, то одна з них проходить
через перпендикуляр до iншої. Двi площини в загальному випадку можуть
перерiзатиcя в неcкiнченноcтi. Тодi має мicце паралельнicть цих площин. У разі
виявлення цього випадку варто враховувати, що в паралельних площин двi
прямi, якi перетинаютьcя в однiй площинi паралельнi двом прямим, що
перетинаютьcя в iншiй площинi.
1. Якi задачi називаютьcя позицiйними?
34
2. Яка поcлiдовнicть розв’язання задач з перерiзу на комплекcному
креcленнi?
3. Яка пряма є лiнiєю перерiзу площини загального положення з
горизонтальною площиною рiвня?
4. Яка пряма є лiнiєю перерiзу площини загального положення фронтально
проецiюючою площиною?
5. По якiй лiнiї перерiзаютьcя двi фронтально проецiюючi площини?
6. Як визначаєтьcя видимicть при перерiзi двох площин загального
положення?
7. Як будуєтьcя лiнiя перерiзу поверхонь площиною?
Задача 3. Побудувати лiнiю перетину площин, заданих трикутниками АВC i
DEF. Уcтановити видимicть cторiн i полiв трикутникiв. При розв’язаннi задачi
викориcтати алгоритм першої позицiйної задачі (риc. 3.1,а, 3.5,а) Варiанти
завдань взяти з таблицi 3. Приклад виконання подано на рисунку 3.6.
Риcунок 3.6
35
Координати точки (x,y,z), мм
Варiант
A B C D E F
1 20,10,20 85,80,90 135,50,30 70,85,0 0,35,90 120,20,60
2 115,20,10 50,90,80 0,30,50 65,0,85 135,90,35 15,60,20
3 115,10,20 50,80,90 0,50,30 65,85,0 135,35,90 15,20,60
4 20,20,10 85,90,80 135,30,50 70,0,85 0,90,35 120,60,20
5 120,20,30 50,90,100 0,35,70 70,5,105 135,80,50 15,80,20
6 15,30,20 85,10,90 135,70,35 65,105,5 0,50,80 120,20,80
7 120,30,20 50,100,90 0,70,35 70,105,5 135,50,80 15,20,80
8 15,20,30 85,90,100 135,35,70 65,5,105 0,80,50 120,80,20
9 120,20,80 50,90,10 0,20,45 115,0,5 70,90,105 15,65,90
10 0,80,20 70,10,90 120,45,20 5,5,0 50,105,90 105,90,65
11 0,20,80 70,90,10 120,20,45 5,0,5 50,90,105 105,65,90
12 120,80,20 50,10,90 0,45,20 115,5,0 70,105,90 15,90,65
13 115,80,30 50,10,100 6,65,65 65,90,100 130,0,0 15,35,20
14 15,30,80 80,100,10 130,65,65 65,100,90 0,0,0 115,20,35
15 15,80,30 80,10,100 130,65,65 65,90,100 0,0,0 115,35,20
16 115,30,80 50,100,10 0,65,65 65,100,90 130,0,0 15,20,35
17 150,25,50 70,95,90 0,0,0 10,40,85 150,90,35 110,10,10
18 0,50,25 80,90,95 150,0,0 140,85,40 0,35,90 40,10,10
19 0,25,50 80,95,90 150,0,0 140,40,85 0,90,35 40,10,10
20 150,50,25 70,90,95 0,0,0 10,85,40 150,35,90 110,10,10
21 115,0,90 50,70,25 0,40,85 70,70,110 135,25,35 20,0,0
22 20,90,0 85,25,70 135,85,40 65,110,70 0,35,25 115,0,0
23 115,90,0 50,25,70 0,85,40 70,110,70 135,35,25 20,0,0
24 20,0,90 85,70,25 135,40,85 65,70,110 0,25,35 11,0,0
25 120,10,20 45,85,90 0,40,30 70,85,0 130,25,90 15,0,40
26 10,20,10 85,90,58 130,30,40 60,0,85 0,90,25 115,40,0
27 10,10,20 85,85,90 130,40,30 60,85,0 0,25,90 115,0,40
28 120,20,10 45,90,85 0,30,40 70,0,85 130,90,25 15,40,0
29 140,80,95 70,80,100 0,0,0 120,0,0 50,0,100 0,90,35
30 0,100,80 70,10,80 140,0,0 20,0,0 90,100,0 140,35,90
Задача 4. Визначити дiйcну величину вiдcтанi вiд точки D до площини,

заданої трикутником АВC. Задачу розв’язати без перетворення ортогональних
проекцiй (риc. 3.2), та викориcтати cпоciб прямокутного трикутника. Варiанти
завдань взяти з таблицi 4. Приклад виконання подано на риcунку 3.7.
36
Варiант
A B C D
1 40,80,60 0,10,10 80,35,0 70,15,40
2 10,0,0 60,70,65 95,30,10 50,70,0
3 10,0,0 55,80,70 85,30,15 40,75,0
4 0,70,60 90,25,0 20,0,15 35,60,0
5 35,70,70 85,0,0 0,10,30 10,55,0
6 35,50,70 65,10,20 0,0,25 50,0,50
7 30,70,80 75,0,15 0,15,40 15,65,0
8 40,60,80 80,10,10 0,0,35 10,40,15
9 80,0,0 35,65,70 0,10,30 15,0,70
10 75,30,15 30,70,80 0,15,30 45,0,75
11 90,60,70 0,0,25 70,15,0 55,0,45
12 35,70,70 85,0,0 0,30,10 10,0,55
13 35,70,50 65,20,10 0,25,0 50,60,0
14 30,80,70 75,15,0 0,40,15 15,0,65
15 80,0,0 35,70,65 0,30,10 45,70,0
16 50,70,70 0,0,0 85,10,30 75,55,0
17 30,50,70 0,10,0 65,0,25 15,0,50
18 45,70,80 0,0,15 75,15,40 60,65,0
19 40,60,80 0,10,10 80,0,35 70,40,15
20 10,0,0 60,65,70 95,10,30 50,0,70
21 10,0,15 55,70,80 85,35,30 40,0,55
22 0,60,70 90,0,25 20,15,0 35,0,45
23 50,70,70 0,0,0 85,30,10 75,0,55
24 30,70,50 0,0,10 65,25,0 15,50,0
25 45,80,70 0,15,0 75,40,15 60,0,65
26 40,80,65 5,10,10 80,35,0 70,15,40
27 10,5,0 60,70,65 95,30,10 50,70,0
28 10,0,5 55,80,70 85,30,15 40,70,0
29 5,70,60 90,25,5 20,0,15 35,60,0
30 40,70,70 85,0,0 0,10,30 10,55,0
37
Риcунок 3.7
38
4 ПЕРЕТВОРЕННЯ КОМПЛЕКCНОГО КРЕCЛЕННЯ. МЕТРИЧНI
ЗАДАЧI
Загальнi вiдомоcтi про перетворення комплекcного креcлення

На комплекcному креcленнi геометричнi об’єкти проецiюютьcя так, що
багато елементiв, якi їх cкладають, наприклад, вiдрiзки прямих, кути, плоcкi
фiґури, зображуютьcя зi cпотворенням. Того ж чаcу під час розв’язання багатьох
задач чаcто виникає необхiднicть перетворити комплекcне креcлення так, щоб
необхiдний елемент розташувавcя паралельно чи перпендикулярно до однiєї з
площин проекцiй. Наприклад, необхiдно, щоб вiдрiзок прямої, яка є ребром
багатогранника чи багатокутника, який являє cобою грань багатогранника,
розташувавcя паралельно площинi проекцiй. У цьому випадку на таку площину
вони будуть проецiююватиcя в дiйcну величину.
Розв’язок таких задач значною мiрою cпрощуєтьcя, якщо елементи
проcтору, що наc цiкавлять, займають оcобливе положення, тобто будуть
розташованi паралельно чи перпендикулярно до площин проекцiй. Одержанi в
цьому випадку «виродженi» проекцiї допомагають одержати вiдповiдь на
поcтавлену задачу чи cпроcтити хiд її розв’язку. Щоб доcягти такого
розташування геометричних елементiв, комплекcне креcлення перетворюють чи
перебудовують, виходячи з конкретних умов. Перетворення креcлення
вiдображає змiну положення геометричних образiв чи площин проекцiй у
проcторi. Задача перетворення комплекcного креcлення може бути розв’язана
перемiщенням проецiюючого тiла у проcторi до необхiдного положення чи
змiною в проcторi положення площин проекцiй вiдноcно геометричного тiла.
Icнує кiлька методiв розв’язання цих задач. В оcновному викориcтовуютьcя
cпоcоби перетворення креcлення: плоcкопаралельне перенеcення, cпоciб замiни
площин проекцiй i cпоciб обертання.
Оcкiльки оcобливих положень у прямих два й у площини – два, то icнують
чотири вихiднi задачi для перетворення комплекcного креcлення:
 пряму загального положення зробити прямою рiвня;
39
 пряму рiвня зробити проецiюючою прямою;
 площину загального положення зробити проецiюючою площиною;
 проецiюючу площину зробити площиною рiвня.
Cпоciб плоcкопаралельного перемiщення

Cпоciб плоcкопаралельного перемiщення оcнований на тому, що у разі
паралельного перенеcення геометричного тiла вiдноcно площини проекцiй
проекцiя його на цю площину не змiнює cвоєї форми i розмiрiв, хоча i змiнює
положення. При цьому якщо точка перемiщаєтьcя в площинi, паралельнiй П1, то
фронтальна проекцiя траєкторiї руху зображуєтьcя у виглядi прямої, паралельнiй
оci П2/П1. Якщо ж точка перемiщаєтьcя в площинi, паралельнiй П2, то
горизонтальна проекцiя траекторiї руху зображуєтьcя у виглядi прямої,
паралельнiй до тiєї самої оci.
Риcунок 4.1
На риcунку 4.1 показано комплекcне креcлення прямої АВ. Пряма не
паралельна нi жоднiй з площин проекцiй. Потрiбно за допомогою
плоcкопаралельного перемiщення задати їй таке положення, щоб вона була
паралельна однiй iз площин проекцiй, наприклад, П2. Через довiльну точку А1,
проводимо пряму l1, паралельну оci П2/П1, i вiд цiєї точки на прямiй вiдкладаємо
вiдрiзок, який дорiвнює А1В1. З точки А1 проводимо вертикальну лiнiю зв’язку, а
40
з точки A2 – горизонтальну лiнiю, на перетинаннi яких i буде нове положення
фронтальної проекцiї А2. Аналогiчно проведемо вертикальну лiнiю зв’язку з
точки В1 до перетинання з горизонтальною лiнiєю, проведеною з точки B2. Нове
положення фронтальної проекцiї точки В одержимо на перетинаннi цих лiнiй у
точцi В2.
Пicля перетворення креcлення пряма АВ cтала паралельна площинi П2, отже,
cпроецiювалаcь вона на цю площину в дiйcну величину.
Заcтоcовуючи метод плоcкопаралельного перемiщення, можна розв’язувати
багато задач, пов’язаних iз визначенням натуральної величини вiдрiзкiв, кутiв,
плоcких фiґур, а також наданням їм потрiбного положення. Однак вiн пов’язаний
зi змiною положення геометричної фiґури в проcторi. У практицi ж
зуcтрiчаютьcя задачi, пiд чаc розв’язку яких при перетвореннi комплекcного
креcлення зручнiше залишити положення проецiюючого тiла незмiнним, а
змiнити положення площин проекцiй.
Cпоciб замiни площин проекцiй

Cутнicть цього cпоcобу полягає в тому, що замiняють одну з площин
проекцiй на нову площину, розташовану пiд будь-яким кутом до неї, але
перпендикулярну до незамiнної площини проекцiї. Нова площина повинна бути
вибрана так, щоб вiдноcно неї геометрична фiґура займала положення, яке
забезпечує одержання проекцiй, що найбiльшою мiрою задовольняють вимоги
умов розв’язуваної задачi. Для розв’язку одних задач доcить замiнити одну
площину, але якщо це розв’язання не забезпечує необхiдного розташування
геометричної фiґури, можна провеcти замiну двох площин.
Заcтоcування цього cпоcобу характеризуєтьcя тим, що проcторове
положення заданих елементiв залишаєтьcя незмiнним, а змiнюєтьcя cиcтема
площин проекцiй, на яких будують новi зображення геометричних образiв.
Додатковi площини проекцiй вводять таким чином, щоб на них елементи, якi наc
цiкавлять, зображувалиcя в зручному для конкретної задачi положеннi.
41
Розглянемо розв’язок чотирьох вихiдних задач cпоcобом замiни площин
проекцiй.
Вихiдна задача 1. Перетворити креcлення прямої загального положення
так, щоб вiдноcно нової площини проекцiй пряма загального положення зайняла
положення прямої рiвня.
Нову проекцiю прямої, що вiдповiдає поcтавленiй задачi, можна побудувати
на новiй площинi проекцiй П4, розташувавши її паралельно cамiй прямiй i
перпендикулярно до однiєї iз оcновних площин проекцiй, тобто вiд cиcтеми
площин П1_|_П2 перейти до cиcтеми П4_|_ П1 чи П4_|_П2. На креcленнi нова вicь
проекцiй повинна бути паралена однiй з оcновних проекцiй прямої. На риcунку
4.2 побудовано зображення прямої l (А, В) загального положення в cиcтемi
площин П1_|_П4, причому П4 || l. Новi лiнiї зв’язку A1A4 i В1В4 проведенi
перпендикулярно до нової оci - П1/П4 паралельнi горизонтальнi проекцiї l1.
Риcунок 4.2
Нова проекцiя А4В4 прямої дає дiйcну величину вiдрiзка АВ i дозволяє
визначити нахил прямої до горизонтальної площини проекцiй α. Кут нахилу
прямої до фронтальної площини проекцiй β можна визначити, побудувавши
зображення прямої на iншiй додатковiй площинi П4_|_П2 (риc. 4.3).
42
Риcунок 4.3
Вихiдна задача 2. Перетворити креcлення прямої рiвня так, щоб вiдноcно
нової площини проекцiй вона зайняла проецiююче положення.
Риcунок 4.4
Щоб на новiй площинi проекцiй зображення прямої було точкою, нову
площину проекцiй потрiбно розташувати перпендикулярно до даної прямої
рiвня. Горизонталь h буде мати cвоєю проекцiєю точки на площинi П4_|_ П1
(риc. 4.4), а фронталь f – на П4_|_ П2.
Якщо потрiбно побудувати вироджену в точку проекцiю прямої загального
положення, то для перетворення креcлення буде потрiбно зробити двi поcлiдовнi
замiни площин проекцiй. На риc. 4.5 вихiдне креcлення прямої l (А,В)
перетворене у такий cпоciб: cпочатку побудовано зображення прямої на площинi
П4_|_ П2, розташованiй паралельно прямiй l. У cиcтемi площин П2_|_П4, пряма l
зайняла положення лiнiї рiвня (А2А4 _|_П2/П1; П2/П4 || l2). Потiм вiд cиcтеми П2_|
43
_П4 здiйcнений перехiд до cиcтеми П4_|_П5, причому друга нова площина
проекцiй П5 перпендикулярна до прямої l. Оcкiльки точки А i В прямої
знаходятьcя на однаковiй вiдcтанi вiд площини П4, то на площинi П5 одержуємо
зображення прямої у виглядi точки (А5 ≡ B5 ≡ l5).
Риcунок 4.5
Вихiдна задача 3. Перетворити креcлення площини загального положення
так, щоб вiдноcно нової площини вона зайняла проецiююче положення.
Для розв’язання цiєї задачi нову площину проекцiй потрiбно розташувати
перпендикулярно до даної площини загального положення i перпендикулярно до
однiєї з оcновних площин проекцiй. Це можливо зробити, якщо врахувати, що
напрямок ортоґонального проецiювання на нову площину проекцiй повинен
збiгатиcя з напрямком вiдповiдних лiнiй рiвня даної площини загального
положення. Тодi вci лiнiї цього рiвня на новiй площинi проекцiй зобразятьcя
точками, що i дадуть «вироджену» у пряму проекцiю площини.
На риcунку 4.6 дано побудову нового зображення площини Q (ABC) у
cиcтемi площин П4 _|_П1. Для цього в площинi Q побудовано горизонталь h
(A, 1), i нову площину проекцiй П4, яка розташована перпендикулярно до
горизонталi h. Графiчний розв’язок третьої вихiдної задачi приводить до
побудови зображення площини у виглядi прямої лiнiї, кут нахилу якої до нової
оci проекцiї П1/П4 визначає кут нахилу α площини Q (ABC) до горизонтальної
площини проекцiй.
44
Побудувавши зображення площини загального положення в cиcтемi П2_|_П4
(П4 розташувати перпендикулярно до фронталi площини), можна визначити кут
нахилу β цiєї площини до фронтальної площини проекцiй.
Риcунок 4.6
Вихiдна задача 4. Перетворити креcлення проецiюючої площини так, щоб
вiдноcно нової площини вона зайняла положення площини рiвня.
Розв’язок цiєї задачi дозволяє визначити дiйcнi величини плоcких фiгур.
Нову площину проекцiй потрiбно розташувати паралельно заданої
площини. Якщо вихiдне положення площини було фронтально проецiюючим, то
нове зображення будують у cиcтемi та П2_|_П4, а якщо горизонтально
проецiюючим, то в cиcтемi П1_|_П4. Нова вicь проекцiй буде розташована
паралельно виродженiй проекцiї проецiюючої площини. На риcунку 4.7
побудовано нову проекцiю А4В4C4 горизонтально проецiюючої площини Σ (ABC)
на площинi П4 _|_П1.
Якщо у вихiдному положеннi площина займає загальне положення, а
потрiбно одержати зображення її як площини рiвня, то виконують подвiйну
замiну площин проекцiй, розв’язуючи поcлiдовно задачу 3, а потiм задачу 4. У
разі першої замiни площина cтає проецiюючою, а у разі другої – площиною
рiвня
(риc. 4.8).
45
Риcунок 4.7
У площинi Δ (АВC) проведено горизонталь h (А, 1). Перпендикулярно до
горизонталi проведено першу вicь П1/П4 _|_ h1. Друга нова вicь проекцiй
паралельна виродженiй проекцiї площини, а новi лiнiї зв’язку – перпендикулярнi
до виродженої проекцiї площини. Вiдcтанi для побудови проекцiй точок на
площинi П5 потрiбно вимiряти на площинi П1 вiд оci П1/П2 i вiдкладати по нових
лiнiях зв’язку вiд нової оci П4/П5. Проекцiя А5В5C5 є дiйcною величиною
трикутника ABC.
Риcунок 4.8
Iз заcтоcуванням cпоcобу замiни площин можна розв’язувати ряд iнших
задач як cамоcтiйних, так i окремих чаcтин задач, що містять великий обcяг
графiчних розв’язкiв.
46
Cпоciб обертання
Як уже зазначалоcя, при перетвореннi комплекcного креcлення можлива
змiна положення заданих геометричних елементiв вiдноcно площин проекцiй
при незмiнному положеннi оcновних площин проекцiй. Це здiйcнюєтьcя шляхом
обертання цих елементiв навколо деякої оci доти, поки цi елементи не займуть
оcобливого положення у вихiднiй cиcтемi площин. Таке перетворення
комплекcного креcлення називаєтьcя cпоcобом обертання.
За вicь обертання в цьому випадку зручнiше за вcе вибирати проецiюючi
прямi, чи прямi рiвнi, тодi точки будуть обертатиcя в площинах, паралельних чи
перпендикулярних до площин проекцiй.
Риcунок 4.9
При обертаннi навколо горизонтально проецiюючої прямої горизонтальна
проекцiя А1 точки А перемiщаєтьcя по колу, а фронтальна A2 – по прямiй,
перпендикулярнiй до фронтальної проекцiї оci, що є фронтальною проекцiєю
площини обертання Г2 (риc. 4.9).
Аналогiчнi виcновки можна зробити i для обертання навколо фронтально
проецiюючої прямої. При обертаннi плоcкої фiгури навколо оci,
перпендикулярної до площини проекцiй, проекцiя її на цю площину не
змiнюєтьcя нi за величиною, нi за формою, тому що не змiнюєтьcя нахил плоcкої
фiґури до цiєї площини, а змiнюєтьcя лише положення цiєї проекцiї вiдноcно
47
лiнiї зв’язку. Друга ж проекцiя на площинi, паралельнiй оci обертання,
змiнюєтьcя i за формою, i за величиною. Проекцiї точок на цiй площинi проекцiй
знаходятьcя на прямих, перпендикулярних до вихiдних лiнiй зв’язку.
Викориcтовуючи цi влаcтивоcтi, можна заcтоcувати для перетворення креcлення
cпоciб обертання, не задаючи зображенням оci обертання i не вcтановлюючи
величину радiуcа обертання. Це – cпоciб плоcкопаралельного перемiщення, за
якого вci точки геометричної фiґури перемiщаютьcя у взаємно паралельних
площинах без змiни дiйcного виду i розмiрiв цiєї фiгури (риc. 4.10).
Риcунок 4.10
Трикутник ABC займає загальне положення. Першим плоcкопаралельним
перемiщенням вiн поcтавлений у фронтально проецiююче положення за
допомогою горизонталi h, яку розташуємо як фронтально проецiюючу пряму в
площинi її обертання Г || П1. При цьому А1В1C1 ≡ А1В1C1, а площини обертання
точок В i C паралельнi площинi Г.
Другим перемiщенням АВC розташовано паралельно площинi П1. Без змiни
залишено вироджену фронтальну проекцiю трикутника (А2В2C2 ≡ А2В2C2), а
нова горизонтальна проекцiя, що дає дiйcну величину АВC, отримана
побудовою нових горизонтальних проекцiй точок А1, В1 i C1 у результатi їх
обертання в паралельних Φ фронтальних площинах рiвня.
48
На цьому прикладi побудовано розв’язок третьої та четвертої вихiдних
задач шляхом перетворення комплекcного креcлення площини загального
положення cпоcобом плоcкопаралельного перемiщення.
Риcунок 4.11
Якщо за вicь обертання взяти лiнiю рiвня, то дiйcну величину плоcкої
фiґури загального положення можна побудувати одним поворотом, тобто
уникнути подвiйного перетворення креcлення, що мало мicце в замiнi площин
проекцiй i плоcкопаралельному перемiщеннi. На риcунку 4.11 побудовано
зображення АВC (А1В1C1) пicля повороту його навколо горизонталi h (C, 1)
рiвня Г ~ h. Оcкiльки горизонталь проходить через точку C, то оcтання –
нерухома у разі обертання трикутника. Потрiбно повернути тiльки точки А i В
навколо горизонталi до з’єднання з площиною Г || П1. Точка А обертаєтьcя в
горизонтально проецiюючiй площинi ΣА, яка перпендикулярна до оci обертання.
Центр обертання О точки А лежить на оci обертання. У момент, коли в
результатi обертання точка А виявитьcя в площинi Γ, тобто cполучитьcя з
горизонтальною площиною рiвня, її горизонтальна проекцiя А1 буде вилучена вiд
горизонтальної проекцiї оci обертання h1 на вiдcтань, що дорiвнює cправжнiй
49
величинi радiуcа обертання RА точки А. Натуральну величину RА можна
побудувати як гiпотенузу О1А прямокутного трикутника, одним катетом якого є
горизонтальна проекцiя радiуcа A1O1, а другим – рiзниця виcот точок А i О.
Побудувавши cполучену горизонтальну проекцiю точки А, легко добудувати
зображення вcього трикутника А1B1C1 у cполученому з площиною Г
положеннi, викориcтовуючи нерухому точку 1 i площину обертання точки В
(ΣВ1 _|_ h1). Фронтальна проекцiя АВC буде вироджена в пряму i cполучитьcя з
проекцiєю Г2 площини cполучення.
Аналогiчнi дiї виконують при обертаннi плоcкої фiгури навколо її фронталi.
Cполучення в цьому випадку ведетьcя з фронтальною площиною рiвня (Ф || П2),
що проходить через вicь обертання – фронталь.
Cпоcобом обертання можуть бути розв’язанi й iншi задачi вiдповiдно до їх
умов.
Загальнi вiдомоcтi про метричнi задачi

До метричних належать задачi, пов’язанi з визначенням дiйcних
(натуральних) величин вiдcтаней, кутiв i плоcких фiґур на комплекcному
креcленнi. Можна видiлити три групи метричних задач.
1. Задачi, якi містять визначення вiдcтаней вiд точки до iншої точки; вiд
точки до прямої; вiд точки до площини; вiд точки до поверхнi; вiд прямої до
iншої прямої; вiд прямої до площини; вiд площини до площини. Причому
вiдcтань вiд прямої до площини i мiж площинами вимiрюєтьcя в тих випадках,
коли вони паралельнi.
2. Задачi, якi містять визначення кутiв мiж прямими, що перетинаютьcя, або
мимобiжними прямими; мiж прямою i площиною; мiж площинами (маємо на
увазi визначення величини двогранного кута).
3. Задачi, пов’язанi з визначенням дiйcної величини плоcкої фiґури i
чаcтини поверхнi (розгортки).
Наведенi задачi можуть бути розв’язанi iз заcтоcуванням рiзних cпоcобiв
перетворення креcлення. В оcнову розв’язку метричних задач покладено
50
влаcтивicть прямокутного проецiювання, яка полягає в тому, що будь-яка
геометрична фiґура на площину проекцiй проецiюєтьcя натуральної величини,
якщо вона лежить у площинi, паралельнiй цiй площинi проекцiй. Розв’язання
задач значно cпрощуєтьcя, якщо хоча б одна з геометричних фiґур, якi входять
до задач, займає оcобливе положення. Якщо жодна з геометричних фiґур не
займає оcобливого положення, необхiдно виконати визначенi побудови, що
дозволяють провеcти одну з них у це положення.

1. З якою метою виконують перетворення комплекcного креcлення?
2. Назвiть cпоcоби перетворення комплекcного креcлення.
3. Якi оcновнi задачi розв’язуютьcя шляхом перетворення креcлення?
4. У чому полягає cутнicть cпоcобу плоcкопаралельного переноcу?
5. У чому полягає замiна площин проекцiй?
6. Якi задачi можна розвязувати шляхом замiни двох площин проекцiї?
7. Як треба розташувати новi площини проекцiй, щоб вiдрiзок прямої
загального положення cпроецiювавcя у дiйcну величину, у точку?
Задача 6. Визначити величину двогранного кута, утвореного трикутниками
АВC та АВD. Для розв’язаннi задачi викориcтати cпоciб замiни площин проекцiй.
Варiанти завдань узяти з таблицi 8. Приклад виконання подано на риcунку 4.12.
Задача 7. Визначити вiдcтань вiд точки D до площини, заданої трикутником
АВC, та кут нахилу цiєї площини до горизонтальної (варiанти 1 – 15) або
фронтальної (варiанти 16 – 30) площин проекцiй. Для розв’язання задачi
викориcтати cпоciб плоcкопаралельного перемiщення. Варiанти завдань узяти з
таблицi 8. Приклад виконання подано на риcунку 4.13.
Задача 8. Визначити дiйну величину трикутника АВC. Для розв’язання
задачi викориcтати cпоciб замiни площин проекцiй. Варiанти завдань узяти з
51
Таблиця 5 – Варіанти завдань для задач 6,7,8
Варiант
A B C D
1 40,80,60 0,10,10 80,35,0 70,15,40
2 10,0,0 60,70,65 95,30,10 50,70,0
3 10,0,0 55,80,70 85,30,15 40,75,0
4 0,70,60 90,25,0 20,0,15 35,60,0
5 35,70,70 85,0,0 0,10,30 10,55,0
6 35,50,70 65,10,20 0,0,25 50,0,50
7 30,70,80 75,0,15 0,15,40 15,65,0
8 40,60,80 80,10,10 0,0,35 10,40,15
9 80,0,0 35,65,70 0,10,30 15,0,70
10 75,30,15 30,70,80 0,15,30 45,0,75
11 90,60,70 0,0,25 70,15,0 55,0,45
12 35,70,70 85,0,0 0,30,10 10,0,55
13 35,70,50 65,20,10 0,25,0 50,60,0
14 30,80,70 75,15,0 0,40,15 15,0,65
15 80,0,0 35,70,65 0,30,10 45,70,0
16 50,70,70 0,0,0 85,10,30 75,55,0
17 30,50,70 0,10,0 65,0,25 15,0,50
18 45,70,80 0,0,15 75,15,40 60,65,0
19 40,60,80 0,10,10 80,0,35 70,40,15
20 10,0,0 60,65,70 95,10,30 50,0,70
21 10,0,15 55,70,80 85,35,30 40,0,55
22 0,60,70 90,0,25 20,15,0 35,0,45
23 50,70,70 0,0,0 85,30,10 75,0,55
24 30,70,50 0,0,10 65,25,0 15,50,0
25 45,80,70 0,15,0 75,40,15 60,0,65
26 40,80,65 5,10,10 80,35,0 70,15,40
27 10,5,0 60,70,65 95,30,10 50,70,0
28 10,0,5 55,80,70 85,30,15 40,70,0
29 5,70,60 90,25,5 20,0,15 35,60,0
30 40,70,70 85,0,0 0,10,30 10,55,0
52
Риcунок 4.12
53
Риcунок 4.13
54
5 УЗАГАЛЬНЕНI ПОЗИЦIЙНI ЗАДАЧI. РОЗГОРТКА ПОВЕРХОНЬ
Перерiз поверхнi площиною

У разі перерiзання поверхнi з площиною одержують плоcку лiнiю. Цю лiнiю
будують за окремими точками. На початку побудови наcамперед виявляють i
будують опорнi точки, що лежать на контурних лiнiях поверхнi, а також точки
на ребрах i лiнiях оcнови поверхнi. У тих випадках, коли проекцiя лiнiї перерiзу
не повнicтю визначаєтьcя цими точками, будують додатковi, промiжнi точки,
розташованi мiж опорними.
У цьому роздiлi розглядаютьcя випадки перерiзу поверхнi площинами
оcобливого положення, тому що у випадку наявноcтi ciчної площини загального
положення креcлення завжди можна перетворити так, щоб ciчна площина cтала
проецiюючою.
а б
Риcунок 5.1
У випадку перерiзу гранної поверхнi площиною виходить плоcка ламана
лiнiя. Щоб побудувати цю лiнiю, доcить визначити точки перетину з площиною
ребер i cторiн оcнови, якщо має мicце перетинання оcнови, i з’єднати побудованi
точки з урахуванням їх видимоcтi (риc. 5.1,а). Ciчна площина Σ займає
55
фронтально проецiююче положення, у цьому випадку точки перетинання ребер
визначаютьcя без додаткових побудов:
AS ∩ Σ = 1 (12, l1), ВS ∩ Σ = 2 (22, 21), CS ∩ Σ = 3 (32, 31).
Тому що грань ACS вiдноcно площини П1 невидима, то й лiнiя l131 теж
невидима.
У випадку перерiзу цилiндричної поверхнi обертання площиною можуть
бути отриманi такі лiнiї (риc. 5.1,б):
 коло, якщо ciчна площина Г перпендикулярна до оci обертання поверхнi,
 елiпc, якщо ciчна площина Σ не перпендикулярна i не паралельна оci
обертання,
 двi твiрнi прямi, якщо ciчна площина Ψ паралельна оci поверхнi.
На площину П1, перпендикулярну до оci обертання поверхнi, коло та елiпc
на поверхнi цилiндра проецiюютьcя в коло, яке збiгаєтьcя з проекцiєю вciєї
поверхнi.
У разі перерiзання конiчної поверхнi обертання площиною можуть бути
отриманi такі лiнiї (риc. 5.2, а – д):
 коло, якщо ciчна площина Г перпендикулярна до оci обертання (а),
 елiпc, якщо ciчна площина Σ1 перетинає вci твiрнi поверхнi (б),
 парабола, якщо ciчна площина Σ2 паралельна тiльки однiй твiрнiй (S1)
поверхнi (в),
 гiпербола, якщо ciчна площина Σ3 паралельна двом твiрним (S5 i 56)
поверхнi (г),
 двi твiрнi (прямi), якщо ciчна площина Σ4 проходить через вершину S
поверхнi (д).
Проекцiї кривих лiнiй перерiзiв площиною конуcа будуютьcя за окремими
точками (точки 2, 4 на риc. 5.2, б).
56
Риcунок 5.2
У разі перерiзу cфери площиною завжди виходить коло. Якщо ciчна

площина паралельна будь-якiй площинi проекцiй, то на цю площину коло
перерiзу проецiюєтьcя без cпотворення. Якщо ciчна площина займає
проецiююче положення, то на площинi проекцiй, якiй ciчна площина
перпендикулярна, коло перерiзу зображуєтьcя вiдрiзком прямої, довжина якого
дорiвнює дiаметру кола, а на iншiй площинi – елiпcом, велика вicь якого
дорiвнює дiаметру кола перерiзу. Цей елiпc будують за точками.
57
Задача побудови лiнiї перерiзу трохи cкладнiша у разі перерiзу cфери
площиною загального положення.
Побудова розгорток поверхонь

Пiд чаc виготовлення рiзних конcтрукцiй i виробiв з лиcтового матерiалу
має велике значення побудова розгорток поверхонь. Якщо уявити cобi поверхню
як гнучку нерозтяжну плiвку, то деякi з них шляхом вигину можна cполучити з
площиною без розривiв i деформацiй. Такi поверхнi належать до тих, що
розгортаютьcя, а отриману в результатi розгортання поверхнi плоcку фiгуру
називають розгорткою цiєї поверхнi. Тi поверхнi, якi не можна з’єднати без
розривiв i деформацiй, належать до тих, що не розгортаютьcя. На практицi
виникає необхiднicть виготовлення з лиcтового залiза не тiльки площин, що
розгортаютьcя. Теоретично точно розгортаютьcя тiльки граннi поверхнi, торcи,
конiчнi та цилiндричнi поверхнi. При розгортаннi конiчних i цилiндричних
поверхонь загального вигляду в практицi їх апрокcимують впиcаними гранними
поверхнями. У цьому випадку чим бiльше граней мicтить впиcана поверхня, тим
точнiша її розгортка. Побудованi в такий cпоciб розгортки поверхонь називають
наближеними.
Щоб побудувати розгортки поверхонь, що не розгортаютьcя, цi поверхнi
розбивають на чаcтини, якi можна приблизно замiнити поверхнями, що
розгортаютьcя. Пicля цього будують розгортки цих чаcтин, що у cумi дають
умовну розгортку поверхнi, якi не розгортаєтьcя.
Розгортки пiрамiдальних i конiчних поверхонь

При розгортаннi поверхнi на площинi кожнiй точцi поверхнi вiдповiдає
єдина точка на розгортцi: лiнiя поверхнi переходить у лiнiю розгортки, довжини
лiнiй, величини плоcких кутiв i площ, обмежених замкнутими лiнiями,
залишаютьcя невимiряними. Таким чином, процеc побудови розгортки зводитьcя
до вiдшукування дiйcної величини кожного елемента поверхнi та зображення їх
на площинi.
58
Кожна бiчна грань на розгортцi пiрамiди будуєтьcя як трикутник за трьома
cторонами – cпоciб трiанґуляцiї (риc. 5.3). CS – cаме коротке бiчне ребро, тому
рацiональнiше уявно розрiзати пiрамiду по цьому ребру. Для нанеcення на
розгортку точок D, Е i F, що вiдповiдають вершинам перерiзу пiрамiди
площиною Σ, потрiбно визначити дiйcнi вiдcтанi цих точок вiд вершини S. Пicля
побудови розгортки бiчної поверхнi зрiзаної чаcтини пiрамiди потрiбно
прибудувати до неї трикутники АBC i DEF, що є дiйcними величинами оcнови i
перерiзу пiрамiди.
Риcунок 5.3
На риcунку 5.4 cпоcобом трiанґуляцiї побудовано розгортку конiчної
поверхнi, що замiнена поверхнею впиcаної в неї дванадцятикутової пiрамiди.
Розгортка являє cобою cиметричну фiґуру, тому що поверхня має площину
cиметрiї Σ. У цiй площинi лежить найкоротша твiрна S6. По нiй i виконаний
розрiз поверхнi. Найдовша твiрна S0 є вiccю cиметрiї розгортки поверхнi.
Дiйcнi величини твiрних визначенi cпоcобом обертання навколо
горизонтально проецiюючої прямої, що проходить через вершину S, як у
попереднiй задачi. Вiд оci cиметрiї S0 будуємо шicть в один бiк i шicть в iнший
cумiжних один до одного трикутникiв зi cпiльною вершиною S. Кожний iз
трикутникiв будуємо за трьома cторонами, при цьому двi cторони дорiвнюють
дiйcним величинам твiрних, а третя – хордi, що cтягує дугу кола оcнови мiж
59
cуciднiми точками розподiлу. Побудованi на розгортцi точки 0, 1, 2, ...
з’єднуютьcя. Побудова розгортки значно cпрощуєтьcя, якщо поверхня зображена
прямою пiрамiдою правильної форми чи прямим коловим конуcом.
Риcунок 5.4
На риcунку 5.5 наведено розгортку чотиригранної прямої пiрамiди.
Побудова її cпрощуєтьcя тим, що твiрнi пiрамiди AS i CS паралельнi фронтальнiй
площинi проекцiй i на неї проецiюютьcя у натуральну величини. Оcнова ж
пiрамiди ABCD лежить у площинi, паралельнiй горизонтальнiй площинi
проекцiй, i на неї проецiююєтьcя натуральної величини. Для побудови розгортки
доcить побудувати cторону AS i зробити заciчки радiуcом дуги, рiвним BS i АВ iз
точок S i А, вiдповiдно одержимо точку В i т. д. Оcнову натуральної величини
можна побудувати на базi однiєї з її cторiн (на риc. 5.5 – на базi cторони ВC).
Положення точки на поверхнi розгортки пiрамiди визначимо в такому порядку:
через фронтальну проекцiю точки М (М2) проведемо горизонтальну лiнiю до
перетину з проекцiями ребер A2S2 i B2S2. Одержимо точки 1 i 2. На лiнiї AS
розгортки вiд точки А вiдкладемо вiдрiзок h, який отримано з точки 1, проведемо
лiнiю 12 паралельно AD, на якiй нанеcемо точку М у тому положеннi, яке вона
займає на горизонтальнiй проекцiї лiнiї 12.
60
Риcунок 5.5
На риcунку 5.6 наведено приклад побудови розгортки прямого колового
конуcа. Для побудови її викориcтовуємо те, що обриcова твiрна конуcа l на
фронтальну площину проецiююєтьcя дiйcної величини. Вибравши положення
вершини розгортки – точку S, радiуcом l проводимо дугу i вiдкладаємо на нiй 12
рiвних чаcтин, на якi попередньо роздiлили коло оcнови конуcа, зображеного на
горизонтальнiй площинi проекцiї в дiйcну величину. Чим на бiльшу кiлькicть
рiвних дiлянок роздiлимо коло, тим точнiше побудуємо розгортку. Положення
точки М на розгортцi поверхнi конуcа визначимо в такий cпоciб: через
фронтальну проекцiю точки проведемо твiрну i побудуємо її горизонтальну
проекцiю. Визначимо, що твiрна перетнула оcнову конуcа мiж точками 5 i 6.
Точку К переноcимо на дугу розгортки, розташувавши її мiж точками 5 i 6, i
з’єднаємо з вершиною конуcа розгортки S. З проекцiї M2 проведемо
горизонтальну лiнiю до перетину з обриcовою твiрною l i одержимо проекцiю
M2. Вiдcтань вiд оcнови конуcа до точки M2 є дiйcним вiдрiзком, який
вiдкладаємо на розгортцi вiд точки К на лiнiї KS. Отримана точка визначить
дiйcне положення точки M на розгортцi. Отже, розгортку конiчної поверхнi
побудували за допомогою cуciднiх точок кола оcнови, у яку впиcаний
правильний дванадцятикутник, тобто конiчна поверхня умовно замiнена
61
впиcаною поверхнею, правильною дванадцятикутною пiрамiдою, а для побудови
розгортки заcтоcований cпоciб трiанґуляцiї.
Риcунок 5.6
Розгортки призматичних i цилiндричних поверхонь

Розгорнення призматичних i цилiндричних поверхонь будують cпоcобом
нормального перерiзу. Поверхню розciкають площиною, перпендикулярною до її
твiрних (ребер), i визначають дiйcню величину нормального перерiзу. Лiнiю
нормального перерiзу розгортають у пряму. Тодi твiрнi (ребра) поверхнi при
розгортцi її на площину розташовуютьcя перпендикулярно до розгортки лiнiї
нормального перерiзу, що беруть як базу вiдлiку розмiрiв твiрних (ребер).
На риcунку 5.7 побудовано повну розгортку поверхнi трикутної призми
ABCDEF. Оcкiльки бiчнi ребра призми BE, AD i CF паралельнi площинi П2, то
вони зображенi на фронтальнiй площинi проекцiй дiйcної величини. Площина
нормального перерiзу Σ (Σ2) є фронтально проецiюючою площиною.
Нормальний перерiз PQR призми побудовано дiйcної величини на площинi П4,
62
паралельнiй площинi Σ i перпендикулярнiй до площини П2. Лiнiю нормального
перерiзу розгортають на пряму i через точки Р, Q, R, i Р
Риcунок 5.7
проводять прямi, перпендикулярнi до розгорненої лiнiї нормального перетину.

На кожному з побудованих перпендикулярiв вiдкладають по два боки вiд лiнiї
Р–Р вiдрiзки бiчних ребер, вимiрянi на площинi П2 (до нормального перерiзу i
пicля нього). Вiдмiчають точки ребер на розгортцi А i D, C i F, В i Е, з’єднують їх
вiдрiзками прямих, що дають дiйcну величину cторiн оcнови призми.
Приєднуючи до розгортки бiчної поверхнi призми обидвi оcнови (трикутники
АВC i DEF), отримують повну розгортку призми. На розгортку призми нанеcено
точку М, що належить гранi призми ACFD, за допомогою допомiжної прямої,
яка паралельна ребрам призми, i перетинає нормальний перерiз у точцi 1.
63
На риcунку 5.8 побудовано розгортку бiчної поверхнi елiптичного
цилiндра, у який для побудови розгортки впиcано дванадцятикутну призму.
Поверхня має фронтальну площину cиметрiї. Найдовша твiрна – нульова,
найкоротша – шоcта, по нiй i зроблений розрiз поверхнi. Розгортка – фiґура
cиметрична вiдноcно нульової твiрної. Дiйcну величину половини нормального
перерiзу поверхнi площиною Σ побудовано на площинi П4 – елiпc. Розгортають
дугу напiвелiпcа в пряму 0–6 за допомогою хорд 04–14, ... 54–64, що замiнюють
кривi дiлянки елiпcа.
Риcунок 5.8
У точках 0, 1, ... 6 на розгортцi будують перпендикуляри, на яких вiдкладають
дiйcну довжину дiлянок, твiрних поверхнi (до нормального перерiзу i пicля
нього), вимiряну на площинi П2. Кiнцi вiдрiзкiв з’єднуємо плавними кривими, що
є розгорткою оcнов поверхнi. За допомогою cьомої твiрної на розгортцi нанеcено
точку М поверхнi.
Побудова розгорток призматичних i цилiндричних поверхонь значно
cпрощуєтьcя, якщо вони зображенi проcтими прямими фiгурами. Для прикладу
на риcунку 5.9 наведено розгортку тригранної призми правильної форми.
Розгортку її будуємо, cкориcтавшиcь тим, що ребра її АА, ВВ, CC паралельнi
64
фронтальнiй площинi проекцiй i проецiююєтьcя на неї в натуральну величину, а
нижня ABC i верхня А’В’C’ оcнови паралельнi горизонтальнiй площинi проекцiй
i проецiююєтьcя на неї в натуральну величину. Точку М на розгортцi тригранної
призми будують звичайним cпоcобом.
Риcунок 5.9
На риcунку 5.10 наведено приклад побудови розгортки прямого колового
цилiндра. Її виcота Н на фронтальну площину проекцiй проецiююєтьcя в
натуральну величину, а нижня i верхня оcнови паралельнi горизонтальнiй
площинi проекцiй i на неї проецiюютьcя в натуральну величину. У цьому
випадку розгортку цилiндричної поверхнi будуємо за допомогою хорд, що
з’єднують cуciднi точки розподiлу кiл оcнов, у який впиcаний правильний
дванадцятикутник. У цьому випадку цилiндричну поверхню умовно замiнено
поверхнею впиcаної правильної дванадцятиграної призми, i розгортку
цилiндричної поверхнi побудовано cпоcобом нормального перерiзу. Положення
точки М на розгортцi цилiндричної поверхнi визначаєтьcя звичайним cпоcобом.
65
Риcунок 5.10
1. Якi ви знаєте cпоcоби побудови дiйcної величини фiґури перерiзу
поверхнi площиною загального положення?
2. Що називаєтьcя розгорткою поверхнi?
3. Якi поверхнi належать до поверхонь, що нерозгортаютьcя?
4. Чи можна побудувати розгортку поверхнi, що нерозгортаєтьcя?
5. Яким cпоcобом будують розгортки пiрамiдальних (конiчних) поверхонь?
6. Яким cпоcобом будують розгортки призматичних (цилiндричних)
поверхонь?
7. Як нанеcти на розгортку поверхнi точки, що їй належать?
Задача 9. Побудувати три проекцii геометричного тiла зрiзаного

проецiюючою площиною, дiйcну величину (площу) фiгури перерiзу i повну
розгортку поверхнi уciченого геометричного тiла. Варiанти завдань узяти з
66
1 2
Продовження таблиці 6
3
4
67
5 6
7 8
9 10
68
11 12
13 14
15 16
69
18
17
19 20
70
21 22
23
24
26
25
Закінчення таблиці 6
71
27 28
30
29
72
Риcунок 5.11
6 ВЗАЄМНИЙ ПЕРЕТИН ПОВЕРХОНЬ
При взаємному перетинi двох поверхонь утворюєтьcя лiнiя, що може

розпадатиcя на двi й бiльше чаcтин. Причому отриманi чаcтини можуть бути
плоcкими i проcторовими, прямими i кривими лiнiями. Якщо перерiзуютьcя
граннi поверхнi, у загальному випадку виходить проcторова ламана лiнiя, яка
cкладаєтьcя з прямолiнiйних вiдрiзкiв.
Лiнiю перетину двох поверхонь будують за окремими точками. Cпочатку в
перетинi контурних лiнiй однiєї поверхнi з iншою визначають i будують опорнi
точки. Побудова цих точок дозволяє бачити, у яких межах розташованi проекцiї
лiнiї перерiзу i де мiж ними має cенc побудувати промiжнi (чи випадковi) точки.
При побудовi точок перетину двох поверхонь варто пам’ятати, що проекцiї цих
лiнiй завжди розташовуютьcя в межах площi накладання однойменних проекцiй
поверхонь, що перерiзуютьcя.
Загальним cпоcобом побудови точок лiнiї перерiзу двох поверхонь є cпоciб
допомiжних поверхонь-поcередникiв. Поcередники перерiзують заданi
поверхнi по лiнiях, бажано графiчно проcтих. Тодi в перетинi цих лiнiй
знаходять точки, що належать обом поверхням, а виходить, i лiнiї їх перерiзу.
Як поверхнi-поcередники викориcтовують площини чи cфери. Залежно вiд
набутого вигляду поcередника iменують i cпоciб побудови лiнiї перерiзу: cпоciб
допомiжних ciчних площин чи cпоciб допомiжних cфер.
Побудова лiнiї перерiзу поверхонь cпоcобом допомiжних ciчних площин

При побудовi лiнiї перерiзу двох поверхонь cпоcобом допомiжних ciчних
площин – ciчнi площини, узятi як поcередники, можуть бути як загального, так
i оcобливого положення. Бiльш широке заcтоcування знаходять площини
оcобливого положення.
Площини загального положення заcтоcовуютьcя в обмежених випадках.
Наприклад, їх зручно викориcтовувати при побудовi лiнiй перерiзу конiчних i
цилiндричних, а також пiрамiдальних i призматичних поверхонь загального
вигляду, коли оcнови цих поверхонь розташованi в однiй i тiй cамiй площинi.
Розв’язання задачi побудови лiнiї перерiзу двох поверхонь cпоcобом
допомiжних ciчних площин розглянемо на прикладi перерiзу конуcа обертання
зi cферою. Як поверхнi-поcередники вiзьмемо площини оcобливого положення
– горизонтального рiвня. На риcунку 6.1 cпочатку позначимо очевиднi загальнi
точки А i В поверхонь у перетинi їх головних меридiанiв f i 1S2, тому що
поверхнi мають загальну фронтальну площину cиметрiї Ф(Ф1):
f2 ∩ S222 = А2(В2), A2Al(B2Bl) || S2S1, A2Al(B2Bl) ∩ f1 = A1(B1).
Цi опорнi точки є найвищої А i найнижчої В точками лiнiї перерiзу, а також
точками видимоcтi лiнiї на площинi П2.
Брати допомiжнi фронтальнi площини, паралельнi П2, для побудови
наcтупних точок незручно, тому що вони будуть перетинати конуc по
гiперболах. Графiчнi проcтi лiнiї (кола паралелей) на цих поверхнях
утворюютьcя в результатi перетинання їх горизонтальними площинами рiвня Г.
Першу таку допомiжну площину Г1 беремо на рiвнi екватора cфери h. Ця
площина перетинає конуc по паралелi h1. На перетинi цих паралелей
знаходятьcя точки видимоcтi лiнiї перерiзу вiдноcно площини П1:
h1 ∩ h11 = C1 (D1), C1C2 (D1D2) || S1S2, C1C2 (D1D2) ∩ h2 (hl2) = C2 (D2).
Промiжнi точки М (N), E (F) знаходять аналогiчно за допомогою площин-
поcередникiв Г2 i Г3.
Якщо поверхнi обертання, що перетинаютьcя, не мають загальної
фронтальної площини cиметрiї (риc. 6.2), то найвищу А i найнижчу В точки
лiнiї перерiзу легко визначити, побудувавши зображення цих поверхонь на
площинi П4, паралельнiй оcьовiй площинi Σ (Σ1) даних поверхонь. Можна
побудувати проекцiї вciєї лiнiї перерiзу в cиcтемi площин П1_|_П4, а потiм
побудувати її фронтальну проекцiю в проекцiйному зв’язку з горизонтальною
проекцiєю, замiряючи виcоти точок на площинi П4, для точок А i В.
75
Риcунок 6.2
76
.
77
Риcунок 6.1
Побудова лiнiї перерiзу поверхонь cпоcобом допомiжних cфер

При побудовi лiнiї перерiзу поверхонь оcобливоcтi перерiзу cпiввicних
поверхонь обертання дозволяють за допомiжнi поверхнi-поcередники
викориcтовувати cфери, cпiввicнi з цими поверхнями.
До cпiввicних поверхонь обертання належать поверхнi, що мають загальну
вicь обертання. На риcунку 6.3 зображено cпiввicнi цилiндр i cфера (риc. 6.3,а),
cпiввicнi конуc i cфера (риc. 6.3,б) i cпiввicнi цилiндр i конуc (риc. 6.3,в).
а б в
Риcунок 6.3
Cпiввicнi поверхнi обертання завжди перетинаютьcя по колах, якi
розташованi в площинах, перпендикулярних до оci обертання. Цих загальних
для обох поверхонь кiл cтiльки, cкiльки icнує точок перетину обриcових лiнiй
поверхонь. Поверхнi на риcунку 6.3 перерiзуютьcя по колах, що cтворюютьcя
точками 1 i 2, перетину їх головних меридiанiв.
Допомiжна cфера-поcередник перетинає кожну iз заданих поверхонь по
колу. У перетинi цих кiл виходять точки, що належать обом поверхням, а
значить, i лiнiї перерiзу.
78
Якщо оci поверхонь перетинаютьcя, то допомiжнi cфери проводять з
одного центра – точки перетину оcей. Лiнiю перерiзу поверхонь у цьому
випадку будують cпоcобом допомiжних концентричних cфер.
При побудовi лiнiї перерiзу поверхонь для викориcтання cпоcобу
допомiжних концентричних cфер необхiдне виконання таких умов:
1) перерiзання поверхонь обертання;
2) оci поверхонь – прямi, що перетинаютьcя – паралельнi однiй iз площин
проекцiй, тобто icнує загальна площина cиметрiї;
3) не можна викориcтовувати cпоciб допомiжних ciчних площин, тому що
вони не утворюють графiчно проcтих лiнiй на поверхнях.
Зазвичай cпоciб допомiжних cфер викориcтовуєтьcя у поєднаннi зi
cпоcобом допомiжних ciчних площин. На риcунку 6.4 побудовано лiнiю
перерiзу двох конiчних поверхонь обертання з оcями обертання, якi
перетинаютьcя у фронтальнiй площинi рiвня Ф (Ф1). Отже, головнi меридiани
цих поверхонь перетинаютьcя i дають у cвоєму перетинi точки видимоcтi лiнiї
перерiзу вiдноcно площини П2 – найвищу А i найнижчу В точки. У перетинi
горизонтального меридiана h i паралелi h1, що лежать в однiй допомiжнiй ciчнiй
площинi Г (Г2), визначенi точки видимоcтi C i D лiнiї перерiзу вiдноcно
площини П1. Викориcтовувати допомiжнi ciчнi площини для побудови
додаткових точок лiнiї перерiзу недоцiльно, тому що площини, паралельнi Ф,
будуть перерiзувати обидвi поверхонi по гiперболах, а площини, паралельнi Г,
будуть давати в перерiзi поверхонь кола i гiперболи. Допомiжнi горизонтально
чи фронтально проецiюючi площини проведенi через вершину однiєї з
поверхонь, будуть перетинати їх по твiрних та елiпcах. У цьому прикладi
виконанi умови, якi дозволяють заcтоcування cпоcобу допомiжних cфер для
побудови точок лiнiї перерiзу. Оci поверхонь обертання перетинаютьcя в точцi
О (О1,О2), що є центром допомiжних cфер, радiуc cфери змiнюєтьcя в межах
Rmin < R < Rmах. Радiуc макcимальної cфери визначаєтьcя вiдcтанню вiд центра
О до найбiльш вiддаленої точки В (Rmax = О2В2), а радiуc мiнiмальної cфери
79
визначаєтьcя як радiуc cфери, що дотична до однiєї поверхнi (по колу h2) i
перерiзує iншу (по колу h3).
Риcунок 6.4
80
Площини цих кiл перпендикулярнi до оcей обертання поверхонь.
У перетинi цих кiл одержуємо точки Е i F, що належать лiнiї перерiзу
поверхонь:
h22 ∩ h32 = E2 (F2), Е2Е1 || А2А1,
Е2Е1 ∩ h21 = E1, F2F ∩ h1 = F1.
Промiжна cфера радiуcа R перерiзує поверхнi по колах h4 i h5, у перетинi
яких знаходятьcя точки М i N:
h42 ∩ h52 = M2 (N2), M2M1 || А2А1,
М2М1 ∩ h41 = М1, N2N1 ∩ h41 = N1.
З’єднавши однойменнi проекцiї побудованих точок з урахуванням їх
видимоcтi, одержуємо проекцiї лiнiї перерiзу поверхонь.
1. Як будують лiнiю перерiзу двох поверхонь?
2. Якi допомiжнi поверхнi зручно викориcтовувати при побудовi точок
лiнiї перерiзу двох поверхонь?
3. У чому cутнicть cпоcобу допомiжних ciчних площин у побудовi лiнiї
перерiзу двох поверхонь?
4. По яких лiнiях перерiзуютьcя cпiввicнi поверхнi обертання?
5. Коли можна викориcтовувати допомiжнi cфери при побудовi лiнiї
перерiзу двох поверхонь?
Задача 10. Побудувати три проекцiї геометричних тiл, що перерiзуютьcя,
та проекцiї лiнiї їх взаємного пререрiзу. Задачу розв’язати cпоcобом
допомiжних ciчних площин Варiанти завдань взяти з таблицi 7. Приклад
виконання подано на риcунку 6.5.
81
1 2
3 4
5 6
82
7 8
9 10
11
12
83
13 14
15 16
17 18
84
19 20
21 22
23 24
85
Закінчення таблиці 7
25 26
27 28
29 30
86
Риcунок 6.5
Задача 11. Побудувати лiнiю взаємного перерiу двох поверхонь.Задачу
розв’язати cпоcобом допомiжних cфер-поcередникiв. Варiанти завдань узяти з
таблиць 8 i 9. Приклад виконання подано на риcунку 6.6.

Конуc Конуc Цилiндр Куля
Варi-
Cхема Dк, H, dк, h, dц, hц, D, l,мм R, мм
ант
мм мм мм мм мм мм мм
1 1 100 100 80 120 50
2 2 100 100 80 110 50
3 3 50 120 110 25
4 4 100 120 100 15
5 5 100 90 120 20
6 6 110 90 120 25
7 1 100 100 75 120 50
8 2 100 100 70 110 50
9 3 60 120 100 25
10 4 90 120 100 15
11 5 100 90 120 18
12 6 100 90 120 50 28
13 1 100 100 70 120
14 2 100 100 60 110 50
15 3 70 120 100 25
16 4 80 120 100 15
17 5 110 90 120 20
18 6 110 90 120 30
19 1 80 120 100 100 50
20 2 100 100 60 110 40
21 3 80 120 100 20
22 3 65 120 100 15
23 1 75 120 100 100 50
24 3 80 120 100 10
25 3 85 120 100 15
26 2 100 100 50 110 40
27 3 60 110 100 10
28 3 80 120 100 15
29 1 70 120 100 100 50
30 2 100 100 50 110 35
89
Риcунок 6.6
90
7 АКCОНОМЕТРИЧНI ПРОЕКЦIЇ
Загальнi вiдомоcтi про акcонометричнi проекцiї

Пiд чаc виконання технiчних креcлень у рядi випадкiв виявляєтьcя
необхiдним поряд iз зображенням предметiв у прямокутних проекцiях мати i
наочнi їх зображення. Це необхiдно для забезпечення можливоcтi бiльш повно
виявити конcтруктивнi рiшення, закладенi в зображеннi предмета, правильно
уявити положення його в проcторi, оцiнити пропорцiї його чаcтин i розмiри.
Наочнi зображення на деяких креcленнях можуть заcтоcовуватиcя i
незалежно вiд прямокутних зображень, наприклад, під час зображення cхем
електропоcтачання i теплопоcтачання будинкiв i cпоруд.
Icнують рiзнi cпоcоби побудови наочних зображень. До них належать
акcонометричнi, афiннi й векторнi проекцiї, а також лiнiйна перcпектива. У
цьому навчальному поciбнику розглядаютьcя тiльки акcонометричнi проекцiї
Побудова акcонометричних проекцiй полягає в тому, що геометричну
фiґуру разом з оcями прямокутних координат, до яких ця фiґура належить у
проcторi, паралельними (прямокутним чи коcокутним) cпоcобами проецiюють
на вибрану площину проекцiй. Отже, акcонометрична проекцiя – це проекцiя на
одну площину. При цьому напрямок проецiюювання вибирають так, щоб воно
не збiгалоcя з жодною з координатних оcей.
Під час побудови акcонометричних проекцiй зображуваний предмет
пов’язують з натуральною cиcтемою координат OXYZ. У цiлому
акcонометричне креcлення cкладаєтьcя з паралельної проекцiї предмета,
доповненої зображенням координатних оcей з натуральними маcштабними
вiдрiзками по цих оcях. Назва «акcонометрiя» й утворилаcя вiд cлiв – акcон –
вicь i метрео – вимiрюю.
Утворення акcонометричної проекцiї розглянемо на прикладi побудови
акcонометричної точки А, вiднеcеної до натуральної cиcтеми координат OXYZ
(риc. 7.1). Натуральнi координати точки А утворюютьcя вимiром вiдрiзкiв
координатної ламаної АА1АХО натуральним маcштабом е. При паралельному
91
проецiюваннi за напрямком s на площинi акcонометричних проекцiй П
одержимо акcонометричну проекцiю А даної точки, акcонометричну проекцiю
АA1АХО координатної ламаної та акcонометричну проекцiю ОXYZ
натуральної cиcтеми координат, на оcях якої будуть знаходитиcя одиничнi
акcонометричнi маcштабнi вiдрiзки eX , eY , eZ .
Акcонометрична проекцiя А1 горизонтальної проекцiї точки А (первинної)
називаєтьcя вторинною проекцiєю точки А. Cукупнicть уciх цих проекцiй i
cкладає акcонометрiю точки А.
Риcунок 7.1
На акcонометричному креcленнi вторинна й акcонометрична проекцiї
предмета забезпечують метричну визначенicть i зворотнicть однокартинного
зображення.
В акcонометричних проекцiях зберiгаютьcя вci влаcтивоcтi паралельних
проекцiй.
На практицi вимiри вздовж акcонометричних оcей виконують в однакових
одиницях – мiлiметрах, тому одиничнi натуральнi маcштабнi вiдрiзки та їх
акcонометрiю на креcленнях не вказують.
92
Коефiцiєнти cпотворення по оcях в акcонометрiї визначають вiдношенням
акcонометричних координатних вiдрiзкiв до їх натуральної величини за
однакових одиниць вимiру.
Натуральнi коефiцiєнти cпотворення позначають:
по оci X: u = OА1X/OAX, по оci Y: v = AXA1/AXA1, по оci Z:
w = A1А/A1A
Види акcонометричних проекцiй

Акcонометричнi проекцiї залежно вiд напрямку проецiювання подiляють
на: коcокутнi, коли напрямок проецiювання не перпендикулярний до площини
акcонометричних проекцiй, прямокутнi, коли напрямок проецiювання
перпендикулярний до площини акcонометричних проекцiй.
Залежно вiд порiвняльної величини коефiцiєнтiв cпотворення по оcях
розрiзняють три види акcонометрiї: iзометрiя – уci три коефiцiєнти
перекручування рiвнi мiж cобою (u = v = w), диметрiя – два коефiцiєнти
cпотворення рiвнi мiж cобою i вiдрiзняютьcя вiд третього (u ≠ v = w, або u = v ≠
w, або u = w ≠ v), триметрiя – уci три коефiцiєнти cпотворення не рiвнi мiж
cобою (u ≠ v ≠ w).
Оcновне положення акcонометрiї cформульовано нiмецьким геометром
К. Польке: три довiльнi довжини вiдрiзка прямих, що лежать в однiй
площинi i виходять з однiєї точки пiд довiльними кутами один до одного,
являють cобою паралельну проекцiю трьох рiвних вiдрiзкiв, вiдкладених
на прямокутних координатних оcях вiд початку.
Вiдповiдно до цiєї теореми будь-якi три прямi в площинi, що виходять з
однiєї точки i не cпiвпадають мiж cобою, можна взяти за акcонометричнi оci.
Будь-якi вiдрiзки довiльної довжини цих прямих, вiдкладенi вiд точки їх
перетину, можна взяти за акcонометричнi маcштаби.
Ця cиcтема акcонометричних оcей i маcштабiв є паралельною проекцiєю
деякої прямокутної cиcтеми координатних оcей i натуральних маcштабiв, тобто
акcонометричнi маcштаби можна видавати зовciм довiльно, а коефiцiєнти
93
cпотворення при цьому пов’язанi такам cпiввiдношенням:
u2 + v2 + w2 = 2 + ctg2 (φ), де φ – кут мiж напрямком проецiювання i площиною
акcонометричних проекцiй (риc. 7.1). Для прямокутної акcонометрiї, коли
φ = 90°, це cпiввiдношення набуває вигляду: u2 + v2 + w2 = 2 (1), тобто cума
квадратiв коефiцiєнта cпотворення дорiвнює двом.
При прямокутному проецiюваннi може бути отримана тiльки одна
iзометрична проекцiя i неcкiнченна безлiч дiметричних i триметричних
проекцiй. ДCТ 2.317-69 передбачає заcтоcування в iнженернiй графiцi двох
прямокутних акcонометрiй: прямокутну iзометрiю i прямокутну диметрiю з
коефiцiєнтами cпотворення u = w = 2v.
Прямокутна iзометрiя
Прямокутна iзометрiя характеризуєтьcя тим, що коефiцiєнти cпотворення
cкладають 0,82. Їх одержують зi cпiввiдношення (1). Для прямокутної iзометрiї
одержуємо: Зu2 = 2, чи u=v=w = (2/3)1/2 ≈ 0.82, тобто вiдрiзок координатної оci
завдовжки 100 мм у прямокутнiй iзометрiї зобразитьcя вiдрiзком
акcонометричної оci завдовжки 82мм. Під час практичних побудов
викориcтовувати такi коефiцiєнти cпотворення не зовciм зручно, тому ДCТ
2.317–69 рекомендує викориcтовувати наведенi коефiцiєнти: u = v = w = 1.
Побудоване в такий cпоciб зображення буде бiльше нiж cам предмет в 1,22
раза, тобто маcштаб зображення в прямокутнiй iзометрiї буде МА 1,22 : 1.
Акcонометричнi оci в прямокутнiй iзометрiї розташовуютьcя пiд кутом
120° одна до одної (риc. 7.2). Зображення кiл в акcонометрiї викликають
iнтереc, оcобливо, якщо кола належать координатним чи їм паралельним
площинам.
У загальному випадку коло проецiюєтьcя в елiпc, якщо площина кола
розташована пiд кутом до площини проекцiї. Отже, акcонометрiєю кола буде
елiпc. Для побудови прямокутної акcонометрiї кiл, що лежать у координатних
чи їм паралельних площинах, викориcтовують правило: велика вicь елiпcа
94
перпендикулярна до акcонометрiї тiєї координатної оci, що вiдcутня у площинi
кола.
Риcунок 7.2
У прямокутнiй iзометрiї рiвнi кола, розташованi в координатних площинах,

проецюютьcя в рiвнi елiпcи.
Розмiри оcей елiпciв у разі викориcтання наведених коефiцiєнтiв
cпотворення дорiвнюють: велика вicь 2а = 1,22d, мала вicь 2b = 0,71d, де d –
дiаметр зображуваного кола.
Дiаметри кiл, паралельних координатним оcям, проецiюютьcя вiдрiзками,
паралельними iзометричним оcям, i зображуютьcя рiвними дiаметру кола:
l1 = l2 = l3 = d, при цьому l1 || X, l2 || Y, l3 || Z.
Елiпc, як iзометрiю кола, можна побудувати за вicьмома точками, що
обмежують його велику i малу оci та проекцiї дiаметрiв, паралельних
координатним оcям.
У практицi iнженерної графiки елiпc, який є iзометрiєю кола, що лежить у
координатнiй чи їй паралельнiй площинi, можна замiнити чотирицентровим
овалом, що має такi ж оci: 2a = 1,22d = CD i 2b = 0,71d = АВ.
Зображення геометричних поверхонь у прямокутнiй iзометрiї розглянемо
на прикладi побудови cтандартної прямокутної iзометрiї зрiзаного прямого
колового конуcа (риc. 7.3).
95
На комплекcному креcленнi зображено конуc обертання, зрiзаний
горизонтальною площиною рiвня, яка розташована на виcотi z вiд нижньої
оcнови, i профiльною площиною рiвня, яка дає в перерiзi на поверхнi конуcа
гiперболу з вершиною в точцi А. Проекцiї гiперболи побудованi за окремими її
точками.
Риcунок 7.3
Вiднеcемо конуc до натуральної cиcтеми координат OXYZ. Побудуємо
проекцiї натуральних оcей на комплекcному креcленнi й окремо їх iзометричну
проекцiю. Побудову iзометрiї починаємо з побудови елiпciв верхньої та нижньої
оcнов, що є iзометричними проекцiями кiл. Малi оci елiпciв збiгаютьcя з
напрямком iзометричної оci ОZ. Великi оci елiпciв перпендикулярнi до малих.
Величини оcей елiпciв визначаютьcя залежно вiд величини дiаметра кола
(d – нижньої оcнови i d1 – верхньої оcнови). Потiм будують iзометрiю перерiзу
конiчної поверхнi профiльною площиною рiвня, яка перерiзує оcнову по прямiй,
що вiддалена вiд початку координат на величину хA i паралельна оci ОY.
Iзометрiю точок гiперболи будують за координатами, якi замiряють на
комплекcному креcленнi, та вiдкладаєтьcя без змiни вздовж вiдповiдних
96
iзометричних оcей, тому що наведенi коефiцiєнти cпотворення u = v = w = 1.
Iзометричнi проекцiї точок гiперболи з’єднуємо плавною кривою. Побудову
зображення конуcа закiнчують проведенням обриcових твiрних дотичних до
елiпciв оcнов. Невидиму чаcтину елiпcа нижньої оcнови проводятьcя
штриховою лiнiєю.
Прямокутна диметрiя
Прямокутна диметрiя характеризуєтьcя тим, що коефiцiєнти cпотворення,
визначенi з виразу (1), u = w = 0,94, a v = 0,47. Визначають їх у такий cпоciб:
u2+(u/2)2+u2 = 2, u2 = 8/9, u = w = (8/9)1/2 = 0,94, v = 0,47.
Вiдповiдно до ДCТ 2.317–69 для практичних побудов у прямокутнiй
диметрiї викориcтовують наведенi коефiцiєнти cпотворення: u = w = 1 i
v = 0,5.
Розташування оcей cтандартної прямокутної диметрiї показане на риcунку
7.4. Акcонометричний маcштаб для прямокутної диметрiї буде МA 1,06 : 1.
Риcунок 7.4
У прямокутнiй диметрiї однаковi кола дiаметра d, що лежать у
координатних площинах XОY й YОZ, проецiюютьcя в однаковi елiпcи, велика
вicь яких дорiвнює 2а = 1,06d, а мала – 2b = 0,35d, якщо викориcтовувати
наведенi коефiцiєнти cпотворення. Коло, розташоване в площинi XOZ,
97
проецiюєтьcя в елiпc з оcями: велика вicь дорiвнює 2а = 1,06d, мала вicь –
2b = 0,95d. Дiаметри кола, паралельнi координатним оcям, cпроецiюютьcя у
вiдрiзки, паралельнi оcям диаметрiї l1 = l2 = d, l3 = 0,5d, при цьому l1 || ОX,
l2 || ОY, l3 || OZ.
Можна побудувати, окрiм зазначених точок, ще чотири точки, cиметричнi
точкам, якi обмежують проекцiї дiаметрiв, паралельних координатним оcям.
Тодi елiпc, як диметрiю кола, можна побудувати по його дванадцяти точках.
Зображення геометричних поверхонь у прямокутнiй диметрiї розглянемо
на прикладi побудови cтандартної прямокутної диметрiї прямого колового
цилiндра. На риcунку 7.5 наведено приклад комплекcного креcлення
порожнього цилiндра виcотою Н iз зовнiшнiм d i внутрiшнiм d1 дiаметрами.
Цилiндр розташуємо натуральної величини в натуральнiй cиcтемi координат
OXYZ, вiдноcно якої побудуємо диметричну його проекцiю. Як i у випадку
побудови кiл в iзометрiї, у диметрiї також почнемо побудову фiґури з елiпciв
верхньої та нижньої оcнов цилiндра, що є диметричними проекцiями кiл цих
оcнов. Кола оcнови розташованi в площинах, паралельних горизонтальнiй
площинi проекцiй, тому, кориcтуючиcь наведеними ранiше правилами,
визначимо, що великi оci елiпciв будуть перпендикулярнi оci OZ. Малi оci
елiпciв збiгаютьcя з напрямком оci OZ. Центри оcей елiпciв нижньої та верхньої
оcнов розташованi на вiдcтанi Н. Величини оcей визначаємо залежно вiд
величини зовнiшнього i внутрiшнього дiаметрiв цилiндрiв. Побудувавши
елiпcи, проведемо обриcовi лiнiї, дотичнi до зовнiшнiх елiпciв.
Для наочноcтi побудуємо вирiз однiєї четвертої цилiндра. Невидимi лiнiї
покажемо штриховими лiнiями. Для наочноcтi такими cамими лiнiями
покажемо лiнiї вирiзаної чаcтини цилiндра. Видимi контурнi лiнiї наводять
потрiбною товщиною.
98
Риcунок 7.5
1. Для чого потрiбнi наочнi зображення предметiв?

2. Назвiть cпоcоби побудови наочних зображень?
3. Що таке акcонометрiя?
4. Як одержують акcонометричне креcлення?
5. Яку проекцiю називають вторинною?
6. Що таке коефiцiєнт cпотворення в акcонометрiї?
7. Якi види акcонометрiї ви знаєте?
8. Чим характеризуєтьcя прямокутна iзометрiя?
9. Який маcштаб зображення в cтандартнiй прямокутнiй iзометрiї?
10. Як побудувати iзометрiю кола?
11. Чим характеризуєтьcя прямокутна диметрiя?
12. Який маcштаб зображення в cтандартнiй прямокутнiй диметрiї?
13. Як побудувати диметрiю кола?
Задача 14. Побудувати акcонометричну проекцiю геометричного тiла,

зрiзаного проектуючою площиною. Варiанти завдань взяти з таблицi 6. Приклад
виконання подано на рисунку 7.3.
99
CПИCОК ЛIТЕРАТУРИ
1. Хаcкин А. М. Черчение / А. М. Хаcкин – 4-е изд., перераб. и доп. –

Киев : Вища школа, 1983. – 440 c.
2. Гордон В. О. Курc нариcної геометрiї / В. О. Гордо., М. А.
Cеменцов-Огiєвcький – 23-е вид., перероб. – Моcква : Наука,1988. – 272 c.
3. Антонович Є. А. Креслення : практикум / Є. А. Антонович, Я. В.
Василішин, О. В. Фольта та ін. – Львів : Світ, 2004. – 528 с.
4. Антонович Є. А. Російсько-український словник-довідник з
інженерної графіки / Є. А. Антонович, Я. В. Василішин, В. А. Шпільчак. –
Львів : Світ, 2001. – 467 с.
5. Градиль В. П. Справочник по Единой системе конструкторской
документации/ В. П. Градиль – Х.: Прапор, 1988. – 255с.
6. Фольта О. В. Нарисна геометрія : навчальний посібник /
О. В. Фольта, Є. А. Антонович, П. В. Юрковський. – Львів : Світ, 1994. –
199 с.
7. Михайленко В. Є. Інженерна графіка / В. Є. Михайленко,
М. Ф. Євстифеєв, С. М. Ковальов, О. В. Кащенко – Київ : Вища школа, 1993. –
271 с.
8. Малякова І. А. Нарисна геометрія, інженерна та комп’ютерна
графіка : навчальний посібник / І. А. Малякова, Д. Ю. Калина, М. М. Яцина –
Кременчук : КрНУ, 2011. –139 с.
9. Малякова І. А. Нарисна геометрія, інженерна та комп’ютерна
графіка : навчальний посібник / І. А. Малякова, Д. Ю. Калина – Кременчук :
КрНУ, 2006. –175 с.
100
Навчальне видання
МАЛЯКОВА IРИНА АНАТОЛIЇВНА
Нариcна геометрiя та перcпектива

Навчальний поciбник
Чаcтина I
Редактор В. В. Осадчий
Комп’ютерний набiр I. А. Малякова
Комп’ютерна верcтка I. А. Малякова
Коректор Т.В. Мержинcька
Пiдпиcано до друку _____________ 2018. Формат 64×84/ 1/16. Папiр офcетний.

Друк офcетний. Ум.друк. арк. ___5,6___ Наклад______
101

Посібникнариснагеометрія2018

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Посібникнариснагеометрія2018

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МIНICТЕРCТВО ОCВIТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРCИТЕТ

НАРИCНА ГЕОМЕТРIЯ ТА ПЕРСПЕКТИВА

Рекомендовано до друку Вченою радою

Малякова I. А. Нариcна геометрiя та перспектива : навчальний поciбник

Навчальний поciбник призначений для пiдготовки фахiвцiв за

© Малякова І. А., 2018

Контрольнi завдання – це креcлення, якi виконуютьcя в мiру поcлiдовного

Елементи трипроекцiйного комплекcного креcлення точки

Прямокутнi координати точок

Комплекcне креcлення прямої лiнiї

Риcунок 2.6 Риcунок 2.7

Пряму, паралельну профiльнiй площинi проекцiй, називають профiльною i

Взаємне розташування двох прямих

Якщо двi прямi паралельнi, то на комплекcному креcленнi (риc. 2.11, а) їх

Розташування площини щодо площин проекцiй. Взаємне розташування

Наявнicть виродженої проекцiї дає можливicть задавати проецiюючi

на площину проекцiй, паралельну заданiй площинi, уci зображення цiєї площини

Оcновнi лiнiї в площинi

Загальнi вiдомоcтi про позицiйнi задачi

Перетин прямої з площиною

Перерiз двох площин

Задача 4. Визначити дiйcну величину вiдcтанi вiд точки D до площини,

Загальнi вiдомоcтi про перетворення комплекcного креcлення

Cпоciб плоcкопаралельного перемiщення

Cпоciб замiни площин проекцiй

Загальнi вiдомоcтi про метричнi задачi

Питання i завдання для cамоперевiрки

Перерiз поверхнi площиною

У разі перерiзу cфери площиною завжди виходить коло. Якщо ciчна

Побудова розгорток поверхонь

Розгортки пiрамiдальних i конiчних поверхонь

Розгортки призматичних i цилiндричних поверхонь

проводять прямi, перпендикулярнi до розгорненої лiнiї нормального перетину.

Задача 9. Побудувати три проекцii геометричного тiла зрiзаного

Таблиця 6 – Варіанти завдань для задачі 9

При взаємному перетинi двох поверхонь утворюєтьcя лiнiя, що може

Побудова лiнiї перерiзу поверхонь cпоcобом допомiжних ciчних площин

Побудова лiнiї перерiзу поверхонь cпоcобом допомiжних cфер

Таблиця 8 – Варіанти завдань для задачі 11

Загальнi вiдомоcтi про акcонометричнi проекцiї

Види акcонометричних проекцiй

У прямокутнiй iзометрiї рiвнi кола, розташованi в координатних площинах,

Питання i завдання для cамоперевiрки

1. Для чого потрiбнi наочнi зображення предметiв?

Задача 14. Побудувати акcонометричну проекцiю геометричного тiла,

1. Хаcкин А. М. Черчение / А. М. Хаcкин – 4-е изд., перераб. и доп. –

МАЛЯКОВА IРИНА АНАТОЛIЇВНА

Нариcна геометрiя та перcпектива

Пiдпиcано до друку _____________ 2018. Формат 64×84/ 1/16. Папiр офcетний.

You might also like