РОЗДІЛ І.

ЕЛЕМЕНТИ ЛІНІЙНОЇ АЛГЕБРИ

Тема 1. Матриці

1.1. Основні поняття

Матрицею називається прямокутна таблиця чисел. Горизонтальні ряди
чисел називаються рядками, а вертикальні – стовпцями. Рядки нумеруються
згори вниз, а стовпці – зліва направо. Числа, що утворюють матрицю,
називаються її елементами і позначаються малими латинськими літерами з
подвійними індексами: aij , де перший індекс i відповідає номеру рядка, а
другий індекс j – номеру стовпця.
Матриця, яка складається з m рядків та n стовпців, називається
прямокутною матрицею розміру m  n і позначається:
 a11 a12 a1n 
a a22 a2 n 
A   21 або скорочено: A   aij mn , де i  1, m; j  1, n .
 
 
 am1 am 2 amn 

Якщо m  n , то матриця називається квадратною n -го порядку. Елементи

матриці a11 , a22 , , ann утворюють її головну діагональ.
Квадратна матриця, у якої всі елементи, крім елементів головної діагоналі,
дорівнюють нулю, називається діагональною:
 a11 0 0 
 0 a 0 
A 22
.
 
 
 0 0 ann 

Діагональна матриця, у якої всі елементи головної діагоналі дорівнюють 1,

називається одиничною і позначається E :
1 0 0
0 1 0 
E  .
 
 
0 0 1
Матриця, всі елементи якої дорівнюють нулю, називається нульовою і
позначається O .
В матричному численні матриці O і E грають роль чисел 0 і 1 в арифметиці.
 Матриця розміру 1 n називається вектор-рядком:
A1n   a11 a12 a1n  .

 a11 
a 
Матриця розміру m1 називається вектор-стовпчиком: Am1   21  .
 
 
 am1 
Дві матриці однакового розміру A   aij  і B   bij  називаються
mn mn

рівними, якщо рівні всі відповідні елементи цих матриць, тобто aij  bij
i  1, m; 
j  1, n .

Квадратна матриця називається симетричною, якщо aij  a ji i, j  1, n  , і

кососиметричною, якщо aij  a ji i, j  1, n .  
Зауважимо, що всі елементи головної діагоналі кососиметричної матриці
дорівнюють 0, оскільки aii  aii i  1, n .  
Приклад.
 1 3 0   0 4 2 

A   3 2 7  – симетрична м-ця; B   4 0 3  – кососиметрична м-ця.

 0 7 5   2 3 0
   

1.2. Дії над матрицями

1) Множення матриці на число:

Добутком матриці A   aij mn на число  називається така матриця
С    А   сij 
mn

, що сij    aij i  1, m; j  1, n . 
Матриця  A  (1)  A називається протилежною до матриці A .
2) Транспонування матриці:
Транспонуванням матриці A   aij mn називається заміна її рядків на стовпці
зі збереженням порядку їх запису. Транспонована матриця позначається
A   a ji  .
nm

 1 0 
 1 3 2 
Приклад. A23     A32   3 5  .
 0 5 7  2 7
 
 На мові операції транспонування означення симетричної матриці: A  A , а
кососиметричної матриці: A   A .
3) Додавання матриць:
Додавати можна лише матриці однакового розміру.
Сумою двох матриць A   aij  і B   bij  називається така матриця
mn mn

С  А  B   сij 
mn

, що сij  aij  bij i  1, m; j  1, n . 
Різницю матриць A  B можна визначити так: A  B  A  ( B) .
Приклад.
 1 2    2 4   5 9   3 5 
  
2   3 0      6 0    2 3    4 3  .
5 2 4

 5 4   9 3 0   10 8   0 32  6 8 
   32  4
4) Множення матриць:
Множити дві матриці можна лише у випадку, коли кількість стовпців
першої матриці дорівнює кількості рядків другої матриці.

Добутком матриці A  aij   mn

на матрицю B   b jk 
n p
називається така
матриця С  А  B   сik m p , що

i  1, m; 
n
сik  ai1  b1k  ai 2  b2 k   ain  bnk   aij  b jk k  1, p .
j 1

 1 2 
 5 1
Приклад. A   3 4  ; B    . Знайти A  B та B  A .
 2 0   3 2 
 
 1 2  (1)  5  2  (3) (1)  (1)  2  2   11 5 
   5 1 
A3 2  B 2 2   3 4     3  (1)  4  2    3 5 .
   3  5  4  (3)
   3 2  
 2 0   (2)  5  0  (3) (2)  (1)  0  2   10 2 
 
Добуток B2 2  A3 2 не визначений, оскільки кількість стовпців B (=2) не
співпадає з кількістю рядків A (=3).
В загальному випадку, множення матриць – некомутативна операція, тобто
A B  B  A.
Матриці, для яких A B  B  A, називаються переставними
(комутуючими).
 1.3. Основні властивості дій над матрицями

Нехай A, B, C − матриці (таких розмірів, щоб написані суми і добутки

матриць мали сенс),  ,  − числа. Тоді введені в пункті 1.2 операції над
матрицями мають такі властивості:

1.  A   A ;

9.   ( A  B)    A    B ;

(дистрибутивність)
2. ( A  B)  A  B  ; 10. (   )  A    A    A ;

3. ( A  B )  B   A ; 11. ( A  B)  C  A  C  B  C ;

4. A  B  B  A ; (комутативність) 12. A  ( B  C )  A  B  A  C ;

5. A  O  A ; 13. A  ( B  C )  ( A  B)  C ;

(асоціативність)
6. A  A  O ; 14.   (  A)  ( )  A ;

7. 1 A  A ; 15.   ( A  B)  ( A)  B  A  (  B) ;

8. E  A  A  E  A ; 16. A  ( B  C )  ( A  B)  C .

1.4. Елементарні перетворення матриць

Елементарними перетвореннями матриці є:
1. Перестановка місцями двох рядків (стовпців).
2. Множення всіх елементів рядка (стовпця) на відмінне від нуля число.
3. Додавання всіх елементів одного рядка (стовпця), помножених на число  , до
відповідних елементів іншого рядка (стовпця).
4. Відкидання нульового рядка (стовпця).
5. Транспонування матриці.
Аналогічно визначаються елементарні перетворення стовпців матриці.
Дві матриці A і B називаються еквівалентними, якщо одна з них
отримується з іншої за допомогою елементарних перетворень. Позначають: A ~
B.

Тема 2. Визначники

2.1. Поняття визначника

Кожній квадратній матриці A   aij  співставляють число, яке

nn
називається визначником (детермінантом) матриці A . Позначається: | A | , або
det A , або  .
Перед тим, як дати загальне означення визначника n -го порядку,
розглянемо правила обчислення визначників малих порядків ( n  3 ):
n  1. a11  a11 .

a11 a12
n  2.  a11  a22  a12  a21 . Проілюструємо це правило схемою:
a21 a22

a11 a12 a13

 a11  a22  a33  a12  a23  a31  a13  a21  a32 
n  3. a21 a22 a23
 a13  a22  a31  a11  a23  a32  a12  a21  a33 .
a31 a32 a33
Це правило можна проілюструвати за такими схемами:
1) правило трикутників:

2) правило Саррюса (праворуч дописують перші два стовпці матриці):

1 2 1
Приклад. 0 3 2  (15  4  0)  (3  4  0)  19  1  20.
1 2 5

Будь-яке розміщення чисел (1;2;; n) в деякому порядку називається

перестановкою з n чисел. Кількість різних перестановок з n чисел дорівнює
n!  1 2  3   n .
Якщо в перестановці число k стоїть лівіше числа s , але при цьому k  s ,
то кажуть, що має місце інверсія (невпорядкованість).
Перестановка називається парною (непарною), якщо вона має парну
(непарну) кількість інверсій.
Означення: Визначником n -го порядку називається алгебраїчна сума n!
членів, кожен з яких є добутком n елементів визначника, взятих тільки по
одному з кожного рядка і кожного стовпця. Член визначника a1 j1  a2 j2  anjn
береться зі знаком ,,+” (,,−”), якщо індекси стовпчиків елементів ( j1; j2 ;; jn )
утворюють парну (непарну) перестановку, за умови, що індекси рядків при
цьому розташовані в натуральному порядку (1;2;; n) .
 Приклад. З’ясувати, чи є вираз a15  a32  a54  a23  a41 членом визначника
певного порядку. Якщо так, то вказати порядок визначника і знак цього члена.
Вираз a15  a32  a54  a23  a41 є членом визначника 5-го порядку, оскільки він є
добутком 5-ти елементів, взятих тільки по одному з кожного рядка і кожного
стовпця:
a11 a12 a13 a14 a15
a21 a22 a23 a24 a25
a31 a32 a33 a34 a35 .
a41 a42 a43 a44 a45
a51 a52 a53 a54 a55

Щоб з’ясувати знак цього члена, переставимо його множники в порядку

зростання перших індексів: a15  a32  a54  a23  a41  a15  a23  a32  a41  a54 .
Тоді другі індекси елементів утворюють перестановку (5;3;2;1;4) , яка має
k  4  (5  3), (5  2), (5  1), (5  4)   2 [(3  2), (3  1)]  1 [(2  1)]  7 інверсій.
Кількість інверсій непарна, тому перестановка непарна, отже, цей член
визначника береться зі знаком ,,−”.

2.2. Розклад визначника за рядком (стовпцем)

Обчислення визначників вищих порядків (n  4) , користуючись лише

означенням, є досить громіздкою процедурою. Тому розглянемо метод, який
дозволяє зводити визначники вищих порядків до визначників менших порядків.
Мінором M ij елемента aij визначника n -го порядку називається визначник
( n  1) -го порядку, який утворюється з даного викресленням i -го рядка та j -го
стовпця.
Алгебраїчним доповненням Aij елемента aij визначника n -го порядку
називається вираз: Aij  (1)i  j  M ij .

Теорема Лапласа: Визначник n -го порядку дорівнює сумі добутків

елементів будь-якого рядка (стовпця) на їх алгебраїчні доповнення:
n
A  ai1  Ai1  ai 2  Ai 2   ain  Ain   aij  Aij , i  1, n (розклад за i -м рядком);
j 1

n
A  a1 j  A1 j  a2 j  A2 j   anj  Anj   aij  Aij , j  1, n (розклад за j -м
i 1
стовпцем).
 Приклад.
3 1 2 5
4 1 3 3 1 5
4 1 0 3 13 33
 2  (1) 0 2 2  0  (1)  (1) 4 1 3  0 
0 2 1 2
1 1 3 1 1 3
1 1 0 3
 2  (24  2  6  8)  1  (9  20  3  5  9  12)  48  12  36.

2.3. Властивості визначників

Сформулюємо основні властивості, які справедливі для визначників будь-
якого порядку. Деякі властивості будемо ілюструвати на визначниках 2-го
порядку.
1. Визначник не зміниться, якщо його рядки замінити відповідно стовпцями,
а стовпці − рядками (операція транспонування):
A  A .
Ця властивість означає, що всі властивості визначника стосовно його рядків
і стовпців однакові.
Наступні три властивості 2−4 відповідають елементарним перетворенням
матриць (див. пункт 1.4):
2. Після перестановки двох рядків (стовпців) місцями визначник змінює
знак (властивість антисиметрії):
a11 a12 a a22
  21 .
a21 a22 a11 a12

3. Якщо всі елементи одного рядка (стовпця) визначника помножити на

деяке число   0 , то визначник помножиться на це число:
  a11   a12  a a12
   11 .
a21 a22 a21 a22
(тобто спільний множник елементів рядка (стовпця) можна виносити за знак
визначника).
4. Якщо елементи одного рядка (стовпця), помножені на число  , додати до
відповідних елементів іншого, то визначник не зміниться:
a11 a12  a11 a12

a21 a22  a21    a11 a22    a12
.

5. Якщо всі елементи деякого рядка (стовпця) визначника дорівнюють нулю,

то він дорівнює нулю:
a11 a12
 0.
0 0
 6. Якщо елементи одного рядка (стовпця) визначника пропорційні
елементам іншого, то визначник дорівнює нулю:
a11 a12
 0.
  a11   a12
Зокрема, якщо визначник має однакові рядки (стовпці), то він дорівнює нулю.
7. Якщо елементи деякого рядка (стовпця) визначника є сумою двох
доданків, то визначник може бути розкладений на суму двох відповідних
визначників (властивість лінійності):
a11  a11 a12 a11 a12 a11 a12
  .
a21  a21 a22 a21 a22 a21 a22

8. Для квадратних матриць A і B однакового розміру має місце рівність:

A B  A  B .
За допомогою властивостей визначників та теореми Лапласа обчислення
визначника n -го порядку можна звести до обчислення визначника ( n  1) -го
порядку. Такий спосіб називається накопиченням нулів у рядку (стовпці).

Приклад. Обчислити визначник методом накопичення нулів:

2 3 4 5
 утв. нулі в 2-му рядку: 8 3 5 4
 
2 1 3 3 2 ст.  (  2)  1 ст.  0 1 0 0
   (1)  (1) 22 
3 2 2 1 2 ст.  (3)  3 ст.  1 2 4 7
4 5 3 3 2 ст.  (  3)  4 ст.  6 5 12 12

8 5 4 8 5 4  утв. нулі в 3-му рядку:

 
 1 4 7  (1)  (6)  1 4 7  1 ст.  2  2 ст. 
6 12 12 (6)  
1 2 2 1 ст.  (2)  3 ст. 

8 11 12
11 12
 6  1 2 5  6  1  (1)31  6  (55  24)  6  (31)  186.
2 5
1 0 0

Тема 3. Розв’язування невироджених систем лінійних алгебраїчних

рівнянь (СЛАР)

3.1. Загальні поняття СЛАР

Системою m лінійних алгебраїчних рівнянь (СЛАР) із n невідомими
називається система вигляду
a11  x1  a12  x2   a1n  xn  b1;
a  x  a  x   a  x  b ;
 21 1 22 2 2n n 2


am1  x1  am 2  x2   amn  xn  bm ,

де x j  j  1, n  − невідомі, aij i  1, m; j  1, n  − коефіцієнти системи, bi

i  1, m  − вільні члени.
СЛАР можна записувати в матричній формі: A  X  B , де

 a11 a12 a1n   x1 

a  основна  x   вектор-
a22 a2 n 
A   21 матриця X   2  стовпчик
   
  системи,   невідомих,
 am1 am 2 amn   xn 
 b1   вектор-
b 
стовпчик
B 2 
  вільних
 
 bm  членів.

 a11  x1  a12  x2   a1n  xn 

 a x a x   a2 n  xn 

Зауваження: Оскільки Am n  X n 1
m1  
  21 1 22 2

, то
 
 am1  x1  am 2  x2   amn  xn 
матрична рівність A  X  B , дійсно, визначає СЛАР.
Якщо хоча б один з вільних членів  0 , то СЛАР називається неоднорідною,
якщо ж всі вільні члени  0 , то – однорідною.
Розв’язком СЛАР називається такий впорядкований набір чисел
{1;  2 ; ;  n } , підстановка яких замість відповідно x1 , x2 , , xn перетворює
кожне рівняння системи на тотожність.
СЛАР називається сумісною, якщо вона має хоча б один розв’язок, і
несумісною, якщо вона не має жодного розв’язку.
Сумісна СЛАР називається визначеною, якщо вона має єдиний розв’язок, і
невизначеною, якщо вона має більше ніж один розв’язок.
Кожен розв’язок невизначеної СЛАР називається частинним розв’язком, а
сукупність всіх частинних розв’язків називається її загальним розв’язком.
Дві СЛАР називаються еквівалентними (рівносильними), якщо вони
мають однакові загальні розв’язки.
 Розв’язати СЛАР – означає з’ясувати, сумісна вона чи несумісна, і у
випадку сумісності знайти її загальний розв’язок.

Квадратна матриця A  aij   nn

називається невиродженою, якщо її
визначник не дорівнює нулю  A  0  , і виродженою, якщо A  0.

Якщо кількість рівнянь системи співпадає з кількістю невідомих (m  n) , то

основна матриця системи A  aij   nn
є квадратною. У цьому випадку СЛАР
називається невиродженою, якщо її основна матриця A невироджена, і
виродженою, якщо такою є матриця A .
Далі в цій темі розглядатимемо лише випадок розв’язування невироджених
СЛАР (загальний випадок буде розглянуто в наступній темі).

3.2. Правило Крамера

Теорема Крамера: Якщо система n лінійних алгебраїчних рівнянь із n
невідомими невироджена, то вона сумісна і визначена. Розв’язок цієї СЛАР
можна знайти за формулами Крамера:


x j  j j  1, n ,


де   A − визначник основної матриці, а  j − визначник, який одержується з
визначника  заміною j -го стовпця стовпцем вільних членів.

2 x1  2 x2  3x3  2;

Приклад. Розв’язати за правилом Крамера СЛАР:  x1  x2  5;
 x  2 x  2 x  3.
 1 2 3

2 2 3
 4  0  6  3  0  4  5  0 
  A  1 1 0
 A  невироджена  СЛАР невироджена  ! розв'язок.
1 2 2

2 2 3
1  -5 1 0  4  0  30  9  0  20  5;
3 2 2  1 5
 1   5  1;
x 
2 2 3 
  2 30
 2  1 -5 0  20  0  9  15  0  4  30;   x2    6;
  5
1 3 2
 3 20
 x    4.
2 2 2  5
3

 3  1 1 -5  6  10  4  2  20  6  20.
1 2 3