Лекція 3. Обернена матриця.

Ранг матриці
Розглянемо квадратну матрицю
 a11 a12 a13  a1n 
 
a a22 a23  a2 n 
A   21 .
    
 
 an1 an 2 an 3  ann 
Число M ij називають мінором матричного елемента aij .
__
M ij  detM(i; j ) визначник матриці (n  1) - го порядку, що отримується з матриці A
викреслюванням i -го рядка та j - го стовпця, на перетині яких знаходиться елемент aij .
a22 a23  a2 n
Наприклад, елементу a11 відповідає мінор M 11      (визначник ( n  1 )-го
an 2 an 3  ann
порядку)
Зауважимо, що квадратна матриця має стільки мінорів, скільки у неї елементів, тобто n 2 .

Алгебраїчним доповненням елемента a ij квадратної матриці n -го порядку

називається число Aij  (1) i  j M ij .

Алгебраїчне доповнення деякого елемента відрізняється від мінора цього ж елемента

 M ij i  j  парна
тільки знаком: Aij  
 M ij i  j  непарна
Відповідні формули розкладу визначника за i -им рядком та j -им стовпцем набувають
вигляду
n
detA   a ij Aij , i  1, n ,
j 1
n
detA   a ij Aij , j  1, n .
i 1

1. Матричні рівняння

Узагальненням звичайних алгебраїчних рівнянь є матричні рівняння. Дамо деякі

поняття з теорії матричних рівнянь.
Розглянемо лінійне алгебраїчне рівняння
ax  b  0 , (1.1)
де a, b __ деякі дійсні числа, x __ невідоме. Якщо a  0 , то розв’язок рівняння (1.1)
записується так:
b
ax  b  x   . (1.2)
a
Запишемо співвідношення, аналогічне рівнянню (1.1), замінивши всі величини
матрицями
AX  B  O . (1.3)
__
Тут A, X, B квадратні матриці однакового порядку. Нехай A, B задані матриці, а X __
невідома матриця. Вираз (1.3) називається лінійним матричним рівнянням.
 Зауваження. Матрицю M  Xn  X

X ...
  X назвемо n -им степенем квадратної матриці
n

X. У рівнянні (1.3) невідома матриця входить у першому степені (n  1) , тому і

рівняння називається лінійним. Можна формально записати квадратне матричне
рівняння
AX 2  BX  C  O ,
де O __ нульова матриця, та рівняння вищих порядків. Якщо розв’язок матричного
рівняння (1.3) ми зможемо знайти, то теорія матричних рівнянь вищих порядків є
досить складною і громіздкою. Ця теорія виходить за межі нашої програми.

Повернемось до рівняння (1.3) і запишемо його у вигляді

AX   B . (1.4)
Залишається зробити ще один крок, щоб записати аналог формули (1.2), але цей крок, на
жаль, зараз зробити не можемо. Річ у тім, що ми не знаємо, як позбутись матриці A в
лівій частині рівняння (1.4), оскільки "ділення на матрицю" нами не означене.
b
Проаналізуємо формулу (1.2) x   . Цей розв’язок отриманий множенням обох
a
1
частин рівняння ax  b на число   a 1  , яке називають оберненим до числа a (для
a
всіх відмінних від нуля дійсних чисел існують обернені числа). Число a і обернене до
нього число a 1 задовольняють очевидне співвідношення
aa 1  a 1a  1 . (1.5)
У зв’язку з цим виникає таке запитання. Чи не можна знайти таку матрицю, що була б
оберненою до матриці A , тобто володіла б властивістю, аналогічною до (1.5)?

2. Обернена матриця

У попередньому розділі був означений добуток двох матриць. Дослідимо тепер,

наскільки можливо означити операцію, обернену до операції множення матриць.
Розглянемо матричні рівняння
AX  E , YA  E , (2.1)
__ __
де A задана квадратна матриця n -го порядку, E одинична матриця того ж порядку
 a11 a12 ... a1n  1 0 ... 0 
   
 a 21 a 22 ... a 2 n  0 1 ... 0 
A , E .
... ... ... ...  ... ... ... ...
   
a an2 ... a nn  0 0 ... 1 
 n1 
Природним є запитання чи існують такі матриці X та Y , що задовольняють відповідні
рівняння (2.1)? Виявляється, що такі матриці існують, і більше того, збігаються за певних
умов на матрицю A . Дійсно, оскільки матриці A та E є квадратні матриці n -го порядку,
то матриці X та Y (за умови їх існування) також є квадратними матрицями n -го порядку.
Переконаємось, що ці матриці збігаються. Використовуючи властивість асоціативності
добутку матриць, матимемо
Y  YE  Y(AX)  (YA) X  EX  X .
Позначимо X  Y  A 1 .
Означення. Матриця A 1 називається оберненою до матриці A , якщо виконується
співвідношення AA 1  A 1 A  E .

Не кожна квадратна матриця має обернену. Необхідну та достатню умови існування

оберненої матриці визначають теоремою.

Теорема. Для того, щоб матриця A мала обернену, необхідно і достатньо, щоб вона була
невиродженою, тобто щоб det A  0 .

Знаходження оберненої матриці.

 a11 a12 ... a1n 
 
 a 21 a 22 ... a 2 n 
A
... ... ... ... 
 
a an2 ... a nn 
 n1
Розглянемо матрицю A , яка має вигляд:
 A11 A21 ... An1 
 
  A12 A22 ... An 2 
A  ,
... ... ... ... 
 
A A2 n ... Ann 
 1n
тобто складається з алгебраїчних доповнень елементів матриці A . Матрицю A називають
приєднаною до матриці A (зверніть увагу на нумерацію рядків і стовпців приєднаної
матриці!).
Тоді матриця, обернена до матриці A , матиме вигляд:
 A11 A21 ... An1 
 
1 1 A A22 ... An 2 
A 1  A   12 , де   det A - визначник матриці A .
   ... ... ... ... 
 
 A1n A2 n ... Ann 
Зокрема, для матриць:
a a12  1  A11 A21 
1. A   11  обернена матриця має вигляд A 1   .
 a21 a22    A12 A22 

 a11 a12 a13   A11 A21 A31 

  1
1 
2. A   a21 a22 a23  обернена матриця має вигляд A   A12 A22 A32  .
a 
 31 a32 a33   A13 A23 A33 
Знаходження оберненої матриці в теорії матриць можна вважати аналогом діленню в
теорії дійсних чисел. Ця операція володіє властивостями
1. (A 1 ) 1  A .
2. (AB) 1  B 1 A 1 .
3. (A T ) 1  (A 1 ) T .
 a a 
Приклад. Нехай A   11 12  , det A  0 . Знайдемо для неї обернену. Для цього
a a
 21 22 
обчислимо алгебраїчні доповнення елементів матриці A.
A11  M 11  a 22 , A12   M 12   a 21 ,
A21   M 21   a12 , A22  M 22  a11
A A21   a 22  a12 
Отже, приєднана матриця A    11  .
 A12 A22    a 21 a11 
З останньої рівності видно, що для того, щоб знайти приєднану матрицю до
квадратної матриці другого порядку, достатньо поміняти місцями елементи
матриці A , що знаходяться на головній діагоналі, а елементи побічної діагоналі
залишити на своїх місцях, змінюючи їх знаки на протилежні.

Остаточно маємо вигляд оберненої матриці до матриці другого порядку

a a 
A   11 12  :
a a
 21 22 
1  a 22 a12 
A 1   , де   a11 a 22  a 21 a12 .
   a 21 a11 

Повернемось тепер до матричного рівняння (1.3). Якщо матриця A невироджена, то

розв'язок такого рівняння легко знайти
AX  B  O  AX   B  A 1AX  A 1 ( B)  E X  A 1 ( B).
Отже,
X  A 1 ( B)   A 1 B .
(або AX = B  X = A 1B )
Аналогічно, розв'язок матричного рівняння
XA  B  O  XA   B  XAA 1  ( B) A 1  X E  ( B) A 1 .
Отже,
X  ( B) A 1   BA 1 .
(або X A = B  X = B A 1 )
 1 1  7 0 
Приклад. Нехай A    , B    . Знайти матрицю X, що задовольняє
  2  3   1 2
0 0
матричне рівняння AX  B  O .
(O    ).
0 0
 Знайдемо матрицю, обернену до матриці A :
1  a 22 a12  1 1  3 1
A 1   , тоді detA   1 , A 1     .
   a 21 a11  2 3  2 1
7 0
Матриця X  A -1 (- B) , B   
 1 2 
 3 1  7 0   22 2 
X          .
 2 1  1  2    15 2 
 3. Базовий мінор матриці. Ранг матриці.

Розглянемо матрицю A , не обов’язково квадратну, тобто таку, що має розмірність m  n

 a11  a1n 
 
A    .
a 
 m1  a mn 
Виберемо в матриці A будь-які k номерів рядків i1 ,..., i k та k номерів стовпців j1 ,..., j k ,
причому будемо припускати , що ці номери розташовані в порядку зростання, тобто
i1  ...  ik , j1  ...  j k .
Означення. Мінором порядку k матриці A називається визначник матриці k -го
порядку, елементи якої знаходяться на перетині вибраних k рядків та k стовпців
матриці A , тобто число
a i1 j1 ai1 j2  a i1 jk
a i2 j1 a i2 j2  a i2 jk
k  .
   
a ik j1 a ik j2  a ik j k

Зрозуміло, що завжди k  minm; n . Матриця може мати стільки мінорів k -го порядку,
скількома способами можна вибрати номери i1 ,..., i k та j1 ,..., j k .

 a11 a12 a13 

 
Приклад. Матриця A   a21 a22 a 23  має 9 мінорів першого порядку, 11 мінорів
a a32 a33 
 31
другого порядку та один мінор третього порядку. Мінорами першого порядку
матриці A будуть її елементи. Мінором другого порядку матриці A може бути,
наприклад, визначник матриці, елементи якої знаходяться на перетині першого і
a21 a23
третього стовпців та другого і третього рядків матриці A, тобто визначник .
a31 a33
Мінором третього порядку матриці A буде визначник цієї матриці.

Означення. У матриці A розмірності m  n мінор k -го порядку назвемо базовим, якщо

він відмінний від нуля, а всі мінори (k  1) -го порядку дорівнюють нулю, або мінорів
(k  1) -го порядку немає взагалі, тобто k  minm; n .

Очевидно, що матриця може мати декілька базових мінорів. Всі базові мінори матриці
мають однаковий порядок. Стовпці та рядки, на перетині яких лежить базовий мінор,
назвемо базовими стовпцями та рядками.

Означення 4.3. Порядок k базового мінора називається рангом матриці і позначається

k  rang A . Ранг матриці – це найвищий порядок відмінних від нуля мінорів.

Зрозуміло, що ранг нульової матриці дорівнює нулю.

Метод знаходження рангу матриці за означенням вимагає обчислення хоча й скінченної,
але, як правило, досить великої кількості мінорів цієї матриці, тому на практиці
застосовують інший метод.
 4. Обчислення рангу матриці зведенням її до трапецієподібного вигляду

Для обчислення рангу матриці існує ще один метод, що не потребує обчислення

визначників.

Означення . Елементарними перетвореннями матриці A називаються такі операції:

1) заміна місцями (транспозиція) двох рядків або двох стовпців;

2) множення рядка (стовпця) на довільне, відмінне від нуля число;

3) додавання до одного рядка (стовпця) іншого рядка (стовпця), помноженого на

деяке число.
Елементарні перетворення не змінюють рангу матриці. Отже, під час обчислення
рангу можна попередньо спростити матрицю за допомогою деякої комбінації
перерахованих елементарних перетворень. При цьому ми отримаємо матрицю,
еквівалентну заданій (дві матриці називаються еквівалентними, якщо їх ранги
збігаються).

Означення.Матриця A  || a ij || mn називається трапецієподібною,

якщо її елементи a ij  0 при i  j .
Схематично трапецієподібну матрицю розмірності m  n можна зобразити в одному з
двох виглядів
 a11 a12 a13  a1k  a1n 
 
 0 a 21 a 22  a 2 k  a 2n 
 a11 a12 a13  a1m  a1n   0
  0 a 33  a 3k  a 3n 
 0 a 22 a 23  a 2 m  a 2n   
      
(І) A   0 0 a 33  a 3m  a 3n  , (ІІ) A .
 
 0 0  0 a kk  a kn 
      
   0 0   0  0 
 0   0 a mm  a mn   
      
 0 0   0  0 

mn k  m.
Очевидно, що ранг трапецієподібної матриці буде дорівнювати кількості ненульових
рядків. Отже, у випадку (І) rang A  m , у випадку (ІІ) rang A  k
Покажемо на прикладі обчислення рангу матриці зведенням її до трапецієподібного
вигляду за допомогою комбінації елементарних перетворень.
 2 4 3 1 0
 
1 2 1  4 2
Приклад. Обчислити ранг матриці A .
0 1 1 3 1
 
 4  7 4  4 5
 
 Перший крок. Виберемо так званий ведучий рядок (бажано той, у якого перший
елемент 1) і поставимо його на місце першого рядка. У даній матриці такий рядок –
другий, тому поміняємо місцями перший та другий рядки. Отримаємо матрицю,
еквівалентну матриці A
 1 2 1 4 2 
 
 2 4 3 1 0
.
0 1 1 3 1 
 
 4 7 4 4 5 
За допомогою ведучого рядка перетворимо всі інші рядки так, щоб у першому
стовпці всі елементи, крім першого, були нулі. Для цього кожен елемент першого
рядка множимо на (-2) і додаємо до відповідних елементів другого рядка, потім
множимо на (-4) і додаємо до відповідних елементів четвертого рядка. Третій рядок
перетворювати не треба. Після перетворень одержимо матрицю
 1 2 1 4 2
 
0 0 1 9  4
0 .
1 1 3 1
 
0 1 0 12  3 

У подальших кроках перший рядок залишаємо без змін.
Другий крок. Серед всіх рядків, крім першого, знову вибираємо ведучий. В останній
матриці це може бути , наприклад, третій рядок. Міняємо місцями другий та третій
рядки. Далі за допомогою ведучого рядка перетворюємо всі інші так, щоб у другому
стовпці всі елементи, крім першого та другого, були нулі.
 1 2 1 4 2   1 2 1 4 2 
   
 0 1 1 3 1  0 1 1 3 1
 .
 0 0 1 9 4   0 0 1 9 4 
   
 0 1 0 12  3   0 0 1 9  4 
У наступних кроках перший та другий рядки залишаємо без змін. Перетворення
продовжуємо доти, доки матриця не набуде трапецієподібного вигляду. Для цього
достатньо в останній матриці вибрати ведучим третій рядок і від четвертого рядка
відняти третій. Одержуємо матрицю
 1 2 1 4 2
 
0 1 1 3 1
0 0 .
1 9  4
 
0 0 0 0 0 

Оскільки в останній матриці є три ненульових рядки, то rang A  3 .