МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до самостійної роботи з дисципліни
«МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ»

Електронне видання

Харкiв 2021
 МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКIВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНIВЕРСИТЕТ РАДIОЕЛЕКТРОНIКИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до самостійної роботи з дисципліни
«МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ»

для студентiв усіх форм навчання

спеціальності 122 – Комп’ютерні науки

Електронне видання

ЗАТВЕРДЖЕНО
кафедрою ІУС.
Протокол № 13 від 15.05.2020

Харкiв 2021
 Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Методи
оптимізації та дослідження операцій» для студентів усіх форм навчання
спеціальності 122 – Комп’ютерні науки. [Електронний ресурс] / Упоряд.:
В.І. Шеховцова., І.А. Малькова, Т.Г. Білова. − Електронне видання. – Харків:
ХНУРЕ, 2021. – 44 с. – pdf 0,7 Mb

Упорядники: В.І. Шеховцова,

І.А. Малькова,
Т.Г. Білова.

Рецензент О.В. Золотухін, канд. техн. наук, доц. каф. ШІ ХНУРЕ

 ЗМІСТ

Загальні положення ............................................................................................... 4

1 Методичні вказівки з вивчення змістових модулів ........................................ 6
1.1 Змістовий модуль 1. Лінійне та нелінійне програмування...................... 6
1.2 Змістовий модуль 2. Дискретне та стохастичне програмування .......... 14
1.3 Змістовий модуль 3. Методи оптимізації ................................................ 17
2 Методичні матеріали до позааудиторної контрольної роботи .................... 19
2.1 Мета роботи ............................................................................................... 19
2.2 Методичні вказівки до виконання роботи .............................................. 19
2.3 Методичні вказівки зі складання математичної моделі задачі ............ 20
2.4 Порядок розв’язання завдання за допомогою програмного
забезпечення OO Calc (MS Excel)........................................................... 21
2.5 Складання моделі двоїстого завдання .................................................... 26
2.6 Порядок розв’язання двоїстої задачі ....................................................... 27
2.7 Завдання до індивідуальної роботи ......................................................... 29
2.8 Варіанти індивідуальних завдань ............................................................ 30
3 Основні рекомендації з організації самостійної роботи .............................. 41
Перелік джерел посилання ................................................................................. 42

3
 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дисципліна «Методи оптимізації та дослідження операцій» є

нормативною дисципліною, яка викладається в рамках циклу природничо-
наукової підготовки бакалаврів з напряму 6.050101 − «Комп’ютерні науки» та
спеціальності 122 − Комп’ютерні науки.
Дисципліна призначена для студентів старших курсів, що спеціалізуються
в галузі комп’ютерних наук, а також у наступному використанні отриманих
знань під час розробки, впровадження та супроводу інформаційних
управляючих систем (ІУС).
Однак він буде корисним усім тим, хто навчається або прагне підвищити
кваліфікацію в зазначених вище напрямах.
Для вивчення цієї дисципліни студент повинен мати знання за такими
дисциплінами: «Вища математика»; «Дискретна математика»; «Чисельні
методи»; «Теорія ймовірності, ймовірнісні процеси і математична статистика»;
«Теорія алгоритмів»; «Алгоритмізація та програмування».
Матеріал, який пропонується для вивчення, складається з таких розділів
(змістові модулі):
− лінійне та нелінійне програмування;
− дискретне та стохастичне програмування;
− методи оптимізації.
Відбір і викладання даних розділів дисципліни «Математичні методи
дослідження операцій» виконано з урахуванням вимог спеціальної підготовки
з комп’ютерних наук, з інформаційних технологій, з сучасних інженерних і
соціально-економічних напрямів.
За результатом вивчення дисципліни студенти повинні:
знати:
– загальну методологію та методику проведення дослідження операцій;
типові класи задач дослідження операцій; математичні моделі оптимізаційних
задач та класифікацію задач математичного програмування;
– методи розв’язання лінійних оптимізаційних задач (графічні та
аналітичні); загальні методи розв’язання задач дискретного, параметричного,
динамічного, стохастичного програмування; математичний апарат розв’язання
задач нелінійного програмування, основні алгоритми відшукання розв’язку;
– основні методи оптимізації функцій, що диференціюються, і ті, що не
диференціюються; основні методи оптимізації в задачах великої розмірності;

4
основні задачі та методи багатокритеріальної оптимізації; методи аналізу
розв’язку задач оптимізації;
вміти:
– аналізувати та моделювати проблемні ситуації; обґрунтовувати
застосування методів оптимізації щодо розв’язання конкретних задач;
– проводити геометричну інтерпретацію задач лінійного програмування;
розв’язувати лінійні оптимізаційні задачі за допомогою симплексного методу
та його модифікацій; розв’язувати лінійні оптимізаційні задачі (транспортні
задачі, задачі про призначення) за допомогою спеціальних методів;
розв’язувати нелінійні задачі цілочислового програмування методом Гоморі
та методом гілок і меж;
– здійснювати комп’ютерну реалізацію розв’язання задач лінійного
програмування та багатокритеріальних оптимізаційних задач;
– аналізувати розв’язки задач оптимізації;
володіти:
– знаннями загально-методологічних принципів побудови операційних
моделей, основних етапів і сутності операційних досліджень та вміннями їх
застосовувати під час здійснення аналізу та синтезу інформаційних систем
різного призначення та в завданнях організаційно-економічного управління;
– базовими знаннями в області загальної постановки задач математичного
програмування, в галузі лінійного математичного програмування, в галузі
вирішення задач лінійного програмування симплексним методом, галузі
вирішення спеціальних задач математичного програмування (транспортних задач,
задач про призначення), в галузі параметричного програмування, нелінійного,
дискретного програмування, квадратичного програмування; базовими знаннями
в галузі оптимізації функцій, що диференціюються, та функцій, що не
диференціюються, в галузі оптимізації в задачах великої розмірності;
– вміннями застосовувати базові знання в науково-дослідній і
професійній діяльності.
Методичні вказівки містять рекомендації з організації самостійної роботи
студентів над вивченням основних тем дисципліни з посиланням на літературні
джерела, посібники, конспект лекцій та електронні джерела.

5
 1 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
З ВИВЧЕННЯ ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ

1.1 Змістовий модуль 1. Лінійне та нелінійне програмування

Тема 1 «Введення в дисципліну. Побудова математичних моделей

проблемних ситуацій»
Включає такі питання: загальна методологія дослідження операцій;
модель операції, основні принципи її побудови; методика проведення
дослідження операцій; типові класи задач дослідження операцій.
Основними завданнями, що мають бути вирішені у процесі викладання
дисципліни, є надання студентам знань щодо суті та етапів дослідження
операцій; основних принципів та прийомів математичного моделювання
операцій, принципів підбору математичного та програмного забезпечення
практичної реалізації задач; а також формування у студентів таких умінь:
− постановки і розв’язання організаційних задач з використанням
математичного апарату;
− розв’язувати задачі оптимального розподілу ресурсів;
− розв’язувати оптимізаційні задачі управління ресурсами;
− упорядкування та координації;
− розв’язувати задачі та будувати моделі заміни,
− використовувати методики багатокритеріальної оптимізації
управлінських рішень;
− використовувати прикладні програми під час проведення розрахунків
на ПЕОМ і порівняння можливих альтернатив;
− провадити післяоптимізаційний аналіз та розробку практичних
рекомендацій з прийняття рішень.
Одним з основних понять прийняття рішень є поняття моделі системи,
процесу або операції.
Модель операції – це достатньо точний опис операції за допомогою
математичного апарату (різного роду функцій, рівнянь, систем рівнянь і
нерівностей та ін.
Складання моделі операцій вимагає розуміння сутності явища, яке
описує, та знання математичного апарату.
Ефективність операції – ступінь її пристосування до виконання задачі –
кількісно виражається у вигляді критерію ефективності – цільової функції.

6
 Наприклад, у задачі про використання ресурсів-критеріїв ефективності,
прибуток від реалізації виробленої продукції, яку треба максимізувати, у
транспортній задачі – сумарні витрати на перевезення вантажів від поставщиків
до споживачів, які треба мінімізувати.

Контрольні запитання та завдання

1. Коли виникло дослідження операцій як самостійний науковий напрямок?
2. Що є основною задачею дослідження операцій, як науки?
3. Які напрямки складають основу математичного апарату дослідження
операцій?
4. Надайте визначення терміну «операція». Наведіть приклади операцій.
5. Що є оперуючою стороною в дослідженні операцій?
6. Надайте визначення терміну «стратегія» в дослідженні операцій.
7. Поясніть, що таке стан операції в дослідженні операцій.
8. Що таке розв’язок у дослідженні операцій?
9 Який розв’язок ув дослідженні операцій є оптимальним?
10. Які задачі належать до типових класів задач дослідження операцій?
Надайте приклади типових класів задач.

Тема 2 «Задачі математичного програмування (МП)»

Містить такі підтеми для опанування: загальна постановка задачі
математичного програмування (МП); класифікація задач МП; типи максимумів;
Теорема Вейєрштрасса та теореми про достатні умови глобального максимуму;
специфіка задач математичного програмування.
Математичне програмування – область математики, що розробляє
теорію і чисельні методи рішення багатовимірних екстремальних задач
з обмеженнями, тобто задач на екстремум функції багатьох змінних з
обмеженнями на область зміни цих змінних.
Для застосування чисельних методів розв’язання екстремальних задач
з обмеженнями, задач математичного програмування, будується математична
модель вихідної задачі.
Модель задачі математичного програмування включає:
1) план задачі;
2) цільову функцію (показник ефективності, критерій оптимальності,
функціонал завдання та ін.) – функцію, екстремальне значення якої треба
знайти в умовах будь-яких можливостей;
3) систему обмежень (умови), які накладаються на невідомі величини.

7
 Задачі математичного програмування поділяються на такі типи:
1) задачі лінійного програмування (ЗЛП);
2) задачі нелінійного програмування (НЛП);
3) задачі цілочислового (ЦП) або дискретного програмування;
4) задачі динамічного програмування (ДП);
5) задачі стохастичного програмування (СП),
а також завдання, які враховують специфіку цільової функції і системи
обмежень, у зв’язку з чим виникли параметричне, дробно-лінійне, блокове,
мережне (потокове), багатоіндексне, булевське, комбінаторне й інші типи
програмування. У разі нелінійності специфіка завдань породила квадратичне,
біквадратичне, сепарабельне, опукле й інші типи програмування.
З’явилися чисельні методи відшукання оптимальних рішень: градієнтні,
штрафних та бар’єрних функцій, можливих напрямів, лінійної апроксимації,
випадкового пошуку та ін.
До математичного програмування належать також методи вирішення
екстремальних задач з нескінченним числом змінних – нескінченновимірне
програмування.
Теорема Вейєрштрасса. Нехай допустима множина компактна (тобто
обмежена і замкнена) і непорожня. Тоді неперервна цільова функція F ( X ) , яка
означена на цій множині, досягає глобального максимуму на внутрішній
або крайовій точці множини G .
Теорема (достатні умови глобального максимуму). Нехай допустима
множина не порожня, компактна й опукла, а неперервна цільова функція F ( X )
вгнута на G . Тоді локальний максимум є глобальним, а множина точок, н
а якій досягається максимум, є опуклою.
Якщо функція F ( X ) є суворо вгнутою, то розв’язок єдиний, тобто існує
єдиний глобальний максимум.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке математичне програмування?
2. Надайте загальну постановка задачі математичного програмування.
3. Як представлені обмеження в загальній постановці задачі
математичного програмування
4. Що таке план задачі математичного програмування?
5. Який план задачі математичного програмування називається допустимим?
6. Наведіть математичну модель оптимізаційної задачі.
7. Наведіть класифікацію задач математичного програмування.

8
 8. Сформулюйте теорему Вейєрштрасса.
9. Сформулюйте теорему про достатні умови глобального максимуму.
10. Поясніть специфіку задач математичного програмування.

Тема 3 «Лінійне програмування»

Розкриваються питання: загальна постановка задачі лінійного
програмування (ЗЛП); форми запису ЗЛП (загальна, стандартна, канонічна
форми) та приклади практичних задач лінійного програмування: задача
оптимального використання ресурсів виробництва; задача оптимального
вибору технологій; задача про суміші; задача про розкрій; транспортна задача;
задача про призначення; задача оптимізації міжгалузевих зв’язків.
Лінійне програмування – розділ математичного програмування, який
використовується під час розробки методів відшукання екстремуму лінійних
функцій декількох змінних при лінійних додаткових обмеженнях, що
накладаються на змінні.

Контрольні запитання та завдання

1. Сформулюйте задачу лінійного програмування.
2. Дайте визначення таких понять: план, допустимий план, оптимальний
план, розв’язок задачі лінійного програмування.
3. Чим відрізняється загальна задача лінійного програмування від
каноничної?
4. Запишіть модель стандартної задачі лінійного програмування.
5. Чи завжди загальну задачу лінійного програмування можна звести
до канонічного виду?
6. Наведіть приклади практичних задач лінійного програмування.
7. Поясніть задачу про розкрої матеріалів.

Тема 4 «Геометрична інтерпретація ЗЛП»

Присвячена вивченню графічного методу розв’язання ЗЛП, умов щодо
графічного розв’язання ЗЛП; з’ясування основних особливостей та властивостей
розв’язків ЗЛП за допомогою геометричної інтерпретації; основних етапів
графічного розв’язання ЗЛП та алгоритму геометричної інтерпретації ЗЛП.

Контрольні запитання та завдання

1. У якому просторі ефективно використовується графічний метод
розв’язання ЗЛП?
2. Перелічіть основні умови графічного розв’язання ЗЛП.

9
 3. З’ясуйте основні особливості та властивості розв’язків ЗЛП за
допомогою геометричної інтерпретації.
4. Назвіть основні етапи графічного розв’язання ЗЛП.
5. Яка точка опуклої множини є кутовою?
6. Які випадки можуть зустрітися під час знаходження графічних
розв’язків задачі лінійного програмування?

Тема 5 «Симплексний метод розв’язування ЗЛП»

Розкриваються аналітичні методи розв’язування ЗЛП; ідея симплексного
методу розв’язування ЗЛП; основні теореми, на яких базується симплексний
метод; симплекс-алгоритм розв’язування невироджених ЗЛП.
Геометричний зміст симплексного методу полягає у послідовному
переході від однієї вершини багатогранника обмежень до сусіднього, у якій
цільова функція приймає краще (або, принаймні, не гірше) значення доти, доки
не буде знайдене оптимальне рішення – вершина, де досягається оптимальне
значення функції мети (якщо задача має кінцевий оптимум).
Процес застосування симплексного методу припускає реалізацію трьох
його основних елементів:
1) спосіб визначення якого-небудь первісного припустимого базисного
розв’язання задачі;
2) правило переходу до кращого (точніше, не гіршого) рішення;
3) критерій перевірки оптимальності знайденого рішення.
Симплекс-метод становить деяку процедуру спрямованого перебору
опорних розв’язків. Виходячи з деякого, знайденого заздалегідь опорного
рішення за певним алгоритмом симплекс-методу ми підраховуємо нове опорне
рішення, на якому значення цільової функції F не менше, ніж на старому. Після
ряду кроків приходимо до опорного розв’язку, що є оптимальним планом.
Отже, симплексний метод вносить певний порядок як під час
знаходження першого (вихідного) базисного плану, так і при переході до інших
базисних рішень. Його ідея полягає в наступному.

Контрольні запитання та завдання

1. Який план називається базисним?
2. Як пов’язані базисні плані та кутові точки області визначення задачі
лінійного програмування?
3. Який план задачі лінійного програмування називається виродженим?
4. Сформулюйте критерій оптимальності припустимого базисного плану,
який використовується в симплекс-методі.

10
 5. Сформулюйте основні етапи стандартної ітерації симплекс-методу.
6. Який елемент симплекс-таблиці називається ключовим?
7. За яких умов робиться висновок про оптимальність плану ЗЛП при
вирішенні задачі симплекс-методом?

Тема 6 «ЗЛП зі штучним базисом»

Пропонується ідея симплексного методу розв’язування ЗЛП із штучною
базою; М-задача розв’язування ЗЛП; алгоритм розв’язання ЗЛП із штучною базою.

Контрольні запитання та завдання

1. Поясніть сутність прийому, що називається введенням штучного
базису в ЗЛП.
2. Поясніть ідею симплексного методу розв’язування ЗЛП із штучною базою.
3. Які змінні в ЗЛП називаються штучними?
4. Яка задача називається М-задачею розв’язування ЗЛП?
5. Наведіть алгоритм розв’язання ЗЛП із штучною базою.

Тема 7 «Двоїстість. Двоїстість (спряженість) у лінійному програмуванні»

Розкривається поняття двоїстості у лінійному програмуванні; моделі
двоїстих задач лінійного програмування та основні теореми двоїстості та їхній
економічний зміст.
Кожній задачі лінійного програмування можна певним чином зіставити
деяку іншу задачу (лінійного програмування), яка називається двоїстою або
спряженою стосовно вихідної або прямої.
Теорія математичного лінійного програмування дозволяє не тільки
отримувати оптимальні плани за допомогою ефективних обчислювальних
процедур, але й робити ряд економічно змістовних висновків, заснованих
на властивостях задачі, що є двоїстою стосовно вихідної ЗЛП.

Контрольні запитання та завдання

1. Надайте визначення двоїстої задачі лінійного програмування.
2. Для чого використовується поняття двоїстості у лінійному програмуванні?
3. Які основні властивості є у парі двоїстих задач?
4. В чому полягає економічна інтерпретація змінних двоїстої задачі?
5. Наведіть моделі двоїстих задач лінійного програмування.
6. Наведіть основні теореми двоїстості та їхній економічний зміст.

11
 Тема 8 «Спеціальні задачі МП. Спеціальні методи розв’язання ЗЛП»
Присвячена вивченню транспортної задачі (Т-задачі) та її математичної
моделі; методів визначення опорного плану Т-задачі; методів розв’язання
Т-задач; розв’язанню Т-задач методом потенціалів.

Контрольні запитання та завдання

1. Які специфічні властивості дозволяють виділити транспортні задачі в
окремий клас із множини задач лінійного програмування?
2. Опишіть метод побудови припустимого плану транспортної задачі.
3. Скільки ненульових елементів має містити невироджений базисний
план транспортної задачі?
4. Сформулюйте критерій оптимальності для припустимого плану
транспортної задачі.
5. Що покладено в основу методу потенціалів?
6. Із чого випливає критерій оптимальності припустимого плану
транспортної задачі?
7. Перелічіть основні етапи методу потенціалів.
8. Які умови мають бути дотримані в ході побудови ланцюжка
перетворення плану в методі потенціалів?
9. Що необхідно робити у разі виникнення ситуації виродженості
поточного плану в транспортній задачі?

Тема 9 «Параметричне програмування»

Розкриває такі поняття, як зміст задач параметричного програмування;
моделі задач параметричного програмування; алгоритми розв’язування задач
параметричного програмування.
Параметричне програмування – розділ математичного програмування,
що вивчає задачі, відмінність яких від інших задач полягає в наступному.
Коефіцієнти їхньої цільової функції, або числові характеристики обмежень,
або й ті й інші, передбачаються не постійними величинами, як, наприклад, у
лінійному програмуванні, а функціями, що залежать від деяких параметрів.
Причому найчастіше ця залежність носить лінійний характер.
Параметричне програмування дозволяє в ряді випадків наблизити до
реальності умови задач лінійного програмування.
У загальному вигляді проблематику параметричного програмування
можна охарактеризувати таким чином:
1) знаходження й з’ясування властивостей множини можливості
розв’язання ;

12
 2) знаходження областей стабільності рішень, характеризація їхньої
будови; аналіз поводження нестійких завдань;
3) характеризація залежності оптимального значення цільової функції від
вектора параметрів.
У повному своєму обсязі (тобто для довільних цільових функцій,
обмежень і областей зміни параметрів ) ці задачі досить важкі.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке параметричне програмування?
2. В яких випадках використовується параметричне програмування?
3. Наведіть та проаналізуйте зміст задач параметричного програмування.
4. Які існують моделі задач параметричного програмування?
5. Які методи використовуються для розв’язування задач параметричного
програмування?

Тема 10 «Нелінійне програмування»

Вивчаються загальна постановка задачі нелінійного програмування; класичні
умови екстремуму та метод множників Лагранжа; класичні методи оптимізації;
ЗНП за умови невід’ємності змінних; сідлова точка в задачах нелінійного
програмування і; умови Куна--Таккера для ЗНП; теорема Куна–Таккера.
Припущення про можливість описати залежності між керованими змінними
за допомогою лінійних функцій далеко не завжди адекватно природі об’єкту, який
моделюється. Наприклад, ціна товару вважається незалежною від кількості
зробленого продукту, однак у повсякденному житті ми постійно зіштовхуємося з
тим, що вона може залежати від обсягу партії товару. Аналогічні зауваження
можуть бути зроблені й з приводу технологічних обмежень: видаток певних видів
сировини й ресурсів відбувається не лінійно, а стрибкоподібно (залежно від
обсягу виробництва). Спроби врахувати ці фактори призводять до формулювання
більш загальних і складних оптимізаційних задач.
Вивчення методів їхнього рішення становить предмет наукової області,
що отримав назву нелінійного програмування.
Одним з найбільш загальних підходів до вирішення задачі пошуку
екстремума (локального максимуму або мінімуму) функції за наявності
сполучних обмежень на її змінні (або, як ще говорять, задачі умовної
оптимізації) є метод Лагранжа.
Провідне місце серед прямих методів вирішення екстремальних задач
займає градієнтний метод (точніше, сімейство градієнтних методів) пошуку
стаціонарних точок функції, яка диференціюється.

13
 Центральне місце в теорії нелінійного програмування займає теорема
Куна–Таккера, що зв’язує рішення ЗНП із наявністю сідлової точки у
відповідній функції Лагранжа.

Контрольні запитання та завдання

1. За яких умов оптимізаційна задача може бути віднесена до класу
нелінійних?
2. Наведіть приклад економічної моделі, що зводиться до задачі
нелінійного програмування.
3. Перелічіть основні труднощі, що виникають у процесі вирішення задачі
нелінійного програмування.
4. Який зміст вкладається в поняття «умовна оптимізація»?
5. Для чого призначений метод множників Лагранжа й у чому його
сутність?
6. Дайте визначення опуклої (вгнутої) функції.
7. Сформулюйте достатню умову опуклості (вгнутості) функції.
8. У чому є специфіка задач опуклого програмування?
9. Дайте визначення сідлової точки. Наведіть приклад функції, що має
сідлову точку.
10. Сформулюйте необхідні й достатні умови теореми Куна–Таккера. Яке
значення вони мають для вирішення задач нелінійного програмування?
11. Яка умова отримала назву «правила доповнюючої нежорскісті»?

1.2 Змістовий модуль 2. Дискретне та стохастичне програмування

Тема 1 «Дискретне програмування»

Розглядаються загальні характеристики дискретних задач; класифікація
задач дискретного програмування; математичні моделі задач дискретного
програмування; спеціальні методи вирішення задач дискретного програмування.
У літературі, як правило, виділяють такі класи дискретних
оптимізаційних задач:
− задачі з неподільностями;
− екстремальні комбінаторні задачі;
− задачі з розривними цільовими функціями;
− задачі на незв’язних і неопуклих областях та ін.

14
 Контрольні запитання та завдання
1. Як у загальному вигляді надається задача дискретного програмування?
2. Наведіть загальні характеристики дискретних задач.
3. Перелічіть класи дискретних оптимізаційних задач
4. Наведіть математичні моделі задач дискретного програмування.
5. Які існують спеціальні методи вирішення задач дискретного
програмування?

Тема 2 «Клас цілочислових лінійних задач»

Вивчаються особливості задач цілочисельного програмування; моделі
ЦЗЛП та метод відсікань (метод Гоморі) розв’язання ЗЦЛП і комбінаторні
методи розв’язування ЗЦЛП; метод гілок та меж у задачах цілочислового
програмування; ідея методу гілок і меж, ознака оптимальності плану.
Цілочисельне програмування − це розділ дослідження операцій, що
орієнтований на розв’язання задач, у яких всі змінні або частина з них є
цілочисельними (повністю або частково цілочисельні задачі).
Класичним прикладом цілочисельних задач лінійного програмування
(ЦЗЛП) є задача, що у літературі називається задачею комівояжера.

Контрольні запитання та завдання

1. Які основні проблеми виникають при вирішенні дискретних задач?
2. Сформулюйте задачу про ранець.
3. Які економіко-математичні моделі можуть бути зведені до задачі про
комівояжера?
4. Наведіть приклад моделей з розривними цільовими функціями.
5. Який принцип використовується для побудови правильного відсікання
в методі Гоморі?
6. Перелічіть основні етапи, що входять у «велику» ітерацію методу
Гоморі.
7. Яку роль відіграє алгоритм двоїстий симплекс-методу при вирішенні
цілочисельної задачі методом Гоморі?
8. Перелічіть принципові ідеї, що лежать в основі методів гілок і меж.
9. Як провадиться побудова відсікання при вирішенні цілочисельної
задачі методом гілок і меж?
10. Опишіть схему вирішення цілочисельної задачі методом гілок і меж.

15
 Тема 3 «Динамічне програмування»
Розглядаються загальна структура задач динамічного програмування;
принципи динамічного програмування та принцип оптимальності Беллмана;
а також приклади задач динамічного програмування.
Зміст підходу, реалізованого в динамічному програмуванні, полягає у заміні
рішення вихідної багатомірної задачі послідовністю задач меншої розмірності.
Перелічимо основні вимоги до задач, виконання яких дозволяє
застосувати даний підхід:
− об’єктом дослідження має бути керована система (об’єкт) із заданими
припустимими станами й припустимими керуваннями;
− задача має дозволяти інтерпретацію як багатокроковий процес,
кожний крок якого складається з ухвалення рішення про вибір одного
з припустимих керувань, що призводять до зміни стану системи;
− задача не має залежати від кількості кроків і бути певною на кожному
з них;
− стан системи на кожному кроці має описуватися однаковим
(за складому) набором параметрів;
− наступний стан, у якому виявляється система після вибору рішення на
k-му кроці, залежить тільки від даного рішення й вихідного стану до початку
k-го кроку. Дана властивість є основним з погляду ідеології динамічного
програмування й називається відсутністю післядії.

Контрольні запитання та завдання

1. Для вирішення яких задач призначений метод динамічного програмування?
2. У чому суть методу динамічного програмування?
3. Яким умовам має відповідати задача, щоб для її вирішення міг бути
застосований алгоритм динамічного програмування?
4. Які труднощі пов’язані з обчислювальними алгоритмами динамічного
програмування?
5. Що визначає напрямок рішення задачі в алгоритмах динамічного
програмування?
6. Сформулюйте математичну модель для задачі про найм працівників.
7. Випишіть основне рекурентне співвідношення, використовуване при
вирішенні задачі про найм працівників.
8. З якими особливостями задач керування запасами зв’язане застосування
при їхньому рішенні апарата динамічного програмування?
9. Який вид має цільова функція в динамічній задачі керування запасами?

16
 10. Випишіть основне рекурентне співвідношення, використовуване при
вирішенні динамічної задачі керування запасами.

Тема 4 «Стохастичне програмування»

Визначаються загальна характеристика задач стохастичного програмування
та методи розв’язання задач стохастичного програмування.
Стохастичне програмування використовується для вирішення задач,
в яких обмеження носять вірогідний, випадковий характер і необхідно
ураховувати вплив яких-небудь непередбачених обставин. Як цільова функція,
в такого роду задачах служить математичне очікування критерію, вибраного
к цільова функція.
До такого роду задач належать:
− комплектування ремонтних підприємств верстатним парком, коли
відомий обсяг на ті або інші об’єкти;
− визначення спожитої кількості і продуктивності транспортних засобів
за маршрутами, коли об’єм перевезень носить випадковий характер;
− визначення запасів деяких ресурсів.

Контрольні запитання та завдання

1. Поясніть загальну характеристику задач стохастичного програмування.
2. Які існують методи розв’язання задач стохастичного програмування.
3. Чим розрізняються задачі оперативного й перспективного стохастичного
програмування.
4. Наведіть приклади задач стохастичного програмування.

1.3 Змістовий модуль 3. Методи оптимізації

Тема 1 «Методи оптимізації функцій, що диференціюються, та ті,

що не диференціюються»
Опановуються методи оптимізації функцій, що диференціюються, та
методи оптимізації функцій, що не диференціюються
Найбільш відомим ітеративним або алгоритмічним методом оптимізації
є метод градієнта. Зміст його зводиться до організації руху системи в напрямку
до екстремуму кроками, причому напрямок руху збігається із градієнтом,
якщо шукається максимум, і протилежний градієнту (говорять «збігається з
антиградієнтом»), якщо виконується пошук мінімуму.

17
 У МНС використовуються тільки перші похідні. Природно, що шлях
подальшого вдосконалення оптимізуючої процедури – використання других
похідних за алгоритмом методу Ньютона.

Контрольні запитання та завдання

1. Який ітеративний або алгоритмічний метод оптимізації є найбільш
відомим для вирішення оптимізаційних задач?
2. У чому полягає ідея найпростішого градієнтного методу оптимізації
функцій?
3. Наведіть алгоритм градієнтного методу.
4. Які недоліки градієнтного методу?
5. Поясніть використання методу Ньютона.
6. У чому є ідея методів змінної метрики?

Тема 2 «Методи оптимізації в задачах великої розмірності та методи

багатокритеріальної оптимізації»
Вивчаються методи оптимізації в задачах великої розмірності та
відповідні задачі та методи багатокритеріальної оптимізації.
Розглядаються фундаментальні поняття і конкретні методи, які
використовують під час пошуку безумовних мінімумів функцій декількох змінних:
• Градієнтні методи;
• Найшвидший підйом з використанням одновимірного пошуку;
• Метод найшвидшого спуску;
• Метод Флетчера – Рівса;
• Метод Девідона – Флетчера – Пауела;
• Метод конфігурацій Хука – Дживса;
• Метод конфігурацій Розенброка.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке градієнт і антиградієнт? Поясніть математично.
2. В чому полягає сутність градієнтних методів пошуку оптимуму
цільової функції.
3. Поясніть узагальнену математичну модель градієнтних методів пошуку
оптимуму функції.

18
 2 МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
ДО ПОЗААУДИТОРНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

2.1 Мета роботи

Вивчити особливості складання математичних моделей задач

оптимального розподілу ресурсів і подвійних їм завдань, знаходження їх
вирішення з використанням електронних таблиць і економічної інтерпретації
отриманих результатів.

2.2 Методичні вказівки до виконання роботи

Розглянемо розв’язання задачі оптимізації розподілу ресурсів та

оптимізація прийняття рішень з використанням методу двоїстої задачі з
застосуванням OpenOffice Calc (MS Excel) на прикладі прикладної задачі.
Умова задачі. Меблева фабрика випускає столи, стільці, бюро і книжкові
шафи вартістю за один виріб 12, 5, 14 та 10 ум. од. відповідно. Під час
виготовлення цих товарів використовуються два різних типи дошок, причому
фабрика має в наявності 1200 м дошок I типу та 900 м дошок II типу.
Обсяг трудових ресурсів – 800 люд./год. Витрати ресурсів на одиницю ресурсів
кожного виду наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Витрати ресурсів

Витрати на од. вироба
Ресурси
Столи Стільці Бюро Книжкові шафи
Дошки I-го типу (м) 2 1 4 3
Дошки II-го типу (м) 3 3 2 1
Труд. ресурси (люд/год) 3 2 2 2

Побудувати оптимальний план випуску продукції, який максимізує

отримуваний прибуток.
Завдання до навчальної задачі:
а) скласти математичну модель задачі планування виробництва;
б) вирішити задачу за допомогою OO Calc (MS Excel), дати економічну
інтерпретацію відповіді, визначити залишки ресурсів після виробництва;
в) скласти модель двоїстового завдання, вирішити її в MS Excel
(OO Calc), дати економічну інтерпретацію отриманим результатам.
19
 2.3 Методичні вказівки зі складання математичної моделі задачі

Складання математичної моделі задачі складається з трьох етапів:

1. Визначення та опис змінних (параметрів завдання).
2. Визначення цільової функції завдання (критерію оптимальності та
напрямки оптимізації).
3. Визначення системи обмежень задачі.
Примітка. Для економічних задач обмеження на ненегативність змінних
є обов’язковим. Воно записується у такому вигляді:
x j ≥ 0, 1, n ,
j=
де n – число змінних завдання.
Для визначення, чи потрібно обмеження цілісності змінних, слід
проаналізувати постановку завдання. Наприклад, якщо продукція, яка
випускається, вимірюється в штуках, то обмеження цілісності обов’язково.
Якщо в кілограмах або тонах – то обмеження цілісності не потрібно.

Складання математичної моделі навчального завдання

1. Випускається чотири види виробів, отже, змінних завдання теж чотири.
Змінні завдання визначають обсяг продукції, що випускається, відповідного типу:
х1 – кількість столів;
х2 – кількість стільців;
х3 – кількість бюро;
х4 – кількість книжкових шаф.
2. За умовою необхідно скласти такий план випуску продукції, який
максимізує прибуток. Тобто цільова функція завдання визначає прибуток,
отримуваний від реалізації продукції. Таким чином, коефіцієнтами цільової
функції буде ціна за одиницю виробу (12, 5, 14 та 10 ум.од. відповідно),
а напрямок оптимізації – максимум:
z = 12 x1 + 5 x2 + 14 x3 + 10 x4 → max .
3. Розглянемо обмеження на ресурси. Запаси дошок І-го типу складають
1200 м, витрати таких дошок на одиницю продукції становлять 2, 1, 4 та 3 м.
Відповідно (як видно з першого рядка таблиці). Витрати дошок не повинні
перевищити наявних запасів, отримуємо обмеження:
2 x1 + x2 + 4 x3 + 3 x4 ≤ 1200 .
Аналогічно будуються обмеження по ІІ-го типу дошок, запаси яких 900 м,
а витрати на одиницю кожного виду продукції беруться з другого рядка таблиці:
3 x1 + 3 x2 + 2 x3 + x4 ≤ 900 ,
20
і на трудові ресурси, доступний обсяг яких становить 800 люд./год., а витрати
на одиницю кожного виду продукції беруться з третього рядка таблиці:
3 x1 + 2 x2 + 2 x3 + 2 x4 ≤ 800 .
Обмеження на ненегативність змінних:
x j ≥ 0, 1, 4 .
j=
Оскільки виробництво меблів – в штуках, то вимога цілісності:
x j – ціле.
Таким чином, математична модель навчального завдання:
х1 – кількість столів;
х2 – кількість стільців;
х3 – кількість бюро;
х4 – кількість книжкових шаф.
z = 12 x1 + 5 x2 + 14 x3 + 10 x4 → max ;
2 x + x + 4 x + 3 x ≤ 1200
 1 2 3 4

3 x1 + 3 x2 + 2 x3 + x4 ≤ 900

3 x1 + 2 x2 + 2 x3 + 2 x4 ≤ 800

 x j ≥ 0, j = 1, 4
 x − ціле
 j
Процес розв’язання оптимізаційної задачі за допомогою програмних
засобів включає такі етапи:
• підготовка вихідних даних,
• формування моделі,
• настройка параметрів розрахунків,
• знаходження оптимального рішення,
• збереження отриманих результатів.

2.4 Порядок розв’язання завдання за допомогою програмного

забезпечення OO Calc (MS Excel)

1. Запустити OO Calc (MS Excel).

2. Для формування моделі завдання на робочому листі заповнити дані так,
як показано на рисунку 2.1, точно дотримуючись нумерації клітин.
3. У клітинках В2–Е2 ввести коефіцієнти при відповідних змінних у
першому обмеженні на дошки І-го типу: 2, 1, 4, 3. У клітинку G2 ввести
наявний обсяг дошок 1200.

21
 Рисунок 2.1– Формування моделі задачі (Скріншот роботи програми)

У клітинки В3–Е3 ввести коефіцієнти при відповідних змінних у другому

обмеженні на дошки ІІ-го типу: 3, 3, 2, 1. У клітинку G3 ввести наявний
обсяг дошок: 900.
У клітинки В4–Е4 ввести коефіцієнти при відповідних змінних у
третьому обмеженні на обсяг трудових ресурсів: 3, 2, 2, 2. У клітинку G4
ввести наявний обсяг трудових ресурсів: 800.
У клітинки В8–Е8 ввести коефіцієнти при відповідних змінних у цільовій
функції: 12, 5, 14, 10.
У клітинки В10–Е10 ввести нулі – це змінні осередки, які відводяться
під змінні завдання.
Результат виконаних дій наведений на рисунку 2.2.

Рисунок 2.2 – Введенняд коефіцієнтів задачі (Скріншот роботи програми)

4. У спеціально відведені клітинки (F2: F4) вводяться формули, які

задають обчислення функцій, що стоять в лівій частині обмежень завдання.
22
 Встановити курсор у клітинку F2. Викликати майстер функцій – кнопка fx

, розташована поруч з рядком формул.

У вікні в полі «Категорія» вибрати «Масив», а в списку «Функція» два
рази клацнути по SUMPRODUCT (в MS Excel – «Категорія» – «Математичні»,
«Функція» – СУММПРОИЗВ).
Справа у вікні з’являться поля, які необхідно заповнити для виконання
даної функції. Встановити курсор у поле «Масив 1». Мишкою виділити
діапазон клітинок B2: E2, їхні адреси автоматично з’являться в даному полі.
Встановити курсор у поле «Масив 2», мишкою виділити адреси осередків
B10: E10 (там знаходяться значення змінних). Для абсолютної адресації
клітинок вручну встановити знак долара: $ B $ 10: $ E $ 10
Результат виконаних дій на рис. 2.3.

Рисунок 2.3 – Заповнення полів для виконання функції SUMPRODUCT

(Скріншот роботи програми)

Натиснути на ОК, у результаті в клітинці F2 встановиться значення нуль.

Скопіювати формулу з клітинки F2 в клітинки F3-F4. В результаті у
клітинках F3–F4 мають з’явитися нулі.
5. В одну з клітинок робочого аркуша (В12) заноситься формула, що
обчислює значення цільової функції. Ця клітинка називається цільовою.

23
 Встановити курсор у клітинку В12. Викликати функцію SUMPRODUCT
(СУММПРОИЗВ). В поле «Масив 1» встановити діапазон В8: Е8 (значення
коефіцієнтів цільової функції). В поле «Масив 2» вказуються адреси B10: E10
(значення змінних).
В результаті у клітинці В12 встановлюється нуль.
У клітинку Н2 ввести формулу = G2-F2, потім скопіювати формулу
у клітинки Н3 і Н4. Діапазон клітинок Н2: Н4 показуватиме залишки ресурсів
після виробництва.
Для перевірки правильності введення формул вибрати пункт меню
Сервіс/Параметри, встановити прапорець «Формули» в групі «Параметри
вікна». На аркуші мають відобразитися всі введені формули (рис. 2.4).
Далі знову викликати Сервіс/Параметри, зняти прапорець «Формули»
для відображення значень.

Рисунок 2.4 – Відображення введених формул

(Скріншот роботи програми)

6. Встановити курсор у комірку В12. Викликати пункт меню

Сервіс/Вирішувач (у деяких версіях – Сервіс/Пошук рішення).
Важливо!!!!!! Якщо у MS Excel у меню Сервис нема такого пункту,
необхідно вибрати у меню Сервіс пункт «Надбудови» й у вікні, що з’явилося,
встановити галочку напроти пункту «Пошук рішення».
Для останніх версій MS Excel ця надбудова за замовчуванням відключена.
Щоб її активізувати, перейдіть по вкладці Файл до групи Параметри.
У діалоговому вікні, що з’явилося, Параметри виберіть Надбудови ->
Управління:: Надбудови Excel -> Перейти. У вікні Надбудови встановлюємо
галочку навпроти поля Пошук рішення, натисніть ОК.
На екрані з’явиться діалогове вікно (рис. 2.5), у поле Цільова клітинка
вже буде потрібна адреса – $ B $ 12.

24
 Перемикач «результат» встановити у Максимум. Встановити курсор у поле
«Змінюючи клітинки», мишкою виділити діапазон В10: Е10 (значення змінних).
У блок «Обмежувальні умови» вводяться всі умови з системи обмежень
завдання.
Для введення перших трьох обмежень на ресурси встановити курсор у
поле «Посилання на клітинку», мишкою виділити діапазон клітинок F2: F4.
У полі вони з’являться зі знаком долара, тому що адресація абсолютна.
У полі «операція» вибирається знак <=. Курсор встановити у поле «Значення»,
мишкою виділити діапазон клітинок G2: G4.
Для додавання обмеження на ненегативність змінних встановити курсор
у поле «Посилання на клітинку», мишкою виділити діапазон клітинок В10: Е10.
У полі «Операція» вибирається знак >=. У полі «Значення» ввести нуль.
Для додавання обмеження цілісності у полі «Посилання на осередок»
задати діапазон клітинок В10: Е10, у полі «Операція» вибирається «ціле».
Результат додавання обмежень показаний на рисунку 2.5.

Рисунок 5.5 –Додавання обмежень (Скріншот роботи програми)

25
 7. У діалоговому вікні «Вирішувач» («Пошук рішення») клацнути по
кнопці «Вирішити».
В результаті виконання пошуку рішень у клітинках В10-Е10 отримуємо
значення відповідних змінних, у клітинці В12 – значення цільової функції,
у клітинках Н2: Н4 – залишки відповідних ресурсів після виробництва (рис. 2.6).

Рисунок 2.6 – Результат виконання пошуку рішень (Скріншот роботи програми)

Отримана відповідь по пункту (б) економічно інтерпретується так:

Прибуток від реалізації продукції буде максимальним та складе 4700 ум. од.,
якщо за заданих запасах ресурсів виробити 100 столів та 250 бюро. Залишки
ресурсів після виробництва: 100 м дошок II-го типу.

2.5 Складання моделі двоїстого завдання

Двоїстим по відношенню до задачі оптимального розподілу ресурсів є

завдання, змінними якої є мінімальні (тіньові) ціни, або цінність кожного з
видів ресурсів. Оскільки в розглянутій задачі використовується три типи
ресурсів, то двоїста задача містить три змінних:
у1 – тіньова ціна за 1 м дошок I-го типу, ум. од.
у2 – тіньова ціна за 1 м дошок II-го типу, ум. од.
у3 – тіньова ціна за 1 люд/год трудових ресурсів, ум. од.
Цільова функція двоїстого завдання визначає прибуток від продажу
ресурсів. Оскільки у прямій задачі цільова функція – на максимум, то
в двоїстій – на мінімум:
Z * = 1200 y1 + 900 y2 + 800 y3 → min .

26
 Розглянемо систему обмежень двоїстого завдання. Кожне обмеження
відповідає певному виду продукції. У лівій частині обмежень визначаються
грошові витрати на виробництво одиниці відповідного виду продукції,
в правій – ринкова ціна продукції. Якщо витрати на виробництво одиниці
продукції перевищують її вартість, то дану продукцію виробляти невигідно.
Для столів обмеження виглядає так:
2 y1 + 3 y2 + 3 y3 ≥ 12 .
Аналогічно складаються обмеження для стільців, бюро і книжкових шаф:
y1 + 3 y2 + 2 y3 ≥ 5;
4 y1 + 2 y2 + 2 y3 ≥ 14;
3 y1 + y2 + 2 y3 ≥ 10.
Додавши обмеження невід’ємності змінних, отримуємо математичну
модель двоїстої задачі:
у1 – тіньова ціна (цінність) 1 м дошок I-го типу, ум. од.
у2 – тіньова ціна (цінність) 1 м дошок II-го типу, ум. од.
у3 – тіньова ціна (цінність) 1 люд/год трудових ресурсів, ум. од.
Z * = 1200 y1 + 900 y2 + 800 y3 → min .
2 y1 + 3 y2 + 3 y3 ≥ 12

 y1 + 3 y2 + 2 y3 ≥ 5

4 y1 + 2 y2 + 2 y3 ≥ 14
3 y + y + 2 y ≥ 10
 1 2 3

 yi ≥ 0, i =
1, 4 .

2.6 Порядок розв’язання двоїстої задачі

1. Виділити клітинки А1:Е8, скопіювати їхній зміст. Перейти до нової

сторінки електронної книги, перейменувати його в «Двоїста_задача_1».
Встановити курсор у клітинку А1.
Клацнути правою кнопкою мишки, вибрати у меню «Вставити як», у вікні
що з’явилося у категорії «Вибір» встановити галочки тільки в позиціях «Числа»
та «Текст», інші видалити. (в MS Excel – «Спеціальна вставка», у вікні,
що з’явилося, в категорії «Вставити» встановити галочку тільки в
позиції «Значення»).
Аналогічно скопіювати з попередньої сторінки клітинки G1: G4, вставити
їхній вміст у той самий діапазон на нову сторінку.
2. Решта клітинок на новому аркуші заповнити так, як показано на рис. 2.7

27
 Рисунок 2.7 – Введення даних (Скріншот роботи програми)

3. У клітинку В7 ввести формулу

= SUMPRODUCT(B2:B4;$I$2:$I$4)
*в MS Excel : =СУММПРОИЗВ(B2:B4;$I$2:$I$4)
Скопіювати формулу у клітинках С7:Е7. В результаті у клітинках В7: Е7
мають з’явитися нулі.
У клітинку I8 вставити формулу = SUMPRODUCT(G2:G4;I2:I4).
4. Установити курсор у клітинку I8, викликати меню Сервіс/Вирішувач
(Сервіс/Пощук рішення). У діалоговому вікні, що з’явилося, встановити
параметри так, як показано на рис. 2.8.

Рисунок 2.8 – Пощук рішення (Скріншот роботи програми)

28
 5. Клацнути по кнопці «Виконати». Підсумок обчислень – на рис. 2.9.
Значення тіньових цін на відповідні ресурси – у клітинках I2: I4, прибуток
від продажу ресурсів – у клітинці I8.
Порівнюючи собівартість виробництва продукції (клітинки В7:Е7) та
Ціни на вироби (клітинки В8:Е8) робиться висновок про те, яку продукцію
вигідно виробляти.
Наприклад, для стільців та книжкових шаф собівартість перевищує ціну,
тому, даний вид продукції виготовляти не вигідно. А столи та бюро
виготовляти вигідно, оскільки собівартість дорівнює ціні.

Рисунок 2.9 – Підсумок обчислень (Скріншот роботи програми)

Отримана відповідь за пунктом в) економічно інтерпретується так:

Тіньові ціни (цінність) ресурсів становлять 2,25 ум од. за 1 м дошок I-го типу
і 2,5 ум. од. за 1 люд/год трудових ресурсів. З такими цінами прибуток від
продажу ресурсів складе 4700 ум. од.
Таким чином, щоб збільшити прибуток, у першу чергу, вигідно
збільшувати запаси трудових ресурсів, а, в другу, – запаси дошок I-го типу.
Дошки II-го типу не є дефіцитним ресурсом, немає сенсу збільшувати їхні
запаси. Стільці та шафи виготовляти невигідно, оскільки собівартість цих
видів продукції перевищує ринкову ціну.

2.7 Завдання до індивідуальної роботи

1. Згідно зі своїм варіантом (номером у журналі групи):

а) скласти математичну модель задачі планування виробництва;
б) вирішити задачу за допомогою OO Calc (MS Excel), дати економічну
інтерпретацію відповіді, визначити залишки ресурсів;
в) скласти модель двоїстої задачі;
г) вирішити двоїсту задачу і економічно інтерпретувати результат.
29
 2. Скласти звіт з виконання завдання. Зміст звіту:
а) словесний опис завдання;
б) математична модель задачі та математична модель двоїстої задачі;
в) порядок вирішення прямої і двоїстої задач, що складається з таких
сторінок (скопійованих з електронних таблиць):
– сторінка з формулами (рис. 1.4)
– вікно «Пошук рішення» для даного завдання (рис. 1.5)
– сторінка з результатами рішення (рис. 1.6);
г) дати економічну інтерпретацію отриманим результатам (у даних
методичних вказівках економічна інтерпретація виділена сірим кольором).
3. Виконаний в електронному вигляді і роздрукований звіт подати для
захисту викладачеві.

2.8 Варіанти індивідуальних завдань

Варіант 1. Меблевий цех виробляє столи: обідні, комп’ютерні та

письмові, ціна реалізації яких 700, 1200 та 800 грн. відповідно. У таблиці
наведено трудовитрати на кожну операцію для кожного виду продукції.

Найменування Трудовитрати на один виріб, люд/год

виробів Виготовлення заготовок Складання Фарбування
Обідній стіл 8 3 2
Комп’ютерний стіл 12 4 3
Письмовий стіл 9 3,5 2
Відомо, що загальні трудовитрати на виробництво заготовок не мають
перевищувати 900 люд/год, а на операції збірки та фарбування – не більше
550 люд/год на кожну.
Визначити оптимальний план виробництва столів, максимізувати
прибуток фірми за умови, що обідніх столів має бути зроблено не менше
20 штук, а комп’ютерних – не більше 80.

Варіант 2. На меблевій фабриці виготовляють три види виробів: столи,

шафи та дивани. Прибуток від реалізації за одиницю кожного найменування
складає 600, 1300 та 2500 грн. відповідно. На виробництво одного столу
необхідно 0,4 м3 деревини, трудовитрати на виробництво становлять 4 люд/год.
На виробництво однієї шафи необхідно 0,6 м3 деревини, трудовитрати –
8 люд/год. На виробництво одного дивана необхідно 0,3 м3 деревини,
6 м тканини, трудовитрати на виробництво 12 люд/год.

30
 Запаси ресурсів: деревини 432 м3, тканини 1800 метрів. Трудовитрати на
виробництво не мають перевищити 4800 люд/год. Визначити план виробництва
меблів, згідно з яким прибуток від її реалізації буде максимальним, за умови,
що виробництво столів має бути не менше 20 штук, шаф – не менше 80 штук
та не більше 100 штук, диванів – не більше 150 штук.

Варіант 3. Завод випускає три види виробів А, В та С, прибуток від

реалізації яких 5, 12 та 8 тис. гривень відповідно. Для їхнього виготовлення
використовується токарне, фрезерне, зварювальне та шліфувальне обладнання,
причому загальний робочий фонд часу для кожного з типів обладнання 260,
420, 350 та 820 годин відповідно.

Витрати часу на обробку одного виробу виду

Тип обладнання
А В С
Фрезерне 2 4 –
Токарне – 3 6
Зварювальне 1 – 5
Шліфувальне 4 6 –
Визначити оптимальний план виробництва виробів за умови, що потрібно
зробити не більше, ніж 15 виробів виду С, та не менше, ніж 80 виробів виду А.

Варіант 4. Кондитерська виготовляє торти: наполеон, медовик та

сметанник, дохід від реалізації яких 50, 40 та 35 грн. за кг. Для виробництва
використовується борошно, цукор, вершкове масло і мед, запаси яких
складають 90, 80, 50 та 5 кг відповідно, сметана (40 літрів) і яйця (120 десятків).

Норми витрати сировини на 1 кг торта

Найменування
Вершк.
тортів Борошно, г Сметана, мл Цукор, г Яйця, шт Мед, г
масло, г
Наполеон 400 – 200 10 300 –
Медовик 400 100 250 8 250 100
Сметанник 300 200 150 7 220 –

Побудувати оптимальний план виробництва тортів за умови, що

виробництво наполеонів має бути не більше 50 кг, а медовиків – не менше 50 кг.

Варіант 5. Кондитерська виготовляє торти, тістечка і рулети, дохід від

реалізації яких 50, 40 та 35 грн. за кг. Для виробництва використовується
цукровий пісок, тісто, шоколад і фруктове пюре, запаси яких 800, 600, 50
та 120 кг відповідно.
31
 Норми витрати сировини (г)
Вид сировини на 1 кг кондитерських виробів
Торт Тістечко Рулет
Цукровий пісок 400 600 500
Тісто 400 400 300
Фруктове пюре 200 – 200
Шоколад 100 – 80

Побудувати оптимальний план виробництва кондитерських виробів за умови,

що виробництво тортів має бути не більше 400 кг, а рулетів – не менше 300 кг.

Варіант 6. Меблевий цех виготовляє крісла, дивани та м’які куточки,

ціна реалізації яких 900, 2600 та 8800 грн. відповідно. Кожна модель потребує
певних витрат часу на виконання трьох операцій: виробництво заготовок,
складання і оббивка.

Найменування Трудовитрати на один виріб, люд/год

виробів Виготовлення заготовок Складання Оббивка
Крісло 6 4 3
Диван 12 6 5
М’який куток 20 10 9

Відомо, що загальні трудовитрати на виробництво заготовок не мають

перевищувати 2000 люд/год, на операції складання – не більше 800 люд/год,
оббивки – 500 люд год.
Визначити оптимальний план виробництва столів, максимізувати
прибуток фірми за умови, що крісел має бути виготовлено не менше 20 штук,
диванів – не менше 10, а м’яких куточків – не більше 20 штук.

Варіант 7. Завод випускає чотири види виробів А, В, С та D, прибуток від

реалізації яких 300, 800, 900 та 1000 гривень відповідно. Для їхнього
виготовлення використовується токарне, фрезерне і зварювальне обладнання,
причому загальний робочий фонд часу для кожного з типів обладнання 400, 300
та 900 годин відповідно.

Витрати часу на обробку одного виробу

Тип обладнання
Фрезерне Токарне Зварювальне
А 4 2 –
В – 1 4
С – – 5
D 2 3 6
32
 Визначити оптимальний план виробництва виробів за умови, що всього
має бути виготовлено не більше, ніж 250 виробів. Причому з них типу D –
не менше 20, та не більше 30.

Варіант 8. На меблевій фабриці виготовляють чотири види виробів:

шафи, крісла, ліжка та дивани. Прибуток від реалізації за одиницю кожного
найменування становить 2000, 800, 1500 та 2200 грн відповідно.
На виробництво однієї шафи необхідно 1,2 м3 деревини, трудовитрати –
4 люд/год. На виробництво одного крісла необхідно 0,4 м3 деревини,
2 м тканини, трудовитрат – 4 люд/год. На виробництво одного ліжка
необхідно 0,6 м3 деревини та 4 м тканини, трудовитрати – 8 люд/год. На
виробництво одного дивана необхідно 0,8 м3 деревини, 6 м тканини,
трудовитрати 12 люд/год.
Запаси деревини 400 м3, тканини – 1600 метрів, а трудовитрати на
виробництво – трохи більше 3500 люд/год. Визначити оптимальний план
виробництва меблів за умови, що виробництво диванів має бути не менше 10,
ліжок – не більше 300, а шаф – не більше 100 одиниць.

Варіант 9. Кондитерська виготовляє торти: наполеон, медовик,

сметанник і суфле, дохід від реалізації яких 50, 40, 35 та 45 грн. за кг.
Для виробництва використовується борошно, цукор, вершкове масло і мед,
запаси яких складають 70, 40, 50 та 5 кг відповідно, яйця, запаси яких
100 десятків, та сметана, запаси якої 15 л.

Найменування Норми витрати сировини на 1 кг торта

тортів Мука, г Сметана, мл Цукор, г Яйця, шт Масло, г Мед, г
Наполеон 400 200 6 300 –
Медовик 400 250 5 250 100
Сметанник 300 300 150 4 200 –
Суфле 300 250 7 350
Побудувати оптимальний план виробництва тортів за умови, що
виготовлення наполеонів має бути не більше 100 кг, суфле – не менше 20,
а медовиків – не більше 30 кг.

Варіант 10. Для обробки п’яти сортів декоративних квітів господарство

може виділити 1700 м2 тепличних приміщень, 50000 люд/год праці і
2500 кг добрив.
Прибуток з 1 м2 посівів: 122 грн нарциси, 104 грн айстри, 108 грн
жоржини, 150 грн троянди та 250 грн орхідеї.
33
 Найменування Витрати на м2 посівів
квітів Витрати праці, люд/год Витрати добрив, кг
Нарциси 25 1
Айстри 20 1,1
Жоржини 18 0,9
Троянди 35 1,9
Орхідеї 50 2,1

Визначити оптимальне поєднання посівів декоративних квітів за умови,

що посіви орхідей не мають перевищувати 200 м2, посіви троянд – не менше
100 м2, посіви нарцисів – не менше 200 м2.

Варіант 11. Меблевий цех виготовляє крісла, дивани, ліжка, софи і м’які
куточки, ціна реалізації яких 800, 1600, 1800, 1400 та 2200 грн відповідно.
Кожна модель вимагає певних витрат часу на виконання трьох операцій:
виробництво заготовок, складання та оббивка.

Трудовитрати на один виріб, люд/год

Назва виробів
Виготовлення заготовок Складання Оббивка
Крісло 6 4 3
Диван 12 6 5
Ліжко 16 7 4
Софа 10 5 4
М’який куточок 20 10 9
Відомо, що загальні трудовитрати на виробництво заготовок не мають
перевищувати 1000 люд/год, на операції складання – 410 люд/год, оббивки –
320 люд/год.
Визначити оптимальний план виробництва столів, який максимізує
прибуток фірми за умови, що виробництво м’яких куточків має бути не
менше 10, соф – не більше 50, диванів – не менше 20.

Варіант 12. Для виробництва трьох артикулів тканини використовуються

ткацькі верстати трьох типів, пряжа і барвники. Загальний фонд робочого часу
верстатів становить 400 год для 1-го типу, 300 год для – 2-го, і 400 год –
для 3-го. Запаси пряжі та барвників – 16000 і 500 кг. Пряжа для виготовлення
1 м тканини: 1 кг для I-го артикулу, 1,5 кг для II-го, 2 кг для III-го. Барвників
необхідно 40 г для I-го, 20 г для II-го, 25 г для III-го виду виробів.
Завантаження устаткування на виробництво 1 м тканини: для I-го
артикулу – 0,02 год 1-го типу та 0,04 год 3-го типу; для II-го артикулу – 0,03 год
2-го типу; для III-го артикулу 0,04 год 1 типу і 0,05 год 2-го типу.
34
 Роздрібна ціна за метр: I-го артикулу тканини – 50 грн, II-го артикулу –
35 грн, III-го артикулу – 70 грн.
Скласти оптимальний план виробництва тканини за умови, що тканини
1-го артикулу слід виготовляти не більше 700 м, 2-го артикулу – не менше
2000 м, 3-го артикулу – не більше 2500 м.

Варіант 13. На меблевій фабриці виготовляють чотири види виробів:

столи, шафи, крісла та дивани. Прибуток від реалізації за одиницю кожного
найменування становить 800, 1400, 1200 та 2300 грн відповідно.
На виробництво одного столу необхідно 0,6 м3 деревини 1-го типу та
0,1 м3 – 2-го типу, трудовитрати на виробництво становлять 5 люд/год.
На виробництво однієї шафи необхідно 1,8 м3 деревини 1-го типу,
трудовитрати становлять 9 люд/год.
На виробництво одного крісла – 0,9 м3 деревини 2-го типу, 4 м тканини і
6 люд/год трудовитрат.
На виробництво одного дивана необхідно деревини 0,5 м3 1-го типу та
0,6 м3 2-го типу, 6 м тканини, трудовитрати 8 люд/год.
Існують обмеження на ресурси: загальна кількість деревини – 600 м3
1-го типу та 400 м3 2-го типу, тканини 2400 метрів, а загальні трудовитрати на
виробництво не мають перевищити 6000 люд/год.
Визначити план виробництва меблів, згідно з яким прибуток від її
реалізації буде максимальним за умови, що виробництво столів має бути не
більше 400, шаф – не менше 100, диванів – не більше 300.

Варіант 14. Кондитерська виготовляє торти: наполеон, медовик, сметанник

і бісквіт, дохід від реалізації яких 50, 40, 45 та 35 грн за кг. Для виробництва
використовуються борошно, цукор, вершкове масло і мед, запаси яких становлять
350, 300, 300 та 8 кг відповідно, а також яйця, запаси яких 700 десятків.

Найменування Норми витрати сировини на 1 кг торту

торту Мука, г Цукор, г Яйця, шт Масло, г Мед, г
Наполеон 400 200 10 300 –
Медовик 400 250 8 250 100
Сметанник 300 350 7 220 –
Бісквіт 300 200 9 300 –

Скласти план виробництва тортів, що максимізує прибуток від їхньої

реалізації за умови, що виготовлення наполеонів має складати не більше 100 кг,
сметанників – не більше 500 кг, бісквітів – не менше 100 кг.

35
 Варіант 15. Завод випускає чотири види виробів А, В, С та D, прибуток
від реалізації яких 5, 12, 10 та 8 тис. гривень відповідно. Для їхнього виготовлення
використовується токарне, фрезерне, зварювальне та шліфувальне обладнання,
причому загальний робочий фонд часу для кожного типу обладнання 260, 420,
350 та 500 годин відповідно.

Тип Витрати часу на обробку одного виробу виду

обладнання А B C D
Фрезерне 2 3 4 –
Токарне – 5 3 6
Зварювальне 1 4 – 5
Шліфувальне 4 – 6 –

Визначити оптимальний план виробництва виробів за умови, що

виготовлення виробу А має бути не більше 50, виробу В – не менше 20,
виробу D – не більше 40.

Варіант 16. Для обробки чотирьох сортів декоративних квітів

господарство може виділити 1800 м2 тепличних приміщень, 40000 люд/год
праці, 1700 кг мінеральних добрив та 1000 л біологічних добавок.

Витрати на м2 посівів
Ресурси
Нарциси Айстри Жоржини Троянди
Труд. люд/год. 25 20 18 30
Органіч. добрива, кг 0,9 0,8 0,8 1,3
Біологіч. добрива, мл 500 400 400 900

Прибуток з 1 м2 посівів: 122 грн для нарцисів, 104 грн для айстр, 108 грн
для жоржин та 180 грн для троянд. Визначити оптимальне поєднання посівів
декоративних квітів за умови, що посіви нарцисів мають бути не менше 200 м2,
жоржин – не більше 800 м2, троянд – не більше 600 м2

Варіант 17. Невеликий меблевий цех виготовляє столи, тумбочки, навісні

полки та барні стійки, ціна реалізації яких 800, 600, 500 та 1300 грн відповідно.
Кожна модель потребує певних витрат часу на виконання трьох операцій:
виготовлення заготовок, складання та фарбування.
Відомо, що загальні трудовитрати на виготовлення заготовок не мають
перевищувати 1000 люд/год, а на операції складання та фарбування – не більше
400 люд/год на кожну. Також умови ринку припускають, що барних стойок має
бути виготовлено не менше 30 штук та не більш 70.

36
 Трудовитрати на один виріб, люд/год
Назва виробів
Виготовлення заготовок Складання Фарбування
Стіл 6 3 –
Тумбочка 4 2 1
Навісна полиця 3 1,5 2
Барна стійка 5 2,5 3

Визначити оптимальний план виробництва столів, що максимізує

прибуток фірми.

Варіант 18. Для обробки трьох сортів декоративних квітів господарство

може виділити 120 м2 тепличних приміщень, 3000 люд/год праці, 200 кг
органічних добрив та 30 кг біологічних добавок. Витрати праці і добрив
наведені у таблиці.

Витрати на м2 посівів
Найменування
Витрати праці, Органічного Біологіч.
квітів
люд/год добрива, кг добавки, г
Нарциси 25 1 100
Айстри 20 1,1 –
Жоржини 18 0,9 150
Троянди 30 1,3 200

Прибуток з 1 м2 посівів –122 грн для нарцисів, 104 грн для айстр, 108 грн
для жоржин, 150 грн для троянд.
Визначити оптимальне поєднання посівів декоративних квітів за умови,
що посіви нарцисів мають становити не менше 10 м2, айстр – не менше 15м2,
троянд – не більше 50м2.

Варіант 19. На меблевій фабриці виготовляють крісла, ліжка, дивани і

м’які куточки. Прибуток від реалізації за одиницю кожного найменування
складає 800, 1500, 2000 та 2400 грн відповідно.
На виготовлення одного крісла необхідно 0,4 м3 деревини, 2 м тканини,
трудовитрати на виробництво – 4 люд/год. На виготовлення одного ліжка –
0,6 м3 деревини та 4 м тканини, трудовитрати 8 люд/год. На виготовлення
одного дивана необхідно 0,8 м3 деревини, 6 м тканини, трудовитрати
12 люд/год. На виготовлення одного м’якого куточка необхідно 0,9 м3 деревини,
8 м тканини, трудовитрати 14 люд/год.
Запаси деревини 400 м3, тканини – 2400 метрів, а трудовитрати на
виробництво не мають перевищувати 4500 люд/год.

37
 Визначити оптимальний план виробництва меблів за умови, що
виготовлено крісел має бути не більше 400, диванів – не менше 50, м’яких
куточків – не менше 100.

Варіант 20. Для виробництва трьох артикулів тканини використовуються

ткацькі верстати двох типів, пряжа і барвники. Загальний фонд робочого часу
верстатів становить 400 год для 1-го типу та 600 год для 2-го типу. Запаси
пряжі та барвників становлять 36000 та 600 кг.
Пряжа для виготовлення 1 м тканини: 1,35 кг для I-го артикулу, 1,25 кг
для II-го, 1,6 кг для III-го. Барвників необхідно 0,024 кг для I-го, 0,021 для II-го,
0,028 для III-го.
Завантаження устаткування на виробництво 1 м тканини: для I-го артикулу –
0,02 год 1-го типу і 0,01 год 2-го типу; для II-го артикулу – 0,01 год 1-го і
0,02 год 2-го типу; для III-го артикулу по 0,02 год кожного виду. Роздрібна ціна
за метр: I-го артикулу тканини – 50 грн, II-го – 45 грн, III-го – 60 грн.
Скласти план виробництва тканин, що дає максимальний прибуток за
умови, що виробництво 1-го артикулу тканини має бути не менше 1000 м,
2-го – не більше 10000, 3-го – щонайменше 1000.

Варіант 21. Цех виготовляє обідні, комп’ютерні, письмові столи та барні

стійки, ціна реалізації яких 700, 1200, 800 та 1400 грн відповідно. Кожна модель
потребує витрат часу на виконання трьох операцій: виготовлення заготовок,
складання та фарбування.

Трудовитрати на один виріб, люд/год

Назва виробів
Виготовлення заготовок Складання Фарбування
Обідній стіл 8 3 2
Комп’ютерний стіл 7 4 3,2
Письмовий стіл 9 3,5 2,5
Барна стійка 10 4,5 3,5

Відомо, що загальні трудовитрати на виготовлення заготовок не мають

перевищувати 1100 люд/год, а на операції складання та фарбування – не більше
600 люд/год на кожну.
Визначити оптимальний план виробництва столів, який максимізує
прибуток фірми за умови, що обідніх столів має бути виготовлено не менше 30,
комп’ютерних – не більше 100, письмових – не менше 50.

38
 Варіант 22. Завод випускає три види виробів А, В, С та D, прибуток від
реалізації яких 5, 12, 8 та 6 тис гривень відповідно. Для їхнього виготовлення
використовується токарне, фрезерне, зварювальне та шліфувальне обладнання,
причому загальний робочий фонд часу для кожного з типів обладнання 260,
420, 250 та 820 годин відповідно.

Тип Витрати часу на обробку одного виробу виду

обладнання А В С D
Фрезерне 2 4 – 2
Токарне – 3 6 1
Зварювальне 1 – 5
Шліфувальне 4 6 – 3

Визначити оптимальний план виробництва виробів за умови, що

виготовлення виробів В має становити не більше 40, виробів С – не більше 30,
виробів D – не менше 20.

Варіант 23. Кондитерська виготовляє торти, тістечка і рулети, дохід від

реалізації яких 50, 40 та 35 грн за кг. Для виготовлення використовується
цукор, тісто, шоколад і фруктове пюре, запаси яких становлять 800, 600, 50
та 30 кг відповідно. Норми витрат кожного виду на виробництво наведено
у таблиці.

Норми витрати сировини (г) на 1 кг кондитерських виробів

Вид сировини
Торт Тістечко Рулет
Цукровий пісок 400 600 500
Тісто 400 400 300
Фруктове пюре 200 – 200
Шоколад 100 – 80

Загальне виготовлення кондитерських виробів не має перевищувати

250 кг, причому виготовлення тортів – не менше 50 кг, а рулетів – не більше
50 кг. Побудувати план виробництва кондитерських виробів, що забезпечує
максимальний прибуток.

Варіант 24. Завод випускає чотири види виробів А, В, С та D, прибуток

від реалізації яких 300, 800, 900 та 1000 гривень відповідно. Для їхнього
виготовлення використовується токарне, фрезерне і зварювальне обладнання,
причому загальний робочий фонд часу для кожного з типів обладнання 400, 300
та 900 годин відповідно.

39
 Тип Витрати часу на обробку одного виробу
обладнання Фрезерне Токарне Зварювальне
А 4 2 –
В – 1 4
С – – 5
D 2 3 6

Визначити оптимальний план виробництва виробів за умови, що виробів

типа А має бути виготовлено не більше 50, типа С – не більше 80, типа D –
не менше 60.

Варіант 25. На ткацькій фабриці для виготовлення трьох артикулів

тканини використовуються ткацькі верстати двох типів, пряжа та барвники.
Загальний фонд робочого часу станків складає 60 год для 1-го типу та 70 год
для 2-го типу. Запаси пряжі та барвників становлять 1500 та 50 кг. Пряжа для
виготовлення 1 м тканини: 1 кг для I-го артикулу, 1,5 кг для II-го, 2 кг для III-го.
Барвників необхідно 40 г для I-го, 20 г для II-го, 25 г для III-го.
Завантаження устаткування на виготовлення 1 м тканини: для I-го артикулу –
0,02 год 1-го типу та 0,04 год 2-го типу; для II-го артикулу – 0,03 год 2-го типу;
для III-го артикулу 0,04 год 1 типу.
Роздрібна ціна за метр: I-го артикулу тканини – 50 грн, II-го – 35 грн,
III-го – 45 грн.
Визначте план виробництва тканин, який дає максимальний прибуток за
умови, що виробництво 1-го артикулу тканини має бути не більше 100 м,
2-го – не більше 200, 3-го – не менше 100.

40
 3 ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Теоретичні та практичні матеріали дисципліни «Методи оптимізації та

дослідження операцій» запропоновано вивчати в порядку проходження їх у
конспекті лекцій, методичних вказівках з практичних занять та самостійної
роботи студентів.
Методичні вказівки до вивчення дисципліни «Методи оптимізації та
дослідження операцій» містять перелік літератури для більш глибокого
вивчення деяких теоретичних положень і практичних прикладів.
Для вивчення дисципліни можна також скористатися матеріалом
електронних джерел, що наводиться у списку додаткових матеріалів.
Контрольні завдання з розділів дисципліни, а також приклади розв’язання
цих завдань можна знайти в літературі [14 – 18], а також в літературі, що
наведена в методичних вказівках.
Контроль та самоконтроль вивчення матеріалів дисципліни «Методи
оптимізації та дослідження операцій» має виконуватися так:
– студент під час ознайомлення і вивчення теоретичних матеріалів з
кожної теми змістового модуля повинен відповісти на запитання, наведені
в методичних вказівках наприкінці кожного розділу;
– студент повинен скласти приклади, що пояснюють положення кожної
теми змістового модуля;
– студент повинен виконувати завдання, які наведено в методичних
вказівках до практичних занять з дисципліни «Методи оптимізації та
дослідження операцій».

41
 ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ

Базова література
1. Бондаренко М.Ф. Оптимізаційні задачі в системах прийняття рішень:
підручник / М.Ф. Бондаренко, А.М. Гвоздинський. – Харків: ХТУРЕ, 1998. – 216 с.
2. Гвоздинський А.М. Методи оптимізації в системах прийняття рішень:
навч. посібник / А.М. Гвоздинський, Н.А. Якімова, В.О. Губін. – Харків: ХНУРЕ,
2006. – 325 с.
3. Ларіонов Ю.І. Дослідження операцій в інформаційних системах: навч.
посібник / Ю.І. Ларіонов, В.М. Левикін, М.А. Хажмурадов. – Харків: Компанія
СМІТ, 2005. – 364 с.
4. Гвоздинський А.М. Оптимізаційні задачі в організаційному управлінні.
Ч. 1. Детерміновані моделі: навч. посібник / А.М. Гвоздинський. – Харків:
ХТУРЕ, 1997. – 116 с.
5. Гвоздинський А.М. Оптимізаційні задачі в організаційному управлінні.
Ч. 2. Ігрові моделі: навч. посібник / А.М. Гвоздинський. – Харків: ХТУРЕ,
1997. – 56 с.
6. Гвоздинський А.М. Оптимізаційні задачі в організаційному управлінні.
Ч. 3. Мережні моделі: навч. посібник / А.М. Гвоздинський, В.О. Губін,
Є.П. Павленко. – Харків: ХТУРЕ, 1997. – 112 с.
7. Вентцель Е.С. Исследование операций / Е.С. Вентцель. – М.: Высш. шк.,
2000. – 552 с.

Допоміжна література
8. Ульянченко О.В. Сучасні моделі дослідження операцій в економіці:
Підручник для студентів вузів/ О.В. Ульянченко; Харківський національний
аграрний ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Харків, Гриф. 2002. – 580 с.
9. Ларіонов Ю.І. Дослідження операцій та математичні методи. Ч. 1.
Методологія дослідження операцій. Лінійне програмування: навч. посібник /
Ю.І. Ларіонов, В.М. Левикін, М.А. Хажмурадов. –Харків: ХТУРЕ, 1999. – 124 с.
10. Ларіонов Ю.І. Короткий тлумачний словник із системного аналізу
і дослідження операцій. Основні терміни: навч. посібник / Ю.І. Ларіонов. –
К.: ІСДО, 1994. – 96 с.
11. Акулич И.Л. Математическое программирование в примерах и
задачах / И.Л Акулич. – М.: Высш.шк., 1986. – 319 с.

42
 12. Зайченко Ю.Л. Исследование операций: учебник / Ю.Л. Зайченко,
С.А. Шумилова. – К.: Вища школа, 1984. – 224 с.
13. Єрмольєв Ю.М. Математичні методи дослідження операцій: навч.
посібник / Ю.М. Єрмольєв, І.І. Ляшко. – К.: Вища школа, 1979. – 312 с.

Методичні вказівки до різних видів занять

14. Методичні вказівки до практ. занять з дисциплін «Математичні методи
дослідження операцій», «Дослідження операцій»/ Упоряд.: А.М. Гвоздинський,
В.О. Губін, В.Л. Шергін. – Харків: ХНУРЕ, 2009. – 36 с.
15. Методичні вказівки до практ. занять з дисципліни «Математичні методи
дослідження операцій» для студентів усіх форм навчання напряму 6.050101 –
«Комп’ютерні науки» [Ел. вид.] / Упоряд.: Н.В. Васильцова. – Харків: ХНУРЕ,
2015. – 10 с.
16. Методичні вказівки до лаб. робіт з дисципліни «Математичні методи
дослідження операцій» / Упоряд.: А.М. Гвоздинський, В.О. Губін. – Харків:
ХНУРЕ, 2011. – 20 с.
17. Методичні вказівки до сам. роботи з дисципліни «Математичні
методи дослідження операцій» для студентів усіх форм навчання напряму
6.050101 – «Комп’ютерні науки» / Упоряд.: А.М. Гвоздинський, В.О. Губін,
В.Л. Шергін. – Харків: ХНУРЕ, 2010. – 24 с.
18. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з дисципліни
«Математичні методи дослідження операцій» / Упоряд.: Ю.І. Ларіонов,
В.М. Левикін, М.А. Хажмурадов. – Харків: ХНУРЕ, 2008. – 52 с.

43
 Електронне навчальне видання

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до самостійної роботи з дисципліни
«МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ»
для студентів усіх форм навчання
спеціальності 122 – «Комп’ютерні науки»

Упорядники: ШЕХОВЦОВА Вікторія Іванівна

МАЛЬКОВА Ірина Анатоліївна
БІЛОВА Тетяна Григорівна

Відповідальний випусковий К.Е. Петров

Редактор Б.П. Косіковська
Комп’ютерна верстка Л.Ю. Свєтайло

План 2021 (перше півріччя), поз. 19

Підп. до використання 29.12.2020 Формат pdf. Обсяг даних 0,7 Mb

ХНУРЕ. Україна. 61166, Харків, просп. Науки, 14, E-mail: info@nure.ua

Підготовлено в редакційно-видавничому відділі ХНУРЕ
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК №1409 від 26.06.2003