Professional Documents
Culture Documents
НГ та ІГ Методичні вказівки для РГРденна ф н 1
НГ та ІГ Методичні вказівки для РГРденна ф н 1
Затверджено кафедрою
теоретичної механіки як методичні
вказівки для виконання
розрахунково-графічної роботи з
дисципліни «Нарисна геометрія та
інженерна графіка», спеціальність
271 «Річковий та морський
транспорт», протокол від
17 листопада 2020 р., № 6.
ОДЕСА - 2021
УДК 514.18+744(072)
К 92
УДК514.18+744(072)
2
ЗМІСТ
3
1. НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА
4
відповідями на поставлені в кінці кожної теми підручника питання і рішенням
задач, а також відповісти на питання для самоперевірки.
3. Велику допомогу у вивченні курсу надає добрий конспект аудиторних
лекцій, де записуються найважливіші положення, що вивчаються. Конспект
супроводжується власними формулюваннями і акуратно виконаними
кресленнями. Такий конспект допоможе глибше зрозуміти і запам'ятати
матеріал, що вивчається.
4. У розділі нарисної геометрії рішенню задач повинна бути
надане особлива увага. Рішення задач є найкращим засобом
глибшого і всебічного збагнення основних положень теорії. Перш ніж
приступити до рішення тієї або іншої геометричної задачі, треба зрозуміти її
умову і чітко уявити собі схему рішення, тобто встановити послідовність у
виконанні операції.
5. У початковій стадії вивчення розділу нарисної геометрії корисно
вдаватися до моделювання геометричних форм, що вивчаються, і їх
поєднань. Значну допомоги надають замальовки уявних моделей, а також їх
прості макети. Надалі треба звикати виконувати всякі операції з геометричними
формами в просторі на їх проекційних зображеннях, не вдаючись вже до
допомоги моделей і замальовок.
6. Виконавши розрахунково-графічне завдання (І і ІІ ч.) та маючи допуск
з відміткою «допуск до іспиту», курсант має право складати іспит.
На іспит представляється захищене розрахунково-графічне завдання.
5
приведених таблиць даного посібника. Креслення завдань розміщуються з
урахуванням найщільнішого розміщення всього епюра в межах формату
аркуша.
Всі написи, як і окремі позначення у вигляді букв і цифр на епюру
повинні бути виконані стандартним шрифтом відповідно до ГОСТ 2.304-68.
Епюри виконуються за допомогою креслярських інструментів олівцем. На
ретельність побудов повинна бути звернута серйозна увага. Недбало виконані
побудови не тільки знижують якість креслення, але і приводять до
неправильних результатів.
При обведені характер і товщина ліній беруться відповідно до
ГОСТ 2.303-68. Всі видимі основні лінії - суцільні товщиною
s = 0,8... 1,0 мм. Лінії центрів і осьові — штрих-пунктирні товщиною від
s/3... s/2 мм. Лінії побудов і лінії зв'язку повинні бути суцільними і
найтоншими. Лінії невидимих контурів викреслюють штриховими лініями. На
це слід звернути увагу при виконанні всіх завдань, маючи при цьому на увазі,
що задані площини і поверхні непрозорі.
Листи виконаної розрахунково-графічної роботи складають до формату
А4 (297 X 210 мм), вкладають в папку і віддають на підпис викладачу.
Перша сторінка обкладинки розрахунково-графічної роботи повинна бути
оформлена за зразком, наведеному у додатку А.
6
Додаток А
РОЗРАХУНКОВО-ГРАФ1ЧНА РОБОТА
з дисципліни « НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»
група _________________
варіант __________________
____________________________
(прізвище, ім'я та по-батькові)
Викладач_______________
Допуск до іспиту______________
ОДЕСА 2021
7
2.1. РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА (І частина)
Таблиця 1
Координати
№
А В
варіанту
Ха Yа ZА ХВ YВ ZВ
1 55 50 15 115 10 40
2 50 45 20 110 5 45
3 45 40 25 105 10 50
8
4 50 55 20 120 15 55
5 53 48 12 112 8 42
6 47 42 18 107 7 48
7 51 53 27 117 12 54
8 49 47 21 114 14 46
9 54 51 14 116 11 43
10 48 54 18 118 9 48
11 55 50 15 115 10 40
12 53 48 12 112 8 42
13 50 45 20 110 5 45
14 47 42 18 107 7 46
15 51 53 17 117 12 54
16 45 40 25 105 10 50
9
Таблиця 2
10
11
Завдання 3. Побудова лінії перетину багатогранника з площиною
особливого положення, визначення дійсної величини перерізу.
Пояснення до рішення задачі 3. За графічними даними з таблиць
будуються проекції многогранників (піраміда і призма) та площина особливого
положення, яка перетинає багатогранник. Площина особливого положення має
збиральні властивості, тому одна із проекцій лінії перетину, яка визначається за
точками перетину ребер з слідом площини збігається на цьому ж сліді, а друга
проекція лінії перетину визначається за допомогою ліній проектувального
зв’язку на другу проекцію багатогранника. З’єднавши точки відрізками
прямих, одержуємо другу проекцію лінії перетину (багатокутник)
багатогранника з площиною.
Якщо багатогранник перетинає площина особливого положення, а саме
площина рівня, то переріз вже проектується в дійсну величину. Переріз
отриманий проектувальною площиною особливого положення потребує
визначення дійсної величини одним із існуючим методом: метод прямокутного
трикутника, метод обертання, метод заміни площин проекцій.
Всі допоміжні побудови на епюрі зберегти і показати їх тонкими лініями.
Дані для побудови знаходяться в таблиці 3, зразок виконання креслення
подано на рис. 2.3. (Додаток Б).
12
Таблиця 3
13
14
Завдання 4. Побудова лінії перетину двох поверхонь обертання.
Пояснення до рішення задачі 4.
За графічними даними з таблиць будуються проекції двох поверхонь
обертання.
Побудова лінії перетину конуса обертання з циліндром обертання.
При побудові лінії перетину спочатку визначаються характерні точки, до
яких належать найвища та найнижча точки 12, 22 лінії перетину. Проекції
найвищої та найнижчої точок лінії перетину 11 та 21 визначаються лініями
проекційного зв'язку. За допомогою допоміжних січних площин визначаються
проміжні точки (4, 5, 6, 7) лінії перетину поверхонь. Площина перетинає
конус по колу, фронтальна проекція якого збігається зі слідом площини 2,
горизонтальна проекція проектується в дійсну величину кола, яке має радіус r1.
Одночасно площина перетинає основу циліндра в точці 42, для знаходження її
горизонтальної проекції проводимо лінію проекційного зв′язку на площину П 1
до перетину з проекцією кола конуса радіуса r1 і визначаються дві симетричні
точки 41 і 4′1. Точка 5 вказує межу видимості, визначається за допомогою
горизонтальної площини – посередника 2 проходить через центр циліндра
О2. Площина перетинає конус по колу, фронтальна проекція якого збігається
зі слідом площини 2, горизонтальна проекція проектується в дійсну величину
кола, яке має радіус r2. Одночасно площина перетинає основу циліндра в
точці 52, для знаходження її горизонтальної проекції проводимо лінію
проекційного зв′язку на площину П1 до перетину з проекцією кола конуса
радіуса r2 і визначаються дві симетричні точки 51 і 5′1. Аналогічно за
допомогою січних площин ∆, γ визначаються проміжні точки 6(61,62), 7(71,72)
лінії перетину. Точка 3(31,32) визначається як перетин основ двох фігур
обертання. За точками будують лінію перетину поверхні конуса з циліндром і
встановлюють її видимість при застосуванні метода конкуруючих точок.
Дані для побудови знаходяться в таблиці 4, зразок виконання креслення
подано на рис. 2.4. (Додаток Б).
15
Таблиця 4
16
17
Завдання 5а. Побудова третьої проекції геометричної фігури по двом
заданим.
Пояснення до рішення задачі 5а.
Відповідно до габаритних розмірів фігури необхідно вибрати формат А3 і
визначити місця на кресленні, де розміщуватимуться проекції фігури з
врахуванням збереження проекційних зв’язків. Розташувати проекції слід на
такій відстані, щоб між видами можна було б нанести згодом розміри.
Послідовність виконання завдання:
1. Накреслити в тонких лініях три проекції фігури, не наносячи розміри.
2. На місцях відповідних видів виконати необхідні розрізи площинами
рівня, які проходять через осьові лінії геометричних об’єктів з врахуванням
всіх правил побудови розрізів. Штрихування в перетині виконується у вигляді
прямих, паралельних ліній, що проводяться під кутом 45 градусів.
Штрихування слід наносити перед обведеням контурів зображення.
3. Нанести на креслення всі розміри, рівномірно розташовуючи їх по
трьох проекціях, уникаючи при цьому повторень .
Дані для побудови знаходяться в таблиці 5, зразок виконання креслення
подано на рис. 2.5. (Додаток Б).
18
Таблиця 5
19
20
21
22
Додаток Б
Рис. 2.1
23
Рис. 2.2
24
Рис. 2.3
25
Рис. 2.4
26
Рис. 2.5
27
Рис. 2.6
28
Запитання для самоперевірки знань.
1. Що вивчає нарисна геометрія
2. Способи проекціювання.
3. У чому суть способу паралельного проекціювання
4. Проекція точки на дві площини проекцій, єпюр Монжа.
5. Комплексне креслення.
6. Побудова проекцій відрізка прямої лінії.
7. Прямі довільного та особливого положення.
8. Належність точки до прямої.
9. Взаємне розташування ліній (мимобіжні, паралельні, перетинаючиїся).
10. Сліди прямої.
11. Визначення дійсної величини відрізка прямої методом прямокутного
трикутника.
12. Як можна задавати площину на епюрі. Сліди площини.
13. Площини довільного та особливого положення.
14. Належність прямої та точки до площини.
15. Лінії особливого положення у площині.
16. Взаємоположення площин. Перетин двох площин.
17. Визначення точки перетину прямої з площиною.
18. Взаємне положення прямої та площини (паралельні та перпендикулярні
прямі до площини).
19. Загальні відомості про способи перетворення проекцій.
20. Спосіб заміни площин проекцій.
21. Заміна однієї площини проекцій.
22.Спосіб обертання точки.
23. Спосіб суміщення.
24. Перетин многогранника площиною особливого положення.
25. Перетин многогранника прямою.
26. Перетин двох многогранників.
27. Перетин поверхні обертання площиною особливого положення.
28. Перетин поверхні обертання прямою.
29. Перетин поверхонь обертання методом січних площин, методом сфер.
30. Розгортка многогранника методом трикутника., методом розкатки.
29
3. РОЗРАХУНКОВА-ГРАФІЧНА РОБОТА ( ІІ частина)
Рекомендації до виконання
30
послідовність складання й розбирання.
2. Розібрати виріб на складові частини, виділивши складальні
одиниці та окремі деталі, а також стандартні деталі. Установити
найменування складальних одиниць, усіх деталей і матеріали, з яких вони
виготовлені.
3. Виконати ескіз 1 деталі, що входить до складу виробу, крім
стандартних. При цьому стандартними вважати тільки кріпильні деталі −
болти, шпильки, гвинти, гайки, шайби й т. п. Ескізи рекомендується
виконувати на папері в клітинку або міліметровому папері формату A3 або
А4.
4. При виконанні ескізів особливу увагу звернути на правильність
обмірювання й ув’язування розмірів деталей, що з’єднують.
31
Інструменти, які застосовують в практиці для обміру деталей, наприклад
такі як:
Завдання № 2.
По кресленню загального вигляду виконати одне робоче креслення деталі,
вказаного на кресленні загального вигляду.
Одне робоче креслення, вказаного на кресленні загального вигляду - для
курсантів судномеханіків та друге для курсантів електромеханіків.
Креслення загального вигляду згідно свого варіанту курсанти вибирають з
додатка В.
Рекомендації до виконання
32
елементи. Наприклад, на складальних кресленнях, як правило, не
вказуються фаски, а на кресленнях деталей повинні бути подані фаски й
зазначені їхні розміри й т. п.
4. Згідно з ГОСТ2.307-68 на кресленнях деталей проставити
номінальні розміри, для чого виконати обмірювання зображень на кресленні
загального виду з урахуванням масштабу.
5. Згідно з ГОСТ 6636-69 зробити узгодження розмірів, отриманих при
обмірюванні елементів деталей на кресленні загального виду, роблячи
відповідні округлення з найбільшим наближенням до стандартних чисел,
що рекомендують. Особливу увагу приділити узгодженню розмірів
поверхонь, що сполучаються.
6. Заповнити всі необхідні написи на кресленнях.
7. Уважно переглянути виконані креслення й обвести контурні лінії
відповідно до ГОСТ2.303-68.
Приклад виконання робочого креслення наведено на рис. 3.17, 3.18.
(Додаток В).
Рекомендації до виконання
Вимоги щодо креслення й оформлення схем:
1. Схеми виконуються без дотримання масштабу, але умовні графічні
позначення рекомендується виконувати в масштабах, зазначених по ГОСТу
2.302-68.
2. Схема повинна виконуватися компактно, але без втрати ясності і
зручності її читання.
3. Товщину тонких ліній варто приймати від 0,3 до 0,4 мм.
4. Товщину основних ліній рекомендується приймати приблизно 1мм.
5. Перелік елементів схеми виконується на форматі А4 з основним
написом 40×185.
Приклад виконання схеми та перелік елементів наведено на рис. 3.20, 3.21.
(Додаток В).
33
Запитання для самоперевірки знань.
1. Назвіть основні види в кресленні.
2. Як розташовують основні види на комплексному кресленні?
3. У яких випадках і як надписують основні види?
4. Які види називаються додатковими? Як їх розташовують на кресленні і як
надписують?
5. Які види називаються місцевими? Як їх розташовують на кресленні і як
надписують?
6. Для чого на кресленнях виконують розрізи? Що називається розрізом?
7. Як виконують ламані розрізи?
8. Як виконують місцеві розрізи ?
9. У яких випадках необхідно позначати прості розрізи?
10. У яких випадках з’єднують на кресленні частина виду з частиною перерізу.
Як оформляють подібне комбіноване зображення ?
11. Як виконують розріз, якщо ребро предмета збігається з осьовою лінією?
12. Що називається перетином? У якій послідовності виконують перетин
предмета?
13. Як виконують накладені перетини ?
14. Що називається виносним елементом? Як виконують і позначають виносні
елементи?
15. По яких ознаках класифікують різьблення?
16. Як умовно зображують різьблення на стрижні? В отворі?
17. Як зображують на кресленні різьблення з нестандартним профілем?
18. Як умовно позначають метричне різьблення з великим кроком, дрібним
кроком, трубне різьблення?
19. Які креслення називають робочими? Які вимоги пред’являють до робочих
креслень?
20. Які креслення називають ескізами й у якій послідовності рекомендується
виконувати ескіз деталі з.натури?
21. Як проставляють розміри при ланцюговому способі, координатному,
комбінованому?
22. Які розміри називаються довідковими і як їх записують на кресленні?
23. Які креслення називають складальними?
24. Назвіть вимоги, запропоновані до складальних креслень.
25. Які розміри проставляють на складальному кресленні?
26. Як заповнюють специфікацію до складального креслення?
27.Які умовності і спрощення застосовують на складальних кресленнях?
28. Яка послідовність читання складальних креслень? Що розуміти під
деталюваннем складального креслення?
29. Як зображують на робочому кресленні деталі, елементи котри не показані
на складальному кресленні (наприклад, фаски, проточки, округлення,
ухили і т.п.)?
30. Наведіть приклади типів схем. Наведіть приклади видів схем.
34
31. Які обирають і зображують умовні графічні позначення елементів?
Додаток В
Варіант 1
Варіант 2
Варіант 3
35
газ. Шпиндель переміщується за допомогою ручки 10, що кріпиться штифтом
9. Зазор між шпинделем 7 і корпусом ущільнюється набиванням 11, що
стискується накидною гайкою 8 і втулкою 6. Кільце 5 перешкоджає влученню
набивання усередину вентиля. Матеріал деталей поз. 1, 3−6, 8, 10 − Ст. 3
ГОСТ 380-88, деталей поз. 2, 7, 9 – cталь 20 ГОСТ 1050-88.
Виконати робочі креслення поз. 4, 7. (Рис. 3.3).
Варіант 4
Варіант 5
Варіант 6
36
Опис складальної одиниці «Вентиль кутовий»
Перекриває потік рідини в трубопроводі. Клапан 4, що закриває отвір у
корпусі 1, з’єднаний зі шпинделем 3 таким чином: стрижень клапана 4 має
різь М16×1, таку саму різь, яка нарізана в отворі торця шпинделя 3.
Клапан 4 угвинчується в шпиндель, поки його нарізна частина не
виявиться в розточенні шпинделя. При вигвинчуванні шпинделя з корпуса,
він піднімає клапан і відкриває вентиль. Ущільнення шпинделя в корпусі
виконано за допомогою набивання 7, розташованого між кільцем 6 і натискною
втулкою 5. Загвинчуючи накидну гайку 2, надавлюють на втулку 5, яка
ущільнює набивання 7. Кільце 6 перешкоджає влученню набивання на різь.
Матеріал деталей поз. 1–6 – Бр. ОЦС6-6-3 ГОСТ 613-79.
Виконати робочі креслення поз. 2, 3. (Рис. 3.6).
Варіант 7
Варіант 8
Варіант 9
37
Амортизатор служить для глушіння ударного навантаження, що
виникає при ударі вантажу об буфер. Амортизатор кріпиться до рами
підйомно - транспортного пристрою двома болтами. При ударі буфер 3
передає поштовх через кришку 2 пружині 4, що стискується, поглинаючи
удар. Втулка 5 грає роль напрямної для стрижня буфера 3 і центрує
пружину 4. Гайка 6 регулює стиск пружини 4.
Матеріал деталі поз. 1– СЧ15 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 2, 3, 5 – cталь
20 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 4 – Сталь 65 Г ГОСТ 4543-88.
Виконати робочі креслення поз. 2, 5. (Рис. 3.9).
Варіант 10
Варіант 11
38
порожнин гідроциліндра закриються, фіксуючи поршень гідроциліндра в
заданому положенні.
Матеріал деталей поз. 1, 3, 6 – c таль 35 ГОСТ 1050-88, деталей поз. 2, 4, 5,
9 – Бр. ОЦС3-12-5 ГОСТ 613-79, деталі поз. 8 – cталь 65Г ГОСТ 4543-88.
Виконати робочі креслення поз. 4,6 . (Рис. 3.11).
Варіант 12
Варіант 13
Варіант 14
39
в корпусі 1 розташований отвір зі зворотним кульковим клапаном 9. Масло із
циліндра низького тиску через нарізний отвір кришки 3 надходить у
порожнину корпуса 1 і далі через верхній нарізний отвір – у
пристосування (для попереднього затиску оброблюваної деталі), а через
зворотний клапан 9 і отвір кришки 4 – у циліндр високого тиску,
поповнюючи витоку. У цьому випадку під тиском масла плунжер 2 трохи
зміщається вправо. Для остаточного затиску деталі в пристосуванні масло
надходить із циліндра високого тиску через поздовжні канавки під
плунжер 2. Під тиском масла на торець плунжер переміщається вправо,
стискаючи пружину 5. При цьому конус плунжера щільно прилягає до
конічного сідла кришки 3, розділяючи циліндри низького й високого
тиску. Масло із циліндра високого тиску через поздовжні канавки
плунжера 2 і верхній нарізний отвір корпуса 1 надходить у гідросистему
пристосування. При звільненні оброблюваної деталі від затиску масло
вертається в циліндри низького й високого тиску. При цьому плунжер 2
під дією пружини 5 повертається у вихідне положення.
Матеріал деталей поз. 1–4 – сталь 25 ГОСТ 1050 – 88, деталей поз. 6, 8, 9 –
сталь 45 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 5, 7 – сталь 65Г ГОСТ 4543-88.
Виконати робочі креслення поз. 2, 6. (Рис. 3.14).
Варіант 15
Варіант 16
40
Виконати робочі креслення поз. 8, 9. (Рис. 3.16).
41
Рис. 3.2 - Варіант 2
42
Рис. 3.3 - Варіант 3
43
Рис. 3.4 - Варіант 4
44
Рис. 3.5 - Варіант 5
45
Рис. 3.6 - Варіант 6
46
Рис. 3.7 - Варіант 7
47
Рис. 3.8 - Варіант 8
48
Рис. 3.9 - Варіант 9
49
Рис. 3.10 - Варіант 10
50
Рис. 3.11 - Варіант 11
51
Рис. 3.12 - Варіант 12
52
Рис. 3.13 - Варіант 13
53
Рис. 3.14 - Варіант 14
54
Рис. 3.15 - Варіант 15
55
Рис. 3.16 - Варіант 16
56
Рис. 3.17
57
Рис. 3.18
58
Рис.3.19
59
Рис. 3.20
60
Поз
Найменування Кіл. Примітка
позн.
1 ТАНК 1
2,3 КЛАПАН ЗАПІРНИЙ 2
4,5 НАСОС 2
6,7 КЛАПАН ПРОХІДНИЙ 2
8,9 КЛАПАН 2
10 КРАН 3-х ЗАХІДНИЙ 1
11 КРАН РЕДУКТИВНИЙ 1
12 ВОДОНАГРІВАЧ 1
13 ГІДРОФОР 1
Рис. 3.21
61
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
62
Навчальне видання
НУ «ОМА»
65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, корп.7
Свідоцтво ДК №1292 від 20.03.2003
Тел./факс: (0482) 34-14-12
publish@ma.odessa.ua
63